Контрольна з права

МРЖНРЖСТЕРСТВО ОСВРЖТИ РЖ НАУКИ УКРАРЗНИ

SHURA19@YANDEX.RU

Контрольна робота

з дисциплiни тАЬ

1. Поняття та види цивiльного судочинства.

Цивiльне судочинство тАУ урегульований нормами цивiльно-процесуального права порядок провадження у цивiльних справах, який визначаiться системою взаiмопов'язаних цивiльних процесуальних прав i обов'язкiв iншими суб'iктами - судом, органом судового виконання i учасниками процесу цивiльних процесуальних дiй. Завданням Цивiльного судочинства i захист прав i законних iнтересiв фiзичних, юридичних осiб, органiв держави шляхом всебiчного розгляду та вирiшення цивiльних справ у вiдповiдностi з чинним законодавством.

КУ ст.55 тАЬПрава i свободи людини i громадянина захищаються судомтАЭ. Ст.6 ЦК Украiни тАУ захист прав здiйснюiться судом, арбiтражним судом, третейським судом, товариським судом.

Захист цивiльних прав здiйснюiться профспiлковими та iншими громадськими органiзацiями. Також захист цивiльних прав може здiйснюватись в адмiнiстративному порядку.

Вiдповiдно до ст.1 ЗУ тАЬПро арбiтражний судтАЭ на арбiтражного суддю покладено всi господарськi справи. Захист прав, що виникають з шлюбних та сiмейних вiдносин здiйснюються судом, органами опiки та пiклування, органами реiстрацii громадського стану. Ст.6 Кодексу про шлюб. Трудовi вiдносини ст.221 КзПП. Земельнi спори. Ст.103 Земельного кодексу. Ст.33 ЗУ тАЬПро мiсцеве самоврядуваннятАЭ. Земельнi спори розглядаються виконкомами селищ, мiст, а саме утворюваною ними узгоджувальною комiсiiю. Крiм цього тАУ арбiтражним судом, третейським судом i в загальному судовому порядку.

Третейськi суди вирiшують будь-якi спори, якi виникли мiж громадянами за винятком спорiв, що виникають з трудових та сiмейних правовiдносин (ст.1 ЗУ тАЬПро третейськiй судтАЭ).

Справи про адмiнiстративнi правопорушення розглядаються адмiнiстративними комiсiями при районних державних адмiнiстрацiях, районними (мiськими) комiсiями у справах неповнолiтнiх, органами ВС, органами державних iнспекцiй, посадовими особами, уповноваженими на те, та в загальносудовому порядку.

Органи нотарiату також покликанi сприяти захисту прав та свобод громадян.

Змiстом цивiльно-процесуального права i дiяльнiсть суду i учасникiв процесу (дii i правовiдношення). Процесуальною формою i обтАШiктивне закрiплення i оформлення вiдповiдноi дiяльностi. Дiяльнiсть суду складаiться з послiдовних дiй. Всi дii повиннi бути закрiпленi в вiдповiдних процесуальних документах.

Цивiльне процесуальне право тАУ це сукупнiсть i система правових норм, предметом регулювання яких i суспiльнi вiдносини в сферi здiйснення правосуддя в цивiльних справах. Такi вiдносини визначають процесуальний порядок провадження в цивiльних справах, який складаiться: з провадження по розгляду i вирiшення справ по спорах з цивiльних, сiмейних, трудових, земельних та кооперативних правовiдносин; справ, що виникають з адмiнiстративно-правових вiдносин i справ окремого провадження. Все це i провадженням в цивiльних справах.

Процесуальний порядок провадження в цивiльних справах як предмет цивiльно-процесуального права визначаються: системою процесуальних дiй, якi виконуються судом, органом судового виконання, учасниками процесу; предмет визначаiться змiстом, формою, умовами виконання процесуальних дiй; системою цивiльно-процесуальних прав i обовтАШязкiв субтАШiктiв правовiдносин; гарантiями реалiзацii цивiльно-процесуальних прав i обовтАШязкiв. Сукупнiсть реалiзацii цивiльно-процесуальних прав i обовтАШязкiв становлять змiст процесуальноi дiяльностi субтАШiктiв цивiльно-правових вiдносин, судiв, органiв судового виконання (примусове виконання судових i iнших рiшень), осiб, якi беруть участь у розглядi справи, iнших учасникiв процесу.

Метод цивiльно-процесуального права тАУ це сукупнiсть закрiплених в нормах цивiльно-процесуального права способiв i засобiв спливу на вiдносини, якi регулюють поведiнку iх субтАШiктiв. За своiм змiстом метод i iмперативно-диспозитивним i характеризуiться нормативним визначенням: iмперативний метод впливу на поведiнку субтАШiктiв закрiплений у нормах права, що встановлюi зобовтАШязання заборони i примушення. ЗобовтАШязання тАУ обовтАШязок конкретноi активноi поведiнки (ст.195, 217 ЦПК). Заборона тАУ виконання певних дiй i бездiяльностi (ст.135, 412 ЦПК). Примушування тАУ вплив, спрямований на забезпечення виконання правил окремих норм ЦП права (ст.172 ЦПК). Диспозитивний спосiб характеризуiться дозволянням i визначаiться правами субтАШiктiв цивiльно-процесуальних правовiдносин на активну поведiнку в межах, встановлених ЦПК (ст.99, 103 ЦПК). РЖмперативний спосiб стосуiться тiльки становища суду (ст.142, 149, 222 ЦПК). Спосiб дозволення широко використовуiться в ЦП правi.

Система ЦП права тАУ це сукупнiсть норм та iнститутiв в галузi права, зумовлених предметом правового регулювання. Вона визначаiться структурою ЦПК i складаiться з 2 частин: загальноi та особливоi. Загальна тАУ обтАШiднуi норми i iнститути ЦП права, якi мають значення для всiii галузi, всiх видiв провадження i стадiй цивiльного процесу (роздiл РЖ та РЖРЖ). До особливоi частини включенi норми та iнститути, якi врегульовують порядок розгляду i вирiшення справ по стадii судочинства (роздiли РЖРЖРЖ та всi послiдуючi).

Цивiльне судочинство тАУ це врегульований нормами ЦП права, порядок провадження в цивiльних справах, який визначаiться системою взаiмоповтАШязаних цивiльно-процесуальних прав i обовтАШязкiв i цивiльно-процесуальних дiй, якими вони реалiзуються iх субтАШiктами тАУ органами судового виконання i учасниками процесу.

2. Порядок вступу в процес у справi правонаступника i його правове становище.

Процесуальне правонаступництво. У випадках вибуття однiii зi сторiн у спiрному чи встановленому рiшенням правовiдносин (смерть громадянина, припинення iснування юридичноi особи, поступка вимоги, переведення боргу) суд допускаi замiну цiii сторони ii правонаступником. Правонаступництво можливе в будь-якiй стадii процесу.

Для правонаступника всi дii, вчиненi в процесi до його вступу, обов'язковi в тiй мiрi, у якiй вони були б обов'язковi для особи, що правонаступник замiнив.

Процесуальне правонаступництво, тобто замiна однiii зi сторiн процесу iншою особою, правонаступником, вiдбуваiться в тих випадках, коли права чи обов'язки одного iз суб'iктiв спiрних матерiальних правовiдносини в силу тих чи iнших причин переходять до iншоi особи, яка не приймала участi в даному процесi. Основою правонаступництва i правонаступництво, передбачене нормами матерiального права. Як правило, це буваi у випадку змiни суб'iкта права чи обов'язкiв в правовiдносинах, коли новий суб'iкт цiлком чи частково приймаi на себе права чи обов'язки свого правопопередника, так називаного унiверсального чи сингулярного правонаступництва в матерiальному правi.

Унiверсальне правонаступництво може мати мiсце у випадку смертi громадянина i переходу його майна за законом або за заповiтом до його спадкоiмцiв.

Пiдставою для правонаступництва юридичних осiб i реорганiзацiя юридичноi особи, коли при злиттi юридичних осiб права й обов'язки кожного з них переходять до знову виниклоi юридичноi особи вiдповiдно до передатного акта. Закон указуi на перехiд прав i обов'язкiв вiд однiii юридичноi особи до iншоi. Однак у практицi розгляду справ суди не завжди перевiряють пiдстави правонаступництва i перехiд прав i обов'язкiв вiд одного суб'iкта до iншого. Лiквiдацiя юридичноi особи не спричиняi правонаступництва.

Що стосуiться правонаступництва в окремих матерiальних правовiдносинах (сингулярному) по цивiльному праву, то вони спричиняють процесуальне правонаступництво. Права кредитора переходять по зобов'язанню до iншоi особи на пiдставi закону i настання зазначених у ньому обставин: за рiшенням суду про переведення прав кредитора на iншу особу, коли можливiсть такого переведення передбачена законом; унаслiдок виконання зобов'язання боржника його поручителем чи заставником, що не i боржником по цьому зобов'язанню, i в iнших випадках. Поступка вимоги кредитором iншiй особi допускаiться, якщо вона не суперечить закону, iншим правовим актам чи договору.

Переведення боржником свого боргу на iншу особу також волоче правонаступництво. Однак переведення можливе тiльки при наявностi згоди на переведення боргу самого кредитора.

Однак правонаступництво в процесi допускаiться не завжди, оскiльки матерiальнi правовiдносини не допускають такого правонаступництва. РЖснують такi права й обов'язки, особисто - довiрчий характер яких не допускаi можливiсть переходу прав i обов'язкiв до iншоi особи. Так, не може перейти до iншоi особи обов'язок платити алiменти на утримування конкретноi особи, у вiдношеннi якоi платник алiментiв виступаi як алiментнозобов'язане обличчя.

Не допускаiться без згоди боржника поступка вимоги по зобов'язанню, у якому особистiсть кредитора маi iстотне значення для боржника.

Порядок процесуального правонаступництва пiдкоряiться визначеним правилам i проходить у визначених рамках, установлених законом. Воно можливо на будь-якiй стадii процесу, тобто на тiй стадii, на якiй вибуваi правопопередник. Заявляючи клопотання про вступ у процес як правонаступник, зацiкавлена особа повинна себе легiтимiзувати у якостi даного учасника процесу i представити вiдповiднi докази у виглядi необхiдних документiв, що пiдтверджують перехiд до нього прав i обов'язкiв правопопередника. Закон передбачаi можливiсть призупинення виробництва в справi по пiдставах, передбачених законом.

Коли правонаступництво настаi у вiдношеннi декiлькох осiб, суд повинен сповiстити кожного з них, i iх вступ у процес обумовлено волею кожного з них. Проведення в справi вiдновляiться шляхом винесення визначення.

Правонаступництво вiдрiзняiться вiд замiни неналежноi сторони тим, що процес у справi продовжуiться з того моменту, коли вiн припинений, i всi дii правопопередника обов'язковi для правонаступника. Вступ у процес правонаступника не означаi початку нового процесу.

Сторони в процесi не тiльки надiленi процесуальними правами, але i несуть певнi процесуальнi обов'язки, якi пiдроздiляються на загальнi i спецiальнi.

Загальнi процесуальнi обов'язки. У рядi загальних обов'язкiв важливе мiсце займаi сумлiннiсть. Володiючи широкими процесуальними правами, сторони зобов'язанi сумлiнно iх використовувати. У бiльшостi випадкiв цей обов'язок виконуiться добровiльно, однак на сторону, що несумлiнно заявила безпiдставний позов або суперечку проти позову або систематично протидiючому правильному i швидкому розгляду i вирiшенню справи, суд може покласти сплату на користь iншоi сторони винагороди за фактичну втрату робочого часу у вiдповiдностi iз середнiм заробiтком.

Сторони зобов'язанi пiдкорятися процесуальнiй регламентацii, здiйснювати процесуальнi дii у встановленi законом або судом термiни, вчасно оплачувати витрати в справi, представляти процесуальнi документи за встановленим законом формою. Недотримання цих вимог позбавляi сторону права здiйснення вiдповiдних процесуальних дiй. Що стосуiться загального обов'язку сторони бути правдивою в ходi процесу, то, на мiй погляд, цей обов'язок маi моральний, а не правовий характер.

Спецiальнi процесуальнi обов'язки рiзнi i залежать вiд характеру конкретних процесуальних дiй, стадii цивiльного процесу. Вони покладаються на сторони в зв'язку з необхiднiстю здiйснення окремих процесуальних дiй.

3. Поняття та значення процесуальних строкiв.

Одним iз властивостей цивiльноi процесуальноi форми виступаi ii строковiсть, тобто законодавче визначення часу, який з точки зору законодавця i прийнятним для виконання певних процесуальних дiй.

Визначення цивiльним процесуальним законодавством процесуальних строкiв маi суттiве значення для правозастосовчоi практики, забезпечуi своiчасний розгляд та вирiшення цивiльних справ i, вiдповiдно, своiчасний захист порушених прав.

Процесуальний строк тАУ це перiод часу, визначений для вчинення процесуальних дiй учасниками процесу або iншими особами або за вказiвкою закону або за приписом суду.

Правовий строк можна визначити як перiод або моменту часi з настанням або закiнченням якого повтАШязано певну дiю або подiю, що маi юридичне значення. За пiдставами встановлення можна видiлити строки, якi визначаються: 1) законом; 2) планово-адмiнiстративним актом; 3) угодою; 4) рiшенням суду. За ступенем самостiйностi учасникiв правовiдносин у встановленнi строкiв iх подiляють на iмперативнi i диспозитивнi. За розмiром обсягу прав i обовтАШязкiв сторiн по окремих перiодах часу розрiзняють загальнi i окремi строки.

Цивiльним процесуальним законом встановленi два види процесуальних строкiв тАУ встановленi законом i призначенi судом (стаття 84 Цивiльного процесуального кодексу Украiни тАУ надалi тАУ ЦПК).

До строкiв першого виду слiд вiднести тi, тривалiсть яких визначена процесуальним законодавством, зокрема:

- за положеннями статтi 146 ЦПК пiдготовка справи до судового розгляду повинна бути проведена не бiльше як у семиденний строк, а у виключних випадках по складних справах цей строк може бути продовжений до двадцяти днiв з дня прийняття заяви;

- за положеннями статтi 148 ЦПК пiсля закiнчення пiдготовки справи до судового розгляду призначенi до слухання справи повиннi бути розглянутi в такi строки:

1) трудовi справи тАУ в семиденний строк;

2) справи про стягнення алiментiв i про вiдшкодування шкоди, заподiяноi калiцтвом або iншим ушкодженням здоровтАЩя, а також втратою годувальника, - у десятиденний строк;

3) всi iншi справи - у птАЩятнадцятиденний строк.

- за положеннями статтi 199 ЦПК протокол повинен бути оформлений в строк не пiзнiше трьох днiв з дня закiнчення судового засiдання, а протоколи про окремi процесуальнi дii - не пiзнiше наступного дня пiсля iх проведення. У виняткових випадках по особливо складних справах складення та пiдписання протоколу може бути здiйснено в строк не пiзнiше десяти днiв пiсля закiнчення судового засiдання;

- за положеннями статтi 203 ЦПК письмова заява, що подаiться стороною, або особою, яка бере участь у справi з вимогою обТСрунтування висновкiв суду подаiться протягом десяти днiв з дня проголошення рiшення;

- за положеннями статтi 292 ЦПК апеляцiйнi скарги, апеляцiйне подання прокурора на рiшення суду першоi iнстанцii можуть бути поданi протягом одного мiсяця з наступного дня пiсля проголошення рiшення. Скарги, подання на ухвали суду першоi iнстанцii подаються протягом птАЩятнадцяти днiв з наступного дня пiсля iх ухвалення.

- За нормами статтi 321 ЦПК касацiйна скарга, касацiйне подання прокурора подаiться протягом одного мiсяця з дня проголошення ухвали або рiшення суду апеляцiйноi iнстанцii. У разi пропуску строку на касацiйне оскарження з причин, визнаних судом поважними, суд за заявою особи, яка подала скаргу, чи подання прокурора може поновити цей строк, але не бiльше, нiж в межах одного року з дня виникнення права на касацiйне оскарження.

До строкiв, призначених судом, вiдносять строки, тривалiсть яких визначаiться судом на основi вивчення обставин кожноi окремоi справи i характеру даноi процесуальноi дii. Так наприклад, вiдповiдно до положень статтi 139 ЦПК суддя, встановивши, що позовна заява подана з порушенням вимог щодо ii реквiзитiв, представляi позивачевi строк для виправлення недолiкiв позовноi заяви.

Такий же характер строкiв i для усунення недолiкiв апеляцiйноi скарги, представлення додаткових доказiв, тощо.

За нормами статтi 176 ЦПК суд може вiдкласти розгляд справи у випадках, передбачених цим Кодексом, а також при неможливостi розгляду справи в звтАЩязку з необхiднiстю витребувати новi докази або в разi необхiдностi замiнити вiдведеного суддю. При цьому суд, вiдкладаючи розгляд справи, призначаi день нового судового засiдання.

Правила о процесуальних строках розповсюджуються перш за все на сторони та iнших осiб, якi приймають участь у в цивiльнiй справi, на дiяльнiсть суду.

Позовна давнiсть тАУ це строк для захисту права за позовом особи, право якоi порушене. Загальний строк позовноi давностi складаi три роки. Строк позовноi давностi починаiться з часу, коли особа дiзналися або повинна була дiзнатися про порушення свого права. В рядi випадкiв встановлюються скороченi строки позовноi давностi. Напр.: поставка неякiсноi продукцii, поставка продукцii що швидко псуiться тощо. Все це детально регулюi ЦК. Строки починаються (обчислення) з наступного дня пiсля iх виникнення. Строки, якi обчислюються днями, закiнчуються о 24 годинi останнього дня строку. Якщо виконання зобовтАШязання повтАШязано з дiяльнiстю певних установ, то закiнченням строку i закiнчення робочого дня вiдповiдних установ в останнiй день строку. Пересилання товарiв, документiв, iнших предметiв вважаiться виконаним, якщо вони вiдправленi до 24 години останнього дня строку, навiть якщо вони вчасно не поступили до отримувача. Якщо строки обчислюються мiсяцями, то останнiм днем строку вважаiться останнiй день останнього мiсяця. Якщо строк встановлюiться пiвмiсяця, то вважаiться, що строк становить 15 днiв. Вказувати строки найлiпше в днях та датах.

Вiдповiдно до положень статтi 86 ЦПК строки, встановленi в законi або призначенi судом, обчислюються роками, мiсяцями i днями.

Наприклад, рiшення суду по справi, в якiй стороною виступаi громадянин, може бути предтАЩявлений до примусового виконання на протязi трьох рокiв з моменту набрання зазначеним рiшенням законноi сили.

Строк може визначатись також вказiвкою на подiю, яка повинна неминуче настати.

За положеннями статтi 347 ЦПК Ухваленi судом касацiйноi iнстанцii рiшення або ухвали набирають чинностi пiсля iх ухвалення i оскарженню не пiдлягають. Сторони повиннi представити докази або сповiстити про них в суд до початку судового засiдання. (ст. 34 ЦПК).

Строк, обчислюваний роками, закiнчуiться у вiдповiднi мiсяць i число останнього року строку.

Строк, обчислюваний мiсяцями, закiнчуiться у вiдповiдне число останнього мiсяця строку. Якщо кiнець строку, обчислюваного мiсяцями, припадаi на такий мiсяць, що вiдповiдного числа не маi, то строк закiнчуiться в останнiй день цього мiсяця.

Коли строки визначаються днями, то iх обчислюють з дня, наступного пiсля того дня, з якого починаiться строк. Якщо кiнець строку припадаi на день неробочий, то за останнiй день строку вважаiться перший пiсля нього робочий день. Перебiг строку, визначеного вказiвкою на подiю, яка повинна неминуче наступити, починаiться наступного дня пiсля настання подii.

Останнiй день строку триваi до 24 години, але коли в цей строк слiд було вчинити процесуальну дiю в судi, де службовi заняття кiнчаються ранiше, то строк закiнчуiться в момент припинення цих занять.

Строк не вважаiться пропущеним, якщо до його закiнчення скарга або необхiднi для суду документи чи грошовi суми здано на пошту.

В певних випадках перебiг строку може зупинятись. Так, вiдповiдно до положень статтi 224 ЦПК провадження в справi зупиняiться

1) в разi смертi громадянина, якщо спiрнi правовiдносини допускають правонаступництво, або припинення iснування юридичноi особи, якi були стороною в справi або в разi втрати стороною дiiздатностi тАУ до вступу в справу або притягнення до справи правонаступника чи законного представника;

2) у випадку перебування вiдповiдача в дiючiй частинi Збройних Сил Украiни або просьби позивача, який перебуваi в дiючiй частинi Збройних Сил Украiни тАУ до повернення сторони зi складу дiючоi частини Збройних Сил Украiни;

3) у випадку, неможливостi розгляду даноi справи до вирiшення iншоi справи, що розглядаiться у цивiльному, кримiнальному чи адмiнiстративному порядку тАУ до набрання законноi сили вироком, рiшенням, ухвалою або постановою, вiд яких залежить вирiшення справи;

4) у випадку перебування позивача або вiдповiдача в складi Збройних Сил Украiни на дiйснiй строковiй службi або притягнення цих осiб до виконання будь-якого державного обовтАЩязку - до повернення позивача або вiдповiдача iз складу Збройних Сил Украiни або до закiнчення виконання ними державного обовтАЩязку;

5) у випадку тяжкого захворювання сторони, пiдтвердженого документами лiкувального закладу тАУ на час хвороби сторони;

6) у випадку розшуку вiдповiдача тАУ до закiнчення розшуку вiдповiдача;

7) у випадку знаходження сторони в тривалому службовому вiдрядженнi - на час знаходження сторони в тривалому службовому вiдрядженнi;

8) у випадку призначення судом експертизи - на час проведення експертизи.

Пропуск встановленого законом чи судом процесуального строку тягне для учасникiв процесу, як правило, неможливiсть вчинення даноi процесуальноi дii.

Проте в деяких випадках процесуальний строк, який пропущено тАУ може бути продовжено або поновлено.

Строки, призначенi судом, на прохання сторони або iншоi особи, яка бере участь у справi, суд може продовжити.

Застосування правил про продовження чи поновлення пропущеного строку залежить вiд виду строку. Якщо пропущено строк, призначений судом або суддею, то по заявi сторони або iншоi особи, яка приймаi участь у справi, суд може поновити цей строк тАУ у випадку, якщо визнаi причини пропуску поважними.

Питання про поновлення пропущеного строку вирiшуi з викликом сторiн i повiдомленням осiб, якi беруть участь у справi, той суд, в якому слiд було вчинити пропущену процесуальну дiю або до якого слiд було подати документ, проте неявка цих осiб не перешкоджаi вирiшенню поставленого перед судом питання.

Одночасно з проханням про поновлення строку належить провести ту дiю або подати той документ, вiдносно якого порушено прохання.

На ухвалу суду або суддi про вiдмову поновити пропущений строк може бути подано скаргу, внесено окреме подання.

Продовження строку представляi собою представлення нового строку на вчинення певноi процесуальноi дii, яка не була за поважних причин вчинена в строк, кий був призначений ранiше.

Поновлення пропущеного строку являi собою не представлення нового строку, а дозвiл суду при наявностi поважних причин пропуску строку вчинити особi ту дiю, на вчинення якоi нею пропущено встановлений законом строк.

Лiтература

1. Конституцiя Украiни.

2. Цивiльний процесуальний кодекс Украiни, ВВР, 1963, № 30, ст. 464.

3. Цивiльний процесуальний кодекс Украiни. Науково-практичний коментар. Киiв.1990р.

4. Штефан М.Й. Цивiльний процес, пiдручник. Киiв. 1997 р

5. Гражданский процес. Учебник для вузов под ред. Комиссарова i проф. Ю.К.Осипова. Москва 1996р

6. Тертышников В.И. Гражданский процесс. Курс лекций., 2-е изд., дополн. тАУ ООО ВлРИРЕГВ», 1995. тАУ с. 60

Вместе с этим смотрят:

"Заказные" убийства и их предупреждение

"Зеленые", как субъект мировой политики

"Земледельческий закон" Византии, система хозяйства, формы собственности и аренды византийской общины

"Присвоение" и "растрата": сущность и признаки

"Русская Правда" как памятник Древнерусского права