Особистi немайновi права за новим Цивiльним кодексом
Розгорнутий план до теми курсовоi роботи:
тАЬОсобистi немайновi вiдносини, як предмет цивiльно-правового регулюваннятАЭ
Вступ
I. Поняття особистих немайнових прав у цивiльному законодавствi Украiни
1.1 Змiст особистого немайнового права
1.2 Здiйснення особистих немайнових прав
1.3 Обмеження особистих немайнових прав
II. Види особистих немайнових прав
2.1 Особистi немайновi права, що забезпечують природне iснування фiзичноi особи
2.2 Особистi немайновi права, що забезпечують соцiальне буття фiзичноi особи
III. Захист особистих немайнових прав
3.1 Законодавчiй захист
3.2 Судовий захист
3.3 Адмiнiстративний захист
Висновок
Список використаноi лiтератури
Вступ
Проблема особистих немайнових прав особи, громадянина i однiiю з найважливiших у цивiлiстицi. Кожна особа у правовiй державi маi вiдчувати свою правову та соцiальну захищенiсть; повага до особистостi i в такому суспiльствi нормою повсякденного життя. Органiзацiя Об`iднаних Нацiй визначаi права людини як тАЬправа, якi притаманнi нашiй природi i без яких ми на можемо жити як людитАЭ. РЗх справедливо називають також тАЬспiльною мовою людстватАЭ.
Особистi права людини нерозривно повтАЩязанi з такими поняттями, як рiвнiсть, свобода, недоторканiсть особи. РЖ це природно, тому що iдеi рiвностi, свободи i недоторканностi протягом всiii iсторii цивiлiзацii використовувалися в боротьбi нового зi старим, прогресивного з консервативним.
РЖншими словами, мiру свободи особи в суспiльствi необхiдно прямо проектувати на мiру справедливостi i свободи самого суспiльства. Украiна намагаiться гармонiзувати своi законодавство до загальноiвропейських стандартiв, основнi з яких мiстяться в Загальнiй декларацii прав людини вiд 10 грудня 1948 р., РДвропейськiй конвенцii про захист прав i основних свобод людини вiд 4 листопада 1950 р., Мiжнародному пактi про громадянськi та полтичнi права вiд 16 грудня 1966 р., Мiжнародному пактi про економiчнi, соцiальнi та культурнi права вiд 16 грудня 1966 р., Декларацii глав держав тАУ учасниць Спiвдружностi незалежних держав про мiжнароднi зобов`язання у сферi прав людини i основних свобод вiд 24 вересня 1993 р., Законi Украiни тАЬПро уповноваженого Верховноi Ради з прав людинитАЭ вiд 23 грудня 1997 р., iнших мiжнародних договорах, що прийнятi Органiзацiiю Об`iднаних Нацiй, Органiзацiiю по безпецi та спiвробiтництву в РДвропi, Радою РДвропи та iншими мiжнародними органiзацiями.
Закрiплюючи особистi немайновi права в конституцii, держава забезпечуi iхнi правове регулювання комплексно, тобто за допомогою норм ряду галузей права. У рамках комплексного регулювання особистих немайнових прав необхiдно видiляти цивiльно-правовий аспект. У звтАЩязку з цим у теорii були висловленi двi точки зору на цивiльно-правове регулювання особистих немайнових прав. Довгий час панувало уявлення про те, що цивiльне право не регулюi, а лише охороняi особистi немайновi права. Проте правове регулювання й охорона прав не можуть протиставлятися, оскiльки регулювання означаi охорону прав, а iхня охорона здiйснюiться шляхом регулювання вiдповiдних вiдносин.
Роль i можливостi цивiльно-правового регулювання особистих немайнових прав визначаються предметом цивiльного права. Цивiльне право поряд iз майновими вiдносинами (що складають ядро цивiльного права) регулюi повтАЩязанi з ними особистi немайновi вiдносини, а також особистi немайновi вiдносини, не повтАЩязанi з майновими.
I. Поняття особистого немайнового права
Особистi немайновi права можна визначити як права специфiчнi. Специфiка iх полягаi в тому, що вони не несуть в собi економiчного змiсту, не мають гроВншовоi оцiнки. Це випливаi з iх назви тАФ немайновi права.
РЖндивiдуалiзацiя особистостi тАФ ще одна важлива ознака особистих немайноВнвих прав. Це даi змогу вiдрiзняти суб'iктiв права вiд iнших, визначаючи iх своiВнрiднiсть, самобутнiсть, а iнодi i неповторнiсть. При iндивiдуалiзацii немайновi права мають переваги над майновими.
Особистi немайновi правовiдносини займають вище мiсце нiж хрестоматiйнi для цивiльного права майновi вiдносини i це пiдкреслюi важливiсть даного виду вiдносин у цивiльно тАУ правовiй системi.
Аналiзуючи статтю 269 ЦК Украiни, слiд зазначити, що особистi немайновi права тАУ це юридично гарантованi можливостi, якi довiчно належать кожнiй фiзичнiй особi за законом i характеризуються немайновiстю та особистiстю.
