Захист права власностi

ВступтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж..стр.3

I Глава: Право власностiтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж.стр.4

1.1.Загальне поняття власностi i права власностiтАж.с.4

1.2.Загальнi умови виникнення права приватноi

власностi у громодянтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж.стр.9

1.3.ОбтАЭiкти права приватноi власностi громодянтАж.стр.14

1.4.Здiйснення громодянами права приватноi

власностiтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж.стр.20

IIГлава:Сутнiсть захисту права власностiтАжтАжтАжтАжтАжтАж.стр.23

IIIГлава:Засоби захисту права власностiтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжстр.25

3.1.Витребування майна власником з чужого

незаконного володiннятАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж..стр.25

3.2.Витребування грошей i цiннихпаперiв на

предтАЭявникатАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж.стр.32

3.3.Захист прав власника вiд порушень, не поiднаних

з позбавленням володiннятАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж.стр.33

3.4.РЖншi засоби цивiльно-правового захисту права

власностiтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж.стр.34

IVГлава:Засоби захисту права iнтелектуальноi власностiтАжстр.35

ВисновоктАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжстр.38

Список використаноi лiтературитАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж.стр.40

Вступ

У кожнiй державi центральним правовим iнститутом i iнститут власностi. Його регламентацiя визначаi характер регулювання iнших iнститутiв цивiльного права. Серед численних нормативних актiв в Украiнi щодо питань власностi важливе мiсце займають Закон Украiни "Про власнiсть" вiд 7 лютого 1991 р. та Цивiльний кодекс Украiни (роздiл 2, глави 6-12).

Поведiнка тих чи iнших осiб може створювати загрозу для власностi, субтАЩiктами якоi вони не i. Це вимагаi вiд держави брати на себе захист права власностi, в тому числi й цивiльно-правовими засобами.

Дана проблема виглядаi особливо актуальною в звтАЩязку з процесами формування правовоi держави та багатоманiття форм власностi в Украiнi. У статтi 13 Конституцii Украiни записано: тАЬДержава забезпечуi захист прав усiх субтАЩiктiв права власностi i господарювання, соцiальну спрямованiсть економiки. Усi субтАЩiкти права власностi рiвнi перед закономтАЭ [1;7].

Певною мiрою захист права власностi здiйснюiться за допомогою норм права, що належать до рiзних галузей законодавства. Скажiмо, окремi види протиправноi поведiнки, що загрожуi порушенню права власностi, розглядаються кримiнальним правом як злочини i передбачають застосування вiдповiдних санкцiй з боку правоохоронних органiв.

В данiй курсовiй роботi ставиться мета визначити сутнiсть та засоби цивiльно-правового захисту права власностi. Зокрема розглядаються такi засоби захисту як витребування майна власником з чужого незаконного володiння, витребування грошей i цiнних паперiв на предтАЩявника, iншi засоби захисту права власностi вiд порушень.

Окрему увагу в роботi придiлено такiй проблемi, як захист iнтелектуальноi власностi. Зараз ця проблема перебуваi в центрi уваги багатьох правникiв-науковцiв, адже значення ii зростаi у звтАЩязку з економiчними реформами.

Але насамперед в цiй курсовiй роботi розглядаються поняття власностi та права власностi, умови виникнення права приватноi власностi у громодян, обтАЭiкти права приватноi власностi, а також здiйснення громодянами права приватноi власностi.

I. Глава: Право власностi.

1.1.Загальне поняття власностi i права власностi

РЖснування людини забезпечуiться головним чином завдяки суспiльному виробництву, в процесi якого створюються необхiднi для неi матерiальнi блага (за винятком благ, безпосередньо створених природою). Звичайно ж функцiонування такого виробництва неможливе без повноi взаiмодii людей. Тобто заради досягнення тих чи iнших цiлей суспiльного виробництва i задоволення таким чином своiх потреб вони змушенi вступати у вiдповiднi взаiмовiдносини (суспiльнi вiдносини) мiж собою, якi набувають насамперед виробничого забарвлення.

У найбiльш узагальненiй формi власнiсть можна визначити як вiдносини мiж людьми з приводу привласнення матерiальних благ та встановлення влади над ними, приналежностi iх конкретнiй особi. Саме цi вiдносини i рушiйною силою суспiльного виробництва, i його сутнiстю. Для того, щоб було що привласнювати необхiдно насамперед належним чином пiдготувати предмети природи, створити новi матерiальнi блага. Така дiяльнiсть людини стаi ефективною i набуваi для неi адекватноi значимостi лише в умовах певноi самоорганiзацii суспiльства. Для iзольованого iндивiда привласнення такого значення не маi, оскiльки вiн позбавлений як можливостi так i необхiдностi вступати у вiдносини з iншими iндивiдами йому подiбними.

