Трипольская культура

ТРИПРЖЛЬСЬКА КУЛЬТУРА

Р Е Ф Е Р А Т

Нацiональний технiчний унiверситет Украiни (ВлКПРЖВ»

(Украiнська та зарубiжна культура)

К И РЗ В тАУ 1 9 9 9

З М РЖ С Т

Вступ

Бронзовий вiк Украiни (3000 - кiнець 2 ст. до н.е.) тАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж..3

Глава 1. Тальянки: на перетинi iсторичних шляхiв тАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж.тАж3

Глава 2. Авторитетнi думки про "Золоте царство"тАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж4

Глава 3. Значення Трипiльськоi культуритАжтАжтАж. тАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж.тАж.7

Висновки.тАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж8

Перелiк використаних джерел тАжтАж.тАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж.9

ЗОЛОТИМ ЦАРСТВОМ", слiдом за батьком свiтовоi iсторii Геродотом, називав вiдомий дослiдник слов`янства, академiк Борис Рибаков Середнi Приднiпров`я, правий берiг древнього Борисфена вiд Росi, Тясмина, рiчок, добре знаних з лiтописiв, до сивочолого Киiва. Вiн називаi славну iсторiю цього трикутника тАУ пiвторатисячнорiчною. Насправдi ж нашi предки жили на цiй землi, вiдколи i свiтутАж

Володимир Дрозд

Спроби встановити етнiчну належнiсть трипiльцiв робилися неодноразово,

проте досi немаi твердо усталених поглядiв на цю проблему.

Микола СУСЛОПАРОВ, етнолiнгвiст

Вступ
.

Бронзовий вiк Украiни (3.000 - кiнець 2 ст. до н.е.).

У цю епоху найбiльше вiдома трипiльська культура. Датуiться вона 4.000 - 2. 000 рокiв до н.е. Жителi трипiльськоi культури населяли Поднiпров'я, Правобережну Украiну i Поднiстров'я. Ця культура належала до найбiльш розвиненоi групи племен того часу. Цi племена були знайомi з обробкою залiза, мiдi, умiли виготовляти знаряддя працi, зброю, прикраси. Вони будували наземнi прямокутнi житла з дерев'яним каркасом i глиняною обмазкою. Ця культура вiдома своiю гарною керамiкою з орнаментом у видi спiралей, лiнiй та iнших прикрас.

ПамтАЩятники трипiльськоi культури вiдомi в селах Лука-Врублевська та Ленковцi на Днiстрi, у могильнику на Красному хуторi бiля Киiва (с.Тальянки).

Глава 1. Тальянки: на перетинi iсторичних шляхiв

Складна iсторiя не даi про себе забути нi на мить. Трипiльська культура, з ii величчю i пишнотою, високим гуманiзмом i образом того "вiдкритого суспiльства", про яке тiльки говорять сучаснi полiтики, даi можливiсть нам поглянути в минуле у спробi розпiзнати наше майбутнi.

Дослiдниця трипiльськоi культури Докiя Гуменна у своiй роботi "Минуле пливе у прийдешнi" згадуi про мiсця найбiльшого розквiту Трипiлля так:

"Поселення, дослiджуване в районi села Майданецького, розкинулося на площi у три квадратових кiлометри (270 гектарiв). Воно мало чiтке планування. Житла розмiщалися по 12-15-х елiпсах.

тАжТепер про самi житла. Вiд них нинi залишилися шари перепаленоi глини, бо поселення загинуло вiд пожежi. Вони являли собою глинобитнi будiвлi з вертикальним розвитком у два-три поверхитАжБуло виявлено близько двох тисяч жител, визначенi точнi розмiри кожного з них. Все давало пiдстави вважати, що населення протомiста становило понад 15 тисяч осiб.

тАжпишна Володимирiвка видаiться бiдним присiлком гiганта-протомiста Майданецького.

Слiдом за Майданецьким виявлено було з лiтака ще один такий гiгант - Доброводи. Розташований на 250-х гектарах.

За ним ще один: Таллянку. 400 гектарiв.

Всi три лежать недалеко Гуманя й Володимирiвки. Всi три загинули вiд пожежi."

У той самий час, коли археолог С.Бiбiков розкопував на Днiстрi трипiльськi поселення тисячолiтньоi давнини на украiнських землях творилася своя iсторiя. 1947 року свiт дiзнався про прадавнi трипiльське поселення Луку-Врублiвецьку. 1947 року украiнськi села пережили черговий голодомор, який продовжував нищити нащадкiв трипiльськоi культури. Чорне крило нещастя накрило цi правiчнi землi. 1933 року в голодоморi загинуло близько 10 мiльйонiв людей. Потiм була Друга свiтова вiйна. РЖ нарештi голод 1947 року.

Найбiльше вiд цих жахiв постраждали дiти. За пiдрахунками спецiалiстiв серед загиблих було 36 вiдсоткiв дiтей. Цвiт i надiя Украiни. РЗi майбутнi.

1991 року на правiчних трипiльських землях, в украiнському селi Тальянки на Черкащинi було виявлено поховання 4-х дiтей вiком вiд 4 до 14 рокiв сiм'i Загребельних. 1993 року вiдомий археолог РЖ.Черняков самотужки зробив iз дуба iм пам'ятник, використовуючи мотиви трипiльських статуеток. Це перший пам'ятник всiм загиблим пiд час лихолiть дiтям Украiни - загубленого сучасного, втраченого майбутнього.

РЖснуi проект спорудження каплицi бiля цього пам'ятника. На думку iнiцiаторiв це маi виключне значення, бо таке увiковiчення пам'ятi загиблих дiтей у географiчному центрi Украiни, найбiльш багатому за природними умовами лiсостепового регiону, вiдомому зосередженням найбiльших у Стародавньому Свiтi "протомiст" найдавнiшоi землеробськоi трипiльськоi цивiлiзацii IV-III тисячолiть до нашоi ери, започаткуi iднання духу народу у просторi i часi. Адже цi дiти похованi на територii найбiльшого трипiльського поселення, яке маi стати заповiдником.

Глава 2.
Авторитетнi думки про ВлЗолоте царствоВ».

"ЗОЛОТИМ ЦАРСТВОМ", слiдом за батьком свiтовоi iсторii Геродотом, називав вiдомий дослiдник слов'янства, академiк Борис Рибаков Тисячi книг написано про "ЗОЛОТЕ ЦАРСТВО", думки iсторикiв, популяризаторiв iсторii, людей, закоханих у цю землю, - часто дискусiйнi. Тут наведенi деякi з таких думок, поглядiв - можна думати над проблемами iсторii нашоi прабатькiвщини кожний окремо i спiльно.

АКАДЕМРЖК Б. РИБАКОВ:

"Ядром держави Русi (що зветься за кабiнетним термiном "Киiвська Русь") була, як вiдомо порiвняно невелика область Середнього Приднiпров`я тАУ вiд Десни до РосiтАж Найпобiжнiший погляд на найдавнiшу iсторiю слов`янського свiту переконуi у тiм, що впродовж двох тисячолiть, якi передували виникненню Киiвськоi Русi, найбiльш розвинутим i iсторично активним регiоном було Середнi Приднiпров`ятАж Головне ядро "Руськоi землi" по Днiпру i Росi цiлком вписуiться в ореол прабатькiвщини. тАжЛюди Середнього Приднiпров`я прокладали "священнi шляхи" у грецькi мiста i ставили кам`яних iдолiв iз рогом достатку на цих шляхах. Десь у центрi золотого царства на Днiпрi маi бути головне святилище усiх сколотiв-землеробiв, в якому зберiгався священний небесний плуг. В релiгiйнiй iсторii Киiвськоi Русi багато що роз`яснюiться завдяки звертанню до далеких предкiв РусiтАж"

ДОСЛРЖДНИЦЯ ТРИПРЖЛЛЯ, ПИСЬМЕННИЦЯ ДОКРЖЯ ГУМЕННА (США):

"Украiна це й був центр того величезного простору РДвразii, де витворювалися рушiйнi мiфи людства. Додаймо: на базi материнськоi родовоi громади, закрiпленоi десятками тисячолiть осiлого побуту, у сусiдствi з мамонтовими, Боже, не вменшай, табунами. тАжТрипiльська люднiсть була дуже численна. Терен, де осiли трипiльськi племена, ряснiв селищами на вiддалi 3-5, а то й пiвкiлометра. Мирнi племена цi не знали мiж собою нiяких воiн, не мали нiякоi зброi для войовничих нападiв чи оборони. Селища iх були розташованi на вiдкритих мiсцях недалеко вiд струмкiв та невеликих рiк. Вiд диких звiрiв охоронялися тим, що заганяли приручену худобу всередину селища. За двi (три?) тисячi рокiв нестурбованого нападами життя трипiльцi створили яскраву культуру, що сяяла i вигравала рiзними барвами на тлi убогоi сiростi тодiшньоi захiдноi РДвропи та озерно-болотяних нетрiв на пiвнiч вiд Украiни. тАжЦя печать Гiпербореi-Трипiлля назавжди вiдкладена в психiцi нашого народу."

ПРОФЕСОР ЛЕОНРЖД ЗАЛРЖЗНЯК:

"Наприкiнцi епохи каменю 7-6 тис. рокiв тому на украiнських теренах поширилась нова, прогресивна, вiдтворююча економiка в архаiчнiй формi мотичного землеробства та присадибного тваринництва. РЗi остаточна перемога в Украiнi пов'язана з поширенням у лiсостеповому Правобережжi культури Трипiлля. Остання датуiться 5-4 тис. р. до н.е. i прийшла в Украiну з пiвденного заходу, з басейнiв Серету та Пруту.

Економiчною основою цiii яскравоi археологiчноi спiльностi було вирощування пшеницi та ячменю, а також розведення великоi рогатоi худоби, кiз, овець, свиней. Орне господарство трипiльцiв мало перелогову форму. З виснаженням землi трипiльцi переселялися далi на схiд i врештi освоiли усi придатнi для iх землеробськоi системи чорноземи вiд Карпат до Днiпра.

..Трипiльська землеробська люднiсть досягла високого рiвня розвитку i стояла на порозi цивiлiзацii. Останньою називають такий рiвень соцiально-економiчного розвитку суспiльства, коли виникають мiста i писемнiсть. Величезнi трипiльськi поселення - Майданецьке, Тальянки, Доброводи та iншi, якi налiчують до 3 тисяч жител i займають площу 200-400 га, по праву вважаються протомiстами. Житла тут розташованi концентричними колами, якi з'iднувалися з центром численними радiальними вулицями. Населення цих племiнних центрiв перевищувало 10 тис. осiб. ..Значення Трипiлля в первiснiй iсторii Украiни полягаi в тому, що саме з ним пов'язана остаточна перемога вiдтворюючоi економiки на украiнських землях у 4 тис. до нашоi ери. Перехiд частини трипiльцiв вiд землеробства до скотарства знаменував кiнець трипiльськоi сторiнки у давнiй iсторii Украiни.

..Найдавнiшi iндоiвропейськi скотарi та трипiльськi нащадки близькосхiдних землеробiв пiвдня Украiни вплинули на формування антропологiчного типу украiнцiв. ..Так званий украiнський антропологiчний тип, за Ф. Вовком, i наслiдком змiшування трипiльцiв з найдавнiшими iндоiвропейськими скотарями, якi 5-6 тис. рокiв тому рухалися iз лiсостепового Поднiпров'я на Дунай. Згаданий антрополог та його послiдовники вважали, що вiдносно високий зрiст та мiцна статура бiльшостi украiнцiв - це перша спадщина iндоiвропейських скотарiв i "чорнii брови, карii очi" - трипiльцiв."

АКАДЕМРЖК БОРИС РИБАКОВ:

"Священнi гори, як уже неодноразово мовилося, часто носять назву "Лисих" або "Дiвичих". Виникаi припущення, що перша назва могла бути пов'язана з тим чи iншим чоловiчим божеством, а дiвичi гори, природно, з жiночим божеством, з богинею-дiвою, що була далекою попередницею християнськоi богородицi, дiви Марii. ..Ще одна Дiвич-гора знаходиться у цьому ж Середньоднiпровському регiонi на околицi с.Трипiлля (лiтописний Треполь) на Днiпрi. На вершинi гори, що здiймаiться над Днiпром, у зарубинецькi часи було побудовано своiрiдний жертовник-пiч, що являв собою композицiю з дев'яти напiвсферичних заглиблень. Певно, цей своiрiдний жертовник з дев'ятьма гнiздами призначався для посудин, в яких пiд час святковоi церемонii могло варитися яке-небудь зiлля чи зерно. ..Число дев'ять у поiднаннi з дiвочим iм'ям цiii величезноi i дуже iмпозантноi гори схиляi до думки (як i з приводу гадальноi чашi з дев'ятьма клемами мiсяцiв), що творцi жертовника з дев'ятьма складовими частинами передусiм спiввiдносили цю центральну споруду Дiвич-гори з дев'ятьма мiсяцями вагiтностi. Богиня - дiва, як стiйке уявлення про жiноче аграрне божество, мислилася, очевидно, подiбно християнськiй Богоматерi не просто дiвчиною, а такою, яка вже "понесла у черевi своiму" i iй належало дев'ять мiсяцiв готувати народження нового життя. ..Тут не було нi мiста, нi поселення. Сама гора являла собою зрiзане пiрамiдальне узгiр'я, що здiймалося над прибережними плавнями Днiпра. Верхня ii площадка невелика i складаiться з двох плоских сходин. ..Жертовник поставлено так, що вiн займаi серединне мiсце усiii вершини гори, поряд з ним - зарубинецьке поховання 1 ст. до н. е. - 1 ст. н. е. З боку, протилежного Днiпру, Дiвич-гора спадаi широким пологим спуском, немовби спецiально призначеним для урочистих обрядових процесiй вiд поселення до жертовника богинi-дiви на вершинi. Великий iнтерес являi загальний погляд на увесь той середньо днiпровський регiон, у якому знаходиться Дiвич-гора у Трипiллi. На новiтнiй археологiчнiй картi зарубинецькоi культури.. у просторому ареалi всiii культури (Прип'ять, Днiпро, Десна, Сейм) рiзко видiляiться кiлькiстю пам'яток та щiльнiстю заселення Середнi Поднiпров'я (вiд гирла Десни до Тясмина). Тут зосереджено найважливiшi пам'ятки зарубинецькоi культури. Тут же знайдена найбiльша кiлькiсть предметiв античного iмпорту з Причорномор'я. ..Кордоном мiж землею полян i землею Русi, можливо, слiд вважати простiр мiж Витачiвським та Зарубинським бродами. ..Якщо подальшi пошуки пiдтвердять сказане, ми одержимо дуже цiкавi данi про великий i давнiй центр у колiнi Днiпра. Цей сакральний комплекс повинен бути загальним для всiii областi борисфенiтiв. В окремих племен могли бути племiннi святилища: Дiвич-гора у Трипiллi та Лиса гора пiд Киiвом у полян, Дiвич-гора у Сахнiвцi та святилище Рода в Роднi (на гирлi Росi) у Русi, що ще не злилась з полянами.."

ГЕРОДОТ:

"Скiфи кажуть, що iхнiй народ i наймолодший серед усiх народiв, i ось як це сталося. РЗхня краiна була пустелею i перша людина, що там з'явилася, був такий, що називався Таргiтаiм. Батьками цього Таргiтая, як вони кажуть, але я цьому не вiрю, були за iхнiми твердженнями Зевс i дочка бога рiчки Борисфена. Вiд них походив Таргiтай i у нього було троi синiв: Лiпоксай, Арпоксай i молодший Колаксай. Коли вони були царями, з неба впали на скiфську землю зробленi iз золота плуг, ярмо, сокира i чаша. Перший побачив iх старший i наблизився, щоб iх узяти, але усе це золото, коли вiн пiдiйшов туди, почало горiти. Вiн вiддалився i тодi до них пiдiйшов другий, але iз золотом сталося те саме. Отже так своiм полум'ям прогнало iх золото. Проте коли до нього наблизився третiй, молодший, золото згасло i тодi вiн взяв його собi i пiшов iз ним додому. РЖ старшi брати, пiсля того, що вони побачили, погодилися передати все царство молодшому. тАжТе священне золото пильно оберiгають iхнi царi i дуже шанують його i щороку, приносячи йому щедрi жертви, просять його захистити iх. тАжПерший народ, котрий можна зустрiти, це каллiпiди, якi i напiвеллiни i напiвскiфи, над ними i iнший народ, що називаiться алiзонами. Вони i каллiпiди взагалi мають такий спосiб, як i скiфи, але сiють i iдять пшеницю i цибулю та часник i сочевицю та просо. Над алiзонами живуть скiфи оратаi, якi сiють пшеницю не для iжi, а на продаж. тАжОтже, серед iнших рiк Борисфен найбiльш корисний людям, бо навколо нього найкращi i найбiльш поживнi пасовища для худоби i дуже багато в ньому риби, приiмноi на смак, i вода в ньому дуже чиста, порiвняно до iнших iз каламутною водою, i ниви навколо нього чудовi, а там, де не засiяно, виростаi висока трава".

РЖВАН НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ:

"У колядках бог-Громовик описуiться ще в третiм образi: як орач якоiсь незвичайноi ниви. Якийсь господар, певне бог свiтла, блискавки й грому, маi поле не мiряне, не оране й не сiяне. тАжНа тому полi оре золотий плуг шiстьма половими волами iз золотими рогами. На волах ярма тесовi, кедровi, а занози мiднi. За тим плугом ходить сам Господь.

тАжГрiм i блискавка в образi орання i сiвби тАУ се все було звiсно i в iнших народiв. Скити-хлiбороби вели свiй рiд од меншого сонцевого сина. Раз iз неба упав плуг з гарячого золота з золотим ярмом. Два старших сонцевих сини, взявшись за той плуг, попекли собi руки. Тiльки менший зумiв орудувати тим плугом, а через те вiн став царем у скитiв. Грецький Язоп орав поле мiдними волами, котрi дихали полум'ям, i засiяв його драконовими (змiiвими) зубами, з котрих повставали воiни. Одна великоруська билина розказуi про Микулу Селяниновича, котрий орав позолоченим ралом. Украiнський переказ про Кирила Кожем'яку розказуi, що Кирило, побивши змiя, запряг його у плуг, проорав ним борозну до моря та й утопив його у морi. тАжНа кутю на Покутi ставлять снопи жита, а в Галичинi кладуть на стiл чересло од плуга, щоб кроти й мишi не псували хлiба, навiть ходять перед Новим роком по хатах з плугом. Звiдтiль вийшов i звичай на Новий рiк посипати зерном у хатах. Народ злучив цi обряди, нагадуючи на сiвбу i орання, з часом повертання небесних свiтил з зими на лiто".

"РЖСТОРРЖЯ КУЛЬТУРИ УКРАРЗНИ":

"Для культури скiфського перiоду характерна мiфотворчiсть, хоча ii ми спостерiгаiмо i в ранiшi часи. Так, найбiльш вiдомий, завдяки Геродоту мiф про походження слов'ян: "На березi Борисфена вiд скiфських богiв Папая i Апi тАУ доньки Борисфена тАУ народився перший скiф Таргiтай (або Таргiтаон). Таргiтай мав трьох синiв: РЖпоксая, Арпоксая, Колаксая. Папай подарував iм (злетiли з неба) золотi: плуг, ярмо, топiрець i чашу. Пiдiйшов до золота старший тАУ воно загорiлося, середульший тАУ так само, лише молодший зумiв узяти тi речi i тому став за головного царя над скiфами".

МИХАЙЛО БРАЙЧЕВСЬКИЙ:

"На початку доби раннього залiза в Схiднiй РДвропi виникаi орне хлiборобство, про яке знаходимо деякi матерiали в писемних джерелах. Зокрема, Геродот тАУ автор 5 столiття до нашоi ери тАУ видiляв з числа племен Скiфii ряд хлiборобських, в тому числi скiфiв-орачiв, в яких дослiдники вбачають безпосереднiх предкiв схiдних слов'ян. РЖз скiфами-орачами пов'язуiться легенда, в якiй фiгурують небеснi дари тАУ священне скiфське золото: плуг, ярмо, сокира i чаша. Першi два з названих предметiв мають безпосереднi вiдношення до землеробського виробництва, причому в його орнiй формi".

Глава 3. Значення Трипiльськоi культури.

Трипiльська культура була вiдкрита чеським археологом Вiкентiiм Хвойкою бiльше ста рокiв тому на Правобережжi Украiни. Ця подiя мала велике значення для вченого свiту. З-пiд землi вдалося дiстати пам`ятки культури, настiльки вiдмiнноi вiд звичних нам зразкiв "первiсного" суспiльства, що можна було переписувати всю iсторiю сучасноi цивiлiзацii.

Колос, звичайно ж, устояв. РЖсторiя сучасноi цивiлiзацii, з ii завоюваннями, помпезними соборами i кривавими революцiями, не похитнулася. Та перша крапля, що пiдточувала камiнь людськоi зарозумiлостi, упала на, здавалося б, непорушний гранiт. Зовсiм поряд з великим мегаполiсом столицi Украiни тАУ Киiвом, було знайдено зразки матерiальноi культури, що гармонiчно спiвiснувала свого часу з навколишнiм свiтом.

Зразки цi свiдчили, що ми тiльки починаiмо пiдкрадатися у своiму розумiннi ролi i мiсця людини на Землi, до того рiвня мислення, який побутував у перiод, названий дослiдниками кам`яним вiком. Швидше за все, це трапилося не випадково в час, коли здiймалась на ноги сучасна антропологiя, а в суспiльствi почали мiцнiшати голоси з закликом пильнiше подивитися на ще не втраченi знання малодослiджених народiв вiддалених куточкiв планети. Матриця планетарного знання почала поступово все бiльше вiдкриватися для всiх спраглих до знань з першоджерела.

