Контрольна по госпправу
МРЖНРЖСТЕРСТВО ОСВРЖТИ РЖ НАУКИ УКРАРЗНИ
УКРАРЗНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНРЖВЕРСИТЕТ ВОДНОГО ГОСПОДАРСТВА ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ
КАФЕДРА ПОЛРЖТОЛОГРЖРЗ
з дисциплiни тАЬГосподарське законодавствотАЭ
студента 4-го курсу 1-i групи
заочного факультету
спецiальностi 6.050107 тАЬЕкономiка пiдприiмстватАЭ
shura19@yandex.ru
(номер залiковоi книжки тАУ)
Викладач:
Рiвне тАУ 2002
ЗМРЖСТ
Вступ ....................................................................... стор. 3
Теоретична частина
1. Тема 1. Питання 5.Система господарського права i господарського законодавства. стор. 3
2. Тема 5. Питання 1. Характеристики правового статусу бiржi.................. стор. 8
3. Тема 6. Питання 4.Порядок кредитування господарюючих субтАЩiктiв банками.... стор. 11
Практична частина
Ситуацiя 3.................................................................. стор. 15
Список лiтератури ......................................................... стор. 16
ВСТУП
Поняття господарства може спiвпадати з поняттям виробництво i економiка, якщо за межi господарського виробництва винести майновi i немайновi вiдносини, повтАЩязанi з веденням домашнього господарства (вiдносини мiж членами сiмтАЩi). Господарське право зосереджуi увагу на вiдносинах, що виникають мiж юридичними особами, iх органами управлiння, державними субтАЩiктами пiдприiмницькоi дiяльностi.
Предметом цих вiдносин в процесi господарськоi дiяльностi i чисельнi органiзацiйнi та майновi вiдносини, що виникають i реалiзуються мiж юридичними особами незалежно вiд iх форм власностi; мiж ними та органами державного управлiння або вiдносини мiж органами управлiння.
Господарське право, як i будь-яку iншу юридичну дисциплiну, можна визначити насамперед за предметною ознакою, тобто за сукупнiстю суспiльних вiдносин, що регулюються нормами господарського права. З цiii точки зору господарське право - система норм, якi регулюють господарськi вiдносини, тобто вiдносини, в якi вступають органiзацii, пiдприiмцi у процесi своii господарськоi дiяльностi. Господарськi вiдносини у сферi економiки Украiни становлять предмет господарського права.
У сферi економiки виникають i функцiонують рiзноманiтнi вiдносини, пов'язанi з господарською дiяльнiстю. Зокрема, держава здiйснюi функцii загального управлiння економiкою, З ц виробництва, науки i технiки; економiчнi зв'язки в галузi будiвництва; транспортнi вiдносини; експедиторськi операцii; надання рiзноманiтних послуг; банкiвськi (кредитнi, розрахунковi та iн.) операцii.
Законодавство про нормативнi документи (технiчнi норми) та умови iх застосування. Воно в основному представлене декретами Кабiнету Мiнiстрiв: "Про державний нагляд за додержанням стандартiв, норм i правил та вiдповiдальнiсть за iх порушення" вiд 8 квiтня 1993 р., "Про стандартизацiю i сертифiкацiю" вiд 10 травня 1993 р/, а також Законом Украiни "Про державне регулювання видобутку i використання дорогоцiнних металiв i дорогоцiнного камiння та контроль за операцiями з ними" вiд 18 листопада 1997 р. та Законом Украiни "Про метрологiю та метрологiчну дiяльнiсть" вiд 11 лютого 1998 р.
Законодавство про арбiтражнi суди та арбiтражний процес визначаi органiзацiю та дiяльнiсть арбiтражного суду - незалежного органу у вирiшеннi всiх господарських спорiв, що виникають мiж юридичними особами, державними та iншими органами, а також органiзацiю та дiяльнiсть мiжнародного комерцiйного арбiтражу (третейського суду) щодо розв'язання спорiв, якi виникають при здiйсненнi зовнiшньоторговельних та iнших видiв мiжнародних економiчних зв'язкiв.
Господарське законодавство це сукупнiсть правових актiв, що мiстять даннi норми. Джерела: 1 блок (Конституцiя, Конституцiйний договiр, акти референдумiв), 2 блок (мiжнароднi акти i закони Украiни, Укази президента щодо економiчних реформ, Декрети Кабiнету Мiнiстрiв, Постанови Верховноi Ради Украiни), 3 блок (Укази президента Украiни), 4 блок (Закони Автономноi республiки Крим), 5 блок (Постанови Верховноi Ради республiки Крим), 6 блок (Постанови Кабiнету Ради Мiнiстрiв Украiни i Постанови Ради Мiнiстрiв СРСР), 7 блок (Рiшення мiсцевих органiв самоврядування), 8 блок (Вiдомчi та iншi акти), 9 блок (Локальнi акти).
Норми господарського права як загальнi правила поведiнки суб'iктiв господарських вiдносин функцiонують завдяки своiй нормативнiй формi - формi нормативних актiв. Саме у формi нормативних актiв норми господарського права приймаються, вивчаються i застосовуються, тобто функцiонують як загальнi обов'язковi правила господарювання. Вiдповiдно господарське законодавство загалом можна визначити як систему нормативних актiв, якi згiдно iз законом i iнституцiйними джерелами господарського права. Основними джерелами господарського права i саме закони та iншi нормативнi акти. Такi форми права, як звичай, судовий прецедент, у цiй сферi застосовуються рiдко.
Згiдно з першим визначенням предметом господарського законодавства i господарськi вiдносини у спецiальному розумiннi, тобто вiдносини мiж органiзацiями щодо виробництва i реалiзацii (поставки, купiвлi-продажу, мiни) продукцii, вiдносини у капiтальному будiвництвi, вiдносини у закупiвлi сiльськогосподарськоi продукцii в аграрних товаровиробникiв (агропiдприiмств та фермерських господарств), вiдносини органiзацiй усiх видiв транспорту з клiiнтами та мiж собою, вiдносини у державному страхуваннi, зовнiшньоекономiчнiй дiяльностi, плановi та господарсько-процесуальнi вiдносини. Це точка зору представникiв теорii господарського права. Згiдно з нею господарське законодавство являi собою самостiйну галузь - систему нормативних актiв, правила яких регулюють господарськi вiдносини щодо органiзацii i здiйснення господарськоi дiяльностi в галузi суспiльного виробництва та обiгу. [Л - 6]
Друге визначення предмета господарського законодавства формулюiться не за предметом регулювання ("господарськi правовiдносини"), а за "критерiiм адресата" - за вiдношенням нормативних актiв до народного господарства, адресуванням iх цьому об'iктовi (а не господарюючим суб'iктам майнових вiдносин).
Згiдно з цим визначенням господарське законодавство i сукупнiстю нормативних актiв, якi регулюють усi, а не тiльки господарськi, правовiдносини у народному господарствi. Таке визначення термiна "господарське законодавство" узагальнюi адресоване економiцi цивiльне (насправдi господарське), трудове, фiнансове, земельне, екологiчне та iншi окремi системи законодавства. Тобто це безмежно широка "суперсистема" законодавства ("безмежний нормативний масив"). Прихильники цiii теорii називають господарське законодавство не галуззю, а "нормативним масивом" - термiном, змiстовно-понятiйнi межi якого з'ясувати важко. Вiн охоплюi всi нормативнi акти, якi так чи iнакше стосуються народного господарства. Враховуючи, що i суто господарсько-правових актiв у нас дуже багато, наукова цiннiсть цiii теорii досить сумнiвна.
Ознаки та особливостi господарського законодавства, однiiю з яких i комплексний змiст основних нормативних актiв, бiльш повно характеризують цю галузь законодавства. Переважна бiльшiсть нормативних актiв господарського законодавства включаi норми двох i бiльше галузей права.
Другою ознакою i особливiстю господарського законодавства i те, що воно включаi в себе одногалузевi акти господарського (цивiльного) законодавства. Такими слiд вважати Положення про поставки продукцii виробничо-технiчного призначення та Положення про поставки товарiв народного споживання. Вони одногалузевi, бо регулюють вiдносини щодо укладання та виконання вiдповiдних господарських договорiв.
Завершуючи розгляд цього питання, слiд зазначити, що поняття "господарське законодавство" охоплюi як господарськi закони у власному значеннi, так i iншi нормативнi акти з питань господарськоi життiдiяльностi. Це законодавство включаi в себе i так зване вiдомче господарське законодавство. До вiдомчих нормативних актiв належать у такому разi тi, що мають нормативну силу стосовно прав та обов'язкiв суб'iктiв господарських вiдносин. Це нормативнi акти мiнiстерств, державних комiтетiв, iнших органiв виконавчоi влади, якi здiйснюють державне управлiння економiкою.
До господарського законодавства належать також нормативнi акти, якi в теорii права називають локальними, або статутними. Це статути i установчi договори пiдприiмств, господарських товариств, господарських об'iднань, положення про структурнi пiдроздiли пiдприiмств, у тому числi вiдокремленi (фiлii, представництва, вiддiлення). Сукупнiсть цих нормативних актiв з юридичноi точки зору i своiрiдним елементом господарського законодавства. [Л - 7]
По-перше, зазначенi акти приймаються (затверджуються), як правило, тими суб'iктами, статутнi процедури функцiонування яких вони регулюють, тобто пiдприiмствами (щодо державних пiдприiмств дii порядок затвердження iхнiх статутiв уповноваженими на це органами), товариствами, концернами, корпорацiями, асоцiацiями тощо. Звiдси джерелом юридичноi сили статутiв, установчих договорiв тощо i нормотворчi повноваження саме цих осiб як основаних на законi соцiальних iнститутiв. Межi таких повноважень визначенi законом, тобто статутне право ТСрунтуiться на законi. По-друге, за колом осiб такi акти i суб'iктними", тобто поширюються лише на тих суб'iктiв, що iх прийняли. Звiдси визначення локальнi.
Вимоги до правових актiв господарювання. Акти господарських субтАЩiктiв це дiя органiв, що здiйснюi управлiнськi функцii в процесi господарськоi дiяльностi, спрямованi на прийняття в межах своii компетенцii рiшень щодо встановлення змiни або припинення господарських вiдносин.
Вимоги до актiв:
1. Загальнi - згiдно чинного законодавства Украiни учасники господарських вiдносин повиннi приймати акти в межах своii компетенцii, у вiдповiдностi до закону, в певному порядку, по встановленiй формi.
2. Спецiальнi - встановлюються до певних груп господарських актiв, якi регулюють конкретнi господарськi вiдносини.
3. Органiзацiйно-технiчнi - це вимоги до самоi технологii прийняття рiшень в сферi господарськоi дiяльностi, до змiсту i якостi рiшення. Це вимоги до процедури пiдготовки i прийняття рiшень тАУ чiткiсть, яснiсть, конкретнiсть. [Л - 1]
Якщо акт прийнятий субтАЩiктом iгноруi вимоги передбаченi чинним законодавством, то вiн може бути визнаний неiстотним (акти що не породжують для учасникiв господарських вiдносин юридичних наслiдкiв) чи спiрним (акти, що в певному вiдношеннi не вiдповiдають вказаним вимогам).
Визначення нормативного акта господарського законодавства ТСрунтуiться на загальнотеоретичному поняттi "нормативний акт".
Нормативний акт господарського законодавства являi собою офiцiйний письмовий документ компетентного органу держави, який i джерелом норм господарського права, тобто встановлюi (змiнюi) або припиняi норми господарського права.
Норма господарського права - це елемент системи комплексноi галузi господарського права. Нормативний акт дii як елемент зовнiшньоi форми господарського права, елемент комплексноi галузi господарського законодавства.[Л - 2]
З цього визначення випливають двi основнi ознаки нормативного акта господарського законодавства. Перша стосуiться змiсту, за яким нормативний акт i офiцiйним джерелом правовоi iнформацii про чиннi норми права у сферi господарськоi дiяльностi. Друга ознака стосуiться форми. Нормативний акт - це юридично-технiчна форма встановлення, опублiкування i застосування норм господарського права.
Щоб забезпечити доступ до законодавчих та iнших нормативних актiв усiм громадянам, держава забезпечуi видання цих актiв масовими накладами у найкоротшi строки пiсля набрання ними чинностi. Ця норма Закону, на жаль, виконуiться не належним чином, особливо щодо пiдзаконних актiв господарського законодавства.
Поняття нормативного акта господарського законодавства багатозначне. Воно визначаi рiзноманiтнi щодо юридичноi сили, форми i сфер дiй нормативнi акти. Тому iх класифiкують на види шляхом визначення актiв господарського законодавства за двома основними критерiями: юридичною силою актiв та змiстом норм господарського права, якi вони встановлюють.
Тема 5. Питання 1. Характеристики правового статусу бiржi.
Згiдно з Законом "Про товарну бiржу" товарна бiржа i органiзацiiю, що обтАЩiднуi юридичних i фiзичних осiб, якi здiйснюють виробничу i комерцiйну дiяльнiсть, i маi за мету надання послуг в укладеннi бiржових угод, виявлення товарних цiн, попиту i пропозицiй товарiв, вивчення, упорядкування i полегшення товарообороту i пов'язаних з ним торговельних операцiй [стаття 1 ЗУ тАЬПро товарну бiржу].
Правову основу дiяльностi фондовоi бiржi становить Закон Украiни "Про цiннi папери i фондову бiржу" вiд 18 червня 1991 p., iншi акти законодавства Украiни, статут та правила фондовоi бiржi.
Фондова бiржа створюiться у формi акцiонерного товариства (закритого або вiдкритого) не менш як 20 засновниками - торговцями цiнними паперами (банками, акцiонерними товариствами, статутний фонд яких сформовано за рахунок виключно iменних акцiй, та iншими товариствами, для яких операцii з цiнними паперами i виключним видом iхньоi дiяльностi). Засновники повиннi мати дозвiл на здiйснення комерцiйноi i комiсiйноi дiяльностi з цiнними паперами. Частка статутного фонду, що належить одному акцiонеру - торговцю цiнними паперами, не може перевищувати 5 вiдсоткiв.
Реiструються фондовi бiржi вiдповiдно до Положення про реiстрацiю фондових бiрж та торговельно-iнформацiйних систем i регулювання iх дiяльностi, затвердженого наказом Державноi комiсii з цiнних паперiв i фондового ринку вiд 15 сiчня 1997 р.
Перелiк документiв, що подаються на реiстрацiю до Державноi комiсii, вмiщено в п. 28 зазначеного Положення. Рiшення про видачу Свiдоцтва про реiстрацiю фондовоi бiржi (або про вiдмовi у видачi - за наявностi пiдстав) приймаiться не пiзнiше 30 календарних днiв з дня одержання передбачених Положенням документiв.
Фондова бiржа набуваi прав юридичноi особи з моменту ii реiстрацii. Пiдставою здiйснення дiяльностi фондовою бiржею i Свiдоцтво про реiстрацiю фондовоi бiржi, яке видаiться термiном на 2 роки i дii на всiй територii Украiни. Продовження термiну дii Свiдоцтва здiйснюiться у порядку, встановленому для його одержання.
Статут та правила фондовоi бiржi затверджуються ii вищим органом - зборами акцiонерiв.
У статутi фондовоi бiржi визначаються:
1) ii найменування i мiсцезнаходження;
2) найменування i мiсцезнаходження засновникiв;
3) розмiр статутного фонду;
4) умови i порядок прийняття в члени i виключення з членiв фондовоi бiржi;
5) права та обов'язки членiв фондовоi бiржi;
6) органiзацiйна структура;
7) компетенцiя i порядок створення керiвних органiв;
8) порядок i умови вiдвiдування фондовоi бiржi;
9) порядок i умови застосування санкцiй, встановлених фондовою бiржею;
10) порядок припинення дiяльностi.
У статутi можуть передбачатися iншi положення, що стосуються створення i дiяльностi фондовоi бiржi.
Правила фондовоi бiржi i локальним нормативним актом, що регламентуi ii дiяльнiсть, пов'язану з торгiвлею цiнними паперами. У зв'язку з цим правила повиннi передбачати:
1) види угод, що укладаються на фондовiй бiржi;
2) порядок торгiвлi на фондовiй бiржi;
3) умови допуску цiнних паперiв на фондову бiржу;
4) умови i порядок передплати на цiннi папери, що котируються на фондовiй бiржi;
5) порядок формування цiн бiржового курсу та iх публiкацii;
6) обов'язки членiв бiржi щодо ведення облiку та iнформацii, внутрiшнiй розпорядок роботи комiсiй фондовоi бiржi, порядок iх дiяльностi;
7) систему iнформацiйного забезпечення фондовоi бiржi;
8) види послуг, що надаються фондовою бiржею, i розмiр плати за них;
9) правила ведення розрахункiв на фондовiй бiржi;
10) iншi положення, що стосуються дiяльностi фондовоi бiржi.
Законодавство передбачаi особливi умови припинення дiяльностi фондовоi бiржi, ii дiяльнiсть припиняiться у тому разi, коли число членiв бiржi стаi меншим за 10. Якщо у фондовiй бiржi залишилося 10 членiв, ii дiяльнiсть припиняiться у разi неприйняття нових членiв протягом шести мiсяцiв.
Оскiльки фондова бiржа i акцiонерним товариством, ii дiяльнiсть припиняiться вiдповiдно до законодавства Украiни про господарськi товариства.
Отже, бiржа i господарською органiзацiiю, яка виконуi певнi, а саме ринковi регулятивнi (органiзацiйнi та економiчнi), функцii в економiцi завдяки виявленню курсу товарних цiн, попиту i пропозицii. Основна ii мета - сприяти зведенню в одному мiсцi (на бiржi) попиту i пропозицii на певнi товари, обслуговування iх обiгу. Це характеризуi бiржу як економiчну категорiю.
Залежно вiд предмета дiяльностi i фондовi i товарнi бiржi.
Фондова бiржа - це бiржа, що оперуi цiнними паперами, тобто грошовими документами, що засвiдчують право володiння або вiдносини позики, визначають взаiмовiдносини мiж особою, яка iх випустила, та iх власником i передбачають, виплату доходу у виглядi дивiдендiв або процентiв, а також можливiсть передачi грошових та iнших прав, що випливають з цих документiв, iншим особам.
О6'iктами операцiй фондовоi бiржi i акцii; облiгацii республiки, мiсцевих позик i пiдприiмств; казначейськi зобов'язання республiки; ощаднi сертифiкати, векселi.
Поняття правове становище i дiяльнiсть фондовоi бiржi регулюються роздiлом II "Фондова бiржа" Закону Украiни "Про цiннi папери i фондову бiржу".
Фондова бiржа тАФ це органiзацiйно оформлений, постiйно дiючий ринок, на якому здiйснюiться торгiвля цiнними паперами.
3 точки зору правового становища фондова бiржа являi собою пiдприiмство у формi акцiонерного товариства, яке зосереджуi в собi попит i пропозицiю цiнних паперiв, сприяi формуванню iх бiржового курсу.
Товарнi бiржi класифiкуються на види залежно вiд ряду пiдстав.
Так, залежно вiд характеру асортименту товару товарнi бiржi подiляються на: вузькоспецiалiзованi (предметом торгiвлi i один вид товарiв); спецiалiзованi (предметом бiржовоi торгiвлi i однотипнi групи товарiв); унiверсальнi (предметом торгiвлi i широкий асортимент товарiв).
Залежно вiд характеру бiржових угод видiляють: бiржi реального товару, на яких предметом купiвлi-продажу i реальний товар (як вироблений, так i намiчений для виготовлення); ф'ючерснi, на яких здiйснюiться торгiвля не реальними товарами, а контрактами на них; опцiоннi, предметом торгiв на яких i тiльки права на купiвлю або продаж реальних товарiв або контрактiв на них у наступному перiодi; комплекснi, на яких укладаються угоди щодо реального товару, ф'ючерснi та опцiоннi угоди.
Залежно вiд ступеня вiдкритостi (можливостi участi в торгах) товарнi бiржi подiляються на вiдкритi (публiчнi), на яких, крiм членiв бiржi, в бiржових операцiях можуть брати участь i вiдвiдувачi торгiв (постiйнi i разовi), та закритi, на яких право участi в бiржових торгах i укладання бiржових угод мають лише члени даноi товарноi бiржi.
Функцii, права та обов'язки бiржi.
Функцii бiржi випливають насамперед, з поняття цiii спецiальноi господарськоi органiзацii, а саме:
тАФ товарна бiржа виконуi функцiю товаророзподiльчого каналу або механiзму, завдяки якому товар розподiляiться мiж споживачами за реальною цiною;
тАФ товарна бiржа i свого роду господарюючим субтАЩiктом, який органiзовуi ринок. Тому ii ще називають органiзованим ринком. Вона створюi необхiднi умови учасникам бiржових торгiв у iх проведеннi. На бiржi здiйснюються купiвля-продаж i обмiн товарноi маси, що характеризуiться взаiмозамiнюванiстю i не потребуi додаткового узгодження технiчних характеристик. Продукцiя, що надходить на бiржу, маi вiдповiдати стандартам;
тАФ товарна бiржа тАФ це мiсце, де узгоджуються попит i пропозицiя на певний бiржовий товар;
тАФ товарна бiржа i регулятором цiн. Завдяки коливанню бiржового попиту i бiржовоi пропозицii тут не може бути державного регулювання цiн;
тАФ товарна бiржа стабiлiзуi цiни на бiржовий товар. Функцiя стабiлiзацii цiн здiйснюiться через механiзм бiржовоi спекуляцii або гри на пiдвищення i зниження цiн;
тАФ бiржа i мiсцем так званого "бiржового котирування" цiн. Бiржове котирування тАФ це реiстрацiя бiржовими органами курсiв цiн, що виникають стихiйно, на окремi бiржовi товари (цiнi папери) з урахуванням укладених бiржових угод;
тАФ бiржа здiйснюi збирання i обробку ринковоi iнформацii, тобто i iнформацiйним центром ринку щодо виробництва бiржового товару, динамiки попиту на товари, цiн на бiржових та iнших ринках тощо. Бiржа забезпечуi iнформацiйне обслуговування своiх клiiнтiв;
тАФ товарна бiржа розробляi товарнi стандарти, встановлюi сорти товарiв, реiструi марки фiрм, допущених до бiржовоi торгiвлi;
тАФ товарнi бiржi виконують арбiтражнi функцii тобто розглядаi спори мiж членами бiржi, а також мiж членами бiржi та iх контрагентами. Рiшення арбiтражноi комiсii бiржi i обов'язковими i мають силу виконавчого документа.
Вiдповiдно до викладених функцiй товарнi бiржi дiють за певними принципами, користуються правами та несуть встановленi законом обов'язки.
Принципами дiяльностi бiрж i: рiвноправнiсть учасникiв бiржових торгiв; застосування вiльних (ринкових) цiн; публiчне проведення бiржових торгiв. [стаття 2 ЗУ тАЬПро товарну бiржутАЭ]
Товарна бiржа маi право [стаття 3 ЗУ тАЬПро товарну бiржутАЭ]:
тАФ встановлювати вiдповiдно до чинного законодавства власнi правила бiржовоi торгiвлi та бiржового арбiтражу, якi i обов'язковими для всiх учасникiв торгiв;
тАФ створювати пiдроздiли 6iржi та затверджувати положення про них;
тАФ розробляти з урахуванням державних стандартiв власнi стандарти i типовi контракти;
тАФ зупиняти на деякий час бiржову торгiвлю, якщо цiни бiржових угод протягом дня вiдхиляються бiльше, нiж на визначений бiржовим комiтетом (радою бiржi) розмiр;
тАФ встановлювати вступнi та перiодичнi внески для членiв бiржi, плату за послуги, що надаються бiржею;
тАФ встановлювати iншi грошовi збори;
тАФ встановлювати i стягувати вiдповiдно до статуту бiржi плату за реiстрацiю угод бiржi та бiржових правил;
тАФ засновувати арбiтражнi комiсii для вирiшення спорiв у торговельних угодах;
тАФ укладати мiж бiржовi угоди з iншими бiржами, мати своiх представникiв на них;
тАФ вносити в державнi органи пропозицii з питань, що стосуються бiржовоi дiяльностi ;
тАФ видавати бiржовi бюлетенi, довiдники та iншi iнформацiйнi та рекламнi видання;
тАФ здiйснювати iншi функцii, передбаченi статутом бiржi.
Товарна бiржа, зокрема, забезпечуi створення необхiдних умов для бiржовоi торгiвлi, регулювання бiржових операцiй, регулювання цiн на пiдставi спiввiдношення попиту та пропозицii на товари, що обертаються на бiржi. Бiржа зобов'язана надавати органiзацiйнi та iншi послуги членам i вiдвiдувачам бiржi, здiйснювати збiр, обробку i поширення iнформацii, пов'язаноi з контАЩюнктурою ринку. [стаття 4 ЗУ тАЭПро товарну бiржутАЭ]
Тема 6. Питання 4.Порядок кредитування господарюючих субтАЩiктiв банками.
У юридичнiй лiтературi пiд кредитними правовiдносинами розумiють всi кредитнi вiдносини, що виникають при наданнi (передачi, використаннi i поверненнi) грошових коштiв або iнших речей, визначених родовими ознаками, на умовах повернення.
Стаття 1 Закону Украiни "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" визначаi банкiвський кредит як будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантiя, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмiн на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованоi суми, а також на зобов'язання на сплату процентiв та iнших зборiв з такоi суми.
Положенням про кредитування, затвердженим постановою Правлiння Нацiонального банку Украiни вiд 28 вересня 1995 р. № 246i, кредит визначаiться як позичковий капiтал банку у грошовiй формi, що передаiться у тимчасове користування на умовах забезпеченостi повернення, строковостi, платностi та цiльового характеру використання. Кредитна операцiя - це договiр щодо надання кредиту, який супроводжуiться записами за банкiвськими рахунками, з вiдповiдним вiдображенням у балансах кредитора та позичальника.
Форму кредитного договору затверджено постановою Правлiння НБУ вiд 28 вересня 1995 р. як додаток до Положення про кредитування.
На практицi порядок розгляду й ухвалення рiшення про видачу кредитiв, контролю за виконанням умов кредитного договору i договорiв на забезпечення, змiну початкових умов i порядок погашення кредиту i процесом, що складаiться з наступних етапiв:
Перший етап: попереднiй вiдбiр та аналiз клiiнтiв на отримання кредиту.
Другий етап: вивчення кредитоспроможностi клiiнта.
Третiй етап: розробка умов кредитування, пiдготовка та укладення кредитного договору.
Четвертий етап: банкiвський контроль за виконанням умов кредитного договору.
ПтАЩятий етап: погашення кредиту.
У сучасних умовах суб'iктам, що хазяюють, дозволяiться звертатися за одержанням кредитiв в iншi заснування банкiв, тобто не за мiсцем перебування iх основного розрахункового рахунка.
У цьому випадку пiдприiмство повинне представити в iнше заснування банку обране iм для одержання позички в письмовому видi кредитну заявку наступного змiсту (з цього починаiться перший етап):
В· повне i скорочене найменування пiдприiмства-позичальника з вказiвкою форми власностi, способу формування капiталу, складу структурних пiдроздiлiв i фiлiй;
В· юридична адреса пiдприiмства;
В· найменування заснування банку, де вiдкритий розрахунковий рахунок;
В· найменування засновникiв;
В· ким i коли зареiстроване пiдприiмство;
В· основнi види дiяльностi;
В· бiзнес-план (чи протокол намiрiв);
В· розмiр статутного капiталу, у тому числi оплаченого;
В· балансова вартiсть майна, що знаходиться у власностi пiдприiмства, у тому числi основнi й оборотнi фонди, з них закладенi чи застрахованi;
В· мета i сума кредиту, що проситься;
В· бажанi умови одержання кредиту (термiн, процентна ставка, порядок погашення: разовий, поетапний, передбачуванi види забезпечення);
В· прiзвища керiвникiв пiдприiмства й економiчних служб, що мають право пiдпису на банкiвських документах. [Л - 10]
Одночасно з кредитною заявкою пiдприiмство-позичальник повинне представити у банк свiй статут i баланс, нотарiально завiрений, а також iншi статистичнi данi, що засвiдчують разом з балансом суди про його платоспроможнiсть i прибутковiсть, копiю установчого договору, свiдчення про реiстрацiю, картку з зразком пiдпису перших облич i печатку пiдприiмства.
Тiльки при наявностi повного пакета документiв, необхiдного для розгляду питання про надання кредиту, скласти уявлення про склад i стан майна органiзацii (будинкiв; споруджень; устаткування), у тому числi про наявнiсть, склад, схороннiсть i умовах збереження переданого в заставу майна; вивчити стан i органiзацiю бухгалтерського i складського облiку; провести перевiрку даних, наданих позичальником у бiзнес-планi;
При звертаннi клiiнта в банк iз кредитною заявкою, в обов'язковому порядку спiвробiтники банку роблять попередню перевiрку позичальника з виiздом на мiсце, про що складаiться акт перевiрки. Вiн пiдписуiться уповноваженими особами з боку позичальника й особами, що здiйснюють перевiрку з боку банку. У ходi перевiрки позичальника необхiдно:
В· скласти уявлення про склад i стан майна органiзацii (будинкiв; споруджень; устаткування), у тому числi про наявнiсть, склад, схороннiсть i умовах збереження переданого в заставу майна;
В· вивчити стан i органiзацiю бухгалтерського i складського облiку;
В· провести перевiрку даних, наданих позичальником у бiзнес-планi;
В· перевiрити книгу застави, що повинна мiстити данi про умови застави майна i про всi операцii, що волочуть змiну чи складу натуральноi форми закладеного майна, включаючи iхню переробку. [Л - 10]
При наявностi в банку вiльних ресурсiв i позитивних результатiв аналiзу представленоi документацii на одержання кредиту клiiнту пропонуiться оформити кредитний договiр. З цього моменту починаiться другий етап.
Аналiз платоспроможностi проводиться як по позичальнику, так i по його поручителю. На пiдставi цього керiвник (чи кредитний комiтет) приймаi рiшення про надання кредиту.
У залежностi вiд кредитоспроможностi позичальника (кредитоспроможнiсть позичальника характеризуiться тАУ акуратнiстю при розрахунку по ранiше отриманих кредитах, його поточним фiнансовим становищем i перспективою змiни, здатнiстю, при необхiдностi мобiлiзувати кошти з рiзних джерел);
На цьому етапi кредитний iнспектор:
а)одержуi iнформацiю, отриману з iнших джерел затверджену перелiком безпосередньо вiд представника органiзацii-позичальника, засвiдчуючи особу керiвника i головного бухгалтера по паспортних даних i по установчих документах;
б) направляi:
- заявку у вiддiл керування ризиковими операцiями для складання висновку про благонадiйнiсть клiiнта;
- передаi установчi документи клiiнта, документи по кредитнiй угодi, забезпеченню i т.п. юрисконсульту для складання угоди;
в) проводить економiчний аналiз, користуючись наявною iнформацiiю, а саме:
В· матерiалами, отриманими безпосередньо вiд клiiнта;
В· матерiалами, що i в архiвi банку й у базах даних;
В· iнформацiiю, отриманою з iнших джерел. [Л - 5]
Диференцiацiя кредитування обумовлена необхiднiстю повернення виданих кредитiв i селекцiiю найбiльш надiйних позичальникiв. Як правило, банки не надають кредити ненадiйним позичальникам, тому що це зв'язано з пiдвищеним ризиком. Найбiльш високий ступiнь ризику характерний для прострочених кредитiв, що можуть викликати збитки. Тому банки не надають новi кредити при наявностi хронiчноi простроченоi заборгованостi в клiiнтiв.
Фактори, що можуть бути використанi при оцiнцi фiнансового становища, роздiляються на двi основнi категорii i представленi в розрахунок вищезгаданих фiнансових показникiв i аналiз кредитоспроможностi клiiнта виробляiться на основi внутрiбанкiвських методичних рекомендацiй з порядку визначення кредитоспроможностi позичальникiв. На пiдставi зробленого аналiзу робиться висновок про реальне фiнансове становище позичальника з погляду його здатностi повернути кредит у планований термiн.
Виробляiться оцiнка проекту, що кредитуiться:
1) мета кредиту (пiдтвердження кредиту, що проситься, вiдповiдними документами (контракти, договори постачання, i т.п.);
2) сума кредиту (обТСрунтованiсть наданоi кредитноi заявки у вiдношеннi суми кредиту, що проситься, оцiнка ступеня участi власних засобiв клiiнта у фiнансуваннi даноi угоди, зiставлення суми кредиту з оборотами по рахунках потенцiйного позичальника);
3) визначення реального джерела погашення кредиту (наявнiсть договорiв на реалiзацiю продукцii, що випускаiться, (товарiв, робiт, послуг) на весь перiод кредитування, iнших надходжень засобiв на рахунки позичальника в перiод кредитування);
4) аналiз наданого позичальником бiзнес-плану (вiдповiднiсть термiнiв погашення кредиту i вiдсоткiв по ньому, запропонованих клiiнтом, його реальним можливостям, вiрогiднiсть зазначених даних, iхнi зiставлення з даними за попереднi перiоди);
5) оцiнка пропонованого забезпечення. [Л - 1]
З моменту ухвалення позитивного рiшення Кредитного комiтету банку про надання кредиту починаiться четвертий етап тАУ етап пiдготовки i укладання кредитного i всiх зв'язаних з ним договорiв.
Кредитний договiр повинен мiстити основнi умови видачi кредиту: цiль, термiни, розмiр, процентну ставку, порядок погашення кредиту i вiдсоткiв по ньому, види забезпечення, обсяг iнформацii, наданоi позичальником у ходi виконання кредитного договору, права, обов'язки i вiдповiдальнiсть сторiн.
До умов кредитного договору можна вiднести: об'iкти кредитування; розмiр кредиту; умови видачi та погашення позички; процентнi ставки за користування кредитом та порядок сплати процентiв; умови здiйснення банкiвського контролю за використанням коштiв; способи забезпечення виконання зобов'язань за договором клiiнтом; майнова вiдповiдальнiсть за порушення умов договору тощо.
Пiсля вивчення кредитним працiвником наданих документiв i позитивного рiшення про видачу кредиту, що приймаiться керiвником банку, мiж банком i позичальником полягаi кредитний договiр у 3-х екземплярах, у якому вказуються: цiль i сума кредиту, умови його видачi i погашення, зобов'язання позичальника по забезпеченню зворотностi кредиту, розмiр процентноi ставки за кредит, пiдставу й умови його змiни, порядок сплати основного боргу i вiдсоткiв по кредиту, санкцii за невиконання чи часткове виконання зобов'язань сторiн за договором, можливiсть перевiрки цiльового використання кредиту, перелiк звiтних документiв i термiни iхнього представлення, а також iншi конкретнi умови.
Договiр по забезпеченню кредиту повинен мiстити вказiвку на форму i вид забезпечення, його склад, вартiсть, мiсце перебування, обов'язки i вiдповiдальнiсть сторiн, а також умови, визнанi iстотними вiдповiдно до чинного законодавства (розглянутi в другому роздiлi даноi роботи).
Пiсля закiнчення оформлення кредитного i всiх зв'язаних з ним договорiв, кредитний iнспектор запрошуi в банк осiб, уповноважених пiдписати цi документи з боку позичальника. Пiсля пiдписання позичальником, кредитний договiр i всi, зв'язанi з ним договори, пiдписуються вiд iменi банку.
Видача кредиту здiйснюiться на пiдставi розпорядження кредитного вiддiлу чи одноразово траншами (кредитна лiнiя) з вiдображенням заборгованостi на окремому позичковому рахунку.
З моменту видачi кредиту починаiться етап контролю чи монiторингу.
Поняттякредитного монiторингу мiстить у собi систему спостереження за погашенням кредитiв, розробку i вживання заходiв, що забезпечують рiшення цiii задачi.
Кредитний монiторинг заснований на декiлькох головних принципах. [Л - 10]
1. Необхiднiсть перiодичноi перевiрки (кожнi 30, 60 чи 90 днiв) усiх видiв кредитiв.
2. Ретельна розробка етапiв кредитного контролю для того, щоб забезпечити перевiрку всiх найважливiших умов по кожному кредиту, у тому числi:
В· вiдповiднiсть фактичних платежiв по кредиту розрахунковому;
В· якiсть i стан забезпечення по кредиту;
В· повноту вiдповiдноi документацii, можливiсть одержати у своi розпорядження забезпечення i юридичне право починати при необхiдностi судовi дii у вiдношеннi позичальника;
В· оцiнку змiн фiнансового становища i прогнози щодо збiльшення чи скорочення потреб позичальника в сумi кредиту;
В· оцiнку вiдповiдностi виданого кредиту кредитнiй полiтицi банку i стандартам, розробленим контролерами з боку регулювальних органiв у вiдношеннi кредитного портфеля банку.
3. Найбiльш часта перевiрка проблемних кредитiв, збiльшення частоти перевiрок за мiрою росту проблем, зв'язаних з конкретним кредитом.
4. Бiльш частi перевiрки кредитiв в умовах економiчного чи спаду появи значних проблем у тих галузях, у яких банк уклав значну частину своiх ресурсiв (наприклад, помiтна змiна податкового чи експортно-iмпортного законодавства; поява нових чи конкурентiв змiна технологiй, що вимагаi використання нових методiв виробництва i реалiзацii продукцii).
Важливим елементом кредитного монiторингу i внутрiшнiй аудит кредитних операцiй. Така перевiрка здiйснюiться (як негласно, так i вiдкрито) вiддiлом, пiдвiдомчим внутрiшньому аудитору банку. Аудитор знаходиться в безпосередньому адмiнiстративному пiдпорядкуваннi керiвника банку або особи, що його замiщаi.
Аудиторська перевiрка маi на метi визначити:
В· стан залишкiв засобiв на банкiвських рахунках по прострочених кредитах;
В· реальну ситуацiю з заб
Вместе с этим смотрят:
"Заказные" убийства и их предупреждение
"Зеленые", как субъект мировой политики
"Земледельческий закон" Византии, система хозяйства, формы собственности и аренды византийской общины
"Присвоение" и "растрата": сущность и признаки
"Русская Правда" как памятник Древнерусского права