Духовне життя та ставлення до людини в РДгиптi прадавнiх часiв

Мiнiстерство освiти i науки Украiни

ВРЖДКРИТИЙ МРЖЖНАРОДНИЙ УНРЖВЕРСИТЕТ РОЗВИТКУ

Економiчний факультет

Кафедра облiк i аудит

Контрольна робота з дисциплiни тАЮКультурологiятАЭ.

Тема:Духовне життя та ставлення до людини в РДгиптi прадавнiх часiв

Виконала студентка

Курс I

Група № зал.книж.

Дата 27.01.2003

Оцiнка ______________________

Перевiрила:ст.викл.

Киiв , 2003 р.

Духовне життя та ставлення до людини в РДгиптi прадавнiх часiв.

План.

1.Вступ.

2.Духовне життя та мiфологiя iгиптян.

2.1. Амулети.

2.2. Боги.

2.3. Священнi тварини.

2.4. Заупокiйний культ.

3. Ставлення до людини.

4. Розеттський камiнь- повернення зникнувшого свiту.

5.Список використаноi лiтератури.

1.Вступ.

РДгипет - краiна з древньою, дивною культурою, повноi таiмниць i загадок багато з яких ще не розгаданi. РЗi iсторiя нараховуi кiлька тисяч рокiв. РЖсторики затверджують, що РДгипетська цивiлiзацiя не мала нi ВлдитинстваВ», нi ВлюностiВ». Одна з гiпотез про походження РДгипетськоi цивiлiзацii затверджуi, що в джерел РДгипетськоi цивiлiзацii стояли якiсь таiмничi переселенцi, iнша гiпотеза говорить, що засновниками були нащадки атлантiв.

Хто вони були насправдi ми можемо лише догадуватися, читаючи деякi збереженi древнi тексти. Однак уявити собi iхнiй побут, вiдносини, духовне життя можна. Для цього досить зануритися у свiт РДгипетських мiфiв та стародавнiх знахiдок.

2.Духовне життя та мiфологiя iгиптян.

Kemet тАУ так називали свою краiну древнi iгиптяни. РЖсторiя РДгипту невiддiльна вiд його мiфологii i релiгii, вiра в богiв займала основне мiсце в життi iгиптянина. Залишки релiгiйних представлень, символiки, магii лягли в основу таких свiтових релiгiй як християнство, iслам, iудаiзм, а так само рiзних сект.

Релiгiя РДгипту тАУ явище дуже рiзноманiтне, у нiй сполучиться фетишизм i тотемiзм, полiтеiзм i монотеiзм, теологiя i космогонiя, культ, надзвичайно рiзноманiтнi i суперечливi мiфи, не менш рiзноманiтнi i суперечливi представлення про загробне життя.

За бiльш нiж три тисячолiтнi iсторii РДгипту, його релiгiя перетерплювала рiзнi змiни, боги окремих номов ставали головними богами держави, змiнювали iмена або зливалися з iншими богами, але основна концепцiя залишалася незмiнноi. Вiра в загробне життя, суд над дiяннями зробленими при життi, необхiднiсть пiклуiться про схороннiсть тiла померлоi людини, обожнювання фараона i т.п. зберiгалася до появи християнства.

2.1. Амулети.

РДгипетська магiя виникнувши в додинастичнi часи стала основою релiгii. Вона iснувала в двох рiзновидах: з одного боку, нею користувалися в благо живим i мертвих, з iншого боку тАУ вона була знаряддям таiмних змов i покликана була наносити шкоду тим проти кого вона застосовувалася. Важливе значення додавали древнi iгиптяни амулетам, вони були покликанi захищати тiло живоi або померлоi людини вiд згубних впливiв i нападiв видимих або невидимих ворогiв. РЖснувало два типи амулетiв: тi, на яких написанi магiчнi формули, i без написiв.

У найдавнiшi часи при надяганнi амулета на людину або при примiщеннi його на тiло померлих вимовлялися особливi заклинання. Тому що користуватися силою молитов або магiчних слiв мiг тiльки спецiально навчений жрець, те незабаром слова стали вирiзувати на амулетi, додаючи тим самим подвiйну силу. ВлСлова владиВ» так само могли бути написаними i на папiрусi який клався разом з амулетом на померлого, i мав своiю метою пiдпорядкування богiв влади померлого, щоб вiн мiг змусити них виконати його волю.

РЖснувала безлiч рiзноманiтних амулетiв, частина з них була строго регламентована як i по зображенню i формi, так i по матерiалi з якого зроблена. До того ж, будь-яке кiльце, кулон, прикраса або iнший подiбний предмет, на якому було написане iм'я бога, його емблема або зображення, ставав захисним амулетом, i сила його зберiгалася поки не руйнувався матерiал або не стиралося зображення або напис.

Амулет у видi ока Хору мав особу силою. Вiн не тiльки оберiгав вiд злих парфумiв, але i вилiковував ранi на тiлi. Крiм ока Хору найчастiше iз собою носили такi амулети, що охороняють, як фiгурку бога Беса-покровителя родини, пластинку зi слоновоi кiсти або металу з магiчними символами, амулет на щастя у видi риби або скарабея, сховище для письмових заклинань у видi трубочки з вкладеними туди папiрусами.

