Виховання у сiмтАЩi як першооснова розвитку дитини як особистостi
Мiнiстерство Освiти Украiни
СловтАЩянський Державний педагогiчний iнститут
кафедра педагогiки
Дипломна робота
Виховання у сiмтАЩi
як першооснова розвитку
дитини як особистостi.
Виконав: студентка 4 курсу 4Уз
Фiлологiчного факультету
(укр.мова та лiтература)
заочного вiддiлення
СДПРЖ
Котенко О.Ю.
СловтАЩянськ, 2001 (2).
ЗМРЖСТ
ВВЕДЕННЯ_________________________________________________ 3
Роздiл 1. РОДИНА - СОЦРЖАЛЬНИЙ РЖНСТИТУТ ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТРЖ 6
1.1. РОДИНА ТА РЗРЗ СОЦРЖАЛЬНРЖ ФУНКЦРЖРЗ______________________ 6
1.2. ВИХОВАННЯ ДРЖТЕЙ У РРЖЗНИХ ЗА СТРУКТУРОЮ РОДИНАХ 16
1.2.1. Особливостi виховання iдиноi дитини в родинi___________ 16
1.2.2. Специфiка виховання в багатодiтнiй родинi______________ 18
1.2.3. Виховання дитини в неповнiй родинi____________________ 19
Роздiл 2. СРЖМЕЙНЕ ВИХОВАННЯ В РОЗВИТКУ ДИТИНИ________ 21
2.1 РОЛЬ БАТЬКРЖВ У РОЗВИТКУ ДИТИНИ___________________ 21
2.2. ПОМИЛКИ СРЖМЕЙНОГО ВИХОВАННЯ__________________ 28
2.2.1. Виховання i потреба в емоцiйному контактi.______________ 28
2.2.2. Виховання i потреба сенсу життя.______________________ 28
2.2.3. Виховання i потреба досягнення._______________________ 29
2.3. ЯК СРЖМЕЙНРЖ ТРАДИЦРЖРЗ ВПЛИВАЮТЬ НА ВИХОВАННЯ ОСОБИСТОСТРЖ? 34
Роздiл 3. АСТРАХАНСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ СОЦРЖАЛЬНО-РЕАБРЖЛРЖТАЦРЖЙНИЙ ЦЕНТР ДЛЯ ДРЖТЕЙ РЖ ПРЖДЛРЖТКРЖВ (З ПРИТУЛКОМ) У СИСТЕМРЖ РЕАБРЖЛРЖТАЦРЖЙНОРЗ ДРЖЯЛЬНОСТРЖ ДЕЗАДАПТОВАНИХ ДРЖТЕЙ._____________________ 39
ВИСНОВОК_______________________________________________ 51
ЛРЖТЕРАТУРА______________________________________________ 53
ДОДАТОК (матерiали АОСРЦ для дiтей i пiдлiткiв (з притулку))
КОМПЛЕКСНЕ ЗАНЯТТЯ З ЕЛЕМЕНТАМИ РЖГРОТЕРАПРЖРЗ ВлШЛЯХ У КАЗКУВ» 55
ВВЕДЕННЯРД десятки, сотнi професiй, спецiальностей, робiт: один будуi залiзницю, iнший зводить житло, третiй вирощуi хлiб, четвертий лiкуi людей, п'ятий шиi одяг. Але i найунiверсальнiша - найскладнiша i найблагороднiша робота, iдина для всiх i в той же час своiрiдна i неповторна у кожнiй родинi, - це витвiр людини.
Вiдмiнною рисою цiii роботи i те, що людина знаходить у нiй нi з чим не порiвнянне щастя. Продовжуючи рiд людський, батько, мати повторюють у дитинi самих себе, i вiд того, наскiльки свiдомим i це повторення, залежить моральна вiдповiдальнiсть за людину, за його майбутнi. Кожна мить тiii роботи, що називаiться вихованням, - це витвiр майбутнього i погляд у майбутнi.
Виховання дiтей - це вiддача особливих сил, сил духовних. Людину ми створюiмо любов'ю - любов'ю батька до матерi i матерi до батька, любов'ю батька i матерi до людей, глибокою вiрою в гiднiсть i красу людини. Прекраснi дiти виростають у тих родинах, де мати i батько люблять один одного i разом з тим люблять i поважають людей.
Людина криком сповiщаi свiт про своi народження, потiм починаються його вчинки, починаiться його поводження. Людина поступово вiдкриваi свiт, пiзнаi його розумом i серцем. Вiн бачить матiр, посмiхаiться iй i його перша незрозумiла думка, якщо тiльки можна ii назвати думкою, - це вiдчуття того, що мати (а потiм i батько) iснують для його радостi, для його щастя. Людина пiднiмаiться на ноги, бачить квiтку i метелика, що пурхаi над ним, бачить яскраву iграшку - i мама, i папа радiють, коли вiн, син, радii.. Чим далi, тим бiльше вступаi в дiю закономiрнiсть: якщо поводження, вчинки маленькоi людини диктуються тiльки його потребами, людина виростаi виродком. У нього розвиваються ненормальнi, пiдвищенi вимоги до життя i майже усяка вiдсутнiсть вимог до себе.
