Налогообложение на Украине (Система оподаткування в Украiнii податкова полiтика в сучасних умовах)

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМРЖНРЖСТРАЦРЖЯ УКРАРЗНИ

АКАДЕМРЖЯ ДЕРЖАВНОРЗ ПОДАТКОВОРЗ СЛУЖБИ УКРАРЗНИ

ЦЕНТР ПЕРЕПРЖДГОТОВКИ ТА ПРЖДВИЩЕННЯ КВАЛРЖФРЖКАЦРЖРЗ КАДРРЖВ ДЛЯ ДЕРЖАВНОРЗ ПОДАТКОВОРЗ СЛУЖБИ УКРАРЗНИ

Випускна робота

на тему:

Система оподаткування в Украiнii податкова полiтика в сучасних умовах

Виконавець:

РЖРПРЖНЬ 2000

План

1. Вступ

2. Система оподаткування та податкова полiтика в сучасних умовах:

В· Головна мета податковоi системи повинна полягати в забезпеченнi надходжень податкiв у бюджет

В· Податкова система повинна бути нейтральною

В· Необхiднiсть розширення податковоi бази

В· Податкова система не може бути дискримiнацiйною стосовно одних платникiв податкiв i надавати переваги iншим

В· Податкова система повинна бути прогресивною

В· Податкова система повинна сприяти iнвестицiям, економiчному розвитку, конкурентноздатностi i працездатностi

В· Податкова система в Украiнi повинна бути стабiльною i прогресивною

В· Рiзнi податковi закони повиннi бути взаiмопогодженими

В· Податкова система повинна бути по можливостi бiльш простою i зрозумiлою

В· Адмiнiстрування податковоi системи повинне бути справедливим i чесним

3. Висновок

Лiтература

Вступ

Протягом останнiх рокiв у сферi податковоi реформи в Украiнi вiдбулося багато позитивних зрушень. Деякi з прийнятих Верховною Радою Украiни законiв, постанов Кабiнету Мiнiстрiв Украiни i нормативних актiв Державноi податковоi адмiнiстрацii Украiни з питань оподатковування сприяли створенню ефективноi податковоi системи в Украiнi. Наступним кроком у напрямку створення такоi системи може стати прийняття ретельно розробленого Податкового кодексу. Зараз на розглядi у Верховнiй Радi Украiни знаходиться проект Податкового кодексу, пiдготовлений урядом, разом iз трьома iншими проектами кодексiв, запропонованими депутатами Верховноi Ради Украiни. Коли Верховна Рада Украiни буде визначатися з тим, над яким iз запропонованих проектiв Кодексу продовжувати роботу, то це необхiдно робити в контекстi подальшого проведення податковоi реформи i розвитку ефективноi податковоi системи.

Система оподаткування та податкова полiтика в сучасних умовах

Головна мета податковоi системи повинна полягати в забезпеченнi надходжень податкiв у бюджет.

Податкова система може мати значний вплив на дiяльнiсть i поводження платникiв податкiв. Унаслiдок цього часто пропонують використовувати податкову систему для забезпечення визначеного бажаного поводження суб'iктiв оподатковування, хоча така цiль не маi нiчого загального з забезпеченням надходжень у бюджет. Так, наприклад, якщо i бажання захистити вiд конкуренцii вiтчизнянi пiдприiмства окремого сектора економiки, то можна пiдвищити податки на пiдприiмства тАФ конкуренти або на продукцiю таких пiдприiмств. При цьому очiкуiться (i в бiльшостi випадкiв таке чекання виправдуiться). що введення бiльш високих податкiв на конкурентiв i iхню продукцiю примусить останнiх установлювати такi цiни на власну продукцiю, що буде вище цiна на продукцiю мiсцевих пiдприiмств, що захищаються за допомогою проведення податковоi полiтики. Однак внаслiдок такого пiдходу населення буде змушено купувати товари по бiльш високих цiнах, чим це було б при умовах вiльноi конкуренцii. При цьому рiзниця мiж цiнами на товари при умовах тАЬподаткового захистутАЭ i цiнами, що мали би мiсце при вiльнiй конкуренцii, i i фактично новим податком, що змушено сплачувати населення для захисту вiд конкуренцii мiсцевих виробникiв, Подiбна практика i недоречною, оскiльки при цьому податкова система використовуiться для досягнення цiлей, зовсiм ii не властивих, i тому що при цьому тАЬзахищенимтАЭ мiсцевим галузям фактично надаються субсидii за рахунок громадян i без вiдома останнiх.

