Сiм чудес свiту

МРЖНРЖСТЕРСТВО ОСВРЖТИ УКРАРЗНИ

НАЦРЖОНАЛЬНИЙ ТЕХНРЖЧНИЙ УНРЖВЕРСИТЕТ УКРАРЗНИ

тАЬКИРЗВСЬКИЙ ПОЛРЖТЕХНРЖЧНИЙ РЖНСТИТУТтАЭ

ФАКУЛЬТЕТ ЛРЖНГВРЖСТИКИ

КАФЕДРА УКРАРЗНСЬКОРЗ МОВИ, ЛРЖТЕРАТУРИ РЖ КУЛЬТУРИ

РЕФЕРАТ РЖЗ ЗАРУБРЖЖНОРЗ КУЛЬТУРИ НА ТЕМУ:

тАЭСРЖМ ЧУДЕС СВРЖТУтАЭ

Виконав:

студент групи ЕП-92

Розумовський Валерiй

Перевiрив:

доцент ЛуктАЩянчук Л.Я.

Киiв 2000 р.

ЗМРЖСТ:

1. Вступ або восьме диво свiту.....тАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж.... 3

2. Чудова сiмка.

РДгипетськi пiрамiди...тАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж... 4

Висячi сади у Вавилонi..тАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж. 7

Храм Артемiди в Ефесi..тАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж.тАж. 9

Статуя Зевса в Олiмпii..тАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж... 12

Галiкарнаський мавзолей..тАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж.. 14

Колос Родоський...тАжтАж....тАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж....16

Фороський маяк.тАжтАжтАжтАж.тАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж... 18

3. Висновок..тАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж..... 20

4. Список використаноi лiтературитАжтАжтАжтАжтАжтАж.........21

Вступ або восьме диво свiту

Древнiй свiт знав сiм класичних чудес. Майже п'ять тисячорiч тому було тАЭстворенотАЭ перше з них - пiрамiди iгипетських фараонiв, потiм, через двадцять сторiч, друге - висячi сади у Вавилонi (VII в. до н.е.), за ним по одному в сторiччя - храм Артемiди в Ефесi (VI в. До н.е.), статуя Зевса в Олiмпii ( V в. до н.е. ), Мавзолей у Галiкарнасi ( IV в. до н.е. ) i, нарештi, майже одночасно вiдразу два чуда тАУ Колос Родоський i маяк на островi Форосi ( III в. До н.е. ).

Це були воiстину великi твори древнiх майстрiв, вони вражали уяву сучасникiв своiю монументальнiстю i красою.

Багато архiтектурних споруд рiзних часiв i народiв вражали уяву не тiльки сучасникiв, але i нащадкiв. РЖ тодi говорили: тАЬЦе одне iз семи чудес свiтутАЭ, вiддаючи данину поваги, прославленим чудесам старожитностi, признаючи за ними першiсть i досконалiсть. Говорили також: тАЬЦе восьме чудо свiтутАЭ, нiби натякаючи на можливiсть примкнути до чудовiй сiмки.
Чудова сiмка

РДгипетськi пiрамiди

Все на свiтi боiться часу, а час боiться пiрамiд. Вони пiднiмаються серед гарячих пiскiв Лiвiйськоi пустелi i тягнуться на десятки кiлометрiв вiд сучасного Каiра до Фаюмського каналу.

Найстародавнiша - пiрамiда фараона Джосера - споруджена бiля п'ятьох тисяч рокiв тому. РЗi висота 60 метрiв. Будiвельник першоi пiрамiди РЖмхотеп був архiтектором, лiкарем, астрономом, письменником, радником фараона, протягом багатьох сторiч вважався найбiльшим мудрецем старожитностi, а пiзнi часи у його честь споруджувалися статуi i храми.

Пiрамiди служили фараонам, вiдповiдно до iхньоi релiгii, схiдцями, по яких вони висходили на небо. Тому найстародавнiшi пiрамiди були схiдчастими, мали форму схiдцiв, i тiльки в бiльш пiзнiх стiни гладкi. Чому це вiдбулося, дотепер не вияснено.

Археологи нарахували 80 пiрамiд. Не усi вони дiйшли до наших днiв.

Найвiдомiшi три великi пiрамiди бiля Гiзи: Хеопса (Хуфу), Хефрена (Хафра) i Мекерина (Менкаура). Найбiльша з них, пiрамiда Хеопса, споруджена в XXVIII сторiччi до нашоi ери. Спочатку вона пiднiмалася на 147 метрiв, але через пiдхiд пiскiв ii висота зменшилася до 137 метрiв. Кожна сторона квадратного пiднiжжя пiрамiди складаi 233 метра, або, якщо бути точним, одна сторона довше iншоi на 20 сантиметрiв, тобто помилка усього в 0,0009. Площа пiрамiди бiльш 50 тисяч квадратних метрiв. Пiрамiда Хеопса майже суцiльноi кам'яноi кладки. РЗi внутрiшнi помешкання займають дуже невеличкий обтАЩiм - не бiльш 3 - 4 %.

Пiрамiда складаiться з двох мiльйонiв трьохсот тисяч кубiчних блокiв вапняку з гладко вiдшлiфованими сторонами. По пiдрахункам Наполеона, кам'яних блокiв вiд трьох пiрамiд Гiзи вистачило б, що б оперезати усю Францiю стiною заввишки трьох метрiв i товщиною в 30 сантиметрiв. Пiдрахували, що кожний блок важить в основному 2,5 тонни, а найважчий - 15 тонн. Загальна вага пiрамiди бiля 5,7 мiльйона тонн. Каменi ii тримаються власною вагою - нiякого сполучного матерiалу немаi. Незважаючи на це, блоки настiльки старанно пiдiгнанi один до iншого, що щiлина мiж ними не бiльш п'ятьох мiлiметрiв.

Така митецька робота каменотесiв викликаi подив. Адже вона виконана в основному кам'яними знаряддями. Вiдомий i зодчий цiii пiрамiди - Хемуiн.

Дослiдникiв, що намагалися з'ясувати, яким чином древнi будiвельники змогли спорудити таке грандiозне спорудження, i ще не просто спорудити, а додати йому геометричну правильну форму пiрамiди, все це ставило в безвихiдь. РЖнодi, як i про мегалiтичнi споруди, висловлюiться думка, що пiрамiди не мiг побудувати народ, що живе в бронзовому вiцi, i що в створеннi цих колосальних споруджень приймали.. iнопланетяни.

Поступово таiмниця зведення пiрамiд розкривалася. Тепер думають, що пiрамiди, найбiльш вiрогiдно, будувалися так. На правом березi Нiлу в каменоломнях поблизу Мемфiса тисяча людей були зайнятi видобутком бiлого тонко зернистого вапняку. У скелi позначали межу майбутнього блока, потiм по цих межах видалблювали глибоку канаву, а в неi забивали клиння iз сухого дерева, що обливали водою. Дерево розбухало, збiльшуючись в обтАЩiмi, трiщина розширювалася, i, зрештою, монолiт вiдокремлювався вiд скелi. Потiм кам'яну брилу на мiсцi опрацьовували iнструментами з каменю, мiдi i дерева. Вона набувала форми стандартного куба. У околицях Асуана i зараз iснують древнi каменоломнi, на територii яких знайдено багато готових блокiв. Як виявилося, це був брак.

Обробленi блоки на човнах перевозили на iнший берег Нiлу. Далi iх везли по спецiально прокладенiй дорозi, на будiвництво якоi пiшло 10 рокiв i який, за словами Геродота, тiльки трохи простiше спорудження пiрамiд. Потiм у пiднiжжя майбутньоi пiрамiди лицеву сторону старанно шлiфували, використовуючи для цього камiнь i пiсок.

Пiрамiда зводилася на корiнному вапняковому масивi, розчищеному вiд наносного пiску i гравiю. Геродот пiдтверджуi, що спорудження пiрамiди тривало 20 рокiв. Пiд час щорiчних розливiв Нiлу селяни були вiльнi вiд сiльськогосподарських робiт, i над спорудженням пiрамiди працювало безупинно в протягом кожних трьох мiсяцiв по 100 тисяч чоловiк. Англiйський археолог Флiндерс Петрi вважаi, що 100 тисяч будiвельникiв, працюючи по три мiсяцi в роцi, могли б збудувати велику пiрамiду швидше, нiж за 20 рокiв.

Щоб пiдняти блоки, iгиптяни будували з цеглини i каменю похилий насип iз кутом пiдйому бiля 15В°. У мiру того як споруджувалася пiрамiда, насип подовжували. Дiодор Сiцилiйский пiдтверджував, що по цих насипах камiнь тягли на дерев'яних санях. РЖ дiйсно археологи виявили залишки таких саней. Сучаснi дослiдники вважають, що для зменшення тертя трасу постiйно змочували водою, так що полоззя легко сковзали по бруду. Потiм за допомогою дерев'яних важелiв блоки встановлювали на мiсце. Коли будiвництво в основному закiнчували, похилий насип розрiвнювали, а поверхнi пiрамiди закривали облицьованими блоками.

Пiрамiди, може бути, найвiдомiшi архiтектурнi споруди у свiтi. З iнженерноi ж точки зору, це примiтивнi будови, гори складенi людьми. Проте мета була досягнута - пiрамiди стали вiчними монументами, переживши тисячорiччя. Вперше були побудованi настiльки високi споруди, що залишилися аж до Ейфелевоi вежi своiрiдним рекордом.

ВИСЯЧРЖ САДИ У ВАВИЛОНРЖ

Повернутися туди неможливо

РЖ розповiсти не можна,

Як був переповнений блаженством

Цей райський сад.

(Арсенiй Тарковьский)

У 90 кiлометрах вiд Багдада знаходяться руiни Вавилона. Стародавнi мiсто давно перестало iснувати, але i сьогоднi руiни свiдчать про його грандiознiсть. тАЬМiсто великетАж мiсто мiцнетАЭ, - сказано про це мiсто в Бiблii. У VII сторiччi до нашоi ери Вавилон був найбiльшим i багатим мiстом Стародавнього Сходу. Багато надзвичайних споруд було у Вавилонi, але бiльше усього вражали висячi сади царського палацу, сади, що стали легендою.

Створення знаменитих садiв легенда зв'язуi з iм'ям Семiрамiди, царицi Ассирii. Дiодор i iншi грецькi iсторики розповiдають, що нею були побудованi висячi сади у Вавилонi.

Семiрамiда - Шаммурамат - iсторична особа, але життя ii легендарне. За легендою, дочка богинi Деркето - Семiрамiда росла в пустелi, у зграi голубiв. Потiм ii побачили пастухи i вiддали наглядачу царських стад Сiммасу, що виховав ii як рiдну дочку. Царський воiвода Оанн побачив дiвчину i женився на нiй. Семiрамiда була дивовижно гарна, розумна i вiдважна. Вона очарувала царя, що вiдняв ii у свого воiводи. Оанн позбавив себе життя, а Семiрамiда стала царицею. Пiсля смертi чоловiка вона стала спадкоiмицею престолу, хоча в них був син Нiнiй. Тодi i зтАЩявилися ii здiбностi в мирному керуваннi державою. Вона побудувала царське мiсто Вавилон iз потужними стiнами i вежами, iз чудовим мостом через РДвфрат i надзвичайний храм Белу. При нiй була прокладена зручна дорога в Лiдiю, де вона теж побудувала столицю Екбатану з прекрасним царським палацом, а воду до столицi провела через тунель iз далеких гiрських озер. Подвiр'я Семiрамiди блищало пишнотою. Нiнiю набридло безславне життя, i вiн органiзував проти матерi змову. Цариця добровiльно передала сину владу, а сама, перетворившись у голубку, полетiла з палацу зi зграiю голубiв. З цього часу ассiрiйцi стали почитати ii богинею, а голуб став для них священною птицею.

Проте знаменитi тАЬвисячi сади тАЬ були розбитi не Семiрамiдою i навiть не в часи ii царювання, а пiзнiше, на честь iншоi, на жаль, не легендарноi жiнки. Вони були побудованi за наказом Навуходоносора для його улюбленоi дружини Амiтiс - мiдiйськоi царiвни, що тужила в курному Вавилонi по зеленим пагорбах Мiдii. Цей цар, що знищував мiсто за мiстом i навiть цiлi держави, багато будував у Вавилонi. Навуходоносор перетворив столицю в неприступну твердиню й оточив себе безприкладною, навiть у тi часи розкiшшю.

Свiй палац Навуходоносор побудував на штучно створенiй площадцi, пiднятоi на висоту чотирьох ярусноi споруди. На насипних терасах, що спочивають на склепiннях, були розбитi висячi сади. Склепiння пiдтримували мiцнi високi колони, розташованi у серединi кожного поверху. Платформи терас були складною спорудою. У iхнiй пiдставi лежали масивнi кам'янi плити з прошарком очерету, залитим асфальтом. Потiм йшов подвiйний ряд цеглин, зтАЩiднаних гiпсом. Ще вище свинцевi пластини для затримки води. Саму терасу покривав товстий прошарок родючоi землi, у якому могли пустити коренi великi дерева. Поверхи садiв пiднiмалися уступами i з'iднувалися широкими положистими схiдцями, покритими рожевими i бiлими каменями. Висота поверхiв досягала 50 лiктiв (27,75 м) i давала достатньо свiтла для рослин.

У вiзках, запряжених биками, привозили у Вавилон дерева, загорнутi в мокру рогожу, насiння рiдкiсних рослин, трав i кущiв.

РЖ розцвiли в незвичайних садах дерева самих надзвичайних порiд i прекраснi квiти. День i нiч сотнi рабiв обертали водопiдйомне колесо зi шкiряними цебрами, подаючи у висячi сади воду з рiки РДвфрат.

Чудовi сади з рiдкiсними деревами, гарними духмяними квiтами i прохолодою в пекучiй Вавилонii були по iстинi чудом свiту. У покоях нижнього ярусу цих садiв провiв своi останнi днi в червнi 323 року до н.е. Олександр Македонський.

Висячi сади були зруйнованi повенями РДвфрату, що пiд час повенi пiднiмаiться на 3 - 4 метри. Древнiй Вавилон давно перестав iснувати, але iм'я його живе дотепер.

ХРАМ АРТЕМРЖДИ У ЕФЕСРЖ

Але лише побачив

Я Артемiди чертог, стрiху вознесену до хмар.

Все iнше померкло перед ним;

поза межами Олiмпу

Сонце не бачить нiде

рiвноi йому краси.

(Антiпатр Сидонський)

У VI сторiччi до нашоi ери нечуваного розквiту досягло старогрецьке мiсто Ефес, засноване на захiдному узбережжi Малоi Азii в Карii ще у XII сторiччi до н.е. Покровителькою мiста була Артемiда - дочка царя богiв i людей усемогутнього Зевса i Лiто, сестра Аполлона. Спочатку Артемiда була богинею родючостi, покровителькою тварин i полювання, а також богинею мiсяця, потiм - покровителькою цнотливостi й охоронницею породiлей. Цiлком природно рiшення процвiтаючих городян побудувати величний храм на честь такоi покровительки. Втiм, цей намiр мав i практичне значення. РДфесцi вели значнi лихварськi операцii, пiд великi вiдсотки вiддавали грошi в позики. Старцi сподiвалися, що нова споруда збiльшить оборот тАЬбанкутАЭ Артемiди.

Запрошений для упорядкування проекту i будiвництва храму вiдомий архiтектор Харсiфрон iз Кносса запропонував побудувати мармуровий храм, оперезаний подвiйним рядом струнких колон. Проте справа ускладнювалася тим, що поблизу не було мармуру.

Допомiг випадок. Якось пастух Пiксодор пас череда на зелених пагорбах недалеко вiд Ефеса. Два барани вирiшили з'ясувати вiдношення. Нахиливши голови, вони помчали назустрiч друг другу, але промахнулися. РЖ один iз них iз ходу стукнувся об скелю. РЖ так, що вiд неi вiдлетiв осколок слiпучоi бiлизни. Подальша доля баранiв невiдома, але iхня битва виявилася iсторичною. Здивований пастух пiдняв камiнь, уважно оглянув його i раптом, кинувши череду, поспiшив у мiсто. Радiснi городяни привiтали пастуха, облачили його в дорогi одяги, i невiдомий Пiксодор став знаменитiстю РДвангелiiм, що значить: тАЬЩо принiс благу звiсткутАЭ.

Будiвництво храму продовжувалося 120 рокiв. Його вирiшили будувати недалеко вiд устя рiки Канiстри. ТРрунт тут був болотистий. Думали, що саме таким шляхом вдасться послабити поштовхи землетрусiв, що часто траплялися на узбережжi Малоi Азii. ТРрунт посипали товченим вуглем, що старанно утрамбовували.

По топкiй землi було важко перевозити мармуровi колони з каменоломень, що знаходилися в 12 кiлометрах вiд храму. Колеса вiзкiв втАЩязли в болотистому ТСрунтi. Тодi Харсифрон запропонував дотепний засiб, яким древнi вирiвнювали ТСрунт. У кiнцi колони забили залiзнi прути, змiцнивши iхнiм оловом, i на цi осi по обидва боки колони насадили колеса такого розмiру, що кам'яна колона висiла на залiзних осях. Потiм прикрiпили довгi жердки, упрягли бикiв. Колона, перетворена у своiрiдне колесо, покотилася по топкiй дорозi.

При Харсiфронi була зведена будiвля храму i встановлена колонада. Але до завершення будiвництва було ще далеко. Будiвництво продовжив син Харсiфрона архiтектор Метаген. Йому вдалося закiнчити верхню частину храму. З великими труднощами балки витягали канатами по похилiй площинi на висоту храму. Але отут починалося найскладнiше. Потрiбно було покласти архiтрав на вершину колони так обережно, щоб не ушкодити ii капiтель. Як i у свiй час, батько, Метаген дотепно розв'язав виниклу труднiсть. На вершину колони поклали мiшки з пiском, на них обережно опустили балки, пiд вагою яких пiсок поступово висипався, i балка плавно лягала на мiсце. Втiм, цей засiб був вiдомий ще староiгипетським будiвельникам.

Метоген теж не встиг добудувати храм, i це випало на долю архiтекторiв Пеонiта i Деметрiя. У 550 роцi до н.е., коли легка i витончена бiломармурова будiвля iз чудовою оздобою вiдчинилася поглядам сучасникiв, вона викликала подив i замилування.

Святилище було величезне, довжиною 110 i шириною 55 метрiв. Навколо нього йшли два ряди кам'яних колон висотою до 18 метрiв. За свiдченням Плiнiя Старшого, iх було 127. Двосхилий дах був зроблений не з черепицi, як у древнiх храмах, а з мармурових плит.

Пройшло майже 200 рокiв. У 356 роцi до нашоi ери житель Ефеса Герострат, захоплений честолюбною iдеiю за будь-яку цiну увiчнити своi iм'я, запалив святиню малоазiатських мiст. Це вiдбулося в нiч народження Олександра Македонського. РЖсторiя не зберегла дат народження i смертi пiдпалювача i не повинна була зберегти навiть його iменi. Але зрадити вiчному забуттю його iм'я не вдалося: у четвертому сторiччi до н.е. про нього згадав старогрецький iсторик Феолен.

Храм сильно постраждав. Здобиччю вогню виявилися дерев'янi конструкцii. Трiснули балки перекриттiв i колони. Це була велика втрата. Жителi Ефеса не могли з нiй примириться. На вiдновлення храму вiддали своi заощадження i дорогоцiнностi. РЗх пiдтримали жителi iнших мiст Малоi Азii. Сам Олександр Македонський запропонував оплатити всi минулi i майбутнi витрати по реконструкцii храму. Проте поставив умову, щоб у храмi з'явився напис, що вiддаi належне його заслугам. РДфесцi умову не прийняли i тактовно вiдповiли богорiвному полководцю, що тАЬбогутАЭ не личить споруджувати храми iншим богам.

Вiдновленням храму Артемiди зайнявся архiтектор Хейрократ, котрий внiс деякi змiни, пiдняв схiдчасту пiдставу, щоб храм пiднiмався над будiвлями, що виросли навколо нього за останнi сторiччя.

Зсередини храм був облицьований мармуровими плитами. У головному залi стояла статуя Артемiди висотою 15 метрiв, покрита золотими прикрасами i дорогоцiнностями. У художньому оформленнi взяли участь видатнi грецькi скульптори i живописцi. Рельiф для вiвтаря бiля храму вирiзував знаменитий афiнський скульптор Пракситель, рельiф на однiii з колон - iнший знаменитий скульптор Скопас. Чутки про незрiвнянну красоту, стрункiсть, грандiознiсть i багатство вiдновленого храму поширилися по всьому античному свiтi. РЖ не дивно, що храм Артемiди в Ефесi став одним iз чудес свiту.

У 263 роцi храм Артемiди був розграбований готами. Довершили загибель храму болотистий ТСрунт, що поступово поглинала величезну будiвлю, i рiка Каiстра, що наносами покрила залишки споруди. Коли археологи зацiкавилися храмом Артемiди, на поверхнi землi нiчого не було видно. Десятилiття знадобилися археологам i архiтекторам, щоб вiдтворити початковий образ одного з чудес свiту.

СТАТУЯ ЗЕВСА В ОЛРЖМПРЖРЗ

Зевсов вiденець на чолi його чудовому,

Вiтер граi в кучерях темно - русявих i, трiпочучи, йому в руки кладе

Чудесну лiру.

(Джозуе Кардучi)

Древньогрецьке мiсто Олiмпiя, розташоване у пiвнiчно-захiднiй частинi Пелопоннесу, було релiгiйним центром, мiсцем культу верховного бога древнiх грекiв Зевса i проведення, присвячених йому Олiмпiйських iгор, Це був найбiльший художнiй центр Древньоi Грецii. Архiтектурний ансамбль Олiмпii в основному склався в VII - IV сторiччях до н.е. Тут були зведенi чудовi храми богiв - великi i малi.

Там знаходилося й одне iз семи чудес свiту - величезна i прекрасна статуя владики Олiмпу Зевса.

Як свiдчать античнi iсторики, в олiмпiйськiй долинi мали майстернi багато видатних еллiнських скульпторiв - Мирон, Полiклет, Скопас, Пракситель. Статуя Зевса була зроблена генiальним древньогрецьким скульптором Фiдiiм. Корiнний афiнянин, Фiдiй народився, як вважають, бiля 500 року до н.е. i помер бiля 430 року. Вiн був найбiльшим скульптором, архiтектором, живописцем, мислителем. За свiдченням древнiх авторiв, Фiдiй у своiх скульптурних образах зумiв передати надлюдську велич. Таким надлюдським образом була, очевидно, його статуя Зевса, створена для храму в Олiмпii. Статуя знаходилася в кiнцi величезного залу храму, довжина якого складала 64 метра, ширина - 28 метрiв, а висота внутрiшнього примiщення - бiля 20 метрiв.

Величезний 14 метровий Зевс засiдав на тронi з золота, слоновоi кiстки, чорного дерева i дорогоцiнних каменiв. На тронi Фiдiй вiдтворив чимало сюжетiв еллiнськоi мiфологii i фiгури цiлком реальних людей, зокрема свого улюбленця хлопчика Пантарка, що став переможцем на 86-их Олiмпiйських iграх у боротьбi серед самих молодших хлопчикiв.

Фiдiй створив статую з золота i слоновоi кiстки. Пластинки цих дорогоцiнних матерiалiв мистецьки закрiплювалися на спецiальному дерев'яному каркасi. По описах голову Зевса прикрашав золотий вiнок з оливкових гiлок - знак миролюбства грiзного бога. Оголена до пояса фiгура Зевса i його голова були виточенi зi слоновоi кiстки. У однiй руцi вiн тримав золоту статую крилатоi фiгури перемоги Нiки, iнший спирався на скiпетр з орлом на верхньому кiнцi. Плащ, перекинутий через плече, волосся i борода Зевса були вилiпленi з золота. Статуя здавалася живою: от - от Зевс пiднiметься з трону.

У наслiдку статуя Зевса була перевезена в Константинополь. Багато творiв поганського мистецтва знищили християнськi фанатики, але дивну статую Зевса зруйнувати не наважились. Проте в V сторiччi згорiв палац iмператора Феодосiя II, а з ним i генiальний утвiр Фiдiя. Статуя Зевса зникнула. Про неi вiдомо лише по свiдченнях древнiх авторiв. З перемогою християнства занепала поганська Олiмпiя, а в 426 роцi вона була зпалена за наказом римського iмператора Феодосiя II. Збереженi будiвлi i статуi були зруйнованi землетрусами в 522 i 551 роках.

ГАЛРЖКАРНАСЬКИЙ МАВЗОЛЕЙ

О, сизi i рожевi плити!

Караський мармур, кутий гранiт!

Ви бездоганнi, вiчнi, знаменитi.

(Маргарита Алiгер)

Одним iз самих грандiозних пам'ятникiв грецькоi архiтектури пiзньоi класики була велична гробниця в Малоi Азii, у столицi невеличкоi Карiйськоi держави - Галiкарнасi.

Галiкарнас мав зручне географiчне розташування. Тут був гарний порт, укрiплений самою природою, зручний у торговому вiдношеннi. Уздовж гаванi знаходилася ринкова площа, далi нагору через центр була прокладена широко розгорнута вулиця, тАЬпосерединi якоi був, споруджений Мавзолей, споруджений у такому грандiозному масштабi, що вiн значився серед семи чудес свiтутАЭ, - записав Вiтрувiй.

Гробниця була споруджена в IV сторiччi до н.е. царицею Артемiсiею. Мавсол був, зважаючи на все, жорстокий правитель, уводив податок за податком, беручи прибутки з усього, наприклад, iз похоронних обрядiв або волосся. Багатства його були величезнi.

У архiтектурi Галiкарнаського Мавзолею вперше в грецькiй архiтектурi сполучилися всi три вiдомих ордери, грецький, iонiчний, коринфський. Нижнiй поверх пiдтримувався 15 доричними колонами, внутрiшнi колони верхнього поверху були коринфськими, а зовнiшнi - iонiчними. У Мавзолеi сполучилися сувора геометричнiсть, масивна простота, наповнена внутрiшньоi сили, i прагнення до декоративностi, до легкостi форм, повiльностi лiнiй.

Галiкарнаський Мавзолей - триярусна споруда. Перший ярус оперiзувала стрiчка рельiфу з бiлого мармуру. Тут помiщався заупокiйний храм площею в 5000 кв. метрiв i висотою бiля 20 метрiв. Другий ярус утворювала струнка мармурова колонада, а третiй - пiрамiдальна стрiха, теж мармурова. Вiнчала будiвлю чотирьох кiнна колiсниця (квадрига), що правили мармуровi Мавсол i Артемiсiя. Урочиста споруда сягала заввишки 40 - 50 метрiв. Навколо гробницi розташовувалися статуi левiв i вершникiв, що скачуть.

Будували Мавзолей зодчi Сатир i Пiфiй, а його скульптурна будова була доручена декiльком майстрам, у тому числi великому Скопасу. Збереглися уламки фризу гробницi Мавсола, що зображуi битву грекiв з амазонками - тАЬАмазономахiятАЭ. Вченi вважають, що це робота Скопаса або його майстернi.

Дев'ятнадцять сторiч стояв Мавзолей. Не хватка каменю призвела до загибелi цiлого ряду найцiннiших пам'ятникiв. Така ж доля спiткала Мавзолей у Галiкарнасi. Гробницю царя, що трохи ушкодив землетрус, знесли лицарi - iогонiсти, побудувавши з неi кам'яний монастир-фортецю. Про руйнацiю Галiкарнаського Мавзолею вiдомо iз середньовiчноi хронiки.

Статуi Мавсола й Артемiсii, а також iншi прикраси Мавзолею зберiгаються зараз у Британському музеi в Лондонi. Пам'ять про Галiкарнаський Мавзолей залишилася у багатьох спорудах подiбного роду, що згодом зводилися в рiзних мiстах Ближнього Сходу, а також у словi тАЬмавзолейтАЭ.

КОЛОС РОДОСЬКИЙ

Жителi Родосу, плем'я дорiйцiв, колос цей мiдний

Розмiром до небес, Гелiй,

спорудили тобi.

(Невiдомий античний поет)

У схiднiй частинi Середземного моря, в архiпелазi Пiвденнi Споради, розташований острiв Родос - один iз центрiв егейськоi культури. До наших днiв збереглися численнi твори античного мистецтва острова Родос. Видатним твором i статуя Гелiоса, так званий Колос Родоський.

У третьому сторiччi до н.е. на острiв Родос напав полководець Деметрiй. Проте здолати Родосцiв йому не вдалося, не дивлячись на спецiальнi облоговi машини - останнi слово вiйськовоi технiки. Деметрiй вiдступив, кинувши на березi величезну оббиту залiзом облогову вежу з таранами i перекидним мостом, катапультами, площадками для десанту - гелiополiду, що надавали руху 3400 воiнiв. Ця гелiополiда - те ж свого роду чудо свiту - замiсть руйнацii принесла мiсту несподiвану вигоду i всесвiтню славу. Заповзятливi купцi, купили у родосцiв гелiополiду тАЬна металобрухттАЭ за величезнi грошi - 300 талантiв. На грошi, вирученi вiд продажу вежi, i збудували статую Гелiоса - покровителя Родоса. Це одне iз семи чудес свiту було споруджено в 292 - 280 рр. до н.е. У пам'ять про успiшну оборону острова.

На торговiй площi мiж морем i мiськими воротами, на облицьованому бiлим мармуром штучному пагорбi, заввишки 7 метрiв, була поставлена найбiльша у свiтi статуя юнака ростом 36 метрiв. Рiзнi автори вказують рiзноманiтну висоту статуi, збiльшуючи ii чи ледве не вдвiчi. У всякому разi, статуя настiльки велика, що Плiнiя Старшого, який бачив ii, вразило те, що лише деякi люди могли обхопити руками великий палець статуi.

Могутнi ноги юнака були дещо розставленi, долоня правоi руки приставлена до очей, у лiвiй вiн тримав покривало, що спадаi до землi. Дещо вiдхилившись назад, юнак вдивлявся вдалину. Голову прикрашав вiнець iз розбiжних убiк променiв. Це було зображення бога Гелiоса - покровителя променiв. Вважалось, що острiв пiднятий iз дна моря велiнням цього бога.

Автором чудовоi статуi був представник Родоськоi школи скульптор Харес, учень Лiсиппа.

Конструкцiя гiгантськоi статуi складалася з трьох масивних кам'яних стовпiв, що виконували роль опор у ногах статуi i покривалi. На рiвнi плечей i в поясi стовпи з'iднувалися залiзними поперечними балками. Спiвробiтник Британського музею Мерлiон припускаi, що перетин залiзних брускiв на рiвнi щиколотки статуi було приблизно 4,5 кв. дюйма. Вище i нижче цього мiсця розмiр перетину поступово зменшувався. Стовпи i балки були основою залiзного каркаса, що покрили чеканними листами бронзи товщиною 1,6 мiлiметра.

Статуя споруджувалася 12 рокiв. Все вище виростала статуя, захована земляним насипом, на якому працювали майстри. Коли голову статуi прикрасили променистим вiнцем i насип розiбрали, здивованi родосцi побачили чудовий витвiр мистецтва. Швидко поширилися чутки про це чудо свiту, чиi життя виявилося дуже коротким, але слава тривкою.

Статуя не простояла i пiвсторiччя. У 224 роцi до н.е. вона була зруйнована сильним землетрусом. Самим уразливим мiсцем виявилися колiна - вище колiн статуя зiгнулася таким чином, що голова i плечi вперлись у землю. Родосцi i iхнi сусiди намагалися пiдняти поваленого гiганта. РДгипетський цар надiслав майстрiв i декiлька сот талантiв мiдi. На жаль, вiдновити статую не вдалося. Майже 1000 рокiв лежала на березi бухти розколота статуя, що стала визначною пам'яткою Родосу. Тiльки в 977 роцi арабський намiсник продав ii заповзятливому купцю на переплавлення. Колос був розрiзаний на частини, i дорогу бронзу вiдвезли на 900 верблюдах.

ФОРОСЬКИЙ МАЯК

Вежу на Форосi, грекам порятунок,

Сострат Дексiфанов,

Зодчий iз Кнiда, спорудив,

о повелитель Протей!

(Посiдiпп)

У 332 - 331 рр. до н.е. Олександр Македонський заснував столицю еллiнiстичного РДгипту Олександрiю. Тут знаходиться знаменитий Олександрiйський мусейон - один iз головних наукових i культурних центрiв античного свiту, а при ньому не менш вiдома Олександрiйська бiблiотека, у якiй нараховувалося, чи ледве нi 700 тисяч томiв грецьких i схiдних книг. Олександрiя було самим багатим мiстом свого часу. Багато чудових споруд було зведено в Олександрii. До них належить i Олександрiйський маяк на скелястому островi Форос поблизу дельти Нiлу.

Використання маякiв почалося в глибокiй давнинi i звтАЩязано з розвитком мореплавання. Спочатку це були вогнища, розташованi на високих берегах, а потiм штучнi споруди. Одне iз семи чудес древнього свiту - Олександрiйський, або Фороський, маяк був споруджений у 283году до н.е. Будiвництво цiii гiгантськоi споруди зайняло усього 5 рокiв, що само по собi дивно.

Основним будiвельним матерiалом для нього послужив вапняк, мармур, гранiт.

Маяк складався з трьох поставлених одна на iншу веж, що поступово зменшуються. Висота маяка величезна: по одним даним 120 метрiв, по описах РЖбн-аль-Сайха (XI в.) - 130 -140 метрiв, по деяких сучасних публiкацiях, навiть 180 метрiв.

Пiднiжжя нижньоi вежi квадратне - розмiр сторони 30,5 метра. Нижня вежа, заввишки, 60 метрiв була складена з кам'яних плит, прикрашених витонченою скульптурною роботою. Середня, восьмигранна вежа, висотою в 40 метрiв, облицьована бiломармуровими плитами. Верхня вежа - лiхтар - кругла, iз куполом, встановлена на гранiтних колонах, була увiнчана величезною бронзовою статуiю покровителя морiв Посейдона висотою 8 метрiв.

На верхiвцi третьоi вежi в обтАЩiмистiй бронзовiй чашi жеврiло деревне вугiлля, вiдблиск якого за допомогою складноi системи дзеркал на 100 миль вказував мiсцезнаходження гаванi. Через весь маяк проходила шахта, навколо якоi по спiралi пiднiмалися пандус i схiдцi. По широкому i спадистому пандусi на вершину маяка в'iжджали вiзки, запряженi ослами. По шахтi доставляли пальне для вогню маяка.

Високий маяк служив чудовим спостережним пунктом. Система металевих дзеркал використовувалася i для огляду морського простору, дозволяючи виявляти ворожi човни задовго до того, як вони з'являлися у берега. Тут були влаштованi флюгер, годинник й астрономiчнi прилади.

Маяк, споруджений на островi Форос, по своiх величезних розмiрах i складнiй системi вiдбивачiв свiтла був iдиним у своiму родi. От як його охарактеризував Ахiлл Татiй у своiму романi тАЬЛiвкiппа i КлiтофонттАЭ: тАЬ..будiвля вигадлива i надзвичайна, Гора, що лежала посеред моря, доходила до самих хмар, i вода протiкала пiд цiiю спорудою, а воно височiло, висячи над моремтАЭ.

Олександрiйський маяк, простояв бiля 1500 рокiв, несучи службу свiточа, допомагаючи орiiнтуватися середземноморським тАЬкiбернетостАЭ, як називали кормчих древнi греки. Маяк двiчi страждав вiд землетрусiв, але його вiдновлювали, поки, нарештi, вiн не зруйнувався з - за вивiтрювання каменю. Потiм на руiнах маяка спорудили середньовiчну фортецю.

Вiд одного iз семи тАЬчудес древнього свiтутАЭ, здавалося, нiчого не залишилося, крiм руiн, умонтованих у Кайт-Бей, де вони iснують i понинi. Назва острова перетворилося в символ: тАЬфоростАЭ стало означати тАЬмаяктАЭ. Звiдси i сучасне тАЬфаратАЭ.

У 1961 роцi пiд час дослiдження прибережних вод аквалангiсти знайшли на морському днi статуi, саркофаги, шкатулки з мармуру. У 1980 роцi мiжнародна група археологiв виявила на морському днi залишки Фороського маяка. Тодi ж на глибинi 8 метрiв виявили руiни легендарного палацу царицi Клеопатри. Це одне з найбiльших вiдкриттiв археологii.

ВИСНОВОК

За словами Вiктора Гюго, iз самого створення свiту до винаходу друкарства тАЬзодчество було великою книгою людства, основною формулою, що виражала людину на всiх стадiях ii розвитку як iстоти фiзичноi, так i iстоти духовноiтАЭ.

За свою довгу iсторiю будiвельне мистецтво пройшло величезний шлях вiд примiтивного куреня до найскладнiших по своiх планувальних i конструктивних рiшеннях споруд. Змiнюються уявлення про можливостi будiвельних матерiалiв, змiнюються i самi матерiали.

Практично сьогоднi можна побудувати все, що пiдкаже уява архiтектора. Питання лише в тому, чи буде це доцiльно, красиво, економiчно. РЖ от тут й умудреному знаннями зодчому, i тАЬюнаку, що обмiрковуi життятАЭ, можуть прийти на помiч архiтектурнi зразки минулого, що зайняли почесне мiсце в ряду визнаних шедеврiв минулого, якi являють собою загальнолюдськi пам'ятники культури.

Серед сучасних проектiв i будiвель i справжнi шедеври будiвельного мистецтва, що по праву могли б пiдвестися в один ряд iз тАЬсьома чудесами древнього свiтутАЭ. Перед будiвельниками вiдчиняються широкi перспективи..

СПИСОК ВИКОРИСТАНОРЗ ЛРЖТЕРАТУРИ

1. Альбертi. - Десять книг про зодчество.

2. Боголюбов А. Н. - Механiка в iсторii людства.

3. Барбич В., Плiтньова Г. - Видовище древнього свiту.

4. Бунiн А. В., Саваренская Т. Ф. - РЖсторiя мiстобудiвного мистецтва.

5. Гiдiон З. - Простiр, час, архiтектура.

6. Гуляницький Н. Ф. - РЖсторiя архiтектури.

7. Кварцев В., Хазановський П. - Стихiям не пiдвладний.

8. Карцев В. П. - Магнiт за три тисячорiччя.

9. Любимов Л. Д. - Мистецтво древнього свiту.

10. Петрович Д. - Теоретики пропорцiй.

11. Шебек Ф. - Пiрамiди, палаци, панельнi будинки.

12. Черняк В. З. - Сiм чудес i iншi.

Вместе с этим смотрят:

"Quo vadis": проекцiя на сучаснiсть

"Звезды" немого кино и русская мода 1910-х годов

"Культура": типология определений

"Рабочий и колхозница" (Из биографии В. И. Мухиной)

"Русские сезоны" в Париже