Коммунiкативна атака

Комунiкативна атака.

Поняття "комунiкативна атака" в теорii i практицi педагогiчного спiлкування запропонував використовувати В.А.Кан-Калик.Концепцiя педагогiчного спiлкування, яку розроВнбив учений, передбачаi визначення етапiв спiлкування пiд час проведення уроку (читання лекцii).

Характеристики "комунiкативноi атаки": вона передбачаi завоювання iнiцiативи у спiлкуваннi й цiлiсну комунiкативну пеВнревагу, що забезпечують у подальшому управлiння спiлкуванням з аудиторiiю.

ПочаткоВнвий етап спiлкування педагога з аудиторiiю не завжди потребуi проведення "комунiкативноi атаки".

Практика формування професiйного спiлкування сьогоднi пiдВнказуi, що необхiдно змiнити пiдхiд до даного феномена, розширити його трактування. "Комунiкативна атака" може дослiджуватись як комунiкативне вмiння педагога, яке, в свою чергу, виступаi метоВндом установлення професiйно-педагогiчного контакту в спiлкуваннi. Водночас важливо пiдкреслити, що реалiзацiя "комунiкативноiатаВнки"можлива лише тодi, коли у педагога сформованi професiйнi коВнмунiкативнiвмiння вербального i невербального спiлкування, ствоВнрення творчого самопочуття в спiлкуваннi, сприймання i розумiння людини людиною, орiiнтування в ситуацii спiлкування, володiння професiйно-педагогiчною увагою, самопрезентацii, використання системи "пристосувань".

Опис "комунiкативноi атаки" треба побудувати таким чином:

проаналiзувати особливостi конструювання змiсту;

визначити стадii ii проведення;

вичленити необхiднi характеристики мовлення та невербального спiлкування педагога;

врахувати деякi особливостi самопочуття педагога на етапi ii проведення.

Потрiбно також вказати на необхiднiсть звернення до педагоВнгiчноi iмпровiзацii, яка завжди супроводжуi проведення "комунiкаВнтивноi атаки".

Слiд пам"ятати, що вибiр засобiв спiлкування для побудови "комунiкативноi атаки" i порядок iх використання у кожному конВнкретному випадку зумовлюються рiвнем пiдготовленостi педагога до професiйного спiлкування, а саме: розвинутiсть професiйного мисВнлення, мовлення i багатство професiйно-лексичного запасу; вмiння оновлено сприймати вiдомий навчальний матерiал, визначати комунiВнкативну структуру уроку (комунiкацii) , володiти технiкою педагоВнгiчне доцiльного переживання, а також своiм емоцiйним самопочутВнтям на рiзних етапах спiлкування; вмiння орiiнтуватись у часi та умовах спiлкування.

Науковi працi педагогiв та психологiв, спецiалiсВнтiв у галузi ораторського мистецтва та театральноi педагогiки дають матерiал, який дозволяi побудувати змiст "комунiкативноi атаки"

Так, доцiльно прийняти положення, яке обгрунтоване знавцяВнми публiчного мовлення, звичайно, адаптуючи його до умов педаВнгогiчноi дiяльностi. Сутнiсть цього положення полягаi в тому, що педагог повинен з самого початку спiлкування з аудиторiiю привернути ii увагу до себе, або, iнакше кажучи, заволодiти ii увагою. А звiдси випливаi висновок про те, що треба знайВнти шляхи, якi дадуть змогу вирiшити це питання.

Якщо одним iз завдань "комунiкативноi атаки" i завоювання iнiцiативи у спiлкуваннi, то доречно в цьому випадку звернутись до рекомендацiй В.А.Кан-Калика . Багаторiчний досвiд виклаВндацькоi дiяльностi дав можливiсть ученому встановити перелiк факторiв, наявнiсть яких забезпечуi iнiцiативу педагога в спiлВнкуваннi. До таких факторiв належать:

чiткiсть органiзацii початкового контакту з класом;

оперативнiсть у переходi вiд органiзацiйних процедур до дiлового спiлкуванняi;

вiдсутнiсть промiжних зон мiж органiзацiйними i змiстовниВнми аспектами початку взаiмодii;

оперативнiсть у досягненнi соцiально-психологiчноi iдностi з класом;

введення особистiсних аспектiв у взаiмодiю з учнями;

переборення стереотипних i ситуативних негативних установок на окремих учнiв;

органiзацiя цiлiсного контакту з усiм класом;

забезпечення зовнiшнього комунiкативного вигляду вчителя (пiдтягнутiсть, зiбранiсть, охайнiсть);

скорочення педагогiчних вимог, якi щось забороняють, i розВнширення позитивно-орiiнтованих педагогiчних вимог;

реалiзацiя мовленнiвих i невербальних засобiв взаiмодii, активне включення мiмiки, м'кромiмiки, "контакту очей" i т.п.;

"транслювання" в клас особистоi прихильностi до дiтей;

розумiння ситуативноi внутрiшньоi настроiностi учнiв i врахування ii у спiлкуваннi, передача учням ць^го розумiння;

введення на початковому етапi взаiмодii завдань i питань, якi можуть мобiлiзувати аудиторiю;

формулювання яскравих, приваблюючих цiлей дiяльностi i погад шляхiв iх досягненчя.

Бiльшiсть iз зазначених факторiв мають узагальнюючий характер i потребують певноi конкретизацii, хоча iх роль у спiлкуваннi заперечувати не можна. А iз даного iх пеВнрелiку, засобами, якi доцiльно використати на початковому етапi "комунiкативноi атаки", можуть бути: введення завдань i питань, якi мобiлiзують аудиторiю; формулювання яскравих i приваблюючих цiлей дiяльностi i показ шляхiв iх досягнення. Можливий i iнший шлях проведення початкового етапу "комунiкативноi атаки", де буВндуть використовуватись короткий виклад якогось цiкавого факту, iсторii, зiставлення рiзних точок зору з одного i того ж питання, що пропонуiться в роботах з ораторського мистецтва .

У деяких дослiдженнях звертаiться увага на необВнхiднiсть використання на початку спiлкування з аудиторiiю так званоi "початковоi паузи". Психологiчне призначення цiii паузи, як стверджують В.А.Кан-Калiк, З.В.Савкова , з одВнного боку полягаi в тому, що вона дозволяi аудиторii певним чиВнном звикнути до педагога (оцiнити його зовнiшнiй вигляд, виявити його бажання працювати з даними людьми i в даний час), з другого боку - правильне ii використання даi можливiсть привернути увагу цiii аудиторii до педагога. Проте результати теоретичноi розробки i апробацii "комунiкативноi атаки" як методу формування комунiкаВнтивних умiнь виявили цiлковиту неможливiсть звернення в даному випадку до "початковоi паузи".

"Комунiкативна атака", як вiдомо передбачаi проведення своВнiрiдного комунiкативного "натиску" педагога на аудиторiю з моменВнту його появи, що зумовлюiться необхiднiстю встановлення профеВнсiйно-педагогiчного контакту в спiлкуваннi. Цей "натиск" виражаВнiться в спрямованостi погляду педагога, мускульнiй мобiлiзованостi, iнтонацiйнiй виразностi мовлення. З огляду на сказане зрозуВнмiло, що "початкову паузу" нiяк не можна використовувати у "комуВннiкативнiй атацi".

Необхiднiсть визначення стадiальностi проведення "комунiкаВнтивноi атаки" зумовила звернення до робiт К.С.Станiславського та В.А.Кан-Калика. Як вiдомо, в розробленому видатним театральним педагогом ученнi про сценiчне спiлкування визначенi стадii цього процесу (орiiнтування в умовах, що оточують, i вибiр об"екта; пiдхiд до об"iкта, привернення до себе його уваги; "зонВндування" душi об"iкта. передача своiх "бачень" об"екту за допомоВнгою променевипускання; вiдгук об"екта i обмiн променевипусканням iм з обох сторiн). Спираючись на данi положення, В.А.Кан-Калик розВнрiзняi, як вiн пише , основнi стадii педагоВнгiчного спiлкування. Цi стадii спiлкування, вiдповiдно, можна визначити i в "комунiкативнiй атацi". Виходячи зi сказаного, дамо коротку характеристику зазначених стадiй.

Перша стадiя спiлкування в роботах В.Л.Кан-Калика називаiться "орiiнтування в умовах спiлкування" Як визВнначаi дослiдник, на цiй стадii вiдбуваiться складний процес приВнстосування загального стилю спiлкування до його сьогоднiшнiх умов (тобто лекцii, уроку i т.п.), що базуiться на таких важливих моВнментах:

усвiдомлення педагогом свого особистого стило спiлкування з вихованцями;

вiдновлення в комунiкативнiй пам"ятi попереднiх особливостей спiлкування з даною аудиторiiю;

уточнення стилю спiлкування в нових комунiкативних умовах дiяльностi.

Якщо ж педагог вперше зустрiчаiться з даною аудиторiiю, то реалiзацiя вказаноi стадii спiлкування зумовлюеться ще й докомунiкативною атмосферою, яка створюiться на основi початковоi iнВнформацii педагога про учнiв i учнiв про педагога .

Можна погодитись з цим аналiзом першоi стадii спiлкування, але е всi пiдстави запропонувати i iнший пiдхiд до розумiння ii сутi. Цей пiдхiд базуiться на дослiдженнях О.О.Леонтьiва , який вводить поняття "орiiнтування в ситуацii спiлкування".

Даний вид орiiнтування, як пише О.О.Леонтьiв повинен включати три аспекти. По-перше, це орiiнтування в просторових умовах спiлкування i бiльше того в таких обставинах, якi пiддаВнються зоровому та кiнетичному сприйманню; по-друге, це орiiнтуВнвання в часових умовах спiлкування (насамперед, наявнiсть чи вiдсутнiсть дефiциту часу), i, по-третi, це орiiнтування в так званiй соцiальнiй ситуацii спiлкування, тобто в актуальних соцiВнальних взаiмовiдносинах мiж тими, хто спiлкуiться. Порiвняння дпох точок зору на розумiння першоi стадii спiлкування впевнюi в доцiльностi звернення до дослiджень О.О.Леонтьiва, який глибше рсдкриоае ii сутнiсть.

Таким чином, перша стадiя проведення "комунiкативноi атаки" буде визначатись як стадiя орiiнтування в ситуацii спiлкування, що включаi три вказаник аспекти.

Друга стадiя спiлкування, як ii називаi В.А.Кан-Калик, - привернення до себе уваги об"iкта спiлкування.

Третя стадiя спiлкування у К.С.Станiславського називаiться "зондуванням душi об'iкта". В.А.Кан-Калик пiдкреслюi , що вказану стадiю треба розглядати як своiрiдний пошуковий етап, на якому вiдбуваiться коригування ранiше продуманих прийомiв спiлкування.

Потрiбно зрозумiти, що ця стадiямаi своiрiдний предстартовий характер, бо на нiй педагог уточнюi своi уявлення про сиВнтуацiю спiлкування, про рiвень готовностi до нього аудиторii.

Четверту стадiю спiлкування видатний театральний педагог розглядаi як передачу своiх "бачень" об"iкту за допомогою "променевипуекання". Слiд сказати, що явище "променевипускання" поВнлягаi в умiннi педагога використовувати мiмiку, мiкромiмiку, гоВнлос, iнтонацiйну виразнiсть мовлення, систему "пристосувань" з метою примусити об"iкт не тiльки почути, а й побачити те, про що йде мова. У педагогiчному спiлкуваннi i, зокрема, в "комунiВнкативнiй атацi", ця стадiя буде розглядатись як етап вербального спiлкування педагога з аудиторiiю.

РД остання, птАЭята стадiя спiлкування - зворотний зв"язок , який здiйснюiться в двох основних напрямках - змiсВнтовному i емоцiйному. Водночас, на нашу думку, сутнiсть "комуВннiкативноi атаки" визначаi першочергову роль емоцiйного аспекту зворотного зв"язку, що сприймаiться через емоцiйний настрiй аудиВнторii й виражаiться в поведiнцi вихованцiв i в загальнiй атмосВнферi дiяльностi.

Потрiбно ще раз пiдкреслити, що розглянутi етапи спiлкуванВння необхiдно аналiзувати також як етапи проведення "комунiкативВнноi атаки", хоча вона триваi порiвняно недовго, тобто припадаi на короткий перiод спiлкування з аудиторiiю.

Проведення "комунiкативноi атаки" базуiться на певних виВнмогах до мовлення педагога, i, перш за все, до його iнтонацiйВнноi виразностi.

Пiд iнтонацiйною виразнiстю мовлення розумiють вираження почуттiв i емоцiй за допомогою голосу. РЖз засобiв iнВнтонацiйноi виразностi мовленняВ» якi е найхарактернiшими для "коВнмунiкативноi атаки", увагу, передусiм, потрiбно звернути на темп мовлення, паузи, логiчнi наголоси i дати iм коротку характеристиВнку.

Так, темп мовлення - швидкiсть вимови складiв, слiв, фраз, що залежить вiд iндивiдуальних звичок людини, ii характеру, наВнстрою, темпераменту. Доречно наголосити, що темп мовлення педагоВнга, як вiдзначають у своiх дослiдженнях О.Ф.Бондаренко та З.Г.Зайцева, залежить вiд мети, вiкових та iндивiдуальних особливостей аудиторii, характеру навчального матерiалу, мiри складностi його змiсту.

Паузи у мовленнi визначаються як тимчасовi зупинки його звуВнчання. Паузи роздiляють мовленнiвий потiк на складовi частини i вiдiграють значну роль в органiзацii сприймання та засвоiння маВнтерiалу.

Слiд пiдкреслити, що мовлення педагога без пауз сприймаiтьВнся аудиторiiю приблизно так, як мовлення в швидкому темпi. ХаракВнтерною особливiстю такого мовлення i монотоннiсть. Водночас поВнтрiбно звернути увагу на те, що велика кiлькiсть пауз у педагоВнгiчному мовленнi уповiльнюють його темп, негативно впливають на ефективнiсть сприймання матерiалу.

Практика формування педагогiчного спiлкування впевнюi, що запровадження такого технологiчного прийодму як "комунiкативна атака", потребуi використання логiчних та органiзацiйних пауз.

Логiчнi паузи дають змогу педагогу обдумати наступну фразу, а аудиторiя в цей час осмислюi те, що сказав педагог, мобiлiзуi увагу для сприймання нового матерiалу. Органiзацiйнi паузи у "коВнмунiкативнiй атацi" потрiбнi педагогу для того, щоб зосередитись для переходу вiд одного ii етапу до iншого.

В органiзацii смисловоi структури мовлення значна роль наВнлежить й логiчним наголосам. Слiд пам"ятати, що вони визначаВнються як довiльне видiлення одного iз елементiв висловлювання з метою збiльшення його семантичного значення. За допомогою логiчВнних наголосiв видiляються слова, якi несуть бiльше смислове наВнвантаження. Зазначимо, що правильне використання логiчних наголоВнсiв робить мовлення зрозумiлим, точним. Водночас надмiрна кiльВнкiсть логiчних наголосiв збiднюi мовлення, веде до перекручення думки.

З огляду на сказане, нiяк не завадить пiдкреслити, що "коВнмунiкативна атака" буде невдалою або взагалi неможливою, якщо мовлення педагога характеризуiться такими недолiками: неправильВнна дикцiя, невмiння iнтонувати мовлення, неправильнi наголоси, надмiрна чи недостатньо голосна вимова, невиправдане уповiльненВння темпу.

Одним iз необхiдних методiв, що використовуiться в "комунiВнкативнiй атацi", виступаi укрупнення мовлення. Згiдно з працею П.М.Сршова цей метод збiльщуе значущiсть змiсту, що виражаВнiться словами. Це укрупнення мовлення можна проводити таким чиВнном:

потрiбну фразу (ту, яка укрупнюiться), треба "розгорнути", тобто промовляти повiльно (в "розрядку"), подовжуючи голоснi звуВнки i зберiгаючи логiчну стрункiсть фрази;

рiзнi слова, що входять до певноi фрази, укрупнюються не однаковою мiрою, укрупнюiться завжди i обов"язково головне (ударВнне) слово:

укрупнення односкладового чи багатоскладового слова потреВнбуi того, щоб його вимовляти по складах.

Обов'язковим елементом, що потребуi яскравого вираження в "комунiкативнiй атацi", виступаi мускульна мобiлiзованiсть. СутВннiсть та змiст мускульноi мобiлiзованостi доцiльно описати, враВнховуючи точку зору з цього питання П.М.РДршова, яку вiн висловив у книзi "Режиссура как практическая психология" .