Гармонiчне виховання особистостi можливо тiльки при тiй умовi, коли до потреб - першому, елементарному i навiть у якiйсь мерi примiтивному побуднику людських учинкiв, людського поводження - приiднуiться бiльш сильний, бiльш тонкий, бiльш мудрий побудник - борг. Власне, людське життя починаiться з того моменту, коли дитина вже робить не те, що хочеться, а те, що треба робити в iм'я загального блага.
Дiти, почавши своi життя цiлком безпомiчними iстотами, так багато одержують вiд батькiв, що останнi природно породжують у них почуття подяки, любовi i свого роду гордостi своiми батьком i матiр'ю. Не тiльки сам по собi вiдхiд, допомога, турбота батькiв, але й участь, i ласка iх грають у цьому роль. Дiти, що рано осиротiли, що позбавилися чи батька чи мати, часто пiзнiше, у зрiлi роки, почувають гiркоту, тугу вiд вiдсутностi в iх спогадах пам'ятi про батькiвську ласку, сiмейнi радощi, невипробуванi синiвськi почуття i т.п. Навпаки, тi, що випробували щастя, що мали гарне сiмейне життям, згадують, що вони, дiтьми, вважали мати красунею, незвичайно доброю, а батька - розумним, вмiлим i т.п., хоча в той час, коли згадують це, вони можуть вже сказати, що в дiйсностi мати зовсiм не була красунею, а батько був не бiльш як недурною людиною. Ця iлюзiя дитинства свiдчить про потребу цього вiку, що виявляiться притiм дуже рано, бачити в тих, хто iм у цей час був усiх дорожче, усiлякi якостi, якi iхня уява може малювати iм. Вони завжди люблять тих, хто любить i поважаi iхнiх батькiв.
Мета цiii роботи - обговорити проблему так званоi нетиповоi родини, стосовно до нашоi краiни.
Уже саме по собi це поняття може стати предметом дискусii. Яку родину в нинiшнiх умовах варто вважати "нетиповою"? Родину, де дитину виховуi одна мати? Чи один батько? Багатодiтну? Багатопоколiнну? Родину, де виховуiться дитина-iнвалiд? Чи може бути, змiни останнього часу привели до того, що "нетиповою" стала так звана нормальна родина: чоловi-дружина-дiти? РЖ що таке "норма" стосовно до сучасноi родини? Данi проблеми i предметом дослiдження в цiй роботi.
У роботi докладно проаналiзованi стихiйнi i цiлеспрямованi впливи дорослих членiв родини на дитину, типовi помилки батькiв.
Вперше пiддаiться системному аналiзу таке соцiально-педагогiчне явище, як тАЬдомашнi вихованнятАЭ, що вiдроджуiться в нових соцiально-економiчних умовах; проаналiзованi етапи його розвитку, мету, змiст i досвiд пiдготовки фахiвцiв в iсторичнiй ретроспективi; визначенi вимоги до сучасного домашнього педагога i його пiдготовцi в сучаснiй Украiнi. Домашнi виховання - новий напрямок у сучаснiй освiтнiй системi, ще недостатньо дослiджене; у цiй областi ведуться пошуки найбiльш ефективних форм його здiйснення, накопичуiться досвiд. У роботi не ставиться мета розкрити виховання соцiальних навичок спiлкування дитини, включення його в iншi, крiм сiмейного, спiвтовариства.
Робота складаiться з передмови, чотирьох роздiлiв, де приведенi, педагогiчнi ситуацii для аналiзу, фрагменти з теоретичних джерел iз проблем родини, шлюбу, сiмейного i домашнього виховання.
Запропонований матерiал буде цiкавий студентам педагогiчних навчальних закладiв, викладачам, батькам i усiм, кого цiкавлять проблеми родини i виховання дитини.
Дана проблема цiлком не розроблена, зокрема, такi аспекти, як нетипова родина, i все це вимагаi бiльш пильноi уваги з боку педагогiв, батькiв, вихователiв.
У практичнiй частинi роботи запропонований матерiал дiяльностi Астраханського обласного соцiально-реабiлiтацiйного центру для дiтей i пiдлiткiв (iз притулком) у системi реабiлiтацii дезадаптованих дiтей.
Роздiл 1РОДИНА - СОЦРЖАЛЬНИЙ РЖНСТИТУТ ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТРЖРодина, з позицii соцiологiв, являi собою малу соцiальну групу, засновану на шлюбному союзi i кревному спорiдненнi, члени якоi пов'язанi спiльнiстю побуту, взаiмною допомогою, моральною вiдповiдальнiстю. Цей найдавнiший iнститут людського суспiльства пройшов складний шлях розвитку: вiд родинноплеменних форм гуртожитку, до сучасний форм сiмейних вiдносин.
Шлюб як стiйкий союз мiж чоловiком i жiнкою виник у родовому суспiльствi. Основа шлюбних вiдносин породжуi права й обов'язки.
Закордоннi соцiологи розглядають родину як соцiальний iнститут лише в тому випадку, якщо вона характеризуiться трьома основними видами сiмейних вiдносин: шлюбом, батькiвством i спорiдненням, при вiдсутностi одного з показникiв використовуiться поняття тАЬсiмейна групатАЭ.
Слово тАЬшлюбтАЭ походить вiд росiйського слова тАЬбратьтАЭ. Сiмейний союз може бути зареiстрованим чи незареiстрованним (фактичним). Шлюбнi вiдносини, зареiстрованi державними установами (у РАГСах, Палацах одруження), називаються цивiльними; освiтленi релiгiiю - церковними.
Шлюб - явище iсторичне, вiн пройшов визначенi стадii свого розвитку - вiд полiгамii до одношлюбностi.
Урбанiзацiя змiнила уклад i ритм життя, що спричинило за собою змiну у сiмейних вiдносинах. Мiська родина, не обтяжена веденням великого господарства, орiiнтована на самостiйнiсть i незалежнiсть, перейшла в наступну фазу свого розвитку. На змiну патрiархальнiй родинi прийшла подружня.[1]
Слабка соцiальна захищенiсть, матерiальнi труднощi, випробовуванi родиною в даний час, привели до скорочення народжуваностi в Украiнi i формуванню нового типу родини - бездiтноi.
По типу проживання родина пiдроздiляiться на патрилокальну, матрилокальну, неолокальну й унилокальну. Розглянемо кожну з цих форм.
Матрилокальний тип характеризуiться проживанням родини в будинку дружини, де зятя називали тАЬприймакомтАЭ. Тривалий перiод на Русi був розповсюджений патрилокальний тип, при якому дружина пiсля замiжжя оселялася в будинку чоловiка i нарiкалася тАЬневiсткоютАЭ.
Нуклеарний тип шлюбних вiдносин знаходить висвiтлення в прагненнi молодят жити самостiйно, окремо вiд батькiв та iнших родичiв. Такий тип родини називають неолокальним.
Для сучасноi мiськоi родини характерним типом сiмейних вiдносин можна вважати унилокальний тип, при якому чоловiки проживають там, де i можливiсть спiльного проживання, у тому числi знiмаючи житло в наймання.
Проведене серед молодi соцiологiчне опитування, показало, що молодi люди, що вступають у шлюбний союз, не засуджують шлюби з розрахунку. Лише 33,3% респондентiв засуджують такi шлюби, з розумiнням до нього вiдносяться -50,2%, а 16,5% навiть тАЬхотiли б мати таку можливiстьтАЭ.
Сучаснi шлюби тАЬпостарiлитАЭ. Середнiй вiк вступаючи до шлюбу за останнi 10 рокiв збiльшився серед жiнок на 2 роки, серед чоловiкiв - на 5 рокiв. Тенденцiя, характерна для захiдних краiн, створювати родину, вирiшивши професiйнi, матерiальнi, житловi й iн. проблеми, спостерiгаiться й у Украiнi.
Шлюби в даний час, як правило, рiзновiковi. Звичайно при цьому один iз членiв шлюбного союзу, частiше старший, бере на себе вiдповiдальнiсть за вирiшення економiчних, господарсько-побутових та iнших проблем. РЖ хоча сiмейнi психологи, наприклад, Бендлер, вважають оптимальною рiзницю у вiцi чоловiкiв 5-7 рокiв, для сучасних шлюбiв характерна рiзниця в 15-20 рокiв (причому не завжди жiнка i молодшою за чоловiка). Змiна суспiльних вiдносин торкнулося i проблем сучасноi родини. У практицi сiмейних вiдносин мають мiсце фiктивнi шлюби. У такiй зареiстрованiй формi шлюб характерний для столицi i великих промислових i культурних центрiв Украiнi, основою iх стаi одержання визначених вигод.
Родина - складна багатофункцiональна система, вона виконуi ряд взаiмозалежних функцiй. Функцiя родини - це спосiб прояву активностi, життiдiяльностi ii членiв. До функцiй варто вiднести: економiчну, господарсько-побутову, рекреативну чи психологiчну, репродуктивну, виховну. Соцiолог А.Г.Харчев вважаi репродуктивну функцiю родини головною суспiльною функцiiю, в основi якоi лежить iнстинктивне прагнення людини до продовження свого роду. Але роль родини не зводиться до ролi тАЬбiологiчноiтАЭ фабрики. Виконуючи цю функцiю, родина i вiдповiдальною за фiзичний, психiчний i iнтелектуальний розвиток дитини, вона виступаi своiрiдним регулятором народжуваностi. В даний час демографи вiдзначають зниження народжуваностi на Украiнi.[2]
Людина здобуваi цiннiсть для суспiльства тiльки тодi, коли вона стаi особистiстю, i становлення ii вимагаi цiлеспрямованого, систематичного впливу. Саме родина з ii постiйним i природним характером впливу покликана формувати риси характеру, переконання, погляди, свiтогляд дитини. Тому видiлення виховноi функцii родини як основноi маi суспiльний сенс.
Для кожноi людини родина виконуi емоцiйну i рекреативну функцii, що захищають людину вiд стресових i екстремальних ситуацiй. Затишок i тепло домашнього вогнища, реалiзацiя потреби людини в довiрливому й емоцiйному спiлкуваннi, спiвчуття, спiвпереживання, пiдтримка - усе це дозволяi людинi бути бiльш стiйким до умов сучасного неспокiйного життя. Сутнiсть i змiст економiчноi функцii складаiться у веденнi не тiльки загального господарства, але й в економiчнiй пiдтримцi дiтей та iнших членiв родини в перiод iхньоi непрацездатностi.
