Представництво. Види довiреностей

Мiнiстерство економiки Украiни

Украiнська Академiя Зовнiшньоi Торгiвлi

Контрольна робота

з дисциплiни тАЬОснови цивiльного праватАЭ

(Завдання №4)

Виконала: студентка 1 курсу,
4 групи ММЗ 004
РДрьоменко Ала РЖванiвна.

Адреса: 04071 м. Киiв,

вул. Межигiрська 3, кв.27

Киiв 2001

П л а н

Глава I Поняття i види представництва

1. Поняття i значення представництва

2. Суб'iкти представництва

3. Повноваження представника. Пiдстави для виникнення представництва

4. Види представництва

5. Представництво в арбiтражному судi

Глава II Довiренiсть

1. Довiренiсть. Форма довiренiстi та ii види

2. Посвiдчення довiреностi

3. Строк довiреностi

4. Передоручення

5. Припинення довiреностi

Список використаноi лiтератури

Додатки

Глава I

1. Поняття i значення представництва.

ЦК Украiни даi змогу визначити представництво як здiйсненВння однiiю особою (представником) вiд iменi другоi особи (яку представляють) через повноваження, що грунтуiться на довiреностi, законi або адмiнiстративному актi, угод та iнших юридичних дiй, в результатi чого у особи, яку представляють, безпосередньо створюються, змiнюються i припиняються циВнвiльнi права та обов'язки[1]
.

Потреба в представництвi виникаi тодi, коли особа, яку представляють в силу закону (наприклад, через вiдсутнiсть дiiздатностi) або конкретних життiвих обставин (наприклад через хворобу, вiдрядження, зайнятостi) не може особисто здiйснювати своi права i обов'язки, але часто до послуг представникiв звертаються заради того, щоб скористатися спецiальними знаннями i досвiдом представника, заощадити час i засоби i т.п.

За допомогою представництва можуть здiйснюватися не тiльки майновi, але i деякi особистi немайновi права, проте не припускаiться вчинення через представникiв угод, що за своiм характером можуть бути зробленi тiльки особисто, а також iнших угод у випадках, передбачених законом (наприклад тiльки особисто можна скласти заповiт, укласти договiр довiчного утримання та iн.).

2. Суб'iкти представництва.

У вiдносинах представництва беруть участь три суб'iкти: особа, яку представляють, представник i третя особа(Мал. 1).

Особою, яку представляють, може бути будь-який суб'iкт цивiльного права тАФ громадянин, юридична особа, незалежно вiд наявностi у них дiiздатностi.

Представником i громадянин або юридична особа, якi мають повноваження на здiйснення юридичних дiй вiд iменi особи, яку представляють. Представники громадяни, як праВнвило, мають бути повнiстю дiiздатними. Як виняток, предВнставниками можуть бути особи, якi досягли трудового повВннолiття, тобто 16-рiчного вiку (ст. 188 КЗпП Украiни).

Юридичнi особи, якi мають спецiальну правоздатнiсть, можуть виконувати функцii представника, якщо це не супеВнречить iх статутним завданням, визначеним у законi, статутi або положеннi[2]
.

Третьою особою, з якою внаслiдок дii представника встаВнновлюються, змiнюються або припиняються цивiльнi права та обов'язки, може бути будь-який суб'iкт цивiльного права. Разом з тим вiдповiдно до ч. З ст. 62 ЦК Украiни[3]
представник не може укладати угоди вiд iменi особи, яку вiн представляi, нi щодо себе особисто, нi щодо другоi особи, представником якоi вiн водночас i.

3. Повноваження представника.

Дii представника створюють, змiнюють або припиняють цивiльнi права i обов'язки особи, яку представляють лише тодi, коли вони вiдбуваються в межах наданих представнику повноважень. Якщо ж представник перевищуi своi повноваження, особа яку представляють, звiльнена вiд будь-яких зобов'язань перед третьою особою, з котрим представник вступив у правовi вiдношення вiд його iменi. Повноваження i мiра можливого поводження представника стосовно третiх осiб. Саме в силу наданих йому повноваженнь представник укладаi з третiми особами угоди i чинить iншi юридичнi дii вiд iменi i в iнтересах особи, яку представляють. За характером походження та своiм змiстом повноваження i суб'iктивним правом, яке делеговано представниковi на пiдставi вказiвки закону або волi особи, яку представляють. Цьому праву не протистоiть конкретний обов'язок якоi-небудь особи тАФ нi особи, яку представляють, нi третiх осiб. Здiйснення повноважень представником i юридичним факВнтом, який породжуi права та обов'язки особи, яку представВнляють. За ст. 62 ЦК Украiни[4]
повноваження можуть грунтуваВнтися на довiреностi, законi, адмiнiстративному актi, а також випливати з обстановки, в якiй дii представник (продавець, касир тощо).

Наявнiсть у представника повноважень i обов'язковою умовою будь-якого представництва.

Проте, зустрiчаються i такi випадки, коли угоди та iншi юридичнi дii вiд iменi i в iнтересах одних осiб вiдбуваються iншими особами, якi не мають на це необхiдних повноважень. Частiше, у реальному життi маi мiсце так називане мниме представництво, коли учасники цивiльного обороту думають, що дiють вiдповiдно до правил про представництво, але в дiйсностi представник вiдповiдним повноваженням не володii. Прикладами такого мнимого представництва можуть служити випадки невiрного оформлення довiреностi, припинення ii дii в зв'язку з закiнченням термiну дii, скасуванням ii особою, яку представляють, i т.п.

В усiх випадках неправомiрного офомлення угод або iнших юридичних дiй, якi були зробленi одною особою вiд iменi i в iнтересах iншого, не породжують для останнього вiдповiдних прав i обов'язкiв, але вона може вважатися правомiрною тiльки в тому випадку коли особа, яку представляють в подальшому, схвалить цю угоду. По своiй юридичнiй природi наступне схвалення угоди i односторонньою угодою, яке було зроблено на власний розсуд особою, яку представляють. Схвалення угоди може бути виражено як у письмовiй формi, наприклад у видi листа, телеграми, факсу i т.п., так i шляхом конклюдентних дiй, наприклад прийняттям виконання, виробництвом розрахункiв i т.п. . Важливо лише, щоб iз дiй особи, яку представляють, однозначно випливало пряме схвалення угоди. Схвалення угоди особою, яку представляють, дii з оберненою силою, тобто робить угоду дiйсноi з моменту ii вчинення[5]
.

Як свiдчить судова та арбiтражна практика непоодинокиВнми i випадки, коли представники укладають угоди з перевиВнщенням наданих iм повноважень або взагалi не маючи повноВнважень. В таких випадках неуповноваженого представника, якщо його дii носили свiдомий протиправний i винний характер, вiн може бути в притягнутий третьою особою до вiдповiдальностi за заподiяння шкоди. У роз'ясненнi Вищого арбiтражного суду Украiни "Про деякi питання практики вирiшення спорiв, пов'язаВнних з визнанням угод недiйсними" вiд 12 березня 1999 р. № 02-5/111 зазначаiться, що у разi коли угода укладена предВнставником юридичноi особи або керiвником ii вiдокремленоВнго пiдроздiлу без належних повноважень на ii укладення або з перевищенням цих повноважень вона маi бути визнана неВндiйсною, як така, що не вiдповiдаi вимогам закону. При цьому припущення про те, що сторона, з якою укладено угоВнду, знала або повинна була знати про вiдсутнiсть у представВнника юридичноi особи або керiвника ii вiдокремленого пiдВнроздiлу повноважень на укладення угоди, грунтуiться на ii обов'язку перевiряти такi повноваження.

РЖнодi угоди укладаються представником, але в них не згаВндуiться iм'я особи, яку представляють (наприклад, коли угоду укладаi керiвник фiлii банку вiд свого iменi). Розглядаючи спiр, який виникаi з приводу такоi угоди, арбiтражнi суди вiдповiдно до зазначеного роз'яснення виходять з такого: якВнщо керiвник вiдокремленого пiдроздiлу юридичноi особи мав вiдповiднi повноваження, але у текстi угоди помилково вiдВнсутнi вказiвки на те, що ii укладено вiд iменi юридичноi осоВнби, то сама лише ця обставина не може бути пiдставою для визнання угоди недiйсною. У таких випадках угоду слiд вваВнжати укладеною вiд iменi юридичноi особи.

4. Пiдстави виникнення та види представництва

ПiдстаВнвами виникнення представництва i юридичнi факти, коло яких визначено в законi. Згiдно iз ст. 62 ЦК Украiни[6]
повноВнваження представника можуть грунтуватися на довiреностi, адмiнiстративному актi та законi. Обсяг та характер повноваВнжень представника залежать вiд тих юридичних фактiв, з яких виникаi представництво.Розрiзняють такi види представництва:

1) представництво, яке грунтуiться на договорi;

2) представництво, яке грунтуiться на законi;

3) представництво, яке грунтуiться на адмiнiстративному актi.

Договiрне, або добровiльне представництво виникаi за воВнлею особи, яку представляють i яка визначаi особу представВнника. Особа, яку представляють, самостiйно визначаi повноВнваження представника шляхом видачi довiреностi або шляхом укладення договору. Таким договором звичайно i договiр доВнручення, за яким одна сторона (повiрений) зобов'язуiться виконати вiд iменi й за рахунок другоi сторони (довiрителя) певнi юридичнi дii[7]
.

Рiзновидом добровiльного i комерцiйне представництво. Комерцiйним предВнставником i особа, яка постiйно та самостiйно виступаi представником вiд iменi пiдприiмцiв при укладеннi ними доВнговорiв у сферi пiдприiмницькоi дiяльностi.

Головна особливiсть комерцiйного представництва поляВнгаi в тому, що за згодою сторiн та у випадках, передбачених законом допускаiться одночасне комерцiйне представництво рiзних сторiн правочину. Повноваження комерцiйного предВнставника може бути пiдтверджене письмовою угодою мiж ним та особою, яку представляють, або довiренiстю.

Представництво, яке виникаi на пiдставi закону та адмiВннiстративного акта i обов'язковим, оскiльки воно встановлюВнiться незалежно вiд волi особи, яку представляють.

Коли вiдносини представництва виникають за прямою вказiвкою закону, цей вид представництва називають законВнним. Так, законними представниками неповнолiтнiх дiтей виступають батьки, усиновителi та опiкуни[8]
, а за осiб якi були визнанi недiiздатними iх родичi, опiкуни[9]
. Особливiстю цього виду представництва i те, що особа, яку представляють, не бере участi у призначеннi представника, а повноваження предВнставника безпосередньо визначаються законом.

Представництво, при якому повноваження представника виникають iз адмiнiстративного розпорядження особи, яку представляють або iз акта органу юридичноi особи, являi соВнбою представництво, яке грунтуiться на адмiнiстративному актi. Таке представництво виникаi, наприклад, внаслiдок виВндання органом юридичноi особи наказу про призначення працiвника на посаду, пов'язану iз здiйсненням представВнницьких функцiй, зокрема з укладенням угод.

5. Представництво в арбiтражному судi.

Представництво в арбiтражному судi - це процесуальна дiяльнiсть, здiйснювана вiд iменi i в iнтересах осiб, що беруть участь у справi: сторiн, третiх осiб, державних органiв. Справи органiзацiй в арбiтражному судi ведуть iхнi органи i представники, громадяни ж можуть вести справи в арбiтражному судi самi або через представникiв. Арбiтражний процесуальний кодекс припускаi ведення справ органами юридичних осiб i громадянами безпосередньо або через представникiв, або разом iз представниками.

Представником в арбiтражному судi може бути будь-який громадянин, що маi належним чином оформленi повноваження на ведення справи. Права i законнi iнтереси громадян, що не володiють повною дiiздатнiстю, захищають в арбiтражному процесi iхнi законнi представники - батьки, усиновителi, опiкуни або попечителi. Законнi представники можуть доручити ведення справи в арбiтражному судi iншому обраному ними представнику.

ЦК Украiни не обмежуi коло осiб, що можуть бути представниками учасникiв арбiтражного процесу. Ними можуть бути будь-якi громадяни, у тому числi спiвробiтники органiзацiй, адвокати, робiтники юридичних фiрм, будь-який уповноважений громадянин, що не пiдпадаюi пiд винятки. РДдина вимога, зазначена Кодексом, це наявнiсть належним чином оформлених повноважень на ведення справи. Повноваження представника повиннi бути вираженi в дорученнi, яке видано i оформлено вiдповiдно до закону.

Повноваження на ведення справи в арбiтражному судi дають представнику право на учинення вiд iменi особи, яку вiн представляi, всiх процесуальних дiй, крiм: пiдписання позовноi заяви, передача справи в третейський суд, повноi або частковоi вiдмови вiд позовних вимог i визнання позову, змiни предмета або пiдстави позову, висновки мировоi угоди, передача повноважень iншiй особi (передовiренiсть), оскарження судового акта арбiтражного суду, пiдписання заяви про винесення протесту, вимоги примусового виконання судового акта, одержання присуджених майна або грошей. Повноваження представника на вчинення кожного з зазначених дiй повиннi бути спецiально передбаченi в дорученнi, яке видано особою, яку вiн представляi.

На пiдставi довiреностi на ведення справи представник вправi: знайомитися з матерiалами справи, робити виписки з нього, знiмати копii, заявляти вiдводи, представляти докази, брати участь у дослiдженнi доказiв, заявляти клопотання, представляти своi докази i розумiння по усiм виникаючим у ходi арбiтражного процесу питанням. Про право вчинення таких дiй не потрiбно спецiальноi вказiвки в дорученнi.

Глава II.

1. Довiренiсть. Форма довiренiстi та ii види

Поняття довiреностi. Довiренiстю визнаВнiться письмове уповноваження, яке видаi одна особа iншiй особi для представництва перед третiми особами[10]
.

За своiю юридичною природою довiренiсть являi собою односторонню угоду, яка визначаi повноваження представВнника. Тому ii видача не вимагаi згоди представника, а прийВнняття довiреностi або вiдмова вiд неi i правом представника. Довiренiсть адресована третiм особам та засвiдчуi повноваВнження представника перед третiми особами. Змiст довiреностi визначаiться межами правоздатностi особи, яку представляВнють. За загальним правилом, довiренiсть може видаватися тiльки дiiздатними громадянами. Неповнолiтнi громадяни можуть самостiйно видавати довiреностi в обсязi тих прав, якi вони можуть здiйснювати самостiйно.

Довiренiсть юридичнiй особi може бути видана тiльки на укладення угод, що не суперечать ii статутовi (положенню) або загальному положенню про органiзацii даного виду.

Оскiльки довiренiсть i односторонньою цивiльно-правоВнвою угодою, вона маi вiдповiдати загальним умовам дiйсносВнтi, яким повиннi задовольняти цивiльно-правовi угоди. Разом з тим закон встановлюi ряд особливих вимог щодо довiреВнностi. Довiренiсть маi бути укладена тiльки в письмовiй форВнмi. Довiренiсть i завжди строковою угодою. У довiреностi обов'язково маi бути зазначена особа, якiй вона видана.

За змiстом та обсягом повноважень, що iх отримуi предВнставник, розрiзняють три види довiреностей: генеральнi (заВнгальнi), спецiальнi та разовi.

Генеральна довiренiсть видаiться на вчинення широкого кола угод та юридичних дiй (наприклад, генеральною i довiВнренiсть, яка видаiться керiвниковi фiлii юридичноi особи).

Спецiальна довiренiсть видасться представниковi на здiйсВннення багатьох однорiдних юридичних дiй. До спецiальних можна вiднести довiренiсть на представництво у судi, довiреВннiсть, яка видаiться експедиторовi на отримання вантажiв вiд залiзницi.

Разова довiренiсть видасться для вчинення однiii конкретВнноi угоди або iншоi юридичноi дii (наприклад, довiренiсть на отримання зарплати, на пiдписання певного договору).

Довiренiсть маi бути складена у письмовiй формi, про це свiдчить саме визначення довiреносВнтi, яке мiститься в ст. 64 ЦК Украiни[11]
. У деяких випадках стаВнвиться вимога, щоб довiренiсть була не просто письмовою, але й посвiдченою нотарiусом. Довiренiсть на укладення угод, що потребують нотарiальноi форми (наприклад, довiренiсть на купiвлю-продаж будинку), а також на вчинення дiй щодо державних, кооперативних та iнших громадських органiзацiй маi бути нотарiально посвiдчена, за винятком випадкiв, пеВнредбачених законодавством ч. 1 ст. 65 ЦК Украiни[12]
.

ДовiреВннiсть, за якою повноваження передаються у порядку передоВнручення, також маi бути нотарiально посвiдчена[13]
.

Вiдповiдно до ч. 2 ст. 65 ЦК[14]
Украiни до нотарiально посвiдВнчених довiреностей прирiвнюються: довiреностi вiйськовоВнслужбовцiв та iнших осiб, якi перебувають на лiкуваннi в госВнпiталях, санаторiях та iнших вiйськово-лiкувальних закладах, посвiдченi начальниками, iх заступниками з медичноi частиВнни, старшими i черговими лiкарями цих госпiталiв, санаторiiв та iнших вiйськово-лiкувальних закладiв; довiреностi вiйськоВнвослужбовцiв, а в пунктах дислокацii вiйськових частин, з'iдВннань, установ i вiйськово-навчальних закладiв, де немаi дерВнжавних нотарiальних контор та iнших органiв, що вчиняють нотарiальнi дii, також довiреностi робiтникiв i службовцiв, членiв iх сiмей i членiв сiмей вiйськовослужбовцiв, посвiдченi командирами (начальниками) цих частин, з'iднань, установ та закладiв; довiреностi осiб, якi перебувають у мiсцях позбавВнлення волi, посвiдченi начальниками мiсць позбавлення волi.