Першооснову усiх форм власностi становлять економiчнi вiдносини привласнення матерiальних благ у процесi виробництва. Тому власнiсть у такому значеннi i ii економiчним розумiнням. Мiжтим економiчнi вiдносини власностi, якi iснують в цiлому помимо волi i свiдомостi людей, можуть бути об'iктом правового регулювання, одержуючи вiдповiдне оформлення в нормах права. У такому разi проявляiться юридичний змiст власностi. Закрiплення вiдносин власностi правовими засобами здiйснюiться пiд впливом волi суспiльних груп, якi прийнято називати класами. Однак iсторичний розвиток суспiльних вiдносин свiдчить, що в сучасних умовах вiдбуваiться процес нiвелювання класового впливу на формування вiдносин власностi i посилення на них впливу тих суспiльних груп, якi домiнують в суспiльствi, об'iднуючись мiж собою заради суспiльно-прогресивноi iдеi.

Важливо, що суспiльство не обмежуiться правовим закрiпленням засобiв виробництва i продуктiв працi за конкретними особами чи iх колективами. Вiдносини власностi одержують також необхiдну регламентацiю i примусовий захист. У такому разi врегульованi правовими нормами економiчнi вiдносини власностi набувають ознак якiсно нових вiдносин тАФ вiдносин права власностi.

В ходi привласнення суспiльство обертаi в свою користь багатства природи, створюi новi матерiальнi блага. Однак цього недостатньо для iснування членiв суспiльства, оскiльки вони повиннi одержати для вчасних потреб цi матерiальнi блага. Тому не менш важливою i кiнцева стадiя привласнення тАФ розподiл матерiальних благ мiж членами суспiльства. Власнiсть обумовлюi необхiднiсть суспiльного розвитку, виробництва. Водночас без виробництва неможливе iснування власностi, оскiльки не можна привласнити те, чого не iснуi. Привласнення не i самоцiллю суспiльства. В кiнцевому випадку здобутi чи створенi матерiальнi блага використовуються для вiдновлення процесу виробництва та безпосередньо споживаються членами суспiльства. Отже, економiчнi вiдносини власностi включають наступнi визначальнi стадii iх реалiзацii:

а) заволодiння багатствами природи та створення нових матерiальних благ;

б) розподiл матерiальних благ мiж членами суспiльства та iх колективами;

в) виробниче та особисте споживання матерiальних благ. Зазначенi стадii економiчних вiдносин здiйснюються безпосередньо учасниками (суб'iктами) цих вiдносин, якi мають бути надiленi для цього вiдповiдними повноваженнями, а саме тАФ повноваженнями ВлгосподаряВ» (власника).

Виробничi вiдносини, в тому числi i вiдносини власностi, розвиваються i iснують незалежно вiд волi конкретних iндивiдiв, оскiльки такi вiдносини уявляють собою об'iктивний результат дiяльностi людей та iх утворень. Пiд таку дiяльнiсть пiдпадають численнi акти вольовоi поведiнки людей, якi в своiй сукупностi утворюють особливу категорiю економiчних вiдносин власностi, а саме тАФ майнових вiдносин. Таким чином, майновi вiдносини як реально iснуюча форма проявлення та реалiзацii виробничих вiдносин, формуються завдяки вольовим актам людей та iх колективiв, що робить можливим розповсюдження на них вiдповiдного правового регулювання.

Правове врегулювання економiчних вiдносин власностi породжуi утворення права власностi, за допомогою якого утверджуiться панування власника над належними йому речами та його повноваження по володiнню, користуванню та розпорядженню цими речами. Перерахованi повноваження власника i для нього найбiльш значимими i в своiй сукупностi складають змiст економiчних вiдносин власностi. Право власностi регулюi лише статику майнових вiдносин власностi, тобто визначаi стан приналежностi матерiальних благ iндивiдам. Що ж до вiдносин по розподiлу матерiальних благ iндивiдам та iх переходу вiд одних осiб до iнших (тобто iх динамiка), то iх регулювання здiйснюiться iншими правовими нормами (наприклад, зобов'язальноправовими).

В цивiльноправовiй науцi право власностi маi два значення: в об'iктивному i суб'iктивному розумiннi. Право власностi в об'iктивномурозумiннi тАФ це сукупнiсть правових норм, якi встановлюють i охороняють приналежнiсть матерiальних благ конкретним суб'iктам (в тому числi визначають пiдстави та умови виникнення i припинення у них такого права щодо цих благ). Подiбна сукупнiсть норм в цiлому утворюi цивiльноправовий iнститут права власностi. Варто, однак, зауважити, що норми iнституту права власностi мiстяться як в цивiльному законодавствi, так i в iнших галузях законодавства (конституцiйному, земельному, пенсiйному, сiмейному та iн). Тому такий правовий iнститут i всi пiдстави вважати комплексним (багатогалузевим) iнститутом права. Ним регулюються, як правило, лише тi вiдносини власностi, якi набувають форму товарно-грошових вiдносин. РЖншi ж майновi вiдносини щодо власностi i предметом регулювання чи захисту iнших галузей права (кримiнального, адмiнiстративного та iн.).

До iнституту права власностi мають вiдноситися тi норми, якi:

а) встановлюють приналежнiсть матерiальних благ власнику;

б) встановлюють пiдстави та умови виникнення у суб'iктiв права власностi;

в) визначають обсяг повноважень власника по володiнню, користуванню та розпорядженню матерiальними благами;

г) встановлюють пiдстави та умови припинення права власностi на приналежнi суб'iкту матерiальнi блага;

д) встановлюють правовi засоби захисту (охорони) прав власника.

Вищенаведенi критерii дають можливiсть виявити в рiзних галузях законодавства тi норми, якi мають бути вiднесенi до iнституту права власностi. Безумовно переважна iх частина i цивiльно-правовими.

Право власностi в суб'iктивному значеннi тАФ це передбачене i гарантоване законом право конкретного суб'iкта-власника (громадянина, колективного утворення, держави) здiйснювати володiння, користування, розпорядження та iншi можливi правомочностi щодо належного йому майна на свiй розсуд i з будь-якою метою, якщо iнше не передбачено законом. Таким чином, суб'iктивне право власностi, як i будь-яке iнше суб'iктивне право, означаi мiру можливоi поведiнки уповноваженоi особи (власника) щодо належного iй майна. Повноваження власника i динамiчною категорiiю, залежною вiд суспiльного ладу, державного устрою, загального рiвня людськоi цивiлiзацii та iнших чинникiв. Розвиток свiтовоi цивiлiзацii засвiдчуi, що лише у високорозвинених (економiчно та iнтелектуально) краiнах, в яких утверджуються демократичнi iнститути та прiоритет людських цiнностей, досягаiться оптимальний обсяг правомочностей власника та створюються рiвнi правовi можливостi спiвiснування рiзних форм власностi.

Суб'iктивне право власностi носить абсолютний характер . Це означаi, що власнику протистоiть необмежена i безпосередньо не визначена кiлькiсть осiб, яким забороняiться порушувати таке суб'iктивне право та створювати перешкоди його здiйсненню. В юридичнiй лiтературi вважаiться, що суб'iктивне право власностi Влiснуi в межах конкретного право-вiдношення власностiВ»'. Не заперечуючи можливiсть такого пiдходу в оцiнцi факту прояву суб'iктивного права власностi, на наш погляд, необхiдно все-таки звертати увагу на певну умовнiсть iснування цього правовiдношення, оскiльки такого ВлконкретногоВ» правовiдношення в юридичному розумiннi цього поняття може i не бути.

Суб'iктивне право власностi тАФ це не абстракцiя. Воно характеризуiться своiм конкретним наповнювальним змiстом. Загально прийнято, що його змiст становлять правомочностi власника: володiння, користування та розпорядження належним йому майном. Перерахованi правомочностi були сформульованi протягом багатовiкового формування правовоi системи i одержали серед юристiв назву ВлтрiадиВ». В правовiй науцi, однак, немаi iдностi щодо авторства такоi ВлтрiадиВ». Довгий час вона вважалася дiтищем римського приватного права.

В Росii ВлтрiадаВ» вперше знайшла своi вiдображення в 1832 р. в с.420 т.Х ч.РЖ Зводу законiв Росiйськоi iмперii. В цивiльному законодавствi радянського перiоду ВлтрiадаВ» правомочностей також була безпосередньо законодавчо закрiплена. Знайшла вона своi вiдображення i в законодавствi незалежноi Украiни, зокрема, в Законi Украiни ВлПро власнiстьВ». Зазначенi правомочностi в тiй чи iншiй iнтерпретацii мiстяться в законодавствi бiльшостi краiн.

Кожна з правомочностей маi своi призначення. Так, володiння означаi юридично забезпечену можливiсть власнику мати майно у своiму вiданнi, у сферi свого фактичного господарського впливу.

Користування тАФ це закрiплена юридично можливiсть господарського використання майна та вилучення з нього корисних властивостей власником чи уповноваженими ним особами.

Розпорядження тАФ це юридично закрiплена можливiсть власника самостiйно вирiшувати долю майна шляхом його вiдчуження iншим особам, змiни його статуту призначення.

Окремi з перерахованих правомочностей можуть належати й iншим особам, якi не i власниками даного майна (наприклад, особам, якi одержали майно за договором оренди). Однак на вiдмiну вiд цих осiб власник маi монопольне право здiйснювати правомочностi, яке засноване безпосередньо на законi i iснуi незалежно вiд волi та влади iнших осiб. Як вiдомо, речi можуть використовуватися уповноваженими особами на пiдставi зобов'язальних прав. Однак такi суб'iктивнi зобов'язальнi права i похiдними вiд влади власника, а вiдтак вони можуть бути вiдносно самостiйними, але не абсолютними.

