РЖсторiя розвитку вокального мистецтва на Буковинi у ХРЖХ тАУ поч. ХХ ст.

Мiнiстерство освiти i науки Украiни

Чернiвецький нацiональний унiверситет

iменi Юрiя Федьковича

Кафедра музики

Требик Дмитро Юрiйович

РЖсторiя розвитку вокального мистецтва на Буковинi у ХРЖХ тАУ поч. ХХ ст.

(дипломна робота)

Науковий керiвник

асист. Кобилянський В.А.

Чернiвцi, 2006

Змiст

ВступтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж3

Роздiл РЖ. Розвиток вокального мистецтва на Буковинi у ХРЖХ тАУ поч. ХХ ст.

1.1. Загальна характеристика перiоду ХРЖХ тАУ

поч. ХХ ст. у музичному життi Буковини. тАжтАжтАжтАжтАж6

1.2. Сидiр Воробкевич тАУ визначний музичний

дiяч на Буковинi в ХРЖХ - поч. ХХ ст.

Вокальна творчiсть С. ВоробкевичатАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж34

1.3. Видатнi митцi-спiваки Буковини ХРЖХ - поч. ХХ сттАж.52

Роздiл РЖРЖ. Експериментальнi дослiдження ефективностi використання музичного iсторично-краiзнавчого матерiалу у навчально-виховному процесi школярiв.

2.1. Змiст та результати констатуючого експериментутАжтАжтАжтАжтАж.67

2.2. Методика формуючого експериментутАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж.73

2.3. Методика експериментального дослiдженнятАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж.79

ВисновкитАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж86

Список використаноi лiтературитАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж.91

Додатки

ВСТУП

Коли вимовляють слово ВлБуковинаВ», то в уявi кожного, хто хоч раз побував у цьому закутку вкраiнсьВнкоi землi, зринають образи мальовничоi прикарпатськоi i власне карпатськоi природи (адже територiя сучасноi Чернiвецькоi областi дiлиться на гiрську, рiвнинну i пеВнрехiдну мiж ними). Часто назва цього краю запам'ятоВнвуiться нам з епiтетом, який давно придумав сам народ чи хтось iз поетiв,тАФ Влзелена БуковинаВ».

Украiнськi радянськi iсторики й лiтературознавцi маВнють певнi досягнення у висвiтленнi загальноiсторичного i лiтературного процесу на Буковинi, в загальноукраiнсьВнкому контекстi. В сучасних умовах, однак, вони здобуваВнють перспективи бiльш об'iктивного висвiтлення цих проВнцесiв, переоцiнки деяких важливих явищ i постатей. Про досягнення iсторикiв мистецтва на Буковинi цього не скаВнжеш. Тут i досi залишаються тiльки перспективи. Що ж до музичного мистеВнцтва, то за останнi тридцять рокiв з'явилися двома окреВнмими виданнями нариси про музичну творчiсть С. Воробкевича, написанi львiвським музикознавцем Марiiю Бiлинською, роздiли про нього в узагальнюючих працях, колективних монографiях i пiдручниках для вузiв. Але цим не можна обмежитись нi щодо музичноi творчостi С. Воробкевича, нi тим бiльше щодо характеристики заВнгального

Видання книжок, присвячених розвитковi музичноi культури в окремих регiонах республiки, уявляiться конВнче необхiдним. Без врахування специфiки суспiльно-поВнлiтичних умов, у яких перебували окремi частини украВнiнськоi етнiчноi територii, порiзненоi в минулому полiтичВнними кордонами кiлькох держав, об'iктивне висвiтлення загальноукраiнського культурно-мистецького процесу неВнмислиме. Пильну увагу вивченню культурно-мистецьких процесiв окремих регiонiв маi бути придiлено в процесi розробки i здiйснення цiлiсноi концепцii розвитку украiнВнськоi нацiональноi культури, яку розпочато в нашiй ресВнпублiцi на хвилi перебудови всiх сфер нашого життя.

У данiй роботi ми дослiдили розвиток вокального мистецтва на Буковинi у ХРЖХ тАУ поч. ХХ ст. Ця тема i дуже вагомою i рекомендуiться для вивчення учнями загальноосвiтнiх закладiв Буковини.

ОбтАЩiкт дослiдження: вокальне мистецтво Буковини у всiх його проявах, значення даноi теми у вивченнi ii на уроцi музики в ЗНЗ.

Предмет дослiдження: шляхи, методи i форми використання музично-краiзнавчого матерiалу, а саме вокальноi тематики у класнiй та позакласнiй роботi.

Мета - дослiдити роль та ефективнiсть використання музично-краiзнавчого матерiалу вокального жанру на уроках музики та в позаурочний час.

Для досягнення мети були поставленi такi завдання:

1. Ознайомитись з науковими джерелами по данiй проблемi та проаналiзувати iсторiю вокальноi музики Буковини в педагогiчнiй науцi.

2. Виявити педагогiчнi умови реалiзацii даного матерiалу у професiйнiй краiзнавчiй дiяльностi вчителя музики.

3. Експериментально дослiдити роль та ефективнiсть використання даного матерiалу на уроках музики та в позаурочний час (на основi власних розробок ).

4. Пiдсумувати результати дослiджень та визначити ступiнь досягнення мети

5. На основi проведеноi науково-дослiдницькоi роботи приготувати методичнi рекомендацii по використанню музично-краiзнавчого матерiалу вокального жанру в класнiй та позакласнiй роботi вчителя музики.

Гiпотеза дослiдження полягаi в тому, що формування у дiтей нацiональноi свiдомостi, гiдностi, патрiотичних почуттiв буде ефективнiшим, якщо в навчальне - виховному процесi загальноосвiтньоi школи вчителем музики буде використовуватись музично - краiзнавчий матерiал.

