Право коллективной собственности на Украине

ЗМРЖСТ

Вступ			3
Роздiл	1	РЖсторiя розвiтку права колективноi власностi в Украiнi. Обстеження створювання пiдприiмств.	5
	1.1.	РЖсторiя розвiтку права колективноi власностi в Украiнi.	5
	1.2.	Обстеження пiдприiмств в рамках iх створювання.	9
Роздiл	2.	Правове регулювання колективноi власностi в Украiнi.	26
	2.1.	Власнiсть кооперативiв	27
	2.2.	Власнiсть господарських товариств	35
	2.3.	Об`iкти права власностi господарських товариств	59
	2.4.	Власнiсть громадських организацiй	64
	2.5.	Власнiсть релiгiйних органiзацiй	70
Висновки			82
Список лiтератури			88

- 3 -

ВСТУП

Проблеми права власностi в цiлому i колективноi, зокрема, на сучасному етапi переходу Украiни до ринковоi економiки i надзвичайно актуальними. В даний час важливим i визначення стимулiв для високопродуктивноi роботи в суспiльствi. У зв'язку з цим першочерговою задачею представляiться визначення принципових основ правового регулювання права власностi як одного зi способiв стимулювання ефективноi працi.

Перехiд Украiни до розвинутих ринкових вiдносин богато в чому залежить вiд правового забеспечення ринкових форм, вiд створення належних умов функцiонування суб`iктiв господарськоi дiяльностi, вiд суворого додержання останнимi вимог чинного законодавства Украiни.

Здiйснення в Украiнi економичноi реформи iстотно змiнило правовий, фiнансово-економичний i соцiальний стан основноi ланки народного господарства тАУ пiдприiмства, його статус у системi господарського i цивiльного обороту. Замiсть домiнувавших ранiйше у всiх галузях економiки пiдприiмств, що базуються на державнiй власностi, виникли i функцiонують мiлiони пiдприiмств що базуються на приватнiй, змiшанiй, колективнiй формах власнiстi. Ринковi механизми, що набирають силу, ставлять пiдприiмства в принципово новi вiдношення з державою (бюджетом) i iкономичнимi свободами, що господарьють у здiйсненнi дiяльностi пiдприiмств встановлюються i новi економико-правовi регулятори.

Основнi засади ринковоi економики передбачають повну господарську самостiйнiсть пiдприiмств, що функционують у нородному господарствi, вступаючи при цьому в рiзноманiтнi виробничи, господарськи та iншi з`вязки. Всi цi суспiльни вiдносини (як мiж пiдприiмствами тАУ беспосередними товаровиробниками, так i мiж iншiми державними та iншiми органами) потребують правового регулювання, завдяки якому вони набувають характер правовiдносин.

Ринкова економика породила рiзноманiтнi органiзацiйнi форми пiдприiмств:

- господарськи товариства;

- 4 -

- виробничи кооперативи;

- приватнi i казеннi пiдприiмства.

Виникла необхiднiсть урегулювання правового статусу об`iднань, пiдприiмств (асоцiацiй, корпорацiй, концернiв, консорцiумiв, та т.д.), встановлення правового режиму вiльних (спiциальних) економiчних зон та вивчення правового режиму iноземного iнвестування.

Мета дипломноi роботи тАУ проведення теоретичного дослiдження практичноi роботи i вивчення досвiду практичноi роботи права колективноi власностi на пiдставi чинного законодавства Украiни.

Об`iкт дипломноi роботи тАУ проблеми права власностi на сучасному iтапi в Украiнi.

Предметом дослiджень дипломноi роботи тАУ i комплiкс суспiльних вiдносин в сферi права колективноi власностi в Украiнi.

Завдання дипломноi роботи:

- дати загальний огляд iсторii розвiття права колективноi власностi в Украiнi;

- розкрити поняття суб`iктiв та об`iктiв колективноi власностi;

- пiдстав виникнення права колективноi власностi;

- проаналiзувати об`iкти права власностi колективу арендарiв;

- проаналiзувати об`iкти права власностi колективу колективного господарства;

- проаналiзувати об`iкти права власностi колективу господарського товариства.

Диплом маi значну логiку побудови та змiст. Логiчна структура роботи охоплюi широке коло питань, пов`язанiх з правом колективноi власностi в Украiнi.

Роздiл РЖ даного диплому тАЬРЖсторiя розвiтку права колективноi власностi в Украiнi. Обстеження створювання пiдприемствтАЭ знайомить з iсторiiю розвiтку права колективноi власностi та охоплюе широке коло питань, пов`язанiх з процесом створення пiдприiмства.

Роздiл РЖРЖ даного диплому тАЬПравове регулювання права колективноi власностi в УкраiнiтАЭ предбачаi вивчення стану правового регулювання колективноi власностi в Украiнi на сучасному iтапу розвiтку.

