Громадянство Украiни

План :

1. Поняття громадянства i належнiсть до громадянства Украiни . . . . . . . 2

2. Принципи громадянства Украiни . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6

3. Набуття громадянства Украiни . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .9

4. Припинення громадянства Украiни . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .16

5. Органи, якi вирiшують питання, пов'язанi з громадянством Украiни . . . 18

Лiтература

Громадянство Украiни

1. Поняття громадянства i належнiсть до громадянства Украiни

Громадянство - це структурний елемент правового статусу особи, який розкриваi головний змiст звтАЩязку людини i держави, взаiмовiдносин громадянина з дерВнжавою та суспiльством.

Поняття тАЮгромадянинтАЭ виникло ще за середньовiчВнчя, коли в результатi подiту працi виникають мiста, а в них складаiться суспiльно-полiтичний лад iз своiм iнститутом середньовiчного мiстового громадянства. Тодi поняття тАЮгородянинтАЭ ототожнювалося з поняттям тАЮгроВнмадянинтАЭ, як синонiмом вiльноi людини, яка надiлена визначальною повнотою полiтичних i майнових прав. Пройшло чимало часу, поки наприкiнцi XVIII - на поВнчатку XIX ст. громадянство стало предметом правового регулювання, тiльки тодi почав формуватися iнститут громадянства, який вiдповiдаi сьогоденню.

Протягом тривалого часу у вiтчизнянiй лiтературi громадянство визначалось як належнiсть особи до дерВнжави, а iнколи - при визначеннi поняття громадянВнства - держава порiвнювалася з органiзацiiю, яка маi фiксований склад членiв, а громадянство - iз членством у такiй органiзацii. В радянськiй лiтературi громадянство визначалось як особливий полiтико-правовий зв'язок особи з державою, який базуiться на юридичному визВннаннi державою даноi особи своiм громадянином i який реалiзуiться в поширеннi на таку особу суверенноi влаВнди держави незалежно вiд мiсця проживання.

У цих визначеннях вiдображена концепцiя примату держави над особою, а це, звичайно, i не досить вдаВнлим. Тому що, по-перше, людина не належить державi: громадянство - стiйкий юридичний звтАЩязок особи i держави. По-друге, це й не членство конкретноi людини в держава, адже держава - не асоцiацiя людей.

Першими кроками на шляху становлення iнституту громадянства Украiни пiсля проголошення незалежностi нашоi держави був Закон тАЭПро правонаступництво УкраiнитАЭ вiд 12 вересня 1991р., у ст. 9 якого закрiплено, що тАЭвсi громадяни Союзу РСР, якi на момент проголошення незалежностi Украiни проживали на територii Украiни, i громадянами УкраiнитАЭ, а також Закон Украiни тАЭПро громадянство УкраiнитАЭ вiд 8 жовтня 1991р. Указом Президента Украiни вiд 31 березня 1992р. Було затверджене тАЭПоложення про порядок розгляду питань, повтАЩязаних з громадянством УкраiнитАЭ. Цими нормативними актами вперше було визначено поняття громадянства Украiни, коло осiб, якi стали громадянами незалежноi Украiнськоi держави, порядок набуття та припинення громадянства Украiни .У звтАЩязку з припиненням Конституцii Украiни 28 червня РЖ996р. виникла необхiднiсть, приведення всiх нормативних актiв у вiдповiднiсть до Конституцii Украiни. Верховна Рада Украiни ухвалила нову редакцiю Закону про громадянство Украiни 16 квiтня 1997 р. Цей Закон набув чинностi 20 травня 1997р. Вiдповiдно до Закону тАЭПро громадянство УкраiнитАЭ i в його розвиток 6 листопада 1997 р. був виданий указ Президента Украiни тАЮ Про заходи щодо полiпшення органiзацii розгляду питань громадянстватАЭ .

Закон Украiни тАЭПро громадянство УкраiнитАЭ Визначаi громадянство Украiни якi тАЭпостiйний правовий звтАЩязок особи та Украiнськоi держави; що знаходить свiй вияв у iх взаiмних правах та обовтАЩязкахтАЭ. Дане правове визначення даi змогу розкрити iстотнi ознаки громадянства Украiни.

Вченi, якi розглядiли громадянство як певний звтАЩязок , - i Закон про громадянство Украiни також пiдтверджуi, що це саме звтАЩязок, визначили його постiйний характер. Так, не всякий правовий звтАЩязок особи з державою буде розглядатись як громадянство. Наприклад, характер вiдносин мiж iноземцем, який постiйно приживаi в Украiнi, та Украiнською державою визначаiться також як правовий зв'язок. Але вiн вiдмiнний того, що iснуi мiж громадянином Украiни та Украiнською державою. Вiдмiннiсть правового звтАЩязку УкраiнсьВнкоi держави зi своiми громадянами та з iноземцями поВнлягаi насамперед у тому, що правовий звтАЩязок мiж гроВнмадянином Украiни та Украiнською державою i стiйВнкий, вiн виникаi з моменту набуття особою украiнськоВнго громадянства i продовжуiться до ii смертi (або приВнпинення украiнського громадянства). А звтАЩязок iноземця чи особи без громадянства з краiною перебування тимчасовий, бо припиняiться пiсля його виiзду за межi краiни i може бути поновлений тiльки при поверненнi, в даному разi, в Украiну. ЗвтАЩязок мiж громадянином та Украiнською державою не притiняiться навiть в разi виiзду громадянина за межi Украiни,

Законодавство Украiни виходить з того, що це двоВнстороннiй звтАЩязок, який може припинитися тiльки у встановленому законом порядку i за наявностi вiдВнповiдних умов не в однiii, а в обох сторiн. Стiйкiсть правового звтАЩязку тАФ одна з характерних рис громаВндянства Украiни. Тобто цей правовий зв'язок не змiнюiться й не послаблюiться вiд того, цю громадянин виiжджаi за межi своii держави. Громадянство не змiВннюiться пiд впливом зовнiшнiх факторiв. Для набуття чи змiни громадянства необхiднi дii як певноi особи, так i держави.

У визначеннi громадянства Украiни, яке даiться в преамбулi Закону тАЮПро громадянство УкраiнитАЭ, пiдкреВнслюiться правовий характер звтАЩязку особи й Украiнськоi держави. Громадянство тАФ правовий, а не фактичний стан. Громадян держави не можна розпадати як сукупВннiсть осiб, що проживають на ii територii, оскiльки за цiiю ознакою останнi утворюють населення краiни тАФ категорiю демографiчну. Термiном тАЮнаселеннятАЭ охоплюВнються не тiльки громадяни певноi держави, а й iноземцi та особи без громадянства, якi проживають в краiнi. Громадянином держави особа i не в силу того, що проВнживаi на ii територii, а внаслiдок iснування мiж особою i державою певних правових звтАЩязкiв.

Законодавство Украiни закрiплюi положення про те, що цей звтАЩязок правовий i тим самим визначаi громаВндянство як правовий iнститут. Але визначення громаВндянства, наведене в Законi, не вiдповiдаi на питання: i громадянином Украiни? Законодавець на перше мiсце ставить правовий звтАЩязок. Наведене в преамбулi Закону визначення показуi, чим i громадянство, але не визначаi, хто i громадянами, i не даi. вiдповiдi на питання про змiст прав i обовтАЩязкiв даних суб'iктiв конституцiйного права Украiни.

Аналiзуючи Закон про громадянство Украiни, необхiдно звернути увагу на ст. 2 Закону, яка маi назву тАЮНалежнiсть до громадянства УкраiнитАЭ. Визначаючи коло осiб, якi i громадянами Украiни, законодавець використовуi термiн тАФ тАЮналежнiстьтАЭ. Належнiсть, за Законом про громадянство Украiни, i однiiю з найважливiших характеристик громадянства Украiни.

Проблема громадянства винятково важлива як д науки конституцiйного права Украiни, так i для практичноi державно-правовоi дiяльностi. Громадянство однiiю з iстотних ознак державного суверенiтету, а п суверенiтетi Украiнськоi держави, у свою чергу, мiститься джерело iснування й розвитку громадянства Украiни.

РЖнститут громадянства повтАЩязаний не тiльки з реалiВнзацiiю державного суверенiтету, а й з обовтАЩязком держаВнви забезпечувати права людини в Украiнi. Зокрема, у преамбулi Закону тАЮПро громадянство УкраiнитАЭ зазначаiться, що тАЮправо на громадянство i невiдтАЩiмним правом людинитАЭ. Це положення повнiстю вiдповiдаi Загальнiй Декларацii прав людини вiд 10 грудня 1948 р. Громадянство, як субтАЩiктивне право людини, визнаiться в Украiнi невiд'iмним правом людини. РЗ в ньому планi законодавВнство про громадянство Украiни виходить з вимог мiжнародно-правових стандартiв забезпечення прав та свобод людини.

На пiдставi чинного законодавства Украiни i враховуючи наявнi в правовiй науцi погляди, можна визнали ти громадянство Украiни як невiдтАЩiмне право людини суть якого полягаi у постiйному правовому звтАЩязку особи з Украiнською державою, що породжуi у них взаiмнi права та обовтАЩязки, визначаi належнiсть особи до Украiнськоi держави, i в силу якого держава гарантуi й захищаi конституцiйнi права та свободи своiх громадян як в краiнi, так i за й межами.

Термiн тАЮгромадянствотАЭ можна розглядати i як праВнвовий iнститут, тобто як сукупнiсть правових норм, що охоплюють специфiчну сферу суспiльних вiдносин мiж особою i державою. За характером та значенням цей iнститут маi конституцiйний характер. При вирiшеннi питання про мiсце iнституту громадянства в системi конституцiйного права, передусiм виходимо iз вiдпоВнвiдних норм i положень Конституцii Украiни та чинного законодавства Украiни.

У першому роздiлi Конституцii Украiни зазначаiтьВнся, що тАЮв Украiнi iснуi iдине громадянствотАЭ (ст. 4). ТаВнкож про громадянство йдеться у другому роздiлi КонВнституцii, який закрiплюi права, свободи та обов'язки людини й громадянина. Пiдстави набуття i припинення громадянства Украiни визначаються Законом Украiни "Про громадянство Украiни".

Держава, реалiзуючи свiй суверенiтет, визначаi юриВндичнi пiдстави, за якими та чи iнша особа визнаiться громадянином Украiни. Ч. 1 ст. 2 Закону про громадянВнство стосуiться тих осiб, якi набули громадянство Украiни в порядку правонаступництва держави. Це поВнложення повнiстю вiдповiдаi Законовi про правонаступництво Украiни i визначаi, що громадянами Украiни i усi громадяни СРСР, якi на момент проголошення незаВнлежностi Украiни постiйно проживали на територii УкВнраiни. Ч. 2 ст. 2 Закону враховуi положення першоi реВндакцii Закону про громадянство i визначаi належнiсть до громадянства Украiни тих осiб, якi постiйно проВнживали на територii Украiни на момент набрання чинВнностi Законом про громадянство вiд 8 жовтня 1991 р., тобто 13 листопада 1991 р.

Принципово нове положення, порiвняно з попередВнньою редакцiiю Закону, мiститься у ч. З ст. 2 Закону про громадянство. Ця частина стосуiться етнiчних украВнiнцiв та iхнiх нащадкiв, якi виявили бажання повернуВнтися на Батькiвщину i пiдтвердити украiнське громадянВнство, за умови, що вони не перебувають у громадянствi iншоi держави. Зазначена категорiя осiб може визначиВнтися з украiнським громадянством шляхом подання заВняви в органи внутрiшнiх справ за мiсцем постiйного проживання або у вiдповiдне дипломатичне представництво чи консульську установу Украiни за кордоном якщо особа постiйно проживаi за кордоном, до 31 грудня 1999 р.

Належнiсть до громадянства Украiни забезпечуi шиВнроке коло прав i свобод у рiзноманiтних сферах життя Так, згiдно iз чинним законодавством Украiни, громаВндяни Украiни мають право брати участь у керiвництвi державними справами шляхом участi у виборах та у всеукраiнському й мiсцевих референдумах. Громадяни Украiни надiленi також iншими, не менш важливими правами й свободами i мають право вимагати вiд держави захисту своiх прав. Так, дипломатичнi представництва та консульськi установи Украiни зобовтАЩязанi вживати заходiв для забезпечення громадянам Украiни можливостi користуватися в повному обсязi правами, наданими iм законодавством краiни перебування, мiжнародними договорами, учасниками яких i Украiна i держава перебування, у встановленому закоВннодавством порядку захищати iхнi iнтереси, що охороняються законом, а в разi необхiдностi тАФ вживати за ходiв для поновлення порушених прав громадян Украiни.

Належнiсть до громадянства Украiни i найважливiшою передумовою обов'язку держави захищати в повному обсязi права i свободи своiх громадян, якi за крiпленi в Конституцii та Законах Украiни не тiльки ш територii держави, а й за ii межами. Важливими i поВнложення Конституцii Украiни i Закону Украiни про громадянство про те, що тАЮгромадянин Украiни не може бути вигнаний за межi Украiни або виданий iншiй державiтАЭ.

Документами, якi пiдтверджують громадянство Украiни, i паспорт громадянина Украiни, а для осiб вiком до 16 рокiв тАФ свiдоцтво про народження. Пiдтвердження громадянства Украiни провадиться в iндивiдуальному порядку. Першi роки пiсля проголошення незалежностi. Украiни у паспортах СРСР проставлялася вiдмiтка проте, що особа належить до громадянства Украiни. Тепер громадянство Украiни пiдтверджуiться паспортом громадянина Украiни.

2.Принципи громадянства Украiни

Повнiстю розкрити поняття громадянства з науцi конституцiйного права можна лише тодi, коли проаналiзувати не тiльки його змiст, функцiональне признаВнчення, а й принципи громадянства Украiни. Саме принципи i тим началом, основою, яка цементуi, звтАЩязуi рiзноманiтнi аспекти громадянства.

У своiй сукупностi принципи громадянства складаВнють своiрiдну систему, кожен елемент якоi вiдображаi характер i сутнiсть громадянства. Генезис цих принципiв випливаi iз самоi природи iнституту громадянства. А ця природа, як вiдомо, маi двоякий характер.

Громадянство тАУ це невiдтАЩiмна частина всiii системи права, а вiдтак iй властивi загальнi принципи, якi харакВнтеризують цю систему. Проте iнститут громадянства вiдносно вiдособлена частина правовоi матерii з притаВнманними iй структурними i функцiональними характеВнристиками, конкретним правовим наповненням.

Принципи громадянства подiляються на загальнi i спецiальнi. Загальнi принципи громадянства втiленi в Конституцii Украiни, Декларацii прав нацiональностей Украiни, Законi про нацiональнi меншини. Законi про громадянство Украiни. Це, зокрема, принцип повноВнвладдя народу; демократизму; iнтернацiоналiзму; втiленВння в iнститутi громадянства ознак суверенiтету держави, поiднання iнтересiв суспiльства, держави i особи; повага до норм мiжнародного права тощо.