Необхiднотакож звернутись до наукових праць П.В.Галаховоi , В.А.Кан-Калика та Н.Д.Нiкандрова . Виходячи iз змiсту цих дослiджень, слiд у мускульнiй мобiлiзованостi видiляти такi елементи:

загальна пiдтягнутiсть мускулатури тiла, зокрема, пiдтягнуВнтiсть мускулатури спини;

помiрна рухомiсть тiла, що забезпечуi строго вiдпрацьовану осанку;

повна узгодженiсть у рухах кiнцiвок i корпусу;

поставлена мiмiчна виразнiсть, вiдсутнiсть неi?рованоi та iмпульсивноi рухливостi м"язiвобличчя;

яскрава зовнiшня виразнiсть, високi динамiчнi якостi, велиВнка кiлькiсть орiiнтовних реакцiй при загальнiй спрямованостi поВнгляду на аудиторiю, що характеризують увагу педагога.

Нагадаiмо, що на формування мускульноi мобiлiзованостi неВнгативно впливають такi показники: скутiсть, обмеженiсть рухiв; вiдсутнiсть значуще виразних жестiв; наявнiсть вiдволiкаючих, беззмiстовних жестiв; наявнiсть одноманiтноi мiмiки; невиразнiсть погляду; метушливiсть.

Проведення "комунiкативноi атаки" вимагаi вiд педагога вмiнВння керувати своiм самопочуттям; переборювати нетворчий настрiй перед i в перiод спiлкування з аудиторiiю. Своiрiдним вiстрям прояву його творчого самопочуття виступаi передстартова готовнiсть до спiлкування, в якiй знаходять своi вiдображенВння комунiкативна настроiнiсть i так звана загальна комунiкативна збудженiсть. Багаторiчний досвiд практичноi дiяльностi з пiдготовВнки майбутнiх педагогiв до професiйного спiлкування показуi, що комунiкативна збудженiсть базуiться на емоцiональностi як здiбВнностi особистостi до емоцiйного переживання певноi якостi.

Важливо пам"ятати. що обов"язковим елементом пiдготовки до "комунiкативноi атаки" виступаi педагогiчна iмпровiзацiя. У психолого-педагогiчних дослiдженням ii визначають як iнВнтуiтивно-логiчний процес миттiвого створення i виконання педагоВнгiчне значущих елементiв творчоi дiяльностi. Педагогiчна iмпроВнвiзацiя, як свiдчить практика, в першу чергу став необхiдною тодi, коли потрiбно якнайшвидше знайти вихiд iз непередбаченоi педагогiчноi ситуацii, що раптово виникла в процесi спiлкування педагога з аудиторiiю, привернути увагу аудиторii до себе. Але треба знати, що досвiдченi педагоги часто планують ii проведення на етапi "комунiкативноi атаки". Новизна змiсту або своiрiдна структура ранi вiдомоi для аудиторii iнформацii, новизна дiй, що необхiднi для виконання педагогiчноi iмпровiзацii, сприяють установленню професiйно-прдагогiчного контакту у спiлкуваннi.

Таким чином, як бачимо, змiст i структура педагогiчноi iм-прсвiзацii можуть наперед не готуздтись. У бiльшостi а випадкiв педагог вибираi слушний момент для реалiзацii спецiально продуВнманоi i часто вiдрепетировано'i iмпровiзацii.

Результати аналiзу наукових робiт В.А.Кан-Калика , В.М.Харькiна впевнюють, що педагогiчна iмпровiзацiя базуВнiться на здiбностi педагога оператиьно i правильно оцiнювати сиВнтуацiю спiлкування i вимагаi наявностi певних умов. ПроаналiзуВнвавши цi умови, вважаiмо за необхiдне подати iх таким чином:

загальнокультурна i професiйна пiдготовка педагога;

ТСрунтовна психолого-педагогiчна i методична пiдготовка пеВндагога;

розвинуте педагогiчне мислення, що даi можливiсть прогнозуВнвати обставини педагогiчноi

дiяльностi й дiяти в них, розвинутi увага, уява, iнтуiцiя;

схильнiсть до органiзацii спiлкування з людьми;

управлiння своiми психiчними станами i вмiння вiльно тримаВнти себе на людях;

володiння комунiкативними вмiннямиВ» знання теорii та методики педагогiчноi iмпровiзацii. Водночас слiд зазначити, що однiiю з найважливiших умов проВнведення iмпровiзацii виступаi якiсна мовленнiва пiдготовка педагоВнга, його вмiння дiяти словом.

РЖмпровiзацiя, як правило, проявляiться в словесних, фiзичВнних або словесно-фiзичних дiях. Словесна дiя в педагогiчнiй iм-провiзацii маi форму монолога, дiалога, реплiки або фрази. Досить рiдко в педагогiчнiй iмпровiзацii в чистому виглядi зустрiчаiться фiзична дiя. Найчастiше вона проявляiться в формi погляду чи жесВнтiв. Широкого використання в педагогiчнiй iмпровiзацii набули словесно-фiзичнi дii.

В.М.Харькiн у структурi педагогiчноiiмпровiзацii виВндiляi чотири етапи. Дамо характеристику цим етапам. Так, перший iз них - етап педагогiчного осявання, тобто зародження педагогiчВнноi iмпровiзацii. Це виражаiться в появi новоi незвичноi думки, iдеi у вiдповiдь на реплiку, запитання аудиторii. Другий етап -миттiве осмислення педагогiчноi iдеi i моментальний вибiр спосоВнбу ii реалiзацii. Тобто на цьому етапi педагог приймав рiшення вiдносно того, якою за своiю суттю повинна бути iмпровiзацiя.

Третiй етап - публiчне втiлення педагогiчноi iмпровiзацii. СпеВнцiалiсти вказують, що цей етап стаi центральним у проведеннi iмВнпровiзацii. Яку б цiкаву iмпровiзацiю не продумап педагог, але головне - втiлення ii у практику спiлкування з аудиторiiю. ЧетВнвертий етап - миттiвий аналiз процесу втiлення педагогiчноi iдеi, моментальне рiшення про продовження чи припинення педагогiчноi iмпровiзацii.

В.А.Кан-Калик у структурi педагогiчноi iмпровiзацiiназивав три етапи. Перший - швидкий оперативний аналiз ситуацii, вибiр засобiв впливу; другий - безпосереднiй вплив (виконання iмпровiВнзацii); третiй - осмислення i переживання результатiв iмпровiзаВнцii .

Як бачимо, В.А.Кан-Калик та В.Н.Херькiн мають однаковi поВнгляди щодо розумiння сутностi етапiв iмпровiзацii.

Успiшнiсть "комунiкативноi атаки" значною мiрою залежить вiд типу поведiнки педагога в перiод проведення iмпровiзацii. У роботi В.А.Кан-Калика вирiзняiться п"ять таких типiв поведiнки:

перший - оператирно-пощуковий, що характеризуiться вiльниВнми, органiчними i плiдними iмпровiзацiйними дiями педагога, якi не викликають значних витрат його енергii, психiчних i емоцiйВнних утруднень;

другий - напружено-перетворюючий, що спрямований на мобiВнлiзацiю всiх ресурсiв особистостi на переборення труднощiв, якi виникли;

третiй - умисно-вiдвернений, який харектеризуiться тим, що педагог свiдомо уникаi ясперрдбпченоi ситуацii дiяльностi;

четвертий -мимовiльно- гальмуючий, що виникаi в результатi розгубленостi i повного гальмування дiй педагога;

п"ятий - зрив, пiд час якого педагог дii безконтрольно, безсистемне, посилюючи конфлiкт i ускладнюючи педагогiчну ситуВнацiю.

Такими, на наш погляд, мають бути основнi характеристики "комунiкативноi атаки". Ще раз пiдкреслимо, що ii проведення поВнтребуi наявностi б педагога рмiнь вербального, неоербального г'пiлiсуоаинн; творчого самопочуття, соцiальноi перцепцii, орiiнтування в ситуацii спiлкування, володiння прсфесiйно-педагсгiчною увагою, самопрезентацii, використання "пристосувань". ВодноВнчас оволодiти "комунiкативною атакою" потрiбно для завоювання iнiцiативи i комунiкативноi переваги у складних ситуацiях проВнфесiйного спiлкування.

Вместе с этим смотрят:

Methods of teaching speech

Modern technologies in teaching FLT

University of Cambridge

WEB-дизайн: Flash технологии

РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському