Софiйський собор - видатна памята доби Киiвськоi Русi

Вступ

1. Софiiвський собор.

1.1. Нартекс.

2.2. Архiтектура i розписи iнтертАЩiра собору.

2.3. Саркофаг Ярослава Мудрого.

2.4. Пiвнiчна зовнiшня галерея.

2.5. Башти.

2.6. Хори.

2.7. Дзвiниця.

2.8. Бурса.

2.9. Братський корпус.

2.10. Будинок митрополита.

2.11. Трапезна.

2.12. Консисторiя.

2.13. Пiвденна втАЩiзна башта.

2.14. Захiднi ворота (Брама Заборовського) i мур.

3. Висновки.

В С Т У П

Державний архiтектурно-iсторичний заповiдник ВлСофiйський музейВ» мiститься в центрi Киiва. На територii заповiдника, площа якого становить 5 гектарiв, розташований чудовоi краси ансамбль памтАЩяток вiтчизняного зодчества 11-18 столiть. Найцiннiшою спорудою заповiдника i Софiйський собор тАУ всесвiтньовiдома памтАЩятка архiтектури i монументального живопису 11 столiття. Вiн велично височить у центрi ансамблю. Собор споруджено в перiод розквiту Киiвськоi Русi, великоi схiднословтАЩянськоi держави, колиски трьох братнiх народiв - росiйського, украiнського та бiлоруського.

Давньоруська держава досягла вершини своii могутностi у часи правлiння князя Володимира Святославича ( 978 - 1015 р.) та його сина Ярослава Мудрого (1019-1054 рр.).

У 988 роцi за князя Володимира Святославича на Русi було запроваджено християнство, що мало велике значення для дальшого розвитку феодальних вiдносин, змiцнення iдностi держави, пiднесення культури, розширення полiтичних i культурних звтАЩязкiв Киiвськоi Русi з Вiзантiiю та iншими iвропейськими краiнами.

РЖз запровадженням християнства в Давньоруськiй державi почалось iнтенсивне будiвництво камтАЩяних християнських храмiв. До iх створення залучались кращi будiвельники i художники свого часу, використовувалися художнi й технiчнi досягнення епохи. Храми прикрашалися настiнними розписами, камтАЩяним рiзьбленням, ставали справжнiми творами мистецтва.

За часiв сина Володимира - Ярослава Мудрого в Киiвi почалось велике будiвництво. У цей же перiод збудовано митрополичий храм - Софiйський собор, який став головною монументальною будовою мiста.

У лiтописах закладини собору датуються 1017 або 1037 роком. Певно, що його будiвництво велося в 20-30 роки 11 ст.

Навколо Софiйського собору-центральноi споруди Ярославового мiста - стояли камтАЩянi храми, боярськi палаци, житла городян, а подвiртАЩя митрополii було огороджено муром. До наших днiв з 11 столiття збереглися лише Софiйський собор i руiни Золотих ворiт - парадного вВ»iзду в древнiй Киiв.

Назва собору ВлСофiйськийВ» походить вiд грецького слова ВлсофiяВ» ,що в перекладi означаi ВлмудрiстьВ». Присвячений Влмудростi християнського вченняВ», собор, за задумом творцiв, мав утверджувати на Русi християнство i феодально-князiвську владу.

Збудований як головний, митрополичий храм Русi , Софiйський собор був у давнину громадським i культурним центром держави. Тут вiдбувалися царемонii ВлпосадженняВ» князiв на киiвський престол, прийоми iноземних послiв; бiля стiн собору збиралося киiвське вiче; при соборi велося лiтописання i була створена Ярославом Мудрим перша вiдома в Стародавнiй Русi бiблiотека.

Уже в 11 столiттi сучасники оцiнили Софiйський собор , як видатний твiр мистецтва. Перший руський митрополит РЖларiон - видатний публiцист свого часу - писав про нього: ВлЦерковь дивна и славна всем округниим странам, яко же ина не обращаеться во всем полунощи земнем от востока до запада.В»

За свою багатовiкову iсторiю собор пережив навали ворогiв, пограбування, частковi руйнування, ремонти i перебудови.

В один з найважчих перiодiв iсторii древнього Киiва - захоплення мiста полчищами хана Батия в 1240 роцi - бiльшiсть архiтектурних споруд було перетворено на руiни. Софiйський собор уцiлiв. Однак, розграбований i спустошений, вiн втратив колишню красу i велич, хоч i залишився головним мiським дiючим храмом.

У 16 столiттi посилюiться гнiт польських феодалiв. В умовах загарбання украiнських земель, поневолення i насильного окатоличування населення в 1596 роцi було укладено Брестську релiгiйну унiю, яка ставила за мету обтАЩiднати православну i католицьку церкви пiд главенством римського папи. Католицьке духовенство i унiати почали лiквiдацiю православноi церкви. Захоплений унiатами Софiйський собор цiлком занепав. Спорохнявiла покрiвля, зруйнувалися склепiння галерей, загинуло багато настiнних розписiв.

У 30-40 роки 17 столiття киiвський митрополит Петро Могила вiдiбрав в унiатiв i заснував при храмi чоловiчий монастир. Собор було частково вiдремонтовано, навколо нього споруджено деревтАЩянi монастирськi будiвлi, а всю територiю обнесено високою деревтАЩяною огорожею. До робiт у соборi Петро Могила залучив iталiйського архiтектора Октавiано Манчiнi.