Цi принципи властивi не тiльки iнститутовi громаВндянства, а й iншим полiтичним, соцiальним та правовим iнститутам. Вони виступають як структуроутворюючi елементи взаiмовiдносин особи i держави.

Спецiальнi правовi принципи тАУ це, по сутi, принВнципи громадянства Украiни, тобто тi вихiднi засади, iдеi, якi закрiпленi в законодавствi, взаiмовiдносинах мiж державою та особою,, i якi складають цiлiсну систему, що i основою всього законодавства про громадянство Украiни. Цi принципи лежать в основi конкретних вiдносин особи i держави з приводу виникнення чи припинення громадянства. Такi принципи реалiзуються в конкретних правовiдносинах на основi вiдповiдних фактiв тАУ народження, клопотання про надання статусу громадянина Украiни, вихiд з нього тощо.

До таких принципiв належать: iднiсть громаВндянства Украiни; рiвне громадянство як основа правового статусу особи; загальний порядок прийому до громаВндянства У краiни; поiднання принципу ТСрунту i принципу кровi; невизнання автоматичноi втрати громадянства; недопустимiсть позбавлення громадянства; iднiсть гроВнмадянства членiв сiмтАЩi; невизнання подвiйного громаВндянства; дозвiльний порядок виходу з громадянства; принцип невидачi громадян Украiни iноземнiй державi; свобода i добровiльнiсть вибору громадянства; збереВнження громадянства Украiни особами, якi проживають за кордоном.

Принцип iдиного громадянства Украiни закрiплеВнний у ст. 4 Конституцii Украiни. РДдине громадянство i необхiдною умовою iснування суверенноi, унiтарноi держави. До Украiни входить Автономна Республiка Крим, але ii наявнiсть не порушуi принципу iдиного громадянства Украiни.

У ст. 1 Закону Украiни про громадянство в редакцii вiд 8 жовтня 1991 р зазначалось, що в Украiнi iснуi iдине громадянство. Але припускалась можливiсть iснування подвiйного громадянства на пiдставi двостороннiх i мiжнародних договорiв. Конституцiя Украiни i Закон про громадянство в новiй редакцii не мають iнституту подвiйного громадянства в Украiнi. Свiтовим спiвтоваВнриством не схвалюiться практика бiпатризму, тобто iсВннування осiб з подвiйним громадянством. Подвiйне гроВнмадянство часто створюi ускладнення як для осiб з подвiйним громадянством, так i для держав, громадянами яких i зазначенi особи, адже кожна iз держав вимагаi вiд громадянина виконання необхiдних саме iй громадянських обовтАЩязкiв. Чимало держав, згiдно iз нормами мiжнародного права, укладають договори про запобiгання випадкiв подвiйного громадянства i тим самим зобовтАЩязують осiб вибрати одне з можливих для них гроВнмадянств.

Законодавство Украiни про громадянство спрямоваВнне на скорочення випадкiв бiпатризму та апатризму (без громадянства). Воно даi можливiсть особам, що проВнживають на територii Украiни, отримати громадянство Украiни i володiти всiма конституцiйними правами i свободами, вiдповiдними обов'язками громадянина УкВнраiни. Наше законодавство виходить з того, що кожний маi право набути та припинити громадянство Украiни вiдповiдно до Закону. При цьому не приймаються до уваги походження, соцiальне положення, расова та наВнцiональна належнiсть, стать, освiта, вiдношення до релiгii, полiтичнi та iншi переконання. Належнiсть особи до громадянства Украiни даi змогу брати участь у здiйсненнi державноi влади. Законодавство Украiни про громадянство не робить вiдмiнностей у правовому стаВнтусi громадян вiд пiдстави набуття громадянства: за наВнродженням, у звтАЩязку з прийняттям громадянства, поноВнвленням у громадянствi тощо. Громадянство Украiни i рiвним незалежно вiд пiдстав його набуття.

Принцип iдностi громадянства членiв сiмтАЩi реалiВнзуiться передусiм при визначеннi громадянства дiтей вiком до 16 рокiв у випадку змiни iх громадянства, але украiнське законодавство не забороняi членам сiмтАЩi маВнти рiзне громадянство.

Принцип недопущення автоматичноi втрати громаВндянства Украiни закрiплений у Законi Украiни про гроВнмадянство Украiни. Громадянство Украiни втрачаiться тiльки пiсля настання юридичного факту, а саме тАУ виВндання Указу Президента Украiни, при наявностi пiдстав, зазначених в Законi про громадянство.

Суть положення про право кожноi людини на гроВнмадянство в тому, що всiм комплексом прав людини можна володiти, тiльки маючи громадянство тiii чи iншоi держави, оскiльки i права людини, невiдтАЩiмно повтАЩязанi з iснуванням у особи громадянства.

Нiхто з громадян Украiни не може бути позбавлений права змiнити громадянство. Проте стiйкий характер правових звтАЩязкiв особи i Украiнськоi держави не ознаВнчаi насильницького, примусового утримання особи в громадянствi. Це обмежувало б ii свободу, тому в закоВннодавствi передбаченi нежорсткi правила виходу з гроВнмадянства Украiни.

Громадянин Украiни не може бути позбавлений свого го громадянства. Ця заборона виходить з права людин, на громадянство, двостороннього характеру звтАЩязкiв по громадянству мiж людиною i державою, який передбачаi неприпустимiсть розiрвання цих звтАЩязкiв як однiiю, так другою стороною без взаiмноi згоди.

Принцип збереження громадянства Украiни особами, якi проживають за межами держави, закрiплений у ст. 7 Закону про громадянство Украiни. Ця норма гуртуiться на природному правi людини вибирати мiсце свого проживання, вiльно виiжджати за кордон i без перешкод повертатися. Це закрiплюi Конституцiя Украiни у ст. 33.

Громадянство як правовий звтАЩязок людини з державою iснуi й за межами територiальноi юрисдикцii держави. Тому ст. 8 Закону передбачаi, що тАЮУкраiнська держава здiйснюi захист i заступництво громадян Украiни, якi перебувають за ii межамитАЭ. Принцип захисту i пiклування, про громадян Украiни вiдповiдаi ст. 25 Конституцii Украiни, яка проголошуi: тАЮУкраiна гарантуi пiклування та захист своiм громадянам, якi перебуваi за ii межамитАЭ.

Громадянство Украiни засноване на запереченнi тематичноi його змiни при укладеннi або розiрваннi шлюбу громадянином Украiни з особою, яка не належить до громадянства Украiни, а також при змiнi громадянства одним з подружжя. Ст. 6 Закону про громадянство Украiни вiдображаi сутнiсть громадянства як iндивiдуального, персонального звтАЩязку особи з Украiнською державою, неприпустимiсть автоматичного припинення громадянства без вiдповiдного волевиявлення особи i збереження встановленого порядку. Ця стаття маi iстотне значення тому, що за законодавством деяких краiн вступ до шлюбу з iноземною особою або розiрвав шлюбу з нею часом призводить до змiн громадянства. Так, у деяких латиноамериканських краiнах жiнка, я вступила до шлюбу з iноземцем, автоматично набуваi громадянство свого чоловiка. У таких випадках iнодi ви никають складнощi з визначенням громадянства дiтей, колiзii з подвiйним громадянством.

Ст. 25 Конституцii Украiни закрiплюi таке положенВння: тАЮГромадянин Украiни не може бути вигнаний за меВнжi Украiни або виданий iншiй державтАЭ Це пiдтверджуi принцип неприпустимостi видачi громадянина Украiни iноземнiй державi, якiй закрiплений у ст. 9 Закону.

Обсяг прав i свобод, якими може користуватися людина в державi, а також обсяг обовтАЩязкiв, якi на неi поВнкладаються цiiю державою, перебувають у прямiй залежВнностi вiд наявностi чи вiдсутностi у неi громадянства вiдповiдноi держави. Громадянки перебуваi пiд сувереВннiтетом держави, ii вона може вимагати вiд нього викоВннання обовтАЩязкiв, навiть якщо вiн перебуваi за межами держави.

Конституцiйне законодавство Украiни виходить з того, що людина, й життя i здоровтАЩя, честь та гiднiсть, недоторканiсть i безпека визнаються найвищою соцiальВнною цiннiстю, що права й свободи людини та iх гаранта визначають змiст i спрямованiсть дiяльностi держави.

З. Набуття громадянства Украiни

Основним i найбiльш поширеним способом набуття громадянства i фiлiацiя (filiation тАФ фр. тАФ звтАЩязок, наВнступництво, розвиток у формi наступництва, повторенВння), тобто набуття громадянства за народженням

Другим способом набуття громадянства i так зване укорiнення, або набуття громадянства в порядку натуВнралiзацii. Натуралiзацiя (naturalis тАФ лат. тАФ достовiрний, законний) розподiляiться, в свою чергу, на двi основнi областi:

1) iндивiдуальну по заявах;

2) в силу правонаступництва держав.

Враховуючи специфiчнi принципи громадянства УкВнраiни, пригадаiмо принцип iдиного порядку набуття громадянства, який вiдображений у Законi тАЮПро громаВндянство УкраiнитАЭ i який i стабiлiзуючою основою нашоВнго iнституту громадянства.

Саме поняття тАЮiдиний порядоктАЭ передбачаi унiверВнсалiзацiю процедур, вiдмову як вiд спрощеного, так i Ускладненого порядку набуття громадянства Украiни. Такий порядок ТСрунтуiться на демократизмi, вiдсутностi будь-яких обмежень за ознаками статi, вiку, нацiональВнностi, роду i характеру занять тощо.

РДднiсть такого порядку забезпечуiться пiдставами i умовами набуття громадянства Украiни. Ст. 11 Закону про громадянство Украiни зазначаi, що пiдставами наВнбуття громадянства i:

1) народження;

2) походження;

3) прийняття до громадянства Украiни;

4) поновлення громадянства Украiни;

5) iншi пiдстави, передбаченi мiжнародними договорами Украiни, якi ратифiковано Верховною Радою УкВнраiни.

Даний перелiк пiдстав для набуття громадянства i вичерпним. Це означаi, що жоднi iншi законодавчi чи пiдзаконнi акти не можуть встановлювати додаткових пiдстав набуття громадянства, або ж скасувати чи обмежувати iх дiю.

Як бачимо, головною постiйно дiючою пiдставою поповнення корпусу громадян i фiлiацiя або набуття громадянства за народженням.

Згiдно iз загальноприйнятими принципами мiжнародного права, кожна дитина маi право на громадянство. Це положення мiститься у принципi 3 Декларацii прав дитини 1959 р. i в п. З ст. 24 Мiжнародного пакту про громадянськi та полiтичнi права 1966 р. Отже, згiдно з нормами мiжнародного права, дитина нi за яких умов не може бути особою без громадянства.

Громадянство за народженням набуваiться, у свою чергу, на основi двох принципiв: тАЮправа кровiтАЭ або тАЮправа грантутАЭ. Нинi законодавство Украiни, як i бiльшостi краiн свiту, передбачаi змiшану систему, при якiй переважне значення тАЮправа кровiтАЭ поiднуiться з тАЮправом грантутАЭ.

Вибiр або переважання того чи iншого принципу обумовлено, головним чином, полiтикою держави в деВнмографiчнiй галузi. РЖ якщо держава зацiкавлена у швидкому зростаннi свого населення, вона може використоВнвувати цi два права повнiстю.

тАЮПраво кровiтАЭ в чистому виглядi практично дii лише в скандинавських державах, де тАЮправо ТСрунтутАЭ застосоВнвуiться тiльки до дiтей, банки яких невiдомi. "Право ТСрунту" переважаi або маi рiвне значення з тАЮправом кровiтАЭ здебiльшого в краiнах англо-американськоi сиВнстеми права, а також в деяких латиноамериканських краiнах, таких, як Аргентина, Куба.

В областi набуття громадянства за народженням не iснуi однаковоi практики держав. 1 тому, в силу колiзii законодавства рiзних держав, саме у цiй галузi найчастiВнше трапляються випадки, що призводять до подвiйного громадянства.

тАЮПраво кровiтАЭ тАФ дитина набуваi громадянства батьВнкiв незалежно вiд мiсця народження; тАЮправо ТСрунтутАЭ тАФ дитина стаi громадянином тiii держави, на теритоВнрii якоi вона народилась; незалежно вiд громадянства батькiв.

Ст. 12 Закону про громадянство Украiни вказуi, що "дитина, батьки якоi на момент народження перебуВнвають в громадянствi Украiни, i громадянином Украiни незалежно вiд того, чи народилась вона на територii Украiни, чи за ii межами". Ця норма вiдтворюi правила сiмейного законодавства Украiни. Закон Украiни чiтко визначаi, що коли хоч один з батькiв i громадянином Украiни на момент народження дитини, то дитина i громадянином Украiни:

1) якщо вона народилася за межами держави, але батьки або один з них у цей час постiйно проживали на територii Украiни;

2) якщо вона народилася на територii Украiни тАУ враховуiться принцип тАЮправа територiiтАЭ.

При рiзному громадянствi батькiв, один з яких на момент народження дитини перебував у громадянствi Украiни, якщо в цей час обоi батькiв постiйно проживали за межами Украiни, громадянство дитини, яка народилася за межами Украiни, визначаiться за письмоВнвою згодою батькiв.

Дитина, один з батькiв якоi на момент ii народження перебував у громадянствi Украiни, а iнший був особою без громадянства, чи невiдомим i громадянин. Украiни незалежно вiд мiсця ii народження.

У разi встановлення батькiвства дитини, мати якоi i особою без громадянства, а батько тАФ громадянин Украiни, дитина, яка не досягла 16тАУти рокiв стаi громадянином Украiни незалежно вiд мiсця ii народження (п. 4 ст. 13 Закону).

Ст. 14 i 15 Закону встановлюють громадянство дiтей батьки яких невiдомi або батьки яких i особами безгромадянства що постiйно проживають в Украiнi, iхнi дiти i громадянами Украiни.

Вказанi. положення забезпечують максимальну можливiсть для визнання громадянином Украiни, а також допомагають зменшенню i усуненню випадкiв без громадянства дiтей. Принагiдно зауважимо, що Закон виключаi можливiсть будь-якоi перевити громадянства батька, як це в законодавствi Англii, Нiмеччини та. деяких iнших краiн.

Другим iз найбiльш поширених способiв набуття громадянства i натуралiзацiя, яка може здiйснюватись як в силу правонаступництва держав, так i за iндивiдуальними заявами.

В силу правонаступництва нове громадянство виникаi в результатi подiлу або об'iднання держав. ГроВнмадянство в такому разi виникаi в результатi появи ноВнвого субтАЩiкта мiжнародного права. Особа в такому рал продовжуi залишатися на територii нового субтАЩiкта мiжнародного права i не заявляi про свiй намiр вийти нового громадянства. Саме так. величезна кiлькiсть осiб здобула громадянство теля розвалу Радянського Союз в тому разi громадянство Украiни тАФ новоi субтАЩiкта мiжнародного права i не незалежноi держави. Як бачимо, тАЮпитання про вплив правонаступництвi суверенiтету на громадянство жителiв держав тАУ попередника i одним iз найважливiшихтАЭ.

Натуралiзацiя за iндивiдуальними заявами регламенВнтуiться внутрiшнiми нормами права. Безумовне право повнолiтнього iноземця на натуралiзацiю нi в мiжнародВнному, нi в нацiональному правi не закрiплене. Проте, як уже згадувалось, ч. 1 ст. 15 Загальноi декларацii прав людини зазначаi, що тАЮкожна людина маi право на гроВнмадянствотАЭ. Та це тiльки, так би мовити, рекомендацiя Тобто людина не надiлена вiд народження правом на громадянство якоi-небудь конкретноi держави, i поряВндок натуралiзацii iноземцiв у формi дозволу держави регламентуiться нормами права цiii держави.

У деяких краiнах законодавство, крiм звичайноi наВнтуралiзацii, передбачаi набуття громадянства шляхом реiстрацii. У Великобританii цей вид набуття громаВндянства передбачаiться для жителiв англiйських заВнморських територiй та для Дiтей англiйських громадян, якi народились за кордоном; за народженням.

Росiйський Закон про громадянство (ст. 12 та ст. 18) передбачаi птАЩять категорiй осiб, якi набувають громадянВнство Росii в порядку реiстрацii Серед них, наприклад, тАЮособи, у яких чоловiк або пружина, чи родич по прямiй лiнii i громадянином Росiйськоi ФедерацiiтАЭ, також це особи тАУ громадяни колишнього СРСР, якi проживають на територii держав, якi входять до складу СРСР, а таВнкож прибулi для проживання на територiю Росiйськоi Федерацii пiсля 6 лютого 1992р., якщо вони протягом 3-х рокiв з моменту набрання чинностi цього Закону виявлять бажання набути громадянства Росiйськоi ФедеВнрацiiтАЭ.

Набуття громадянства шляхом реiстрацii мiжнародВнним правом не регламентуiться.

Натуралiзацiiю в силу закону i такий вид натуралiВнзацii, який не заснований на власному виборi особи. НаВнтуралiзацiя в силу закону може бути правовим наслiдком усиновлення, встановлення опiки тощо. Так, ст. 25 ЗаВнкону тАЮПро громадянство УкраiнитАЭ передбачаi, що диВнтина, яка i iноземним громадянином або особою без громадянства i яку усиновляють громадяни Украiни стаi громадянином Украiни.

Дитина, яка i iноземним громадянином i яку всиновлюi подружжя, один з якого i громадянином Украiни, а другий - особою без громадянства, стаi громадянином Украiни.

Дитина, яка i особою без громадянства i яку усиновлю i подружжя, один з якого i громадянином УкраВнiни, стаi громадянином Украiни".

Критерiiм правомiрностi натуралiзацii i добровiльнiсть з боку натуралiзованоi особи, яка виражаiте або в подачi заяви про натуралiзацiю, або в згодi на натуралiзацiю при територiальних змiнах.

Характерними рисами натуралiзацii i: по-перше, те, що це тАФ акт суверенноi держави; по-друге, натуралiзацiя тАФ це надання громадянства тiii чи iншоi держави фiзичнiй особi, яка не маi цього громадянства на момент натуралiзацii; по-третi, натуралiзацiя реалiзуiться ь порядку, встановленому даною державою; по-четверте. натуралiзацiя здiйснюiться за проханням i за згодою зацiкавленоi особи. Згода на натуралiзацiю повинна бути чiтко обумовлена.

Таким чином, набути громадянство Украiни шляхом натуралiзацii за iндивiдуальними заявами можуть iноземнi громадяни та особи без громадянства. Для цього iм потрiбно виконати зазначенi у ст. 16 Закону про громадянство Украiни умови:

1) вiдмовитись вiд iноземного громадянства;

2) постiйно проживати на територii Украiни протягом останнiх п'яти рокiв перед подачею клопотання. Це правило не поширюiться на осiб, якi прибули в Украiни на постiйне проживання i виявили бажання стати громадянами Украiни за умов, якщо вони народились й довели, що хоча б один iз iхнiх батькiв, дiд чи баба народилися на ii територii, i не перебувають у громадянствi iнших держав;

3) володiти украiнською мовою в обсязi, достатньому для спiлкування;

4) мати законнi джерела iснування;

5) визнавати i виконувати Конституцiю Украiни т Закони Украiни.

Вказанi вимоги можуть не враховуватись тiльки у виняткових випадках, а саме щодо осiб, якi мають виВндатнi заслуги перед Украiнською державою. Рiшення щодо цих осiб приймаi Президент Украiни.

Умова постiйного проживання на територii Украiни перед прийняттям громадянства маi велике значення як для особи, що подаi клопотання про прийняття до гроВнмадянства, так i для держави Якщо особа вирiшуi стати громадянином Украiни, то вона, звичайно, повинна поВнважати закони i Конституцiю, знати суспiльно-полiтичну ситуацiю в краiнi, вiдмовитись вiд iноземного громаВндянства. Також цiлком слушне й те, що для повноцiнноВнго життя особа повинна знати мову i мати законнi джерела iснування. Цi умови вiдповiдають "критерiям демократичностi i справедливостi, а значить iнтересам громаВндян i держави. Вилучення хоча б однiii iз зазначених умов тАФ i особа просто не зможе повноцiнно користуваВнтися правами громадянина Украiни i виконувати його обов'язки, тобто фактично не зможе бути громадянином Украiни. Саме тому така особа i юридичне не може бути громадянином Украiни".

Застосований у законi принцип, вiдповiдно до якого здiйснюiться прийняття до громадянства Украiнськоi держави, можна сформулювати так: прийнятими до нього можуть бути з усiх бажаючих лише тi особи, якi мають реальнi умови користуватися правами i виконувати обоВнв'язки громадянина Украiни.

Законодавство Украiни встановлюi обмеження щодо набуття громадянства окремими особами. Зокрема, в громадянство Украiни не приймаються особи, якi:

"1) вчинили злочини проти людства чи здiйснювали геноцид, чинили насильницькi дii проти нацiональноi державностi Украiни;

2) засудженi до позбавленню волi до зняття судиВнмостi;

3) перебувають пiд слiдством або уникають покаранВння чи вчинили злочин на територii iншоi держави;

4) перебувають на вiйськовiй службi, у службi безпеки, в правоохоронних органах, органах юстицii або органах державноi влади iноземноi державитАЭ.

Подiбнi умови прийому до громадянства встановлюi кожна демократична держава. Наприклад, в Конституцii Францii вказано, що в громадянство не приймаються особи, тАЮякщо характер i спосiб життя iх не визнанi гiднимитАЭ.

Як бачимо, такi обмеження цiлком доцiльнi, оскiльки прийом до громадянства тАУ це двостороння акцiя, з якоi однiiю з сторiн i особа, яка клопочеться про надання громадянства, а iншою тАФ держава. Безперечнi. держава не може байдуже ставитись до надання громадянства, особливо зараз, в умовах зростання злочинностi, тероризму.

Пiдставою для набуття громадянства i також iнша форма, що наближаiться до натуралiзацii тАФ репатрiацiя (повернення на батькiвщину та вiдновлення в громадянствi). Поновлення у громадянствi Украiни можливе для особи, яка ранiше перебувала у громадянствi Украiни, але потiм з якоiсь причини втратила це громадянство. Вiд натуралiзацii поновлення в громадянствi вiдрiзняiться спрощеним порядком вирiшення питання. В такому випадку не враховуються положення абзацу першого пункту третього частини другоi ст. 16 Закону про громадянство Украiни.

Набуття громадянства може бути передбачене i мiж народними угодами, що стосуються територiальних змiн. При територiальних змiнах, тАЮколи якась територiя перг ходить вiд однiii держави до iншоi, жителям такоi терн тора надаiться право обирати громадянство тiii чи iншоi державитАЭ. В такому випадку маi мiсце така форма; .як оптацiя (optatio тАФ лат. вибiр; бажання) або вибiр громадянства за бажанням. Прикладом може бути протокол по радянсько-чехословацькому договору 1945р. про Закарпатську Украiну. Указом Президii Верховноi Ради вiд 31 жовтня 1946 р. на пiдставi Угоди мiж УрядаВнми СРСР i Чехословацькоi Республiки вiд 10 липня 1946 р. про оптацiю i переселення було встановлено, що:

1) особи чеськоi i словацькоi нацiональностi i члени iхнiх родин, якi переселяються з СРСР до Чехословаччини, визнаються такими, що вибули з радянського гроВнмадянства з моменту iх виiзду, i 2) особи росiйськоi, украiнськоi та бiлоруськоi нацiональностей, а також члеВнни iхнiх родин, якi переселяються з Чехословаччини до СРСР на пiдставi тiii ж Угоди, набувають радянського громадянства з моменту iх прибуття на територiю СРСР. Це приклад колективноi оптацii, але оптацiя може бути й iндивiдуальною. При цьому маiться на увазi, що опВнтант буде жити на територii держави, громадянство якоi вiн обираi. Оптацiя повинна провадитися в суворiй вiдВнповiдностi до принципiв самовизначення нацiй та iнших загальновизнаних принципiв мiжнародного права.

Переселення, на вiдмiну вiд оптацii, включаi елеВнмент примусу i тому застосовуiться як винятковий спосiб, а також з метою уникнення конфлiктiв у майВнбутньому. Так, пiсля Першоi свiтовоi вiйни було пересеВнлено нiмцiв з Польщi, Чехословаччини й Угорщини у Нiмеччину, а чехiв i полякiв, угор

Вместе с этим смотрят:

"Заказные" убийства и их предупреждение

"Зеленые", как субъект мировой политики

"Земледельческий закон" Византии, система хозяйства, формы собственности и аренды византийской общины

"Присвоение" и "растрата": сущность и признаки

"Русская Правда" как памятник Древнерусского права