Нормы права и другие социальные нормы
К У Р С О В А Р О Б О Т А
з дисциплiни
“Теорiя держави та права”
на тему:
“Норми права та iншi соцiальнi норми”
Виконав:
Викладач:
м. Днiпропетровськ
2001
П Л А Н
ВступтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж.3
Поняття та ознаки соцiальних нормтАжтАжтАж.тАжтАжтАжтАжтАж.5
Види соцiальних норм та iх характеристикатАжтАжтАжтАж.11
Норми права як особливий рiзновид соцiальних
нормтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж.20
ВисновкитАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж.28
Лiтература.тАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж.тАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж30
В С Т У П
В умовах формування правовоi держави в Украiнi зростаi значення соцiальних регуляторiв суспiльних вiдносин, в яких знаходять своi вiдбиття загально людськi потреби й цiнностi. Людське суспiльство, як будь-яка iнша складна система, не може функцiонувати та успiшно розвиватися без iснування певних правил. Вони допомагають особi обирати з багатьох можливих варiантiв поведiнки той, що вiдповiдаi ii метi та схвалений суспiльством.
Особливе мiсце серед соцiальних регуляторiв життя суспiльства та поведiнки особи посiдають норми права. Вони вбирають в себе основнi властивостi права, i мiрою свободи та справедливостi. Формування правовоi держави передбачаi поступове перетворення права на головний важель стосункiв людини й держави, держави й суспiльства, ось чому соцiальний змiст норм права постаi на перше мiсце. З огляду на це дослiджувана тема i досить актуальною в контекстi сучасноi вiтчизняноi правовоi думки.
Предмет дослiдження в роботi - норми права в системi нормативного регулювання.
Метою роботи i дослiдження норм права в системi нормативного регулювання.
З огляду на поставлену мету перед роботою стоять наступнi завдання:
розкрити поняття соцiальних норм та показати iх ознаки;
порiвняти соцiальнi норми та технiчнi норми, виявити спiльне й вiдмiнне в них;
показати види соцiальних норм та iх ознаки;
розкрити природу та специфiку сутнiсть норм права;
розглянути норми права в iх взаiмодii з iншими соцiальними нормами.
Структура роботи вiдповiдаi загальним вимогам та складаiться iз вступу, трьох роздiлiв, висновкiв та списку лiтератури.
Поняття та ознаки соцiальних норм
Для регулювання поведiнки людей та iх об‘iднань у суспiльствi формуються певнi правила поведiнки, що орiiнтують на досягнення тiii чи iншоi мети. Цi правила, що покликанi регулювати життя суспiльства, забезпечувати в ньому стабiльнiсть i бажаний порядок, називаються соцiальними нормами.
Соцiальнi норми “здiйснюють нормативне регулювання поведiнки суб‘iктiв шляхом встановлення дiянь дозволених чи недозволених, здiйснюють визначення умов, за яких передбачуване дiяння дозволяiться або забороняiться, визначаються суб‘iкти, на яких за певних умов поширюiться правило поведiнки, що встановлено тiiю чи iншою нормою”[3, 145].
Призначенням соцiальних норм i упорядкування поведiнки суб‘iктiв, що забезпечуi системнiсть i певне передбачення розвитку суспiльних вiдносин. На основi цього учасники цих вiдносин можуть прогнозувати свою поведiнку та поведiнку iнших суб‘iктiв у ситуацiях, передбачених конкретними соцiальними нормами.
Сутнiстю соцiальних норм i не просто правила, тому що правила iснують i в несоцiальних утвореннях, таких, наприклад, як математика, граматика, технiка й iншi (технiчнi норми), а правила чiтко вираженого соцiального характеру.
Найбiльш суттiвими ознаками соцiальних норм i наступнi:
1. Правила (масштаби, зразки, моделi) поведiнкирегулятивного характеру - соцiально-вольовi норми, що iсторично склалися або цiлеспрямовано встановленi. Вони направляють поведiнку людей вiдповiдно до закладеноi в нормi iдеальноi моделi суспiльних вiдносин, вносять однаковiсть у регулювання суспiльних вiдносин i формують безупинно дiючий механiзм типових масштабiв поведiнки.
2. Правила поведiнкизагального характеру, тобто такi, що не мають конкретного адресата. Вони розрахованi на те, щоб направляти поводження людей у рамках вiдношень даного виду; вступають у дiю щораз, коли виникають вiдповiднi суспiльнi вiдносини.
3. Правила поводженняприписувального характеру - загальнообов'язковi. Вони встановлюють заборони, дають еталони поведiнки.
4. Правила поводження, щозабезпечуються певними засобамивпливу на поведiнку людей (навичкою, внутрiшнiм переконанням, суспiльним впливом, державним примусом).