У 1654 роцi кияни затверджували у Софiйському соборi iсторичнi рiшення Переяславськоi ради. ВоззтАЩiднання викликало велике полiтичне i культурне пiднесення на Украiнi.

У 1697 роцi велика пожежа знищила деревтАЩянi будiвлi Софiйського монастиря. Через 2 роки почалося за указом Петра РЖ спорудження нових камтАЩяних будинкiв навколо собору.

Будiвництво тривало по 1767 рiк. У цей перiод споруджено дзвiницю, трапезну, хлiбню ( пекарню ), будинок митрополита, захiднi ворота (Браму Заборовського), монастирський мур, пiвденну втАЩiзну башту, Братський корпус, бурсу. В архiтектурi цих будiвель i в зовнiшньому виглядi Софiйського собору пiсля поновлень знаходимо характернi риси украiнськоi барочноi архiтектури 17-18 столiть. У 19 столiттi проводились частковi перебудови споруд.

У результатi науково-дослiдних i реставрацiйних робiт, якi ведуться у музеi, створено реконструкцiю первiсного вигляду Софiйського собору, на стiнах розчищено сотнi метрiв розписiв 11 столiття, розкрито фрагменти древнiх мозаiчних пiдлог, розшифровано середньовiчнi написи-графiтi, виявлено на територii заповiдника залишки будiвель 11-12 столiть, вiдреставровано памтАЩятки 18 столiття.

Довгий час на територii заповiдника музеiм був лише Софiйський собор. Тепер створено експозицiю в спорудах 18 ст.

Однак Софiя Киiвська, як i ранiше, залишаiться головним i найцiннiшим обтАЩiктом огляду. Вона приваблюi нескiнченний потiк екскурсантiв iз зарубiжних краiн. Щороку заповiдник вiдвiдують близько двох мiльйонiв чоловiк, якi прагнуть ознайомитися з прекрасним творiнням свiтовоi культури.

Отже, через головний вхiд пiд дзвiницею ви вступаiте на територiю заповiдника. Пропоную спочатку оглянути Софiйський собор, потiм - архiтектурнi памтАЩятки 18 столiття.

СОФРЖЙСЬКИЙ СОБОР

Головний вхiд до Софiйського собору мiститься з його захiдного боку. Перед входом у 1969 роцi встановлено меморiальний знак на честь бiблiотеки, заснованоi Ярославом Мудрим при Софiйському соборi в 11 ст. На ньому портрет Ярослава Мудрого i слова з лiтописуВлПовiсть временних лiтВ»: Вл В лето 6545 . Сей же Ярослав, син Володимер, насея книжними словеси сердца верних людий. Велика бо польза бивает человеку от учения книжногоВ»

Н А Р Т Е К С

Увiйшовши в Софiйський собор через головний вхiд, вiдвiдувачi потрапляють в нартекс (захiдний притвор храму) . Тут створено вступну експозицiю, яка розповiдаi про собор , експонуються макети його первiсного й сучасного вигляду. За ними можна ознайомитися зi стародавньою архiтектурою памтАЩятки i з пiзнiшими змiнами в ii зовнiшньому виглядi.

Макет первiсного вигляду Софii створено за матерiалами архiтектурно-археологiчних дослiджень. У давнину прямокутну споруду Софii з пiвночi, заходу i пiвдня оточували два ряди вiдкритих галерей. На схiдному фасадi було птАЩять вiвтарних напiвкруглих виступiв (апсид). РЖз захiдного боку височiли двi башти iз сходами, якi вели на другий поверх. Перед головним входом було споруджено мармуровий портик. Вiнчали собор 13 куполiв, якi поступово пiднiмалися вiд крайнiх малих до центрального великого купола . Покриття здiйснювалось свинцем безпосередньо по склепiнню i куполах.

Фасади храму не штукатурились. Багато уваги зодчi придiляли зовнiшньому архiтектурному декору: арки пiвнiчноi галереi були прикрашенi поребриком, фасади пожвавленi двохуступчастими нiшами, на барабанi головного купола виконано меандровий орнамент з цегли.

Велику роль в оздобленнi фасадiв собору вiдiгравав i живопис: уступи нiш та iншi елементи архiтектурного декору були пiдведенi яскравою червоною фарбою, стовпи i арки вiдкритих галерей, вiдкоси вiкон i дверей, багато нiш на фасадах були прикрашенi розписом.

Давнi обриси собору вражають чiткiстю форм, цiлiснiстю композицii, довершенiстю художнього образу. Архiтектура храму сповнена руху, поступового наростання обтАЩiмiв споруди вiд одноповерхових зовнiшнiх галерей до пiрамiдальноi композицii тринадцяти бань, що надають Софiйському собору особливоi виразностi. РЖмена його будiвельникiв невiдомi.

Первiснi архiтектурнi форми Софiйського собору зберiгалися аж до 17 столiття, про що свiдчать малюнки голландського художника Абрагама ван Вестерфельда, який змалював собор у 1651 роцi в перiод його запустiння.

Ремонтнi роботи наприкiнцi 17-18 столiття докорiнно змiнили зовнiшнiй вигляд Софii.

