Понятие и виды цiнних паперiв

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАРЗНИ

КИРЗВСЬКИЙ ФРЖНАНСОВО-ЕКОНОМРЖЧНИЙ КОЛЕДЖ

Факультет: юридичний

Кафедра: цивiльно-правових

дисциплiн

КУРСОВА РОБОТА

На тему:

Цивiльно-правовий захист особистих немайнових

прав громадян

м. РЖрпiнь 2002

Змiст

1. Поняття цивiльно тАУ правового захисту

1.1 Дискусiйний пiдхiд до визначення сутностi цивiльно тАУ правового захисту

1.2 Вiдмiннiсть правового захисту i правовоi охорони

1.3 Способи i засоби захисту цивiльних прав

2. Захист права приватноi власностi

2.1 Сутнiсть i засоби захисту права власностi

2.2 Вiндикацiйний i негаторний позови

2.3 Зобовязально тАУ правовi засоби захисту права власностi

2.4 Загальна характеристика iнших засобiв захисту права власностi

3. Захист особистих немайнових прав

3.1 Передумови i правовi основи захисту особистих немайнових прав в Украiнi

3.2 Характеристика способiв захисту особистих немайнових прав

4. Захист прав iнтелектуальноi власностi

4.1 Захист авторських i сумiжних прав

4.2 Патентна i лiцензiйна охорона прав на обiкти iнтелектуальноi власностi

5. Цивiльно- правовi проблеми захисту особистих i майнових прав громадян в Украiнi i можливi шляхи iх подалання

Висновки

Списик використаноi лiтератури

Додатки

Вступ

Цивiлiзоване суспiльство не можливо уявити без наявностi певних прав i свобод ккожного його учасника, що забезпечують кожному можливiсть бути самостiйним субiктом суспiльного житт. Держава зобовязана забезпечити реалiзацiю i захист субiктивних прав .

В умовах побудови правовi держаи однiiю з гарантiй прав i свобод учасникiв цивiльних вiдносин i правовий захист.

Метою даноi роботи i висвiтлення питання цивiльно- правового захисту особистих i майнових прав громадян, реалiзацiя права захисту в сучасних умовах, прблеми, повязанi з такою реалiзацiiю, i можливi шляхи iх подалання.

Основними завданнями для розкриття мети роботи стануть:

1. визначення сутностi цивiльно тАУ правового захисту i правовоi охорони взагалi, грунтуючись на думки з цього приводу багатьох вчених.

2. Характеристика основних способiв i засобiв захисту особистих i майнових прав громадян.

3. Розгляд цивiльно- правового захисту права приватноi власностi, прав iнтелектуальноi власностi, особистих немайнових прав, що дii в сучасних умовах в Украiнi.

4. Аналiз реальних проблем, що торкаються недосконалостi правового режиму захисту цивiльн их прав громадян Украiни, i вивчення можливих шляхiв iх подалання.

Для того, щоб розглянути поставленi питання будемо керуватися дiючою нормативно тАУ правовою базою з цих питань, зокрема будемо порiвнюватиякiсть iх висвiтлення в дiючому Цивiльному кодексi Украiни i пропозицii, висвiтленi в проектi Цивiльного кодексу, розглянемо якiсть спецiального законодавства з питань цивiльно- правового захисту i судово тАУ арбiтражноi практики; вивчемо думки експертiв з цих питань на основi науковоi лiтератури i перiодичних видань, таких як журнали тАЬПраво УкраiнитАЭ, тАЬ Украiнський правовий часопистАЭ, тАЬ Пiдприiмство, господарство, правотАЭ, газет тАЬ Бiзнес тАУ iнформтАЭ, тАЬДзеркало тижнятАЭ, тАЬЮридичний вiсниктАЭ тощо.

Отже , ми спробуiмо праналiзувати данне питання, враховуючи реальний ступiнь його розкриття в законодавстi украiни i науковiй лiтературi, зробимо висновки щодо ступення його розкритностi i правового режиму реалiзацii в умовах побудови ринкового середовища господарювання i орiiнтацii украiни до iнтеграцii у РДвропейське спiвтовариство.

1. ПОНЯТТЯ ЦИВРЖЛЬНО тАУ ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ

1.1 Дискусiйний пiдхiд до визначення сутностi цивiльно тАУ правового захисту

Права i свободи людини, iнших учасникiв цивiльних вiдносин, забезпечують кожному можливiсть бути самостiйним субiктом суспiльного життя. Держава зобовязана запезпечити реалiзацiю i захист субiктивних прав. Стосовно громадянина Конституцiя Украiни визнаi право кожного захищати своi права i свободи , права i свободи iнших людей вiд посягань, у тому числi посягань вiд представникiв влади або посадових осiб.

В умовах побудови правовi держави однiiю з гарантiй прав i свобод учасникiв цивiльних вiдносин i правовий захист. Суть правового захисту в правовiй лiтературi трактуiться неоднозначно.

На думку Г. М. Стоякiна правовий захит включаi в себе три моменти:

В· Видання норм, якi встановлюють права та обовязки, визначають здiйснення iх, захисту та застосування санкцiй;

В· Дiяльнiсть субiктiв iз здiйснення i захисту своiх субiктивних прав;

В· Попереджувальна дiяльнiсть держави i громадських органiзацiй, а також дiяльнiсть з реалiзацii правових санкцiй.

До певноi поведiнки ( повернути майно, сплатити неустойку) тАУ реалiзацiя державного примусу органiчно повязана з виконанням рiшення, без чого правовий захист не можна вважати таким, що вiдбувся. В. РЖ. Тертишнiков захистом права називаi таке здiйснення права та перетворення правовiдносин, яке можливе лише з допомогою спецiального державного органу.

М. С. Малеiн вважаi, що правовий захист тАУ це система юридичних норм, якi спрямованi на запобiгання правопорушенню та лiквiдацiю його наслiдкiв.

С. С. Алексеiв додержуiться думки, що правовий захист тАУ це державно тАУ примусова дiяльнiсть, спрямована на поновлення порушеного права, забезпечення виконання юридичного обовязку.

З. В. Ромовська вважаi, що тАЬправовий захисттАУ завжди акт, що вже вiдбувся тАЬ. У деяких випадках для реалiзацii заходу державного примусу достатньо винесення судового рiшення. Оскiльки в рiшеннях про визнання права чи розiрвання договору вiдповiдач не примушуiться до певноi активноiповедiнки, акт правосуддя i правовий захист збiгаються у часi. Якщо ж вiдповiдач присуджуiться

Для досягнення правового захисту необхiдна певна процедура. Тому особливе значення маi результат цiii дiльностi, який виражений в актi вiдповiдного державного органу[1]
.

Систематизуючи вище сказане, ми зробимо висновок щодо поняття тАЬцивiльно тАУ правовий захисттАЭ:

1. Це система правових засобiв, спрямованих на забезпечення та здiйснення вiдповiдних цивiльних прав;

2. Система юридичних норм, спрямованих на попередження правопорушень та усунення iх наслiдки;

3. Це дiяльнiсть суду чи iнших юрисдикцiйних органiв iз попередження та вiдновлення порушеного права.

1.2 Вiдмiннiсть правового захисту i правовi охорони

Правовий захист нерозривно повязаний з правовою охороною. Проте , це рiзнi категорii. Рiзниця циз понять визначенi в законi. Так у ст. 5 Цивiльного кодексу Украiни ( далi ЦКУ ) йдеться про охорону цивiльних прав, а ст. 6 тАУ про захист та способи захисту цивiльних прав.

Вирiшуючи проблему змiсту правового захисту переважна бiльшiсть юристiв дiйшла висновку про те, що при цьому слiдрозмежувати поняття тАЬправовий захисттАЭ iтАЭправова охонатАЭ , вкладаючи в них рiзний змiст. На iх думку, правовий захист i лише складовою частиною правовою охороною, до якоi мають включатися лише засоби, повязанi з реалiзацiiю особою права на захист.

Так , З. В. Ромовська вважаi, що призначенням правовоi охорони i регулювання суспiльних вiдносин на першому етапi та визначення заходiв з охорони конкретного субiктивного права на другому етапi, а сама можливiсть захисту цього права i конкретне його здiйснення i одним з чинникiв правовоi охорони0, а правовий захмст тАУ лише результат реалiзацii особою права на захист.

Я.М. Шевченко вважаi, що тАЬпоняття охорони включаi в себе поряд iз заходами економiчного, полiтичного, iдеологiчного характеру, що забезпечують нормальне регулювання суспiльних вiдносин, попередження правопорушень, усунення причин, що iх породжують ( регулятивнi норми), а також i заходи, спраямованя на поновлення чи визнання прав у разi порушення чи оспорювання iх, а саме тАУ захист (охороннi норми)тАЭ. Отже , автор прямо визнала правовий захист складовою частиною правовоi охоронию. 1

Завершуючи огляд юридичноi дискусii з приводу цього питання, слiд вiдзначити чiтку тенденцiю до визнання правовоi охорони бiльш широким поняттям порiвняно з правовим захистом . в основi правовоi охорони визначальними i принцип забезпечення непорушностi та здiйснення цивiльних прав, спрямовi на попередження порушень цих прав. У той же час захиснi норми спрямованi на вiдновлення порушеного права та усунення перешкод у його здiйсненi шляхом вчинення вiдповiдних дiй.

У норматворчiй дiяльностi досить часто застосовують поняття тАЬохоронатАЭ i тАЬзахисттАЭ без чiткого розмежування iх i без додержання при застосуваннi iх узаконодавчих актах певних однакових критерiiв.