Довiренiсть на одержання заробiтноi плати та iнших плаВнтежiв, пов'язаних з трудовими вiдносинами, на одержання винагороди авторiв i винахiдникiв, пенсiй, допомог i стипенВндiй, грошей з ощадних кас, а також на одержання кореспонВнденцii, у тому числi грошовоi i посилковоi, може бути посвiдВнчена органiзацiiю, в якiй довiритель працюi або навчаiться, органiзацiiю за мiсцем його проживання, також адмiнiстраВнцiiю стацiонарного лiкувально-профiлактичного закладу, в якому вiн перебуваi на лiкуваннi[15]
.

Довiреностi органiзацiй, крiм тих, що видаються у порядку передоручення, нотарiального посвiдчення не вимагають[16]
. Вони видаються за пiдписом ii керiвника (в кооперативних i в громадських органiзацiях тАФ за пiдписом осiб, уповноважених на це статутом) з прикладенням печатки цiii органiзацii, а довiреностi на одержання чи видачу грошей та iнших майнових цiнностей пiдписуються також головним (старшим) бухгалтером цiii органiзацii.

Законодавство передбачаi наявнiсть у довiреностi обов'язВнкових реквiзитiв. Таким обов'язковим реквiзитом i дата ii вчинення. Вiдсутнiсть у довiреностi дати вчинення робить ii недiйсною. РЖншим обов'язковим реквiзитом i пiдпис довiриВнтеля, а для довiреностi, яка видаiться вiд iменi юридичноi особи тАФ прикладення печатки цiii юридичноi особи.

2. Посвiдчення довiреностi

Нотарiус засвiдчуi довiренiсть вiд iменi одноi або декiлькох осiб, на iм'я одноi або декiлькох осiб.

Довiренiсть, що видаiться в порядку передовiреностi, пiдлягаi нотарiальному посвiдченню при представленнi основноi довiреностi, в якоi обговорене право передовiренiстi, або при представленнi доказiв того, що представник по основному дорученню змушений до цього обставинами для охорони iнтересiв особи, яка видала довiренiсть. Довiренiсть, видана в порядку передовiреностi, не повинна мiстити в собi бiльше прав нiж надано по основному дорученню. Термiн дii довiренiсть, виданоi в порядку передовiреностi, не може перевищувати термiна дii довiренiсть, на пiдставi якоi вона видана.

3. Строк довiреностi.

Строк дii довiреностi не може перевиВнщувати трьох рокiв. Якщо строк у довiреностi не зазначений, вона зберiгаi силу протягом одного року з дня ii вчинення. Посвiдчена державним нотарiусом довiренiсть, що призначаВнiться для вчинення дiй за кордоном i не мiстить вказiвки про строк ii чинностi, зберiгаi силу до ii скасування особою, яка видала довiренiсть.

4. Передоручення

Особа, якiй видана довiренiсть, повинна особисто вчиняти тi дii, на якi вона уповноважена. Вона може передоручити iх вчинення iншiй особi, якщо уповноважена на це довiренiстю або примушена до цього обставинами для охорони iнтересiв особи, яка видала довiренiсть. ПередоруВнчення оформляiться нотарiально посвiдченою довiренiстю. Строк дii такоi довiреностi не може перевищувати строку дii основноi довiреностi, на пiдставi якоi ii видано. Особа, яка передала повноваження iншiй особi, маi сповiстити про це того, хто видав довiренiсть, i подати йому необхiднi вiдомостi про особу, якiй передано повноваження. Невиконання цього обов'язку покладаi на особу, що передала повноваження, вiдВнповiдальнiсть за дii особи, якiй вона передала повноваження, як за своi власнi (ст. 68 ЦК Украiни).

5. Припинення довiреностi

Чиннiсть довiреностi припиВнняiться внаслiдок: 1) закiнчення ii строку; 2) скасування доВнвiреностi особою, яка ii видала; 3) вiдмови особи, якiй видано довiренiсть; 4) припинення юридичноi особи, вiд iменi якоi видано довiренiсть; 5) припинення юридичноi особи, на iм'я якоi видано довiренiсть: 6) смертi громадянина, який видав довiренiсть, визнання громадянина недiiздатним, обмежено дiiздатним або безвiсно вiдсутнiм; 7) смертi громадянина, якому видано довiренiсть, визнання громадянина недiiздатВнним, обмежено дiiздатним або безвiсно вiдсутнiм. Особа, яка видала довiренiсть, маi право в будь-який час ii скасувати, а особа, якiй довiренiсть видано, може вiдмовиВнтися вiд неi, що теж призводить до припинення дii довiреносВнтi. Угода про вiдмову вiд цього права недiйсна. З припиненВнням довiреностi втрачаi силу передоручення[17]
.

Особа, яка видала довiренiсть, зобов'язана сповiстити про ii скасування особу, якiй довiренiсть видано, а також вiдомих iй третiх осiб, для представництва перед якими видано довiВнренiсть. Такий же обов'язок покладаiться на правонаступниВнкiв особи, що видала довiренiсть, а у разi визнання особи, яка видала довiренiсть, недiiздатною чи обмежено дiiздатною таВнкий обов'язок покладаiться на опiкуна або пiклувальника. Права та обов'язки, що виникли внаслiдок дiй особи, якiй видано довiренiсть до того, як ця особа дiзналася або повинна була дiзнатися про ii припинення, зберiгають силу для того, хто видав довiренiсть, i його правонаступникiв щодо третiх осiб. Це правило не застосовуiться, якщо третя особа знала або повинна була знати, що дiя довiреностi припинилася. При припиненнi довiреностi особа, якiй ii видано, або ii правонаступники повиннi негайно повернути довiренiсть[18]
.

Список використаноi лiтератури:

1. ЗобовтАЩязальне право: теорiя i практика. Навч. Посiбн. Для студентiв юрид. Вузiв i фак. ун тАУ iв / О. В. Дзера, Н. С. Кузнiцова, В. В. Луць та iншi; За ред. О. В. Дзери. тАУ К.: Юрiнком РЖнтер, 1998. тАУ 912 с.;

2. О. А. Пiдопригора, Д. В. Боброва: Цивiльне право. Ч. 2. тАУ К.: 1996;

3. Цивiльний кодекс Украiнськоi РСР. Цивiльний процесуальний кодекс Украiни // Бюлетень законодавства i юридичноi практики Украiни. тАУ 1999. № 1. тАУ 264 с.;

4. Гражданский кодекс Украинской ССР: Научно тАУ практ. коммент. Пер. с укр. / И. Г. Агапов, М. И. Бару, И. А. Беленчук и др. тАУ К.: Политиздат Украины, 1981. тАУ 639 с.;

5. Международная купля тАУ продажа. Сборник международно тАУ правовых документов. тАУ Ер.; Изд. ВлМхитар ГошВ», 1997. тАУ 240 с.;

6. Закон Украiни тАЬПро обтАЩiднання громадянтАЭ вiд 16.06.92 ВР N 2461-XII

Додатки

Додаток №1

С т а т т я 62 ЦК Украiни. Представництво

Угода, укладена однiiю особою (представником) вiд iменi другоi особи (яку представляють) в силу повноваження, що грунтуiться на довiреностi, законi або адмiнiстративному актi, безпосередньо створюi, змiнюi i припиняi цивiльнi права i обов'язки особи, яку представляють. Повноваження можуть також випливати з обстановки, в якiй дii представник (продавець в роздрiбнiй торгiвлi, касир тощо). Представник не може укладати угоди вiд iменi особи, яку вiн представляi, нi у вiдношеннi себе особисто, нi у вiдношеннi другоi особи, представником якоi вiн одночасно i. Не допускаiться укладення через представника угоди, яка за своiм характером може бути укладена лише особисто, а так само iнших угод, зазначених у законi.

Додаток №2

ч. 1. С т а т т я 26. ЦК Украiни

Юридична особа маi цивiльну правоздатнiсть вiдповiдно до встановлених цiлей ii дiяльностi.

ч. 2. С т а т т я 64. ЦК Украiни

С т а т т я 20 Закону Украiни "Про об'iднання громадян".

Для здiйснення цiлей i завдань, визначених у статутних документах, зареiстрованi об'iднання громадян користуються правом: виступати учасником цивiльно-правових вiдносин, набувати майновi i немайновi права; представляти i захищати своi законнi iнтереси та законнi iнтереси своiх членiв (учасникiв) у державних та громадських органах; брати участь у полiтичнiй дiяльностi, проводити масовi заходи (збори, мiтинги, демонстрацii тощо); iдейно, органiзацiйно та матерiально пiдтримувати iншi об'iднання громадян, надавати допомогу в iх створеннi; створювати установи та органiзацii; одержувати вiд органiв державноi влади i управлiння та органiв мiсцевого самоврядування iнформацiю, необхiдну для реалiзацii своiх цiлей i завдань; вносити пропозицii до органiв влади i управлiння; розповсюджувати iнформацiю i пропагувати своi iдеi та цiлi; засновувати засоби масовоi iнформацii. Громадськi органiзацii мають право засновувати пiдприiмства, необхiднi для виконання статутних цiлей. У порядку, передбаченому законодавством, полiтичнi партii також мають право: брати участь у виробленнi державноi полiтики; брати участь у формуваннi органiв влади, представництва в iх складi; доступу пiд час виборчоi кампанii до державних засобiв масовоi iнформацii. Об'iднання громадян користуються iншими правами, передбаченими законами Украiни.

Додаток №3
Стаття 63. ЦК Украiни

Наслiдки укладення угоди особою, не уповноваженою на це або з перевищенням повноважень Угода, укладена вiд iменi другоi особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створюi, змiнюi i припиняi цивiльнi права i обов'язки для особи, яку представляють, лише в разi дальшого схвалення угоди цiiю особою. Наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дiйсною з моменту ii укладення.

Додаток №4
Стаття 386. ЦК Украiни

Договiр доручення За договором доручення одна сторона (повiрений) зобов'язуiться виконати вiд iменi й за рахунок другоi сторони (довiрителя) певнi юридичнi дii.

Додаток №5
Стаття 14. ЦК Украiни

Обсяг дiiздатностi неповнолiтнiх, якi не досягли п'ятнадцяти рокiв За неповнолiтнiх, якi не досягли п'ятнадцяти рокiв, угоди укладають вiд iх iменi батьки (усиновителi) або опiкун. Вони вправi учиняти лише дрiбнi побутовi угоди. Права неповнолiтнiх вiком до п'ятнадцяти рокiв по внесенню вкладiв у кредитнi установи i по розпорядженню внесеними ними вкладами визначаються законодавством Украiни.

Стаття 16. ЦК Украiни

Громадянин, який внаслiдок душевноi хвороби або недоумства не може розумiти значення своiх дiй або керувати ними, може бути визнаний судом недiiздатним в порядку, передбаченому Цивiльним процесуальним кодексом Украiнськоi РСР, i над ним встановлюiться опiка. Вiд iменi душевнохворого або недоумкуватого, визнаного недiiздатним, угоди укладаi його опiкун. В разi видужання або значного полiпшення здоров'я громадянина, визнаного недiiздатним, суд поновлюi його в дiiздатностi.

Додаток №6
Стаття 64. ЦК Украiни

Довiренiсть Довiренiстю визнаiться письмове уповноваження, яке видаiться однiiю особою iншiй особi для представництва перед третiми особами. Довiренiсть юридичнiй особi може бути видана тiльки на укладення угод, що не суперечать ii статутовi (положенню) або загальному положенню про органiзацii даного виду.

Додаток №7
Стаття 65. ЦК Украiни

Форма довiреностi Довiренiсть на укладення угод, що потребують нотарiальноi форми, а також на вчинення дiй щодо державних, кооперативних та iнших громадських органiзацiй повинна бути нотарiально посвiдчена, за винятком випадкiв, передбачених у цьому Кодексi, та iнших випадкiв, коли спецiальними правилами допущена iнша форма довiреностi. До нотарiально посвiдчених довiреностей прирiвнюються: 1) довiреностi вiйськовослужбовцiв та iнших осiб, якi перебувають на лiкуваннi в госпiталях, санаторiях та iнших вiйськово-лiкувальних закладах, посвiдченi начальниками, iх заступниками по медичнiй частинi, старшими i черговими лiкарями цих госпiталiв, санаторiiв та iнших вiйськово-лiкувальних закладiв; 2) довiреностi вiйськовослужбовцiв, а в пунктах дислокацii вiйськових частин, з'iднань, установ i вiйськово-навчальних закладiв, де немаi державних нотарiальних контор, приватних нотарiусiв, посадових осiб та органiв, що вчиняють нотарiальнi дii, також довiреностi робiтникiв i службовцiв, членiв iх сiмей i членiв сiмей вiйськовослужбовцiв, посвiдченi командирами (начальниками) цих частин, з'iднань, установ i закладiв; 3) довiреностi осiб, якi перебувають у мiсцях позбавлення волi, посвiдченi начальниками мiсць позбавлення волi. Довiренiсть на одержання заробiтноi плати та iнших платежiв, пов'язаних з трудовими вiдносинами, на одержання винагороди авторiв i винахiдникiв, пенсiй, допомог i стипендiй, грошей з ощадних кас, а також на одержання кореспонденцii, в тому числi грошовоi i посилковоi, може бути посвiдчена органiзацiiю, в якiй довiритель працюi або навчаiться, житлово-екслуатацiйною органiзацiiю за мiсцем його проживання, а також адмiнiстрацiiю стацiонарного лiкувально-профiлактичного закладу, в якому вiн перебуваi на лiкуваннi. (iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 3764-08 вiд 25.04.75)

Додаток №8
ч.2. Стаття 68. ЦК Украiни

Довiренiсть, за якою повноваження передаються iншiй особi, повинна бути нотарiально посвiдчена.

Додаток №9
Стаття 66. ЦК Украiни

Довiреностi державних, кооперативних та iнших громадських органiзацiй Довiренiсть вiд iменi державноi органiзацii видаiться за пiдписом ii керiвника з прикладенням печатки цiii органiзацii. Довiренiсть вiд iменi кооперативноi або iншоi громадськоi органiзацii видаiться за пiдписом осiб, уповноважених на це ii статутом, з прикладенням печатки цiii органiзацii. Довiренiсть вiд iменi державноi, кооперативноi або iншоi громадськоi органiзацii на одержання чи видачу грошей та iнших майнових цiнностей повинна бути пiдписана також головним (старшим) бухгалтером цiii органiзацii. Порядок видачi i форма довiреностей на вчинення операцiй у банку i довiреностей на укладення угод у галузi зовнiшньоi торгiвлi визначаються спецiальними правилами.

Додаток №10
Стаття 69. ЦК Украiни

Чиннiсть довiреностi припиняiться внаслiдок : 1) закiнчення строку довiреностi; 2) скасування довiреностi особою, яка ii видала; 3) вiдмови особи, якiй видана довiренiсть; 4) припинення юридичноi особи, вiд iменi якоi видана довiренiсть; 5) припинення юридичноi особи, на iм'я якоi видана довiренiсть; 6) смертi громадянина, який видав довiренiсть, визнання громадянина недiiздатним, обмежено дiiздатним або безвiсно вiдсутнiм; 7) смертi громадянина, якому видано довiренiсть, визнання громадянина недiiздатним, обмежено дiiздатним або безвiсно вiдсутнiм. Особа, яка видала довiренiсть, може в усякий час скасувати довiренiсть або передоручення, а особа, якiй довiренiсть видана, - вiдмовитися вiд неi. Угода про вiдмову вiд цього права недiйсна. З припиненням довiреностi втрачаi силу передоручення.

Додаток №11
Стаття 70. ЦК Украiни

Особа, яка видала довiренiсть, зобов'язана сповiстити про ii скасування (пункт другий статтi 69 цього Кодексу) особу, якiй довiренiсть видана, а також вiдомих iй третiх осiб, для представництва перед якими видана довiренiсть. Такий же обов'язок покладаiться на правонаступникiв особи, що видала довiренiсть, а у вiдповiдних випадках тАФ на опiкуна або пiклувальника. Права i обов'язки, що виникли внаслiдок дiй особи, якiй видана довiренiсть до того, як ця особа дiзналася або повинна була дiзнатися про ii припинення, зберiгають силу для того, хто видав довiренiсть, i його правонаступникiв щодо третiх осiб. Це правило не застосовуiться, якщо третя особа знала або повинна була знати, що дiя довiреностi припинилась. При припиненнi довiреностi особа, якiй вона видана, або ii правонаступники повиннi негайно повернути довiренiсть.

Вместе с этим смотрят:

"Заказные" убийства и их предупреждение

"Зеленые", как субъект мировой политики

"Земледельческий закон" Византии, система хозяйства, формы собственности и аренды византийской общины

"Присвоение" и "растрата": сущность и признаки

"Русская Правда" как памятник Древнерусского права