Цi змiни можна простежити на макетi сучасного вигляду собору. Над зовнiшнiми одноярусними галереями було надбудовано другi поверхи з шiстьма новими куполами над ними. Куполам надано барочноi грушовидноi форми. Для укрiплення будинку ззовнi прибудовано мiцнi стовпи - контрфорси. Фасади прикрашено декоративними фронтонами, лiпним орнаментом, древню кладку поштукатурено i побiлено, куполи позолочено.

У 1889 заново перебудовано захiдний фасад Софii. Тодi ж споруджено нартекс, а барочний фронтон 18 столiття замiнено дугоподiбним. Цей вигляд собору зберiгаiться в основному до наших днiв.

Нартекс споруджено на мiсцi зруйнованоi захiдноi галереi, залишки якоi увiйшли в кладку нартекса i вiдкритi нинi зондажами для огляду.

З пiвденного боку до нартекса прилягаi примiщення древньоi хрещальнi, вбудованоi у галерею в 12 столiттi. На ii стiнах збереглися розписи 11-12 столiть. У хрещальнi експонуiться мармурова рiзьблена купiль 12 столiття.

З нартекса в собор ведуть мiднi позолоченi дверi, якi i цiнною памтАЩяткою украiнського декоративно-прикладного мистецтва 18 столiття.

АРХРЖТЕКТУРА РЖ РОЗПИСИ РЖНТЕРтАЩРДРА СОБОРУ

Увiйшовши з нартекса в собор , вiдвiдувач знайомиться з внутрiшньою архiтектурою, яка збереглася з 11 столiття без особливих змiн.

Внутрiшнi планування собору чiтке i ясне: прямокутна в планi споруда, витягнута по осi пiвнiч-пiвдень, подiлена дванадцятьма хрещатими стовпами на птАЩять нефiв - поздовжнiх коридорiв, якi в схiднiй частинi закiнчуються пiвколами апсид. Центральний неф вдвоi вищий i ширший вiд бокових i дорiвнюi за розмiрами трансепту - головному поперечному членуванню. З пiвночi i пiвдня трансепт замикають двохВ»яруснi трипрольотнi арки, якi внизу спираються на восьмиграннi, а вгорi - на пучковi стовпи. Така сама аркада замикала колись iз заходу i центральний неф собору. Вiд неi залишилися основи восьмигранних стовпiв, знайденi пiд час археологiчних дослiджень.

Таким чином, в 11 столiттi центральний неф i трансепт утворювали в перетинi рiвноконечний просторовий хрест, над центром якого височiв головний купол собору. Його тримали пiдпружнi арки. Перехiд вiд пiдкупольного квадрату до круглого барабана здiйснено за допомогою парусiв (сферичних трикутникiв). Такий тип храму називаiться хрестовокупольним.

Вiзантiйська хрестовокупольна система, покладена в основу архiтектурноi композицii Софii Киiвськоi, дiстала дальший розвиток у древньоруському зодчествi.

Вiд архiтектури iнтертАЩiра Софiйського собору з 11 столiття не збереглась лише захiдна частина центрального нефа. В результатi перебудов 17-18 столiть загинула трипрольотна арка, перероблено склепiння в захiдних членуваннях, на мiсцi древнього головного входу зроблено велику арку. Залишки мармурового порога 11 столiття виявлено пiд час археологiчних розкопок.

Другий неф займають просторi хори, (полатi) розмiщенi над боковими нефами i в захiднiй частинi собору. Полатi - це мiсце, призначене для князя i його придворних, а простому люду належало перебувати внизу. Таким чином , архiтектура споруди пiдкреслювала класову диференцiацiю феодального суспiльства.

Розмiри собору такi: довжина - 37 м, ширина - 55 м, висота вiд пiдлоги до зенiту центрального купола - 29 м.

Велику роль у вирiшеннi внутрiшнього простору вiдiгравала освiтленiсть рiзних примiщень споруди. З бiльш низькими затемненими боковими нефами i галереями рiзко контрастував центральний пiдкупольний простiр, освiтлений дванадцятьма вiкнами центрального барабана купола. Це давало змогу тим, хто входив у храм , зосередити увагу на вiвтарнiй частинi.

На стiнах собору зберiгся унiкальний щодо своii художньоi цiнностi ансамбль монументального живопису 11 столiття: 260 кв. м мозаiк ( зображень ,набраних по вогкiй штукатурцi кубиками скловидноi маси - смальти ) i близько 3 тисяч кв. м фресок ( розписiв водяними фарбами по вогкiй штукатурцi ) .

МОЗАРЗКИ

Мозаiки прикрашають головний вiвтар i купол собору. Тут зображенi основнi персонажi християнського вiровчення. Вони розташованi в строгому порядку згiдно з Влнебесною iрархiiюВ».

Усi збереженi мозаiки Софii - це оригiнали 11 столiття. У мiсцях пошкодження мозаiк у 19 столiттi зроблено розписи олiйними фарбами.

У зенiтi центрального купола, в медальйонi дiаметром 4,1 м, бачимо монументальне зображення напiвфiгури Христа-Вседержителя. Христос - у пурпуровому хiтонi та блакитному плащi. Медальйон обведений девтАЩятьма рiзнобарвними колами, що нагадують райдугу. Навколо Христа-Вседержителя чотири архангели, з яких лише один (у блакитному вбраннi)- мозаiчний, а iншi в 1884 р. домалював олiiю М.В.Врубель. У простiнках мiж вiкнами барабана зображенi дванадцять апостолiв, з них мозаiчною збереглася лише верхня частина постатi Павла.