Соцiальнi норми виникають у процесi iсторичного розвитку i, концентруючи досягнення людства в органiзацii суспiльного життя, передаються з поколiння в поколiння.
“Формуючись та утверджуючись рiзними шляхами, але загальним i те, що вони вiдбивають досвiд рiзних варiантiв поведiнки суб‘iктiв у тих чи iнших ситуацiях. При цьому в соцiальнiй нормi закрiплюiться той варiант поведiнки, що гарантуi найкращий результат або завдаi найменшоi шкоди”[8, 11].
Отже, “соцiальна норма, що регулюi поведiнку людей у суспiльствi, - це своiрiдний результат пiзнання i переробки у свiдомостi людей вiдповiдного досвiду поведiнки, через який визначаiться той ii варiант, що найшвидше веде до бажаних успiхiв” [3, 146].
Соцiальнi норми регулюють поведiнку, що маi соцiальний характер, пов‘язану iз взаiмовiдносинами мiж людьми, iх об‘iднаннями, соцiальними групами. Саме цим соцiальнi норми вiдрiзняються вiд норм технiчних, медичних, бiологiчних тощо, якi встановлюють порядок поводження людей з штучними або природними об‘iктами, а також явищами природи (див. таб. 1).
Таким чином, сутнiсть соцiальних норм бiльш яскраво проявляiться у iх зiставленнi iз норми технiчними.
Технiчнi норми регулюють дiяльнiсть людини по використанню природних ресурсiв (норми витрати палива, електроенергii, води й iн.) i знарядь працi. Соцiальнi норми регулюють вiдношення людей один з одним.
Таб. 1. Соцiальнi норми у спiввiдношеннi iз технiчними та санiтарно-гiгiiнiчними
Технiчнi норми | Пов‘язанi з найбiльш ефективним впливом людини на природу, навколишнiй свiт |
Санiтарно-гiгiнiчнi, бiологiчнi норми | Забезпечують правильне функцiонування людського органiзму i запобiгання хворобам |
Соцiальнi норми | Регулюють вiдносини мiж людьми, поведiнку, що маi соцiальний характер |
“Технiчнi норми займають своiрiдне мiсце в системi соцiального регулювання, обумовлене тим, що вони регулюють вiдношення мiж людьми i природою, технiкою (людина i комп'ютер, людина i знаряддя працi, людина i виробництво), тодi як соцiальнi норми - вiдношення мiж людьми i iхнiми об'iднаннями”[10, 284].
Технiчнi норми - правила, що вказують на найбiльш економiчнi й екологiчно нешкiдливi методи, прийоми i способи впливу людей на матерiальний свiт, iхню роботу з технiчними i природними об'iктами. Тобто це правила доцiльного користування предметами природи, знаряддями працi i рiзними технiчними засобами. Наприклад, правила виконання будiвельних робiт, iнструкцii з експлуатацii машин i механiзмiв.
Технiчнi норми заснованi на пiзнаннi законiв природи, особливостей технiчних об'iктiв (знарядь виробництва й iнших) i являють собою специфiчну мову спiлкування людини з матерiальними об'iктами. Недотримання технiчних норм приводить до вiдповiдноi реакцii з боку сил природи на конкретнi дii людини (калiцтва, травми, хвороби). Так, невиконання вимоги медичноi установи користуватися одноразовими шприцами може привести до iнфiкування хворого на СНРЖД, а порушення правил роботи на електронно-обчислювальнiй машинi не дасть потрiбного результату.
“Якщо розглядати технiчнi норми безвiдносно до того, регулюють вони поводження людей або нi, то iх можна визначити як сугубо технiчнi i протиставити соцiальним нормам. Тобто чисто технiчнi норми як абстракцiя, вiдволiкання вiд суспiльних вiдносин, мають таке ж значення, як правила математики й iнших несоцiальних утворень. Наприклад, правила поводження з комп'ютерами, телевiзорами, стереосистемами, холодильниками i т.iн.”[9, 23].
“Як тiльки технiчнi норми стикаються з поводженням людей i люди починають спiввiдносити своi вчинки з технiчними вимогами, тобтояк тiльки технiчнi правила стають загальними правилами поводження (нормами), вони набувають соцiального значення. Наприклад, правила гiгiiни - технiчнi норми, що мають соцiальне значення. Або iнший приклад: технiчними нормами i рiзнi правила, що установлюють вимоги до якостi продукцii, товарiв i гарантii iхньоi якостi. Цi технiчнi правила розрахованi на вiдношення суб'iктiв (колективiв) до них у процесi створення продукцii (товарiв) i в сферi обмiну. Тому вони мають соцiальний характер”[10, 285].