Для характеристики особистих немайнових прав особи слiд керуватися такими ознаками:
Ø Дане право належить кожнiй особi тАУ це означаi, що воно належить усiм без винятку особам (фiзичним i юридичним) за умови, що наявнiсть цього права в особи не суперечить ii сутностi. При цьому всi особи рiвнi у можливостi реалiзацii та охорони цих прав;
Ø Дане право належить особi довiчно тАУ це означаi, що воно належить фiзичнiй особi до моменту смертi, а юридичнiй особi тАУ до моменту припинення;
Ø Дане право належить особi за законом тАУ це означаi, що пiдставою його виникнення i юридичний факт (подiя або дiя), передбачений законом. Переважна бiльшiсть особистих немайнових прав виникаi в особи з моменту народження (створення), наприклад, право на життя , здоров`я, свободу та особисту недоторканiсть, iм`я (найменування) тощо. Однак окремi види особистих немайнових прав можуть виникати в осiб з iншого моменту, передбаченого законом, наприклад, право на донорство особа маi лише з моменту досягнення повнолiття, а право на змiну iменi маi особа, яка досягнула 16 рокiв, тощо;
Ø Дане право i немайновим тАУ це означаi, що в ньому вiдсутнiй майновий (економiчний) змiст, тобто фактично неможливо визначити вартiсть цього права, а вiдповiдно i блага, що i його об`iктом, у грошовому iквiвалентi;
Ø Дане право i особистiсним тАУ це означаi, що воно не може бути вiдчужене (як примусово, так i добровiльно, як постiйно, так i тимчасово) вiд особи тАУ носiя цих прав та / або передане iншим особам.
Що стосуiть правовоi природи особистих немайнових прав, то на сьогоднi iх цивiлiстична природа в лiтературi фактично не оспорюiться. Однак окремими авторами особистим немайновим правам приписуiться крнституцiйно тАУ правова природа. В Конституцii Украiни, зокрема в роздiлi другому, закрiплюються основнi особистi права громадян, однак у нiй неможливо та й недоцiльно передбачити основнi способи реалiзацii та охорони цих прав.
1.1 Змiст особистого немайнового права
Стаття 271 ЦК Украiни: тАЬЗмiст особистого немайнового права становить можливiсть фiзичноi особи вiльно, на власний розсуд визначати свою поведiнку у сферi свого приватного життятАЭ.
Змiст будь-якого цивiльного права складаi сукупнiсть повноважень (правомочностей), котрi маi носiй цього права. До повновжень, якi складають загальний змiст особистих немайнових прав ЦК вiдносять можливiсть фiзичноi особи вiльно, на власний розсуд визначати свою поведiнку у сферi свого особистого (приватного) життя.
Однак з огляду на те, що загальнi повноваження, якi складають змiст будь-якого суб`iктивного права можуть бути згрупованi за трьома напрямками: а) повноваження на власнi дii, тобто можливiсть здiйснювати носiю даного права певнi передбаченi законом активнi дiяння, що спрямованi на реалiзацiю свого права; б) повноваження вимагати певних дiй з боку iнших осiб, тобто можливiсть задля реалiзацii свого права вимагати певноi поведiнки вцд iнших осiб; в)повноваження вимагати захисту свого порушеного права, тобто можливiсть застосусати передбаченi законом засоби впливу на особу, яка порушила, створила загрозу порушення, оспорюi чи не визнаi вiдповiдне право, - слiд зауважити, що стосовно особистих немайнових прав ЦК не видiляi конкретних загальних активних повноважень. Це квалiфiковане умовчення законодавця i цiлком виправданим, оскiльки з огляду на неоднорiднiсть даноi категорii прав неможливо сформулювати повноваження, якi б носили унiверсальний характер для всiх без винятку особистих немайнових прав. РЖ тому ЦК обмежився лише загальною вказiвкою, бiльш детально конкретизуючи ii щодо кожного конкретного права окремо. Аналiзуючи змiст особистих немайнових прав, слiд також зауважити, що фiзична особа не просто маi повноваження визначати власну поведiнку в сферi свого приватного життя, а вчиняти це вона може вiльно та на власний розсуд. Це означаi, що при визначеннi своii поведiнки фiзична особа користуiться тiльки доброю волею та власними iнтересами. РЖ тому у випадку, коли поведiнка зумовлюiться iншими мотивацiйними чинниками, наприклад, насильством, погрозою, обманом, або ж буде вчинятися не на власний розсуд фiзичноi особи, наприклад, пiд впливом наркотичного, алкогольного чи iншого сп`янiння, то така поведiнка може бути визнана неправомiрною та такою, що не складаi змiст особистиго немайнового права.
1.2 Здiйснення особистих немайнових прав
Здiйснення особистих немайнових прав фiзичноi особи пiдпорядковуiться загальним правилам стосовно здiйснення цивiльних прав, встановленим ст. 12 ЦК. Крiм того, важливим i те, що здiйсненВння особистих немайнових прав тАФ це одна iз стадiй iх реалiзацii, пiд час якоi фiзична особа, вчиняючи юридичне значимi дiяння (дii або бездiяльностi) безпосередньо або через iнших осiб трансформуi об'iктивно iснуюче право, у виглядi норми права, в право суб'iктивне, у виглядi створених для себе прав та обов'язкiв.
Фiзична особа повинна сама вчиняти юридичне значимi дii, якi спрямованi на реалiзацiю вiдповiдних особистих немайноВнвих прав.
Однак в окремих випадках, фiзична особа внаслiдок тих чи iнших обставин, якi переважВнно пов'язанi з недостатнiм життiвим досвiдом чи станом здоров'я, не здатна самостiйно реаВнлiзовувати особистi немайновi права. РЖ тому ЦК передбачаi спецiальнi випадки, коли можливе здiйснення особистих немайнових прав фiзичВнних осiб iншими особами. Так, зокрема, визнаВнчаiться, що в iнтересах:
а) малолiтнiх осiб особистi немайновi права можуть здiйснюватись iх батьками (усиновитеВнлями) та опiкунами;
б) неповнолiтнiх осiб тАФ iх батьками (усиноВнвителями) та пiклувальниками;
в) осiб, якi визнанi судом недiiздатними тАФ iх опiкунами;
г) повнолiтнiх осiб, якi за вiком чи станом здоров'я не можуть здiйснювати своi особистi немайновi права, i не визнанi при цьому недiiВнздатними тАФ iх пiклувальниками.
В iдеальному варiантi будь-яке здiйснення особистих немайнових прав фiзичних осiб поВнвинно проходити безперешкодно, своiчасно та в повному обсязi. Принаймнi вiдповiднi гаранВнтii повиннi надаватись особi з боку держави та територiальних громад, якi дiють в особi вiдпоВнвiдних органiв.
Конституцiя Украiни i iншi закони забеспечують здiйснення фiзичною особою своВнiх особистих немайнових прав. При цьому дане забезпечення повинно проходити не лише шляВнхом заборон щодо порушення цими органами тих чи- iнших особистих немайнових прав фiВнзичних осiб, але й шляхом покладення на них обов'язку здiйснювати вiдповiднi дiяння, якi спрямованi на допомогу фiзичним особам в здiйсненнi та захистi цих прав.
Однак для повноти забезпечення здiйснення фiзичними особами особистих немайнових прав ЦК вводить загальне правило, згiдно якого дiВняльнiсть фiзичних та юридичних осiб не може зрушувати особистi немайновi права iнших фiзичних осiб, незалежно вiд того, чи пов'язанi Они певними взаiмними правами та обов'язВнки один щодо одного, чи нi. Цим самим етично узаконюiться загальна заборона здiй-овати дiяльнiсть, якою можуть бути порушенi особистi немайновi права, внаслiдок чого вона пускаiться неправомiрною.
1.3 Обмеження особистих немайнових прав
Незважаючи на прiоритетнiсть особистих немайнових прав порiвняно з iншими цивiльниВнми правами, на iх невiдчужуванiсть вiд особи носiя та неможливiсть вiдмови вiд них чи позбаВнвлення iх з боку iнших осiб, ЦК передбачаi можВнливiсть обмеження особистих немайнових прав фiзичноi особи за обсягом та змiстом. Тобто, данi права не можуть бути визнанi абсолютними, тобВнто такими, що здiйснюються фiзичними особаВнми незалежно вiд будь-яких обставин.
Коментована стаття не передбачаi конкретВнних обставин, за яких особистi немайновi праВнва можуть бути обмеженi. Натомiсть встановВнлюiться правило, за яким зазначаiться iiрархiчнiсть обмеження особистих немайнових прав. Так, зокрема, якщо особисте немайнове право встановлюiться в Конституцii Украiни, то i обмежено воно може бути виключно КонстиВнтуцiiю Украiни (ст. 64 Конституцii Украiни), а не в ЦК чи iншими законами. Так, наприклад, окремi особистi немайновi права, що передбаВнченi Конституцiiю Украiни, наприклад, право на таiмницю листування, телефонних розмов, телеграфноi та iншоi кореспонденцii (ст. 31 Конституцii Украiни), право на охорону здороВнв'я, медичну допомогу та медичне страхуванВння (ст. 49 Конституцii Украiни) тощо можуть обмежуватись в умовах воiнного або надзвиВнчайного стану (ч.2 ст. 64 Конституцii УкраiВнни). При цьому, якщо особисте немайнове праВнво передбачене в Конституцii Украiни i пiсля цього вiдтворене в ЦК чи iншому законi, то його обмеження все одно можливе тiльки у випадках, якщо це передбачено в Конституцii Украiни.
Натомiсть, якщо особисте немайнове право встановлюiться в ЦК чи в законах, то обмежеВнне воно може бути вiдповiдно тiльки ними. Так, зокрема, право на iндивiдуальнiсть (ст. 300 ЦК) може бути обмежене у випадках, якщо його реалiзацiя заборонена законом чи суперечить моральним засадам суспiльства. При цьому слiд розрiзняти загальнi межi реалiзацii особиВнстих немайнових прав (див. коментар до ст. 13ЦК) i спецiальнi межi, якi характернi лише окремим особистим немайновим правам, наВнприклад, право на iнформацiю про стан здороВнв'я фiзичноi особи може бути обмежене, коли iнформацiя про хворобу фiзичноi особи може погiршити стан ii здоров'я, або погiршити стан здоров'я ii батькiв (усиновлювачiв), опiкунiв, пiклувальникiв, зашкодити процесовi лiкуванВння (ч.З ст. 285 ЦК).