З чотирьох зображень iвангелiстiв на парусах, що пiдтримують купол, цiлком залишилася постать Марка на пiвденно-захiдному парусi. Марко сидить на стiльцi перед розкритим iвангелiiм. У правiй руцi вiн тримаi перо, в лiвiй - сувiй. На ньому хiтон сiро-бiлого кольору i гарний пурпуровий плащ. Тут застосовано також зелену, жовту i золоту смальти, що значно збагачують загальний колорит композицii. Вiд решти мозаiчних зображень iвангелiстiв до нас дiйшли тiльки невеликi фрагменти. Серед них дуже цiкаве зображення маленького столика з письмовим приладдям на пiвденно-схiдному парусi ( фрагмент композицii Вл РДвангелiст МатвiйВ» ).

Безпосередньо пiд арками, що пiдтримують центральний купол, у давнину мiстилося чотири мозаiчних медальйони. Вiд них збереглися лише два - з зображенням Христа-священника над схiдною аркою i Богоматерi - над захiдною.

На пiвнiчнiй i пiвденнiй пiдпружних арках вцiлiло птАЩятнадцять мозаiчних медальйонiв iз зображеннями мученикiв. На стовпах передвiвтарноi арки (над iконостасом)-мозаiчна сцена ВлБлаговiщенняВ»:лiворуч-архангел Гавриiл, праворуч-дiва Марiя. Обидвi частини композицii дуже гарнi за колоритом. Гавриiл у бiлому вбраннi iз зеленкуватими, пурпуровими i чорними вiдтiнками. Звучання бiлого кольору посилюють червонi сандалii, жезл i смуги на рукавах. На Марii одяг глибокого синього кольору, пожвавлений золотом на рукавах i кiнцях мафорiя. З синявою одягу контрастують червонi чобiтки i пряжа в руках Богоматерi.

Над аркою вiвтаря розмiщена композицiя ВлДеiсусВ»-три медальйони з погрудними зображеннями Христа, Богоматерi та РЖоанна Хрестителя.

У склепiннi головного вiвтаря видно величезну постать богоматерi-Оранти, яка молиться. Ця постать домiнуi над розписами iнтертАЩiра . Висота ii близько 6 м. Богоматiр стоiть з пiднятими руками на широкому помостi, прикрашеному дорогоцiнним камiнням. На нiй - синiй хiтон, пурпуровий мафорiй iз золотими складками i червонi чобiтки. З-за пояса звисаi бiла хустка Постать Оранти видiляiться серед розписiв собору особливою величчю, монументальнiстю i соковитiстю барв.

Пiд Орантою - багатофiгурна композицiя ВлРДвхаристiяВ»-символiчна сцена причащання апостолiв. У центрi - престол, обабiч якого стоять ангели з рипiдами. Бiля них двiчi зображено постать Христа . Вiн причащаi хлiбом i вином апостолiв, якi урочисто пiдходять до нього з обох бокiв. Апостоли i ангели в свiтлому вбраннi, Христос у синьому плащi i пурпурному хiтонi iз золотими складками. Малиновий престол у центрi надаi композицii особливоi кольоровоi насиченостi

Усi мозаiки собору виконанi на сяючому золотому фонi. РЗм притаманнi багатство барв, яскравiсть i насиченiсть тонiв.

При всiй кольоровiй рiзноманiтностi мозаiк переважаючими тонами i синiй i сiро-бiлий у поiднаннi з пурпуровим. Кожен колiр маi багато вiдтiнкiв: синiй-21, зелений-34, червоно-рожевий-19, золотий-25 та iн. Це свiдчить про високий розвиток у Стародавнiй Русi скловарноi справи i технiки виготовлення смальти. Всього палiтра мозаiк собору налiчуi 177 вiдтiнкiв кольорiв. Смальта виготовлена iз скла, забарвленого в рiзнi кольори додаванням солей i окислiв металiв. Зображення виконанi безпосередньо на стiнi шляхом вдавлювання у вогку штукатурку кубикiв смальти, розмiри яких у середньому близько 1 куб. см. У наборi облич часто зустрiчаються дрiбнiшi кубики - близько 0,25 куб. см. Грунт пiд мозаiками тришаровий, загальна товщина його 4-6 см. Крiм смальти, використано кубики з природного камiння.

Бiля кожноi мозаiчноi композицii i написи грецькою мовою, що пояснюють сюжет.

РЖмена мозаiстiв невiдомi. Однак художнi особливостi окремих зображень i способи укладання смальти дають можливiсть визначити склад бригади майстрiв у кiлькостi восьми чоловiк (не рахуючи пiдмайстрiв).

Пiд час реставрацiйних робiт мозаiки очищенi вiд бруду i укрiпленi в мiсцях вiдшарування штукатурноi основи. Мозаiки головного купола i вiвтаря собору гармонiйно поiднуються з фресковим розписом.

ФРЕСКИ

Фрески прикрашали у давнину всi боковi стiни споруди, галереi, башти i хори. В 17 столiттi первiсний живопис пiд час ремонту частково оновлювався клейовою фарбою. На рубежi 17-18 ст. древнi фрески, на той час пошкодженi, були поштукатуренi й забiленi. У 18 ст. на первiсному стiнописi були зробленi новi олiйнi зображення, що вiдповiдали вимогам епохи. В серединi 19 ст. фрески були розчищенi з-пiд розпису 18 ст. i знову закритi олiйним живописом, який не вiдзначався художньою цiннiстю, хоча сюжети його в основному повторювали iконографiчну схему стародавнiх фресок, якi збереглися на той час.

У процесi реставрацiйних робiт фрески 11 ст. розчищено з-пiд пiзнiших нашарувань, укрiплено мiсця вiдшарування фресковоi штукатурки. Пiзнiй живопис залишено в мiсцях, де фрески втрачено, для збереження iдностi стiнописного ансамблю собору. В окремих мiсцях збереглися композицii 17 i 18 столiть.

До системи фрескового розпису входять багатофiгурнi сцени, зображення святих на повний зрiст, напiвфiгури святих, численнi орнаменти.

У центральному пiдкупольному просторi бачимо багатофiгурнi iвангельськi сцени розповiдного характеру - про дiяння i жертву Христа, про поширення християнського вiровчення. У давнину композицii розмiщувались в хронологiчнiй послiдовностi по колу, злiва на право, зверху вниз трьома регiстрами.

Початковi сцени циклу були змальованi на склепiннi трансепту i захiдноi частини центрального нефа. Жодна з фресок верхнього регiстра не збереглася до наших днiв.

Сцени середнього регiстра розмiщенi пiд склепiнням над потрiйними аркадами i починаються в пiвнiчнiй частинi трансепту двома композицiями - ВлЗречення ПетраВ» i ВлХристос перед КаiафоюВ». Далi розповiдь переходить на пiвденну частину трансепту, де розмiщена композицiя ВлРозптАЩяттяВ». Решта фресок середнього регiстра не збереглися.

Фрески нижнього регiстра розмiщенi над восьмигранними стовпами трансепту. На пiвнiчнiй стiнi збереглися сцени ВлЗiшестя Христа в пеклоВ» i ВлЯвлiння Христа жонам-мироносицям, на пiвденнiй - ВлУвiрування ХомиВ» i ВлВiдiслання учнiв на проповiдьВ». Поряд з останньою композицiiю на сумiжнiй стiнi бачимо заключну сцену всього iвангельського циклу - ВлЗiшестя святого духаВ».

Особливу цiннiсть серед фресок Софiйського собору становить груповий портрет родини Ярослава Мудрого. Композицiя мiстилась на пiвнiчнiй, захiднiй i пiвденнiй стiнах головного нефа. Про центральну частину цiii композицii, розмiщену на захiднiй стiнi, яка не збереглася, вiдомо з малюнка Абрагама ван Вестфальда 1651 року. На малюнку зображенi Ярослав Мудрий з макетом Софiйського собору в руцi, дружина Ярослава княгиня РЖрина. Вони йдуть до постатi Христа, бiля якого, можливо, стояли князь Володимир i Ольга - основоположники християнства на Русi. За Ярославом та РЖриною в урочистiй процесii йшли iхнi сини й дочки. Вiд цiii великоi композицii збереглися чотири фiгури на пiвденнiй стiнi центрального нефа i двi - на пiвнiчнiй.

Фреска дуже потерпiла пiд час реставрацii 19 ст. На пiвденнiй стiнi зверху фрески олiiю були змальованi постатi великомучениць, на пiвнiчнiй стiнi-святих. Розчистку цих фресок здiйснено пiсля органiзацii Софiйського заповiдника в 1934-1935 роках. На пiвнiчнiй стiнi, крiм фрески, видно три постатi, змальованi в 18 столiттi, i голову святого у 19 столiттi.

Та обставина, що фрескова композицiя погано збереглась, i вiдсутнiсть первiсних написiв утруднюють реконструкцiю всiii сцени i визначення кожноi з фiгур. Хоч чотири постатi на пiвденнiй стiнi широко вiдомi як портрети дочок Ярослава, iснують науковi гiпотези, що визначають цi зображення як чоловiчi (зокрема, двi першi постатi зi свiчками в руках).

Портрет родини Ярослава Мудрого, розмiщений у центрi собору, служив утвердженню князiвськоi влади. РЖ тепер, дивлячись на зображення на портретi людей, ми згадуiмо про звтАЩязки киiвського княжого дому з найбiльшими державами РДвропи. Дружина Ярослава Мудрого РЖрина (РЖнгiгерд) була шведською принцесою, його сини Святослав i Всеволод одружилися з грецькими царiвнами, а дочки - РДлизавета, Анна i Анастасiя - були королевами Норвегii, Францii та Угорщини. Фресковий портрет родини Ярослава Мудрого - це унiкальна памтАЩятка древньоруського портретного монументального живопису.

РЖншi розписи на першому поверсi Софiйського собору мають релiгiйний змiст. Фрески бокового вiвтаря Якима i Анни розповiдають про дiву Марiю та ii батькiв, фрески вiвтаря Петра i Павла - про дiяння апостола Петра.

Фрески пiвденного (Михайлiвського) бiчного вiвтаря присвяченi архангелу Михаiлу , який вважався покровителем Киiва i князiвськоi дружини: в апсидi бачимо монументальну пiвпостать Михаiла, пiд нею - фiгури святителiв . На склепiннi перед апсидою зображено сцени ВлРДдиноборство з РЖаковомВ»(пiвнiчний схил) i ВлПоверження сатаниВ» (пiвденний схил). На склепiннi в передвiвтарнiй частинi нефа збереглися фресковi композицii ВлЯвлення архангела ЗахарiiВ», ВлЯвлення архангела ВалаамовiВ» (пiвнiчний схил склепiння) i ВлЯвлення архангела РЖсусовi НавiнуВ» (пiвденний схил склепiння).

У Михайлiвському вiвтарi на пiвденнiй стiнi збереглась деревтАЩяна вiконниця 11 ст. Пiд нею - композицiя 18 ст. ВлЧудо архангела Михаiла в ХонехВ».

Пiвнiчний боковий вiвтар собору присвячений святому Георгiю - духовному патрону князя Ярослава Мудрого (хрещення iмтАЩя князя - Георгiй). У склепiннi апсиди бачимо напiвфiгуру Георгiя, пiд нею-святителiв. На склепiннi вiвтарноi i передвiвтарноi частини були змальованi сцени з життя Георгiя. З них фрагментарно збереглися композицii ВлДопит Георгiя ДiоклетiаномВ», ВлМучення Георгiя в яру з вапномВ» та iн. На пiвнiчнiй стiнi лiворуч проходу в колишню галерею збереглося фрескове зображення чоловiка в свiтському одязi з пiднятими руками. РЖснуi припущення, що це-фрагмент великоi композицii ВлЯрослав Мудрий перед святим ГеоргiiмВ», яка не залишилась, i постать чоловiка i зображенням князя.

У Георгiiвському бiчному вiвтарi привертають увагу двi намальованi чоловiчi голови в склепiннi вiвтаря, лiворуч вiд зображення Георгiя. Цi малюнки виконанi продряпуванням фрескового фронтону, очевидно, пiд час реставрацiйних робiт 19 ст.

Велике мiсце у системi розписiв собору займають окремi постатi святих. Серед них - зображення мученикiв, святителiв, апостолiв, святих воiнiв та iн. У захiднiй частинi, де пiд час богослужiння перебували жiнки, переважно зображенi Влсвятi жони В» - Варвара, Уляна, Христина, Катерина та iн. Видiляються яскравiстю образiв чотири жiночi постатi в медальйонах у захiднiй частинi Георгiiвського бокового вiвтаря.

На жаль, первiсна соковитiсть кольорiв бiльшостi фресок не збереглася. Фресковi зображення були виконанi на голубому фонi. В розписах переважали темно-червонi, вохристi, бiлi та оливковi кольори. Особливу увагу художники придiляли змалюванню облич, створивши чудову галерею образiв з iндивiдуальною характеристикою. Привертають увагу постатi апостола Павла (вiвтар Петра i Павла),Варвари (захiдний трансепт), Фоки (пiвденна внутрiшня галерея),Федора(пiвнiчна внутрiшня галерея) i багато iнших.

Як мозаiчнi, так i фресковi розписи собору органiчно звтАЩязанi з архiтектурними формами iнтертАЩiра. РЗм притаманна декоративнiсть, чiткiсть художньоi мови, глибина i виразнiсть образiв.

РЖмена живописцiв невiдомi. Лише в Михайлiвському бiчному вiвтарi зберiгся грецький напис ВлГеоргiйВ», виконаний по вогкiй фресковiй штукатурцi до нанесення фарби на неi. Можливо, це iмтАЩя одного з художникiв, якi працювали в соборi. Велику роль у системi розписiв вiдiграють численнi орнаменти, якi роздiляють мозаiчнi композицii, прикрашають арки, пiлони, вiконнi й двернi прорiзи. Вони пiдкреслюють архiтектурнi форми споруди i роблять живописне оздоблення Софii Киiвськоi особливо барвистим i багатим.

* * * * *

Крiм мозаiк i фресок 11 ст., в центральному нефi собору на захiднiй стiнi iнтерес становить виконана олiйними фарбами у 18 ст. композицiя ВлПерший Вселенський соборВ»

Мальовничiсть древнього iнтертАЩiра Софii посилювала барвиста мозаiчна пiдлога, фрагменти якоi експонуються в трансептi. Пiдлога собору не раз ремонтувалася: в головному вiвтарi збереглася керамiчна пiдлога кiнця 17 ст. з круглих i лекальних плиток, вкритих рiзноколiрною поливою. Чавунну пiдлогу зроблено в 19 ст . Пiд час розкопок пiдлогу 19 ст., що пiднялася майже на метр у результатi пiзнiших нашарувань, було опущено на рiвень 11 столiття.

В 11 ст. вiвтар був вiдокремлений вiд iншоi частини собору невисокою мармуровою передвiвтарною огорожею. РЖснуючий деревтАЩяний рiзьблений позолочений iконостас, виконаний у 1747р.,-чудовий взiрець рiзьблення по дереву i станкового живопису украiнських майстрiв 18 ст.

На стiнах Софiйського собору в рiзних мiсцях збереглися середньовiчнi написи - графiтi. Це цiннi памтАЩятки древньоруськоi писемностi, важливi iсторичнi документи, з яких ми черпаiмо цiкавi вiдомостi про рiзнi сторони життя Стародавньоi Русi. Найцiкавiшi з них тi, що розповiдають про полiтичнi подii минулого, згадують iмена iсторичних осiб, вiдомих з лiтописiв . З-помiж останнiх - князь Ярослав Мудрий, його сини Всеволод i Святослав, онуки Святополк i Володимир Мономах, iпископ Лука Бiлгородський, воiвода Ставр Городятинич та iншi. Поряд з написами серед графiтi багато всiляких малюнкiв.

Софiйськi графiтi значною мiрою вiдбивають мову стародавнiх киян, а також вказують на високий рiвень писемностi серед населення Русi тих часiв.

Найдавнiшi написи належать до 30-40-х рокiв 11 ст. i безпосередньо свiдчать про час виконання настiнних розписiв храму.

САРКОФАГ ЯРОСЛАВА МУДРОГО

У схiднiй частинi внутрiшньоi i зовнiшньоi пiвнiчних галерей собору в давнину була великокняжа усипальниця. Тут похованi Ярослав Мудрий, Всеволод Ярославич, Ростислав Всеволодович, Володимир Мономах та iн. До наших днiв зберiгся лише саркофаг Ярослава Мудрого, який експонуiться у вiвтарнiй частинi колишньоi пiвнiчноi внутрiшньоi галереi.

Вiн складаiться з прямокутноi скринi i двосхилоi кришки з виступами (акротерiями) по кутках. Скриня i кришка саркофага прикрашенi рiзьбленими зображеннями виноградноi лози, пальми, кипариса, риб, птахiв, хрестiв та iнших давньохристиянських символiв.

Вага гробницi - 6 тонн. Саркофаг зроблено з проконеського мармуру i, очевидно, привезено з Вiзантii.

У 1936-1939 роках, пiд час розкриття i дослiдження саркофага, вченi виявили в ньому чоловiчий i жiночий скелети, кiстки яких були перемiшанi. Цей факт, а також цiлковита вiдсутнiсть якихось предметiв i одягу свiдчать про пограбування гробницi (можливо, у 1240 р.). Зiставлення висновкiв анатоморентгенологiчного дослiдження кiсток з даними лiтопису довело, що чоловiчий скелет-це скелет Ярослава Мудрого. Пiдтвердилась наявнiсть природженоi кульгавостi князя, а також поранення в колiно i в голову. Жiночий скелет-це скелет дружини Ярослава РЖрини.

За черепом Ярослава Мудрого вiдомий радянський скульптор-антрополог М.М.Герасимов вiдтворив скульптурний портрет князя, який експонуiться в пiвнiчнiй зовнiшнiй галереi собору.

Саркофаг Ярослава Мудрого становить велику науково-iсторичну i художню цiннiсть.

ПРЖВНРЖЧНА ЗОВНРЖШНЯ ГАЛЕРЕЯ

Примiщення колишньоi пiвнiчноi зовнiшньоi галереi даi змогу простежити iсторiю спорудження собору. Зондажi кладки на стiнах розповiдають про початковi архiтектурнi форми галереi та пiзнiшi ii перебудови. В захiднiй частинi примiщення вiдкрито кладку восьмигранного стовпа галереi, залишки аркбутана. Тут же видно кладку перебудов 17-18 ст., а також дверний прорiз 18 ст. Кладка вiдкритих зондажiв, а також експонованi будiвельнi матерiали розповiдають про тогочасну будiвельну технiку.

Стiни Софiйського собору змуровано з каменю(гранiту, червоного кварциту) i цегли-плiнфи розмiром 27х31х3,5 см, покладених на рожевому цемтАЩянковому розчинi. Ця технiка Влмiшаного способуВ» характерна для давньоруського зодчества 10-11 столiть.

Ряди каменiв, залитi розчином, вирiвнювалися кiлькома горизонтальними рядами плiнфи. Шар розчину мiж плiнфами дорiвнював довжинi цеглини. При цьому плiнфа через ряд заглиблювалась у товщу стiни i затиралась цемтАЩянковим розчином. У результатi на фасадi утворювалась смугаста складка, де тонкi ряди цегли чергувалися з широким шаром розчину.

Стрiчковi фундаменти собору змурованi з бутового каменю на вапняно-цемтАЩянковому розчинi (в окремих мiсцях без розчину - насухо). Глибина фундаментiв-0,8-1,4 м.

Куполи складенi з концентричних кiл плiнфи з напуском кожного наступного ряду на попереднiй. РЖ тiльки для кладки верхньоi частини купола застосовувалась влаштована знизу опалубка. Зовнi куполи були вкритi спецiальною плiнфою, вигнутою вiдповiдно до iхньоi сферичноi поверхнi.

У кладцi склепiнь собору для iх полегшення широко застосованi порожнi глинянi глеки - ВлголосникиВ». В парусах головного купола голосники вмурованi вiдкритими горловинами всередину примiщення для полiпшення акустики споруди.

Зовнi кладка собору кiлька десятилiть залишалась вiдкритою. Широкi свiтло-рожевi смуги розчину в поiднаннi з оранжево-рожевою плiнфою i темними плямами каменiв створювали багату фактуру i посилювали мальовничiсть фасадiв храму.

У пiвнiчнiй зовнiшнiй галереi збереглися окремi фрагменти фресок 11 ст. В 19 ст. вони не були покритi олiiю, а тiльки забiленi, в результатi чого зберегли соковитiсть i своiрiдний фресковий колорит.