Становлення iнституту права власностi взагалi та права власностi громадян, зокрема, необхiдно розглядати з врахуванням законотворчих процесiв, що здiйснювалися в краiнi, та особливостей вiдповiдноi соцiально-полiтичноi обстановки в суспiльствi. Звичайно, право власностi громадян в соцiалiстичному суспiльствi i в суспiльствi з ринковою економiкою i категорiiю несумiсною. Першому притаманна особиста власнiсть, другому тАФ приватна.

Особиста власнiсть громадян розпочала своi iснування пiсля перемоги в Росii Жовтневоi соцiалiстичноi революцii та скасування приватноi власностi (1917 р.) i була практично iдиною правовою формою iндивiдуального привласнення громадянами матерiальних благ близько 70 рокiв.

1.2. Загальнi умови виникнення права приватноi власностi у громадян

Для виникнення у громадян права приватноi власностi на те чи iнше майно необхiднi певнi юридичнi факти, якi в правовому значеннi виступають в якостi юридичноi пiдстави виникнення права власностi. Подiбнi юридичнi пiдстави необхiднi для виникнення права власностi також у iнших ii субтАЩiктiв, але повного iх спiвпадiння може не бути. Наприклад, державна власнiсть може виникнути внаслiдок конфiскацii майна за скоiний особою злочин. Звичайно за такою пiдставою не набувають права власностi громадяни або юридичнi особи. Правомiрним можна вважати подiл пiдстав виникнення права власностi на унiверсальнi (загальнi) i спецiальнi.

В перiод соцiалiстичного будiвництва спецiальнi способи (пiдстави) набуття права власностi мали певну перевагу над унiверсальними, оскiльки для суспiльноi власностi (особливо державноi) встановлювалися численнi переваги. Що ж до особистоi власностi громадян, то тут дiяв заборонний (обмежувальний) принцип ii iснування, а вiдповiдно тАФ обмежувалось коло пiдстав виникнення права власностi у громадян. За новим законодавством про власнiсть набувають бiльшого значення унiверсальнi пiдстави виникнення права власностi, зокрема у звтАЩязку з наданням громадянам, нарiвнi з iншими субтАЩiктами цивiльних правовiдносин, права на пiдприiмницьку та iншу господарську дiяльнiсть. Водночас зтАЩявилися i деякi новi спецiальнi пiдстави набуття громадянами права приватноi власностi, наприклад в порядку приватизацii державного майна за майновими сертифiкатами. Так чи iнакше, в умовах переходу до ринковоi економiки i впровадження приватноi власностi вiдбулись iстотнi змiни в спiввiдношеннi спецiальних i унiверсальних пiдстав виникнення права власностi рiзних форм, причому на користь останнiх.

Продовжуi зберiгати свою актуальнiсть i в сучасних умовах вiдомий ще з часiв розквiту римського права подiл пiдстав (способiв) виникнення права власностi на первiснi i похiднi. Розмежування первiсних i похiдних пiдстав виникнення права власностi, в тому числi i приватноi власностi громадян, здiйснюiться за традицiйними давно вiдомими критерiями в попереднiх роздiлах даноi працi. Введення приватноi власностi в Украiнi лише розширило коло первiсних i похiдних пiдстав виникнення у громадян права власностi, наприклад внаслiдок надання громадянам права займатися будь-якими видами пiдприiмницькоi дiяльностi (крiм забороненоi законом).

Значна частина юридичних фактiв може служити юридичною пiдставою як виникнення права власностi, так i його припинення.

Виваженою i позицiя Н.С.Кузнiцовоi, яка вважаi, що не завжди певний юридичний факт виступаi одночасно пiдставою припинення i виникнення права власностi i це маi мiсце головним чином тодi, коли припинення права власностi не повтАЩязане з правонаступництвом. Свiй висновок автор пiдтвердила прикладами, серед яких називаються випадки споживання власником належних йому продуктiв харчування, знищення або викидання власником непотрiбноi йому речi, загибелi речi не по волi власника, вилучення майна вiдповiдно до акту органiв державного управлiння (наприклад, у разi вилучення худоби при епiзоотiях)'.

Можуть бути випадки переходу права власностi в порядку правонаступництва, в яких також пiдставою виникнення права власностi i один юридичний факт, а пiдставою припинення у попереднього власника тАФ iнший. Саме така ситуацiя спостерiгаiться при спадкуваннi за заповiтом, оскiльки право власностi у спадкодавця припиняiться у звтАЩязку з його смертю, а право власностi у спадкоiмця виникаi на пiдставi заповiту (таке неспiвпадiння юридичних фактiв не виключаiться i при спадкуваннi за законом).

