Молодiжнi рухи в украiнi 19-20 сторiччя

1. Молодiжна проблематика у свiтовiй та вiтчизнянiй науцi
Молодiжний рух як форма вияву соцiальноi активностi молодого поколiння i найефективнiшим механiзмом взаiмодii нових поколiнь з суспiльством. В рамках молодiжного руху молода людина не лише проходить соцiалiзацiю, здобуваi необхiдний досвiд, але i самореалiзуiться. Цi рухи i осередком формування локальних молодiжних культур та стилiв життя, що пiзнiше, зазнавши певних модифiкацiй, поширять свiй вплив на культуру та спосiб життя суспiльства в цiлому.
Молодiжнi рухи виникають у процесi соцiально-економiчного та соцiально-полiтичного розвитку суспiльства i iх змiст та форма дiяльностi значною мiрою вiдбивають соцiокультурну, iсторичну, демографiчну, полiтичну та iншi специфiки кожноi окремоi краiни, кожноi окремоi ситуацii.
Окрiм органiзуючоi ролi в процесi взаiмодii молодi зi старшими поколiннями, молодiжнi рухи i i практичними засобами, що вiдкривають канали комунiкацii всерединi одного поколiння, виявляючи та репрезентуючи його iнтереси перед суспiльством в цiлому. Вони i не просто найбiльш ефективним засобом привернути увагу тАЬдорослоготАЭ суспiльства до потреб молодi тАФ вони i iнструментом пристосування суспiльства до цих потреб.
Фактично молодiжнi рухи та неформальнi iнiцiативи створюють обличчя суспiльства, яким воно стане за iхньоi зрiлостi, експериментують з соцiальними моделями, обираючи найбiльш вiдповiднi новим культурним цiнностям та способам спiлкування.
РЖ оскiльки обтАЩiктивнi економiчнi, технологiчнi, полiтичнi змiни неймовiрно прискорили пристосування, що зовсiм нещодавно було дуже й дуже помiрним, дослiдження процесу становлення молодiжного руху в його органiзованiй та неформальнiй формi стало нагальним питанням суспiльноi науки. Особливо актуальним i вивчення процесу формування та становлення молодiжного руху в краiнах перехiдного перiоду, зокрема в Украiнi.
Загалом процеси переходу вiд тоталiтаризму до плюралiстичноi демократii, розвитку ринкових вiдносин, трансформацii соцiальних структур суспiльства, посилення процесiв соцiальноi диференцiацii створюють оптимальнi умови для виникнення в середовищi молодi широкого спектру найрiзноманiтнiших громадсько-полiтичних рухiв, органiзацiй, обтАЩiднань та неформальних iнiцiатив.
В украiнському суспiльствi тривають процеси подальшоi соцiальноi диференцiацii та виокремлення полiтико-економiчних та культурних iнтересiв конкретних соцiальних верств та соцiально-демографiчних груп населення. Вiдповiдно, паралельно з цим процесом вiдбуваiться активне формування i трансформацiя молодiжного руху Украiни в його органiзованiй та неформальнiй формi. Тож Украiна i одним з найпоказовiших суспiльств для дослiдження згаданих процесiв.
Перехiд вiд тоталiтарного до демократичного суспiльства тАФ це спiльний для бiльшостi краiн колишнього СРСР процес. Всi вони успадкували вiд СРСР не лише соцiально-класову структуру, але й цiлий комплекс проблем, повтАЩязаних iз полiтичною системою, полiтичною, правовою та економiчною культурою.
Особливостi ж молодiжного руху окремих краiн, особливо органiзованого, визначаються значною мiрою сутнiстю полiтичноi системи та адаптацiiю державноi полiтики до потреб молодi. Вiд цього залежить векторнiсть молодiжноi iнiцiативи, ступiнь ii радикалiзму та безкомпромiсностi; кiлькiсть молодiжних органiзацiй та iх полiтизованiсть; поширення неформального руху та рiвень девiацiй в молодiжному середовищi.
Досвiд Украiни щодо дiяльностi молодiжних рухiв можна використовувати як базовий для дослiдження соцiальних процесiв у посттоталiтарних краiнах загалом, оскiльки вона за бiльшiстю визначальних показникiв справдi тримаiться посерединi вiдносно всiх iнших подiбних суспiльств. Вiд когось вiдстаi, когось випереджаi, проте не втрачаi характерних рис, притаманних всiй категорii суспiльств, якi долають тоталiтарну спадщину.
Тож зараз, коли полiтична система Украiни вступила в нову фазу розвитку, за якоi демократичнi iнституцii поступово закрiплюють своi позицii, пiдвищуiться рiвень полiтичноi культури всього населення i молодi зокрема, збiльшуються можливостi для розвитку молодiжноi iнiцiативи, самореалiзацii молодого поколiння, вона все ще може слугувати зразком розвитку подiй в суспiльствах такого типу. Але найбiльш цiкавою для детального дослiдження ii робить своiрiдне тАЬбуфернетАЭ становище мiж iвропейським та пострадянським простором (цю роль не можуть виконувати анi краiни Балтii, анi iншi, що iх соцiальна структура не зазнала глобальноi тоталiтарноi реконструкцii). Тож всi процеси, якi беруть участь у змiнi соцiуму, самих його основ, тим бiльше загострюються, що робить iх наочнiшими та зручнiшими для спостереження та аналiзу.
Молодi поколiння Украiни, iх становлення та дiяльнiсть протягом останнього десятирiччя обранi обтАЩiктом дослiдження через те, що саме в цей час вiдбувалось активне формування особливого, перехiдного типу суспiльства. На межi мiж тоталiтарною та демократичною системою саме в цi роки формувались специфiчнi iнститути тАЬкризовоготАЭ суспiльства. Оскiльки стан кризи притаманний на тому чи iншому етапi всiм суспiльствам, тим важливiше дослiдити процеси, що вiдбуваються у цей перiод.
За умов, коли криза трансформуi закономiрностi функцiонування соцiальноi, економiчноi, полiтичноi, культурноi сфер в нашiй державi, основнi стадii цих процесiв стають рельiфнiшими, вiдповiдно, загальнi та частковi теорii, якi на них ТСрунтуються, з великою ймовiрнiстю будуть в цiлому вiрними для всiх суспiльств з бiльш-менш схожими характеристиками. Одним з визначальних факторiв суспiльних змiн i становлення i розвиток молодiжного руху в його органiзованих та неформальних видах. Тож дослiдженню ТСенези саме цих процесiв стосовно украiнського суспiльства i присвячена наша робота, яка, незважаючи на локалiзованiсть в часi дослiджуваних процесiв, виходить з бiльш як сторiчного досвiду галузевих напрацювань науковцiв.
Як вже вказувалось, специфiчнi знання про молодь, ii соцiальну активнiсть, молодiжнi рухи та iнiцiативи почали формуватись в часи iндустрiальноi революцii. Проте першим справдi серйозним iмпульсом до розвитку цiii сфери знань про суспiльство стало конституювання соцiологii як самостiйноi науки. Вже
О.Конт заклав фундамент для виокремлення вiдомостей про молодь в сферу вiдання спецiальноi дисциплiни, стверджуючи, що молодь маi стати одним з обтАЩiктiв дослiдження соцiологii.
Вперше фiлософи, суспiльствознавцi та митцi ТСрунтовно пiдiйшли до зтАЩясування сутi конфлiкту тАЬбатькiв та дiтейтАЭ в ХРЖХ сторiччi. Цiнностi тАЬстарого свiтутАЭ виявилися незадовiльними для нового поколiння. Цiннiсна криза захiдного суспiльства стала детонатором могутнiх процесiв та соцiальних зрушень. Про це писала бiльшiсть фiлософiв та письменникiв того часу.
Австрiйський культуролог В.Краус назвав ХРЖХ столiття тАФ тАЬстолiттям нiгiлiзмутАЭ1. Це був своiрiдний молодiжний вибух, протест проти цiнностей та антигуманноi практики класичного капiталiзму. Однак молодь як самостiйна група з певними соцiальними, полiтичними та культурними iнтересами в ХРЖХ столiттi не була обтАЩiктом дослiдження.
Безпосередньо молодiжною проблематикою науковцi почали займатися лише з кiнця 60-х рр. ХХ ст., коли молодiжна iнiцiатива загрожувала iснуванню самого буржуазного суспiльства. У 60-х молодь виявила свою здатнiсть виявити протест.
У РДвропi пiднялася хвиля молодiжних заворушень, потужних студентських страйкiв i навiть збройних повстань. Суспiльство виявилося не готовим до сприйняття нових iдей i не очiкувало подiбного розвитку подiй.
Таким чином, наприкiнцi 60-х зтАЩясувалося, що старше поколiння i чужим для молодих, а про нове поколiння нiчого не вiдомо. Вiдбувся розрив мiж поколiннями, i старшi опинилися перед фактом, що вони не мають уяви про потреби, запити та iдеали своiх дiтей.
Соцiологiчнi замiри у молодiжному середовищi у бiльшостi iвропейських краiн проводилися регулярно протягом 50-х i на початку 60-х рр. Однак виявилося, що цi замiри за великим рахунком носили комерцiйний характер. Вони мали на метi виявити тенденцii споживання тих чи iнших товарiв, професiйну орiiнтацiю тощо, i зовсiм iгнорували цiннiсний бiк проблеми.
Показовим у цьому планi i опитування французькоi молодi у 1965 роцi, яке показувало значну полiтичну аморфнiсть та конформiзм молодiжного середовища2. А потiм вiдбувся вибух 1968 рокутАж
Проблема визначення молодiжного руху
Нарештi ми пiдiйшли до проблеми визначення поняття тАЬмолодiжного рухутАЭ. Слiд вiдзначити наявнiсть розбiжностей у поглядах вiтчизняних i зарубiжних науковцiв щодо визначення самого термiну тАЬмолодiжний рухтАЭ. Однi розглядають його конкретно-iсторичну сутнiсть крiзь призму розвитку соцiальноi активностi молодi, iншi тАФ як тАЬскладову частину молодiтАЭ чи як тАЬсукупнiсть молодiжних громадських обтАЩiднаньтАЭ тощо.
Представники вiтчизняноi науки пропонують розглядати цей рух, по-перше, як одну з найбiльш рухливих i мiнливих форм соцiальноi активностi молодi, ii соцiально-полiтичних громадських iнiцiатив; по-друге, як один iз засобiв участi молодi у суспiльних процесах через колективнi (як органiзованi, так i неструктурованi) форми прояву ii самодiяльностi на засадах спiльних iнтересiв; i лише у вужчому розумiннi тАФ як систему молодiжних громадських обтАЩiднань1.