- 5 -

РОЗДРЖЛ РЖ. РЖСТОРРЖЯ РОЗВРЖТКУ ПРАВА КОЛЕКТИВНОРЗ

ВЛАСНОСТРЖ В УКРАРЗНРЖ. ОБСТЕЖЕННЯ СТВОРЮВАННЯ

ПРЖДПРИРДМСТВ.

1.1. РЖсторiя розвiтку права колективноi власностi в Украiнi.

Реформуванню вiдносин власностi в Украiнi сприяло прийняття "Декларацii про державний суверенiтет Украiни" вiд 16 липня 1990 р., що заклала полiтико-правовi, соцiально-економiчнi основи побудови Украiнськоi держави, а також Закону Украiни "Про економiчну самостiйнiсть Украiнськоi РСР" вiд 3 серпня 1990 р., яким, зокрема, була визначена розмаiтнiсть форм власностi (державноi, колективноi, iндивiдуальноi - особистоi чи приватноi). Прийняттям цих основних актiв був закрiплений iнститут права колективноi власностi в Украiнi.

З цього погляду варто звернути увагу на те, що Конституцiя УРСР 1978 р. установлювала двi форми власностi: державну (загальнонародну) i колгоспно-кооперативну. Остання являла собою власнiсть вiдповiдних колективiв, тобто колективну власнiсть.

У жовтнi 1990 р. дiя роздiлу Конституцii 1978 р. про економiчну систему була припинена, а 7 лютого 1991 р. був прийнятий Закон Украiни "Про власнiсть", четвертий роздiл якого присвячений регламентацii права колективноi власностi. Основнi положення даного закону зiграли значну роль у формуваннi ряду законiв ринкового напрямку в Украiнi: "Про пiдприiмництво", "Про пiдприiмства в Украiнi", "Про господарчi товариства" i iн. Основними його рисами i визнання розмаiтностi форм власностi, установлення iхньоi рiвноправностi, надання власникам волi дii у вiдношеннi приналежного iм майна. За окремими виключеннями цей Закон (п.4 ст.2) установив три форми власностi: приватну, колективну i державну.

Якщо в питаннях трансформацii приватноi i державноi власностi маiться визначена яснiсть, то проблеми колективноi власностi викликають теоретичнi суперечки.

- 6 -

Прийняття 28 червня 1996 р. Конституцii Украiни не внесло яснiсть у рiшення даноi проблеми. Розглянемо ii з наукового погляду.

Однi автори (О.С. Шемшученко, В.РЖ. Семчiк, В.3. Янчук, Ц.В. Бичкова) вважають, що право колективноi власностi повинне бути передбачене в законодавствi, iншi (А.В. Дзера, О.А. Пiдопригора, Я.М. Шевченко, РЖ.Т. Пукшiн, В.В. Янчук) - що права колективноi власностi не iснуi, а маiться лише право приватноi загальноi власностi. З останньою думкою навряд чи можна погодитися. Адже iснують рiзнi суб'iкти колективноi i приватноi власностi (суб'iктом права колективноi власностi i недержавнi юридичнi особи, а суб'iктом права приватноi власностi - громадяни). Вiд права загальноi спiльноi власностi право колективноi власностi вiдрiзняiться по кiлькостi суб'iктiв i порядку здiйснення правомочий власностi, для права загальноi спiльноi власностi характерна безлiч суб'iктiв i спiльнiсть об'iкта, у той час як право колективноi власностi може належати одному суб'iкту. Правомочностi загальноi власностi здiйснюються за спiльною згодою всiх учасникiв (ст. З ЦК Украiни), тодi як право колективноi власностi тАУ по бiльшостi голосiв.

У юридичнiй лiтературi також ведеться дискусiя про суб'iктiв вiдносин колективноi власностi. Однi ученi вважають, що в колективнiй власностi кожен учасник маi свою "частину", що дозволяi йому одержувати пропорцiйну частину загального прибутку i разом з iншими учасниками розпоряджатися i керувати загальним майном. РЖншi вiдстоюють точку зору, що коли власником i колектив, те його учасники не i власниками, тобто, колективна власнiсть тАФ цiлiсна, iдина i неподiльна, вона повинна належати всьому колективу без видiлення паю чи частини окремих осiб, iнакше розмиваiться колективний характер i власнiсть перетворюiться в кооперативну, колективно-iндивiдуальну. Друга точка зору представляiться недостатньо обТСрунтованою, тому що при колективнiй власностi можливо буде трохи змiнена трiада "володiння - користування - розпорядження", але головним залишаiться володiння кожним членом колективу своiю часткою майна з одночасним користуванням i розпорядженням усiма його членами часткою майна кожного з них. Об'iднання членами свого майна не викликаi в такому випадку втрату вiд-

- 7 -

ношення iндивiдуума до його частки як до своiй. Головноi залишаiться можливiсть видiлити i привласнити свою частку майна в будь-який час, чи лише пiсля виходу з колективу власникiв. При цьому видiлення майна може здiйснюватися, як правило, тiльки у фiнансовiй формi, тодi як матерiальна форма майна спiльноi власностi залишаiться неподiльноi.