Також може виникнути бажання не просто захищати визначенi сектори економiки, а, наприклад, стимулювати виробництво визначених товарiв або продукцii, Наприклад, якщо стимулюiться виробництво верстатiв, то кожному пiдприiмству, що робить верстати, будуть наданi визначенi податковi привiлеi. Звичайно, це може заохотити деякi пiдприiмства переключитися на виробництво верстатiв. Однак яка буде цiна подiбного стимулювання? Якщо припустити iснування збалансованого бюджету, то тi надходження, що повиннi були б сплатити виробники верстатiв, може забезпечити хтось iнший, тобто iншi платники податкiв будуть змушенi сплачувати в бюджет бiльше. При цьому всi iншi платники податкiв фактично будуть змушенi надавати субсидii виробникам верстатiв незалежно вiд того, хочуть вони це робити, чи нi.

Якщо держава прагне стимулювати iнвестицii, то цiii мети можна досягти шляхом оподатковування споживання i надання податкових пiльг iнвесторам. При цьому грошовi кошти, що витрачаються платниками податкiв, скажемо, на власнi нестатки, можна було б оподатковувати, а грошовi кошти, що заощаджуються або iнвестуються, звiльнити вiд оподатковування. Безумовно, це буде сприяти заощадженню й iнвестуванню. Однак це також приведе до збiльшення податкового навантаження на ту частину населення, що не буде мати коштiв для iнвестування. Цей пiдхiд мiг би навiть привести до зворотно-пропорцiйного розподiлу податкового навантаження - чим бiльше маi платник податкiв коштiв для iнвестицiй, тим менше буде вiдносна, частка податкового навантаження на таку особу.

Держава може прагнути забезпечувати безкоштовне навчання, медичне обслуговування, надавати допомогу молодi i пенсiонерам i т.п. РЖнакше кажучи, вiд уряду очiкуiться забезпечення високого рiвня життя всього населення. Цього можна досягти за допомогою бiльш прогресивноi податковоi системи, при якiй особи з високими доходами будуть сплачувати податок на доход по високим, майже конфiскацiйним, ставкам податку тАФ вiд 80 до 90 вiдсоткiв. Такий пiдхiд перерозподiляi доход на користь менш забезпечених шарiв населення. Однак вiн також може обумовити скорочення iнновацiйних проектiв i iнвестицiйноi дiяльностi, оскiльки монетарнi наслiдки такоi дiяльностi у випадку успiху будуть обкладатися податками по бiльш високих ставках тАФ вiд 80 до 90 вiдсоткiв.

Якщо визначити головну мету податковоi системи як забезпечення надходжень у бюджет i побудувати ii вiдповiдним чином, то тодi не будуть виникати схованi податковi субсидii i не буде перекручувань у розподiлi податкового навантаження, приклади яких були приведенi вище.

Податкова система повинна бути нейтральною.

Принцип нейтральностi податковоi системи означаi, що iнвестицiйнi, комерцiйнi й економiчнi рiшення повиннi прийматися незалежно вiд податкових наслiдкiв таких рiшень. Наприклад, iнвестор хоче здiйснити iнвестицiю. Куди саме вкладати грошi, вiн буде вирiшувати тiльки в залежностi вiд прибутковостi iнвестицiй, а не вiд особливостi iхнього оподатковування. Податок, що буде сплачувати iнвестор, не повинен залежати вiд того, вклав iнвестор грошi в акцii, нерухомiсть або в особисте майно. Податковi наслiдки рiшень iнвесторiв у цих випадках повиннi бути однаковими.

Очевидно, що податок з обороту не вiдповiдаi цьому принципу. Пiдприiмець повинен мати можливiсть обирати форму власного бiзнесу незалежно вiд податкових наслiдкiв його вибору. У випадку вертикально iнтегрованого пiдприiмства, що використовуi вiдособленi пiдроздiли на кожному етапi виробничого процесу, податок з обороту буде значно вище, нiж у випадку, коли всi етапи виробничого процесу виконуються на одному пiдприiмствi. Тому при умовах застосування податку з обороту пiдприiмець буде змушений прийняти рiшення по функцiонуванню одного пiдприiмства замiсть декiлькох вiдособлених, навiть якщо останнi рiшень мало б сугубо виробничi переваги.

Необхiднiсть розширення податковоi бази.

Безумовно, якщо всi державнi витрати роздiлити мiж 10 суб'iктами, то кожний з них буде сплачувати бiльше, нiж у тому випадку, коли такi витрати роздiляться порiвну мiж 20 суб'iктами. Якщо 20 осiб сплачують податки, навiть нижче тих, котрi сплачуi кожне з 10 осiб, то сукупнi податковi надходження все рiвно можуть бути вище! Наприклад, однiiю з причин того, що в Украiнi нарахування на заробiтну плату усе ще вище бажаного рiвня, i те, що цi нарахування сплачують небагато людей. Останнi також i причиною незадовiльного рiвня податкових надходжень у бюджет. Можна запропонувати двояке рiшення цiii проблеми. кiлькiсть: щоб почати цей процес, варто зменшити податковий тиск на iснуючих платникiв податкiв, що досягаiться за рахунок розширення податковоi бази. Розширення податковоi бази здiйснюiться шляхом збiльшення кiлькостi платникiв податкiв i введення необхiдноi кiлькостi податкiв у податковiй системi. Так, податок на доходи фiзичних осiб може збиратися не тiльки з осiб, що працюють i одержують зарплату, але i з iнвесторiв, включаючи осiб, що здiйснюi iнвестицii в рiзнi категорii майна.

За умови введення в податковiй системi досить кiлькостi взаiмодоповнюючих податкiв загальне податкове навантаження розподiляiться серед усiх цих податкiв, оскiльки жоден податок не здатний забезпечити всi або велика частка надходжень у бюджет. Податок на доходи фiзичних осiб повиннi сплачувати також i особи, не оподатковуванi податком на прибуток пiдприiмств, а податок на додану вартiсть може стягуватися з визначених осiб, якi не зобов'язанi сплачувати податок на доходи фiзичних осiб i податок на прибуток пiдприiмств. Те ж саме можна сказати i про податок на нерухомiсть або акцизний збiр. Тому всi цi податки будуть присутнi в ефективнiй податковiй системi.

Податкова система повинна бути справедливою.

Нiщо так не сприяi вiдходу вiд офiцiйноi податковоi системи, як вiдчуття несправедливого до вас ставлення. Така ситуацiя часто виникаi тодi, коли податковi закони використовуються для досягнення iнших цiлей, нiж для забезпечення належних надходжень у бюджет. Прикладом цього може бути звiльнення вiд оподатковування окремих пiдприiмств визначеного сектора економiки. Наприклад, можна було б увести норму, при якiй пiдприiмства, де бiльш 30 вiдсоткiв iнвестицiй i iноземними, звiльняються вiд сплати податку. У цьому випадку iншi пiдприiмства галузi будуть вважати, що звiльненим пiдприiмствам просто була надано конкурентна перевага.

Це положення можна також яскраве продемонструвати на прикладi, зв'язаному з податком на доходи фiзичних осiб. Припустимо, що один iз двох громадян, що мають однаковi доходи й однакову кiлькiсть членiв родини, вирiшив узяти пiд оренду житловий будинок, а iнший вирiшив купити житло, одержавши iпотечний кредит. Припустимо, що орендна плата одного i платежi за кредит iншого i однаковими. Якщо податкова система передбачаi можливiсть зменшення податкового зобов'язання на суму вiдсоткiв за iпотечний кредит i не передбачаi подiбних знижок у випадку оренди, то орендар буде змушений сплачувати бiльший податок у порiвняннi з тим, хто купив будинок у кредит, хоча i буде сплачувати за житло ту ж суму. Ситуацiя може бути трохи вiдкоригована, якщо власник житла сплачуi податок на нерухомiсть. Однак i орендодавець тАФ власник житла може включити цей податок у суму орендноi плати. Тому правильне рiшення тут буде полягати в незастосуваннi податковоi знижки на вiдсотки, що сплачуються за iпотечний кредит.

Податкова система не може бути дискримiнацiйною стосовно одних платникiв податкiв i надавати переваги iншим.

Зрозумiло, що платник податкiв, якому не були наданi такi пiльги, як iншому платниковi податкiв, буде незадоволений системою оподатковування, Те ж саме буде мати мiсце у випадку не одного, а цiлоi категорii платникiв податкiв. Надання визначених податкових пiльг деяким платникам податкiв може привести до того, що iншi платники будуть змушенi платити бiльше.

Наприклад, уряд намагаiться стимулювати будiвництво житла. З цiiю метою вносяться такi змiни в податкове законодавство, згiдно яких власники нових житлових будинкiв будуть мати можливiсть застосовувати метод прискореноi амортизацii i здiйснювати амортизацiйнi вiдрахування швидше iнших власникiв будь-яких будинкiв житлового, промислового або комерцiйного призначення. У цьому випадку фактично надаiться субсидiя власникам нових житлових будинкiв. Якщо власники старих житлових будинкiв довiдаються про те, що така субсидiя схована десь у податковому законодавствi, вони цьому не зрадiють. Однак якщо розглядати податкову систему як iнструмент забезпечення податкових надходжень у бюджет, тодi буде незрозумiло, чому власникам нових житлових будинкiв варто надавати переваги по нарахуваннях амортизацii.

Податкова система повинна бути прогресивною.

Деякi види податкiв по своiй природi i регресивними. Податок на нерухомiсть, податок iз продажу (податок на додану вартiсть), акцизний збiр i мито визначаються таким чином, що iхня сума не залежить вiд рiвня забезпеченостi платника податкiв, хоча випадково така залежнiсть i може мати мiсце. Тому серед осiб, що повиннi сплачувати такi податки, можуть бути як забезпеченi, так i менш забезпеченi люди. У цьому контекстi податки, розмiр яких встановлюiться в залежностi вiд суми прибутку або вартостi, дозволяють вирiвняти податкове навантаження i зробити взагалi податкову систему бiльш прогресивною.

Чому, власне кажучи, податкова система повинна бути прогресивною? Було висловлено багато аргументiв на користь i проти цього положення. Зрозумiло, що та сама сума або навiть ставка податку, з погляду економiчних наслiдкiв, залежить вiд рiвня доходу або забезпеченостi платника податкiв. Чим менше рiвень доходу, тим менше залишаiться коштiв пiсля сплати податкiв i iнших обов'язкових платежiв. Коли мова йде про вибiр мiж сплатою податку i необхiднiстю вiдремонтувати пари зношених черевикiв, то зробити вибiр на користь платежу в бюджет буде складнiше, нiж у випадку придбання восьмоi пари черевик. Крiм цього, прогресивна система оподатковування дозволяi встановлювати бiльш високi ставки податку для осiб з високими доходами, що неможливо було б установити для осiб iз середнiми або низькими доходами (неможливо, оскiльки це примусило б незаможних платникiв податкiв робити вибiр мiж сплатою податку i придбанням самого необхiдного). РЖ зрештою, не оподатковуваний податком мiнiмум i збiльшення ставок оподатковування варто встановлювати таким чином, щоб пiсля сплати податкiв залишалося досить коштiв на саме необхiдне. Людей не можна ставити перед вибором - сплатити податок або купити продукти харчування.

Податкова система повинна сприяти iнвестицiям, економiчному розвитку, конкурентноздатностi i працезайнятостi.

Податкова система не може сприяти iнвестицiям, економiчному розвитку, конкурентноздатностi i працезайнятостi. якщо ставки оподатковування настiльки високi, що дозволяють досягти належного рiвня прибутковостi, Високi ставки оподатковування здатнi вiдпугувати навiть самого оптимiстичного бiзнесмена. Крiм цього, занадто високi ставки продовжують життя тiньового сектора економiки.

Якщо за рахунок розширення бази оподатковування вдаiться знизити ставки оподатковування, то податкова система стане бiльш привабливоi для iнвесторiв.

Однак iснують i iншi важливi аспекти податковоi системи, вiд яких будуть залежати iнвестицii. Якщо iнвестор продаi або якось iнакше вiдчужуi об'iкт iнвестицiй, йому варто надати можливiсть повернути iнвестованi кошти без оподатковування. Якщо коротко, то iнвестор повинний сплачувати податок тiльки з отриманого прибутку. Тобто для цiлей вирахування такого прибутку варто враховувати як витрати:

суми податку на нерухомiсть, акцизного збору, митного збору, податку з продажу (податку на додану вартiсть), що були сплаченi платником податкiв.

Крiм цього, прибуток вiд iнвестицiй був би доцiльнiше обкладати податком по бiльш низьких ставках. Однак такий пiдхiд, при якому при оподатковуваннi надаiться перевага прибутку вiд iнвестицiй, варто використовувати дуже обачно (якщо взагалi це робити), оскiльки тi, хто дiстаi прибуток вiд виконаних робiт або наданих послуг, можуть з ним не погодитися.

Податкова система повинна бути подiбноi до систем, що iснують у бiльшостi iнших краiн, оскiльки iноземнi iнвестори хотiли б обкладатися податками по знайомiй iм системi. Уведення такоi системи також дозволило б вiтчизняним пiдприiмствам бiльш ефективно конкурувати в iнших краiнах.

Тут знову варто згадати, що у випадку введення податку з обороту вiтчизнянi пiдприiмства, що працюють на зовнiшньому ринку, будуть знаходитися в менш сприятливому положеннi, оскiльки iхнi конкуренти не будуть сплачувати такий податок. РЖнвесторам це теж не сподобаiться, оскiльки вони не ознайомленi з цим податком.

Податкова система в Украiнi повинна бути стабiльною i прогнозованою.

Щодо цього питання тут немаi необхiдностi в тривалому обговореннi. Якщо й iснуi що-небудь, чого платники податкiв не люблять ще бiльше., чим сплачувати податки, то це раптове введення ще одного або декiлькох нових податкiв або iстотна змiна в системi оподатковування десь у серединi податкового перiоду. Занадто високi податки вже самi по собi i проблемою, але якщо до цьому ще i додати вiдсутнiсть можливостi у пiдприiмцiв планувати свою дiяльнiсть, то ми створимо умови для потенцiйноi катастрофи. РЖ фiзичнi, i юридичнi особи тАФ платники податкiв повиннi мати можливiсть передбачати наслiдку власних дiй у рамках податкових законiв. Це необхiдно знати, наприклад, для того, щоб вирiшити, коли i як здiйснювати визначенi операцii. Якщо немаi такоi визначеностi, то багато операцiй узагалi не буде здiйсненi. Жодна особа, особливо пiдприiмець або iнвестор, не маi бажання грати в тАЬугадайкутАЭ з урядом. Грошi досить важко заробити i без того, щоб думати, що саме ще збираiться ввести уряд.

Рiзнi податковi закони повиннi бути взаiмопогоджуваними

Одна з головних цiлей у створеннi Податкового кодексу полягаi в необхiдностi забезпечення гармонiйностi iвзаiмоузгодження мiж рiзними податковими законами. Але навiть i без Податкового кодексу необхiдно використовувати однаковi i погодженi термiни i поняття е рiзних законах, наприклад, у законах про податок на додану вартiсть або про оподаткування прибутку пiдприiмств. Наприклад, такi поняття, товарно-матерiальнi запаси, виробничi витрати, повиннi означати те саме у всiх законах. РЖнакше це буде просто пастка для платникiв, якщо термiн або концепцiя будуть мати рiзний змiст у рiзних законах. Крiм цього, процедури примусового виконання податкових законiв повиннi бути послiдовними i погодженими мiж собою. Не можна допускати, щоб процедури примусового стягнення податку залежали вiд того, який саме податок сплачуiться. Адмiнiстративнi процедури i взагалi адмiнiстрування всiх податкiв повиннi регулюватися iдиним законом. Не можна примушувати платникiв податкiв i працiвникiв податкових органiв дотримувати рiзних адмiнiстративних процедур у залежностi вiд типу конкретного податку. Нiж бiльш схожими i адмiнiстративнi процедури, тим швидше iх будуть дотримуватися.

Податкова система повинна бути по можливостi бiльш простою i зрозумiлою.

Податкова система впливаi на повсякденне життя платникiв податкiв багатьма способами, серед яких, наприклад, нарахування податкiв на заробiтну плату, нарахування податку на вартiсть нерухомостi i сплата цього податку пiд час продажу нерухомого майна. У багатьох випадках саме платник податкiв першим визначаi, чи належний вiн сплачувати податок за визначену операцiю. Таке визначення потiм перевiряiться працiвниками податковоi адмiнiстрацii. Без сумнiву, чим бiльш простi i зрозумiлi будуть податковi закони, тим легше буде платниковi податкiв, а у випадку помилки тАФ податковому iнспектору прийняти вiрне рiшення.

Проти цього можна заперечити, що вiдносини мiж людьми в суспiльствi i складними i тому податкове виттi законодавство, що може застосовуватися до вiдносин мiж людьми, теж може вiдображати у визначенiй мерi цю ускладненiсть. Часто пiд час розробки проектiв податкового законодавства виникаi необхiднiсть вибору зробити податковий закон бiльш детальним i ускладненим (але тому i бiльш адекватним), або зробити його простим (i тому не завжди справедливим). Однак на початку розробки податкового законодавства бажано вводити по можливостi бiльш простi закони. Зробити iх бiльш деталiзованими й ускладненими можна буде тiльки пiсля того, коли платники податкiв i працiвники податкових адмiнiстрацiй придбають необхiдний досвiд у дотриманнi i виконаннi податкового законодавства.

РЖдеi попереднього параграфа можна проiлюструвати в такий спосiб. Припустимо, що платник податкiв володii житловим будинком, що був зруйнований пiд час пожежi, i що вартiсть будинку була бiльше суми, витраченоi платником податкiв на придбання будинку i його полiпшення. Платник податкiв застрахував будинок у вiдповiдностi з вартiстю. Страхова компанiя виплатила платниковi податкiв компенсацiю за збиток вiд пожежi. Оскiльки сума, отримана вiд страховоi компанii, бiльше суми, iнвестованоi платником податкiв у цей будинок, то власник будинку одержуi доход вимiрюваний як рiзниця мiж страховою компенсацiiю i сумою iнвестицii. Тому такий доход можна булоб включити в оподатковуваний доход платника податкiв. Однак платник податкiв може захотiти використовувати страхову компенсацiю для вiдновлення будинку. Щоб передбачити таку ситуацiю, ми могли б ускладнити закон i звiльнити вiд сплати податку власника такого будинку в тому випадку, якщо вiн реiнвестуi отриманi вiд страховки грошовi кошти у вiдновлення будинку. Якщо пiти таким шляхом, ми будемо змушенi визначити, як незабаром пiсля одержання страховки власник будинку повинний витратити ii на ремонт будинку для того щоб не сплачувати податку. Що ж робити, якщо платник податкiв намагався вiдремонтувати будинок у встановлення податковим законом термiн, але якась перешкода не дозволила йому це зроби.? Цю ситуацiю теж варто було б передбачити в законi, що стаi усе бiльш i бiльш складним. А якщо будинок уже не можна вiдновити? Чи варто звiльняти власника вiд сплати податку на доход зi страхового вiдшкодування, якщо останнiй буде використовуватися для зведення нового будинку? А якщо цей новий будинок буде зведений в iншому районi? Варто дозволити йому цi або краще заборонити? А якщо власник купуi на грошi, отриманий вiд страховоi компанii, новий будинок не житлового комерцiйного призначення? Тобто можливо i добре було б передбачити в законi звiльнення вiд оподатковування коштiв, отриманих вiд страховоi компанii, якщо 'останнi використовуються для ремонту або придбання нового житла, але таке рiшення може настiльки ускладнити закон, що його переваги вiдiйдуть на другий план. Тому на початковому етапi можна було б просто сказавши що такий доход варто обкладати податком, i взагалi не розглядати питання його використання для ремонту або покупки нового будинку. Якщо ставка податку не занадто висока, це не буде мати значного негативного впливу на замiну примiщення платником податкiв.

Адмiнiстрування податковоi системи повинне бути справедливим i чесним.

Вимоги, яким повинна вiдповiдати ефективна податкова система, можна подiлити на двi групи. Перша тАФ це необхiднiсть забезпечення балансу мiж правами й обов'язками податковоi адмiнiстрацii i правами й обов'язками платникiв податкiв. Податковiй адмiнiстрацii варто надати всi необхiднi повноваження для ефективного адмiнiстрування податковоi системи. При цьому платники податкiв повиннi бути надiйно захищенi вiд зловживань з боку працiвникiв податковоi адмiнiстрацii. Друга тАФ податкова адмiнiстрацiя повинна забезпечити чесне i справедливе адмiнiстрування податковоi системи i дiяти саме як адмiнiстратора. Жадати вiд банкiв виконувати головну роль у справi стягнення податкiв - це дуже серйозний недолiк, що чiтко простежуiться на прикладi податку з обороту. Банки повиннi виконувати властивi iм функцii, а не збирати податки. Украiнi вкрай потрiбна розвинута банкiвська система, створення якоi може гальмуватися покладанням на банки функцii збору податкiв. Податкова адмiнiстрацiя повинна мати всi необхiднi повноваження для забезпечення ефективного збору податкiв. Платники податкiв повиннi мати право на оскарження рiшення податковоi адмiнiстрацii, що вони вважають помилковим. Податкова адмiнiстрацiя повинна мати право накладати арешт на рахунок платника податкiв тАФ боржника i стягнути з нього грошовi кошти для погашення заборгованостi, повiдомивши платника податкiв про такi дii, направивши йому податкове попередження (яке платник податкiв може оскаржити через суд), якщо тiльки немаi основ вважати, що вiн негайно забере всi грошi зi свого рахунка. Податковiй адмiнiстрацii необхiдно володiти повною iнформацiiю про платника податкiв, необхiдною для забезпечення дотримання податкового законодавства, а платники податкiв повиннi мати впевненiсть, що ця, iнформацiя буде охоронятися як конфiденцiйна. Податкова адмiнiстрацiя повинна мати право одержувати iнформацiю про платника податкiв безпосередньо вiд нього самого i вiд третiх осiб. При цьому платники податкiв i третi особи повиннi бути упевненi, що органи, що мають право на одержання такоi iнформацii, користуються цим правом тiльки в зв'язку з податковою необхiднiстю.

Незалежно вiд того, наскiльки добре розробленi закони в складi податковоi системи, система не буде працювати, якщо ii адмiнiстрування не буде чесним i справедливим. У цьому вiдношеннi Державна податкова адмiнiстрацiя Украiни досягла значних успiхiв за останнi роки, однак, i ще над чим попрацювати. Державна податкова адмiнiстрацiя Украiни повинна бути абсолютно об'iктивною в справi iнтерпретацii i забезпечення дотримання податкового законодавства. Об'iктивне тлумачення закону, а не таке, котре забезпечуi максимальну суму нарахованого податку, тАФ от до чого варто прагнути, насамперед.

Платники податкiв, що знаходяться в подiбному положеннi, повиннi обкладатися податком однаково. У вiдношеннi Державноi податковоi адмiнiстрацii Украiни до окремих платникiв податкiв не повинне бути нiякоi дискримiнацii. Варто продовжувати полiпшення системи утворення платникiв податкiв i зробити процедури оподатковування бiльш зручними для них. Чим бiльше платник податкiв знаi про податки, що вiн повинний сплачувати, тим iмовiрнiше, що вiн сплатить цiлком i вчасно всю суму податку. Чим прозорiший буде система адмiнiстрування податкового законодавства, тим бiльшою повагою вона буде користуватися.

Як уже згадувалося, гарна податкова система - це нейтральна система, що не впливаi на економiчнi, iнвестицiйнi i комерцiйнi рiшення платникiв податкiв. Теж варто сказати i про дii податковоi адмiнiстрацii стосовно чесного платника податкiв. Втручання в справи платника податкiв з боку податковоi адмiнiстрацii повинне бути мiнiмальним. Податкова адмiнiстрацiя повинна вiдноситися до платникiв податкiв з повагою i розраховувати на таке ж вiдношення до себе.

Висновки

У свiтi не iснуi нi однiii податковоi системи, яка б вiдповiдала усiм вищенаведеним вимогам, яким повинна була б вiдповiдати оптимальна податкова система. Багато хто з iснуючих податкових систем наближаються до цього, i чим повнiше виконуються цi вимоги, тим краще така податкова система.

Основною причиною, по якiй вищенаведенi вимоги нiде цiлком не виконуються, i та обставина, що податкове законодавство, як i будь-яке iнше законодавство, i продуктом полiтичного процесу. А полiтика, крiм всього iншого, -це мистецтво компромiсу i маркетингу. Навiть якщо визначена норма далека вiд iдеальноi, але на неi i покупцi, те так чи iнакше вона знайде свiй шлях до податковоi системи. РЖ хоча деякi члени, скажемо, Союзу пiдприiмцiв, погодилися б з тим, що бажано мати податкову систему, що ставить усi шари суспiльства i сектора в однаковi умови, проте нiхто з них не заперечував би проти пiльг для себе. Без сумнiву, в окремих випадках у життi Украiни надання тАЬадреснихтАЭ пiльг може бути одночасним i доречним полiтичним рiшенням. Однак у випадку, коли надаються пiльги, варто вiдповiсти на запитання тАФ чи буде вигода вiд уведення такоi пiльги вище важливостi дотримання самого принципу, вiдповiдно до якого в податковiй системi не повинне бути мiсця нiяким спецiальним пiльгам?

У чому ж тодi полягаi важливiсть визначення принципiв оптимальноi податковоi системи? А в тiм, що визначення цих принципiв дозволяi тАЬперевiрититАЭ будь-яку запропоновану податкову систему або законопроект i визначити, доречний вiн чи нi. Визначення цих принципiв зажадаi надання бiльш серйозних аргументiв, щоб показати що застосування запропонованих вiдхилень вiд загальних принципiв оподатковування дасть бiльше вигоди державi дотримання фундаментальних принципiв оподатковування.

Якщо перевiрити кожний з чотирьох проектiв Податкового кодексу, що знаходяться на розглядi у Верховнiй Радi Украiни, на вiдповiднiсть визначеним принципам будiвлi ефективноi податковоi системи, то стане зрозумiлим, що найбiльш близький цим принципам i саме законопроект уряду. Пiсля уважноi доробки цей проект можна ще полiпшити. РЖдеальним його зробити, iмовiрно, неможливо, адже iдеальних податкових систем узагалi не iснуi. Однак даний проект може стати найкращим Податковим кодексом на сьогоднiшнiй день в Украiнi.

Чому податкову систему, що найбiльш вiдповiдаi вимогам оптимальноi податковоi системи, можна назвати тАЬнайкращоютАЭ? Тому що така система буде забезпечувати розумний i справедливий спосiб податкових надходжень, необхiдних державi для виконання ii обов'язкiв перед суспiльством. У цiлому побудова податковоi системи не буде мати особливого впливу на схвалення (або несхвалення) громадськiстю полiтики уряду. Однак вiд побудови податковоi системи; залежати наявнiсть належноi суми податкових надходжень, необхiдноi для фiнансування таких сфер, охорона здоров'я, утворення i т.п.

Ефективнiсть податковоi системи в значнiй мiрi буде залежати вiд прийняття ii украiнськими платниками податкiв. Навiть за умови високоi ефективностi i дiiвостi державноi податковоi адмiнiстрацii зможе здiйснити перевiрку лише невеликоi частини загальноi кiлькостi платникiв податкiв. Якщо бiльшiсть платникiв податкiв не будуть поважати податкову систему, то вона не зможе виконати свою головну функцiю - забезпечити надходження податкових засобiв у бюджет. Доречнiсть вищенаведеноi оптимальноi податковоi теми полягаi в тiм, що вона забезпечуi розумний i справедливий спосiб залучення необхiдних податкових надходжень. Оскiльки така система i зрозумiлою i справедливоi, вона повинна користуватися повагою платникiв податкiв. Якщо так i буде, така система оподатковування буде мати гарнi шанси для забезпечення необхiдного рiвня податкових надходжень. РЖ, навпаки якщо не заручитися повагою до податковоi системи з боку платникiв податкiв, забезпечити необхiднi податковi надходження в бюджет буде неможливо.

Список лiтератури.

1. Конституцiя Украiни.

2. Закон Украiни "Про систему оподаткування"

3. Закон Украiни "Про державну податкову службу в Украiнi".

4. М.А. Павловський ВлМакроекономiка перехiдного перiодуВ». К.-Технiка.1999.

5. А. Соколов. Теорiя податкiв. М.-1928. П-М. Годме ВлФiнансове правоВ». М.-1978.

6. Л. К. Воронова. ВлФiнансове правоВ». X.- 1998. Дж.

7. Ю. Стиглиц. ВлЕкономiка державного сектораВ». М.- 1997, с. 718. Довiдник. В»Сучасна економiкаВ». Р-на-Д. -1998.

8. А. Кiрш. Вл Ще не вмерла Украiна, але.. В». Бiзнес, № 38, с.8-9.

9. А. Твердомед ВлКохайте нас, доки ми з вамиВ». Бiзнес,№ 9, с.12-13.

10. Ю. Некрасов. ВлРозплата за бюджетВ». Бiзнес, № 4,1998, с. 8-9.

11. Р. Ковтун. ВлЖити по засобахВ». Бiзнес, № 39,1998, с. 11.

12. Н. Азаров. ВлПодаткова полiтика в Украiнi, принципи i реалiiВ».

Вiсник податковоi служби, №15, 1998.

13. А. РЖ. Кривоватий. ВлДержавна податкова полiтика i система податкiвВ». Фiнанси Украiни,№ 1,1998.

14. О. В. Турiнов. ВлТiньова економiка i тiньова полiтикаВ». Полiтична думка, № 3-4,1996, с. 75.

15. Т. О. Дулiк. ВлЕкономiчнi аспекти, проблеми ухилення вiд податкiвВ». Фiнанси Украiни, № 12,1998.

Вместе с этим смотрят:

"Заказные" убийства и их предупреждение

"Зеленые", как субъект мировой политики

"Земледельческий закон" Византии, система хозяйства, формы собственности и аренды византийской общины

"Присвоение" и "растрата": сущность и признаки

"Русская Правда" как памятник Древнерусского права