Социология - наука про общество

СОЦРЖОЛОГРЖЯ

1. Соцiологiя як наука про суспiльство. Соцiологiя тАУ наука, що вивчаi суспiльство. Деякi науковцi вважають, що поняття суспiльства формуiться зi здатнiстю людей вiдокремлювати себе вiд природи. По мiрi дорослiшання людина стаi iндивiдом, а взаiмодiя iндивiдiв тАУ це соцiум. В широкому розумiннi соцiум i суспiльство тАЬтут i тепертАЭ, i чим бiльше соцiумiв, тим складнiше мiж ними вiдносини. Будь-яка група, хоч як вона органiзована, виконуi своi функцii та переслiдуi якiсь конкретнi цiлi. До суспiльних наук вiдносяться iсторiя, психологiя тощо. Специфiка соцiологii серед iнших суспiльних наук полягаi в тому, що вона вивчаi суспiльство пiд особливим кутом зору тАУ крiзь призму соцiальних процесiв та вiдносин, якi становлять основний змiст соцiальноi реальностi. Суспiльство тАУ дуже складне й багатогранне в структурному планi явище. Соцiологiя вивчаi соцiальну сферу життя суспiльства тАУ область соцiальних вiдносин як вiдносин мiж бiльш чи менш широкими спiльнотами людей та самим людьми, що i частинами тих спiльнот. У центрi соцiального життя тАУ взаiмодiя людей, а iндивiд i група тАУ сукупнiсть соцiальних зв*язкiв, що породжують складнi соцiальнi структури: особистiсть, iндивiд, суспiльство, культура, держава, право, мораль, наука, мистецтво, родина тощо. Поняття тАЬсоцiальнийтАЭ маi кiлька значень:вiд позначення самоi сутностi суспiльного життя до розумiння сутностi соцiального зв*язку. Соцiальний зв*язок тАУ те, що змушуi людей гуртуватися, незважаючи на нерiвнiсть тощо. Тож соцiологiя вивчаi в суспiльствi лише соцiальне.

2. Об*iкт та предмет соцiологii. Вони i взаiмопов*язаними, але не тотожнi. В кожнiй з суспiльних наук людина i об*iктом, але кожна наука маi свiй предмет. Об*iктом соцiологii i певна соцiальна реальнiсть. Соцiологiя тАУ наука про становлення, розвиток та функцiонування соцiальних спiльнот, процесiв та вiдносин, а також про шляхи, форма та методи реалiзацii iх усiх. Навiть зараз багато вчених розумiють то широко. Фундатор соцiологii О. Конт вважав, що соцiологiя тАУ то позитивна наука про суспiльство. Дюркгейм називав предметом соцiологii соцiальний факт, але категорiя тАЬсоцiальнийтАЭ у нього визначалась як тАЬколективнатАЭ. Макс Вебер вважав соцiологiю наукою про соцiальну поведiнку, яку вона прагне зрозумiти та тлумачити. Основна категорiя соцiологii тАУ це спiльнота. Позаяк в спiльностi наявнi усi вiдносини, властивi i iндивiду, i суспiльству. Соцiальна спiльнота тАУ це не проста сума iндивiдiв i не будь-яка група людей, а бiльш чи менш усталене соцiальне утворення, суб*iкти якого об*iднанi спiльним iнтересом i знаходяться у взаiмодii мiж собою.

3. Структура соцiологiчного знання. Соцiологiя тАУ наука комплексна. Маi трьохрiвневу структуру:1 рiвень тАУ теоретична соцiологiя; 2 тАУ спецiальнi соцiологiчнi теорii (соцiологiя середнього рiвня); 3 тАУ емпiрiчнi соцiологiчнi дослiдження. Теоретична соцiологiя тАУ це багатоманiтнi концепцii, що розробляються з метою роз*яснення та iнтерпретацii загальгних аспектiв соцiального розвитку суспiльства. Протягом iсторичного розвитку суспiльства було вироблено багато рiзноманiтних концепцiй, що пояснювали специфiку закономiрностi розвитку людського суспiльства. Цi концепцii вiдбивали, з одного боку, вже досягнений рiвень соцiальних наук, з iншого боку тАУ специфiку пiдходу тих чи iнших вчених до пояснення тих чи iнших явищ. Спецiальнi соцiологiчнi теорii тАУ областi соцiологiчного знання, котрi мають своiм предметом дослiдження вiдносно самостiйнi i специфiчнi пiдсистеми суспiльного цiлого (етносоцiологiя, соцiологiя молодi, мiста тощо), вiдносини i окремi сфери життiдiяльностi (соцiологiя працi, побуту, соцiальна психологiя тощо), iнститути (соцiологiя громадськоi думки, соцiологiя сiм*i, освiти тощо), процеси (соцiологiя органiзацii, конфлiктологiя тощо) тАУ тобто галузевi знання. Емпiрiчнi соцiологiчнi дослiдження являють собою методи та технологii збору соцiальноi iнформацii тАУ встановлення та узагальнення соцiальних фактiв посередництвом прямоi або непрямоi реiстрацii подiй, характерних для вивчення соцiальних явищ та процесiв.

4. Функцii соцiологii. 1)Теоретико-пiзнавальна. Полягаi у тому, що соцiологiя накопичуi та систематизуi знання, прагне скласти якомога повнiшу картину соцiальних вiдносин та процесiв у сучасному суспiльствi. Сюди вiдноситься отримання об*iктивного знання про основнi соцiальнi проблеми розвитку нашого суспiльства. Призначена прикладна соцiологiя для забезпечення надiйноi соцiальноi iнформацii про рiзнi соцiальнi процеси. 2)Практично-перетворювальна функцiя: соцiальна iнформацiя i першим етапом, бо вона не може зразу перетворитися на прогнози, рiшення тощо. Задача соцiологii полягаi в тому, щоби знайти шляхи подальшого розвитку суспiльства, участь у розробцi довготермiновоi соцiальноi полiтики держави, в обгрунтуваннi i реалiзацii планiв соцiального розвитку на всiх рiвнях: краiна, регiон тощо. Тут i прикладная соцiологiя тАУ вона забезпечуi розробку прогнозiв, рекомендацiй у вирiшеннi тих чи iнших соцiальних проблем, аж до рiвня трудового колективу. 3)РЖнформацiйна функцiя полягаi в тому, що методи та технологii цiii науки дають змогу отримання найрiзноманiтнiшоi соцiальноi iнформацii вiдносно всiх сфер дiяльностi суспiльства. 4)Критична функцiя. 5)Описова функцiя. 6)Прогностична функцiя, тобто видавання соцiальних прогнозiв. 7)Перетворювальна тАУ висновки, рекомендацii соцiологiв служать для вироблення певних соцiальних рiшень. 8)Свiтоглядна функцiя.

5. Теоретичнi передумови виникнення соцiологii як самостiйноi науки. Соцiологiя як самостiйна наука виникла не через появу нового об*iкта дослiдження, а через те, що в суспiльних науках, що iснували, виникли проблеми, якi неможливо було вирiшити в рамках цих наук за допомогою наявних методiв. Специфiка соцiологiчного свiтобачення: 1)Погляд на суспiльство як певну цiлiснiсть, цiлiсну систему, що розвиваiться за своiми специфiчними законами. 2)Установка на вивчення суспiльних вiдносин, що реально iснують, на вiдмiну вiд утопiчного конструювання iдеального суспiльства. 3)Спирання на емпiрiчнi методи дослiдження. Елементи такого пiдходу складалися в рамках соцiофiзики, соцiофiлософii, фiлософii, iсторii, по мiрi розвитку емпiрiчних соцiологiчних дослiджень, в ходi диференцiацii суспiльних та гуманiтарних наук, по мiрi зростаючого впливу природознавства. Соцiально-полiтичнi передумови виникнення соцiологii: 1)Дiяльнiсть просвiтникiв стимулювала процес революцiйного руйнування старого суспiльного ладу в РДвропi. 2)Раннi буржуазнi революцii вплинули на розвиток суспiльно-полiтичноi думки. Соцiальнi думкарi першоi половини ХРЖХ столiття намагалися осмислити суть та наслiдки французькоi революцii. Дослiдники намагалися проаналiзувати поняття тАЬреволюцiятАЭ, тАЬдемократiятАЭ тощо.

6. Соцiологiчна концепцiя О. Конта. Огюст Конт (1798-1857) вперше застосував поняття соцiологii, яку вивiв зi штучноi класифiкацii наук (вiд математики до соцiологii за двома критерiями: абстрактнiсть/конкретнiсть тАУ абстрактнi розглядають закони певних груп явищ, а конкретнi застосовують закони до певних явищ, та розподiл наук на 6 абстрактних теоретичних дисциплiн тАУ лiнiйна система класифiкацii:математика, астрономiя, фiзика, хiмiя, бiологiя, соцiологiя). Використовував термiн тАЬсоцiальна фiзикатАЭ, але потiм, коли це iм*я почали застосовувати до демографii, видумав соцiологiю. Вiдокремлення наук вiд метафiзики та теологii тАУ головна iдея позитивiзму Конта. Термiн тАЬпозитивнийтАЭ Конт вживаi у п*ятьох значеннях: 1)реальний тАУ протилежнiсть химерному; 2)корисний тАУ протилежнiсть непотрiбу; 3)визначений тАУ протилежнiсть амбiвалентному; 4)точний тАУ протилежнiсть неточному; 5)тАЭ+тАЭ в противагу тАЬ-тАЬ. Позитивiзм за Контом мусить вiдмовитися вiд питань, що не мають вiдповiдi тАУ про суть та сутнiсть явищ, а особливо про причину. Наука пiзнаi не суть, а лише феномен. Суспiльствознавство повинне вивчати тi явища, якi можна спостерiгати. Орiiнтацiя на природничi науки з iхнiю конкретнiстю об*iкта i точнiстю методiв. Предмет соцiологii тАУ первинна реальнiсть тАУ суспiльство в своiх цiлiсностi та взаiмозв*язку, таке, яким воно сприймаiться почуттями та спостереженнями. Методи соцiологii, за Контом тАУ по-перше, спостереження (основний метод: а)пряме; б)непряме (опосередковане)), по-друге, експеремент: а)безпочереднiй тАУ спостереження за розвитком явищ пiд впливом спецiально створених для того умов; б)опосередкований тАУ вивчення патологiчних вiдхилень, дивiацiй в суспiльствi, по-третi тАУ порiвняння, спiвставлення рiзних типiв суспiльства, рiзних соцiальних класiв, людства та тваринних спiльнот з метою виявлення спiльних законiв, по-четверте тАУ iсторичне порiвняння рiзних послiдовних станiв.

7. Соцiологiчна концепцiя Г. Спенсера. Герберт Спенсер тАУ продовжувач справи Конта. Центральним поняттям висуваi поняття еволюцii. Еволюцiя тАУ iнтеграцiя матерiх, переводить матерiю з невизначеноi незв*язаноi однорiдностi у визначену зв*язану. Проходить скрiзь однаково, але маi три етапи: 1)неорганiчний; 2)органiчний; 3)надорганiчний. Це цикл. Два типи еволюцii тАУ проста i складна. Проста тАУ кiлькiсна iнтеграцiя елементiв, а за складноi вiдбуваються певнi перетворення. Порiвнюi суспiльство з органiзмом. Одна з основних робiт його називаiться тАЬСуспiльство i органiзмомтАЭ. Аналогii та вiдмiнностi: 1)Як i бiологiчний органiзм, суспiльство росте, збiльшуiться в об*iмi, з маленьких держав виростають великi iмперii; 2)По мiрi росту суспiльства його структура ускладнюiться, таксамо й структура органiзму; 3)по мiрi росту суспiльства вiдбуваiться диференцiацiя його структур та функцiй. Вiдмiнностi мiж Контом та Спенсером у розумiннi соцiологii та питання: що було перше тАУ iндивiд чи соцiум?У Конта першим був соцiум, а вторинним тАУ iндивiд, у Спенсера ж навпаки, з iндивiдiв утворюiться цiле.

8. Загальна характеристика натуралiстичного напряму в соцiологii ХРЖХ-початку ХХ столiття. Основна концепцiя тАУ Дюркгейма (1858-1917). Спираiться на соцiальнi факти i вивчаi iх статистично. Соцiальнi факти тАУ колективнi звички, традицii, звичаi, правила поведiнки. Головне в людському суспiльствi, що цементуi та збираi його докупи, i соцiальна солiдарнiсть, а сила, що створюi суспiльне цiле тАУ розподiл працi. Солiдарнiсть походить з колективноi свiдомостi тАУ сукупностi спiльних вiрувань та почуттiв, що роздiляють члени однiii групи чи суспiльства. Колективна свiдомiсть вiдображаi характер та традицii народу. Чим бiльшим i розподiл працi, тим сильнiше в людей прагнення до iдностi та обмiну. Символом обмiну виступаi угода, коли два iндивiда беруть на себе взаiмнi зобов*язання, i з цього виходить спiвпраця та кооперацiя. Механiчна та органiчна солiдарнiсть.

9. Загальна характеристика психологiчного напряму в соцiологii. Основна концепцiя тАУ Вебера (1864-1920). Понад усе ставиться iндивiд, а причина розвитку суспiльства тАУ культурнi цiнностi, вiра в iнтелiгенцiю. Тiльки iндивiд посiдаi мотиви, цiлi, iнтереси та свiдомiсть. Соцiальна статистика та пошук мотивiв тАУ взаiмодоповнюючi частини соцiологiчного дослiдження. Теорiя соцiальноi дii. РЖдеi Вебера тАУ пiдвалини сучасноi соцiологii.

10. Соцiологiя Е. Дюркгейма. Головна особливiсть концепцii Дюргкейма: соцiальне треба пояснювати соцiальним. Вiн сформулював свiй основний постулат: тАЬСоцiальнi факти треба розглядати як речi, вони iснують поза людиною та здiйснюють на неi примусовий вплив.тАЭ РЖ лише завдяки цим соцiальним фактвм можна пояснити вчинки людини. Структура суспiльства тАУ сукупнiсть соцiальних фактiв у iх взаiмодii та взаiмозв*язку. Саме Дюркгейм вводить поняття тАЬсоцiологiзмтАЭ: 1)Метод обгрунтування самоi науки з предметом i поняттями науки; 2)Особливий пiдхiд до соцiальноi реальностi, розумiння та пояснення цiii реальностi. Соцiологiя у Дюркгейма тАУ не лише специфiчна наука, а ще й Наука Наук. Концепцiя розподiлу працi тАУ та сила, що об*iднуi людей у суспiльствi. Завдяки розподiлу працi реалiзуiться принцип солiдарностi. В залежностi вiд якостi та рiвня тоi солiдарностi вiн виводить концепцiю розвитку суспiльства вiд механiчноi до органiчноi солiдарностi. Та солiдарнiсть, що об*iднуi людей в суспiльствi тАУ органiчна, грунтована на спецiалiзацii та розподiлi працi. Механiчна солiдарнiсть поглинаi iндивiда. Проблема нормального та патологiчного. Поняття аномii: аномiя тАУ принцип недiйовостi у суспiльствi старих норм та цiнностей, коли новi норми ще не з*явилися або працюють не повнiстю. Також вивчав самогубства. Типи: 1)егоiстичний (людина iзольована вiд суспiльства, яке не цiкавиться iндивiдом); 2)альтруiстичний (коли груповi цiнностi та норми цiлком поглинають iндивiда); 3)аномiчний тАУ коли вiдбуваiться криза в суспiльствi; 4)фаналiстичний тАУ коли вiдбуваiться пiдсилення контролю групи над iндивiдом.

11. Соцiологiчнi погляди М. Вебера. Макс Вебер тАУ фундатор тАЬрозумiючоiтАЭ соцiологii та теорii соцiальноi дii. Ввiв в соцiологiю поняття тАЬiдеальний типтАЭ, який розглядаi не як тип пiзнання, а засiб, що дозволяi розкрити спiльнi правила якихось дiй або вчинкiв. РЖдеальний тип за Вебером дозволяi трактувати iсторiю та соцiологiю як два напрями наукового iнтересу, а не двi рiзнi дисциплiни. Соцiологiя Вебера вивчаi поведiнку людини та вкладаi в ii дii та вчинки певний сенс. Толму дii людини набувають характер соцiальноi дii, i в нiй присутнi 2 моменти: об*iктивний тАУ орiiнтацiя на iнших,i суб*iктивний. Соцiальна дiя тАУ дiя, суб*iктивний сенс якоi вiдноситься до поведiнки iнших людей. Зрозумiти сенс дii тАУ зрозумiти дiючу людину, хоча в дiяльностi людина не завжди усвiдомлюi мету. Чотири типи дiяльностi : 1)цiльорацiональна дiя через очiкування певноi поведнки, критерiiм цiii дiяльностi i успiх; 2)цiннiсно-рацiональна, заснована на вiрi в цiнностi самоi дii, незалежна вiд успiху; 3)афектна тАУ заснована на емоцiйному станi суб*iкта, що дii; 4)традицiйна тАУ заснована на звичках. Лише першi типи i соцiальною дiiю, бо вони стосуються усвiдомленного сенсу.

12. Визначення соцiальних iнститутiв та iх роль у життiдiяльностi суспiльства. РЖнститут тАУ технiчне утворення, особливий учбовий заклад, а ширше тАУ сукупнiсть соцiальних норм. Соцiальний iнститут тАУ це вiдносно стабiльна iнтеграцiя сукупностi символiв, вiр, цiнностей, норм, полiтичних статусiв, що керують цiлими сферами соцiального життя:сiм*iю, економiкою, освiтою, управлiнням тощо. Соцiальний iнститут тАУ усталений комплекс формальних i неформальних правил, принципiв, норм, установок, що регулюють рiзнi сфери людськоi дiяльностi i органiзують iх у систему. Соцiальний iнститут iснуi через необхiднiсть задовiльнити найважливiшi життiвi потреби. Для виникнення та розвитку соцiального iнституту потрiбно: 1)Щоб у суспiльствi виникла та розвилася потреба, що стане головною передумовою даного соцiального iнституту; 2)Усталена система функцiй, дiй, операцiй, цiлей, що вирiшують цю проблему.; 3)Соцiальний iнститут повинен мати ресурси (матерiальнi, фiнанси, праця, органiзацiя), що iх повинне поповнювати суспiльство.; 4)Особливе культурне середовище для iснування соцiального iнституту (субкультура тАУ система знакiв, правил тощо, що вiдрiзняi певних людей).

13. Процес iнституцiоналiзацii. У 1899 роцi Веблен розробив тАЬТеорiю класу неробтАЭ. З неi виходить: тАЬЕволюцiя суспiльстватАЭ тАУ процес природнього добору соцiальних iнститутiв. Заборона iнцесту тАУ перша основна норма тАУ i провiсником виникнення всiх соцiальних iнститутiв. Соцiальний iнститут тАУ засiб пристосування, що створений для задоволення життiвих потреб та регулюiться оберемком соцiальних норм. Веблен та його послiдовник Гамiлтон були фундаторами iнституцiоналiзму. РЖнституцiоналiзацiя тАУ це процес, коли суспiльна потреба починаi усвiдомлюватися як загальносоцiальне, а не як приватне, i для ii реалiзацii в суспiльствi встановлюються особливi норми поведiнки, готуються кадри, видiляються ресурси. Лексii тАУ соцiальнi потреби, що породжують процес iнституцiоналiзацii: 1)Потреба комунiкацii; 2)Потреба виробництва продуктiв та послуг; 3)Потреба розподiлу благ; 4)Потреба безпеки та захисту життя громадян; 5)Потреба затримки системи нерiвностi; 6)Потреба соцiального контролю за членами суспiльства.

14. Рiзновиди соцiальних iнститутiв та iхня характеристика. 5 основних соцiальних iнститутiв: 1)Продовження роду тАУ соцiальний iнститут сiм*i i шлюбу; 2)Потреба безпеки та соцiального порядку тАУ полiтичнi iнститути; 3)Потреба добування засобiв для iснування тАУ економiчнi iнститути; 4)Потреба в передаваннi знань, соцiалiзацii нового поколiння, пiдготування кадрiв тАУ iнститут освiти (наука, культура).; 5)Потреба вирiшення духовних проблем та СЕНСУ ЖИТТЯ тАУ iнститут релiгii. До iнституту сiм*i та шлюбу, примiром, належать iнститути спорiдненостi, батькiвства, материнства, побратимства та кровноi помсти; до iнституту релiгii тАУ целiбат, хрещення, сповiдь. Висновок:iснують як основнi, так i другоряднi iнститути (принцип матриць).

15. Функцiонування соцiальних iнститутiв. РЖнститут повинен функцiонувати тАУ його нормальне функцiонування i благом для суспiльства. Пiд функцiiю соцiального iнституту розумiють користь, яку вiн приносить тАУ себто то i сукупнiсть задач, що вирiшуються, цiлей, що i досягненi, послуг, що надаються. Соцiальний iнститут тАУ це гiгантська соцiальна система, що охоплюi сукупнiсть статусiв иа ролей, соцiальних норм та санкцiй, соцiальних органiзацiй.

16. Явнi та латентнi функцii соцiальних iнститутiв. До функцiй соцiальних iнститутiв вiдносяться: 1)впорядкування дiяльностi рiзних людей шляхом зведення iх до передбаченоi соцiальноi ролi; 2)соцiальнi iнститути сприяють соцiалiзацii iндивiдiв; 3)соцiальне управлiння та контроль. Якщо соцiальний iнститут, опрiч користi, приносить суспiльству шкоду, цi дii називають дисфункцiiю. Функцiй та дисфункцii i вiдносними. Ситуацiя дисфункцii виникаi тодi, коли змiнюються соцiальнi потреби, i цi змiни не знаходять вiдображення у структурi i функцii соцiального iнституту. Цi явища можливi як у формальнiй сферi, так i в характерi змiсту дiяльностi соцiальних iнститутiв. Зовнiшнi явища тАУ брак пiдготованих кадрiв. Внутрiшнi тАУ неяснiсть мети дii, невизначенiсть функцiй, падiння соцiального престижу та авторитету даного соцiального iнституту, якщо iнститути втрачають якiсть i деперсоналiзуються, вiдбуваiться дисфункцiя. Всi вони бувають латентнi та явнi. Явнi тАУ очевиднi, всi iх усвiдомлюють, а латентнi тАУ не заявленi, прихованi вiд ока. Латентна функцiя може приносити користь. Одна i та сама функцiя може бути явною або латентною для рiзних членiв суспiльства.

17. Визначення та рiзновиди соцiальних спiльнот. Соцiальна спiльнота тАУ сукупнiсть людей, що видiляються за соцiально значущими критерiями. РЖснують три основнi соцiальнi спiльноти, iх розрiзняють за кiлькiстю та способом скупчення. Функцiонально тАУ на досягнення груповоi мети. Соцiальнi спiльноти можуть виникати спонтанно або органiзовано, мають формальний або неформальний вигляд. Соцiальнi спiльноти бувають масовими та груповими. Масовi мають статистичний характер, вони не i структурованими та однорiдними. Груповi визначають цiлiснiсть внутрiшньою структурою. За Мертоном три основних риси груп: 1)Взаiмодiя мiж членами групи; 2)Почуття приналежностi до групи; 3)Усвiдомлення iдностi з групою. Найбiльш скупченою i група з 5 чоловiк.

18. Соцiальна структура суспiльства та ii основнi елементи. До 60-х рокiв структура суспiльства практично не вивчалася, хоча до того в серединi 30-х рокiв була створена спецiальна офiцiйна доктрина: бiльшовицьке суспiльство складаiться з двох класiв тАУ робiтники та селяни, та одного прошарка тАУ iнтелiгенцii. Основнi ii вади: концепцiя рiзко звужувала критерii диференцiяцii людей вiдносно iх приналежностi до рiзних соцiальних груп, було викривлено уявлення по критерii соцiальноi мобiльностi, концепцiя вiдображала утопiчнi уявлення про мiжгруповi вiдносини. Проявились серйознi суперечки мiж елементами цiii системи, двома основними елементами тАУ соцiальними iнститутами та системою класiв, шарiв та функцiональних одиниць цих груп. Соцiальна структура тАУ це структура соцiальних груп та iнститутiв, що взаiмопов*язуються та взаiмодiють. Характеризуiться сукупнiстю соцiальних класiв (класи, трудовi колективи, групи, шари, сукупнiсть соцiальних, демографiчних, професiйних, квалiфiкацiйних, територiальних, етнiчних спiльнот), що пов*язанi вiдносно стiйкими зв*язками мiж собою. Соцiальна група тАУ це сукупнiсть людей, що мають спiльнi соцiальнi ознаки, виконують суспiльно необхiдну функцiю у спiльнiй структурi суспiльного подiлу працi. 1)Групи, що займають рiзне мiсце у системi соцiальноi нерiвностi даного суспiльства, а також у диференцiацii його населення за основними критерiями; 2)Представники цих груп i суб*iктами рiзних соцiальних iнститутiв.

19. Соцiально-класова структура суспiльства. Класи тАУ це великi групи людей, що розрiзняються за своiм мiсцем у певнiй системi суспiльного виробництва, за iхнiми вiдношеннями до засобiв виробництва, за роллю у суспiльнiй органiзацii працi, за способами отримання тiii частини суспiльного багатства, що знаходиться в iхньому володiннi. Елементом соцiальноi структури суспiльства i соцiальнi верстви. Соцiальнi верстви створюють внутрiшню структуру класiв та великих соцiальних груп. Це сукупнiсть iндивiдiв, що зайнятi соцiально та економiчно рiвноцiнними видами працi, i вiдповiдно отримують рiвне матерiальне та моральне вiдшкодування. Бiльш дрiбне дiлення соцiальноi структури видiляi малi соцiальнi групи тАУ нечисленнi за складом, члени яких об*iднанi суспiльною дiяльнiстю, знаходяться у безпосередньому стiйкому особистому спiлкуваннi одне з одним, i це i основою для виникнення як емоцiйних стосункiв, так i особистiсних групових цiнностей та норм поведiнки. Мiнiмальний розмiр малоi соцiальноi групи тАУ 2 людини, максимальний тАУ кiлька десяткiв людей.

20. Соцiально-демографiчна структура суспiльства. Результат накладення демографiчних структур на соцiальнi. Статистичними параметрами i народжуванiсть, смертнiсть, шлюбнiсть, розлучуванiсть, мiграцiйний обмiн населення.

21. Соцiально-територiальна структура суспiльства. Розглядаiться як взаiмодiя двох основних верств суспiльства тАУ соцiально-класовоi та територiальноi. Одиницями соцiально-класовоi i суспiльнi класи та соцiальнi верстви, а територiальноi тАУ спiльноти рiзного типу. Пiд соцiально-територiальною структурою суспiльства розумiiться сукупнiсть усталених спiльнот людей, що формуiться на основi соцiальноi неоднорiдностi умов життiдiяльностi рiзних територiальних, адмiнiстративних, соцiальних утворень, а також вiдносин мiж цими спiльнотами.

22. Теорiя соцiальноi стратифiкацii. Була створена на початку 40-х рокiв Парсонсом, Мертоном, Девiсом та Муром. Це передусiм процес, що безперервно триваi у суспiльствi i, звичайно, наявнiсть результатiв процесу. Процес соцiального вiдтворення, в результатi якого верстви, групи i класи i нерiвними одне одному та групуються iiрархiчно, розташованi страти з рiзним рiвнем престижу, власностi та влади. Тобто це не просто нерiвне становище, а природна нерiвнiсть. РЖснують вiдокремленi та закритi суспiльства. У тих суспiльствах, де i змога перемiщуватися вверх по вертикалi, вид суспiльства i вiдкритим, якщо нема тАУ закритим. Суспiльство, де переважаi середнiй клас тАУ нормальне, у нас тАУ протилежна ситуацiя. Американська модель: вищий-вищий клас тАУ начальники, вищий клас тАУ поганi начальники, вищий-середнiй тАУ клерки тощо, середнiй-середнiй, нижчий-середнiй, нижчий-нижчий.

23. Теорiя соцiальноi мобiльностi. Люди знаходяться в постiйнiм русi, а суспiльство тАУ у розвитку. Сукупнiсть соцiальних перемiщень людей у суспiльствi, тобто змiн iхнього статуту, називаiться соцiальною мобiльнiстю. Мiж пiдняттям та зниженням iснуi асиметрiя:тяжiння до пiдняття по соцiальнiй драбинi, тобто пiдняття тАУ добровiльне, як правило, а зниження тАУ примусове. Два основних види: мiжпоколiнна та внутрiпоколiнна (соцiальна кар*iра). Мiжпоколiнна тАУ довготермiновий, внутрiпоколiнна тАУ короткотермiновий процес. Два типи: 1)Вертикальна мобiльнiсть тАУ перемiщення з однiii страти до iншоi, буваi спрямованою вгору i вниз. 2)Горизонтальна мобiльнiсть передбачаi перехiд iндивiда з однiii соцiальноi групи до iншоi, що знаходиться на тому ж рiвнi. Рiзновид горизонтальноi тАУ географiчна мобiльнiсть (переiзд). Якщо до змiни мiсця додаiться змiна статусу, виходить мiграцiя.

24. Соцiологiя сiм*i як галузь соцiологii. Визначення сiм*i та шлюбу. Соцiологiя шлюбу й родини тАУ галузь соцiологii, що вивчаi формування, розвиток та функцiонування родини та шлюбних, сiмейних вiдносин. Шлюб тАУ це iсторично зумовлена, усталена, санкцiонована форма вiдносин мiж чоловiком та жiнкою, що встановлюi iхнi права та обов*язки вiдносно одне одного та дiтей. Сiм*я вивчаiться та розглядаiться з двох поглядiв: 1)як соцiальний iнститут, що характеризуiться сукупнiстю соцiальних норм, санкцiй та зразкiв поведiнки; 2)як мала соцiальна група, заснована на шлюбi чи кревнiй спорiдненостi, члени якоi об*iднанi спiльним побутом, взаiмною моральною вiдповiдальнiстю, взаiмодопомогою.

25. Функцii соцiологii сiм*i. Функцiя сiм*i тАУ спосiб проявлення активностi, життiдiяльностi сiм*i та ii членiв. 1)Репродуктивна полягаi у бiологiчному вiдтвореннi суспiльства та задоволення потреби в дiтях. 2)Виховна функцiя полягаi у соцiалiзацii молодого поколiння, задоволення потреби у батькiвствi, контактi з дiтьми, iх вихованнi, самореалiзацii в дiтях. 3)Економiчно-побутова полягаi в можливостi пiдтримувати фiзичне здоров*я членiв суспiльства, економiчно утримувати неповнолiтнiх та недiiздатних членiв родини, приглядати за дiтьми, надавати та отримувати господарчо-побутовi послуги мiж членами родини. 4)Функцiя первинного соцiального контролю тАУ моральна регламентацiя поведiнки членiв родини, моральна вiдповiдальнiсть та зобов*язанiсть мiж чоловiком та жiнкою, батьками та дiтьми тощо. 5)Духовно-емоцiйна сприяi взаiмному духовномц збагаченню, надаi психологiчний захист членам родини, емоцiйну пiдтримку. 6)Дозвiльна тАУ рацiональна органiзацiя дозвiлля. 7)Сексуальна функцiя тАУ суспiльне значення цiii функцii полягшаi у реалiзацii сексуального контролю за особистiстю, а iндивiдуальне тАУ у задоволеннi особистих сексуальних потреб.

26. Планування сiм*i як соцiальна проблема. Планування сiм*i розглядаiться з боку дiяльностi, спрямованоi на обмеження дiтонародження, або, за аналогiiю з державними установами, контроль дiтонародження. Планування сiм*i та сiмейну органiзацiю охорони здоров*я визначають як тi види дiяльностi, що мають на метi допомогу окремим особам або подружжям досягти результатiв в уникненнi небажаноi вагiтностi, народити бажаних дiтей, регулювати iнтервали мiж вагiтностями, контролювати вибiр часу дiтонародження в залежностi од вiку батькiв, визначати число дiтей у сiм*i. Включаi в себе: види обслуговування, що уможливлюють цю практику. Це санiтарна просвiта та консультацii з питань планування сiм*i, забезпечення контрацептивами, лiкування безплiддя, просвiта з питань шлюбу та сiм*i, органiзацiя вiдповiдних служб та заходiв:генетичних консультацiй, дослiджень тощо. За теорiiю Мальтуса, i два способи скорочення кiлькостi людства: 1)розумна контрацепцiя; 2)вiйни, голод, пошестi. Мальтузiанство стверджуi, що нормальнiй людинi притаманно самiй обмежувати дiтонародження.

27. Проблема вибору шлюбного партнера. РЖснують фактори вибору шлюбного партнера: 1)просторова близькiсть; 2)уявлення про iдеального партнера; 3)приклад власних батькiв; 4)прагнення особистостi до самоствердження; 5)прагнення пошуку партнера, що схожий або протилежний за психiчними та соцiальними якостями. З любовним афектом пов*язанi певнi почуття: 1)ейфорiя; 2)депресивнi почуття; 3)схильнiсть до фантазiй; 4)порушення сну; 5)загальне збудження;6)труднiсть у концентрацii уваги. Хатiс вiднiс до факторiв любовi: 1)повагу; 2)позитивнi почуття до партнера; 3)еротичнi почуття; 4)потреба у нормальному ставленнi з боку партнера; 5)почуття близькостi, iнтимностi; 6)почуття ворожостi.

28. Причини виникнення конфлiкту у сiм*i. Конфлiкт тАУ це приховане або явне зiткнення конкуруючих сторiн. Вiн може виникнути у кооперацii, конкуренцii i в будь-якiй соцiальнiй групi. Змагання переростаi у зiткнення, коли конкуренти намагаються завадити або усунути одне одного з боротьби за посiдання дефiцитних благ.

29. Соцiологiя управлiння як галузь соцiологii. Визначення управлiння. Соцiологiя управлiння тАУ це вмiння досягти мети, використовуючи працю та вправнiсть iнших людей. Вид дiяльностi по керуванню людьми. Засiб розв*язання конфлiктiв мiж людьми. Метод впливу на людей з метою отримання певних результатiв. Смстема прийняття оптимальних рiшень. РЖнструмент регуляцii мiжсуб*iктних вiдносин.

30. Сутнiсть соцiологiчного пiдходу до управлiння. Основнi визначення сутностi: 1)Дiяльнiсть органiв управлiння тАУ державних та громадських. Включаi весь комплекс пiдбору, перепiдготовки та розставлення кадрiв, iх просування службовою драбиною, iхнi вiдносини при виконаннi функцiй управлiння. 2)Керувальний вплив на керований аппарат: включаi цiлi покладення та цiлi досягнення. Соцiальнi цiлi покладення тАУ соцiальне проектування, планування, регуляцiя. Може бути зовнiшнi та внутрiшнi: зовнiшнi тАУ вiдносно керованих об*iктiв, внутрiшнi тАУ самоуправлiння. 3)Соцiальна самоорганiзацiя тАУ являi собою сукупнiсть процесiв внутрiшньогруповоi регуляцii. 4)Система керувальних рiшень, що спрямована на збереження або пiдвищення якiсних параметрiв системи. 5)Аналiз i контроль функцiонування керованоi пiдсистеми. Поняття соцiального управлiння тАУ це вплив суб*iкта управлiння на об*iкт. Займаiться вивченням таких проблем, як компетенцiя, вiдповiдальнiсть, виконавчiсть, дисциплiна. Соцiологiя вивчаi управлiння як безперервний соцiальний процес.

31. Основнi теорii управлiння. Менеджемнт тАУ це мистецтво брання драбиною вгору, а керування тАУ вмiння визначити, чи до вiрноi стiни притулили драбину. Керування розробляi стратегiю дiяльностi, а управлiння тАУ виробляi тактичнi засоби досягнення мети та ефективнi шляхи iх реалiзацii. Соцiологiя управлiння базуiться на сформульваних Тейлором, Файолем, Емерсоном та Фордом тезах та наукових основах управлiння виробництвом. Однiiю з перших i школа наукового управлiння. РЗi рамки тАУ 1885-1920 роки, Гiлберт, Тейлор. Основна iдея тАУ рацiоналiзацiя. Школа класичного управлiння: 1920-1950 роки, вченi тi самi. Мета тАУ створення унiверсальних методiв управлiння людською дiяльнiстю. Три основнi аспекти: 1)Органiзацiя рацiональноi системи управлiння; 2)Побудова структури органiзацii; 3)Управлiння робiтниками. Школа людських стосункiв. Школа в своiму розвитку зазнала ряд метаморфоз у 1930-1950 роках. Вiд 1950 до наших днiв це соцiально-психологiчнi вiдносини. Теза про соцiальну сутнiсть людини. Жорстка iiрархiя, пiдлеглiсть та формалiзацiя соцiальних процесiв несумiснi з природою людини. Вирiшення проблем людини справа компетентних спецiалiстiв. Двi основнi тези: 1)Визнавали певну групу робiтникiв, iдеали, цiнностi й норми яких вiдрiзняються вiд керiвництва. Школа науки управлiння тАУ з 1950 рокiв. Принципи матстатистики та моделювання. З появою комп*ютерiв управлiння комп*ютеризуiться. Процесуальний пiдхiд розглядаi управлiння як суму виконуваних функцiй. Управлiння за Файолем тАУ передбачення, органiзацiя, розпорядження, координування, контроль. Системний пiдхiд розвивали Джонсон i Кастiн. Управлiння включаi планування, органiзацiю, управлiння i зв*язок.

32. Система управлiння:прямi та зворотнi зв*язки.

33. Функцii соцiологii управлiння.

34. Визначення та моделi стилю керiвництва.

35. Сутнiсть соцiологii громадськоi думки. Соцiологiя громадськоi думки тАУ це спецiальна соцiологiчна теорiя, що вивчаi проблеми, якi пов*язанi з природою, джерелами та механiзмами формування, структурою громажськоi думки, закономiрностiи ii функцiонування, проблеми вивчення та облiку дiяльностi соцiального iнституту. Поняття громадськоi думки з*явилося в Англii у ХРЖРЖ столiття, з 18 столiття i загальновизнаним,

36. Специфiка формування громадськоi думки. Громадська думка тАУ це стан масовоi свiдомостi, що мiстить як приховане, так i явне ставлення рiзних соцiальних спiльнот до проблем, подiй та фактiв дiйсностi. Масова свiдомiсть тАУ це широка сукупнiсть iдей, уявлень, iлюзiй, почуттiв, настроiв, що вiдображають всi без винятку сторони життя суспiльства, що приступнi для мас i здатнi викликати iхнiй iнтерес. Масова свiдомiсть тАУ це зрiз громадськоi свiдомостi, в рамках якого у представникiв рiзних груп можуть виникати аналогiчнi думки, судження, що вiдображають iхнi ставлення до проблем i фактiв дiйсностi. Характернi риси масовоi свiдомостi полягають у джерелах i характерi формування. Оскiльки у формуваннi масовоi свiдомостi беруть участь представники рiзних груп, то громадська думка формуiться в ньому. У цьому формуваннi беруть участь не тiльки науковi джерела, а й найближче соцiальне оточення, чутки тощо. Сам процес формування масовоi свiдомостi тАУ достатньо специфiчний, здiйснюiться як процес iнтенсивного обмiну iнформацiiю, порiвняння, а також протиставлення схожих позицiй, iх зближення, пошуку точок дотику. Вiдбуваiться в процесi мiжосiбного спiлкування, а також спецiально. У сучасному суспiльствi громадська думка вiдчуваi на собi вплив рiзних соцiальних iнститутiв: державних, полiтичних, громадських органiзацiй, громадських рухiв тощо. Таким чином, можна сказати, що це специфiка може бути як адекватною реальному становищу речей, так i помилковим уявленням про дiйснiсть. Громадська думка може формуватися дуже швидко, бо знаходиться у постiйному процесi формування та змiни.

37. Суб*iкт громадськоi думки. Громадська думка не i аморфним, розпливчастим витвором: вона структурована. РЗi характеризують суб*iкт, об*iкт, типи суджень та канали вираження. Суб*iкт громадськоi думки тАУ це рiзнi групи населення, що безпосередньо i виразниками громадськоi думки. Проблема суб*iкта громадськоi думки включаi: 1)спiввiдношення iндивiдуальноi та громадськоi свiдомостi. Думка iндивiда не i громадською думкою, але може виражати ii, якщо вiн обробляi i носить громадську думку; 2)Проблема монiзму або плюралiзму . Локальнiсть громадськоi думки. В рамках кожноi спiльноти суб*iктом громадськоi думки може виступати як уся спiльнота у цiлому, так i будь-якi ii частини, незалежно вiд змiсту суджень, а також того, чи утворюi частина меншiсть чи бiльшiсть.

38. Об*iкт громадськоi думки. Об*iктом громадськоi думки i майже всi сфери життiдiяльностi суспiльства, що вони i принципово приступнi для мас тощо. Основи: громадський iнтере, дискусiйнiсть пiдходiв, компетентнiсть громадськоi думки. Основнi аспекти об*iкта: чи приступними i тi чи iншi реалii життя до вiдображення громадською думкою, чи доцiльно в тому чи iншому випадку вивчати громадську думку або можна отримати iнформацiю iншим способом, чи необхiдно взагалi вивчати громадську думку, враховуючи ту обставину, що об*iктивноi громадськоi думки не iснуi?

39. Типи суджень громадськоi думки. В залежностi вiд змiсту видiляють такi судження: оцiнковi (у цьому типi суджень висловлюiться ставлення населення то тих чи iнших фактiв дiйсностi), аналiтичнi (являi собою аналiз ставлення населення до реалiй дiйсностi). Конструктивне судження програмуi соцiальнi процеси.

40. Канали вираження громадськоi думки. Вираження громадськоi думки може проходити активно чи пасивно, прямо чи опосередковано. До каналiв вiдносяться ЗМРЖ, засоби наочноi агiтацii, збори, мiтинги, засоби iнформацiйного тиску, особистi контакти з працiвниками органiв управлiння та представниками громадських органiзацiй, листи населення до органiв управлiння, документи органiв управлiння, референдуми. РД опосередкованi канали, а прямi тАУ це особистi конт

Вместе с этим смотрят:

"Зеленая Книга" Муаммара Аль-Каддафи

"Массовый человек" в постиндустриальную эпоху

"Технiка тiла" Марсель Мосс

"Язык" наркоманов как отражение социального окружения

Basic perspectives and schools of developing sociology in the XX century