Супротивники права колективноi власностi у своiх доводах спира-
ються на те, що в юридичнiй практицi закордонних краiн, як правило, закреплено двi форми власностi тАФ приватна i публiчна. Однак слiд зазначити, що, розглядаючи основнi пiдходи до проблем власностi з економiчноi точки зору, ми бачимо, що автори закордонних економiчних праць практично не дослiджують проблему права власностi. У вiдомих украiнському читачу "Экономиксах" П. Самуельсона, працях К. Макконела i С. Брю використовуiться поняття форми господарювання i на цьому будуiться економичний аналiз, у першу чергу через призму эфiктивнiстi, тобто юридичний аспект у них вiдсутнiй зовсiм.

Бiльш детальне вивчення закордонного досвiду дозволяi констатувати, що при формальнiй вiдсутностi в розвитих краiнах правовоi категорii колективноi власностi, колективна форма господарювання iснуi i доводить свою життiздатнiсть. Так, нинi в США маiться 11 000 пiдприiмств, що чи цiлком викупленi колективом, чи мають кiнтрольний пакет акцiй. На цих пiдприiмствах (де зайняте близько 10 % працуючого населення краiни), крiм високих заробiткiв, у середньому в два рази вище темпи росту продуктивностi працi, на 50 % вище прибуток, тут утвориться втроi бiльше повних робочих мiсць, якщо порiвняти з приватними пiдприiмствами. Це великi фiрми, бiльшiсть капiталiв яких знаходиться у власностi iхнiх працiвникiв: "Паблiкс Супермаркiтс" тАФ 65 000 робiтникiв; "Хiлф Траст" тАФ 30 000 робiтникiв; "Элвiр" тАФ 13 500 робiтникiв i т.д. Проведене у 80-х роках серед населення США опитування показало, що 8 % населення хотiли б працювати на державних пiдприiмствах, 20 % - на приватних та акцiонерних пiдприiмствах i 66 % -на пiдприiмствах, що контролюються самими працiвниками.

В РЖспанii вже кiлька десятилiть працюi Мондраторська група чисельнiстю

- 8 -

бiльш 21 000 працiвникiв.

На загальну кiлькiсть обсягу продукцii кооперацii, що випускаiться, наприкiнцi 80-х рокiв приходилося 8 % вiд загального роздрiбного товарообiгу. Великобританii, 18 % вiд торгiвлi продуктами харчування. У Норвегii кооперацiя в загальному нацiональному товарообiгу складаi 11 %, а у Швецii тАФ 20 %, у Швейцарii послугами кооперативiв користуються бiля 90 % населення краiни.

У краiнах Загального ринку у виробничих кооперативах нараховуiться близько 1 000 000 робiтникiв , а всього в кооперативному секторi, що вважаiться колективню формою господарювання, - бiля 2 500 000 робiтникiв. Можна констатувати, що цi пiдприiмства досить надiйно утримуваються в розвитому конкурентному середовищi змiшаноi економiки. Деякi дослiдження вказують на те, що продуктивнiсть працi на них у 10-15% вище, нiж на пiдприiмствах iнших типiв.

Для реагування на виникнення i розвиток колективних форм господарювання в США дii Нацiональний центр утворення колективних пiдприiмств; прийнята визначена кiлькiсть нормативних актiв, що сприяють iх становленню i розвитку.

Вищевикладене дозволяi зробити висновок про те, що право колективноi власностi не належить нi до державноi, нi до приватноi власнiстi, воно цiлком вписуiться в режим ринкових вiдносин, але маi свою специфiку, своi особливостi, нарештi, свою iсторiю.

В Украiнi право колективноi власностi було традицiйним. До Жовтневоi революцii в сiльськiй мiсцевостi була общинна власнiсть на землю. Сiльськi споживчi суспiльства на загальнiй власностi дiяли ще з 80-х рокiв минулого столiття.

Невже тепер, в умовах побудови правовоi держави та демократизацii громадського життя потрiбно вiдмовитися вiд однiii з недержавних форм власностi, для того щоб нiбито погодити букву законодавства зi стандартами краiн РДвропейського Союзу?

Неупереджений аналiз ситуацii навколо колективноi власностi даi
пiдставу затверджувати, що незважаючи на невизначенiсть i дискусийнiсть самого поняття колективноi власностi в загальноприйнятому в суспiльствi поняттi, вона

- 9 -

реально iснуi на практицi. Поряд з державною i приватною - маiться колективна власнiсть, до якоi належать акцiонернi пiдприiмства i пiдприiмства, котрi викупленi трудовими колективами, а зараз також пiдприiмства, що орендують державне майно.

