Шпоры по Праву

Поняття та ознаки держави

Термiн "держава" в юридичнiй та iншiй науковiй лiтературi тлумачать по-рiзному. У субстанцiональному значеннi держава тАФ оргаВннiзоване в певнi корпорацii населення, що функВнцiонуi в просторi й часi. В атрибутивному значеннi тАФ це устрiй певних суспiльних вiдносин. В iнституцiйному значеннi тАФ це апарат публiчВнноi влади. У мiжнародному значеннi державу розглядають, як iднiсть теритоВнрii, населення i суспiльноi влади. Отож, держава тАФ це суверенна, полiтико-територiальна органiзацiя влади певноi частини насеВнлення, що маi спецiальний апарат управлiння i примусу, здатна за допомогою права робити своi велiння заВнгальнообов'язковими для населення всiii краiни, а також здiйснювати керiвництво та управлiння заВнгальносуспiльними справами. До основних ознак держави вiдносять: суверенiтет; територiальне розселення населення краiни; наявнiсть апарату управлiння i примусу; здатнiсть видавати загальнообов'язковi правила поведiнки; здатнiсть збирати податки, робити позики i даВнвати кредити; спроможнiсть виражати i захищати iнтереси певноi частини населення. Суверенiтет держави тАФ це верховнiсть, самостiйВннiсть, повнота, iднiсть i неподiльнiсть влади в державi у межах ii територii, а також незалежнiсть i рiвноправнiсть краiни в зовнiшнiх вiдносинах. Населення в державi розселене по всiй ii теритоВнрii, яка подiляiться на адмiнiстративно-територiальВннi чи полiтично-територiальнi одиницi. Держава маi спецiальний апарат тАФ систему закоВннодавчих, виконавчих, судових i контрольно-нагляВндових органiв, а також вiдповiднi матерiальнi засоби для виконання своiх завдань. До них належать: арВнмiя, полiцiя виправнi установи, служби нацiональноi безпеки, Держава встановлюi загальнообов'язковi для всього населення правила поведiнки i закрiплюi iх у нормах права. Держава збираi податки, що використовуються для утримання органiзацiй державного механiзму. У соцiальне неоднорiдному суспiльствi влада виВнражаi та захищаi iнтереси певноi частини населенВння. Державу розглядають пiд рiзним кутом зоВнру. Як офiцiйний представник суспiльства держава повинна робити все вiд неi залежне для полiпшення життя людей.

Теорiя виникнення держави

Теологiчна теорiя, ii автором був Фома Аквiнський Його вчення побудовано на iiрархii форм: вiд Бога тАФ чистого розуму тАФ до дуВнховного i матерiального свiту. Проголошення похоВндження держави вiд Бога обТСрунтовуi ii вiчнiсть i непорушнiсть, пiдкреслюi думки про те, що будь-яке посягання на державу приречене на поразку, оскiльки владу вкладено в руки правителя Богом, i вона покликана захищати благо всiх. Патрiархальна теорiя. Сутнiсть ii полягаi у твердженнi, що держава походить вiд сiм'i. Абсолютна влада монарха тАФ це продовВнження батькiвськоi влади. Основними представниВнками названоi теорii i Арiстотель, Михайловський. Договiрна теорiя. Вона пояснюi виникнення дерВнжави внаслiдок об'iднання людей на основi доброВнвiльноi згоди про те, що однi будуть упВнравляти, а iншi тАФ виконувати iхнi управлiнськi рiВншення. Представниками цiii теорii були Гроцiй, Спiноза, Гоббс. Психологiчна теорiя. За цiiю теорiiю держава виВнникла завдяки особливим властивостям психiки люВндей. Людськiй психiцi начебто притаманна потреба покори, наслiдування, усвiдомлення залежностi вiд видатноi особистостi. Народ i iнертною масою i не здатний приймати рiшення, а тому потребуi постiйВнного керiвництва. Представником цiii теорii був Л. Й. Петражицький. Теорiя насильства. За цiiю теорiiю держава виВнникла як результат завоювання одних племен iншиВнми представниками теорii були Каутський, Дюрiнг та iн. Органiчна теорiя, ii обТСрунтовував фiлософ Г. Спенсер держава, подiбно до бiологiчного органiзму, народжуiться, розмножуiться, старii i гине. Як бiологiчний органiзм, держава маi полiтичВнне тiло: руки, ноги, голову, тулуб, що виконують вiдповiднi функцii. Серед iнших теорiй походження держави заслугоВнвують на увагу космiчна i технократична. ПриВнхильники космiчноi теорii пояснюють виникнення держави завезенням на землю полiтичноi органiзацii суспiльства з космосу iншими цивiлiзацiями. СутВннiсть технократичноi теорii виникнення держави полягаi в необхiдностi здiйснювати управлiнВння технiчними засобами та знаряддями працi. В теорii держави i права вiдсутнiй iдиний погляд на закономiрностi виникнення держави i права.

Держава в полiтичнiй системi суспiльства

Полiтична система в теорii держави i права виВнзначаiться по-рiзному. Рiзнi позицii з цього питання можна звести до двох: широкого i вузького розумiнВння цього суспiльного явища. Вузьке розумiння полiтичноi системи зводиться до сукупностi державних органiзацiй, громадських об'iднань i трудових колективiв, що здiйснюють функцii з реалiзацii полiтичноi влади. Полiтична система в широкому розумiннi тАФ це найбiльша сукупнiсть матерiальних i нематерiальВнних компонентiв, зв'язаних полiтичними вiдношенВннями пiд час здiйснення полiтичноi влади. Роль держави в органiзацii суспiльства i здiйсненВннi полiтичноi влади зумовлена тим, що вона i центВнром, ядром полiтичноi системи. Тому тiльки держава: володii суверенною владою, що i верховною, самостiйною, повною, iдиною i неВнподiльною в межах ii територii, а також незалежною i рiвноправною у зовнiшнiх вiдносинах; виступаi офiцiйним представником усього чи бiльшоi частини населення краiни; уособлюi суверенiтет народу i наВнцii, а також здатна реалiзувати права народу на саВнмовизначення; маi спецiальний апарат управлiння i примусу, з допомогою якого здатна забезпечити реалiзацiю своiх функцiй, охорону прав людини i гроВнмадянина, задовольнити загальносоцiальнi й загальнолюдськi потреби; з метою реалiзацii управлiння суспiльством видаi загальнообов'язковi для всiх правила поведiнки у виглядi юридичних норм, а таВнкож iндивiдуально-правовi приписи, необхiднi для регулювання прав та обов'язкiв конкретних осiб стоВнсовно конкретних життiвих ситуацiй. Отже, полiтика держави охоплюi всi сфери житВнтiдiяльностi суспiльства. В ii основi лежать потреби народу, нацii, соцiальних верств i груп, особи й дерВнжави, iнших соцiальних суб'iктiв.

Функцii держави

Функцiя характеристика наВнпрямку чи аспекту дiяльностi. РЖснують такi пiдстави для класифiкацii функцiй держави на види: 1)за соцiальним значенням дiяльностi держави на основнi та неосновнi функцii. 2)Залежно вiд територiальноi спрямованостi розВнрiзняють внутрiшнi та зовнiшнi функцii. 3)За часом здiйснення функцii групуються як поВнстiйнi й тимчасовi. 4)За сферами суспiльного життя iх подiляють на гуманiтарнi, економiчнi, полiтичнi i т. д. Основнi функцii тАФ найзагальнiшi та найважливiВншi комплекснi напрямки дiяльностi держави щодо здiйснення стратегiчних завдань i цiлей, що стоять перед державою в конкретний iсторичний перiод. До них вiдносять функцii: оборони; пiдтримання зовВннiшнiх вiдносин; охорони правопорядку; iнформаВнцiйну; економiчну; екологiчну; соцiальну; культурВнно-виховну та iн. Неосновнi функцii тАФ напрямки дiяльностi держаВнви зi здiйснення конкретних завдань у другорядних сферах суспiльного життя. До них належать: управВнлiння персоналом; матерiально-технiчне забезпеченВння та управлiння майном; забезпечення реалiзацii бюджетноi справи та бухгалтерського облiку; правоВнсуддя i юридичнi функцii. Внутрiшнi функцii тАФ такi напрямки дiяльностi держави, в яких конкретизуiться внутрiшня полiтиВнка. До внутрiшнiх вiдносять економiчну; культурно-виховну; охорони й захисту всiх форм власностi; соцiального обслуговуВнвання населення; екологiчну; охорони правопорядВнку, прав i свобод людини i громадянина та iн. Зовнiшнi функцii тАФ основнi напрямки дiяльностi Держави за ii межами у взаiмовiдносинах з iншими державами. РЖ свiтовим товариством у цiлому. Функцiями i: органiзацiя спiвробiтництва з iншими суб'iктами мiжнаВнродних вiдносин; захист державного суверенiтету; пiдтримка миру в регiонi та боротьба за мирне спiвВнiснування держав рiзноi орiiнтацii. Постiйнi функцii тАФ напрямки дiяльностi держаВнви, що здiйснюються на всiх етапах ii розвитку. Тимчасовi функцii тАФ напрямки дiяльностi держаВнви, що обумовленi конкретним етапом iсторичного розвитку суспiльства. Гуманiтарнi функцii тАФ напрямки дiяльностi дерВнжави та ii органiв iз забезпечення кожнiй людинi наВнлежних умов життя. Економiчнi функцii тАФ напрямки дiяльностi дерВнжави на перехiд вiд плановоi до ринковоi економiки. Полiтичнi функцii тАФ напрямки дiяльностi дерВнжави зi створення умов для форВнмування й функцiонування державноi влади на засаВндах демократii.

Форми держави

Органiзацiя державноi влади великою мiрою залежить вiд форм держави. Розрiзняють форму правлiння, форму державного устрою, форму державВнно-правового режиму. Форма правлiння тАФ це органiзацiя верховноi дерВнжавноi влади, порядок ii утворення й дiяльностi, компетенцiя i взаiмозв'язок ii органiв, а також взаВнiмовiдносини з населенням краiни. Вiдомi двi форми правлiння: монархiя i ресВнпублiка. Монархiя тАФ така форма правлiння, за якоi верВнховну владу в державi повнiстю або частково здiйсВннюi одна особа, що належить до правлячоi династii. АбсоВнлютна монархiя тАФ це форма правлiння, за якоi верВнховна влада зосереджена в руках одноособового глаВнви держави (монарха). За обмеженоi монархii законодавча влада належить парламентовi, виконавча тАФ монарховi (чи кабiнету мiнiстрiв), судова тАФ судам. У президентськiй республiцi: президент обираiться всенародне або за особлиВнвою процедурою; президент i главою держави i здiйснюi виконавВнчу владу; законодавча влада належить представницькому органовi (парламенту); президент маi право вiдкладного вето та iншi права (скажiмо, право розпустити парламент). У змiшанiй республiцi i елементи як президентВнськоi, так i парламентськоi форм правлiння (примiром, в Украiнi). Форма територiального устрою тАФ нацiонально-територiальна та адмiнiстративно-територiальна орВнганiзацiя державноi влади. Теорiя права розрiзняi просту й складну форми державного устрiю. Проста (унiтарна) держава тАФ iдина держава, що не маi всерединi вiдокремлених державних утвоВнрень, якi користуються певною самостiйнiстю. Для державних органiв характерна наявнiсть: iдиноi системи державних органiв; iдиного законодавства; iдиноi територii; iдиного громадянства; iдиноi заВнгальнодержавноi символiки тощо. Складна держава тАФ формуiться з вiдокремлених державних утворень, що користуються певною самоВнстiйнiстю. До такоi форми держави належать: федеВнрацiя, конфедерацiя, а за твердженням деяких автоВнрiв тАФ i iмперiя. Федерацiя тАФ союз держав з структурою державного мехаВннiзму, що криi в собi як загальнофедеративнi державнi органiзацii, систему законодавВнства, так i аналогiчнi органiзацii та законодавство суб'iктiв федерацii. Федерацiя створюiться на добВнровiльних засадах (Росiйська ФедеВнрацiя, США). Конфедерацiя тАФ добровiльне об'iднання самостiйВнних держав для досягнення конкретноi мети. У конВнфедерацii немаi iдиноi (або подвiйноi) системи оргаВннiв, законодавства, територii, громадянства. Це нестiйка форма об'iднання, яка з часом або розпадаВнiться, або перетворюiться на федерацiю. РЖмперiя тАФ примусово утворена, зазвичай через заВнвоювання одного народу iншим, складна держава, частини якоi повнiстю залежать вiд верховноi влади. Державно-правовий режим тАФ сукупнiсть засобiв i способiв реалiзацii державноi влади, що вiдображаВнють ii характер i змiст з огляду на спiввiдношення демократичних i недемократичних засад. РозрiзняВнють демократичний i недемократичний режими. Демократичний правовий режим тАФ це здiйснення державноi влади на засадах чинного праВнва з використанням демократичних форм народного представництва, виконавчо-розпорядчоi дiяльностi, правосуддя, контролю i нагляду, рiвноправнiсть населення, а також гарантування iхнiх прав, свобод, законних iнтересiв. Недемократичнi режими подiляють на тоталiтарнi та авторитарнi. Тоталiтарний режим тАФ сукупнiсть таких засоВнбiв i способiв реалiзацii державноi влади, за яких уся життiдiяльнiсть суспiльства i кожного окремого громадянина абсолютно регламентована. Авторитарний режим тАФ така сукупнiсть засобiв i способiв реалiзацii державноi влади, за яких вона концентруiться в руках правлячоi верхiвки . Форма держави характеризуiться вiдпоВнвiдною органiзацiiю та реалiзацiiю публiчноi влади, взаiмозв'язком держави з особою i суспiльством.

Спiввiдношення економiки, полiтики та права

Важлива роль в органiзацii суспiльства i здiйсВнненнi полiтичноi влади належить праву. Право тАФ це надбудова над еконоВнмiчним базисом суспiльства, що i складником праВнвовоi системи суспiльства. можна розглядати спiввiдношення еконоВнмiки, полiтики i права в суспiльствi. Роль права в суспiльствi передусiм виявляiться у спiввiдношеннi його з економiкою. По-перше, виробничi вiдносини в економiцi об'iкВнтивно визначають, яким повинно бути право. По-друге, економiка визначаi право не безпосеВнредньо, а через iншi соцiальнi явища: соцiальну структуру суспiльства (класи, прошарки, групи), поВнлiтику, правосвiдомiсть, iдеологiю, спосiб виробВнництва, що вiдображаються у правi. По-третi, право також впливаi на економiку. Такий вплив здiйснюiться як безпосередВнньо, так i через рiзнi економiчнi важелi. Держава, як власник засобiв виробництва та iншого майна, воВнлодii, користуiться i розпоряджаiться своiм майВнном. Держава також визначаi суб'iктiв i розмiри поВндаткiв, мiнiмальноi заробiтноi плати i пенсii, триваВнлiсть робочого часу i часу вiдпочинку, нормування працi, правила технiчноi, екологiчноi безпеки працi й виробництва, санiтарii тощо. Усi цi вiдносини дерВнжава регулюi з допомогою права. Право спiввiдноситься i з полiтикою, а саме: право залежить вiд полiтики i насамперед вiд керiвноi частини суспiльства, що маi державну владу; право i формою вияву полiтики вказаноi частиВнни суспiльства; у правi вiдображаiться тiльки та полiтика керiвВнноi частини суспiльства, до якоi вона прагне, якiй може надати загальнообов'язковостi; право i концентрованим виразом полiтики тiii частини суспiльства, що здiйснюi керiвництво; полiтика у правi формуiться у виглядi конкретВнних прав та обов'язкiв людини i громадянина; полiтика, зi свого боку, залежить вiд права, осВнкiльки право i засобом декларування, здiйсненВння й гарантування полiтики, а також пропаганВнди окремих полiтичних програм чи iхнiх полоВнжень.

Поняття та структура норми права

Первинним ланцюжком системи права i норма права. Це загальноВнобов'язкове, формально визначене правило поведiнВнки суб'iкта права, що криi в собi державно-владне велiння нормативного характеру, встановлюiться, санкцiонуiться i забезпечуiться державою для регуВнлювання суспiльних вiдносин. Ознаки норм права, що вiдрiзняють iх вiд iндивiВндуально-правового припису: вони узагальнюють типовi, тобто такi, що неодВнноразово повторюються, життiвi ситуацii; розрахованi на невизначену кiлькiсть суспiльВнних вiдносин; адресованi неперсонiфiкованому колу суб'iктiв, дозволяють окреслити межi поведiнки всiх суб'Внiктiв, що пiдпадають пiд таку ситуацiю; дiють у часi та просторi неперервно; чиннiсть дii правовоi норми припиняiться або скасовуiться уповноваженими суб'iктами. Норма права маi внутрiшню структуру, що вираВнжаiться в ii внутрiшньому подiлi на окремi елеменВнти, зв'язанi мiж собою: гiпотезу, диспозицiю, санкВнцiю. Гiпотеза тАФ частина норми права, яка мiстить умови, обставини, з настанням яких можна чи необВнхiдно здiйснювати правило, що мiститься в диспоВнзицii. Диспозицiя тАФ частина норми, що мiстить суб'iкВнтивнi права та юридичнi обов'язки, тобто само праВнвило поведiнки. Санкцiя тАФ така частина норми права, в якiй поВндано юридичнi наслiдки виконання чи невиконання правила поведiнки, зафiксованого в диспозицii. Санкцii можуть бути каральними (штрафними), вiдВнновними чи заохочувальними (позитивними). Диспозицii, гiпотези i санкцii за складом подiВнляються на простi й складнi та альтернативнi, а за ступенем визначеностi змiсту тАФ на абсолютно чи вiдносно визначенi.

Мiсце та роль права в системi соцiальних норм

Соцiальнi норми тАФ це загальнi правила повеВндiнки людей у суспiльствi, що зумовленi об'iктивниВнми закономiрностями, i результатом свiдомоi вольоВнвоi дiяльностi певноi частини чи всього суспiльства i забезпечуються рiзноманiтними засобами соцiальВнного впливу.Залежно вiд способу iх утворення й забезпечення соцiальнi норми класифiкують як Юридичнi (правовi) норми тАФ загальнообов'язковi, правила поведiнки, що встаВнновленi державою, охороняються, захищаються i гарантуються нею та мiстяться в норВнмативно-правових актах. Моральнi норми тАФ правила поведiнки, що базуюВнться на моральних поглядах суспiльства на добро i зло, справедливе й несправедливе, гуманне й негуВнманне, а забезпечуються насамперед внутрiшньою переконанiстю та силою громадськоi думки. Корпоративнi норми тАФ правила поведiнки, що встановлюються й забезпечуються полiтичними парВнтiями, громадськими органiзацiями та iншими об'Внiднаннями людей. Звичаi чи традицii тАФ правила поведiнки, що iстоВнрично склались i увiйшли у звичку людей. Аби показати, що право i особливим видом соцiВнальних норм, слiд порiвняти ознаки правових та iнВнших соцiальних норм. Так, правовi норми, що у своiй сукупностi утвоВнрюють право: виникають разом iз виникненням держави; встановлюються чи санкцiонуються державою; виражають волю керiвноi частини суспiльства; утворюють внутрiшньо узгоджену цiлiснiсть; iснують у суспiльствi як одна система норм; формулюють правила поведiнки у виглядi прав та обов'язкiв; правила поведiнки формально визначенi за змiсВнтом; мають певнi форми зовнiшнього виразу; мають точно визначенi межi дii; забезпечуються державним примусом та iншими засобами. РЖншi соцiальнi норми, що утворюють систему соВнцiального регулювання: iснують у будь-якому суспiльствi; встановлюються чи санкцiонуються iншими суб'iктами; виражають волю рiзноманiтних частин населенВння; можуть iснувати й безсистемно, не будучи внутВнрiшньо узгодженими; iснують у виглядi самостiйних систем нормативного регулюВнвання; виражаються не тiльки через права та обов'язВнки, а й через загальнi принципи, цiлi, гасла; зазвичай позбавленi формальноi визначеностi; можуть виражатись у будь-яких, формах; не завжди мають точно визначенi межi дii; забезпечуються звичкою, внутрiшнiм перекоВннанням, моральним, громадським впливом. Право, як особливий вид соцiальних норм, вiдрiзняiться вiд iнших соцiальних норм взаiмоВнзв'язком iз державою, напрямками впливу на суВнспiльнi вiдносини.

Систематизацiя законодавства Украiни

Систематизацiя законодавства - дiяльВннiсть iз впорядкування та вдосконалення нормаВнтивних актiв, приведення iх до певноi внутрiшньоi узгодженостi через створення нових нормативних актiв чи збiрникiв.У систематизацii розрiзняють кодифiкацiю та iнкорпорацiю. РЖнкорпорацiя тАФ вид систематизацii нормативних актiв, який полягаi у зведеннi iх у збiрниках у певВнному порядку без змiни змiсту. Критерii систематиВнзацii: хронологiчний або алфавiтний порядок, наВнпрямок дiяльностi, сфера суспiльних вiдносин, темаВнтика наукового дослiдження тощо. Види iнкорпорацii тАФ за юридичним значенням (офiцiйна, неофiцiйна); за обсягом (загальна, галузеВнва, мiжгалузева, спецiальна); за критерiiм об'iднанВння (предметна, хронологiчна, суб'iктивна). Рiзновидом iнкорпорацii i консолiдацiя, внаслiВндок якоi створюються новi нормативнi акти. НормаВнтивнi приписи розмiщуються в логiчному порядку пiсля редакцiйноi обробки змiни не вносяться. Кодифiкацiя тАФ вид систематизацii нормативних актiв, що мають спiльний предмет регулювання, який полягаi в iх змiстовнiй переробцi (усунення розбiжностей i протирiч, скасування застарiлих норм) i створеннi зведеного нормативного акта. Рiзновидами кодифiкацii i кодекс, статут, полоВнження. Кодекс тАФ акт, який забезпечуi правове регулювання певноi сфери суспiльВнних вiдносин i маi структурний розподiл на частини що певною мiрою вiВндображають змiст тiii чи тiii галузi законодавства. У

сучасному законодавствi Украiни iснують: КримiВннальний кодекс, Кодекс про адмiнiстративнi правоВнпорушення, Кодекс про шлюб та сiм'ю, Земельний кодекс, тощо. Статути, положення тАФ кодифiкацiйнi акти, в яких визначаiться статус певного виду державних органiзацiй i органiв. До них не належать положенВння про iндивiдуально визначенi органи, що не мають загального характеру.

Система права

Регулювання й охорону суспiльних вiдносин право здiйснюi через вiдповiдну систему. Система права тАФ це внутрiшня форма права, яка маi об'iктивний характер побудови, що вiдобВнражаiться в iдностi та узгодженостi всiх ii норм, диференцiйованих за правовими комплексами, галуВнзями, пiдгалузями, iнститутами й нормами права. Первинним ланцюжком системи права i норма права. Це загальноВнобов'язкове, формально визначене правило поведiнВнки суб'iкта права, що криi в собi державно-владне велiння нормативного характеру, встановлюiться, санкцiонуiться i забезпечуiться державою для регуВнлювання суспiльних вiдносин можуть об'iднуватися в iнститути i галузi права. РЖнститут права можна визначити як вiВндокремлену групу взаiмозв'язаних правових норм що регулюють певний вид чи рiд суспiльних вiдносин i утворюють самостiйний елемент системи права. Найбiльш розвиненою формою об'iднання правоВнвих iнститутiв i пiдгалузь права тАФ об'iднання iнВнститутiв права в межах конкретноi галузi права, яке мiстить загальний i предметний iнститути чи iхнi асоцiацii. Отже, iнститут права, об'iднання iнститутiв права можна розглядати як самостiйний елемент системи права та в межах галузi права. Наступним структурним елементом системи праВнва i галузь праватАФ це сукупнiсть правових норм iнститутiв права, що регулюють певну сферу суспiльних вiдносин у межах конкретВнного предмета i методу правового регулювання з урахуванням принципiв i завдань такого регулюванВння. За мiсцем, що його галузi права посiдають у правовiй системi, вони дiляться на основнi та комВнплекснi. Основнi галузi права тАФ такi, що утворюють гоВнловний масив права у правовiй системi держави. СеВнред них розрiзняють профiлюючi (традицiйнi), проВнцесуальнi, спецiальнi та iн. Профiлюючi галузi утворюють юридичну основу, обов'язкову частину системи права (конституцiйне, адмiнiстративне, цивiльне, кримiнальне право). Процесуальнi галузi тАФ такi, що закрiплюють поВнрядок застосування матерiального права (цивiльний, кримiнальний, адмiнiстративний та iншi процеси). До спецiальних галузей вiдносять тi, якi на базi профiлюючих розвивають основнi галузi права i заВнбезпечують спецiальний правовий режим для певного виду суспiльних вiдносин (трудове, аграрне, екоВнлогiчне, сiмейне, фiнансове право). Комплекснi галузi тАФ це нашарування, надбудова над основними галузями, що зовнi обособлюються значно менше, нiж основнi галузi страхоВнве, банкiвське, морське. Внутрiшня форма права характеризуiтьВнся вiдповiдною сукупнiстю правових норм, що об'iдВннуються в iнститути, пiдгалузi та галузi права.

Джерела права

Джерела права це зовнiшнi форми прояву юридичних норм, способи юридичного виразу права. До джерел права вiдносять: нормативний акт; правовий звичай; судовий чи адВнмiнiстративний прецедент; нормативний договiр. Правовий звичай тАФ санкцiоноване державою звиВнчаiве правило поведiнки загального характеру. Правовий (судовий чи адмiнiстративний) прецеВндент тАФ рiшення компетентного органу держави, якому надаiться формальна обов'язковiсть пiд час розв'язання всiх наступних аналогiчних судових чи адмiнiстративних справ. Нормативний договiр тАФ правила поведiнки загального характеВнру, що встановленi за домовленiстю i згодою двох чи бiльше суб'iктiв i забезпечуються державою. Нормативно-правовий акт тАФ рiшення компеВнтентних суб'iктiв, що виноситься в установленому законом порядку, маi загальний характер, зовнiшВннiй вигляд офiцiйного документа в письмовiй формi, забезпечуiться державою. Нормативно-правовi акти подiляють на закони й пiдзаконнi нормативно-правовi акти. Закони тАФ нормативно-правовi акти, що видаютьВнся законодавчими органами, мають вищу юридичну силу i регулюють найважливiшi суспiльнi вiдносини в краiнi. Крiм конституцii краiни, i ще такi види заВнконiв: конституцiйнi; органiчнi; звичайнi. Пiдзаконнi нормативно-правовi акти тАФ резульВнтат нормотворчоi дiяльностi органiв держави (iх посадових уповноважених на те державою громадських об'iднань iз установлення, впровадження в дiю, змiни i скасування нормативВнних письмових документiв, що розвивають чи детаВнлiзують окремi положення законiв. Розглядають таВнкi види актiв заВнлежно вiд суб'iктiв, що iх видали: нормативнi акти Президента Украiни; акти Верховного Суду Украiни; акти Кабiнету Мiнiстрiв Украiни, Верховноi РаВнди Украiни; акти мiнiстерств, державних комiтетiв, вiдомств; нормативнi акти державних адмiнiстрацiй; нормативнi акти органiв регiонального та мiсцеВнвого самоврядування; нормативнi акти керiвникiв державних пiдприВнiств; iншi. Нормативнi акти дiють у часi, просторi та щодо кола осiб.

Поняття та структура правовiдносин

Правовiдносини тАФ це врегульованi нормами права суспiльнi вiдносини, учасники яких виступають як носii суб'iктивних прав i юридичних обов'язкiв, що забезпечуються дерВнжавою. Основнi ознаки правовiдносин: а) вони виникають на основi норм права; б) характеризуються наявнiсВнтю сторiн, якi мають суб'iктивнi права та юридичнi обов'язки; в) i видом суспiльних вiдносин фiзичних чи юридичних осiб, органiзацiй i спiльностей; г) здiйснення суб'iктивних прав чи додержання юридичних обов'язкiв у правовiдносинах контролюiться i забезпечуiться державою. Правовiдносини мають складну будову i охоплюВнють: суб'iктiв; об'iкти; змiст правовiдносин. Суб'iктами правовiдносин уважають тих учасниВнкiв, якi i носiями суб'iктивних прав i юридичних обов'язкiв. Суб'iкти правовiдносин можна подiлити на: фiзичних i юридичних осiб; державнi та громадВнськi органiзацii; рiзнi спiльностi, громадянське суспiльство. Суб'iкти правовiдносин повиннi володiти правосуб'iктнiстю, тобто здатнiстю бути носiями прав та обов'язкiв, здiйснювати iх вiд свого iменi та нести юридичну вiдповiдальнiсть за своi дii. Правоздатнiсть тАФ здатнiсть суб'iкта бути носiВнiм суб'iктивних прав i юридичних обов'язкiв. Дiiздатнiсть тАФ здатнiсть суб'iктiв своiми дiями набувати i самостiйно здiйснювати суб'iктивнi права i виконувати юридичнi обов'язки. Фiзичнi особи як суб'iкти правовiдносин можуть бути громадянами Украiни, iноземними громадянаВнми, особами без громадянства, iх також можна подiВнлити на приватних осiб, посадових осiб i спецiальнi суб'iкти. Юридичними особами визнаються органiзацii, що мають особисте майно, можуть вiд свого iменi набуВнвати майнових та особистих немайнових прав, викоВннувати обов'язки та нести юридичну вiдповiдальнiсть за своi дii. Об'iкти правовiдносин тАФ тi реальнi соцiальнi блага, що задовольняють iнтереси й потреби людей i з приводу яких мiж суб'iктами виникають, змiнююВнться чи припиняються суб'iктивнi права та юридичВннi обов'язки, iх подiляють на матерiальнi, духовнi блага, дii суб'iктiв правовiдносин, результат iхньоi дiяльностi. Змiст правовiдносин характеризуiться синтезом фактичного i юридичного. Юридичний змiст тАФ суб'iктивнi права та юриВндичнi обов'язки суб'iктiв правовiдносин. Фактичний змiст тАФ сама поведiнка суб'iктiв, iхВння дiяльнiсть, у якiй реалiзуються суб'iктивнi права та юридичнi обов'язки сторiн.

Юридичнi факти, як пiдстави виникнення, змiни та припинення правовiдносин

Юридичнi факти тАФ це конкретнi життiвi обстаВнвини, передбаченi гiпотезою правовоi норми, що виВнкликають виникнення, змiну чи припинення правоВнвiдносин. Залежно вiд пiдстав розрiзняють такi види юридичних фактiв: за юридичними наслiдками тАФ правотворчi, правозмiннi, правоскасувальнi; залежВнно вiд форми iх прояву тАФ позитивнi й негативнi; за характером дii тАФ одноразовоi чи неперервноi дii (примiром, одноразовоi дii тАФ договiр дарування; неВнперервноi дii тАФ перебування у шлюбi). За волевиявленням виокремлюють юридичВннi дii, себто такi життiвi обставини, що характериВнзують вольову поведiнку суб'iктiв, зовнiшнi вираВнження iхнiх волi та свiдомостi. Вирiзняють також юридичнi подii, тобто життiвi обставини, що виниВнкають, розвиваються i припиняються незалежно вiд волi суб'iктiв правовiдносин. Юридичнi дii, своiю чергою, подiляють на правоВнмiрнi й неправомiрнi. Правомiрнi юридичнi дii подiВнляють на юридичнi акти тАФ таку правомiрну поведiнВнку, що здiйснюiться з метою викликати юридичнi наслiдки (скажiмо, постанова слiдчого про припиВннення кримiнальноi справи, визнання людини безВнвiсно вiдсутньою чи померлою та iн.). А ще виокремВнлюють правомiрнi юридичнi вчинки тАФ такi дii, що не мають на метi викликати юридичнi наслiдки. Неправомiрнi юридичнi дii тАФ правовi аномалii, зловживання правом, що не i правопорушенням, i правопорушення. До правопорушень вiдносять злоВнчини i рiзнi проступки. До юридичних подiй вiдносять народження чи смерть людини, стихiйнi лиха, хворобу та iншi поВндii, з якими норма права зв'язуi виникнення, змiну чи припинення правовiдносин. Отже, юридичнi факти, як життiвi обставини, що передбачаються нормами права, мають велике теоретичне i практичне значення.

Законнiсть та правопорядок

Законнiсть тАФ це правовий режим точного виВнконання чинних законiв усiма суб'iктами права; режим, за якого забезпечуються права i виконуються обов'язки люВндиною, державою i громадянським суспiльством. Основними засадами законностi вважають: зверхнiсть закону в системi нормативних актiв; найвища юридична сила належить КонВнституцii Украiни. РДдина законнiсть означаi, що на всiй територii Украiни закон однаковою мiрою повинен дiяти стосовно до всiх суб'iктiв права. Незаперечнiсть закону в соцiальнiй практицi хаВнрактеризуiться тим, що нiхто не може скасувати заВнкон, окрiм органу, який його прийняв. Реальний характер законностi маi мiсце тодi, коВнли вимоги закону не тiльки проголошуються, а й впроваджуються в життя. Забезпечення прав людини. Одним iз важливих принципiв законностi i iдея здiйснення законiв в iнВнтересах людини i для забезпечення ii прав. Невiдворотнiсть вiдповiдальностi за правопоруВншення. Кожне скоiння правопорушення маi тягти за собою вiдповiдальнiсть винноi особи. Взаiмозв'язок законностi й доцiльностi. Закони повиннi встановлювати все, що доцiльно, забороняВнти все, що недоцiльно. Взаiмозв'язок законностi й культурностi. За вiдсутностi iдиноi законностi нема й культурностi. Цi два поняття обумовлюють одне одного. Взаiмозв'язок законностi й справедливостi. Не тiльки сам закон, а й способи його здiйснення, а таВнкож його втiлення в повсякденне життя мають спиВнратися на справедливiсть. Результатом законностi визнають правопорядок. Це тАФ реалiзованi правовi норми в системi суспiльВнних вiдносин, у яких дiяльнiсть суб'iктiв права i правомiрною. Правопорядковi притаманнi такi вимоги: непорушення загальноправових заборон; безперешкодне здiйснення правового становища людини i громадяВннина, реалiзацiя учасниками правовiдносин суб'iктивних прав i виконання юридичних обов'язВнкiв; невiдворотнiсть юридичноi вiдповiдальностi правопорушникiв у разi невиконання обов'язкiв, поВнрушення прав i законних iнтересiв. РЖз законнiстю i правопорядком тiсно пов'язанi такi юридичнi категорii, як суспiльний порядок, гроВнмадський порядок, дисциплiна. Суспiльний порядок тАФ реальний порядок сусВнпiльних вiдносин, що вiдповiдають не тiльки норВнмам права, а й iншим соцiальним нормам. Громадський порядок тАФ порядок у громадських мiсцях. Дисциплiна тАФ своiчасне i точне виконання виВнмог, що випливають iз нормативних та iндивiдуальВнно-правових актiв, норм. Отже, законнiсть, як режим вiдповiдностi сусВнпiльних вiдносин чинним законам що утворюiться завдяки iх здiйсненню суб'iктами права, характеризуiться праВнвопорядком.

Юридична вiдповiдальнiсть та ii види

Юридична вiдповiдальнiсть подiляiться на перспективну (позитивну) i ретроспективну (негативну). Позитивна юридична вiдповiдальнiсть тАФ сумВнлiнне виконання своiх обов'язкiв перед громадянВнським суспiльством, правовою державою, колектиВнвом людей та окремою особою. Ретроспективна юридична вiдповiдальнiсть тАФ специфiчнi правовiдносини мiж державою i правопоВнрушником внаслiдок державно-правового примусу, що характеризуються засудженням суб'iкта правопорушення, покладанням на обов'язку витерпiти неВнсприятливi наслiдки за скоiне правопорушення. Принципи юридичноi вiдповiдальностi: вiдВнповiдальнiсть винноi особи за дiяння, а не за виявленВння намiру; законнiсть, невiдворотнiсть, доцiльнiсть i справедливiсть покладення юридичноi вiдповiдальВнностi; гуманнiсть i своiчаснiсть юридичноi вiдповiВндальностi та iн. Мета юридичноi вiдповiдальностi тАФ вияв ii соцiВнальноi необхiдностi та ефективностi. Розрiзняють таВнкi види мети юридичноi вiдповiдальностi: покарання правопоВнрушника; вплив на свiдомiсть правопорушника; моВнральну перебудову особи; формування у людини, яка порушила норми права, настанови на правомiрну поВнведiнку надалi; виховний вплив на iнших людей з метою попередження правопорушень з iхнього боку. Функцii юридичноi вiдповiдальностi тАФ головнi напрямки юридичного впливу як на правопорушниВнка, так i на iнших осiб, з метою захисту правопоВнрядку i виховання суб'iктiв права, якi скоiли чи можуть скоiти правопорушення, Розрiзняють такi види функцiй попереджувальну; виховну; каВнральну; компенсацiйну; iнформацiйну та iн. Поширеною i класифiкацiя ретроспективноi юридичноi вiдповiдальностi залежно вiд галуВнзевоi належностi правовоi, норми, що порушена. На цiй пiдставi розрiзняють: Кримiнальна вiдповiдальнiсть тАФ що поВнлягаi в застосуваннi заходiв кримiнального покаранВння до фiзичних осiб, винних у скоiннi злочину. Адмiнiстративна вiдповiдальнiсть, пiд якою розумiють покладення на порушникiв заВнгальнообов'язкових правил адмiнiстративних стягнень, цивiльно-правова вiдповiдальВннiсть тАФ вiдповiдальнiсть фiзичноi чи юридичноi особи за порушення договiрних зобов'язань, заподiВняння позадоговiрноi майновоi шкоди; Дисциплiнарна вiдповiдальнiсть тАФ рiзновиднiсть вiдповiдальностi працiвВнника за порушення трудовоi дисциплiни з застосуВнванням до нього догани та звiльнення; Матерiальна вiдповiдальнiсть розглядаiться за матерiальну шкоду, запоВндiяну пiдприiмству, установi, органiзацii внаслiдок порушення покладених на нього трудових обов'язкiв. Як самостiйний вид ретроспективноi юридичноi вiдповiдальностi в теорii права розглядають скасуВнвання актiв, якi суперечать чинному законодавВнству полягаi в тому, що комВнпетентний орган чи службова особа застосовуi правовiдновлювальну санкцiю, скасовуючи незаконВнно прийнятий акт.

Апарат держави

Апарат держави тАФ система всiх державних оргаВннiв, якi здiйснюють завдання та виконують певнi функцii держави. Основними принципами державного апарату УкВнраiни i: демократизм; нацiональна рiвноправнiсть; законнiсть; сувереннiсть; подiл влади; соцiальна справедливiсть; гуманiзм i милосердя; поiднання пеВнреконання i примусу; гласнiсть, вiдкритiсть i врахуВнвання громадськоi думки. Принцип демократизму в Украiнi характеризуiВнться тим, що державний апарат формуiться з волi бiльшостi населення, виражаi та виконуi волю гроВнмадянського суспiльства. Як корiнна, так i решта нацiональних груп, що проживають на територii Украiни, i рiвноправними. Держава гарантуi всiм здiйснення, охорону, захист i вiдтворення полiтичних, економiчних, громадських, соцiальних i культурних прав. Державний апарат органiзуiться й дii на пiдставi законiв. Йог

Вместе с этим смотрят:

"Заказные" убийства и их предупреждение

"Зеленые", как субъект мировой политики

"Земледельческий закон" Византии, система хозяйства, формы собственности и аренды византийской общины

"Присвоение" и "растрата": сущность и признаки

"Русская Правда" как памятник Древнерусского права