Сiм чудес свiту

РЖнститут економiки i пiдприiмництва

Реферат

на тему:

тАЬСiм чудес

свiтутАЭ

Виконала:

Вальчишин О.

Група 17

Тернопiль

2003 р.

ЗМРЖСТ:

1.Чудова сiмка.

РДгипетськi пiрамiди..тАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж.2

Висячi сади у Вавилонi..тАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж...3

Храм Артемiди в Ефесi..тАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж.тАжтАжтАжтАж..4

Статуя Зевса в Олiмпii..тАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж..тАжтАжтАжтАж..6

Галiкарнаський мавзолей..тАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж.тАж.тАжтАжтАж..7

Колос РодоськийтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж..тАж..8

Фороський маяк..тАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж.9

2.Список використовуваноi лiтературитАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж....тАж11

РДгипетськi пiрамiди

Усi на свiтi бояться часу, а час боiться пiрамiд.

Вони пiднiмаються серед гарячих пiскiв Лiвiйськоi пустелi i тягнуться на десятки кiлометрiв вiд сучасного Каiра до Фаюмського каналу.

Сама древня - пiрамiда фараона Джосера - споруджена бiля п'яти тисяч рокiв тому. РЗi висота 60 метрiв. Будiвельник першоi пiрамiди РЖмхотеп був архiтектором, лiкарем, астрономом, письменником, радником фараона, протягом багатьох столiть вважався найбiльшим мудрецем стародавностi, а пiзнi часи був обожнений, у його честь споруджувалися статуi i храми.

Пiрамiди служили фараонам, вiдповiдно до iх релiгii, сходами, по якiй вони пiднiмалися на небо. Тому самi древнi пiрамiди були схiдчастими, мали форму сход, i тiльки в бiльш пiзнi стiни гладкi. Чому це вiдбулося, дотепер не з'ясоване.

Археологи нарахували 80 пiрамiд. Не усi вони дiйшли до наших днiв.

Самi знаменитi три великi пiрамiди бiля Гiзи: Хеопса (Хуфу), Хефрена (Хафра) i Мекерина (Менкаура). Найбiльша з них, пiрамiда Хеопса, споруджена в XXVIII столiттi до нашоi ери. Спочатку вона пiднiмалася на 147 метрiв, але з-за опускання пiскiв ii висота зменшилася до 137 метрiв. Кожна сторона квадратноi пiдстави пiрамiди складаi 233 метра, чи, якщо бути точним, одна сторона довша iншоi на 20 сантиметрiв, тобто помилка усього в 0,0009. Площа пiрамiди бiльш 50 тисяч квадратних метрiв. Пiрамiда Хеопса майже суцiльноi кам'яноi кладки. РЗi внутрiшнi примiщення займають дуже невеликий обсяг - не бiльш 3-4 %.

Пiрамiда складаiться з двох мiльйонiв трьохсот тисяч кубiчних блокiв вапняку з гладко вiдшлiфованими сторонами. По пiдрахунку Наполеона, кам'яних блокiв вiд трьох пiрамiд Гiзи вистачило б, що б оперезати усю Францiю стiною висотою в три метри i товщиною в 30 сантиметрiв. Пiдрахували, що кожен блок важить в основному 2,5 тонни, а найважчий - 15 тонн. Загальна вага пiрамiди близько 5,7 мiльйона тонн. Каменi ii тримаються власною вагою - нiякого сполучного матерiалу немаi. Незважаючи на це, блоки настiльки ретельно пригнанi один до iншого, що щiлина мiж ними не бiльш п'яти мiлiметрiв.

Така митецька робота каменотесiв викликаi подив. Адже вона виконана в основному кам'яними знаряддями. Вiдомий i зодчий цiii пiрамiди - Хемуiн.

Дослiдникiв, якi намагалися з'ясувати, яким чином древнi будiвельники змогли спорудити таке грандiозне спорудження, так ще не просто спорудити, а додати йому геометрично правильну форму пiрамiди, усе це ставило в тупик. РЖнодi, як i про мегалiтичнi спорудження, висловлюiться думка, що пiрамiди не мiг побудувати народ, що живе в бронзовому столiттi, i що в створеннi цих колосальних споруджень приймали.. iнопланетяни.

