Лекцii з украiнськоi та зарубiжноi культури

Одеський державний медичний унiверситет

Кафедра украiнознавства та культурологii

Украiнська та зарубiжна культура.

Конспект лекцiй для студентiв

Лекцiя 1.

Вступ. Предмет i завдання курсу. Культурнi джерела схiдних слов'ян.

План лекцii.

1. Предмет i завдання курсу.

2. Дослов'янська культурна традицiя на теренах Украiни.

А. Трипiльська культура.

В. Скiфо-сарматська культура.

С. Антична культура.

Д. Вiзантiйська культура.

3. Культура схiдних слов'ян.

1. Предмет i завдання курсу.

Поняття "культура" вiдноситься до числа найбiльш широких за своiм обсягом i у фiлософському розумiннi означаi сукупнiсть досягнень суспiльства в процесi його розвитку. РЖснуi широке та вузьке розумiння цього поняття. В широкому - як сукупнiсть матерiальноi та духовноi культури, у вузькому - суто духовна культура.

Матерiальна культура - матерiальнi цiнностi, створенi людством в процесi його розвитку, до яких вiдносять знаряддя працi, житло, одяг тощо.

Духовна культура - духовнi цiнностi людства, цiнностi в галузi 1)освiти, 2)науки, 3)художньоi культури, 4)моралi, iх виробництво, розподiл та споживання.

Художня культура - сукупнiсть лiтератури та мистецтва.

Мистецтво - одна з форм суспiльноi свiдомостi, в основi якоi лежить образне вiдтворення дiйсностi, естетичне освоiння свiту. Мистецтво з'явилося, як засiб задоволення духовних потреб людей в естетичнiй насолодi i пiзнаннi, як засiб вираження всього багатства ii переживань, породжений спiлкуванням з природою та iншими людьми.

Функцii мистецтва. Дiючи переважно на почуття i уяву людей, мистецтво викликаi глибокi переживання, роздуми, асоцiацii, пов'язанi з певними явищами життя. i тим впливаi на формування громадських i моральних iдеалiв. Розвиток мистецтва тiсно пов'язаний з iншими формами суспiльноi свiдомостi - полiтикою, мораллю, наукою, фiлософiiю.

Початок мистецтва. Першi зразки мистецтва належать до пiзнього палеолiту. Залежно вiд художнього методу та стилю (наприклад, класицизм, романтизм, реалiзм, модернiзм) i свiтогляду митця мистецтво в рiзнi епохи по-рiзному вiдображало свiт.

Види мистецтва. З розвитком культури склалися рiзнi види мистецтва - живопис, скульптура, музика, театр, лiтература, кiно, телебачення, декоративно-ужиткове мистецтво тощо, що вiдрiзняються як способом вiдтворення дiйсностi, так i художнiми засобами та матерiалом (звуки, фарби, живе слово, танок тощо).

Морфологiя мистецтва. Розглядаючи морфологiю мистецтва, ми видiляiмо три засоби його iснування, три сфери, галузi художньоi творчостi. 1)Перша - просторова, до якоi вiдносяться живопис, графiка, скульптура, архiтектура, декоративно-ужиткове мистецтво. 2)Друга - часова, яка охоплюi письменнiсть та музичну творчiсть. 3)Третя - просторово-часова, яка включаi акторське мистецтво, танок.

Класифiкацiя мистецтв дозволяi розподiлити iх на родини, види та рiзновидностi в залежностi вiд матерiалiв, якi застосовуються, та технiки обробки цих матерiалiв. Наприклад: роди мистецтва - живопис, графiка, скульптура. Рiзновидностi графiки - малюнок та гравюра, рiзновидностi малюнка - малюнок олiвцем, тушшю, вуглем; рiзновидностi гравюри - ксилографiя, офорт, лiногравюра, акватинта.

Образотворче та необразотворче мистецтво. За засобами та можливостями вiдтворення навколишнього свiту мистецтво розподiляiться на образотворче та необразотворче. До образотворчого мистецтва належить живопис, графiка, скульптура. До необразотворчого - архiтектура, декоративно-ужиткове мистецтво, дизайн, музика, танок. Синтетичнi роди мистецтв такi, як театр, кiно, цирк, телебачення, естрада, де ми зустрiчаiмося як з образотворчими, так i необразотворчими видами мистецтв. Модернiзм ставить пiд знак питання таку класифiкацiю.

Курс украiнськоi та зарубiжноi культури запроваджений у вищих навчальних закладах Украiни нещодавно. Ще немаi апробованих та вивiрених практикою пiдручникiв, курсiв лекцiй, методичних рекомендацiй. Загальна лiтература з проблем культурного розвитку Украiни строката за своiми методологiчними пiдвалинами, структурою, пiдходами, методикою вiдбору емпiричного матерiалу тощо. Немаi сталих пiдручникiв i з проблем свiтовоi культури.

Якщо iсторiя суспiльства чи держави вивчаi, головним чином, дiяльнiсть народних мас, як головних творцiв iсторii (не забуваючи при цьому керiвникiв цих мас - елiту), iсторiя культури робить наголос на дiяльностi окремих особистостей - митцiв, вчених, педагогiв, духовних пасторiв тощо, якi власне й створюють духовнi цiнностi, а також наслiдки iх творчоi працi - художнi твори, науковi працi тощо.

Ось чому, вивчаючи курс украiнськоi та свiтовоi культури ми будемо робити наголос на окремих, найвизначнiших постатях вiтчизняноi та зарубiжноi культури, iхнiх найвизначнiших творах, iх внеску у свiтову цивiлiзацiю.

Органiчна частина свiтовоi культури. Опановуючи курс украiнськоi та зарубiжноi культури, треба звернути увагу на те, що культура украiнського народу i частиною свiтовоi культури, свiтовоi цивiлiзацii. Вона розвивалася за спiльними законами, в руслi розвитку iвропейськоi культури, хоча i маi своi особливостi, як i кожна нацiональна культура.

Вiдсутнiсть власноi держави протягом багатьох столiть, майже 350-рiчне iснування Украiни у складi Росii призвели до тiсного переплетення обох культур - росiйськоi i украiнськоi, коли одна культура живилася iншою, взаiмозбагачувалася, коли вихiдцi з Украiни отримували освiту, жили багато рокiв в Росii i працювали для загальноросiйськоi культури i навпаки, коли етнiчнi росiяни живилися украiнськими нацiональними iдеями, мотивами, темами, сюжетами, спiвпрацювали з дiячами украiнськоi культури.

Разом з тим, не можна забувати, що Украiна завжди, хоча i в рiзному ступенi, була зв'язана з зовнiшнiм свiтом, збагачувалася сама цими зв'язками i виносила своi досягнення на суд свiтовоi громадськостi. Багато дiячiв украiнськоi культури - вченi, музиканти, живописцi, письменники - в рiзнi iсторичнi епохи вчилися закордоном, працювали в бiблiотеках РДвропи та Америки, лабораторiях, викладали в захiдних унiверситетах, виступали на сценах захiдних театрiв разом з iноземними акторами, давали сольнi концерти, виставлялися на мистецьких виставках та в музеях, друкувалися в закордонних видавництвах, газетах, журналах тощо.

Вiльно володiючи класичними та iноземними мовами - латинською, грецькою, англiйською, французькою, нiмецькою, росiйською та iн., - вони робили переклади на украiнську мову науковоi та художньоi, свiтськоi та релiгiйноi лiтератури, залучаючи украiнського читача до надбань свiтовоi культури.

Певний внесок у свiтову культуру зробили i украiнцi дiаспори. У ближньому та дальньому зарубiжжi вихiдцi з Украiни iнтегрувалися й iнтегруються у загальнокультурний процес тих краiн, де вони оселилися, громадянами яких вони стали, i iх особистi надбання стають надбаннями нацiй до яких вони пристали.

Вiдсутнiсть украiнськоi державностi протягом багатьох столiть призвела до того, що Украiна загубила i продовжуi губити своi таланти, якi працюють задля пiдвищення могутностi iнших нацiй, народiв, держав. Цi аспекти iсторii украiнськоi культури мало дослiдженi, тому в курсi лекцiй на них буде звернута особлива увага.

Контрольнi запитання.

1. Дайте визначення поняття культура. На якi двi великi частини можна його роздiлити? З яких елементiв складаiться духовна культура?

2. Дайте визначення поняття художня культура.

3. Дайте визначення мистецтва. Що таке просторове (часове, просторово-часове) мистецтво?

4. Яка вiдмiннiсть мiж образотворчими та необразотворчими родами мистецтва?

5. Що вiдноситься до синтетичного роду мистецтва?

2. Дослов'янська культурна традицiя на теренах Украiни.

А. Трипiльська культура.

В 90-х рр. 19 ст. украiнський археолог чеського походження В.Хвойко вiдкрив нову культуру, датовану 4-2 тис. до н.е. i названу трипiльською, по мiсцю перших археологiчних знахiдок (село Трипiлля на Киiвщинi). Спершу ii поширювали на територiю Днiпровсько-Днiстровського межирiччя. Згодом, коли румунськi археологи бiля села Кукутени розкопали стародавнi людськi поселення з подiбними ознаками, ареал поширення людностi цiii культури було розповсюджено на територiю Дунайського басейну, Балканський пiвострiв, острова Середземномор'я та Малоi Азii i вона отримала ще назву трипiльсько-кукутенська культура. Видiляють три етапи ii розвитку: 1)раннiй - 3500-3000, 2)середнiй - 3000-2000, 3)пiзнiй - 2000-1700 до н.е.

Характернi особливостi матерiальноi культури трипiльцiв такi: поселення зводилися на вiдкритих мiсцях без оборонних споруд. Житло будувалося по колу, одне бiля другого, середина кола залишалася незабудованою. Будинки споруджувалися каркаснi, двоповерховi, промiжки мiж каркасом заплiталися лозою та мастилися ззовнi i зсередини товстим шаром глини. Розмiр iх сягав 100-140 кв.м. Житло дiлилося на кiмнати, якi опалювалися печами, складеними з глини. В кожному будинку проживало по 20 осiб. Все поселення нараховувало по 500-600 чоловiк. Центр селища використовувався як загiн для худоби. Це були скотарсько-землеробськi племена з колективною власнiстю на стада худоби.

Значного поширення у трипiльцiв набуло виготовлення керамiчних виробiв побутового призначення - столовий та господарський посуд: миски, глечики, горшки, макiтри, декоративна керамiка.

Художня культура трипiльцiв обмежувалася декоративно-ужитковим мистецтвом та культовими статуетками i малюнками на каменi та стiнах печер. Вона вiдзначаiться високим художнiм смаком та технiкою.

Орнамент. Характерна ознака художнього оздоблення керамiчних виробiв - яскравий декоративний орнаментальний розпис. Форма орнаменту - прямi та хвилястi лiнii, овали, змiiподiбнi спiралi, якi повиннi були символiзувати сонце, воду, людей, тварин, рослини. Вживалося 4 кольору орнаменту - чорний, бiлий, червоний та брунатний. Яскравими фарбами та рiзнокольоровим орнаментом розписувалися i стiни жилих помешкань.

Статуетки. Серед археологiчних знахiдок - численнi статуетки, переважно жiночi, що доводить iснування культу жiнки у трипiльському суспiльствi. Жiнка знаменувала культ родючостi, була продовжувачем традицiй предкiв. Статуетки мали культове значення. Виконанi вони були у реалiстичнiй манерi, i за ними можна простежити етнiчний тип трипiльцiв.

Усатiвська культура. До пiзнього трипiлля - усатiвськоi культури (вiд села Усатово пiд Одесою, кiнець РЖРЖРЖ - початок РЖРЖ тисячолiття до н.е., розкопки провадив одеський археолог Михайло Болтенко) вiдносяться кам'янi могильнi плити з зображеннями людей, тварин i такi ж зображення на стiнах печер.

Оминаючи спiрну концепцiю про етнiчну iдентичнiсть трипiльцiв та украiнцiв, зауважимо однак, що трипiльська культура була одним з джерел слов'янськоi взагалi та украiнськоi зокрема культури.

В. Скiфо-сарматська культура.

У скiфський перiод (7-2 ст. до н.е.) пiд iменем iраномовних племен скiфiв, якi населяли територiю сучасноi Украiни, об'iднувалися численнi мiсцевi племена. Вiд скiфiв лишилися величезнi кургани, в яких вони ховали своiх царiв. Разом з померлим, у могилу клали зброю, ювелiрнi вироби, забитих коней i рабiв. Скiфське мистецтво вiдiграло велику роль у формуваннi слов'янськоi культури. Воно було одним з джерел слов'янськоi мистецькоi спадщини.

Скiфи використовували усi форми посуду трипiльцiв, прикрашеного геометричним узором. Основою скiфського декоративного мистецтва i зображення тварин. Пiсля скiфiв лишилися великi кам'янi статуi з зображенням воiнiв. Згiдно висновкiв украiнського дiаспорного академiка Омеляна Прiцака украiнцi наслiдували пiсля скiфiв чоботи, бiлу сорочку, козацьку гостроверху шапку, пернач, сагайдак (рос. - колчан) тощо. Для скiфiв були притаманнi патрiархат, культ сонця з його символом - колесом, флективна мова - словозмiна, шляхом замiни кiнцiвок.

З початком грецькоi колонiзацii в Причорномор'i (6 ст. до н.е.) великого впливу на скiфiв мала антична культура, про що свiдчать археологiчнi знахiдки в Неаполi Скiфському бiля сучасного Сiмферополя. Традицii скiфського мистецтва продовжували сарматськi племена. Продовжувалася традицii звiриного стилю в оздобленнi посуду, з'являються композицii мiфологiчного змiсту.

С. Антична культура.

Прямим джерелом для украiнськоi культури стала антична культурна традицiя, носiiм якоi були грецькi мiста-полiси на узбережжях Чорного та Азовського морiв - Тiра (нинi Бiлгород-Днiстровський), Ольвiя в гирлi Пiвденного Бугу, Херсонес (на територii сучасного Севастополю), Феодосiя, Пантiкапей (сучасна Керч), Танаiс у гирлi Дону, Фанагорiя на Кубанi тощо. Вони почали утворюватися з 6 ст. до н.е. i мали неабиякий вплив на мiсцевi народи пiвнiчного Причорномор'я, в тому числi i на попередникiв слов'ян.

Цi колонii були мiстками для зв'язкiв грецькоi метрополii з степовим населенням, з яким йшов iнтенсивний товарообiг, зокрема продуктами хлiборобства та тваринництва. Натомiсть степове населення купувало предмети ремiсницького виробництва. Вважаiться , що слов'янська молодь могла оселятися в мiстах-полiсах i здобувати тут навички ремесла, мистецтва, будiвництва, виробництва керамiки, зброi, ювелiрних виробiв тощо. Згiдно праць грецького iсторика Геродота випливаi, що грецькi впливи сягали далеко на пiвнiч аж за днiпровськi пороги.

Пам'ятки мистецтва грецьких колонiй дiйшли до нас у формi скульптур, мiсцевого та iмпортованого виробництва, надгробних рельiфiв на мiфологiчнi та побутовi теми, мармурових рiзьблених саркофагiв, ювелiрних виробiв. Вiд античноi грецькоi культури слов'яни запозичили також теракоти та фрески.

Теракоти (вiд iталiйського - опалена земля) - неглазурованi керамiчнi вироби з випаленоi кольоровоi пористоi глини, головним чином червоного, брунатного, кремового кольору - архiтектурнi деталi, облицювальнi плити, посуд, вази.

Фрески (вiд iталiйського - свiжий) - живопис фарбами, водяними або розведеними на вапняному молоцi, по свiжiй вогкiй штукатурцi. Фрески застосовувалися для оздоблення культових споруд, церков, соборiв, палацiв. Фрески були вiдомi з 2 тис. до н.е. i були поширенi в рiзних краiнах свiту.

Грецькi впливи. На думку деяких дослiдникiв грецькi впливи ми вiдчуваiмо в украiнськiй етнографii. Украiнський народний одяг з його багатими прикрасами маi багато спiльного з грецьким народним одягом. Багато спiльного маiмо ми з грецьким народом i у духовнiй культурi. Греки любили музику, спiви, святочнi обряди. Аналогiчнi тенденцii спостерiгаються i в украiнцiв: нахил декорувати свiй одяг, хатню обстановку, численну обрядовiсть у народному життi.

Вiд грекiв виводять дослiдники i украiнський iндивiдуалiзм, який був притаманний населенню Киiвськоi Русi, Козацькоi держави i став одною з причин драми в iсторii украiнського народу, коли вiн загубив свою державнiсть i протягом багатьох столiть не був спроможний ii вiдновити.

Античнi коренi украiнськоi культури неодноразово пiдкреслювали украiнськi письменники та поети, зокрема Юрiй Липа (книга "Призначення Украiни") та РДвген Маланюк. "Степовою Елладою" нiжно нарiкаi Украiну Маланюк у своiх вiршах:

О моя степова Елладо,

Ти й тепер антично-ясна.

РЖ в iншому мiсцi:

Необорима соняшна заглада -

Вiки, вiки - одна блакитна мить!

Куди ж подiла, степова Елладо,

Варязьку сталь i вiзантiйську мiдь?

Говорячи про античну спадщину, Маланюк стверджуi, що Украiна запозичила у грекiв iндивiдуалiзм, схильнiсть до фiлософii, мистецтва, миролюбнiсть, на вiдмiну вiд таких суто римських рис, як войовничiсть, прiоритет права (dura lex, sed lex = закон суворий, але це закон), якi успадкували народи Захiдноi, Середньоi та Центральноi РДвропи. Впливи античних мiст-полiсiв у пiзнiшi вiки продовжували зв'язки Киiвськоi Русi з Вiзантiйською iмперiiю.

Д. Вiзантiйська культура.

Держава Вiзантiя iснувала з кiнця 4 столiття до середини 15 ст. (до 1453 року, коли Константинополь був захоплений турками), тобто на рубежi пiзньоi антики i середньовiччя, створена внаслiдок роздiлу Римськоi iмперii та падiння Захiдноi Римськоi iмперii. Вона пiдтримувала концепцiю всесвiтнього римського панування, iдею свiтовоi монархii, свiтового iмператора. РД класичним прикладом держави, яка справила великий вплив на розвиток свiтовоi цивiлiзацii, але не залишила спадкоiмцiв.

Вiзантiя охоплювала землi Балканського пiвострова та Малоi Азii, острова Егейського моря, Кiпр, Крит, Сiрiю, Палестину, Кiренаiку, РДгипет, Херсонес, Захiдну Вiрменiю, Грузiю. Найбiльшого розквiту досягла у серединi 6 столiття н.е. за iмператора Юстiнiана РЖ (527-565 рр. н.е.), коли провадилися законодавчi та адмiнiстративнi реформи, розвивалася культура, ремесла, торгiвля.

Особливостi вiзантiйськоi культурноi традицii: 1)Синтез захiдних та схiдних елементiв культури; 2)Урочистiсть, помпезнiсть стилю.

У Вiзантii отримали поширення науки, як фiлософiя, математика, медицина, iсторiя; види мистецтв - архiтектура, монументальний живопис (фрески, мозаiка, рiзьба по каменю, художнi ремесла) музика (свiтська та духовна), лiтература (проза i поезiя).

Вплив вiзантiйськоi культури. Вiзантiйська культура безпосередньо справила великий вплив на культуру Киiвськоi Русi (прийняття християнства, розвиток писемностi, лiтописання, красного письменства, законодавства, архiтектури, музики, iконопису тощо).

Контрольнi запитання.

1. Дайте характеристику трипiльськоi культури? Коли вона iснувала? За якими матерiальними залишками ми можемо судити про художню культуру людей трипiльськоi культури? Якi характернi ознаки декоративно-ужиткового мистецтва трипiльцiв?

2. Якi матерiальнi залишки говорять про мистецтво скiфiв? Яку роль воно вiдiграло у формуваннi слов'янськоi культури? Що даi змогу говорити про мистецьку спадковiсть поколiнь?

3. Що запозичили слов'яни вiд античноi грецькоi культури? Що таке теракоти i фрески?

4. Якими головними рисами вiдрiзняiться антична культурна спадщина вiд римськоi?

5. Коли iснувала Вiзантiйська iмперiя i в чому проявився ii вплив на розвиток культури Киiвськоi Русi?

6. Якi особливостi вiзантiйськоi культурноi традицii?

3. Культура схiдних слов'ян.

Культура схiдних слов'ян синтезувала досягнення культур народiв, що проживали до цього в ареалi iх розселення. Разом з тим, вона i самобутньою, оригiнальною культурою, складовою частиною свiтовоi культури.

Найяскравiше культура слов'ян проявилася в зарубинецькiй та черняхiвськiй культурах та культурi антiв. Жителi слов'янських городищ використовували природнiй ландшафт для спорудження своiх поселень, житло будували на високих берегах рiчок. Розмiри поселень як правило невеликi. В центрi зводилися укрiпленi фортецi, якi використовувалися для захисту вiд ворога, проведення племiнних зборiв та культових обрядiв. Археологiчними дослiдженнями виявлено багато городищ в украiнських землях: Киiвщина - 400, Волинь - 350, Подiлля - 250, Чернiгiвщини - 150, Галичина - 100. В кожному племiнному об'iднаннi були городовi центри: у полян - Киiв, сiверян - Чернiгiв, древлян - Турiв. Найбiльшим серед них був Киiв. Вiн мав вулицi, майдани. Другим за розмiрами був Чернiгiв.

Мiста були центрами ремесла i торгiвлi. Слов'яни володiли керамiчним, ювелiрним, скляним, шкiряним, збройним виробництвом. Миски, глечики, горщики та iнший столовий та господарський посуд виробляли на гончарному колi. Ювелiрнi вироби виготовляли з бронзи, срiбла, мiдi, золота. Бронзу застосовували для медичних iнструментiв - пiнцетiв та хiрургiчних ножiв.

Релiгiя. За релiгiйними поглядами, подiбно iншим народам, слов'яни були язичниками, вони визнавали культ природи i культ роду, кожне плем'я мало своiх богiв, але з часом вiдбулася iх унiфiкацiя. На язичеських культах схiдних слов'ян позначився розвиток у них сiльського господарства та класових вiдносин.

Багатобожжя. У древнiх слов'ян iснувало багатобожжя, вони поклонялися багатьом богам. Головним богом був бог блискавки i грому Перун, Дажбог - бог добра, Велес - бог худоби, Сварог - бог вогню, Стрибог - бог вiтру та бурi, Хорс - бог сонця. Широко був розповсюджений культ предкiв. Почиталися Боги роду - Бог-Отець та Богиня-Мати.

Стародавнi язичеськi культи слов'ян боготворили сили природи - воду, вогонь, землю, рослини, звiрiв. Схiднi слов'яни поклонялися озерам, рiкам, деревам, тваринам. Вони вважали, що в лiсах та будинках живуть духи, в озерах, потоках та водоймах - русалки. Вони приносили iм в жертву хлiб, худобу та iншу iжу.

Культ природи викликав становлення рiзних обрядiв i свят, зв'язаних зi змiнами пори року - весни, лiта, осенi та зими. Вони перейшли i до християнських свят у виглядi рiзних обрядiв: щедрування, колядування, купальськi свята, масляна, веснянки тощо. В цих святах вiдбивався старовинний скотарський та хлiборобський побут народу.

Культ роду проявлявся в обрядах зв'язаних з народженням дитини, весiллям, смертю, похованням. Слов'яни вiрили в життя пiсля смертi i разом з померлим клали в могилу iжу, зброю, прикраси. Над могилою насипали кургани i справляли тризну. До нашого часу дожив один з старовинних обрядiв - вiдзначення дня смертi.

РУН-вiра. Сьогоднi в Украiнi iснуi релiгiйна течiя, яка пропагуi повернення до язичества (РУН-вiра, рiдна украiнська народна вiра), засуджуi хрещення Русi князем Володимиром Великим i, власне, i одною з численних спроб затримати iсторичний поступ i увiковiчити вiдсталiсть нацii.

Древнi слов'яни любили спiвати, танцювати. Серед слов'янських кольорiв домiнують червонi, жовтi, синi, зеленi, блакитнi тони.

Таким чином, в схiднослов'янськiй культурi вiдбилися впливи народiв, якi проживали на територii сучасноi Украiни, та сусiднiх народiв i племен.

Контрольнi запитання.

1. Якi були релiгiйнi вiрування давнiх слов'ян?

2. Якi народнi обряди дiсталися нам у спадок вiд язичества?

Висновки.

Культура схiдних слов'ян базуiться на досягненнях культур народiв, що проживали до цього в ареалi iх розселення. Разом з тим, вона i самобутньою, оригiнальною культурою, складовою частиною свiтовоi культури.

Лекцiя 2.

Культура Киiвськоi Русi та Галицько-Волинськоi держави.

План лекцii.

1. Запровадження християнства.

2. Стародавня лiтература, науковi знання та освiта.

3. Мистецтво: архiтектура, живопис, музика та декоративно-ужиткове мистецтво.

1. Запровадження християнства.

Успiхи схiдних слов'ян у розвитку господарства та iхнi об'iднання в iдинiй державi сприяли розвитку культури Киiвськоi Русi, що досягла високого рiвня у спiвставленнi з iншими народами свiту. Велике значення для розвитку культури Киiвськоi Русi мало запровадження християнства.

Християнство - одна з основних свiтових релiгiй, поряд з iсламом, буддизмом та iудаiзмом. Виникло у 1 ст. н.е. в схiдних провiнцiях Римськоi iмперii як релiгiя рабiв i поневолених мас. З часом вона зазнала значних змiн, стала релiгiiю правлячих класiв, в деяких краiнах - державною релiгiiю.

Католицизм та православ'я. В 4-11 ст. у зв'язку з рiзними умовами iснування i конкурентною боротьбою мiж римськими iпископами i константинопольськими патрiархами стався розкол християнства на два напрямки - католицизм та православ'я. Цей розкол остаточно оформився в 1054 р. пiсля подiлу християнськоi церкви на захiдну (католицьку) i схiдну (православну).

Християнiзацiя слов'янських краiн вiдбулася у 9-10 ст.: Болгарiя - 864 рiк, Чехiя - 928 р., Польща - 966 р. Завершенням християнiзацii Русi було масове хрещення населення у 988 р. за наказом Киiвського князя Володимира Великого (Святого).

На територii Русi християнство iснувало ще в римськi часи в Херсонесi (Корсунь). Тут була розташована грецька церква. На Вселенських соборах в Нiкii (325) та Константинополi (381) згiдно письмових джерел були присутнi iпископи Херсонеськоi iпархii.

Перша згадка про християнство на Русi i у договорi князя РЖгоря з греками 944 р.: про руських послiв-християн, якi присягали на хрестi, а також про церкву св. РЖллi у Киiвi, можливо першу християнську церкву на Русi.

Першою руською княгинею, що прийняла християнство православного обряду, вважаiться княгиня Ольга (945-964), дружина князя РЖгоря. Згодом, незадоволена дипломатичними вiдносинами з православною Вiзантiiю, вона посилаi посольство до нiмецького короля Оттона РЖ (912-973), засновника Священноi Римськоi iмперii, з проханням надiслати на Русь свого iпископа та священикiв. Це спiвпадало з прагненнями Риму до поширення свого впливу на Схiд, але цьому бажанню не судилося бути виконаним. Украiна-Русь через декiлька рокiв стала православною, а пiсля розпаду Вiзантiйськоi iмперii ii наступницею, що остаточно закрiпило подiл християнства на двi основнi самостiйнi гiлки.

Запровадження християнства. Незважаючи на доведену причетнiсть княгинi Ольги до християнства, ii син князь Святослав залишився язичником i у православ'я так i не вступив. Язичником був спочатку i внук Ольги, син Святослава, князь Володимир Святославич (980-1015). Згiдно язичеських правил вiн мав декiлька жiнок - гречанку, 2 чешки, 2 болгарки, багато наложниць. Дотримувався i iнших язичеських обрядiв.

Але, пiсля того як Володимир розпочав програму внутрiшнього розвитку своii краiни для забезпечення захисту ii вiд зовнiшнiх ворогiв та завоювання союзникiв, вiн зрозумiв, що одним з вагомих важелiв для досягнення цiii мети i прийняття формальноi релiгii.

Пiсля знайомства з рiзними релiгiями i подолання певних сумнiвiв, князь Володимир вирiшив зупинитися на християнствi вiзантiйського обряду. Було очевидно, що релiгiя такого кшталту абсолютно необхiдна для укрiплення влади князя i могутностi Kиiвськоi держави.

Задля досягнення своii загальнодержавноi мети Володимир погодився на одруження з племiнницею Вiзантiйського iмператора Анною, процедура якого вiдбулася в Херсонесi-Корсунi. Пiсля цього вiн приймаi особисте хрещення, а в 988 р. провадить насильницьке хрещення населення всiii Русi. Лiтописець даi зрозумiти, що кияни не були у захватi вiд цього рiшення свого князя, але вимушенi були пiдкоритися доводам крицi князiвськоi дружини. Щоправда у iсторикiв iснуi думка, що на околицях Киiвськоi держави язичество довгий час нелегально сповiдувалося руським населенням.

Щоб рiшуче покiнчити з усяким опором Володимир одразу ж наказав знищити культових язичеських iдолiв, а в тих мiсцях, де вони стояли, наказав побудувати християнськi храми. У Kиiвi вiн збудував кам'яну церкву на честь св. Богородицi, яка отримала назву Десятинноi (989-996) через те, що на будiвництво та утримання ii вiдраховувалася десята частина прибуткiв князя.

З прийняттям християнства культура Киiвськоi Русi пiднялася на новий, бiльш високий щабель, змiцнилися зв'язки з Вiзантiiю, а також християнськими краiнами Заходу, якi, хоча й конкурували з православною Вiзантiiю, але чiтко вiдрiзняли християнство вiд поганства.

На Русi християнство позитивно вплинуло на розвиток освiти, мистецтва, лiтератури, науки. На краще змiнився свiтогляд руського народу. Церкви та монастирi стали осередками культури. Через те, що Украiна-Русь прийняла християнство з Вiзантii, в Киiв приiхало багато грецьких священикiв, письменних людей, якi сприяли поширенню грамотностi та знань про всесвiт та минулi цивiлiзацii. Украiна почала процвiтати: були написанi першi книги, вiдкритi школи, запроваджено грошову систему. З'явилася i украiнська емблема - тризубець, яка була княжою i державною емблемою.

Велику роль у пiдвищеннi культурного рiвня населення вiдiграли монастирi, де велося лiтописання, створювалися бiблiотеки, школи, малювалися iкони тощо. В Киiвськiй Русi iснувало до 30 монастирiв: в Киiвi 17, в Галичi 5, у Чернiговi 3, Переяславi 2, Володимирi Волинському та Тмутараканi по 1. Першим i найбiльшим була Киiво-Печерська Лавра, заснована у 1051 р. Назву "Печерський" монастир отримав вiд печер, де мешкали його першi поселенцi. Засновниками монастиря вважаються ченцi Антонiй та Феодосiй. Тут працювали Нестор-лiтописець, чернець-живописець Алiмпiй, чернець-лiкар Агапiт та iн.

Запровадження християнства як державноi релiгii (988-989) вiдiграло величезну роль в консолiдацii феодальноi держави. Християнство вiдображало iдеологiю феодального ладу. Разом з позитивними якостями, релiгiя виправдовувала соцiальну нерiвнiсть i гноблення людей. Церква, яка згодом стала великим землевласником, надавала велику iдеологiчну пiдтримку державi, щоб стабiлiзувати становище правлячого класу.

Перехiд до християнства був важливим i для пiдняття мiжнародного престижу Kиiвськоi Русi. Церква допомагала пiдвищувати рiвень культури, лiтератури, мистецтва, лiтописання та архiтектури. З поширенням християнства вiзантiйська лiтература почала потрапляти на Русь. Таким чином, запровадження християнства допомогло поширенню писемностi на Русi, наблизило Киiв до iвропейських держав.

Негативнi риси православ'я. Разом з тим, прийняття християнства вiзантiйського обряду мало i негативнi риси: 1) вiдiрванiсть вiд Заходу, 2) мiстицизм та 3) аскетизм.

Контрольнi запитання.

1. На якiй украiнськiй територii вперше з'явилося християнство?

2. Хто з лiдерiв Киiвськоi держави вперше прийняв християнство?

3. Коли i ким було проведено хрещення Русi?

4. Яку роль у поширеннi культури вiдiграли монастирi?

5. В чому iсторичне значення прийняття на Русi християнства вiзантiйського обряду? Якi його позитивнi та негативнi риси?

6. Назвiть засновникiв Печерського монастиря, вiдомих ченцiв-лiтописцiв, ченцiв-малярiв, ченцiв-лiкарiв.

2. Лiтература, науковi знання та освiта.

Лiтературнi джерела Киiвськоi Русi слiд роздiлити на: 1) Свiдчення фольклору; 2) Перекладну лiтературу; 3) Оригiнальну лiтературу.

Фольклор. До фольклору того часу вiдносяться: обрядовi пiснi, календарнi пiснi, заговори та заклинання, казки, розповiдi побутового та iсторичного характеру, легенди, прислiв'я та приказки, загадки, билини. Останнi збереглися лише на пiвночi Русi, хоча розповiдають про подii, якi наче б то вiдбувалися у Киiвi. В Украiнi за роки татаро-монгольськоi неволi ця фольклорна традицiя була загублена.

Перекладна лiтература носить, головним чином, церковно-релiгiйний, християнський характер. Це:

1. Остромирово РДвангелii - найдавнiший датований схiдно-слов'янський рукопис, найдавнiша давньоцерковно-слов'янська пам'ятка схiдно-слов'янськоi редакцii. Перекладено для новгородського посадника Остромира за часiв Ярослава Мудрого (1056-1057). Зберiгаiться в публiчнiй бiблiотецi СПБ iм. Салтикова-Щедрiна.

2. Повчання - писання отцiв православноi церкви -РЖоанна Златоуста, РЖоанна Дамаскiна, РДфрема Сiрина (в 19 ст. вони перекладалися на народну украiнську мову Т.Шевченко, П.Кулiшем, М.Шашкевичем).

3. Збiрники релiгiйного та релiгiйно-свiтського характеру (Св. Письмо + Писання отцiв церкви + РЖсторичнi вiдомостi). Такими були, зокрема, Збiрники кн. Святослава 1073 та 1076 рр.

=Мiнеi - життя святих за датами iх народження по мiсяцям.

=Патерики - життя святих по краiнах, де вони жили i дiяли.

4. Збiрники науково-iсторичного характеру:

=Хронографи.

=Бджоли - збiрники думок з св. Письма, писання отцiв церкви та античних письменникiв.

5. Апокрифи - перекази на бiблiйнi теми, про загробне життя, про бiблiйних героiв.

6. Антицерковнi iнтерпретацii (напр., Мандрiвка Богородицi по мукам з Михайлом Архангелом та 400 ангелами до Аду).

7. Повiстi з Вiзантii, арабськi та iндiйськi казки (Троянська вiйна, Олександрiя, 4 iндiйських царства, "Варлаам та РЖоасааф", останню використав РЖ.Франко для свого твору "Притча про життя").

8. Твори природного та географiчного змiсту ("Фiзiолог", "Шестиднiв" - космографiя, "Християнська топографiя Козьми РЖндикоплова", олександрiйського купця 6 ст.).

Оригiнальна творчiсть.

Берестянi грамоти. У Киiвськiй Русi пiсля прийняття християнства було чимало грамотних людей, й не тiльки серед знатi та духiвництва, але й серед простого люду. Про це свiдчать берестянi грамоти, якi у великiй кiлькостi розкопують археологи в Новгородi. Найстарiша з яких датуiться 11 ст.

Слов'янська азбука. У схiдних слов'ян писемнiсть iснувала ще до прийняття християнства. Збереглися давнi рукописи, написанi "руськими письменами". Пiзнiше була запроваджена слов'янська абетка, складена болгарськими просвiтителями Кирилом i Мефодiiм. РЖснувало два варiанта азбуки - глаголиця i кирилиця.

Лiтописи. У монастирях створювалися першi письмовi iсторичнi працi, що називалися лiтописами (запис по роках). Лiтописання Киiвськоi Русi почалося за зразком вiзантiйських хронiк. Перший лiтописний запис з'явився в 1039 р. РЖсторичнi записи вели ченцi Киiво-Печерського, Видубицького та iнших монастирiв.

"Повiсть временних лiт". Чернець-лiтописець Нестор до 1113 р. склав "Повiсть временних (минулих) лiт", де розповiв про те, "вiдкiля пiшла земля Руська, хто у Киiвi перший почав княжити i вiдкiля Руська земля взялася". Ця пам'ятка i головним i в багатьох випадках iдиним джерелом з iсторii схiдного слов'янства та Киiвськоi Русi. Нею було покладено початок iсторiографii Киiвськоi держави.

Лiтописнi зведення. Лiтописи переписувалися, розмножувалися ченцями-переписувачами, якi вносили свою коректуру, додатки, окремi лiтописи об'iднувалися у зведення лiтопису. Вони потрапляли в iншi монастирi, розповсюджувалися по всiй краiнi, у бiльшостi, через нашестя татар, вiйни, пожежi, грабунки, безповоротно гинули, а в деяких монастирях (переважно на Пiвночi та Заходi) чудом збереглися i, таким чином, стали надбанням вчених уже в 18 та 19 ст. i дiйшли до нашого часу.

Так, "Повiсть временних лiт" була виявлена в РЖпатьiвському зведеннi, яке збереглося в РЖпатьiвському монастирi в Костромi, що був заснований 1330 року i де в 1613 роцi Михаiлу Федоровичу Романову було об'явлено про обрання на царство. РЖпатьiвський лiтопис зберiгся в 5 списках початку 15 ст. i сходить до украiнського лiтописного зведення кiнця 13 ст. Вона вiдтворюi подii 11-13 ст. i мiстить хронiку подiй, договори Русi з греками, взiрцi перекладноi лiтератури, легенди.

РЖпатьiвське зведення складаiться з 3 частин: 1) "Повiсть временних лiт" (вiд варягiв до Володимира Мономаха). 2) Киiвський лiтопис (боротьба з половцями та мiжусобиця пiсля смертi Володимира Мономаха). 3) Галицько-Волинський лiтопис (утворення, розквiт та занепад Галицько-Волинськоi держави).

М.Грушевський говорив, що РЖпатьiвське зведення i справжнiм архiвом нашоi лiтератури. Його використовували iсторики Карамзiн, Соловйов, Погодiн, Ключевський, письменники Франко ("Захар Беркут"), Скляренко ("Святослав", "Володимир"), Збанацький ("Диво", "РДвпраксiя"), Кочерга ("Ярослав Мудрий"), Хижняк ("Данило Галицький") та iн.

"Слово про закон i благодать" митрополита РЖларiона, першого мiсцевого, руського Киiвського митрополита, обраного за Ярослава Мудрого (1051) - прославляння .кн.Володимира та хрещення Русi, написана мiж 1037 та 1043 i виголошена на честь вiдкриття киiвського Софiйського собору.

"Повчання дiтям" Володимира Мономаха (1096), яке складаiться з 3 частин: 1)релiгiйнi правила; 2)поради для князя, 3)життiпис самого автора, як приклад для дiтей. Автор був високоосвiченою людиною, знав 5 мов, його гуманiзм на 3-4 столiття обiгнав аналогiчнi твори захiдних авторiв. Це був не тiльки лiтературний твiр, але й полiтичний манiфест, де автор проголошував iдеi громадянського миру в державi, необхiднiсть укрiплення ii зовнiшнього становища.

"Житii та ходiння Данила, руськi землi iгумена" - науково-географiчний опис подорожi в РДрусалим через Царгород (1106-1108).

Киiво-Печерський патерик - збiрник оповiдань про життя святих отцiв церкви Лаврського монастиря (РЖ чверть 18 ст.), прославляв зодчих, живописцiв, святих отцiв, пропагував iднiсть руськоi землi. Вперше був надрукований в друкарнi Киiво-Печерськоi Лаври в 1661 р. О.Пушкiн писав про це джерело: "прелесть простоты и вымысла".

"Слово Данила Заточника" - сповiдь дружинника, вигнаного з княжого двору, який просить простити йому його провинностi i повернути назад з заслання. Роздуми про багатих i бiдних, добрих i злих, розумних i дурних. РЖдея сильноi княжоi влади, iдеалiзацiя князя.

Твори iпископа-проповiдника Кирила Туровського (1130/1134, м.Туров, Гомельськоi обл. - 1182), який був автором багатьох сказань, повчань, молитов. Його твори були популярнi на Русi.

8. Найвидатнiшим взiрцем поетичноi творчостi на Русi другоi половини 12 ст.

Вместе с этим смотрят:

"Quo vadis": проекцiя на сучаснiсть

"Звезды" немого кино и русская мода 1910-х годов

"Культура": типология определений

"Рабочий и колхозница" (Из биографии В. И. Мухиной)

"Русские сезоны" в Париже