У перiод соцiально-економiчних перетворень у суспiльствi змiнюються й функцii родини. Ведучоi в iсторичному минулому була економiчна функцiя родини, що пiдкоряi собi всi iншi: глава родини - чоловiк - був органiзатором загальноi працi, дiти рано включалися в життя дорослих. Економiчна функцiя цiлком визначала виховну i репродуктивну функцii. В даний час економiчна функцiя родини не вiдмерла, але змiнилася. Найбiльш повно, на мiй погляд, функцii сучасноi родини представленi фiнським педагогом Ю.Хямяляйнен [3]
. Видiляючи перiоди формування родини, вiн вiдзначаi, що для кожного етапу сiмейних вiдносин характернi визначенi функцii, що може бути представлено наступною таблицею.
Основнi перiоди розвитку родини i функцii членiв родини
| Стадii родини | Основнi функцii родини |
| Батькiвськi функцii | Функцii дитини |
| 1.Етап формування родини | Усвiдомлення партнерських вiдносин, змiцнення взаiмин мiж чоловiками; створення сексуальних вiдношень, що задовольняють обох; розвинуто взаiморозумiння, що дозволяi кожному вiльно виявляти своi почуття, налагодження вiдношеннi з батьками та iншими родичами, що задовольняють обидвi сторони; | |
| розподiл часу мiж будинком i роботою; вироблення порядку прийняття рiшень, що задовольняють обидвi сторони; бесiди мiж чоловiками про майбутнi родини | |
| II. Родина, що чекаi дитину, родина з дитиною | Звикання до думки про вагiтнiсть та народження дитини; пiдготовка до материнства i батькiвства, звикання до ролi батька i матерi; звикання до нового життя, пов'язане з появою дитини; створення в родинi атмосфери, сприятливоi i для родини, i для дитини; турбота про потреби дитини; розподiл обов'язкiв по будинку i наглядом за дитиною, що не перевантажуi жодного з батькiв | Дитина залежна вiд матерi i починаi довiряти iй; поява прихильностей; оволодiння навичками найпростiшоi соцi-альноi взаiмодii; пристосування до чекань iнших людей; розвиток координацii рухiв рук та очей; перебування зручного ритму змiни спокою i дii; оволодiння словами, короткими фразами, мовою |
| III.Родина з дитиною дошкiльного вiку | Розвиток iнтересiв та потреб дитини; подолання почуття пересичення материнством (батькiвством) i роздратування з приводу хронiчного недолiку часу для власних потреб: пошук квартири, що вiдповiдаi потребам родини; розподiл обов'язкiв та вiдповiдальностi мiж батьками в постiйно мiнливих ситуацiях; пiдтримка сексуальних вiдносин, що задовольняють обох, i бесiди про майбутнiх дiтей; подальший розвиток взаiмин у родинi - вiдкритих, що дозволяють дружинам говорити на самi рiзнi теми; розвиток вiдношень з батьками в зв'язку з появою дитини i виконанням ними новоi ролi; збереження колишнього кола друзiв i своiх захоплень поза будинком (у залежностi вiд можливостей родини); вироблення способу життя родини, формування сiмейних традицiй, бесiди батькiв про виховання дiтей | Подолання протирiччя мiж бажанням бути завжди об'iктом своii прихильностi i неможливiстю цього; звикання до самостiйностi; виконання вимог дорослого по дотриманню чистоти (охайнiсть пiд час iжi, гiгiiна полових органiв): прояв iнтересу до товаришiв по iграх; прагнення бути як мати та батько |
| IV. Родина школяра | Виховати в дiтей iнтерес до наукових i практичних знань; пiдтримка захоплень дитини; подальший розвиток взаiмин у родинi (вiдкритiсть, вiдвертiсть); турбота про подружнi вiдносини й особисте життя батькiв; спiвробiтництво з батьками iнших школярiв | Отримання навичок, необхiдних для шкiльного утворення; прагнення бути повноправним i готовим до спiвробiтництва членом родини; поступовий вiдхiд вiд батькiв, усвiдомлення себе як особистостi, яку люблять i поважають; включення в групу однолiткiв, спiльна з ними дiяльнiсть; знайомство з правилами поведiнки i мораллю групи; розширення словникового запасу i розвиток мови, що дозволяють чiтко викладати своi думки: усвiдомлення значення причинно-наслiдкових зв'язкiв i формування науковоi картини свiту |
| V. Родина з дитиною старшого шкiльного вiку | Передача вiдповiдальностi i волi дii дитинi в мiру дорослiшання i розвитку його самостiйностi; пiдготовка до нового перiоду життя родини; визначення функцiй родини, розподiл обов'язкiв i подiл вiдповiдальностi мiж членами родини; пiдтримка вiдкритостi у взаiминах мiж рiзними поколiннями в родинi; виховання пiдростаючих дiтей на гiдних зразках, на власному прикладi тАУ дорослоi людини, що любить iншу людину, але знаючого мiру батька (дорослоi жiнки, дружини, матерi); розумiння i прийняття iндивiдуальностi дитини, довiра i повага до нього як до унiкальноi особистостi | Позитивне вiдношення до власноi статi та фiзiологiчних змiн, що вiдбуваються; прояснення для себе ролi чоловiка i жiнки; вiдчуття приналежностi до свого поколiння; досягнення емоцiйноi незалежностi, вiдхiд вiд батькiв; вибiр професii, прагнення до матерiальноi незалежностi; пiдготовка до дружби з однолiтком протилежноi статi, шлюбу, створенню родини; поступове формування власного свiтогляду |
| VI. Родина з дорослою дитиною, що входить у свiт | Вiдрив вiд пiдростаючоi дитини, здатнiсть вiдмовитися вiд колишньоi влади над ним; впевнення дитинi, що в будь-яких життiвих ситуацiях вона завжди одержить розраду i допомогу пiд батькiвським дахом; створення доброзичливих умов для нових членiв родини, що прийшли в неi через шлюбнi зв'язки; турбота про подружнi вiдносини при новiй структурi родини; спокiйний вступ у нову стадiю шлюбу i пiдготовка до виконання ролi бабусi та дiдуся: створення гарних вiдносин мiж власною родиною i родиною дитини | Усвiдомлення свого положення як положення самостiйноi людини, що може вiдповiдати за своi вчинки; створення мiцних i в той же час гнучких вiдносин, що задовольняють обох, зi своiм можливим майбутнiм чоловiком (дружиною); позитивне вiдношення до власноi сексуальностi i ii задоволення у вiдносинах з партнером; створення власноi системи цiнностей, свiтогляду, свого укладу життя; знайомство iз задачами розвитку партнерських вiдношень при формуваннi родини |
| Партнерськi функцii |
| VII. Родина середнього вiку (тАЬпорожнi гнiздотАЭ) | Вiдновлення подружнiх вiдносин; пристосування до вiкових фiзiологiчних змiн; творче, радiсне використання великоi кiлькостi вiльного часу; змiцнення взаiмин з родичами i друзями; входження в роль бабусi (дiдуся) | |
| VIII. Престарiла родина | Усвiдомлення власного вiдношення до смертi i самотностi; змiна будинку вiдповiдно до потреб людей похилого вiку; пристосування до життя на пенсii; виховання готовностi в мiру зменшення власних сил прийняти допомогу iнших людей; пiдпорядкування своiх захоплень i справ своiму вiку; пiдготовку до неминучого кiнця життя, знаходження вiри, що допоможе спокiйно дожити роки i спокiйно вмерти | Поряд з функцiями, що стосуються розвитку власного сiмейного життя прояв турботи про старих батькiв; допомога iм, якщо це необхiдно, матерiальна i духовна; пiдготовка до остаточного вiдходу батькiв: пiдготовка своiх дiтей до втрати бабусi (дiдуся) |
Аналiзуючи таблицю, можна зробити висновок, що в рiзнi перiоди становлення i розвитку родини функцii ii членiв змiнюються.
Змiни вiдбуваються й у вiдносинах чоловiкiв i жiнок у родинi: iхнi взаiмини, а також вiдносини рiзних поколiнь, ступенiв спорiднення, батькiв i дiтей рiзноi статi i вiку. Тепер важко видiлити, хто кого тАЬголовнiшетАЭ i в родинi. Змiнюiться сам тип залежностi в родинi людей один вiд одного. Соцiологи говорять про те, що чоловiчi i жiночi ролi зараз тяжiють до симетрii, змiнюiться уява про те, як повиннi поводитися чоловiк i дружина. Соцiолог В.Голофаст вiдзначаi наступну тенденцiю розвитку вiдносин у родинi: вiд тАЬiiрархiчноiтАЭ логiки розходжень мiж статями до логiки iндивiдуальних особливостей i здiбностей, до облiку реального спiввiдношення сiмейних i позасiмейних ролей жiнки, чоловiка i дитини. Автор стверджуi, що вiдносна автономiя кожного в родинi, загальне визнання його права на особистi iнтереси скрiплюють родину.
Соцiологи вiдзначають той факт, що родина особливо чуттiва до всякого роду реформаторських змiн державного масштабу, наприклад безробiття, рiст цiн i т.д. Так, за даними Держкомстату на початок 1996 року 63% населення мали доходи нижче середнього рiвня. В даний час цi цифри мають тенденцiю до росту. И.Ф.Дементьiва говорить про виникнення нових нетипових проблем виховного характеру внаслiдок рiзних матерiальних i психологiчних труднощiв, пережитих родиною. Невпевненi в собi батьки перестають бути авторитетом i зразком для наслiдування у своiх дiтей. Авторитет матерi мiняiться в залежностi вiд сфери ii дiяльностi. Пiдлiтки часом виконують непрестижну, неквалiфiковану роботу, але вигiдну в грошовому вiдношеннi, i iхнiй заробiток може наближатися до заробiтку батькiв, чи навiть перевищувати його. Це один з факторiв, що сприяють падiнню авторитету батькiв в очах пiдлiтка. Подiбна тенденцiя не тiльки скорочуi виховнi можливостi родини, але i приводить до зниження iнтелектуального потенцiалу суспiльства.