На жаль, у нас залишаiться досить поширеним пiдхiд до молодiжного руху, втiлений у концепцii: молодiжний рух тАФ це сукупнiсть молодiжних органiзацiй. Тобто молодiжну активнiсть дослiджують лише в ii органiзованiй формi, лишаючи поза предметом вивчення неформальний рух молодi, який i набагато потужнiшим i впливовiшим. Найбiльшими прихильниками цiii концепцii були польськi науковцi Б.Ратусь, Ч.Козловський та Е.Пардусь. Цього напрямку дотримуються i деякi сучаснi вiтчизнянi дослiдники. Ними передовсiм вивчаiться саме та активнiсть молодi, яка виражена в органiзацiйнiй формi.
Проте з часом науковцi позбуваються рудиментiв формального пiдходу i намагаються ширше охопити явище. Так, видатний вiтчизняний фахiвець у сферi вивчення молодiжноi проблематики В.Головенько порiвнюi молодiжний рух iз своiрiдною полiтичною системою, головне завдання якоi тАФ визначення та реалiзацiя молодiжноi полiтики суспiльства. У свою чергу молодiжний рух включаi в себе низку пiдсистем, основними з яких i органiзацiйно-iнституцiйна, регулятивна та iнформацiйна2.
На нашу думку, найповнiше визначаi молодiжний рух РД.Косенко: тАЬПiд молодiжним рухом, як правило, розумiють масову органiзовану соцiально-полiтичну активнiсть, спрямовану на реалiзацiю як специфiчних вимог i цiлей молодого поколiння, так i цiлей iнших громадських груп, обтАЩiктивнi iнтереси яких вiдповiдають iнтересам молодi. Органiзована полiтична активнiсть проявляiться у формi участi молодi в широких соцiальних рухах. Вузькоцiльовi рухи, як правило, мають чiтко обмежену молодiжну базу та спрямованiсть на вiдбиття безпосереднiх iнтересiв молодi. Зазнаючи впливу провiдних полiтичних рухiв i партiй, вони, разом з тим, являють собою самостiйнi iдейно-полiтичнi утворення. До таких рухiв можна вiднести, наприклад, рух школярiв i учнiв вузiв за академiчнi права, рiзного роду виступи пiд прапором культурних перетворень. Вузькоцiльовi рухи являють собою необхiдну та важливу форму боротьби молодi за своi соцiально-економiчнi iнтереси i одночасного залучення до цiii боротьбитАЭ3.
Пристосовуючи це визначення до сучасноi ситуацii у молодiжному русi Украiни, можна зробити певнi висновки:
тАв по-перше, в Украiнi наявнi як масова органiзована соцiально-полiтична активнiсть (у виглядi органiзованоi тАФ в громадськi органiзацii, творчi спiлки тощо тАФ молодi та неформальноi самоорганiзованоi молодiжноi iнiцiативи, iнодi тАЬмолодiжноi субкультуритАЭ), так i вузькоцiльовi рухи, якi взаiмно доповнюються;
тАв по-друге, сучасний молодiжний рух в Украiнi найбiльш адекватно виражений саме у вузькоцiльових рухах, вплив яких на молодь на даному етапi переважаi усi iншi.
Молодiжний рух в Украiнi: субкультури як джерело виникнення
Поступове структурування молодiжного руху вiдбувалося паралельно до аналогiчних процесiв у суспiльствi в цiлому. Переживши стадiю масових громадсько-полiтичних акцiй, молодiжний рух сконцентрувався нинi саме в органiзованiй, формалiзованiй частинi спектру проявiв соцiальноi активностi тАФ як найбiльш ефективнiй стосовно захисту своiх iнтересiв.
Проте не менш часто суспiльнi форми виховання, а отже i формальнi органiзацii сприймаються молодими вороже як такi, що заважають самоорганiзацii. РЖ в тому, i в iншому випадку ситуацiя набуваi додатковоi складностi через процес тАЬломки стереотипiвтАЭ, що висуваi додатковi вимоги до всього молодiжного руху у будь-яких його проявах. Адже традицiйнi цiнностi в перiод кризи перестають виконувати своi функцii, втрачаючи тим самим роль орiiнтиру для суспiльства. Старi iдоли поваленi, або ж просто впали, бо втратили свiй сенс.
Але життя вимагаi наповнення новим змiстом. Цей процес штучно пожвавлюiться шляхом впровадження державних iдеологiй, реанiмацii тАЬнацiональних iдейтАЭ та iнших заходiв, якi не роблять його природнiшим. Будь-якi цiнностi: новi чи старi, мають спочатку пройти випробування на придатнiсть i життiвiсть саме у цьому суспiльствi. РЖ найгнучкiшим, найактивнiшим середовищем для цього i саме молодь.
Частина ii стаi полiгоном для тАЬобкаткитАЭ санкцiонованих державою, дозволених стилiв життя тАФ на зразок тАЬмолодого патрiотатАЭ, тАЬвдалого чесного бiзнесменатАЭ, тАЬзахисника православтАЩя (правового суспiльства, плюралiстичноi демократii тощо)тАЭ. Але решта все ж не знаходить в собi вiдгуку на подiбнi гасла, тож вдаiться до апробацii альтернативних стилiв тАФ iнодi просто тАЬне схвалюваних державоютАЭ, iнодi ж тАФ обтАЩiктiв прояву ii активного невдоволення.
Вони бачать себе поза системою репресiй пiд назвою тАЬдержаватАЭ, тож результатом iх зусиль i неформальний рух. В ньому немаi формальноi iiрархii, жорсткоi структури, що чiтко регламентуi статус i роль кожного. Величезний потенцiал мобiльностi забезпечуi в тому числi можливiсть в будь-який момент утворити нове iiрархiчне вiдгалуження i тим самим пiдвищити свiй статус. При цьому спосiб життя кожного i результатом лише iндивiдуального вибору, вiн не навтАЩязаний суспiльством. Так утворилися субкультури тАЬгiппiтАЭ, тАЬпанкiвтАЭ тощо. Всi вони не залежать безпосередньо вiд суспiльних iнститутiв й iснують тАЬбез дозволу старшихтАЭ. У цьому, власне, i полягаi основна специфiка неформального руху.
Цiкавим i той факт, що своi становлення сучасний органiзований молодiжний рух почав як неформальнi культурологiчнi органiзацii та обтАЩiднання за iнтересами. Бiльше того, початок всiii органiзованоi молодiжноi iнiцiативи безпосередньо повтАЩязаний iз неформальним перiодом.
Аналiзуючи ж розвиток молодiжного руху за останнi птАЩять рокiв, доходимо висновку, що спостерiгаiться взаiмне доповнення та взаiмопроникнення органiзованого та неформального молодiжного руху. Це пояснюiться багатьма факторами, зокрема соцiальними. Спрацьовують також релiгiйний, нацiональний, полiтичний та iншi фактори, якi дiють у суспiльствi.
Витiсненi на периферiю суспiльства, вичерпавши для себе можливостi неформального руху, його соцiального протесту, молодi люди приходять до необхiдностi полiтичноi боротьби (як це було у 1988тАУ1990 рр. чи починаючи з 1994тАУ1995 рр.). РЖ навпаки, зневiрившись у полiтицi, молодь йде до тАЬнеформалiвтАЭ, сподiваючись знайти серед них однодумцiв. Час вiд часу члени молодiжних органiзацiй, вiдiйшовши вiд активноi дiяльностi, переходять до неформальних iнiцiатив.
Ця мiграцiя, яка i наслiдком дорослiшання та вiдповiдноi змiни соцiальних позицiй, стаi значно активнiшою у перiоди суспiльних криз, набуваючи iнодi доволi нездорового характеру агресii чи втечi вiд реальностi. Щодо цього аспекту ХХХРЖ сесiя Генеральноi Асамблеi ООН, характеризуючи проблеми молодi, зауважила, що молодi люди вiдiграють подвiйну, з першого погляду, суперечливу роль: з одного боку вони активно сприяють процесу соцiальних змiн, а з iншого тАФ стають його жертвами.
Визначення та механiзми утворення молодiжних органiзацiй
Повертаючись до проблеми уточнення понять, слiд нагадати, що за допомогою органiзацii молодi люди мають можливiсть повнiше реалiзувати своi iнтереси, запити та потреби, тобто самореалiзуватися як особистостi. Молодiжнi органiзацii дозволяють адекватно вiдрегулювати стосунки молодi з державою, ii iнститутами. Вважаiться, що саме молодiжнi органiзацii i iнструментом найбiльш дiiвоi соцiалiзацii молодого поколiння.
Проте, незважаючи на популярнiсть тези про соцiалiзацiю молодi в обтАЩiднаннях, досi не iснуi iдиного повноцiнного визначення термiну тАЬмолодiжна органiзацiятАЭ.
На законодавчому рiвнi статус молодiжних та дитячих органiзацiй визначаiться Законом Украiни тАЬПро молодiжнi та дитячi органiзацiiтАЭ вiд 1 грудня 1998 року та Законом Украiни тАЬПро обтАЩiднання громадянтАЭ вiд 16 червня 1992 року.
Стаття 2 Закону Украiни тАЬПро молодiжнi та дитячi органiзацiiтАЭ визначаi молодiжнi громадськi органiзацii як тАЬобтАЩiднання громадян вiком вiд 14 до 28 рокiв, метою яких i здiйснення дiяльностi, спрямованоi на задоволення та захист своiх законних соцiальних, економiчних, творчих, духовних та iнших спiльних iнтересiвтАЭ та дитячi громадськi органiзацii як тАЬобтАЩiднання громадян вiком вiд 6 до 18 рокiв, метою яких i здiйснення дiяльностi, спрямованоi на реалiзацiю та захист своiх прав i свобод, творчих здiбностей, задоволення власних iнтересiв, якi не суперечать законодавству, та соцiальне становлення як повноправних членiв суспiльстватАЭ.
Особливiстю молодiжних та дитячих органiзацiй, згiдно Ст.5 Закону, i те, що особи старшого вiку можуть бути членами молодiжних та дитячих громадських органiзацiй за умови, якщо iх кiлькiсть у цих органiзацiях не перевищуi третину загальноi кiлькостi членiв. Це ж стосуiться i виборних органiв.
Однак таке юридичне формулювання зовсiм не претендуi на повноту окреслення даного явища.
Наприклад, О.Корнiiвський розглядаi молодiжну органiзацiю як добровiльне обтАЩiднання молодих громадян, що утворюiться для реалiзацii i захисту iх рiзнобiчних, зокрема, специфiчних (як особливоi вiковоi категорii населення) колективних iнтересiв з метою обтАЩiднання зусиль молодi для участi в соцiально-економiчних, громадсько-полiтичних, державотворчих процесах1.
Власне, з цим визначенням можна погодитися. Молодiжнi органiзацii на добровiльних засадах обтАЩiднують молодих людей задля захисту певних iхнiх спiльних iнтересiв. Крiм того, як правило, цi iнтереси дiйсно i специфiчними (через доволi жорсткi критерii вiдбору членства). Зокрема, органiзацiя може мати вузькофаховий напрямок або ж навпаки тАФ загальногромадський чи навiть полiтичний.
Виникають молодiжнi органiзацii переважно внаслiдок усвiдомлення неформальною групою молодих людей необхiдностi тАЬакту формалiзацiiтАЭ своiх внутрiшньогрупових вiдносин задля досягнення бiльшоi ефективностi у втiленнi спiльних цiлей. Цим актом формалiзацii i i створення органiзацii. РЖншими словами, вiдбуваiться формалiзацiя внутрiшньоi iiрархii та вiдносин.
Використовуючи слiдом за К.Зайдельманом тезу: тАЬгрупа тАФ головна соцiальна форма молодiтАЭ, прихильники теорii peer group визначають органiзованi молодiжнi структури як продукт тiльки самодiяльноi форми соцiалiзацii молодi2. При цьому цiлковито iгноруiться суспiльне замовлення щодо створення молодiжних органiзацiй як засобiв iнтеграцii молодого поколiння в структуру суспiльства.
Соцiальне ж замовлення зовсiм не передбачаi iснування peer group як основи органiзацii молодi. Самодiяльна група може бути створена власними силами чи iнiцiйована тАЬдорослимитАЭ на початку дiяльностi органiзацii. Часто пiзнiше групу однодумцiв взагалi змiнюi група функцiонерiв, практично позбавлена будь-якоi самодiяльностi тАФ чи дуже обмежена в своiх дiях.
Дiйсно, молодiжнi органiзацii не завжди виникають у результатi самодiяльностi peer group. Вони часто можуть бути iнiцiйованi зовнi тАФ державою, полiтичними партiями, громадськими обтАЩiднаннями тощо. Бiльше того, це поступово перетворюiться на провiдний спосiб утворення органiзацii, i сьогоднi базою для створення молодiжних обтАЩiднань виступають вже не молодiжнi субкультури, а здебiльшого спiльнiсть тих чи iнших iнтересiв iх засновникiв. Саме задля iх досягнення молодь, iнодi навiть не протиставляючи себе дорослим, обтАЩiднуiться в органiзацii.
Отже, ми дiйшли висновку, що головним джерелом утворення молодiжних обтАЩiднань як органiзованоi частини загального молодiжного руху i спiльнiсть iнтересiв та мети, досягнення яких можливе лише в умовах цiii органiзацii.
Класифiкацiя молодiжних органiзацiй в Украiнi
З даного твердження випливаi необхiднiсть класифiкацii молодiжних органiзацiй. На сьогоднi iснуi кiлька пiдходiв до визначення критерiiв такоi класифiкацii. Так, марксистський пiдхiд передбачаi передовсiм класову приналежнiсть членства тiii чи iншоi органiзацii. Психологiчний пiдхiд розглядаi та класифiкуi молодiжнi структури виходячи з ролi peer group у процесi виникнення органiзацii. Юридичний пiдхiд за головний критерiй вважаi реiстрацiю органiзацii та статутно оформлену задекларовану мету дiяльностi.
Найбiльшого ж поширення у навколонаукових колах набув iдеологiчний пiдхiд, тобто типологiзацiя молодiжних органiзацiй, виходячи з iхньоi iдеологiчно-полiтичноi орiiнтацii. Однак слiд зазначити, що хоча вплив полiтичних структур та iдеологiчних течiй на органiзований молодiжний рух досить значний, вiн все ж не i визначальним. РЖснуi цiла низка молодiжних органiзацiй, якi абсолютно не заангажованi полiтично чи iдеологiчно. Тому, намагаючись класифiкувати молодiжнi структури, ми за головний критерiй беремо не iдейно-полiтичне забарвлення, а характер дiяльностi органiзацii.
Найбiльш повно систематизацiю типологiй молодiжних обтАЩiднань виклав проф. В.Якушик. Цю систематизацiю було розроблено на базi методологii та загальнотеоретичних пiдходiв, що були ним використанi в аналiзi полiтичних партiй1.
Для створення комплексноi типологii молодiжних обтАЩiднань В.Якушик запропонував згрупувати головнi критерii iх класифiкацii у птАЩять блокiв:
тАв соцiальна база молодiжного обтАЩiднання;
тАв специфiка ТСенези (процесу виникнення) органiзацiйних принципiв та структури молодiжного обтАЩiднання;
тАв особливостi системи здiйснюваних молодiжним обтАЩiднанням функцiй;
тАв роль молодiжного обтАЩiднання в суспiльствi;
тАв характер впливу молодiжного обтАЩiднання на суспiльнi процеси2.
Так само тiiю чи iншою мiрою намагалися дати типологiзацiю iснуючих в Украiнi молодiжних обтАЩiднань i О.Корнiiвський, П.Мартин, А.Скрипник, iншi науковцi. В якостi основного критерiю власних типологiзацiй молодiжних органiзацiй в сучаснiй Украiнi вони пропонували саме функцii, якi виконують цi обтАЩiднання у суспiльствi.
Проте повнiстю комплекс цих функцiй зазвичай визначити дуже складно, тим бiльше у перехiдному суспiльствi. Таке суспiльство саме ще не маi стабiльноi структури та чiтко розмежованих функцiй. Але поза наявнiстю чи вiдсутнiстю загальновизнаноi класифiкацii, так само як i можливостей ii застосування, в сучаснiй Украiнi все ж iснуi доволi збалансована система молодiжних структур.
Тож iдиним практичним рiшенням за такого стану речей буде прийняти альтернативну систему класифiкацii, що бiльше вiдповiдатиме реальному становi речей. Адже поруч з ускладненнями, спричинюваними загальною ситуацiiю в суспiльствi, додатковi труднощi полягають у тому, що програма, декларованi принципи, статут та юридичний статус органiзацii часто не вiдбивають обтАЩiктивноi ситуацii i жодним чином не впливають на ii дiйсний соцiальний статус. Тому ми пропонуiмо власну типологiзацiю молодiжних обтАЩiднань, критерiiм якоi i характер дiяльностi кожноi окремоi молодiжноi органiзацii.
Специфiка такого пiдходу даi пiдстави для введення цiлоi низки iх типологii:
Молодiжнi фiлii полiтичних партiй
Важливим чинником молодiжного руху i взаiмодiя його з полiтичними партiями. Безперечно, що спiвпраця з молодiжними органiзацiями i одним з найважливiших моментiв дiяльностi партii. Стосунки мiж ними в iдеалi повиннi будуватись на основi взаiмопорозумiння, спiвпрацi й автономностi. Однак iнодi цi стосунки стають надто тiсними.
Основний момент iдностi партii з ii молодiжною органiзацiiю полягаi у iдностi iх iдеологiчних платформ. Молодiжна органiзацiя веде свою роботу, вирiшуi своi проблеми i одночасно спiвпрацюi з партiiю та готуi себе для майбутньоi полiтичноi роботи в нiй. У свою чергу полiтичнi партii домагаються вирiшення проблем, якi i у молодi та вiдстоюють iнтереси членiв молодiжних органiзацiй, зокрема, в Парламентi. В Украiнi значна кiлькiсть партiй мають своi молодiжнi фiлii та органiзацii, якi iдеологiчно орiiнтуються на них. Окрiм цього, партii за допомогою своiх програм намагаються забезпечити пiдтримку молодi на виборах, проголошуючи соцiальну спрямованiсть власноi молодiжноi полiтики.
Складнiсть визначення такоi групи органiзацiй полягаi в значнiй вiдносностi термiну тАЬмолодiжна фiлiя полiтичноi партiiтАЭ, оскiльки передбачаi статутну залежнiсть молодiжного обтАЩiднання вiд партii.
Однак сучасна партiйна молодiжна полiтика передбачаi автономнiсть, а iнодi й повну незалежнiсть молодiжних структур. На думку авторiв, головним критерiiм для визначення молодiжних фiлiй партiй слiд визначити ступiнь залежностi молодiжноi органiзацii. Маiться на увазi увесь комплекс питань, повтАЩязаних з цим (iдеологiчнi, полiтичнi, фiнансовi, органiзацiйнi, статутнi тощо). На наш погляд, пiд таке визначення пiдпадаi ряд сучасних молодiжних органiзацiй в Украiнi. Зокрема: Республiканська християнська молодь, Молодiжна органiзацiя республiканцiв Украiни, Молодий Рух, Соцiалiстичний конгрес молодi, Народно-демократична лiга молодi, Ленiнська комунiстична спiлка молодi Украiни тощо.
Громадсько-полiтичнi органiзацii молодi
Залишаiться значний прошарок молодiжних обтАЩiднань, що зберiгають свою незалежнiсть, залишаючись самостiйними iдейно-полiтичними утвореннями, i займають активну громадську позицiю, iнодi висуваючи навiть полiтичнi вимоги. Щоб класифiкувати такi органiзацii вiдповiдно до iх ставлення до домiнуючого у сучасному свiтi типу приватновласницьких, суспiльно-економiчних вiдносин (тобто на пiдставi ступеня прийняття або неприйняття цього типу в цiлому):
тАв ультралiвi органiзацii;
тАв лiвi;
тАв лiвоцентристськi;
тАв центристськi;
тАв правоцентристськi;
тАв ультраправi.
Хоча така класифiкацiя застосовуiться для типологiзацii полiтичних партiй, на нашу думку, вона адекватно вiдображаi громадсько-полiтичну iнiцiативу молодi сучасноi Украiни.
Слiд також наголосити на тому, що цей тип вiдповiдаi досить значнiй кiлькостi молодiжних органiзацiй. РЖнодi цi органiзацii спрямовують свою дiяльнiсть на реалiзацiю вузькоцiльових проектiв (вiдповiдно до отриманого гранту тощо). Однак це не означаi, що органiзацiя увесь час свого iснування займатиметься цiiю дiяльнiстю.
Молодiжнi релiгiйнi органiзацii
Окремо слiд видiлити молодiжнi релiгiйнi обтАЩiднання, що утворюються в Украiнi. Пiсля падiння тоталiтарноi системи значний вiдсоток молодi звернувся у пошуках самореалiзацii до релiгii. Зокрема, це повтАЩязано з нацiональним рухом, що набув своii кульмiнацii у 1991 роцi. Молодь, яка обрала участь у цих рухах, здебiльшого декларувала свою приналежнiсть до тАЬпопулярнихтАЭ тодi конфесiй (Украiнська греко-католицька церква, Украiнська автокефальна православна церква). Також великий вiдсоток молодi звертаiться до протестантських церков, рiзноманiтних сект та мiстичних, псевдо-релiгiйних культiв. Наприклад: тАЬУкраiнська молодь ХристовiтАЭ, Християнська молодiжна органi-зацiя Церкви адвентистiв сьомого дня, Молодiжна рада церков РДвангельських християн-баптистiв Украiни тощо. Молодiжнi фаховi обтАЩiднання, органiзацii за iнтересами
Молодiжнi обтАЩiднання, якi полiтично не заангажованi, утворюють наступну групу органiзацiй, яка перевищуi всi попереднi не лише за кiлькiстю органiзацiй, а й за кiлькiстю членiв у кожнiй зокрема.
Керуючись головним критерiiм нашого дослiдження тАФ характером дiяльностi, можна видiлити таку типологiю:
тАв фаховi молодiжнi структури. Утворюються головним чином за ознакою фаховоi приналежностi, пiд час навчання або роботи. ОбтАЩiднують не лише студiюючу молодь, а й молодих спецiалiстiв. В Украiнi iснуi цiлий ряд молодiжних фахових органiзацiй. Складнiсть визначення цiii пiдгрупи молодiжних обтАЩiднань полягаi в специфiчному боцi термiну тАЬфахтАЭ. Неможливо визначити фахову приналежнiсть лише за наявнiстю вiдповiдноi освiти. Тому маiмо взаiмоповтАЩязанi пiдгрупи, наприклад, фаховi, науковi, лiтературно-мистецькi. Досить важко провести межу мiж професiоналiзмом та аматорами;
тАв науковi, лiтературно-мистецькi та культурологiчнi органiзацii. На вiдмiну вiд тАЬнеформальнихтАЭ лiтературних тАЬтусовоктАЭ та салонiв, лiтературнi та мистецькi органiзацii намагаються шляхом обтАЩiднання зусиль вiдстоювати своi iнтереси, зокрема, фiнансування своiх видань. Однак такий напрямок не вичерпуi всiii гами iнтересiв молодих лiтераторiв та митцiв. Бiльшiсть лiтературно-мистецьких органiзацiй утворюiться на ТСрунтi прихильностi до визначеноi течii в мистецтвi;
тАв вишкiльнi та спортивно-патрiотичнi органiзацii молодi. До них ще можна вiднести дитячi виховнi органiзацii. Також пiдкреслити значну роль загальноукраiнських спортивних асоцiацiй, зокрема, в галузi iдиноборств.
Благодiйнi фонди для молодi та молодiжнi
благодiйнi фонди
Цей тип органiзацiй не i досить поширений в сучасному молодiжному середовищi. Однак iх дiяльнiсть i досить активною в напрямку акумуляцii потрiбних коштiв та фiнансування благодiйних програм чи рiзноманiтних молодiжних проектiв. Наприклад: Фонд тАЬМолода УкраiнатАЭ, Украiнський фонд студентiв, Дитячий фонд Украiни тощо.
Нацiональнi молодiжнi органiзацii
ОбтАЩiднання, утворенi нацiональними меншинами, якi опiкуються збереженням та поширенням серед молодi власних нацiональних звичаiв, культури та традицiй. Слiд вiдзначити, що серед нацiональних органiзацiй наявнi не лише культурологiчнi, а й студентськi, науковi, фаховi, благодiйнi, спортивно-патрiотичнi тощо.
Студентський рух
Аналiзуючи молодiжний рух в цiлому, не можна не вiдзначити студентський рух як його складову частину. Студентство завжди було в авангардi всiх соцiальних перетворень та полiтичних рухiв. Воно складаi чи не 80% вiд чисельностi молодiжних органiзацiй, а часом й бiльшу iх частину. Однак власна специфiка органiзованого студентського руху визначаiться передовсiм характером студентських органiзацiй, членами яких i тi, хто навчаiться у вузi, тобто членство у таких органiзацiях чiтко регламентоване часом. Крiм того, студентськi органiзацii вiдстоюють iнтереси студентськоi молодi, акцентуючи на цьому увагу.
Також студентськi органiзацii мобiльнiшi та дiiздатнiшi за загальномолодiжнi структури. Це показали страйки 1990, 1992 рокiв, а також студентськi заворушення по всьому свiтi.
Серед студентських обтАЩiднань, на нашу думку, слiд видiляти:
тАв профспiлки, першочерговим завданням яких вирiшувати соцiальнi проблеми студентства та захищати iх iнтереси перед державою та адмiнiстрацiiю вузiв. Наприклад: Перша украiнська студентська профспiлка (ПоСтУП), Профспiлка студентiв тАЬПряма дiятАЭ, Асоцiацiя студентських профспiлкових органiзацiй Украiни тощо;
тАв громадськi студентськi органiзацii. Громадськi студентськi обтАЩiднання мають на метi репрезентувати громадсько-полiтичну iнiцiативу студентства та вiдстоювати його права. Окремо, але в структурi громадських органiзацiй iснують студентськi корпорацii та iнформацiйно-координацiйнi центри;
тАв фаховi студентськi органiзацii та обтАЩiднання за iнтересами. Органiзацii такого типу i досить поширеними в рамках окремих вузiв та факультетiв. Наприклад: асоцiацii студентiв-юристiв, iсторичнi товариства окремих вузiв, вузiвськi науковi товариства тощо; тАв органи студентського самоуправлiння. РЖнодi вони перетворюються з пiдструктур вузiв на самостiйнi органiзацii.
Завдання студентського самоврядування полягаi у тому, щоб допомогти студентам та аспiрантам в iх науковiй, професiйнiй та громадськiй роботi, налагодити побут та дозвiлля студентiв у студмiстечках, органiзацiя вiдпочинку тощо. Крiм того (i це важливо), завдання студентського самоуправлiння полягаi у захистi та узгодженнi iнтересiв студентiв i аспiрантiв з iнтересами адмiнiстрацii вузiв та держави.
Молодiжнi партii
Окремо слiд окреслити тенденцiю, яка проявилася лише в останнiй час. Мова йде про створення молодiжних партiй. Необхiдно зазначити, що iдея створення молодiжноi полiтичноi органiзацii в молодiжному середовищi у 90-х виникала неодноразово. Однак першi молодiжнi партii зтАЩявилися саме в 1999 роцi.
Деякi вченi, розглядаючи полiтичний молодiжний рух, стверджували, що iснуi кiлька типiв органiзацiй, якi умовно чи фактично можуть бути молодiжними полiтичними партiями. Так, О.Корнiiвський вважав, що тАЬмолодiжна партiя РЖ типу (незважаючи на вiдсутнiсть слова тАЬмолодiжнатАЭ у назвi органiзацii) може розглядатися як органiзацiйна структура, що обтАЩiднала молодих людей за спiльними iдейно-полiтичними мотивами однiiю полiтичною орiiнтацiiютАЭ3. До цього типу вiн вiдносив СНПУ. Другий тип, за О.Корнiiвським, це власне молодiжна партiя.
Такий пiдхiд дещо застарiлий. Особливо, якщо враховувати новi полiтичнi реалii та характер новоутворених молодiжних полiтичних партiй.
Полiтична партiя виникаi тодi, коли соцiальна верства, група усвiдомлюi необхiднiсть полiтичноi самоорганiзацii задля захисту своiх iнтересiв та участi у виробленнi державних рiшень. В нашому випадку частина молодi як соцiально-демографiчна група усвiдомила необхiднiсть полiтичного оформлення своiх iнтересiв у виглядi створення власних партiй.
До молодiжних партiй належать партiя тАЬМолода УкраiнатАЭ, органiзацiя полiтичного розвитку тАФ Молодiжна партiя Украiни, партiя тАЬНова генерацiятАЭ. Цi полiтичнi органiзацii складаються переважно з молодi i заявляють про готовнiсть захищати iнтереси молодого поколiння (як першочергове завдання).
В планi ставлення до домiнуючого у сучасному свiтi типу приватновласницьких суспiльно-економiчних вiдносин (тобто на пiдставi ступеня сприйняття або несприйняття цього типу в цiлому) цi партii належать до центристського напрямку. За iдеологiчною орiiнтацiiю тАФ декларують приналежнiсть до лiбералiзму. За характером органiзацii тАФ це кадрованi партii.
8. Перiодизацiя розвитку органiзованого молодiжного руху в Украiнi
Перiодизацiя розвитку молодiжного руху в Украiнi, як i перiодизацiя розвитку будь-яких соцiально-полiтичних структур, маi базуватися на комплексному пiдходi до даноi проблематики. В сучаснiй полiтичнiй науцi iснують певнi теоретико-методологiчнi пiдходи для визначення перiодiв та етапiв розвитку дослiджуваних обтАЩiктiв, якi дозволяють сформувати вiдносно чiтку картину ТСенези обтАЩiкта. Так, В.Якушик видiляi чотири пiдходи до перiодизацii розвитку соцiально-полiтичних структур:
тАв визначення тАЬiсторичних вагомих моментiвтАЭ як меж, що роздiляють певнi етапи на шляху прогресу (чи регресу) або рiзнi неiiрархiзованi етапи (при цьому самi тАЬвагомi моментитАЭ виступають у виглядi результату впливу деяких реально значущих або у дiйсностi малозначущих, але мiфологiзованих факторiв, наприклад, проведення зтАЩiздiв чи пленумiв правлячоi партii, змiна керiвництва держави i таке iнше);
тАв встановлення показникiв прогресу (чи регресу, якщо розвиток оцiнюiться негативно), якi характеризують внутрiшнiй розвиток системи;
тАв видiлення набору можливих iдеальних (тАЬчистихтАЭ) станiв дослiджуваного обтАЩiкта;
тАв поiднання в тiй чи iншiй пропорцii елементiв декiльк

Вместе с этим смотрят:

"Зеленая Книга" Муаммара Аль-Каддафи

"Массовый человек" в постиндустриальную эпоху

"Технiка тiла" Марсель Мосс

"Язык" наркоманов как отражение социального окружения

Basic perspectives and schools of developing sociology in the XX century