Право власностi юридичних осiб

Нацiональний унiверситет

тАЬКиiво-Могилянська академiятАЭ

Факультет правничих наук

Курсова робота з цивiльного права Украiни

тАЬПраво власностi юридичних осiбтАЭ

Виконала: студентка РЖРЖРЖ курсу

Ворон Лариса Василiвна

Науковий керiвник: Бiрченко
Юлiя РЖванiвна

м. Киiв

2001 рiк

Тема: тАЬПраво власностi юридичних осiбтАЭ

Вступ тАЬПоходження поняття тАЬвласнiстьтАЭ в iсторii праватАЭ.

Роздiл 1. Поняття власностi на сучасному етапi.

1.1. Власнiсть як економiчна категорiя.

1.2. Юридичне поняття власностi.

1.2.1. Право власностi в обтАЩiктивному значеннi

1.2.2. Право власностi у субтАЩiктивному розумiннi

1.3. Поняття власностi за Конституцiiю Украiни, Цивiльним кодексом Украiни та Законом Украiни тАЬПро власнiстьтАЭ.

Роздiл 2. Право власностi юридичних осiб

2.1. Форми власностi. Загальнi положення власностi юридичних осiб.

2.2. Право власностi господарських товариств.

2.3. Право власностi господарських обтАЩiднань.

2.4. Власнiсть кооперативiв.

2.5. Власнiсть громадських органiзацiй.

2.6. Власнiсть релiгiйних органiзацiй.

2.7. Право iнтелектуальноi власностi юридичних осiб.

Висновки i пропозицii.

Вступ тАЬПоходження поняття тАЬвласнiстьтАЭ в iсторii праватАЭ.

Поняття власностi завжди було центральним в iсторii права. Становлення сучасного права тiсно повтАЩязане з iменем видатного англiйського мислителя, теоретика права Джона Локка, який велику увагу в своiх дослiдженнях придiляв власностi. В працях тАЬДва трактати про правлiннятАЭ, тАЬПро власнiстьтАЭ, тАЬДосвiд про людський розумтАЭ i iнших вiн пише, що вiд народження людина маi три природних права: право на життя; право на свободу; право на власнiсть. Цi права невiдтАЩiмнi вiд людини i закон повинен обовтАЩязково враховувати цi права. На думку Джона Локка власнiсть людини отримуiться шляхом вiльно виявленоi працi, власнiсть тАУ це той початковий вимiр людськоi свободи, з якоi повинна брати початок уся система природного права. Власнiсть утверджуiться шляхом договору i угоди. Власнiсть у Локка тАУ це i природний стан, який передуi взаiмодii людей. Люди, переходячи вiд природного до громадянського стану, не повиннi вiдмовлятися вiд своiх природних невiдтАЩiмних прав i зафiксувати iх в законi.

В своiй працi тАЬФiлософiя праватАЭ Гегель стверджуi, що поняття власностi тАУ це перше поняття, яке виникаi в iсторii права. Вiн пише: тАЬЩоб не залишитися абстрактною, вiльна воля повинна насамперед дати собi наявне буття.. Цей перший вид свободи i той, який ми визнаiмо як власнiсть.тАЭ[1]

Створюючи свою фiлософiю власностi, Гегель стверджуi, що власнiсть виникла першою по тiй простiй причинi, що вона повтАЩязана iз зовнiшнiми предметами, iз зовнiшнiм неодухотвореним свiтом, що протистоiть волi (субтАЩiкту) i найближчим до нього. тАЬВласнiсть тАУ це i втiлення волi в рiчтАЭ, i тим самим особа даi собi тАЬзовнiшню сферу своii свободитАЭ. До такого тАЬвтiленнятАЭ рiч знаходиться поза розумною дiяльнiстю людини, поза правом.

Далi Гегель розмежовуi володiння i власнiсть. Володiння розглядаiться як зовнiшнiй акт, необхiдний для реалiзацii власностi (втiлення своii волi в рiч). Заволодiння передбачаi, що рiч нiкому не належала. тАЬКористування рiччю при безпосередньому ii захопленнi i для себе одиничним вступом у володiннятАЭ[2]
. В користуваннi виявляються якостi речi, в тому числi вартiсть (у Гегеля - цiннiсть).

Гегель пiдкреслюi важливiсть договору у становленнi права власностi. Договiр передбачаi, що тi, хто вступаi в нього, визнають один одного особами i власниками. В договорi власнiсть виявляi себе як повна i безспiрна, оскiльки договiр тАУ це форма власностi.

Гегель видiляi право власностi, як перше, першочергове, оскiльки власнiсть i найбiльш повним втiлення особистостi в речi.

Нажаль, всi цi iдеi були забутi в юридичнiй науцi радянських часiв, коли повнiстю перемогли марксистськi погляди на власнiсть, в центрi яких було заперечення приватноi власностi.

Ще не так давно сама постановка питання про власнiсть, ii вiдносини, можливiсть ii еволюцiйного розвитку вважалася помилковою. В правовiй та економiчнiй лiтературi панiвною була точка зору, що якiснi змiни у визначальнiй структурi економiчноi системи суспiльства тАУ вiдносинах власностi тАУ можливi лише на революцiйнiй основi, методом експропрiацii. Так було пiд час революцii 1917 року в Росii, коли вiдносини власностi було змiнено силою, приватна власнiсть була знищена. На ii основi було утворено загальнодержавну власнiсть.

Нинi все бiльш очевидним стаi недостатня коректнiсть такого пiдходу. Власнiсть розвиваiться за власними законами.

Сучасний етап розвитку вiдносин власностi повтАЩязаний з утвердженням думки, що власнiсть, як суспiльне явище маi еволюцiйний розвиток i вирiшити всi проблеми, повтАЩязанi з нею можна лише з врахуванням загальноi спрямованостi цивiлiзацiйного прогресу, який пiдпорядкований iнтересам людини.

Все це свiдчить про велику актуальнiсть обраноi мною теми, оскiльки нова соцiальна реальнiсть в Украiнi вимагаi досконалих законiв i досконалiшого регулювання вiдносин власностi.

1. Поняття власностi на сучасному етапi.

Перш нiж розкривати поняття тАЬправо власностiтАЭ потрiбно згадати, що iснують двi категорii цього поняття: це економiчна категорiя власностi - як матерiальна основа будь-якого суспiльства i юридична категорiя власностi - правове врегулювання економiчних вiдносин власностi, яке i породжуi утворення самого поняття тАЬправа власностiтАЭ.

1.1. Власнiсть як економiчна категорiя.

Право власностi закрiплюi матерiальну основу будь-якого суспiльства - економiчнi вiдносини власностi. Тому вiдносини власностi i право власностi - взаiмоповтАЩязанi категорii. Право власностi i юридичним вираженням, формою закрiплення економiчних вiдносин власностi. Тому, необхiдно вияснити, що таке власнiсть в економiчному значеннi i якi правовi форми ii реалiзацii.

Власнiсть це ставлення певних осiб до матерiальних благ як до своiх, як до тих, що належать iм. Вiдповiдно всi iншi особи вiдносяться до цих благ як до чужих, до тих, що iм не належать. Можна сказати, що власнiсть це вiдносини мiж людьми з приводу матерiальних благ, якi полягають в приналежностi цих благ одним особам (чи iх колективам) i у вiдчуженнi вiд них всiх iнших осiб. Приналежнiсть чи привласнення матерiальних благ i сутнiстю вiдносин власностi, що складаються з iх приводу мiж людьми.

Привласнення - двоiдиний процес, який полягаi насамперед в тому, що суспiльство вiдвойовуi у природи певнi блага i перетворюi iх на свою користь. Однак акт привласнення цим не закiнчуiться. Його продовженням служить розподiл вiдвойованих у природи благ мiж членами суспiльства, причому цей процес здiйснюiться одночасно.

Виробництво матерiальних благ i змiстом процесу i завжди носить суспiльний характер. Без виробництва не може бути привласнення так як не можливо привласнити те, що не вироблено, чого не iснуi в природi.

Привласнення включаi в себе наступний пiсля виробництва розподiл добутих суспiльством матерiальних благ мiж окремими особами, групами осiб, класами чи всiм суспiльством. Проходить вiн як в формi безпосереднього розподiлу, так i в формi обмiну продукцiiю i товарами мiж виробниками i споживачами.

Привласнення продукту закiнчуiться в процесi виробничого чи особистого його вжитку, а тому привласнення - це цiлий процес, який включаi виробництво, розподiл, обмiн i споживання матерiальних благ. Взаiмодiя всiх цих елементiв названого процесу утворюi iсторично визначену форму привласнення, сукупнiсть вiдносин власностi, а точнiше, форми реалiзацii вiдносин власностi в дiяльностi людей.

Власнiсть в економiчному значеннi i i iсторично визначена суспiльна форма привласнення матерiальних благ i насамперед засобiв виробництва.

Змiст економiчних вiдносин власностi як стану привласнення приналежностi матерiальних благ певним особам полягаi в iх можливостi використати таке майно незалежно вiд будь-чиii волi, виключно за своiм бажанням, усуваючи вiд нього всiх iнших осiб, чи допускаючи iх до власних матерiальних благ знову-таки за своiм бажанням. Можна сказати, що мова йде про встановлення власником повного господарського вiдання над майном, яке йому належить.

Правовi форми реалiзацii вiдносин власностi. Правове оформлення чи регулювання вiдносин власностi складаiться з таких норм, якi, по-перше, встановлюють саму можливiсть (чи неможливiсть) приналежностi матерiальних благ певним особам, юридично закрiплюючи економiчний (фактичний) стан iх привласнення. До них, наприклад, вiдносяться конституцiйнi (державно-правовi) правила про форми власностi, якi визначаються i охороняються державою, а також адмiнiстративно-правовi i цивiльно-правовi норми про способи набуття i припинення прав на майно. По-друге, правила, якi встановлюють характер i межi поведiнки власникiв майна, якi охороняються законом, тобто iх повноваження, якi оформлюють конкретнi можливостi господарчого вiдання над майном. Це цивiльно-правовi норми про повноваження власникiв i iнших власникiв майна.

РЖ по-третi, правовi способи захисту власникiв матерiальних благ вiд посягань iнших осiб на привласнене ними майно (норм цивiльного, адмiнiстративного, кримiнального права про захист вiдносин власностi).

Усi перерахованi правила - рiзногалузевi, оскiльки економiчнi вiдносини власностi регулюються нормами рiзних галузей права, хоча провiдна роль належить цивiльно-правовим нормам.

1.2. Юридичне поняття власностi.

Правове врегулювання економiчних вiдносин власностi породжуi утворення права власностi, за допомогою якого стверджуiться панування власника над не належним йому майном та його повноваження з володiння, користування та розпорядження.

В юридичнiй науцi термiн тАЬправо власностiтАЭ вживаiться в обтАЩiктивному i субтАЩiктивному значеннях.

1.2.1. Право власностi в обтАЩiктивному значеннi - це сукупнiсть правових норм якi регулюють вiдносини власностi у тiй чи iншiй правовiй системi. ОбтАЩiктивне право складаiться з норм, якi закрiплюють володiння, користування i розпорядження майном, а також норми, якi охороняють i захищають права власностi вiд протиправних дiй третiх осiб.

Отже, право власностi в обтАЩiктивному розумiннi i одним з найважливiших правових iнститутiв цивiльного права. З допомогою правових норм, що входять до його складу, не лише закрiплюються матерiальнi блага за конкретним субтАЩiктом, а й регулюiться порядок набуття i припинення права власностi, здiйснення володiння, користування i розпорядження майном, а також захист законних прав власника.

Природа цього iнституту маi комплексний характер, оскiльки поряд з нормами цивiльного права, якi займають центральне мiсце i за змiстом, i за обсягом, до його складу входять норми iнших галузей права: державного, кримiнального, адмiнiстративного, фiнансового тощо.

1.2.2. Право власностi у субтАЩiктивному розумiннi - це закрiплення у вiдповiдних нормах права можливостi конкретного власника (iндивiда чи колективу) володiти, користуватися i розпоряджатися належним йому майном на свiй розсуд у межах, передбачених законом.

Отже, право власностi у субтАЩiктивному розумiннi - це субтАЩiктивне цивiльне право абсолютного характеру, яке iснуi у межах конкретного правовiдношення власностi i може належати субтАЩiктам, окремому громадянину (фiзичнiй особi), колективу громадян (юридичнiй особi) або державi в цiлому.

Абсолютний характер права власностi означаi, що правомочному субтАЩiкту (громадянину, юридичнiй особi, державi) протистоiть необмежена кiлькiсть зобовтАЩязальних субтАЩiктiв, якi не повиннi своiми дiями порушувати це право. Суть субтАЩiктивного права власностi полягаi в тому, що воно забезпечуi власнику вiдповiдну поведiнку з боку оточуючих осiб i тим самим надаi змогу володiти, користуватися i розпоряджатися належним йому майном. Всi iншi особи - не власники - мають утримуватися вiд вчинення будь-яких дiй, якi перешкоджають власнику здiйснювати належне йому субтАЩiктивне право за своiм розсудом i в своiх iнтересах.

Коло субтАЩiктiв права власностi практично необмежене. Власниками вiдповiдно до Закону Украiни тАЭПро власнiстьтАЭ станом на 19.09.2000р. можуть бути окремi громадяни, колективнi утворення: кооперативи, оренднi i колективнi утворення, оренднi i колективнi пiдприiмства, господарськi колективи, асоцiацii iн. Також визнаються субтАЩiктами права власностi рiзноманiтнi громадськi органiзацii (полiтичнi, науково-освiтнi, культурно-виховнi, екологiчнi), щодо майна, яке вони можуть мати у власностi вiдповiдно до характеру iхньоi дiяльностi та статутних завдань. (ст.28)

У цьому ж Законi визначено такий субтАЩiкт права власностi, як релiгiйнi органiзацii (ст.29), що мають право власностi на майно, придбане, побудоване, створене i вироблене ними за рахунок власних коштiв, пожертвувань вiруючих, коштiв, наданих державою чи iншими особами, або придбане на iнших пiдставах, передбачених законом.

СубтАЩiктами права власностi виступають сувереннi держави, автономнi республiки та iншi нацiонально-державнi утворення (автономнi областi, автономнi округи), а також територiальнi одиницi (краi, областi, райони мiста).

Закон Украiни тАЬПро власнiстьтАЭ серед субтАЩiктiв права власностi визнаi народ Украiни, який здiйснюi належне йому право власностi через Верховну Раду Украiни, а також через мiсцевi Ради народних депутатiв (ст.3,10).

У нашiй краiнi власниками визнаються не лише громадяни Украiни i юридичнi особи. Право власностi на територii Украiни можуть набувати також i спiльнi пiдприiмства, створеннi за участю украiнських та iноземних юридичних осiб, iноземнi громадяни i особи без громадянства (i не тiльки для задоволення особистих потреб, але i для здiйснення господарськоi дiяльностi) у випадках i в порядку, встановленому законодавством. Це правило поширюiться i на iноземнi органiзацii. Мiжнароднi органiзацii, а також iноземнi держави можуть володiти на правi власностi майном, необхiдним для здiйснення дипломатичних, консульських та iнших мiжнародних вiдносин вiдповiдно до мiжнародних домовленостей.

ОбтАЩiктом права власностi може бути майно, але тiльки iндивiдуально визначене або iндивiдуалiзоване, iнакше власник не зможе ставитися до нього як до свого.

Вiдповiдно до ст.1 Закону Украiни тАЬПро власнiстьтАЭ власнiстю можуть бути земля, ii надра, лiси, води, тваринний свiт, природнi багатства континентального шельфу, будови, споруди, цiннi папери та iнше майно, в тому числi пiдприiмства, iншi майновi комплекси, якi мають економiчну або соцiальну цiннiсть як цiлiснi системи.

Вiдповiдно до ст.9 Закону Украiни тАЬПро власнiстьтАЭ земля, ii надра, повiтряний простiр, воднi та iншi природнi ресурси ii континентального шельфу та виключноi (морськоi) економiчноi зони i обтАЩiктами права виключноi власностi народу Украiни[3]
.

Отже, субтАЩiктивне право власностi - це елемент абсолютного правовiдношення, тобто власник як правомочний субтАЩiкт перебуваi у правовiдношеннi з усiма третiми особами, маi субтАЩiктивне право за своiм розсудом володiти, користуватися, розпоряджатися належним йому майном, здiйснювати своiю владою управлiння ним i вчиняти щодо цього майна будь-якi дii, що не суперечать закону.

Щодо субтАЩiктивних обовтАЩязкiв, то всi особи, якi не i власниками даного майна, а тому розглядаються як зобовтАЩязанi субтАЩiкти повиннi забезпечувати з свого боку поведiнку, яка б не перешкоджала власнику здiйснювати його субтАЩiктивне право.

Вiдповiдно до ст.41 Конституцii Украiни кожен маi право володiти, користуватися i розпоряджатися своiю власнiстю, результатами своii iнтелектуальноi, творчоi дiяльностi.

Нiхто не може бути протиправно позбавлений права власностi. Конфiскацiя майна може бути застосована виключно за рiшенням суду у випадках, обсязi i порядку встановлених законом.

Використання власностi не може завдавати шкоди правам i свободам та гiдностi громадян, iнтересам суспiльства, погiршувати екологiчну ситуацiю i природнi якостi землi.

У Цивiльному кодексi Украiни та Законi Украiни тАЬПро власнiстьтАЭ сказано, що:

1. Право власностi - це врегулюваннi законом суспiльнi вiдносини, щодо володiння, користування i розпорядження майном.

2. Право власностi в Украiнi охороняiться законом. Держава забезпечуi стабiльнiсть правовiдносин власностi.

3. Кожен громадянин в Украiнi маi право володiти, користуватися i розпоряджатися майном особисто або спiльно з iншими.

4. Власнiсть в Украiнi виступаi у таких формах: приватна, колективна, державна. Всi форми власностi i рiвноправними.

2. Право власностi юридичних осiб

2.1. Форми власностi. Загальнi положення власностi юридичних осiб.

Перед тим, як перейти до розкриття власностi юридичних осiб, слiд згадати, що у прийнятому Законi Украiни тАЬПро власнiстьтАЭ зазначаiться, що власнiсть в Украiнi виступаi у формi приватноi власностi громадян, колективноi i державноi власностi.

Власнiсть громадян створюiться i примножуiться за рахунок iхнiх доходiв вiд участi в суспiльному виробництвi, вiд ведення власного господарства i доходiв вiд коштiв, що вкладенi в кредитнi установи, акцii та iншi цiннi папери, надбання майна при успадкуваннi та на iнших засадах, передбачених в законi. Ця власнiсть заснована на свободi особи в розпорядженнi своiми здiбностями до виробничоi i творчоi працi, виборi ii форм i засобiв звернення цих результатiв на задоволення суспiльних i особистих потреб.

Приватна власнiсть виникаi не тiльки тодi, коли майно належить одному громадянину, але й тодi, коли йдеться про власнiсть трудового або селянського господарства. Оскiльки нi трудове, нi селянське господарство не маi статусу юридичноi особи, то в цьому випадку не виникаi колективноi власностi.

До колективноi власностi належить власнiсть орендних пiдприiмств, виробничих та iнших кооперативiв, акцiонерних та iнших господарських товариств, господарських асоцiацiй та iнших обтАЩiднань, що мають статус юридичноi особи.

Поряд з приватною i колективною власнiстю зберiгаiться i державна власнiсть, яка класифiкуiться на загальнодержавну власнiсть, власнiсть автономних утворень, комунальну (мунiципальну) власнiсть.

Взагалi, повертаючись i зупиняючись конкретнiше на правi власностi юридичних осiб, слiд зазначити, що поняття та основнi ознаки юридичноi особи розкриваються в статтi 23 Цивiльного кодексу Украiни: юридичними особами визнаються органiзацii, якi мають вiдокремлене майно, можуть вiд свого iменi набувати майнових i особистих немайнових прав, нести обовтАЩязки, бути позивачами i вiдповiдачами в судi, арбiтражному судi або третейському судi.

За визначенням Я.М.Шевченко юридична особа i тАЬпевним структурним утворенням, спецiально розрахованим на те, щоб володiти, користуватися i розпоряджатися майном, вступати в угоди в цивiльному оборотi i мати своi обличчя у цьому оборотiтАЭ[4]
.

За чинним Цивiльним кодексом Украiни та Законом Украiни тАЬПро власнiстьтАЭ субтАЩiктами вiдносин власностi виступають недержавнi юридичнi особи (господарськi товариства, кооперативи, громадськi та релiгiйнi органiзацii, полiтичнi партii, обтАЩiднання). Дещо iншi правомочностi встановленi для державних юридичних осiб, за якими майно закрiплюiться на правi повного господарського вiдання (пункт 1 статтi 37 Закону Украiни тАЬПро власнiстьтАЭ) чи на правi оперативного управлiння (пункт 1 статтi 39 Закону Украiни тАЬПро власнiстьтАЭ).

Всi види власностi недержавних юридичних осiб вiднесенi згiдно iз Законом Украiни тАЬПро власнiстьтАЭ до колективноi форми власностi.

Перелiк майнових обтАЩiктiв, джерела формування власностi юридичних осiб передбаченi в Законах Украiни тАЬПро власнiстьтАЭ, тАЬПро господарськi товаристватАЭ, тАЬПро споживчу кооперацiютАЭ, тАЬПро сiльськогосподарську кооперацiютАЭ тАЬПро обтАЩiднання громадянтАЭ та iнших.

2.2. Право власностi господарських товариств.

Господарськi товариства створюються i дiють на пiдставi Закону Украiни тАЬПро господарськi товаристватАЭ вiд 19 вересня 1991 року, який визначаi поняття, види, порядок утворення i дiяльностi товариств, а також права i обовтАЩязки iх засновникiв та учасникiв.

До господарських товариств належать:

- акцiонернi товариства;

- товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю;

- товариства з додатковою вiдповiдальнiстю;

- повнi товариства;

- командитнi товариства.

Господарськi товариства згiдно зi статтею 1 Закону Украiни тАЬПро господарськi товариства тАЬ визнаються пiдприiмства, установи, органiзацii, створенi на засадах угоди юридичними особами i громадянами шляхом обтАЩiднання iх майна та пiдприiмницькоi дiяльностi з метою одержання прибутку.

Господарськi товариства i юридичними особами i одноосiбними власниками майна, переданого iм учасниками, а також майна, отриманого в результатi господарськоi дiяльностi i на iнших законних пiдставах. Отже, субтАЩiктом права власностi господарських товариств виступають господарськi товариства як юридичнi особи, а не iх засновники чи учасники. Учасники набувають лише зобовтАЩязальне право вимагати виплати частини доходу, яка iм належить, а також претендувати на частку в майнi, що залишаiться пiсля лiквiдацii товариства ( лiквiдацiйну квоту ).

Основною особливiстю, за якою товариство вiдрiзняiться вiд iнших субтАЩiктiв права власностi i можливiсть добровiльного обтАЩiднання майна та зусиль учасникiв для створення ними нового субтАЩiкта господарськоi дiяльностi.

Таким чином, для господарських товариств характернi деякi спiльнi ознаки:

1) договiр учасникiв як пiдстава виникнення;

2) наявнiсть у товариства прав юридичноi особи, тобто створення новоi,

самостiйноi органiзацii;

3) виникнення права власностi товариства в цiлому ( при збереженнi прав учасникiв зобовтАЩязального характеру ) на майно, передане учасниками або одержане в результатi власноi господарськоi дiяльностi;

4) наявнiсть комерцiйноi мети дiяльностi ( отримання прибуткiв );

5) необхiднiсть особистоi участi члена товариства в дiяльностi даноi органiзацii.

ОбтАЩiктом права власностi господарського товариства вiдповiдно до ст. 26 Закону Украiни тАЬПро власнiстьтАЭ i ст. 12 Закону Украiни тАЬПро господарськi товаристватАЭ i:

- грошовi та майновi внески його членiв, переданi йому у власнiсть;

- виготовлена продукцiя;

- доходи, одержанi вiд господарськоi дiяльностi;

- майно, набуте на пiдставах не заборонених законом.

Вкладами учасникiв i засновникiв товариства можуть бути будинки,

споруди, обладнання та iншi матерiальнi цiнностi, цiннi папери, грошовi кошти, в тому числi в iноземнiй валютi.

Закони Украiни тАЬПро власнiстьтАЭ i тАЬПро господарськi товаристватАЭ надають право учасникам цих товариств вносити в якостi вкладу майновi права, а саме: право користування землею, водою, спорудами тощо. В цьому випадку право власностi на майно товариству не передаiться. У товариства виникаi лише право користування чужою рiччю. Розмiр вкладу учасника, який передав у виглядi вкладу майнове право (право користування), оцiнюiться учасниками товариства, виходячи iз загальноприйнятоi плати за користування аналогiчним майном.

Вкладом також можуть бути обтАЩiкти iнтелектуальноi власностi, якi також пiдлягають оцiнцi учасниками товариства.

Акцiонерне товариство

Акцiонерне товариство маi певнi особливостi, а тому законодавець окремо врегулював питання щодо обтАЩiктiв його права власностi.

Вiдповiдно до ст. 25 Закону Украiни тАЬПро власнiстьтАЭ обтАЩiктом права власностi акцiонерного товариства i майно, придбане за рахунок продажу акцiй, одержане в результатi його господарськоi дiяльностi, а також iнше майно, набуте на пiдставах, незаборонених законом.

Акцiонерне товариство згiдно зi ст. 24 Закону Украiни тАЬПро господарськi товаристватАЭ i товариство, яке маi статутний фонд, подiлений на визначену кiлькiсть акцiй рiвноi номiнальноi вартостi. Акцii, якi випускаються акцiонерними товариствами, розповсюджуються шляхом або вiдкритоi пiдписки та купiвлi-продажу на бiржi (вiдкрите акцiонерне товариство), або тiльки мiж засновниками(закрите акцiонерне товариство).

Держателями акцiй можуть бути пiдприiмства, установи, органiзацii, державнi органи, працiвники даного товариства, а також громадяни, якщо iнше не передбачено законодавчими актами Украiни або статутом товариства.

Акцiонерне товариство визнаiться власником майна, яке засновники i учасники згiдно з установчим договором передають йому у власнiсть. Це майно називаiться вкладом.

Крiм вкладiв, товариство виступаi власником iншого майна. Це виготовлена у процесi господарювання продукцiя, доходи вiд продажу облiгацiй, iнших цiнних паперiв, це також кредити банкiв, надходження вiд продажу акцiй, пожертвування тощо.

В акцiонерному товариствi засновники вносять своi вклади згiдно з установчим договором, iншi акцiонери тАУ на умовах договору купiвлi-продажу акцiй.

Але майно товариства виникаi не тiльки внаслiдок обтАЩiднання майна засновникiв i учасникiв, а ще й в результатi власноi господарськоi дiяльностi iнших дiй, не заборонених законом.

Товариство стаi власником майна на пiдставi цивiльно-правових договорiв (купiвлi-продажу, кредитних та iнше).

Особливостi порядку створення вiдкритих акцiонерних товариств у процесi корпоратизацii та приватизацii, полягають у тому, що засновником таких товариств виступаi лише одна особа - орган, уповноважений управляти державним (комунальним) майном тАУ за корпоратизацii чи орган приватизацii (орган мiсцевого самоврядування тАУ щодо вiдчуження комунального майна) тАУ за приватизацii. РЖнiцiатором створення таких товариств i, як правило, держава чи територiальна громада в особi уповноважених ними органiв.

РДдиним установчим документом такого товариства i статут.

Майно, що перебуваi у власностi господарського товариства, подiлене на фонди. В обовтАЩязковому порядку створюiться статутний i резервний (страховий) фонди. Для акцiонерного товариства, крiм того, обовтАЩязковим i фонд сплати дивiдендiв, який формуiться з чистого прибутку.

РЖншi фонди створюються, якщо це передбачено законодавством Украiни або установчими документами товариства.

Статутний фонд являi собою виражену у грошах сукупнiсть вкладiв учасникiв у майно при створеннi товариства для забезпечення його дiяльностi в розмiрах, визначених установчими документами.

Для окремих видiв господарських товариств законодавець встановив визначенi розмiри i порядок створення статутного капiталу.

Так, мiнiмальний розмiр статутного фонду для акцiонерних товариств становить суму еквiвалентну 1250 мiнiмальним заробiтним платам, а для товариств з обмеженою вiдповiдальнiстю - 100 мiнiмальним заробiтним платам (ст.ст.24 i 52 Закону Украiни тАЬПро господарськi товариства).

Крiм мiнiмального розмiру статутного фонду, законодавством (частини 3 i 4 ст.13 Закону Украiни тАЬПро господарськi товаристватАЭ) встановлюються певнi обмеження щодо коштiв, за рахунок яких може формуватися статутний фонд (забороняiться для цього використовувати бюджетнi кошти, кошти одержанi в кредит i пiд заставу), та гарантii щодо пiдтвердження платоспроможностi юридичних осiб тАУ засновникiв вiдкритих акцiонерних товариств (АТ) (iх фiнансовий стан щодо спроможностi здiйснити вiдповiднi внески до статутного фонду маi бути перевiрений аудитором (аудиторська фiрма).

Розмiр резервного фонду встановлюiться установчими документами, але згiдно зi ст.14 Закону Украiни тАЬПро господарськi товаристватАЭ вiн не може бути меншим 25% статутного фонду. Формуiться резервний фонд за рахунок щорiчних вiдрахувань, але не менше 5% суми чистого прибутку i використовуiться для покриття непередбачених витрат i збиткiв.

Статутний фонд формуiться при створеннi товариства, i його учасники зобовтАЩязанi внести вклади в порядку, розмiрах, способами i в термiни, якi передбаченi статутними документами.

Статутний фонд подiляiться на частки учасникiв i вiдповiдно розподiляються прибутки i збитки товариства.

Такi частки можуть у встановленому законом i статутом порядку передаватися iншим учасникам товариства, третiм особам, а також самому товариству.

При виходi з товариства учаснику виплачуiться вартiсть частини майна товариства, пропорцiйна його частцi у статутному фондi, а також належна йому частка прибутку, одержаного товариством у даному роцi до моменту виходу.

На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернутий повнiстю або частково в натуральнiй формi. Майно, передане учасником товариству тiльки в користування повертаються в натуральнiй формi без винагороди.[5]
.

Частки учасникiв у статутному фондi товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю переходять до спадкоiмцiв (у звтАЩязку зi смертю) i до правонаступникiв юридичних осiб (у разi реорганiзацii). При вiдмовi правонаступника (спадкоiмця) вступити до товариства або вiдмовi товариства прийняти до нього правонаступника (спадкоiмця), йому видаються у грошовiй чи натуральнiй формi частка у майнi, яка належала реорганiзованiй або лiквiдованiй юридичнiй особi (спадкодавцю), вартiсть якоi визначаiться на день реорганiзацii або лiквiдацii (смертi) учасника. У цьому разi розмiр статутного фонду товариства пiдлягаi зменшенню.[6]

У перiод функцiонування товариства залежно вiд результатiв його дiяльностi можлива змiна (збiльшення або зменшення) його статутного фонду.

Збiльшення статутного фонду може бути здiйснено лише пiсля внесення повнiстю всiма членами своiх вкладiв (оплати акцiй). Акцiонерне товариство маi право збiльшувати статутний фонд, якщо всi ранiше випущенi акцii повнiстю оплаченi за вартiстю, не нижчою за номiнальною. Збiльшення статутного фонду здiйснюiться в порядку, встановленому Державною комiсiiю з цiнних паперiв та фондового ринку, шляхом випуску нових акцiй, обмiну облiгацiй на акцii або збiльшення номiнальноi вартостi акцiй.

Акцiонерне товариство не маi права випускати акцii для покриття збиткiв, повтАЩязаних з його господарською дiяльнiстю.

Зменшення статутного фонду здiйснюiться шляхом зменшення номiнальноi вартостi акцiй або зменшення кiлькостi акцiй шляхом випуску частини акцiй у iх власникiв з метою анулювання цих акцiй.

Рiшенням акцiонерного товариства про зменшення розмiру статутного фонду акцii, не поданi до анулювання, визнаються недiйсними, але не ранiше як через 6 мiсяцiв пiсля доведення до вiдома про це всiх акцiонерiв передбаченим статутом способом.

Акцiонерне товариство вiдшкодовуi власниковi акцiй збитки, повтАЩязанi iз змiнами статутного фонду.

Рiшення товариства про змiни розмiру статутного фонду набираi чинностi з дня внесення змiн до державного реiстру.

Вiдповiдно до ст.41 ЗУ тАЬПро господарськi товаристватАЭ нинi вищим органом акцiонерного товариства i загальнi збори.

Виконавчим органом акцiонерного товариства, який здiйснюi керiвництво його поточною дiяльнiстю i правлiння або iнший орган, передбачений статутом. Правлiння пiдзвiтне загальним зборам i спостережнiй радi та органiзовуi виконання iх рiшень.[7]

Контроль фiнансово-господарськоi дiяльностi правлiння здiйснюi ревiзiйна комiсiя . Вiдкритим акцiонерним товариством може створюватись рада акцiонерного товариства (спостережна рада), що здiйснюi контрольнi функцii.

Вищим органом товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю i збори учасникiв. Також, створюються виконавчий орган тАУ колегiальний (дирекцiя) або одноособовий (директор).

Контроль за дiяльнiстю виконавчого органу товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю здiйснюi ревiзiйна комiсiя, що утворюiться зборами учасникiв з iх числа в кiлькостi не менше 3 осiб.

Ведення справ повного товариства може здiйснюватися або всiма учасниками, або одним чи кiлькома з них, якi виступають вiд iменi товариства.[8]

Управлiння справами командитного товариства здiйснюiться тiльки учасниками з повною вiдповiдальнiстю.

Якщо в товариствi i тiльки один учасник, управлiння справами вiн здiйснюi самостiйно. Вкладники не мають права перешкоджати дiям повних товариств з управлiння справами товариства.[9]

2.3. Право власностi господарських обтАЩiднань.

Закон Украiни тАЬПро пiдприiмства в УкраiнiтАЭ (ст.3) надаi пiдприiмствам право обтАЩiднувати на добровiльних засадах виробничу, наукову, комерцiйну та iншi види дiяльностi, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству Украiни.

Пiдприiмства можуть обтАЩiднуватись в асоцiацii, корпорацii, консорцiуми, концерни та iншi обтАЩiднання за галузевим, територiальним та iншими принципами.

ОбтАЩiднання дiють на пiдставi договору або статуту, що його затверджують iх засновники або власники. Членами обтАЩiднання можуть бути лише пiдприiмства, якi при входженнi до обтАЩiднання зберiгають права юридичноi особи.

ОбтАЩiднання i юридичною особою, може мати самостiйний i зведений баланси, розрахунковий та iншi рахунки в установах банкiв, печатку зi своiм найменуванням.[10]

Отже, господарське обтАЩiднання являi собою складну органiзацiю, яка створена на основi поiднання матерiальних iнтересiв пiдприiмств-учасникiв, дii на пiдставi установчого договору або статуту i реiструiться як юридична особа.

Будучи юридичною особою, господарське обтАЩiднання i власником майна, яке юридично вiдокремлене вiд майна його членiв. Власнiсть господарських обтАЩiднань виникаi на основi власностi iх членiв. ОбтАЩiднання стаi власником частини майна своiх членiв, добровiльно переданоi у його власнiсть.

Право власностi господарського обтАЩiднання закрiплюi належнiсть майна, добровiльно переданого юридичнiй особi його засновниками тАУ iншими юридичними особами.

Отже, субтАЩiктами права власностi виступають господарськi обтАЩiднання як новостворенi юридичнi особи.

ОбтАЩiктом права власностi обтАЩiднання i майно, добровiльно передане йому пiдприiмствами i органiзацiями, а також набуте в результатi господарськоi дiяльностi та на iнших пiдприiмствах, не заборонених законом.[11]
Оскiльки пiдприiмства, якi входять до складу обтАЩiднань, зберiгають права юридичноi особи, iх майно не входить до складу обтАЩiктiв права власностi господарського обтАЩiднання.

Щодо вiдповiдальностi, то обтАЩiднання не вiдповiдаi за зобовтАЩязаннями своiх членiв, а члени не вiдповiдають за зобовтАЩязаннями обтАЩiднання i один одного.

Договором (статутом, положенням) можуть бути передбаченi винятки з цього правила.

За рахунок майна засновникiв, отриманих доходiв обтАЩiднання може не тiльки набувати майно, а й створювати новi органiзацii з правами юридичноi особи. Цi пiдприiмства можуть входити або не входити в обтАЩiднання залежно вiд установчих документiв обтАЩiднання i самого пiдприiмства. Власником таких пiдприiмств (iх майна) i обтАЩiднання.

ОбтАЩiднання здiйснюi право володiння, користування, розпорядження, закрiпленим за ним майном, яке складаiться iз основних фондiв, оборотних коштiв, iнших матерiальних цiнностей, вiдповiдно до мети своii дiяльностi i призначення майна.

Пiсля припинення дiяльностi обтАЩiднання, майно, яке залишаiться, розподiляiться мiж пiдприiмствами та органiзацiями, що входили до нього.[12]

2.4. Власнiсть кооперативiв.

Кооперативом визнаiться заснована на членствi громадян органiзацiя для спiльного ведення господарськоi та iншоi дiяльностi шляхом особистоi трудовоi участi та обтАЩiднання майна його членiв.

Кооператив, як первинне обтАЩiднання громадян, виступаi субтАЩiкт

Вместе с этим смотрят:

"Заказные" убийства и их предупреждение

"Зеленые", как субъект мировой политики

"Земледельческий закон" Византии, система хозяйства, формы собственности и аренды византийской общины

"Присвоение" и "растрата": сущность и признаки

"Русская Правда" как памятник Древнерусского права