Так , закони Украiни тАЬПро охорону прав на винаходи i кориснi моделiтАЭ, тАЬПро охорону прав на знаки для товарiв i послугтАЭ , тАЬ Про охорону прав на промисловi зразкитАЭ мiстять як загальнорегулятивнi, так i захиснi норми.

У деяких статтях ЦКУ передбачаються положення як про охорону, так i про захист цивiльних прав. Так , у ст. 5 у якiй зокрема записано, що тАЬ цивiльнi права охороняються закономтАЭ , встановлюються загальноохороний принцип, який гарантуiться усiiю правовою системою. Водночас , у ст 6 , яка маi назву тАЬЗахист цивiльних правтАЭ визначаiться та частина правовохоного механiзму, що вступаi в дiю у разi порушення субiктивного цивiльного права. У проектi нового ЦКУ( в редакцii вiд 25 серпня 1996р) в загальнiй частинi мiстяться норми щодо правового захисту, а норми щодо, правовоi охорони передбаченi лише учетвертiй книзi, присвяченiй праву iнтелектуальноi власностi[2]

У юридичнiй лiтературi була запропонована певна класифiкацiя охоронних та захисних норм. Наведена класифiкацiя правових норм може мати лише не лише теоретичне, а й практичне зачення у законотворчiй дiяльностi, незважаючи на наявнiсть можливостей ii подальшого вдасконалення. Так , у наведенiй класифiкацii правооохороних норм не знайшлося мiсце нормам, якi встановлюють правовi гарантii прав власникiв, визначають органи, що здiйснюють захист права власностi тощо. Однак це лише свiдчить про необхiднiсть подальшого наукового аналiзу даноi проблеми.

1.3 Способи i засоби захисту цивiльних прав

Цивiльно тАУ правовому захистовi притаманнi своi специфiчнi методи та засоби, якi iстотно рiзняться вiд iснуючих в iнших галузях права. Безперечно , цивiльне право, як i iншi галузi права, маi на метi виховання громадян i юридичних осiб у дусi поваги до власностi iнших осiб, утримання вiд порушень прав власникiв. Ця мета досягаiться за допомогою спецiальних цивiльно тАУ правових методiв та засобiв.

Вiдповiдно до ст. 6 ЦКУ встановлюються такi способи захисту цивiльних прав :

В· Визнання цих прав;

В· Вiдновлення становища, що iснувало до порушення права, i припинення дiй, якi порушують право

В· Присудження до виконання обовязку в натурi

В· Компенсацiя моральноi шкоди

В· Припинення або змiна правовiдносин

В· Стягнення з особи, яка порушила право, завданих збиткiв, а у випадках, передбачених законом або договором, - неустойки (штрафу, пенi),

В· А ткож iншими засобами, передбаченими законом.

У проектi ЦКУ ( у редакцii вiд 25 серпня 1996р) коло засобiв захисту цивiльних прав та iнтересiв дещо розширено. Так , у ст. 15 зазначаiться, що суд здiйснюi захист шляхом:

1. визнання права

2. визання правочину недiйсним

3. вiдновлення становища, яке iснувало до порушення права, та припинення дiй, якi порушують право

4. примусового виконаня обовязку в натурi

5. припинення або змiни правовiдносин

6. вiдшкодування збиткiв

7. компенсацiя моральноi шкоди

8. визнання незаконим акта державного органу або органу мiсцевого самоврядування[3]
.

Важливо зазначити, що захист цивiльних прав не вичерпуiться перелiченими засобами. Вiн може здiйснюватися й iншими засобами, передбаченими спецiальними нормами, якi враховують особливостi тих чи iнших цивiльних вiдносин.

Як випливаi iз змiсту ст 6 ЦКУ, захист цивiльних прав здiйснюють:суд, громадськi органiзацii; у випадках, передбачених законом тАУ в адмiнiстративному порядку.

У проектi ЦКУ також передбачаються положення про можливiсть захисту цивiльних прав та iнтересiв осiб, крiм суду, державними органами мiсцевого самоврядування нижчого рiвня а також нотарiусами шляхом вчиненння виконавчого напису на борговому документi.

Мiж тим, за Конституцiiю Украiни права i свободи людини i громадянина захищаються судом., уповноваженим Верховноi Ради з прав людини. За певних умов громадяни пiсля викорстання всiх iнших нацональних засобiв правового захисту мають право звертатися за захистом своiх прав i свобод до вiдповiдних мiжнародних судових установ чи до вiдповiдних органiв мiжнародних органiзацiй, членом або учасником яких i Украiна ст55.

Отже, у чинному цивiльному законодавствi та у проектi ЦКУ названо органи позасудового захисту, не предбаченi безпосередньо Конституцiiю Украiни, що викликаi певнi сумнiви у правомiрностi здiйснення захисту цими позасудовими органами. Щоб уникнути певноi невiдповiдальностi галузевих правових норм конституцiйним нормам, позасудовий захист доцiльно розглiдати лише як допомiжний, який може у певних випадках сприяти оперативному захисту права власностi, який може застосовуватися за бажанням особи, права якоi порушенi. Однак у будь тАУ якому разi потерпiлий власник не позбавляiться права судового захисту своiх прав та iнтересiв.