Ще одне питання стосуiться того, що оскiльВнки перелiк особистих немайнових прав i не вичерпним (ч.З ст. 270 ЦК), то яким чином можна обмежити особистi немайновi права фiВнзичних осiб, якi не передбаченi анi в КонституВнцii Украiни, анi в ЦК або iнших законах. У цьоВнму випадку слiд застосовувати загальнi полоВнження про обмеження цивiльних прав.
II. Види особистих немайнових прав
Особистi немайновi права належать усiм без винятку фiзичним особам незаВнлежно вiд вiку, дiiздатностi, iнших обставин, зокрема вiд того, де та у зв'язку з якими подiями життя вони перебувають.
Слiд зазначити, що основна частина особистих немайнових прав виникаi у зв'язку з народженням i з моменту народження, тобто вони i природними праВнвами людини. Для iнших момент iх виникнення не маi точноi фiксацii, вiн пов'яВнзуiться з рiзними обставинами, якi зумовлюються багатьма чинниками. Тому моВнмент виникнення особистих немайнових прав можна визначити як специфiчний. У новому ЦК Украiни визначено двi пiдстави виникнення особисВнтих немайнових прав тАФ народження людини i припис закону.
В лiтературi iснуi й iнша думка: немайновi права можуть виникати в резульВнтатi юридичних дiй (право особи на iнформацiю, тобто правомiрнi дii суб'iкта циВнвiльного права, вчиненi незалежно вiд намiру викликати певнi правовi наслiдки, якi проте можуть виникнути внаслiдок закону), при настаннi певних подiй (кожВннiй людинi вiд народження належить право на iм'я незалежно вiд ii вольовоi поВнведiнки) або породжуватися актами компетентних органiв (набуття особою праВнва на опiку внаслiдок визнання ii у встановленому законом порядку недiiздатною).
ЦК Украiни подiляi особистi немайновi права фiзичноi особи за спрямованiсВнтю або за цiльовим призначенням на двi групи: тi, що забезпечують природне iсВннування фiзичноi особи (глава 21) i тi, що забезпечують ii соцiальне буття (глаВнва 22).
Можна також взяти за основу подiлу порядок виникнення особистих немайВннових прав: на такi, що належать фiзичним особам вiд народження, i такi, що iм належать за законом. (ч.РЖ ст. 270 ЦК Украiни).
Так. рiзнi види особистих немайнових прав можна зiбрати у три правовi iнВнститути:
1) права на немайновi блага, втiленi у самiй особистостi;
2) право на особисту недоторканнiсть, свободу; право на життя та охорону здоров'я;
3) право на недоторканнiсть особистого життя.
За цiльовим спрямуванням особистi немайновi права пропонуiться класифiВнкувати на:
1) особистi немайновi права, спрямованi на iндивiдуалiзацiю особистосте (право на iм'я, право на честь, гiднiсть, дiлову репутацiю та iн.);
2) особистi немайновi права, спрямованi на забезпечення фiзичноi недоторканВнностi особи (життя, свобода, вибiр мiсця перебування, мiсця проживання тощо);
3) особистi немайновi права, спрямованi на недоторканнiсть внутрiшнього свiту особистостi та ii iнтересiв (особиста та сiмейна таiмниця, невтручання у г.рiiватне життя, честь i гiднiсть).
2.1 Особистi немайновi права, що забезпечують природне iснування фiзичноi особи
До особистих немайнових прав, що забезпечують природне iснування фiзичноi особи, вiдповiдно до глави 21 ЦК Украiни, слiд вiдносити:
ü Право на життя;
ü Право на здоров`я;
ü Право на безпечне довкiлля;
ü Право на свободу та особисту недоторканiсть;
ü Право на сiм`ю, опiку, пiклування та патронатне виховання.
Головним, фундаментальним правом людини i право на життя. РЖснування цього права обумовлено самим iснуванням людини, воно i найбiльш природним.
Невiд'iмне право на життя кожноi людини проголошено на мiжнародному рiвнi. Вперше мiжнародно-правова регламентацiя права на життя була дана у ЗаВнгальнiй декларацii прав людини 1948 р. Стаття 3 Декларацii проголошуi, що кожна людина маi право на життя, свободу та особисту недоторканнiсть, однак не мiстить тлумачення цього права. РДвропейська конвенцiя про захист прав люВндини i основних свобод 1950 р. у ст. 2 закрiплюi положення про те, що право кожноi особи на життя не тiльки проголошуiться, а й охороняiться законом. Мiжнародний пакт про громадянськi i полiтичнi права 1966 р. в ст. 6 встаВнновлюi, що право на життя i невiд'iмним правом будь-якоi людини, яке охороВнняiться законом. Нiхто не може бути свавiльно позбавлений життя. Стаття 27 Конституцii Украiни проголошуi: "Кожна людина маi невiд'iмне право на життя. Обов'язок держави тАФ захищати життя людини." ЦК Украiни у ст. 281 "Право на життя" закрiплюi невiд'iмне право на життя кожноi фiзичноi особи. Вiдповiдно до ч. 2 цiii статтi особа не може бути позбавВнлена життя i маi право його захищати вiд протиправних посягань будь-якими заВнсобами, не забороненими законом.
Складним i дискусiйним завжди було саме поняття життя. Можна сказати, що життя тАФ це фiзичне, духовне та соцiальне функцiонування людини як комВнплексного бiосоцiального органiзму. Життя i триваючим процесом, а тому важВнливе значення маi визначення моменту появи життя i моменту його припиненВння. Для права цi проблеми пов'язанi iз визначенням юридичне значимих фактiв та iх правовими наслiдками.
Характерною особливiстю права на життя i те, що його виникнення чи приВнпинення у бiльшостi випадкiв не залежить вiд волi управомоченоi особи.
Народження та смерть людини тАФ особливий рiзновид юридичних фактiв, що належать до подiй. Пiд юридичВнним фактом народження розумiiться початок самостiйного дихання дитини.
Частина 6 ст. 281 ЦК Украiни придiляi увагу питанням штучного перериванВння вагiтностi. Перспективне законодавство визнаi суб'Внiктом права лише ту дитину, яка народилася живою, а до народження дитина i лише можливим майбутнiм суб'iктом права.
Початок i кiнець життя людини являють собою юридичний факт тАФ подiю, з якою пов'язанi виникнення, змiна, припинення правовiдносин.
Щодо смертi, то розрiзняють смерть клiнiчну та бiологiчну. Клiнiчна смерть передбачаi можливiсть вiдновлення життiдiяльностi, але в суворо обмежений перiод.
У станi клiнiчноi смертi громадянин i суб'iктом права. Це означаi, що меВндичнi працiвники зобов'язанi надавати йому допомогу. Моментом смертi, таким чином, i незворотне припинення дiяльностi мозку, яке визначаiться медиками за спецiально розробленими ознаками.
Людина може передчасно припинити своi життя шляхом самогубства.
У нинiшнiй час юристiв, медикiв i усе суспiльство хвилюi проблема евтаназii. Термiн "евтаназiя" у перекладi з грецькоi означаi "легка, щаслива смерть". Так звана Цюрiхська декларацiя, прийнята на мiжнародному симпозiумi СвiВнтовоi федерацii "Право померти" вiд 14 жовтня 1998 р. мiстить таке визначення евтаназii: "дiiздатнi дорослi особи, якi переносять жорстокi та нестерпнi стражВндання, мають право на отримання медичноi допомоги з метою покiнчити з житВнтям, якщо це iхня постiйна, добровiльна i усвiдомлена вимога".
ЦК Украiни у ч. 4 ст. 281 закрiплюi положення, яке забороняi задовольнити прохання фiзичноi особи про припинення ii життя. Можливiсть дослiдiв визнаiться ч. З ст. 281 ЦК Украiни та Основами законодавства Украiни про охорону здоров'я вiд 19 листопада 1992 р. (ст. 45). За ЦК Украiни, медичнi, науковi та iншi дослiди можуть провадитисялишещодо повнолiтньоi дiiздатноi фiзичноi особи за ii вiльною згодою. Вiдповiдно до ст. 28 Конституцii Украiни, жодна людина без ii згоди неможе бути пiддана медичним, науковим чи iншим дослiдам.
Серед особистих немайнових прав, що забезпечують природне iснування фiВнзичноi особи, ЦК Украiни називаi право кожноi фiзичноi особи на охорону здоров'я (ст. 283).
Вiдповiдно до ст. 49 Конституцii Украiни кожен маi право на охорону здоВнров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Мiжнародний пакт про еконоВнмiчнi, соцiальнi i культурнi права у ч. 1 ст. 12 визнаi право кожноi людини на найвищий досяжний рiвень фiзичного та психiчного здоров'я, а згiдно зi СтатуВнтом Всесвiтньоi органiзацii охорони здоров'я, який був прийнятий Мiжнародною конференцiiю охорони здоров'я у Нью-Йорку i пiдписаний 22 липня 1946 р., здоВнров'я i станом повного фiзичного, душевного i соцiального благополуччя, а не лише характеризуiться вiдсутнiстю хвороб чи фiзичних дефектiв.
Вiдповiдно до ч. 2 ст. 283 ЦК Украiни охорона здоров'я забезпечуiться сисВнтемною дiяльнiстю державних та iнших органiзацiй, передбаченою Конституцiiю Украiни та законом. Частина 3 ст. 49 Конституцii Украiни передбачаi, що у державних i комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надаiться безоплатно, а iснуюча мережа таких закладiв не може бути скорочена.
Частина 1 ст. 38 Основ та ч. 2 ст. 284 ЦК Украiни надають фiзичнiй особi, яка досягла чотирнадцяти рокiв i яка звернулася за наданням iй медичноi допоВнмоги, право на вибiр лiкаря та вибiр методiв лiкування вiдповiдно до його рекоВнмендацiй. Якщо iнформацiя про хворобу особи може погiршити стан ii здоров'я, зашкодити процесовi лiкування, медичнi працiвники мають право дати неповну iнформацiю про стан здоров'я фiзичноi особи, обмежити iх можливiсть ознайомитися з окремими медичними документами (ч. З ст. 285 ЦК Украiни).
ЦК Украiни пропонуi: якщо iнформацiя про хворобу фiзичноi особи може по гiршити стан ii здоров'я або погiршити стан здоров'я батькiв (усиновителiв), опiВнкуна, пiклувальника, зашкодити процесовi лiкування, медичнi працiвники мають право дати неповну iнформацiю про стан здоров'я фiзичноi особи, обмежити можливiсть iх ознайомитися з окремими медичними документами. ЦК Украiни забороняi вимагати та подавати за мiсцем роботи або навчання iнформацiю про дiагноз та методи лiкування фiзичноi особи.
Особистими немайновими правами, що забезпечують природне iснування фi зичноi особи, i право на свободу та право на особисту недоторканнiсть. Згiдно зi ст. 29 Конституцii Украiни кожна людина маi право на свободу та осоВнбисту недоторканнiсть. Статтi 3 i 5 Загальноi декларацii прав людини, ст. 7 та п. 1 ст. 9 Мiжнародного пакту про громадянськi i полiтичнi права також закрiпВнлюють це право кожноi людини.
ЦК Украiни присвячуi названим правам двi окремi статтi тАФст. 288 "Право на свободу" i ст. 289 "Право на особисту недоторканнiсть". Свобода включаi у себе економiчну, полiтичну та iндивiдуальну свободу. Пiд фiзичною свободою розумiiться можливiсть належати собi у конкретному фiзичВнному свiтi, рухатися, перемiщуватися у просторi. До сфери iндивiдуальноi свобоВнди входять такi блага, як особисте та сiмейне життя, задоволення суто iндивiдуВнальних потреб, моральнi вiдносини тощо. Якщо в результатi примусу обмежуiться фiзична свобода особи, то автоматично обмеВнжуiться його полiтична, економiчна та iндивiдуальна свобода.
Право на свободу включаi заборону будь-якоi форми фiзичного чи психiчного тиску на фiзичну особу, втягування ii до вживання спиртних напоiв, наркотичВнних та психотропних засобiв, вчинення дiй, що порушують публiчний порядок, а також тримання фiзичноi особи в неволi (частини 2 ст. 288 ЦК Украiни). Право на особисту недоторканнiсть розкриваiться у ст. 290 ЦК Украiни як право, згiдно з яким фiзична особа не може бути пiддана катуванню, жорстокоВнму, нелюдському або такому, що принижуi ii гiднiсть, поводженню чи покаранВнню (ч. 2 ст. 289).
10 грудня 1984 р. Генеральна Асамблея 00Н прийняла Конвенцiю проти каВнтувань та iнших жорстоких, нелюдських або принижуючих гiднiсть видiв повоВндження i покарання". Цей документ був пiдписаний Украiною 27 лютого 1986 р.
Частина 3 ст. 289 ЦК Украiни мiстить положення, згiдно з яким фiзичне поВнкарання батьками (усиновителями), опiкунами, пiклувальниками, вихователями малолiтнiх дiтей та пiдопiчних не допускаiться.
З 27 вересня 1991 р. набула чинностi в Украiнi Конвенцiя про права дитини,'' яка була прийнята Генеральною Асамблеiю 00Н 20 листопада 1989р. Цьому мiжнародно-правовому акту вiдповiдають положення нового Сiмейного кодексу Украiни вiд 10 сiчня 2002 р, а саме статтi 7, 150, 164, 170 та iн. Стаття 290 ЦК Украiни закрiплюi право повнолiтньоi дiiздатноi фiзичноi осоВнби бути донором кровi та ii компонентiв. З точки зору суспiльВнства перевагу слiд надавати здоров'ю живоi людини, хоч слiд також поважати пам'ять померлого. Вiдповiдно до ст. 2 Закону Украiни "Про донорство кровi та ii компонентiв" вiд 23 червня 1995 р., донорство кровi та ii компонентiв i доброВнвiльним актом волевиявлення людини, що полягаi у даваннi кровi або ii компоВннентiв для подальшого безпосереднього використання у наукових дослiдженнях.
Право на сiм'ю закрiплено у ст. 291 ЦК Украiни: фiзична особа незалежно вiд вiку та стану здоров'я маi право на сiм'ю. Частина 3 ст. 16 Загальноi декларацii прав людини та ч. 1 ст. 23 Мiжнародного пакту про громадянськi i полiтич нi права визначають сiм'ю природним i основним осередком суспiльства та держави.
Конституцiя Украiни у ст. 51 проголошуi: "Сiм'я, дитинство, материнство батькiвство охороняються законом."
Нинi ст. З Сiмейного кодексу Украiни ви значаi сiм'ю первинним та основним осередком суспiльства i вказуi на те, щi сiм'ю складають особи, якi спiльно проживають, пов'язанi спiльним побутом мають взаiмнi права та обов'язки. Право особи на сiм'ю визначено у ст. 4 Сiмейного кодексу Украiни i включаi: право на створен ня сiм'i; право кожноi особи на проживання в сiм'i; право кожноi особи на пова гу до свого сiмейного життя. Нiхто не маi права втручатися у сiмейне життя фi зичноi особи, крiм випадкiв, передбачених Конституцiiю Украiни (ч. 4 ст. 291 ЦК Украiни). Це положення збiгаiться зi ст. 32 Конституцii, згiдно з якою нiхто не може зазнавати втручання в його особисте i сiмейне життя, ст. 12 Загально декларацii прав людини та ст. 17 Мiжнародного пакту про громадянськi i полiтичнi права. Вiдповiдно до ч. 2 ст. 291 ЦК Украiни фiзична особа не може бути проти i волi розлучена з сiм'iю, крiм випадкiв, встановлених законом, а згiдно з ч. i ст. 4 Сiмейного кодексу Украiни особа може бути примусово iзольована вiд сiм' лише у випадках i в порядку, встановлених законом.
Стаття 292 ЦК Украiни закрiплюi право малолiтньоi, неповнолiтньоi особи а також фiзичноi особи, яка визнана недiiздатною або цивiльна дiiздатнiсть яко обмежена, на опiку або пiклування. Детальнiше норми щодо опiки та пiклу вання розкриваються вiдповiдними статтями ЦК Украiни та гл. 19 Сiмейного коВндексу Украiни. Дитина, над якою встановлено опiку або пiклування, маi право на проживання у сiм'i опiкуна або пiклувальника, на пiклування з його боку; нi забезпечення iй умов для всебiчного розвитку, освiти, виховання i на повагу до ii людськоi гiдностi; на збереження права користування житлом, у якому вонг - проживала до встановлення опiки або пiклування; на захист вiд зловживань з боВнку опiкуна або пiклувальника.
Частина 1 ст. 293 ЦК Украiни закрiплюi право фiзичноi особи на безВнпечне для життя i здоров'я довкiлля, а також право на достовiрну iнформаВнцiю про стан довкiлля, про якiсть харчових продуктiв i предметiв побуту, а також право на ii збирання та поширення.
Вiдповiдно до ст. 50 Конституцii Украiни кожен маi право на безпечне для життя i здоров'я довкiлля та на вiдшкодування завданоi порушенням цього права шкоди.
Назване право належить до абсолютних особистих немайнових прав. Це суб'iктивне право вiдображаi перш за все мiру можливоi поведiнки самоi управомоченоi особи. Право на одержання у встановленому порядку повноi та достовiрноi iнформаВнцii про стан навколишнього природного середовища та його вплив на здоров'я наВнселення закрiплене у Законi Украiни "Про охорону навколишнього природного середовища" вiд 25 червня 1991 р.
2.2 Особистi немайновi права, що забезпечують соцiальне буття фiзичноi особи
До особистих немайнових прав, що забезпечують соцiальне буття фiзичноi особи, згiдно з главою 22 ЦК Украiни слiд вiдносити:
ü Право на iм`я;
ü Право на честь, гiднiсть та дiлову репутацiю;
ü Право на iндивiдуальнiсть;
ü Право на зображення та голос;
ü Право на особисте життя;
ü Право на особистi папери та таiмницю кореспондецii;
ü Право на iнформацiю;
ü Право на свободу творчостi;
ü Право на вибiр роду занять;
ü Право на мiсце проживання;
ü Право на недоторканiсть житла;
ü Право на пересування;
ü Право на свободу об`iднань;
ü Право на мирнi зiбрання.
Глава 22 ЦК Украiни мiстить ряд статей, пов'язаних iз правом фiзичноi особи на iм'я. Право громадянина на iм'я забезпечуi особi правову iндивiдуаВнлiзацiю. Традицiйно це право надаi його носiiвi юридичне забезпечену можлиВнвiсть мати iм'я i вимагати вiд оточуючих, щоб його називали власним iменем.
В широкому розумiннi пiд iм'ям особи розумiють власне iм'я грмадянина, його по батьковi та прiзвище. У Декларацii прав дитини 1959 р. проголошено, що "дитинi вiд народження маi належати право на iм'я". Аналогiчна норма мiститьВнся у ч. 1 ст. 7 Конвенцii про права дитини.
Вiдповiдно до ст. 146 Сiмейного кодексу Украiни iм'я дитини визначаiться за згодою батькiв, а в разi народження дитини жiнкою, яка не перебуваi у шлюбi i за умови вiдсутностi добровiльного визнання батькiвства тАФ матiр'ю дитини. За ч. 2 ст. 295 ЦК Украiни фiзична особа маi право на транскрибований заВнпис ii прiзвища та iменi вiдповiдно до своii нацiональноi традицii. Стаття 295 ЦК Украiни надаi право фiзичнiй особi, яка досягла шiстнадцяти рокiв, змiнити своi прiзвище та iм'я у порядку, встановленому законом, а фiзичВнна особа, яка досягла чотирнадцяти рокiв надiляiться правом змiнити своi прiзВнвище за згодою батькiв або одного з батькiв, з ким вона проживаi, чи пiклувальВнника. По батьковi фiзичноi особи може бути змiнено у разi змiни ii батьком свого iменi (ч. З ст. 295 ЦК Украiни). Що стосуiться прiзвища фiзичноi особи, то воно може бути змiнене вiдповiдно до закону у разi реiстрацii шлюбу або визнання його недiйсним.
Використання iменi може бути обмежене в таких випадках, наприклад, використання iменi фiзичноi особи в лiтературних та iнших творах як персонажа (дiйовоi особи) допускаiться лише за ii згодою, а пiсля ii смертi тАФ за згодою ii дiтей, вдови (вдiвця), а якщо iх немаi тАФ батькiв, братiв чи сестер.
