Коллективная форма организации труда
КОЛЕКТИВНРЖ ФОРМИ ОРГАНРЖЗАЦРЖРЗ ПРАЦРЖ
РЕферат
ОбтАЩiкт дослiдження. З позицii теорii державного управлiння i науки адмiнiстративного та трудового права виступаi комплекс суспiльних вiдносин, якi виникають у сферi дiяльностi пiдприiмств.
Мета. Основною метою цього дослiдження i теоретико-правовий i науково-прикладний аналiз суспiльного стану iснуючоi системи правового регулювання у сферi дiяльностi пiдприiмств, явищ i процесiв близьких за соцiальною спрямованiстю до нього - державного регулювання, державноi системи захисту прав та законних iнтересiв людини - розробка можливих шляхiв iх подальшого розвитку та удосконалення в умовах розвитку ринкових вiдносин, гармонизацii нацiонального законодавства в дослiджувальнiй сферi.
В· Методи дослiдження та апаратура. Методологiчну основу дипломноi роботи складають загально визнанi методи наукового пiзнання, в першу чергу -формальнологiчний, нормативний, порiвняльно-правовий, системно-структурний. Основу дослiдження складають основнi положення адмiнiстративного та трудового та спецiальнi роботи вчних - правознавцiв.
Результати та iх новизна полягаi в тому, що дослiдником здiйснено всебiчний аналiз органiзацiйно-правових питань дiяльностi пiдприiмств.
Основнi положення, що виносяться на захист :
- висновок про те, що в умовах переходу до ринковоi економiки сфера можливого використання КФОП визначаiться двома головними факторами : формою власностi пiдприiмства та кiлькiстю працюючих на ньому;
- додаткове, засноване на змiнах, повтАЩязаних з правовою реформою пiд впливом ринкових вiдносин в економiцi, обгрунтування висновку про те, що правовiдносини щодо застосування КФОП i за своiю галузевою природою не тiльки трудовими, а й адмiнистративними та регулюються нормами трудового та адмiнiстративного права.;
- висновок про те. Що трудовi правовiдносини, якi виникають при використаннi КФОП, i iдиною системою iндiвiдуальних i колективних трудових правовiдносин, сторонами яких i працiвник, трудовий колектив, який працюi в умовах КФОП i власник пiдприiмства або уповноважений ним орган.
ЗМРЖСТ
ÐÅÔÅÐÀÒ...................................................... 3
ÂÑÒÓÏ......................................................... 6
1 ÎÐÃÀͲÇÀÖ²ÉÍÎ-ÓÏÐÀÂ˲ÍÑÜʲ ²ÄÍÎÑÈÍÈ ÍÀ ϲÄÏÐȪÌÑÒ² ßÊ ÏÐÅÄÌÅÒ ÏÐÀÂÎÂÎÃÎ ÐÅÃÓËÞÂÀÍÍß 9
1.1 Ïðàâîâèé ìåõàí³çì òà ì³ñöå àäì³í³ñòðàòèâíî-ïðàâîâèõ íîðì â óïðàâë³íí³ íàéìàíîþ ïðàöåþ íà ï³äïðèºìñòâ³ 9
1.2 Îðãàíèçàö³éíî - óïðàâë³íñüê³ â³äíîñèíè â ñòðóêòóð³ ïðåäìåòà àäì³í³ñòðàòèâíîãî òà òðóäîâîãî ïðàâà 11
1.3 Îñíîâí³ îçíàêè ï³äïðèºìñòâà òà éîãî éîãî àäì³í³ñòðàòèâíà ïðàâîñóáтАЩºêòí³ñòü............ 20
2 ÑÓÁ¢ªÊÒÈ ÏÐÀÂβÄÍÎÑÈÍ ÏÎ ÓÏÐÀÂ˲ÍÍÞ ÍÀÉÌÀÍÎÞ ÏÐÀÖÅÞ ÍÀ ϲÄÏÐȪÌÑÒ²...... 45
2.1 Îñîáëèâîñò³ àäì³í³ñòðàòèâíî - ïðàâîâèõ â³äíîñèí ðîá³òíèêà, òðóäîâîãî êîëåêòèâó.......... 46
2.2 Àäì³í³ñòðàö³ÿ ÿê ñóᢺêò óïðàâë³ííÿ ï³äïðèºìñòâîì.............................. 61
2.3 Ïîâíîâàæåííÿ òðóäîâîãî êîëåêòèâó ó ñôåð³ óïðàâë³ííÿ íàéìàíîþ ïðàöåþ íà ï³äïðèºìñòâ³. Êîëåêòèâíèé äîãîâîð òà êîíòðàêò ÿê îñîáëèâà ôîðìà òðóäîâîãî äîãîâîðó..................................... 68
ÂÈÑÍÎÂÊÈ...................................................... 91
ВСТУП За умов формування првовоi держави i ринковоi економiки виникаi реальна необхiднiсть i в критичному аналiзi чинного законодавства. Змiст багатьох норм, правових iнститутiв дуже застарiв i неповною мiрою вiдбиваi потреби правого регулювання нових суспiльних вiдносин демократичноi держави. Право не може бути вiдiрвано вiд реальних умов iснування суспiльства. Воно не може бути вище тих можливостей, якi закладенi в економiцi, в нових формах господарювання. Однак право також не повинно вiдставати i в забезпеченнi правовим регулюванням iснуючих i виникаючих суспiльних вiдносин у сферi працi, тим бiльш за умов рiзних форм власностi.
Особливе мiсце в ринкових перетвореннях належить субтАЩiктам пiдприiмницькоi дiяльностi, в тому числi й акцiонерним товариствам.
З масовою приватизацiiю державних пiдприiмств шляхом акцiонування та корпоратизацii в Украiнi вiдбуваiться становлення у великих розмiрах обiгу акцiй примусове формування ринку цiнних паперiв. В цих умовах кожний акцiонер повинен бути забезпечений стабiльною i цивiлiзованою нормативною базою, яка б врегулювала його вiдносини з акцiонерним товариством i визначала його мiсце серед iнших акцiонерiв.
Наведенi економiчнi перетворення в украiнi мають як своi тАЬплюситАЭ, так i тАЬмiнуситАЭ i тому потребують не тiльки полiтичних рiшень, реалiзацii iх в економiчних реформах, а й випереджаючого реагування на цi процесси законодавства та права.
Реалiзацiя курсу до ринковоi економiки не можлива без вiдповiдного правового забезпечення, i зокрема без реформи адмiнiстративного та трудового законодавства. РЗi необхiднiсть визначаiться, в першу чергу, тим, що саме в працi, тою чи iншою мiрою, проявляiться бiльшiсть проблем, що стоять перед суспiльством, без вирiшення яких неможна сподiватися змiн на краще в економiцi.
Незважаючи на першi позитивнi зрушення (прийнятi Верховною Радою у 1991 роцi закони тАЬПро пiдприiмстватАЭ, тАЬПро господарськi товариства тАЭ та iн.) в правовму регулюваннi працi, не можна звернути увагу на те, що по цiлому ряду моментiвчинне законодавство ще не вiдповiдаi вимогам ринку. Серед його недолiкiв залишаiться правова неврегульованiсть багатьох питать, повтАЩязаних з особливостями працi в умовах колективних форм ii органiзацii. Можна видiлити двi групи умов, згiдно з якими правове регулювання вiдносин, що повтАЩязанi з колективними формами органiзацii працi (далi по тексту - КФОП) вимагають продовження свого вивчення. Одна з них - загальноекономiчна. Вона визначаiться тим, що багато в чому розвиток КФОП обумовлений науково-технiчним прогресом. Пiд його впливом у певних умовах обтАЩiктивно змiнюiться характер робочоi сили та виникаi необхiднiсть у формуваннi ii рацiональноi структури на рiвнi трудових колективiв. Розвиток засобiв виробництва призводить до того. Що такий колектив стаi iдиним соцiальним механiзмом, що створюi на пiдставi кооперацii та подiлу працi закiнчений продукт. Звiдси i виникаi обтАЩiктивна потреба у використаннi КФОП у процесi виробництва.
Друга група причин, наявнiсть яких вимагаi подальшого вивчення КФОП - це соцiальнi причини. Вони визначаються тим значенням, яке КФОП можуть мати в ходi переходу вiд командно-адмiнiстративноi системи управлiння економiки до економiки чисто ринковоi. При цьому, перш за все, КФОП маi стати важливим iнструментом успiшного проведення великомасштабноi приватизацii та формування апрошаркувласникiв - виробникiв. По - друге, КФОП можуть виступити як засiб поiднаня iнтересiв пiдприiмця з iнтересами трудових колективiв, що значною мiрою маi допомагати, зокрема винекненню трудових спорiв. Крiм цього, КФОП можуть сприяти в умовах переходу до ринку соцiальному захисту тих категорiй населення,якi його потребують, зокрема молодi та жiнок, якi мають малолiтнiх дiтей, у забезпеченнi iх зайнятостi.
Тому правильне вирiшення проблем, повтАЩязанних з вiдносинами щодо застосування КФОП, яке i важливою складовою частиною загальноi системи колективних трудових вiдносин, повинно вiдiгравати позитивну роль у правовому регулюваннi працi в умовах ринковоi економiки.
Не слiд вiдкидати i те, що правове регулювання працi здiйснювалося щляхм вирiшення двох проблем - виробничоi та соцiальноi. Погодження iнтересiв работодавця та працiвника завжди було актуальним. Однак в умовах, коли демократичнi принципи управлiння економiкою ще не одержали належного розвитку, в багатьох нормах трудового права прiоритет вiддаiться то iнтересам виробництва, то суспiльним iнтересам, то iнтересам працiвника.
Тому процес становлення сучасноi демократичноi держави потребуi не тiльки вiдiлення прiоритету якихось одних iнтересiв, а саме погодження iнтересiв працiвника та роботодавця, i закрiплення таких парiтетних засад в нормах адмiнiстративного та трудового права. Тiльки взаiмне задоволення iнтересiв працiвника та роботодавця забеспечить ефективне регулювання працi в умовах ринку.
Зважаючи на все це виникаi гостра потреба зважитися проаналiзувати iснуючу нормативну базу так i теоретично-практичнi умови втiлення нормативних актiв. Тому, з погодження i активного керiвництва професора Коваля Л.В. була вибрана ця тема дипломноi роботи та розроблений механiзм ii розкриття.
1 органiзацiйно-управлiнськi вiдносини на пiдприiмствi як предмет правового регулювання
1.1 Правовий
механiзм та мiсце адмiнiстративно-правових норм в управлiннi найманою працею на пiдприiмствi
Бесприцедентна у свiтовiй практицi економiчна реформа переходу вiд всеоточуючоi державноi власностi на засоби виробництва з централiзованою системою управлiння до ринкових вiдносин, проходить в Украiнi i iнших краiнах СНД без концептуально сформованоi полiтики.
Вiдсутнiсть нормативних розробок проблеми внутрiшньоi органiзацii пiдприiмств, iх органiзацiонно-правовоi дiяльностi, у вiтчизнянiй науцi призвела до того, що цей процес вiдходить вiд свiтовоi практики.
Тому що управлiння - це надзвичайно багатозначне поняття, слiд вiдокремити не меньш як три пiдходи до розкриття його змiсту.
Загальнонауковий, для якого характерен глобальний погляд на управлiння, дослiдження його на макрорiвнi.
У фiлософському трактуваннi звичайно розрiзняють два типи управлiння- стихiйне та свiдоме. тАЬВ случае стихийного механизма упорядочивающее воздействие на систему, - пишет В.Г. Афанасьев,- является усредненным результатом .. массы случайных единичных актов. Наряду со стихийными незапрограммированными факторами в обществе ( опять - таки на любой ступени его развития) действуют сознательные факторы управления, связанные с целенаправленной деятельностью людейтАЭ(1). Свiдоме управлiння тим самим розкриваiться крiзь специфiчнi соцiальнi iнститути. Воно маi конкретно-iсторичний характер i визначаiться соцiально-економiчною природою суспiльства.
Управлiнський вплив не однорiдний, в соцiальном середовищi вiн складаiться з керiвництва (загального та оперативного), органiзацii та регулювання суспiльних вiдносин (2)
На данному етапi рацiонального розвитку суспiльства управлiння можливо охарактеризувати як тАЬ.. особливе вiдношення мiж людьми на правовiй або органiзацiйнiй основi. Це вiдносини мiж рiзними статусами, рiвнями адмiнiстративних структур, окремими робочими функцiями, що проявляються у виглядi однобiчноi залежностi однiii посади вiд iншоi (3).
Сукупна суспiльна праця i кооперацiя, при якiй багато осiб планомiрно i спiльно беруть участь в одному й тому самому процесi працi або у рiзних повтАЩязаних мiж собою процесах працi, якi потребують правового забезпечення. Пiд останнiм розумiiться будь яке упорядкування суспiльних вiдносин за допомогою правових засобiв впливу (припис, дозвiл, заборона, стимулювання, притягнення до вiдповiдальностi, заохочення).
Юридичнi норми, котрi сприяють налагодженню првового порядку у стосунках мiж державою, що здiйснюi виконавчу владу, iншими державами, недержавними структурами i громадянами, якi контактують з державою i ii органами в сферi державного управлiння, i адмiнiстративно-правовими нормами, а сукупнiсть таких норм становить адмiнiстративне право. Залишаiться нагадати, що адресати дii цих норм - це стосунки двох видiв : органiзацiйно-управлiнськi (у тому числi праворегулюючi) та правоохороннi (захист вiд адмiнiстративних правопорушень).
Виходячи з вищенаведеного, можна зробити висновок про те. що цiллю соцiального управлiння - упорядкування суспiльних вiдносин - досяжна не тiльки за допомогою правового регулювання але й шляхом органiзацii соцiальних процесiв та керiвництва людьми, що проводиться i у неправових формах. В цьому розумiннi поняття тАЬсоцiальне управлiннятАЭ звичайно ширше категорii тАЬправове регулюваннятАЭ (4). Але оскiльки правове регулювання всеж таки i формою управлiнського впливу, i всi пiдстави не ототожнювати соцiальне управлiння та правове регулювання, пiдкреслюючи саме управлiнську природу правового регулювання в цiлому. Крiм того така позицiя складаi базу i для вiдбудови механiзму правового регулювання, пiд яким розумiiться узята в однинi совокупнiсть юридичних засобiв, за допомогою яких забеспечуiться правовий вплив на суспiльнi вiдносини.
Таким чином вiдповiдно до правовоi проблематики, управлiнський вплив слiд розглядати з змiстовноi сторони як правовий засiб органiзацii керiвництва регулювання, а саме упорядкування, врегулювання суспiльних вiдносин (дiяльностi керуiмих), а управлiння - як певну дiяльнiсть в процесi якоi застосовуються рiзноманiтнi правовi засоби, що мають цiллю упорядкування суспiльних вiдносин.
Управлiнська праця - це вiдносно вiдособлена, але невiдтАЩiмна складова частина працi совокупного робiтника, що i визначаi в кiнцевому рахунку ii виробничий характер (5). Управлiння працею, як юридична категорiя, може бути показана у виглядi правового впливу на учасникiв колективного процесу працi на пiдприiмствi з цiлля органiзацii працi, ефективного використання засобiв виробництва, що наданi в оперативне управлiння колективу та досягнення на цiй основi кiнцевих результатiв виробництва. В свою чергу питання про галузеву належнiсть органiзацiонно-управлiнських вiдносин у сферi використання колективноi працi заслуговуi особливоi уваги, тому що з його вирiшенням повтАЩязане зтАЩясування ролi адмiнiстративного та трудового права в регулюваннi вiдносин, що складаються у процесi органiзацiйi та управлiння колективною працею на пiдприiмствах.
1.2 Организац
iйно - управлiнськi вiдносини в структурi предмета адмiнiстративного та трудового права
Уявлення про адмiнiстративне право як про всеохоплюючий регулятор органiзацiйно-управлiнських вiдносин вiдбираi без необхiдних та достатнiх пiдстав найважливiшi сфери регулювання у спецiальних правових галузей. Тому розмежування мiж адмiнiстративним та трудовим правом слiд проводить не основi наявностi чи вiдсутностi органiзацiйно-управлiнських елементiв у вiдносинах, що регулюються тiiю чи iншою галуззю, а но основi того, якi органiзацiйно-управлiнськi вiдносини складають предмет адмiнiстративного права, а якi предмет трудового права.
На думку А.С.Пашкова, як такi мають виступати характер та матерiальний змiст цих вiдносин, а також правове становище iх учасникiв(7). Аналiз характера та матерiального змiсту вiдносин в галузi управлiння найманою працею на пiдприiмствi дозволяi дати бiльш детальну цим вiдносинам як потенцiальному предмету регулювання засобами галузi адмiнiстративного та трудового права. Таким чином, мова йде саме про застосування предмета та метода як традицiйних критерiiв розмежування галузей права, а саме визначення належностi конкретних вiдносин до сфери регулювання конкретноi галузi права.
Упрвлiння на рiвнi окремого пiдприiмства завжди i управлiнням виробничим, трудовим процесом, який характеризуiться беспосереднiм звтАЩязком робiтничоi сили (робiтникiв) з засобами виробництва. В цих умовах сама управлiнська дiяльнiсть адмiнiстрацii являi собою рiзновид виробничоi працi, тому що адмiнiстрацiя, виконуючи обтАЩiктивно обумовлену колективним характером працi функцiю його управлiння, тим самим одночасно виконуi функцiю сукупного робiтника i в цьому розумiннi i його органом.
Управлiнськи вiдносини в галузi державного управлiння мають за матерiальний змiст виконавчо-розпорядчу дiяльнiсть вiдповiдних субтАЩiктiв, а органiзацiйно-управлiнськiвiдносини на пiдприiмствi - трудову дiяльнiсть, а саме сумiсну (колективну) працю робiтникiв. Вiдповiдно управлiнськi вiдносини, що опосереднюють виконавчо-розпорядчу дiяльнiсть в сферi державного управлiння, i, як правило, вiдносинами нерiвностi сторiн; один з учасникiв цих вiдносин пiдлеглий iншому. Через це право може впливати на цi вiдносини лише специфiчним методом владних приписiв, тому й самi вiдносини управлiння набирають в цьому разi характер вiдносин влади та пiдпорядкування. Саме цi ознаки маi предмет та метод адмiнiстративного права, тому звтАЩязок органу управлiння з керуiмими у вiдносинах по державному управлiнню, що входять до предмету адмiнiстративного права, виражаiться формулою тАЬкоманда-виконаннятАЭ(8).
Стосовно органiзацiйно-управлiнських вiдносин, опосередуючих сумiсну, колективну працю робiтникiвпiдприiмства, iх неможна однозначно характеризувати як звтАЩязки тАЬсубтАЩiкт - обтАЩiкттАЭ управлiння , тАЬкоманда-виконаннятАЭ, оскiльки управлiння пiдприiмством до них не зводиться, воно набагато ширше на рiзноманiтнiше соiми звтАЩязками. В управлiннi працею на пiдприiмствi приймають участь й самi колективи працiвникiв, iх органи, профсоюзи и т.д., тому вiдповiднi органiзацiйно-управлiнськi вiдносини обтАЩiктивно не можуть регулюваться адмiнiстративно-правовим методом владовiдносин, що характерен для регулювання вiдносин з участю органа державного управлiння. Шляхи та засоби досягнення поставлениих цiлей маi визначати само пiдприiмство, обираючи оптимальнi дляконкретних умов варiанти управлiння за рахунок особистоi та колективноi iнiцiативи, а також пiдприiмливостi. Дiйсно, в цих умовах управлiння пiдприiмством повинно базуватися у першу чергу на методах матерiального та морального заохочення iнiцiативи та пiдприiмливостi, а не на тАЬраспорядженнi-виконаннiтАЭ. Звiдси виходить що й перспективи покращення управлiння працею потребуi преорiiнтування на стимулюючи методи управлiння. Що характернi для трудового права. Таким чином адмiнiстративнi притязання на вiдносини, що виникають у сферi управлiння працею на пiдприiмствi, не пiдтверджуються не характером самоi управлiнськоi дiяльностi , нi особливостями методу правового регулювання вiдносин, що iх породжують.
На сьогоднi субтАЩiктами управлiння працею на пiдприiмствах може виступати й адмiнiстрацiя, й комiтет профспiлки, й трудовий колектив, якi не можуть характеризуватися як органи держави. Тому, якщо до предмету адмiнiстративного права вiдносить головним чином суспiльнi вiдносини, що складаються у процесi виконання виконавчо-розпорядчоi дiяльностi органiв держави, то до неможна додавати вiдношення по управлiнню колективною працею на пiдприiмствi, тому що вони бiльшою мiрою не мають якостей тАЬдержавнихтАЭ виконавчо-розпорядчих.
Як демонструi аналiз адмiнiстративного та трудового законодавства, вiдношення типу тАЬорган управлiння - орган управлiннятАЭ регулюються нормами адмiнiстративного права, а вiдношення тАЬорган управлiння - трудовий колектив пiдприiмства (цеху, дiльницi, бригади)тАЭ - нормами трудового права. Цей висновок побiчно пiдтверджуiться i внесенням саме до законодавства про працю норм, що регулюють рiзноманiтнi аспекти самоврядування трудового колективу в сферi працi.
Наведенi аргументи на користь трудоправового варiанту регулювання органiзацiйно-управлiнських вiдносин, що виникають на пiдприiмствi, як уявляiться, дають засади для бiльш загального висновку. Галузева приналежнiсть вiдносин в галузi соцiального управлiння визначаiться не спецiфiкою самого управлiння, а характером вихiдних тАЬорганiзуiмихтАЭ, упорядковуваiмихтАЭ вiдносин, а саме умовно говорячи первинних матерiальних чи базових суспiльних вiдносин в сферi управлiння(8). Дiйсно, якщо розглядати правове регулювання як рiзновид соцiального управлiння, то викликанi ним у ходi правотворчостi або правозастосування процесуально-процедурнi вiдносини завжди будуть вторинними порiвняно з органiзацiйними тАЬматерiальнимитАЭ(9). Ця обставина повинна накладати свiй вiдбиток i на характер iх правового регулювання, але тiльки таким чином : правовi засоби, що обираються для регулювання управлiнських вiдносин правовими засобами мають бути адекватнi прийомам правового регулювання, встановленим для впливу на вiдносини, що органiзуються.
Праця, як процес целеспрямованого впливу на предмети завнишнього свiту, лежить в основi майже будь-якоi людськоi дiяльностi (виробничоi, управлiнськоi, культурноi i т.д.), тому з працею, так чи iнакше, повтАЩязанi усi численнi i рiзноманiтнi суспiльнi вiдносини.
Але не всi вони стосуються предмету трудового права. Норми цiii галузi регулюють перш за все тi суспiльнi вiдносини, якi виникають при застосуваннi iндивiдуальних здiбностей до працi у виробничому колективi державних пiдприiмств, установ, органiзацiй.
Суспiльно-трудовi вiдносини виникають мiж людьми з приводу застосування робочоi сили, а саме приведення до дii iндiвiдуальноi здiбностi до працi в суспiльнiй (колективнiй) формi. Суспiльна форма працi обтАЩiктивно вимагаi обтАЩiднання зусиль усiх робiтникiв iдиноi кооперацii працi, яка досягаiться органiзацiiю (управлiнням) процесу колективноi працi. Тому крiм живоi працi обтАЩiктом регулювання трудового права i органiзацiя колективноi працi на пiдприiмствах, в установах, органiзацiях.
Здiйснення живоi працi, а саме застосування здiбностей до працi - функцiя iндiвiда, персонально визанченого робiтника, органiзацiя працi (управлiння працею) - загальна функцiя совокупного робiтника. Реалiзацiя цiii функцii не може характеризуватися як безпосереднi поiднання робочоi сили з щасобами виробництва, оскiльки змiст дiяльностi що вона виконуi iнший - встановлювати тАЬузгодженнiсть мiж iндiвiдуальними роботамитАЭ(10). Маiться на увазi, що органiзацiя працi не може бути матерiальним змiстом iндiвiдуальних трудових вiдносин, а призводить до виникнення органiзацiйно-управлiнських вiдносин колективного характеру. Цi вiдносини тiсно повтАЩязанi з трудовими i iснують до тих пiр поки iснують трудовi. Саме тiсний звтАЩязок з трудовими вiдносинами i дозволяi односити iх до предмета трудового права.
Демократизацiя управлiння виробництвом, що здiйснюiться зараз означаi, що трудовi колективи все бiльше стають самостiйними субтАЩiктами в суспiльнiй органiзацii працi, вони мають в нiй своi колективнi iнтереси, а затвердженний законодавством статус трудового колективу дозволяi йому самостiйним субтАЩiктом права у сферi колективноi працi. В свою чергу, визнання за трудовим колективом статуса самостiйногосубтАЩiкта в галузi суспiльноi органiзацii працi вимагаi визання його й субтАЩiктом виникаючих тут суспiльних вiдносин, якi можуть характеризуватися тiльки як колективнi. Вiдуваючи на собi регулюючий вплив правових норм, цi вiдносини набувають форму правовiдносiн, а там де вони регулюються нормами трудового права, iх можна називати колективно-трудовими правовiдносинами.
Термiн тАЬолективно-трудовi правовiдносинитАЭ в цьому випадку маi сенс з точки зору визанчення характеру правовiдносин (тАЬколективнiтАЭ) та галузевоi приналежностi (тАЬтрудовiтАЭ), хоч больш точним можна вважати iх визначення А.С.Пашковим, як колективних вiдносин, змiстом яких i органiзацiя й управлiння працею , включаючи встановлення та вживання його умов(11). Таким чином, йменування колективних правовiдносин в галузi органiзацii та управлiння працею тАЬтрудовимитАЭ можливо лише для характеристики iх галузевоi приналежностi, а саме це найменування може використовуватися не лише як умовне, оскiльки фактично воно обтАЩiднуi доволi рiзноманiтнi за своiм змiстом суспiльнi вiдносини.
Такий висновок достатньо пiдтверджуiться самим набором конкретних вiдносин, що додаються автором згаданоi концепцii до складу колективно-трудових. Так, наприклад, Р.З.Лiвшиць до колективно-трудових вiдносить вiдносини :
- по участi робiтникiв та службовцiв в управлiннi виробництвом ;
- по укладанню колективного договору та встановлення умов працi в межах локального регулювання ;
- по використанню умов працi та трудового законодавства ;
- по житлово-побутовому та культурному обслуговуванню робiтникiв та службовцiв ;
- по нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю (12).
Неважко помiтити, що нi в одному з перелiчених вiдносин трудова дiяльнiсть у своюму змiстi не виступаi саме матерiальним змiстом.
Слiд зауважити, що вченi, що критикували включення до предмету трудового права суспiльних вiдносин пiд назвою тАЬколективно-трудовихтАЭ, зараз визначають iх термiном тАЬколективнiтАЭ. При тому iх характеристика супроводжуiться наведенням перелiку вiдносин, багато в чому подiбних до того, який наводився стосовно колективно-трудових вiдносин. Так, наприклад, А.С.Пашков до числа суспiльних вiдносин. Що виникають в сферi виробничоi дiяльностi людей та врегульованих трудовим правом вiдносить :
- вiдносини трудових колективiв та проiспiлок з господарськими органами з приводу органiзацii працi, встановлення й застосування його умов ;
- вiдносини по участi в управлiннi пiдприiмствами ;
- вiдносини по працевлаштуванню ;
- вiдносини по професiйнiй пiдготовцi та пiдвищенню квалiфiкацiii на виробництвi ;
- вiдносини по нагляду (контролю) за охороною працi та додержанням трудового законодавства ;
- процесуально-трудовi вiдносини (13).
Отже ми бачимо, що набiр конкретних суспiльних вiдносин, що складають предмет трудового права пiд назвою колективно-трудових чи iнших, тiсно звтАЩязаних з трудовими чи колективних, багато в чому спiвпадають зi не мають принципових вiдмiн. Це наводить на думку, що дискусiя про предмет трудового права багато в чому мала термiнологiчну природуi зараз виявилося очевидне наближення позицiй обох сторiн.
Разом з тим це зовсiм не означая, що використання термiну тАЬколективно-трудовi вiдносинитАЭ правомiрне при характеристицi предмету трудового права, а сама ця крнцепцiя i бессумнiвним досягненням науки трудового права (14).
Дiйсно управлiння колективною працею та сама праця в колективi тiсно повтАЩязанi,вiрно й те що виконання внутрiшнього розпорядку i повтАЩязанi з цим вiдносини по керiвництву та пiдляганню не вимагають для своii дii будь-яких додаткових юридичних фактiв крiм трудового договору. Але й це, як уявляiться не означаi, що породжуванi управлiнською дiяльнiстю вiдносини зливаються в iдине трудове вiдношення, що не пiддаiться розчленуванню.
По-перше, на вiдмiну вiд трудових вiдносин, що опосереднюють використання працi робiтникiв та службовцiв, органiзацiйно-управлiнськi вiдносини нацiленi на органiзацiю та упрвавлiння колективною працею. Це одна з найпринциповiших вiдносин, що даi пiдставу для розгляду iх вiдносно самостiйних у системi правовiдносин, що примикають до предмету трудового права (15).
По-друге, вiдносини мiiж людьми по iх участi в суспiльнiй працi на пiдприiмствi не зводяться до одного субтАЩiктивного звтАЩязку тАЬпiдприiмство-робiтниктАЭ. Це комплекс, як справедливо зауважив А.Р.Мацюк, рiзноварiантних вiдносин мiж усiма субтАЩiктами трудового права : пiдприiмством, адмiнiстрацiiю, робiтником, трудовим колективом, комiтетом профспiлки. Саме тому субтАЩiктiв трудового права бiльше нiж учасникiв трудових правовiдносин.
Вiдносини тАЬпiдприiмство-робiтниктАЭ - це найголовнiший визначаючий звтАЩязок серед усiх вiдносин, що належать до предмету трудового права. Але вiн i головним й для iнших варiантiв субтАЩiктивних звтАЩязкiв (16). Так, якщо субтАЩiктами трудових вiдносин загальновизнанно i пiдприiмство й робiтник, то в вiдносинах по пiдтримцi внутрiшнього трудового розпорядку на пiдприiмствi субтАЩiкти iншi : адмiнiстрацiя й робiтник. Дiйсно, на стадii укладання трудового договору робiтник також маi справу з адмiнiстрацiiю, але вона в цьому випадку дii вiд iменi пiдприiмства. Виконуi його iнтереси i тому маi розгядатися як орган пiдприiмства. В процесi управлiння колективною працею, що використовуiться для засобiв виробництва, що знаходяться у державнiй власностi, адмiнiстрацiя маi виконувати головним чином iнтереси iх власника.
ОбтАЩiктивна несхожiсть вiдносин, що виникають в процесi колективноi працi на пiдприiмствi, лише до одного звтАЩязку тАЬробiтник-пiдприiмствотАЭ передмачаiться змога виникнення вiдносин мiж колективними субтАЩiктами, якi пiддаючись правовiй регламентацii, набувають форми колективно-правових вiдносин. Основою для iх виникнення звичайно i iндiвiдуальнi трудовi вiдносини, оскiльки вiдсутнiсть на пiдприiмствах робiтникiв та службовцiв, що повтАЩязанi з ним iндiвiдуальними трудовими вiдносинами, передбачаi вiдсутнiсть трудового колективу, профспiлковоi органiзацii, та й самого виробничого процесу. В цьому розумiннi колективно-правовi вiдносини на пiдприiмствi похiднi вiд трудових. Одночасно з тим субтАЩiкти колективних вiдносин, виключаючи трудовий колектив пiдприiмства, нi за яких умов не можуть бути сторонами iндiвiдуальних трудових вiдносин. В багатьох випадках колективно-трудовi вiдносини мають за пiдставу виникнення самостiйнi юридичнi фiкти. Наприклад, дii адмiнiстрацii й профспiлки по розробцi спiльних актiв (як нормативного так й правозастосовного характеру), iх узгодженню й прийняттю, породжують колективнi правотворчi або правозастосочi вiдносини. Тому колективно-правовi вiдносини створюють, хоч й похiдну, але самостiйну групу правових вiдносин в галузi суспiльноi органiзацii працi на пiдприiмствах.
Незважаючи на рiзноманiтнiсть органiзацiйно-управлiнських вiдносин, що виникають на пiдприiмствах, усi вони мають загальну мету - органiзувати взаiмодiю трудящих з виробничим середовищем, а саме забезпечити використання працi, а також створити загальне нормативне виробниче становище. Досягненню цiii мети маi допомагати розкриття специфiки адмiнiстративноi правосубтАЩiктностi пiдприiмства.
Поняття пiдприiмства i поняттям о якостях обтАЩiктивних, про такi, без яких воно не може бути собою. Вони повиннi розкрити специфiку пiдприiмства як деалектично суперечливоi iдиноi системи тАЬсубтАЩiктно-обтАЩiктних вiдносинтАЭ (17). На цей бiк питання звертаiться увага тодi, коли пiдприiмство вiдносять тАЬдо класу великих систем змiшаного типу, оскiльки воно маi в собi й людськi (люди, обтАЩiднаннi в колективи дiльниць, бригад, цехов, i також пiдприiмства вцiлому) та речовi (машини, iн.механiзми, матерiали, будiвлi, засобi транспорту й звтАЩязку та iн.) частини, компонентитАЭ (18).
Пiдприiмство являi собою перш за все обтАЩiднання соцiальноi та технiко-економiчноi пiдсистем в одному варiантi, та систем у спiввiдношеннi субтАЩiкта та обтАЩiкта управлiння в iншому : у своiму спiввiдношеннi соцiальна пiдсистема з технiко-економiчною складають основу пiдприiмства як виробничоi системи.
Тому пiдприiмство розглядаiться перед усiм як складна комбiнацiя технiчних, матерiальних та любдських ресурсiв i на цiй пiдставi вiдноситься тАЬдо класу великих систем змiшаного типутАЭ.
Рiзноманiтнi проявлення компонентiв внутрiшньоi структури пiдприiмства не визначають iх механiчного обтАЩiднання за принципом : з одного боку, пiдприiмство - це сукупнiсть технiчних засобiв, що використовуються людьми, а з iншоi - ii тАЬантологiчнийтАЭ статустАЭ, - група суспiльних вiдносин, чи з одного боку субтАЩiкт, а з iншоi - обтАЩiкт управлiння (20). Ознаки внутрiшньоi структури пiдприiмства мають загальний характер, та хоч окремi з них немов виключають один одного, разом з тим втрачають змiст одне без одного. Це в повнiй мiрi вiдповiдаi пiдприiмству як складнiй органiзацii. Пiдприiмство - така органiзацiя, яка утворюi собою окрему в стуктурному вiдношеннi одиницю, з iдиним закритим виробничо-технологичним циклом виробництва однiii продукцii, що i основною ланкою народного господарства Украiни.
Пiдприiмство - основна органiзацiйна ланка народного господарства Украiни. Пiдприiмство - самостiйних господарюючий статутний субтАЩiкт, що маi права юридичноi осби i виконуi виробничу, науково-дослiдницьку, комерцiйну дiяльнiсть з метою одержання вiдповiдного прибутку (доходу).
Пiдприiмство маi самостiйний баланс, розрахунковий та iнший рахунки в установах банкiв, печатку зi своiм найменуванням, а промислове пiдприiмство - також товарний знак.
Пiдприiмство не маi у своiму складi iнших юридичних осiб.
Пiдприiмство виконуi будь-яку господарську дiяльнiсть, якщо вона не заборонена законодавством Украiни i вiдповiдаi метi, передбаченiй статутом пiдприiмства.
При встановленнi ознак пiдприiмства як одного з видiв державноi органiзацiii головним i врахування особливостей, що закладенi до сутi його дiяльностi.
Одна з важливих ознак пiдприiмства в тому, що воно реалiзуi свою продукцiю. Як вiдомi зробити продукцiя. Що готова для використанна у народному господарствi, можливо в межех цеху, виробничоi одницi, але тiльки пiдприiмство виступаi субтАЩiктор товарно-грошових вiдносинах по ii реалiзацii. Точнiше, у товарному обiгу продукцiя фiгуруi пiд маркою пiдприiмства як його проодукцiя.
СубтАЩiктами багатьог галузей права можуть бути й цехи та iншi пiдроздили пiдприiмства, що однак беруть участь саме як його структурнi частини, а у зовнiшнiх правовiдносинах такi частини дiють вiд iменi одного пiдприiмства. Дiяти вiд свого iменi й означаi бути визнанним iдиним самостiйним субтАЩiктом права, отже ознака пiдприiмства складаiться не лише у володiннi правами юридичноi осби а й у визнаннi його самостiйним субтАЩiктом права.
Права юридичноi осби i важливим засобом майнового та органiзацiйного уособлення пiдприiмства, з ними нерозривно повтАЩязанi. Пiдкреслюючи значення юридичноi особи для органiзацiйного закрiплення вiдносноi господарськоi автономii пiдприiмства, одночасно необхiдно брати до уваги, що було б невiрно намагатися визначити поняття пiдприiмства через цю категорiю. Визнання пiдприiмства юридичною осбою лише одна з характеристик пiдприiмства бо являi з себе тiльки рiзновид юридичних осiб.
Виробничо-технiчна поiднаннiсть, якою пiдприiмство характеризуiться з точки зору його технiко-економiчних системних ознак. Воно виступаi в першу чергу як система технiки, а саме совокупнiсть знарядь та засобiв аиробництва, поiднаний через той чи iнший технологiчного процесу виробництва матерiальних благ, що вiдповiдають спецiалiзацii пiдприiмства. Виробничо-технiчна iднiсть пiдприiмства визн
Вместе с этим смотрят:
"Заказные" убийства и их предупреждение
"Зеленые", как субъект мировой политики
"Земледельческий закон" Византии, система хозяйства, формы собственности и аренды византийской общины
"Присвоение" и "растрата": сущность и признаки
"Русская Правда" как памятник Древнерусского права