Отже, спiльне в технiчних i соцiальних нормах - iхнiй зв'язок iз дiяльнiстю людини. Розходження технiчних i соцiальних норм - в об'iктах i методах регулювання.
Соцiально-технiчнi норми мають наступнi ознаки (за О.Ф. Скакун):
обумовленiсть законами природи i технiки;
невираженiсть соцiального характеру (не i чисто соцiальними);
невираженiсть заходiв суспiльного забезпечення (правових, моральних i iнших санкцiй);
винятковiсть використання.
Деякi технiчнi норми, що дiють у матерiально-виробничiй i управлiнськiй сферi, якi набули соцiального значення, набувають правовоi сили, тобто стають технiко-юридичними з ознаками обов'язковостi й охорони державними мiрами, аж до примусу. При цьому вони не утрачають свого органiзацiйно-технiчного характеру. Наприклад, правила протипожежноi безпеки, експлуатацii атомних станцiй, усiх видiв транспорту, енергопостачання, збереження i перемiщення вибухових i токсичних речовин, поводження зi зброiю i т.iн.
До технiчних норм належать:
Будiвельнi норми i правила (СНРЖПи);
Державнi стандарти (ДСТ);
Технiчнi умови виробництва якийсь продукцii;
РЖнструкцii з експлуатацii машин i механiзмiв;
Норми витрати сировини, палива, електроенергii й iн.
Соцiально-технiчнi норми можуть стати технiко-юридичними, що вiдбуваiться у двох випадках:
1. Коли держава через вiдповiднi уповноваженi органиформулюi змiст соцiально-технiчних норм, дотримання яких признаiться юридично обов'язковим. Наприклад, наказ Державноi податковоi адмiнiстрацii Украiни ВлПро затвердження форми податковоi декларацii i порядку ii заповнення i подачiВ». РЖнший приклад: iнструкцiя з дотримання технiчних правил працiвниками атомноi електростанцii. Вона мiстить соцiально-технiчнi норми, що мають формально-обов'язковий характер для адресата, i охороняiться державою. РЖнструкцiя до електробритви такого характеру не маi.
2. Коли державане формулюi змiст соцiально-технiчних норм, а вiдсилаi до них (iнструкцiй i т.iн.), але установлюi вiдповiдальнiсть за порушення iх змiсту. Вони носять бланкетний або вiдсильний характер. Так, вiдхилення вiд заборон по технiка безпеки, промисловоi санiтарii й iнших правил охорони працi, передбачених трудовим законодавством, може спричинити адмiнiстративну, дисциплiнарну або кримiнальну вiдповiдальнiсть.
Не можна протиставляти юридико-технiчнi норми нормам соцiальним, тому що усi без винятку правовi норми адресованi людям, регулюють вiдношення тiльки мiж особистостями, групами, суспiльством i державою (але не вiдношення мiж особистiстю i рiччю або явищем природи) i в цьому змiстi вони соцiальнi. “РЗх iнодi називають пiдвидом соцiальних норм або соцiальних норм iз технiчним змiстом. Таким чином, у матерiально-виробничiй i управлiнськiй сферi (вiдповiдно до рiвня розвитку технiки) технiчнi норми не можуть не набувати характеру соцiальних, а потiм - i якостi юридичних норм” [10, 287].
2. Види соцiальних норм та iх характеристика
Розмаiття, складнiсть та iншi особливостi суспiльних вiдносин обумовлюють функцiонування багатьох норм, якi iх регулюють. У своiй сукупностi iснуючi норми являють собою iдину систему соцiального регулювання, в якiй ефективнiсть кожного виду норм найбiльшою мiрою виявляiться лише у взаiмодii з iншими елементами цiii системи.
Види соцiальних норм видiляються за рiзними критерiями, на приклад, за сферами дii:
економiчнi: регулюють суспiльнi вiдносини в сферi економiки, тобто зв'язанi з взаiмодiiю форм власностi, iз виробництвом, розподiлом i споживанням матерiальних благ;
полiтичнi: регулюють вiдношення мiж класами, нацiями, народностями; зв'язанi з iхньою участю в боротьбi за державну владу й у ii здiйсненнi, iз взаiмовiдносинами держави з iншими елементами полiтичноi системи;
релiгiйнi: регулюють вiдношення в сферi релiгii i мiж рiзними релiгiями, специфiчнi культовi дii, заснованi на вiрi в iснування Бога;
екологiчнi: регулюють вiдношення в сферi охорони навколишнього середовища й iн.
Основними видами соцiальних норм за регулятивними особливостями i:
Розглянемо головнi ознаки тих соцiальних норм, якi найбiльше впливають на регулювання суспiльних вiдносин у сучасних умовах.
