Попереднi розслiдування

ЗМРЖСТ.

1. Вступ.

2. Дiзнання, його загальнi принципи.

3. Попереднi слiдство.

3.1. Слiдчi дii.

4. Пред`явлення обвинувачення i допит обвинуваченого.

5. Зупинення попереднього слiдства.

6. Закiнчення попереднього слiдства.

7. Обвинувальний висновок.

8. Висновок.

1.Вступ. Необхiдною умовою реалiзацii конституцiйного принципу законностi (п.1 ч.3 ст. 129 Конституцii Украiни) в кримiнальному судочинствi i здiйснення поставлених перед ним завдань i правильне встановлення фактичних обставин справи з метою досягнення об`iктивноi iстини. Попереднi розслiдування являi собою процесуальну дiяльнiсть органiв дiзнання, слiдства, прокуратури щодо виявлення, закрiплення й оцiнки доказiв з метою розкриття злочинiв i викриття осiб, що iх заподiяли, тобто воно й покликано практично здiйснювати зазначений принцип. Це - друга стадiя украiнського кримiнального процесу, яка слiдуi за порушенням кримiнальноi справи та передуi виданню обвинуваченого до суду або закриттю справи. Необхiднiсть iснування цiii стадii у кримiнальному процесi на вiдмiну вiд процесу цивiльного зумовлена ступенем суспiльноi небезпеки дiянь, що переслiдуються у кримiнальному порядку та необхiднiстю практично гарантувати додержання вимог законностi та принципiв Конституцii i кримiнального закону.

Кримiнально-процесуальний закон встановлюi двi форми попереднього розслiдування: дiзнання й попереднi слiдство.

2.Дiзнання, його загальнi принципи.

Закон розрiзняi поняття i компетенцiю органа дiзнання й особи, що робить дiзнання.

Орган дiзнання представляi його керiвник, що вправi робити дiзнання по будь-якiй справi, вiднесенооi до компетенцii дiзнання, i здiйснювати окремi слiдчi дii. Орган дiзнання в особi його начальника керуi дiзнанням, призначаi осiб для ведення дiзнання i несе повну вiдповiдальнiсть за якiсть розслiдування. Особа, що проводить дiзнання, - це посадова особа, уповноважена органом дiзнання на виробництво дiзнання. Будучи самостiйним суб'iктом процесу, вона старанно дослiджуi всi обставини справи i, як i слiдчий, оцiнюi доказу по своiму внутрiшньому переконанню, керуючись законом i правосвiдомiстю.

Особа, що робить дiзнання, вiдповiдаi за законнiсть i обгрунтованiсть своiх дiй. Проте ii процесуальна самостiйнiсть бiльш обмежена, чим слiдчого. Це виявляiться у взаiмовiдносинах i з керiвником органа дiзнання, i з прокурором. Якщо слiдчий усi рiшення приймаi самостiйно, крiм випадкiв, коли потрiбна санкцiя прокурора або рiшення суду, то особа, що робить дiзнання, багато рiшень приймаi за згодою начальника органа дiзнання або по його дорученню. Найбiльше важливi дii i рiшення вiдбуваються i приймаються органом дiзнання. Тiльки орган дiзнання вправi порушити кримiнальну справу або вiдмовити в ii порушеннi, затримати особу, пiдозрювана у вчиненнi злочини , призупинити або припинити виробництво в справi. У коло його обов'язкiв входить виявлення причин i умов учинення злочинiв i прийняття необхiдних мiр до iхнього усунення. Практично це означаi, що данi рiшення приймаються вiд iменi начальника органа дiзнання або iм затверджуються.

Дiзнанням називаiться попереднi розслiдування справ, яке провадиться правомочними на те органами дiзнання (ст. 101 КПК):

- мiлiцiiю;

- податковою полiцiiю;

- органами безпеки;

- командирами вiйськових частин, з`iднань, начальниками вiйськових установ;

- митними органами;

- начальниками ВТУ, слiдчих iзоляторiв та ЛТП;

- органами державного пожежного нагляду;

- органами прикордонноi охорони;

- капiтанами морських суден, що перебувають у далекому плаваннi;

З цього перелiку органiв дiзнання очевидно, що дiзнання здiйснюiться рiзноманiтними органами i пов'язано з основними функцiями цього органа.

Капiтани морських судiв, командири вiйськових частин, з`iднань, начальники вiйськових установ виконують дiяльнiсть по дiзнанню епiзодично, у зв'язку з виниклою необхiднiстю.

На органи дiзнання покладаiться обов`язок прийняття необхiдних оперативно-пошукових i iнших передбачених угловно-процессуальным законом мiр, необхiдних для попередження i припинення злочинiв. Встановлюючи обов'язок органа дiзнання, закон мав на увазi насамперед мiлiцiю як постiйно чинний орган дiзнання.

Мiлiцiя займаiться оперативно-пошуковою дiяльнiстю i здiйснюi процесуальне розслiдування по бiльшостi кримiнальних справ у формi дiзнання.

Оперативно-пошукова дiяльнiсть, маючи важливе значення для успiшного здiйснення кримiнально-процесуальноi дiяльностi, у поняття дiзнання як процесуальноi дiяльностi не входить.

За наявностi ознак злочину, що не i тяжким, орган дiзнання порушуi кримiнальну справу i проводить слiдчi дii до встановлення особи яка його вчинила, а пiсля ii встановлення у строк не бiльше 10 днiв складаi постанову про передачу справи слiдчому, яка подаiться прокурору для затвердження.

У разi порушення органом дiзнання справи про тяжкий злочин вiн зобов'язаний передати ii слiдчому через прокурора пiсля виконання невiдкладних слiдчих дiй у строк до десяти днiв з моменту порушення справи.

Якщо у справi про тяжкий злочин не встановлено особу, яка його вчинила, орган дiзнання продовжуi виконувати оперативно-розшуковi дii i повiдомляi слiдчого про iх наслiдки.

Пiсля вступу слiдчого у справу орган дiзнання зобов'язаний виконувати доручення слiдчого щодо проведення слiдчих та розшукових дiй.

Якщо у справi про злочин, що не i тяжким , особу яка його вчинила, не встановлено, дiзнання зупиняiться (ч. РЖ ст. 108 КПК).

За наявностi обставин, що виключають провадження в кримiнальнiй справi, орган дiзнання закриваi справу мотивованою постановою, копiю якоi в добовий строк надсилаi прокуроровi (ст. 109 КПК).

Таким чином, пiд дiзнанням у кримiнальному процесi слiд розумiти види попереднього розслiдування, що провадяться уповноваженими на те законом посадовими особами й органами i що складаються: у вчиненнi невiдкладних слiдчих дiй по встановленню i закрiпленню слiдiв злочину, у виконаннi доручень i вказiвок слiдчого про виробництво слiдчих дiй по справах, по яких проводиться попереднi слiдство; у повному розслiдуваннi по справах, по яких попереднi слiдство не обов'язково.

3.Попереднi слiдство. Попереднi слiдство тАФ основна форма розслiдування злочинiв, яка застосовуiться в бiльшостi кримiнальних справ ( ст. 111, 112 КПК). Воно повинно бути закiнчене протягом двох мiсяцiв. У цей строк входить час з моменту порушення справи до направлення ii прокуроровi з обвинувальним висновком чи постановою про передачу справи до суду для розгляду питання про застосування примусових заходiв медичного характеру або до закриття чи зупинення провадження у справi.

Строк попереднього слiдства може бути продовжено районним, мiським та прирiвняним до них прокурором до трьох мiсяцiв, прокурором Автономноi Республiки Крим, областi, мiста Киiва,

Севастополя i прирiвняним до них прокурором або iхнiми заступниками тАУ до шестi мiсяцiв. Надалi продовжувати строк попереднього слiдства можуть лише Генеральний прокурор Украiни або його заступники.

Якщо справа повернута судом для провадження додаткового слiдства, його строк встановлюiться в межах одного мiсяця. Подальше подовження строку слiдства в цих справах здiйснюiться на загальних пiдставах.

3.1. Слiдчi дii. До слiдчих дiй, якi провадяться органами розслiдування в украiнському кримiнальному процесi належать: допит свiдкiв, потерпiлих, пiдозрюваних, обвинувачених, експертiв; очна ставка; пред`явлення для впiзнання; обшук; виiмка; огляд; ексгумацiя трупа; освiдування; вiдтворення обстановки та обставин подii; провадження експертизи; накладення арешту на майно, поштово-телеграфну кореспонденцiю.

Основним способом одержання iнформацii, зафiксованоi в пам`ятi людей, i допит потерпiлих, свiдкiв, пiдозрюваних та обвинувачених. РЖнформацiя отримана таким чином i для слiдчого вкрай необхiдною. Вона допомагаi йому вибрати правильний напрям роботи, перевiрити отриману процесуальну iнформацiю, бiльш повно i всебiчно дослiджувати матерiали справи. Допит свiдка й потерпiлого. Допит свiдка тАФ слiдча дiя, яка найчастiше застосовуiться органами розслiдування. Свiдка можна допитувати про факти, якi стосуються даноi справи, а також про особу пiдозрюваного чи обвинуваченого, потерпiлого. Свiдок маi право вiдповiдно до положень Конституцii Украiни вiдмовитися давати показання вiдносно близьких родичiв, коло яких визначаiться законом.

Свiдок викликаiться до слiдчого повiсткою, яка вручаiться пiд розписку свiдковi, а в разi його тимчасовоi вiдсутностi тАФ кому-небудь з дорослих членiв його сiм`i, домоуправлiнню, сiльськiй або селищнiй Радi народних депутатiв чи адмiнiстрацii за мiсцем його роботи. Свiдок може бути викликаний також телеграмою або телефонограмою.

Свiдок допитуiться в мiстi провадження попереднього слiдства, а в разi необхiдностi тАФ в мiсцi його перебування. Вiн допитуiться окремо i за вiдсутностi iнших свiдкiв. При цьому слiдчий вживаi заходiв, щоб свiдки, викликанi в однiй справi не змогли спiлкуватися мiж собою до закiнчення допиту.

Перед допитом слiдчий встановлюi особу свiдка, повiдомляi його, в якiй справi вiн викликаний, i попереджаi його про кримiнальну вiдповiдальнiсть за вiдмову дати показання i за дачу завiдомо неправдивих показань (ст. 178, 179 КК). Потiм вiн з`ясовуi стосунки мiж свiдком i пiдозрюваним чи обвинувачуваним, потерпiлим i починаi допит.

Допит свiдка практично дiлиться на двi частини. Перша з них являi собою вiльну розповiдь свiдка про вiдомi йому обставини справи, друга складаiться iз запитань слiдчого й вiдповiдей на них.

Допит свiдка оформляiться протоколом, у якому вказуються: прiзвище, iм'я та по батьковi свiдка, його вiк, громадянство, нацiональнiсть, освiта, мiсце роботи, рiд занять або посада, мiсце проживання, а також вiдомостi про його стосунки з пiдозрюваним, обвинуваченим i потерпiлим. У протоколi зазначаiться, що свiдковi роз`яснено його обов`язки i вiдповiдальнiсть за вiдмову давати показання i за дачу завiдомо неправдивих показань. Показання свiдка та вiдповiдi на поставленi йому запитання викладаються в перший особi й по можливостi дослiвно. Свiдковi, коли вiн про це просить, може бути надана можливiсть особисто написати своi показання в присутностi слiдчого, про що зазначаiться в протоколi. Пiсля закiнчення допиту слiдчий пред`являi свiдковi протокол для прочитання. На прохання свiдка протокол може бути йому прочитаний слiдчим. Свiдок i особи, якi були присутнi при допитi, мають право просити про внесення доповнень i поправок до протоколу. Свiдок пiдписуi кожну сторiнку протоколу (ст. 170 КПК).

Допит потерпiлого ведеться за тими ж правилами, що й допит свiдка. КПК Украiни встановлюi лише одну особливiсть: потерпiлого попереджають лише про вiдповiдальнiсть за дачу завiдомо неправдивих показань, тобто давати показання тАУ це право, а не обов`язок потерпiлого i вiдповiдно до цього права вiн може вiдмовитися вiд дачi показань.

Очна ставка полягаi в одночасному допитi двох ранiше допитаних осiб, у показаннях яких i суперечностi з приводу одних i тих же обставин. Вона може бути проведена мiж двома свiдками, потерпiлими, свiдком i потерпiлим, свiдком та обвинуваченим, мiж двома обвинуваченими тощо.

РЖснуi визначений порядок проведення очноi ставки. Спочатку слiдчий встановлюi, чи знають особи, викликанi на очну ставку, один одного i в яких стосунках вони перебувають мiж собою; свiдкiв попереджають про кримiнальну вiдповiдальнiсть за вiдмову вiд дачi показань i за дачу завiдомо неправдивих показань. Потiм викликаним на очну ставку особам по черзi пропонуiться дати показання про тi обставини справи, для з`ясування яких призначена очна ставка, пiсля цього слiдчий ставить запитання й особи, викликанi на очну ставку, з дозволу слiдчого можуть ставити запитання одна однiй; оголошення показань, даних учасниками очноi ставки на попереднiх допитах, дозволяiться лише пiсля дачi ними показань на очнiй ставцi та запису iх до протоколу. Про проведення очноi ставки слiдчий складаi протокол. Допитанi особи мають право вимагати доповнення протоколу i внесення до нього поправок. Протокол пiдписуi кожна з допитаних осiб та слiдчий (ст. 173 КПК).

Пред'явлення особи та предметiв для впiзнання. Суть цiii слiдчоi дii полягаi в тому, що свiдку, потерпiлому, обвинуваченому або пiдозрюваному пред`являються особа чи предмет для того щоб вони засвiдчили, чи той це предмет чи особа, якi вони ранiше бачили i про якi давали показання (ст.174 -176 КПК).

Порядок пред`явлення особи для впiзнання такий: свiдка, потерпiлого, пiдозрюваного чи обвинуваченого спочатку допитують про зовнiшнiй вигляд i прикмети цiii особи, а також про обставини, за яких упiзнаючий бачив цю особу, про що складаiться протокол допиту; особа, що пiдлягаi впiзнанню, пред'являiться впiзнаючому разом з iншими особами тiii ж статi у кiлькостi не менше трьох, якi не мають рiзких вiдмiнностей у зовнiшностi та одязi; особi, що пiдлягаi впiзнанню, пропонуiться зайняти будь-яке мiсце серед iнших осiб, що пред'являються.

Свiдка i потерпiлого перед упiзнанням попереджають про кримiнальну вiдповiдальнiсть за дачу завiдомо неправдивих показань; впiзнаючому пропонують вказати особу, яку вiн упiзнав, i пояснити за якими ознаками вiн ii впiзнав. У разi неможливостi пред'явлення особи впiзнання може проводитися за фотознiмком, поданим одночасно з не менш як двома iншими фотознiмками. Пред`явлення особи для впiзнання здiйснюiться в присутностi двох понятих.

За тими ж правилами пред'являються i предмети для впiзнання. Про дану слiдчу дiю складаiться протокол, який пiдписуiться всiма особами, котрi брали участь у проведеннi впiзнання,

понятими й слiдчими. До протоколу додаються фотознiмки, якщо особи або предмети, пред`явленi для впiзнання були сфотографованi.

Обшук i виiмка. Обшук проводить слiдчий у тих випадках, коли вiн маi достатнi данi вважати, що знаряддя злочину, речi й цiнностi, здобутi злочинним шляхом, а також iншi предмети й документи, якi мають значення для встановлення iстини в справi, захованi в певному примiщеннi або мiсцi чи в якоiсь особи. Обшук здiйснюiться також у тому випадку, коли слiдчий маi достатнi данi про те, що в певному примiщеннi або мiсцi переховуiться злочинець. Обшук може проводитися за постановою слiдчого i тiльки з санкцii прокурора. У невiдкладних випадках обшук може бути здiйснений без санкцii прокурора, але з наступним повiдомленням прокурора в добовий строк про проведення обшуку та його результати (ст. 177 КПК).

Виiмка проводиться в тих випадках, коли слiдчий маi точнi данi, що предмети чи документи, якi мають значення для справи, знаходяться в певноi особи чи в певному мiсцi. Вона проводиться за постановою слiдчого. Виiмка документiв, що являють собою державну таiмницю, проводиться тiльки з санкцii прокурора i в порядку, погодженому з керiвником вiдповiдноi установи (ст. 178 КПК).

Обшуки та виiмки, крiм невiдкладних випадкiв , належить проводити вдень i обов'язково в присутностi двох понятих та особи, яка займаi дане примiщення, а за вiдсутностi ii тАФ представника домоуправлiння або мiсцевоi Ради народних депутатiв. Обшуковуваним, понятим i вiдповiдним представникам роз'яснюiться iхнi право бути присутнiми при всiх дiях слiдчого й робити заяви з приводу цiх дiй. Такi заяви пiдлягають занесенню до протоколу.

У примiщеннях, що iх займають дипломатичнi представництва, а також де проживають члени дiпломатичних представництв та iхнi сiм'i, якi користуються правом дипломатичноi недоторканостi, обшук i виiмку можна проводити лише за згодою дипломатичного представництва. Про згоду дипломатичних представникiв на обшук або виiмку робиться запит через Мiнiстерство закордонних справ Украiни. Обшук i виiмка в зазначених примiщеннях проводиться обов`язково в присутностi прокурора i представника Мiнiстерства закордонних справ (ст. 182 КПК).

Перед обшуком або виiмкою слiдчий пред`являi постанову особам, що займають примiщення, пропонуi iм видати зазначенi в постановi предмети або документи, а також вказати мiсце, де переховуiться злочинець. У разi вiдмови виконати зазначенi вимоги слiдчий провадить обшук або виiмку в примусовому порядку. Проводячи обшук, слiдчий маi право розкривати замкненi примiщення i сховища, якщо володiлець вiдмовляiться iх вiдкрити. Пiд час обшуку або виiмки слiдчий повинен вжити заходiв, щоб не були розголошенi виявленi при цьому обставини особистого життя обшукуваного та iнших осiб, якi проживають або тимчасово перебувають у цьому примiщеннi.

Пiд час обшуку або виiмки можуть бути вилученi лише предмети й документи, якi мають значення для справи, а також цiнностi й майно обвинуваченого або пiдозрюваного з метою забезпечення цивiльного позову або можливоi конфiскацii майна. Предмети i документи, якi вилученi законом з обiгу, пiдлягають вилученню, незалежно вiд iх вiдношення до справи. Всi документи i предмети, якi пiдлягають вилученню, слiдчий повинен пред'явити понятим та iншим присутнiм особам i перелiчити в протоколi обшуку або виiмки чи в доданому до нього опису iз зазначенням iх назви, кiлькостi, мiри, ваги, матерiалу, з якого вони виготовленi, та iндивiдуальних ознак. У необхiдних випадках вилученi предмети й документи на мiсцi обшуку упаковуються i опечатуються.

Протокол обшуку або виiмки складаiться у двох примiрниках. До нього заносяться всi заяви i зауваження осiб, присутнiх пiд час обшуку чи виiмки, зробленi з приводу тих чи iнших дiй слiдчого. Обидва примiрники протоколу, а також опис вилучених предметiв пiдписують слiдчий, особа, у якоi проведено обшук або виiмка, та запрошенi особи, що були присутнi. Другий примiрник протоколу обшуку або виiмки, а також другий примiрник опису вручаiться особi, у якоi проведено обшук або виiмку, а в разi ii вiдсутностi тАФ повнолiтньому членовi ii сiм'i або представниковi домоуправлiння чи мiсцевоi Ради народних депутатiв. За наявностi в протоколi зауважень на неправильнi дii, допущенi пiд час обшуку, слiдчий не пiзнiше як за два днi повiдомляi про це прокурора, який здiйснюi нагляд за слiдством.

Обшук особи також проводиться за постановою слiдчого i з санкцii прокурора чи його заступника. Без винесення постанови обшук особи можна проводити при затриманнi ii чи ув`язненнi пiд варту або коли i достатнi пiдстави вважати, що перебуваючи в примiщеннi чи iншому мiсцi, де проводиться обшук або виiмка, вона ховаi при собi предмети чи документи, якi мають значення для справи. Той, хто обшукуi, i понятi повиннi бути тiii ж статi, що й обшукувана особа (ст. 184 КПК).

Огляд являi собою слiдчу дiю, мета якоi тАФ виявлення слiдiв злочину та iнших речових доказiв, з'ясування обстановки злочину, а також iнших обставин, якi мають значення для справи. КПК розрiзняi огляд мiсцевостi, примiщення, предметiв чи документiв, трупа (ст. 190, 192 КПК).

Огляд мiсця подii (першi два вида огляду) у невiдкладних випадках може бути проведений до порушення кримiнальноi справи. У цих випадках за наявностi для того пiдстав кримiнальна справа порушуiться негайно пiсля огляду (ч. 2 ст. 190 КПК).

Огляд провадиться у присутностi не менше двох понятих, i як правило, вдень. Для участi в оглядi слiдчий може запросити спецiалiста, не заiнтересованого в результатах справи. У необхiдних випадках слiдчий провадить вимiрювання, складаi план, креслення оглянутого мiсця та окремих предметiв, а також по можливостi фотографуi iх.

Огляд предметiв i документiв, вилучених пiд час огляду мiсця подii, виiмки або обшуку, а також пред'явлення iх обвинуваченому, потерпiлому та iншим особам слiдчий провадить на мiсцi подii, обшуку або виiмки, а у випадках, коли це неможливо, - за мiсцем провадження у справi.

Огляд трупа на мiсцi його виявлення слiдчий провадить за участю судово-медичного експерта i в присутностi двох понятих. Коли неможливо викликати судово-медичного експерта, то запрошуiться найближчий лiкар.

Про необхiднiсть ексгумацii трупа слiдчий складаi постанову, яку затверджуi прокурор. Труп виймають з мiсця поховання в присутностi слiдчого, судово-медичного експерта та двох понятих, про що складаiться протокол, який пiдписують усi зазначенi особи (ч. 2 ст. 192 КПК).

Окремою слiдчою дiiю i освiдування , мета якого полягаi в тому, щоб виявити або засвiдчити у обвинуваченого, пiдозрюваного, потерпiлого чи свiдка особливi прикмети, якi мають значення для справи, або встановити стан даноi особи. Освiдування провадиться в присутностi понятих лише у разi, якщо слiдчий визнаi це за необхiдне (ч.2 ст. 127 КПК). Судово-медичне освiдування провадить за вказiвкою слiдчого судово-медичний експерт або лiкар.

Слiдчий не вправi бути присутнiм пiд час освiдування особи iншоi статi, коли це пов`язано з необхiднiстю оголити особу, що пiдлягаi освiдуванню. Пiд час освiдування не допускаються дii, якi принижують гiднiсть освiдуваноi особи або небезпечнi для ii здоров`я. Про результати освiдування, проведеного слiдчим, складаiться протокол, який пiдписують слiдчий та освiдуваний. При судово-медичному освiдуваннi складають акт, а коли освiдування проводить лiкар, вiн видаi довiдку (ст. 193 КПК).

Вiдтворення обстановки й обставин подii може вiдбуватися у формi слiдчого експерименту й перевiрки показань на мiсцi. З метою перевiрки та уточнення результатiв допиту свiдка, потерпiлого, обвинуваченого чи пiдозрюваного або даних, одержаних пiд час проведiння огляду та iнших слiдчих дiй, слiдчий може виiхати на мiсце i в присутностi понятих, а в необхiдних випадках тАУ i з участю спецiалiста, свiдка, потерпiлого й обвинуваченого вiдтворити обстановку й умови, в яких тi чи iншi подii могли вiдбуватися в дiйсностi. Виконання цих дiй допускаiться за умови, коли вони не принижують гiднiсть осiб, що беруть у них участь, i не i небезпечними для iхнього здоров'я. Про проведення зазначених дiй складаiться протокол, який пiдписують особи, якi брали в них участь, понятi та слiдчий. До протоколу додаються вiдповiднi схеми, фотознiмки, плани, документи (ст. 194 КПК).

Проведення експертизи. Експертиза призначаiться у випадках, коли для дослiдження обставин справи необхiднi науковi, технiчнi або iнши спецiальнi знання.

За необхiдностi проведення експертизи слiдчий складаi мотивовану постанову, в який вказуi:

- пiдстави для проведення експертизи;

- прiзвище експерта або назву установи, експертам якоi доручаiться провести експертизу;

- питання, щодо яких експерт повинен дати висновок;

- об`iкти, якi мають бути дослiдженi;

- перелiчуi матерiали, що пред'являються експертовi для ознайомлення.

Постанова про призначення експертизи оголошуiться пiдозрюваному або обвинуваченому. При цьому йому роз`яснюються права, зокрема право заявити вiдвiд експерту, просити про призначення експерта з числа вказаних ним осiб, ставити перед експерт додатковi питання, про що складаiться протокол, який пiдписують слiдчий, пiдозрюваний або обвинувачений (ст. 197 КПК).

Експертиза може бути проведена в спецiальнiй експертнiй установi, наприклад у Науково - дослiдному iнститутi судовоi експертизи, або поза експертною установою тАУ особами, якi мають спецiальнi знання. Пiсля проведення необхiдних дослiджень експерт складаi висновок. Ознайомившись з висновком експерта, слiдчий маi право допитати експерта з метою одержання роз яснення або доповнення висновку. Про допит експерта складаiться протокол.

Матерiали експертизи пред`являються пiдозрюваному або обвинуваченому, про що складаiться протокол. У протоколi слiдчий зазначаi iхнi пояснення, зауваження, заперечення й клопотання. Клопотання цi вирiшуються слiдчим. Про вiдмову в клопотаннi слiдчий виносить мотивовану постанову.

4. Пред`явлення обвинувачення i допит обвинуваченого. Ст. 131 КПК зобов'язуi слiдчого винести постанову про притягнення даноi особи як обвинуваченого, коли i достатньо доказiв, якi вказують на вчинення нею злочину. Копiя постанови негайно надсилаiться прокуроровi.

Обвинувачення маi бути пред`явлене не пiзнiше двох днiв з моменту винесення слiдчим постанови про притягнення даноi особи як обвинуваченого, i принаймнi не пiзнiше дня явки обвинуваченого або його приводу. В разi вiдмови обвинуваченого поставити пiдпис на постановi про притягнення його як обвинуваченого слiдчий робить на нiй вiдмiтку про оголошення ii тексту обвинуваченому й про вiдмову його вiд подпису, про що сповiщаi прокурора (ст. 133, 140 КПК).

Слiдчий зобов`язан допитати обвинуваченого негайно пiсля його явки або приводу, в усякому разi не пiзнiше як за добу пiсля пред'явлення йому обвинувачення. На початку допиту слiдчий повинен запитати обвинуваченого, чи вiзнаi вiн себе винним у пред'явленому обвинуваченнi, пiсля чого пропонуi йому дати показання по сутi обвинувачення. Слiдчий вислуховуi показання обвинуваченого i в разi необхiдностi ставить йому запитання.

Показання обвинуваченого та вiдповiдi на поставленi йому запитання викладаються вiд першоi особи й по можливостi дослiвно. Пiсля закiнчення допиту слiдчий пред'являi протокол обвинуваченому для прочитання. Обвинувачений маi право вимагати доповнення протоколу i внесення до нього поправок. Цi доповнення i поправки пiдлягають обов'язковому занесенню до протоколу. Протокол пiдписують обвинувачений i слiдчий. Якщо протокол написаний на кiлькох сторiнках, обвинувачений пiдписуi кожну сторiнку окремо (ст. 143, 145 КПК).

5. Зупинення попереднього слiдства тАФ це тимчасова перерва провадження в справi. Справа може бути зупинена, коли мiсцезнаходження обвинуваченого невiдоме, коли психiчне або iнше тяжке захворювання обвинуваченого перешкоджаi закiнченню провадження в справi або коли не встановлено особу, яка вчинила злочин. Попереднi слiдство зупиняiться мотивованою постановою слiдчого, копiя якоi направляiться прокуроровi (ст.206 КПК).

Справа, в який слiдство зупинено, пiдлягаi закриттю: пiсля закiнчення строкiв давностi притягнення до кримiнальноi вiдповiдальностi; внаслiдок змiни обстановки, в силу чого вчинене винним дiяння втратило суспiльно-небезпечний характер або ця особа перестала бути суспiльно небезпечною; внаслiдок акту амнiстii або помилування; за наявностi вироку суду за тим же обвинуваченням або нескасованоi постанови органу дiзнання, слiдчого, прокурора про закриття справи за тим же обвинуваченням. Закриття справи провадиться мотивованою постановою слiдчого (ст. 211 КПК).

6. Закiнчення попереднього слiдства. Провадження попереднього слiдства закiнчуiться: складанням обвинувального висновку; винесенням постанови про закриття справи; винесенням постанови про направлення справи до суду для вирiшення питання про застосування примусових заходiв медичного характеру (ст.212 КПК).

У бiльшостi випадкiв попереднi слiдство закiнчуiться складанням обвинувального висновку й передачею справи через прокурора до суду. Для забезпечення прав i законних iнтересiв усiх учасникiв процесу закон зобов'язуi слiдчого, перш нiж приступити до складання обвинувального висновку, виконати ряд процесуальних дiй.

Визнавши попереднi слiдство в справi, яка пiдлягаi направленню для вiддання обвинуваченого до суду, закiнченим, слiдчий повiдомляi про це потерпiлого, цивiльного вiдповiдача або iхнiх представникiв i роз`яснюi iм iхнi право ознайомитися з матерiалами справи; про це слiдчий складаi вiдповiдний протокол або додаi до справи копiю письмового повiдомлення. У разi письмового або усного клопотання зазначених осiб про ознайомлення iх з матерiалами справи слiдчий повинен надати цим особам та iхнiм представникам можливiсть ознайомитися з ними. Зазначенi особи мають право робити виписки зi справи й заявляти клопотання про доповнення слiдства. Оголошення про закiнчення слiдства i пред'явлення матерiалiв справи для ознайомлення оформляються протоколом (ст.217 КПК).

Пiсля того, як слiдчий ознайомив потерпiлого, цивiльного позивача i цивiльного вiдповiдача зi справою, вiн оголошуi обвинуваченому, що слiдство в його справi закiнчено й вiн маi право на ознайомлення з усiма матерiалами справи як особисто, так i з допомогою захисника, а також може заявити клопотання про доповнення попереднього слiдства. Якщо обвинувачений не виявив бажання мати захисника, йому пред'являються для ознайомлення всi матерiали справи.

Пiд час ознайомлення з ними обвинувачений вправi робити виписки з матерiалiв справи й порушувати клопотання. Про те, що обвинуваченому оголошено про закiнчення слiдства i що йому пред'явлено матерiали для ознайомлення зазначаiться в протоколi.

Слiдчий зобов'язаний роз'яснити обвинуваченому право заявити клопотання про розгляд його справи в судi першоi iнстанцii одноособово суддею чи колегiально судом у складi трьох осiб у випадках, передбачених законом (ч.РЖ СТ.218КПК).

Якщо в справi бере участь захисник, слiдчий надаi можливiсть ознайомитися з усiма матерiалами справи й захисниковi, про що складаi окремий протокол. При цьому пред`явлення матерiалiв справи маi бути вiдкладено до явки захисника, але не бiльше як на три днi.

У разi неможливостi для обраного обвинувачем захисника з'явитися в цей строк слiдчий маi право запропонувати обвинуваченому запросити iншого захисника або забезпечуi йому захисника. Обов'язок забезпечити участь захисника в такому випадку покладаiться на керiвника адвокатського об'iднання за мiсцем провадження справи.

Оплата працi захисника у випадку, коли вiн брав участь у попередньому слiдствi або судовому розглядi за призначенням та у разi звiльнення пiдозрюваного, обвинуваченого й пiдсудного вiд оплати юридичноi допомоги через iхню малозабезпеченiсть, проводиться за рахунок державного бюджету у розмiрi 1 мiнiмальноi заробiтноi плати за повний робочий день (лист Мiнiстерства юстицii i Мiнiстерства фiнансiв Украiни №12-90-162 вiд 1 березня 1996 р.). Вiдшкодування витрат в таких випадках може бути покладено на засудженого (ст.47КПК).

Матерiали попереднього слiдства пред`являються для ознайомлення пiдшитими й пронумерованими. Обвинуваченого й захисника не можна обмежувати в часi, потрiбному iм, щоб ознайомитися з усiма матерiалами справи. Однак, якщо обвинувачений i його захисник явно намагатимуться затягнути закiнчення справи, слiдчий вправi своiю мотивованою постановою визначити певний строк для ознайомлення з матерiалами справи. Така постанова пiдлягаi затвердженню прокурором (ч.5 i 6 ст.218 КПК).

7. Обвинувальний висновок. Пiсля виконання вказаних вище дiй i розв'язання клопотань, заявлених пiд час ознайомлення з матерiалами справи, слiдчий cкладаi обвинувальний висновок. Це тАУ завершальний документ попереднього розслiдування, в якому викладаються всi обставини справи, систематизуються докази, зiбранi в ходi розслiдування, формулюiться обвинувачення, даiться юридична квалiфiкацiя злочинних дiй обвинуваченого.

Обвинувальний висновок складаiться з описовоi i резолютивноi частин. В описовiй частинi зазначаються: обставини справи. В описовiй частинi зазначаються: обставини справи, як iх встановлено на попередньому слiдствi тАУ мiсце, час, способи, мотиви i наслiдки злочину, вчиненого кожним з обвинувачених, а також докази, якi зiбранi в справi, й вiдомостi про потерпiлого; показання кожного з обвинувачених по сутi пред`явленого йому обвинувачення, доводи, наведенi ним на свiй захист, i результати iх перевiрки; наявнiсть обставин, якi обтяжують та пом`якшують його вiдповiдальнiсть. При посиланнi на докази обов'язково зазначаються аркушi справи.

У резолютивнiй частинi наводяться вiдомостi про особу кожного з обвинувачених, коротко викладаiться суть пред'явленого обвинувачення iз зазначенням статтi кримiнального закону, який передбачаi даний злочин. Обвинувальний висновок пiдписуi слiдчий iз зазначенням мiсця i часу його складання (ст.223 КПК).

До обвинувального висновку додаються: список осiб, що пiдлягають виклику в судове засiдання, iз зазначенням iхньоi адреси й аркушiв справи, де викладенi iхнi показання або висновки; довiдка про рух справи та про застосування запобiжного заходу iз зазначенням часу й мiсця тримання пiд вартою кожного з обвинувачених, якщо вони заарештованi; довiдки про речовi докази, цивiльний позов, заходи вжитi по забезпеченню цивiльного позову i можливоi конфiскацii майна; довiдка про судовi витрати в справi за час попереднього слiдства з посиланням на вiдповiднi аркушi справи (ст. 224 КПК).

Пiсля того, як обвинувальний висновок складено й пiдписано, слiдчий направляi справу прокуроровi.

Одержавши вiд органу попереднього слiдства справу з обвинувальним висновком, прокурор забов`язаний перевiрити чи мала мiсце подiя злочину; чи мiстить дiяння, яке ставиться у вину обвинуваченому, склад злочину; чи немаi в справi обставин, що тягнуть за собою ii закриття, чи пред`явлено обвинувачення щодо всiх установлених злочинних дiй обвинуваченого; чи притягнутi як обвинуваченi всi особи, викритi у вчиненнi злочину; чи правильно квалiфiковано дii обвинуваченого за статтями кримiнального закону; чи додержано вимог закону при складаннi обвинувального висновку; чи правильно обрано запобiжний захiд; чи вжито заходiв для забезпечення вiдшкодування збиткiв, заподiяних злочином, i можливоi конфiскацii майна; чи виявлено причини та умови, що сприяли вчиненню злочину, й чи вжито заходiв до iх усунення; чи додержано пiд час провадження дiзнання або попереднього слiдства всiх iнших вимог КПК.

Перевiривши справу з обвинувальним висновком, прокурор:

- затверджуi обвинувальний висновок або складаi новий обвинувальний висновок;

- повертаi справу слiдчому зi своiми письмовим вказiвками для провадження додаткового розслiдування;

- закриваi справу, склавши про це постанову;

- складаi постанову, в який зазначаi змiни, що вносяться до обвинувального висновку.

Пiсля затвердження обвинувального висновку або складання нового обвинувального висновку прокурор направляi справу до суду, якому вона пiдсудна, й повiдомляi суд про те, чи вважаi вiн за потрiбне пiдтримувати державне обвинувачення. Одночасно з цим прокурор повiдомляi обвинуваченого, до якого суду направлена справа.

8. Висновок.

Практика органiв попереднього розслiдування показуi, що законодавство, що регламентуi повноваження органiв дiзнання по здiйсненню невiдкладних слiдчих дiй, потребi удосконалення. У законi варто було б закрiпити загальне правило, вiдповiдно до якого органам дiзнання давалося б право робити слiдчi дii по встановленню i закрiпленню слiдiв злочину, що виявляться невiдкладними в конкретнiй справi, тому що не можна заздалегiдь визначити, якi дii виявиться невiдкладними у тому або iншому випадку. Зрозумiло, мова йде про тi слiдчi дii, що спрямованi на пошук, збирання та закрiплення доказiв по гарячих слiдах.

Вместе с этим смотрят:

"Заказные" убийства и их предупреждение

"Зеленые", как субъект мировой политики

"Земледельческий закон" Византии, система хозяйства, формы собственности и аренды византийской общины

"Присвоение" и "растрата": сущность и признаки

"Русская Правда" как памятник Древнерусского права