Нормы права в системе нормативного регулирования

Правовi вiдносини виникають не з юридичних норм, а з життiВнвих, фактичних суспiльних вiдносин. Однак, для того щоб тi чи iншi фактичнi суспiльнi вiдносини чи придбали мало характер правоВнвiдносини, воно повинне регулюватися нормою права. Таким чином, настання юридичних наслiдкiв для учасникiв, регульованих правом суВнспiльних вiдносин, перетворення цих вiдносин у правовi тАУ одна з важливих вiдмiнних рис, характерних рис права як державного регулятора суспiльних вiдВнносин. Правовi норми регулюють вiдносини усерединi суб'iкта керуВнвання, визначаючи компетенцiю, структуру i функцii всiх керуючих пiдсистем i iхнiх елементiв тАУ органiв держави, посадових осiб, iнших суб'iктiв керування колективами людей. Виконання правом своii соцiВнальноi ролi в першу чергу обумовлено його нормативнiстю. Яку б зi своiх функцiй право не виконувало, воно завжди визначаi мiру, обсяг належного, забороненого чи дозволеного поводження, визначаi правове положення людей i надiляi iх правами й обов'язками по вiдношенню друг до друга i до держави.

Загальнообов'язковiсть, формальна визначенiсть, абстрактнiсть ноВнрми дозволяють моделювати рiзнi суспiльнi вiдносини (чи iхнi види), охопити в схематичному розпорядженнi рiзноманiття конкретних вiдВнносин, видiлити i закрiпити основний iхнiй змiст. Право як система норм тАУ найважливiший компонент усього процесу правового регулюВнвання. Впливаючи на свiдомiсть i поводження людей, на дiяльнiсть орВнганiв, що застосовують норми права, цi норми складають основу мехаВннiзму правового регулювання. Лише у iдностi з цим механiзмом, право виконуi своi призначення тАУ регулюi поводження людей. Система права включаiться в механiзм правового регулювання в якостi однiii з пiдсистем i дii як регулятор через свiдоВнмiсть людей на iхнi поводження.

С.С. Александров пише, що Вл право саме по собi нiчого не може створити, побудувати. Право тАУ це такий iнструмент регулювання суспiВнльних вiдносин, що дii через волю i свiдомiсть людей В».

ВлтАжВ iсторii суспiльства дiють люди, обдарованi свiдомiстю, що надходять чи обдумано пiд впливом пристрастi, що прагнуть до визнаВнченим цiлямВ», якби об'iктивнi закони суспiльного розвитку дiяли автоВнматично, i люди також надходили вiдповiдно до вимог цих законiв, то потреба в соцiальному регулюваннi просто б не виникла. Тому основна мета соцiального регулювання тАУ Вл домогтися вiдповiдностi мiж повоВндженням особистостi i дiями людей, iхнiми iнтересами, цiлями i задаВнчами, що випливають з об'iктивних закономiрностей, що i в наявностi у даному суспiльствiВ».

Дiйсно: соцiальнi норми, як у загальних типових ситуацiях, так i в конкретних випадках жадають вiд людини тiльки обов'язкових i тiльки припустимих варiантiв поводження. Здавалося б, поводження людини насправдi вичерпуiться нормативною регуляцiiю. Але чи цiлком? ВиВнявляiться, соцiальне регулювання виявляi себе не тiльки нормативними впливами на поводження людини, але i мiстить у собi нормативний компонент регулювання його соцiальноi активностi. У соцiальнiй регуВнляцii i вiдповiдних коштах (у тому числi нормативних) такоi регуляцii бiдуi будь-яке суспiльство i будь-яке суспiльне виробництво, на якiй би стадii iсторичного розвитку вони не знаходилися. Об'iктивна потреба в регуляцii обумовлена тим, що Влпостiйне вiдтворення базису iстотного стану, що лежать в основi цього стану вiдносин, здобуваi з часом уреВнгульовану й упорядковану форму, i цi регулярнiсть i порядок самi суть необхiдний момент усякого способу виробництва, коли незабаром вiн повинний придбати суспiльну стiйкiсть i незалежнiсть вiд простого чи випадку сваволiВ».

Поява соцiальних норм i нормативного типу регуляцii зв'язано з переходом вiд тваринноi стадii до людського суспiльства, iз процесом соцiалiзацii i рацiоналiзацii людських вiдносин i в цiлому поводження людини як особливого природно-бiологiчного i разом з тим суспiльноi iстоти.

Джерела виникнення соцiонормативною регуляцiiю йде до тих часiв, коли, узагальнено говорячи, йшов процес видiлення людей iз тваринного свiту i формування людськоi спiльностi. Саме в руслi й у рамках такого процесу прогресуючого розрiзнення i розбiжностi мiж тваринним i суспiльно-соцiальноi виникли i розвивалися новi форми життiдiяльностi людей, новi типи iхньоi орiiнтацii в навколишньому свiтi, новi види i кошти регуляцii. Поступово сформувалися представВнлення про норми життя людей, правилах i формах iхнiх взаiмин, про схвалюване i карне людське поводження.

У докласовому суспiльствi механiзм соцiального регулювання був надзвичайно простий. Дii суспiльностей, окремих iндивiдiв регулювалися звичками, традицiями i звичаями. Останнi звичайно являли собою сисВнтему заборон (табу). Для первiсноi людини табу служили орiiнтиром в iндивiдуальному досвiдi дiяльностi. РЗхня загальнообов'язковiсть, простота i сила впливу, що санкцiонуi, не були результатом якого або вибору.

Розкладання родового ладу, змiна матрiархату патрiархатом суВнпроводжуiться руйнуванням колишнiх установлень, традицiй, звичаiв. Усе це вiдбуваiться в зупинцi становлення приватноi власностi i витисВннення первiсного колективiзму. З'являiться пануючий, рабовласницьВнкий клас, що виробляi для захисту своiх iнтересiв власну iдеологiю, право i мораль.

Поняття норми нормативностi невiддiльно вiд соцiальноi дiяВнльностi людей i вiд iхнiх суспiльних вiдносин, вiд iхнього суспiльного буття. Норма не i тим, що коштуi поза суспiльними вiдносинами, над ними, вона органiчна уплетена в дiяльнiсть людей i виражаi найбiльш типовi i стiйкi суспiльнi зв'язки i вiдносини. Тому дослiдження норми сполучене з аналiзом суспiльних вiдносин, дiяльностi iндивiдiв як споВнсобу iхнього соцiального буття, з особистiсним пiдходом до природи нормативностi.

Суспiльнi вiдносини виникають тiльки в процесi взаiмодii люВндей, обмiну дiяльнiстю i ii результатами. Люди Влне можуть робити не з'iднуючись вiдомим образом для спiльноi дiяльностi i для взаiмного обмiну своiю дiяльнiстю. Щоб робити, люди вступають у визначенi зв'язки i вiдносини, тiльки в рамках цих суспiльних зв'язкiв i вiдносин, iснуi iхнi вiдношення до природи, маi мiсце виробництвоВ».

Категорiя ВлвiдношенняВ» розкриваi унiверсальну залежнiсть iнВндивiдiв друг вiд друга, породжувану унiверсальнiстю потреб, коштiв споживання, продуктивних сил iндивiдiв, створених унiверсальнiстю обмiну. Люди не просто ВлвiдносятьсяВ» друг до друга; за цим вiдношенВнням завжди коштують iнтереси людини, його потреби в спiлкуваннi, у взаiмному обмiнi матерiальними i духовними цiнностями. У постiйнiй i активнiй взаiмодii людини зi свiтом тАУ природою i суспiльством тАУ здiйсВннюiться його iндивiдуальний розвиток, реалiзацiя його потреб i здiбноВнстей. ВлОбмiн речовин, енергiя, iнформацiя навiть самих людських влаВнстивостей у цьому процесi взаiмодii маi унiверсальний характер для буття i свiдомостiВ».

Але для кожного суспiльства процес соцiальноi взаiмодii зв'яВнзаний з обмiном, кожному суспiльству належить свiй характер обмiну, що об'iктивуiться в стiйких, повторюваних формах i суспiльних зв'язВнках.

Об'iктивний характер соцiальноi взаiмодii людей, зв'язаного з обмiном дiяльнiстю, не означаi, що воно знаходиться поза сферою свiВндомостi. Соцiальна дiяльнiсть людей невiддiльна вiд iхньоi свiдомостi, що, вiдображаючи об'iктивнi процеси суспiльного розвитку, i передуВнмовою i регулятором людськоi дiяльностi. Регулятивна роль свiдомостi виявляiться в його впливi на дiяльнiсть людей i тим самим на всю сисВнтему суспiльних вiдносин, що виступаi як результат соцiальноi дiяльВнностi.

Дiючи свiдомо, люди разом з тим не вiльнi у виборi характеру дiяльностi. Вони повиннi вважатися з об'iктивною дiйснiстю, з вихiдВнними передумовами людського iснування. Ставлячи перед собою виВнзначенi цiлi, люди не можуть не враховувати тiii об'iктивноi детермiВннацii, що з'являiться перед ними як суспiльна необхiднiсть.

Соцiальна дiяльнiсть i суспiльнi вiдносини опосередкованi свiВндомiстю i тому виступають як вторинне, похiдне вiд матерiальних умов життя суспiльства, вiд буття. Але ця характеристика коректна тiльки в рамках основного гносеологiчного питання, що розкриваi первиннiсть буття i вториннiсть явищ, зв'язаних зi свiдомiстю.

У системi суспiльних вiдносин варто видiляти виробничi, екоВнномiчнi вiдносини, що складаються об'iктивно, не залежно вiд свiдомоВнстi людей. Але незалежнiсть цих вiдносин вiд свiдомостi людей аж нiяк не означаi, що вони розвиваються крiм свiдомостi i волi людей. Ця неВнзалежнiсть означаi лише те, що кiнцевий результат таких вiдносин i, як правило, iншим, чим той, котрий переслiдували iндивiди у своiй конкВнретнiй предметнiй дiяльностi. Дiяльнiсть, поводження людей у виробВнництвi Влвиходять вiд свiдомоi волi й особою мети iндивiдiв, проте суВнкупна цiлiснiсть цього процесу виступаi як деякий об'iктивний зв'язок, що виникаi стихiйно: хоча вона i виникаi вiд взаiмодii свiдомих iндиВнвiдiв, але вона не укладена в iхнiй свiдомостi й у цiлому iм не пiдлеВнглаВ». Як видно з даного положення, об'iктивний зв'язок iндивiдiв у процесi виробництва також породжений iхньою дiяльнiстю. Тому Влне можна розглядати виробничi вiдносини незалежними вiд виробничоi дiяльностi людей, тому що вони не мають окремiсть свого буття, буВндучи елементом соцiальноi дiяльностi як способу iснування соцiальних систем об'iктiвВ». Звiдси випливаi, що вся система суспiльних вiдносин, у тому числi i вiдносини виробничi, i результатом дiяльностi iндивiдiв, надiлених свiдомiстю i волею, що переслiдують своi мети.

Соцiальна взаiмодiя людей об'iктивно виявляiться в повторюВнваних актах виробництва, скасування, розподiл, у потребi упорядкувати рiзноманiтнi суспiльнi зв'язки i вiдносини. Така потреба дозволяi одноВнчасно з виникненням працi й обмiну на самих раннiх етапах розвитку суспiльства. ВлНа вiдомоi, дуже ранньоi стадii розвитку суспiльства виВнникаi потреба охопити загальним правилом повторюванi щодня акти виробництва, щоб окрема людина пiдкорялася загальним правилам виробництва й обмiнуВ».

Повторюванiсть явищ i подiй виявляi внутрiшню закономiрВннiсть iхнього розвитку. Однiii з форм вираження iхнiх закономiрностей i нормативнiсть явища, процесiв, зв'язкiв, що виражаi об'iктивно необВнхiднi способи взаiмодii явищ i подiй як результат предметноi практичВнноi дiяльностi людей.

Повторюванiсть суспiльних явищ лежить i в основi закономiрВнностi соцiальноi дiяльностi людей, визначаючи об'iктивно властивi цей дiяльностi властивостi. Такою властивiстю соцiальноi дiяльностi людей, iхнiх суспiльних вiдносин i нормативнiстю, що виступаi як форми взаВнiмодii людей, що емпiрично складаються на основi iсторично визначеВнного способу виробництва i що здобувають вiдносну стабiльнiсть i стiйкiсть.

Виникнення соцiальних норм i iхнiй розвиток виражають тенВнденцiю суспiльства до самопiдтримки, що виявляiться в процесi обмiну матерiальними i духовними благами. Об'iкти обмiну виступають як тi цiнностi, що людина прагне одержати, освоiти, i тому обмiннi вiдноВнсини здобувають нормативно-коштовний характер, а повторюванi i стiйкi зв'язки, що виникають у процесi обмiни дiяльнiстю, благами маВнтерiального i духовного характеру, стають звичними еталонами соцiаВнльного поводження.

Об'iктивний характер соцiальних норм визначаiться наступВнними обставинами:

а) соцiальнi норми виникають з об'iктивноi потреби соцiальних систем у саморегуляцii, у пiдтримцi стабiльностi i порядку;

б) норма виникаi в процесi дiяльностi людей, об'iктивно обуВнмовленоi способом виробництва;

в) норма невiддiльна вiд вiдносин обмiну, характер яких також детермiнований способом виробництва i розподiлу;

г) матерiальнi i духовнi блага, що виступають об'iктом обмiнВнних вiдносин, не довiльнi, а заданi iснуючими економiчними i соцiаВнльно-культурними умовами.

Таким чином, об'iктивнi соцiальнi норми тАУ це повторюванi i стiйкi соцiальнi зв'язки, що виникають у процесi соцiальноi дiяльностi людей по обмiнi матерiальними i духовними благами i що виражають потребою соцiальних систем саморегуляцii.

Для розумiння процесу виникнення, розвитку i функцiону-вання правоВнвих норм i систем соцiальноi регуляцii й iстотне значення маi з'ясуВнвання взаiмозв'язку, спiввiдношення i взаiмодii правових i iнших соцiаВнльних норм.

Кожнiй iсторично сформованiй системi соцiальноi регуляцii влаВнстивоi своii мети i задачi, своя структура i компоненти, своi особливоВнстi в спiввiдношеннi i взаiмодii соцiальних норм. При цьому взаiмодii рiзних видiв соцiальних норм у загальному й у цiлому вiрно вiдображаi нормативний аспект спiввiдношення i взаiмодii рiзних форм суспiльноi свiдомостi, властивому даному суспiльству на вiдповiдному етапi його соцiально-економiчного, духовного i культурного розвитку.

У юридичнiй науцi iснують рiзнi розумiння права (нормативне, соцiальне, етичне), кожне з який маi своi обТСрунтування. Для правозаВнстосування й iнших форм реалiзацii права першорядне значення маi поняття про право як про систему норм.

Що ж таке соцiальна норма?

Узагалi слово ВлнормаВ» прийшло в росiйську мову з латинськоi мови, де вживалося в двох змiстах:

1. Накутник, схил, яким користалися при вимiрах;

2. Керiвничий початок, правило, зразок.

Надалi його змiст певним чином змiнилося, збагатилося цiлим поруч нових значеннiвих вiдтiнкiв, i в сучаснiй росiйськiй мовi ВлноВнрмаВ» вже означаi не тiльки ВлправилоВ», ВлзразокВ», Влкерiвне початокВ», але i Влузаконене встановленняВ», Влсформований порядокВ», а також ВлмiраВ», Влрозмiр чого-небудьВ», Влвизначена величинаВ».

Норма права тАУ свого роду абстрактно-типова модель правовiдноВнсини, що при настаннi передбачених нормою умов i обставин може виВнникнути i дiйсно виникаi в реальному життi, у процесi правового вреВнгулювання того чи iншого виду суспiльних вiдносин.

По-нашому (поняттю) представленню, соцiальнi норми служать вираженням пiзнаноi необхiдностi, i в цьому укладаiться iхня специВнфiка i вiдмiннiсть вiд бiльш широкого поняття ВлнормаВ», використовуВнваного крiм iншого для позначення закономiрностей, що ще не стали об'iктом соцiального вiдображення. Крiм того, вiдповiдно до ранiше проведеного семантичного аналiзу поняття Влсоцiальна нормаВ» ми не повиннi забувати, що воно означаi не всяку пiзнану необхiднiсть, а тiльки таку, котра вступаi у видi формообразу, тобто правила, еталона, зразка, матриця поводження i дiяльностi людей.

На вiдмiну вiд дослiдникiв, що думають, що соцiальнi норми представляють собою, Влiдеальне вiдображення об'iктивноi дiяльностi i нормативностi форм суспiльноi свiдомостi, ми вважаiмо, що iдеальним i тiльки формообраз, тобто соцiальна норма в одному з цiлого ряду ii дiйсних проявiв i значень, соцiальна норма у вузькому змiстi слова (ноВнрма як позначення автентичного зразка реальноi норми сущого).

З усього вище сказаного можна зробити висновок, що правова ноВнрма, вона ж i соцiальна норма, називаiться розрахована на регулювання виду суспiльних вiдносин загальне правило поведiнки, установлена чи санкцiоноване державою й охоронюване вiд порушення за допомогою примусових заходiв. Норма тАУ це правило належного, звернене в майбуВнтнi, у вiдмiнностi вiд команд, впливiв, розпоряджень по конкретних пиВнтаннях норма адресована не окремiй особi, а колу осiб; дiючi норми не вичерпуiться виконанням, а розраховане на необмежене число випадВнкiв; вона продовжуi дiяти пiсля реалiзацii ii в суспiльних вiдносинах i поводження людей. Вiд iнших соцiальних норм правовi норми вiдрiзВнняються нерозривним зв'язком з державою, що чи встановлюi санкцiоВннуi правовi норми й охороняi iх вiд порушень.

Правова норма носить загальний характер. Вона визначаi типовi риси життiвих ситуацiй, у яких пiдлягаi реалiзацii, видовi ознаки сусВнпiльних вiдносин i iхнiх учасникiв, чиi поводження регулюiться норВнмою; саме правило виражене в загальнiй формi як модель поводження; у загальнiй формi визначенi примусовi заходи, застосовуванi до порушВнникiв норми.

Норма права розрахована на регулювання не окремого, одиничВнного вiдношення, а виду вiдносин; цим вона вiдрiзняiться вiд актiв заВнстосування права (рiшень державних органiв по конкретних справах) договорiв, iндивiдуальних розпоряджень. У рiшеннi в справi, що предВнставляi собою висновок iз правовоi норми стосовно до iндивiдуального випадку i вiдношення, завжди позначене конкретна особа, змiст його чи прав обов'язкiв. Правова норма адресована колу осiб, визначених видоВнвими ознаками (громадяни, батьки, чоловiки, податкова iнспекцiя, кооВнператив, прокуратура, районний суд i iншi). Та вiдмiннiсть вiд розпоряВндження, адресованого точно позначеним особам i дiючого до його виВнконання правова норма не вичерпуiться виконанням.

Зi сказаного вище можна назвати найбiльш важливi ознаки i вiдмiтнi риси норм права:

1. Норми права, будучи вираженням державноi волi, завжди являi собою велiння держави. Безвiдносно до словесного формулюВнвання, у якiй виражена та чи iнша норма в статтi нормативного чи акта в iнших юридичних джерелах (заборона, дозвiл, установлення тощо), вона завжди мiстить уладне, обов'язкове розпорядження держави щодо визначеного поводження людей, визначеного порядку в iхнiх вiдносиВннах.

2. Норми права чи видаються санкцiонуються державою i виВнражаiться в тiii чи iнший установлюванiй чи визнаноi iм формi. СпеВнцифiчна риса норми права, як переконливо обТСрунтовуi В.Н.Кудрявцев, - Влзакрiплення ii в знакових системах, якими служать юридичнi джеВнрела й у першу чергу законодавство. Саме це додаi юридичноi нормаВнтивностi формальну визначенiсть, чiткiсть i стабiльнiсть, якими вона помiтно вiдрiзняiться вiд iншоi соцiальноi нормативностi (наприклад, правил моралi)В».

3. Норми права тАУ iдина в рядi соцiальних норм, що пiдтримуВнiться у своiй реалiзацii, охороняiться вiд порушень примусовою силою держави.

4. Норми права складаються з двох рiзновидiв загальних праВнвових розпоряджень:

а) правил поведiнки тАУ безпосередньо регулятивних норм, що вiдрiзняються формальною визначенiстю i представницько зобов'язуВнючим характером, що встановлюють при наявностi вiдповiдних умов вид i мiру охоронюваних i гарантованих державою можливого i належВнного поводження учасникiв суспiльних вiдносин, iх взаiмнi суб'iктивнi права i юридичнi обов'язки. Такi правила поведiнки складають велику частину норм правил;

б) вихiдних (вiдправних, установчих) норм, до яких вiдноВнситься норми початку, норми принципи, норми дефiнiцii.

Цi норми, хоча i не i безпосередньо регулятивними, не закрiпВнлюють прав i обов'язкiв суб'iктiв, проте також носять правовий харакВнтер: установлюють загальнi початки, вихiднi положення i направляють у ньому, дiючи опосередковано, у системному зв'язку i iдностi з норВнмами тАУ правилами поведiнки, деталiзуiться i реалiзуiться через них. Як свiдчить практика, правове регулювання немислиме без органiчного сполучення в системi права, в усьому його галузях вiдправних (вихiдВнних, установчих) норм i норм правил поведiнки.

Специфiчною ознакою правових норм i iхня охорона держаВнвою. Порушення чи обов'язкiв заборони (правопорушення) волоче заВнстосування примусових заходiв. Цим правовi норми вiдрiзняються вiд норм моралi, норм громадських органiзацiй i iнших соцiальних норм, а також вiд державних органiв, що мiстяться в деяких актах, закликiв i звертань. Примусового заходу, застосовуванi у випадках порушення правових норм, рiзноманiтнi: вони спрямованi на вiдновлення порушеВнного права, або на реалiзацiю невиконаного обов'язку, а також на покаВнрання правопорушника.

У суспiльному життi видiляються рiзнi сфери - iдеологiчна, полiВнтична, виробнича, культурна. Вiдносини соцiальних груп i людей у рiзВнних середовищах рiзноманiтнi i регулюються дуже специфiчними виВндами норм. Спецiально варто видiлити норми полiтичнi, релiгiйнi, культурнi, етнiчнi, правовi, моральнi, моральнi. Цi норми формуються на основi прийнятiй чи суспiльством тiiю чи iншою групою iдеологii i системи iдеологiчних норм. РЖдеологiчнi норми впливають на всi середоВнвища суспiльних вiдносин i суспiльноi свiдомостi i всi системи соцiальВнних норм.

Полiтичнi й iдеологiчнi норми регулюють соцiально-полiтичнi вiдносини мiж основними структурними групами суспiльства, насампеВнред мiж такими соцiальними утвореннями як класи, прошарки i т.д. ПоВнлiтичнi норми виробляються, пiдтримуються, використовуються полiВнтичними iнститутами i партiями, що виражають соцiально-економiчнi, полiтичнi, iдеологiчнi iнтереси i задачi класiв.

Система полiтичних норм впливаi на всi сторони життя суспiльсВнтва, на всi соцiальнi вiдносини, залежностi i взаiмодii членiв суспiльсВнтва. Полiтичнi норми не тiльки використовуються як регулятори полiВнтичних i iдеологiчних вiдносин мiж соцiальними групами i членами суВнспiльства, але i впливають на всi iншi системи соцiальних норм.

Саме в сферi дii полiтичних норм найбiльше яскраво виявляiться одне з основних атрибутивних властивостей соцiальних нормативних владнiсть. Владнiсть соцiальних норм означаi обов'язковiсть iхнього виконання. Соцiальнi норми тАУ найважливiшi кошти реалiзацii вiдносин влади, найважливiшi кошти влади. Владнiсть полiтичних норм пiдтриВнмуiться i забезпечуiться полiтичною системою, i в характерi владностi норм вiдображаiться характер полiтичноi органiзацii суспiльства.

Полiтичнi норми i вирiшальними факторами органiзацii всього громадського життя. Тому таке величезне соцiальне значення мають вироблення i неухильне виконання полiтичних норм.

У суспiльствi iснують рiзноманiтнi вiдносини i взаiмодii мiж члеВннами суспiльства i мiж групами, i рiзнi види норм, що регламентують специфiчнi вiдносини i взаiмодii мiж людьми. Такими i, наприклад, ноВнрми культурнi, релiгiйнi, етнiчнi, правовi, моральнi, моральнi. НезваВнжаючи на специфiку сфери дii i якiсних особливостей, цi норми i соцiаВнльними в широкому змiстi слова. Крiм того, цi види норм часто викориВнстовуються соцiальними групами й суспiльностями для регулювання соцiВнальних вiдносин.

Протягом всiii iсторii релiгiйнi норми i норми, що регулюють вiдВнносини мiж членами релiгiйних громад, що сповiдають загальну вiру, служили i для оформлення власне соцiальних вiдносин i залежностей мiж членами релiгiйних громад, а також вiдносини мiж цiлими релiгiйВнними громадами й суспiльностями.

Використання релiгiйних норм для видiлення i зiткнення рiзних соцiальних груп засновано у вiдомiй мерi на поширеностi в масах i приВнступностi традицiйних релiгiйних систем норм глибоко укорiнених у вдачах, обрядах, звичаях, культурних i етнiчних зразках поводження, способi життя й у свою чергу що породжують ВлвториннiВ» норми конкреВнтних норм соцiального поводження членiв громад.

Релiгiйнi норми використовуються в ролi норм полiтичних не тiльки при оформленнi взаiмозалежних i конфлiктних вiдносин мiж рiВнзними соцiальними групами. Згадаiмо гостру соцiальну ситуацiю, що виникла в РЖталii при проведеннi всенародного референдуму про право на розвiд. Протидiя римськоi католицькоi церкви правовому оформВнленню ряду соцiальних норм, наприклад норм шлюбних вiдносин, норм соцiально-гiгiiнiчних, превентивних, i поширення на соцiальнi вiдноВнсини людей у цих сферах традицiйних норм католицизму привели краВнiну до серйозних соцiальних потрясiнь.

При регуляцii рiзних видiв соцiального поводження широко викоВнристовуються норми етнiчнi i культурнi. У цiлому поняття культурноi норми може бути спiввiднесене з регуляцiiю способу життя, укладу, етикету, з використанням нормативних утворень у рамках обрядiв, риВнтуалiв, звичаiв, вдач i iнших форм регуляцii соцiального поводження членiв спiльностi i групи як елементiв духовноi i навiть матерiальноi культури рiзних суспiльств i суспiльностей.

Ми вважаiмо при аналiзi культури придiляти особливу увагу якiВнсно визначенiй структурi спiлкування членiв даноi чи спiльностi групи, що обумовлюi характер i змiст вiдносин i взаiмодiй мiж членами чи спiльностi групи, iхнiх вiдносин до членiв iнших культурних суспiльностей, до свiту вселеноi, природi. Культурнi норми, бiльш нiж всi iншi види норм, виробляються вiдповiдно до типу i характеру структури спiВнлкування i для вiдтворення i пiдтримки цiii структури. Включення люВндини в культуру даноi чи спiльностi групи. Людина тiii чи iншоi нацiоВннальностi стаi членом тiii чи iншоi етнiчноi групи, лише засвоюючи i реагуючи у своiму поводженнi на норми цiii етнiчноi спiльностi. Це положення може бути поширене на всi культурнi спiльностi i групи. Так працiвник розумовоi працi, тобто iнтелiгент по соцiальному станi, iнтелiгент по сутi, лише в тому випадку, якщо вiн на дiлi реалiзуi у своi поводженнi справдi високi моральнi соцiальнi норми.

Система правових норм тАУ самий формалiзований, чiткий, дiючий кошт соцiального контролю, використовуваного суспiльством для регуВнляцii вiдносин, залежностей взаiмодiй мiж усiма без винятку членами суспiльства. Вiдношення членiв суспiльства до правових норм задано однозначно , можна сказати з одним ступенем волi Вл тАУ усi члени суспiВнльстваВ» повиннi iх дотримувати.

Норми моральностi i норми моралi представляються нам рiзними по цiлому рядi ознак. Одним з них i специфiка вiдносин, що пiдлягають регуляцii. Загальновизнано, що норми моралi використовуiться для реВнгуляцii вiдносин мiж людьми, вiдносин людей друг до друга. Системи моральних норм iсторичнi й обумовленi конкретними обставинами й умовами взаiмодii i залежностей людей у бiльшiй мерi, чим якi б те нi були iншi нормативнi системи, у тiм же ступенi моральнi системи умоВнвнi i конкретнi. Моральнi норми, складаючись iсторично, оформляють i регулюють вiдношення людей до ВлабсолютуВ», спiввiдносять повоВндження з абсолютними принципами, еталонами, iдеалами.

Моральнi норми абсолютнi, тому що iхнi дотримання об'iктивне необхiдно людству. Будь-яке порушення абсолютних моральних норм завдаi шкоди людству як роду, i злочином проти самоi природи люВндини як суспiльноi iстоти. Основним критерiiм моральностi тих чи iнВнших норм i прояв у них вiдносини людини до iншого людинi i самому собi як до справдi людськоi сутi особистостi.

Соцiальне призначення моралi тАУ постiйно вiдтворювати вiдносини моральноi залежностi мiж людьми. Усвiдомлення цiii залежностi слуВнжить необхiдною умовою волi вибору i моральноi вiдповiдальностi особистостi перед суспiльством, найважливiшим фактором пiдтримки життiздатностi суспiльства, соцiального прогресу.

Область вiдносин, регульованих мораллю, широка. Вона охоплюi поводження i свiдомiсть людини в усiх без винятку сферах громадсьВнкого життя: у працi, побутi, полiтику, науцi, у сiмейних, особистих, внутрiгрупових, мiжкласових i мiжнародних вiдносин. Принципи моВнралi поширюються на всiх людей, фiксуючи в собi те загальне й осноВнвне, що складаi культуру мiжлюдських взаiмин i накопичено багато-вiковим досвiдом людства. Моральнi норми пiдтримують i запереВнчують визначенi суспiльнi пiдвалини, коштуй i спосiб життя в самiй заВнгальнiй формi. РЖ тому, у силу громадськостi своiх норм, мораль вiдоВнбражаi бiльш глибиннi шари соцiально-iсторичних умов людського буття, виражаi його сутнiснi потреби.

Як форма суспiльноi свiдомостi мораль виконуi безлiч функцiй. Головна з них тАУ регуляцiя взаiмин мiж людьми. Моральне регулювання припускаi:

а) наявнiсть iдеалу, що виражаi представлення чи суспiльства класу про моральну досконалiсть;

б) систему норм, дотримання яких i необхiдною умовою функцiонуВнвання суспiльства, досягнення iм своiх моральних норм.

Ефективнiсть морального регулювання визначаiться наступним: наскiльки особистiсть засвоiла моральнi вимоги i наскiльки цi вимоги дотримуються нею свiдомо, самостiйно, - це найкраще характеризуi моральний вигляд людини.

Моральнi норми здiйснюються повсякденно силою масових звиВнчок, велiнь i оцiнок суспiльноi думки, вихованих в iндивiдах перекоВннань i спонукань. Виконання вимог моралi може контролюватися всiма людьми без винятку i кожним окремо.

Моральнi вiдносини, як видно з попереднього викладу, тАФ складне соцiальне утворення. Конкретно iсторичний пiдВнхiд дозволив розкрити об'iктивнi причини iхнього виникнення, iхню соцiальну сутнiсть i ту роль, що вони виконують у системi суспiльних вiдносин.

Розумiння моральних вiдношеннi як самого загального познаВнчення всiх моральних явищ маi принциповий, методологiчний змiст. Воно дозволяi включити в предмет етичного дослiдження не тiльки моральну свiдомiсть, систему нормативних розпоряджень, але i реальнi вдачi суспiльства, практику морального поводження.

В аналiзi моральних вiдносин особливе значення маi застосування вимоги дiалектичноi логiки, вимоги про включення практики Влу повне ВлвизначенняВ» предмета дослiдженняВ». Включення в характеристику моральних вiдносин практики в такому всеосяжному змiстi (i як критеВнрiй iстини, i як орiiнтир на те, що потрiбно людинi) дозволяi в полиВнцею мерi оцiнити дiйсну роль моралi в життi суспiльства.

Всебiчний аналiз i рiшення питання про зв'язок теорii з практикою в етичному дослiдженнi припускають не тiльки iсторичну характерисВнтику моралi, не тiльки дослiдження ii соцiальних функцiй, але i розгляд гносеологiчних проблем моралi, з'ясування зв'язку iстини й оцiнки, специфiки морального судження.

У дiйснiй роботi ми зосередили увагу переважно на розглядi соцiВнальних функцiй моралi, усвiдомлюючи, що гносеологiя моралi i спецiаВнльний аналiз мови моралi складають iстотну задачу подальшого виВнвчення моральних вiдносин.

У цьому суперечливому розвитку моральних вiдносин можна заВнфiксувати випереджальну роль iдеологiчних елементiв моральноi свiВндомостi, бiльш повiльний темп, а в деяких випадках i помiтне вiдстаВнвання соцiально-психологiчного рiвня моральноi регуляцii.

Спроба охарактеризувати моральнi вiдносини як цiлiсну i складно органiзовану систему зв'язана з визначеними труднощами, зокрема з тим, що не розроблено вiдповiднi методи дослiдження моралi. Далi, сиВнстемний .аналiз моральних вiдносин, характеристика механiзмiв самоВнрегуляцii припускаi подальшу розробку спецiальних питань, зокрема, розробку проблеми мотивацii, проблеми становлення i розвитку мораВнльних потреб.

Але якщо ще немаi основ для вичерпноi характеристики струкВнтури моральних вiдносин, те попереднi рiшення проблеми може бути дано, можуть бути вичленованi головнi елементи, показаний характер iхнього зв'язку, взаiмодii.

Структурний аналiз моралi у вiдомiй мерi схематичний, вимагаi прийняття деяких попереднiх умов. Так, практичнi моральнi вiдносини являють собою iсторично сформований спосiб регуляцii суспiльних i особистих iнтересiв. РЖ, хоча в моральнiй вимозi виражена iдеальна, баВнжана норма цих вiдносин, дiiвiсть моралi визначаiться не тiльки змiсВнтом цих вимог, але насамперед масштабом iхньоi реалiзацii. Тому подiл моралi на моральну свiдомiсть i моральне поводження у вiдомiй мерi умовно. У реальному iсторичному процесi вони нерозривно зв'язанi, i скорочення сфери морального регулювання, практичне Влпадiння вдачВ» свiдчать i про ущербнiсть, вiдiрванiсть вiд дiйсного життя тих iдей, що зафiксованi в моральнiй свiдомостi.

Таке ж застереження можна зробити, випереджаючи характерисВнтику взаiмодii iдеологiчного i соцiально-психологiчного рiвнiв моральВнноi чи свiдомостi характеристику суспiльноi й iндивiдуальноi моралi.

Однак, усвiдомлюючи обмеженiсть можливостей структурного дослiдження моральних вiдносин, ми вiдзначаiмо i вiдомi його переВнваги, особливо в характеристицi соцiальних функцiй моралi, у визнаВнченнi мiри ii дiiвостi, активностi. Облiк цих обставин i дав нам право представити на суд критики деяку попередню схему структури моральВнних вiдносин.

Постiйне чи задоволення незадоволення порождаi iмпульси до необхiдного для цих цiлей чи активностi, навпроти, пасивностi в ii поводженнi. Саме тут найбiльшою мiрою виявляiться необхiднiсть заВнлучення знань спецiальних областей правознавства, етики, психологii i соцiальнiй психологii. Пiдставами класифiкацiями стосовно до нашого предмета дослiдження можуть бути:

1) спосiб впливу соцiальних норм на внутрiшнiй мотив поводження особистостi;

2) характер реакцii особистостi i суспiльства на вибiр цього повоВндження;

3) межi i можливостi такого вибору.

Ця проблема соцiальноi регуляцii в рамках даноi класифiкацii здобуВнваi особливо важливе значення в зв'язку з задачами використання рiзВнних видiв соцiальних норм у керуваннi соцiальними процесами рiшеннi проблем формування i виховання особистостi.

Важливо також враховувати, що в залежностi вiд характеру вимог, що мiстяться в них, соцiальнi норми роздiляються на зобов'язуючi, що дозволяють i забороняють. Причому вони дозволяють (не дозволяють), наказують робити лише визначений тип чи дiй учинкiв.

Однак не усi вчинки особистостi регламентуються соцiальними нормами. У дiяльностi особистостi можна умовно розмежувати три сторони: перша тАФ дiя-операцiя, друга тАФ iндивiдуальнi вчинки, безпоВнсередньо не обумовленi суспiльством, що не носять характер соцiальВнного факту (особисте поводження), i третя тАФ це соцiальнi вчинки осоВнбистостi, чи суспiльне поводження. Лише третя сторона дiяльностi особистостi прямо регулюiться за допомогою соцiальних норм.

Соцiальнi норми виступають як зразки поводження особистостi, оскiльки в них визначенi границi можливого i припустимого в ii повоВндженнi. Норми мiстять також мотиви поводження особистостi i санкцii за iхнi порушення. Соцiальнi норми вiдображають Влцiннiснi представВнлення людей тАФ членiв суспiльства i групиВ».

Ще одним методологiчним питанням дослiдження соцiальних норм i також питання про взаiмодiю всiii системи нормативних регуВнляторiв. Комплексне дослiдження дii системи соцiальних норм у iхВнньому взаiмовпливi друг па друга маi принципово важливе значення при вивченнi всього рiзноманiття мотивiв поводження особистостi. Адже в реальному життi людини зiштовхуiться з цiлим комплексом пред'явлених йому вимог. Як сам процес мотивацii, так i суспiльна оцiВннка вчинкiв провадиться з урахуванням рiзнобiчного характеру вимозi, що вiдносяться до тiii ситуацii, у якiй вiдбуваiться той чи iнший акт поводження.

В мiру розвитку суспiльних вiдносин i iхньоi диференцiацii, зросВнтання залежностi мiж особистiстю i суспiльством, у класовому суспiльВнствi тАФ особистiстю i класом, особистiстю i колективом, мiжособистiсВнноi залежностi тАФ вiдбуваiться i розвиток здатностi iндивiда до абстраВнктного мислення, а отже, i до мотивацiйноi дiяльностi, до можливостi сполучення рiзних вимог, у яких виражаiться багатогранна суспiльна взаiмозалежнiсть людей.

Будучи вiдображенням дiйсностi, соцiальнi норми, як i будь-який iнший елемент свiдомостi, мають всi атрибути вiдносноi самостiйностi й активностi. Вони чи можуть вiдставати вiд умов суспiльного буття i назрiлих потреб суспiльства, чи вiдповiдати iм, чи випереджати iх, у залежностi вiд цього активно впливати на багато видiв соцiальноi дiяВнльностi людей, iхнi суспiльнi вiдносини. Роль соцiальних норм багатоВнпланова. Це, по-перше, вiдображення дiйсностi, i, по-друге, вплив на неi. Особливiсть цього впливу на вiдмiну вiд iнших елементiв свiдомоВнстi в тiм, що соцiальна норма не тiльки вiдображаi потреби суспiльства у своiх вимогах, але i створюi уявну модель дiй людей i мiстить у собi

кошту соцiальноi оцiнки i контролю за реалiзацiiю цих вимозi.

Цим i визначаiться суспiльне призначення соцiальних норм, що виступають, з одного боку, як кошту орiiнтацii соцiальноi дiяльностi, з iншого боку тАФ як кошту контролю за що вiн дiяльнiстю. Саме такий змiст соцiальних норм i дозволяi iм бути регулятором суспiльних вiдВнносин i поводження особистостi.

Однак соцiальнi норми не i iдиним коштом регулювання соцiальВнних дii людей. Як такi кошти чимала роль належить суспiльним iдеаВнлам, принципам i цiнностям. На вiдмiну вiд соцiальних норм усi вони. вiдображаючи дiйснiсть, мiстять лише основнi цiлi i кошти суспiльного розвитку, не iндивiдуалiзуючи iх до типових конкретних ситуацiй. РЖ, крiм того, вони не мiстять к

Вместе с этим смотрят:

"Заказные" убийства и их предупреждение

"Зеленые", как субъект мировой политики

"Земледельческий закон" Византии, система хозяйства, формы собственности и аренды византийской общины

"Присвоение" и "растрата": сущность и признаки

"Русская Правда" как памятник Древнерусского права