У галереi мiстяться поховання церковних дiячiв 18-19 ст., зокрема митрополита РДвгенiя Болховiтiнова, вiдомого iсторика свого часу й автора першоi монографii про Софiю Киiвську (1825 р.).

Великий iнтерес становить схiдна частина колишньоi галереi, де в 11 ст. було примiщення княжоi усипальницi. Тут експонуються виявленi пiд час розкопок залишки древньоi керамiчноi пiдлоги, а також фрагменти фрескового розпису.

Над передвiвтарною аркою збереглися залишки лiпного декоративного фронтону початку17 ст., який прикрашав вхiд в усипальницю до перебудови галереi в боковий вiвтар. Неабияку цiннiсть також представляi значно пiзнiший настiнний живопис цього примiщення. Двi фiгури ВлВогняних серафимiвВ» на передвiтарнiй арцi - це рiдкiснi зразки клейового розпису собору кiнця 17 ст., виконанi пiсля перебудови галереi та усипальницi в закритий боковий вiвтар.

РЖншi розписи примiщення виконанi олiйною фарбою в 20-30 р. 18 ст. Вони i цiнними зразками украiнського монументального живопису i дають уявлення про систему живописного декору цього перiоду. Оглядом пiвнiчноi зовнiшньоi галереi закiнчуiться екскурсiйний маршрут по Софiйському собору. Поза маршрутом залишаються другi поверхи та башти, що iх вiдвiдувачi можуть оглянути самостiйно.

Б А Ш Т И

Гвинтовими сходами двох башт можна пiднятися на другий поверх. Вхiд до пiвденноi башти знаходиться в захiднiй частинi колишньоi пiвденноi зовнiшньоi галереi, вхiд до пiвнiчноi башти - в пiвнiчнiй частинi захiдноi внутрiшньоi галереi.

У давнину баштовими сходами пiднiмались на другий поверх (хори, або полатi) члени княжоi родини i найближчi придворнi. Башти мали входи тiльки ззовнi i були цiлком iзольованi вiд примiщень першого поверху. Вхiд до пiвнiчноi башти був на захiдному фасадi, вхiд до пiвденноi-на пiвденному фасадi собору. Пiд час перебудови собору в 17-18 ст. обидва зовнiшнi прорiзи були замурованi, а входи до башт зробленi зсередини собору.

Стiни, склепiння, стовпи i пiдсходовi простори башт були прикрашенi фресковим розписом, бiльша частина якого збереглася до наших днiв. Своiм змiстом i манерою виконання цi фрески займають особливе мiсце в системi розпису собору. Тут вiдсутнi релiгiйнi сюжети. Фрески зображають картини побуту константинопольського iмператорського i киiвського княжого дворiв, рiзноманiтнi сцени полювання, театральнi i цирковi видовища, народнi розваги та iн.

Однак, як показали останнi дослiдження доктора iсторичних наук С.О.Висоцького, головною темою, що обтАЩiднувала розписи обох башт, була розповiдь про важливу полiтичну i культурну подiю в життi Киiвськоi Русi середини 10 ст.- про вiзит в столицю Вiзантiйськоi iмперii Константинополь прабабки Ярослава Мудрого киiвськоi княгинi Ольги i про зустрiч ii з iмператором Костянтином Багрянородним.

РЖ в пiвнiчнiй, i в пiвденнiй баштах загальне розташування розписiв, iх композицiйна побудова i рух фiгур у кожнiй сценi передбачають огляд фресок знизу вгору, в мiру пiдйому на другий поверх.

ПРЖВНРЖЧНА БАШТА

Сучасний вхiд до пiвнiчноi башти зроблено на початку 19 ст. Праворуч вiд входу, у пiдсходовому просторi i дверний прорiз кiнця 17 - початку 18 столiття. Первiсний вхiд до башти мiститься навпроти сучасного i закритий заскленою рамою. Косяки прорiзу прикрашенi фресковими орнаментами. Збереглись древня шиферна плита порога i двi сходинки iз залишками мозаiки на пiдсходинках.

Пiд час пiзнiших перебудов стародавнi гвинтовi сходи башти були закритi новими сходинками, якi не збiгалися з первiсними. Пiд час архiтектурно-археологiчних дослiджень сходам повернуто первiснi форми, своiрiднiсть яких полягаi в поiднаннi крутих сходинок з пологим пандусом. Склепiння башти пiднiмаються схiдчасто.

Фресковi розписи башти збереглися фрагментарно. Розпис центрального стовпа майже не вцiлiв. На склепiннi башти зображенi орнаменти, грифони, восьмиконечнi хрести в медальйонах. У нижнiй частинi башти, праворуч вiд теперiшнього входу на склепiннi зображено людину з верблюдом, нижче-борцiв, тiла яких переплелися в поiдинку. Безпосередньо над входом - сцена ВлБоротьба рядженихВ». Тут зображений чоловiк у масцi чудовиська, який хоче заколоти вилами вусатого воiна, озброiного сокирою та щитом. Поряд-фрескаВлПолювання на ведмедяВ» Сцена динамiчна i напружена: вiдважний вершник у шоломоподiбнiй шапцi бтАЩi списом звiра, що напав на нього. На вершнику нар

Вместе с этим смотрят: