РЖнженерний генiй Риму

МРЖНРЖСТЕРСТВО ОСВРЖТИ УКРАРЗНИ

НАЦРЖОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГРЖЧНИЙ УНРЖВЕРСИТЕТ iм. М.П. ДРАГОМАНОВА

РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:

тАЬРЖНЖЕНЕРНИЙ ГЕНРЖЙ РИМУтАЭ

Студента Юрiка

КИРЗВ тАУ 2001

ЗМРЖСТ

ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3

РЕСПУБЛРЖКАНСЬКИЙ ПЕРРЖОД . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .4

РЖМПЕРСЬКИЙ ПЕРРЖОД . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .8

ГЕНРЖАЛЬНРЖ ВРЖДКРИТТЯ РИМЛЯН . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17

ВИСНОВОК . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .19

СПИСОК ЛРЖТЕРАТУРИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .21

Архiтектура (зодчество) тАУ мистецтво будувати будинки i iхнi комплекси, призначенi для повсякденних запитiв приватного, громадського життя i дiяльностi людей. Будь-який будинок укладаi в собi життiво необхiдне просторове ядро тАУ iнтертАЩiр. Його характер, виражений у зовнiшнiй формi, визначений призначенням, умовами життя, потребою у зручностi, у просторi i волi руху. ЗвтАЩязана у своiму розвитку з постiйно мiнливими матерiальними потребами людини, з розвитком науки i технiки, архiтектура i однiiю з форм матерiальноi культури.

Разом з тим архiтектура тАУ один з видiв мистецтва. У художнiх образах архiтектури вiдбиваються i лад громадського життя, i рiвень духовного розвитку суспiльства, i його естетичнi iдеали. Архiтектурний задум, його доцiльнiсть розкриваються в органiзацii просторiв iнтертАЩiру, в угрупуваннi архiтектурних мас, у пропорцiйних вiдносинах частин i цiлого, у ритмiчному ладi. Спiввiдношення iнтертАЩiру й обсягу будинку характеризуi своiрiднiсть художньоi мови архiтектури.

Велике значення маi художнi оформлення зовнiшнього виду будинкiв. Як жоден iнший вид мистецтва, архiтектура постiйно впливаi своiми художнiми i монументальними формами на свiдомiсть маси людей. Вона вiдкриваi своiрiднiсть навколишньоi природи. Мiста, подiбно людям, мають неповторне обличчя, життя, iсторiю. Вони оповiдають про сучасне життя, про iсторiю минулих поколiнь.

Рiзноманiття суспiльних потреб людини народжуi розмаiтiсть типiв архiтектури: житловоi, суспiльно-цивiльноi, промисловоi. Мiстобудування враховуi характер мiсцевостi, економiки, умови транспорту, розмiщення населення. У перiоди художнього пiдйому архiтектура гармонiчно розвиваiться в спiвдружностi з iншими видами мистецтва. Скульптура, живопис, декоративнi мистецтва втiлюють у конкретних образах iдеi, закладенi у спорудi. РЖ архiтектура й образотворче мистецтво збагачують один одного в цьому синтезi.

Пiд Древнiм Римом розумiiться не тiльки мiсто Рим античноi епохи але й усi завойованi ним краiни i народи, що входили до складу колосальноi Римськоi держави тАУ вiд Британських островiв до РДгипту. Римське мистецтво тАУ вище досягнення i пiдсумок розвитку давнього мистецтва. Його створювали не тiльки римляни (чи iталiки), але й древнi iгиптяни, греки, шини, жителi Пiренейського пiвострова, Галii, Древньоi Нiмеччини й iншi народи, пiдкоренi Римом, що iнодi стояли на бiльш високому рiвнi культурного розвитку. Римське мистецтво склалося на основi складного взаiмопроникнення самобутнього мистецтва мiсцевих iталiйських племен i народiв, у першу чергу могутнiх етрускiв, власникiв давньоi високорозвиненоi самобутньоi художньоi культури. Вони познайомили римлян з мистецтвом мiстобудування (рiзнi варiанти зведень, тосканський ордер, iнженернi споруди, храми i житловi будинки та iн.), настiнним монументальним живописом, скульптурним i мальовничим портретом, що вiдрiзняiться гострим сприйняттям натури i характеру.

У художнiй майстерностi, безумовно, панувала давньогрецька школа, зате на форми мистецтва в кожнiй провiнцii Римськоi держави впливали мiсцевi традицii. Особливо великий внесок у створення римськоi культури внесли грецькi колонiсти в Пiвденнiй РЖталii i Сицилii, iхнi багатi мiста були центрами наукового життя i художньоi культури античностi.

Широта мiстобудування, що розвивалося не тiльки в РЖталii, але й провiнцiях, вiдрiзняi римську архiтектуру. Сприйнявши вiд етрускiв i грекiв рацiонально органiзоване, строге планування, римляни удосконалили ii i втiлили в мiстах бiльшого масштабу. Цi планування вiдповiдали умовам життя: торгiвлi величезного розмаху, духу вояччини i суворiй дисциплiнi, тяжiнню до розваг i парадностi. У римських мiстах у певнiй мiрi враховувалися потреби вiльного населення, санiтарнi нестатки, тут зводилися параднi вулицi з колонадам, арками, монументами.

Древнiй Рим дав людству справжнi культурне середовище: прекрасно спланованi, зручнi для життя мiста з брукованими дорогами, мостами, будинками бiблiотек, архiвiв, нiмфеiв (святилищ, священних нiмфам), палацiв, вiлл i просто гарних будинкiв з добротними красивими меблями тАУ усе те, що характерно для цивiлiзованого суспiльства.

Римляни вперше стали будувати тАЬтиповiтАЭ мiста, прообразом яких зтАЩявилися римськi вiйськовi табори. Прокладалися двi перпендикулярнi вулицi-кардо i декуманум, на перехрестя яких зводили центр мiста. Мiське планування пiдкорялося строго продуманiй схемi.

Практичний склад римськоi культури позначався в усьому тАУ у тверезостi мислення, нормативному представленнi про доцiльний миропорядок, у скрупульозностi римського права, що враховувало всi життiвi ситуацii, у тяжiннi до точних iсторичних фактiв, у високому розквiтi лiтературноi прози, у примiтивнiй конкретностi релiгii.

У римському мистецтвi перiоду розквiту головну роль грала архiтектура, памтАЩятники якоi i тепер, навiть у руiнах скоряють своiю мiццю. Римляни поклали початок новiй епосi свiтового зодчества, у якому основне мiсце належало спорудженням суспiльним, що втiлили iдеi могутностi держави i розрахованим на величезнi кiлькостi людей.

В усьому древньому свiтi римська архiтектура не маi собi рiвноi по висотi iнженерного мистецтва, рiзноманiттю типiв споруджень, багатству композицiйних форм, масштабу будiвництва. Римляни ввели iнженернi спорудження (акведуки, мости, дороги, гаванi, мiцностi) як архiтектурнi обтАЩiкти в мiський, сiльський ансамбль i пейзаж.

Краса i мiць римськоi архiтектури розкриваються в розумнiй доцiльностi, у логiку структури спорудження, у художньо точно знайдених пропорцiях i масштабах, лаконiзмi архiтектурних засобiв, а не в пишнiй декоративностi. Величезним завоюванням римлян було задоволення практичних побутових i суспiльних потреб не тiльки пануючого класу, але i мас мiського населення.

РЖсторiя Риму подiляiться на два етапи. Перший тАУ епоха республiки, тАУ що почався у кiнцi VРЖ ст. до н.е., коли з Риму були вигнанi етруськi царi, i тривав до середини РЖ ст. до н.е. Другий етап тАУ iмператорський тАУ почався правлiнням Октавiана Августа, що перейшло до iдиновладдя, i тривав до РЖV ст. н.е.

РЕСПУБЛРЖКАНСЬКИЙ ПЕРРЖОД

Початок давньоримського мистецтва належить до перiоду республiки (кiнець VРЖ тАУ середина РЖ ст. до н.е.). Воно досягло розквiту в перiод утворення свiтовоi рабовласницькоi держави, рiзнорiдноi за етнiчним i соцiальним складом складноi по господарськiй i громадськiй органiзацii.

Потреби римського суспiльства породили багато типiв споруджень: амфiтеатри, терми, трiумфальнi арки, акведуки та iн. На римському ТСрунтi дiстали нове архiтектурне рiшення палаци, особняки, вiлли, театри, храми, мости, надгробнi памтАЩятники. Рацiоналiзм, що лежить в основi римськоi архiтектури, виявлявся в просторовому розмаховi, конструктивнiй логiцi i цiлiсностi гiгантських архiтектурних комплексiв, суворiй симетрii i чiткостi.

З поширенням римського панування на Грецiю й еллiнiстичнi держави в Рим проникнули витонченiсть i розкiш еллiнiстичних мiст. Приплив багатств iз завойованих краiн протягом РЖРЖРЖ-РЖ ст. до н.е. змiнили вдачi римлян, породжуючи серед панiвних класiв марнотратство. Ввозилися у величезнiй кiлькостi знаменитi грецькi статуi i картини грецьких майстрiв. Римськi храми, палаци перетворилися у свого роду музеi мистецтва.

Захоплення грецьким мистецтвом зтАЩявилося насамперед у звертаннi до ордерноi системи. У той час як у грецькiй архiтектурi ордер вiдiгравав конструктивну роль, у Римi вiн використовувався головним чином у декоративних цiлях.

Опорнi функцii в римськiй архiтектурi виконувала звичайно стiна. Римляни винайшли бетон тАУ найважливiший будiвельний матерiал, за допомогою якого закрiплювали будiвлi, що споруджуються. Вони вiдкрили новий спосiб зведення будинкiв тАУ монолiтно-оболончатий замiсть стояково-балковоi системи. При стояково-балковiй системi, як видно з назви, основу конструкцii складають двi стiйки, на яких лежить горизонтальна балка. Основу монолiтно-оболончатоi системи складають двi вузькi цегельнi стiни, мiж якими залитий битий щебiнь з бетоном, зовнi вони облицьовувалися мармуром чи iншими породами каменiв. Переваги новоi системи будiвництва виднi i зараз: вiд багатьох грецьких храмiв з iхнiми колонами, на яких лежать перекриття i фронтони, залишилося по 2-3 колони, багато ж римських будинкiв дожили до наших днiв.

Велике мiсце належало арцi, що спиралася на масивнi стовпи. Колони не могли нести на собi навантаження багатоповерхових споруджень iз склепiнними i купольними перекриттями i лише в аркадах зберiгали конструктивну роль, причому частiше застосовувалися запозичений у грекiв пишний коринфський ордер i строгий тосканський, успадкований вiд етрускiв.

Головне завоювання римлян у будiвництвi суспiльних споруджень тАУ створення величезних внутрiшнiх просторiв, вiльних вiд внутрiшнiх опор. Необхiднiсть iхнiх перекриттiв викликала розвиток могутнiх склепiнних i купольних конструкцiй, що лише обмежено застосовувалися на Сходi й у Грецii. Римська технiка стала широко використовуватися в цивiльнiй i культовiй архiтектурi. Вона послужила зразком для розвитку вiзантiйськоi i iвропейськоi архiтектури.

Основною формою перекриттiв був цилiндричний звiд з бетону i каменю. Його бiчний тиск сприймала опорна стiна, що грала важливу роль у римськiй архiтектурi. З перетинання двох цилiндричних зводiв однаковоi висоти в пiднiжжях зводу (п'ятах) i вершинi (де закладений замковий камiнь) вийшов хрестовий звiд. При рiвностi прольотiв вiн даi в планi квадрат. Внутрiшня поверхня зводiв утворюi у перетинаннi гострi краi тАУ ребра, у пiдставi яких зосереджуiться тиск зводу. Це дало можливiсть прорiзати опорнi стiни напiвциркульними арками, замiнити стiну окремими стовпами, що приймали на себе тиск арки.

Витягнутi в довжину примiщення залiв-галерей звичайно подiлялися на квадрати i перекривалися ланцюгом хрестових зводiв, що породжувало ефектне розчленування внутрiшнього простору. З круглих в планi будинку перекриттiв, якi рiвномiрно пiднiмалися нагору, виник купольний звiд, що утворила пiвкуля, розташована на цилiндричнiй пiдставi. Багатокутнi в планi примiщення перекривалися зiмкнутими зводами (монастирський звiд) чи сферичним куполом. В останньому випадку купол спирався своiм кiльцем тiльки на середину причiлкiв, а перехiд вiд форми окружностi до багатокутника заповнювався ввiгнутими сферичними стiнами тАУ тАЬвiтриламитАЭ.

У республiканський перiод склалися основнi типи римськоi архiтектури. Сувора простота життiвого укладу в умовах постiйних запеклих воiн знайшла вiдображення в конструктивнiй логiцi монументальних iнженерних споруджень. У них ранiш за все проявилася своiрiднiсть римського мистецтва.

Уявiмо собi Рим в епоху республiки.

Звертають увагу грандiознi спорудження тАУ древнi обороннi стiни Риму, що виникли ще у VРЖРЖРЖ ст. до н.е. на трьох пагорбах: Капитолii, Палатинi i Квирипалi, викладенi з каменю (рання тАУVРЖ ст. до н.е. i так звана Сервiiва стiна тАУ 378 тАУ352 р. до н.е.).

Римськi дороги мали важливе стратегiчне значення, вони поiднували рiзнi частини краiни. Ведуча до Риму Атiiва дорога (VРЖ-РЖРЖРЖ ст. до н.е.) для руху когорт i гiнцiв була першою з мережi дорiг, що покрили пiзнiше всю РЖталiю. Бiля долини Ариччи дорога, мощена товстим шаром бетону, щебеню, плитами лави i туфу, йшла через рельiф мiсцевостi по масивнiй стiнi (197 м довжиною, 11 м висотою), розчленованоi в нижнiй частинi трьома наскрiзними арковими прольотами для гiрських вод.

Потупово в наступнi столiття Рим стаi найбiльш багатим водою мiстом свiту. Могутнi мости й акведуки (акведук Апеля Клавдiя, 311р. до н.е., акведук Марцiя, 144р. до н.е.), що пробiгають десятки кiлометрiв, зайняли видне мiсце в архiтектурi мiста, у виглядi його мальовничих околиць, входячи невiдтАЩiмною частиною в пейзаж Римськоi Кампанii.

До найдавнiших склепiнних конструкцiй входить стiчний канал (клоака Максима) у Римi, що зберiгся до наших днiв.

Громадське життя протiкало на ринковiй площi. Наприклад, у грекiв вона називалася агорою i звичайно, як в Афiнах, знаходилася в пiднiжжi акрополя. У римлян це був форум.Тут вiдбувалися всi головнi мiськi подii: збори, ради, тут оголошували важливi рiшення, навчали дiтей, торгували, вона служила ареною полiтичноi дiяльностi, народних зiбрань, вiйськових трiумфiв. В архiтектурний ансамбль входили храми, васильки, крамницi торговцiв, ринки. Площi прикрашалися статуями знаменитих громадян, полiтичних дiячiв i були оточенi колонами, портиками.

Найдавнiший форум у Римi тАУ республiканський форум Романум (VРЖ столiття до н.е.), до якого сходилися всi дороги. З його трибун лунали мови найбiльших римських ораторiв, воiначальникiв. Надалi до цього форуму примкнули форум Цезаря, iмператорiв Августа, Весисiана, Нерви i Траяна. Зараз вiд Форуму Романум залишилися фундаменти будiвель.

В останнi столiття республiки форум отримав закiнчений архiтектурний вигляд. З однiii сторони до нього примикав значний будинок державного архiву тАУ Табуларiй (вiд тАЬТабулатАЭ тАУ мiдна табличка з написом), що стояв на склепiнних пiдземних поверхах. Це був зовсiм новий тип суспiльного будинку, i той факт, що вiн з'явився вперше в римлян, говорить про iхню виняткову повагу до iсторii.

Зовнi Табуларiй був декоративний грецьким ордером, усерединi ж вiн складався iз системи склепiнних примiщень. З форуму на Капiтолiй вели довгi сходи Табуларiя з 67 сходинок. Такi коридори i сходи часто зустрiчаються в республiканських будинках. Вони створюють враження величезностi охопленого архiтектурою простору. Але при цьому усi форми добре доступнi для огляду в iхньому перспективному скороченнi: сама маленька арка чи сходинка вiдмiнно виднi, сама далека мета досяжна.

На площi височiли храми, серед них храм Вести, богинi-дiви, у якому горiв невгасимий вогонь, що символiзував життя римського народу. Тут же пiднiмалися колони, до яких прикрiплювали ростри тАУ носи переможених ворожих кораблiв (звiдси i назва тАУ ростральна колона), i проходила тАЬсвященна дорогатАЭ, уздовж якоiстояли таберни тАУ крамницi ювелiрiв i золотих справ майстрiв. Колись тут стояли i крамницi торговцiв, але вони були виведенi за межi площi, утворивши окремi невеликi форуми: форум Боарiум тАУ мтАЩясний ринок i форум Олiторiум тАУ овочевий ринок. Форум поступово поростав не тiльки будинками, але i почесними статуями римських громадян. В епоху iмперii до нього будуть прибудованi храми, присвяченi богам й обожненим людям.

В епоху республiки, особливо в V-РЖРЖ ст.ст. до н.е., храм тАУ основний тип суспiльного будинку. Вiн склався поступово в результатi схрещування переважних мiсцевих iталiйсько-етруських традицiй iз грецькими, пристосованими до мiсцевих умов. Будувалися круглi i чотирикутнi псевдо периптери з входом лише з головного фасаду. Круглий храм тАУ моноптер складався з цилiндричноi основи, оточеною колонадою. Вхiд був за етруським звичаiм з однiii, торцевоi сторони.

Круглий храм Сивiли (чи Вести) у Тиволi ( РЖ ст. до н.е.), пiд Римом, оточений коринфськими колонами. Фриз прикрашений рельiфами з зображенням традицiйного римського мотиву тАУ бичачих черепiв, тАЬбукранiiвтАЭ, з яких звисають важкi гiрлянди. Це був символ жертвоприносини i памтАЩятi. Ордер у таких храмах вiдрiзнявся твердiстю малюнка i сухуватiстю: колони втратили властиву iм у Грецii пластичнiсть. Грецький круглий периптер звичайно мав схiдчасту пiдставу i був розрахований на круговий огляд. Храм Сивiли в Тиволi, як i етруськi храми, сполучав фронтальну строго симетричну подовжню осьову композицiю i круглу. Вiсь храму пiдкреслена парадним входом з розташованими перед ним сходинками, дверима i вiкнами. Масивна зi склепiнними прольотами пiдстава храму в Тиволi створюi перехiд вiд камтАЩяного обриву скелi, що вiн мальовничо завершуi, до витонченоi круглоi ротонди коринфського ордера з легким фризом з гiрлянд. Пiднятий на високу пiдставу, гармонiчний по пропорцiях, зi стрункою i строгою колонадою, наповненоi свiтлом, храм домiнуi в пейзажi. Його спокiйнi гармонiчнi форми контрастують з бурхливим каскадом водоспаду.

Прямокутнi римськi храми також вiдрiзнялися вiд ордерних грецьких, як показуi добре збережений храм Фортуни Вiрилiс на Бичачому форумi в Римi ( РЖ ст. до н.е) тАУ унiкальний зразок раннього завершеного римського храму типу псевдоперипетра з замкнутою фронтальною осьовою композицiiю. Грецький периптер у нiй розчленований на вiдкритий з усiх бокiв глибокий переднiй портик i целлу, оточену напiвколонами, що зливаються зi стiною. Акцентуючи головний фасад портиком з вiльно розташованими колонами i парадними сходами входу, архiтектор обтАЩiднав його з замкнутим целлою iонiчним ордером. У нього теж вхiд лише з одного боку, iонiчнi колони завершуються капiтелями скромного малюнку. Фронтон зовсiм тАЬнегрецькийтАЭ, без скульптур усерединi його тимпана i з багатими, строго накресленими профiлями.

Чудовi римськi мости РЖ ст. до н.е. Так, мiст Мульвiя крiм його практичних переваг (вiн простояв бiльш двох тисяч рокiв), вiдрiзняiться виразнiстю образу. Мiст зорово нiби спираiться на воду пiвкругами арок, опори мiж якими для полегшення ваги прорiзанi високими i вузькими прорiзами. На арках зверху лежить карниз, що додаi мосту особливу закiнченiсть. Мiст немов крокуi вiд берега до берега, безупинно йде арками: вiн динамiчний i одночасно стiйкий.

Своiрiднiсть римськоi архiтектури позначилася в створеннi нового типу приватного житлового будинку багатих землевласникiв, торговцiв, ремiсникiв. Римськi особняки тАУ це здебiльшого одноповерховi будинки, у яких затишнiсть сiмейного побуту сполучалася з пристосованiстю до дiлового життя.

Частково зовнiшнiй вигляд римського мiста можна уявити на прикладi Помпеi тАУ iталiйського мiста, що разом з мiстами Геркуланум i Стабiя загинув у 79р. н.е. у результатi виверження вулкану Везувiй. Поховане пiд попелом мiсто випадково знайшли при будiвництвi водопроводу у XVРЖРЖ ст. З 1748 р. До наших днiв продовжуються його розкопки. Мiсто мало регулярне планування. Прямi вулицi обрамлялися фасадами будинкiв, унизу яких були улаштованi лавки-таверни. Великий форум був обнесений прекрасною двоповерховою колонадою. Там знаходилися святилище РЖсиди, храм Аполлона, храм Юпiтера, великий амфiтеатр, побудований, як i в грекiв, у природному поглибленнi. Розрахований на двадцять тисяч глядачiв, вiн значно перевершував потреби жителiв мiста i призначався також для приiжджих (населення Помпеi складало не бiльш десяти тисяч чоловiк). У мiстi було два театри.

Чудовi помпейськi будинки тАУ тАЬдомуситАЭ. Це були прямокутнi спорудження, що тяглися вздовж двору, а на вулицю виходили глухими торцевими стiнами. Головним примiщенням був атрiум (вiд лат. аtrium тАУ тАЬзакопченийтАЭ, тАЬчорнийтАЭ, тобто примiщення, що почорнiло вiд кiптяви), що виконував священну функцiю. Рим при основi мав у самому центрi культову яму тАУ тАЬмундустАЭ, куди всi жителi кидали плоди i жменю землi зi своii староi батькiвщини. Вiдкривалася вона лише один раз на рiк тАУ у день Пiдземноi богинi чи не вiдкривалася зовсiм. Кожен будинок повторював цю модель: в атрiумi часто був отвiр у центрi даху тАУ комплювiй. Пiд ним знаходився басейн для збору води, родинний мундусу, тАУ iмплювий. У цiлому атрiум виконував функцiю тАЬсвiтового стовпатАЭ, що з'iднував кожен римський будинок з небесами i пiдземним свiтом. Не випадково в атрiумi стояли всi найважливiшi речi: важка скриня iз сiмейними цiнностями, стiл типу жертовника i шафа для збереження воскових масок предкiв i зображень добрих духiв-заступникiв тАУ ларiв i пенатiв.

В очах римлян, подiбно етрускам, будинок володiв своiм сакральним простором, родинним космосом. Гарним прикладом етруського житла i будинок Альбiцiя Цельса, у якого отвiр у даху пiдтримують чотири коринфськi колони.

Але за походженням Помпея була мiстом грецьким. Той же помпейський будинок був одночасно проникнутий i еллiнським духом. Нi в чому так яскраво вiн не виявляiться, як у дивовижних перестильних двориках тАУ невеликих шматочках природи, укладених усерединi самих будинкiв i що являють собою нiби невеликi садочки чи квiтники з фонтанами i нiмфеями, мармуровими рельiфами i бронзовими статуетками богiв, свiжим, чистим повiтрям i прохолодною тiнню вiд квiтучих дерев i кущiв.

Усерединi будинки були розписанi. Прекрасно збереженi фрески показують, яким було звичайне життiве середовище римлянина. Раннi будинки (РЖРЖ тАУ кiнець РЖ ст. до. н. е.) розписували у так званому першому помпейському стилi. Стiни будинкiв були розкресленi геометричним орнаментом, що нагадував обкладку стiн напiвкоштовними каменями. Потiм цей тАЬiнкрустацiйнийтАЭ стиль перемiнився тАЬархiтектурнимтАЭ, чи другим помпейським. Вiн був у модi протягом РЖ ст. до н.е. Майстри другого помпейського стилю перетворювали iнтертАЩiр у подобу мiського пейзажу. У всю висоту стiн йшли зображення колонад, усiляких портикiв, фасадiв будинкiв.

Контрастом одноповерхових будинкiв патрицiату з iхньою розкiшшю i комфортом були багатоповерховi дохiднi будинки, що здавалися в наймання, тАУ у них жив римський народ, плебеi.

При всiх досягненнях римськiй архiтектурi властивi риси обмеженостi. Тенденцiя звеличувати владу iмператорiв, спрямованiсть до масштабних перебiльшень, зовнiшнiм ефектам лише свiдчить про кризу Римськоi республiки. Пiсля розгрому численних повстань i завершення громадянських воiн почався перiод стабiлiзацii, але вже в умовах твердоi диктатури iмперii.

РЖМПЕРСЬКИЙ ПЕРРЖОД

Наприкiнцi РЖ ст. до н.е. Римська держава з аристократичноi республiки перетворилася в iмперiю. Першим правителем, що вiдкрив шлях до iдиновладдя, був внучатий племiнник Цезаря Октавiан, прозваним Августом (Блаженним). Цезар усиновив його незадовго до своii загибелi. Коли ж Октавiана проголосили iмператором (27р. до н.е.), це означало, що йому вручають вищу вiйськову владу. Офiцiйно вiн все ще вважався одним iз сенаторiв, хоча i тАЬпершим серед рiвнихтАЭ тАУ принцепсом. Час правлiння Октавiана називаiться принципатом Августа. З тих пiр римське мистецтво почало орiiнтуватися на iдеали, що насаджували правителi. До кiнця РЖ ст. н. е. панують двi династii: Юлiiв-Клавдiiв i Флавiiв.

Так названий тАЬримський свiттАЭ тАУ час затишку в класовiй боротьбi, що наступила на початку правлiння Августа, тАУ стимулював високий розквiт мистецтва, рiст будiвництва. Античнi iсторики характеризують перiод правлiння Августа (27р. до н.е. тАУ 14р. н.е.) як тАЬзолоте столiттятАЭ Римськоi держави. З ним повтАЩязанi прославленi iмена архiтектора Вептрувпя, iсторика Тита Лiвiя, поетiв Вергiлiя, Овiдiя i Горацiя.

Офiцiйним напрямком у мистецтвi став тАЬсерпневий класицизмтАЭ, що зробив величезний вплив на наступний розвиток захiдноiвропейського мистецтва. Римськi художники орiiнтувалися на великих майстрiв Грецii часiв Фiлiя, але природнiсть грецькоi класики змiнилася безстраснiстю, стриманiстю.

Рим придбав зовсiм новий вигляд, що вiдповiдаi престижу свiтовоi столицi. Виросла кiлькiсть суспiльних будинкiв, будувалися форуми, акведуки, збагатилося архiтектурне оздоблення. За словами iсторика Светонiя, Август так Рим тАЬприкрасив, що по справедливостi мiг хвалитися, що прийняв його цегельним, залишаi його мармуровимтАЭ. Мiсто вражало сучасникiв неозорiстю площi тАУ з жодного боку вiн не мав чiтких кордонiв. Його передмiстя губилися в розкiшних вiллах Кампанii. Чудовi будинки, колошше портики, склепiннi i прикрашенi фронтонами даху, багато декорованi басейни i фонтани чергувалися з зеленню гаiв i алей.

При Августi був створений Вiвтар Свiту тАУ памтАЩятник воззтАЩiднання прихильникiв нового режиму i республiканцiв, що зазнали поразки. Вiвтар являв собою самостiйний будинок без даху, що огороджував жертовник. Рельiфи, що прикрашали огорожу, були роздiленi на два яруси фризом з меандровим орнаментом (стрiчковий орнамент, як правило, зламана пiд прямим кутом лiнiя). Нижнiй зображував застеляючи усе поле стебла, листи i завитки Древа Життя з пташками i рiзною живнiстю на ньому; верхнiй тАУ урочистий хiд, що включав членiв iмператорського будинку. Панують грецька iзокефалiя (голови зображених знаходяться на одному рiвнi), однак у групу втручаються оживляючi ритм фiгури дiтей рiзних вiкiв. Окремi персонажi зображенi так, нiби обертаються, вони як би звертаються до глядача (що було неприйнятно для грецького памтАЩятника).

Золоте столiття Августа не могло просто так пiти в небуття тАУ адже довкола нього створювався ореол безсмертя. РЖ Рим починаi будувати собi памтАЩятники. Собi i своiму сiмейству Август спорудив на марсовому полi величний мавзолей, близько 90 метрiв у дiаметрi, що складався з двох могутнiх концентричних стiн i насипного пагорба з вiчнозеленими деревами. Можливо пагорб вiнчався статуiю правителя.

Уявлення про стиль культовоi серпневоi архiтектури даi храм у Нимi (поч. РЖ ст. н.е. Пiвденна Францiя), що належить до типу псевдопериптера, у якому акцентувався внутрiшнiй простiр. Класичнi форми коринфського ордеру строго дотриманi, пропорцii стрункi, у порiвняннi з республiканськими храмами зтАЩявилося тяжiння до добiрностi, нарядностi. Храм вибудований з рожевого вапняку, маi шестиколонний портик. У композицii цiлого проступають вольова напруга i розумова яснiсть, що додають будинку вiдтiнок офiцiйностi. Урочистiсть пiдсилюiться i тим, що храм пiднятий на високий подiум (основу).

Поряд з пануючим класичним плином продовжувала розвиватися архiтектура, що мала чисто практичне значення, наприклад, iнженернi будiвлi. Мудра простота задуму, умiння досягти художнього результату деякими, але виразними засобами вiдрiзняють грандiозний по висотi Гардський мiст у Нимi (Пiвденна Францiя), що i частиною акведука, що постачаi водою мiсто Немуз. Мiст являi собою багатоярусну аркаду над долиною рiки Гар. Майже рiвнi по висотi прольоти арок двох нижнiх ярусiв завершуються низькою аркадою. Горизонтальнiсть i масштабнiсть спорудження i разом з тим його легкiсть пiдкресленi динамiкою ритму наростаючих рiзного розмiру аркових прольотiв середньоi аркади, що одержала значення композицiйного центру. Гардський мiст тАУ символ iнженерного мистецтва Риму.

Уже при перших приймачах Августа починаi зникати мнима iдеальнiсть золотого столiття. Новою вiхою в мистецтвi стало правлiння Нерона, одного iз самих божевiльних деспотiв на римському тронi.

РЖмператор Нерон вирiшив додати Риму новий вигляд. Вiн дивився на Рим, як на своi особисте володiння, у якому центром повинний був стати його будинок. За наказом iмператора були таiмно спаленi кiлька мiських кварталiв, на мiсцi яких iмператор спорудив його тАУ знаменитий Золотий будинок. Вiн був i палацом, i вiллою одночасно. Древнi автори, сильно перебiльшуючи, писали, що тут розстелялися безбережнi сади i полючи i все було незвичайне i величезне. Збереглося кiлька залiв. Деякi з них мають незвичайну форму (наприклад, восьмикутну). Стiни, арковi нiшi, склепiннi перекриття зведенi настiльки вмiло i красиво, що будинок, позбавлений усяких прикрас, вражаi своiю оригiнальною конструкцiiю. Прикрашали будинок фрески третього помпейського стилю, ще бiльш витонченi i тонкi, нiж колись. На свiтлому тлi золотаво-жовтим, блакитнуватим, смарагдовим були розмежованi тонкi рамки, мiж якими на тендiтних гiрляндах звисали золотi судини. На стiнах у рамках змiшались окремi картинки, зверху йшли невеликi фризи з фантастичними зображеннями морських кентаврiв, пташок, масок.

Високий розквiт переживали провiнцii. Римська iмперiя перетворилася в iмперiю рабовласникiв СередземномортАЩя. Сам Рим придбав вигляд свiтовоi держави. Кiнець РЖ тАУ початок РЖРЖ ст. н. е. (перiод правлiння Флавiiв i Траяна) тАУ час створення грандiозних архiтектурних комплексiв, споруджень великого просторового розмаху.

Поруч iз древнiм республiканським форумом були зведенi призначенi для урочистих церемонiй форуми iмператорiв (Форум Траяна й iн.), прагнучих увiнчати себе пишними спорудженнями. Будувалися багатоповерховi будинки тАУ вони визначили вигляд Риму й iнших мiст iмперii. Дотепер вражають своiю суворою величчю руiни гiгантських палацiв цезарiв на Палатинi (РЖ ст. н. е.).

Втiленням мiцi й iсторичноi значущостi iмператорського Рима були трiумфальнi спорудження, що прославляли вiйськовi перемоги Рима. Трiумфальнi арки i колони зводилися не тiльки в РЖталii, але й у провiнцiях у славу Рима. Римськi спорудження були там активними провiдниками римськоi культури, iдеологii.

Арки споруджували з рiзних приводiв тАУ i на честь перемог, i як знак освячення нових мiст. Однак iхнiй первинний змiст повтАЩязаний iз трiумфом тАУ урочистим ходом на честь перемоги над ворогом. Проходячи через арку, iмператор повертався в рiдне мiсто вже в новiй якостi. Арка була границею свого i чужого свiту.

Бiля входу на римський Форум у памтАЩять перемоги римлян в РЖудейськiй вiйнi була споруджена мармурова Трiумфальна арка Тита (81р.н.е.), що придушувало повстання в РЖудеi. Тит, що вважався розсудливим i сповненим шляхетностi iмператором, правив порiвняно недовго (79-81р.). арку споруджували на честь правителя у 81р., вже пiсля його смертi. Зроблена за формою, що блискаi бiлизною однопрогонова арка (15,4м висоти, 5,33м ширини) служила пiдставою для скульптурноi групи iмператора на колiсницi. Розчленовування камтАЩяного масиву класичним ордером додало домiрнiсть i яснiсть формам. По боках прорiзу арки Тита розташованi по двi коринфськi колони. Прикрашаi арку висока надбудова тАУ аттик, iз присвятою Титовi тАЬВiд сенату i народу римськоготАЭ.

Виступаючий антаблемент i аттик над ним, контрасти свiтла i тiнi пiдсилюють пластичну i мальовничу виразнiсть форм. Середню частину арки над архiвольтом замикають двi летучi фiгури богинi перемоги тАУ Вiкторii, виконанi в невисокому рельiфi. Вони нiби вiнчають переможця. Простiр аркового прольоту розширюiться касетами зводу (невеликi поглиблення на поверхнi чи стелi зводу, що мають найчастiше квадратну форму) i настiнними мальовничо трактованими рельiфними композицiями, що зображують урочистий хiд трiумфатора i легiонерiв iз трофеями, захопленими в храмах РДрусалиму. Побудова високого рельiфу, його свiтлотiньовi ефекти пiдсилюють вiдчуття глибини прольоту арки. Бурхливi рухи легiонерiв точно вириваються з площини рельiфу в реальний простiр. Пафос iхнiх жестiв нiби вторить трiумфальнiй темi архiтектури. Розфарбування i позолоть пiдсилюють мальовничiсть i життiвiсть сцени. Зображенi усерединi арки сцени вiдповiдають моменту проходження через неi, у такий спосiб глядач мимоволi прилучаiться до дii, нiби стаi учасником сцени. Нагорi статуя iмператора на колiсницi, запряженою четвiркою коней.

В аттику був похований порох Тита. Арка була архiтектурним спорудженням, постаментом для статуi й одночасно меморiальним памтАЩятником. Там ховали лише людей з особливою харизмою (у перекладi з грецького тАУ тАЬмилiстьтАЭ, тАЬбожественний даруноктАЭ), тобто надiлених винятковими особистими якостями тАУ мудрiстю, героiзмом, смiливiстю. Цезаря на Римському Форумi, Тита в його арцi, Траяна в цоколi його колони. РЖншi громадяни спочивали уздовж дорiг за мiськими воротами Риму.

Пiзнiше були спорудженi складнi трипрольотнi трiумфальнi арки: Септимiя Пiвночi (кiнець РЖРЖ ст. н.е.), Костянтина (VРЖ ст. н.е.).

Велике мiсце в життi римлян займали видовища. Театри й амфiтеатри характернi для античних мiст. Ще в перiод пiзньоi республiки в Римi склався своiрiдний тип амфiтеатру. Останнiй був цiлком римським винаходом. Якщо грецькi театри влаштовувалися пiд вiдкритим небом, мiсця для глядачiв розташовувалися у виiмцi пагорба, то римськi театри являли собою самостiйнi замкнутi багатояруснi будинки в центрi мiста з мiсцями на концентрично зведених стiнах. Амфiтеатри призначалися для юрби жадiбних до видовищ низiв столичного населення, перед якою в днi свят розiгрувалися боi гладiаторiв, морськi боi i т.п.

У 70 тАУ 80 р. н. е. був споруджений грандiозний амфiтеатр Флавiiв, що одержав назву Колiзей (вiд латинського colosseus тАУ тАЬвеличезнийтАЭ). Вiн вибудований на мiсцi зруйнованого Золотого будинку Нерона i належав до нового архiтектурного типу будинкiв. У Грецii колись були тiльки театри, що влаштовували на природних схилах пагорбiв i полiв. Римський Колiзей являв собою величезну чашу зi схiдчастими рядами сидiнь, (замкнуту зовнi кiльцевою елипсовидною стiною. В амфiтеатрах давали рiзнi вистави: морськi боi (навмахii), боi людей з екзотичними звiринами, боi гладiаторiв. У сонячнi днi над Колiзеiм натягали величезний парусиновий навiс тАУ велум, чи веларiй.

Колiзей тАУ найбiльший амфiтеатр античноi епохи. Вiн умiщав бiля птАЩятдесятьох тисяч глядачiв. Могутнi стiни Колiзею (висота 48,5м) роздiленi на чотири яруси суцiльними аркадами, у нижньому поверсi вони служили для входу i виходу. У планi Колiзей являi собою елiпс (156X198м); центр його композицii тАУ нинi зруйнована арена, оточена схiдчастими лавами для глядачiв. Елiпс найбiльш повно вiдповiдав вимогам динамiки видовищ, що розгортаються тАУ гладiаторських боiв. Вiн давав можливiсть максимально активiзувати глядача, наблизити мiсця привiлейованоi публiки до арени; що спускалися лiйкою, роздiлялися вiдповiдно до суспiльного рангу глядачiв. Усерединi йшли чотири яруси сидiнь, яким зовнi вiдповiдали три яруси аркад: дорична, iонiчна i коринфська. Четвертий ярус був глухим, з коринфськими пiлястрами тАУ плоскими виступами на стiнi. Пiлястри, що членують стiну, коринфського ордера не порушують монолiт будинку, викладеного iз сiрого травертину.

Зовнiшнiй вигляд Колiзею з його могутнiм пружним овалом сповнений сувороi енергii. Це вiдчуття створюiться не тiльки величезними масштабами будинку, але й узагальненням основних форм, урочистою мiццю простих ритмiв. Усерединi Колiзей дуже конструктивний i органiчний, доцiльнiсть сполучаiться в ньому з мистецтвом: вiн втiлюi образ свiту i принципи життя, що сформувалися в римлян до РЖ ст. н.е.

Правлiнням двох iмператорiв iспанцiв вiдкривалося РЖРЖ столiття. Вони були провiнцiалами, але з патрицiанського середовища. Це Траян (98 тАУ 117 р.) i усиновлений iм Адрiан (117 тАУ 138 р.). При правлiннi Траяна Римська iмперiя досягла пiка своii могутностi. Надалi вона буде намагатися лише зберегти те, що було завойовано Траяном. Цей iмператор шанувався кращим з усiх у римськiй iсторii. На портретах вiн виглядаi людиною мужньою, суворою, але не простим вояком, а розумним i смiливим полiтиком.

Траян багато зробив для своii рiдноi РЖспанii. У нiй дотепер можна побачити два створених при ньому мости тАУ мiст в Алькантаре через рiку Тахо (нинi Тежу) i акведук у Сеговii. Обоi належать до шедеврiв свiтовоi архiтектури. Мiст в Алькантарi одноярусний, але з дуже високими прорiзами. Вiн завершуiться простим карнизом, у центрi якого, над проiзною частиною, перекинена арка. Акведук у Сеговii тАУ двохярусний, з вузькими високими прольотами тАУ може здаватися одноманiтним через повторюваний ритм його рiвновеликих арок. Вiн суцiльно рустований (вiд лат. Rusticus тАУ тАЬсiльськийтАЭ, тАЬгрубийтАЭ, тАЬнеобтесанийтАЭ), тобто складений iз грубо обробленого каменю. Це робить акведук природним, близьким до природи, з яким вiн гармонiйно сполучаiться.

Самим знаменитим памтАЩятником Траяна в Римi вважаiться його форум Траяна, зведений Аполлодором Дамаським (109 тАУ 113 р. н.е.).

Серед всiх iмператорських форумiв (Цезаря, Августа, Веспасiана, Нерви, Траяна), що поростали навколо старого Форуму Романум, це найб

Вместе с этим смотрят:

"Quo vadis": проекцiя на сучаснiсть

"Звезды" немого кино и русская мода 1910-х годов

"Культура": типология определений

"Рабочий и колхозница" (Из биографии В. И. Мухиной)

"Русские сезоны" в Париже