Крiм падiння народжуваностi вiдзначаiться i такий негативний факт в iнститутi родини, як збiльшення числа розлучень. У рядi робiт розглядаються негативнi наслiдки розлучень: погiршення виховання дiтей, збiльшення випадкiв iхнiх психiчних захворювань, алкоголiзм батькiв, руйнування кровно родинних зв'язкiв, погiршення матерiального становища, дисгармонiя вiдтворення населення (Н.Я.Соловйов, В.А.Сисенко та iн.).
Вплив розпаду родини на дiтей дошкiльного вiку вивчалося зокрема Т.П.Гавриловою. Вона виявила, що при порушеннi контактiв з батьками у дiтей виникають найбiльш гострi переживання, оскiльки для дитини розпад родини - це ламання стiйкоi сiмейноi структури, звичних вiдносин з батьками, конфлiкт мiж прихильнiстю до батька i матерi. Розлучення ставить перед дитиною непосильнi для його вiку задачi: орiiнтацiю в новiй рольовiй структурi без ii колишньоi визначеностi, прийняття нових вiдносин з розлученими батьками. Дiти 2,5 тАУ 3 рокiв реагують на розпад родини плачевно, агресивно, з порушеннями пам'ятi, уваги, розладом сну. Цей висновок пiдтверджуiться i закордонними дослiдниками: емоцiйне здоров'я дiтей безпосередньо зв'язане з iснуванням постiйно дiючого спiлкування дитини з обома батьками (3. Матейчек, А. Николи). Розлучення породжуi в дитини почуття самотностi, вiдчуття власноi неповноцiнностi.
На цей рахунок iснуi двi найбiльш розповсюдженi точки зору. Перша: iдина дитина виявляiться бiльш емоцiйно стiйкiша, нiж iншi дiти, тому, що не знаi хвилювань, пов'язаних iз суперництвом братiв. Друга: iдинiй дитинi приходиться переборювати бiльше труднощiв, чим звичайно, щоб придбати психiчну рiвновагу, тому що йому не дiстаi брата чи сестри. Що б там не говорили психологи, життя однiii - iдиноi дитини в родинi нерiдко складаiться так, що пiдтверджуi саме цю, другу, точку зору. Труднощi, однак, не i абсолютно неминучими, i проте зустрiчаються настiльки часто, що було б нерозумно не зважати на них уваги.
Безперечно, батьки, що мають iдину дитини, звичайно придiляють iй надмiрну увагу. Коротше, вони занадто пiклуються про неi тiльки тому, що вона у них одна, тодi як насправдi вона всього лише перша. РЖ дiйсно, деякi з нас здатнi спокiйно, зi знанням справи звертатися з первiстком так, як ми тримаiмося потiм з наступними дiтьми. Головна причина тут - недосвiдченiсть. РД, однак, й iншi пiдстави. Якщо не торкатися деяких обмежень фiзичного порядку, одних батькiв лякаi вiдповiдальнiсть, iншi побоюються, що народження другоi дитини позначиться на iхньому матерiальному становищi, третi, хоча нiколи не визнаються в цьому, просто не люблять хлопцiв, i iм цiлком достатньо одного сина чи однiii доньки.
Деякi перешкоди психiчному розвитку дiтей мають зовсiм визначену назву - тепличнi умови, коли дитину пестять, нiжать, балують, пестять - одним словом, носять на руках. Через надмiрну увагу психiчний розвиток ii неминуче сповiльнюiться. У результатi надмiрноi поблажливостi, якою ми оточуiмо ii, вона неодмiнно зiткнеться з дуже серйозними труднощами i розчаруванням, коли опиниться за межами домашнього кола, оскiльки i вiд iнших людей буде очiкувати уваги, до якоi звикла у будинку батькiв. З цiii ж причини вона занадто серйозно стане вiдноситися i до самоi себе. Саме тому, що ii власний кругозiр занадто малий, багато дрiб'язкiв покажуться iй занадто великими i значними. У результатi спiлкування з людьми буде для неi набагато скрутнiше, нiж для iнших дiтей. Вона почне уникати контактiв, усамiтнюватися. РЗй нiколи не доводилося подiляти з братами чи сестрами батькiвську любов, не говорячи вже про iгри, свою кiмнату, одяг, i iй важко знайти загальну мову з iншими дiтьми i своi мiсце в дитячому спiвтовариствi.
Як запобiгти усе цьому? За допомогою другоi дитини - скажуть багато хто з вас. РЖ це вiрно, але якщо деякi особливi проблеми i можна вирiшити подiбним шляхом, то де впевненiсть, що варто народити ще одну дитину, як ми вiдразу ж досягнемо повноi адаптацii першоi. У будь-якому випадку потрiбно всiма силами переборювати наше прагнення ростити дитину в тепличних умовах. Можна затверджувати, що виховання iдиного сина чи iдиноi доньки набагато бiльш важка справа, нiж виховання декiлькох дiтей. Навiть у тому випадку, якщо родина випробуi деякi матерiальнi утруднення, не можна обмежуватися однiiю дитиною. РДдина дитина дуже скоро стаi центром родини. Турботи батька i матерi, зосередженi на цiй дитинi, звичайно перевищують корисну норму. Любов батькiвська в такому випадку вiдрiзняiться вiдомою нервознiстю. Хвороба цiii дитини чи смерть переноситься такою родиною дуже важко, i страх такого нещастя позбавляi батькiв спокою. Дуже часто iдина дитина звикаi до свого надзвичайного стану i стаi дiйсним деспотом у родинi. Для батькiв дуже важко буваi загальмувати свою любов до неi i своi турботи, i волею - неволею вони виховують егоiста.
Для розвитку психiки кожна дитина вимагаi щиросердечного простору, у якому вона змогла б вiльно пересуватися. РЗй потрiбна внутрiшня i зовнiшня воля, вiльний дiалог з навколишнiм свiтом, щоб iй не пiдтримувала постiйно рука батькiв. Дитинi не обiйтися без забрудненого обличчя, розiрваних штанiв i бiйок.
РДдинiй дитинi часто вiдмовлено у такому просторi. Усвiдомлено чи нi, iй нав'язують роль зразковоi дитини. Вона повинна особливо чемно вiтатися, особливо виразно читати вiршi, вона повинна бути зразково чепурною i видiлятися серед iнших дiтей. Щодо неi будуються честолюбнi плани на майбутнi. За кожним проявом життя ведеться уважно, iз заклопотанiстю, спостереження. Таке вiдношення до неi несе небезпеку, що iдина дитина перетвориться в розпещену, несамостiйну, невпевнену в собi, що переоцiнюi себе, дитину.
Але цього можна уникнути, якщо дотримуватися одного простого правила, у родинi, де росте одна дитина: тiльки нiякоi винятковостi!
Виховний потенцiал багатодiтноi родини маi своi позитивнi i негативнi характеристики, а процес соцiалiзацii дiтей - своi труднощi, проблеми.
З одного боку, тут, як правило, виховуються розумнi потреби й умiння вважатися з нестатками iнших; нi в кого з дiтей немаi привiлейованого положення, а виходить, немаi ТСрунту для формування егоiзму, асоцiальних рис; бiльше можливостей для спiлкування, турботи про молодший, засвоiння моральних i соцiальних норм i правил гуртожитку; краще можуть формуватися такi моральнi якостi, як чуйнiсть, людянiсть, вiдповiдальнiсть, повага до людей, а також якостi соцiального порядку - здатнiсть до спiлкування, адаптацii, толерантнiсть. Дiти з таких родин виявляються бiльш пiдготовленими до подружнього життя, вони легше переборюють рольовi конфлiкти, пов'язанi з завищеними вимогами однiii людини до iншоi i занижених вимог до себе.
Однак процес виховання в багатодiтнiй родинi не менш складний i суперечливий. По-перше, у таких родинах дорослi досить часто втрачають почуття справедливостi по вiдношенню до дiтей, виявляють до них неоднакову прихильнiсть i увагу. Скривджена дитина завжди гостро вiдчуваi дефiцит тепла й уваги до нього, по - своiму реагуючи на це: в одних випадках супутнiм психологiчним станом для нього стаi тривожнiсть, почуття ущербностi та невпевненостi у собi, в iнших - пiдвищена агресивнiсть, неадекватна реакцiя на життiвi ситуацii. Для старших дiтей у багатодiтнiй родинi характерна категоричнiсть у судженнях, прагнення до лiдерства, керiвництво навiть у тих випадках, коли для цього немаi потреб. Усе це звичайно, ускладнюi процес соцiалiзацii дiтей. По-друге, у багатодiтних родинах рiзко збiльшуiться фiзичне i психiчне навантаження на батькiв, особливо на матiр. Вона маi менше вiльного часу i можливостей для виховання дiтей i спiлкування з ними, для прояву уваги до iх iнтересiв. На жаль, дiти з багатодiтних родин частiше стають на соцiально небезпечний шлях, майже в 3,5 рази частiше, нiж дiти з родин iнших типiв.
Багатодiтна родина маi менше можливостей для задоволення потреб та iнтересiв дитини, якоi i так придiляiться значно менше часу, нiж в родинi з однiiю дитиною, що, природно, не може не позначитися на iй розвитку. У цьому контекстi рiвень матерiальноi забезпеченостi багатодiтноi родини маi дуже iстотне значення. Монiторинг соцiально - економiчного потенцiалу родин показав, що бiльшiсть багатодiтних родин живе нижче межi бiдностi.
Дитина завжди глибоко страждаi, якщо валиться сiмейне вогнище. Подiл родини чи розлучення, навiть коли усе вiдбуваiться найвищою мiрою чемно i поштиво, незмiнно викликаi в дiтей психiчний надлам i сильнi переживання.
Дитина вiдчуваi вiдсутнiсть батька, навiть якщо не виражаi вiдкрито своi почуття. Крiм того, вона сприймаi вiдхiд батька як вiдмовлення вiд неi. Дитина може зберiгати цi почуття багато рокiв.
Пiсля розлучення батько регулярно вiдвiдуi дитину. В усiх випадках це дуже глибоко хвилюi ii. Якщо батько виявляi до неi любов i великодушнiсть, розвiд виявиться для дитини ще болiснiше i незрозумiлiше. Крiм того, вона з недовiрою й образою буде дивитися на матiр. Якщо ж батько тримаiться сухо й вiдчужено, дитина почне запитувати себе, чому, власне, вона повинна з ним бачитися, i в результатi в неi може зародитися комплекс провини. Якщо батьки охопленi ще й бажанням мстити один одному, вони заповнюють свiдомiсть дитини шкiдливою дурницею, лаючи один одного i пiдриваючи тим самим психологiчну опору, яку звичайно дитина одержуi в нормальнiй родинi.
У цей перiод дитина може, скориставшись розколом родини, зiштовхувати батькiв один з одним i витягати нездоровi переваги. Змушуючи iх заперечувати свою любов до нього, дитина буде змушувати iх балувати себе, а його iнтриги й агресивнiсть згодом можуть навiть викликати iхнi схвалення. Вiдносини дитини з товаришами нерiдко псуються через недоречнi питання, плiтки та ii небажання вiдповiдати на розпити про батька. На дитинi, так чи iнакше, вiдбиваються страждання i переживання матерi.
Що можна зробити, щоб допомогти дитинi в розбитiй родинi? Пояснити йому, що вiдбулося, причому зробити це просто, нiкого не обвинувачуючи. Допомагати дитинi ставати дорослiшою i самостiйною, щоб у неi не склалася надмiрна i нездорова залежнiсть вiд вас. Одна з найбiльш розповсюджених помилок - надмiрна опiка матерi над сином.
Питання про структуру родини - питання дуже важливе, i до нього потрiбно вiдноситися цiлком свiдомо.
Якщо батьки люблять своiх дiтей i хочуть iх виховувати якнайкраще, вони будуть намагатися, i своi взаiмнi незгоди не доводити до розриву i тим не ставити дiтей у скрутне становище.
Роздiл 2.СРЖМЕЙНЕ ВИХОВАННЯ В РОЗВИТКУ ДИТИНИУ гарних батькiв виростають гарнi дiти. Як часто чуiмо ми це твердження часто важко пояснити, що ж це таке - гарнi батьки.
Майбутнi батьки думають, що гарними можна стати, вивчивши спецiальну лiтературу чи опанувавши особливими методами виховання. Безсумнiвно, педагогiчнi i психологiчнi знання необхiднi, але тiльки одних знань мало. Чи можна назвати гарними тих батькiв, що нiколи не сумнiваються, завжди впевненi у своiй правотi, завжди точно уявляють, що дитинi потрiбно i що iй можна, якi у кожну мить часу знають, як правильно пiдiйти, i можуть з абсолютною точнiстю передбачати не тiльки поводження власних дiтей у рiзних ситуацiях, але i iхнi подальше життя?
Батьки складають перше суспiльне середовище дитини. Особистостi батькiв грають суттiву роль у життi кожноi людини. Не випадково, що до батькiв, особливо до матерi, ми думкою звертаiмося у важку хвилину життя. Разом з тим почуття, що офарблюють вiдносини дитини i батькiв, - це особливi почуття, вiдмiннi вiд iнших емоцiйних зв'язкiв. Специфiка почуттiв, що виникають мiж дiтьми i батьками, визначаiться головним чином тим, що турбота батькiв необхiдна для пiдтримки самого життя дитини. А нестаток у батькiвськiй любовi тАУ дiйсно життiво необхiдна потреба маленькоi людськоi iстоти.
Перша й основна задача батькiв тАУ i створення в дитини впевненостi в тому, що ii люблять i про неi пiклуються. Нiколи, нi при яких умовах у дитини не повиннi виникати сумнiви у батькiвськiй любовi. Сама природна i сама необхiдна з усiх обов'язкiв батькiв - це ставлення до дитини в будь-якому вiцi любовно й уважно.
Психологами доведено, що у трагедii пiдлiткового алкоголiзму та пiдлiтковоi наркоманii часто виннi не люблячи своiх дiтей батьки. Головна вимога до сiмейного виховання - це вимога любовi. Але тут дуже важливо розумiти, що необхiдно не тiльки любити дитини i керуватися любов'ю у своiх повсякденних турботах по вiдходу за ним, необхiдно, щоб дитина вiдчувала, була впевнений, що ii люблять.
Багато батькiв вважають, що нi в якому разi не можна показувати дiтям любов до них, думаючи що, коли дитина добре знаi, що ii люблять, це приводить до розпещеностi, егоiзму. Потрiбно категорично вiдкинути це твердження. Усi цi несприятливi особистiснi риси виникають саме при недолiку любовi, коли створюiться деякий емоцiйний дефiцит, коли дитина позбавлена мiцного фундаменту незмiнноi батькiвськоi прихильностi. Вселяння дитинi почуття, що його люблять i про нього пiклуються, не залежить нi вiд часу, що придiляють дiтям батьки, нi вiд того, виховуiться дитина вдома чи з раннього вiку знаходиться в яслах i дитячому саду. Не пов'язано це i з забезпеченням матерiальних умов, з кiлькiстю вкладених у виховання матерiальних витрат. Бiльш того, не завжди видима дбайливiсть iнших батькiв, численнi заняття, у якi включаiться з iх iнiцiативи дитина, сприяють досягненню цiii
Вместе с этим смотрят:
Methods of teaching speech
Modern technologies in teaching FLT
University of Cambridge
WEB-дизайн: Flash технологии
РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському