Права дитини

ЗМРЖСТ

ВСТУП.................................................1

1. ЗАГАЛЬНРЖ ПРИНЦИПИ ЗАХИСТУ ПРАВ ДИТИНИ.........3

1.1. РЖсторичний розвиток прав дитини....................3

1.2. Конвенцiя ООН про права дитини...................5

1.3. Право дитини на сiмтАЩю.............................8

1.4. Право на освiту...................................15

2. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ДИТИНИ В УКРАРЗНРЖ РЖ В СВРЖТРЖ.......20

2.1. ЮНРЖСЕФ тАУ дитячий фонд ООН......................20

2.2. Дискримiнацiя прав дитини.........................24

2.3. Сучасна ситуацiя в Украiнi. Шляхи виходу............27

2.4. Правова iнформованiсть дiтей та дорослих.............30

3. МЕХАНРЖЗМИ РЕАЛРЖЗАЦРЖРЗ ПРАВ ДИТИНИ В УКРАРЗНРЖ......35

3.1. ЗМРЖ i права дитини................................35

3.2. Куди звернутись? .................................39

3.3. Кориснi адреси...................................42

ВИСНОВОК.............................................44

СПИСОК ЛРЖТЕРАТУРИ...................................46

ДОДАТКИ..............................................47

Вступ

В людськiй iсторii настало третi тисячолiття. Яким буде для нас 21-ше столiття? Особливо це хвилюi нас тому, що в цьому столiттi будемо жити ми, сьогоднiшнi дiти. Наскiльки ми готовi до майбутнього життя?

Для того, щоб ми вмiли збудувати щасливе майбутнi, ми повиннi знати змалечку, що всi народи i всi люди рiвнi мiж собою й мають однаковi права на нашiй Землi.

Дитину жодним чином не можна прирiвнювати до дорослоi людини, у тому числi й у правових аспектах. Дитина маi бути забезпечена особливими правами, особливим захистом, якi мають часовий вимiр i спецiальне призначення. Дитина, як i кожна людська iстота, вiд народження маi права людини. Але вона повинна мати ще й додатковi, особливi права. Це обумовлено ii фiзичною, розумовою, моральною та духовною незрiлiстю. РЖ для того, щоб дитина стала зрiлою людиною у всiх вiдношеннях, iй необхiдно мати певнi спецiальнi, додатковi можливостi. Отже, права дитини - це певнi спецiальнi можливостi, якi необхiднi людинi вiком до 18 рокiв для iснування i досягнення зрiлостi. Особливi права дитини тАУ це тАЬправа ростутАЭ, зумовленi ii фiзичною, розумовою, духовною незрiлiстю. Вони тАУ особливий зрiз у загальному контекстi прав людини.

РЖснуi стереотип, що хороша дитина тАУ слухняна дитина. А слухняна тАУ означаi зручна. Коли дитину або пiдлiтка кривдять старшi, зазвичай дiти в мiру своiх можливостей просто чинять опiр. Цей опiр триваi просто на емоцiях - i у пiдсумку ми маiмо справу з соцiально дезадаптованою поведiнкою. Дiти, якi не вмiють чинити опiр, або вчаться лавiрувати, або виявляються просто пригнiченими. В усiх трьох випадках ми маiмо негативнi наслiдки тАУ в жодному з варiантiв дитина не вчиться цивiлiзовано захищати себе, формувати власну точку зору i обстоювати ii, тобто виховуiться безсловесна маса, якою легко потiм манiпулювати.

Змiни в суспiльствi не можуть статися тiльки внаслiдок фактичних полiтичних крокiв. Суспiльство змiнюiться зсередини, а надiйнi змiни гарантованi тiльки за участi молодi тАУ активноi, гiдноi, небайдужоi.

Зараз проблема дитинства i найголовнiшою проблемою в усьому свiтi, бо дiти тАУ наше майбутнi.

РЖнодi менi доводилось зустрiчатись зi зневажливим та гордовитим ставленням дорослих до дiтей, тому в мене часто виникало питання: чи i в дитини якiсь особистi права? Виявилося, що це питання хвилюi i багатьох моiх друзiв й однолiткiв. Так кому ж, як не менi, майже 16-рiчнiй, вже не зовсiм дитинi, але ще й не дорослiй, близька ця тема! Я розумiю, що наша держава молода, що тiльки формуiться як правова, бiльшiсть ii громадян юридично необiзнанi i не звикли цивiлiзовано захищати своi iнтереси, не порушуючи права iнших. Але ж як довго чекати зрушень на краще? Невже нинiшньому поколiнню молодих украiнцiв не судилося жити в правовiй державi, а лише бути вiчним ii будiвельником? Що нам перешкоджаi? Скасувати протирiччя i законодавствi й нарештi почати дотримуватись його на практицi?

Звичайно, я маю надто мало життiвого досвiду й спецiальних знань. Тому я вирiшила вивчити цю проблему докладнiше, щоб мати змогу цивiлiзовано вмiти вирiшувати своi проблеми i вiдстоювати права. Я сподiваюсь, що моя робота допоможе дiтям нашого регiону пiдвищити свою правову обiзнанiсть i гiднiсть, а дорослим тАУ переглянути своi ставлення до дитини як до особистостi.

Знаючи своi права з дитинства, людина зможе плiдно й ефективно брати участь у розбудовi правового суспiльства нашоi держави.

1. ЗАГАЛЬНРЖ ПРИНЦИПИ ЗАХИСТУ ПРАВ ДИТИНИ

1.1. РЖсторичний розвиток прав дитини

Ранiше люди й гадки не мали про права дiтей. Дитину розглядали як другорядний матерiал, з якого повинна утворитися повноцiнна людина. До думок дитини не прислухались, бо вважали iх незрiлими та нерацiональними. Дорослi мали повну владу над дiтьми, а дiтям нiчого не залишалось, як сприймати все це як належне, бо необiзнанiсть населення про права та обовтАЩязки дiтей, необiзнанiсть самих дiтей завжди залишалась i залишаiться актуальною проблемою нашого суспiльства.

З плином часу ситуацiя поступово змiнювалась. На початку столiття права дитини розглядались, в основному, як мiри по захисту вiд рабства, дитячоi працi, торгiвлi дiтьми, проституцii неповнолiтнiх, повноi влади батькiв, економiчноi експлуатацii. У звтАЩязку з цим Лiга Нацiй (прообраз ООН) у 1924 роцi прийняла Женевську декларацiю прав дитини.

Пiсля другоi Свiтовоi Вiйни, ООН (пiсля створення у 1945 роцi) прийняла у 1948 роцi Загальну декларацiю прав людини, в якiй зазначалося, що дiти повиннi бути обтАЩiктом особливого нагляду i допомоги.

Нарештi у 1959 роцi ООН прийняла Декларацiю прав дитини. Декларацiя прав дитини 1959 року мала 10 коротких декларативних статей, програмних положень, якi призивали батькiв, окремих осiб, державнi органи, мiсцеву владу й уряд визнати викладенi в нiй права свободи й дотримуватися iх. Це були 10 соцiальних й правових принципiв, якi значно вплинули на полiтику i справи уряду i людей в усьому свiтi.

Однак декларацiя (лат.Declaratia - проголошення) тАУ не зобовтАЩязуi, не маi певноi обовтАЩязковоi сили, це лише рекомендацiя. Новi часи, погiршення положення дiтей, потребували бiльш конкретних законiв й заходiв, мiжнародних договорiв по захисту i забезпеченню прав дитини.

У 1979-1989 розробляiться Конвенцiя ООН про права дитини. 20 листопада 1989 року Конвенцiя була прийнята. 26 сiчня 1990 року, в день вiдкриття ii для пiдписання, ii пiдписала 61 краiна.

Конвенцiя тАУ документ високого мiжнародного рiвня, який маi велику обовтАЩязкову силу для тих держав, якi його ратифiкували.

Необхiднiсть охороняти дитину також була передбачена у Мiжнародному пактi про громадянськi та полiтичнi права 1966 року, мiжнародному пактi про економiчнi, соцiальнi та культурнi права 1966 р., документах спецiалiзованих установ ООН, таких як МОП, ЮНЕСКО, ВОЗ тощо.

Основним правовим принципом захисту дiтей i рiвнiсть прав усiх дiтей. У ст.1 Декларацii прав дитини 1959 року ООН проголосила, що перелiченi в Декларацii права повиннi визнаватися за усiма дiтьми, без будь-яких виняткiв та обмежень.

Особливiстю прав дитини i необхiднiсть спецiального захисту цих прав, щоб були забезпеченi можливостi та сприятливi умови щодо вiльного i повноцiнного розвитку дiтей. Якнайкраще забезпечення iнтересiв i потреб дитини тАУ ось головний прiоритет у захистi прав дитини.

1.2. Конвенцiя ООН про права дитини

тАЬСвiтовою конституцiiю прав дитинитАЭ називають Конвенцiю про права дитини, прийняту Генеральною Асамблеiю ООН 20 листопада 1989 року. З тих пiр Конвенцiю ратифiкували уряди всiх краiн, за винятком Сомалi та Сполучених Штатiв Америки.

Норми цiii конвенцii дiють як складова нацiонального законодавства Украiни з 27 вересня 1991 року, тобто з часу ii ратифiкацii Украiною.

Ратифiкацiя Конвенцii означаi, що уряди беруть на себе зобовтАЩязання забезпечити дитинi зростання у безпечних та сприятливих умовах, маючи доступ до високоякiсноi освiти та охорони здоровтАЩя, а також високий рiвень життя.

Це означаi, що уряди зголошуються захищати дiтей вiд дискримiнацii, сексуальноi та комерцiйноi експлуатацii та насильства, i особливо пiклуватися про дiтей-сирiт та бiженцiв.

Конвенцiя мiстить повний перелiк прав дитини: на життя, на iмтАЩя, на набуття громадянства, на пiклування з боку батькiв, на збереження своii iндивiдуальностi, право бути заслуханою у ходi будь-якого розгляду, що стосуiться дитини; право на свободу совiстi та релiгii; право на особисте та сiмейне життя; недоторканiсть житла; таiмницю кореспонденцii; право користуватися найдосконалiшими послугами системи охорони здоровтАЩя; благами соцiального забезпечення; на рiвень життя, необхiдний для ii розвитку; на освiту; на вiдпочинок; на особливий захист: вiд викрадень та продажу, вiд фiзичних форм експлуатацii, фiзичного та психiчного насильства, участi у вiйськових дiях; право на вжиття державою всiх необхiдних заходiв щодо сприяння фiзичному та психiчному вiдновленню та соцiальнiй iнтеграцii дитини, яка стала жертвою зловживань або злочину.

Метою цiii Конвенцii i встановлення стандартiв для захисту дiтей вiд зневаги та образ, з якими вони стикаються до певноi мiри щодня в усiх краiнах. В нiй беруться до уваги рiзнi культурнi, полiтичнi та економiчнi особливостi держав, що i дуже важливим фактором. На першому планi у цьому документi стоять права дитини. Права, викладенi в Конвенцii, умовно можна подiлити на три частини.

Забезпечення: право володiти певними речами, отримувати певнi послуги та мати доступ до того й того (мова йде про iмтАЩя та громадянство, медичний догляд, освiту, вiдпочинок та iгри, опiкування iнвалiдами, сиротами та бiженцями).

Захист: право бути захищеним вiд дiй, що завдають шкоди дитинi (наприклад, вiд розлучення з батьками, залучення до воiнних дiй, комерцiйноi, економiчноi чи сексуальноi експлуатацii, фiзичного чи психiчного знущання тощо).

Участь: Дитина маi право бути почутою, коли приймаються рiшення, що стосуються ii життя. Пiдростаючи, дитина повинна мати дедалi бiльше можливостей брати участь у життi суспiльства, готуватися до самостiйного життя, користуватися правами свободи думки та слова, вибору культури, релiгii та мови.

Конвенцiя надаi точки вiдлiку, за допомогою яких можна вимiрювати ефективнiсть зусиль рiзних краiн щодо полiпшення життя дiтей.

Кожнi птАЩять рокiв уряди мають звiтувати перед Комiтетом ООН з прав дитини.

Згiдно зi ст. 43 Конвенцii про права дитини такий Комiтет складаiться з десяти експертiв, якi вiдзначаються високими моральними якостями та визначною компетенцiiю в галузi, що ii охоплюi ця Конвенцiя. Члени Комiтету обираються таiмним голосуванням iз числа внесених до списку осiб, висунутих державами-учасницями.

Кожна держава-учасниця може висунути одну особу з числа своiх громадян. Вибори проводяться на нарадах держав-учасниць, що скликаються Генеральним секретарем у центральних установах Органiзацii ОбтАЩiднаних Нацiй. Згiдно iз ст. 44 держави-учасницi зобовтАЩязуються подавати Комiтетовi через Генерального секретаря ООН доповiдi про вжитi ними заходи щодо закрiплення визнаних у Конвенцii прав та прогрес, досягнутий у здiйсненнi цих прав:

- Протягом двох рокiв пiсля набрання чинностi цiiю Конвенцiiю для вiдповiдноi держави-учасницi.

- Надалi через птАЩять рокiв.

Члени Комiтету оцiнюють iхнi успiхи, зустрiчаються з представниками уряду та прислуховуються до думок недержавних органiзацiй (НДО) перед тим, як надати рекомендацii щодо вдосконалення роботи у кожнiй краiнi.

З метою сприяння здiйсненню конвенцii та мiжнародному спiвробiтництву таких органiзацiй, як Мiжнародна органiзацiя працi (МОП), Всесвiтня органiзацiя здоровтАЩя (ВОЗ), Органiзацiя ООН з питань освiти, науки та культури (ЮНЕСКО) та Дитячий фонд ООН (ЮНРЖСЕФ) заохочуються до надання консультацiй Комiтету та мають дозвiл на вiдвiдання його засiдань.

Вони можуть надавати Комiтету вiдповiдну iнформацiю, та iх можуть запрошувати до надання консультацiй щодо оптимального виконання Конвенцii, разом з представниками iнших органiзацiй, визнаних компетентними, - в тому числi, iнших органiв ООН та НДО, що мають статус консультантiв ООН.

У рiзних державах i регiонах свiту Конвенцiя ООН про права дитини виконуiться по-рiзному iз врахуванням особливостей та менталiтету кожноi держави. Але обтАЩiднуi усi держави по вiдношенню к дiтям повага до дитини, ii правам та iнтересам, турбота i любов.

1.3. Право дитини на сiмтАЩю

Кожна сiм'я -це частина держави.

Арiстотель

Сiм'я i i залишаiться природним середовищем для фiзичного, психiчного, соцiального i духовного розвитку дитини, ii матерiального забезпечення i несе вiдповiдальнiсть за створення належних умов для цього. Вона маi виступати основним джерелом матерiальноi та емоцiйноi пiдтримки, психологiчного захисту, засобом збереження i передачi нацiонально-культурних i загальнолюдських цiнностей прийдешнiм поколiнням. У першу чергу сiм'я повинна залучати дiтей до освiти, культури i прищеплювати загальнолюдськi норми суспiльного життя. Основними методами збереження та змiцнення здоров'я в умовах сiм'i маi стати профiлактика захворювань та дотримання певних гiгiiнiчних правил у повсякденному життi, оптимальна фiзична активнiсть, загартування органiзму, повноцiнне харчування, запобiгання шкiдливим явищам - курiнню, алкоголiзму тощо.

Усi державнi та суспiльнi iнституцii мають пiдтримувати зусилля батькiв або осiб, якi iх замiнюють, спрямованi на забезпечення вiдповiдних умов для виховання, освiти, розвитку здоровоi дитини.

Найважливiшою умовою для розвитку дитини i ii виховання в сiмтАЩi. Це очевидно, тому не випадково, що Конвенцiя ООН про права дитини 1989 року мiстить перелiк норм, якi повиннi забезпечувати захист сiмтАЩi.

Дитина з самого народження маi право знати своiх батькiв та користуватися iх пiклуванням. (ст. 7). Право дитини на пiклування з боку батькiв може бути реалiзоване лише за умови добровiльного i належного виконання батьками своiх обовтАЩязкiв

Виникнення прав та обовтАЩязкiв мiж батьками i дiтьми

Взаiмнi права i обовтАЩязки мiж батьками i дiтьми виникають на пiдставi походження дитини вiд цих батькiв, засвiдченому у встановленому законом порядку.

В разi, коли батьки дитини на час ii народження перебувають у зареiстрованому шлюбi, походження дитини пiдтверджуiться записом про шлюб батькiв. В таких випадках, як правило, проблем не виникаi. Навiть пiсля смертi батька, якщо дитина народжуiться до закiнчення 10-мiсячного строку, особу, що померла, записують батьком. Це правило поширюiться i на випадки розiрвання шлюбу, якщо мати на момент народження дитини не вступила в новий шлюб. В цьому разi батьком дитини записують нового чоловiка матерi.

У випадках, коли батьки новонародженого не перебувають у зареiстрованому шлюбi, то батько може звернутися iз спiльною заявою з матiртАЩю дитини до органiв РАГСу i просити визнати його батьком.

Якщо ж батько не погоджуiться добровiльно визнати походження цiii дитини вiд нього, то цю обставину може встановити суд за заявою матерi, опiкуна дитини, особи, на утриманнi якоi перебуваi дитина. В разi незгоди матерi подати спiльну заяву з батьком до органу РАГСу, до суду з вимогою встановити батькiвство може i сам батько. Таким правом закон надiляi i дитину, але лише з досягненням нею 18 рокiв. Закон передбачаi обставини, якi особа, що звертаiться до суду, зобовтАЩязана довести. Крiм того, важливе значення мають експертизи (зокрема, судово-медична, судово-бiологiчна та iн.). Особливого значення набуваi генетична експертиза, оскiльки процент помилки в такiй експертизi зовсiм незначний. Саме ця експертиза майже достовiрно пiдтверджуi батькiвство чи материнство.

Отже в разi пiдтвердження походження дитини вiд цих батькiв мiж ними виникають взаiмнi права та обовтАЩязки.

Стаття 58 КпШтС Украiни

Батьки i дiти зобовтАЩязанi подавати взаiмну моральну пiдтримку i матерiальну допомогу один одному.

Права та обовтАЩязки мiж батьком i дiтьми можуть бути особистого та майнового характеру.

Особистi права дiтей

Особистi права та обовтАЩязки позбавленi грошового змiсту, iх не можна оцiнити i в грошах. Вони тiсно повтАЩязанi з особою: iх не можна подарувати, вiдмовитися вiд них. Загалом цi права та обовтАЩязки тривають до досягнення дитиною 18 рокiв, або до часу одруження, вони також припиняються зi смертю однiii зi сторiн.

Стаття 61 КпШтС Украiни

Батьки мають право i зобовтАЩязанi виховувати своiх дiтей, пiклуватися про iх здоровтАЩя, фiзичний, духовний i моральний розвиток, навчання, готувати iх до працi.

Коли дитина народжуiться, вона маi право отримати iмтАЩя. Вiдповiдно батьки згiдно статей 62 i 63 КпШтС Украiни мають право та обовтАЩязок призначати прiзвище, iмтАЩя та по батьковi дитини. Якщо батьки мають спiльне прiзвище, то це прiзвище отримуi i дитина. Якщо у батькiв прiзвища рiзнi, вибору iменi закон обмежень не встановлюi, але батьки повиннi дуже вiдповiдально поставитись до вирiшення цього питання, щоб в майбутньому не виникало для дитини негативних наслiдкiв. Також можна присвоювати дитинi подвiйне iмтАЩя.

З досягненням дитиною 16 рокiв вона може звернутись до РАГСу iз заявою з проханням змiнити ii прiзвище або iмтАЩя та по батьковi.

Батьки мають право визначати мiсце проживання дiтей. Дiти можуть тимчасово проживати у родичiв, як правило, у бабусi та дiдуся, але ця обставина не позбавляi iх батькiв та не знiмаi обовтАЩязку по вихованню.

Стаття 17 Цивiльного кодексу Украiни

Мiсцем проживання неповнолiтнiх, що не досягли 15 рокiв, визнаiться мiсце проживання iх батькiв.

Коли батьки розлучаються, часто в судовому порядку вирiшуiться спiр мiж ними про визначення мiсця проживання iх дитини. Ст. 69 КпШтС Украiни передбачаi, що суд в таких випадках повинен врахувати думку самоi дитини, що досягла 10-рiчного вiку.

Право дитини на пiклування з боку батькiв може бути реалiзоване лише за умови добровiльного i належного виконання батьками своiх обовтАЩязкiв. Суд, наприклад, може позбавити батькiвських прав батька або матiр, стягнути з них алiменти, засудити iх за ухилення вiд сплати, але примусити батькiв пiклуватися про своiх дiтей неможливо. До батькiвства i материнства треба готувати з раннього вiку, насамперед, на прикладi власних батькiв, iх ставленнi до дитини та виконаннi батькiвських обовтАЩязкiв взагалi.

У Конвенцii ООН про права дитини проголошуiться, що дитина не буде розлучена з батьками всупереч iх бажанню, крiм випадкiв, якi передбаченi законом.

У Конвенцii йдеться також про визнання мiсця проживання дитини. Якщо батьки не можуть домовитися про це, суд вирiшуi, з ким залишаiться дитина.

Частiше дитина залишаiться з матiртАЩю, але за законом жоден з батькiв не маi наперед визначених переваг.

Ст. 10 Конвенцii ООН про права дитини про принцип не розлучення з батьками передбачаi, що дитина маi право пiдтримувати контакти зi своiми батьками у випадку розлучення з ними. Коли таке розлучення спричинене затриманням, увтАЩязненням чи смертю когось iз батькiв, держава повинна надати дитинi чи батькам iнформацiю щодо мiсця перебування вiдсутнього члена сiмтАЩi.

Батьки повиннi спiльно вирiшувати питання виховання дiтей. Коли батьки проживають окремо, то той iз батькiв, що проживаi з дитиною, не повинен чинити перешкод для спiлкування з дитиною iншого з батькiв. Якщо батьки не можуть дiйти згоди з цього питання, то слiд звернутися до органiв опiки i пiклування, а далi до суду.

Батьки також мають право вимагати повернення своii дитини вiд будь-якоi особи, яка утримуi цю дитину у себе не на пiдставi закону чи рiшення суду.

Дiдусь та бабуся мають право згiдно iз ст. 65 Кодексу про шлюб та сiмтАЩю спiлкуватися зi своiми онуками. Якщо батьки дитини не досягли згоди з цього питання з бабусею i дiдусем, то спiр вирiшуiться опiки i пiклування чи судом.

У випадку, коли дитина тимчасово або постiйно позбавлена сiмейного оточення, вона маi право на особливий захист i допомогу держави, як це передбачено у ст. 20 Конвенцii. А стаття 21. Конвенцii про права дитини проголошуi вимоги, на яких маi базуватися законодавство щодо факту всиновлення та процедури його здiйснення.

Держава, в свою чергу, повинна надавати допомогу багатодiтним сiмтАЩям для забезпечення дитини харчуванням, одягом та житлом (ст. 27).

Цей обовтАЩязок Украiна прагне виконувати, про що свiдчить прийнятий закон тАЬПро державну допомогу сiмтАЩям з дiтьмитАЭ.

Майновi права та обовтАЩязки мiж батьками та дiтьми.

Такi права та обовтАЩязки можуть виникати з приводу майна, яким володii сiмтАЩя, а також з приводу отримання алiментiв.

Стаття 77 КпШтС

За життя батькiв дiти не мають права на iх майно, так само, як i батьки не мають право на майно дiтей.

Отже, коли батьки розпоряджаються належним iм майном, згоди дiтей iм не потрiбно. Якщо дiти мають власне майно, закон визначаi обмеження у розпорядженнi ним: майном дитини до 15 рокiв розпоряджаються ii батьки без ii згоди. Така дитина може укладати лише дрiбнi побутовi угоди.

Виняток становлять банкiвськi вклади. Якщо неповнолiтнiй до 15 рокiв сам внiс вклад в банк на своi iмтАЩя, вiн маi право самостiйно розпоряджатись ним. Якщо ж вклад на iмтАЩя дитини внесла iнша особа, то цим вкладом розпоряджаються батьки.

З моменту досягнення дитиною 15 рокiв, обсяг ii майнових прав збiльшуiться. На власний розсуд, крiм дрiбних побутових угод та розпорядження банкiвським вкладом, внесеним на ii iмтАЩя, вона може також розпорядитись своiю стипендiiю, зарплатою, своiми авторськими, винахiдницькими правами. Угоди, що виходять за межi дрiбних побутових, такi дiти укладають за наявностi згоди iх батькiв.

Дивно, але за чинним законодавством дитина може працювати з 14 рокiв, але розпоряджатись своiю зарплатою лише з 15 рокiв. Можливо, на користь дiтям i необхiднiсть змiнити законодавство, але цього нiхто не робить. Тому складаiться враження, що таке законодавство вигiдне державi.

Батьки управляють майном дiтей лише до досягнення останнiми 18-рокiв, або до моменту iх одруження, бо з цього часу вони можуть самостiйно вчиняти усi дii, повтАЩязанi з майном.

У батькiв i дiтей може бути спiльна власнiсть.

Батьки мають утримувати своiх дiтей до 18 рокiв.

У випадках, коли батьки добровiльно не бажають утримувати своiх неповнолiтнiх дiтей, до виконання цього обовтАЩязку iх може бути зобовтАЩязано в судовому порядку примусово. Немаi значення, чи працюi особа, з якоi стягують алiменти. Якщо ж дитина досягла повнолiття, але i непрацездатною, батьки надалi повиннi утримувати ii.

Права та обовтАЩязки батькiв та дiтей i взаiмними, тобто закон передбачаi умови, при яких право на утримання може виникати не лише у дiтей, але й у iхнiх батькiв.

Неповнолiтнi дiти, якi мають самостiйний заробiток, можуть надавати батькам матерiальну допомогу, але це лише iх моральне зобовтАЩязання. Закон зобовтАЩязуi надавати таку допомогу непрацездатним i нужденним батькам лише з досягненням дитиною 18 рокiв, але не ранiше.

Якщо вiдношення батькiв i дiтей побудованi на любовi, повазi, дотриманнi взаiмних прав i виконання обовтАЩязкiв, вони не ускладнюються конфлiктами. РЖнодi, на жаль, буваi навпаки, i тодi люди звертаються по допомогу до закону..

Проблеми сiмейного життя, стосунки мiж батьками i дiтьми i дуже складними. У лiтературi iх часто називають тАЬвiчними питаннямитАЭ i присвячують iм романи, птАЩiси, повiстi. Цi вiдносини впливають на характер, погляди i життiву позицiю людини, що росте, допомагають iй стати гармонiчною i цiлiсною або перешкоджають ii розвитку. Вiдносини мiж батьками i дiтьми, що складаються мiж ними в дитинствi, люди проносять потiм через усе життя.

Найкращим шляхом життя сiмтАЩi безумовно i порозумiння, повага, свiдоме дотримання всiма ii членами правових i моральних норм по вiдношенню одне до одного. У такiй сiмтАЩi i дiти, i батьки будуть щасливими, збережуть вдячнiсть i готовнiсть допомагати один одному до глибокоi старостi й у будь-яких ситуацiях життя.

1.4. Право на освiту

Освiта вiдiграi в життi людини дуже важливу роль. Завдяки iй у людини формуiться характер, погляд на життя, суспiльнi iнтереси й власнi принципи. Освiта тАУ своiрiдний моральний грунт кожноi людини.

Права дитини якнайкраще можна зрозумiти тодi, коли iх пiзнають у дii. Щоденне шкiльне життя даi певний досвiд i може пiдсилити формальне вивчення таких абстрактних понять, як свобода, право, толерантнiсть, справедливiсть i правда.

Однак навчальнi заклади часто не заохочують, а знеохочують до пiзнання прав людини. В них нерiдко стикаiмось iз зарозумiлiстю i упередженням, якi зводять нанiвець права окремих осiб. Наприклад, якщо учням дозволяiться називати образливими прiзвиськами своiх ровесникiв, якi належать до релiгiйних груп чи етнiчних меншим, i це минаi безкарно, то це привчаi учнiв до думки, що нетолерантнiсть допустима. Тому важливо змiнити таку ситуацiю, якщо ми хочемо, щоб навчання прав дитини досягло мети.

Шкiльна освiта, навчання взагалi тАУ це окрема сфера суспiльно-правових вiдносин, якi регулюються спецiальними нормативними актами: статтями Конституцii Украiни, Законами Украiни тАЬПро освiтутАЭ, тАЬПро загальну середню освiтутАЭ, Статутом школи та будь-якого вiдповiдного навчального закладу тощо.

Розвиток дитини забезпечуiться здiйсненням ii права на освiту. Це право проголошено у Загальнiй декларацii прав людини, у Мiжнародному пактi про громадянськi та полiтичнi права, в Конвенцii про права дитини. В Конвенцii про права дитини йдеться не тiльки про шкiльну освiту. Питання розглядаiться значно ширше: маiться на увазi доступ дитини до засобiв масовоi iнформацii загалом, у тому числi тАУ до дитячих (ст.17).

Украiнська держава намагаiться забезпечити доступнiсть освiти. Це означаi, що навчатись може кожний. Навчальнi заклади i практично у всiх населених пунктах, до них приймають всiх, хто живе в Украiнi тАУ незалежно вiд соцiального i майнового стану, етнiчного походження, нацiональностi, раси, вiросповiдання, стану здоровтАЩя.

Доступнiсть забезпечуiться також створенням умов для вибору профiлю навчання вiдповiдно до iнтересiв i здiбностей дитини, рiзними формами навчання: денною, вечiрньою, заочною, екстернатом.

Мiнiмальнi вимоги Конвенцii про права дитини у цьому планi зводяться до запровадження обовтАЩязковоi i безплатноi початковоi освiти. На реалiзацiю ii положень був спрямований Закон Украiни тАЬПро освiтутАЭ 1991 року, який встановив обовтАЩязкове шкiльне навчання дiтей вiком вiд 6-7 i до 15 рокiв. Усi ступенi шкiльного навчання безплатнi, Конституцiя Украiни 1996 року значно розширила право дiтей на освiту. Згiдно з ст. 53 Конституцii повна загальна освiта обовтАЩязкова. Держава гарантуi ii доступнiсть i безоплатнiсть.

Так, державою проголошена безкоштовна освiта, що забезпечуiться розгалуженою мережею державних закладiв освiти. Разом з тим, останнiм часом все бiльшого поширення набувають навчальнi заклади, заснованi на приватнiй та комунальнiй власностi, а також в державних закладах частина студентiв навчаiться на платнiй основi. Але суспiльство навiть не замислюiться, що це i дискримiнацiiю прав дитини, порушенням закону та Конвенцii про права дитини.

Важко переоцiнити п. 2 ст. 28 Конвенцii ООН про права дитини, що приписуi забезпечувати шкiльну дисциплiну лише методами, якi не порушують принципу поваги до людськоi гiдностi дитини. Таким чином, держава маi пiдтримувати шкiльну дисциплiну, але методами, якi не принижують гiднiсть дитини.

Законом Украiни тАЬПро освiтутАЭ та iншими законами та нормативними документами встановлюються права та обовтАЩязки учнiв та вчителiв. Дотримуючись iх, можна досягти врегулювання частих конфлiктiв мiж цими сторонами та дотримання i контролю закону з обох сторiн.

РЖз ст. 51

Права учнiв:

- Право обирати профiль навчання, iндивiдуальнi програми, позакласнi заняття; вносити пропозицii з питань органiзацii та умов навчально-виховного процесу, вiдпочинку, побуту учнiв;

- Користуватися навчальною, виробничою, культурною, спортивною, побутовою, оздоровчою базою навчального закладу;

- На захист вiд будь-яких форм фiзичного та психiчного насильства;

- Оскаржити у разi незгоди четвертну, рiчну, пiдсумкову оцiнку до ради освiтнього закладу у мiсячний термiн i скласти екзамени з вiдповiдного предмета;

- Участь у юнацьких та молодiжних органiзацiях;

- Брати участь у науково-дослiднiй, конструкторськiй, експериментальнiй чи iнших видах науково-практичноi дiяльностi: конференцiях, олiмпiадах, конкурсах, виставах;

- Особисто або через своiх представникiв брати участь у громадському самоврядуваннi навчального закладу.

ОбовтАЩязки учнiв

- Дотримуватись законодавства, моральних та етичних норм;

- Систематично i глибоко оволодiти знанням, пiдвищувати загальнокультурний рiвень;

- Дотримуватись правил внутрiшнього розпорядку, пiдтримувати навчальну дисциплiну;

- Бережливо ставитись до майна закладу освiти;

- Дбати про власну гiгiiну та охайний зовнiшнiй вигляд.

Права вчителiв:

Вчителi мають право на:

- Повагу та захист професiйноi честi та гiдностi;

- Вiльний вибiр форм, методiв та засобiв навчання, виявлення педагогiчноi iнiцiативи;

- Участь в обговореннi та вирiшеннi питань органiзацii навчального процесу; в роботi органiв громадського самоврядування закладу;

- Пiдвищення квалiфiкацii, перепiдготовку, вiльний вибiр змiсту програм, форм навчання та установ, якi здiйснюють пiдвищення квалiфiкацii i перепiдготовку.

ОбовтАЩязки вчителiв:

Вчителi зобовтАЩязанi:

- Виконувати статут закладу освiти, забезпечувати умови для освоiння учнями програм на рiвня обовтАЩязкових державних вимог, сприяти розвитковi здiбностей учнiв;

- Дотримуватися педагогiчноi етики, моралi, поважати гiднiсть учнiв, дотримуватись положень Конвенцii ООН про права дитини;

- Дотримуватись правил i режиму внутрiшнього трудового розпорядку

- Захищати учнiв вiд будь-яких форм фiзичного або психiчного насильства;

- Постiйно пiдвищувати свiй професiйний рiвень, педагогiчну майстернiсть, квалiфiкацiю;

- Виконувати рiшення органiв громадського самоврядування закладу освiти та адмiнiстрацii.

Чи повнiстю реалiзоване право на освiту в нашiй краiнi? Зараз зтАЩявилось чимало комерцiйних навчальних закладiв. Це, звичайно, добре, що дiти можуть одержати глибшi знання, нiж у звичайних школах. Але багато дiтей з малозабезпечених сiмей не можуть навчатися там, де б вони бажали, оскiльки батьки не мають змоги заплатити за навчання. А в звичайних школах ще досить часто зустрiчаються вчителi з авторитарним пiдходом до навчання, вони вимагають, щоб дiти були тупими тАЬсолдафончикамитАЭ з вiдсутнiстю власноi думки i здатнiстю. В Школi дii принцип тАЬВчитель завжди правийтАЭ, якими безглуздими б не були його вимоги, i нiхто не вважаi за потрiбне поцiкавитися i думкою учня. Часто дитина не маi можливостi вiдстоювати свою позицiю. А дiтям хотiлося б бачити поряд з собою доброзичливих наставникiв, до яких можна б було звернутися як до старших товаришiв за порадою, пiдтримкою, поговорити про щось хвилююче i наболiле, вiдчути, що вчитель проникаiться твоiми проблемами.

Що ж стосуiться вищоi освiти.. В Конвенцii, Загальнiй декларацii прав людини, Мiжнародному пактi про економiчнi, соцiальнi та культурнi права, Конвенцii про боротьбу з дискримiнацiiю в галузi освiти та iнших мiжнародних документах наголошуiться, що вища освiта маi бути однаково доступною для всiх вiдповiдно до здiбностей кожного. Останнiм часом в Украiнi стала широко розповсюджена комерцiйна форма навчання, що зробило недоступним навчання на престижних факультетах в вузах для деяких верств населення (гадаю, нi для кого не секрет, що на бiльш-менш престижних факультетах з тАЬбезоплатноютАЭ формою навчання, оплата вноситься хабарем як тАЬпрохiдний балтАЭ). Але ж чим вищий iнтелектуальний потенцiал краiни, тим бiльш розвиненою буде ця краiна. Освiта даi змогу набути нову освiту i забезпечити соцiальний захист, зменшити безробiття. Держава маi бути зацiкавлена в високiй освiченостi своiх громадян. В останнi десятирiччя в краiнах РДвропи стали придiляти дуже багато уваги розвитку вищоi освiти.

Держава маi стежити за тим, щоб освiта забезпечувала розвиток особистостi, талантiв i здiбностей дитини у якнайповнiшому обсязi, виховання поваги до прав та свобод людини, поваги до батькiв, культурноi самобутностi, мови, нацiональних цiнностей краiни, у якiй проживаi дитина, краiни походження дитини, пiдготовку до свiдомого життя у вiльному суспiльствi.

2. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ДИТИНИ В УКРАРЗНРЖ РЖ В СВРЖТРЖ

2.1. ЮНРЖСЕФ тАУ дитячий фонд ООН

З часу утворення Органiзацii ОбтАЩiднаних Нацiй (1945) обтАЩiктом ii особливоi турботи i допомоги завжди були дiти, iх благополуччя i права. Одним з перших результатiв дiяльностi ООН було рiшення, прийняте Генеральною Асамблеiю ООН в 1946 роцi, про утворення Дитячого фонду Органiзацii ОбтАЩiднаних Нацiй (ЮНРЖСЕФ) як одного з органiв ООН для надання допомоги дiтям в РДвропi пiсля Другоi свiтовоi вiйни. Коли в 1950 роцi термiн повноважень фонду фактично закiнчився, за проханням краiн Азii, Африки, Латинськоi Америки, Генеральна Асамблея ООН прийняла рiшення про включення ЮНРЖСЕФ в систему Органiзацii ОбтАЩiднаних Нацiй як постiйно дiючу структуру, метою якоi i задоволення довготривалих потреб дiтей у краiнах, що розвиваються. РЖз назви були виключенi слова тАЬмiжнароднийтАЭ i тАЬнадзвичайнийтАЭ, однак вiдома на той вже час абревiатура тАЬЮНРЖСЕФтАЭ збереглась.

З плином часу, не дивлячись на певнi досягнення окремих краiн в забезпеченнi бiльш благополучного стану дiтей, мiсiя ЮНРЖСЕФ не зазнала змiн: дiяти в iнтересах дiтей i залежностi вiд iх потреб i без будь-якоi дискримiнацii. При цьому важливо вiдзначити, що до цього часу ЮНРЖСЕФ i головним механiзмом мiжнародноi допомоги дiтям, якi перебувають у важких умовах. Значимiсть ролi ЮНРЖСЕФ як провiдника iнтересiв мiжнародного спiвтовариства по впровадженню в усiх краiнах свiту положень Конвенцii ООН про права дитини заключаiться перш за все в широкiй пропагандi необхiдностi захисту прав i охорони законних iнтересiв неповнолiтнiх дiтей i мобiлiзацii ресурсiв на покращення iх становища.

Права людини i природною приналежнiстю, невiдтАЩiмною властивiстю кожного члена суспiльства з самого моменту його народження. Саме завдяки здiйсненню прав i свобод проявляiться унiкальнiсть особистостi, розкриваються творчi здiбностi i можливостi кожноi людини, що вирiшальним чином вiдбиваiться на розвитку суспiльства в цiлому.

Не випадково Загальна декларацiя прав людини починаiться зi слiв про те, що основою свободи, справедливостi i загального миру i визнання рiвноi гiдностi, властивоi всiм членам людськоi сiмтАЩi, а також iх рiвних i невiдтАЩiмних прав. Права людини тАУ це одна з найсвятiших й найдорожчих людських цiнностей, тому треба iх шанувати i дотримуватись, вмiти вiдстоювати i поважати.

Майбутнi кожноi людини i людства в цiлому потенцiйно залежить вiд пiдростаючого поколiння, тому забезпечення прав дiтей та iх правовий захист безумовно i основним завданням сучасностi, у вирiшеннi якоi маi бути зацiкавленим все свiтове спiвтовариство.

Представляiться, що в свiтлi сказаного немаi необхiдностi приводити аргументи. Як доказ того, що одним iз найважливiших досягнень i результатiв дiй мiжнародноi системи захисту прав людини i не тiльки визнання мiжнародним спiвтовариством факту, що тАЬдитина, через ii фiзичну i розумову незрiлiсть, потребуi спецiальноi охорони i турботи, включаючи вiдповiдний правовий захист, як до, так i пiсля народженнятАЭ, але i визнання дiтей самостiйними субтАЩiктами.

Декiлька слiв з iсторii питання i сутi пiдходу ЮНРЖСЕФ до краiн регiону.

Регiональне вiддiлення ЮНРЖСЕФ по краiнах Центральноi i Схiдноi РДвропи, Спiвдружнiсть Незалежних Держав i Балтiйських державах здiйснюi свою прогр

Вместе с этим смотрят:

"Заказные" убийства и их предупреждение

"Зеленые", как субъект мировой политики

"Земледельческий закон" Византии, система хозяйства, формы собственности и аренды византийской общины

"Присвоение" и "растрата": сущность и признаки

"Русская Правда" как памятник Древнерусского права