Державне регулювання комерцiйноi дiяльностi

ОДЕСЬКИЙ РЖНСТИТУТ ПРЖДПРИРДМНИЦТВА

ТА

ПРАВА

ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КУРСОВА РОБОТА

ПО КОМЕРЦРЖЙНОМУ ПРАВУ

по темi:"ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ КОМЕРЦРЖЙНОРЗ ДРЖЯЛЬНОСТРЖ"

Зробив: студент

4-го курсу

юридичного факультету

Ящука Юрiя Юрiiвича

Учений керiвник:

старшiй викладач

Кiценко Г. А.

м. Одеса тАУ 2000р.

ЗМРЖСТ:

стор.

ВСТУП тАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж 3

РОЗДРЖЛ I. КомерЦРЖЙНА дРЖяЛЬНРЖСТЬ.

ГЛАВА I. Поняття "комерцiйноi дiяльностi"...................................... 4-7

ГЛАВА II. Об'iктивна необхiднiсть державного

регулювання комерцiйноi дiяльностi в Украiнi ................................. 8-12

ГЛАВА III. Законодавство, яке регулюi комерцiйну

дiяльнiсть в Украiнi ............................................................... 13-22

ГЛАВА IV. Суб'iкти комерцiйноi дiяльностi ...................................... 23-29

ГЛАВА V. Органи, якi здiйснюють державний

контроль за комерцiйною дiяльностю в Украiнi ............................... 30-36

РОЗДРЖЛ II. ЛЕГАЛРЖЗАЦРЖЯ КОМЕРЦРЖЙНОРЗ ДРЖЯЛЬНОСТРЖ.

ГЛАВА РЖ. Державна реiстрацiя .................................................. 37-43

ГЛАВА II. Лiцензування комерцiйноi дiяльностi ............................... 44-49

ГЛАВА III. Державне регулювання у сферi монополизму ...................... 50-53

РОЗДРЖЛ III. РЖНШРЖ ФОРМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

КОМЕРЦРЖЙНОРЗ ДРЖЯЛЬНОСТРЖ.

ГЛАВА I. Штрихове кодування .................................................. 54-57

ГЛАВА II. Стандартизацiя .......................................................тАж 58-60

ГЛАВА III. Сертифiкацiя ........................................................... 61-69

ГЛАВА IV. Державне замовлення ................................................ 70-74

ЗАКРЖНЧЕННЯ.................................................... 75-76

СПИСОК ЛРЖТЕРАТУРИ ........................................... 77-84

ВСТУП

Подолання породжених адмiнiстративно-командними методами керування негативних явищ у народному господарствi Украiни можливо на основi реформування вiдносин власностi i регульованоi ринковоi економiки.

Свiтовий досвiд показуi, що формування ринку як форми органiзацii товарного виробництва вiдбувалося еволюцiйним шляхом протягом тривалого часу при вiдповiднiй законодавчiй дiяльностi держави. Перехiд нашоi економiки до ринкових вiдносин маi визначенi особливостi:

- ринкова економiка формуiться нееволюцiйним шляхом; робиться спроба проводити ii в процесi радикальних змiн суспiльного ладу;

- упровадження ринковоi економiки проходить без досить випробуваних стосовно наших умов господарювання законодавчо-правових актiв i нормативiв;

- держава не пiдтримуi розвиток нових видiв пiдприiмств i не обтяжуi себе допомогою дiючим пiдприiмствам (особливо малим); на даний момент практично немаi стимулiв i пiльг для рiзних пiдприiмств i пiдприiмництва.

Усвiдомлення об'iктивноi необхiдностi переходу до ринкових вiдносин обумовлюi необхiднiсть створення вiдповiдних умов, що визначаються чиннiстю закону вартостi i сприяють реалiзацii в умовах ринку усiх факторiв ефективного виробництва. Це вимагаi переосмислення економiчних основ господарювання, оволодiння ринковим механiзмом з облiком нашоi соцiально-економiчноi дiйсностi, вiдсутностi ринковоi культури й iнфраструктури, необхiдноi iнформацii, пiдготовленостi кадрiв, а також того, що ринок тАУ система досить жорстоких соцiально-економiчних вiдносин.

Одними з найважливiших умов переходу до ринковоi економiки i розробка вiдповiдноi законодавчо-правовоi основи тАУ як зазначаiться в ст. 42 Конституцii Украiни, держава забезВнпечуi захист конкуренцii у комерцiйнiй дiяльностi, захиВнщаi права споживачiв, здiйснюi контроль за якiстю i безВнпечнiстю продукцii та усiх видiв послуг i робiт.

В умовах побудови ринковоi економiки докорiнно змiнюВнiться характер органiзацiйно-правових вiдносин державних та iнших органiв з суб'iктами комерцiйноi дiяльностi. Сьогоднi цi вiдносини будуються з органiзацiiю рiвноправноi дiяльностi рiзних видiв пiдприiмств, пiдтримки комерцii, освоiння ринку на рiзних рiвнях i напрямках.