Вiддаючи належне проблемi класифiкацii пiдстав виникнення права власностi, все-таки необхiдно визнати прiоритетнiсть питання розкриття змiсту самих пiдстав, iх впливу на формування приватноi власностi громадян. Не можна не враховувати i того, що, як правило, право власностi набуваiться за правомiрними юридичними пiдставами. Законодавство про особисту власнiсть не мiстило нi вичерпного, нi орiiнтовного перелiку пiдстав виникнення у громадян права власностi, обмеживши коло можливих ii обтАЩiктiв та межi iх використання. По-iншому вирiшена ця проблема в Законi Украiни ВлПро власнiстьВ», в якому проблема пiдстав виникнення у громадян права власностi знайшла конкретне вирiшення.

В ст.12 ВлПiдстави виникнення права приватноi власностiВ» Закону Украiни ВлПро власнiстьВ» записано:

1. Праця громадян i основою створення i примноження iх власностi.

2. Громадянин набуваi права власностi на доходи вiд участi в суспiльному виробництвi, iндивiдуальноi працi, пiдприiмницькоi дiяльностi, вкладення коштiв у кредитнi установи, акцiонернi товариства, а також на майно, одержане внаслiдок успадкування або укладення iнших угод, не заборонених законом.

В п.1 ст.12 Закону Украiни ВлПро власнiстьВ» зафiксоване положення про те, що праця i основою створення i примноження iх власностi, яке вiдсутнi в Законi ВлПро власнiсть в СРСРВ». Однак таке положення маi лише соцiально-економiчне значення i не несе якогось юридичного навантаження, що даi пiдстави для висновку про сумнiвнiсть його практичноi значимостi, а вiдтак i про необовтАЩязковiсть введення цього положення у викладенiй редакцii в новому Цивiльному кодексi Украiни. Не можна навiть припустити, що законодавець мав на увазi не визнавати право власностi за громадянами, якi набули майно не в результатi працi, адже вже в наступному пунктi (п.2) Закону Украiни ВлПро власнiстьВ» громадянам дозволяiться набувати майно без безпосереднього прикладення працi (отримання доходiв вiд акцiй та iнших цiнних паперiв, в порядку спадкування тощо). Повернення ж до використання понять Влтрудовий доходВ» i Влнетрудовий доходВ» не може мати перспектив, оскiльки, як засвiдчила багаторiчна практика iх застосування, вони при-зводять до багатьох ускладнень, до порушень майнових прав громадян. П.РЖ ст.12 Закону Украiни ВлПро власнiстьВ» фактично не потрiбний i тому, що в наступному другому пунктi цiii статтi отримання громадянами доходiв вiд участi в суспiльному виробництвi, iндивiдуальноi працi тощо визнаiться пiдставою виникнення на них права власностi. В законi Украiни ВлПро власнiстьВ» iде мова про набуття громадянами Влправа власностiВ», а в Законi ВлПро власнiсть в СРСРВ» тАФ про створення i примноження ВлвласностiВ» громадян. Тобто в останньому випадку визначаються економiчнi засади формування власностi громадян, а не юридичнi.

Украiнський Закон надаi громадянам право набувати власнiсть Влна доходи вiд пiдприiмницькоi дiяльностiВ», а Закон ВлПро власнiсть в СРСРВ» надав таке право Влна трудовi доходи вiд ведення власного господарстваВ», що зрозумiло, не одне i те ж.

В Законi Украiни ВлПро власнiстьВ» спадкування майна розглядаiться як пiдстава виникнення у громадянина права власностi, а в Законi ВлПро власнiсть в СРСРВ» лише зазначалося, що Влправо успадкування майна громадян визнаiться i охороняiться законом" (п.5 ст.6).

За Законом ВлПро власнiсть в СРСРВ» створення власностi можливе за перерахованими та iншими пiдставами, якi Влдопускаються закономВ», що суперечить проголошеному цим же Законом принципу: дозволено все, що не заборонено законом. Украiнський законодавець намагався врахувати цю обставину, але здiйснив це не найкращим чином, допустивши правову суперечливiсть в формулюваннi заключноi частини п.2 ст.12 Закону Украiни ВлПро власнiстьВ». Для кращого розумiння допущеноi правовоi суперечностi викладемо зазначений пункт у спрощеному нами виглядi, а саме: ВлГромадянин набуваi права власностi.. на майно, одержане внаслiдок успадкування або укладення iнших угод, не заборонених закономВ». Загальновiдомо, мiж тим, що спадкування в Украiнi здiйснюiться за законом i за заповiтом (ст.524 ЦК). 3 наведеного тексту складаiться враження, що спадкування за законом тАФ це пiдстава виникнення права власностi у спадкоiмця за угодою, що було б юридичною помилкою. Але навiть тодi, коли спадкування здiйснюiться за заповiтом, юридично не коректно робити висновок про виникнення у спадкоiмця права власностi на спадкове майно на пiдставi укладеноi угоди. Заповiт i односторонньою угодою, в якiй виражаiться воля лише однiii сторони тАФ спадкодавця, i юридичного вiдношення до ii укладення спадкоiмець не маi. Зазначене положення, однак, може дати привiд для протилежного висновку. Водночас воно правильне щодо двостороннiх i багатостороннiх угод.

Незрозумiло також, чому законодавець обмежив не перерахованi в п.2 ст.12 Закону Украiни ВлПро власнiстьВ» пiдстави виникнення у громадянина права власностi лише Влiншими угодами, не забороненими закономВ». Насправдi право власностi у громадянина може виникнути також за пiдставами, якi конкретно не перерахованi в зазначеному пунктi i не i угодами (наприклад, отримання винагороди за зданий скарб, призiв за перемоги на спортивних змаганнях тощо).

1.3. Об'iкти права приватноi власностi громадян.

У приватнiй власностi громадян можуть бути будь-якi обтАЩiкти особисто-споживчого та виробничого призначення, результати iнтелектуальноi працi, якщо iнше не передбачено законом. Фактично у власностi громадян може бути те ж майно, що i у власностi юридичних осiб, за певними винятками. Однак використання цього майна у пiдприiмницькiй дiяльностi можливе з дотриманням спецiальних правил про пiдприiмництво. За чинним законодавством Украiни склад i кiлькiсть майна, що може бути у приватнiй власностi громадян, може бути обмежена лише законом.

Як випливаi iз змiсту ст.9 Закону Украiни ВлПро власнiстьВ», не можуть бути у власностi окремих громадян обтАЩiкти права виключноi власностi народу Украiни, до яких належать земля (за винятком земельних дiлянок певного розмiру), надра, повiтряний простiр, воднi та iншi природнi ресурси континентального шельфу та виключноi (морськоi) економiчноi зони.

Кожна держава вправi визначити обтАЩiкти, якi з мiркувань державноi безпеки або iнших пiдстав, не повиннi знаходитися у власностi тих чи iнших субтАЩiктiв правовiдносин або мають набуватися з дотриманням спецiальних правил. Тому Постановою Верховноi Ради Украiни вiд 17 червня 1991 р. ВлПро право власностi на окремi види майнаВ»' (з наступними змiнами i доповненнями вiд 22 квiтня 1993 р., 15 липня 1994 р., 24 сiчня 1995 р.) було затверджено ВлПерелiк видiв майна, що не може перебувати у власностi громадян, громадських обтАЩiднань, мiжнародних органiзацiй та юридичних осiб iнших держав на територii УкраiниВ» та ВлСпецiальний порядок набуття права власностi громадянами на окремi види майнаВ», викладенi вiдповiдно в додатках №1 i №2. До такого Перелiку входять:

1. Зброя, боiприпаси (крiм мисливськоi i пневматичноi зброi, зазначеноi в Додатку №2, i боiприпасiв до неi, а також спортивноi зброi i боiприпасiв до неi, якi набуваються громадськими обтАЩiднаннями з дозволу органiв внутрiшнiх справ), бойова i спецiальна вiйськова технiка, ракетно-космiчнi комплекси.

2. Вибуховi речовини i засоби вибуху. Всi види ракетного палива, а також спецiальнi матерiали i обладнання для його виробництва.

3. Бойовi отруйнi речовини.

4. Наркотичнi, психотропнi, сильнодiючi отруйнi лiкувальнi засоби (за винятком отримуваних громадянами за призначенням лiкаря).

5. Протиградовi установки.

6. Державнi еталони одиниць фiзичних величин.

7. Спецiальнi технiчнi засоби негласного отримання iнформацii (зазначенi засоби не можуть також перебувати у власностi юридичних осiб недержавних форм власностi).

8. Електрошоковi пристроi та спецiальнi засоби, що застосовуються правоохоронними органами, крiм газових пiстолетiв i револьверiв та патронiв до них, заряджених речовинами сльозоточивоi та дратiвноi дii.

Вилучення перерахованих видiв майна з числа обтАЩiктiв права приватноi власностi громадян аж нiяк не можна розглядати як обмеження прав власника, оскiльки перебування такого майна у власностi громадян завдавало б шкоду державi, суспiльству, окремим громадянам, суперечило б в багатьох випадках принципам мiжнародного права. 3 таких мiркувань наведений перелiк в майбутньому може i поповнюватися.

Цивiльним законодавством СРСР i УРСР встановлювалися кiлькiснi та iншi обмеження щодо права особистоi власностi на жилий будинок (а з часом i на квартиру). Зокрема, вiдповiдно до ст.ст. 101тАФ102 ЦК Украiни 1963 р. в особистiй власностi громадянина мiг бути лише один жилий будинок або частина його, розмiр якого не повинен перевищувати 60 кв.м жилоi площi (з 1985 р. тАФ 80 кв.м). Оскiльки ж Законом Украiни ВлПро власнiстьВ» цi обмеження прямо не скасовувалися, а лише зазначалося, що Влсклад, кiлькiсть i вартiсть майна, що може бути у власностi громадян, не обмежуiться, крiм випадкiв, передбачених закономВ» (ст. 13), то виникли пiдстави для сумнiвiв в подальшiй чинностi норм ЦК, обмежуючих кiлькiсть i розмiри жилих будинкiв (квартир) громадян. Подiбна невизначенiсть поглибилася у звтАЩязку з прийняттям Закону Украiни ВлПро прiоритетнiсть соцiального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарствi УкраiниВ» вiд 17 жовтня 1990 р., в ст.РЖРЖ якого зазначалося, що розмiри iндивiдуальних житлових i господарських споруд на селi не регламентуються. Норма ст.П зберегла свою чиннiсть i пiсля прийняття Закону Украiни ВлПро власнiстьВ», а також пiсля подальших змiн i доповнень, що вносилися в Закон вiд 17 жовтня 1990 р. Звiдси можливий логiчний висновок: в селах зберiгаються обмеження щодо кiлькостi жилих будинкiв, а в мiстах тАФ щодо кiлькостi i розмiрiв жилих будинкiв. Вiдповiдно i Пленум Верховного Суду Украiни в своiй Постановi вiд 4 жовтня 1991 р. ВлПро практику застосування судами законодавства, що регулюi право iндивiдуальноi власностi на жилий будинокВ»'рекомендував судам при розглядi справ даноi категорii враховувати ст.РЖРЖ Закону вiд 17 жовтня 1990 р. (п.РЖ). 1 лише пiсля вилучення з ЦК Украiни ст.ст. 100тАФ104 та iнших, вiдповiдно до Закону вiд 16 грудня 1993 р., зникли остаточно правовi пiдстави застосування норм, обмежуючих право власностi на жилий будинок (квартиру). Звичайно, передчасно стверджувати, що сьогоднi кожний громадянин може мати у власностi кiлька квартир (кiлька будинкiв) або житло будь-якого розмiру.

Особливим об'iктом права i земля. Як вiдомо, в перiод iснування СРСР дiяв принцип абсолютноi державноi монополii на землю. Земля, ii надра, води i лiси становили виключну власнiсть держави i надавалися тiльки у користування. В декларацii про державний суверенiтет Украiни такi обтАЩiкти були проголошенi власнiстю ii народу.

Земельним законодавством встановлюiться спецiальний правовий режим щодо умов набуття права власностi на земельнi дiлянки та здiйснення громадянами правомочностей власника, обмежуються iх розмiри, що обумовлено особливостями такого обтАЩiкта права власностi та його значенням в суспiльствi. Насамперед цi особливостi полягають в тому, що обтАЩiктом права власностi i не земля взагалi як фiзичний обтАЩiкт матерiального свiту, а земельна дiлянка як правова категорiя з чiтко окресленими межами. На вiдмiну вiд iнших обтАЩiктiв права власностi, щодо яких власник вправi здiйснювати будь-якi дii (змiнювати мiсце-знаходження, споживати, навiть знищувати чи псувати), земель-на дiлянка маi використовуватися лише вiдповiдно до ii цiльового призначення (для сiльськогосподарського виробництва, забудови тощо), власник не повинен завдавати iй шкоди, знищувати чи псувати ii пiд страхом застосування до нього санкцiй. Враховуючи загальнонароднi iнтереси, обмеженiсть розмiрiв земельних ресурсiв кордонами територii Украiни, законодавець передбачив певнi розмiри земельних дiлянок, що можуть перебувати у приватнiй власностi громадян.

В окремих випадках громадяни можуть мати у власностi земельнi дiлянки понад площу, що передаiться iм безплатно. Так, вони можуть придбати у мiсцевих Рад народних депутатiв земельнi дiлянки у власнiсть для ведення селянського (фермерського) господарства понад 50 га за вiдповiдну плату (ст.18 Земельного кодексу). У даному разi законодавець не встановлюi певних обмежувальних розмiрiв земельних дiлянок. Не встановленi вони i щодо тих дiлянок, якi набуваються громадянами за угодами у iнших власникiв.

Указами Президента Украiни вiд 15.11.1994 р. ВлПро невiдкладнi заходи щодо прискорення земельноi реформи у сферi сiльськогосподарського виробництваВ» та вiд 12.08.1995 р. ВлПро порядок паювання земель, переданих у колективну власнiсть сiльськогосподарським пiдприiмствамВ»' передбачене виникнення права власностi на землю на пiдставi паювання земель сiльськогосподарських колективних пiдприiмств, сiльськогосподарських колективiв, сiльськогосподарських акцiонерних товариств та iнших сiльськогосподарських пiдприiмств, трудовi колективи яких ви-явили бажання одержати землю у власнiсть.

Вiдповiдно до цих Указiв пiсля прийняття рiшення мiсцевими Радами народних депутатiв про передачу у колективну власнiсть землi органи землеустрою здiйснюють ii подiл на земельнi частки (паi) без видiлення iх в натурi (на мiсцевостi). При цьому кожному члену таких пiдприiмств видаiться сертифiкат на право приватноi власностi на земельну частку (пай) в умовних кадастрових гектарах, а також у вартiсному виразi. При цьому кожному члену сiльгосппiдприiмства надано право безперешкодного виходу з нього i безкоштовного одержання у приватну власнiсть своii земельноi частки (паю) в натурi, що засвiдчуiться держав-ним актом на право приватноi власностi на землю.

В Указах закладена певна внутрiшня неузгодженiсть, оскiльки ними передбачаiться передача землi у колективну власнiсть i водночас за кожним членом сiльгосппiдприiмства визнаiться право приватноi власностi на земельну частку (пай).

Громадянин може стати власником (спiввласником) цiлiсних майнових комплексiв пiдприiмств рiзних органiзацiйно-правових форм, якi мають статус юридичноi особи та здiйснюють виробничу, комерцiйну чи iншу дiяльнiсть з метою одержання прибутку. В Законi ВлПро пiдприiмства в УкраiнiВ», iнших законодавчих актах та в юридичнiй науцi поняття ВлпiдприiмствоВ» вживаiться в розумiннi субтАЩiкта права, а iнколи тАФ обтАЩiкта права.' Наприклад, п.5 ст. 10 зазначеного Закону пiдприiмству як субтАЩiкту права надаються вiдповiднi повноваження по розпорядженню його майном, а в ст. 14 визначаються повноваження власника по управлiнню пiдприiмством як обтАЩiктом права. Бiльше того, в деяких випадках законодавець застосовуi поняття Влвласник майна пiдприiмстваВ», що може дати пiдстави для висновку про те, що, наприклад, громадянин, який заснував приватне пiдприiмство, не i його власником як обтАЩiкта права, а стаi лише власником майна пiдприiмства. Подiбна позицiя законодавця на практицi може призводити до певних непорозумiнь. Так, у випадку смертi власника приватного пiдприiмства можна дiйти висновку, що спадкоiмцi набувають лише прав на майно пiдприiмства i не вправi визначати подальший статус пiдприiмства як юридичноi особи. Однак такий висновок був би позбавлений правовоi логiчностi i економiчноi доцiльностi. Так чи iнакше законодавець встановлюi спецiальний правовий режим майна пiдприiмства, який стосуiться порядку набуття, облiку, використання та вiдчуження такого майна. Правовий режим майна пiдприiмства, безперечно, перебуваi пiд впливом статутних положень, визначених власником-засновником.

Вiдповiдно до ст.49 Закону ВлПро власнiстьВ» володiння майном вважаiться правомiрним, якщо iнше не буде встановлено судом, арбiтражним чи третейським судом. Водночас це означаi, що власник не зобовтАЩязаний мати письмовий доказ приналежностi йому того чи iншого майна, за окремими винятками. Право власностi на окремi обтАЩiкти обовтАЩязково маi пiдтверджуватися спецiальним документом (наприклад, свiдоцтвом про право власностi на жилий будинок, свiдоцтвом на спадщину, державним актом на право приватноi власностi на землю, нотарiально посвiдченим Договором (купiвлi-продажу)

1.4. Здiйснення громадянами права приватноi власностi

Право приватноi власностi передбачаi надiлення громадянина-власника юридично забезпеченою можливiстю здiйснювати у передбачених законом межах права щодо володiння, користування i розпорядження належним йому майном. Зазначенi правомочностi власника утворюють змiст права власностi громадян. У цивiльному законодавствi, iнших законодавчих актах, як правило, не визначаiться конкретний обсяг правомочностей громадян щодо iх приватноi власностi. Лише в окремих випадках законодавець встановлюi безпосереднi межi здiйснення громадянами правомочностей права приватноi власностi щодо того чи iншого конкретного майна (наприклад, стосовно земельних дiлянок, приватного пiдприiмства, зброi, валютних цiнностей). Тому, визначаючи обсяг правомочностей громадянина щодо належного йому майна, необхiдно враховувати загальнi принципи здiйснення цивiльних прав, соцiально-економiчну природу власностi громадян i особливостi окремих ii обтАЩiктiв.

Власник, як зазначаiться в ст.4 Закону ВлПро власнiстьВ», маi право вчиняти щодо свого майна будь-якi дii, що не суперечать закону, i використовувати таке майно для господарськоi та iншоi не забороненоi законом дiяльностi. При цьому власник зобовтАЩязаний додержуватися моральних засад суспiльства, не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не порушувати права i охоронюванi законом iнтереси громадян, юридичних осiб, адмiнiст

Вместе с этим смотрят:

"Заказные" убийства и их предупреждение

"Зеленые", как субъект мировой политики

"Земледельческий закон" Византии, система хозяйства, формы собственности и аренды византийской общины

"Присвоение" и "растрата": сущность и признаки

"Русская Правда" как памятник Древнерусского права