Поступово таiмниця зведення пiрамiд розкривалася. Тепер думають, що пiрамiди, iмовiрнiше всього, будувалися так. На правом березi Нiлу в каменоломнях поблизу Мемфiса тисячi людей були зайнятi видобутком бiлого тонко зернистого вапняку. У скелi позначали границi майбутнього блоку, потiм по цих границях видовбували глибоку канаву, а в неi забивали клини iз сухого дерева, що обливали водою. Дерево розбухало, збiльшуючись в обсязi, трiщина розширювалася, i, зрештою, монолiт вiдокремлювався вiд скелi. Потiм

кам'яну брилу на мiсцi обробляли iнструментами з каменю, мiдi i дерева. Вона здобувала форму стандартного куба. В околицях Асуана i зараз iснують древнi каменоломнi, на територii яких знайдене багато готових блокiв. Обробленi блоки на човнах перевозили на iнший берег Нiлу. Далi iх везли по спецiально прокладенiй дорозi, на будiвництво якоi пiшло 10 рокiв i яка, за словами Геродота, тiльки небагато простiше спорудження пiрамiд. Потiм у пiднiжжя майбутньоi пiрамiди лицьову сторону ретельно шлiфували, використовуючи для цього камiнь i пiсок.

Пiрамiда зводилася на корiнному вапняковому масивi, розчищеному вiд наносного пiску i гравiю. Геродот затверджуi, що спорудження пiрамiди тривало 20 рокiв. Пiд час щорiчних розливiв Нiлу селяни були вiльнi вiд сiльськогосподарських робiт, i над спорудженням пiрамiди працювало безупинно в плинi кожних трьох мiсяцiв по 100 тисяч чоловiк. Англiйський археолог Флiндерс Петрi вважаi, що 100 тисяч будiвельникiв, працюючи по трьох мiсяця в роцi, могли б звести велику пiрамiду швидше, нiж за 20 рокiв.

Щоб пiдняти блоки, iгиптяни будували з цегли i каменю похилий насип з кутом пiдйому близько 15В°. У мiру того як споруджувалася пiрамiда, насип подовжували. Дiодор Сицiлiйский затверджував, що по цих насипах камiнь тягли на дерев'яних санях. РЖ дiйсно археологи знайшли залишки таких саней. Сучаснi дослiдники вважають, що для зменшення тертя трасу постiйно змочували водою, так що полози легко сковзали по бруду. Потiм за допомогою дерев'яних важелiв блоки встановлювали на мiсце. Коли будiвництво в основному закiнчували, похилий насип розрiвнювали, а поверхня пiрамiди закривали облицьованими блоками.

Пiрамiди, може бути, самi знаменитi архiтектурнi спорудження у свiтi. З iнженерноi ж точки зору, це примiтивнi будiвлi, гори складенi людьми. Однак цiль була досягнута - пiрамiди стали вiчними монументами, переживши тисячорiччя. Уперше були побудованi настiльки високi спорудження, що залишилися аж до Ейфелевоi вежi своiрiдним рекордом.

ВИСЯЧРЖ САДИ У ВАВИЛОНРЖ.

У 90 кiлометрах вiд Багдада знаходяться руiни Вавилона. Древнi мiсто давно перестало iснувати, але i сьогоднi руiни свiдчать про його грандiознiсть. тАЬМiсто великетАжмiсто мiцнетАЭ, - сказано про це мiсто в Бiблii. У VII столiттi до нашоi ери Вавилон було найбiльшим i багатим мiстом Древнього Сходу. Багато дивних споруджень було у Вавилонi, але бiльше всього уражали висячi сади царського палацу, сади, що стали легендою.

Створення знаменитих садiв легенда зв'язуi з iм'ям Семiрамiди, царицi Ассирii. Дiодор i iншi грецькi iсторики розповiдають, що нею були побудованi висячi сади у Вавилонi.

Семiрамiда - Шаммурамат - iсторичне обличчя, але життя ii легендарне. По переказi, дочка богинi Деркето - Семiрамiда росла в пустелi, у зграi голубiв. Потiм ii побачили пастухи i вiддали доглядачу царських черiд Симмасу, що виховав ii як рiдну дочку. Царський воiвода Оанн побачив дiвчину i женився на нiй. Семiрамiда була дивно красива, розумна i вiдважна. Вона зачарувала царя, що вiдняв ii у свого воiводи. Оанн позбавив себе життя, а Семiрамiда стала царицею. Пiсля смертi чоловiка вона стала спадкоiмицею престолу, хоча в них був син Нiнiй. Тодi - те i проявилися ii здiбностi в мирному керуваннi державою. Вона побудувала царське мiсто Вавилон з могутнiми стiнами i вежами, з чудовим

мостом через РДвфрат i дивний храм Белу. При нiй була прокладена зручна дорога через сiмох гряд Загроскою ланцюга в Лiдiю, де вона теж побудувала столицю Екбатану з прекрасним царським палацом, а воду до столицi провела через тунель з далеких гiрських озер. Двiр Семiрамiди блищав пишнотою. Нiнiю наскучило безславне життя, i вiн органiзував проти матерi змову. Цариця добровiльно передала сину владу, а сама, перетворивши в голубку, полетiла з палацу зi зграiю голубiв. З цього часу асирiйцi стали величати ii богинею, а голуб став для них священним птахом.

Однак знаменитi тАЬвисячi сади тАЬ були розбитi не Семiрамiдою i навiть не в часи ii царювання, а пiзнiше, на честь iншоi, на жаль, не легендарноi жiнки. Вони були побудованi за наказом Навуходоносора для його коханоi дружини Амiтiс - мiдейськоi царiвни, що тужила в курному Вавилонi по зелених пагорбах Мiдii. Цей цар, що знищувало мiсто за мiстом i навiть цiлими державами, багато будував у Вавилонi. Навуходоносор перетворив столицю в неприступну твердиню й оточив себе безприкладню, навiть у тi часи розкiшшю.

Свiй палац Навуходоносор побудував на штучно створенiй площадцi, пiднятоi на висоту чотириярусного спорудження. На насипних терасах, що спочивають на зводах, були розбитi висячi сади. Зводи пiдтримували могутнi високi колони, розташованi усерединi кожного поверху. Платформи терас представляли складне спорудження. У iхнiй пiдставi лежали масивнi кам'янi плити iз шаром очерету, залитим асфальтом. Потiм йшов подвiйний ряд цеглин, з'iднаних гiпсом. Ще вище свинцевi пластини для затримки води. Саму терасу покривал товстий шар родючоi землi, у якому могли пустити коренi великi дерева. Поверхи садiв пiднiмалися уступами i з'iднувалися широкими положистими сход, покритими рожевими i бiлими каменями. Висота поверхiв досягала 50 лiктiв (27,75 м) i давала досить свiтла для рослин.

У вiзках, запряжених биками, привозили у Вавилон дерева, загорненi в мокру рогожу, насiння рiдких рослин, трав i кущiв.

РЖ розцвiли в незвичайних садах дерева самих дивних порiд i прекраснi квiти. День i нiч сотнi рабiв обертали водопiдйомне колесо зi шкiряними цебрами, подаючи у висячi сади воду з рiки РДвфрат.

Чудовi сади з рiдкими деревами, красивими ароматними квiтами i прохолодою в пекучому Вавилонi були по iстинi чудом свiтла. У покоях нижнього ярусу цих садiв провiв своi останнi днi в червнi 323 року до н.е. Олександр Македонський.

Висячi сади були зруйнованi повенями РДвфрату, що пiд час паводка пiднiмаiться на 3 - 4 метри. Древнiй Вавилон давно перестав iснувати, але iм'я його живе дотепер.

ХРАМ АРТЕМРЖДИ В ЕФЕСРЖ

У VI столiттi до нашоi ери небувалого розквiту досягло давньогрецьке мiсто Ефес, заснований на захiдному узбережжi Малоi Азii в Карii ще в XII столiттi до н.е. Покровителькою мiста була Артемiда - дочка пануючого богiв i людей усемогутнього Зевса i Лiто, сестра златокудрого Аполлона. Спочатку Артемiда була богинею родючостi, покровителькою тварин i полювання, а також богинею мiсяця, потiм - покровителькою цнотливостi й охоронницею породiлей. Цiлком природне рiшення процвiтаючих городян побудувати величний храм на честь такоi покровительки. Утiм, цей намiр мало i практичне

значення. Ефесцi вели великi лихварськi операцii, пiд великi вiдсотки вiддавали грошi в позики. Старiйшини сподiвалися, що нове спорудження збiльшить оборот тАЬбанкутАЭ Артемiди.

Запрошений для складання проекту i будiвництва храму вiдомий архiтектор Харсифрон iз Кноса запропонував побудувати мармуровий храм, оперезаний подвiйним рядом струнких колон. Однак справа ускладнювалася тим, що по близькостi не було мармуру.

