Правовi вiдносини

ЧЕРНРЖВЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНРЖВЕРСИТЕТ

РЖМ. Ю. ФЕДЬКОВИЧА

ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

П Р А В О В РЖ В РЖ Д Н О С И Н И:

поняття, склад, елементи, види.

(курсова робота)

Студента РЖI курсу

очноi форми навчання

Сатонiна В.РЖ.

Ч Е Р Н РЖ В Ц РЖ - 1999

ПЛАН

ВСТУП.

РЖ. Правовi вiдносини:

а) загальна характеристика правових вiдносин;

б) ознаки.

РЖРЖ. Складовi елементи правових вiдносин:

а) суб’iкти правових вiдносин, юридичнi властивостi суб’iктiв, види суб’iктiв;

б) об’iкти правових вiдносин, види об’iктiв;

в) суб’кти права i юридичнi обов’язки.

РЖРЖРЖ. Види.

ВИСНОВОК

Список лiтератури.

РЖ. ПРАВОВРЖ ВРЖДНОСИНИ:

а) загальна характеристика правових вiдносин.

В суспiльствi iснуi багато рiзних вiдносин: економiчнi, моральнi, полiтичнi, юридичнi, культурнi, духовнi та iншi. Отже ______ суспiльство i сукупнiстю вiдносин наслiдок взаiмодii людей. При цьому всi види i форми вiдносин, виникаючих в суспiльствi, являються суспiльним або соцiальними.

Право являiться офицiйним державним регулятором суспiльних вiдносин. В цьому його головне завдання. Регулюючи тi або iншi вiдносини. вогно тим самим надаi iм правову форму, в наслiдок чого цi вiдносини набувають повне значенння i особливий вид - стають правовими, одягаються в правову оболонку.

Саме за допомогою такоi нормативноi дii державна влада переносить визначенi вiдносини пiд свiй юридичний захист, надаючи iм стабiльнiсть, упорядкованiсть, стiйкiсть ___ напрямок. Хз учасники надiляються правосуб’iктнiстю, юридичними правами i обов’язками. Цi вiдносини стають пiдконтрольними i управляючими.

Заборонити однi дii, дозволяють другi, заохочуючи iншi, встановлюючи вiдповiдальнiсть за порушення своiх принципiв, право аким шляхом вказуi необхiднi суспiльнi кориснi варiанти поведiнки суб’iктiв, сужаючи чи розширяючи сферу iх суспiльних бажань i цiлей.

Любi вiдносини набувають характерних правових вiдносин лише в тому випадку, якщо вони виникають на основi i у вiдповiдностi з нормативними правами i не протерiчять волi держави.

Отже правовi вiдносини можна визначити, як суспiльнi вiдносини, врегульованi правом. При цьому регулюючi вiдносини не втрачають свого фактичного змiсту, а лише змiнюються, набуваючи новi додатковi якостi.

Держава не може при допомозi правових засобiв свавiльно змiнювати початковий характер тих або iнших вiдносин, а також творити новi. Державашляхом видачi законiв може лише усокрити розвиток вiдомих вiдносин.

Право - не творець, а лише регулятор суспiльних вiдносин. ВлПраво само по собi нiчого не творить, а лише санкцiонуi суспiльнi вiдносини.. Законодавство лише фiксуi, виражаi економiчнi споживанняВ».

Правовi вiдносини в юридичнiй науцi видiляються ще в якостi однiii з найважливiших категорiй. Вони служать юридичним формам взаiмодii учасникiв рiзнобiчних суспiльних вiдносин. Одночасно правовi вiдносини i необхiдною умовою i неопосередкованим завданням цiленаправлення правовоi дii на суспiльнi вiдносини. Вони надають найбiльш значний, стiйкий мта стабiльний, незалежний вiд випадковостей суспiльний зв’зок.

По мiрi закiнчення правових вiдносин в процесi правового регулювання суспiльних вiдносин виникають необхiднi умови для досягнення вищих цiлей соцiального розвитку особистостi, найбiльш повного задоволення ii матерiальних та духовних потреб в нерозривному зв’язку з конкретними iнтересами суспiльства.

Ще правовi вiдносини можна визначити як врегульованi нормативно-правовi суспiльнi вiдносини, учасники яких являються носiями суб’iктiв права i юридичних обов’язкiв, якi гарантуються державою.

б) ознаки

Найбiльш характернi ознаки правових вiдносин як особливого вида суспiльних вiдносин мiстяться в слiдуючому:

Вони виникають, зникають або змiнюються тiльки на основi правових норм, якi неопосередквано породжують правовi вiдносини i реалiзуються через них. Мiж цими явищами iснуi причино-наслiдковий зв’язок. Нема норми - нема i правових вiдносин. Вони представляють собою деяке iдинстов, цiлiснiсть. В них ще встановлюються спроби забезпечення i охорони правових вiдносин порушення. Зв’язок правових вiдносин з правовими нормами, якi знаходяться на законодавчих актах держави виражаються в тому, що данi вiдносини в цiлому i iх структура являiться необхiдною частиною в суспiльнiй системi правового регулювання суспiльних вiдносин. Саме в правових вiдносинах викладаiться цiль правових норм.

Суб’iкти правових вiдносин взаiмно пов’язанi мiж собою юридичними правами та обовiязками, якi в правовiй науцi прийнято називати суб’iктивними, цей зв’язок i i правовiдношення, в рамках якого права однiii сторони вiдповiдаi обов’язок iншоi, i навпаки. РЗх можна назвати зустрiчними. Учасники правових вiдносин виступають по вiдношенню один до iншого, як управомоченi i правозобов’язанi особи.

Правовiдносини - це завжди двох стороннiй зв’язок. Тому, що сама норма права носить представницько-зобов’язуючий характер, вона завжди когось на щось управомочуi i когось на щось зобов’язуi. Крiм того, в бiльшостi правових вiдносин кожен з учасникiв одночасно маi право i несе обов’язок.

3. Правовiдносини - це завжди двох стороннiй зв’язок. Тому, що сама норма права носить представницько-зобов’язуючий характер, вона завжди когось на щось управомочуi i когось на щось зобов’язуi. Крiм того, в бiльшостi правових вiдносин кожен з учасникiв одночасно маi право i несе обов’язок.

3.Правовi вiдносини мають вольовий характер. По-перше тому, що через норми права в них вiдображаiться державна воля. По-друге, в силу того, що навiть при наявностi юридичноi норми правовi вiдносини не можуть автоматично з’явитися, а потiм функцiонувати волi його учасникiв, в крайньому випадку, одного з них. Необхiдний вольовий акт, який даi початок явищу.

4.Правовiдносини, як правило, на базi якого вони виникають, охороняються державою. РЖншi вiдносини такого захисту не мають. Хоча, далеко не у всiх правових вiдносинах держава зацiкавлена i здавалося, не повинна iх захищати, але iнтерес держави стоiть в тому, щоб цi соцiальнi явища правильно рiшалися, виннi несли покараня,тому вона вона держе в полi свого бачення, забезпечуючи увагу виникаючих по цьому поводу юридичних форм i процедур, право громадян. Охорона злочинностi i правопорядку визначаi i охорону правових вiдносин i робить правовий порядок як наслiдок законностi.

5. Правовi вiдносини явяються особою рiзновиднiстю суспiльних вiдносин. Це означаi, що вони являють собою рiзнобiчнi зв’язки, якi виникають мiж людьми i органiзацiйними формами взаiмодii соцiальних груп, класiв в процесi iх економiчного, соцiального, полiтичного, духовного життя i дiяльностi. РЗх основу складаi закономiрнiсть розвитку суспiльства.

Вл..Правовi вiдносини так само як i форми держави не можуть бути нi з самих себе, нi з так званого суспiльного розвитку людського духа.. навпаки вони кореняться в матерiальних життiвих вiдносинахВ»

В деяких випадах важливе значення маi i примусова сила державного апарату. Правовi вiдносини тримають в собi можливiсть застосування державного примусу в цiлях реального забезпечення суб’iктивних прав i виконуi юридичнi обов’язки.

Крiм того держава може першкоджати виникненню рiзних негативних з точки зору приписiв соцiального розвитку життiвих зв’зкiв або вiдносин. Воно формулюi вiдповiднi правовi заперечення, намагаючись з iх допомогою зруйнувати подiбнi вiдносини, встановити конкретну мiру вiдповiдальностi осбi за участь в цих вiдносинах.

Правовi вiдносини як форма iснувуання права займаi важливе мiсце в правовому регулюваннi суспiльних вiдносин. Подiбно тому, як не можливо в практичнiй дiяльностi вважати думку об’iктiв самим об’iктом, неможливо i юридичнi формули поведiнки суб’iктiв права, вирощених на мовi законодавчих актiв, вважати дiйсним правом.

Цiннiсть i значення правових вiдносин, як форми права заключаiться в iх реальностi. Саме з правовими вiдносинами пов’язана дiйснiсть права. Вiдповiдноi реальноi поведiнки людей-суб’iктiв права - в процесi реалiзацii ними своiх юридичних прав i обов’язкiв юридичному змiсту законiв являiться окремим завданням правового врегулювання. Тiльки реальнi правовi вiдносини можуть розглядатися в якостi крiтерiя iстини при оцiнцi вiдповiдальностф юридичних законiв об’iктивним закономiрностям життя суспiльства i вiдповiдальностi сформульованих законодавцем правових норм i втiлених в дiйснiсть. Правовi вiдносини являються правовою дiяльнiстю практики, практичноi дiяльностi надiлених розумом i волею людей, соцiальних груп, класiв i т.п. По реалiзацii ними своiх iндивiдуальних i суспiльних цiлейi задач. Таким чином ефективнiсть права може бути вимiрене тiльки на основi вiдношення змiсту юридичних актiв з iх реальним втiленням в дiйснiсть i в кiнцевому рахункуз тими реальними успiхами суспiльного розвитку, якi закладенi законодавцем.

КНИГА

Отже правовi вiдносини можна визначити як врегульованi правом i якi знаходяться пiд захистом держави суспiльнi вiдносини, учасники яких виступають в якостi носiiв взаiмодоповнюючих один одного юридичних прав i обов’язкiв.

РЖРЖ. СКЛАДОВРЖ ЕЛЕМЕНТИ ПРАВОВИХ ВРЖДНОСИН:

а) суб’iкти правових вiдносин, юридичнi властивостi суб’iктiв, види суб’iктiв;

Елементи правових вiдносин складають визначенi зв’язки, сукупнiсть права i обов’язкiву суб’iктiв. Вона рiзнобiчна i визнаена, як характером так i цiллю задля якоi держава приймаi це врегулювання, якщо в суспiльних вiдносинах дii особи взаiмно пов’язанi i держава намагаiться цi вiдносини закрiпити.i то вона надiляi сторони взаiмними правами обов’язками. Якщо не вiдносини такого роду, то держава намагаiться зруйннувати негативний зв’язок, прекратити данi вiдносини. в цьому разi держва встановлюi заборону на таку дiяльнiсть, притягуючи до такоi вiдповiдальностi або обидвi сторони даних вiдносин.

Пiд елементами правових вiдносин розумiють сукупнiсть складаючих його елементiв i способiв iх взаiмодii. До елементiв правових вiдносин вiдносять:

суб’iктiв правових вiдносин;
об’iктiв правових вiдносин;
змiстовнi правовi вiдносини.

1. Суб’iкти правових вiдносин - це учасники правових вiдносин, що мають суб’iктивнi права i юридичнi обов’язки.

Суб’iкти правових вiдносин - це правоздатнi суб’iкти суспiльного життя, якi i носiями юридичних прав i обов’язкiв.

Для того, щоб бути суб’iктом права органiзацiя або iндивiди повиннi володiти правосуб’iктивнiстю. У державних i громадських органiзацiях правосуб’iктивнiсть знаходить свiй вираз у компетенцii ii органiв, тобто в сукупностi права i обов’язкiв, що надаються iм для для виконання вiдповiдних функцiй. Що ж до право-суб’iктивностi iндивидiв, то юридичною передумовою найбуття статусу суб’iкта правовiдносин i наявнiсть у нього правосуб’iктивностi , дiйiздатнiсть.

Пiд праводiiздатнiстю розумiють обумовлену нормами права здатнiсть суб’iкта мати суб’iктивнi права та юридичнi обов’язки. У людини правоздатнiсть виникаi з моменту ii ii народження i припиняiться зi смертю.

В сучасному цивiлiзацiйному суспiльствi немаi i не може бути людей не надiлених спiльною правоздатнiстю. Вона витiкаi з мiжнародних пактiвпро права людини, принципiв гуманiзма, свободи, справедливостi. Обов’язком кожноi держави - належним чином гарантувати i захищати цю якiсть.

Головне в дiяiздатностi - не право, а принципiальна можливiсть або здатнiсть iх мати.

Вперше поняття правоздатностi було оформлено i введено в практику буржуазними кодексами ХРЖХ ст. (франц. громадянський кодекс 1804р.; герман. громадянське уложення, 1894р.). Вiдмiннiсть правоздатностi вiд суб’iктивного права в тому, що вона:

а) невiд’iмна вiд особи- не можна людину лишити правоздатностi або вiдграничити;

б) не залежить вiд кола, вiку, професii, нацiональностi, майнового стану або iнших життiвих обставин;

в) невiд’iмна - ii не можливо вiддати iншим;

г) по вiдношенню до суб’iктивного права, вона первинна;

д) субiiктивне право - конкретне, а правоздатнiсть - абстрактна.

Всезагальнiсть правоздатностi зводиться до того, що державна влада з самого початку надiляi всiх своiiх громадян спiльними особливостями - юридичною можливостю бути носiiм вiдповiдних прав i обов’язкiв.

Правоздатнiсть органiзацiй, юридичних осiб виникаi в час створення i регiстрацii тiii чи iншоi органiзацii i припиняiться в час ii лiквiдацii.

Дiiздатнiсть - це закрiплення в законодавтсвi i забезпечити державну можливiсть субiiктам здiйснити своi права i обов’язки особистими дiями.

Дiiздатнiсть залежить вiд вiку i психiчного стану особи. Дiiздатнiсть настаi в повному обсязi з настанням повнолiття по досягненню 18 рiчного вiку.

Дiiздатнiстю не володiють мололiтнi дiти до 14 рокiв i душевнохворi особи, якi можуть мати право. По можливостi iх реалiзувати. За них виступають iх законнi представники - батьки, опекуни i т.п.

Дiiздатнiсть буваi: повна, часткова i обмежена. Повна з 14рiчного вiку, а обмежена, коли особа обмежена в дiiздатностi за рiшенням суду. У деяких випадках до складу правосуб’iтивностi разом з праводiiздатнiстю включаiться ще делiктоздатнiсть, тобто здатнiсть особи нести юридичну вiдповiдальнiсть за скоiнi правопорушення. Нiхто не може бути обмеженим у правовiй дiiздатностi, iнакше як у випадку передбаченому законом.

Суб’iктами права можуть бути:

Фiзичнi особи:

а) громадяни даноi держави;

б) iноземнi громдяни;

в) бiпатриди;

г) апатриди.

Органiзацii та об’днання:

а) громадськi органiзацii;

б) пiдприiмтва;

в) державнi установи;

г) установи та iх посадовi особи.

Соцiальнi спiлки:

а) держава вцiлому;

б) народна нацiя;

в) адмiнстративно-територiальнi одиницi;

г) трудовi колективи.

В своiх взаiмовiдносинах i вiдносинах з громадянами юридичнi особи дiють, як iдиний суб’iкт, внутрiшня структруа якого не маi значення для вступаючим з ним в правовiдносини.

Юридичнi особи i громадяни беруть участь у вiдносинах, якi регулюються рiзними галузями права. Однак умови при яких органiзацii можуть бути визнанi юридичними особами, порядок iх вининкнення, зупинка i суспiльнi принципи вступу у майновi вiдносини визнаi громадянським законодавством.

Юридичними особами визнаються органiзацii, якi мають вiдокремити майно, можуть вiд свого iменi набувати майновi i особистi немайновi права i обов’язки, бути позивачем i вiдповiдачем в судi.

Рiзнi суб’iкти вступають у правовi вiдносин и насамперед з метою задоволення певних своiх iнтересiв i потреб. Для досягнення поставлених цiлей суб’iкти в рамках правових вiдносин шляхом реалiзацii своiх прав i обов’язкiв здiйснюi певнi дii, чим досягаiться результат - об’iкти правових вiдносин, за ради якого вiдбулися правовi вiдносини.

2. Об’iкти правових вiдносин дуже рiзноманiтнi ними можуть бути:

-матерiальнi, духовнi та iншi блага, за вийнятком предметiв вилучених з цивiльного обiгу;i

-також особа може вступати вступати в правовi вiдносини в iнтересах здiйснення визначених дiй. Отже об’iктом правових вiдносин можуть виступати як самi цi дii, та i iх наслiдки;

-поведiнка учасникiв правових вiдносин може бути напрвалена на саме суб’iктивне право. Це маi мiсто в тих випадках, коли фiзична особа, юридична особа домагаiться визнання за ними факта належностi в них того або iншого юридичного права.

Деякi автори згiднi з тим, що об’iктом правових вiдносин i те, що воно направлене або на що дii, рiзнi матерiальнi i вольовi об’iкти. Пiд матерiальними об’iктами розумiють вцiлому матерiальнi та духовнi блага, пiд юридичним - поведiнка зобов’язаноi особи. З цими двома видами об’iктiв можна погодитись, що ж до вольового об’iкта правових вiдносин, то воно визначене спiрне.

Отже об’iкт правових вiдносин визнаiться не те, що направленi дii сторiн, а фактично iх волдя як об’кт дii з боку держави.

Питання про об’iкт право розглядаi громадянське право. Правова наука використовуi термiн ВлОб’iктВ» ще в одному значеннi. В цьому разi мова iде про об’iкт, на який право може дiяти. Право неопосередковане дii на вольову поведiнку суб’iктiв. Отже ____ дiяльнiсть суб’iктiв служить об’iктом правовоi дii. Оскiльки суспiльнi вiдносини являються наслiдком такоi дiяльностi, то в кiнцевому рахунку об’iктом правовоi дii виступають самi суспiльнi вiдносини.

Коло можливих правових вiдносин визначаiться законом. Об’iктами правових вiдносин можуть бути:

1.Матерiальнi балга:

а) засоби виробництва.