Правова регламентацiя организацii та дiяльностi судових органiв Украiни

МРЖНРЖСТЕРСТВО ОСВРЖТИ УКРАРЗНИ

ДНРЖПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНРЖВЕРСИТЕТ

ФРЖНАНСОВО тАУ КРЕДИТНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Р е ф е р а т

з курсу

“Основи конституцiйного права Украiни”

на тему

“Правова регламентацiя

органiзацii та дiяльностi
судових органiв Украiни”

Виконав студент

гр.КФ-97-1 Свiр С.В.

ДНРЖПРОПЕТРОВСЬК 1998

План

РЖ. Вступ.

РЖРЖ. Правова регламентацiя органiзацii та дiяльностi судових органiв Украiни.

1. Деякi вiдомостi з iсторii судочинства на територii Украiни.

2. Основнi принципи та засади судочинства.

3. Верховний суд.

4. Вiйськовi суди.

5. Конституцiйний суд.

6. Арбiтражнi суди.

7. Третейськi суди.

8. Оскарження судового рiшення. Апеляцiйний суд.

9. Суд присяжних.

10. Суддiвське самоврядування.

11. Органи юстицii та iх участь в органiзацii дiяльностi судiв.

12. Судово-правова реформа в Украiнi.

РЖРЖРЖ. Заключення.

Список використаноi лiтератури.

Конституцiя Украiни, прийнята 28 червня 1996р., закрiпила визнаний свiтом демократичний принцип подiлу державноi влади на законодавчу, виконавчу i судову. Всi три гiлки влади i самостiйними, кожна дii лише в межах своii компетенцii, визначеноi Конституцiiю та законами.

Особливо важливим i це положення для судовоi системи. Конституцiя надаi всi можливостi для створення дiйсно демократичноi та незалежноi судовоi системи, яка, в свою чергу забезпечуi захист прав людини на державному рiвнi, тобто забезпечуi головний принцип любоi правовоi державитАУ принцип верховенства права. Cудова система i “лакмусовим папiрцем” при вирiшеннi питання, чи i держава правовою.

Оскiльки завданням судовоi влади i здiйснення судочинства, яке в Украiнi здiйснюiться виключно судами, то дуже важливими i питання правового визначення органiзацii та дiяльностi рiзноманiтних судових органiв.

Саме деяким з цих питань присвячена ця роботi. В основному розглянутi рiзнi види судових органiв, передбачених Конституцiiю та чинним законодавством, питання iх органiзацii, складу, структури, визначенi Конституцiiю, законами та iншими нормативними актами. Також розглядаються проблеми вiдповiдностi реально iснуючоi судовоi системи конституцiйним нормам; наведенi деякi вiдомостi з iсторii судочинства в Украiнi.

*****

З прийняттям християнства на територii Украiни з’являються церковнi закони, якi були систематизованi i стали вiдомi пiд назвою Устава Володимира. Серед iншого, Устав затверджуi iснування церковного суду, який мав карати за здiйснення язичницьких обрядiв, розглядав справи про неосвячений церквою шлюб, розлучення, майновi спори, побиття батька або матерi. Дiяльнiсть цього суду базувалася на нормах церковного права.

В Хст. був створений збiрник законiв “Закон руський”- прототип “Руськоi правди”, на основi якого велося судочинство.

“Руська правда” Ярослава Мудрого продовжуi регламентувати дiяльнiсть судiв, тут досить добре простежуiться трансформацiя звичаiв у норми права, що стосуiться процесуального права. За “Руською правдою”, якщо вiдносини, присутнi у справi, не врегульованi нормативно- або звичаiво-правовими засобами, то суддi мали приймати рiшення, керуючись власною правосвiдомiстю. З часом такi рiшення перетворювались в юридичну норму щодо подiбних справ.

Важливою рисою судово-адмiнiстративного устрою Киiвськоi Русi був подiл судочинства на свiтське i церковне.

Найнижчою судовою iнстанцiiю були громадськi суди, якi складалися iз сiльських старшин. Складнi справи розглядали за участю представникiв декiлькох сiл.

На рiшення громадських судiв можна було скаржитися до княжих судiв. В них засiдали або самi князя, або iх представники. В процесi княжого судочинства брали участь “ябетник” (обвинувач), “метальник” (писар), “iстцi” (слiдчi).

РЖснував також суд феодала-землевласника. Пiд його юрисдикцiю пiдпадали холопи, наймити та закупи, причому щодо холопа рiшення феодала оскарженню не пiдлягало.

Церковнi суди тАУ це суд митрополита i владики. РЗх юрисдикцiя поширювалась на духовенство i на так званих церковних людей.

Таким чином, в Киiвськiй Русi iснувала станова судова система.

Найвищою судовою установою Великого князiвства Литовського був суд Великого князя або його довiреноi особи. Поруч iз судом князя iснував i суд Ради. Також судовi функцii виконували намiсники, а потiм воiводи та старости.

Судебником 1468р. було узаконено одноособовий панський суд, тобто пан-шляхтич вершив суд над селянами.

РЖснував також копний (народний) суд, дiючий на основi звичаiвого права, до якого могли звертатися представники усiх станiв населення.

За статутом 1566р. у кожному повiтовому мiст було створено три судовi установи: земськi (обиралися шляхтою), гродськi (одноособовi) i пiдкоморнi суди.

У мiстах з Магдебурзьким правом судовi справи мiщан розглядала судова колегiя.

Як бачимо, судова система за польсько-литовськоi доби теж була становою.

В перiод нацiонально-визвольноi вiйни було введено систему козацьких судiв, якi складалися з сiльських, сотенних та полкових судiв. Дiяли цi суди на основi законiв, прийнятих ще за польських королiв та литовських князiв. У 1760р. була проведена судова реформа, яка поновлювала в Украiнi станову систему та вiдокремила судову владу вiд адмiнiстративноi. За цiiю реформою суддi були виборними, найвищою iнстанцiiю був Генеральний суд.

Слiд пiдкреслити велику роль звичаiвого права в Украiнi. Наприклад, в Сiчi вищою судовою установою був кошовий суд, який своiх рiшеннях виходив з норм звичаiвого права та здорового глузду.

Пiсля приiднання Украiни до складу Росiйськоi iмперii в Украiнi дiяли загальноросiйськi джерела процесуального законодавства. Веденням слiдства i виконанням вирокiв займалася полiцiя, вона ж була i судовим органом при розглядi незначних справ. Помiщики мали право чинити одноосiбно чинити суд над селянами.

У 1864р. було проведено судову реформу: становi суди скасовувалися i вводилися загальнi судовi установи, було введено iнститут мирових суддiв.

В цей час в захiдноукраiнських землях дiяла австрiйська судова система, де верховна судова влада належала iмператоровi.

В УНР за конституцiiю найвищою судовою установою УНР був Генеральний Суд, який обирався Всенародними зборами. В перiод гетьманату вищою судовою iнстанцiiю був Сенат.

Щодо судовоi системи Украiни за часiв Радянського Союзу, слiд вiдмiтити те, що вона не охоплювала весь об’iм справ, пов’язаних iз засудженням (особливо до 50-х рокiв). Йдеться про позасудовi процеси щодо “ворогiв народу”. Було створене Державне полiтичне управлiння, яке користувалося правом проведення позасудових репресiй. Також слiд вiдмiтити так званi “трiйки”, коли декiлька партiйних керiвникiв вирiшували справу щодо вчинкiв, що в той час квалiфiкувалися як державнi злочини.

На даний момент органiзацiя i дiяльнiсть судiв в Украiнi регламентуiться роздiлом VIII Конституцii, Законом “Про судоустрiй Украiни”, Законом “Про Конституцiйний Суд Украiни”, Законом “Про Верховний Суд”, Законом “Про арбiтражний суд”, Законом “Про статус суддiв”, Цивiльним процесуальним кодексом, Кримiнальним процесуальним кодексом, Арбiтражним процесуальним кодексом та iншими нормативними актами.

В основному законi не даiться повного визначення судовоi системи, а лише визначаються основнi принципи та засади ii створення та функцiонування. Бiльш детальна регламентацiя щодо органiзацii та дiяльностi рiзних судових органiв подаiться у вiдповiдних законах.

Ст. 124 Конституцii визначаi, що судова система Украiни подiляiться на двi гiлки тАУ суд конституцiйноi юрисдикцii та суди загальноi юрисдикцii. РДдиним судовим органом конституцiйноi юрисдикцii i Конституцiйний суд.

Згiдно ст. 125 Конституцii судова система Украiни будуiться за принципом територiальностi та спецiалiзацii; що найвищим судовим органом у системi судiв загальноi юрисдикцii i Верховний Суд Украiни, а вищими судовими органами спецiалiзованих судiв i вiдповiднi вищi суди. За цiiю статтею вiдповiдно до закону дiють апеляцiйнi та мiсцевi суди.

Принцип територiальностi означаi, що юрисдикцiя окремих ланок судовоi системи поширюiться на певнi територii, якi можуть збiгатися, а можуть i не збiгатися з адмiнiстративно-територiальними одиницями. Побудова судовоi системи за принципом територiальностi з урахуванням транспортних комунiкацiй i зв’язку мiж населеними пунктами забезпечуi наближенiсть судiв до населення та iх доступнiсть. Спецiалiзацiя суддiв або цiлих судiв з розгляду справ певних категорiй сприяi пiдвищенню професiоналiзму суддiв завдяки поглибленому вивченню окремих галузей законодавства та практики його застосування.

На сьогоднi до спецiалiзованих судiв можна вiднести арбiтражнi(господарськi) суди, функцiонуючi як самостiйний суб’iкт судовоi влади; та вiйськовi суди.

Згiдно з Законом Украiни “Про судоустрiй”, систему загальних судiв Украiни складають Верховний Суд Украiни, Верховний Суд Республiки Крим, обласнi, Киiвський i Севастопольський мiськi суди, мiжобласний суд, мiжрайоннi (окружнi), районнi (мiськi) суди та вiйськовi суди регiонiв, Вiйськово-Морських Сил i гарнiзонiв.

Мiсцевi суди (районнi(мiськi), вiйськовi суди гарнiзонiв та арбiтражнi суди Автономноi Республiки Крим, областей, мiст Киiва i Севастополя) i основною ланкою цiii системи. Це i суди першоi iнстанцii, якi розглядають переважну бiльшiсть цивiльних, господарчих, кримiнальних та адмiнiстративних справ. Саме тут повинна широко запроваджуватися спецiалiзацiя судiв. Конституцiя даi можливiсть в новому законi про судоустрiй створення спецiалiзованих ланок мiсцевих судiв, наприклад, сiмейних, адмiнiстративних, фiнансових тощо. Передбаченi конституцiiю вищi спецiалiзованi суди мають виконувати функцii судового нагляду за дiяльнiстю вiдповiдних судiв нижчого рiвня.

Ст. 129 Конституцii визначаi основнi засади судочинства:

1. законнiсть;

2. рiвнiсть усiх учасникiв судового процесу перед законом i судом;

3. забезпечення доведеностi вини;

4. змагальнiсть сторiн та свобода в наданнi ними суду своiх доказiв i у доведеннi перед судом iх переконливостi;

5. пiдтримання державного обвинувачення в судi прокурором;

6. забезпечення обвинуваченому права на захист;

7. гласнiсть судового процесу та його повне фiксування технiчними засобами;

8. забезпечення апеляцiйного та касацiйного оскарження рiшення суду, крiм випадкiв, встановлених законом;

9. обов'язковiсть рiшень суду.

В п.4 мова йде про змагальнiсть у судовому провадженнi кримiнальних справ, i цей принцип повинен активно втiлюватися в судове провадження. Можливостi захисту та обвинувачення у провадженнi кримiнальних справ щодо збирання i представлення судовi доказiв повиннi бути однаковими. Сьогоднi ж пiдсудний i його захисник не мають таких прав, як державний обвинувач. Реалiзацiя принципу змагальностi тiсно пов’язана iз здiйсненням прав i свобод людини.

Важливим i положення ст. 130 Конституцii, що фiнансування та належнi умови функцiонування судiв та дiяльностi суддiв забезпечуi держава. На утримання судiв у Державному бюджетi визначаiться окрема видаткова стаття.

За ст.3 Закону “Про судоустрiй” дiяльнiсть суду спрямована на змiцнення законностi i правопорядку, запобiгання правопорушенням i маi завданням охорону вiд посягань на закрiпленi у Конституцii суспiльний лад, його полiтичну та економiчну системи; на права i свободи громадян; права i законнi iнтереси державних пiдприiмств, установ та органiзацiй; а також виховання у громадян неухильного виконання Конституцii та законiв.

За ст.4 Закону “Про судоустрiй” суди здiйснюють свою дiяльнiсть шляхом розгляду i вирiшення в судових засiданнях цивiльних справ по спорах, що стосуються прав та iнтересiв громадян, пiдприiмств, установ та органiзацiй, та кримiнальних справ, рiшення за якими пов’язанi з застосування встановлених законом мiр покарання до осiб, винних у вчиненнi злочину, або виправдання невинних.

Згiдно зi ст.8 всi суди Украiни утворюються на засадах виборностi суддiв i народних засiдателiв.

Ст. 10 передбачаiться як колегiальний, так i одноособовий розгляд справ. В судах першоi iнстанцii кримiнальнi i цивiльнi справи розглядаються судом у складi трьох суддiв, двох суддiв i трьох народних засiдателiв або суддею одноособово у випадках, передбачених Кримiнально-процесуальним та Цивiльним процесуальним кодексами. Розгляд справ судами другоi iнстанцii в касацiйному та порядку нагляду, здiйснюiться тiльки колегiально.

Народнi засiдателi користуються всiма правами суддiв.(ст. 11).

Розгляд справ у всiх судах Украiни i вiдкритим, крiм випадкiв, встановлених законом.

Закон передбачаi участь в судовому процесi прокурора, який сприяi виконанню вимог закону про всебiчний, повний i об'iктивний розгляд справи. Також в судi можуть приймати участь захист (адвокат) та представники громадських органiзацiй та трудових колективiв.

Порядок провадження справ в судах визначаiться процесуальними кодексами.

Носiями судовоi влади i суддi(ст. 1 Закону “Про статус суддiв”), вони i недоторканими(ст.13). Згiдно ст.9 Закону “Про статус суддiв” суддi районних (мiських), мiжрайонних (окружних) судiв обираються вiдповiдно обласними, Киiвською i Севастопольською мiськими Радами народних депутатiв. В Республiцi Крим суддi районних (мiських), мiжрайонних (окружних) судiв обираються Верховною Радою Республiки Крим. Суддi iнших судiв обираються Верховною Радою.

Згiдно ст. 125 Конституцii Украiни найвищим органом у системi судiв загальноi юрисдикцii i Верховний суд Украiни. Його дiяльнiсть регламентуi гл. 4 Закону Украiни “Про судоустрiй”.

Верховний суд у межах своiх повноважень розглядаi справи як суд першоi iнстанцii, у касацiйному порядку, порядку нагляду i в зв'язку з нововиявленими обставинами; вивчаi i узагальнюi судову практику, аналiзуi судову статистику, вирiшуi в межах своiх повноважень питання, що випливають з мiжнародних договорiв Украiни та iн.

В ст. 40 подано таке положення: “Вiдповiдно до Конституцii Украiни Верховному Суду Украiни належить право законодавчоi iнiцiативи у Верховнiй Радi Украiни”. Але ж це положення вiдповiдаi конституцii 1978р.(ст.103), а в конституцii 1996р. немаi положення про те, що Верховний суд маi право законодавчоi iнiцiативи.

Ст. 41 Закону про судоустрiй визначаi, що Верховний Суд Украiни обираiться Верховною Радою Украiни строком на десять рокiв у складi Голови, заступникiв Голови, членiв Верховного Суду i народних засiдателiв.

Верховний Суд один раз у п'ять рокiв iнформуi Верховну Раду про свою дiяльнiсть.

Ст. 43 визначаi, що Верховний Суд дii в складi Пленуму Верховного Суду, судових колегiй в цивiльних, кримiнальних та вiйськових справах. Для розгляду органiзацiйних питань роботи Верховного Суду утворюiться президiя Верховного Суду.

Ст. 44 та 45 визначають, що Пленум Верховного Суду скликаiться не менш як один раз на три мiсяцi, очолюi Пленум голова Верховного Суду. Пленум у межах своiх повноважень розглядаi справи в порядку нагляду i в зв'язку з нововиявленими обставинами; розглядаi матерiали узагальнення судовоi практики i судовоi статистики, даi керiвнi роз'яснення судам у питаннях застосування республiканського законодавства та iн. Пленум також затверджуi склад судових колегiй Верховного Суду.

Статус Президii Верховного Суду визначаi ст.50 Закону Про судоустрiй. Склад Президii Верховного Суду Украiни, яку очолюi Голова Верховного Суду, затверджуiться Президiiю Верховноi Ради. Президiя Верховного Суду Украiни розглядаi питання органiзацii роботи судових колегiй i апарату Верховного Суду Украiни, а також подаi допомогу нижчестоящим судам у правильному застосуваннi законодавства, координуючи цю дiяльнiсть з Мiнiстерством юстицii Украiни.

Голова Верховного Суду, згiдно ст.51, приносить у межах i порядку, встановлених законом, протести на рiшення, вироки, ухвали i постанови по судових справах; органiзуi роботу по вивченню i узагальненню судовоi практики, аналiзу судовоi статистики; скликаi Пленум та президiю Верховного Суду; керуi органiзацiiю роботи судових колегiй, апарату Верховного Суду та iн

При Верховному судi дii науково-консультативна рада.

Органiзацiю та дiяльнiсть вiйськових судiв визначаi гл. 3-1 Закону Украiни “Про судоустрiй”. Вiйськовi суди здiйснюють правосуддя у Збройних Силах Украiни та iнших вiйськових формуваннях, передбачених законодавством Украiни. РЗх дiяльнiсть спрямована на охорону вiд будь-яких посягань безпеки Украiни, боiздатностi i боiготовностi ii вiйськових формувань, захист прав i свобод вiйськовослужбовцiв та iнших громадян.

Ст. 38-2. визначаi, що в Украiнi утворюються вiйськовi суди гарнiзонiв, регiонiв i Вiйськово-Морських Сил.

Як уже зазначалося, вiйськовi суди в Украiнi видiленi у спецiалiзовану галузь системи судiв загальноi юрисдикцii. Але ж справи, що ними розглядаються, не мають якихось особливостей, що були б перешкодою для розгляду iх у мирний час судами загальноi юрисдикцii. Виняток становить тiльки спецiальний суб’iкт злочину. Проте це не перешкода для розгляду справ у таких судах, про що свiдчить досвiд Нiмеччини, Францii.

Конституцiйний суд Украiни дii незалежно вiд судiв загальноi юрисдикцii. Органiзацiя, повноваження та порядок дiяльностi Конституцiйного Суду Украiни визначаються Конституцiiю та законом “Про Конституцiйний суд Украiни”

Ст 2. цього Закону визначаi, що Завданням Конституцiйного Суду Украiни i гарантування верховенства Конституцii Украiни як Основного Закону держави на всiй ii територii.

Справи В Конституцiйному судi розглядаються лише колегiально.

Складаiться Конституцiйний Суд з вiсiмнадцяти суддiв (по шiсть вiд президента, Верховноi Ради та з’iзду суддiв). Суддi призначаються на 9 рокiв без права повторного обрання.

Згiдно ст.13 зазначеного закону, Конституцiйний Суд розглядаi справи щодо конституцiйностi законiв та iнших правових актiв; вiдповiдностi Конституцii Украiни мiжнародних договорiв(чинних або тих, що вносяться до Верховноi Ради для приiднання до них Украiни); додержання конституцiйноi процедури розслiдування i розгляду справи про усунення Президента Украiни з поста в порядку iмпiчменту; офiцiйного тлумачення Конституцii та законiв Украiни.

Голова Конституцiйного Суду Украiни обираiться на спецiальному пленарному засiданнi Конституцiйного Суду зi

складу суддiв Конституцiйного Суду на один трирiчний строк(ст. 20). Голова органiзовуi роботу колегiй суддiв, комiсiй та Секретарiату Конституцiйного Суду, скликаi та проводить засiдання суду та iн.

Кожен суддя Конституцiйного суду маi наукового консультанта i помiчника.

Органiзацiйне, науково-експертне, iнформацiйно-довiдкове та iнше забезпечення дiяльностi Конституцiйного Суду Украiни здiйснюi Секретарiат Конституцiйного Суду на чолi з керiвником (ст.32).

Конституцiйний Суд Украiни на своiму засiданнi утворюi з числа своiх суддiв постiйнi комiсii, що i допомiжними робочими органами з питань органiзацii його внутрiшньоi дiяльностi (ст.33). Також на пленарних засiданнях Конституцiйний Суд може створювати тимчасовi комiсii за участю фахiвцiв вiдповiдних галузей права(ст.34).

Формами звернення до Конституцiйного Суду Украiни i

конституцiйне подання та конституцiйне звернення. Звертатися до Конституцiйного суду можуть як фiзичнi, так i юридичнi особи, а також президент, Верховна Рада або частина ii складу, Верховний Суд та iн.

В Конституцii Украiни немаi окремого положення про арбiтражнi суди. Тобто арбiтражнi суди i спецiальними судами загальноi юрисдикцii. З iх створенням реалiзуiться конституцiйний принцип спецiалiзацii системи судiв.

Органiзацiя i дiяльнiсть арбiтражного суду регламентуються Конституцiiю, Законом “Про арбiтражний суд”, Арбiтражним процесуальним кодексом, iншими законодавчими актами та мiждержавними договорами й угодами.

Арбiтражний суд i незалежним органом у вирiшеннi всiх

господарських спорiв, що виникають мiж юридичними особами, державними та iншими органами. Також арбiтражними судами розглядаються справи про банкрутство.

За ст.3 Закону “Про арбiтражний суд” основним завданням арбiтражного суду i захист прав та iнтересiв учасникiв господарських правовiдносин, що охороняються законом;

Згiдно ст.4 Арбiтражний суд утворюiться на засадах призначення всiх арбiтрiв Верховною Радою.

Систему арбiтражних судiв Украiни складають Вищий арбiтражний суд, арбiтражний суд Республiки Крим, арбiтражнi суди областей, мiст Киiва i Севастополя. Верховною радою можуть створюватись i iншi суди(мiськi, мiжрайоннi та iн.).

Згiдно ст.7 арбiтражнi суди складаються з голови, його заступникiв та арбiтрiв. Для вирiшення органiзацiйних питань арбiтражний суд Республiки Крим, арбiтражний суд областi, мiст Киiва i Севастополя може утворювати президiю.

За ст.10 найвищим органом у вирiшеннi господарських спорiв i здiйсненнi нагляду щодо рiшень арбiтражних судiв Украiни та контролю за iх дiяльнiстю i Вищий арбiтражний суд Украiни, який складаiться з Голови, заступникiв Голови та арбiтрiв i дii у складi пленуму, президii та арбiтражних колегiй по розгляду спорiв та перегляду рiшень, ухвал, постанов. Вищий арбiтражний суд також розробляi пропозицii щодо органiзацii i дiяльностi третейських судiв на територii Украiни.(ст. 32)

Компетенцiю рiзних арбiтражних судiв та порядок провадження справ визначаi Арбiтражний процесуальний кодекс та iншi документи.

Найважливiшi питання дiяльностi арбiтражних судiв Украiни вирiшуi Пленум Вищого арбiтражного Суду. Пленум також узагальнюi арбiтражну практику та статистику i даi керiвнi роз'яснення iншим органам щодо розв’язання спорiв.

Президiя Вищого арбiтражного суду Украiни вирiшуi питання органiзацii та дiяльностi, пiдбору кадрiв арбiтражних судiв Украiни; переглядаi в порядку нагляду рiшення, ухвали, постанови Вищого арбiтражного суду та переглядаi за нововияленими обставинами справи, розглядуванi в минулому самою президiiю; призначаi склад арбiтражноi колегii Вищого арбiтражного суду та iн.

Згiдно зi ст.30. для пiдготовки науково обгрунтованих рекомендацiй з питань органiзацii та дiяльностi арбiтражного суду, розробки пропозицiй щодо вдосконалення законодавства та iн. при Вищому арбiтражному судi утворюiться науково-консультативна рада з провiдних вчених та iнших висококвалiфiкованих спецiалiстiв.

Конституцiя також не забороняi створення третейських судiв, тобто таких, що обираються сторонами, якi вирiшують спiр. Щодо органiзацii та дiяльностi третейських судiв в Украiнi досi дii “Положення про третейський суд для вирiшення господарських спорiв мiж об'iднаннями, пiдприiмствами, органiзацiями i установами”, затверджене постановою Державного арбiтражу при Радi Мiнiстрiв СРСР вiд 30 грудня 1975р. Слiд зазначити, що це положення не виключаi iснування постiйних третейських судiв.

Третейськi суди розглядають справи, вiднесенi до компетенцii арбiтражних судiв. Обираiться третейський суд керiвниками юридичних осiб, виступаючих сторонами за справою, iз складу осiб, компетентних у вирiшеннi даноi справи. Це можуть бути керiвники органiзацiй, об’iднань, пiдприiмств, робiтники науково-дослiдних закладiв та iн. Суд обираiться у складi одного або довiльного непарного числа суддiв, якi обирають голову.

Сторона, яка визнала за необхiдне розгляд справи третейським судом, повiдомляi другу сторону про це та зазначаi осiб, яких вона обираi третейськими суддями. Якщо друга сторона не погоджуiться з цим, справа передаiться на розгляд арбiтражного суду. При досягненнi згоди мiж сторонами про розгляд спору в третейському судi зацiкавлена сторона письмово викладаi своi вимоги та подаi iх одному iз суддiв. В процесi розгляду справи третейський суд маi право вимагати вiд сторiн необхiднi матерiали; зобов’язати сторони здiйснити перевiрку своii дiяльностi; призначити експертизу та iн.

Рiшення виноситься в письмовiй формi бiльшiстю голосiв(коли суд складаiться з трьох i бiльше суддiв) i пiдписуiться всiм складом суду.

Як i рiшення всiх судiв, рiшення третейських судiв i обов’язковими для виконання.

Справи, розглядуванi третейськими судами, зберiгаються у арбiтражних судах за мiстом розгляду справи. До цих судiв подаються i скарги на рiшення третейських судiв.

Ст. 129 Конституцii забезпечуi право апеляцiйного та касацiйного оскарження рiшення суду. Ст. 125 визначаi можливiсть органiзацii та дiяльностi апеляцiйних судiв.

Касацiйне оскарження досить добре опрацьовано як в процесуальному законодавствi Украiни, так i на практицi. Що ж до апеляцiйного оскарження, то це нова форма для украiнського судочинства, ii немаi у чинному законодавствi. Вiдповiдно не дiють i апеляцiйнi суди. Тому для подальшого розвитку та демократизацii судовоi влади, якнайшвидше треба законодавчо визначити дiяльнiсть апеляцiйних судiв. Апеляцiйнi суди можуть створюватись як окремi судовi установи, а також у складi апеляцiйних колегiй у судах другоi iнстанцii. Введення апеляцiйних судiв забезпечить можливiсть вирiшення справ по сутi в двох судових iнстанцiях. При цьому апеляцiйна iнстанцiя не скасовуi судове рiшення з направленням справи на додаткове розслiдування, а приймаi рiшення самостiйно, дослiджуючи докази.

Апеляцiйне провадження вiдрiзняiться вiд касацiйного тим, що перше служить для перегляду по сутi як незаконних, так i несправедливих, з точки зору, фактичних обставин справи, рiшень (питання права i факту), а касацiйне провадження служить для вiдмiни з направленням на новий розгляд у суд першоi iнстанцii рiшень, прийнятих з порушенням процесуального або матерiального закону (тiльки питання права). Тобто апеляцiйне провадження i бiльш ширшим та демократичним. Тому створення апеляцiйних судiв i одним з перших завдань судово-правовоi реформи.

Ст. 124 Конституцii визначаi, що народ бере участь у здiйсненнi правосуддя через народних засiдателiв та присяжних.

РЖнститут народних засiдателiв в Украiнi зараз реально iснуi i дii. Ситуацiя ж з судом присяжних така сама, як i з апеляцiйним судом тАУ немаi жодного закону або iншого нормативного документа, який би регламентував його органiзацiю та дiяльнiсть. Взагалi серед правникiв точаться дискусii щодо необхiдностi суду присяжних. Прибiчники такоi форми здiйснення правосуддя вважають, що введення таких судiв допомагаi боротися з корупцiiю в судових органах, допомагаi позбавитися вiд звинувачувального нахилу в кримiнальному процесi, вiддiляi правосуддя вiд виконавчоi влади( в тому числi вiд звинувачення). Суд присяжних дii у багатьох розвинутих у правовому вiдношеннi краiнах: США, Канадi, Францii, Великобританii та iн.

Критики суду присяжних вважають цей iнститут анахронiзмом, аргументуючи це тим, що суд присяжних тАУ це результат емоцiй, а не правовиконавчоi судовоi дiяльностi; що навiть у Англii, “матерi” суду присяжних, спостерiгаiться вiдхiд вiд нього.

Враховуючи погляди прихильникiв та критикiв, найбiльш прийнятним для Украiни i iвропейський аналог: суд присяжних повинен складатися з професiйних суддiв та саме присяжних.

Згiдно ст. 130 Конституцii для вирiшення питань внутрiшньоi дiяльностi судiв дii суддiвське самоврядування, яке i однiiю з найважливiших ознак незалежностi судiв та суддiв. Розкриваiться це положення в Законi Украiни про органи суддiвського самоврядування.

Згiдно ст. 1 цього закону суддiвське самоврядування здiйснюiться через конференцii суддiв загальних судiв Республiки Крим, областей, мiст Киiва та Севастополя, конференцiю суддiв вiйськових судiв Украiни, збори суддiв Верховного Суду Украiни, збори суддiв Вищого арбiтражного суду Украiни, конференцiю суддiв арбiтражних судiв Украiни i найвищий орган суддiвського самоврядування- з'iзд суддiв Украiни.

Органи суддiвського самоврядування обирають членiв квалiфiкацiйноi комiсii суддiв; обговорюють питання застосування законодавства, обговорюють питання про органiзацiйне та матерiально-технiчне забезпечення дiяльностi судiв та iн.

Згiдно ст. 131 Конституцii в Украiнi дii Вища рада юстицii, до вiдання якоi належить внесення подання про призначення або звiльнення суддiв; прийняття рiшень стосовно порушення суддями i прокурорами вимог щодо несумiсностi, здiйснення дисциплiнарного провадження щодо суддiв.

Хоча 15 сiчня 1998р. й було прийнято Закон Про Вищу раду юстицii, саму раду й досi не створено.

Конституцiйнi повноваження Вищоi ради юстицii та iншi, згiдно ст.19 Закону про судоустрiй, виконують Мiнiстерства юстицii Украiни та Республiки Крим, управлiння юстицii обласних, Киiвськоi i Севастопольськоi мiських державних адмiнiстрацiй. Зазначенi органи розробляють i вносять пропозицii з питань органiзацii судiв та щодо змiн у мережi судiв та iх штату; органiзують роботу з кадрами судiв по пiдвищенню iх квалiфiкацii i перепiдготовцi, здiйснюють добiр i разом з Верховним Судом представляють кандидатури для обрання суддями; забезпечують ведення судовоi статистики та аналiз статистичних даних; органiзують матерiально-технiчне забезпечення судiв та створюють належнi умови для здiйснення правосуддя; здiйснюють органiзацiйне забезпечення виконання окремих категорiй рiшень судiв.

В умовах становлення держави та реального втiлення принципу верховенства права виникаi необхiднiсть у проведеннi радикальноi судово-правовоi реформи як найважливiшого iнструменту побудови саме такого суспiльства, яке визначене Конституцiiю.

Схвалена Верховною Радою в квiтнi 1992р. Концепцiя судово-правовоi реформи була значним кроком в указаному напрямку. В першi роки ii реалiзацii були прийнятi важливi закони (“Про статус суддiв”, “Про нотарiат” та iн.) та внесенi змiни та доповнення до чинного законодавства, якi спрямованi на захист осiб, що притягаються до кримiнальноi вiдповiдальностi, судовий контроль за арештом та iн.

Проте було здiйснено лише частину першого етапу реформи. Другий етап передбачав створення спецiалiзованих судiв тАУ адмiнiстративних, сiмейних, зi справ неповнолiтнiх; створення Вищого апеляцiйного суду Украiни; третiй етап - проведення подальшоi роботи по спецiалiзацii судiв; реалiзацiя наукових програм по удосконаленню судово-правовоi реформи та iн.

В 1995 роцi реформа загальмувала i набула вузько вiдомчого характеру. Одним з головних факторiв такого перебiгу подiй стала вiдсутнiсть фiнансування реформи.

З прийняттям нових законiв та пiд дiiю iнших факторiв виникла необхiднiсть розробки новоi концепцii.

10 грудня 1994р. розпорядженням президента було утворено Комiсiю з розробки Концепцii судово-правовоi реформи в Украiнi та зобов’язано цю комiсiю до 28 лютого 1995 року подати проект Концепцii. Потiм iншим розпорядженням вiд 22 листопада 1995р. було утворено комiсiю для доопрацювання концепцii та строк ii подання перенесено на 1 березня 1996р. Указом президента № 1128/97 вiд 8 жовтня 1997 року було створено Координацiйну раду з питань судово-правовоi реформи на чолi з В.П Пустовойтенко, основним завданням якоi i знову ж таки розробка Концепцii; у Верховнiй Радi було створено постiйну Комiсiю з питань правовоi полiтики i судово-правовоi реформи.

Не дивлячись на цi заходи, Украiна досi не маi вiдповiдного дiйсностi офiцiйного програмного документа щодо подальшого розвитку та реформування судовоi системи.

При розглядi деяких Конституцiйних норм щодо судовоi системи були наведенi приклади невiдповiдностi реального життя та законiв цим нормам. Крiм зазначених, iснуi ще маса таких протирiч, деякi з яких носять взагалi парадоксальний характер. Наприклад, за чинним законодавством обсяг прав обвинуваченого фактично ширше, нiж у потерпiлого. А за недостатностi коштiв у держави на захист потерпiлого це протирiччя ще бiльш поглиблюiться. До того ж чинним процесуальним законодавством порушуiться деякi права людини.

А тому основними завданнями судовоi реформи на найближчий час i приведення чинного законодавства у вiдповiднiсть до Конституцii, прийняття нових законiв (в першу чергу про судоустрiй), у яких повиннi бути реалiзованi всi конституцiйнi норми (про апеляцiйний суд, про суд присяжних, про утворення спецiалiзованих судiв та iн.); налагодження фiнансування дiяльностi судових органiв та iн. Робота по забезпеченню у процесуальному законодавствi права свободи та особистоi недоторканостi та права недоторканостi житла, згiдно з п.13 Перехiдних положень Конституцii, повинна бути здiйснена до 2001 року.

*****

Як показуi iсторичний розвиток, стан судовоi системи, ii демократичнiсть, об’iктивнiсть рiшень по справам напряму залежать вiд наявностi державностi. Тобто зараз, коли Украiна здобула незалежнiсть, i всi можливостi для створення демократичноi судовоi системи.

РЖ це повинне бути одним з найголовнiших завдань на шляху входження Украiни в iвропейське та свiтове спiвтовариство як правовоi держави.

Список використаноi лiтератури

1. Конституцiя Украiни.

2. Закон Украiни “Про судоустрiй” вiд 5 червня 1981р. iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами №2464-12 вiд 17.06.92, №4017-12 вiд 24.02.94.

3. Закон Украiни “Про арбiтражний суд” вiд 4 червня 1991 зi змiнами i доповненнями, внесеними законами №2350-12 вiд 15.05.1992, №2691-12 вiд 14.10.1992, №3346-12 вiд 30.06.1993, №96 вiд 20.02.97 р.

4. Закон Украiни “Про Конституцiйний Суд Украiни” вiд 16 жовтня 1996 р.

5. Закон Украiни “Про статус суддiв” вiд 15 грудня 1992 р. iз змiнами i доповненнями, внесеними Законами Украiни вiд 2.02.1994р. №3913-XII, 24.02.1994 р. №4015-XII, 5.10.1995 р. №358/95-ВР, Постановою Верховноi Ради Украiни вiд 6.05.1993р. №3192-XII.

6. Закон Украiни “Про органи суддiвського самоврядування” вiд 2 лютого 1994 р.

7. Концепцiя судово-правовоi реформи в Украiнi, Затверджена Постановою Верховноi Ради Украiни №2296-XII вiд 28.04.1992р.

8. Розпорядження президента Украiни “Про утворення Комiсii з розробки Концепцii судово-правоi реформи”. №182/94-рп.вiд 10.12.1994р.

9. Розпорядження президента Украiни “Про утворення Комiсii для доопрацювання проекту Концепцii судово-правовоi реформи в Украiнi”. N 417/95-рп вiд 22.11.1995р.

10. Указ президента Украiни “Про Координацiйну раду з питань судово-правовоi реформи” №1128/97 вiд 08.10.1997р.

11. “Положение о третейском суде для разрешения хозяйственных споров между объединениями, предприятиями, организациями и учреждениями”. Утверждено постановлением Госарбитража при Совете Министров N 121 от 30.12.1975г.

12. В. Онопенко. Конституцiя й судочинство: розбiжностi та парадокси// Закон i бiзнес. тАУ 1997.- №42.

13. Ю. Димитров. Навiщо нам потрiбен апеляцiйний суд?// Право Украiни. тАУ 1994. - № 3-4.

14. Г. Омельяненко. Нова Конституцiя Украiни i питання судовоi влади та судочинства// Право Украiни. тАУ 1996. - №10. тАУ С. 11-16.

15. В. Бойко. Нова Конституцiя i судова влада// Право Украiни. тАУ 1997. тАУ №1. тАУ С. 16-18.

16. Г. Омельяненко. Правове регулювання та законодавче забезпечення судово-правовоi реформи в Украiнi// Право Украiни. тАУ 1998. - №1. тАУ С. 73-78.

17. Касинюк Л.А. Основи Конституцiйного права Украiни. тАУ Харкiв: ТОВ “Одiсей”. тАУ 1997.- 160с.

18. О.О.Шевченко, В.О.Самохвалов та iн. РЖсторiя держави i права Украiни. За ред. проф. В.Г.Гончаренка. Курс лекцiй. тАУ Киiв.:“Вентурi”., 1996. тАУ 288с.

Вместе с этим смотрят:

"Заказные" убийства и их предупреждение

"Зеленые", как субъект мировой политики

"Земледельческий закон" Византии, система хозяйства, формы собственности и аренды византийской общины

"Присвоение" и "растрата": сущность и признаки

"Русская Правда" как памятник Древнерусского права