Колективна власнiсть тАФ явище об'iктивне, як i об'iктивне прагнення людей до колективного господарювання. Колективна (чи кооперативна) власнiсть iснуi у всiх краiнах, хоча вона не скрiзь законодавчо закрiплена в конституцiйному порядку. Думаiмо, що виживуть i будуть розвиватися тi з форм власностi, що виявляться бiльш життiздатними, пристосованими до умов господарювання.

1.2. Обстеження пiдприiмств в рамках iх створювання.

Принципи створення пiдприiмств.

Створення пiдприiмства базуiться на визначених принципах, регульованих нормативними актами, цивiльним законодавством, законами про окремi органiзацiйно-правовi форми юридичних осiб, що можуть функцiонувати в украiнськiй економiцi, а також у залежностi вiд форми власностi на майно: на правi власностi, правi господарського володiння, правi оперативного керування.

Необхiднiсть створення пiдприiмства ТСрунтуiться економiчною доцiльнiстю, матерiальними умовами, принципами для заснування пiдприiмства, а також можливiстю виконання найважливiшоi суспiльноi функцii - виробництво товарiв (виконання робiт i надання послуг) вiдповiдно до потреб ринку.

Термiн "створення" являi собою правове поняття, яке включаi врегульованi правом умови фактичного виникнення та легалiзацii пiдприiмства в статутi правового господарюючого суб'iкта.

Виходячи з того, що в економiцi Украiни створюються i функцiонують пiдприiмства рiзних органiзацiйно-правових форм, господарське законодавство визначаi загальнi i спецiальнi умови iх створення. Вони визначенi Законом "Про пiдприiмства в Украiнi", Законом Украiни "Про пiдприiмництво" та Цивiльним кодексом, який регулюi загальнi умови створення юридичноi особи, в тому числi

- 10 -

- i пiдприiмства. Спецiальнi умови створення пiдприiмств визначенi законами про iх окремi види.

Створення нового пiдприiмства (незалежно вiд форм власностi i його майбутнiх власникiв) проходить, як правило декiлька етапiв:

1) виникнення iдеi про створення нового пiдприiмства, необхiдного для виробництва конкретних видiв продукцii, товарiв (робiт, послуг);

2) вивчення ринку, на задоволення потреб якого повинно працювати пiдприiмство;

3) добiр спiвзасновникiв пiдприiмства;

4) визначення фiнансових джерел, необхiдних для формування статутного капiталу (статутного фонду), необхiдного для початкового етапу функцiонування пiдприiмства;

5) розробка установчих документiв i бiзнес-плану;

6) проведення органiзацiйних заходiв щодо створення пiдприiмства в залежностi вiд органiзацiйно-правовоi форми i форми власностi;

7) здiйснення державноi реiстрацii пiдприiмства, одержання необхiдних рахункiв у банках;

8) виготовлення печаток i штампiв;

9) постановка на урахування в органi державноi податковоi служби й iн.

Важливе мiсце в процесi створення пiдприiмства маi добiр керiвних робiтникiв пiдприiмства, спецiалiстiв, визначення iхнiх функцiй, прав, вiдповiдальностi, наймання на роботу iнших спiвробiтникiв, розробка правил внутрiшнього розпорядку у вiдповiдностi з чинним законодавством, формування умов функцiонування пiдприiмства.

Як правове поняття "створення" включаi визначення засновникiв, iх засновницькоi компетенцii, порядку дiяльностi щодо створення пiдприiмства. Засновником i особа, що маi право створити у встановленому порядку пiдприiмство як юридичну особу. За Законом Украiни "Про власнiсть в Украiнi" таким правом надiленi безпосередньо власники засобiв виробництва та iншого майна, упов-

- 11 -

новаженi власником (власниками) органи, тобто фiзичнi i юридичнi особи, що мають засновницьку право i дiiздатнiсть. Отже, тут дii загальний принцип, згiдно з яким засновником (спiвзасновниками) можуть бути "фiзичнi i юридичнi особи, крiм випадкiв, передбачених законодавчими актами Украiни".

Уповноваженi органи, якi можуть бути засновниками пiдприiмств, визначаi власник. Щодо пiдприiмств загальнодержавноi власностi - це пiдвiдомчi Кабiнету Мiнiстрiв Украiни органи державноi виконавчоi влади: мiнiстерства, державнi комiтети, iншi центральнi вiдомства. Вони приймають рiшення про створення пiдприiмств державноi власностi, затверджують статути i контролюють iх дотримання, укладають та розривають контракти з керiвниками пiдприiмств, контролюють ефективнiсть використання закрiпленого за пiдприiмствами майна, його збереження. Це загальне правило. В окремих випадках (наприклад, щодо пiдприiмств в будiвельному комплексу) зазначенi функцii i повноваження Кабiнет Мiнiстрiв Украiни делегуi господарським об'iднанням: корпорацiям, концернам тощо. Щодо пiдприiмств комунальноi власностi уповноваженими органами з засновницькими правами i виконкоми обласних i мiсцевих Рад, мiсцевi державнi адмiнiстрацii та уповноваженi ними органи.