Як всяке субiктивне право, право на захист включаi як засоби матерiально тАУ правового характеру, так i засоби процесуально тАУ правового характеру, що взаiмодiють.

З точки зору матерiально тАУ правового змiсту право на захист надаi уповноваженiй особi три групи можливостей:

Самозахист цивiльних прав тАУце здiйснення управомоченою особою не заборонених законом дiй фактичного порядку, спрямованих на охорону його особистих або майнових iнтересiв. Вiн завжди здiйснюiться пiсля вчинення правопорушення. Проте тут слiд застосувати загальне правило: застосування засобiв самозахисту допускаiться, якщо це не суперечить закону i вiдповiдаi звичайно прийнятим правилам.[4]

Стаття 17 ЦКУ закрiплюi право особи на самозахист своiх прав вiд iх порушень i протиправних посягань. У цiй статтi не вказуiться, яким чином маi здiйснюватися самозахист, а лише зазначаiться, що способи самозахисту мають вiдповiдати змiсту права, що порушено, та характеровi дiй, якими цi права порушенi, i не можуть суперечити вимогам закону.3

Пiд засобами оперативноi дii розумiють такi, юридичнi засоби правоохороного порядку, якi застосовуються до порушника цивiльних прав та обовязкiв безпосередньо управомоченою особою без звернення за захистом права до вiдповiдних уповноважених органiв. Зазначенi засоби застосовуються лише у випадках, зазначених у законi.

Можливiсть звернутися до компетентного державного чи iншого органу за захистом своiх прав тАУ належне управомоченiй особi право на захист. Саме цей вид реалiзацii управомоченою особою право на захист i одним iз основних.

Субiктивне право на захист включаi i засоби процесуально тАУ правового порядку тАУ це певна процедура ( порядок) звернення за захистом порушеного права, безпосередньо визначена законом. Сюди входить перш за все право на звернення за судовим захистом, i носiiм цього права i кожний з учасникiв цивiльних правовiдносин чи будь тАУ яка iнша заiнтересована особа1
.

Право на звернення за судовим захистом включаi не тiльки подання до суду позовноi заяви ( чи скарги), а й можливiсть подання до суду зустрiчного позову чи заперечення проти нього брати участь у розглядi справи, користуватися примусового виконання судового рiшення. Кожен з цих елементiв iснуi за наявностi певних передумов, у певних часових межах i реалiзуiться у певнiй специфiчнiй формi.

Поки що в цивiльному законодавствi Украiни немаi норм, якi б безпосередньо надавали власниковi право звертатися до суду з вимогами про захист вiд можливого порушення його права в майбутньому. Однак , у проектi ЦКУ це питання розвязано позитивно. У ньому закладено положення про те, що власник маi також право вимагати усунення будь тАУяких перешкод або сумнiвiв з боку iнших осiб у здiйсненнi правомочностей володiння, користування або розпорядження майном.

Отже, матерiальнi та процесуальнi норми, якi регулють способи, форми порядок захисту, мають iдину мету тАУ забезпечити повний, всебiчний швидкий захист субiктивного права i становлять iдиний комплексний iнститут правового захисту.

2. ЗАХИСТ ПРАВА ПРИВАТНОРЗ ВЛАСНОСТРЖ

2.1 Сутнiсть i засоби захисту права власностi

Оскiльки економiчною основою кожного суспiльства i власнiсть у рiзних ii формах, то одним найголовнiших обiктiв державного захисту виступаi саме право власностi. Так вiдповiдно до ст. 13 Конституцii Украiни тАЬ держава забезпечуi захист прав усiх субiктiв права власностi i господарюваннятАЭ. Конституцiя Украiни i закони тАЬПро власнiстьтАЭ власникам надаються рiхнi умови для захисту права власностi.

У ЦКУ, хоч i немаi визначення поняття захисту права власностi, але визначаються порядок та засоби ( способи) захисту або охорони порушеного права. Так у ст. 6 ЦКУ зазначаiться що тАЬзахист цивiльних прав здiйснюiться у встановленому порядку судом, арбiтражем або третейським судомтАЭ перелiченими в статтi засобами. А вiдповiдно до ст. 86 ЦК тАЬ право власностi в Украiнi охороняiться закономтАЭ. У законi Украiни тАЬПро власнiстьтАЭ вiдтворенi i розвинутi основнi положення щодо захисту права власностi, викладенi в ЦКУ.

Специфiка цивiльно- правового захисту права власнгостi насамперед полягаi у застосуваннi таких юридичних механiзмiв ( засобiв чи способiв), якi забезпечують, як правило, усунення перешкод у здiйсненнi права власностi та вiдновлення майнового становищеа потерпiлого власника за рахунок майнових благ порушника чи iншоi зобовязальноi особи. Цьому не можеть сприяти повною мiрою норми iнших галузей права, зокрема кримiнального, санкцiй якого в першу чергу спрямованi на особу порушника чи на його майно у виглядi мiри покарання ( конфiскацiя, штраф)4
.

Правозахиснi норми щодо права власностi зосередженi в галвi 13 тАЬЗахист права власностiтАЭ ( такий самий пiдхiд зосереджуiться у проектi ЦК) . дещо iншi принципи закледенi в законi Украiни тАЬПро власнiстьтАЭ. Так у главi8 тАЬЗахист права власностiтАЭ мiстяться:

1. Норми позитивного регулювання вiдносинвласностi ст. 48

2. Норми, що визначають механiзм захисту у разi порушення права власностi ст 48. 52 тАУ 54

3. Норми, що встановлюють вiдповiдальнiсть державних органiв за порушенн праввласникiв ст 56 тАУ 57 .

Бiльше того, деякi статтi цього закону (ст 48 i 55) мiстять комплекснi норми регулятивного та захисного характеру.

Отже, пiдсумовуячи сказане, можна зазначити,що цивiльно тАУ правовий захист права власностi тАУ це система активнихзаходiв, що iх застосовують власник, компетентнi державнi чи iншi органи, спрямованi на усунення порушень права власностi, покладання виконання обовязку з вiдновлення порушеного права на порушника1
.

Цивiльно тАУ правовi засоби захисту цивiльних прав досить неоднорiднi за своiм змiстом та умовами застосування. Однi з них безпосередньо спрямованi на захист права власностi, iншi тАУопосередковано. Однак сам закон певноi класифiкацii засобiв захисту права власностi не даi.

Тому в лiтературi висловлюiться досить рiзнi погляди на класифiкацiю засобiв захисту права власностi. Але найпоширенiшим i подiл цивiльно тАУ правових засобiв захисту права власностi на речово тАУ правовi i зобовязально тАУ правовi. Цей подiл довiв свою доцiльнiсть своiм багатовiковим iснуванням, адже вiн був вiдомий ще римському приватному праву. Речово тАУ правовiзасоби захистуспрямовiнi на захист субiктивного права власностi як абсолютного цивiльного права громадян чи органiзацiй, якi на момент порушення права не перебувають у договiрних чи iнших зобовязальних вiдносинах з порушником. Зобовязально тАУ правовi способи захисту мають на метi захист iнтересiв власника як учасника зобовязальних вiдносин1
.

Законодавство пердбачаi й iншi цивiльно тАУ правовi засоби захисту права власностi, якi зокрема мiстяться в нормах про наслiдки явки громадянина, визнаного безвiсно вiдсутнiм чи оголошеного померлим, i позовах до державних органiв про оспорювання законностi iх iндивiдульних чи нормативних рiшень, якi порушують право власностi, та про вiдшкодування заподiяних рiшеннями збиткiв (захист вiд правомiрного чи неправомiрного втручання державних органiв чи органiзацiй).

Однак, юридична наука ще не запропонувала до якоi класифiкацiйноi групи вiднести перелiченi засоби захисту права власностi.

Виходячи з вiдсутностi iдностi в поглядах юристiв на дослiджувану проблему пропонуiмо таку класифiкацiю засобiв захисту права власностi.( рис. 1).

Вiндикацiйний позов позов про визначення права власностi

позов про виключення майна з опису

Негаторний позов позови про захист прав спiлкування у

разi видiлу подiлу та продажу

спiльного майна.

2.2. ВРЖНДИКАЦРЖЙНИЙ РЖ НЕГАТОРНИЙ ПОЗОВИ

Одним iз найдавнiших i ефективних речово тАУ правових засобiв захисту права власностi i витребування майна з чужого незаконного володiння. Цей засiб дiстав назву вiндикацiя ( вiд лат. Vsndico тАУ захищаю, заявляю претензiю, вимагаю). Тобто вiндикацiйний позов тАУ це позов неволодiючого власника до незаконноволодiючого невласника з метою вiдновлення порушеного володiння рiччю шляхом вилучення ii у натурi.

Вiндикацiйний позов предявляiться у випадках:

- коли власник втратив володiння рiччю;

- рiч була iндивiдуально визначена;

- рiч знаходиться в чужому незаконному володiннi.

Вiндикацii присвячена ч. 1 ст. 50 Закону Украiни тАЬПро власнiстьтАЭ, у якiй зазначаiться, що тАЬвласник маi право вимагати повернення (вiндикацii) свого майна з чужого незаконного володiннятАЭ i ст. 145 ЦКУ: якщо тАЬ майно за плату придбане у особи, яка не мала права його вiдчужувати, про що набувач не знав i не повинен був знати (добросовiсний набувач), то власник вправi витребувати це мацно вiд набувача лише в разi, коли майно загублене власником або особою, якiй майно було передано власником у володiння, або викрадено у того чи iншого, або вибуло з iх володiння iншим шляхом поза iх волеютАЭ.