Допомiг випадок. Один раз пастух Пiксодор пас череду на зелених пагорбах недалеко вiд Ефеса. Два барани вирiшили з'ясувати вiдносини. Нахиливши голови, вони помчалися назустрiч один одному, але промахнулися. РЖ один з них з ходу стукнувся об скелю. Так так, що вiд ii вiдлетiв осколок слiпучоi бiлизни. Подальша доля баранiв невiдома, але iхня битва виявилася iсторичною. Здивований пастух пiдняв камiнь, уважно оглянув його i раптом, кинувши череду, поспiшив у мiсто. Радiснi городяни вiтали пастуха, облачили його в дорогi одяги, i невiдомий Пiксодор став знаменитiстю РДвангелiiм, що значить: тАЬПринiсший благу звiсткутАЭ.

Будiвництво храму продовжувалося 120 рокiв. Його вирiшили будувати недалеко вiд устя рiки Каiсти. ТРрунт тут був болотиста. Думали, що саме таким шляхом удасться послабити поштовхи землетрусiв, часто вiдбуючихся на узбережжi Малоi Азii. ТРрунт посипали товченим вугiллям, що ретельно утрамбовували.

По багнистiй землi було важко перевозити мармуровi колони з каменоломень, що знаходилися в 12 кiлометрах вiд храму. Колеса вiзкiв грузнули в болотистому ТСрунтi. Тодi Харсифрон запропонував дотепний спосiб, яким древнi вирiвнювали ТСрунт. У кiнцi колони забили залiзнi лозини, змiцнивши iхнiм оловом, i на цi осi по обидва боки колони насадили колеса такого розмiру, що кам'яна колона висiла на залiзних осях. Потiм прикрiпили довгi жердини, упрягли бикiв. Колона, перетворена у своiрiдне колесо, покотилася по багнистiй дорозi.

При Харсифроне був зведений будинок храму i встановлена колонада. Але до завершення будiвлi було ще далеко. Будiвництво продовжив син Харсифрона архiтектор Метаген. Йому удалося закiнчити верхню частину храму. На превелику силу балки витягали канатами по похилiй площинi на висоту храму. Але отут починалося саме складне. Потрiбно було покласти архiтрав на вершину колони так обережно, щоб не зашкодити ii капiтель. Як i у свiй час, батько, Метаген дотепно вирiшив виниклi труднощi. На вершину колони поклали мiшки з пiском, на них обережно опустили балки, пiд вагою яких пiсок поступово висипався, i балка плавно лягала на мiсце. Утiм, цей спосiб був вiдомий ще давньоiгипетським будiвельникам.

Метоген теж не встиг добудувати храм, i це випало на частку архiтекторiв Пеонiта i Диметрiя. У 550 роцi до н.е., коли легкий i витончений бiломармуровий будинок з чудовою обробкою вiдкрилося поглядам сучасникiв, воно викликало подив i замилування.

Святилище було величезне, довгжиною 110 i шириною 55 метрiв. Довкола нього йшли два ряди кам'яних колон висотою до 18 метрiв. За свiдченням Плинiя Старшого, iх було 127. Двосхилий дах був зроблений не з черепицi, як у древнiх храмах, а з мармурових плит.

Пройшло майже 200 рокiв. У 356 роцi до нашоi ери житель Ефеса Герострат, оманюiться честолюбною iдеiю за будь-яку цiну увiчнити своi iм'я, пiдпалив святиню малоазiатських мiст. Це вiдбулося в нiч народження Олександра Македонського. РЖсторiя не зберегла дат народження i смертi палiя i не повинна була зберегти навiть його iменi.

Але зрадити вiчному забуттю його iм'я не удалося: у четвертому столiттi до н.е. про нього згадав давньогрецький iсторик Феолен.

Храм сильно постраждав. Видобутком вогню виявилися дерев'янi конструкцii. Трiснули балки перекриттiв i колони. Це була велика втрата. Жителi Ефеса не могли з нею примириться. На вiдновлення храму вiддали своi заощадження i коштовностi. РЗх пiдтримали жителi iнших мiст Малоi Азii. Сам Олександр Македонський запропонував оплатити всi минулi i майбутнi витрати по реконструкцii храму. Однак поставив умову, щоб у храмi з'явився напис, що вiдплачуi належне його заслугам. Эфесцi умови не прийняли i тактовно вiдповiли богорiвному полководцю, що тАЬбогутАЭ не личить споруджувати храми iншим богам.

Вiдновленням храму Артемiди зайнявся архiтектор Хейрократ, що внiс деякi змiни, пiдняв схiдчасту пiдставу, щоб храм пiднiмався над будiвлями, що виросли довкола нього за останнi сторiччя.

Зсередини храм був облицьований мармуровими плитами. У головному залi стояла статуя Артемiди висотою 15 метрiв, покрита золотими прикрасами i коштовностями. У художньому оформленнi взяли участь видатнi грецькi скульптори i живописцi. Рельiф для вiвтаря бiля храму вирiзував знаменитий афiнський скульптор Пракситель, рельiф на однiй з колон - iнший знаменитий скульптор Скопас. Слухи про незрiвнянну красу, стрункiсть, грандiознiсть i багатствi вiдновленого храму поширилися по усьому античному свiтi. РЖ не дивно, що храм Артемiди в Ефесi став одним з чудес свiту.

У 263 роцi храм Артемiди був розграбований готами. Довершили загибель храму болотистий ТСрунт, що поступово поглинув величезний будинок, i рiка Каiстра, наносами покривша залишки спорудження. Коли археологи зацiкавилися храмом Артемiди, на поверхнi землi нiчого не було видно. Десятилiття потрiбнi були археологам i архiтекторам, щоб вiдтворити первiсний вигляд одного з чудес свiту.

СТАТУЯ ЗЕВСА В ОЛРЖМПРЖРЗ

Давньогрецьке мiсто Олiмпiя, розташоване у пiвнiчно-захiднiй частинi Пелопоннесу, був релiгiйним центром, мiсцем культу верховного бога древнiх грекiв Зевса i проведення, присвячених йому Олiмпiйських iгор, Це був найбiльший художнiй центр Древньоi Грецii. Архiтектурний ансамбль Олимпii в основному склався в VII - IV столiттях до н.е. Тут були зведенi чудовi храми богiв - великi i малi.

Там знаходилося й одне iз семи чудес свiту - величезна i прекрасна статуя владики Олiмпу Зевса.

Як свiдчать античнi iсторики, в олiмпiйськiй долинi мали майстерних багато видатнi еллiнських скульпторiв - Мирон, Полiклет, Скопас, Пракситель. Статуя Зевса була вилiплена генiальним давньогрецьким скульптором Фiдiiм. Корiнний афiнянин, Фiдiй народився, як думають, близько 500 року до н.е. i помер близько 430 року. Вiн був найбiльшим скульптором, архiтектором, живописцем, мислителем. За свiдченням древнiх авторiв, Фiдiй у своiх скульптурних образах зумiв передати надлюдську велич. Таким надлюдським образом була, мабуть, його статуя Зевса, створена для храму в Олимпii. Статуя знаходилася наприкiнцi величезного залу храму, довжина якого складала 64 метра,

ширина - 28 метрiв, а висота внутрiшнього примiщення - близько 20 метрiв.

Величезний 14 метровий Зевс сидiв на тронi з золота, слоновоi кiстки, чорного дерева i дорогоцiнних каменiв. На тронi Фiдiй вiдтворив чимало сюжетiв еллiнськоi мiфологii i фiгури цiлком реальних людей, зокрема свого улюбленця хлопчика Пантарка, що став переможцем на 86 - их Олiмпiйських iграх у боротьбi серед самих молодших хлопчикiв.

Фiдiй створив статую з золота i слоновоi кiстки. Пластинки цих дорогоцiнних матерiалiв мистецьки закрiплювалися на спецiальному дерев'яному каркасi. По описах голову Зевса прикрашав золотий вiнок з маслинових галузей - знак миролюбства грiзного бога. Оголена до пояса фiгура Зевса i його голова були виточенi зi слоновоi кiстки. В однiй руцi вiн тримав золоту статую крилатоi фiгури перемоги Нiки, iншою спирався на скiпетр з орлом на верхньому кiнцi. Плащ, перекинутий через плече, волосся i борода Зевса були вилiпленi з золота. Статуя здавалася живою: от - от Зевс пiднiметься з трону.

У наслiдку статуя Зевса була перевезена в Константинополь. Багато творiв язичеського мистецтва знищили християнськi фанатики, але дивну статую Зевса зруйнувати не посмiли. Однак у V столiттi згорiв палац iмператора Феодосiя II, а з ним i генiальний утвiр Фидия. Статуя Зевса зникла. Про неi вiдомо лише по свiдченнях древнiх авторiв. З перемогою християнства занепала язичеська Олiмпiя, а в 426 роцi вона була спалена за наказом римського iмператора Феодосiя II. збереженi будiвлi i статуi були зруйнованi землетрусами в 522 i 551 роках.

ГАЛРЖКАРНАСКИЙ МАВЗОЛЕЙ

Одним iз самих грандiозних пам'ятникiв грецькоi архiтектури пiзньоi класики була чудова гробниця в Малiй Азii, у столицi невеликого Карiйськоi держави - Галiкарнасе.

Галiкарнас мав зручне географiчне розташування. Тут був гарний порт, укрiплений самою природою, зручний у торговому вiдношеннi. Уздовж гаванi знаходилася ринкова площа, далi нагору через центр закруту i ii облямiвок була прокладена широко розгорнута вулиця, тАЬпосерединi якоi був, спорудять Мавзолей, споруджений у такому грандiозному масштабi, що вiн числився серед семи чудес свiтутАЭ, - записав Вiтрувiй.

Гробниця була споруджена в IV столiттi до н.е. царицею Артемiсiей. Мавсол був, зважаючи на все, жорстокий правитель, уводив податок за податком, витягаючи доходи з усього, наприклад, з похоронних чи обрядiв волосся. Багатства його були величезнi.

В архiтектурi Галiкарнаського Мавзолею вперше в грецькiй архiтектурi сполучалися всi три знаменитих ордери, грецький, iонiчний, коринфский. Нижнiй поверх пiдтримувався 15 доричними колонами, внутрiшнi колони верхнього поверху були коринфскими, а зовнiшнi - iонiчними. У Мавзолеi сполучалися стругаючи геометричнiсть, масивна простота, виконана внутрiшньоi сили, i прагнення до декоративностi, до легкостi форм, плавностi лiнiй.

Галiкарнаський Мавзолей - триярусне спорудження. Перший ярус оперiзувала стрiчка рельiфу з бiлого мармуру. Тут мiстився заупокiйний храм площею в 5000 кв. метрiв i висотою близько 20 метрiв. Другий ярус утворювала струнка мармурова колонада, а третiй - пiрамiдальна покрiвля, теж мармурова. Вiнчала будинок чотирьох кiнна колiсниця (квадрига), що правили мармуровi Мавсол i Артимесiя. Урочисте спорудження досягало 40 -5 метрiв висоти. Навколо гробницi розташовувалися статуi левiв i вершникiв, що скачуть.

Будували Мавзолей зодчi Сатир i Пiфiй, а його скульптурний пристрiй був доручений декiльком майстрам, у тому числi великому Скопасу. Збереглися уламки фрiза гробницi Мавсола, що зображуi битву грекiв з амазонками - тАЬАмазономахiятАЭ. Ученi вважають, що це робота Скопаса чи його майстернi.

Дев'ятнадцять столiть стояв Мавзолей. Нехватка каменю привела до загибелi цiлого ряду найцiннiших пам'ятникiв. Така ж доля осягла Мавзолей у Галiкарнасе. Гробницю пануючи, що небагато зашкодило землетрус, знесли лицарi - iогонiсти, побудувавши з ii кам'яний монастир - мiцнiсть. Про руйнування Галiкарнасского Мавзолею вiдомо iз середньовiчноi хронiки.

Статуi Мавсола й Артемесii, а так само iншi прикраси Мавзолею зберiгаються зараз у Британському музеi в Лондонi. Пам'ять про Галiкарнаський Мавзолей залишилася в безлiчi споруджень подiбного роду, що згодом зводилися в рiзних мiстах Близького Схiду, а також у словi тАЬмавзолейтАЭ.

КОЛОС РОДОСЬКИЙ

У схiднiй частинi Середземноморя, розташований острiв Родос - один з центрiв егейськоi культури. До наших днiв збереглися численнi твори античного мистецтва острова Родос. Видатним добутком i статуя Гелiоса, так називаний Колос Родоський.

У третiм столiттi до н.е. на острiв Родос напав полководець Деметрiй. Однак здолати Родосцiв йому не удалося, не дивлячись на спецiальнi облоговi машини - останнi слово вiйськовоi технiки. Деметрiй вiдступив, кинувши на березi величезну оббиту залiзом облогову вежу з таранами i перекидним мостом, катапультами, площадками для десанту - гелiополiду, що надавали руху 3400 воiнiв. Ця гелiополiда - те ж свого роду чудо свiту - замiсть руйнування принесла мiсту несподiвану вигоду i всесвiтню славу. Заповзятливi купцi, купили в родосцiв гелiополiду тАЬна металобрухттАЭ за надзвичайнi грошi - 300 талантiв. На грошi, вирученi вiд продажу вежi, i звели статую Гелiоса - заступника Родосу. Це одне iз семи чудес свiту було споруджено в 292 - 280 р. до н.е. У пам'ять про успiшну оборону острова.

На торговiй площi мiж морем i мiськими воротами, на облицьованому бiлим мармуром штучному пагорбi, висотою 7 метрiв, була поставлена найбiльша на свiтi статуя юнака ростом 36 метрiв. Рiзнi автори вказують рiзну висоту статуi, збiльшуючи ii чи ледве не вдвiчi. У всякому разi, статуя настiльки велика, що лише деякi люди могли обхопити руками великий палець статуi. Могутнi ноги юнака були ледве розставленi, долоня правоi руки приставлена до очей, у лiвiй вiн тримав спадаюче до землi покривало. Злегка вiдхиливши назад, юнак удивлявся вдалину. Голову прикрашав вiнець з розбiжних убiк променiв. Це було зображення бога Гелiоса - заступника променiв. Вважалося, що острiв пiднятий iз дна моря велiнням цього бога.

Автором чудовоi статуi був представник Родоськоi школи скульптор Харес, учень Лiсиппа.

Конструкцiя гiгантськоi статуi складалася з трьох масивних кам'яних стовпiв, що виконували роль опор у ногах статуi i покривалi. На рiвнi плiч i в поясi стовпи з'iднувалися залiзними поперечними балками. Спiвробiтник Британського музею Мерлiон припускаi, що

перетин залiзних брускiв на рiвнi щиколотки статуi було зразкове 4,5 кв. дюйми. Вище i нижче цього мiсця величина перетину поступово зменшувався. Стовпи i балки були основою залiзного каркаса, що покрили карбованими аркушами бронзи товщиною 1,6 мiлiметра.

Статуя споруджувалася 12 рокiв. Усе вище виростала статуя, захована в зростаючiй разом з нею земляного насипу, на якiй працювали майстри. Коли голову статуi прикрасили променистим вiнцем i насипай розiбрали, ураженi родосцi побачили чудовий твiр мистецтва. Швидко поширилася поголоска про це чудо свiта, чиi життя виявилося дуже коротким, але слава мiцноi.

Статуя не простояла i пiвстолiття. У 224 роцi до н.е. вона була зруйнована сильним землетрусом. Самим уразливим мiсцем виявилися колiна - вище колiн статуя зiгнулася таким чином, що голова i плечi уперлися в землю. Родосцi i iхнi сусiди намагалися пiдняти поваленого гiганта. РДгипетський цар надiслав митецьких майстрiв i трохи стiльник талантiв мiдi. На жаль, вiдновити статую не удалося. Майже 1000 рокiв лежала на березi бухти розколота статуя, що стала визначною пам'яткою Родосу. Тiльки в 977 роцi арабський намiсник продав ii заповзятливому купцю на переплавляння. Колоса було розрiзано на частини, i дорогу бронзу вiдвезли на 900 верблюдах.

ФОРОСЬКИЙ МАЯК

У 332 - 331 р. до н.е. Олександр Македонський заснував столицю еллiнiстичного РДгипту Олександрiю. Тут знаходиться знаменитий Олександрiйський мусейон - один з головних наукових i культурних центрiв античного свiту, а при ньому не менш знаменита Олександрiйська бiблiотека, у якiй нараховувалося, чи ледве нi 700 тисяч томiв грецьких i схiдних книг. Олександрiя був самим багатим мiстом свого часу. Багато чудових споруджень було зведено в Олександрii. До них належить i Олександрiйський маяк на скелястому островi Форос поблизу дельти Нiлу.

Використання маякiв почалося в далекiй давнинi i пов'язано з розвитком мореплавання. Спочатку це були багаття, розташованi на високих берегах, а потiм штучнi спорудження. Одне iз семи чудес древнього свiту - Олександрiйський, чи Фороський, що свiтиться маяк був споруджений у 283 роцi до н.е. Будiвництво цього гiгантського спорудження зайняло всього 5 рокiв, що саме по собi примiтно.

Основним будiвельним матерiалом для нього послужив вапняк, мармур, гранiт.

Маяк складався з трьох поставлених одна на iншу поступово зменшуваних веж. Висота маяка величезна: по одним даним 120 метрiв, по описах РЖбн - аль - Сайха (XI в.) - 130 -140 метрiв, по деяких сучасних публiкацiях, навiть 180 метрiв.

Пiдстава нижньоi вежi квадратне - розмiр сторони 30,5 метра. Нижня вежа висотою 60 метрiв була складена з кам'яних плит, прикрашених витонченою скульптурною роботою. Середня, восьмигранна, вежа висотою в 40 метрiв, облицьована бiломармуровими плитами. Верхня вежа - лiхтар - кругла, з куполом, установленому на гранiтних колонах, була увiнчана величезною бронзовою статуiю заступника морiв Посейдона висотою 8 метрiв.

На верхiвцi третьоi вежi в об'iмистiй бронзовiй чашi жеврiло деревне вугiлля, вiдблиск якого за допомогою складноi системи дзеркал на 100 миль указував мiсцезнаходження

гаванi. Через весь маяк проходила шахта, навколо якоi по спiралi пiднiмалися пандус i сходи. По широкому i пологому пандусi на вершину маяка в'iжджали вiзка, запряженi ослами. По шахтi доставляли пальне для вогню маяка.

Високий маяк служив чудовим спостережним пунктом. Система металевих дзеркал використовувалася i для огляду морського простору, дозволяючи виявляти ворожi судна задовго до того, як вони з'являлися в берега. Тут були улаштованi флюгер, годинник i астрономiчнi прилади.

Маяк, споруджений на островi Форос, по своiх величезних розмiрах i складнiй системi вiдбивачiв свiтла був iдиним у своiму родi спорудженням. От як його охарактеризував його Ахiлл Татiй у своiму романi тАЬЛевкiппа i КлiтофонттАЭ: тАЬ..будiвля вигадлива i дивне, Гора, посерединi моря що лежала, доходила до самих хмар, i вода протiкала пiд цим спорудженням, а воно височiло, висячи над моремтАЭ.

Олександрiйський маяк, простояв близько 1500 рокiв, несучи службу свiточа, допомагаючи орiiнтуватися середземноморським тАЬкiбернетостАЭ, як називали керманичiв древнi греки. Маяк двiчi страждав вiд землетрусiв, але його вiдновлювали, поки, нарештi, вiн не зруйнувався з - за вивiтрювання каменю. Потiм на руiнах маяка спорудили середньовiчну мiцнiсть.

Вiд одного iз семи тАЬчудес древнього свiтутАЭ, здавалося, нiчого не залишилося, крiм руiн, убудованих у Кайт - Бий, де вони iснують i понинi. Назва острова перетворилося в символ: тАЬфоростАЭ стало означати тАЬмаяктАЭ. Звiдси i сучасне тАЬфаратАЭ.

У 1961 роцi пiд час дослiдження прибережних вод аквалангiсти знайшли на морському днi статуi, саркофаги, скриньки з мармуру. У 1980 роцi мiжнародна група археологiв знайшла на морському днi залишки Фороського маяка. Тодi ж на глибинi 8 метрiв знайшли руiни легендарного палацу царицi Клеопатри. Це одне з найбiльших вiдкриттiв археологii.

10
СПИСОК ВИКОРИСТОВУВАНОРЗ ЛРЖТЕРАТУРИ

1. Альберти. - Десять книг про зодчество.

2. Боголюбов А. Н. - Механiка в iсторii людства.

3. Барбич В., Плетньова Г. - Видовища древнього свiту.

4. Бунiн А. В., Саваренская Т. Ф. - РЖсторiя мiстобудiвного мистецтва.

5. Гидион З. - Простiр, час, архiтектура.

6. Гуляницкий Н. Ф. - РЖсторiя архiтектури.

7. Кварцев В., Хазановский П. - Стихiям не подвластен.

8. Карцев В. П. - Магнiт за три тисячорiччя.

9. Любимов Л. Д. - Мистецтво древнього свiту.

10.Петрович Д. - Теоретики пропорцiй.

11.Шебек Ф. - Пiрамiди, палаци, панельнi будинки.