Мораль тАУ це система норм i принципiв, що виникають iз потреби узгодження iнтересiв iндивiдiв один з одним i суспiльством (класом, соцiальною групою, державою), спрямованi на регулювання поводження людей вiдповiдно до понять добра i зла i пiдтримуються особистими переконаннями, традицiями, вихованням, силою суспiльноi думки.
|
|
Види соцiальних норм
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
моральнi
|
|
|
|
|
|
корпоративнi |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
звичаiвi
|
|
правовi |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Мал. 1. Види соцiальних норм (за регулятивними особливостями)
Мораль маi iсторичний характер, але за всiх часiв критерiiм моральних норм виступають категорii добра, зла, чесностi, порядностi, совiстi. Вона охоплюi майже всi сфери життя - економiку, полiтику, право й iншi. За допомогою моралi погоджуiться поводження особистостi з iнтересами суспiльства, долаються протирiччя мiж ними, регулюiться мiжособистiсне спiлкування. З найдавнiших часiв вiдоме Влзолоте правилоВ» моралi: Вл(не) чини стосовно iнших так, як ти (не) хотiв би, щоб вони чинили стосовно тебеВ».
У багатьох випадках правовi норми як би виростали з моральних принципiв. Дотримання норм права i моральний обов'язок громадянина, що визначаiться моральною i правовою культурою суспiльства. Правда, жодне суспiльство в iсторii розвитку людства не досягло гармонii права i моралi.
Можна видiлити спiльнi риси моральних та правових норм:
1) вони дiють у iдиному полi соцiальних зв'язкiв, тобто i соцiальними нормами;
2) переслiдують iдину мету - встановлення i пiдтримка порядку в суспiльствi;
3) мають iдине функцiональне призначення - впливати на поводження людей, регулювати iхнi вiдношення, формувати масштаби (еталони, стандарти) поводження;
4) адресованi до всiх або до великоi групи людей, тобто i правилами поводження загального характеру;
5) мають iдину духовну природу, загальний цiннiсний стрижень - справедливiсть. Навiть у класовiй державi норми права були вираженням справедливостi, що лежить у пiдставi норм моралi. Останнi, у свою чергу, були обумовленi матерiальним i духовним розвитком суспiльства. Але i тодi норми права i норми моралi протистояли сваволi й анархii.
Звичаiвi норми - правила поводження, що склалися унаслiдок фактичного iхнього застосування протягом тривалого часу (це основна форма регулювання вiдношень у додержавному суспiльствi).
Звичаiвi норми мають наступнi ознаки:
етнiчний характер;
колективiстський характер;
моральна обумовленiсть;
зв'язанiсть iз релiгiйними уявленнями i ритуалами;
пiдкреслена публiчнiсть i iн . [10, 291].
Дотримання звичаiвих норм забезпечувалося мiрами суспiльного впливу на порушника (смертна кара, вигнання з роду, позбавлення вогню i води й iн.) або схваленням мiр, що застосовувалися до кривдника скривдженим, його рiдними або членами роду (кровна помста).
У державi звичаiвi норми були санкцiонованi державою:
1. У процесi судовоi або адмiнiстративноi дiяльностi, коли звичай служив пiдставою для рiшення суперечки (англо-американський тип правових систем).
Для визнання норми-звичаю правовим звичаiм, що захищаiться судом, ця норма повинна була:
виражати тривалу правову практику;
вiдбивати однакову практику - як дii, так i бездiяльностi;
утiлювати природну i розумну потребу в правовому регулюваннi ситуацii.
Необхiднiсть застосування норми-звичаю доводиласяв судi.
2. Шляхом включення звичаю в законодавчi акти рабовласницьких i феодальних держав, що склали найдавнiший шар права - звичаiве право (романо-германський тип правових систем та iн.).
Для набуття юридичноi чинностi норма-звичай:
Пiсля санкцiонування державою звичаiвоi норми (правовий звичай), ii дотримання забезпечуiться примусовою силою держави. Так, закони Хаммурапi включали звичаiвi норми, що пiсля надання iм письмовоi форми набули бiльш стiйкого характеру. Наприклад, один iз законiв Хаммурапi установив: якщо син ударить батька, йому потрiбно вiдрубати руку. Якщо ранiше були сумнiви у вiдношеннi даного покарання, цей закон вирiшив iх. РЖ одночасно вiн зробив це покарання важко зрозумiлим, перешкоджаючи зм'якшенню покарання, коли вiдрубування руки сина було визнано пiзнiше надто суворим покаранням.
Звичаiве право - система правових норм, що засновуiться на звичаiвих нормах, якi дiють у суспiльствi в результатi тривалого застосування, санкцiонованi державою i забезпечуються ii примусовою силою (у разi потреби).
Звичаiве право сформувалося на раннiх щаблях розвитку суспiльства, у перiод розпаду родового ладу. Виникаючi в товариствi протирiччя викликали потребу у фiксацii сформованих вiдношень у формi рiзних нормативних установлень (Росiйська правда, Алеманська правда, Саличеська правда та iншi). Першi писанi закони, заснованi на нормах-звичаях, повиннi були робити враження на пiдданих своiю стабiльнiстю i розвивати в них почуття впевненостi в справедливостi.
Згодом звичаi минулого (кровна помста, виклик на дуель) поступово трансформувалися вiдповiдно соцiально-економiчному ладу суспiльства i дотепер продовжують грати досить iстотну роль, особливо на рiвнi повсякденноi свiдомостi, у правосвiдомостi.
“Можна назвати сучаснi держави, так званi Влкраiни, що розвиваютьсяВ», де звичайне право граi головну роль у регулюваннi земельних, сiмейних i спадкових вiдношень (краiни Океанii, тропiчного поясу африканського континенту, деякi азiатськi краiни), однак у жоднiй з них правовi звичаi не i самостiйним i винятковим регулятором суспiльних вiдносин. Цi краiни керуються i нормами-звичаями, i нормами, виданими або санкцiонованими державою. Наприклад, у Папуа-Новоi Гвiнеi дiють як норми звичайного, так i норми загального (англiйського) права. На становлення системи права горцiв Пiвнiчно-захiдного Кавказу (частина Росiйськоi Федерацii) iстотний вплив зробили росiйське законодавство, норми шарiату i норми традицiйного (звичайного) права, що проявилося у всiх сферах iхнього життя” [10, 292-293].
Отже, звичаiвi норми i засноване на них звичайне право i головними нормативними регуляторами поводження в раннiх державних утвореннях, сприяють формуванню iх нацiональноi правовоi системи. Величезний вплив у цьому планi належить етичним, релiгiйним i iншим особливостям, властивим конкретному етнiчному утворенню (або iхнiй сукупностi), а також тим навичкам, традицiям i звичаям, що, повторюючись i закрiплюючись у свiдомостi iндивiдiв, стають нормами поведiнки. Звичаiвi норми розглядаються членами соцiального об'iднання як обов'язковi або на пiдставi безпосереднiх умов громадського життя, або на пiдставi якогось суспiльного авторитету; здiйснюються добровiльно, а у випадку iхнього порушення, проти правопорушникiв застосовуються мiри суспiльного впливу.
Норми-традицii i близькими до звичаiвих норм. Це сформованi способи поведiнки людей, переданi з поколiння в поколiння, що стали правовими нормами. Традицii - бiльш широке за змiстом утворення, чим звичаi. Традицii нерiдко мають зовнiшнi вираження в нормах обрядiв - дiй або комплексiв учинкiв людини, що стають правилами поводження (весiльнi обряди, обряд вручення свiдоцтва про народження й iн.). Обрядовi церемонii, що вiдбуваються в урочистiй обстановцi, називаються ритуалами. Ритуал можна назвати рiзновидом звичаю або традицii, пiдтримуваноi i забезпечуваноi державою. Наприклад, прийняття присяги в системi Збройних сил, МВС, СБУ, проведення стройових оглядiв i iнших церемонiй закрiпленi в статутах, положеннях вiдомчих нормативних актiв i забезпечуються, крiм морального впливу (громадського осуду), можливiстю застосування мiр дисциплiнарноi вiдповiдальностi.
Корпоративнi норми тАУ це правила поведiнки, що встановлюються в корпорацii (пiдприiмствi, установi, органiзацii) для врегулювання стосункiв мiж людьми. Вони спрямованi на спрямованi на досягнення цiлей ii функцiонування i вираження в ii статутах, положеннях, рiшеннях.
До корпоративних норм належать:
норми, що мiстяться в документах некомерцiйних, недержавних корпорацiй - суспiльних об'iднань (партiй, профспiлок, добровiльних товариств, заснованих на членствi);
норми, що мiстяться в документах комерцiйних корпорацiй, насамперед тих, що створюються для пiдприiмницькоi дiяльностi (господарських товариств - повних, командитних, акцiонерних товариств - вiдкритих, закритих i т.iн.).
Соцiальна норма - це правило (зразок) поводження, що виражаiться у вiдношеннi однiii людини до iншоi, а корпоративна норма - правило поводження, встановлене органiзацiiю для своiх членiв. Нею визначаються об'iм, характер, межа можливого i дозволеного в iхньому поводженнi. У комерцiйних корпорацiях - це норми внутрiшньоорганiзацiйного (внутрiшньофiрмового) права.
Корпоративнi норми комерцiйних органiзацiй розробляються органами управлiння цих органiзацiй, регулюють вiдношення мiж спiвробiтниками корпорацii i кредиторами, працiвниками корпорацii i клiiнтами, адресуються iхнiм членам (засновникам, акцiонерам, робочим, службовцям i т.iн.). Хоча вони дiють усерединi певноi органiзацii, як i норми суспiльних некомерцiйних об'iднань, мiж ними i розходження. Норми комерцiйних органiзацiй породжують права й обов'язки, забезпеченi юридичним механiзмом державних органiв, тодi як норми громадських органiзацiй такого забезпечення не мають.
3. Норми права як особливий рiзновид соцiальних норм
Особливим видом соцiальних норм i норми права, якi i “елементарною часткою” права.
Норма права тАУ “це загальнообов'язкове, формально-визначене правило поведiнки (зразок, масштаб, еталон), встановлене або санкцiоноване державою в якостi регулятора суспiльних вiдносин, що офiцiйно закрiплюi мiру свободи i справедливостi вiдповiдно до суспiльних, групових й iндивiдуальних iнтересiв (волею) населення краiни, забезпечуiться всiма мiрами державного впливу, аж до примусу” [10, 297-298].
У зв‘язку з тим, що норма права i “елементарною часткою” права, нормi права притаманнi й основнi ознаки й властивостi права в цiлому. Водночас нормi права як окремому явищу властивi своi специфiчнiриси:
1. Це правило поводження регулятивного характеру. Норма права вводить нове правило, фiксуi найбiльш типовi соцiальнi процеси i зв'язки; впливаi на суспiльнi вiдносини, поводження людей; являi собою модель (зразок, еталон, масштаб) регульованих суспiльних вiдносин. Регулятивнiсть норми права пiдкреслюi ii дiя, ВлроботуВ», що повинна завершитися визначеним результатом.
2. Це загальнообов'язкове правило поведiнки. Норма права виходить вiд держави, повинна сприйматися як керiвництво до дii, що не пiдлягаi обговоренню з погляду доцiльностi.
3. Це правило поводження загального характеру. Норма права маi загальний (без указiвки конкретного адресата - неперсонiфiкований) характер, тобто поширюiться на усiх, хто стаi учасником вiдношень, регульованих нормою. Як регулятор суспiльних вiдносин, норма маi багаторазовiсть застосування (наприклад, заборона хулiганства).
4. Це формально-визначене правило поводження характеру, що надаi та зобов‘язуi. Норма права закрiплюi права й обов'язки учасникiв суспiльних вiдносин, а також юридичну вiдповiдальнiсть (санкцii), що застосовуiться у випадках ii порушення. Надаючи права одним, норма права покладаi обов'язки на iнших (наприклад, молодi люди мають право на навчання, обов'язок iнших - забезпечити це право). Формальноi певностi норма права набуваi пiсля викладу ii в законах, iнших писаних джерелах права.
5. Це правило поводження, прийняте в суворо встановленому порядку. Норма права видаiться уповноваженими на те суб'iктами в межах iхньоi компетенцii i вiдповiдно до визначеноi процедури: розробка, обговорення, прийняття, вступ у дiю, змiна або скасування дii.
6. Це правило поводження, забезпечене всiма мiрами державного впливу, аж до примусу. Держава створюi реальнi умови для добровiльного здiйснення суб'iктами зразкiв поводження, сформульованих у нормi права; застосовуi способи переконання i примусу до бажаного поводження, зокрема, ефективнi санкцii у випадку невиконання вимог норми права.
Як класичне розпорядження норма права маi наступнi риси :
вiдтiняi, пiдкреслюi кiлькiсну i якiсну сторони поводження (вид i мiру поводження);
вбираi в себе всi основнi властивостi права (нормативнiсть, формальну певнiсть, стабiльнiсть, владнiсть);
маi чiтко виражену структуру, складаiться з елементiв (диспозицiя, гiпотеза, санкцiя).
Внутрiшнiй змiст норми права вирiзняiться тим, що вона i:
i мiрою свободи i справедливостi;
i результатом владноi дiяльностi держави, що полягаi в узагальненнi i систематизацii типових конкретних правовiдносин, що виникають у цивiльному товариствi;
маi завжди загальний характер, тобто це таке розпорядження, що адресоване до необмеженого числа iндивiдуально невизначених суб'iктiв i розраховано на багатократнiсть застосування при визначених життiвих обставинах.
Мiсце норм права в системi соцiальних норм може бути зрозумiле через зiставлення iх з iншими соцiальними нормами тАУ нормами моралi, звичаiвими та корпоративними нормами.
По-перше, спостерiгаiться тiсний зв‘язок норм права i норм моралi в процесi правотворчостi:
1. Норми права створюються з урахуванням норм моралi, що панують у суспiльствi, виступають як формально (офiцiйно) визначена мiра справедливостi, i тому право в широкому розумiннi являi собою моральне явище. Наприклад, заборона вбивства - це насамперед моральна заборона, а потiм уже правова. Законом передбачена кримiнальна вiдповiдальнiсть за обмову, дачу неправдивих показань, пiдробку документiв, шахрайство, що у своiй основi мають неправду як аморальне явище. Або конституцiйна норма (ст. 63 Конституцii Украiни), вiдповiдно до якоi особа не вiдповiдаi за вiдмову давати показання або пояснення у вiдношеннi себе, членiв сiм'i або близьких родичiв, i, насамперед, моральна норма.
2. Норми права змiнюються i розвиваються пiд впливом норм моралi. Наприклад, змiна вiдношення до комерцiйноi дiяльностi зажадала юридичного закрiплення, оскiльки норма, що забороняi комерцiйну дiяльнiсть в Украiнi, морально вiдпала.
3. Норми права скасовуються у випадку невiдповiдностi вимогам норм моралi, що пануi всуспiльствi. Наприклад, смертна кара в Украiнi.
Норми моралi впливають на правореалiзацiйну дiяльнiсть, iхнiй вплив виявляiться таким чином [див.: 10, 289-290]:
1. Норми права оцiнюються громадянином, що реалiзуi iх, з погляду моралi. Навiть технiчнi, органiзацiйнi правила, що не несуть морального навантаження (наприклад, передбачена законом форма декларацii про прибутки), мають певний вихiд на норми моралi”.
2. Норми праватлумачаться посадовою особою, що здiйснюi правозастосовчу дiяльнiсть, вiдповiдно до норм моралi, що панують у суспiльствi. Особливо це вiдноситься до тих норм права, що мiстять у своiму текстi оцiннi поняття (напр., ВлцинiзмВ», Влособлива зухвалiстьВ» - у Кримiнальному кодексi Украiни). РЗх неможливо зрозумiти i застосувати без звернення до норм моралi. Так, справедливе, обгрунтоване i законне судове рiшення про обмову, образу, хулiганство, статевi злочини багато в чому залежить вiд урахування моральних норм, що дiють у суспiльствi.
3. Правозастосовчий процес, включаючи його останню стадiю - прийняття правозастосовчого акту, здiйснюiться з урахуванням норм моралi. Здавалося б, передбачена законом форма протоколу судового засiдання не зачiпаi якихось моральних цiнностей, однак будь-якi юридичнi правила, що вносять чiткiсть i певнiсть у взаiмовiдносини суб'iктiв права в процесi правозастосовчоi дiяльностi, не i байдужними для моралi.
Норми права, зрозумiло, впливають на норми моралi. Е знаходить свiй вияв у тому, що:
Норми правасприяють утвердженню прогресивних моральних уявлень.
Норми правасприяють усуненню перепон на шляху розвитку нових моральних норм.
Норми прававиступають у якостi засобу охорони i захисту норм моралi.
Звичаiвi норми можуть вважатися правовими, в чому проявляiться iх взаiмозв‘язок iз нормами права. Звичай може вважатися правовим як у силу санкцii держави, так i унаслiдок визнання його ВлсвоiмВ» вiдомою етнiчною спiльнотою, плем'ям, кастою i т.iн. Наприклад, нормою-звичаiм у Британii i утвердження королевою законопроекту, прийнятого обома палатами парламенту.
“Те, що сучасний юрист не вважаi правом, часом розглядаiться таким iз традицiйних позицiй. Особливо це маi мiсце там, де проходить грань мiж юридичним (спецiально-соцiальним) i загальносоцiальним регулюванням - торгiвля, виробництво, транспорт, надання послуг та iн. Так, у сучасному украiнському товариствi суб'iкти господарськоi дiяльностi нерiдко удають до дiлового звичаю - правилу, що у силу визнаноi корисностi регулярно повторюiться в процесi господарськоi й iншоi дiяльностi, стаi звичкою. Такий дiловий звичай, набуваючи правовий захист в арбiтражному судi, нерiдко стаi правовим” [10, 293].
Спiльнiсть норм права й норм корпоративних виявляiться у тому, що вони:
регулюють типовi ситуацii або вид вiдношень, а не окремий випадок або конкретнi суспiльнi вiдносини;
мають багаторазове використання, тобто розрахованi на багатократне повторення;
мають загальний неперсонiфiкований характер, тобто вiдносяться вiдразу до багатьох, поiменно не зазначених, осiб;
викладаються в письмових актах, прийнятих в офiцiйно встановленому порядку уповноваженими органами.
Як зазначаi О.Ф.Скакун, корпоративнi норми (норми всiх органiзацiй, включаючи пiдприiмницькi) варто розглядати як норми, що заповнюють пробiли в нормативнiй системi права i мають субсидiарний (допомiжний) характер. Корпоративними нормами повиннi регулюватися тiльки тi вiдношення, що торкають основи життя колективу (використання фiнансiв, встановлення умов працi, заохочення працiвникiв, порядок застосування мiр вiдповiдальностi i т.п.), тобто трудовi й органiзацiйно-управлiнськi.
Корпоративнi норми, якi мiстяться в локальних нормативних актах, мають правовий характер i знаходяться в тiсному зв'язку з нормами права, виданими державою. Це вiдбуваiться тому що:
у виданих державою нормах права передбачаiться можливiсть колективу корпорацii регулювати своi поводження самостiйно;
у нормах права визначаються напрямки корпоративного регулювання за допомогою вказiвки цiлей i задач суспiльного i державного розвитку, того або iншого нормативно-правового акту або призначення того або iншого виду суспiльноi дiяльностi;
у нормах права вказуються межi корпоративного регулювання;
вiд корпоративних норм, як i норм права, виданих державою, потрiбна вiдповiднiсть природi права як мiрi справедливостi i свободи, принципам права (загальним, галузевим, мiжгалузевим);
норми права у певних випадках визначають i процедуру прийняття корпоративних норм;
корпоративнi норми за своiм змiстом не повиннi суперечити нормам загальнодержавним;
корпоративнi норми, хоча й опосередкованим шляхом, забезпечуються державним примусом.
Значення корпоративних норм з юридичноi точки зору полягаi у тому, що вони визначають правосуб'iктнiсть корпорацii. У випадку iхнього порушення i можливiсть звернутися в компетентнi правоохороннi органи. Так, при порушеннi положень установчих документiв акцiонерного товариства, наприклад, про порядок розподiлу прибутку, зацiкавлений суб'iкт може оскаржити постановлене рiшення у судовому порядку.
В И С Н О В К И
Соцiальнi норми тАУ це правила поводження загального характеру, якi складаються у вiдношеннях мiж людьми в суспiльствi в зв'язку з проявом iхньоi волi (iнтересу), i забезпечуються рiзними засобами соцiального впливу. Соцiальнi норми виникають в процесi iсторичного розвитку й передаються з поколiння в поколiння, вирiзняються такими ознаками, як регулятивний, загальний, та приписувальний характер. Соцiальнi норми утворюють iдину систему.
Рiзноманiтнiсть та складнiсть суспiльних вiдносин зумовлюють iснування рiзних соцiальних норм. За регулятивними особливостями видiляють такi види соцiальних норм: моральнi норми; звичаiвi норми; правовi норми; корпоративнi норми. Цi норми вирiзняються за структурою, формами дii, способами забезпечення, сферами застосування прiоритетностi, кожний вид соцiальних норм маi власну специфiку. Спiльне в них те, що вони встановлюють конкретнi, чiткi рамки для поводження учасникiв суспiльних вiдносин, мiстять однаковий масштаб (мiру) поведiнки, тобто власне нормативнiсть. Усi соцiальнi норми взаiмодiють та чинять вплив на формування одна одноi.
Норми права посiдають особливе мiсце в системi соцiальних норм, бо вони i “елементарною часткою” права. Ним притаманнi як риси права в цiлому, так i власнi специфiчнi ознаки. До останнiх, зокрема, належать наступнi:
норми права носять регулятивний характер;
вони мiстять загально обов‘язкове правило поведiнки;
вони i правилом поводження загального характеру;
норма права тАУ формально-визначене правило поведiнки, що маi характер надання та зобов‘язування;
вона i правилом поведiнки, прийнятим у суворо встановленому порядку;
як правило поведiнки норма права забезпечуiться усiма заходами державного впливу, аж до примусу.
В процесi регулювання суспiльних вiдносин вся сукупнiсть соцiальних норм перебуваi у взаiмодii. Ця взаiмодiя може виявлятися по-рiзному, причому процеси взаiмодii норм права та моралi, норм права та корпоративних норм тощо досить складнi.
В процесi правотворчостi норми права взаiмодiють з нормами моралi, до того ж норми моралi вчиняють вплив на правореалiзацiйну дiяльнiсть, а норми права впливають на норми моралi в суспiльствi. Звичаiвi норми пiсля санкцiонування державою набувають правового характер
Вместе с этим смотрят:
"Заказные" убийства и их предупреждение
"Зеленые", как субъект мировой политики
"Земледельческий закон" Византии, система хозяйства, формы собственности и аренды византийской общины
"Присвоение" и "растрата": сущность и признаки
"Русская Правда" как памятник Древнерусского права