Дивним чином фрагменти культурноi спадщини давнiх трипiльцiв легко i гармонiйно укладалися до концепцii знань арiйських племен РЖндii i мали безлiч прямих паралелей з системами знань великоi кiлькостi давнiх культур рiзних куточкiв свiту: вiд Гiрського Алтаю у Росii до пустелi Сонора у Мексицi.

Спроби науково вивчати культуру давнього Трипiлля неминуче приводять до традицiйних спекуляцiй термiнами i поняттями. Предмети матерiального вжитку i зразки духовного життя давнiх людей намагаються оцiнювати з точки зору сучасних уявлень про всесвiт. Та зрозумiти свiт наших мудрих предкiв можна тiльки перейнявши iх систему координат, iх спосiб мислення i iх прозiрливий погляд на свiт. У цьому зв`язку надзвичайно цiкавими видаються порiвняльнi дослiдження рiзноманiтних подiбних культур як далекого минулого, так i найближчого сучасного.

Предметом вивчення у нашому випадку виступають рiзноманiтнi речi хатнього вжитку, як то черепки, горщики та iнша керамiка, виконана, як зараз би сказали, у модерновому ключi. Малюнки i зображення при уважному поглядi не можуть не вразити нас глибиною i якимось прихованим змiстом, над розгадкою якого б`iться уже не одне поколiння археологiв, етнографiв та антропологiв. Цi дослiдження у своiх розгадках виходять з того величезного значення, яке надавалося в давнi часи зображенню. Поза всяким сумнiвом, i вчений свiт це однозначно пiдтверджуi, що необхiднiсть надати символу зовнiшню подобу з означуваним предметом i штовхала цих людей на створення зображень речей, на якi хотiли справити магiчну дiю.

Помилки i вкрай негативнi результати дослiджень захiдноорiiнтованих антропологiв полягали в iх позицii "оцiнювача" чужого способу життя. Часто такi дослiдження виходили з прiоритету власноi культури i переваги захiдного способу життя. Таке ставлення, що виявлялося у певнiй мiрi неприкритого расизму i пихатоi зарозумiлостi, здатне тiльки на створення вiдразливого враження про захiднi цiнностi. А що, якщо ми помиляiмося? Що якщо давнi, незнайомi нам цивiлiзацii знаходилися на набагато вищому рiвнi iнтелектуального розвитку, анiж ми зi своiми чадними авто i пральними машинами?

Дуже небезпечною помилкою вважаi французький антрополог Клод Левi-Строс виведену ним "формулу хибного еволюцiонiзму". Принципову вiдмiннiсть давнiх культур вiд сучасних технiчно розвинутих цивiлiзацiй вiн бачить не у тому, що тi не розвивалися, а у тому, що iсторiя iх розвитку не супроводжувалася накопиченням винаходiв, але орiiнтувалася на збереження первiсних способiв установлення зв`язку з природою. Набагато бiльш вiрогiдним видаiться складний i мудрий спосiб життя наших предкiв, анiж неуцький погляд на iх життя як на "часи дикунства".

Висновки

Процитуiмо ще раз Докiю Гуменну:

"тАжРЖ яке ж здивування наше, коли читаiмо у Геродота, що на тих самих теренах, де процвiтало трипiлля, через 1500 рокiв далi живуть хлiборобськi племена, якi сiють зерновi культури та збирають врожай не тiльки для себе, а ще й на продаж. Це племена, що населяють середнi Поднiпров'я, Побужжя, Поднiстров'ятАж"

Зараз уже багато дослiдникiв дописемних цивiлiзацiй вiдверто говорять про те, що "у багатьох вiдношеннях архаiчна культура тАжвиявляiться набагато складнiшою, нiж сучасна. Обряди, норми поведiнки, статевовiкова культура, системи родства тощо у давнину були побудованi невимiрно складнiше, нiж тепер, так що сучасна людина зiштовхуiться лише зi слабкими пережитками цих явищ, змiст яких тому часто буваi вiд неi прихований".

Здаiться, що такий погляд i набагато привабливiшим з етичноi точки зору i бiльш продуктивним з точки зору можливостi прилучитися до таiмниць найдавнiших систем знань про людину i Всесвiт.