Засновники реалiзують засновницькi права шляхом обрання органiзацiйноi форми пiдприiмства; визначення цiлей i предмета його дiяльностi; прийняття рiшення про його створення; затвердження в установчому порядку статуту; передачi безоплатно на баланс пiдприiмства основних фондiв та обiгових коштiв; формування органiв управлiння, визначення у статутi меж iх повноважень тощо.

Створення пiдприiмства в юридичному розумiннi являi собою затвердження та одержання передбачених законом документiв: рiшення власника (власникiв) або уповноваженого органу про створення пiдприiмства, статуту (якщо цього вимагаi органiзацiйнi форма), посвiдчення про державну реiстрацiю. При необхiдностi для новостворюваного пiдприiмства земельноi дiлянки сюди входять також документи на землекористування (землеволодiння), визначенi земель-

- 12 -

ним законодавством Украiни. Дозвiл на користування створюваним пiдприiмством земельною дiлянкою, а також iншими природними ресурсами видаiться за рiшенням мiсцевоi Ради народних депутатiв за мiсцезнаходженням пiдприiмства у порядку встановленому Земельним кодексом Украiни. Вiдмова в наданнi земельноi дiлянки може бути оскаржена у встановленому законом порядку.

Господарське законодавство Украiни регулюi також способи створення пiдприiмств. Так, пiдприiмство може бути створене згiдно з рiшенням одного чи кiлькох власникiв або уповноваженого ним органу.

Пiдприiмство може створюватися внаслiдок примусового подiлу iншого пiдприiмства вiдповiдно до антимонопольного законодавства Украiни. Примусовий подiл пiдприiмства здiйснюiться з розпорядженням Антимонопольного Комiтету Украiни, його територiальних управлiнь. Розпорядження про подiл пiдприiмства - монополiста i обов'язковим для власника (власникiв) або уповноваженого органу. Розпорядження про примусовий подiл визначаi строк створення нових пiдприiмств, який не може бути меншим 6 мiсяцiв.

Пiдприiмство може створюватись шляхом реорганiзацii дiючого пiдприiмства, тобто в результатi видiлення iз складу структурних пiдроздiлiв за рiшенням iх трудових колективiв, якщо на це i згода власника чи уповноваженого ним органу. Аналогiчно може створюватися пiдприiмство на базi структурноi одиницi дiючого об'iднання. Щодо таких пiдприiмств дii провило про збереження за ними взаiмних зобов'язань та укладених договорiв з iншими пiдприiмствами.

Пiдприiмства мають право створювати на територii Украiни та за ii межами суб'iкти господарювання без прав юридичноi особи - своi вiдособленi пiдроздiли: фiлii, представництва, вiддiлення з правами вiдкриття поточних i розрахункових рахункiв. Вiдособленi пiдроздiли дiють на пiдставi положень про них, якi затверджуються пiдприiмством. Вiдкриття вказаних пiдроздiлiв не потребуi iх реiстрацii. Пiдприiмство лише повiдомляi про це реiстрацiйний орган шляхом внесення додатковоi iнформацii в свою реiстрацiйну карту.

Нерiдко в практицi поширена помилка змiшування вiдособлених пiдроздi-

- 13 -

лiв юридичноi особи i дочiрнiх пiдприiмств. Але на вiдмiну вiд перших дочiрнi пiдприiмство i юридичною особою, тобто суб'iктом, що самостiйно хазяюi, тому воно повинно бути зареiстрованим у порядку, встановленому для реiстрацii пiдприiмств.

Установчi документи.

Установчими документами пiдприiмства називаiться комплект документiв встановленоi законом форми, згiдно з якими пiдприiмство виникаi i дii як суб'iкт права. З точки зору правовоi природи, установчi документи i локальними нормативними актами, якi набирають юридичноi сили внаслiдок затвердження iх одним або кiлькома засновниками пiдприiмства.

Розробка установчих документiв i важливим (визначальним) етапом у процесi його функцiонування, тому законодавчими актами встановленi визначенi вiдомостi, що повиннi мiстити установчi документи.

Форму i змiст установчих документiв визначають залежно вiд видiв пiдприiмства та закони про окремi види пiдприiмств.

Стаття 6 Закону Украiни "Про пiдприiмництво" даi перелiк актiв, якi вiдносяться до установчих документiв. По-перше, це рiшення одного чи кiлькох власникiв або уповноваженого ним (ними) органу про створення пiдприiмства. Якщо власникiв чи органiв два i бiльше, таким рiшенням визначено установчий договiр. По-друге, це статут пiдприiмства.

У випадках передбачених законодавством, пiдприiмства дiють на пiдставi статуту, тобто власного збирання правил, що регулюють сукупно iх дiяльнiсть, взаiмовiдносини з iншими господарюючими суб'iктами. Статут маi вiдповiдати основним положенням Закону Украiни "Про пiдприiмства": вiн затверджуiться власником (власниками) чи засновником (засновниками) пiдприiмства, а для державних пiдприiмств - власником майна за участю вiдповiдного трудового колективу.

Стаття 9 Закону "Про пiдприiмства в Украiнi" визначаi перелiк обов'язкових вiдомостей, якi необхiдно включити до статуту пiдприiмства як одного з його

- 14 -

основних установчих актiв.

Змiст установчих документiв (статутiв, установчих договорiв) господарських товариств регулюiться статтями Закону Украiни "Про господарськi товариства" . Цi статтi визначають перелiки основних даних, що пiдлягають включенню до установчих документiв товариств окремих видiв.

Установчi документи повиннi мiстити обов'язковi данi про пiдприiмства, без яких вони вважаються такими, що не вiдповiдають вимогам законодавства. Це такi данi:

- найменування (завод, фабрика, майстерня тощо) i вид пiдприiмства (сiмейне, приватне, колективне, державне);

- зазначення власника (склад засновникiв, учасникiв) та мiсцезнаходження пiдприiмства;

- предмет i цiлi дiяльностi пiдприiмства;

- юридичний статус пiдприiмства. Це статтi про юридичну особу пiдприiмства, про його майно, про самостiйний баланс, розрахунковий, валютний та iншi рахунки в банках, про фiрмову марку та товарний знак, про печатку з найменуванням пiдприiмства. Якщо пiдприiмство маi право випускати цiннi папери, то таке право веж вiдноситься до юридичного статусу пiдприiмства;

- про склад майна пiдприiмства: перелiк фондiв (основний, оборотний, статутний , резервний , страховий , iншi фонди); порядок утворення майна;

порядок розподiлу прибуткiв та покриття витрат; порядок випуску акцiй (щодо акцiонерного товариства). Якщо пiдприiмство не i власником майна, включаiться стаття про те, що майно закрiплене за ним на правi повного господарського вiдання;

- про перелiк органiв управлiння пiдприiмства, порядок iх формування, компетенцiю;

- про контрольнi органи - спостережну раду, ревiзiйну комiсiю;

- про порядок припинення дiяльностi пiдприiмства: пiдстави, орган, що приймаi рiшення про припинення; порядок створення i роботи лiквiдацiйноi комiсii;

- 15 -

- умови розрахункiв з бюджетом i кредиторами, розподiл майна, що залишилося.

У статутi пiдприiмства повинен бути визначений орган, що маi право репрезентувати iнтереси трудового колективу (рада трудового колективу, рада пiдприiмства, профспiлковий комiтет тощо). В нього можуть включатися положення, зв'язанi з особливостями дiяльностi пiдприiмства: про трудовi взаiмини, якi виникають на основi членства; про повноваження, порядок створення та структуру ради пiдприiмства.

В установчих документах господарських товариств окремими статтями визначають порядок внесення змiн до статуту (вищим органом, за рiшенням У4 голосiв акцiонерiв, якi беруть участь у зборах).

Однi юридичнi особи беруть участь тiльки на пiдставi статуту (наприклад, приватне пiдприiмство, створене одним фундатором).- Для iнших юридичних осiб необхiднi як статут, так i установчий договiр (наприклад, акцiонерним товариствам, товариствам з обмеженою i додатковою вiдповiдальнiстю). Третiм - достатньо одного установчого договору (наприклад, повним i командитним товариствам).

Установчий договiр використовуiться тодi, коли дiяльнiсть двох i бiльш фiзичних осiб i/або юридичних осiб спрямована на спецiальну цiль - створення новоi юридичноi особи. Таким чином, установчий договiр служить для визначення порядку й умов узгодженоi дiяльностi фундатора.

У тих випадках, коли установчий договiр необхiдний, його роль як установчого документа може бути двоякою. В одних випадках законодавство визначаi установчий договiр у якостi iдиного установчого документа утворюваного пiдприiмства. Тодi в договорi повиннi визначитися всi тi питання, що звичайно вказуються в статутi: наприклад, найменування юридичноi особи, мiсце його перебування, цiль дiяльностi й iншi реквiзити.

У iнших випадках (iх бiльшiсть) закон потребуi два установчих документи - не тiльки установчий договiр, але й статут. Необхiдно пiдкреслити, що це самостiйнi документи i не можна розцiнювати статут як частину договору або навпаки.

- 16 -

У таких випадках цiлком виправдано, що змiст одного з двох установчих документiв може частково дублювати змiст iншого. Звичайно, наприклад, як у статутi, так i в установчому договорi визначаiться порядок розподiлу мiж учасниками прибуткiв i збиткiв, керування дiяльнiстю створеного ними юридичноi особи, виходу засновникiв iз складу. Водночас i помилковим уявлення, що установчий договiр це зразкова ВлкопiяВ» статуту (з деякими змiнами).

При розподiлi питань, що ставляться до змiсту установчого договору i статуту, доцiльно враховувати таке. У статутi, насамперед -, повиннi знайти вiдображення положення, що стосуються юридичноi особи: його найменування, цiль дiяльностi склад i компетенцiя органiв, а також повиннi мiститися iншi вiдомостi, передбаченi законодавством про юридичнi особи вiдповiдного виду.

У установчому ж договорi необхiдно насамперед визначити конкретнi обов'язки засновникiв i порядок iхньоi спiльноi дiяльностi по створенню юридичноi особи, умови передачi в його власнiсть iх майна й участi в його дiяльностi, умови i порядок розподiлу мiж засновниками прибутку i збиткiв, керування дiяльнiстю юридичноi особи, виходу засновникiв iз його складу. Отже, в установчому договорi повиннi бути визначенi основнi положення про взаiмовiдносини учасникiв (засновникiв) i виражене добровiльна згода , волевиявлення засновникiв на створення новоi юридичноi особи.

Установчий договiр набираi сили з моменту пiдписання засновниками i зберiгаi своi дii на весь перiод дiяльностi створеноi юридичноi особи.

Конкретизацiя змiсту установчих документiв залежить вiд виду утворюваноi юридичноi особи.

При розробцi проектiв установчих документiв пiдприiмств необхiдно керуватися також типовими нормативними активами. Щодо пiдприiмств окремих видiв законодавець застосовуi типовi форми установчих документiв. Дiють, зокрема, статути: типовий статут державного пiдприiмства, типовий статут вiдкритого акцiонерного товариства, статут закритого акцiонерного товариства. Статут товариства з обмежено вiдповiдальнiстю, Статут орендного пiдприiмства. Крiм то-

- 17 -

го. Фондом державного майна Украiни затверджено установчi договори: Про створення товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю, Про створення закритого акцiонерного товариства та зразковий договiр оренди.

Внесення змiн i доповнень в установчi документи повинно провадитися по правилах , викладеним у Положеннi про державну реiстрацiю суб'iктiв пiдприiмницькоi дiяльностi вiд 25.05.98 р. Внесення змiн (доповнень) оформляiться у видi окремих пропозицiй або шляхом виклади установчих документiв у новiй редакцii з дотриманням вимог, визначених Положенням.

Установчi документи складаються на державнiй або iншiй мовi вiдповiдно до Закону УРСР ВлПро мови в Украiнськоi РСРВ». Пiдписуються засновником, прошиваються i пронумеровуються.

Установчi документи не повиннi мiстити положень, що суперечать законодавству.

Вiдповiдальнiсть за вiдповiднiсть установчих документiв законодавству несе власник (власники) або уповноваженi iм (ними) органи, що подають документи для державноi реiстрацii пiдприiмства.

Порядок державноi реiстрацii пiдприiмств.

Державна реiстрацiя пiдприiмств i обов'язковою юридичною дiiю при iх створеннi. Вона встановлена ст. 6 Закону "Про пiдприiмства в Украiнi" та ст. 8 Закону "Про пiдприiмництво". Цi статтi визначають державнi органи, на якi покладена реiстрацiя пiдприiмств (легалiзуючи органи), а також загальнi умови i порядок реiстрацii.

Включення етапу державноi реiстрацii в процесi створення пiдприiмства i обов'язковим, оскiльки тiльки пiсля реiстрацii пiдприiмство одержуi права юридичноi особи, вiдповiдно до п. 4 ст. 5 Закону Украiни ВлПро пiдприiмства в УкраiниВ».

Детально процедура реiстрацii регламентуiться Положенням про державну реiстрацiю суб'iктiв пiдприiмницькоi дiяльностi, затверджених постановою Кабiнету Мiнiстрiв Украiни вiд 15 травня 1998 р. №740 (далi для короткостi тАУ По-

- 18 -

ложення про реiстрацiю). Це Положення визначаi порядок державноi реiстрацii i перереiстрацii пiдприiмств незалежно вiд iхнiх органiзацiйно-правових форм i форм власностi, за винятком окремих суб'iктiв: банкiв, засобiв масовоi iнформацii, фондових бiрж, для яких законами Украiни встановленi спецiальнi правила державноi реiстрацii, а також порядок скасування державноi реiстрацii.

Реiстрацiя пiдприiмства i процесуально-правовою дiiю, внаслiдок якоi пiдприiмства включаються до Державного реiстру пiдприiмств Украiни. Днем включення визначено день реiстрацii пiдприiмства. Зазначена дiя маi за мету надати пiдприiмству формально-юридичних ознак суб'iкта права, згiдно з якими воно починаi функцiонувати у господарсько-правовому оборотi як загальновiдома для третiх осiб i органiв держави юридична особа. Запис у Державному реiстрi про реiстрацiю пiдприiмства являi собою юридичний факт виникнення пiдприiмства - суб'iкта права з правами юридичноi особи. Вiдповiдно до законодавства Украiни пiдприiмство визнаiться дiючим, стаi юридичною особою, набуваi прав та обов'язкiв з дня його державноi реiстрацii. Дiяльнiсть незареiстрованих пiдприiмств не допускаiться. З iншого боку, пiдприiмство вважаiться таким, що припинило свою дiяльнiсть, з моменту внесення запису про це до Державного реiстру. Цей запис i скасуванням реiстрацii.

Постановою Кабiнету Мiнiстрiв Украiни ВлПро порядок державноi реiстрацii суб'iктiв пiдприiмницькоi дiяльностiВ» вiд 25 травня 1998 № 740 були внесенi такi розмiри плати:

- за державну реiстрацiю (реiстрацiйний збiр) для юридичних осiб - 7 необлагаiмих мiнiмумiв прибуткiв громадян;

- за прискорену (у плинi одного дня) державну реiстрацiю - потрiйний розмiр вiдповiдного реiстрацiйного збору;

- за державну реiстрацiю змiн (доповнень) в установчi документи - ЗО вiдсоткiв реiстрацiйного збору;

- за видачу дублiката свiдчення про державну реiстрацiю - 10 вiдсоткiв реiстрацiйного збору.

- 19 -

Перереiстрацiя пiдприiмств вiдбуваiться безплатно, якщо iнше не передбачено законом.

Орган державноi реiстрацii сплачуi заявнику 20 вiдсоткiв реiстрацiйного збору за кожний прострочений день державноi реiстрацii, але не бiльше розмiру внесеноi заявником плати за державну реiстрацiю Ця сума сплачуiться з коштiв фонду органа державноi реiстрацii, формованого за рахунок 30 вiдсоткiв вiдрахувань вiд плати за державну реiстрацiю

Законодавство визначаi органи державноi реiстрацii пiдприiмств. У вiдповiдностi зi ст.8 Закону Украiни "Про пiдприiмництво" реiстрацiя проводиться у виконавчому комiтетi мiського, районного в мiстi ради або в районних, районноi мiст Киiва i Севастополя державноi адмiнiстрацii (далi тАФ органи державноi реiстрацii) по мiсцезнаходженню даного суб'iкта, якщо iнше не передбачено законодавством. Так, господарськi товариства, що займаються банкiвською дiяльнiстю, реiструi Нацiональний банк Украiни в порядку, визначеному Законом Украiни "Про банки i банкiвську дiяльнiсть".

Для державноi реiстрацii пiдприiмства власник (власники), уповноважений iм /ними/ орган або особа /заявник/ особисто, або поштою/рекомендованим листом, подають в орган державноi реiстрацii:

- рiшення власника (власникiв) майна або уповноваженого iм (ними)органа про створення юридичноi особи (крiм приватного пiдприiмства). Якщо власникiв або уповноважених ними органiв два або бiльш, таким рiшенням i установчий договiр, а також протокол установчого збору (конференцii) у випадках, передбачених законом;

- статут, якщо це необхiдно для створюваноi органiзацiйноi форми пiдприiмства. Отже, закон потребуi представлення установчих документiв, необхiдних для створюваноi органiзацiйно-правовоi форми пiдприiмства;

- реiстрацiйну картку встановленого зразка, що i, одночасно заявою про державну реiстрацiю;

- документ, що засвiдчуi сплату власником (власниками) внеску в статутний

- 20 -

фонд пiдприiмства в розмiрi, передбаченому законом;

- документ, що засвiдчуi внесення плати за державну реiстрацiю (копiя платiжного доручення або квитанцiя).

Мiсцезнаходженням пiдприiмства на дату державноi реiстрацii може бути мiсцезнаходження (мiсце проживання) одного з засновникiв або мiсцезнаходження по iншому адресу, що пiдтверджуiться договором, який передбачаi передачу засновнику у власнiсть або користування примiщення, частини примiщення (договiр купiвлi-продажу, мiни, дарiння, оренди, лiзингу, безоплатного користування майном, про спiльну дiяльнiсть, установчий договiр).

Якщо засновником (одним iз засновникiв) пiдприiмства i юридична особа, його державна реiстрацiя пiдтверджуiться свiдченням про державну реiстрацiю.

<

Вместе с этим смотрят:

"Заказные" убийства и их предупреждение

"Зеленые", как субъект мировой политики

"Земледельческий закон" Византии, система хозяйства, формы собственности и аренды византийской общины

"Присвоение" и "растрата": сущность и признаки

"Русская Правда" как памятник Древнерусского права