Громадянське суспiльство i держава

МРЖНРЖСТЕРСТВО ОСВРЖТИ ТА НАУКИ УКРАРЗНИ

Киiвський нацiональний економiчний унiверситет

Кафедра правознавства

Курсова робота

На тему:

ВлГромадянське суспiльство i державаВ»

Виконала:

Студентка 1 курсу, 8 групи

спецiальностi ВлПравознавствоВ»

денноi форми навчання

Коровiна А.А.

Науковий керiвник:

Хальота А.РЖ.

Киiв-2003

Вступ

I. РЖсторiя розвитку концепцiй громадянського суспiльства.

1.1 Проблема громадянського суспiльства в iсторii соцiально-полiтичноi думки

1.2 Основи визначення тАЬгромадянське суспiльствотАЭ

1.3 Громадянськi правовiдносини

1.4 Структура громадянського суспiльства

II. Дiалектика взаiмовiдносин громадянського суспiльства та держави.

2.1 Межи дiяльностi держави

2.2 Спiввiдношення держави i суспiльства

III. Перспективи i перешкоди розвитку громадянського суспiльства

Висновки

Список лiтератури

Вступ

Проблема громадянського суспiльства вiдноситься до числа самих фундаментальних наукових проблем, яка хвилювала протягом багатьох вiкiв кращi уми людства. Вона з`явилась з появою держави i подiлу суспiльства на державну и недержавну сферу життiдiяльностi. З тих часiв питання взаiмодii влади та суспiльства було в центрi уваги всьго людства, воно часто приводить до конфлiктiв, полiтичних переворотiв та революцiй. РЖ зараз ця проблема знаходиться в основi глобальних суспiльних змiн, якi вiдбуваються в багатьох краiнах свiту i будуть визначати перспективи розвитку свiтового суспiльства.

тАЬВзаiмовiдносини держави i громадянського суспiльства виявляються найбiльш важливим фактором розвитку органiзму вцiлому. Розумiння комплексу вiдносин цих контрагентiв означаi пошук можливостей трансформацii суспiльноi системи, ii здатностi до оновлювання i розвитку. Задача такого роду набуваi великоi особливостi саме в Украiнi, котра переживаi перехiдний перiод, коли i формування новоi державностi, i становлення повноцiйного державного суспiльства найбiльш залежать вiд вдалого функцiонування i взаiмодii цих основних суб`iктiв соцiального i полiтичного процесiвтАЭ.

Словосполучення тАЬгромадянське суспiльствотАЭ фiктивне, так як тАЬнегромадянськоготАЭ, а тим бiльше тАЬантигромадянськоготАЭ суспiльства не iснуi. Будь-яке суспiльство складаеться з громадян i без них не може iснувати. Тiльки нецивiлiзоване суспiльство, котре не мало державностi, не можна назвати громадянським. По-перше видiляемо його незрiлiсть, примiтивнiсть; по-друге, це суспiльство не мало таких понять, як тАЬгромадянинтАЭ або тАЬгромадянствотАЭ.

Рабовласницьке суспiльство не могло бути громадянським, так як воно не визнавало значну частину своiх членiв вiльними i рiвноправними. Раби були не суб`iктами, а об`iктами вимог зi сторони собi подiбних. Теж саме можна сказати о феодальном суспiльствi.

У цiй роботi я розглядаю iсторiю розвитку вчень i концепцii громадянського суспiльства у зв`язку з правовою державою, а також взаiмовiдносини громадянського суспiльства i держави, перспективи i перешкоди розвитку громадянського суспiльства в Украiнi.

I. РЖсторiя розвитку концепцiй громадянського суспiльства

Становлення й розвиток громадянського суспiльства i особливим перiодом iсторii людства, держави i права. Суспiльство вiдмiнне вiд держави, iснувало завжди, але не завжди воно було громадянським суспiльством. Останнi виникаi в процесi й у результатi вiддiлення держави вiд соцiальних структур, вiдокремлення його до вiдносно самостiйноi сфери громадського життя й одночасно ВлроздержавленняВ» ряду суспiльних вiдносин. У процесi становлення i розвитку громадянського суспiльства складалися сучасне право й держава.

Формування i розвиток громадянського суспiльства зайняло кiлька столiть. Цей процес не довершений нi в нашiй краiнi, нi у свiтовому масштабi.

Окремi елементи громадянського суспiльства iснували в деяких краiнах античного свiту (Грецiя, Рим), де розвиток ремесла i торгiвлi породило товарно-грошове виробництво, що одержало оформлення i закрiплення в рядi iнститутiв приватного права (особливо римська частка право). Але це були тiльки елементи, вогнища громадянського суспiльства, що iснували лише в окремих регiонах i, що сполучалися з вертикальними структурами станово-кастових суспiльств.

Формування громадянського суспiльства в масштабi цiлих краiн, великих регiонiв РДвропи й Америки, почалося в Новий час. У розвитку громадянського суспiльства можна позначити три етапи, перехiд вiд кожного з який до наступному знаменувався iстотними змiнами суспiльного i державного ладу, соцiальними потрясiннями, масовими рухами, зiткненнями класiв, корiнними перетвореннями суспiльноi iдеологii.

На першому етапi (приблизно ХVРЖ-ХVРЖРЖ вв.) складалися економiчнi, полiтичнi й iдеологiчнi передумови громадянського суспiльства. До них вiдносяться розвиток промисловостi i торгiвлi, спецiалiзацiя видiв виробництва i заглиблений подiл працi, розвиток товарно-грошових вiдносин. За пiдтримкою мiст i мiського стану в рядi краiн виникали централiзованi нацiональнi держави, що володiли поруч ознак сучасних держав (суверенiтет, державна скарбниця, професiйний управлiнський апарат i iн.). До цього ж часу вiдноситься переворот у суспiльнiй iдеологii, бурхливий розвиток мистецтва i культури, широке поширення протестантськоi буржуазноi етики, оформлення в Влтеорiю природного праваВ» основних загальних iдей, зв'язаних iз представленнями про громадянське суспiльство як про соцiально-полiтичний iдеал. На чолi боротьби пригноблених станiв проти феодальноi нерiвностi i привiлеiв стояли городяни. Вiд початку буржуазноi революцii в Англii (1640 р.) ведеться вiдлiк Нового часу.

На другому етапi (приблизно кiнець XVII тАФ кiнець XIX вв.) у найбiльш розвитих краiнах сформувалося громадянське суспiльство у видi первiсного капiталiзму, заснованого на приватному пiдприiмництвi.

В основi будь-якого громадянського суспiльства лежать ряд найбiльш загальних iдей i принципiв, незалежно вiд специфiки тiii чи iншоi краiни. До них вiдносяться:

В· економiчна воля, рiзноманiття форм власностi, ринковi вiдносини;

В· безумовне визнання i захист природних прав i воль людини i громадянина;

В· легiтимнiсть i демократичний характер влади;

В· рiвнiсть усiх перед законом i правосуддям, надiйна юридична захищенiсть особистостi;

В· правова держава, заснована на принципi подiлу i взаiмодii влади;

В· полiтичний i iдеологiчний плюралiзм, наявнiсть легальноi опозицii;

В· воля слова i печатки, незалежнiсть засобiв масовоi iнформацii;

В· невтручання держави в приватне життя громадян, iхнi взаiмнi обов'язки i вiдповiдальнiсть;

В· класовий свiт, партнерство i нацiональна згода;

В· ефективна соцiальна полiтика, що забезпечуi гiдний рiвень життя людей.

Становлення громадянського суспiльства в Украiнi тАУ магiстральна i довгострокова задача, рiшення якоi залежить вiд безлiчi факторiв i умов. Незважаючи на кризову ситуацiю, що склалася в краiнi, весь хiд здiйснюваних нинi реформ веде, у кiнцевому рахунку, до досягнення зазначеноi мети.

Визнання природних прав людини, свободи особи, рiзноманiття форм власностi, iдей правовоi держави, полiтичного плюралiзму, розвиток приватноi iнiцiативи тАУ iстотнi кроки на шляху до громадянського суспiльства. З цього випливаi, що необхiдно розрiзняти громадянське суспiльство як концепцiю, iдею, процес i як реальнiсть, який ще немаi.

1.1 Проблема громадянського суспiльства в iсторii соцiально-полiтичноi думки

Саме поняття "громадянське суспiльство" з'явилося в XVII в., зокрема в працях Г. Гроция, Т. Гоббса, Дж. Локка, а потiм одержало свiй розвиток у XVIII в. у роботах Ж.Ж. Руссо, Ш.Л. Монтеск'i, В. Гумбольта й iн. Вони вже не ототожнювали громадянське суспiльство з iснуючим чи державою реальними формами державного правлiння. При цьому вони виходили з теорii договiрного походження держави, в основi якоi лежала iдея суспiльного договору. Вiдповiдно до цiii теорii, законно той уряд, заснувати яке i коритися якому всi громадяни погодилися по своiй волi.

Прихильники теорii договiрного походження держави ототожнювали громадянське суспiльство i держава, якщо останнi, засноване на суспiльному договорi, виражаi iнтереси громадян. Але вони розумiли, що в дiйсностi держава, як правило, придушуi громадянське суспiльство, що, зокрема, "абсолютна монархiя, що деякi вважають iдиною формою правлiння у свiтi, насправдi несумiсна з цивiльним суспiльством i, отже, не може бути формою громадянського правлiння".

Значить поняття "громадянське суспiльство", що з'явилося в XVII в., уже тодi мiстило в собi такi важливi елементи, як договiр, облiк i реалiзацiю iнтересiв громадян.

Бiльш чiтко провiв розходження мiж державою i громадянським суспiльством представник нiмецькоi освiти XVIII в. В. фон Гумбольт. Вiн прийшов до думки про те, що сама державна дiяльнiсть повинна бути пiдлегла задоволенню iнтересiв i потреби людини. Незважаючи на те, що ця думка не одержала в нього розгорнутого обТСрунтування, сам факт постановки подiбноi проблеми i надзвичайно важливим в iсторii вивчення громадянського суспiльства.

Гегель почав спробу фiлософського осмислення розходження мiж громадянським суспiльством i державою. Область дii держави, по Гегелю, тАФ загальнi iнтереси, а цивiльного суспiльства тАФ сфера приватних iнтересiв.

Проблема спiввiдношення громадянського суспiльства i держави досить широко розглядалася К. Марксом у роботах, що вiдносяться до 40-м i бiльш пiзнiх рокiв XIX в. Маркс прийшов до чiткого усвiдомлення того, що в дослiдженнi держави необхiдно спиратися на аналiз громадянського суспiльства. Не держава породжуi суспiльство, а навпаки, "у дiйсностi родина i громадянське суспiльство складають передумови держави, саме вони i справдi дiяльними" .

На думку Маркса, громадянське суспiльство, у якому приватноi власностi належить вирiшальна роль, породжуi державу, що i результатом iсторичного розвитку родини i цивiльного суспiльства, продуктом, iхнього функцiонування. Держава являi собою полiтичне встановлення, форму, що органiзуi громадянське суспiльство, суспiльство приватних матерiальних iнтересiв, форму, що зовнi обiймаючи його цiлком, насправдi служить iнтересам власникiв, панiвних класiв. Держава взагалi не може iснувати без таких передумов, як родина i громадянське суспiльство. Сфера дiяльностi громадянського суспiльства, по Марксовi, тАФ не тiльки економiка, але i культура, iдеологiя i породженi ними суспiльнi рухи.

Дослiдженню надбудовних явищ громадянського суспiльства придiляв велику увагу А. Грамши. Аналiзуючи механiзм панування буржуазii в першiй половинi XX в., вiн видiлив три його складовi частини, три "суспiльства", випливаючи його термiнологii: економiчне (економiчна основа панування буржуазii тАФ ii володiння засобами виробництва i розподiли), полiтичне i цивiльне.

Сукупнiсть тих частин надбудови, що здiйснюють функцiю примуса i прямого панування (вiйськового, полiцейського, правового), складаi "полiтичне суспiльство". Однак у чистому видi, думав Грамши, таке суспiльство, що вiдповiдаi системi "охорони суспiльного порядку i дотримання законiв", не iснуi. Воно переплiтаiться з тiiю частиною надбудови, що у нього виступаi пiд поняттям "громадянське суспiльство". Це сукупнiсть усiх тих важелiв i органiв у державi, що дозволяi буржуазii здiйснювати iдейне i моральне керiвництво пiдлеглими класами, тобто iдеологiчна надбудова суспiльства.

З приведених вище поглядiв на громадянське суспiльство можна видiлити ряд його основних характерних рис. По-перше, розвиток громадянського суспiльства зв'язувалося з подоланням твердих рамок станово-феодального ладу, з появою капiталiстичних виробничих вiдносин: По-друге, громадянське суспiльство виникаi у визначений перiод суспiльного розвитку i зв'язано з iсторично минущими формами держави, i силою, що постiйно знаходиться з державою в суперечливiй, дiалектичнiй iдностi. По-третi, у рамках громадянського суспiльства неминуче зростаi значення особистостi людини, що перетворюiться з пiдданого в громадянина. По-четверте, бiльш складноi i близький нам за часом i грамшианське трактування громадянського суспiльства. Правлячий буржуазний клас, на його думку, здiйснюi свою гегемонiю не тiльки через механiзми влади (полiтичноi й економiчний), але i через структури суспiльноi свiдомостi, що дозволяють уключити громадянське суспiльство як додатковий важiль тиску на iндивiда. Буржуазнi цiнностi, по Грамши, просочують не тiльки iнститути влади, але i виробництво, культуру, побут тАФ усi "пори" громадянського суспiльства. Перед нами бiльш складний варiант класичноi схеми спiввiдношення громадянського суспiльства i держави, зв'язана зi змiною реальних границь мiж ними в першiй половинi XX в.

У 80-i роки з'явилося нове трактування поняття "громадянське суспiльство", зв'язане з iменами таких iвропейських полiтичних мислителiв, як В. Гавел, Дж. Кин i iн. Цi автори ввели поняття "соцiалiстичне громадянське суспiльство". Наприклад, англiйський полiтолог Дж. Кин пропонуi бiльш широке представлення про цивiльне суспiльство, що не зводиться тiльки до проблеми взаiмини мiж ведучими класами в рамках однiii формацii. Вiн виходить на ще бiльш загальнi, загальцивiлiзацiйнi проблеми. У iхньому числi проблема демократизацii суспiльства, спiввiдношення волi i пiдпорядкування iндивiда суспiльству, становлення нового типу волi тАФ контрольованоi й упорядкований на основi полiтичного розуму. А. Арато, А. Уэйр i iхнi однодумцi сьогоднi виходять з того, що громадянське суспiльство тАФ структура надзвичайно складна, фундамент демократичноi громадськоi органiзацii.

В лiтературi можна зустрiти кiлька пiдходiв до визначення громадянського суспiльства. У науковiй лiтературi i думка, вiдповiдно до якого чи прямо побiчно громадянське суспiльство ототожнюiться з правовою державою. Прихильники такого пiдходу думають, що правова держава виходить з громадянського суспiльства.

Ближче пiдходять до розкриттю поняття "громадянське суспiльство" тi дослiдники, що включають у його змiст усю сукупнiсть суспiльних вiдносин поза рамками держави.

Чим порозумiваiться той факт, що поняття громадянського суспiльства в нашi днi повертаiться на сторiнки досить широкоi печатки? Французький полiтолог Доминик Кола пише, що, починаючи з 70-х рр. нашого сторiччя, жоден термiн не користався бiльшою популярнiстю, чим Влгромадянське суспiльствоВ»: перекочовуючи з наукових публiкацiй до газетних сторiнок, вiн i тепер залишаiться предметом нескiнченних дискусiйВ». РЖ автор, судячи з росiйськоi преси, безумовно, прав.

На вiдмiну вiд марксистських текстiв, у даний час дана проблема розглядаiться в контекстi забезпечення подальшого розвитку активностi iндивiдiв у суспiльствi, можливостей розширення i поглиблення його демократизацii i разом з тим обмеження функцiй держави i посилення контролю за його дiяльнiстю з боку суспiльства.

У сучаснiй лiтературi поняття Влгромадянське суспiльствоВ» трактуiться неоднозначно. РЖ все-таки найчастiше його змiст включаi всю сукупнiсть неполiтичних вiдносин у суспiльствi, тобто економiчних, соцiальних, у тому числi нацiональних, духовно-моральних, релiгiйних i т.д., що складають життiву основу полiтичноi системи, держави.

У дуже звуженому обсязi визначаi розглянуте поняття А. Мигранян: Влгромадянське суспiльство тАФ це сфера спонтанного самопрояву вiльних iндивiдiв i добровiльно сформувалися асоцiацiй i органiзацiй громадян, що обгороджена необхiдними законами вiд прямого втручання i довiльноi регламентацii дiяльностi цих громадян з боку органiв державноi владиВ» .

Незважаючи на очевидне значення вiдзначеного аспекту, визначення громадянського суспiльства не можна зводити тiльки до нього. А таке маi мiсце в публiцистичних виступах, коли затверджуiться, що нiби-то в СРСР не було громадянськогосуспiльства, а iснувала тiльки тоталiтарна держава. громадянське суспiльство тАФ об'iктивна реальнiсть. ВлЦе сукупнiсть Влприродних форм суспiльноi життiдiяльностi iндивiдiв тАФ покликаних забезпечувати задоволення iхнiх потреб i iнтересiвВ». Його не може нi поглинути, нi лiквiдувати який-небудь полiтичний режим. РЖнше питання, який рiвень розвитку даного громадянського суспiльства, якi суспiльнi зв'язки i вiдносини на тiм чи iншому етапi складають його змiст, наскiльки реалiзований чи не реалiзована здатнiсть членiв суспiльства до творчоi працi, самоврядуванню, яке вiдношення мiж публiчною владою й iндивiдуальною волею i т.д. Державна влада може деформувати цивiльне суспiльство, скувати процес функцiонування його елементiв, звести до мiнiмуму автономiю i самостiйнiсть iндивiдiв i соцiальних груп. Але не в ii силах лiквiдувати матерiальне i духовне життя людей, насильно скасувати соцiальнi групи, основнi форми органiзацii людського життя, духовноi культури, нарештi, властивим соцiальним об'iктам активнiсть. Затверджувати протилежне тАФ значить погоджуватися з iдеалiстичною догмою про всесилля полiтики, держави.

1.2 Основи визначення тАЬгромадянське суспiльствотАЭ

Громадянське суспiльство тАФ це система позадержавних суспiльних вiдносин i iнститутiв, що даi можливiсть людинi реалiзувати його громадянськi права i виражаi рiзноманiтнi потреби, iнтереси i цiнностi членiв суспiльства.

Громадянське суспiльство не являi собою деяке iзольоване вiд держави соцiальний простiр, що протистоiть йому в будь-яких формах. Навпаки, громадянське суспiльство i держава з'iднанi один з одним цiлим поруч структурних зв'язкiв, оскiльки держава, здiйснюючи управлiнсько-опосередкованi функцii в суспiльному життi, не може не стикатися з громадянськими цiнностями й iнститутами, тому що останнi через систему горизонтальних зв'язкiв як би охоплюють усi суспiльнi вiдносини. Крiм того, ряд суспiльних елементiв i iнститутiв займаi маргiнальне положення, частково переплiтаiться з державними структурами, а частково тАФ з громадянським суспiльством. Прикладом тут може служити, скажемо, що править у даний момент полiтична партiя, що вийшла з надр громадянського суспiльства, але в той же час тiсно зв'язана у своiй дiяльностi з державним апаратом. Разом держава i громадянське суспiльство як би зануренi в обволiкаюче iх "глобальне людське суспiльство" у самому широкому змiстi цього слова.

1.3 Громадянськi правовiдносини

Найчастiше громадянськi правовiдносини визначають як засноване на нормах громадянського закону правовiдносини, що складаiться з приводу матерiальних i нематерiальних благ, учасники якого, володiючи правовою автономiiю i майновою вiдособленiстю, виступають як юридично рiвних носiiв прав i обов'язкiв.

Будь-яке цивiльне правовiдношення являi собою складне правове явище, що складаiться з 3-х необхiдних елементiв: суб'iктiв правовiдносини; об'iкта правовiдносини; змiсту цивiльного правовiдносини.

У процесi громадянсько-правового регулювання суспiльних вiдносин iхнi учасники надiляються суб'iктивними правами й обов'язками, що надалi i визначають поводження учасникiв у рамках iснуючих мiж ними правовiдносин. Як i будь-якi суспiльнi вiдносини, громадянське правовiдношення встановлюiться в результатi взаiмодii мiж людьми. У правовiдношенi взаiмодiя його учасникiв здiйснюiться вiдповiдно до приналежного iм суб'iктивними правами i покладеними на них обов'язками. Так, у правовiдношенi купiвлi-продажу продавець передасть продану рiч покупцю у власнiсть на умовах i в термiни, обумовленi договором мiж ними, а покупець сплачуi продавцю грошi в розмiрi й у термiни, установленi цим же договором.

Вхiднi в предмет громадянського права суспiльнi вiдносини в результатi iхнього правового регулювання не зникають, а лише здобувають правову форму, за допомогою якоi упорядковуiться iхнiй змiст. Тому змiст громадянських правовiдносин утворить взаiмодiя iхнiх учасникiв, здiйснювана вiдповiдно до iхнiх суб'iктивних прав i обов'язкiв.

Форма громадянських правовiдносин. Суб'iктивнi права й обов'язки, що належать учасникам громадянських правовiдносин, утворять його правову форму. Пiд суб'iктивним правом розумiiться юридично забезпечена мiра можливого поводження уповноваженого обличчя, а пiд суб'iктивним обов'язком юридично обумовлена мiра необхiдного поводження зобов'язаного обличчя в громадянському правовiдношенi. Особливiстю суб'iктивних цивiльних прав i обов'язкiв i те, що вони носять або майновий, або особистий немайновий характер. Так, право власностi - це майнове право, що надаi його власнику юридично забезпечену можливiсть за своiм розсудом володiти, користатися i розпоряджатися приналежними йому речами. Право на захист честi, достоiнства i дiловоi репутацii -особисте немайнове право, що надаi уповноваженому обличчю юридично забезпечену можливiсть вимагати спростування зазiхання його честь, достоiнство i дiлову репутацiю зведень.

Громадянське майнове правовiдношення не можна вiднести цiлком нi до економiчного базису, нi до правовоi надбудови. Воно являi собою дiалектичну iднiсть економiчного змiсту i правовоi форми. Форма громадянського майнового правовiдношення (суб'iктивнi права й обов'язки) знаходиться в областi правовоi надбудови, а його змiст (взаiмодiя учасникiв) -у сферi економiчного базису. На вiдмiну вiд майнового як форма, так i змiст особистого немайнового правовiдносини знаходяться поза економiчним базисом. Тому особисте немайнове правовiдношення цiлком вiдноситься до надбудовних явищ.

В лiтературi широко поширена думка про те, що змiст громадянськi правовiдносини утворять суб'iктивнi права й обов'язки його учасникiв. Ця позицiя цiлком припустима для тих авторiв, що розглядають цивiльне правовiдносини як особливе iдеологiчне вiдношення, що iснуi поряд з регульованими суспiльними вiдносинами. Змiстом такого правовiдносини нiчого, крiм суб'iктивних прав i обов'язкiв, не може i бути. Однак автори, що розглядають громадянськi правовiдносини як самi суспiльнi вiдносини, урегульованi нормою громадянського права, впадають у протирiччя, затверджуючи, що змiст такого правовiдносини складають громадянськi права й обов'язки. Суб'iктивнi права й обов'язки з'являються лише в результатi правового регулювання. Тому виходить, що суспiльнi вiдносини до його правового регулювання не мали свого змiсту, або воно зникало у процесi правового регулювання. Разом з тим цiлком припустимо говорити про суб'iктивнi права й обов'язки як про юридичний змiст громадянських правовiдносин, оскiльки в них закладена можливiсть тiii взаiмодii учасникiв правовiдносини, що утворить його змiст. Тому надалi в дiйсному пiдручнику пiд юридичним змiстом громадянських правовiдносин будуть розумiтися суб'iктивнi права й обов'язки, що належать учасникам правовiдносин.

1.4 Структура громадянського суспiльства

У цiлому громадянське суспiльство як область приватноi життiдiяльностi сполучить у собi iнтереси i потреби рiзних соцiальних i полiтичних суб'iктiв, що досить часто приводить до конфлiктiв, протистоянню мiж ними, що можуть доповнюватися протирiччями мiж приватними i державними iнтересами. Знiмати гостроту протирiч мiж суб'iктами громадянського суспiльства, створювати деяку соцiальну гармонiю покликанi не тiльки самi громадяни, а головним чином держава, що i верховним арбiтром. Без держави громадянське суспiльство не зможе нормально функцiонувати: у ньому можуть початися дезiнтеграцiйнi процеси розпаду i гострого протистояння рiзних соцiальних груп, громадських органiзацiй. РЖ, навпаки, без вiльного, що саморозвиваiться громадянськогосуспiльства держава нiколи не буде демократичним, стане однiii з рiзновидiв авторитарних режимiв.

Громадянське суспiльство маi свою, досить складну внутрiшню структуру. Для нього характерна наявнiсть в основному не вертикальних, як у державi, iiрархiчних зв'язкiв, а горизонтальних, головним чином невладних з'iднань. Останнi дуже рiзноманiтнi й утворять три шари. Фундамент складають вiдносини, зв'язанi з забезпеченням життiдiяльностi суспiльства. Насамперед, це економiчнi вiдносини, заснованi на економiчному плюралiзмi, рiзноманiттi форм власностi при дотриманнi iнтересiв особистостi i суспiльства в цiлому. Саме економiчний плюралiзм даi можливiсть перебороти iснуюче вiдчуження людини вiд засобiв виробництва. Громадянське суспiльство тiльки тодi буде життiздатно, коли кожен його член стане мати цiлком конкретну чи власнiсть мати право на використання i розпорядження власнiстю, зробленим ним суспiльним продуктом за своiм розсудом. Володiння власнiстю може бути приватним чи колективноi, але за умови, що кожен учасник колективноi власностi (кооперативу, колгоспу, пiдприiмства й iн.) дiйсно i таким. РЖншими словами, наявнiсть власностi тАФ основна умова свободи особи як у громадянському, так i в будь-якiм iншiм суспiльствi.

Другий шар тАФ це соцiальнокультурнi вiдносини, що включають сiмейно-родиннi, етнiчнi, релiгiйнi та iншi стiйкi зв'язки. Громадянське суспiльство може ТСрунтуватися тiльки на рiзноманiтнiй, розгалуженiй соцiальнiй структурi, що вiдбиваi все багатство i розмаiтiсть iнтересiв представникiв рiзних соцiальних груп i шарiв. Це рiзноманiття не може бути застиглим, що закiстенiли в кiлькiсному i якiсному вiдношеннi. Воно об'iктивно прагне до постiйних змiн. Рiзноманiтна соцiальна структура не може не мати добре розвитi вертикальнi i, головним чином, горизонтальнi зв'язки. При розмитiй соцiальнiй структурi iндивiд зв'язаний з державою прямо, а це iстотно обмежуi можливостi реалiзацii його особистих прав i воль.

РЖстотну роль у формуваннi нових соцiальних контурiв громадянського суспiльства граi культурний плюралiзм, що вбираi в себе всi елементи духовного життя i забезпечуi рiвноправна участь у нiй всiх iндивiдiв. Створюються умови, при яких стаi вiдчутне культурне багатство суспiльноi свiдомостi i кожноi особистостi окремо. Необмежений доступ до духовних цiнностей допомагаi перебороти феномен вiдчуження особистостi. Громадянське суспiльство життiздатне, якщо його члени мають високий рiвень соцiального, iнтелектуального, психологiчного розвитку, внутрiшньоi волi i здатнi до самостiйних дiй при включеннi в той чи iнший iнститут громадського життя.

Третiй, верхнiй шар громадянського суспiльства утворять вiдносини, зв'язанi з iндивiдуальним вибором, з полiтичними i культурними розходженнями груп по iнтересах, полiтичних партiй, рухiв, клубiв i т.п. У такий спосiб досягаiться культурно-полiтичний плюралiзм, що припускаi заперечення iдеологiчних стереотипiв, що забезпечуi вiльне волевиявлення всiх громадян. Саме цей шар громадянського суспiльства мiстить у собi найбiльше соцiально активнi iнститути, що тiсно стикаються з державно-полiтичною системою суспiльства (насамперед полiтичнi партii).

"Об'iктивно дiяльнiсть iнститутiв i органiзацiй громадянського суспiльства, зв'язаних з iндивiдуальним вибором, тими чи iншими перевагами, цiннiсними орiiнтацiями, нацiлена на змiну в розподiлi влади i тому носить полiтичний характер. Це вiдноситься не тiльки до полiтичних партiй, але i до тих групам по iнтересах (профспiлкам, пiдприiмницьким, фермерським органiзацiям) чи об'iднанням, рухам обличчя з рiзних соцiальних груп для досягнення загальноi мети, що прагнуть до рiшення бiльшоi частини своiх задач крiм державноi влади, на суспiльному рiвнi. Як тiльки тi ж споживчi чи органiзацii екологiчнi рухи починають спроби змiнити законодавство для рiшення своiх чи задач прийняття визначених рiшень вiд державних структур, спрямованих на досягнення поставлених ними цiлей (тим бiльше, якщо вони самi намагаються в рiзних формах брати участь у прийняттi цих чи законiв рiшень), вони, не змiнюючи свого первiсного призначення, починають вiдiгравати полiтичну роль. РЖ хоча значна частина суспiльних об'iднань узагалi не виходить у своiй дiяльностi на полiтичний рiвень, необхiдно вiдзначити, що деякi суспiльнi об'iднання споконвiчно виступають як суб'iкти полiтики, що наприклад домагаються рiвностi пiдлог фемiнiстськi органiзацii, рухи прихильникiв свiту, деякi молодiжнi формування i т.д., що прагнуть своiми дiями внести iстотнi змiни в рiзнi сфери державноi полiтики.

Таким чином, громадянське суспiльство не можна характеризувати як систему позаполiтичних суспiльних вiдносин i iнститутiв. Генезис цього суспiльства кристалiзуi його в досить струнку систему економiчних, соцiально-полiтичних, релiгiйних, духовно-моральних, сiмейних, культурних i iнших суспiльних вiдносин, що, визначаючи державну полiтику, виражають волю громадян суспiльства. У рамках даноi системи функцiонують рiзнi громадськi органiзацii, рухи, полiтичнi партii (крiм правлячоi), релiгiйнi органiзацii, економiчнi асоцiацii й об'iднання i, нарештi, сама людина як особистiсть зi своiми сiмейними, професiйними, дозвiльними й iншими рiзноманiтними потребами й iнтересами.

РЖснування громадянського суспiльства, його формування неможливi без появи нових суспiльних iндивiдiв тАФ громадян, що мають рiвнi цивiльнi права i своiрiднi громадянськi якостi. Людина тiльки тодi стаi громадянином, коли володii високими моральними iдеалами, передовим свiтоглядом, заснованим на демократичному сполученнi почуття власного достоiнства, незалежностi, iндивiдуальностi з повагою прав i воль iнших громадян, неухильним дотриманням законiв i правил загальнолюдського гуртожитку. Такий новий тип особистостi знаходиться в iнших взаiминах iз суспiльними об'iднаннями й iнститутами. У досить розвитому громадянському суспiльствi новi суспiльнi iндивiди не тiльки не розчиняються в колективах, мають власну iндивiдуальнiсть, але i мають бiльш високу духовнiсть, будують своi взаiмини на чисто громадянськiй основi. Досягнення такого положення речей можливо тiльки при кардинальнiй змiнi психологii i свiтогляду людей, трансформацii iх економiчного i соцiального статусу.

ВлГромадянське суспiльство функцiонуi, ТСрунтуючись на рядi принципiв. У iхньому числi:

тАФ рiвнiсть прав i воль усiх людей у полiтичнiй сферi;

тАФ гарантований юридичний захист прав i воль громадян на основi законiв, що мають юридичну чиннiсть у всiм свiтовому спiвтовариствi;

тАФ економiчна незалежнiсть iндивiдiв, заснована на правi кожного мати чи власнiсть одержувати справедлива винагорода за чесну працю;

тАФ гарантована законом можливiсть громадян поiднуватися в незалежнi вiд держави i партiй суспiльнi об'iднання по iнтересах i професiйних ознаках;

тАФ воля громадян в утвореннi партiй i громадянських рухiв;

тАФ створення необхiдних матерiальних i iнших умов для розвитку науки, культури, утворення i виховання громадян, що формують iх як вiльних, культурних, морально чистих i соцiально активних, вiдповiдальних перед законом членiв суспiльства;

тАФ воля створення i дiяльностi засобiв масовоi iнформацii поза рамками державноi цензури, обмежена тiльки законом;

iснування механiзму, що стабiлiзуi вiдношення мiж державою i громадянським суспiльством (механiзм консенсусу), i забезпечення безпеки функцiонування останнього з боку державних органiв. Цей механiзм, формальний чи неформальний, включаi законодавчi акти, демократичнi вибори народних представникiв у рiзнi органи влади, iнститути самоврядування i т.д.В» .

II Дiалектика взаiмовiдносин громадянського суспiльства i держави

Взаiмовiдносини громадянського суспiльства i держави перш за все залежать вiд надiлення iх правами и свободами. Законодавче визнання юридичноi рiвностi людей на основi надiлення iхнiми правами i волями тАФ навряд чи не головна ознака й основа громадянського суспiльства. Якщо полiтичним вираженням середньовiчного способу виробництва був привiлей, нерiвне для кожного з феодальних станiв право, то вираженням тимчасового способу виробництва, пiдкреслювали Маркс i Енгельс, i Влпросте право, рiвне правоВ».

Важливо вiдзначити, що становлення i твердження як основу громадянського життя юридичноi рiвностi людей, що поклало початок Новому часу, - настiльки ж глибокий переворот в iсторii, як, скажемо, руйнування первiсноi громади доiсторичного часу i перехiд до класово-станового ладу Древнього свiту. На змiну вертикальним феодальним структурам прийшла перевага горизонтальних вiдносин, заснованих на юридичнiй рiвностi i договiрних початках вiльних людей, вiдносин, що складають суть громадянського суспiльства. Глибокий переворот у правi складався в замiнi становоi нерiвностi загальною юридичною рiвнiстю, що визначила якiсно новий соцiальний стан особистостi. Громадянське суспiльство не засноване на законi, але його iснування органiчно зв'язане з рiвним для всiх законом, що охороняi загальну волю (можливiсть робити усе, що не шкодить iншому) i право на власнiсть. Зрозумiло, правова рiвнiсть тАФ це не фактична рiвнiсть, а рiвнiсть можливостей тАФ це не однаковiсть соцiальних статусiв людей. Бiльш того, у початковий перiод iснування громадянського суспiльства формальна рiвнiсть нерiвних людей нерiдко виглядало (i власне кажучи було) неправдою i фальшю для бiльшостi незаможних, нездатних досить швидко пристосуватися до нових умов економiчного життя. Разом з тим величезне соцiальне значення мало саме те, що вперше в багатовiковiй iсторii людства всi люди, незалежно вiд iхнього соцiального походження i положення, були визнанi юридично рiвними учасниками громадського життя, що мають ряд визнаних законом прав i воль можливостi, що дають кожному, виявити себе як особистiсть, надiлену вiльною волею, здатну вiдповiдати за своi дii i iхнi правовi наслiдки.

Якщо початок реальному буттю громадянського суспiльства поклало прийняття i твердження Бiллiв про права (Англiя, США) чи Декларацiй прав людину i громадянина (Францiя), то саме громадянське суспiльство тАФ це суспiльство рiвноправних людей, що вiльно виявляють свою особистiсть, творчу iнiцiативу, суспiльство рiвних можливостей, звiльнене вiд зайвих заборон i допитливоi адмiнiстративноi регламентацii .

При цьому право визнаiться обов'язковим i для правителiв держави. Право вже не Влнаказ владиВ», а дорiвнюi обов'язкове для правлячих i керованих право, верховенство якого над довiльними велiннями пануючих забезпечуiться подiлом влади, високим положенням законодавчоi влади, ii залежнiстю (через вибори i перевибори) вiд народу, нацii, краiни, а також рiвним i доступноi для всiх громадян, судом.

Тодi ж виникаi представлення про конституцiю як не тiльки про закон, що визначаi пристрiй вищих органiв влади, але й основному законi краiни, обов'язково визначального права i волi громадян (бiлль про права, декларацiю прав). У результатi сама конституцiя стаi угодою суспiльства i держави про розмежування сфер iхньоi дiяльностi (держава тАФ публiчна влада, сфера загальних iнтересiв, суспiльство тАФ сфера iндивiдуальних воль, приватних iнтересiв).

Вiддiлення держави вiд суспiльства i вiдокремлення суспiльства вiд держави виражено в розходженнi iхнiх структур, принципiв органiзацii i будiвлi.

Усяка держава органiзована як керована iдиним центром вертикальна система, iiрархiя державних органiв i посадових осiб, зв'язаних вiдносинами пiдпорядкованостi i державноi дисциплiни. Постiйна i головна мета держави, його виправдання i легiтимацiя тАФ охорона суспiльства i керування iм.

На вiдмiну вiд держави громадянське суспiльство являi собою горизонтальну систему рiзноманiтних зв'язкiв i вiдносин громадян iхнiх об'iднань, союзiв, колективiв. Цi зв'язки заснованi на рiвностi й особистiй iнiцiативi, у тому числi в самостiйностi видобутку засобiв до iснування (це вiдноситься i до об'iднань, що мiстяться за рахунок добровiльних внескiв iхнiх учасникiв). Мети громадян i iхнiх об'iднань рiзноманiтнi i мiнливi вiдповiдно до iхнiх iнтересiв.

Розходження структур громадянського суспiльства i держави накладаi вiдбиток на способи правового регулювання приватних i публiчних вiдносин, а тим самим тАФ на систему права.

2.1 Межi дiяльностi держави

Становлення i розвиток громадянського суспiльства обумовило новий перiод розвитку держави i права. Йому вiдповiдаi так називане Влсучасна представницька державаВ», яко

Вместе с этим смотрят:

"Заказные" убийства и их предупреждение

"Зеленые", как субъект мировой политики

"Земледельческий закон" Византии, система хозяйства, формы собственности и аренды византийской общины

"Присвоение" и "растрата": сущность и признаки

"Русская Правда" как памятник Древнерусского права