Позивачем за вiндикацiйним позовом можуть бути:

- неволодiючий власник ( фiзичнi i юридичнi особи, держава i територiальнi громади в особi уповноважених ними органiв);

- титульний власник тАУ особа, яка володii майном за цивiльно- правовими договорами( майнового найму, пiдряду, зберiгання, застави), осби, якi володiють майном на правi повного господарського вiдання, оперативного управлiння або на iншiй пiдставi передбачений законом.

Зрозумiло, що позивач маi пiдтвердити своi право власностi на витребувану рiч або iнше титульне право на рiч, посилаючись на тi чи iншi докази (свiдоцтво про право власностi, свiдоцтво про право на спадщину, технiчний паспорт на автомашину, довiренiсть на розпорядження майном, договiр, баланс тощо).

Вiдповiдачем за вiндикацiйним позовом маi бути незаконний володiлець майна власника, який може i не знати про неправомiрнiсть свого володiння та утримання такого майна. При цьому незаконними володiльцями вважаються як особи, якi безпосередньо неправомiрно заволодiли чужим майном тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися ( добросовiсний набувач).

Предметом вiндикацiйного позову становить вимого неволодiючого майном власника до незаконно володiючого цим майном невласника про повернення iндивiдуально тАУ визначеного майна з чужого незаконного володiння. Пiдставою вiндикацiйного позову i обставини, якi пiдтвержують правомiрнiсть вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володiння.

Важливою умовою звернення з вiндткацiйним позовом i вiдсутнiсть мiж позивачем i вiдповiдачем зобовязально тАУ правових вiдносин1
.

Для вирiшення вiндикацiйного позову iстотне значенння маi добросовiснiсть ( недобросовiснiсть) незаконного володiльця, яка характеризуi його субiктивне ставлення до обставин вибуття майна з володiння власника та правомiрностi його придбання. Розглянемо можливi випадки.

Майно витребуiться iз чужого незаконного володiння:

- вiд недобросовiсного набувача тАУ у всiх випадках;

- вiд добросовiсного набувача тАУ залежить вiд обставин вибуття майна з володiння та оплатностi ( безоплатностi) придбання цього майна набувачем.

За чинним законодавством ч. 3 ст. 145 ЦК, якщо майно набуто безоплатно у осби, яка мала права його вiдчужувати, власник маi право витребувати майно в усiх випадках. Вiд добросовiсного набувача, який оплатно придбав майно у особи, яка не мала права його вiдчужувати, власник маi право витребувати це майно лише у разi, коли майно було загублене власником або осбою, якiй майно було придбане власником у володiння, або викрадено у того чи iншого, або вибуло з iх володiння iншим шляхом поза iх волоею.

Але тут дii загальне правило: грошi i цiннi папери на предявника не можуть бути витребуванi у добросовiсного набувача.

При вiндикацii майна власник в правi вимагати:

1. вiд недобросовiсного володiльця тАУ вiдшкодувати усi доходи, якi вiн здобув або повинен був здобути за весь час володiння;

2. вiд добсовiсного володiльця тАУ усi доходи, якi вiн здобув або повинен бути здобути з часу, коли дiзнався або повинен був дiзнатися про неправомiрнiсть володiння або отримання повстки за позовом про повернення майна.

Вiд власника в правi вимагати:

- добсовiсний набувач тАУ вiдшкодування проведених або необхiдних витрат з того часу, з якого власнику належали доходи;

- недобросовiсний набувач тАУ маi право залишити за собою проведенi полiпшення, а якщо iх не можливо вiддiлити вiд основноi речi тАУ то вимагати вiдповiдних вiдшкодувань, але не бiльше розмiру вартостi речi[5]
.

Поряд з вiндикацiйним позовом не менш ефективним речово тАУ правовим засобом захисту i негаторний позов, що являi собою вимогу власника ( або титульного володiльця) усунути порушення у здiйсненнi його права, якi не повязанi з позбавленням володiння майном.

Права на такий захист передбачене ч.2 ст. 48 Закону Украiни ВлПро власнiстьВ», згiдно з якою Вл власник може вимагати усунення будь тАУ яких порушень його права, хоч би цi порушення i не були поiднаннi з позбавленням володiння, i вiдшкодування завданих збиткiвВ». Подiбна стаття мiстилася в чинному ЦКУст.149.

Отже, негаторний позов предявляiться у випадках, коли власник маi свою рiч у володiннi, але дii iнших осiб перешкоджають йому вiльно ii використовувати або розпоряджатися нею. Позивачем цього позову може бути власник або титульний володiлець, у якого перебуваi рiч, щодо якоi вiдповiдач ускладнюi здiйснення повноважень користування або розпорядження, а вiдповiдачем тАУ лише особа, яка перешкоджаi пзивачевi у здiйсненнi його законного права користуватися чи розпоряджатися рiччю.

Характерною особливiстю цього позову i: вiдсутнiсть спорiв з приводу належностi позивачевi майна на правi власностi чи iншому титулi; протиправне вчинення третьою особою перешкод власниковi у реалiзацii ним повноважень розпорядження або користування належним йому майном; негаторний позов маi на метi усувати тривалi порушення зазаначених повноважень власника, а не тi, що мали мiсце у минулому, що зумовлюi непоширення на вимоги за негаторним позовом строкiв позовноi давностi.

Предмет негаторного позову становить вимога володiючого майном власника до третiх осiб про усунення порушень його права власностi, що прешкоджають йому належним чином користуватися i розпоряджатися цим майном тим чи iншим способом. Пiдставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користуватися i розпоряджатися майном та факти, якi пiдтвержують дii вiдповiдача у створеннi позивачевi перешкод щодо здiйснення цих правомочностей1
.

2.3 Зобовязально тАУ правовi засоби захисту права власностi

Цi засоби забезпечують захист права власностi та iнших цивiльних прав осiб, мiж якими виникаi цивiльно тАУ правове зобовязання, тобто мiж особами, повязаними мiж собою певними правилами та обовязками. Зобовязальнi засоби захисту права власностi та iнших цивiльних прав базуються на можливостi застосування примусових заходiв у правовiдносинах з цiлком конкретно визначеними учасниками вiдносинах правовiдносин, у яких i уповноважена i зобовязана особи.

Як вiдомо, усi зобовязання подiляються на договiрнi i задоговiрнi. Вiдповiдними особливостiми характеризуються засоби захисту субiктiв договiрних i позадоговiрних зобовязань5
.

Так, у договiрних зобовязаннях уповноважена особа (кредитор) може захистити своi цивiльнi права та iнтереси шляхом: а) примусу боржникавиконати обовязоку натурi; б) розiрвання договору; в) застосування мiр вiдповiдальностi; г) застосування iнших заходiв, передбачених договором або законом (зокрема, статтi 234, 263 i 269 ЦК).

Пiдставами виникнення зобовязань можуть слугувати заподiяння шкоди ( делiкт) особi або майну громадянина, заподiяння шкоди органiзацii та придбання або збереження майна за рахунок коштiв iншоi особи без достатнiх пiдстав.

Делiктна (позадоговiрна) вiдповiдальнiсть настаi тодi, коли заповiдач шкоди i потерпiлий не перебувають у договiрних вiдносинах щодо блага, якому заподiяно шкоду. Основними способами вiдшкодування шкоди, заподiяноi майну особи слегують: вiдшкодування ii в натура ( надати рiч того самого роду i якостi, виправити пошкоджену рiч i т. iн) або повне вiдшкодування заподiяних збиткiв (ст 453ЦК).

Як уже зазначалося, вiндикацiйний позов може бути поданий, якщо майно збереглося у натура. Тому коли, наприклад, злочинець зiпсував, спожив, вiдчужив невiдомим особам вкрадену рiч, власник про вiдшкодування вартостi цiii речi вiдповiдно до ст 440 ЦК Украiни.

Особа, яка одержала майно за рахунок iншоi особи без достатньоi пiдстави, встановленоi законом або договором, зобовязана повернути його цiй особi. У разi невиконання цього обовязку безпiдставно одержане майно пiдлягаi стягненню у примусовому порядку через суд або арбiтражний суд.

Вiдповiдно до ст. 471 ЦК Украiни не вважаiться безпiдставно одержаним i не пiдлягаi витребуванню: 1) майно, передане на виконання зобовязання до настання строку виконання; 2) майно, передане на виконання зобовязання пiсля закiнчення строку позовноi давностi, якщо таке виконання допускаiться ст. 82ЦК Украiни; 3) сплачена зайве або на пiдставi, що згодом вiдпала, авторська нагорода на вiдкриття, винахiд, рацiоналiзаторську пропозицiю i промисловий зразок, якщо виплату органiзацiя провела добровiльно за вiдсутностi рахунковоi помилки з ii боку i недобросовiсностi з боку одержувача. За ст. 1269 проекту ЦК Украiни цей перелiк ( за винятком пункту 3) доведений ще таким видом: грошовi суми та iнше майно, наданi фiзичнiй особi за вiдсутностi недобросовiсностi з ii боку як засiб для iснування ( заробiтна плата, вiдшкодування шкоди, завданоi життю та здоровю, алiменти тощо ) i використаннi набувачем. Цей перелiк проекту не i вичерпним.