Поряд з амулетами, iгиптяни так само вiрили, що можливо передати фiгурцi будь-якоi живоi iстоти душу того кого вона зображуi. До них вiдносяться так називанi ВлушебтиВ», що клалися разом з померлоi, для того, щоб у загробному свiтi вiн виконував всi обов'язки якi накажуть померлi боги. Фiгурки тур або тварин з вiдповiдними магiчними словами так само використовувалися для захисту людей вiд злих сил. Але цi фiгурки зробленi з воску можна було використовувати i для нанесення шкоди зображеному на них людинi. Згодом восковi фiгурки стали основним iнструментом чорноi магii, але i не тiльки магii, так мало широке поширення приношення воскових зображень хворих частин тiла в християнськi храми, i приношення iх до зображень святих.

Велике значення надавалася так само i магiчним малюнкам, заклинанням. РДгиптяни вiрили, що без iжi душi померлого КА може почати заподiювати шкода живим. Спочатку поруч з мумiiю залишали iжу i через визначенi промiжки часу приносили нову iжу. Але поступово це стало замiнятися зображенням iжi, разом з необхiдними Влсловами владиВ», при цьому вужi будь-яка людина який прочитаi написане на гробницi поруч з малюнком заклинання, надасть КА померлого все необхiдне для його загробного життя. У зв'язку з цi великого значення набуваi вiра в те, що зображення ворожого мiста з вiдповiдним написом, розбитий з вiдповiдними магiчними обрядами приводило до його знищення.

РДгиптяни так само добре знали рух небесних тiл, на основi цього вони поклали початок астрологii. Вони так само ввели поняття щасливих i нещасливих днiв.

Нещасливим вважався тринадцятий день другоi половини посiвного сезону, тому що це був день Сахмет-богинi, що насилаi нещастя i хвороби. День народження Сета наприкiнцi збирання врожаю, теж був небезпечним днем. У нещасливi днi не радили виходити з будинку пiсля настання темряви, а в дуже поганi днi краще зовсiм не показуватися на вулицi.

Дуже велике значення мали так називанi Влслова владиВ». Проголошення iх повинне було, вiдповiдно до вiрувань iгиптян, приводити до необхiдного при iхньому проголошеннi дiям. Особлива увага придiлялася при цьому iменi тiii iстоти на який хотiли зробити вплив. Вiра в те, що знання щирого iменi, даi можливiсть керувати iстотою носящою його, була настiльки глибока, що пережитки його збереглися до нашого часу. У 125 главi ВлКниги МертвихВ» померлий прямо заявляi 42 богам ВлНе случиться з мною нiчого дурного в цiй краiнi, на Великому Дворi Двох РЖстин, тому що я знаю iмена сорока двох богiв, що перебувають у ньому, супутникiв великого богаВ», тим самим пiдкоряючи них своiй волi, i не даючи iм можливостi свiдчити проти себе.

2.2. Боги.

Родоначальником усiй живiй i божественного в iгипетськiй релiгii вважаiться бог Атум. Вiдповiдно до легенди вiн з'явився з хаосу. Потiм вiн створив першу божественну пару бога Шу i богиню Тефнут. Шу - бог, що уособлюi простiр мiж небом i землею, що роздiляi небо i землю. Тефнут - жiноче доповнення Шу. Ця пара родила бога Геба i богиню Нут. Геб - це бог Землi, або по сутi сама Земля. Нут - богиня Неба, або також саме Небо. По представленню древнiх iгиптян угорi знаходиться Нут, унизу Геб, а мiж ними Шу i Тефнут. Вiд Геба i Нут вiдбулися двi пари - Осiрiс i РЖсiда, Сетх i Нефтида.

Осiрiс i його дружина РЖсiда i самими важливими фiгурами iгипетського пантеону. Осiрiс був богом рослинностi. По легендi вiн народився першим з п'яти божеств, за ним народилися Хор Старший, Сетх, РЖсiда i Нефтида. Ще в утробi своii матерi Нут Осiрiс i РЖсiда полюбили один одного. Коли Осiрiс пiдрiс, те вiн став справедливо правити своiм народом, пiклувався про його культуру. Вiн багато мандрував, а пiд час його вiдсутностi краiною правила його дружина РЖсiда.

У його вiдсутнiсть брат його пiдступний Тифон або Сетх, що уособлюi безплiднiсть пустелi, хоче царювати на його мiсцi, але всi плани лиходiя розбиваються об силу волi i стiйкiсть РЖсiди. Осiрiс повертаiться. Тифон робить вид, що обрадувано поверненням брата, але в спiвтовариствi з Азо, царицею ефiопiв, цих споконвiчних ворогiв РДгипту, запрошуi вiн Осiрiса на бенкет, де його чекаi погибель.

Пiд час бенкету приносять чудова труна, що викликаi захопленi похвали бенкетуючих. РДгиптяни дуже пiклувалися про своi труни i часто ще при життi замовляли собi розкiшнi труни, чим i можна пояснити це сказання про хитростi, ужитоi Тифоном. Тифон повiдомляi, що подаруi труну тому, хто в ньому вiльно помiститься, труна був замовлений iм по мiрцi брата. Усi присутнi пробують помiститися в ньому, але дарма. Настаi черга Осiрiса: вiн, нiчого не пiдозрюючи, лягаi в нього, а Тифон i його спiльники захлопують кришку, заливають ii свинцем i кидають труну в Нiл, вiдкiля вiн через одне з усть рiки попадаi в море.

Таким чином, загинув Осiрiс пiсля двадцативосьмирiчного царювання. Лише тiльки вмираi Осiрiс, уся краiна оголошуiться жалiбними лементами: до РЖсiди доходить сумна звiстка про загибель чоловiка; вона облачаiться в жалобнi одяги i вiдправляiться шукати його тiло. Вона знаходить труну в очеретах бiля Библа, але, поки вона вiдправляiться за сином Гором, Тифон опановуi тiлом Осiрiса, розрiзаi його на чотирнадцять частин i кидаi шматки в усi рукава Нiлу.

Вiдповiдно до переказiв, Осiрiс, перш нiж стати богом, царював у РДгиптi, i пам'ять про його благодiяння змусила його ототожнити з принципом добра, тодi як його убивця ототожнюi зло. Ця ж легенда мала i, iнше релiгiйне, моральне, пояснення: Осiрiс i призахiдне сонце, що убиваiться або поглина темрявою-мороком. РЖсiда - Мiсяць вбираi в себе i зберiгаi, скiльки може, променi сонця, а Гiр - висхiдне сонце - мстить за батька, розсiюючи темряву.

Але якщо сонце i видимий прояв Осiрiса, те добро i його моральний прояв; коли заходить сонце вмираi, вiн знову з'являiться на обрii в образi Гора - сина i месника Осiрiса. Точно так само добро, що гине пiд ударами зла, з'являiться знову в образi торжествуючого добра, в образi зла, що перемогло зло. Осiрiс уособлюi що заходить, нiчне сонце, тому вiн головуi в пiдземних краiнах, судить померлих, i присуджуi нагороди праведним i кари грiшним душам.

На землi долина Нiлу належала добрим богам - РЖсiдi й Осiрiсу, тодi як марна i пекуча пустеля, а також злобливi болота Нижнього РДгипту - володiння злого Тифона.

Землеробськi племена, що населяли долину Нiлу поклонялися Апiсу, цьому втiленню Осiрiса в образi бика - символу землеробства, i бик був присвячений Осiрiсу.

А племена пустелi, що кочують , завжди зневажуванi осiлими жителями мiст, уживали для верхiвковоi iзди осла , i осiв - тварина , присвячена Тифону. Але тому що згубнi випари болiт i так само добутком злого духу, те iхнiй втiлювали в крокодилi, тваринi, а також присвяченому Тифону.

Гiр не убив Тифона, тому що зло продовжуi iснувати на землi, але вiн послабив його i тим усталив перемогу божественного закону над безладними силами природи.

Осiрiс часто зображувався у видi мумii; його звичайнi атрибути - гак або батiг, символ влади, i емблема Нiлу у видi хреста з вушком нагорi; це втiм, вiдмiтна ознака всiх iгипетських богiв i називаiться багатьма вченими - дослiдниками мiфологii ключем Нiлу. РЖнодi ж Осiрiс зображуiться з головою бика .

РЖсiду часто змiшували в мистецтвi з бiльш древньою iгипетською богинею Хатор, що уособлювала небесний простiр, по якому рухаiться сонце; зображення цiii богинi збереглося на капiтелях храму в Ден-дере; це голова з коров'ячими вухами, на якiй пiднiмаiться будинок - символ всесвiт; вона як би коштуi на багато прикрашенiй чашi, символi вологи, без якоi нiщо не могло б iснувати на землi. Вiдмiтнi ознаки РЖсiди - диск, подвiйна корона, що означаi панування над Верхнiм i Нижнiм РДгиптом, i рогу на головi .

Коли Гiр, перемiгши Тифона, привiв його до неi в оковах, РЖсiда по своiй добротi простила його: тодi розгнiваний Гiр позбавив ii корони i замiнив ii рогами. Богиня точно так само зображувалася дуже часто з головою корови.

Осiрiс був головним богом усього РДгипту, а тому навколо його iменi групуються майже всi мiфи й алегорii iгипетськоi релiгii. ВлУсе людське життя, - говорить Мариетт - уподiбнювалася древнiми iгиптянами тi шляхи, що сонце пробiгаi по небесному зводi, призахiдне сонце, що зникало за обрiiм, здавалося iм образом смертi.

Лише тiльки наставав урочистий момент смертi для якоi-небудь душi на землi, Осiрiс повинний був провести неi до життя вiчноi. Вiн ототожнюiться з нею, проходить з нею разом через всi iспити, призначенi цiй душi для очищення ii вiд грiха; вiн же зм'якшував суворих воротарiв пекла i боров з чудовиськами, звичайними супутниками мороку i смертi. Нарештi, вiн же, перемiгши морок за допомогою висхiдного сонця - Гора, сидiв у страшному судилищi смертi i вiдкривав душi, що очистився, врата вiчного житла, i блискуче ранкове сонце, що з'являлося зi свiтанком на обрii, було символом цього другого народження до життя вiчноi, що не знаi бiльше смертiВ».

Осiрiс, на думку iгиптян, бажаючи дати людям видимий образ своii присутностi серед них, втiлюiться в бик Апiса . Коли у священних корiвниках Мемфiса з'являвся на свiтло теля з особливими священними прикметами, жрецi негайно ж повiдомляли про милостиве втiлення Осiрiса, i всюди ця звiстка викликала народну радiсть i веселощi. Коли Апiс умирав природною смертю, його з великою пишнiстю ховалися в пiдземеллях храму Серапеума, руiни якого тепер знайденi. Якщо ж Апiс досягав двадцяти восьми рокiв, число рокiв Осiрiса, його убивали

Богиня Нефтiда була дружиною i разом з тим сестрою Тифона, але вона зволiла iншого брата, м'якого i доброго Осiрiса, i вiд союзу з ним у Нефтиды народився син Анубiс, або Инпу, бог з головою шакала, хоронитель мумiй.

Коли Осiрiс був убитий Тифоном, Анубiс його бальзамував. На однiй з фараоновых гробниць у Фивах зображений Анубiс, що виконуi своi сумнi обов'язки. Вiн коштуi поруч ложа, на якому лежить мумiя. Пiд ложем коштують чотири судини: у першого замiсть кришки - людська голова, у другого - голова мавпи-павiана, третiй - з головою шакала i четвертий - з яструбиною головою. Цi голови були втiленням другорядних божеств, на обов'язку яких лежала охорона нутрощiв померлих , покладених у цi судини . Це зображення зустрiчаiться дуже часто на багатьох надгробних пам'ятниках.

Той - бог з головою iбiса уособлюi божественний розум, що створив весь Всесвiт. Вiн по перевазi бог письмен, тому вiн також ототожнюiться з Меркурiiм. Ом же - органiзатор свiту, що розiгнав первiсний морок, i вiн же розсiюi потемки душi, тобто неуцтво i дурнi думки - цих вiчних ворогiв людства. РЖбiс i мавпа - кинокефал, або павiан - присвяченi цьому боговi.

РЖбiс - птах, що з'являiться в РДгиптi перед розливом Нiлу; отже, вона, по iгипетським поняттями знаi i передбачаi майбутнi. Крiм того, коли цей птах iсть, ii дзьоб утворить разом з лапами рiвностороннiй трикутник, тому iбiс уособлюi геометрiю i всi науки, заснованi на нiй, i от чому iбiс присвячений Тоту, боговi божественного розуму.

В обов'язку цього бога входило спостереження i визначення тiii висоти, до якого повинний був пiднiматися Нiл в iм'я розливам, отчого залежала родючiсть у РДгиптi i разом з тим i iснування його мешканцiв. ВнВнНа одному з барельiфiв у храмi мiста Фил зображенi жрець або важлива особа прохальних богiв про благополучний розлив Нiлу. На цьому барельiфi бог Той зображений з головою iбiса, вiн тримаi в однiй руцi зубцювату лiнiйку - символ розливу Нiлу, а в iншiй - очерет, яким збираiться вiдзначити пiдйом води. РЖнодi ж Той зображувався в образi мавпи павiана, що пише на табличках.

РДгиптяни вiрили в безсмертя душi; це була з незапам'ятних часiв головна доктрина iгипетськоi релiгii. Завдяки iй установилися усi своiрiднi похороннi обряди i звичаi, а також i всi емблеми , що зображувалися на трунах i надгробних пам'ятниках. Пiрамiди i храми споруджувалися як усипальницi . У гробницi помiщали портретнi статуi як нетлiнних двiйникiв покiйних , притулкiв для iхнiх безсмертних душ - тАЬкатАЭ. Усерединi стiни гробниць рясно прикрашалися розписами i рельiфами, що прославляли власникiв i розповiли про iхнi подвиги в життi.

Безсмертя було обiцяно тим душам, що Осiрiс, верховний суддя, визнаi праведними. Цi душi повиннi були повернутися в iхню тiлесну оболонку й оживити ii новою життям, не знаючоi смертi. Душi ж грiшних пiддавалися вторинноi смертi, за якоi випливало небуття. Уся ця доктрина про безсмертя душi ясно виложена в iгипетському похоронному требнику. Ця священна книга, що повинна була знаходитися в кожнiй трунi, складалася з гiмнiв, молитов i рiзних похоронних обрядiв. Глава друга цiii книги вся присвячена життю, що починаiться пiсля смертi, а глава сорок четверта ясно i виразно говорить про те, що ця нова життя буде безсмертна. Це-тi принципи разом iз санiтарними мiрами, обумовленими клiматичними вимогами краiни, увiв звичай бальзамування тiла для збереження його вiд розкладання i псування, або ж для того, як говорить текст требника, Влщоб душу могла знову з'iднатися зi своiм тiломВ». На одному надгробному пам'ятнику у видi стовпа (стела) у Булакським музеi померлий, ставши перед Верховним Суддею, говорить наступне, як говорить напис: ВлЯ прив'язаний до бога моiю любов'ю, я нагодував голодуючого, подав води прагнучий, одяг позбавленого одягу i дав притулок безпритульногоВ». Цi слова, у яких виражене прагнення до вищоi моральноi досконалостi, i на цьому пам'ятнику не випадковим одиничним явищем, говорить Мариэтт, зустрiчаються досить часто на надгробних пам'ятниках, так що iхнiй можна вважати звичайною повсякденною молитвою.

Бог Той зображувався завжди в сценах суду над душами i зустрiчаiться дуже часто на надгробних пам'ятниках. Вiн часто зображувався з богинею Пахт, або Сехмет, богинею з левиною головою. РЖнодi, утiм, вона зображувалася з головою кiшки, тому що Пахт, богиня правосуддя, стаi злiсною левицею для грiшникiв, для праведних же вона i такою же ласкавою, як кiшка.

Душа померлого з'являлася перед суддями, помiчниками далекого Осiрiса; вони неi допитували; потiм на вагах зважувалося все добро i зло, учинене цiiю душею, i бог Той записував рiшення, а Осiрiс виносив вирок. РЖнодi покарання полягало в тому, що душа повинна була втiлитися в тiло якоi-небудь нечистоi тварини, наприклад у свиню, i священний човен вiдвозив цю душу вже до образi тварини на землю серед живучих. Потiм для цiii душi разом iз другою смертю наставало небуття, тому що, на думку iгиптян, безсмертя душi здобувалося або втрачалося людиною згiдно з його життям i поводженням на землi.

Хоча Осiрiс, РЖсiда i Гiр - головнi iгипетськi боги, але Мемфiс i Фiви, що були довгий час столицями двох окремих царств, мали особливих богiв, що потiм змiшалися i з'iдналися в iгипетськiй мiфологii.

Птах був головним богом Мемфiса; вiн звичайне зображувався у видi мумii з обголеною головою. Вiн називався богом Влiз красивою особою, богом, що додаi нове життя або новi формиВ». Птах i те божество, що постачило бога Ра, що створив Всесвiт, всiма елементами, з яких складався свiт. Вiн часто зображуiться iз символом воскресiння на головi - це скарабей, або гнойовий жук, - i зневажаi ногами крокодила, символ мороку.

Амон i вищим божеством Фив . Вiн головний дiяч у природi i головнiй причинi, що змушуi природу вiчно вiдновлятися. Тому що для РДгипту вищий прояв могутностi цього бога полягало в розмноженнi черiд, те Амон найчастiше зображувався у видi барана, i от чому у Фивах до храмiв, присвяченим цьому боговi, вели дорiжки, прикрашенi по обидва боки баранячими головами. Ця тварина була йому присвячене i - найчастiше приносилося йому в жертву.

Коли Амон уособлював живлющу теплоту сонця , вiн називався Амон-Ра. Його дружина - богиня Мут - називалася царицею неба i володаркою ночi, вона ж була матiр'ю висхiдного сонця. Звичайний одяг Амона - коротка тунiка, пiдперезана поясом, його головний убiр - червона корона з двома великими чорними перами. Богиня Мут завжди зображувалася з подвiйною короною (пшент)-i емблемою панування над Верхнiм i Нижнiм РДгиптом. ВнРЗi вiдмiтна ознака - яструб, символ материнства. РДгиптяни думали, що всi яструби - самки, i тому вважали його символом материнства.

ВнНiл i тiльки видиме втiлення Амона, якому РДгипет зобов'язаний своiю родючiстю. Бог тодi називався Амоном-Нилом або Кнуфiсом. На одному античному барельiфi в храмi Дендеры Амон-Кнуфис зображений з баранячоi головою, украшенною перами; вiн з розпущеними крилами i тримаi в однiй руцi ключ Нiлу, а в iншiй - вiтрильне судно .

Численнi пам'ятники РДгипту зображують цього бога як володаря Нiлу, що регулюi розлив його вод. На одному барельiфi в мiстi Фiлах зображений iгипетський фараон Птолемей III Евергет, що приносить жертву Амону-Кнуфiсу. Цей бог, як звичайно, пофарбований у блакитну фарбу, його бараняча голова ще прикрашена цапиними рогами, символом множите ля, диском i сонячними променями; вiн тримаi в руцi ключ Нiлу i жезл милостивих i добрих богiв; за ним сидить його чоловiка, пофарбована в червону фарбу: на головi в неi рогу, а в руках жезл iз квiткою лотоса, вiдмiтна ознака iгипетських богинь, i ключ Нiлу.

РДгипетськi фараони часто ототожнювалися висхiдним сонцем i одержували тодi титул синiв Амона. Олександр Великий, говорить один з дослiдникiв Древнього РДгипту, будучи розумним i хитрим полiтиком, прекрасно зрозумiв, що найкращий спосiб усталити свою владу над РДгиптом i придбати популярнiсть полягав у тiм, щоб скористатися деякими релiгiйними забобонами, змiцненими столiттями; тому вiн вiдправився в оазис Амона, де знаходився головний храм i оракул цього бога. Оракул проголосив його сином Амона, або сонця, i з тих пiр вiн i в очах iгиптян утiленням сонця, якому вони повиннi були, по своiх вiруваннях, коритися беззаперечно i безмовно. Його нащадки Птолемеi продовжували випливати його прикладовi, вiдправляючись у храм Амона за почесним у тiй краiнi титулом - тАЬсин сонцятАЭ.

Диодор Сiцилiйский згадуi у своiх творах про свята й урочистi ходи, пiд час яких зображення бога Амона несли у священному човнi. тАЬСтатуя бога, говорить вiн, покрита смарагдами й iншими дорогоцiнними прикрасами. Вiсiмдесят жрецов несуть неi в золотому човнi на своiх плечах; iх супроводжують юрби жiнок i молодих дiвчин, що печуть священнi пiснi i вiршiтАЭ. тАЬРДгиптяни, говорить Плутарх, запевняли, що сонце i мiсяць не iздять на колiсницях, як те думали греки, а тiльки в човнах, у яких вони плавають навколо землi.

Звичайне посерединi священного човна знаходилося зображення бога, схованого вiд очей юрби фiранками або дверцятами; всiлякi емблеми, зображення другорядних богiв i священних судин покривали нiс i корму човна. Символiчнi човни, вилiпленi на стiнах храмiв, - копii тих священних човнiв, що несли жрицi на плечах пiд час ходу. Цi човни були прикрашенi коштовностями i робилися з дерева рiдких порiд, слоновой кiсти i навiть золота i срiбла; вони усi походили один на одного i вiдрiзнялися тiльки атрибутами й емблемами.

У храмi мiста Фил знаходиться зображення символiчного човна, присвяченоi РЖсiде; ii несуть на плечах жрецы ; нiс i корму човна прикрашають голови Исиды, а над лодкою зображений диск, оточений променями, - символ сонця, що рухаiться.

На стiнах Карнакского храму зображений такий же священний човен; вона плаваi по Нiлу; ii баранячi голови, що прикрашають, указують на те, що вона присвячена Амону, головному божеству Фив. Але цей човен не сама плаваi по священних водах: неi тягне iнша, бiльш скромний човен; вона прикрашена квiтами лотоса, i в неi голова яструба - перелiтника (сокiл) - символ висхiдного сонця .

Кожному iгипетському боговi додавали, у такий спосiб форми, i кожному з них присвячено було в такий спосiб яка-небудь тварина.

Ми познайомилися з богами давньоiгипетського свiту, що залишили про себе пам'ять своiми справами або думками. Це були чоловiки i жiнки , щасливi i нещасливi, дурнi i мудрi , злочинцi i жертви . Але всi разом вони складають мiфи i легенди

2.3Священнi тварини.

РДгипет являi собою досить пустельну краiну i тваринний свiт його досить бiдний. Може тому в iгипетськiй релiгii так багато божественних тварин.

РДгиптяни поклонялися божественному чорному биковi Апiсу. У мiстi Мемфiсi в храмi постiйно проживав живий бик - уособлення бога бика.

Осiрiс, на думку iгиптян, бажаючи дати людям видимий образ своii присутностi серед них, втiлюiться в бик Апiса . Коли у священних корiвниках Мемфiса з'являвся на свiтло теля з особливими священними прикметами, жрицi негайно ж повiдомляли про милостиве втiлення Осiрiса, i всюди ця звiстка викликала народну радiсть i веселощi. Коли Апiс умирав природною смертю, його з великою пишнiстю ховалися в пiдземеллях храму Серапеума, руiни якого тепер знайденi. Якщо ж Апiс досягав двадцяти восьми рокiв, число рокiв Осiрiса, його убивали. Голова Апiса повинна була бути чорноi з бiлим трикутником на чолi; тулуб бiле, але з чорними плямами визначеноi форми.

Бiлi i чорнi бики вважалися священними тваринами i за iхнi убивство грозила сувора кара. Для померлих храмових бикiв будувалися величезнi кам'янi саркофаги. Зустрiчаiться також культ священноi корови.

Досить розповсюджений був культ крокодила, що уособлював бога Себека. При багатьох храмах утримувалися священнi крокодили, яких годували жрецi, а пiсля смертi крокодили бальзамувалися. Потiм мумii крокодилiв захоронялись.

Надзвичайно був розповсюджений культ сокола (або яструби) як утiлення бога Хору, а також шулiки й iбiса. Священним у РДгиптi вважався бiлий iбiс з чорними крилами. За його убивство покладалася смерть. Усiх цих тварин також мiстили при храмах, а пiсля iхньоi смертi бальзамували.

Широко був розповсюджений культ кiшки. Великий бог Ра вважався великим котом. РЖснувала також котяча богиня Бастет. Смерть кiшки в родинi вiдзначалася спецiальною жалобою. Померлих кiшок вiдносили до жрецям, що них бальзамували i ховалися на спецiальному котячому цвинтарi. Для кiшок iнодi робили труни. За убийство кiшки випливало суворе покарання. При пожежi першоi рятували кiшку, а тiльки потiм дiтей i майно.

У деяких мiсцевостях обожнювався баран i лев. Було вiдомо близько 60 божеств, зображуваних у видi лева або левицi. Вважалися священними також чорнi собаки i шакали. Вони ототожнювалися з богом потойбiчного свiту Анубiсом.

Великий вплив мав культ змii. Зображення змii було на головному уборi фараона. Вважалося, що воно захищаi його вiд впливу дурних сил. У видi змii з'являiться богиня земноi родючостi Рененутет. При входi в багато храмiв установлювалися кам'янi стели з зображенням змiй.

Особливе мiсце займав священний жук скарабей. Ця комаха вiдiгравала величезну роль у релiгii РДгипту. Воно було уособленням життя, самовiдродження i називалося тАУ хепри.

2.4. Заупокiйний культ.

У культурi Древнього РДгипту заупокiйний культ грав дуже важливу роль. Не тiльки фараон, а i будь-який простий iгиптянин iз самого народження починав думати про своi майбутнi загробне життя. Вiн приносив жертви душам своiх померлих родичiв, пiклувався про схороннiсть iхнiх гробниць, будував свою майбутню гробницю. У iгипетському суспiльствi часто про соцiальний статус людини судили по тому, яку вiн побудував собi гробницю. Не було напевно у свiтi народу бiльш серйозно стосовного до своii майбутньоi смертi.

Украй заплутаноi була сама система заупокiйного культу. Вiдразу пiсля смертi людини його родичi несли його в храм, де його тривалий час бальзамували. Пiд час бальзамування усi внутрiшнi органи убиралися, але серце витягалося i ховалося разом з померлим в особливiй судинi. Серце повинне було зiграти особливу роль на майбутньому загробному судi.

По вiруваннях iгиптян людина може одержати вiдродження тiльки у випадку, якщо його тiло - сах, добре зберегти. РЖнодi робилися скульптурнi копii померлих на випадок якщо тiло загине. У цьому випадку цi скульптурки повиннi були стати замiною i житлом для душi померлого. Потiм робилися спецiальнi фiгурки - ушебти, що повиннi були стати рабами померлих у загробному свiтi i виконувати за нього всю роботу. Бiля померлих клали зброя, знаряддя працi, посуд - усе, що могло йому знадобитися йому в майбутнiм життi.

Родичi померлого часто вiдвiдували гробницю, залишали на нiй iжу, молилися за померлого, iнодi просили в нього допомоги. РДгиптяни вiдносилися до своiх померлих родичiв майже як до живих людей, що далеко виiхали. У гробниць вони залишали iм листа, щоб тi змогли них прочитати. Так один мемфиський чиновник звертався з листом до своii померлоi дружини з проханням збавить вiд переслiдувань, тому що пройшло вже три роки пiсля ii смертi, а вiн не може неi забути i позбутися вiд туги.

Однак для благополучного життя в загробному свiтi одного дотримання всiх обрядiв було не досить. Необхiдно було бороти зi злими парфумами в загробному свiтi, а також пройти загробний суд. Саме з метою допомогти в цьому була створена Книга Мертвих. У нiй було описано як уникнути всiх цих небезпек. Кожна людина повинна був якнайкраще описати самого себе у священному текстi, що лягав у гробницю.

От що пише в такiй автобiографii номарх (управитель) Хархуф: "Я чудовий .. любимо батьком своiм i хвалимо матiр'ю своiю, постiйно любимо усiма своiми братами. Я давав хлiб голодному й одiяння нагому. Я говорив гарне i повторював бажане. Я нiколи не сказав нiчого поганого про кого - або з вищих правителiв, оскiльки хотiв, щоб менi було добре в бога великого. Я нiколи не розбирав справу двох братiв так, щоб позбавити сина власностi його батька." РЖ так далi, тощо. По правдi говорячи, мало що з цього було правдою, але iгиптяни вважали, що iнодi для досягнення блаженства в загробному свiтi можна i збрехати.

На загробному судi боги повиннi були зважити серце померлих i довiдатися скiльки вiн зробив гарних i кепських справ. Для того, щоб серце не могло свiдчити проти свого пана, вимовлялися спецiальнi магiчнi заклинання

Суд вiдбуваiться в Чертогу Двох РЖстин (Обох Маат). Померлий вступаi в цей чертог, де засiдаi загробний суд у повному складi на чолi з великим богом Ра. Тут i присутнiм бог пекла Осiрiс, а також 42 надприродних iстот, кожне з яких вiдповiдав за особливий грiх. Померлий виголошував промову, у якiй вiн затверджував, що не робив жодного з цих грiхiв. От деякi з них: "я не робив несправедливостей проти людей, я не був твердий до тварин, я не намагався довiдатися те, що ще не стало, я не був байдужний бачачи зло, я не вiднiмав нiчого в бiдняка, я не отруював, я не змушував нiкого ридати, я не убивав, я не наказував убивати, я не крав печива, принесенi для померлих, я не надував на вагах".

Для того, щоб суддi не змогли викрити його в неправдi, що вмерла називаi iмена всiх 42 iстот i вони не зможуть йому протистояти. Потiм боги Той i Анубiс зважують серце померлих. Якщо людина зробила бiльшоi гарних справ - вiн попадаi в загробний свiт, якщо бiльше поганих, то його душу вiдразу з'iдаi пожирательниця душ. Тут не грали ролi суспiльне становище людини, його багатство, а тiльки його справи.

3. Ставлення до людини.

Фараон керував усiiю краiною. Йому пiдкорялися вельможi - знатнi люди, царськi сановники, воiначальники. Вельможа вважався слугою фараона. На збережених зображеннях фараон сидить на тронi, тримаючи жезл i батiг. Це значило, що в його руках було право панувати i карати усiх своiх пiдданих. До правителя РДгипту наближалися, пiднявши руки в знак обожнювання. Кожен iгиптянин повинний був виконувати всi накази, фараона i догоджати його примхам.

На службi фараона i вельмож складалися численнi переписувачi. Могутнiсть фараона захищало його вiйсько. Хлiбороби платили податки - вiддавали в скарбницю значну частину врожаю i приплоду худоби.

У простих iгиптян житло було дуже примiтивним. Стiни будинку - iз глини, дах - iз широких пальмових листiв. На землянiй статi - циновки з очерету, бiля вогнищ-глиняний посуд. Одягу в них було зовсiм небагато, але зате на кожнiм висiли прикраси й амулети.

Життя простих iгиптян було не простiй. РЗм приходилося рано вставати i з ранку до вечора працювати.

У РДгиптi працювала безлiч ремiсникiв: ювелiрiв, горщечникiв, шкiряникiв, ткачiв, кораблебудiвникiв, столярiв, тесль, митецьких металургiв, що виплавляли з руд олово i мiдь, щоб одержати тверду бронзу для зброi, начиння i прикрас. Срiбла в РДгиптi було менше, нiж золота, тому воно цiнувалося вище.

От як описуi представникiв рiзних ремесел iгипетський переписувач: тАЬЯ бачив коваля за його роботою. Його пальцi покритi зморшками, як крокодилова шкiра.. Муляр постiйно боре з твердим каменем.. Перукар голить до самоi ночi, i тiльки коли сiдаi iсти, вiн може обпертися на лiктi, щоб вiдпочити.. Човняр плаваi.. щоб одержати плату за свою працю.. Ткач коленнями давить на свiй шлунок i не буваi на свiжому повiтрi.. Взуттьовик нещасливий, увесь час стогне, коли дубить шкiру..тАЭ

Вельможа жив зовсiм iнакше. Його великий красивий будинок стояв у саду серед квiтiв i фруктових дерев. Коли вiн в одязi з тонких лляних тканин виходив з будинку або приймав гостей, то надягав багато прикрас. У кiмнатах у нього - зручнi крiсла з рiзьбленого дерева з вiзерунками зi слоновоi кiсти, розкiшнi скриньки i вази. Для вельможi ще при його життi будували кам'яну гробницю, стiни якого прикрашали написами, малюнками i рельiфами. Напису розповiдали про заняття i досягнення вельможi при його життi. Оскiльки iгиптяни вiрили, що всього намальованого i висiчене з каменю чудесним образом може ожити, вельможа наказував зобразити на гробницi себе, свiй будинок, дружину, дiтей i все майно, щоб пiсля смертi жити так само, як колись.

У господарствах фараона i господарствах свiтськоi i духовноi знатi трудилися рiзнi категорii залежних пiдневiльних осiб. Сюди входили безправнi раби-вiйськовополоненi або одноплемiнники, доведенi до рабського стану, тАЬслуги фараонатАЭ, що виконували норму, що пропонуiться iм, роботи пiд наглядом доглядачiв. Вони володiли невеликим особистим майном i одержували убогу iжу.

Експлуатацiя тАЬслуг фараона тАЭ, вiдiрваних вiд засобiв виробництва, будувалася як на позаекономiчному, так i на економiчному примусi тому що земля, iнвентар, тяглова худоба та iнше були власнiстю пануючи. Границi, що вiдокремлюють рабiв (яким у РДгиптi нiколи не було багато) вiд тАЬслуг фараона тАЭ, були вираженi нечiтко. Рабiв у РДгиптi продавали, купували, передавали в спадщину, у дарунок, але iнодi саджали иа землю i надiляли майном, вимагаючи з них частина врожаю. Однiii з форм виникнення рабськоi залежностi став самопродаж iгиптян за борги (яка, однак, не заохочувалося) i перетворення в рабiв злочинцiв.

До жiнок вiдносилися дуже добре. Вони могли самi заробляти i володiти майном. Чоловiкам пропонувалося вiдпускати своiх дружин абикуди i дозволяти iм займатися чим завгодно.

Часто жiнкам присвячували вiршi. От один з них.

Хвала люблячiй дружинi.

Коханим чоловiком чоловiка, що волоче, сладка любов'ю,

З чарiвними вустами i приiмною мовою.

Усе, що виходило з ii губ, було подiбно утворовi РЖстини.

Жiнка чудова, що вихваляiться у своiму мiстi,

Усякому протягаi вона руку допомоги,

Говорить гарне i розповiдаi те, що люблять чути.

Дii те, що подобаiться людям,

Вуста ii не породили нiякого зла.

Усi люблять неi, Ренпетнефрет.

4. Розетський камiнь- повернення зникнувшого свiту.

Голос Древнього РДгипту не змовк остаточно з римськими завоюваннями. Цей голос, що вже одержав глибокий резонанс у цивiлiзацii Середземномор'я, продовжуi владно i магiчно звучати над Нiлом. Навiть римськi iмператори мають картушi з iiроглiфами i почитають iгипетських богiв з iх образами в храмах, що римляне реставрують або будують.

Культ Осiрiса широко поширюiться по всiй iмперii й у самому Римi. Нерон, крiм вiдновлення i вiдновлення монументiв, навiть органiзуi експедицii у верхiв'я Нiлу в пошуках його джерела.

Траян пове

Вместе с этим смотрят:

"Quo vadis": проекцiя на сучаснiсть

"Звезды" немого кино и русская мода 1910-х годов

"Культура": типология определений

"Рабочий и колхозница" (Из биографии В. И. Мухиной)

"Русские сезоны" в Париже