Застосування застави як запобiжного заходу в кримiнальному процесi

ЗМРЖСТ:

ВСТУП

Роздiл РЖ

Запобiжний захiд. Мета i пiдстави його застосування.

Роздiл РЖРЖ

Природа та сутнiсть застави, як запобiжного заходу. Проблеми застосування в юридичнiй практицi.

Висновок

Список використаноi лiтератури

ВСТУП

Метою дослiдження курсовоi роботи i висвiтлення, систематизацiя та вивчення проблем застосування застави, як мiри запобiжного заходу в судово-слiдчiй практицi. Показати ii природу та сутнiсть i основнi ключовi моменти ii застосування на прикладi аналiзу практики.

Застава не означаi тАЬкупленийтАЭ суд! Внесення застави не даi права розмовляти зi слiдчим нерозважливо i давити на нього, докоряючи цiiю самою заставою. Скривджений таким хамським вiдношенням слiдчий доможеться змiни запобiжного заходу. Застава завжди вноситься в депозит суду, якому за Законом пiдсудна ця кримiнальна справа поза залежнiстю вiд того, хто застосували цей запобiжний захiд - наслiдок, чи прокуратура суд. Грошi вносяться наявними чи безготiвковими (тАЬбезналомтАЭ зручнiше, щоб уникнути у випадку реально великоi застави випадковоi крадiжки iз суду, - коштiв на змiст судiв не вистачаi, i багато будинкiв не обладнанi сигналiзацiiю), iнодi суди приймають як заставу цiнностi на встановлену суму. Якщо обвинувачують у розкраданнi, примiром, партii ювелiрних виробiв, простежите за тим, щоб не представити як заставу те, що вiдразу може перейти в розряд тАЬречовинних доказiвтАЭ.

Роздiл РЖ

Запобiжний захiд. Мета i пiдстави його застосування

У будь-якому випадку запобiжний захiд i iстотне обмеження Ваших прав i воль, а без достатнiх на те основ - порушення Конституцii Украiни. За Законом i по внутрiшнiх iнструкцiях Правоохоронноi Системи цього ж правила дiють i у вiдношеннi пiдозрюваного, однак до нього застосовуiться запобiжний захiд тiльки у виняткових випадках, обумовлених тАЬдостатнiми пiдставамитАЭ.[1]
На практицi спiвробiтники ОВС не роблять розходжень мiж обвинувачуваним i пiдозрюваноi, тому i ми не будемо проводити чiтких розходжень.

Серед заходiв процесуального примусу, якi застосовуються при провадженнi у кримiнальних справах, запобiжнi заходи законодавець видiляi як окрему главу, бо вони iстотно обмежують свободу обвинуваченого чи пiдозрюваного.

Вiдповiдно до закону за наявностi достатнiх пiдстав вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волi, скриiться вiд слiдства й суду, або перешкодить встановленнi iстини у кримiнальнiй справi, займатиметься злочинною дiяльнiстю, а також для забезпечення виконання вироку, орган дiзнання, слiдчий, прокурор, суддя i суд вправi застосувати щодо обвинуваченного один iз запобiжних заходiв (ч.1 ст.148, ч.2 ст. 274, 343 КПК Украiни).

Пiдставою для застосування запобiжнного заходу i наявнi в кримiнальнiй справi докази, якi вказують на те, що обвинуваченний може ухилитися вiд слiдства й суду або виконання вироку, перешкодити встановленню iстини чи займатиметься злочинною дiяльнiстю. Питання про наявнiсть достатнiх пiдстав для застосування запобiжного заходу в кожному конкретному випадку вирiшуiться особою, яка проводить дiзнання, слiдчим, прокурором i судом з урахуванням даних про те, що обвинувачений не маi постiйного мiсця проживання чи постiйних занять, що вiн будь-яким чином схиляi свiдкiв чи потерпiлих до вiдмови вiд показань чи дачi неправдивих показань, намагаiться знищити документи, предмети, якi можуть бути речовими доказами, замислив чи готуi новий злочин. Закон передбачаi, що вирiшуючи питання про застосування запобiжного заходу, належить врахувати також тяжкiсть вчиненого злочину, особу обвинуваченого, його вiк, стан здоровтАШя, сiмейний стан (ст.150 КПК Украiни).[2]

Метою застосування запобiжного заходу i перешкодити обвинуваченому скритися вiд слiдства й суду, заважати встановленню iстини у справi, займатися злочинною дiяльнiстю або ухилятися вiд виконання вироку, тобто забезпечити обвинуваченого за органами розслiдування й суду, та його належну поведiнку.

Запобiжного заходу можуть застосовуватися судом, прокурором, слiдчим, дознавачем лише в тому випадку, коли зiбранi по кримiнальнiй справi матерiали дають достатнi пiдстави думати, що пiдозрюваний чи обвинувачуваний можуть:

В· сховатися вiд органа, що веде карний процес;

В· перешкодити чи розслiдуванню розгляду справи судом, у тому числi, шляхом: надання незаконного впливу на осiб, що беруть участь у карному судочинствi; чи приховання фальсифiкацii матерiалiв, що мають значення для справи; неявки по викликах органа, що веде карний процес, без поважних причин;

В· зробити заборонене карним законом дiяння;

В· ухилитися вiд покладання кримiнальноi вiдповiдальностi i несення призначеного покарання;

В· протидiяти виконанню вироку суду.

2. Арешт i альтернативнi йому запобiжного заходу можуть застосовуватися тiльки до обвинувачуваного:

В· у здiйсненнi злочину, за здiйснення якого може бути призначене покарання у видi позбавлення волi на термiн понад один рiк;

В· у здiйсненнi злочину, за здiйснення якого може бути призначене покарання у видi позбавлення волi на менший термiн - у випадках, коли судом установленi факти здiйснення обвинувачуваним зазначених у частинi першоi дiйсноi статтi дiй, для запобiгання яких можуть застосовуватися запобiжного заходу.

3. Передача пiд нагляд полiцii може застосовуватися тiльки до пiдозрюваного чи обвинувачуваний, котрим приписуiться здiйснення злочину, за здiйснення якого може бути призначене покарання у видi позбавлення волi.

4. При дозволi питання про необхiднiсть застосування запобiжних заходiв i виборi з них пiдметiв застосуванню до конкретного пiдозрюваного чи обвинувачуваного, суд, прокурор, слiдчий, дознавач враховують:

В· вага i характер приписуваного дiяння;

В· особистiсть пiдозрюваного чи обвинувачуваного;

В· iхнiй вiк i стан здоров'я;

В· рiд iхнiх занять;

В· iхнiй родиний стан i наявнiсть утриманцiв;

В· iхнi майнове положення;

В· наявнiсть у них постiйного мiсця проживання;

В· iншi iстотнi обставини.

5. При вiдсутностi необхiдностi в обраннi запобiжного заходу в пiдозрюваного й обвинувачуваних вiдбираiться письмове зобов'язання бути по викликах дознавач, слiдчого, прокурора, суду i повiдомляти iм про змiну мiсця проживання.

Таким чином слiд розрiзняти пiдстави i мету застосування запобiжного заходу, а також обставини, якi враховуються при цьому.

Застосувати запобiжний захiд при наявностi для цього достатнiх пiдстав тАУ це право, а не обовтАШязок слiдчого органу дiзнання, прокурора чи суду i суддi. Якщо немаж пiдстав для застосування запобiжного заходу, вiд обвинуваченого вiдбираiться письмове зобовтАШязання про те, що вiн повiдомить про змiну свого мiсця перебування, а також про те, що вiн зтАШявиться до слiдчого або суду, за iх викликом (ч.3 ст. 148 КПК Украiни). Це зобовтАЩязання не i запобiжним заходом, i його не слiд плутати з пiдпискою про невиiзд (ст. 151 КПК Украiни). При порушеннi цього зобовтАШязання до обвинуваченого можуть бути застосований привiд або запобiжний захiд.

Як правило запобiжний захiд застосовуiться до обвинуваченого. Проте у виняткових випадках вiн може бути застосований щодо пiдозрюваного. В цьому разi обвинувачення повинно бути предтАЩявлено йому не пiзнiше десяти дiб з моменту застосування запобiжного заходу. Якщо в цей строк обвинувачення не буде предтАЩявлене, запобiжний захiд скасовуiться (ч.4 ст.148 КПК Украiни). Можливостi вiдiбрання вiд пiдозрюваного зобовтАЩязання про явку КПК не передбачаi.

Запобiжного заходу застосовуються вiдповiдно до постанови прокурора, слiдчого, дознавача чи по постановi суду. Рiшення органа, що веде карний процес, про застосування запобiжного заходу повинне бути мотивованим, мiстити вказiвка на злочин, приписуваний пiдозрюваному чи обвинувачуваний, i обТСрунтування необхiдностi обрання вiдповiдноi запобiжного заходу з посиланнями на вiдповiднi докази.

2. Арешт, домашнiй арешт, застава, звiльнення з посади можуть застосовуватися тiльки за рiшенням суду, прийнятому як по представленню прокурора, так i, при розглядi кримiнальноi чи справи матерiалу судом, по його власнiй iнiцiативi. Домашнiй арешт i заставу можуть також застосовуватися судом замiсть арешту по представленню чи слiдчого клопотанню сторони захисту.

3. Орган, що веде карний процес, повiдомляi своi рiшення про застосування запобiжного заходу пiдозрюваному й обвинувачуваний i вручаi iм його копiю негайно по його оголошеннi

Таким чином можна зробити висновок, що пiд запобiжними заходами в кримiнальному процесi розумiють сукупнiсть заходiв процесуального примусу, яка застосовуiться органами дiзнання, слiдчими, прокурорами i судами до обвинувачених, а у виняткових випадках до пiдозрюваних з метою перешкодити iм скритися вiд суду або слiдств, заважати встановленнi iстини в кримiнальнiй справi, займатися злочинною дiяльнiстю, ухилитися вiд виконання вироку.

Роздiл РЖРЖ

Природа та сутнiсть застави, як запобiжного заходу. Проблеми застосування в юридичнiй практицi.

Застава полягаi у внесеннi на депозит органу попереднього розслiдування або суду пiдозрюваним, обвинуваченим, пiдсудним, iншими, фiзичними чи юридичними особами грошей, або передачi iм iнших матерiальних цiнностей з метою забезпечення належноi поведiнки, виконання забовтАШязаня не вiдлучатися з мiсця постiйного проживання або тимчасового знаходження без дозволу слiдчого або суду, явки за викликом до органу розслiдування i суду особи, щодо якоi застосовано цей запобiжний захiд (ч.1 ст. 1541 КПК Украiни).

Цей запобiжний захiд застосовуiться тiльки iз санкцii прокурора.

Щодо особи, яка знаходиться пiд вартою, до направлення справи до суду застава може бути обрана лише з дозволу прокурора, який дав санкцiю на арешт, а пiсля надходження справи до суду тАУ судом.

Розмiр застави встановлюiться з урахуванням обставин справи органом, який застосував цей захiд, але вiн не може бути меншим:

1) щодо особи, обвинуваченоi у вчиненнi тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виглядi позбавлення волi на строк понад 10 рокiв тАУ 1000 неоподаткованих мiнiмумiв доходiв громадян (тобто 17 000 гривень);

2) Щодо особи, обвинуваченоi у вчиненнi iншого тяжкого злочину чи ранiше судимоi - 500 таких мiнiмумiв (тобто 8500 гривень).

У всiх випадках розмiр застави не може бути менший вiд розмiру цивiльного позову, обТСрунтованого достатнiми доказами, бо застава, внесена пiдозрюваним, обвинуваченим, пiдсудним, може бути звернена судом на виконання вироку в частинi майнових стягнень (ч.2,7 ст. 1541 КПК Украiни)

При внесеннi застави пiдозрюваному, обвинуваченому, пiдсудному розтАШяснюiться його обовтАШязки та наслiдки iх невиконання, а заставодавцю тАУ у вчиненнi якого злочину пiдозрюiться чи обвинувачуiться особа, щодо якоi застосовано запобiжний захiд застава, i що в разi невиконання нею своiх обовтАШязкiв застава буде звернена в доход держави. Заставодавець може вiдмовитися вiд узятих на себе зобовтАЩязань до виникнення пiдстав для такого звернення. У цьому випадку вiн забезпечуi явку пiдозрюваного, обвинуваченого чи пiдсудного до органу розслiдування чи суду для замiни йому запобiжного заходу на iнший. Застава повертаiться лише пiсля обрання нового запобiжного заходу.

Питання про звернення застави в доход держави, якщо пiдозрюваний, обвинувачений, пiдсудний порушуi взятi на себе зобовтАШязання, вирiшуiться судом в судовому засiданнi. В судове засiдання викликаiться заставодавець для дачi пояснень, але його неявка без поважних причин не буде перешкоджати розгляду цього питання.

Питання про повернення застави заставодавцю вирiшуiться судом при розглядi справи (ч.7 ст. 1541 КПК Украiни).

Застава i промiжним запобiжним заходом мiж пiдпискою про невиiзд, яка в деяких випадках може бути не ефективною, i взяттям пiд варту, коли без нього можна обiйтися. Звичайно, тут зтАШявляiться можливiсть для заможних людей тАЬвiдкупитисятАЭ вiд арешту, внiсши заставу, а також до появи лихварiв, якi будуть робити бiзнес, позичаючи пiд великi вiдсотки грошi незаможним для внесення застави або самi вносячи ii, як заставодавцi i ставлячи таким чином цих незаможних людей у залежнiсть вiд себе, з наступним "вибиванням" з них грошей з вiдсотками, або втягнення iх у злочинну дiяльнiсть для тАЬвiдробiткутАЭ позиченого, або iншi незаконнi дii.

Сума застави визначаiться органом, що обрав даний запобiжний захiд, з урахуванням характеру зробленого злочину, особистостi обвинувачуваного, матерiального становища заставника i т.д.

В основi розглянутiй мерi припинення лежить як i iкономiчна зацiкавленiсть у збереженнi золотовiй маси, так i моральна обовтАЩязковiсть обвинувачуваного (пiдозрюваного) перед особами й органiзацiями внiсшими заставу.

Розглядаючи iсторичний аспект даноi проблеми застосування мiр запобiжних заходiв в кримiнальному процесi на практицi, те важливо вiдзначити, що даний запобiжний захiд мав досить широке поширення в перiод непа, коли заставниками були представники рiзних соцiальних прошаркiв суспiльства, що мали можливiсть i кошту для внесення застави.

Деякi вважають, що застосування запобiжного заходу застави тАУ це недоцiльно, тобто укладаi в собi занадто слабку основу, - в основному iкономiчну, що ставали некоректними, скажемо у випадку, якщо людина заможня i може тАЬвiдкупитисятАЭ вiд правосуддя. Негативне вiдношення до можливостi законодавчого iснуванню застави вважаiться неправильним. РЗi застосування можливо в тих випадках, коли по обставинах справи немаi необхiдностi у висновку обвинувачуваного (пiдозрюваного) пiд варту, а залишати його пiд пiдпискою про невиiзд, чи iнною запобiжним заходом бути всеже недостатнiм для забезпечення його належного поводження, у тому числi i для невiдхилення вiд слiдчих, прокурорських i судових органiв. До того ж необхiдно врахувати, що в особi заставника можуть виступати як будь-яка фiзична особа, так i органiзацii, установи й iн.

Аналiз практики показуi, що застава, як запобiжний захiд, обираiться часто при здiйсненнi злочинiв проти особистоi власностi (крадiжках, грабежах, знищеннях i ушкодження майна), зловживанням чи владою службовим становищем i до деякоi мiри при здiйсненнi злочинiв проти особистостi.

У деяких випадках навiть неупереджений суддя схильний залишити ув'язненого пiд стражою, не довiряючи його словам (а тому не застосовуючи пiдписки про невиiзд) i не зважуючись замiнити арешт заставою з побоювання, що вiн не буде внесений по звiльненнi обвинувачуваного (пiдозрюваного) з-пiд варти. На практицi випробуваний наступний варiант дiй:

а) обвинувачуваний (пiдозрюваний) виражаi готовнiсть внести застава i вказуi його приблизнi розмiри, виходячи з ваги обвинувачення, свого майнового положення i можливостей своiх "спонсорiв"-заставникiв;

б) суддя виносить попереднi рiшення про принципову можливiсть звiльнити обвинувачуваного (пiдозрюваного) з-пiд варти за умови, що iм чи за нього у визначений термiн буде внесена застава у встановленоi суддею сумi, i вiдкладаi засiдання на 2-3 дня;

в) заставник (фiрма, де працюi арештований, його родичi, що дii вiд його iменi адвокат) вносить обумовлену суму в депозит суду;

г) у вiдновленому судовому засiданнi суддя приймаi документи, що пiдтверджують внесення застави, прилучаi iх до матерiалiв судового виробництва, виносить постанову про звiльнення обвинувачуваного (пiдозрюваного) з-пiд варти i видаi заставнику копiю протоколу про прийняття застави.

Одночасно зi звiльненням особи з-пiд варти суддя вправi обрати у вiдношеннi обвинувачуваного (пiдозрюваного) будь-який iнший запобiжний захiд, що, як правило, i робиться. Звичайно обираiться пiдписка про невиiзд чи, у три рази рiдше, застава.

Навiть внесши заставу, пiдсудний (пiдозрюваний) не можете бути упевненим, що запобiжний захiд йому не змiнять на арешт. Застава переважно застосовувати в тому випадку, коли пiдсудний знаi, як саме на волi вiн доможетеся припинення справи по пiдставах, що реабiлiтують.
Хоча якщо у пiдсудного i грошi для внесення застави, то вiн знайде кошти, щоб проконсультуватися з грамотним юристом.
Практика свiдчить, що переважно i застава, i поручительство застосовуються рiдко. РЖ закiнчуiться це найчастiше тим, що ми потiм не можемо знайти пiдслiдного. Грошi, внесенi як заставу, йдуть у доход держави. Однак це нiяк не може компенсувати збиток, нанесений злочином. Розслiдування по кримiнальнiй справi провадитися не може, правосуддя не вiдбуваiться, злочинець залишаiться безкарним. Може бути з погляду матерiальноi економii це i було б виправдано: не треба витрачатися на змiст арештованого в РЖТТ. Але з погляду законностi i правосуддя сума застави i збиток вiд злочину не порiвняннi.

У цiii проблеми i й iнша сторона. У нашiй краiнi ще дуже не багато багатих людей, у яких реально i кошту для того, щоб внести застава в такiй сумi, що якось iстотно стримувала б пiдслiдного вiд бажання сховатися вiд наслiдку i суду. Суми застави, що реально може внести велика частина громадян настiльки незначнi, що не приходиться всерйоз говорити про мерю припинення. У практицi найбiльша сума застави складала 4 млн. гривень.

Злочиннi угруповання, тi, кого прийняте називати бандитами, можуть внести великi суми як заставу. Але для них це скорiше щось начебто вiдступного, а зовсiм не гарантiя участi обвинувачуваного у виробництвi по кримiнальнiй справi.

Тут слiд також зазначити i те, що нашi громадяни, що нiколи не мали скiльки-небудь значноi власностi, не звикли цiнувати неi, не бояться утратити своi майно, якого в них фактично i немаi. А щось схоже на волю росiйськi громадяни мали. РЗi вони бояться втратити. Тому повинно пройти ще багато часу, поки росiйськi громадяни будуть цiнувати свою власнiсть настiльки, що погроза втрати навiть ii частини буде деякою гарантiiю iх правослухняного поводження. Тiльки при цьому умовi застава буде ефективною замiною утриманню пiд вартою. Поки перспектива утратити волю утримуi обвинувачуваних вiд утеч вiд наслiдку надiйнiше.

Для застосування застави в даний час i й органiзацiйнi труднощi. Заставнi суми повиннi десь зберiгатися. Сьогоднi банки не мають права пускати цi грошi в оборот, тому вони не зацiкавленi зберiгати iх у себе на рахунках. Якщо зберiгати цi грошi в банкiвських осередках, то за них потрiбно платити. Нi в органiв наслiдку, нi в прокуратури грошей на це немаi. Через якийсь час, можливо, усi цi питання будуть урегульованi.[3]

Про прийняття застави складаiться протокол, копiя якого вручаiться заставнику. Сума застави визначаiться органом, що обрав даний запобiжний захiд , вiдповiдно до обставин справи. При внесеннi застави заставник повинний бути поставлений у популярнiсть про сутнiсть справи, по якому обрана даний запобiжний захiд. У випадку вiдхилення обвинувачуваного, пiдозрюваного вiд явки по викликах особи, що робить дiзнання, слiдчого, прокурора, судна, внесений заставу звертаiться в доход держави визначенням суду, винесеним у порядку, передбаченим ст. 154 КПК.

Розглянемо, як практично застосовуiться застава як запобiжний захiд. Для цього наведемо приклад заяви про заставу:

Заява про заставу

У ____________ районний (мiський)
суд _______________________ областi
(краю, республiки)

вiд ________________________________
(ф., i., о., найменування

___________________________________
органiзацii, адреса)

ЗАЯВА
про заставу

У виробництвi ________________ суду знаходиться кримiнальна справа
____________ за обвинуваченням _________________________ по ст. ____ КК РФ.
(ф., i., о.)


На пiдставi ст. 154 КПК Украiни прошу суд обговорити мою (нашу) прохання
i винести визначення про обрання у вiдношеннi ________________________
(ф., i., о. пiдсудного)

запобiжного заходу у видi застави _______________________________________.
(указати суму чи грошей цiнностi)

Менi (нам) вiдомi сутнiсть справи, по якому буде обраний
даний запобiжний захiд, а також те, що у випадку вiдхилення
_____________________________ вiд явки по викликах суду, внесений застава
(ф., i., о. пiдсудного)

звертаiться в доход держави.


Керiвник органiзацii
(чи особа, що вносить заставу) _________________________
(пiдпис)

"__"_________ 19__ м.

(Печатка)

По чинному законодавству застава як запобiжний захiд, застосовувана при виробництвi по кримiнальнiй справi, складаiться в грошах чи цiнностях, внесених на депозит суду обвинувачуваною, пiдозрюваною або iншою особою чи органiзацiiю для забезпечення явки обвинувачуваного, пiдозрюваного по викликах особи, що робить дiзнання, слiдчого, прокурора, судна (ст. 154-1 КПК Украiни). У вiдношеннi предмета застави сказано ще тiльки те, що сума застави визначаiться органом, що обрав даний запобiжний захiд, вiдповiдно до обставин справи. РЖншi властивостi предмета застави нi в дiючому, нi в передбачуваному законодавствi не урегульованi.

Окремi сторони, що характеризують предмет застави, знайшли вiдображення в дослiдженнях, присвячених теорii i практицi застосування даного запобiжного заходу. Зокрема, докладно вивчене питання про те, чи можуть складати предмет застави тiльки грошi i недобiрнi види iншого коштовного рухомого майна чи ж i рiзна нерухомiсть, (у т.ч. будiвлi), а також iноземна валюта. Висловлено обТСрунтованi судження про нормативнi пiдстави i методику визначення розмiру коштiв, внесених як заставу.

Випливаi, однак, вiдзначити, що практично без уваги залишилося питання про походження чи грошей iнших цiнностей, внесених як заставу. На це питання вiдсутня вiдповiдь в чинному законодавствi, немаi i досить переконливих суджень по ньому й у юридичнiй лiтературi. Тим часом вiн представляiться дуже важливим. Його довiльне рiшення може не тiльки створити умови для використання як заставу "брудних" грошей, але послужити своiрiдною формою iхнього вiдмивання. Таке явище не може бути терпимим, оскiльки створюi сприятливий ТСрунт для легалiзацii (вiдмивання) коштiв i iншого майна, придбаних незаконним шляхом, що вже саме i злочином, за яке в статтях КК Украiни передбачена вiдповiдальнiсть. Це тим бiльше важливо, оскiльки порушення вiдбуваються в сферi карного судочинства, спецiально призначеного для боротьби з такого роду явищами.

З облiком сказаного можна зробити висновок про необхiднiсть удосконалювання нормативного регулювання застави як запобiжного заходу по кримiнальних справах. У законодавчiй процедурi застосування застави необхiдно передбачити ряд таких норм, послiдовне виконання яких виключило б можливiсть внесення як заставу "брудних" чи грошей iнших цiнностей. У числi цих норм пропонуються що передбачають[4]
:

1. Обов'язок посадовоi особи, що застосовуi заставу, перевiрити законнiсть походження внесених сум чи грошей iнших цiнностей.

2. Можливiсть у випадку, якщо сума застави не перевищуi розмiру валового сукупного рiчного доходу фiзичноi особи, оподатковуваного прибутковим податком по мiнiмальнiй ставцi, обмежитися усними поясненнями про походження i джерела одержання внесених на депозит суду сум.

3. Якщо сума застави перевищуi розмiр валового сукупного рiчного доходу фiзичноi особи, оподатковуваного прибутковим податком по мiнiмальнiй ставцi, необхiднiсть документального пiдтвердження ii легальностi обвинувачуваним, пiдозрюваним, iншим чи особою органiзацiiю.

4. Прийняття в якостi достатнього документального пiдтвердження легальностi походження коштiв, внесених як заставу, копii декларацii, з якоi випливаi, що внесена сума не перевищуi суми усiх видiв нарахованих доходiв за попереднiй календарний рiк, або iншого фiнансового документа, що свiдчить про сплату з представленоi суми всiх передбачених законом податкiв i iнших платежiв.

5. У випадку вказiвки як на джерело коштiв на третiх осiб або органiзацii або безпосереднi внесення останнiми грошових сум поширення на них приведеноi вище норми про документальне пiдтвердження легальностi походження коштiв, внесених як заставу.

6. Можливiсть при наявностi сумнiву перевiрки посадовою особою, що приймаi заставу, дiйсностi представлених документiв або зведень, вiдбитих у iхнiх копiях.

7. Звертання внесеноi застави у випадку вiдсутностi належного пiдтвердження легальностi походження коштiв у доход держави в порядку, встановленому в ст. 154-1 КПК Украiни.

8. Рiшення в останньому випадку питання про застосування запобiжного заходу в звичайному порядку як у ситуацii, коли обвинувачуваний, пiдозрювана або iнша чи особа органiзацiя не внесли застави.

Висновок

Сукупнiсть приведених норм робить iнститут застави бiльш адекватним сучасним реалiям. РЗхнi законодавче закрiплення виключило б використання застави як своiрiдноi форми вiдмивання коштiв, придбаних незаконним шляхом.

Актуальнiсть теми полягаi в тому, що застосування застави, поступово обертаi все бiльш практичну обгрунтованiсть, i дослiдження данноi теми важливе, оскiльки багато питань практичного застосування застави залишились не вирiшеними.

Тому можна пiдсумувати, що застава полягаi у внесеннi на депозит органу попереднього розслiдування або суду пiдозрюваним, обвинуваченим, пiдсудним, iншими, фiзичними чи юридичними особами грошей, або передачi iм iнших матерiальних цiнностей з метою забезпечення належноi поведiнки, виконання забовтАШязаня не вiдлучатися з мiсця постiйного проживання або тимчасового знаходження без дозволу слiдчого або суду, явки за викликом до органу розслiдування i суду особи, щодо якоi застосовано цей запобiжний захiд (ч.1 ст. 1541 КПК Украiни).

Список використаноi лiтератури

1) Кримiнально-процесуальний кодекс Украiни. тАУ К.: Атiка, 2001. тАУ 208 с.

2) З.З. Зинатуллин Уголовно-процессуальное принуждение и его эфективность. тАУ Казань, 1981. тАУ 134 с.

3) М.М. Михеiнко В.Т. Нор В.П. Шибiко Кримiнальний процес Украiни 2-ге видання, перероблене i доповнене. тАУ К.: Либiдь, 1999. тАУ 520 с.

4) М.М. Михеiнко В.Т. Нор В.П. Шибiко Кримiнальний процес Украiни тАУ К.: Либiдь, 1992. тАУ 420 с.

5) В.Н. Григорьев Совершенствование нормативного регулирования залога в качестве меры пресечения по уголовным делам как одно из направлений в борьбе с отмыванием денежных средств, приобретенных незаконным путем тАУ М.: Магистр-S, 1995.

6) Товстолiс М. Розумiння застави в звичаiвому правi Украiни. - К., 1928.

7) Бублик В. Залоговое право: практика применения. // Хозяйство и право. - 1994. - №№ 3, 4.

Вместе с этим смотрят:

"Заказные" убийства и их предупреждение

"Зеленые", как субъект мировой политики

"Земледельческий закон" Византии, система хозяйства, формы собственности и аренды византийской общины

"Присвоение" и "растрата": сущность и признаки

"Русская Правда" как памятник Древнерусского права