Щодо безпiдставного збереження, то воно маi мiсце у випадках, коли певна особа повинна була витратити частину своiх коштiв, але не зробила цього, тим самим збегiгши iх внаслiдок витрат iншоi особи. Проект ЦК Украiни ( глава81) цей спосiб захисту називаi Вл безпiдставним збагаченнямВ», який включаi в себе лише безпiдставне набуття майна.

У разi неможливостi повернути майно в натурi маi бути вiдшкодувати його вартiсть, яка зазначаiться на момент придбання. Крiм, того зобовязана особа повинна повернути або вiдшкодувати усi доходи, якi вона отримала або могла отримати з того часу, коли вона дiзналася або повинна була дiзнатися про безпiдставнiсть одержання майна.

Стаття 470 ЦК Украiни передбачаi ще один iз видiв повернення безпiдставно придбаного майна, а саме тАУ стегнення його в доход держави. Пiдставою для застосування цього способу i наявнiсть у дiях особи мети, яка явно суперечить iнтересам держави i суспiльства.

2.4 Загальна характеристика iнших засобiв захисту права власностi

Позов про виключення майна з опису( звiльнення майна з тАУ пiд арешту)вiдповiдно до ст. 186 КПК Украiни при общуку або виiмцi можуть бути вилученi предмети i документи, якi мають значення для справи, а також цiнностi i майно обвинуваченого або пiдозрюваного з метою забезпеченння цивiльного позову або можливоi конфiскацii майна, якi у встановленому порядку перелiчуються у протоколi обшуку або виiмки чи в даному до нього опису. Опис майна здiйснюiться також у порядку вжиття заходiв щодо охорони спадкового майна державним нотарiусом або посадовими особами виконавчих комiтетiв сiльських, селищних, мiських рад наролних депутатiв, що оформляiться у встановленому порядку актом опису майна ( пункти 95 тАУ 107 РЖнструкцii про порядок вчинення нотарiальних дiй нотарiусами Украiни, пункти 47 тАУ 69 iнструкцii про порядок вчинення нотарiальних дiй посадовими особами виконавчих комiтетiв сiльських, селищних, мiських рад народних депутатiв Украiни) [6]
.

Позивачем за таким позовом можуть бути особи, якi вважають, що описане майно належить iм, а не боржниковi, звернутись до суду з позовом до стягувача i боржника про визнання права на описане майно i про виключення цього майна з опису ( ст. 385 ЦПК Украiни). Потреба у поданнi такого позову виникаi тому, що накладання арешту на майно та виключення його до опису супроводжуiться встановленням обмежень у його правовому режимi i, нарештi, може призвести до звернення стягнення на нього, конфiскацii тощо.

Опис майна боржника тАУ громадянина проводить судовий виконавець ( нинi цi функцii виконуi створювана державна виконавча служба) в кiлькостi, необхiднiй для задоволення стягнення i покриття витрат, повязаних з виконанням рiшення. Описане майно передаiться на зберiгання боржниковi пiд розписку на актi опису або спецiальним охоронцям.

З позовом про виключення майна з опису мають право звертатися особи, дii яких не спричинили накладання арешту на майно, але, на думку яких, до опису включено належне iм майно. Ними можуть бути члени сiмi боржника, обвинуваченого, iншi особи. Щодо самого боржника, обвинуваченого, то вони можуть захистити своi iнтереси та оспорити законнiсть опису майна в ходi розгляду справи, порушеноi у звязку з iх дiями.

У справах про виключення майна з опису завжди залучаiться два або бiльше вiдповiдачiв: боржник; особа, в iнтересах якоi накладено арешт на майно, в необхiдних випадках тАУ особа, якiй було реалiзоване майно. Коли опис проводиться доя забезпечення кофiскацii чи стягнення майна на користь держави, вiдповiдачем притягуiться вiдповiдний фiнансовий орган ( п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду Украiни вiд 27 серпня 1976р) [7]
.

Позов про визнання права власностi

Такi позови можливi як за участю громадян, так i за участю юридичних осiб.

Позов про визнання права власностi на майно необхiдний позивачевi тодi, коли у iнших осiб виникають сумнiви у належностi йому цього майна, створюiться неможливiсть таких сумнiвiв чи втратою належних правовстановюючих документiв на жилий будинок, автомашину тощо. Зп таких обстивин коли субiктивне право власностi iншi особи не порушили, особа може звернутися до суду з позовом про визнання права власностi. У такому випадку навiть вiдсутьня така сторона, як вiдповiдач.

Водночас можливi позови про визання права власностi, в яких i конкретнi вiдповiдачi. Такими можуть бути позови одного з подружжя п

Вместе с этим смотрят:

"Заказные" убийства и их предупреждение

"Зеленые", как субъект мировой политики

"Земледельческий закон" Византии, система хозяйства, формы собственности и аренды византийской общины

"Присвоение" и "растрата": сущность и признаки

"Русская Правда" как памятник Древнерусского права