Ллитературная Одесса 20-30-х гг. XX века

ЗМРЖСТ

стор.

Вступ.....................................тАж.тАж..3-5

1. ОДЕСА ТА ОДЕСИТИ........................тАжтАж6-8

2. ХАРАКТЕРИСТИКА ЕПОХИ 20-30-х рр. ХХ ст. ...тАж.9-10

3. ЖИТТЯ ТА ТВОРЧРЖСТЬ РЖСАКА БАБЕЛЯ............тАж.11-13

4. ЖИТТЯ ТА ТВОРЧРЖСТЬ ЮРРЖЯ ОЛЕШРЖ..........тАж.14-16

5. ЖИТТЯ ТА ТВОРЧРЖСЬ ВАЛЕНТИНА КАТАРДВА.....17-19

6. ЖИТТЯ ТА ТВОРЧРЖСТЬ
КОСТЯНТИНА ПАУСТОВСЬКОГО...............20-22

7. ЖИТТЯ ТА ТВОРЧРЖСТЬ РЖЛЬФА ТА ПЕТРОВА.......23-27

8. ЕКСКУРСРЖЙНИЙ МАРШРУТ тАЬЛРЖТЕРАТУРНА
ОДЕСА 20-30-х рр. ХХ ст.тАЭ (ПРОЕКТ) ............28-30

ВИСНОВКИ..................................тАжтАж.31

СПИСОК ВИКОРИСТАНОРЗ ЛРЖТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ..32-33

ДОДАТКИ....................................34-35

ВСТУП

Актуальнiсть теми. Як вiдомо, культурне i суспiльне життя тiсно повтАЩязанi мiж собою складними причинно-наслiдковими звтАЩязВнками. Тому тi суспiВнльВннi потрясiння, що випали на початку ХХ ст. на долю жиВнтеВнлiв Росiйськоi, а згодом Радянськоi iмперii, не могли не створити ноВнве поколiння творчоi iнтелiгенцii.

Саме на цей перiод припадаi розквiт цiлоi плеяди талановитих та самобутнiх одеських письменникiв, якi створили тАЬодеський пеВнрiодтАЭ радянськоi лiтератури. РЗх твори мають велику лiтературну та духовну цiннiсть, а бiльшiсть з них досi не втратила своii актуальВнностi.

Популярнiсть цих письменникiв серед читачiв не згасаi з плином часу. Тому iснуi цiлком реальна можливiсть практичного використання в турисВнтиВнчВннiй галузi памтАЩяток цього лiтературного перiоду. РЗi втiленням може стати, наприклад, новий екскурсiйний маршрут.

Все вищенаведене спонукало автора курсовоi роботи тАУ майбутВннього менеджера туризму тАУ вибрати саме цю тему, яка i актуальною i перВнспективною для розвитку туристичноi галузi в наш час тАУ на початку XXI ст.

ОбтАЩiктом дослiдження курсовоi роботи стало життя та творчiсть найяскравiших одеських письменникiв 1920-30-х рр.

Хронологiчнi рамки даноi роботи охоплюють перiод 1920-30-х рр.

Аналiтичний огляд лiтератури. Для написання курсовоi роботи автором було використано значну кiлькiсть лiтератерних джерел, серед яких хотiлося б вiдмiтити окремi роботи.

У книзi А. Атаса тАЬСтарая ОдессатАЭ викладено iсторiю Одеси вiд моменту ii заснування до ХХ ст. [1]

У книзi С. Поварцова тАЬПричина смерти тАУ расстрелтАЭ дослiдВнжуiтьВнВнся доля РЖсака Бабеля, причини його загибелi. Книга мiсВнтить данi з архiвiв КДБ, протоколи допитiв письменника.[2]

Монографiя академiка Д. С. Лихачева тАЬЛитература тАУ реальВнность тАУ литературатАЭ аналiзуi образ О. Бендера, його поступовий розвиток. Автор книги намагаiться вiдшукати предкiв Остапа в свiтовiй та вiтчизнянiй лiтературi.[3]

Велику кiлькiсть матерiалу для написання курсовоi роботи взято iз збiрника тАЬОдесская плеядатАЭ, де крiм сатиричних творiв, мiсВнтяться бiографii та характеристики творчостi одеських письменникiв.[4]

Для складання екскурсii тАЬЛiтературна Одеса 20-30-х рр. ХХ ст.тАЭ автором було використано картографiчний матерiал по м. ОдеВнВнВнВнса.[5]

Повний список використаноi лiтератури та джерел приведений у кiнцi курсовоi роботи.

Мета роботи: всебiчно дослiдити життя та творчiсть найВняскВнраВнвiших одеських письменникiв 1920-30-х рр.; зробити аналiз можВнлиВнвостей використання в туристичнiй галузi культурно-iсторичних памтАЩяток, що повтАЩязанi з лiтературним життям Одеси того перiоду.

У данiй курсовiй роботi автором було поставлено завдання дослiдити:

тАУ Чому та чим одеськi письменники вiдрiзняються вiд письВнменВнВнникiв, чия доля нiяк не була повтАЩязана з Одесою. Для цього автор дослiдив та коротко виВнкВнлав у данiй роботi iсторiю Одеси та ii мешканцiв;

тАУ Саму епоху 1920-30-х рр., яка безумовно мала досить велиВнкий вплив на лiтературу;

тАУ Життя та творчiсть найяскравiших письменникiв, а саме: РЖ. БаВнбеля, Ю. Олешi, В. Катаiва, К. Паустовського, РЖ. РЖльфа та РД. ПетВнрова;

тАУ Можливiсть проведення екскурсii тАЬЛiтературна Одеса 20-30-х рр. XX ст.тАЭ.

Структура курсовоi роботи:робота викладена на 33 сторiнВнках i складаiться зi вступу, восьми роздiлiв, списку викорисВнтаноi лiтератури та джерел, висновкiв та додаткiв.

1. ОДЕСА ТА ОДЕСИТИ

Одеса тАУ великий культурний центр Украiни i водночас одне з найВнсаВнмоВнбутнiших украiнських мiст. Одесити не схожi нi на кого в свiВнВнВнтi, iнВнкоВнВнли може здатися, що вони окрема нацiя зi своiю мовою та своiрiдною культурою. Коли людина потрапляi в це мiсто, вона одВнраВнВнВнВнзу вiдчуваi, що Одеса i весь iнший свiт тАУ тАЬце двi великi рiзниВнцiтАЭ.

Одеса заснована на мiсцi турецькоi фортецi Хаджибей (перша згаВндка тАУ 1415 р.)[6]
, яку 25 вересня 1789 р. взяв загiн пiд командуВнванВнням Дерибаса. У 1793 р. за розпорядженням Суворова, який вiдВнпоВнвiВндав за укрiплення кордонiв з Туреччиною, починаiться будiвВнниВнцтво новоi фортецi[7]
. А 27 травня 1794 р. Катерина РЖРЖ пiдписуi наВнВнказ про заснування мiста Хаджибей. Нове мiсто створювалося, як вiйськоВнво-морський форпост Росii на ближнiх пiдступах до туреВнцьВнких воВнлоВнВнВндiнь.У сiчнi 1795 р. за бажанням Катерини РЖРЖ мiсто отриВнмало суВнчаВнсВнВнну назву. Це повтАЩязано з тим, що колись на схiд вiд ХадВнжиВнбея iсВннуВнвало грецьке поселення Одесос[8]
.

Своiм виникненням та початковими успiхами Одеса маi завдяВнчуВнвати переважно iноземцям. РЗi засновником був неаполiтанець ДеВнриВнбас, план забудови мiста склав француз ДетАЩВолан, адмiнiстративВнна влада в краi належала вiдомим французьким емiгрантам РiшеВнльi та Ланжерону. РЗх найближчими помiчниками були виключно iноВнВнВнземцi тАУ Рошешуар, Кобле, Кастельно та iншi[9]
.

Не знайомi з життям росiйських мiст, зi звичаями росiйськоi провiнцiйноi адмiнiстрацii, керiвники Одеси повели мiсто новим шляВнхом. Вiстi з далекого Заходу отримувалися з перших рук, а зблиВнВнжеВннВння з iноземцями сприяло засвоiнню iвропейських смакiв та навикiв[10]
.

Адмiнiстративний гнiт мало вiдчувався в Одесi, тут частiше чуВнВнлося вiльне слово, суспiльна самодiяльнiсть знаходила собi бiльВнше свободи, нiж в iнших мiсцях Росii.

Такою побачив Одесу О. С. Пушкiн:

Там все Европой дышет, веет,

Все блещет югом и пестреет

Разнообразностью живой.

Язык Италии златой

Звучит по улице веселой,

Где ходит гордый славянин,

Француз, испанец, армянин,

И грек и молдаван тяжелый,

И сын египетской землитАж[11]

У пошуку вiльного життя в Одесу приходили люди з рiзних краiв, i це не були звичайнi, рядовi люди: крiпаки, що втiкли вiд паВннiв були найенергiйнiшими, найсмiливiшими та найбiльш своВнбоВндоВнлюВнбиВнвими серед своiх односельчан, бо наважилися на багатокiлоВнмеВнтроВнву та небезпечну дорогу; болгари i греки, що не бажали терпiВнти турецьку владу; чорноморськi козакитАж Тобто це були найбiльш енерВнВнгiВнйнi та смiливi представники рiзних народiв. Недарма один iз мандрiвникiв, що побував у Одесi на початку ХРЖХ ст., писав, що наВнсеВнВнлення Одеси тАУ тАЬце волевий накип народутАЭ[12]
, i ця особливiсть збеВнреВнгВнлаВнВнся протягом двохвiковоi iсторii мiста. Одеситiв вважають енерВнгiВнйВнними, смiливими, заповзятими та безжурними при невдачах. Цi якостi тАУ тАЬнацiональна рисатАЭ одеситiв, що взяли найкраще у своiх преВндВнкiв.

Отже, коротко ознайомившись з iсторiiю Одеси та ii мешВнканВнцiв, можна зробити висновок, що це незвичайне мiсто. РЖ нема нiчоВнго дивного в тому, що одеська лiтература теж маi своi особливостi. Перше, що наВнсамВнперед обтАЩiднуi всiх одеських письменникiв тАУ поВнчутВнтя гумору, яке нiколи iх не полишаi. РЖснуi навiть таке поняття, як тАЬодеський гумортАЭ. Окрiм цього у своiх творах одесити часто виВнкоВнристовують специВнфiчну одеську мову. Особливо полюбляв кориВнстуВнватися цим прийоВнмом РЖсак Бабель.

Одеськi лiтератори увiбрали в себе неповторний дух Одеси. Бiльш того тАУ iм вдалося вiдтворити його на сторiнках своiх творiв. Творчiсть одеських письменникiв даi змогу значно поглибитися в розумiннi так званого тАЬодеського феноменутАЭ, що склався пiд впливом ряду iсторичних, культурних та геополiтичних факторiв. Тому знайомство iз культурно-iсторичними памтАЩятками, що так чи iнакше повтАЩязанi iз лiтературним життям Одеси, зокрема перiоду 1920-30-х рр., маi всi пiдстави стати невiдтАЩiмною частиною одеськоi екскурсiйВнноi програми.

2. ХАРАКТЕРИСТИКА ЕПОХИ 20-30-х рр. ХХ ст.

Лiтература завжди була голосом епохи. Не тiльки проблеми, якi хвилювали художникiв, а й весь арсенал художнiх засобiв, сам твоВнрВнчий метод визначались часом, рiвнем розвитку соцiальноi та художВнньоi думки суспiльства.

Кожна епоха маi свою систему соцiальних та фiлософських погВнляВндiв. Художник, навiть тодi, коли у розумiннi iсторii та людини виВнВнпереджаi епоху, не може бути вiльним вiд впливу сучасних йому уявлень про закони та сутнiсть суспiльного розвитку. РЖ це вiдбиВнваВнiтьВнВнВнся на характерi його iдеалiв. Реальна дiйснiсть, соцiально-фiВнлоВнсофВнсьВнкi та iдейно-естетичнi уявлення про людину, суспiльство та завВндаВннВння мистецтва завжди мають пряме вiдношення до художВнньоВнго меВнтоду письменника.

Початок 1920-х рр. К. Паустовський назвав тАЬчасом великих споВндiВнВнваньтАЭ[13]
. РЖ справдi, ще жили у памтАЩятi заманливi гасла революцii, здаВнВнвалося, що утопiя може стати реальнiстю.

У цей час iдея революцiйного боргу, захисту пролетарськоi спраВнВнви вiд посягань тАЬбуржуiвтАЭ та тАЬсвiтового капiталутАЭ спонукала деяВнких радикально налаштованих iнтелiгентiв спiвпрацювати з ВЧК. В тАЬАвВнВнтоВнВнбiографiiтАЭ, де Бабель розповiдаi, як за порадою ГорьВнкого вiн на сiм рокiв тАЬпiшов у людитАЭ, написано серед iншого тАЬбув чеВнкiсВнтомтАЭ[14]
(дочка Бабеля це заперечувала)[15]
.

Це був час, коли руйнувалося старе та необхiдно було вирiшити, яким саме буде нове. У лiтературi приблизно з 1923 р. виникають численi угрупування, якi проiснували до початку 1930-х рр.[16]
Кожна груВнВнпа письменникiв мала свою думку стосовно подальВншоВнго розВнвитВнку лiтератури. Мiжгрупова боротьба найчастiше зводиВнлаВнся до заВнхиВнсВнВнту тАЬсвоiхтАЭ та всiлякоi ганьби тАЬчужихтАЭ.

З розвитком тоталiтарноi системи влада зрозумiла, що iй необВнхiВндВнно мати пiдтримку з боку письменникiв. Так виник лiтературний стиль, що отримав назву тАЬсоцiалiстичний реалiзмтАЭ. Багато письменВнникiв виiзжаi на мiсця та пише книги про чудовий хiд колекВнтивiВнзаВнцii та iндустрiалiзацii (Паустовський, наприклад, написав книгу про освоiння Кара-Бугазькогi затоки у Каспii)[17]
.

Особливо жорстким став контроль держави над лiтературою пiсВнля появи 23 квiтня 1932 р. Спiлки радянських письменникiв, що обтАЩiдВнВннувала всiх письменникiв, якi пiдтримували радянську владу.

Вичерпну картину цiii епохи залишив Булгаков у своiму безсмеВнрВнтВнноВнму романi тАЬМайстер та МаргаритатАЭ. Вiн описуi дiю цензури, коВнВнВнли нiщо не може бути надрукованим без дозволу партii. Все, що супеВнречило поглядам влади, не мало право на iснування. Булгаков пиВнше про спiлку письменникiв, як про сотнi бездарностей, що утриВнмуються владою. РЖ найголовнiше тАУ вiн протиставляi справжнього пиВнВнсьВнменника тАУ Майстра тАУ радянiзованому тАУ БезВндомВнноВнму, який пише на замовлення влади. Автор недарма не даi МайстВнроВнВнвi власного iмеВннi, вiн символiзуi цiле поколiння справжнiх письменВнникiв. МайВнсВнВнВнтер не може вiльно творити в умовах радянВнськоi дiйсностi i БулВнгаВнков переносить його в iнший свiт, туди, де йоВнго творчостi нiчого не буде заважати. На жаль, реальним майстВнрам того часу так не пощВнаВнсВнтило.

3. ЖИТТЯ ТА ТВОРЧРЖСТЬ РЖСАКА БАБЕЛЯ

Бабель РЖсак Еммануiлович народився в 1894 р. в Одесi в роВндиВннi купця. Його першi роботи, що пiзнiше увiйшли до тАЬОдесских расВнВнВнВнсказовтАЭ, були опублiкованi 1916 р. в журналi М. Горького тАЬЛiВнтоВнпистАЭ. Та царськi критики визнали iх грубими та непристойВнниВнми. На вiдВнмiВнну критикiв, Горький похвалив короткий, натуралiстичВнний стиль молодого письменника, в той же час порадивши йому тАЬбаВнчиВнти свiттАЭ[18]
.

З 1917 по 1924 рр. Бабель змiнив кiлька професiй, воював у ПеВнршiй Кiннiй армii. Увесь цей час, як писав сам письменник, вiн вивчав життя, набирався життiвих вражень, не забуваючи про слоВнва свого старшого товариша[19]
.

Пiсля громадянськоi вiйни матерiалом для його лiтературних виВнступiв послужив побут Першоi Кiнноi армii. Перша його опоВнвiдь iз циклу тАЬКонармiятАЭ зтАЩявилась у 1923 р.[20]
У тАЬКонармiiтАЭ Бабель розВнкриВнваi перед читачем правдивi та повнi трагiзму сторiнки лiтопису громадянськоi вiйни в Росii.

Надалi творчiсть письменника, що стосуiться тематики, розВнвиВнваВнлася двоВнма основними напрямами: з одного боку, вiн пише ряд ноВнВнВнвел, обтАЩiдВннаних у книгу тАЬКонармiятАЭ, з iншого тАУ розробляв на маВнтеВнВнрiаВнлах iвВнрейВнВнського мiстечкового побуту птАЩiси для театру (тАЬЗаВнхiдтАЭ) i кiнеВнмаВнтографiчний сценарiй (тАЬБеня КриктАЭ). Останнi, в свою чергу, чiтко поВнВндiляються на автобiографiчнi та епiко-романтичнi, гоВнловним персоВннаВнжем яких i Беня Крик.

Своiю ходожньою манерою Бабель видiляiться навiть серед ясВнкВнравих та своiрiдних лiтературних талантiв 20-х рокiв. В ньому, за виВнсловлюванням головного редактора журналу тАЬКрасная новьтАЭ ВоВнроВннВнського: тАЬтАжмечтатель сталкиваетсятАжс реалистом, ощутившим глуВнбоВнкую правду непосредственной реальной жизни, может быть, груВнВнбой, но полнокровной и цветущей. Столкновением этих проВнтиВнвоВнВнположных эмоций и настроений питаются основные движущие моВнВнтивы его твоВнрВнчества, причем реалист Бабель решительно поВнбежВндает мечтателятАЭ[21]
.

Бабель чудово знаi те особливе середовище та тих перВнсонаВнжiв, яких описуi. За спогадами К. Паустовського, Бабель взагалi писав спиВнВнраючись тiльки на те, що бачив, спостерiгав сам. Вiн казав ПаусВнтоВнвському: тАЬЯ не умею выдумывать. Я должен знать все до посВнлеВнВндней прожилки, иначе ничего не могу написать. На моем щите выВнреВнзан деВнвиз тАУ подлинность!тАЭ[22]
Саме тому над тАЬОдессВнкими рассказамитАЭ витаi осоВнбливий дух Молдаванки, дивна сумiш бандитизму та мiВнсВнтечкового мiщанства: торговки тАЬтьотi ПiсiтАЭ, тАЬариВнсВнтократитАЭ i богачi ТартаковВнсьВнкi та Ейхбауми, рабiни i прикажВнчики створюють з банВндиВнтаВнми свiй свiт з особливим побутом, праВнвиВнлами та етикою. НайголоВнвВннiВнший геВнрой тАЬОдесских рассказовтАЭ Беня Крик тАУ химерне поiднання цьоВнго молВндаВнванського мiщанства, банВндитВнськоi смiливостi, дивоВнвиВнжВнноi спритВнноВнсВнтi та вправностi. Героi Бабеля завжди в русi, в дii. Письменник чуВндоВнво володii дiалогом. Його перВнсонажi розмовляють своiю мовою, в дiаВнлозi немаi лiтературщини, стилiзацii.

Лiтературна мова та рiзнi пласти живоi розмовноi мови були тiiю стихiiю, в якiй Бабель почувався вiльно. В мовi героя, в самоВнму

ii складi, у тих словах та виразах, якi вiн застосовуi, Бабель чуВндово передаi характер людини, ii свiтогляд.

У 1930-тi рр. присутнiсть РЖсака Еммануiловича в лiтературi буВнВнла майже епiзодичною. Його мовчання стало притчею во язицех, а пiсля смертi у 1936 р. могутього патрона Бабеля тАУ Максима ГорьВнкоВнго, проВнсто небезпечним. Вiн розумiв це, але виправити становиВнще вже не мiг. Проте мовчання Бабеля зовсiм не означало творчого безплiддя. ВажВнлиВнвим свiдоцтвом цього i спогади фiзика ОлексанВндВнра Вайсберга, автора спогадiв про радянськi втАЩязницi, що вiдвiдав РЖсаВнка ЕммануiлоВнвиВнча в Москвi у 1932 р.: тАЬтАжя спросил у писателя: тАЬПоВнчему вы больше не пишете?тАЭ На что Бабель ответил: тАЬКто вам сказал, что я не пишу?тАЭ тАУ и показал на полке десяток переВнплетенВнных томов. Но это были руВнкоВнписи. Бабель сделал ироВнничное замеВнчаВнВнние о возможной судьбе этих текстов, если бы он предложил их издательству. Где эти неизданные произведения?тАЭ[23]

Через сiм рокiв можна було запитати: а де ж сам Бабель?

Письменника чекала жахлива доля. У травнi 1939 р. його арешВнВнВнВнтували. 17 березня 1941 р. РЖсак Еммануiлович Бабель був розВнстрiВнляВнний в одному з пiдвалiв московських втАЩязниць[24]
.

Бабель загинув, тому що не вписувався як художник у ВелиВнкий Радянськмй Мiф. Саме уявлення Сталiна про розвиток лiтераВнтуВнри в СРСР у корнi протирiчило естетичним поглядам Бабеля.

Пiсля смертi Сталiна в 1953 р. Бабеля було реабiлiтовано i його твори знову почали видаватися.

У наш час творчiсть Бабеля маi багато прихильникiв. Вiн був, безумовно, дуже талановитою людиною. Його люблять за ориВнгiВннальВннiсть та неповторнiсть, почуття гумору та оптимiзм.

4. ЖИТТЯ ТА ТВОРЧРЖСТЬ ЮРРЖЯ ОЛЕШРЖ

Олеша Юрiй Карлович народився у 1899 р. в РДлизаветградi (тепер Кiровоград). Дитячi та юнацькi роки провiв в Одесi, де i поВнчав займатися лiтературою. У цей час знайомиться з В. Катаiвим, Е. Багрицьким, РЖ. РЖльфом, якi входили до тАЬКолективу поетiвтАЭ. З 1922 р. жив у Москвi, працював як фейлетонiст у редакцii газети тАЬГуВндоктАЭ, з якою в цей час також спiвпрацювало багато iнших вiВндоВнмих письменникiв та поетiв (М. Булгаков, В. Катаiв, РЖ. РЖльф, РД. ПеВнтВнров та iншi)[25]
.

У своiй художнiй прозi та драматургii Олеша в своiрiднiй емоВнВнцiйно-гострiй формi вiдображаi боротьбу двох свiтiв, двох кульВнтур, яка розгортаiться ним у планi боротьби iдейно-психолоВнгiВнчВнВнних принципiв.

Олеша тАУ яскравий художник, великий майстер форми. Вiн вмiв пiдмiтити та передати ту чи iншу деталь, чуттiвий образ явищ дiйсВнноВнстi. Широко використанi автором метафори та порiвняння вiдрiзВнняюВнться свiжiстю i гостротою; вiн передав ними вiдтiнки настроiв геВнроiв, своi авторське життiставлення.

Перший великий твiр Олеши тАУ роман-казка тАЬТри товстунитАЭ (1924) тАУ вiдразу ж отримав визнання в читачiв. Однойменну птАЩiсу поставлено у багатьох театрах, зокрема украiнських, однойменний фiльм вийшов у 1967 р.; балет (композитор тАУ В. Оранський) зтАЩявиВнвВнся у 1935 р., опера (композитор тАУ В. Рубiн) тАУ у 1956 р.[26]

Особливе мiсце у радянськiй лiтературi 1920-х рр. займаi роВнман Ю. Олешi тАЬЗаздрiстьтАЭ, головним героiм якого i слабка, неприВнлаВнштована, рефлектуюча людина Микола Кавалеров. У живий, енВнеВнВнрВнВнгiйний час, час iнтенсивноi органiзацii нового життя пасивний споВнгляВндач, мрiйник, поет не доречнийтАжПроте Олеша описав цiлком реальВнний тип свого сучасника тАУ своiрiдний сатиричний варiант тАЬзайвоi люВндиВннитАЭ. Та невдаха, усiма принижений, програвший все життя КаВнвалеВнров тим не менш у чомусь вище за своiх героiв-переможцiв Андрiя БаВнбiВнчеВнва та Володi Макарова. Слабкостi Кавалерова оберВнтаюВнться на його позитивнi якостi: вiн слабкий, тому делiкатний, паВнсВнивний, тому спосВнтеВнрежВнливий, бездiяльний, але вiн поет. Проте симВнпатii та антипатii письВнменника не заважають його iронiчному ставленню до вiдображеВнних людей та подiй. Олеша смiiться над КаВнвалеровим, його заздрiстю, його капiтуляцiiю перед життям, смiiтьВнся над тАЬковбасникомтАЭ Андрiiм Бабiчевим тАУ удачливою, сильВнною, цiлеспрямованою людиною, яка баВнчить свiт тiльки через своi харчове пiдприiмство. Смiiться над РЖваном Бабiчевим тАУ цим повелиВнтелем тьми, що викликаi потвор, над його мниВнмою величчю. Тому роман тАЬЗаздрiстьтАЭ тАУ це трагиВнкомедiя, що iскриться блискучою, тонкою iронiiю.[27]

Коли на початку 1930-х рр. зтАЩявляiться потреба у лiтературi СоВнцiаВнлiстичного Реалiзму (позитивного вiдображення комунiстиВнчВнних геВнроiв у реальному життi), Олеша зрозумiв, що не може писати так, як того вимагав час. Вiн вiдкрито говорить стосовно своiх сумВннiвiв та передчуттiв на зустрiчi у Спiлцi радянських письменникiв у 1934 р. Пiсля цього iмтАЩя Олешi зникаi з радянськоi лiтератури, що виВнклиВнВнкаi на Заходi чутки про те, що його було арештовано i засВнлаВнно до трудового табору[28]
.

Небагато вiдомо про його дiяльнiсть у пiслявоiннi роки. ТiльВнки

пiсля смертi Сталiна iмтАЩя Олешi повторно входить у радянську лiВнтературу. Публiкацiя у 1956 р[29]
. збiрника його творiв сигнаВнлiВнзуВнваВнла про повну реабiлiтацiю. Пiсля цього зтАЩявилося ще кiлька видань йоВнго праць, якi також включали твори, що ранiше не друкувалися.

Олеша помер 10 травня 1960 р. у Москвi.[30]
Своiм життям вiн показав приклад смiливостi та мужностi. Олеша намагався вiдстояти свою думку, незважаючи при цьому на небезпеку, яка загрожувала в радянськi часи кожному, хто мав смiливiсть виступиВнти проти системи. В його творах за iскристим смiхом та сатиричною усмiшкою вiдчуваiться сила та незламнiсть духу. Своiм життям та творчiстю Олеша заслужив на повагу та любов багатьох поколiнь читачiв.

5. ЖИТТЯ ТА ТВОРЧРЖСЬ ВАЛЕНТИНА КАТАРДВА

Катаiв Валентин Петрович народився в Одесi у 1897 р. Перша публiкацiя тАУ у дитинствi (вiрш в газетi 1910 р.). У 1914 р. познайоВнмився з РЖ. Бунiним, це багато чого визначило у життi та творчостi КаВнтаiва[31]
.

Катаiву довелося воваюти на фронтах Першоi свiтовоi вiйни. У 1919 р. його мобiлiзували до Червоноi Армii. А з 1922 р. письВнмеВннник перебуваi у Москвi, де працюi у газетi тАЬГуВндоктАЭ. Його фейлетони також друкуються у тАЬПравдiтАЭ, тАЬТрудiтАЭ та в iнВнших газеВнтах i журнаВнлах. Початок 1920-х рр. тАУ час фактичного встуВнпу КатаiВнва у велику лiтературу, у перiодичнiй пресi та видаВнвВнниВнцтвах зтАЩявВнляюВнться його оповiдання та романи. 1920-тi рр. тАУ дуже плiВндний перiод для В. Катаiва. Один за одним видаються декiлька збiВнрникiв його опоВнВнвiВндань, повiсть, кiлька романiв та птАЩiс. До письВнмеВннника прихоВндить попуВнлярнiсть, його твори вiдмiчаi преса.[32]

Основний мотив творчостi Катаiва, який повторюiться у рiзВнних варiацiях: життя прекрасне та тАЬвиправданотАЭ тАЬсамо по собiтАЭ тим, що воно тАУ життя. Найбiльшого вираження цей мотив дiстав у поВнвiВнсВнтi тАЬБатькотАЭ, за власним визнанням автора тАУ найулюбленiшоi та пеВнрВнежитоi ним речi (1922-1925)[33]
. Хворий, виснажений та кволий стаВнрий батько беззавiтно та вiддано любить свого сина, зворушливо доВнглядае за ним. Коли той у бiдi, продаi своi останнi пожитки, щоб охайно приносити передачу арештованому. Та син молодий, здороВнвий та егоiстичний, хоче втiхи, i коли його зрештою звiльняють з втАЩязВнницi, вiн зовсiм забуваi про батька. Хто ж, за Катаiвим, маi раВнцiю: батько чи син? На думку письменника тАУ обидва. Батько вмираi самотнiм та у бiдностi, але сина вiн цiлком виправдовуi.[34]

Катаiв не залишаiться осторонь тих подiй, якi вiдбуваються наВнвколо нього. Не обминуло його перо й таке явище, як iндустрiаВнлiВнзаВнцiя. У своiму романi тАЬЧас, уперед!тАЭ вiн пише про возведення меВнтаВнлургiйного гiганта. Героi його книги прокидаються ранiше, нiж потрiбно. Вони не можуть, як говорить письменник, тАЬдовiрити таВнкоВнму, по сутi, простому механiзму, як годинник, таку дорогоцiнну рiч, як частАЭ[35]
. Праця для них тАУ битва, новобудiвництво тАУ фронт, беВнтонВнники втупають у змiну, як у бiй. А з роботи повертаються у баВнрак, як з фронту в тил. Героi роману Катаiва зображенi у стрiмкому розбiгу думок та почуттiв. У книзi природа, машини, будiвлi вклюВнчеВнВннi у суспiльний бурхливий потоп, пiдкоренi розмахом небачених в iсторii темпiв. Особливо яскраво динамiку часу пiдкреслюi образ стрiмкого вiтру.

Крiм романiв та повiстей Катаiв також писав сатиричнi фейлеВнтоВнни. А сатирик вiн талановитий. У 1920-тi рр. сатиричний напрям його творчостi i домiнуючим. Приблизно за птАЩять рокiв КаВнтаiв ствоВнрюi цiлу галерею образiв пристосованцiв: вiд наiвних (тАЬВитриВнмавтАЭ), до агресивних (тАЬЕмильян ЧорноземнийтАЭ). За цей час написВнаВнно цiлий ряд гумористичних мiнiатюр (тАЬКозел на городiтАЭ, тАЬБоВнВнроВндаВнте маляткотАЭ та iншi), але провiдне мiсце займають оповiВнданВнВння, спряВнмоВнванi проти обивательщини, войовничого, метушлиВнвоВнго мiщанства (тАЬНашi за кордономтАЭ, тАЬРЖгнатiй ПуделякiнтАЭ, тАЬДва гуВнВнсаритАЭ).[36]

Немало створено Катаiвим фейлетонiв, якi прийнято вважати злободенними, недовговiчними. Та письменник зумiв обрати теми актуальнi i нинi. Такими, наприклад, i зарапортованi бюрокВнраВнти у тАЬТяжкiй цифроманiiтАЭ, якi дуже схожi на сьогоднiшнiх любиВнтеВнлiв дутоi статистики, чи очумiлий вiд нескiнченного потоку хвоВнрих горе-лiкар (тАЬВагiтний чоловiктАЭ). Цiлком сучасний тяжкий образ тАЬдоВнвгого ящикатАЭ (фейлетон тАЬДовгий ящик").

Катаiв помер 12 квiтня 1986 р. у Москвi.[37]
За своi довге та цiкаве життя письменник встиг створити немало чудових творiв. Та всеж найбiльш плiдними для нього були 1920-30-тi рр. Саме в цей перiод вiн пише як i великi серйознi твори так i яскравi сатиричнi фейлетони. Невтомна уява Катаiва, цого чуттiвiсть та новизна зробили його одним з найбiльш видатних радянських авторiв, чия популярнiсть незгасла й донинi.

5. ЖИТТЯ ТА ТВОРЧРЖСТЬ КОСТЯНТИНА ПАУСТОВСЬКОГО

Костянтин Георгiйович Паустовський народився в Москвi 1893 р. Навчався в Киiвському, а потiм у Московському унiвеВнрсиВнтеВнтах. Працював на металургiйних заводах у Юзiвцi (тепер ДоВннецьк), РДкатеринославi (Днiпропетровськ), Таганрозi, кондуктором трамваю у Москвi; пiд час Першоi свiтовоi вiйни був санiтаром, матВнросом, репортером та редактором газет. Брав участь у гроВнмаВндяВннВнсьВнкiй вiйнi[38]
.

У радянську лiтературу Паустовський перш за все увiйшов як талановитий майстер лiричноi прози, але вiн також вiдомий як саВнмоВнбутнiй публiцист, критик та драматург.

Одеський перiод життя Паустовського в основному повтАЩязаний з журналiстикою. В одеськiй газетi тАЬСучасне словотАЭ в 1919 р. пубВнлiВнкуiться його дорожнiй нарис тАЬКиiв тАУ ОдесатАЭ, окремi частини якоВнго увiйшли до глави тАЬВесiльний подаруноктАЭ повiстi тАЬПочаток невiВндоВнмого столiттятАЭ.[39]

У серединi 1921 р. Паустовський приходить працювати в гаВнзВнеВнту тАЬМоряктАЭ. За його словами, тАЬэто была необыкновенная газета. В ней было шестьдесят сотрудников, не получавших за свою работу ни копейки. Расплата велась черным кубанским табаком, ячневой каВншей и соленой камсойтАЭ.[40]

Вперше до читачiв тАЬМорякатАЭ Паустовський прийшов як поет:

Вы помните, тАУ у серого тАЬКамиллатАЭ

Ныряли чайки, словно хлопья снега,

Как чешуя, вода в порту рябила,

И по ночам слепительная Вега

Сверкала вся, как древняя корона,

Как божий знак покинутых морейтАж[41]

В Одесi вiн став романтиком та назавжди закохався у неповВнтоВнрВннi морськi заходи сонця, плавання пiд вiтрилом та невгамовний шум хвиль.

Крiм тАЬМорякатАЭ у 1920-30-х рр. Паустовський друкуВнваВнвВнся газетi тАЬМаяктАЭ (Батумi), тАЬГудок ЗакавказзятАЭ (Тифлiс), тАЬ30 днiвтАЭ (МоВнсква), тАЬКрасная новьтАЭ (Москва) та в багатьох iнших.[42]
БагаВнтолiВнтВння журналiстська практика стала для починаючого письменника гарВнною школою життя. Вiн друкував замiтки, нариси та кореВнспоВннВндеВннцii на рiзноманiтнi теми.

Творча думка письменника постiйно шукала той особливий сплав оповiдання, в якому б органiчно поiдналось романтично приВнпiВнВндняВнте, але строге, вивiрене фiлософськими категорiями наукове пiзВннаВнВннВння дiйсностi. Висока емоцiйнiсть, любов до знання, романВнтиВнчВнне сприйВнняття оточуючого свiту допомогали Паустовському в хуВндожiй формi показати сенс наукових пошукiв героiв своiх творiв. ОбраВнзний та, умовно кажучи, тАЬпонятiйнийтАЭ характер його таланту доВнзволяв йоВнму в захоплюючiй формi розкрити перед читачем наукоВнву теорiю про причини змiн пiдсоння та зледенiння (повiсть тАЬТеорiя каВнпiВнтаВнна ГерВннеВнтатАЭ), розповiдати про видобуток глауберовоi солi (тАЬКаВнра-БуВнгазтАЭ), про освоювання радянських субтропiкiв (тАЬКолВнхиВндатАЭ), про морську метеоВнроВнлогiю, бiологiю, геологiю Чорного моВнря (тАЬЧорне моретАЭ).[43]

Життя та творчiсть Паустовського невiдривно повтАЩязанi з рiВндВнВнною землею. Його книги вчать любити, вiдстоювати та примноВнжуВнваВнти красу батькiвського краю. Баченню цiii краси вiн навчався у поеВнтiв, письменикiв, художникiв, композиторiв, у майстрiв та буВнваВнлих людей тАУ у всiх, з ким зводило його цiкаве та нелегке життя.

Паустовський помер 14 липня у Москвi.[44]
Та незважаючи на це, його творчiсь продовжуi жити у серцях числених читачiв. У кожного з них i тАЬсвiй ПаустовськийтАЭ. Для одних вiн тАУ майВнсВнтер лiричноi прози. Для других тАУ мандрiвник, закоханий у приВнроВнду, iсторiю та географiю рiдного краю. Для третiх тАУ палкий побоВнрВнник краси життя.

У лiричнiй прозi, проникливiй публiцистицi, справедливiй криВнВнтицi та самобутнiй драматургii письменник своiм талантом проВндоВнвжуi змiцнювати в душах та свiдомостi людей чеснiсть, миВнлоВнсеВнрВндя, любов до природи. А це саме тi риси, яких нинi так не вистачаi багатьом людям. Паустовський вмер, але навiть пiсля смертi вiн проВнВндовжуi своi намагання зробити свiт кращим.

7. ЖИТТЯ ТА ТВОРЧРЖСТЬ РЖЛЬФА ТА ПЕТРОВА

РЖлля РЖльф (справжнi прiзвище тАУ Файнзiльберг РЖлля АрнольВндоВнвич) народився 1897 р. в Одесi у сiмтАЩi банкiвсьного службовця. У 1913 р. вiн закiнВнчив технiчну школу. З того часу послiдовно праВнцюВнвав у креслярсВнкоВнму бюро, на телефоннiй станцii, на авiацiйному заВнвоВндi та на фабВнриВнцi ручних гранат. Пiсля цього був статистиком, реВндаВнктором гумоВнриВнсВнтиВнВнчного журналу тАЬСиндетиконтАЭ, у якому писав вiВнрВншi пiд жiноВнчим псевдонiмом, бухгалтером та членом Президii ОдеВнського спiлки поетiв. Пiсля пiдведення балансу зтАЩясувалося, що перевага опиВннилася на сторонi лiтературноi, а не бухгалтерскоi, дiяльВнностi, й у 1923 р. РЖльф переiхав до Москви, де i знайшов свою остаточну професiю тАУ став лiтератором, працював у газетах та гумористичних журналах.[45]

РДвген Петров (справжнi прiзвище тАУ Катаiв РДвген Петрович), брат Валентина Катаiва, народився 1903 р. в Одесi у сiмтАЩi викВнладаВнча. У 1920 р. вiн закiнчив класичну гiмназiю. У тому ж роцi став коВнВнВнВнреспондентом украiВннського телеграфного агентства. Пiсля цього проВнВнтягом двох роВнкiв служив iнспектором карного розшуку. Першим йоВнго лiтературВнним твором був протокол огляду трупу невiдомого чоВнВнВнлоВнвiка. У 1923 р. РДвген Петров переiхав до Москви, де проВндоВнвВнжуВнвав осВнвiту та зайнявся журналiстикою. Працював у газетах та гуВнмоВнрисВнтиВнВнчних журВннаВнлах. Випустив кiлька книжок гумористичних опоВнвiдань.[46]

Автори зустрiлись у Москвi. Прямим наслiдком цьоВнго став роман тАЬДванадцять стiльцiвтАЭ, написаний 1927 року, що ознаВнменВнВнував собою новий етап розвитку радянськоi сатири.[47]

РЖдея твору належить Валентину Катаiву, разом з яким молодi письВнменники працювали у газетi тАЬГудоктАЭ. Писати разом запропонуВнвав Петрову РЖльф. Коли з часом хтось цiкавився тим, як iм вдаiться працювати вдвох, вони вказували на приклад двох спiвакiв, якi спiВнваюВнть дуетом i при цьому кожен почуваiться чудово. Зi спогадiв РДвВнгеВнВнна Петрова: тАЬСейчас я совершенно не могу вспомнить, кто проВнизВннес какую фразу, кто и как исправил ее. Собственно, не было ни одной фраВнВнзы, которая так или иначе не обсуждалась и не измеВнняВнлась, не быВнло ни одной мысли или идеи, которая тотчас же не подВнхватываВнласьтАжтАЭ[48]

Робота над романом не була простою: тАЬНам было очень трудно писать. Мы работали в газете и юмористических журналах очень доВнВнбВнВнросовестно. Мы знали с детства, что такое труд. Но никогда не преВнВндставляли себе, как трудно писать роман. Если бы я не боялся показаться банальным, я сказал бы, что мы писали кровью. Мы ухоВндиВнли из Дворца Труда в два или три часа ночи, ошеломленные, почВнти задохшиеся от папиросного дыма. Мы возвращались домой по мокВнВнрым и пустым московским переулкам, освещенным зеленоваВнтыВнми газовыми фонарями, не в состоянии произнести ни словатАж ИноВнгВнда нас охватывало отчаяниетАжтАЭ[49]

ВнТа усi труднощi вдалося подолати i роман було завершено. КниВнВнВнВнВнга вийшла дуже вдалою й одразу знайшла свого читача. Вона кiВнльВнка разiв перевидавалась та була перекладена iвропейськими моВнВнвами.

ЗавтАЩязкою тАЬДванадцяти стiльцiвтАЭ служить епiзод пошуку дiаманВнтiв, захованих тещею одного з героiв роману, колишнього предвоВндиВнВнтеВнля дворянства, теперiшнього дiловода загсу, ВоробтАЩянiВнВннова. ДiаВнВнманти мали знаходитися в обшивцi одного з дванадцяти стiльцiв чудового гамбсiвського гарнiтуру, який було реквiзовано. ВоробтАЩяВннiВннов вирушаi на пошуки скарбу. Вiн та примазавшийся до нього тАЬвеликий комбiнатортАЭ Остап Бендер подорожують з мiста до мiста, здобуваючи шляхом незлiченних хитрощiв один стiлець за iншим. Але, дiставшись до останнього стiльця та зарiзавши свого компаВнньйоВнна, ВоробтАЩянiнов з жахом дiзнаiться, що таiмниця мадам ПiтуВнхоВнвоi розкрита та на ii грошi збудовано чудовий клуб.

Як видно з цього викладу, сюжет тАЬДванадцяти стiльцiвтАЭ тАУ тиВнпоВнво авантюрний: мотив невтомних пошукiв, що завершуються невВндаВнчою на останньому етапi, був уже використаний Конан ДойВнлем (тАЬШiВнсть НаполеонiвтАЭ), Л. Лунцем та деякими iншими письменВнниВнкаВнми.[50]
Однак авантюрний кiсВнтяк тАЬДванадцяти стiльцiвтАЭ сповнений саВнтиВнричним змiстом. Перед читачем проходять рiзноманiтнi побутовi замальовки тАУ повiтового мiста, багатого на поховальнi бюро та пеВнруВнкарнi; студентського гурВнтожитку з кiмнатами, схожими на пенаВнли; редакцiй професiйних журналiв з халтурщиками; богодiльнi, що обкрадаються тАЬсоромтАЩязВнлиВнвимтАЭ завгоспом та iншi.

Особливоi уваги заслуговуi образ Остапа Бендера. Вiн смiлиВнвий, рiшучий та нахабний. Його iдеi народжуються в ньому миттiво i в ту саму мить вiн починаi iх здiйснювати. Бендер бреше з неймоВнвiВнрною легкiстю у чудовiй, талановитiй акторськiй манерi. Вiн воВнлоВнВндii надвичайною привабливiстю, легко сходиться з людьми та неВнзаВнмiнний у компанii. Згадуi РДвген Петров: тАЬОстап Бендер был задуВнман как второстепенная фигура, почти что эпизодическое лицо. Для него у нас была заготовлена фраза, которую мы слышали от одного нашего знакомого бильярдиста: тАЬКлюч от квартиры, где деньги лежаттАЭ. Но Бендер стал постепенно выпирать из приготовленных для него рамок. Скоро мы уже не могли с ним сладить. К концу роВнмана мы обращались с ним, как с живым человеком, и часто сердиВнлись на него за нахальство, с которым он пролезал в почти каждую главутАжтАЭ[51]

У 1933 р. виходить продовження роману, яке дiстало назву тАЬЗоВнВнлоте телятАЭ.[52]
В його основу покладено сюжетно-композицiйну схеВнВнВнму тАЬДванадцяти стiльцiвтАЭ (пошуки мiльйонiв), а головним персоВннаВнжем i Остап Бендер. Але вiн вже не такий, яким був у першому роВнмаВннi. Бендер поступово змiнюiться, стаi старшим. З дрiбного шахВнрая Остап спочатку стаi шахраiм крупним, а зрештою фiлософом та мудрецем шахрайства, тАЬвеликим комбiнаторомтАЭ, поетом та романВнтиВнВнВнком комбiнацiй. У ньому навiть зтАЩявляються риси безкорисВнлиВнвоВнсВнтi, що цiнуi шахрайство заради мистецтва.

Образ Остапа Бендера тАУ один з найбiльш популярних та вдаВнлих у радянськiй лiтературi не тiльки 1920-30-х рр. ЛiтератуВнрВнних предкiв Бендера шукали то у Жиль Блазi Лесажа (в тих випадках, коли значення тАЬДванадцяти стiльцiвтАЭ пiднiмалося дуже високо), то в образi Бенi Крика тАУ тАЬкороля МолдаванкитАЭ або Васьки Свиста БаВнбеВнВнВнля (коли значення роману розумiлося бiльш реалiстично).[53]

Спiвпраця РЖльфа та Петрова була дуже результативною: крiм тАЬДванадцяти стiльцiвтАЭ та тАЬЗолотого телятАЭ за десять рокiв було наВнпиВнсано понад сто оповiдань, нарисiв, фейлетонiв, повiсть та чотиВнри сценарii. Твори РЖльфа та Петрова користувалися величезною поВнпуВнлярнiстю серед читачiв та критикiв. Вже на початку 1930-х рр. спiВнВнвВнробiтництвом з ними дорожив редактор будь-якого перiодВниВнчного видання. Слава, яка прийшла всього лише за чотири роки спiвпВнраВнцi, пояснюiться талановитiстю письменникiв, iх високою працездатВннiВнсВнтю i, безумовно, вiдмiнною школою, яку вони пройшли. У цьому планi iм щастило: у тАЬГудкутАЭ iх колегами були В. Катаiв, К. ПаусВнтовський, Ю. Олеша; в журналi тАЬЧудактАЭ, де вона працювали в 1928-1930 рр. i опублiкували бiльшу частину своiх фейлетонiв та наВнриВнсiв, iх оточувала не менш блискуча плеяда тАУ В. Маяковський та Ю. Олеша, ДемтАЩян Бiдний та Л. Никулiн, М. Кольцов (головний реВндаВнктор тАЬЧудакатАЭ) та М. Свiтлов, В. Катаiв та М. Зощенко, РД.

Вместе с этим смотрят:

Австралия как перспективный регион развития международного туризма

Билеты за весенний семестр 2001 года по предмету ОСНОВЫ ОРГАНИЗАЦИИ ТУРИСТСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ

Маркетинг международного туризма

Маркетинговые исследования рынка средств размещения Риги

Международный туризм: состояние и перспективы развития