Пересопницьке iвангелii

Нацiональний педагогiчний унiверситет

iм. М.Драгоманова


“Пересопницьке iвангелii”

в iсторii украiнськоi лiтературноi мови.


Реферат з iсторii украiнськоi лiтературноi мови

студентки 52 групи фiлологiчного факультету

заочного вiддiлення НПУ iм. Драгоманова

Овсяннiковоi О.Ю.


м. Киiв

1998 р.

Пересопницьке iвангелii 1556-1561 рр. - переклад на “просту мову” канонiчного iвангелiя - i найважливiшою пам‘яткою украiнськоi книжноi i народноi мови XVI ст., а також незрiвнянним зразком украiнського живопису та рукописноi книги незадовго до початку друкарства на Украiнi (1574 р.). Мова пам‘ятки, гранично зближена з живою народною мовою, даi повну можливiсть вiдтворити стан одного з двох типiв староi украiнськоi лiтературноi мови (так званоi “простоi мови”) i визначити фонетичне, граматичне i лексичне обличчя самоi народноi украiнськоi мови в другiй половинi XVI ст. Пересопницьке iвангелii i свiдченням завершення процесу формування украiнськоi народностi. Як твердить академик В.РЖ. Пiчета: “На Украiнi пам‘яткою украiнськоi мови тАж i Пересопницьке iвангелii 1556-1561 рр.”

На думку багатьох дослiдникiв (П.Житецький, П.Владимиров, В.Перетц, О.Грузинський i iн.), переклади священного письма на “просту мову” виникають на Украiнi i в Бiлорусii з середини XVI ст. Пiд впливом iдей церковноi реформацii, що проникли з Захiдноi РДвропи в Литву та Польщу, до складу яких входили тодi украiнськi i бiлоруськi землi. Але, на думку П.П.Плюща, цей вплив не був iдиною причиною згаданих перекладiв, бо спроби таких перекладiв вiдомi на Украiнi i в XV ст. (Четья-мiнея 1489 р., “РЖзмарагд” XV ст.). Цi спроби, очевидно, вiдображають тенденцiю до створення самостiйноi книжноi украiнськоi мови в зв‘язку з пробудженням нацiональноi самосвiдомостi в середовищi деяких представникiв тогочасного украiнського духовенства, близьких до народу. Наступне XVI ст. лише закрiпило цю тенденцiю в нових iсторичних умовах.

Незважаючи на величезне значення Пересопницького iвангелiя як пам‘ятки украiнськоi лiтературноi i народноi мови XVI ст., мова його до цього часу дослiджена ще недостатньо. (Те ж саме можна сказати i про вивчення його палеографiчних особливостей, його живопису тощо). Привернувши до себе увагу ще в першiй половинi XIX ст., воно не стало предметом глибокого вивчення мовознавцями. Навiть найсерйознiшi дореволюцiйнi працi про Пересопницьке iвангелii мають початковий, пiдготовчий характер (до них належать “Описание Пересопницкой рукописи XVI в.” П.Житецкого, 1876 р., i “Палеографические и критические заметки о Пересопницком евангелии” О.С.Грузинського, 1912 р.). Пiзнiше також побiжно говориться про неi в опублiкованих у 1958 р. “Нарисах з iсторii украiнськоi лiтературноi мови” П.П.Плющ i в “Курсi iсторii украiнськоi лiтературноi мови”, ч.1, написаному авторським колективом РЖнституту мовознавства АН УРСР.

Однiiю з найважливiших причин незадовiльного вивчення Пересопницького iвангелiя i те, що до цього часу воно не видане i тому мало доступне навiть спецiалiстам фiлологам i мистецтвознавцям.

Ще П. Житецький писав: “Вивчення Пересопницького рукопису не лише з фонетичного боку, а й з боку лексичного, а також синтаксичного, могло б привести до наслiдкiв надзвичайно важливих. Перед нами вiдкрилась би така сторiнка в розумовому життi цього краю, яка могла б висвiтлити глухi столiття XV i XIV, а разом з тим могла б надолужити вiдсутнi сторiнки, вирванi пiзнiшими переворотами, що вiдбулися на пiвденноруськiй землi”.1

Найважливiшими питаннями вивчення Пересопницького iвангелiя з цього погляду i:

  1. Висвiтлення неясних питань походження, створення i вiдкриття пам‘ятки.

  2. Всебiчне, вичерпне дослiдження мови пам‘ятки.

  3. Пересопницьке iвангелii в його зв‘язку з канонiчним церковнослов‘янським оригiналом, з одного боку, i чеськими та польськими перекладами - з другого (на пiдставi свiдчення мови пам‘ятки).

  4. Зв‘язок Пересопницького iвангелiя з мовою бiльш раннiх спроб перекладу священного письма на “просту мову”.

  5. Зв‘язок Пересопницького iвангелiя з мовою iнших украiнських пам‘яток, зокрема мовою Учительських iвангелiй, писаних “простою мовою”.

  6. Мова Пересопницького iвангелiя i мова пам‘ятки - ровесницi його - Крехiвського апостола.

  7. Мова Пересопницького iвангелiя i мова украiнського дiлового, актового письменства.

  8. Видання пам‘ятки, без чого не можливе дальше успiшне вивчення ii мови.

Датування пам‘ятки, на щастя, не викликаi нiяких суперечок, бо творцi iвангелiя точно зазначили час початку й закiнчення своii велетенськоi працi. У приписках до пам‘ятки вони пiдкреслили: “Почалося есть писати сii iвангелii року тысяча пятьсот пятьдесят шестого, месяца августа пять на десятого”; закiнчено “в лето тысячное пятьсот шестьдесят первое, августа двадцать девятого дня”. Отже, праця над iвангелiiм тривала цiлих п‘ять рокiв. Дивуватися цьому не доводиться, враховуючи значний обсяг пам‘ятки (960 сторiнок рукопису) i високохудожнi оздоблення його заставками, мiнiатюрами та орнаментами, що затримували роботу писця необхiднiстю координувати ii з працею митця-живописця (навряд писець iвангелiя був водночас i живописцем, причетним до iлюстрування Перпесопницького iвангелiя). Пересопницьке iвангелii являi собою наслiдок творчоi працi - перекладу з iншомовного оригiналу на так звану “просту мову”, надзвичайно зближену з украiнською народною мовою середини XVI ст. РЖ зрозумiло, що переклад i процесом незрiвнянно тривалiшим, нiж механiчне копiювання.

Слiд зауважити, що хронологiчна беззаперечнiсть створення украiнського iвангелiя звiльняi науковцiв вiд важких i часто безплiдних спроб точного датування пам‘ятки, дуже важливого для дослiдника ii мови. Це тим цiннiше, що мова Пересопницького iвангелiя цiкавить нас не тiльки сама по собi, а й як новий, епохальний етап в загальному розвитку староi украiнськоi лiтературноi мови та як яскраве вiдображення живоi украiнськоi мови середини XVI ст.

Не менш важливо для вивчення всякоi пам‘ятки визначення ii територiального походження, особливо тодi, коли мова ii маi помiтне дiалектне забарвлення, як у даному випадку. Точнiсть визначення територiальноi принадлежностi дуже важлива для вченого, що займаiться iсторичною дiалектологiiю певноi мови. Вона даi можливiсть судити про рiдну дiалектну стихiю автора пам‘ятки, якщо вiн i уродженцем тiii ж територii, звiдки походить пам‘ятка, або територii, близькоi до неi (такими й були якраз творцi Пересопницького iвангелiя - попович Михайло Васильiвич i архiмандрит Пересопницького монастиря Григорiй).

У своiму “Описании Пересопницкой рукописи XVI ст.” П. Житецький вважаi, що мiсцем написання пам‘ятки була Пересопниця - “нинi село в Луцькому повiтi Волинськоi губернii”2
. Пiзнiше О.С.Грузинський i iншi, вчитавшись у приписку до пам‘ятки, встановили, що створення ii було почато не в Пересопницi, а в близькому вiд неi с. Двiрцi - маiтку князiв Жеславських (Заславських), в мiсцевому Троiцькому моеастирi. Але через деякий час з невдомоi причини праця над пам‘яткою була перенесена в Пересопницький монастир, де вона й була закiнчена в 1561 р. тими ж особами, якi почали ii за п‘ять рокiв перед тим у с. Двiрцi. Коли саме написання пам‘ятки було перервано в Двiрцi i перенесено в Пересопницю, як довго тривала неминуча при цьому перерва у працi творцiв пам‘ятки - цього ми не знаiмо. У зв‘язку з сказаним цiкаво навести лише одне мiркування О.С. Грузинського. Маючи на увазi обидвi частини пам‘ятки (i писану в Двiрцi, i писану в Пересопницi), вiн твердить, що “перерва пiд час написання рукопису на перший погляд не дуже помiтно вiдбилася на характерi почерку в обох частинах рукопису”3
, хоч за його спостереженням, “починаючи з 155-го аркуша, характер почерку в другiй частинi Пересопницького рукопису вiдрiзняiться бiльшою стислiстю i висотою”4
. Загальний же висновок дослiдника полягаi в тому, що “iвангелii писала одна й та ж рука тiльки в рiзний час”5
.

Цей факт треба брати до уваги, розв‘язуючи питання про авторство перекладу iвангельського тексту на “просту мову” в Пересопницькому iвангелii й питання про особу писця, що увiчнив цей переклад на пергаментi власною рукою, “чистим i красивим письмом”, за вiдзивом П.Житецького. Безпосереднього вiдношення до мови пам‘ятки це питання не маi, але воно важливе з iсторико-культурного погляду, i тут мовознавець, безперечно, може допомогти тим дослiдникам, якi побажали б попрацювати над цим питанням спецiально.

О.С.Грузинський, не вагаючись, вважаi, що автором перекладу був архiмандрит Григорiй, який володiв, на його думку, слов‘янською, сучасною йому украiнською лiтературною, польською, чеською, i, можливо, грецькою й нiмецькою мовами. Пiдставу для такого припущення даi нам свiдчення самого поповича Васильiвича, який твердить, що “тыи книги чтыры эвангелистове суть устроены кротким, смиренным и боголюбивым иеромонахом Григорiiм, архимандритом пересопницким”. Думка О.С.Грузинського про те, що архiмандрит Григорiй знав багато мов, мабуть, не далека вiд iстини: тiльки високоосвiчений книжник, подiбний архiмандритовi Григорiю, мiг так блискуче здiйснити переклад iвангельського тексту на “просту мову” (тексту, рясного багатством змiсту i наявних у ньому думок та почуттiв). Цiлком впевнено можна сказати при цьому, що архiмандрит Григорiй не був переписувачем при створеннi Пересопницького iвангелiя, бо все воно, як уже зазначалося, написане однiiю рукою, i очевидно, рукою поповича Васильiвича, зважаючи на його власнi приписки до iвангелiя. Такий розподiл працi здаiться найiмовiрнiшим.

На пересопницькому рукопису вiдбився так званий пiвденно-слов‘янський вплив, особливо вплив болгарського письма (змiшування юсiв; вживання а замiсть я; написання ъ (ь) з плавними пiсля плавних; вживання букви  з крапкою по серединi) i сербського письма (вживання ь замiсть ъ дуже часто) i вживання значка “ над ы (ы), iнодi над и (и).6

На правописi пересопницького рукопису позначився також вплив бiлоруського письма: вживання (хоч i не часто) е на мiсцi ь: “то для лепшего виразумленя” та iн.

Порiвнюючи окремi мiсця з пересопницького рукопису i з чеськоi бiблii, знаходимо прямий зв‘язок його з чеською бiблiiю 1506 р. i в написах усiх глав i в текстi.7

В лексичному складi Пересопницького iвангелiя, при великiй кiлькостi у ньому елементiв спiльноруських i досить значнiй церковнослов‘янських, i багато елементiв специфiчно украiнських. Особливо рясно просочуiться в рукописах украiнська лексика тодi, коли мова йде не про суто церковно-релiгiйнi предмети i явища.

“Было пак всуботу второпръвую ишол через збожя (через пашню) и вытръгали ученицы его класы и шли выминаючи руками своими, и некоторыи з фарисеов мовили им. прошто тое гинять того ся не годить чинити всуботытАж”

Деякi речення в пересопницькому рукопису просто здаються уривками з живоi народноi мови, наприклад: “давно би в плахтъ (або в рядннъ) а на попель сьдячи показанiе чинили”; “ги нехай еще и тот рок. ах околаю еи и осыплю гноем, а чей пак уродит плод тАж”

Цiкаве явище в рукопису - наявнiсть в ньому досить численних додаткових пояснень (у дужках) окремих слiв. Наприклад: “Бил ти ж там и колодязь iаковль (студня або криниця)”; (тогды она то жена оставивши вьдро свое (або глек, або збан) и пошла до мьста”; “ и рекл так учиню. размечу житницу мою. (клуню або стодолу)”; “ кто будет на кровь (на даху, або на стрьсь) а статки его в вдому, нехай не сходит взяти их тАж”

Поряд iз словами давньоруськими, спiльноруськими, словами церковнослов‘янськими i словами живоi народноi украiнськоi мови, в лексичному складi рукопису помiтна i деяка домiшка елементiв з польськоi i чеськоi мов.

В окремих мiсцях Пересопницького iвагелiя вiдчуваiться свого роду “осучаснення мови”. Так, грецькi або церковнослов‘янськi слова тексту iнодi передаються або пояснюються словами, що служили для означення специфiчних явищ тогочасного суцспiльного життя Литви i Польщi, наприклад: “Воини пак увели его внутрь двора которiй назiвается преторь - (дом радецкий або ратушь)”, “которому то бiло имя Иосиф, съвьтником будучи. (або паном радним) а был тот члк добрым”.

У фонетицi пам‘ятки слiд вiдзначити такi найголовнiшi явища:

  1. В рукопису ь найчастiше вживаiться правильно, за традицiним церковнослов‘янським письмом: “И разумьл то многим народ и за всьх мьст приходили к нему тАж” Але iнодi за нормами бiлоруського письма, замiсть ь маiмо е: при Августе, имел, разделися, часом замiсть ь знаходимо написання и, наприклад: “(ликарю) врачу изльчися сам”; “не ищьте и вы, што бы есте или, або што бы есте пили”.

  2. Давнi о i е звичайно зберiгаються за писаною традицiiю, i тiльки в окремих випадках на мiсцi iх знаходимо у (оу) або ю, наприклад:” по сюй и по туй сторонь”; “иже тот брат твуй умрл был” та iн.

  3. Рукопис вiдбиваi змiшування ы та и, наприклад: “и крыкнули”; “было от них тое слово закрито”; “которыи то плакали и ридали”.

  4. Яскраво виявлене повноголосся: “которыи же то обологовалъся в перфиру и в виссон”; значно рiдше трапляються церковнослов‘янськi i неповноголоснi форми, наприклад: “класы (колосся) тАж выминаючи” i под.

В рукопису Пересопницького iвангелiя багато виявлена морфологiя живоi народноi украiнськоi мови:

  1. Закiнчення 2 особи однини теперiшнього часу дiiслiв на -ш (правописно частiше -шь);

  2. 1 особа множ. теперiшнього i майбутнього часу переважно на -мо;

  3. 2 особа множ. наказового способу з закiнченням -ьте, а 1 особа -мо;

  4. давальний вiдмiнок однини iменникiв чол.роду часто закiнчення -ови (-еви) пастыреве, родичове;

  5. в називному вiдмiнку множини цих же iменникiв закiнчення -ове (-еве) i в родовому вiдмiнку однини iменники чоловiчого роду часто на -у та iншi.

  6. Вживання прислiвникiв на е типу поспьшне; в лексицi це польськi слова i вирази на зразок барзо, южь, соукнi, пань, але перемешкали, коу вечерови i под.)

Заслуговують на увагу й деякi синтаксичнi явища пам‘ятки. З них найголовнiшi такi:

1.Поряд iз зворотами знахiдного вiдмiнку iменника (з прийменником) часто для означення часу вживаiться конструкцiя родового вiдмiнка iменника без прийменника, наприклад: “и сталося единого дня тАж”; “было бо яко бы местной годины” та iншi.

  1. Зустрiчаiться стара давньоруська конструкцiя (властива й народнiй мовi) - подвiйний знахiдний вiдмiнок, наприклад: “и в суботу еи здоровую учинил”; “и уздрьл его iс засмученого и рекл”.

  2. Звичайнi для синтаксису пам‘ятки також конструкцii iз знахiдним - називним вiдмiнком множини назв творин, наприклад: “послал его до села своего абы пасл свииn”.

  3. Майбутнiй час складений, поряд з утворенням його з формою iнфiнiтива, буваi iнодi з формою минулого часу на л, наприклад: “Зготовай ли што буду вечерял”; “Не будут могли отповьсти”.

У Пеесопницькому iвангелii, незважаючи на його релiгiйний характер, дуже виразно виявивляються риси живоi народноi украiнськоi мови того часу, а також риси мови лiтературноi. Пересопницьке iвангелii, не пориваючи в багатьох випадках з традицiйною, давньоруською мовою i з деякими елементами церковнослов‘янськими, приймаi значну кiлькiсть елементiв живоi народноi мови - в лексицi, фонетицi, морфологii, синтаксисi.

Ще одне залишаiться безсумнiвним: переписуавч iвангелii неодмiнно повинен був мати перед очима рукопис тексту перекладу. Тому переклад повинен був або цiлком передувати працi переписувача, або принаймнi передувати в якiйсь початковiй своiй частинi, пiсля чого процес перекладання мiг продовжуватися паралельно писанню книги переписувачем.

Що ж являв собою рукопис цього перекладу (вiн належав, як випливаi з попереднього архiмандритовi Григорiю)? О.С.Грузинський висловив з цього приводу таке припущення: “Самий рукопис, з якого списувалось Пересопницьке iвангелii, або, точнiше, авторський рукопис архiмандрита Григорiя, був написаний, очевидно, сучасним украiнським скорописом. Цим можна пояснити деякi помилки, пропуски й недолiки в Дворецько-Пересопницькому списку, прекрасно виконаному з зовнiшнього боку”8
. Як вiдомо, рукопис перекладу, приписуваний архiмандритовi Григорiю, до нас не дiйшов.

Як уже вiдзначалось, виникнення перекладiв священного письма на “просту мову” звичайно пояснюiться впливом iдей церковноi реформацii (бажанням оборонцiв православ‘я спертися в боротьбi проти агресii католицизму на широкi народнi маси, для чого необхiдно було культовi книги зробити для них доступними за допомогою “простоi мови”.

Пересопницьке iвангелii i наочним доказом щойно сказаного. РЖдея створення цього канонiчного церковно-служебного iвангелiя в перекладi на “просту мову” зародилося в середовищi длизькоспорiднених магнатських сiмкй князiв Заславських, Гольшанських i Чарторийських, якi, як твердить П.Житецький, “в XVI ст. Ще були вiдданi руськiй справi i православ‘ю”9
. (Можливо, що ця iдея була iм пiдказана архiмандритом Григорiiм або взагалi духовенством Дворецького чи Пересопницького монастирiв). Як видно з приписки до iвангелiя, матерiальнi витрати по створенню iвангелiя взяла на себе старша представниця згаданих князiвських родин Анастасiя (Параскева) Заславська. Саме “накладом благоверной и христолюьивой княгини Козминой Ивановича Жеславського” було здiйснен написання Пересопницького iвангелiя”.

Питання про долю Пересопницького iвангелiя в наступнi пiвтораста рокiв пiсля його написання, а також про мiсце й обставини знайдення його Мазепою i досi лишаються вiдкритими. Вiдкриття нових спискiв цього iвангелiя, крiм уже вiдомих науцi (Житомирське iвангелii 1571 р. та вставка в Лiткiвському iвангелii кiнця XVI ст.) може пролити свiтло й на долю iх оригiналу. Пошуками цих спискiв повиннi зайнятися украiнськi вченi насамперед на Волинi i в Галичинi.

З iнших принципово важливих для мовознавця питань, що стосуються вивчення мови Пересопницького iвангелiя, слiд пiдкреслити питання про зв‘язок його мови з мовою бiльш раннiх спроб перекладу священного письма на “просту мову” на Украiнi i в Бiлорусii (Четья-мiнея 1489 р., “РЖзмарагд” XV ст., Бiблiя Ф.Скорини та iн.), а також з мовою Учительних iвангелiй, писаних “простою мовою” i дуже популярних на Украiнi в XVI, XVII, XVIII ст., про що свiдчить наявнiсть пiвсотнi спискiв цих iвангелiй, що дiйшли до нашого часу (не рахуючи двох друкованих видань).

У доповiдi Ю.РЖ.Тихновського пiдкреслювалось: “Учительним iвангелiям належить перше мiсце серед украiнських i захiдноруських перекладiв святого письма XVI-XVII ст. тАжУцiлiлi рукописи (i друкованi видання) за текстом не i простi копii, а все новi й новi переробки й переклади”.10
 На цiй пiдставi Ю.РЖ.Тиховський зробив спробу вивести основний текст Пересопницького iвангелiя з украiнських Учительних iвангелiй. Якщо це мислиться в тому розумiннi, що попович Васильiвич та архiмандрит Григорiй мали попередникiв у справi перекладу культових книг на “просту мову” i творчо використали iх досвiд, то з цим можна погодитись. Якщо ж Ю.РЖ.Тиховський уявляв собi текст Пересопницького iвангелiя як суму текстiв окремих iвангельських епiзодiв з Учительних iвангелiй, якi передували його появi, то це не вiдповiдаi дiйсностi, бо наша пам‘ятка являi собою не мозаiку, а монолiтний самостiйний переклад автора-перекладача. (Як уже зазначалось, цим перекладачем, напевно, був архiмандрит Григорiй.) Таким чином, Ю.РЖ.Тиховському належить лише постановка питання про зв‘язок Пересопницького iвангелiя з украiнськими Учительними iвангелiями. Сучасним же мовознавцям треба спецiально дослiдити мовний зв‘язок мiж ними.

В загальному планi вивчення мови Пересопницького iвангелiя необхiднi й такi працi, в яких були б порiвняльно зiставленi в мовному вiдношеннi такi пам‘ятки, як Пересопницьке iвангелii, Житомирське iвангелii 1572 р., Крехiвський апостол початку 60-х рр. XVI ст., працi про мову цих пам‘яток (Перетца, Карпинського, Карського, Владимирова, Назаревського, Огiiнка i iн.) Зараз таких праць ще нема.

Надзвичайно важливим питанням i питання про характер та склад мови Пересопницького iвангелiя i про зв‘язок його з мовою украiнського дiлового письменства XIV-XVI ст.

Треба пiдкнеслити, що саме дiлова, актова мова вiдiграла надзвичайно важливу роль в iсторii виникнення й розвитку “простоi мови” на Украiнi. Коли пiд впливом реформацii стара iдея вживання в письменствi лише культовоi мови втратила авторитет i перемогла iдея живоi народноi мови як мови лiтератури, освiченi украiнцi звернулись до iдиного тодiшнього джерела лiтературноi обробки живоi народноi мови - до дiлового письменства. Дiлова мова кладеться ними в основу загальноi лiтературноi мови, внаслiдок чого ми не спостерiгаiмо великоi рiзницi мiж актовою мовою XVI ст. i мовою тодiшнiх перкладiв священного письма на “просту мову”. Порiвняти, наприклад, з цього погляду загальний мовний колорит Пересопницького iвангелiя, який позираi навiть у мiнiатюрних фрагментах на зразок таких: “тАж а кто бы з вас хотел столп будовати (або вежу), то вперед сьдеши, розличит маетности свои, если будет имети спотребу ку збудованнютАж”; “ты ли еси оныи, который бы то прийти мълтАж”; “тАжукажу, кого бысте ся бояти мълитАж” i подiбне. От чому дослiдження мовного зв‘язку Пересопницького iвангелiя з сучасним йому украiнським дiловим письменством i дуже актуальним. Тим бiльше, що цей зв‘язок у науковiй лiтературi зовсiм не висвiтлений.

Одним з найважливiших проблемних питань у вивченнi мови Пересопницького iвангелiя i визначення джерел Пересопницького рукопису. Нам потрiбнi новi працi, присвяченi питанню оригiналу Пересопницького iвангелiя, з якого вони перкладенi на “просту мову”. Це велике спiльне завдання болгарських, сербських, чеських, польських i украiнських мовознавцiв.

Нарештi, сама мова Пересопницького iвангелiя i майже незайманою цiлиною. Складовi ii елементи (церковнослов‘янськi, украiнськi, бiлоруськi, польськi, чеськi, латинськi, нiмецькi й iн.) лише названi Житецьким, але й досi нi окремо, нi в своiх взаiмовiдношеннях цi елементи не вивченi, а без цього не можливо зробити будь-якi надiйнi узагальнення про мову пам‘ятки в цiлому, зокрема, вiдносно ii зв‘язкiв з братнiми слов‘янськими мовами, в яких науковцi могли б найти ключ до усвiдомлення багатьох важливих питань культурного iднання пiвденнослов‘янських, захiднослов‘янських i схiднослов‘янських народiв у перiод середньовiччя - iднання, яке було добрим фундаментом змiцнення культурних зв‘язкiв мiж всiма слов‘янами в новий i найновiший час. Глибоке дослiдження мови i палеографiчних особливостей Пересопницького iвангелiя в багатьох випадках могло б дуже допомогти науковцям розв‘язати низку тих проблем, про якi говорилося вище.

Звичайно це не всi проблемнi питання, що стосуються мови Пересопницького iвангелiя. В дiйсностi iх багато бiльше. Але нема сумнiву, що мовознавцi-славiсти найближчим часом по-справжньому зацiкавляться цiiю дорогоцiнною пам‘яткою украiнськоi культури. Пiдготовчим же етапом до цiii великоi й актуальноi роботи повинно бути видання Пересопницького iвангелiя Академiiю наук Украiни. Здiйснення цього видання розширить коло дослiдникiв пам‘ятки, прискорить вивчення ii мови i всiх проблемних питань, зв‘язаних з цим вивченням.


ЛРЖТЕРАТУРА


  1. Бiлодiд О.РЖ., Бражник РЖ.РЖ. Пересопницьке iвангелii i клятва президента Л.Кравчука.

  2. Слабошпицький М. З голосу нашоi Клiо. - К., 93.-с.71

  3. З iсторii украiнських та iнших слов‘янських мов. - К., 65.-с.142-156

/Плющ П.П. Пересопницьке iвангелii./

1
П. Житецький, Описание Пересопницкой рукописи XVI в., К., 1876, стор.10

Вместе с этим смотрят:


"Quo vadis": проекцiя на сучаснiсть


"Звезды" немого кино и русская мода 1910-х годов


"Культура": типология определений


"Рабочий и колхозница" (Из биографии В. И. Мухиной)


"Русские сезоны" в Париже