НБУ-финансовый агент правительства

НБУ тАУ фiнансовий агент уряду

ЗМРЖСТ

Вступ. 4.

РЖ. Сутнiсть функцii НБУ, як банкiра i фiнансового агента уряду. 10.

1. Банкiвське обслуговування, як функцiя НБУ. 10.

2. Обслуговування внутрiшнього державного боргу. 17.

3. Обслуговування державного зовнiшнього боргу. 42.

4. Касове виконання державного бюджету. 51.

РЖРЖ. Нормативно-правовi основи дiяльностi Нацiонального банку Украiни. 61.

1. Нацiональний банк i банкiвська система Украiни. 64.

2. Роль нацiонального банку у зовнiшньоекономiчнiй дiяльностi

Украiни. 69.

3. Нацiональний банк i реформування украiнськоi економiки. 77.

РЖРЖРЖ. Операцii Нацiонального банку Украiни як фiнансового агента уряду.87.

1. Виконання держбюджету. 90.

2. Обслуговування внутрiшнього державного боргу. 99.

3. Обслуговування зовнiшнього державного боргу. 108.

4. Кредитування уряду. 126.

5. Банкiвське обслуговування уряду. 132.

Висновки. 147.

Лiтература . 152.

Вступ

На момент здобуття незалежностi Украiни в нiй був вiдсутнiй досвiд державотворення i ясне розумiння економiчноi ситуацii. Свою допомогу у створеннi моделi економiчних трансформацiй запропонували мiжнароднi фiнансовi iнституцii - Мiжнародний Валютний Фонд, Свiтовий Банк, РДвропейський банк реконструкцii i розвитку, розвиненi краiни свiту.

В них теж не було досвiду з ефективноi трансформацii на постсоцiалiстичних теренах. Керуючись лише зовнiшньою схожiстю ситуацii (неконкурентоспроможнiстю економiки), iноземнi експерти запропонували Украiнi неолiберальну модель розвитку економiки, яка була створена для слаборозвинених краiн. Хоча вже на той час авторитетнi економiсти, аналiзуючи досвiд проведення реформ в краiнах "третього свiту" Центральноi i Схiдноi РДвропи застерiгали вiд слiпого копiювання стандартних рецептiв мiжнародних фiнансових iнституцiй i пiдкреслювали, що успiху реформи досягали лише в краiнах, якi проводили власну економiчну полiтику i суттiво коригували курс, запропонований iноземними радниками.

Ця модель передбачала, що спочатку маi бути досягнута стабiлiзацiя економiки, а вже потiм - розпочатись економiчне зростання. Стабiлiзацiя ж передбачала повну лiбералiзацiю цiн i зовнiшньоi торгiвлi, суто монетаристський пiдхiд до боротьби з iнфляцiiю, ставку на саморегулюючу роль ринку, як на макро- так i на мiкрорiвнi економiки, заборону застосування захисту вiд негативного впливу недобросовiсноi конкуренцii, реалiзацiю прискореноi програми приватизацii, ставку на розвиток малого бiзнесу переважно у сферi торгiвлi.

Протягом останнiх рокiв реформатори в економiчному блоцi уряду намагалися виконувати рекомендацii iноземних радникiв (зокрема, з МВФ) i умови надання кредитiв МВФ, часто - навiть нехтуючи чинним законодавством. Наслiдками реалiзацii запропонованоi Украiнi моделi економiчного розвитку були неоднозначними. З одного боку - падiння обсягiв ВВП вiд 1991 до 1998 рокiв на 55,2 %, збiльшення питомоi ваги сировинних галузей до 50 % проти 21 % у 1990 р.; нелегальний вiдтiк капiталiв за межi Украiни, який на початок 1999 р. становив 8 млрд доларiв; скорочення капiталовкладень за роки незалежностi майже у 5 разiв; досягнення рiвнем бартеризацii економiчних взаiмин 40 % обсягу реалiзованоi продукцii; кредиторська заборогованiсть, яка на початок 1999 р. склала 153,6 млрд гривень; втрата значноi частини внутрiшнього ринку, який по окремих видах товарiв на 60-90 % заповнений iмпортною продукцiiю; зростання зовнiшнього боргу, величина якого на початок 1999 р. перевищила 12 млрд доларiв; падiння життiвого рiвня значноi частини громадян Украiни, до 50 % яких проживають за межею малозабезпеченостi; зростання iмпортноi залежностi Украiни вiд постачання продукцii стратегiчного характеру; вiдтiк i скорочення iнтелектуального наукового потенцiалу; поширення "тiньовоi економiки", корупцiя, кримiналiзацiя економiки i перетворення ii на об'iкт протиборства полiтичних сил, втрата зовнiшнiх ринкiв збуту украiнськоi продукцii.

Проте одночасно було немало зроблено i в частинi розбудови ринкових структур, приватизацii, становлення стабiльноi державноi валюти. Значна частина украiнських пiдприiмств перейшла на випуск конкурентоспроможноi продукцii. У 2001 роцi валовий внутрiшнiй продукт Украiни збiльшився у порiвняннi 2000 роком на 9%, темп приросту перевищено бiльш як в 1,5 раза. Збережено досягнутi у 2000 роцi високi темпи приросту обсягiв промислового (14,2% проти 13,2) i сiльськогосподарського виробництва (9,9 проти 9,8), здобуто iх прискорення у сферi iнвестування в основний капiтал (17,2 проти 14,4), обороту роздрiбноi торгiвлi (11,7 проти 6,9), будiвельноi дiяльностi (на 10,6 проти 1,6 %).

Прирiст споживчих цiн у 2001 роцi становив 6,1%, що вчетверо нижче минулорiчного показника (25,8%), та удвiчi нижче прогнозованого на початку року (12,3%).

У сiчнi - листопадi 2001 р. порiвняно з вiдповiдним перiодом 2000 р. обсяг зовнiшньоi торгiвлi товарами збiльшився на 14,2% i становив $ 29,2 млрд. дол.

В структурi експорту спостерiгаiться ряд позитивних змiн. Частка чорних металiв зменшилася з 35,1 до 30,9%, добрив - з 2,8 до 2,2%. З 2 до 0,9% зменшилась питома вага експорту нафти, газу, електроенергii. Натомiсть частка молока i молочних продуктiв збiльшилась з 0,9 до 1,7%, зернових культур - з 0,8 до 2,5%, паперу та картону - з 1,25 до 1,6%, iнструментiв - з 0,2 до 2,5%, машин, устаткування та механiзмiв - з 9,2 до 10,5%.

Нашi макроекономiчнi досягнення виглядають не надто стiйкими та переконливими саме через непослiдовнiсть у ринкових перетвореннях i сучасну недосконалiсть ринкових iнститутiв. Про нашi сьогодняшнi проблеми краще за iнших сказав вiдомий польський економiст Лешек Бальцерович:

ВлУ мене виникло таке враження, що чимало начебто iнтелiгентних людей перестають мислити, коли починають говорити про державу, ставлячись до неi так, буцiм вона i коморою необмежених засобiв, здатних розвтАЩязати усi проблеми. Тим часом, на державу треба дивитися як на важливий, але обмежений засiб. Адже обмеженими залишаються i термiн, i компетенцiя уряду та працедавцiв, обмеженi кiлькiсть, квалiфiкацiя та знання державних службовцiв, врештi скромними залишаються реальнi фiнансовi засоби, якими володii держава, бо вона маi iх стiльки, скiльки забираi в людей через рiзнi податкиВ».

В останнi роки НБУ (чи не iдина з наших державних установ) демонструi всi якостi локомотива i регулятора украiнськоi економiки. Вiн зумiв стати справжнiм ринковим iнститутом, що стiйко витримуi тиск з боку прибiчникiв Влсвiтлого вчораВ». Наведенi нижче дiаграми переконливо свiдчать про ефективну дiяльнiсть НБУ, яка знайшла вiдповiдну оцiнку у свiтовоi спiльноти.

Правлiння Нацiонального банку Украiни проаналiзувавши динамiку макроекономiчних i монетарних показникiв у сiчнi-травнi 2002 року, враховуючи фактичний iндекс споживчих цiн у травнi та його прогнозну оцiнку до кiнця 2002 року, а також з метою забезпечення стабiльностi грошово-кредитного ринку прийняло постанову вiд 04 червня 2002 року № 207, якою передбачено залишити розмiр облiковоi ставки у травнi 2002 року на рiвнi, що дiяв у травнi п. р. - 10 вiдсотка рiчних.

На практицi принципи лiберальноi економiки почали втiлюватися в Украiнi тiльки з кiнця 1999 р., коли за значноi пiдтримки законодавцiв до влади прийшов уряд, що вважався прозахiдним i рiшуче налаштованим на поглиблення i радикалiзацiю ринкових реформ. Однак у практичнiй дiяльностi новому складовi Кабмiну довелося зiткнутися з серйозними труднощами. Втiм, уряду Ющенка, який до призначення ПремтАЩром очолював НБУ, вдалось зробити досить багато.

У кредитно-грошовiй сферi було здiйснено повернення до полiтики стримування росту грошовоi маси та iнфляцii, що сприяло значному зниженню цiни кредитiв i iх доступностi для бiльшостi виробникiв. Витiснення з обiгу негрошових форм розрахункiв та перехiд до прозорого виконання реального бюджету дозволили суттiво покращити соцiально-економiчний стан краiни та ii населення.

ВлПромислова полiтикаВ» як така стала вiдсутньою, оскiльки Ющенко i його прихильники дотримуються тiii точки зору, що вiльний ринок самостiйно визначаi прiоритети економiчного розвитку. У зв'язку з цим, а також подальшою лiбералiзацiiю зовнiшньоi торгiвлi, продовжилось поглиблення депресii наукоiмних виробництв. Стимулювання експорту здiйснювалось шляхом переговорiв iз зовнiшньоторговельними партнерами про взаiмне скорочення торгових бар'iрiв.

Вiдбулось прискорення темпiв приватизацii i регуляторноi реформи, якi можуть принести успiх, якщо будуть спрямованi не на досягнення кiлькiсних показникiв, а на пiдвищення ефективностi управлiння власнiстю, систему корпоративного управлiння власнiстю i дiйового захисту прав акцiонерiв, а також залучення приватних капiталiв у народногосподарський обiг.

В квiтнi 2001 р. полiтичний маятник в Украiнi хитнувся. Новий уряд ще не наважився на значнi змiни кредитно-грошовоi полiтики, тому зростання макроекономiчних показникiв поки продовжуiться, хоча темпи його уповiльнилися. Проте намагання керувати економiкою в Влручному режимiВ» може зруйнувати нестiйкi позитивнi тенденцii. РЖ тут багато чого залежить вiд НБУ, який продовжуi лишатися справжнiм бастiоном ринкових перетворень. Тому актуальнiсть даноi роботи полягаi в розглядi функцiонування НБУ та його впливу на основнi показники економiки краiни.

Метою i завданням даноi роботи i аналiз дiяльностi Нацiонального банку Украiни як фiнансового агенту уряду та його впливу на макроекономiчнi показники i подальше реформування економiки.

Роздiл 1. Сутнiсть функцii НБУ, як банкiра i фiнансового агента уряду

1.1.Банкiвське обслуговування тАУ основна функцiя НБУ

Центральнi банки, вистуВнпаючи у ролi банкiра уряду, тiсно взаiмодiють з фiнансовими орВнганами. Вони спiвпрацюють як при вирiшеннi загальних питань монетарноi i фiскальноi полiтики, так i пiд час повсякденного виВнконання фiнансових операцiй.

Центральнi банки вiдiграють помiтну роль у касовому викоВннаннi державного бюджету. Суть касового виконання бюджету полягаi в органiзацii надходження грошових коштiв до бюджету (податки, збори, виторг вiд реалiзацii державних цiнних паперiв) i видачi бюджетних коштiв у процесi виконання бюджету. ЦентВнральний банк, як правило, веде рахунок Мiнiстерства фiнансiв (казначейства) i забезпечуi таким чином розрахунково-касове обслуговування уряду, що даi змогу, у свою чергу, уряду, враховуВнючи особливий статус банку, мiнiмiзувати ризики, пов'язанi з банкiвським обслуговуванням.

У процесi касового виконання бюджету кошти списуються з рахункiв платникiв податкiв, покупцiв державних цiнних паперiв, що вiдкритi в комерцiйних банках, i зараховуються на рахунок мiнiстерства фiнансiв (казначейства), вiдкритий у центральному банку. У результатi збiльшуються депозити уряду i зменшуiться грошова база. Коли уряд фiнансуi державнi витрати, то процес розвиваiться у зворотному порядку. Наприклад, при оплатi устаВнткування для державного медичного центру кошти списуються з рахунка Мiнiстерства фiнансiв (казначейства) i зараховуються на рахунки постачальникiв устаткування, вiдкритi в комерцiйних банках. Депозити уряду зменшуються, а банкiвськi резерви i вiдВнповiдно грошова база зростають.

В окремих краiнах кошти державного бюджету зберiгаються не тiльки у центральному банку, а й у комерцiйних банках. НаВнприклад, у США кошти, якi Казначейство отримуi вiд податкоВнвих надходжень, i виторг вiд продажу державних цiнних паперiв зберiгаються на спецiально вiдкритих урядових рахунках у найВнбiльших комерцiйних банках (так званi Влподатковi i позичковi рахункиВ»). Поточнi платежi Казначейства, зокрема оплата випиВнсаних Казначейством чекiв, здiйснюються головним чином з раВнхункiв, вiдкритих Казначейству у Федеральних резервних банках (так званi Влчековi рахункиВ»). Кошти на Влчековi рахункиВ» перекаВнзуються з Влподаткових i позичкових рахункiвВ» у мiру потреби.

Оскiльки надходження коштiв до бюджету i витрачання цих коштiв протягом року у часi не збiгаються, депозити уряду в центВнральному банку характеризуються значними коливаннями i, отже, можуть бути джерелом коливань у грошовiй базi. Проте бiльшiсть цих коливань маi тимчасовий характер i Центральний банк може iх передбачити на основi iнформацii мiнiстерства фiнансiв про сподiванi надходження i видатки, що даi банку змогу вжити вiдВнповiдних заходiв через проведення операцiй на вiдкритому ринку i нейтралiзувати вплив бюджетних коливань на грошову базу.

В умовах незбалансованостi бюджету уряд стикаiться з пробВнлемою вишукування джерел фiнансування дефiциту державного бюджету. У свiтовiй практицi вiдомi три методи фiнансування дефiциту бюджету:

тАв податкове фiнансування. В основi цього методу тАФ пiдвиВнщення урядом податкiв, що веде до збiльшення надходжень до бюджету. Податкове фiнансування не впливаi на грошову базу;

тАв боргове фiнансування. В основi цього методу тАФ випуск уряВндом боргових зобов'язань, виторг вiд розмiщення яких спрямовуВнiться до бюджету. Боргове фiнансування також не справляi пряВнмого впливу на грошову базу, окрiм випадкiв купiвлi державних боргових зобов'язань центральним банком;

тАв фiнансування шляхом емiсii грошей. В основi цього методу тАФ отримання урядом кредитiв вiд центрального емiсiйного банку у формi купiвлi банком державних боргових зобов'язань. Емiсiя грошей, яку таким чином здiйснюi Центральний банк, прямо впливаi на грошову базу, а отже i на пропозицiю грошей, i може призвести до небажаних наслiдкiв у майбутньому.

Якщо дефiцит бюджету i великим вiдносно ВВП, маi постiйВнний характер i фiнансуiться за рахунок емiсii грошей тАФ це сприВнчиняi збiльшення пропозицii грошей високими темпами, виклиВнкаi подальше зростання рiвня цiн i провокуi iнфляцiю.

У розвинутих краiнах намагаються уникати емiсiйного фiнанВнсування бюджетного дефiциту. Добре розвинений ринок капiтаВнлiв даi змогу урядам розмiщувати потрiбну кiлькiсть державних боргових зобов'язань i таким чином вирiшувати проблему дерВнжавних фiнансiв. Водночас у багатьох краiнах з метою захисту центрального банку вiд можливого тиску з боку уряду на законоВндавчому рiвнi забороняiться емiсiйне кредитування уряду шляВнхом купiвлi центральним банком державних боргових зобов'яВнзань на первинному ринку, тобто безпосередньо в емiтента. СпiлВнкування уряду i центрального банку стосовно боргових зобов'яВнзань передбачаiться лише через вiдкритий ринок, тобто вторинВнний ринок, на якому центральний банк проводить операцii з меВнтою регулювання грошового ринку, використовуючи iх як iнстВнрумент монетарноi полiтики.

Краiни, що розвиваються, не мають добре розвиненого i доВнстатньо мiсткого ринку капiталiв, на якому уряд мiг би розмiстиВнти потрiбну кiлькiсть державних зобов'язань, тому дуже часто iдиним джерелом фiнансування бюджетного дефiциту в таких умовах i додаткова емiсiя грошей, а центральному банку доводиВнться виступати у ролi кредитора уряду.

Центральнi банки, виконуючи роль фiнансового агента уряду, як правило, беруть активну участь в органiзацii випуску державВнних боргових зобов'язань, iх розмiщеннi i пiдтримцi ринкового курсу, виплатi доходiв та погашеннi.

Центральний банк Украiни тАФ Нацiональний банк тАФ було утворено у 1991 р. згiдно з законом Украiни ВлПро банки i банкiвВнську дiяльнiстьВ». Законом було закладено основи класичноi двоВнрiвневоi банкiвськоi системи, яка включаi, з одного боку, центВнральний банк, як головний банкiвський iнститут держави, який i емiсiйним центром i вiдповiдаi за збереження монетарноi стабiВнльностi, а з iншого тАФ банкiвську систему, представлену мережею комерцiйних банкiв.

Функцii становлять основний змiст правового статусу Нацiонального банку.

Проблема функцiй управлiння досить широко висвiтлена в правовiй лiтературi. В юридичнiй науцi iснуi багато визначень поняття функцiй управлiння як соцiального в цiлому, так i державного зокрема. РЗх огляд свiдчить, що найчастiше автори акцентують увагу на тому, що функцii тАФ це частини змiсту управВнлiнськоi дiяльностi. Проведенi вченими дослiдження доВнзволили дiйти висновку про те, що функцii управлiння i частинами змiсту управлiнськоi дiяльностi, якi мають вiдносну самостiйнiсть та однорiднiсть; безпосередньо виражають владно-органiзуючу суть управлiння; реалiзуються у взаiмодii суб'iкта i об'iкта управВнлiння (в управлiнських вiдносинах); спрямованi на забезпечення життiво важливих потреб управляючого об'iкта.

У зв'язку з цим цiлком логiчним i визначення поняття функВнцiй управлiння, пiд якими розумiються вiдносно самостiйнi та одВннорiднi частини змiсту управлiнськоi дiяльностi, через якi виявляВнiться владно-органiзацiйний вплив суб'iкта управлiння, спрямоваВнний на забезпечення життiво важливих потреб взаiмодiючого з ним керованого об'iкта. Будь-якi державнi органи чи орВнганiзацii створюються для виконання спецiальних, тiльки iм притаВнманних функцiй. При цьому всi структурнi пiдроздiли органу (орВнганiзацii), здiйснюючи покладенi на них функцii, забезпечують реаВнлiзацiю загальних функцiональних завдань цього органу (органiзаВнцii).

Як вiдомо, належна правова регламентацiя функцiй законоВнмiрно пов'язана з проблемою чiткого визначення компетенцii оргаВнну управлiння. У нерозривному зв'язку функцiй органу управлiння та його компетенцii i те, головне, що становить характеристику функцiй.

В юридичнiй лiтературi ставлення до зазначених вище катеВнгорiй не однозначне: якщо вiдносно компетенцii всiма визнаiться ii юридичний характер, то стосовно функцiй думки вчених рiзняться. Деякi автори вважають, що функцii управлiння тАФ самi по собi явиВнща не юридичнi, а тому не можуть бути елементами компетенцii. РЖншi, зокрема РЖ. Л. Бачило, розглядаючи спiввiдношення функцiй i компетенцii у широкому баченнi компетенцii, зараховуВнють до неi й функцii.

Однiiю з причин такого розходження думок фактично i ВлпоВнглинанняВ» компетенцiiю функцiй, оскiльки перша категорiя бiльш загальна, нiж друга. У науцi державного управлiння доведено, що процес управлiння маi функцiональну структуру, тобто функцii тАФ це суттiвi складовi змiсту дiяльностi органiв держави у сферi управВнлiння. Критерiiм же диференцiацii функцii виступають цiлi та завВндання, що стоять перед органом держави. Вони становлять змiст функцiй i i первинними утвореннями щодо них.

В свою чергу, розглядаючи компетенцiю цих органiв, слiд пiдкреслити, що ii складовими i й предмети ведення, тобто тi самi завдання, якi стоять перед ними i якi вони покликанi розвтАЩязувати у своiй дiяльностi. Отже, тут маi мiсце певний збiг цих категорiй. РЖ точкою зiткнення як для компетенцii, так i для функцiй i завдання органу. Виконання завдання у встановленому законом порядку i i виконанням обов'язкiв державного органу, що випливаВнють з його компетенцii. Тому завдання багатьох положень про органи держави, по сутi, збiгаються з iхнiми обов'язками.

Стосовно прав органу, котрi водночас з його обов'язками вхоВндять до складу компетенцii, то саме вони виступають засобом заВнбезпечення його функцiй. Необхiдно мати на увазi, що сполучення Влзавдання i функцiiВ» значною мiрою тавтологiчне, оскiльки важко iдентифiкувати якусь конкретну функцiю, не вказавши ii признаВнчення, тобто не визначивши вiдповiдне завдання.

У питаннi спiввiдношення функцiй i компетенцii органу можна дотримуватися точки зору В. Б. Авер'янова: компетенВнцiя вiдображаi (але не включаi в себе) функцii шляхом закрiплення у вiдповiдному правовому актi завдань органу, а також його повноВнважень, спрямованих на досягнення цих завдань. РЖншими словами, компетенцiя i не що iнше, як юридичне вiдображення функцiй орВнгану.

Отже, функцiiтАФ це основнi напрями дiяльностi органiв управВнлiння, iх змiстовнi характеристики.

Доречно пiдкреслити, що функцii Нацiонального банку УкраiВнни дуже близькi до функцiй будь-якоi моделi центрального банку у зарубiжних краiнах. У лiтературi висловлено точку зору про те, що робота багатьох свiтових центральних банкiв будуiться на основi моделi банку Англii. Але, слiд погодитись з iнВншою думкою про те, що державнi банки несуть бiльш-менш однаВнкову функцiональну навантаженiсть, тому що у всiх краiнах свiту державнi iнтереси однаковi.

На думку В. Полякова i Л. Московкiноi, функцii центральних банкiв можуть бути класифiкованi на основнi, без яких неможливе виконання головного завдання центрального банку тАФ збереження стабiльностi нацiональноi грошовоi одиницi, та додатковi, що забезпечують вирiшення цього завдання.

Функцii Нацiонального банку Украiни можуть бути як внутВнрiшнiми, що здiйснюються в межах Украiни, так i зовнiшнiми у раВнзi представлення iнтересiв Украiни i Нацiонального банку у вiдноВнсинах з центральними банками iнших краiн, у мiжнародних банках та iнших фiнансово-кредитних органiзацiях, де мiждержавне спiвВнробiтництво передбачено на рiвнi центральних банкiв.

Аналiзуючи змiст Конституцii Украiни та Закону Украiни ВлПро Нацiональний банк УкраiниВ», можна запроВнпонувати таку систему основних функцiй Нацiонального банку:

1) забезпечення стабiльностi нацiональноi грошовоi одиницi;

2) визначення та проведення грошово-кредитноi полiтики;

3) банкiвського регулювання та нагляду;

4) емiсii грошей та органiзацii iх обiгу;

5) валютного регулювання i валютного контролю;

6) зовнiшньоекономiчна;

7) банкiвського обслуговування;

8) iншi функцii, покладенi на Нацiональний банк законодавВнчими актами.

Функцiя банкiвського обслуговування передбачаi здiйснення Нацiональним банком банкiвських операцiй при обслуговуваннi клiiнтiв.

В Украiнi Нацiональний банк здiйснюi розрахунково-касове обслуговування уряду, виконуi функцii платiжного агента уряду з обслуговування державного боргу, i кредитором уряду.

НБУ здiйснюi розрахунково-касове обслуговування уряду. З 1997 р. в Украiнi з метою створення умов для бiльш ефектиВнвного управлiння коштами державного бюджету поступово заВнпроваджуiться казначейська система касового виконання бюВнджету. Вона передбачаi консолiдацiю рахункiв органiв ДерВнжавного казначейства в НБУ. У перспективi Казначейство, враховуючи свiтовий досвiд, передбачаi розмiщення тимчасоВнво вiльних бюджетних коштiв на депозитних рахунках у комеВнрцiйних банках.

НБУ i кредитором уряду. До 1996 р. НБУ надавав уряду прямi кредити на покриття дефiциту державного бюджету, а з 1996р. вiн кредитуi уряд шляхом купiвлi державних боргових зоВнбов'язань (облiгацiй внутрiшньоi державноi позики). Закон ВлПро Нацiональний банк УкраiниВ», як уже зазначалося, обмежуi опеВнрацii банку з державними цiнними паперами тiльки вторинним ринком, тобто дозволяi iх здiйснювати тiльки з метою регулюВнвання грошового ринку.

НБУ виконуi функцiю генерального агента Мiнiстерства фiВннансiв з обслуговування розмiщення облiгацiй внутрiшньоi дерВнжавноi позики та проведення платежiв за ними. Вiн органiзуi продаж облiгацiй на первинному ринку шляхом проведення аукВнцiонних торгiв або шляхом продажу за фiксованими цiнами, здiйВнснюi розрахунки за результатами розмiщення облiгацiй, сплачуi дохiд за ними та погашаi облiгацii за рахунок бюджетних коштiв. Для обслуговування обiгу облiгацiй НБУ створив спецiалiзоваВнний електронний депозитарiй.

НБУ виконуi функцii платiжного агента уряду стосовно обслуВнговування зовнiшнього боргу. Банк i розпорядником кредитiв, отриманих вiд МВФ, на нього покладена вiдповiдальнiсть за склаВндання платiжного балансу та звiтностi про загальний довгострокоВнвий зовнiшнiй борг Украiни, яка надаiться Свiтовому Банку.

1.2. Обслуговування внутрiшнього державного боргу

За джерелами залучення коштiв державний борг будь-якоi краiВнни подiляiться на внутрiшнiй та зовнiшнiй. До складу державного внутрiшнього боргу входять позики уряду Украiни i позики, здiйсненi за безумовноi гарантii уряду (за винятком позик на зовнiшньому ринку), для забезпечення фiнансування загальнодержавних програм.

Державний внутрiшнiй борг Украiни складаiться iз заборгованоВнстi минулих рокiв та заборгованостi, що виникаi щорiчно за новими борговими зобов'язаннями уряду Украiни. До цих зобов'язань наВнлежать випущенi державнi цiннi папери, iншi зобов'язання у грошоВнвiй формi, гарантованi урядом Украiни, одержанi ним кредити, а таВнкож частина боргових зобов'язань Союзу РСР, якi взяла на себе Украiна.

За чинним законодавством Украiни борговi зобов'язання уряду, що оформленi державними цiнними паперами, виступають у виглядi облiгацiй i казначейських зобов'язань Украiни. Такi цiннi папери можуть мати короткостроковий тАФ до 1 року, середньостроковий тАФ вiд 1 до 5 рокiв i довгостроковий тАФ 5 i бiльше рокiв термiни поВнгашення.

Вiдповiдно до Закону Украiни ВлПро цiннi папери та фондову бiрВнжуВ» казначейськi зобов'язання тАФ цiннi папери на пред'явника, що розмiщуються тiльки на добровiльних засадах серед населення, засВнвiдчують внесення iхнiми власниками грошових коштiв до бюджету i дають право на одержання фiнансового доходу.

Казначейськi зобов'язання нинi в Украiнi не випускаються, iхнi функцii у частинi фiнансування дефiциту державного бюджету значВнною мiрою реалiзуються через емiсiю облiгацiй внутрiшньоi дерВнжавноi позики (далi тАФ облiгацii), випуск яких здiйснюiться з 1995 р.

Спiввiдношення мiж обсягами дефiциту державного бюджету Украiни та коштiв, залучених за рахунок випуску облiгацiй, зобраВнжено на рис. 1.1. На рисунку показники за 1998 тАФ 1999 роки вiдобВнражають обсяги дефiциту державного бюджету, визначеного законодавством Украiни, а обсяги залучення коштiв представленi на рiвВннi фактичного iх надходження до державного бюджету. За 2000 р. цi показники представленi вiдповiдно до обсягiв, визначених Законом Украiни ВлПро державний бюджет на 2000 рiкВ».

Рис. 1.1. Динамiка зростання дефiциту державного бюджету Украiни та обсягiв коштiв, залучених за рахунок випуску облiгацiй у 1998тАФ2000 рр., тис. грн.

Облiгацiя тАФ це цiнний папiр, що засвiдчуi внесення ii власником коштiв до державного бюджету i пiдтверджуi зобов'язання уряду вiдшкодувати йому номiнальну вартiсть цього цiнного паперу в пеВнредбачений у ньому строк iз виплатою попередньо визначеного доВнходу, якщо це передбачаiться умовами випуску. Облiгацii випускаВнються процентними та дисконтними й добровiльно розмiщуються серед фiзичних та юридичних осiб. Вони також можуть бути в доВнкументарнiй або бездокументарнiй формi.

Облiгацii в документарнiй формi випускаються у виглядi сертиВнфiкатiв грошових документiв iз додержанням вимог до технологii iх виготовлення, що засвiдчують майновi права власникiв, визначенi умовами випуску облiгацiй. Реалiзацiя майнових прав власником можлива тiльки у разi подання цього грошового документа.

Сертифiкати облiгацiй внутрiшньоi позики у документарнiй форВнмi повиннi мати вiдповiднi ступенi захисту вiд пiдроблення i мiстиВнти такi обов'язковi реквiзити:

- назву цiнного паперу;

- назву емiтента;

- номiнальну вартiсть;

- термiн погашення;

- розмiр i термiни виплати процентiв;

- мiсце i дату випуску;

- серiю та номер облiгацii;

- пiдпис керiвника органу, що виконуi функцii емiтента, та вiдВнбиток печатки цього органу.

До сертифiкатiв процентних облiгацiй внутрiшньоi позики додаВнiться купонний лист.

Облiгацii внутрiшньоi позики в бездокументарнiй формi iснують як грошовi документи у виглядi облiкових записiв установленоi структури з додержанням вимог щодо iх захисту вiд несанкцiоноваВнного доступу, якi засвiдчують майновi права власникiв облiгацiй, визначенi умовами випуску.

Ведення облiку прав власностi (ведення облiкових записiв) за облiгацiями (як i за iншими видами цiнних паперiв), що iснують у бездокументарнiй формi, здiйснюiться депозитарiiм, на який поВнкладено функцii:

- вiдповiдального зберiгання облiгацiй, включаючи сертифiкаВнти, якими оформлюiться емiсiя цiнних паперiв;

- ведення рахункiв депозитарного облiку облiгацiй пiд час iх розмiщення й обiгу на бiржовому та позабiржовому ринках;

- здiйснення розрахункiв iз дотриманням вимог поставки цiнВнних паперiв проти платежу мiж клiiнтами депозитарiю тАФ учасниВнкам угод за облiгацiями;

- органiзацii клiрингу та переказування коштiв на вiдповiднi рахунки учасникiв ринку облiгацiй пiд час здiйснення розрахункiв за результатами аукцiонiв, а також сплати доходу та погашення дерВнжавних боргових зобов'язань;

- контролю за вiдповiднiстю мiж обсягом емiсii облiгацiй та iхВнньою кiлькiстю в обiгу, а також за виконанням угод мiж клiiнтами депозитарiю;

- формування довiдково-аналiтичних матерiалiв, що характериВнзують розмiщення та обiг облiгацiй.

Загальнi обсяги випуску облiгацiй згiдно з чинним законодавстВнвом установлюються Верховною Радою Украiни в межах визначеВнного бюджетом на поточний рiк граничного розмiру внутрiшнього державного боргу. Зважаючи на цi обмеження, характер i умови виВнпуску боргових зобов'язань визначаються постановою Кабiнету МiВннiстрiв Украiни.

Протягом 1997 р. в Украiнi ринок державних боргових зобов'яВнзань формувався випуском облiгацiй iз додержанням таких умов:

- форма випуску тАФ дисконтна на пред'явника;

- номiнальна вартiсть тАФ 100 грн.;

- термiни погашення тАФ 3, 6, 9, 12 та 18 мiсяцiв;

- вид випуску тАФ записи на рахунках у системi електронного обiгу цiнних паперiв.

Функцiонування ринку облiгацiй неможливе без чiткого розподiВнлу функцiй та повноважень його учасникiв. За дорученням уряду на Мiнiстерство фiнансiв Украiни покладаються обов'язки щодо здiйсВннення випуску облiгацiй та гаранта своiчасностi сплати доходу за ними та iх погашення.

Як безпосереднiй учасник ринку облiгацiй Нацiональний банк виконуi обов'язки:

- генерального агента Мiнiстерства фiнансiв Украiни з обслуговування розмiщення облiгацiй та проведення платежiв за ними;

- депозитарiю за облiгацiями, випущеними у виглядi записiв на рахунках у системi електронного обiгу цiнних паперiв;

- контролюючого органу;

- дилера на вторинному ринку. РЖншими учасниками ринку облiгацiй i:

- комерцiйнi банки;

- юридичнi та фiзичнi особи, що i клiiнтами комерцiйних банкiв;

- органiзацiйно оформленi торговельнi системи.

Функцii генерального агента з обслуговування випуску облiгацiй та проведення платежiв за ними здiйснюються Нацiональним банВнком на пiдставi угоди з Мiнiстерством фiнансiв. Умовами цiii угоди визначаються необхiднiсть спiльного розроблення та узгодження графiка та правил розмiщення облiгацiй, надання iнформацiйних повiдомлень про продаж цiнних паперiв та його результати, викоВннання Нацiональним банком функцiй платiжного агента.

Продаж облiгацiй на первинному ринку органiзовуi НацiональВнний банк. Цей продаж проводиться у формах:

- аукцiону з оголошенням обсягу облiгацiй, виставлених на продаж;

- аукцiону без оголошення обсягу облiгацiй, що пропонуються до продажу;

- продажу з оголошенням обсягу реалiзацii облiгацiй за фiксоВнваними цiнами, якi встановилися на попередньому аукцiонi;

- продажу без оголошення обсягу реалiзацii за фiксованими цiВннами, якi встановилися на попередньому аукцiонi.

Аукцiон, що проводиться з попереднiм оголошенням обсягу обВнлiгацiй, виставлених на продаж, вважаiться таким, що вiдбувся, у разi реалiзацii 20 % облiгацiй вiд iхньоi загальноi кiлькостi.

Покупцями облiгацiй на торгах, що проводяться Нацiональним банком Украiни, виступають комерцiйнi банки та iхнi фiлii (далi тАФ учасники торгiв). Комерцiйним банкам надаiться право на придбанВння облiгацiй за рахунок:

- власних i залучених коштiв за умови дотримання встановлеВнних Нацiональним банком економiчних нормативiв;

- коштiв клiiнтiв та за iхнiми дорученнями.

Комерцiйнi банки та iхнi фiлii допускаються до участi в аукцiоВннах за умови укладання угоди про депозитарне та iнформацiйне обВнслуговування операцiй з облiгацiями та набуття статусу депонента депозитарiю Нацiонального банку Украiни.

Придбання комерцiйним банком облiгацiй за рахунок коштiв та за дорученням клiiнтiв резидентiв, а також за рахунок власних та залучених коштiв з метою подальшого перепродажу проводиться за умови:

- наявностi дозволу уповноваженого органу на здiйснення дiВняльностi щодо випуску та обiгу цiнних паперiв;

- виконання встановлених економiчних нормативiв та задоВнвiльного фiнансового стану;

- надання комерцiйному банку (фiлii) права на ведення рахунВнкiв депозитарного облiку за облiгацiями, якi перебувають у власносВнтi його клiiнтiв;

- наявностi угоди з клiiнтами на придбання облiгацiй на аукцiВнонi, що проводиться Нацiональним банком Украiни.

Вихiд нерезидентiв на ринок облiгацiй потребуi запровадження механiзмiв спiльного функцiонування рiзних сегментiв фiнансового ринку: валютного та державних боргових зобов'язань. Крiм цього, виникаi низка проблем страхування ризикiв нерезидентiв, пов'язаВнних зi змiною валютного курсу та дiяльностi банку, який здiйснюi ведення рахункiв нерезидента.

Вирiшення цих проблем пов'язано iз введенням iнституту уповноважених банкiв, що даi змогу знизити ризики банку як зберiгача цiнних паперiв, а також iз запровадженням обiгу валютних деривативiв. Слiд зауважити, що встановлений чинним законодавством механiзм випуску та обiгу похiдних цiнних паперiв i недосконалим. Це значною мiрою стримуi розвиток ринкових реформ в Украiнi.

Статус уповноважених для обслуговування операцiй нерезиденВнтiв на ринку облiгацiй набувають банки-резиденти, якi уклали вiдВнповiднi угоди з Нацiональним банком Украiни. Цi банки за доруВнченням нерезидентiв можуть здiйснювати:

- придбання облiгацiй на торгах, що проводяться НацiональВнним банком Украiни, i грошовi розрахунки за iхнiми результатами;

- операцii з купiвлi та продажу облiгацiй на вторинному ринку;

- депозитарний облiк облiгацiй, що перебувають у власностi нерезидентiв;

- платежi за облiгацiями при iх погашеннi та сплатi доходу.

На пiдставi угоди з уповноваженими банками Нацiональним банВнком за погодженням з Мiнiстерством фiнансiв Украiни можуть бути встановленi обмеження на обсяги придбання нерезидентами облiгаВнцiй. Пiд час визначення цих обмежень мають бути врахованi потреВнби Мiнiстерства фiнансiв для покриття дефiциту бюджету, розподiл за термiнами погашення обсягiв платежiв за облiгацiями, якi придВнбанi нерезидентами на попереднiх торгах, тенденцii змiни валютноВнго курсу, обумовленi основними показниками грошово-кредитноi полiтики Нацiонального банку. Данi обмеження i будуть вiдiгравати iнтегрувальну роль у разi спiльного функцiонування ринкiв валюти та державних боргових зобов'язань.

Розширення кола безпосереднiх учасникiв ринку облiгацiй пов'язано з виходом на нього торговцiв цiнними паперами, що не належать до установ банкiвськоi системи. З метою недопущення зловживань на ринку облiгацiй та його компрометацii право безВнпосереднього виходу на цей ринок мають отримати торговцi, якi мають найбiльш стабiльнi позицii на фондовому ринку i значний досвiд у данiй сферi дiяльностi. Такий вiдбiр здiйснюють органи державноi виконавчоi влади, якi безпосередньо контролюють дiВняльнiсть торговцiв цiнними паперами. На пiдставi рiшень цих орВнганiв Нацiональний банк Украiни може укладати окремi угоди з торговцями цiнними паперами щодо надання iм програмно-технологiчних засобiв участi у торгах облiгацiями та ведення деВнпозитарного облiку операцiй з ними. Угода може бути укладена за умови придбання програмно-технологiчних засобiв електронноi пошти та подання копii угоди з комерцiйним банком про розрахунВнкове обслуговування. Вiдповiдно до цiii угоди торговець цiнними п

Вместе с этим смотрят:

"Заказные" убийства и их предупреждение

"Зеленые", как субъект мировой политики

"Земледельческий закон" Византии, система хозяйства, формы собственности и аренды византийской общины

"Присвоение" и "растрата": сущность и признаки

"Русская Правда" как памятник Древнерусского права