Важливими особистими немайновими благами i честь, гiднiсть та дiлова репутацiя фiзичноi особи.
Згiдно зi ст. 28 Конституцii Украiни кожен маi право на повагу до його гiдВнностi. Нiхто не повинен зазнавати такого, що принижуi його гiднiсть, поводженВння i покарання, а також посягання на його честь та репутацiю (статтi 5, 12 ЗаВнгальноi декларацii прав людини; статтi 7 i 17 Мiжнародного пакту про громадянськi i полiтичнi права).
На думку ряду авторiв, зi словом "честь" пов'язуiться оцiнка суспiльством моральних та iнтелектуальних якостей людини, а зi словом "гiднiсть" тАФ усвiдомВнлення самою людиною факту, що вона володii незганьбленими моральними та iнтелектуальними якостями. Враховуючи те, що честь i гiднiсть i особистими немайновими благами, неВнвiддiльними вiд особистостi, можна вважати, що це право виникаi з моменту наВнродження людини.
В юридичнiй лiтературi досить часто право на честь i гiднiсть та право на дiВнлову репутацiю об'iднуються в одне суб'iктивне право громадян. Вiдповiдно до ЦК Украiни право на недоторканнiсть дiловоi репутацii i самостiйним осоВнбистим немайноьим правом фiзичноi особи (ст. 299), а право на повагу до гiдВнностi та честi мiститься у ст. 297, в якiй вказано, що кожен маi право на поваВнгу до його гiдностi та честi, а гiднiсть та честь фiзичноi особи i недоторканними
Автори вказують на те, що якщо право на честь i гiднiсть належить кожнiй особi, то носiями дiловоi репутацii можуть бути далеко не всi суб'iкти цивiльного права, наприклад, не можуть мати дiлову репутацiю непрацюючi пенсiонери, iнВнвалiди, якi не мають фiзичноi можливостi займатися певною справою та iн. РЖз цього робиться висновок, що дiлову репутацiю можуть мати громадяни, якi здiйсВннюють пiдприiмницьку дiяльнiсть та юридичнi особи.
Серед особистих немайнових прав ЦК Украiни визнаi i право фiзичноi особи на iндивiдуальнiсть, тобто право на збереження своii нацiональноi, культурноi, релiгiйноi, мовноi самобутностi, а також право на вiльний вибiр форм та способiв вияву своii iндивiдуальностi, якщо вони не забороненi законом та не суперечать моральним засадам суспiльства.
Фiзична особа маi право на особисте життя, самостiйно визначаючи своi особисте життя i можливiсть ознайомлення з ним iнших осiб, зберiгаючи у таiмВнницi обставини свого особистого життя. У повному обсязi це право у чинному цивiльному законодавствi ще не закрiплено. Визначено лише правовий режим певних вiдомостей про особисте життя окремих осiб. Немаi в цивiльному законодавствi також ефективних спеВнцифiчних заходiв захисту права громадянина на таiмницю особистого життя.
Право на особистi папери даi можливiсть громадянину перешкодити треВнтiм особам доступ до особистоi документацii В ПК Украiни йдеться про правову охорону особистих паперiв тАФ документiв, фотографiй, щоденникiв та iнших заВнписiв, особистих архiвних матерiалiв тощо.
Що стосуiться авторського права на листи, нотатки, щоденники, помiтки та iнше, то необхiдно вiдрiзняти його вiд права громадянина на особисту докуменВнтацiю. Слiд пам'ятати, що авторське право лише визнаi громадянина автором твору, забороняючи третiм особам публiкацiю, вiдтворення або розповсюдження творiв, що мiстяться у документах, але не встановлюi заборони для третiх осiб знайомитися зi змiстом самого твору (листа, щоденника тощо).
Важливим особистим немайновим правом завжди визнавалося право на таiмницю кореспонденцii (ст. 306 ЦК Украiни). Фiзична особа маi право на таiмницю листування, телеграм, телефонних розмов, телеграфних повiдомлень та iнших видiв кореспонденцii.
У кодексi розроблено положення, згiдно з якими кореспонденцiя, що стосуВнiться особи, може бути долучена до судовоi справи (але не публiчно розголошеВнна) лише у разi, якщо в нiй мiстяться докази, що мають значення для розв'язанВння справи (ч. 4 ст. 306 ЦК Украiни).
Конституцiя Украiни закрiплюi право кожного громадянина вiльно збирати, зберiгати, використовувати i поширювати iнформацiю усно. письмово або в iнВнший спосiб тАФ на свiй вибiр (ст. 34).Право на iнформацiю проголошуiться i ЦК Украiни (ст. 302).
РЖнформацiя тАФ це те найважливiше, що передувало появi матерiального. БуВндучи нематерiальною за своiю сутнiстю, iнформацiя i першоджерелом i поясненВнням усього iснуючого у свiтi. Через таке глибинне розумiння iнформацii можливе вирiшення цiлого комплексу як загальнотеоретичних, фi
Вместе с этим смотрят:
"Заказные" убийства и их предупреждение
"Зеленые", как субъект мировой политики
"Земледельческий закон" Византии, система хозяйства, формы собственности и аренды византийской общины
"Присвоение" и "растрата": сущность и признаки
"Русская Правда" как памятник Древнерусского права