РОЗДРЖЛ I. КомерЦРЖЙНА дРЖяЛЬНРЖСТЬ.

ГЛАВА I. Поняття "комерцiйноi дiяльностi".

Для розумiння того, що таке комерцiйна дiяльнiсть, можна звернутися до пiдручника "Комерцiйне право", за редакцiiю проф. Шакуна В. И. На обкладинцi цього пiдручника красуiться напис "Комерцiйне право", обiцяючи нам пояснити, що iз себе представляi комерцiйна дiяльнiсть, однак, вiдкривши пiдручник ми побачимо, що проф. Шакун В. И. розповiсть нам не про комерцiйну дiяльнiсть, а про правовi основи пiдприiмницькоi дiяльностi з навчального курсу КОМЕРЦРЖЙНЕ ПРАВО. Отже, що ж таке комерцiйна дiяльнiсть?

Судячи з подвiйноi назви пiдручника, логiчно можна припустити, що комерцiйна дiяльнiсть набагато ширше пiдприiмницькоi. Однак проф. Шакун В. И. на стор.16 свого пiдручника ототожнюючи комерцiйну дiяльнiсть з торговими вiдносинами, говорить про те, що комерцiйна дiяльнiсть вужче пiдприiмницькоi дiяльностi, що у нас традицiйно розумiють пiд комерцiйною. Тобто, проф. Шакун В. И. пропонуi розумiти пiд комерцiйною дiяльнiстю i те у визначенiй мерi умовно тАУ пiдприiмницьку, говорячи про те, що таке визначення не буде суперечити семантицi розумiння "комерцiйноi дiяльностi". Потiм на стор.18 проф. Шакун В. И. чiтко зупиняiться на тiм, що пiдприiмницька дiяльнiсть не iдентична комерцiйноi i набагато ширше останньоi[1]
.

Отже, вивчивши доводи проф. Шакуна В. И. ми так i не прийшли до чiткого розумiння комерцiйноi, торговоi, пiдприiмницькоi дiяльностi, тому спробуiмо розiбратися в цьому самi. Для цього я приведу для початку кiлька взаiмозалежних визначень понять, узятих з рiзних довiдкових видань.

Комерсант (вiд франц. commercant) тАУ особа, що займаiться приватною торгiвлею, комерцiiю, що здiйснюi торгове пiдприiмництво.

Комерцiя (вiд лат. сommercium, торгiвля) тАУ торгiвля i торгово-посередницька дiяльнiсть, участь у продажi чи сприяння продажу товарiв i послуг. У широкому змiстi слова тАУ пiдприiмницька дiяльнiсть.

Комерцiйна органiзацiя тАУ господарське суспiльство, товариство, виробничий кооператив, торгова чи iнша органiзацiя, пiдприiмство, що займаiться пiдприiмництвом, бiзнесом, що переслiдують своiю метою витяг прибули. РД юридичною особою.

Пiдприiмництво тАУ iнiцiативна, самостiйна, здiйснювана вiд свого iменi, на свiй ризик, пiд свою майнову вiдповiдальнiсть дiяльнiсть громадян, фiзичних i юридичних осiб, спрямована на систему одержання доходу, прибули вiд користування майном, продажу товарiв, виконаних робiт, надання послуг.

Торговець (англ. merchant):

1) посередник, що вступаi тимчасово в права володiння на товар, що купуiться iм, що вiн потiм перепродуi;

2) особа, що торгуi товаром, що купуi i продаi товар.

Торгiвля:

1) галузь господарства, вид економiчноi дiяльностi, об'iктом якого i товарообмiн, купiвля-продаж об'iктiв, а також обслуговування покупцiв у процесi продажу товарiв i iхньоi доставки, збереження товарiв i iхня пiдготовка до продажу;

2) комерцiя, купiвля i продаж товарiв

Господарство тАУ сукупнiсть природних i зроблених руками людини засобiв, використовуваних людьми для створення, пiдтримки, полiпшення умов i засобiв iснування, життiзабезпечення.

Бiзнес (вiд англ. usiness тАУ справа, пiдприiмництво) тАУ iнiцiативна економiчна дiяльнiсть, здiйснювана за рахунок власних чи позикових засобiв на свiй ризик i пiд свою вiдповiдальнiсть, що ставить головними цiлями одержання прибутку i розвиток власноi справи[2]
.

Комерцiйна дiяльнiсть тАУ пiдприiмницька дiяльнiсть у сферi торгiвлi, посередництва, товарно-грошових i чисто фiнансових операцiях. Комерцiйна дiяльнiсть ширше поняття торгова дiяльнiсть i мiстить у собi економiчний змiст вiдносин товаровиробництва, товарообмiну, регульованого в законодавчому порядку.

Пiдприiмництво тАУ активна, iнiцiативна форма дiяльностi окремих громадян, груп, пiдприiмство з виробництва i реалiзацii товарiв, послуг, у яких випробуiться найбiльш гостра потреба. Пiдприiмництво спрямоване в основному на одержання прибутку, але може ставити перед собою й iншi мети. Пiдприiмництво виявляiться в здiйсненнi окремих угод у плинi нетривалого часу.

Торгова угода тАУ всi угоди зв'язанi з обмiном товарами в матерiально-речовиннiй формi i надання послуг. Сторони i особливою категорiiю пiдприiмцiв, iменованих комерсантами[3]
.

Комерсант тАУ це особа, що займаiться приватною торгiвлею комерцiiю, тобто дiяльнiстю, спрямованоi на одержання прибутку. комерсант i учасником господарського обороту, у такий спосiб як комерсанта розглядаiться особа, що здiйснюi пiдприiмницьку дiяльнiсть на професiйнiй основi i тим самим пiдприiмство, що забезпечуi, (фiрму) комерцiйним успiхом.

Пiдприiмницька дiяльнiсть тАУ iнiцiативна, самостiйна дiяльнiсть громадян i iхнiх об'iднань спрямована на одержання прибутку[4]
.

На основi вищенаведених визначень з довiдкових видань можна чiтко визначити гранi розходження мiж взаiмозалежними поняттями тАУ комерцiйною, пiдприiмницькою, господарською i торговою дiяльнiстю.

Для бiльш наочного вiдображення побудуiмо графiк.

З графiка видно, що комерцiйна дiяльнiсть абсолютно iдентична пiдприiмницькоi дiяльностi. Закономiрно виникаi питання: "Чому ж виникаi плутанина при вiднесеннi якоi-небудь господарськоi дiяльностi з метою одержання прибутку до пiдприiмницькоi чи комерцiйноi дiяльностi?". Вiдповiдь проста тАУ розходження в розумiннi цих термiнiв виникли через те, що в краiнах РДвропи, Пiвнiчноi Америки, особа, що займаiться одержанням прибутку вiд господарськоi дiяльностi називаiться комерсантом, звiдси i дiяльнiсть якоi вiн займаiться, називаiться комерцiйною дiяльнiстю.

У краiнах СНД у силу мiсцевоi специфiки, на яку вплинула iдеологiя, що панувала в СРСР, виникло iнше визначення особи яка займаiться одержанням прибутку з господарськоi дiяльностi. Ця особа називаiться пiдприiмцем, i дiяльнiсть по одержанню прибутку з господарськоi дiяльностi стала називатися пiдприiмницькоi дiяльнiсть.

Отже, комерсант i пiдприiмець займаються тим самим видом дiяльностi, звiдси видно, що дiяльнiсть, якоi вони займаються, хоч i маi рiзне визначення, але абсолютно iдентична.

Глава II. Об'iктивна необхiднiсть державного

регулювання комерцiйноi дiяльностi в Украiнi.

Одним з найважливiших полiтичВнних i економiчних завдань УкВнраiнськоi держави i пiдтримка та розвиток пiдприiмництва. У сучасних умовах з урахуванням попереднього власВнного досвiду, а також досвiду економiчВнно розвинених краiн, Украiна вступаi в ринкову економiку. Соцiальне орiiнтоВнване ринкове господарство з його еконоВнмiчною свободою, багатоманiтнiстю форм власностi, пiдприiмництвом, конкуренВнцiiю, соцiальним партнерством i суспiльВнним спрямуванням визначаються як конВнституцiйна основа економiчноi системи Украiни.

Практика сучасних розвинених дерВнжав показуi, що державне регулювання комерцii здiйснюiться безпосередньо через соцiально-економiчне прогнозуванВння, розробку державних програм, визнаВнчення прiоритетних напрямiв i галузей розвитку народного господарства, через формування iнвестицiйноi, податковоi та кредитноi полiтики. У подальшому це реВнгулювання забезпечуiться через реалiзаВнцiю антимонопольноi полiтики i розвиток конкуренцii, державну стандартизацiю, метрологiю i сертифiкацiю, систему опоВндаткування та iншi форми регулюючого впливу держави[5]
.

Отже, не дивлячись на те, що з пеВнреходом до ринковоi економiки суттiво змiнюiться характер, змiст i межi еконоВнмiчноi дiяльностi держави, державне реВнгулювання економiчними процесами та вiдносинами не зникаi, а навпаки, вдосВнконалюiться. Тобто держава бажаi наВндати переходу до ринку конструктивноВнго i творчого характеру, поклавши кiВннець хаосу, що мав мiсце на першому етапi реформування економiки Украiни.

Втручання держави у ринковi вiдноВнсини маi рiзноманiтнi форми i цей проВнцес, на мою думку, i об'iктивним.

По-перше, людство дiйшло до такоi межi, коли воно своiю дiяльнiстю стаВнвить пiд загрозу саме iснування людини. Нестримна експлуатацiя природних реВнсурсiв може призвести людство до безоВнднi. Тому держава зобов'язана передбаВнчити i приборкати цей процес. Контроль за використанням природних ресурсiв пiд силу тiльки державi.

По-друге, держава змушена здiйсВннювати економiчне прогнозування з меВнтою уникнення дисбалансу в економiчВнних вiдносинах. Вiд економiки прямо залежить мiцнiсть самоi держави та ii полiтичноi влади.

По-третi, виступаючи як надiйВнний соцiальний гарант, держава через своi економiчнi можливостi зобов'язана потурбуватися про найменш захищенi верстви населення (iнвалiдiв, пенсiонеВнрiв тощо), тобто частину виробленого пiдприiмцями продукту вона маi переВнрозподiлити серед найбiднiших, щоб заВнпобiгти полiтичному вибуху.

По-четверте, пiдприiмницька дiВняльнiсть все бiльше використовуi найВнскладнiшi технологii, а тому навiть неВнзначнi вiдхилення вiд правил експлуаВнтацii можуть нанести невиправноi шкоди суспiльству i держава зобов'язана взяти пiд жорсткий контроль такi сфери виВнробництва.

По-п'яте, участь у свiтовому переВнрозподiлi працi змушуi державу не тiльВнки прогнозувати свою економiчну полiВнтику, а й вводити економiчнi санкцii, заборону на експорт, лiцензii, державне мито тощо.

По-шосте, з кожним роком зросВнтають загальносвiтовi обсяги бiзнесу, що ще гострiше викликаi потребу його легiтимностi та впорядкованостi.

Визначення "правил гри" на ринку, забезпечення досягнень суспiльних реВнзультатiв (економiчне зростання, зниВнження iнфляцiйних процесiв i рiвня безробiття тощо) i головною функцiiю держави. Характер вiдносин мiж державою i пiдприiмством маi визначатися як партВннерський. У зарубiжнiй науковiй лiтератуВнрi найбiльш поширеними i кiлька концепВнцiй, що обТСрунтовують необхiднiсть дерВнжавного впливу на ринкову економiку.

Однiiю з них i теорiя тАУ "невдачi ринку". ii основна iдея полягаi в тому, що далеко не завжди механiзми регуляВнцii так званого "вiльного ринку" i ефекВнтивними, наприклад, за кризових обстаВнвин чи стосовно певних окремих сегменВнтiв ринку. У таких випадках державне регулювання розглядаiться як шлях до подолання недосконалостi ринку та його невдач.

Другою теорiiю, що використовуiтьВнся для пояснення необхiдностi державВнного регулювання економiки, i теорiя тАУ "суспiльноi корисностi", або "суВнспiльного iнтересуi", ii суть полягаi у тому, що коли вiльний ринок з тих чи iнших причин не вiдповiдаi iнтересам суспiльства в цiлому, держава активно втручаiться в економiчну сферу з метою виправлення положення з точки зору суспiльноi корисностi.

Не применшуючи значення теорii "суВнспiльного iнтересу", слiд визначити, що на ii основi можна виправдати будь-яке втручання держави в економiчну сферу, оскiльки недолiки у ринковiй системi iснують завжди, а тому потенцiйний обсяг регулювання видаiться безмежним.

Саме цi процеси безмежного втручанВння держави практично з будь-якого питанВння в комерцiйну дiяльнiсть пiд гаслом додержання суспiльних iнтересiв досить часто спостерiгаються в Украiнi.

Необхiднiсть державного втручання в економiку, яка знаходиться у станi криВнзи, обТСрунтував Дж. М. Кейнс ще пiд час Великоi депресii у США. Якщо враВнхувати, що економiка Украiни також переживаi кризу, то стаi зрозумiлою наша зацiкавленiсть у його мiркуваннях.

На думку Кейнса, невтручання дерВнжави в економiку в перiод кризового стану може викликати масове розорення пiдприiмцiв, що призведе до закриття пiдприiмств, внаслiдок чого маса безроВнбiтних порине на ринок працi, що може спричинити соцiальну напругу в суВнспiльствi.

Водночас державне регулювання моВнже стати чинником як позитивним, так i негативним, стримуючим процес соцiВнального розвитку, що зменшуi зацiкавВнленiсть виробникiв у високоефективнiй дiяльностi. Його неефективнiсть особлиВнво помiтна при вирiшеннi слабко окресВнлених i полiтичне суперечливих пробВнлем, якi потребують складноi органiзаВнцiйноi координацii.

Державнi органи Украiни неоднораВнзово виявляли недозволену повiльнiсть, ухиляючись вiд радикальних заходiв, бажаючи зберегти статус-кво, виявляли недостатню гнучкiсть, надмiрну обережВннiсть тощо.

В Украiнi ще не накопичений достаВнтнiй досвiд щодо пiдтримки i регулюВнвання комерцiйноi дiяльностi. ЩоВнправда, останнiм часом у системi держаВнвного апарату були створенi вiдповiднi органи, серед них Державний комiтет Украiни з питань розвитку пiдприiмниВнцтва, Антимонопольний комiтет, Комiтет з питань захисту прав споживачiв та iн.

З метою аналiзу ролi держави в реВнгулюваннi ринковоi економiки звернемоВнся до досвiду державного регулювання економiки комерцiйноi дiяльностi в краiнах Захiдноi РДвропи, США та ЯпоВннii, де процеси впливу держави на екоВнномiку iснують уже тривалий час та пройшли певний шлях становлення та розвитку. Зважуючи позитивнi сторони i недолiки державного регулювання, наВнзванi краiни знаходять баланс цих стоВнрiн. Наприклад, у Францii i НiдерланВндах економiчне планування народного господарства здiйснюiться вiдповiдними установами, якi носять назву Держплану[6]
.

Крiм того, майже в усiх краiнах ЗаВнхiдноi РДвропи i спецiальнi установи, якi, хоч i мають рiзнi назви (служба контролю за торгiвлею, офiс цiн, комiВнтет з конкуренцii тощо), але виконують переважно одну i ту саму функцiю: слiдВнкують за станом внутрiшнього ринку. Державнi органи в межах своii компеВнтенцii можуть втручатися у будь-яку комерцiйну дiяльнiсть. Головним засоВнбом впливу на пiдприiмцiв i рекомендаВнцiя, порада. Якщо ж рекомендацiя заВнлишаiться без уваги, накладаiться знаВнчний штраф.

До компетенцii державних органiв i управлiнь входить i така важлива функВнцiя, як контроль за дотриманням мiнiВнмального рiвня заробiтноi плати. Все це створюi рiвновагу доходiв населення i цiн у державах Захiдноi РДвропи.

У США, де бiзнес бiльш розвинений, нiж у Захiднiй РДвропi, комерцiйна дiяльнiсть регулюiться численними дерВнжавними органами, серед яких особливе мiсце займають комiсiя з безпеки споВнживчих товарiв, комiсiя з цiнних папеВнрiв i бiрж, нацiональна рада по трудоВнвих вiдносинах, вiдомство iз соцiального захисту, комiсiя з питань харчових проВндуктiв та медикаментiв, вiдомство проВнфесiйноi безпеки, вiдомство пенсiйного планування, вiдомство по захисту навкоВнлишнього середовища, вiдомство по доВнбуванню i переробцi нафти та газу тощо.

Один iз найбiльш видатних прибiчВнникiв лiбералiзму американський вчений М. Фридман визначив 14 сфер дiяльносВнтi, з яких уряд маi бути виключений. Серед них, зокрема, державi рекомендуВнiться вiдмовитися вiд детального регуВнлювання будь-яких галузей економiчноi дiяльностi, лiцензування будь-яких виВндiв трудовоi дiяльностi, обов'язкового страхування для забезпечення громадян за вiком, будь-якого контролю засобiв масовоi iнформацii тощо[7]
.

У пiслявоiннiй Японii прибiчники лiбералiзму на перший план висували iдеi стабiльностi, порядку i вважали, що роль застрiльника економiчних перетвоВнрень тАУ не для держави[8]
.

Таке заперечення i критика усiх форм державного впливу на економiку та пiдВнприiмницьку дiяльнiсть навряд чи можна вважати правильними. Проте i зворотне твердження, що будь-який вплив з боку держав i ефективним у досягненнi позитиВнвних результатiв, i також хибним.

Завдяки тому, що у США законнiсть стала моральною нормою повсякденного життя мiльйонiв людей, а захист приВнватноi власностi тАУ головне завдання як державних службовцiв, так i всiх iнших представникiв суспiльства, держава зоВнсередилась на створеннi загальних умов розвитку пiдприiмництва, функцiонуВнвання виробництва i забезпечення великих прибуткiв, пiдтримки i коригування ефекВнтивноi податковоi та тарифноi системи.

Безперечно, слiд уникати надмiрного регулювання економiки i комерцiйноi дiяльностi, однак за умов перехiдноi економiки Украiни, на мiй погляд, слiд використовувати тАУ "змiшане регулюВнвання". Його змiстом i поiднання самоВнрегулювання конкурентного ринку з дерВнжавним впливом на економiчну дiяльнiсть суб'iктiв господарювання.

Так, необхiдна межа у спiввiдноВншеннi форм i методiв державного реВнгулювання i неолiберальноi полiтики. Державнi структури Украiни повиннi на етапi реформ формувати такi полiтико-правовi та iнституцiональнi умови, якi б забезпечили цивiлiзований розвиток комерцiйноi дiяльностi, надаючи можВнливостi пiдприiмцям у межах, визначеВнних законом, здiйснювати дiяльнiсть, що маi користь для окремоi людини i для суспiльства у цiлому.

Отже, iдея змiшаного регулювання знайшла своi мiсце у "Концепцii розвитку внутрiшньоi торгiвлi Украiни"[9]
, де Верховна Рада Украiни зазначила, що метою державного регулювання розвитку внутрiшньоi торгiвлi тАУ маi бути формування i стабiлiзацiя споживчого ринку для задоволення соцiальних потреб i недопущення соцiального напруження суспiльства шляхом активiзацii комерцiйних вiдносин мiж товаровиробниками, продавцями i споживачами на всiх етапах перемiщення товарiв, пiдвищення ефективностi правового захисту цих вiдносин з боку держави i створення бiльш сприятливого iнвестицiйного клiмату у цiй сферi. У реалiзацii цiii цiлi щодо розвитку внутрiшньоi торгiвлi держава виступала як:

- iнiцiатор реформування i гарант правового забезпечення рiвних прав суб'iктiв господарських вiдносин у сферi торгiвельноi дiяльностi, законностi та охорони прав громадян як споживачiв товарiв та послуг;

- учасник-партнер комерцiйноi дiяльностi, спрямованоi на одержання прибутку, з додержанням всiх норм щодо ризику i майновоi вiдповiдальностi у межах, визначених органiзацiйно-правовими формами пiдприiмництва;

- провiдник структурноi полiтики розвитку торгiвлi через систему органiв державноi влади.

Також у зазначеноi Концепцii визначаiться, що спiввiдношення методiв та механiзмiв державного регулювання розвитку комерцiйноi дiяльностi змiнюiться в напрямi розширення сфери та посилення результативностi економiчних методiв впливу на ii розвиток на противагу заборонно-дозвiльним або обмежувальним механiзмам регулювання. Окрiм цього пiсля закiнчення приватизацiйного перiоду, державне регулювання комерцiйноi дiяльностi повинно буде обмежуватись монiторинговою полiтикою щодо антимонопольних принципiв вiдносин суб'iктiв ринку, сприяння розвитку конкуренцii, дотримання прав та iнтересiв споживачiв, iнших правових норм регламентацii пiдприiмництва у сферi торгiвлi.

Основою же досягнення цих прогресивних iдей Украiною, стане доповнення правового регулювання комерцiйноi дiяльностi у чинному законодавствi тАУ новим Цивiльним кодексом Украiни та Законом Украiни "Про внутрiшню торгiвлю", якi започаткують створення законодавчоi бази для забезпечення умов, якi сприяли б ефективнiй комерцiйнiй дiяльностi на принципах вiльного пiдприiмництва. Це вдосконалить правовий статус органiзацiйних форм комерцiйноi дiяльностi, дасть змогу регламентувати права i вiдповiдальнiсть ii суб'iктiв, бiльш обТСрунтовано визначати заходи державного регулювання i пiдтримки пiдприiмництва.

ГЛАВА III. Законодавство, яке регулюi комерцiйну

дiяльнiсть в Украiнi.

Для зрозумiння законодавства, яке регулюi комерцiйну дiяльнiсть в Украiнi, треба насамперед чiтко визначити, що уявляють iз себе нормативнi акти комерцiйного законодавства. Отже визначення нормативного акта комерцiйного законодавВнства ТСрунтуiться на загальнотеоретичному поняттi "нормативВнний акт". Нормативний акт комерцiйного законодавства являi соВнбою офiцiйний письмовий документ компетентного органу держави, який i джерелом норм комерцiйного права, тобто встановлюi (змiнюi) або припиняi норми комерцiйного права.

Норма комерцiйного права тАУ це елемент системи комВнплексноi галузi комерцiйного права. Нормативний акт дii як елемент зовнiшньоi форми комерцiйного права, як елемент комплексноi галузi комерцiйного законодавства.

З цього визначення випливають двi основнi ознаки нормаВнтивного акта комерцiйного законодавства. Перша стосуiться змiсту, за яким нормативний акт i офiцiйним джерелом праВнвовоi iнформацii про чиннi норми права у сферi комерцiйноi дiяльностi. Друга ознака стосуiться форми. Нормативний акт тАУ це юридично-технiчна форма встановлення, опублiкуВнвання i застосування норм комерцiйного права.

Як форма комерцiйне законодавство i основним видом правовоi iнформацii, визначення якоi даi Закон Украiни "Про iнформацiю"[10]
. Згiдно iз ст. 22 цього закону комерцiйне законодавство i "сукупнiстю документованих або публiчно оголошених вiдомостей" (про комерцiйне право Украiни). Це означаi, що державнi органи зобов'язанi забезпечувати видання заВнконiв та iнших нормативних актiв комерцiйного законодавВнства, причому "у найкоротшi строки пiсля набрання ними чинностi". Ця норма, на жаль, виконуiться не належним чиВнном, особливо щодо пiдзаконних актiв комерцiйного законоВндавства.

Поняття нормативного акта комерцiйного законодавства багатозначне. Воно визначаi рiзноманiтнi щодо юридичноi сили, форми i сфер дiй нормативнi акти. Тому вони клаВнсифiкуються на види шляхом визначення актiв комерцiйного законодавства за двома основними критерiями: юридичною силою актiв та змiстом норм комерцiйного права, якi воВнни встановлюють.

Згiдно з юридичною силою комерцiйне законодавство функцiонуi як вертикальна iiрархiчна система нормативних актiв. Структура цiii системи обумовлена структурою органiв законодавчоi i державноi виконавчоi влади, якi мають законоВндавчi i нормотворчi повноваження щодо регулювання комерцiйноi дiяльностi. В нiй можна видiлити декiлька блокiв, гоВнловними з яких i комерцiйне законодавство, що ТСрунтуiться на статтях i нормах Конституцii Украiни про власнiсть, про пiдприiмництво, про компетенцiю вищих органiв державноi влади (Верховноi Ради, Президента, Кабiнету Мiнiстрiв) у нормативному регулюваннi комерцiйноi дiяльностi.

Другий блок становлять комерцiйнiзакони, iх можна клаВнсифiкувати як:

- загальнi (Закон Украiни "Про власнiсть"; Цивiльний коВндекс, який регулюi основнi види комерцiйних вiдносин i договорiв);

- закони про види i правовий статус господарюючих суб'iктiв (Закони "Про пiдприiмства в Украiнi", "Про господарськi товариства", "Про колективне сiльськогосВнподарське пiдприiмство" тощо);

- закони про окремi види господарськоi дiяльностi (Кодекс торговельного мореплавства, Повiтряний кодекс УкВнраiни);

- закони про окремi вiдносини (наприклад, Арбiтражний процесуальний кодекс Украiни).

Ще один блок нормативних актiв комерцiйного законоВндавства становлять так званi законодавчi акти:

а) постанови Верховноi Ради Украiни з господарських питань, якi приймаВнються як акти поточного законодавства;

б) Декрети Кабiнету Мiнiстрiв з господарських питань, якi приймалися Кабiнетом Мiнiстрiв Украiни на пiдставi тимчасових повноважень, делеВнгованих йому Верховною Радою Украiни.

Великий за обсягом блок комерцiйного законодавства стаВнновлять пiдзаконнi нормативнi акти:

а) укази Президента Украiни з господарських питань (наВнприклад, "Про iнвестицiйнi фонди та iнвестицiйнi комВнпанii"[11]
, "Про державну комiсiю з цiнних паперiв та фондового ринку"[12]
);

б) розпорядження Президента Украiни з окремих госпоВндарських питань, якi видаються як оперативнi комерцiйнi акти (наприклад, "Про заходи щодо врегулювання вiдносин заборгованостi пiдприiмств"[13]
);

в) постанови та розпорядження Кабiнету Мiнiстрiв Украiни з господарських питань, якi приймаються вiдповiдно до ст. 117 Конституцii Украiни[14]
;

г) господарськi нормативнi акти мiнiстерств, державних комiтетiв та iнших центральних органiв виконавчоi влаВнди. Цi акти приймаються у виглядi положень, iнструкцiй, правил тощо, затверджуваних наказами вiдповiдних мiнiстрiв. До цiii групи вiдомчого законодавства налеВнжать також акти, прийнятi комерцiйними об'iднаннями (асоцiацiями, корпорацiями, концернами тощо), та лоВнкальнi нормативнi акти суб'iктiв комерцiйноi дiяльностi;

д) нормативнi акти комерцiйного законодавства мiсцевих рад народних депутатiв та мiсцевих держадмiнiстрацiй (нормативнi комерцiйнi акти територiальноi дii). Важливою як у теоретичному, так i в практичному аспектi i загальна класифiкацiя нормативних актiв комерцiйноi дiяльностi на виВнди за змiстом тих норм комерцiйного права, якi офiцiйно встановлюють цi акти. Залежно вiд змiсту доктрина комерцiйного права розрiзняi чотири види актiв:

- акти, норми яких i загальними правилами функцiонуВнвання комерцiйних правовiдносин. Такi норми мiсВнтяться у кодексах, якi кодифiкують окремi iнститути комерцiйного права. Зокрема, Цивiльний кодекс кодиВнфiкуi норми про договiрнi комерцiйно-правовi iнстиВнтути: купiвлю-продаж, поставку та iншi форми обмiну, загальний i будiвельний пiдряд;

- iнститут майновоi вiдповiдальностi господарюючих суб'Внiктiв. Щодо окремих видiв правовiдносин дiють спецiальнi кодифiкованi акти комерцiйного законодавВнства. Це, зокрема, транспортнi кодекси та статути, заВнгальнi правила перевезення вантажiв;

- компетенцiйнi акти, якi визначають види господарюючих суб'iктiв, а також iхнi права i обов'язки щодо господарюВнвання, тобто комерцiйну компетенцiю;

- нормативнi документи, що регулюють технiчнi параметри виробництва та його результати, зокрема технологiчнi процеси, якiсть продукцii (робiт, послуг), витрати (норми витрат матерiальних i трудових ресурсiв, норми виробiтку тощо). Формами нормативних документiв i стандарти (державнi, галузевi, пiдприiмств, технiчнi умови), а таВнкож державнi будiвельнi норми i правила;

- нормативнi акти, що виражають норми-завдання, тобто визначають своiм адресатам конкретнi результати, яких мають досягти суб'iкти комерцiйних вiдносин при наВнлежнiй правомiрнiй поведiнцi, а не загальнi правила поВнведiнки. Юридично-технiчною формою актiв цього виду i акти планування, програми (технiчна форма) i закони та постанови про iх затвердження (юридична форма).

Крiм вертикальноi (згiдно з юридичною силою актiв) систеВнми, комерцiйне законодавство маi так звану горизонтальну систему. Вона визначаiться предметом регулювання у широВнкому розумiннi, тобто видами комерцiйноi (продукцiя, робоВнти, послуги) i функцiональноi (управлiння, фiнансування, цiноутворення, стандартизацiя) дiяльностi, галузями народноВнго господарства, видами комерцiйних вiдносин. Отже, осноВнвою системи комерцiйного законодавства у такому розумiннi i матерiальний критерiй, змiст предмета регулювання.

У кодифiкованих галузях законодавства iх системи визначаВнються структурами кодексiв. Комерцiйне законодавство не кодифiковане.

Структурними пiдроздiлами системи комерцiйного закоВннодавства i окремi законодавчi (нормативнi) iнститути. РЖнсВнтитут становить собою групу (пiдсистему) нормативних актiв, предметом яких i комплекс однорiдних вiдносин чи вид дiяльностi.

Основою комерцiйного законодавства i система статусних, або компетенцiйних, законiв, тобто таких, якi визначають праВнвове становище суб'iктiв комерцiйноi дiяльностi (законодавчий iнститут суб'iктiв комерцiйноi дiяльностi). Цi закони класифiкуються залежно вiд кола осiб, на якi вони поширюються. Так, заВнгальнi закони "Про пiдприiмництво[15]
", "Про пiдприiмства в Украiнi[16]
" поширюються на всi пiдприiмства i на всiх пiдприВнiмцiв. Вони визначають види i органiзацiйнi форми пiдВнприiмств, порядок iх створення та реiстрацii, економiчнi i правовi умови дiяльностi, порядок припинення дiяльностi пiдприiмств. До загальних законiв цiii групи належить Закон Украiни "Про вiдновлення платоспроможностi боржника або визнання його банкрутом"[17]
, який виВнзначаi умови та порядок визнання пiдприiмств (юридичних осiб) банкрутами з метою задоволення претензiй кредиторiв.

Крiм загальних законiв до статусних (компетенцiйних) вiдносять закони, якi визначають правове становище окремих видiв пiдприiмств усiх галузей економiки. Зокрема, це Закон Украiни "Про господарськi товариства"[18]
, яким визначаються поняття, види, умови створення i дiяльностi господарських тоВнвариств, тобто пiдприiмств, якi утворюються i дiють на доВнговiрних умовах шляхом об'iднання майна i комерцiйноi дiяльностi iх учасникiв. Закон Украiни "Про сiльськогосподарську кооперацiю"[19]
враховуi особливостi правового становища кооперативiв у сiльському господарствi та iх об'iднань. Ще один приклад тАУ Закон Украiни "Про режим iноземного iнвестування"[20]
, в якому роздiл IV "ПiдприВнiмства з iноземними iнвестицiями" врегульовуi особливостi правового становища пiдприiмства з iноземною iнвестицiiю. Аналогiчно регулюiться правове становище iнших окремих видiв пiдприiмств: виробничих кооперативiв, колективних сiльськогосподарських пiдприiмств та iн.

РЖншим iнститутом господарського законодавства i група нормативних актiв, якi регулюють правове становище об'iдВннань пiдприiмств: асоцiацiй, корпорацiй, концернiв, конВнсорцiумiв тощо.

Загальний порядок створення i державноi реiстрацii об'iднань пiдприiмств регулюiться Законом "Про пiдприiмВнства в Украiнi" (об'iднань кооперативiв у сiльському госпоВндарствi тАУ Законом "Про сiльськогосподарську кооперацiю"). До цього правового iнституту входять також Декрети Кабiнету Мiнiстрiв Украiни та укази Президента Украiни про об'iднання пiдприiмств окремих галузей (вугiльноi промислоВнвостi, зв'язку, транспорту та дорожнього господарства, елекВнтроенергетичних пiдприiмств, нафтовоi, газовоi, нафтопереВнробноi промисловостi та нафтопродуктозабезпечення). Сюди вiдносять i вiдповiднi локальнi акти: установчi договори, стаВнтути об'iднань. Об'iднання пiдприiмств створюються вiдповiдно до вимог антимонопольного законодавства Украiни, яке ТСрунтуiться на двох основних законах тАУ "Про обмеВнження монополiзму та недопущення недобросовiсноi конкуВнренцii у пiдприiмницькiй дiяльностi"[21]
та "Про Антимонопольний комiтет Украiни"[22]
. Це спеВнцифiчне законодавство, яке покликане виконувати функцiю захисту ринкiв Украiни вiд зловживання монопольним станоВнвищем окремими господарюючими суб'iктами. Названi закоВнни створюють правову основу для обмеження i попередження монополiзму, недопущення у комерцiйноi дiяльностi недобросовiсноi конкуренцii, здiйснення державного контролю за виконанням вимог антимонопольних законiв. Загалом норми цих законiв забороняють монополii, контракти i змови щодо обмеження конкуренцii у виробництвi та реалiзацii продукцii (робiт, поВнслуг), угоди з монопольного встановлення цiн та iншi моноВнпольнi явища i дii.

Фундаментал

Вместе с этим смотрят: