Перша допомога. Травматичнi ушкодження. Отруiння
Перша допомога при нещасних випадках. 2
Знепритомлення. 2
Колапс. 2
Травматичний шок. 3
Термiнальнi стани. 4
Непрямий масаж серця. 5
Штучне дихання. 6
Допомога потонулим 6
ТРАВМАТИЧНРЖ УШКОДЖЕННЯ 7
Забитi мiсця 7
Рани. 8
Травми голови 11
Травми грудноi клiтини 13
Ушкодження органiв черевноi порожнини 14
Переломи 14
Переломи ключицi. 15
Переломи плечовоi кiстки 15
Переломи кiсток передплiччя. 16
Переломи кiсток кистi i пальцiв. 16
Переломи хребта. 16
Переломи таза. 16
Переломи стегна. 17
Переломи кiсток гомiлки i стопи. 17
Ушкодження суглобiв 18
Розтягування звтАЩязок. 18
Крововилив у суглоб. 18
Вивихи. 18
Опiки. 19
Вiдмороження. 20
Замерзання. 21
Ураження електричним струмом. 21
Отруiння. 22
Перша допомога при нещасних випадках.При нещасних випадках виникають не тiльки мiсцевi пошкодження але i загальнi порушення дiяльностi всього органiзму (знепретомлення, колапс i травматичний шок). Мiж важкiстю загальних порушень i мiсцевих пошкоджень нерiдко i прямий звтАЩязок.
Раптова короткочасна втрата свiдомостi, повтАЩязана з недостатнiм кровозабезпеченням головного мозку, називаiться знепритомленням. Причинами знепритомлення можуть бути рiзкий бiль, швидка крововтрата, сильне психiчне перенапруження та iн. Знепритомлення нерiдко бувають у людей молодого вiку з пiдвищеною утомлюванiстю та збудливiстю нервовоi системи.
Знепритомлення може також статися у задушливому примiщеннi, при швидкому вставаннi.
Ознаки. Передвiсниками знепритомлення являються блiдiсть хворого, скарження на недостачу повiтря, запаморочення, потемнiння в очах, дзвiн i шум у вухах, нудоту. Хворий втрачаi свiдомiсть i падаi. У знепритомленному станi хворий блiдий, на лобi виступаi холодний пiт, дихання поверхневе, сповiльнене, пульс частий, слабкий, руки i ноги холоднi.
Частiше за все знепритомлення буваi нетривалим. Через декiлька хвилин хворий приходить до тями i всi явища зникають, залишаiться лише слабкiсть.
Перша допомога. Перш за все необхiдно негайно збiльшити прилив кровi до головного мозку: розстiбнути комiр одягу, пояс i ослабити все, що утруднюi дихання, покласти хворого в нахиленому положеннi iз низько схиленою головою, забезпечити надходження свiжого повiтря (вiдчинити вiкно, кватирку, винести на повiтря). Потрiбно оббризкати обличчя хворого холодною водою, дати йому вдихнути нашатирний спирт на ватнiй кульцi. Не потрiбно дозволяти потерпiлому пiсля знепритомлення швидко вставати, бо вiн знову може втратити свiдомiсть. Корисно дати хворому у цей час мiцного чаю або кофе, валерiанових крапель.
Якщо знепритомлення не проходить або хворий знову втрачаi свiдомiсть, то це означаi, що у нього наявне якесь важке захворювання. У цих випадках треба запiдозрити можливiсть внутрiшньоi кровотечi, iнсульту чи коматозного стану.
Колапс тАУ це виникла раптово судинна недостатнiсть, що супроводжуiться рiзким падiнням артерiального тиску, яка приводить до пригнiчення всiх процесiв життiдiяльностi. Гостра серцево тАУ судинна недостатнiсть може розвинутися у результатi великоi втрати кровi, при опiках i вiдмороженнях, важких iнфекцiйних захворювань, отруiннях, iнфарктах мiокарду.
Ознаки. Хворий скаржиться на погiршення самопочуття, слабкiсть, спад сил. Потерпiлий блiдий, шкiра вкрита потом, дихання поверхневе, кiнцiвки холоднi, пульс частий, малий, ледь визначаiться. Свiдомiсть зберiгаiться, при подальшому розвитку колапсу затуманюiться.
Перша допомога. Основними дiями першоi допомоги при колапсi являiться зупинка кровотечi, якщо вона i. Транспортувати хворого у станi колапсу неможна. Його потрiбно покласти на спину без подушки, зiгрiти, пiдняти на 30-40 см нiжний кiнець лiжка. Якщо хворий при свiдомостi, йому можна дати гарячий чай або кофе i термiново викликати швидку медичну допомогу. При наростаннi картини колапсу i розвитку термiнального стану необхiдно робити штучне дихання i непрямий масаж серця.
Травматичний шок тАУ це важкий стан хворого iз порушенням усiх функцiй органiзму, особливо центральноi нервовоi системи, який виникаi пiсля будь - якого пошкодження. Шок розвиваiться у результатi надмiрних больових подразнень, при численних забиттi, ранах, особливо при переломах кiсток, пораненнях органiв та черевноi порожнин, при опiках. Розвиток шоку залежить перш за все вiд важкостi пошкоджень (рванi, розмозженi рани) i чутливостi пошкоджених областей (пошкодження нервових стовбурiв i спинного мозку). Розвитку шоку сприяi загальне ослаблення, перевтома та виснаження органiзму, особливо втрата кровi, переохолодження, погано накладена шинна повтАЩязка, тряска пiд час транспортування, пiдвищена нервова збудливiсть i психiчнi переживання хворого.
Пiд час виникаi перенапруження та виснаження центральноi нервовоi системи, особливо судинорухаючого центру, iз пониженням життiдiяльностi органiзму.
Ознаки. Хворий спочатку на протязi деякого часу збуджений, занепокоiний, стогне вiд болю, але його загальний стан ще мало змiнений. Потiм збудження змiнюiться повним спадом сил. Потерпiлий перестаi скаржитися на бiль, нерухомий, хоча свiдомiсть у нього ще зберiгаiться, на запитання вiдповiдаi iз зусиллям i пошепки. Шкiрянi покриви блiдi, сiрого кольору, iнодi iз синюшнiм вiдтiнком. Загальний стан важкий, пульс частий, ослаблений, дихання рiзко частiшаi, поверхневе, температура понижена, кiнцiвки холоднi, тiло вкрите липким потом. Можлива поява спраги, нудоти, блювоти. Пульс стаi все частiше i слабше. Ступiнь важкостi шоку визначаiться по вiдношенню падiння артерiального тиску до пiдвищення частоти пульсу. Важкий ступiнь шоку переходить у термiнальний стан, хворий втрачаi свiдомiсть, пульс на кiнцiвках не визначаiться, дихання переривисте. Можливий швидкий розвиток клiнiчноi смертi.
Попередження шоку. Найбiльше значення мають наступнi мiри для попередження шоку: забезпечення потерпiлому спокою, зупинка кровотечi до настання великоi крововтрати, попередження охолодження органiзму, зменшення болю в областi пошкодження, що досягаiться обережним накладанням повтАЩязки на рану чи обпечену поверхню, шини при переломах, зручним спокiйним положенням потерпiлого пiд час транспортування. Особливо обережним потрiбно бути при перевтАЩязках, перекладаннi i транспортуваннi потерпiлого.
Перша допомога. Якщо у потерпiлого у станi шоку не пошкодженi органи черевноi порожнини, йому дають гарячий солодкий чай, кофе або вино. Доцiльно приготувати також солоно тАУ лужне пиття (чайна ложка харчовоi соди i половина чайноi ложки харчовоi солi на 1 л води). Потрiбно негайно викликати швидку допомогу, бо нерiдко тiльки прийнятi мiри боротьби iз шоком (зупинка кровотечi, переливання кровi та ii замiнникiв, протишокових розчинiв, знеболювання) можуть спасти життя потерпiлому. Персоналом машини швидкоi допомоги цi мiри можуть бути наданi на мiсцi пригоди i пiд час доставки у лiкарню.
Сучаснi мiри надання допомоги бувають ефективними навiть при дуже важких станах, що обтАЩiднуються пiд назвою тАЬтермiнальнiтАЭ. До них вiдносяться предагональний стан, агонiя клiнiчна смерть.
При передагональному станi свiдомiсть хворого збережена чи затемнена, дихання рiзко порушене, пульс на кiнцiвках часто не визначаiться.
При агонii свiдомiсть зникаi, дихання рiдке, пульс вiдсутнiй.
Клiнiчна смерть тАУ це вiдсутнiсть зовнiшнiх ознак життя: зупинення дихання i серцебиття. При такому станi хворого ще можна спасти, якщо негайно надати йому допомогу, тому що тiльки через 4-6 хвилин пiсля настання клiнiчноi смертi остання переходить у бiологiчну в наслiдок кисневого голодування головного мозку i загибелi нервових клiтин, що управляють життiво важливими функцiями органiзму.
Термiнальнi стани можуть виникнути при важкому шоку, iнсультi (крововиливi у мозок), iнфарктi мiокарду, важких отруiннях, ураженнях електричним струмом, утопленнi та iн. станах, що потребують негайноi допомоги.
Перша допомога. При термiнальних станах основне завдання першоi допомоги тАУ пiдтримання життя хворого до прибуття швидкоi допомоги. Заходи повиннi проводитися одразу ж пiсля розвитку важкого стану.
Допомога при термiнальних станах (реанiмацiя) тАУ це перш за все заходи, направленi на усування розладiв серцевоi дiяльностi та дихання (непрямий масаж серця, штучне дихання методом iз рота у рот або iз рота у нiс).
Реанiмацiю проводять на протязi не менше 40 хвилин або до прибуття швидкоi допомоги, або до появи у хворого самостiйного серцебиття, або до появи ознак бiологiчноi смертi (появи трупних плям).
Хворого кладуть на жорстку поверхню на спину, розстiбають чи знiмають одяг, який стискуi тiло. Той, хто надаi допомогу, стаi з лiвоi сторони вiд потерпiлого i кладе на нижню третину грудини (приблизно на 1,5-2,5 см вище мечовидного вiдростку) долонь однiii руки, а на ii тильну поверхню тАУ другу руку. Надходження кровi iз шлуночкiв серця до артерiй вiдбуваiться шляхом ритмiчного стискання серця (60-80 разiв на хвилину) мiж грудиною та хребтом. Проксимальною частиною долонi (кисть максимально розiгнута у променевозаптАЩястковому суглобi, а пальцi пiдiйнятi над поверхнею грудноi клiтини) швидким поштовхом, використовуючи всю вагу свого тiла, створюють тиск на нижню третину грудини iз силою, достатньою для ii змiщення на 3-4 см. Пiсля кожного стискування дозволяють груднiй клiтинi розправитись (для наповнення порожнин серця iз вен), не вiдриваючи вiд неi рук. Непрямий масаж серця необхiдно поiднувати iз штучною вентиляцiiю легень, при цьому повiтря повинно видуватися через кожнi п'ять натискувань (у момент вдиху масаж серця переривають) якщо допомогу надають двоi людей. Якщо допомогу надаi одна людина, то два видихання чергують з 15 натискуваннями.
Ускладнення: при грубому проведеннi масажу можливi переломи ребер i грудини с пошкодженням легень, плевр, перикарду, крововиливи у пiдшкiрну i перикардiальну клiтковину, розрив внутрiшнiх органiв.
Перед початком штучноi вентиляцii легень необхiдно переконатися у проходимостi верхнiх дихальних шляхiв, вивести язик назовнi, очистити ротову порожнину вiд слизу, кровi. Хворого укладають горизонтально на спину, розстебнувши чи знявши заважаючий одяг. Потрiбно стати справа вiд хворого, пiдвести праву руку пiд його шию, лiву кладуть на лоб i максимально розгинають голову хворого у шийному вiддiлi. Пiсля цього швидко виводять вперед нижню щелепу так, щоб нижнi рiзцi опинилися попереду верхнiх. Цього може виявитися достатнiм для вiдновлення спонтанного дихання у хворих у коматозному станi (коли западаючий язик закриваi вхiд у гортань).
Для проведення респiраторного штучного дихання методом iз рота у рот чи iз рота у нiс, той, хто надаi допомогу, робить глибокий вдих, а потiм видихаi повiтря через марлю чи хусточку iз свого рота у рот (або нiс) хворого. Герметичнiсть досягаiться шляхом закривання носа (при способi iз рота у рот) чи рота хворого (при способi iз рота у нiс) пальцями того, хто надаi допомогу. Вдування повiтря у дихальнi шляхи потерпiлого проводять з частотою 12-16 разiв на хвилину. Видих хворого вiдбуваiться пасивно за рахунок еластичностi грудноi клiтини. Ефективнiсть штучного дихання визначають по амплiтудi коливань грудноi клiтини хворого.
Ускладнення: гiповентиляцiя (кисневе голодування) через вдихання хворому недостатнього обтАЩiму повiтря, баротравма легень внаслiдок перевищення iндивiдуального дихального i хвилинного обтАЩiмiв, переповнення шлунка повiтрям.
Причиною нещасних випадкiв на водi i невмiння плавати, нетверезий стан.
Рятувати потопаючого потрiбно швидко, тому що смерть може наступити протягом 4-5 хвилин. Пiдпливши позаду, його беруть пiд мишки i, повернувши обличчям нагору, пливуть iз ним до берега.
Шкiра в потонулих блiда або синя. У людей iз блiдою шкiрою в дихальних шляхах i легенях рiдини немаi, а iз синьоi - iз рота i носа видiляiться велика кiлькiсть води, iнодi у виглядi пiнистоi рiдини.
Перша допомога. У витягнутого з води, що наковтався ii, але свiдомостi ще не втратив, можлива одразу ж блювота i непритомний стан. Звiльнивши постраждалого вiд одягу, варто витерти його насухо, укутати i зiгрiти. Якщо блювоти не було, бажано викликати ii шляхом подразнення кореня язика i задньоi стiнки глотки.
При втратi свiдомостi потрiбно якомога швидше очистити хусткою або марлею ротову порожнину i глотку вiд слизу, мулу i пiску. У ВлсинiхВ» потонулих необхiдно видалити рiдину з дихальних шляхiв i шлунка. що утонули кладуть грудьми на колiно надаючого допомогу, щоб голова звисала униз, i ритмiчно декiлька разiв надавлюють на спину. Цим удасться частково видалити воду з легень потонулих. Пiсля цього, повернувши постраждалою обличчям нагору, роблять штучне дихання засобом iз рота в рот i роблять непрямий масаж серця. Крiм того, необхiдно, знявши його одяг, зробити енергiйне розтирання шкiри яким-небудь сухим матерiалом (або одягом), краще вовняним. Одночасно треба вжити заходiв до зiгрiвання хворого (грiлки, укутування).
Реанiмацiя ВлсинiхВ» потонулих вдасться пiсля перебування iх пiд водою протягом 5 хвилин, iнодi трохи бiльше. Оживити ВлблiдихВ» потонулих вдасться навiть пiсля тривалого перебування iх пiд водою (протягом 10 хвилин, iнодi i бiльше).
ТРАВМАТИЧНРЖ УШКОДЖЕННЯТравмою називаiться насильницьке ушкодження тканин i органiв органiзму (забитi мiсця, поранення, переломи кiсток, опiки ).
Пiд забитими мiсцями припускаються ушкодження м'яких тканин i судин без порушення цiлостi покровiв тiла, що виникають пiсля удару тупим предметом або при падiннi. У результатi iх утворяться крововиливи в тканинi, що виявляються синцями.
Ознаки. Бiль в момент травмування й у першi часи пiсля нього може бути рiзноманiтноi iнтенсивностi в залежностi вiд локалiзацii i поширеностi травми, утруднення рухiв забитою частиною тiла, поява ВлсинцяВ» (крововилив).
Ушкодження великих судин при забитому мiсцi може призвести до значного скупчення кровi в тканинах, порожнинах i порожнистих органах, до розладу кровообiгу i порушенню функцii постраждалого органа. При важких, поширених забитих мiсцях можливий шок.
Дуже важкi ушкодження вiд тривалого стискування, наприклад при обвалах, коли розмозжаються i роздавлюються м'язи, судини i нерви (частiше кiнцiвок). У таких випадках, крiм розвитку шоку, можливо i важке отруiння органiзму продуктами розпаду тканин iз наступним порушенням роботи нирок.
Перша допомога. При важких ураженнях, особливо при стискуваннi, необхiдно обережно витягти постраждалого з завалу, з-пiд уламкiв. Для попередження розвитку шоку постраждалого зiгрiвають: дають йому гарячий чай або каву, а кiнцiвцi, яка була стиснута, надають повний спокiй, обкладають льодом. Постраждалого швидко й обережно доставляють у лiкарню або викликають швидку медичну допомогу. У бiльш легких випадках для зменшення крововиливу i бiльш швидкого затихання болi до забитого мiсця прикладають холод (пухир iз снiгом або льодом, мокру серветку) i створюють спокiй - пiдвiшують руку на перев'яз, при забиттi
ноги постраждалий повинний лежати. Накладати тепло на дiлянку забитого мiсця i застосовувати масаж мiсця ушкодження безпосередньо пiсля травми не можна. Забитi мiсця голови, груди i живота можуть супроводжуватися важкими ушкодженнями внутрiшнiх органiв.
Механiчнi порушення цiлостi покрову тiла живого органiзму (шкiри, слизових оболонок, а нерiдко i бiльш глибоких тканин) називаються ранами. Рани бувають поверхневими, коли ушкоджена лише шкiра або слизова, i глибокими. Видiляють також порожниннi поранення, що проникають у черевну, грудну порожнини й у череп. По виду знаряддя, що поранило, i по характеру ушкодження тканин розрiзняють рiзанi, рубанi, колотi, рванi, забитi, покусанi i вогнепальнi рани. Кожний вид рани маi своi властивостi. Краi рiзаних ран, нанесених рiжучим знаряддям (нiж, бритва, скло), розходяться, рана зяяi, сильно кровить, виникаi бiль. Рубанi рани близькi до рiзаних, але можуть супроводжуватися ушкодженням кiсток. Колота рана, нанесена нiжем, цвяхом, шилом, кинджалом, невелика на шкiрнiй поверхнi, може бути дуже глибока i супроводжуватися значним ушкодженням внутрiшнiх органiв при проникненнi в грудну або черевну порожнину. Завдяки зсуву м'язiв i iнших тканин канал такоi рани маi складну форму, що сприяi розвитку iнфекцii. Рванi, забитi й покусанi рани супроводжуються значним порушенням життiздатностi тканин краiв рани. Вони мало кровлять, але бiль при них бiльш тривала i сильна, загоiння iх повiльне.
Вогнепальнi поранення кулею, осколками мiн, снарядiв, авiабомб, можуть бути наскрiзними, коли i вхiдне i бiльш велике вихiдне отвори. Слiпi поранення - ушкодження, при яких куля, осколок, дрiб застрягли в тканинах. При дотичному пораненнi i бiльш-менш глибоке лiнiйне ушкодження шкiри i тканин. Осколковi вогнепальнi поранення часто бувають множиннi з великим розмозженням тканин.
Ушкодження декiлькох порожнин (наприклад, грудний i черевний) iз порушенням цiлостi декiлькох органiв називаються сполученими. Особливу групу складають комбiнованi ушкодження: рани, зараженi отруйними, радiоактивними речовинами.
При всiх пораненнях у рану можуть потрапити земля i шматки одягу, що викликають важке зараження (iнфiкування) рани, що може призвести до таких важких ускладнень, як загальне гнiйне зараження (сепсис), правець i газова гангрена.
Перша допомога при пораненнi - припинення кровотечi, захист рани вiд мiкробiв, для цього потрiбно накласти пов'язку, зменшення болю створенням зручного положення пораненоi частини тiла. При ранах нижнiх кiнцiвок i тулубу зручним положенням буде лежаче, верхнiх - пiдвiшування руки на перев'яз. Пiсля накладення пов'язки хворий повинний бути направлений у лiкарню для хiрургiчноi обробки рани.
Кровотеча при пораненнях. Всяке поранення супроводжуiться кровотечею. Найбiльш сильна кровотеча наступаi при ушкодженнi артерiй (артерiальна кровотеча). При цьому видiляiться багато кровi червоного кольору. Якщо рана вiдкрита, вона б'i з неi фонтаном, поштовхами. При пораненнi значних артерiй (шиi, стегна, паховоi областi) тiльки негайна допомога може спасти життя пораненого.
При пораненнi вен (венозна кровотеча) кров темно-червоного кольору, витiкаi з ушкодженоi судини безупинним струменем.
Розрiзняють зовнiшнi кровотечi, коли кров видiляiться назовнi через ушкоджену шкiру i слизистi, i внутрiшнi, при яких кров скопичуiться в тканинах i порожнинах тiла (черевний, груднiй). Артерiальнi кровотечi зi значних судин подають найбiльшу небезпеку для життя. Крiм небезпеки великоi втрати кровi, поранення вен шиi i грудноi клiтини може супроводжуватися влученням у тiк кровi пухирцiв повiтря, що дають нерiдко смертельну повiтряну закупорку судин.
Допомога при кровотечi. Для зменшення втрати кровi потрiбно зупинити кровотечу якнайшвидше на мiсцi подii (тимчасове припинення кровотечi). У лiкарнi буде зроблене остаточне припинення кровотечi. При кровотечi з капiлярiв i дрiбних вен достатньо буваi пiдняти нагору поранену кiнцiвку або накласти давлючу пов'язку на рану: шкiру навколо рани змащують йодною настойкою, потiм на рану накладають перев'язувальний матерiал, вату i туго прибинтовують.
При артерiальнiй кровотечi з рани на руцi або нозi гарним методом припинення його i притискання артерii до кiстки вище (по току кровi) мiсця поранення, тобто мiж раною i серцем. Цей метод дуже зручний як попереднiй засiб припинення кровотечi, поки не вдасться застосувати бiльш дiючий.
Припинення кровотечi таким засобом повинний провадитися до прибуття медичного робiтника або доставки хворого в лiкувальне заснування.
При артерiальних кровотечах в областi лiктьового згину, медiальноi поверхнi передплiчча, у пiдколiннiй i паховiй областях кровотеча може бути зупинене шляхом згинання кiнцiвок Максимально зiгнуту в суглобi конечнiсть утримують у такому станi ременем, бинтом, косинкою.
При значних артерiальних кровотечах на кiнцiвку накладають джгут або iмпровiзований джгут-закрутку (гумова трубка, носовоi хустка, бiлизна, але не мотузка або шнур, що можуть ушкодити тканини). При накладеннi джгута на конечнiсть його розташовують поверх прокладки (одяг, рушник, вата) так, щоб один його тур лежав поруч з iншим. Затягування джгута або закрутки проводиться до зникнення пульсу нижче мiсця поранення. Кiнець джгута закрiплюють вузлом або гачком i ланцюжком. Слабко накладений джгут не даi припинення кровотечi (кiнцiвка стаi синюшноi), при надмiрному його затягуваннi можуть бути ушкодженi м'якi тканини i нерви кiнцiвки. Накладають джгут на термiн не бiльш нiж на 1.5-2 часу, а взимку - на один час. Щопiвгодини його послабляють на декiлька хвилин, притискаючи пальцем артерiю, а потiм знову накладають, але декiлька одступив вiд старого мiсця накладення. Джгут i закрутка повиннi бути виднi, а до одягу повинна бути прикрiплена записка з указiвкою часу накладення.
При вiдсутностi джгута накладають закрутку. Вона кладеться також поверх одягу або на м'яку пiдкладку (рушник, вата). Перед накладенням закрутки конечнiсть пiднiмають догори. Закрутку слабко зав'язують, у петлю вставляють дерев'яну паличку i закручують, пiдклавши в мiсцi закрутки палець або бинт, щоб не защемити шкiру. Закрутку, як i палять, накладають тiльки при сильних артерiальних кровотечах на стегнi, гомiлки, плечi i передплiччi. РЗi розташовують можливо ближче до рани, вище ii по току кровi. Через той що закрутка на передплiччя i гомiлки не завжди досягаi цiлi, краще накладати ii на стегно i плече, але якнайближче до мiсця поранення. На середню частину плеча закрутку не накладають, тому що вона може ушкодити нерв. Якщо ii правильно накласти, кровотеча зупиняiться, шкiра кiнцiвки блiдне.
При венознiй кровотечi на руцi або нозi достатньо покласти постраждалого, пiдняти нагору руку або ногу й утримувати ii в такому положеннi; при цьому кровотеча швидко зупиняiться.
Накладення пов'язки на рану. Пiсля звiльнення пораненоi областi вiд одягу шкiру навколо рани обтирають спиртом, одеколоном, бензином або горiлкою i змащують йодом.
Невеличкi рани можна змазати йодом або спиртом по всiй поверхнi. На такi невеличкi, особливо рiзанi рани накладають смужки липкого пластиру. На великi рани повиннi бути накладенi пов'язки.
Рекомендуiться накладати на рану стерильну повтАЩязку. При вiдсутностi стерильного матерiалу можуть бути використанi чиста хустка або серветка, пропрасованi гарячою праскою. Основне правило, що повинно бути дотримане при цьому - не торкатися руками тих частин серветок, що накладаються на рану. Серветки цiлком повинний прикривати прошарок вати.
Ще зручнiше робити перев'язку за допомогою спецiального перев'язувального пакета першоi помочi (iндивiдуальний пакет). Вiн складаiться зi знезаражених ватно-марлевих подушечок (пов'язок), i бинта, що знаходяться в пергаментному паперi, у прогумованому чохлi i матерчастiй оболонцi. Ватно-марлевi подушечки просочуються антисептичною речовиною (фурацилiн) або антибiотиками (синтомiцин), що маi значення для попередження розвитку iнфекцii.
При вiдкриваннi матерчастоi оболонки i чохла виймають булавку i, розгорнувши пергаментний папiр, дiстають подушечки так, щоб не стосуватися руками поверхнi, що накладаiться на рану. Подушечки змiцнюють на ранi оборотами марлевого бинта так, щоб вони не усунулися убiк вiд рани. Кiнець бинта закрiплюють булавкою, що знаходиться пiд прогумованою оболонкою.
Для попередження розвитку правця при всiх пораненнях необхiдно якнайшвидше ввести протиправцеву сироватку й анатоксин. Для винятку важких гнiйних ускладнень i газовоi гангрени всi рани в можливо короткий термiн пiсля поранення пiдлягають первиннiй хiрургiчнiй обробцi.
Струс i стискування головного мозку. Спостерiгаються при забиттi голови, падiннi. Несвiдомий стан пiсля удару головою при падiннi може бути викликаний крововиливом, що здавлюi головний мозок, або порушенням дiяльностi останнього -- струсом мозку.
Ознаки. Струс головного мозку характеризуiться утратою свiдомостi в момент ушкодження хоча б на короткий термiн, наступною блювотою, запамороченням, головними бiль. Прийшовши у свiдомiсть, що постраждала не пам'ятаi, як вiдбувся нещасливий випадок, а нерiдко не може розповiсти i те, що було протягом деякого часу перед нещасливим випадком. Особливо важко встановити струс мозку в постраждалого в станi сп'янiння. Тривала утрата свiдомостi або повторноi втрати його через деякий термiн пiсля того, як постраждалий отямився, указуi звичайно на бiльш важкий стан, тобто на забиття головного мозку i стискування його крововиливом.
Перша допомога. Постраждалий повинний знаходитися в максимально покiйному i зручному положеннi на спинi з декiлька пiднятою головою i верхньою частиною тулуба. На голову варто покласти пухир iз льодом або холодний компрес i термiново викликати швидку медичну допомогу або обережно, без трясiння i поштовхiв, доставити хворого в лежачому положеннi в лiкарню. При блювотi голову постраждалого повертають набiк i утримують ii в такому положеннi, видаляючи хусткою блювотнi маси з рота i глотки.
Поранення голови. При забитому мiсцi голови можуть бути ушкодженi м'якi тканини покровiв черепа (що даi багату кровотечу), кiстки черепа, оболонки головного мозку i мозковоi тканини. Цi ушкодження можуть викликати не тiльки зовнiшню кровотечу, але i ще бiльш небезпечне тАУ внутрiшньочерепне пошкодження, що здавлюi головноi мозок i може призвести до дуже важких ускладнень i навiть до загибелi постраждалого.
Ознаки. При будь-якiй ранi голови можуть бути i бiльш глибокi ушкодження. Якщо поранення супроводжувалося утратою свiдомостi, головною бiль, блювотою, уповiльненням, а потiм прискоренням пульсу, приступами порушення або судорогами, то можна припускати черепно-мозкове ушкодження. Проникаюче поранення черепа безумовно пiдтверджуi витiкання через рану свiтлоi рiдини i наявнiсть у ранi осколкiв кiсток черепа.
Перша помiч. Волосся навколо рани необхiдно постригти, шкiру змазати йодною настойкою. Торкати тканина головного мозку , що випасла в рану , не можна. На рану накладають пов'язку.
Переломи кiсток черепа. Для переломiв склепiння черепа характерна припухлiсть у мiсцi ушкодження, при переломах основи нерiдко з'являються крововилив в областi повiк i ока, витiкання iз слухових проходiв або носа свiтлоi мозковоi рiдини. При вiдкритому переломi i рана на склепiннi черепа.
Переломи черепа звичайно супроводжуються мозковими явищами: постраждалий знаходиться без свiдомостi, шкiра синюшна, iз рота i носа може видiлятися кров або пiниста рiдина, нерiдко з'являiться блювота.
Перша допомога. Всiх хворих з ушкодженнями черепа вiдправляють у лежачому положеннi в лiкарню, якщо навiть вони знаходяться у свiдомостi. Обережно накладають повтАЩязку на рану, можна прикласти пухир або полiетиленовий пакет iз льодом або снiгом.
Переломи ребер. При травмi грудноi клiтини нерiдко виникають переломи одного i багатьох ребер.
Для перелому ребра характерна неможливiсть через бiль зробити глибокий вдих. При множинних переломах розвиваiться дихальна недостатнiсть.
Перша допомога. Постраждалого краще транспортувати в лежачому положеннi на носилках iз пiднятою головою i тулубом, якщо навiть вiн може пересуватися самий, щоб уникнути посилення крововиливу в грудну порожнину. Для полегшення хворiй грудну клiтину можна декiлька стягти рушником. При множинних переломах необхiднi заходи щодо попередження шоку.
Поранення органiв грудноi порожнини. При ранах груди, особливо колотих i вогнепальних, а також при переломi ребер велике значення мають ушкодження плеври i легкого. Такi поранення можуть супроводжуватися кровохарканням i кровотечею в плевральну порожнину. При ушкодженнях грудноi клiтини далеко не завжди, особливо в умовах вулицi, можна роздiти постраждалого, i про можливi ушкодження (поранення, забитi мiсця, переломи ребер, ушкодження легкого осколками ребра i т.д.) припадаi судити по характерi подиху, посиленню хворiй при подиху, посинiнню губiв i вiдкашлюванню кровi. Особливо велике значення маi при пораненнi груди влучення повiтря в порожнину плеври через вiдкриту рану при вдиху i видиху (вiдкритий пневмоторакс). Можливо влучення повiтря в плевру через рану лише при вдиху або з ушкодженого легкого (клапанний пневмоторакс).
Ознаки. При стискуваннi груди з'являються синюшнiсть i крововиливи в шкiрi верхньоi половини тулуба, розлади подиху. Крововилив у плевру даi картину недокрiв'я унаслiдок утрати кровi (блiдiсть, частий пульс, слабiсть, запаморочення, непритомний стан). При вiдкритому пневмотораксi рана ВлдихаiВ», тобто повiтря iз шумом входить i виходить через рану, чутно присмоктування повiтря в момент вдиху, а при кашлi розприскуiться кров. Пневмоторакс часто супроводжуiться шоком i викликаi важкi розлади подиху - задишку i ядуху. При клапанному пневмотораксi розлади подиху i серцевоi дiяльностi швидко наростають.
Перша помiч. При легеневiй кровотечi краще транспортувати хворого в напiвсидячому положеннi. При пораненнi груди, особливо при вiдкритому пневмотораксi, необхiдно негайно прикрити рану повтАЩязкою. Шкiру навколо рани змащують вазелiном, рану поверх накривають розiрваною гумовою рукавичкою або гумовою прокладкою вiд iндивiдуального пакета (це необхiдно для припинення надходження повiтря в плевральну порожнину), закривають поверх марлею i накладають ватяну пов'язку.
Травми печiнки i селезiнки можуть супроводжуватися внутрiшньою кровотечею i давати картину гостроi крововтрати. При пошкодженнi шлунка, кишечнику i сечового мiхура розвиваiться важке захворювання - запалення очеревини, яке небезпечне для життя.
Ознаки ушкодження внутрiшнiх органiв - це болi, неспокiйний стан хворого, поява спраги, запаморочення, слабостi i навiть втрата свiдомостi, нерiдко затримка газiв, нудота i блювота, сонливiсть, блiдiсть шкiри, частий пульс, частiшання подиху, можливий шок. При ушкодженнi нирок з'являються болi в попереку, кров у сечi.
Перша допомога. При пiдозрi на ушкодження органiв черевноi порожнини постраждалому не можна пити. Приймати лiки, особливо знеболюючi препарати не потрiбно (це ускладнюi лiкарям встановлення правильного дiагнозу). Пiд час транспортування в лiкарню постраждалий повинен лежати на спинi, необхiдно створити постраждалому повний спокiй. Можна прикласти пухир iз льодом на животi.
При пораненнi органiв черевноi порожнини необхiдно накласти пов'язку на рану пiсля змазування шкiри навколо ii йодною настойкою. Вправляти органи, що випасли через рану, (сальник, кишки) не можна, необхiдно лише обкласти i прикрити iх перев'язувальним матерiалом.
Порушення цiлостi кiсток називаiться переломом. Якщо шкiра, а для кiсток черепа i таза i слизуватоi оболонки не ушкодженi, перелом вважаiться закритим. При порушеннi цiлостi шкiри утвориться ранева поверхня (вiдкритий перелом).
Ознаки перелому: рiзкий бiль у момент ушкодження, неможливiсть користуватися кiнцiвкою, змiна ii форми, ненормальна рухливiсть у мiсцi травми. При всiх неясних ушкодженнях кiстки iх краще вважати переломами i застосовувати мiри, показанi при них.
Перша допомога. Потрiбно зменшити рухливiсть вiдломкiв у мiсцi перелому при транспортуваннi застосовуiться шинна пов'язка. Добре накладена шинна пов'язка попереджаi розвиток шоку й iншi ускладнення.
Необхiдна частина шинноi пов'язки - це тверда довгаста пластина (шина). Для рiзноманiтних частин тiла застосовують готовi шини: дощечки з фанери, дротовi сiтки й iншi матерiали. При вiдсутностi готових шин шинну пов'язку можна зробити самим, використовуючи рiзноманiтнi пiдручнi матерiали, що можуть бути знайденi на мiсцi подii При повнiй вiдсутностi пiдручних матерiалiв постраждалу ногу прибинтовують до здоровоi, а руку - до тулуба. Для захисту вiд здавлювання шиною на кiстковi виступи кладуть мтАЩякi пiдкладки (вата чи одяг).
При вiдкритих переломах перша допомога полягаi не тiльки в досягненнi нерухомостi в мiсцi перелому шляхом накладення шинноi пов'язки, але й у захистi мiсця перелому вiд подальшого мiкробного забруднення шляхом накладення пов'язки, на рану. При накладеннi шини варто дотримувати обов'язкового правила: забезпечити нерухомiсть не менше 2 суглобiв вище i нижче перелому.
При падiннi на витягнуту руку або на плече нерiдко наступаi перелом ключицi.
Ознаки. При русi рукою виникаi бiль, утворюiться болючий набряк в областi ключицi, де нерiдко прощупуються пiд шкiрою гострi краi вiдломкiв кiстки; плече i вся рука опущенi, ключиця укорочена.
Перша допомога. Достатньо накласти з хустки або косинки пов'язку, що називаiться перев'язом. Руку при цьому згинають у лiктi, подмишечну дiлянку кладуть грудку вати. Транспортування постраждалого здiйснюiться в положеннi сидячи.
Вони часто наступають при падiннi на руку, у пристаркуватих осiб тАУ частiше в ii верхнiй частинi.
Ознаки. Вiдзначаiться рiзкий бiль у момент ушкодження i надалi при спробi руху рукою, припухлiсть вiдповiдно мiсцю ушкодження i скривлення плеча.
Перша допомога. При накладеннi пов'язки згинають руку в лiктьовому суглобi. Плече обережно витягають по довжинi, уникаючи рухiв i перегинiв у мiсцi ушкодження. Накладають шину по задньо-зовнiшньоi поверхнi плеча, захоплюючи плечовий, лiктьовий i зап'ясний суглоби.
Шину (краще дротова або з фанери) закрiплюють бинтами або хустками. Руку пiдвiшують на косинку або прибинтовують разом iз шиною до тулуба. Постраждалого можна транспортувати в положеннi сидячи.
Обережно пiдняв передплiччя i зiгнув руку в лiктьовому суглобi до прямого кута i випрямив пальцi, витягають передплiччя по його осi, причому долоня повинна бути звернена до живота. Шину накладають, починаючи вище лiктьового суглоба i доводять ii до основанання пальцiв, прибинтовують. Постраждалий може пересуватися самий або його транспортують у положеннi сидячи.
При падiннi на руку, попаданнi руки в частини машини, що рухаються, ударi молотком часто спостерiгаються переломи кiсток кiстi i пальцiв.
Ознаки. Бiль при стискуванi кiстi в кулак, обмеження рухiв, припухлiсть, iнодi змiна форми кiстi або пальця при торканнi або потягуваннi за палець.
Перша допомога. Шинну пов'язку найкраще накладати при напiвзiгнутому положеннi пальцiв, наприклад шляхом охоплювання голiвки бинта, iз картонною або фанерною шиною на передплiччя i пiдвiшуваннi руки на косинку.
Внаслiдок здавлювання хребта по осi вiдбуваiться сплющення хребцiв, причому iнодi вiдзначаiться стискування спинного мозку.
Ознаки. Постраждалий не може пiднятися, розпрямити спину, рiзко обмежена рухливiсть у хребтi, вiдзначаiться болючiсть при рухах. Можливi порушення чутливостi нижче мiсця перелому i порушення функцii тазових органiв: нетримання або, навпаки, затримка випорожнень i сечi. Можливий шок.
Перша допомога. Неправильне i необережне надання допомоги може призвести до зсуву в мiсцi перелому i стискуванню спинного мозку, тобто принести непоправну шкоду. Транспортувати постраждалого в лiкарню потрiбно в положеннi на животi. Якщо хворого вкладають у положеннi на спинi, необхiдна тверда пiдкладка на носилках (фанера, щит, дверi), щоб попередити згинання хребта. При ушкодженнi в областi шиi пiдкладають пакунок одягу або подушку. Пiднiмання постраждалого з землi i перекладання його повиннi провадитися кiлькома людьми, обережно, по командi, без усякого руху в мiсцi перелому.
Toma Cerba
РЖсторiя виникнення та розвитку масажу
Абдоминальная травма
Аборты