Поняття, форма та функцii Конституцii Украiни
НАЦРЖОНАЛЬНИЙ УНРЖВЕРСИТЕТ
ВлКИРДВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМРЖЯВ»
Кафедра загально-правових наук
РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:
Поняття, форма та функцii
Конституцii Украiни
Виконав:
студент III року навчання
факультету економiчних наук
Кравченко Мирослав
м. Киiв, 2003 р.
ВСТУП 3
Роздiл 1. Поняття i основнi властивостi Конституцii як основного закону держави 6
Роздiл 2. Загальна характеристика Конституцii Украiни як полiтико-правового документу 9
2.1. Ознаки Конституцii 9
2.2. Функцii Конституцii Украiни 10
2.3. Структура Конституцii 12
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 17
ВСТУПНеможливо уявити демократичну державу сучасного свiту, яка б не мала своii конституцii. Адже саме в конституцii закрiплюються вихiднi положення, на яких ТСрунтуються найголовнiшi форми життя суспiльства. Вона закладаi пiдвалини органiзацii та функцiонування держави i громадських структур, формулюi основи правового статусу особи, i базисом усiii правотворчоi дiяльностi. Сутнiсть конституцii - це ii внутрiшня основа, смисл, найбiльш важливi якостi i властивостi, якi визначають всi структурнi та функцiональнi характеристики основного закону суспiльства й держави, що знаходять свiй предметний вираз у його змiстi. Це найбiльш узагальнююча категорiя, яка уособлюi iстотнi ознаки соцiального, полiтичного призначення та нормативно-правового змiсту конституцii.
Сутнiсть конституцii знаходить своi втiлення в найрiзноманiтнiших аспектах. Крiм юридичного важливий, перш за все, соцiально-полiтичний аспект конституцii. Це своiрiдний суспiльний договiр, який фiксуi i узгоджуi полiтичнi iнтереси рiзноманiтних соцiальних груп, прошаркiв, класiв тощо. Бiльшiсть з них виникаi i реалiзуiться в полiтичнiй сферi, яка як вiдомо, i обтАЩiктом дiяльностi полiтичних партiй, громадських рухiв та iнших соцiальних об'iднань. Така дiяльнiсть знаходить свiй вираз в рiзноманiтних правових, в тому числi й конституцiйних документах. Тобто конституцiя не може не враховувати дiйсний стан речей, не фiксувати iх у вiдповiдних ii положеннях. Без такого узгодження неможливо досягти соцiальноi злагоди, забезпечити законнiсть i правопорядок.
В сучасному постiндустрiальному суспiльствi конституцiя маi бути механiзмом здiйснення консенсусу всiх соцiальних груп, суспiльним договором, коли рiзноманiтнi верстви суспiльства немов передають державi своi повноваження по забезпеченню соцiальноi гармонii i злагоди на всiх рiвнях. Це, безперечно, не означаi, що традицiйнi соцiальнi та суспiльнi суперечностi зникають зовсiм: вони помтАЩякшуються, набувають нових рис, вiдступають на заднiй план.
Проголошення 24 серпня 1991р незалежностi Украiни створило умови для радикальних демократичних перетворень у нашому суспiльствi i державi. Змiнилась органiзацiя державноi влади - вiдбувся подiл ii на законодавчу, виконавчу, судову. Виникли новi iнститути, властивi сувереннiй демократичнiй правовiй державi, зокрема, iнститути президентства, конституцiйноi юрисдикцii, Збройнi Сили Украiни та iн. Почалось становлення сучасного украiнського парламентаризму й правосуддя та цiлiсноi системи органiв виконавчоi влади. Водночас вiдiйшли у небуття колишнi загальносоюзнi державнi органи й органiзацii та численнi недемократичнi iнститути (однопартiйнiсть, цензура тощо).
У суспiльствi почала складатися реальна багатопартiйнiсть, демократична виборча система, мiсцеве самоврядування тощо. Поряд iз змiнами в органiзацii держави й суспiльства i завдяки iм, вiдбуваються змiни у правовiй системi в цiлому.
Важливим етапом в украiнському державотвореннi, у розвитку украiнського суспiльства i держави стало прийняття 28 червня 1996р новоi Конституцii Украiни. Прийняття Основного Закону нашоi держави - це визначна подiя в ii iсторii, у життi ii народу. Прийнята Верховною Радою Украiни Конституцiя i iсторичною вiхою в утвердженнi державноi суверенностi Украiни. Разом з тим сьогодення вимагаi глибокого ii осмислення з тим, щоб позитив Основного Закону оптимально використовувався i спрямовувався у прогресивне русло процесiв державотворення. Тим бiльше, що Конституцiя у деяких ii положеннях неоднозначно сприймаiться рiзними полiтичними силами та верствами суспiльства. Говорячи про це ми не можемо забувати, що якою б не була Конституцiя, вона не може передбачити всiх проблем, якi поставить перед нею життя.
Конституцiя Украiни вiдображаi тенденцii i закономiрностi розвитку свiтового конституцiоналiзму. Найважливiшими з таких тенденцiй i: цiлеспрямоване регулювання й перебудова внутрiшньодержавних i мiжнародних вiдносин; загальна демократизацiя конституцii, полiтичних режимiв, правового статусу особи виборчого права; закрiплення основних рис правовоi держави; впровадження iдей парламентаризму; орiiнтацiя на людину i загальнолюдськi цiнностi; правове змiцнення основ громадянського суспiльства, розвиток механiзмiв узгодження iнтересiв рiзноманiтних соцiальних, нацiональних, мовних i релiгiйних груп; посилення виховноi, морально-етнiчноi ролi конституцii; розширення масштабiв i сфер конституцiйного регулювання тощо.
Конституцiя Украiни намагаiться втiлити у життя наступнi загальносуспiльнi цiнностi: здорове екологiчне середовище, соцiальну захищенiсть, вiдповiдний рiвень життя, право на користування надбанням людства в сферi полiтики, економiки, культури тощо.
Роздiл 1. Поняття i основнi властивостi Конституцii як основного закону державиТермiн "конституцiя" походить вiд латинського слова "constituto", що буквально можна перекласти як "устрiй, встановлення, утвердження". Разом з тим iснуi думка, що вiн бере початок вiд звороту "rem publicum co", з якого починаються окремi акти римських iмператорiв. Конституцiя - категорiя iсторична. Окремi ii елементи були сформульованi в працях древньогрецьких фiлософiв, зокрема Платона i Арiстотеля, указах iмператорiв Стародавнього Риму, якi мали силу джерела права, в актах конституцiйного типу - хартiях (Магдебурзьке i Любекське право 13 - 18 ст.). Сучасне розумiння слова "конституцiя" (конституцiя держави) бере свiй початок iз перiоду змiни в РДвропi феодального ладу на буржуазний (XVII -XVIII ст.) i кiнцево викристалiзовуiться на початок XX ст. уже як сутнiсть основного закону держави.
Першими (писаними) конституцiями довгий час вважали Конституцiю Пилипа Орлика 1710 р., Конституцiю США 1787 р., Конституцii Францii та Польщi 1791 р.
Наука конституцiйного права знаi рiзнi пiдходи (погляди рiзних правових шкiл) щодо визначення поняття конституцii. Одним iз найунiфiкованiших вважають визначення, за яким "Конституцiя - це Основний Закон держави, що обтАЩiднуi у собi групу норм iз вищою юридичною силою, якi закрiплюють основи державного ладу, права, свободи та обов'язки особи i громадянина, систему та принципи органiзацii державноi влади, територiальноi органiзацii держави тощо ".
Конституцiя - це Основний Закон держави, який регулюi у вiдповiдностi з волею та iнтересами пануючого класу (класiв, народу) суспiльнi вiдносини, що складаються в процесi здiйснення основоположних засад органiзацii суспiльства й держави.
Конституцiя - полiтико-правовий документ, в якому знаходять свiй концентрований, офiцiйний вираз i закрiплення головнi, базовi устоi суспiльного i державного устрою: належнiсть державноi влади, характер власностi, права i свободи громадян, нацiональне - державний i адмiнiстративне - територiальний устрiй, а також система i принципи дiяльностi механiзму здiйснення повновладдя народу.
Конституцiя - це особливий iнститут правовоi системи держави, якому належить правове верховенство по вiдношенню до всiх ii актiв. Це не просто закон, а особливий закон краiни: закон законiв, як називав ii Маркс. Вона оформляi нацiональну систему права, стягуi воiдино дiюче законодавство, визначаi основи законностi i правопорядку в краiнi. Конституцiя краiни - це Основний Закон. Закони являють собою систему, а не хаотичний набiр рiзних положень. В основi цiii системи - Конституцiя, що i не тiльки установчим документом держави та ii основних iнституцiй: парламенту, уряду, суду, мiсцевого самоврядування i те. iн., а й юридичним актом. Як юридичний документ, Конституцiя маi бути викладена в чiтких юридичних термiнах, ii положення не повиннi суперечити одне одному, тобто створювати колiзii.
Як документ установчий, Конституцiя повинна мiстити процедури розвтАЩязання суперечностей, що виникають у процесi дiяльностi держави. Одна з функцiй Конституцii, яка випливаi iз ii сутi, - це затвердження справжнього народовладдя. Конституцiя не може заважати саморегуляцii суспiльства: вона повинна бути орiiнтиром, еталоном, на який рiвняються його полiтичнi, правовi та моральнi цiнностi. Завдання полягаi в тому, щоб через усвiдомлення сутностi Конституцii, " поставити на мiсце " спiввiдношення суспiльства й держави. Це, безперечно, не означаi, що традицiйнi класовi протирiччя зникають зовсiм: вони помтАЩякшуються, набувають нових рис, вiдступають на заднiй план. На першому планi i фактори, обумовленi кризою сучасноi цивiлiзацii, необхiднiстю збереження людства вiд загибелi. Саме в таких умовах особливоi ваги i значення набуваi соцiальний консенсус, де Конституцiя вiдiграi особливу роль, виступаi головним полiтико-правовим засобом його забезпечення.
З огляду цього змiшуються оцiночнi характеристики: Конституцiя маi виражати iнтереси не стiльки держави, скiльки iнтереси громадянського суспiльства, головною цiннiстю якого i людина. Це i мiрилом соцiальноi цiнностi i ефективностi Конституцii. Вiдтак, мiж iншим, вирiшуiться давня суперечка вiдносно того, чим i Конституцiя: законом суспiльства чи держави. Вiдповiдь однозначна: вона повинна стати основою, правовою базою ефективного рiшення загальних справ громадянського суспiльства, могутнiм засобом його самозбереження i розвитку, забезпечення реалiзацii прав i свобод людини. Будь-яка Конституцiя виникаi i дii для того, щоб врегулювати устрiй держави, а не суспiльства, хоч iндиферентною до справ суспiльства вона не може бути. Вона не може стояти осторонь вiд таких спецiальних iнституцiй як власнiсть, права i свободи громадян; громадськi та релiгiйнi обтАЩiднання; громадянське суспiльство з його полiтичною, економiчною та соцiально-класовими основами; влада як авторитарний спосiб органiзацii суспiльства; права i свободи нацii тощо. Це - елементи органiзацii суспiльства, а не державного устрою, його прерогатив. Закрiплення таких засад суспiльства i одною з функцiй Конституцii як Основного Закону суспiльства й держави. Основними рисами конституцii i:
1) РЗi основоположний характер, оскiльки предметом конституцiйного регулювання i фундаментальнi, найважливiшi суспiльнi вiдносини, якi визначають "обличчя" суспiльства;
2) Народний характер, який полягаi в тому, що конституцiя маi слугувати народу, створюiться ним, забезпечуi його участь в управлiннi справами суспiльства i держави;
3) Реальний характер, тобто вiдповiднiсть фактично iснуючим суспiльним вiдносинам;
4) Органiчне поiднання стабiльностi й динамiзму конституцii.
Роздiл 2. Загальна характеристика Конституцii Украiни як полiтико-правового документуРозглядати Конституцiю Украiни лише як правовий акт було б не зовсiм правильно. Вона i надзвичайно важливим полiтико-правовим документом довгостроковоi дii, яким збагатилася наша держава; фундаментом не лише сучасних, але й майбутнiх перетворень у нашому суспiльствi, основою його консолiдацii. Одночасно хотiлося б звернути увагу, що в нiй мiстяться i окремi моральнi орiiнтири соцiальноi справедливостi у нашому суспiльствi i державi.
Конституцiя закрiплюi в Украiнi основи державноi полiтики б спрямованоi перш за все на забезпечення прав i свобод людини та гiдних умов ii життя. Вона заклала серйознi пiдвалини для розвитку i змiцнення демократичноi, соцiальноi i правовоi держави, в якiй людина, ii життя i здоровтАЩя, честь i гiднiсть, недоторканiсть i безпека визнаються найвищою соцiальною цiннiстю. Через змiст Конституцii проводиться надзвичайно цiнна i гуманна iдея про те, що саме держава функцiонуi для людини, вiдповiдаi перед нею за свою дiяльнiсть, а не навпаки. РЖ це i головним ii обов'язком. Ми вже сьогоднi усвiдомлюiмо, що iнакше не повинно бути. Адже Украiнський народ i джерелом влади, яку вiн реалiзуi через вiдповiднi органи державноi влади та органи мiсцевого самоврядування. Тому держава з ii апаратом повинна слугувати, перш за все, своiму народовi.
Крiм полiтичного значення, нова Конституцiя Украiни маi надзвичайно велику юридичну цiннiсть як правовий акт. Перш за все - це Основний Закон нашоi держави, який маi найвищу юридичну силу. Всi закони та iншi правовi акти приймаються на ii основi i повиннi вiдповiдати iй. А це означаi, що Конституцiя i основним джерелом нашого законодавства розрахованим на тривалий перiод.
З точки зору ознак Конституцii Украiни як правового документу ii юридичними властивостями i те, що:
1. Конституцiя - це, насамперед, закон, тобто акт виключноi ваги i значення;
2. Конституцii властиве юридичне верховенство, найвища юридична сила у порiвняннi з iншими правовими актами: нi один акт не може перевищувати Конституцiю;
3. Конституцiя i основою правовоi системи Украiни, ii законодавство, поточне законодавство розвиваi конституцiйнi приписи, деталiзуi iх;
4. Конституцii властивий особливий порядок ii прийняття i змiни, тобто це закон що маi пiдвищений ступiнь стабiльностi;
5. РЖснуi досить складний механiзм реалiзацii Конституцii, оскiльки ii дiя вiдбуваiться на трьох рiвнях: на рiвнi реалiзацii Конституцii в цiлому; на рiвнi реалiзацii окремих конституцiйних iнститутiв; на рiвнi реалiзацii конституцiйних норм.
Функцii Конституцii обумовленi ii змiстом, тiiю роллю, яку вона виконуi в регулюваннi суспiльних вiдносин, задоволеннi соцiальних потреб. Багатство змiсту, складнiсть суспiльних вiдносин обумовлюi багатоплановiсть функцiй та iх спрямованiсть. Одна група таких функцiй "обслуговуi" потреби Конституцii, iнша - виходить далеко за межi Конституцii як полiтико-правового феномену. Конституцiя виступаi як невiдтАЩiмний елемент всiii соцiальноi органiзацii, як соцiальне благо, ефективний регулятор i перетворювач суспiльних вiдносин. Функцii Конституцii розкривають ii сутнiсть стосовно тих завдань якi стоять перед суспiльством на конкретному етапi його розвитку, при чому не рiдко одне й те ж завдання вирiшуiться за допомогою кiлькох функцiй.
Функцii Конституцii поширюються на всi сфери суспiльного життя, про що свiдчить змiст Основного Закону, на тi суспiльнi вiдносини, якi охоплюються дiiю Конституцii.
Функцii Конституцii мають багато спiльного з основними функцiями права; бiльше того вони базуються на них. Однак функцii Конституцii не вичерпуються полiтичними, юридичними та iншими сферами. За сферами впливу Конституцii на суспiльнi вiдносини насамперед розрiзняють такi ii функцii як, полiтичну, економiчну, соцiальну, культурну, iдеологiчну. Конституцii притаманнi також установча, правотворча, системотворча, методологiчна, прогностична та iншi функцii.
Змiст економiчноi функцii полягаi в тому, що Конституцiя фiксуi основоположнi суспiльнi вiдносини, якi складають економiчнi устрiй суспiльства, базу, на якiй функцiонують всi iншi iнститути. Закрiплення в Конституцii фундаменту суспiльства, рiзноманiтних форм власностi, створюi умови для реалiзацii економiчноi полiтики Украiни, успiшного функцiонування ii господарського механiзму.
Змiст i особливостi полiтичноi функцii визначаiться тим, що Конституцiя - не тiльки правовий але й полiтичний документ, який закрiплюi основнi засади полiтики в рiзноманiтних сферах суспiльства й держави. Полiтична функцiя Конституцii полягаi в тому, що вона формуi найсуттiвiше в полiтицi, а саме - належнiсть влади в краiнi, внутрiшню i зовнiшню полiтику, державний лад. Саме Конституцiя закрiплюi iнтереси i волю народу, його державний та нацiональний суверенiтет на найвищому законодавчому рiвнi.
Конституцiя справляi величезний iдеологiчний вплив на волю i поведiнку мас. Акумулюючи найбiльш iстотнi моменти свiтогляду, в основi якого лежить iдея народного суверенiтету. Конституцiя водночас формуi певний тип суспiльноi свiдомостi, невiдтАЩiмною частиною якоi i правосвiдомiсть. Це сприяi формуванню позитивних установок, подоланню антигромадських мотивiв. З цих позицiй можна стверджувати про наявнiсть у Конституцii iдеологiчноi (культурноi) функцii.
Установча функцiя спрямована на здiйснення первинного юридичного оформлення найважливiших соцiальне - економiчних i полiтичних iнститутiв суспiльства. За допомогою установчих норм визначаiться устрiй держави, впроваджуiться в життя передусiм полiтичнi та управлiнськi структури, рiзноманiтнi iнститути демократii, закрiплюiться система державних органiв, визначаються iх повноваження.
Роль установчоi функцii Конституцii, таким чином, полягаi в тому, що вона встановлюi найважливiшi iнститути суспiльства i держави, визначаi iх спрямованiсть.
Правотворча функцiя Конституцii реалiзуi себе за допомогою норм, якi визначають основу правового статусу субтАЩiктiв конституцiйних вiдносин: громадян, державних i громадських органiв.
Правоохоронна функцiя Конституцii полягаi у забезпеченнi належноi дii iнститутiв i норм Основного Закону, що досягаiться за допомогою специфiчного механiзму вiдповiдальностi. В основi такого механiзму лежать конституцiйнi санкцii: визнання поведiнки неконституцiйною, скасування чи призупинення дii актiв державних органiв, тощо.
Сутнiсть iнтегративноi функцii в тому, що Конституцiя вiдiграi роль своiрiдного iнструменту який обтАЩiднуi всi ланки правовоi системи в одне цiле, при чому таке об'iднання - не механiчне, безсистемне, а грунтуiться на основi вiдповiдних вимог i принципiв. Типовими в цьому вiдношеннi i конкретнi норми Конституцii про економiчну систему якi визначають вихiднi положення для цивiльного, земельного, господарського та iнших галузей права.
Системотворча функцiя Конституцii зводиться не тiльки до того, щоб забезпечити цiлiснiсть i збалансованiсть правовоi системи, ii динамiзм i стабiльнiсть. Вона визначаi принциповi вимоги що до призначення, змiсту й методiв галузей права, окреслюi iдинi засади правотворчостi i застосування права, законностi i правопорядку, слугуi своiрiдним нормативним орiiнтиром.
Таким чином, за мiсцем i роллю Конституцii в суспiльному життi ii основнi функцii подiляються на соцiальнi i нормативне - правовi. Соцiальними функцiями i: полiтична, економiчна, соцiальна, культурна (iдеологiчна) та iншi. Правовi функцii: установча, регулятивна, iнтеграцiйна, охоронна.
Головне призначення Конституцii, що реалiзуiться в ii функцiях, - не полiтика, не iдеологiя а фундаментальнi засади вiльного суспiльства вiльних людей.
Структура Конституцii Украiни являi системно-структурну цiлiснiсть, що складаiться з iнститутiв, якi займають логiчно обумовлене мiсце в ii системi залежно вiд функцiонального навантаження. Таким в цiлому i i наш Основний Закон. У своiй структурi Конституцiя Украiни, прийнята на птАЩятiй сесii Верховноi Ради Украiни, складаiться з преамбули, з 15 роздiлiв, якi обтАЩiднують 161 статтю, в тому числi 2 статтi Прикiнцевих положень, та 14 пунктiв перехiдних положень.
Роздiл I "Загальнi положення " включаi 20 статей (ст. 1-20).
Роздiл II "Права, свободи та обовтАЩязки людини i громадянина" складаiться iз 48 статей (ст. 21-68).
Роздiл III "Вибори. Референдум" включаi 6 статей (ст. 69-74).
Роздiл IV "Верховна Рада Украiни (ст. 75-101)
Роздiл V "Президент Украiни" (ст. 2-112).
Роздiл VI тАЭКабiнет Мiнiстрiв Украiни. РЖншi органи виконавчоi владитАЭ
(ст. 113-120).
Роздiл VII "Прокуратура" (ст. 121-123).
Роздiл VIII "Правосуддя" (ст. 124-131).
Роздiл IХ "Територiальний устрiй Украiни." (ст. 132,133).
Роздiл Х "Автономна Республiка Крим" (ст. 134-139).
Роздiл XI "Мiсцеве самоврядування" (ст. 140-146).
Роздiл XII "Конституцiйний Суд Украiни" (ст. 147-153).
Роздiл XIII "Внесення змiн до Конституцii Украiни " (ст. 154-159).
Роздiл XIV "Прикiнцевi положення" (ст. 160-161).
Роздiл XV "Перехiднi положення" (пп. 1-14).
Таким чином, структура Конституцii - досить чiтка, логiчно зумовлена система взаiмопов'язаних i взаiмозумовлених структурних елементiв.
В преамбулi Конституцii Украiни формулюються цiлi, мета побудови держави, важливiшi вихiднi положення полiтико-правового характеру, зокрема:
- положення про державно-полiтичне розумiння поняття тАЬукраiнський народтАЭ, за яким його визначають як iднiсть громадян Украiни рiзних нацiональностей, тобто всi особи, якi належать до громадянства Украiни, разом становлять украiнський народ;
- положення про те що дану Конституцiю прийнято на основi здiйснення украiнською нацiiю права на самовизначення;
- Положення про те, що дану Конституцiю прийнято для забезпечення прав i свобод людини та гiдних умов ii життя;
- Положення про те, що парламентарii, приймаючи Основний Закон Украiни, усвiдомлюють усю свою вiдповiдальнiсть перед Богом, власною совiстю, попереднiми, нинiшнiми i прийдешнiми поколiннями украiнського народу;
- Положення про визначення Конституцii Основним Законом Украiни.
Основна частина Конституцii включаi iнститути та норми, якi "вичерпують" ii змiст.
Пiсля преамбули перший роздiл Основного Закону закрiплюi загальнi засади конституцiйного ладу, як керiвних начал, що визначають сутнiсть Конституцii в цiлому, усiх ii iнститутiв i кожноi статтi зокрема.
Прiоритетнiсть людини як найвищоi соцiальноi цiнностi i змiстом логiчно обумовленого другого роздiлу Конституцii. РЖнтересам людини, захистовi ii прав i свобод пiдпорядкована чiтка органiзацiя державноi влади та мiсцевого самоврядування. Держава вiдповiдаi перед громадянами за свою дiяльнiсть.
ВИСНОВКИ
Роки, що пройшли з часу проголошення Украiною незалежностi, достатньо впевнено показали, наскiльки важливим, особливо для держави, яка переходить до нового суспiльного устрою, захищаi принципи демократii та громадянського суспiльства, i iснування Основного Закону держави, ii Конституцii, що вiдповiдаi цим iдеям.
Украiна дiйсно вистраждала свою Конституцiю, демократичну Конституцiю незалежноi держави Тепер постаi нове, не менш, а ще бiльш важливе завдання, яке повинен виконати наш народ, - поступово, на демократичних засадах, неухильно керуючись принципами Права i Справедливостi, поступово впроваджувати в краiнi засади громадянського суспiльства, демократичноi соцiальноi правовоi держави. Цi завдання повиннi бути головними у життi нашого народу, громадян вiльноi Украiни.
Водночас слiд наголосити, що визначення Конституцii Украiни i формування ii змiсту як Основного Закону держави, аж нiяк не означаi одержавлення суспiльного життя або потяг до нього. Навпаки, зорiiнтованiсть нормативно-регулюючоi ролi Конституцii у суспiльствi насамперед на державу засвiдчуi про намiр розвиватися у напрямi до сформування реального громадянського суспiльства. А суспiльство лише тодi набуде рис громадянського, коли воно саме по собi i кожна особа в ньому стануть повноцiнними i достатньо автономними вiд прямого впливу держави; держава стане його справжньою складовою.
Прийняття Конституцii, яка увiбрала в себе свiтовий досвiд державотворення, зафiксувала основи мiжнародного спiвробiтництва, i першим i серйозним кроком на цьому шляху. Тому цiлком зрозумiлим i те, що мiжнародне спiвтовариство визнало важливiсть прийняття Основного Закону нашоi держави.
Конституцiя Украiни створила умови для практичноi реалiзацii закладених у ii текстi принципiв. Оскiльки останнi i нормативно закрiпленими, то вони як й iншi норми Конституцii, мають найвищу юридичну силу та i нормами прямоi дii. Отже, можна звертатися до суду за захистом своiх прав, посилаючись безпосередньо на принципи конституцiйного права.
З iншого боку, Конституцiя не маi чiткого механiзму, який забезпечував би пiдпорядкованiсть принципам конституцiйного права iнших його норм, оскiльки всi норми Конституцii мають однакову юридичну силу. Таке становище породжуi можливiсть iгнорування принципiв названого права при змiнi iнших норм галузi.
За своiю сутнiстю Конституцiя Украiни виходить iз загальнолюдських, загальнонародних iнтересiв i потреб. Це акт, котрий на найвищому правовому рiвнi закрiплюi певний баланс iнтересiв усiх соцiальних верств суспiльства, нацiй, етнiчних груп. Усi люди i вiльними i рiвними у своiй гiдностi та правах. Конституцiя не допускаi жодних привiлеiв чи обмежень за ознаками раси, полiтичних, релiгiйних та iнших переконань, статi, етнiчного та соцiального походження.
Отже, наша Конституцiя побудована на засадах, що найвищою цiннiстю в державi i людина. Але норми записанi в нiй, не завжди вiдповiдають дiйсностi, тому Конституцiя маi постiйно удосконалюватись, щоб справдi бути Конституцiiю для народу.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Копiйчиков В.В. Основи конституцiйного права Украiни. тАУК., 1998.
2. Колодiй А.М., Копiйчиков В.В., Лисенков С.Л., Медведчук В.В. Основи конституцiйного ладу Украiни. тАУК., 1997.
3. Коментар до Конституцii Украiни. тАУК., 1998.
4. Конституцiя Украiни вiд 28 червня 1996 р.
5. Конституцiя Украiни тАУ Основний закон суспiльства, держави, людини. тАУК., 1998.
6. Кравченко В.В. Конституцiйне право Украiни. тАУК., 2000.
7. Погорiлко В.Ф. Основи конституцiйного ладу Украiни. тАУК., 1997.
8. Тодика Ю.М., Клименко Г.Б. Основи конституцiйного права Украiни. тАУХ., 1999.
9. Юденков А.М. Конституцiя Украiни - основа реформування суспiльства. -К., 2001.
Вместе с этим смотрят:
"Заказные" убийства и их предупреждение
"Зеленые", как субъект мировой политики
"Земледельческий закон" Византии, система хозяйства, формы собственности и аренды византийской общины
"Присвоение" и "растрата": сущность и признаки
"Русская Правда" как памятник Древнерусского права