ЦИВРЖЛЬНИЙ ТА АРБРЖТРАЖНИЙ ПРОЦЕС
МРЖНРЖСТЕРСТВО АГРАРНОРЗ ПОЛРЖТИКИ УКРАРЗНИ
СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНРЖВЕРСИТЕТ
КОНТРОЛЬНА РОБОТА З ПРЕДМЕТУ
тАЬЦИВРЖЛЬНИЙ ТА АРБРЖТРАЖНИЙ ПРОЦЕСтАЭ
студента заочного факультету
3 курсу
групи тАЬПравове забезпечення АПКтАЭ
Шатова Сергiя Леонiдовича
987159
м. Суми 2000 р.
ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
1. Поняття цивiльного процесуального права. Предмет i метод
ЦПП - це сукупнiсть i система правових норм, предметом регулювання котрих i суспiльнi вiдносини в сферi здiйснення правосуддя в цивiльних справах. Цi вiдносини визначають процесуальний порядок виробництва в цивiльних справах, встановлений ЦПК i iншими законами Украiни. Цей порядок складаiться з виробництва по розгляду i рiшенню справ по спорах, котрi виникають з цивiльних, сiмейних, трудових i iнших правовiдносин, справ, котрi виникають з адмiнiстративно-правових вiдносин, i справ окремого виробництва, тобто з виробництва по цивiльних справах.
Предметом цивiльного процесуального права i процесуальний порядок виробництва по цивiльних справах. Вiн визначаiться: системою процесуальних дiй, котрi виконуються судом, органом судового виконання, учасниками процесу; змiстом, формою, умовами виконання процесуальних дiй; системою цивiльно-процесуальних прав i обов'язкiв суб'iктiв правовiдносин, котрi визначають змiст цивiльно-процесуальних дiй; гарантiями реалiзацii цивiльно-процесуальних прав i обов'язкiв.
Система ЦПП - це сукупнiсть норм i iнститутiв галузi права, зумовлених предметом правового регулювання. Вона визначаiться структурою ЦПК i складаiться з двох частин - загальноi i особливоi. Загальна об'iднуi норми i iнститути ЦПП, котрi мають значення для всiii галузi, всiх видiв виробництва i стадiй цивiльного процесу (роздiли I i II ГПК). У особливу частину включенi норми i iнститути, котрi регулюють порядок розгляду i рiшення справ по стадiях судочинства (роздiли III-VI ГПК).
Цивiльно-процесуальнi правовiдношення - це врегульованi нормами ЦПП вiдносини, котрi виникають мiж судами i органами судового виконання як мiж собою, так i з учасниками процесу - громадянами i юридичними особами в цивiльному судочинствi.
Данi вiдносини мають вольовий характер. Це виявляiться в тому, що вони забезпечують правовий зв'язок двох осiб мiж собою - одна маi право вимагати вiд iншоi певних процесуальних дiй, а та, в свою чергу зобов'язаний дiяти вiдповiдним образом або стриматися вiд дiй. Однак права i обов'язки суду i органу судового виконання у вiдносинах з iншими суб'iктами характеризуються особливiстю, котра полягаi в тому, що вони вiдображають iх владнi повноваження як державних органiв судовоi влади, котрi здiйснюють правосуддя i примусове виконання судових рiшень.
У судочинствi по конкретнiй цивiльнiй справi виникають не однi комплекснi правовiдносини, а система численних процесуальних правовiдносин мiж його суб'iктами по схемi суд - позивач, суд - вiдповiдач, суд - прокурор, суд - свiдок i т. д.
Цивiльно-процесуальнi правовiдношення характеризуються наступними ознаками: виникають на основi норм ЦПП внаслiдок iх реалiзацii, утворюються мiж учасниками суспiльних вiдносин - судом, органом судового виконання як мiж собою, так i окремо з кожною особою пiд час судочинства по цивiльнiй справi; юридично закрiплюють взаiмну поведiнку вказаних суб'iктiв за допомогою iх суб'iктивних процесуальних прав i обов'язкiв; реалiзацiя суб'iктивних цивiльних прав i виконання суб'iктивних обов'язкiв забезпечуiться засобами правового впливу - санкцiями цивiльно-процесуального, кримiнального, адмiнiстративного i трудового права.
Правосуддя в цивiльних справах здiйснюiться тiльки судом i на засадах рiвностi перед законом i судом усiх громадян незалежно вiд iх походження, соцiального i майнового стану, расовоi i нацiональноi належностi, статi, освiти, мови, ставлення до релiгii, роду i характеру занять, мiсця проживання та iнших обставин. Цивiльнi справи у всiх судах розглядаються колегiально або одноособово суддями, обраними у встановленому порядку.
Суддя при одноособовому розглядi справи дii вiд iменi суду.
При колегiальному розглядi справ суддi користуються рiвними правами з головуючим у судовому засiданнi у вирiшеннi всiх питань, що виникають при розглядi справи i прийняттi рiшення.
Суд вирiшуi справи на пiдставi Конституцii, iнших актiв законодавства Украiни, мiжнародних договорiв Украiни в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Суд у випадках, передбачених законом, застосовуi норми права iнших держав.
В разi вiдсутностi закону, що регулюi спiрнi вiдносини, суд застосовуi закон, що регулюi подiбнi вiдносини, а при вiдсутностi такого закону суд виходить iз загальних начал i змiсту законодавства Украiни.
2. Загальнi положення Закону Украiни тАЬПро арбiтражний судтАЭ
Загальнi положення Закону Украiни тАЬПро арбiтражний судтАЭ визначають орган, що здiйснюi правосуддя в господарських вiдносинах тАУ арбiтражний суд; законодавство, яким регулюiться дiяльнiсть цього органу; завдання арбiтражного суду, принципи його органiзацii i дiяльностi.
Згiдно з Конституцiiю Украiни, правосуддя в господарських вiдносинах здiйснюiться арбiтражним судом, котрий i незалежним органом у вирiшеннi всiх господарських спорiв, що виникають мiж юридичними особами, державними та iншими органами, а також у розглядi справ про банкрутство.
Органiзацiя i дiяльнiсть арбiтражного суду визначаються наступними нормативними актами: Конституцiiю Украiни, Законом Украiни тАЬПро арбiтражний судтАЭ, Арбiтражним процесуальним кодексом Украiни, iншими законодавчими актами Украiни, а також мiждержавними договорами й угодами, ратифiкованими у встановленому порядку.
У загальних положеннях Закону видiлено наступнi завдання арбiтражного суду:
- захист прав та охоронюваних законом iнтересiв учасникiв господарських правовiдносин;
- сприяння змiцненню законностi у сферi господарських вiдносин;
- внесення пропозицiй, спрямованих на вдосконалення правового регулювання господарськоi дiяльностi.
Арбiтражний суд в Украiнi утворюiться на засадах призначення всiх суддiв Верховною Радою Украiни.
Вiн здiйснюi правосуддя лише на принципах:
- законностi;
- незалежностi, в тому числi й вiд органiв законодавчоi та виконавчоi влади, i пiдкорення тiльки законовi;
- рiвностi усiх учасникiв судового процесу перед законом i арбiтражним судом;
- змагальностi сторiн та свободи в наданнi ними арбiтражному суду своiх доказiв i у доведеннi перед судом iх переконливостi;
- арбiтрування;
- гласностi та вiдкритого розгляду справ, за винятком випадкiв, коли це суперечить iнтересам охорони державноi та комерцiйноi таiмницi або коли i обТСрунтованi заперечення однiii iз сторiн;
- обов'язковостi виконання рiшень, ухвал, постанов арбiтражного суду.
ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА
1. Торговельна органiзацiя заявила позов радгоспу i автотранспортному пiдприiмству, яке направило автомашину i водiя для перевози овочiв в порядку надання допомоги по вказiвцi мiсцевих органiв влади, про стягнення вартостi недостаючи помiдорiв.
В товарно-транспортнiй накладнiй було вказане автотранспортне пiдприiмство, що здiйснюi перевозу вантажу. Радгосп заперечував проти позову, посилаючись на провину авто пiдприiмства в недостачi вантажу, а також на те, що автомашина звiшувалась при вiдправцi в присутностi представника управлiння сiльського господарства, i кiлькiсть вантажу визначена вiрно.
Перевiзник також не згодився з позовом, вказуючи на те, що вiдповiдальнiсть у даному випадку повинен нести радгосп, який був вантажовiдправником, що автомашина i водiй були направленi для вивозу овочiв у порядку надання допомоги радгоспу по вказiвцi мiсцевих органiв влади.
Як слiд поступити арбiтражному суду?
Згiдно iз статтею 362 Цивiльного кодексу, перевiзник вiдповiдаi за втрату, нестачу i пошкодження прийнятого до перевезення вантажу i багажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
Оскiльки автомашина звiшувалась при вiдправцi вантажу i його кiлькiсть визначена вiрно, то провини вiдправника в недостачi немаi.
Арбiтражному суду потрiбно зтАЩясувати, яка кiлькiсть вантажу була здана перевiзником одержувачу (торгiвельнiй органiзацii). Якщо кiлькiсть зданого вантажу вiдповiдаi його кiлькостi при вiдправцi, то суд маi не задовольнити позов, але якщо зтАЩясуiться, що кiлькiсть зданого вантажу була меншою, суд повинен задовольнити позов до перевiзника i не приймати до уваги його посилання на направлення по вказiвцi мiсцевих органiв влади.
2. Перевiрте, чи вiрно викладенi резолютивнi частини в рiшеннях суду:
1) стягнути з Маленького щомiсячно алiменти на утримання доньки Ольги (д.н. 24.05.95) на користь Маленькоi Таiсii Петрiвни з 02 квiтня 1997 до повнолiття дитини.
2) стягнути з Морозова Р.С., який проживаi: м. Конотоп, вул. Шевченка, 29, на користь Троiкуровоi Н.Н. 2500 грн., якi отриманi в бор на три мiс. для придбання матерiалiв на ремонт квартири.
3) просити директора ВО тАЬЕлектронтАЭ поновити Кукушкiна на роботi i стягнути на його користь 632 грн. За вимушений прогул. На пiдставi ст. 109 УПК 632 грн., присудженi з ВО тАЬЕлектронтАЭ на користь Кукушкiна стягнути з особи, яка винна в незаконному звiльненнi.
4) роздiлити сумiсно нажите майно Петренко М.РЖ. та Петренко К.М. вартiстю 7000 грн. У рiвних частинах.
Згiдно iз статтею 203 ЦК, резолютивна частина повинна мiстити в собi виведення суду про задоволення позову або про вiдмову в позовi повнiстю або частково, вказiвку на розподiл судових витрат, термiн i порядок оскарження рiшення. Тому у всiх чотирьох випадках резолютивнi частини в рiшеннях суду викладенi не вiрно.
Крiм того, в першомувипадку не вказано iмтАЩя та по батьковi вiдповiдача, у другому випадку непотрiбно вказувати адресу вiдповiдача тАУ це може бути вказано у вступнiй частинi, а з якою метою були отриманi в борг грошi тАУ в описовiй. У третьому випадку слово тАЬпросититАЭ слiд замiнити на тАЬзобовтАЩязатитАЭ, також вiдсутнi iмтАЩя та по батьковi Кукушкiна.
Список використаноi лiтератури:
1. Цивiльний процесуальний кодекс Украiни.
2. Закон Украiни тАЬПро арбiтражний судтАЭ.
3. Штефан тАЬЦивiльне процесуальне право УкраiнитАЭ.
4. Притика Д.РЖ. тАЬАрбiтражне процесуальне право УкраiнитАЭ.
Вместе с этим смотрят:
"Заказные" убийства и их предупреждение
"Зеленые", как субъект мировой политики
"Земледельческий закон" Византии, система хозяйства, формы собственности и аренды византийской общины
"Присвоение" и "растрата": сущность и признаки
"Русская Правда" как памятник Древнерусского права