У процесi роботи над темою дипломноi роботи нами використовувались такi методи наукового дослiдження: ознайомлення та вивчення педагогiчноi лiтератури; емпiричнi методи дослiдження (анкетування, бесiди з вчителями та учнями шкiл, цiлеспрямоване спостереження, уснi опитування); педагогiчний експеримент (констатуючий, формуючий); методи статистичноi обробки експериментальних даних.

Апробацiя експериментальноi методики здiйснювалась у загальноосвiтньому навчальному закладi №15 м. Чернiвцi.

Новизна роботи полягаi у тому, що в нiй акцентуiться увага на музичному краiзнавствi як вагомiй, невiд'iмнiй структурнiй одиницi шкiльного краiзнавства вокального жанру. ОбТСрунтовуiться його роль як ефективного засобу всебiчного розвитку особистостi, а саме: формуванню нацiональноi свiдомостi, гiдностi, вихованню патрiотичних почуттiв .

Практичне значення даноi роботи полягаi в розробцi деяких методiв та рекомендацiй, для ефективного використання музично-краiзнавчого матерiалу на уроках та в позаурочний час у педагогiчнiй дiяльностi вчителя музики.

Структура роботи.

Дипломна складаiться зi вступу 2 роздiлiв, висновкiв, списку використаноi лiтератури, додаткiв.

1.1. Загальна характеристика перiоду ХРЖХ - поч. ХХ ст. у музичному життi Буковини.

Ще на початку минулого столiття Чернiвцi буВнли глухим провiнцiальним мiстечком. Правителi австрiйВнськоi Влклаптиковоi iмперiiВ» Габсбургiв менше за все дбаВнли про розвиток культури поневоленого краю. Влада зовсiм не цiкавилась мистецтвом корiнних нацiональносВнтей, вона всiляко насаджувала нiмецьку культуру, намаВнгаючись з ii допомогою якомога швидше перетворити наВнселення краю на своiх покiрних слуг. Нi в Чернiвцях, нi тим бiльше в iнших буковинських мiстах не iснувало тодi нi мистецьких колективiв, нi вiдповiдних примiщень, де могли б виступати заiжджi митцi. Отож навiть маiтнi меломани i тi змушенi були задовольнятись так званим домашнiм музикуванням.

З iнструментiв найбiльш поширеною була гiтара, пiд акомпанемент якоi спiвали пiснi або виконували нескладВннi музичнi п'iси. Що ж до фортепiано, то воно довгий час було великою рiдкiстю. Австрiйськi друкованi джерела залишили таку чернiвецьку ВлбiографiюВ» цього iнструмента: в 1809 роцi вперше фортепiано придбала заможна родина Влаховичiв, потiм воно потрапило до Марii фон Бухенталь, яка пiзнiше подарувала його майору жандарВнмерii Герольду. На селах цей iнструмент згодом почав з'являтися в маiтках дiдичiв та ще в деяких попiвських родинах. Першi фортепiано, звичайно, вiдрiзнялись своiю конструкцiiю вiд сучасних, деякi з них мали по шiсть-сiм педалей, якi управлялись колiнами.

Розвиток музичного мистецтва почався на Буковинi тiльки в 30-тi роки. У 1830 роцi в Чернiвцях з'явився перший учитель спiву i гри на фортепiано. Це був вiденВнський професор Грейнер, якого запросив на посаду домашнього вчителя барон РДвдоксiус Гормузакi. До речi, в маiтку барона в цей перiод давала уроки музики i сесВнтра видатного французького письменника Вiктора Гюго тАФ мадам де Гюi. Наймають домашнiх учителiв музиВнки й iншi заможнi родини. Барон Апостоло Петрiно у 1836 роцi запрошуi до себе у Вашкiвцi Карла Кенiга з Австрii, щоб навчив його дiтей музичноi грамоти. Потiм Кенiг потрапив у Садгору до барона Йогана Мустяци, де теж навчав домочадцiв барона гри на фортепiано. Через деякий час вiн став учителем музики у Чернiвцях i заВнслужив загальне визнання за добру гру на багатьох iнструментах, зокрема смичкових.

Поступово в Чернiвцях зосереджуiться чимало проВнфесiональних музикантiв: серед них траплялись не лише виконавцi, а й теоретики музики. До таких, наприклад, належав чех Франц Пауер. Вiн учився у Вiденськiй конВнсерваторii, замолоду грав в оркестрi, яким керував генiВнальний Людвiг ван Бетховен. Перед приiздом у Чернiвцi Франц Пауер був кларнетистом у Вiденському придворВнному театрi. В той час у музичному свiтi Буковини добре зарекомендував себе i чернiвчанин Йоган Кауфман, вiВндомий i як художник тАФ пейзажист та портретист.

На 30-тi роки XIX столiття в Чернiвцях припадаi дiВняльнiсть таких музикантiв, як Кнап, Конопасек, А. Борковський та Й. Ровiнський. В iх репертуарi була вже клаВнсична музика, зокрема уривки з опер Моцарта та iнших видатних композиторiв.

З точки зору участi в мистецькому життi Буковини досить цiкавою i постать тодiшнього (1837тАФ1850) преВнзидента краю Карла Умлауфа. Вiн тривалий час i не без успiху займався перекладанням украiнських пiсень на нiмецьку мову, в молодi роки дружив з видатним австрiйВнським композитором Францом Шубертом, одним з перВнших привiз на Буковину його твори i став iх активним популяризатором. У домi президента вечорами збиралися з усього мiста музики, спiваки, виконували твори Й. Гайдна на фортепiано; на цьому iнструментi, а також на флейтах, гiтарах та смичкових грали в багатьох родинах. Все частiше звуВнчали твори Й. Гайдна, Л. Бетховена, В. Моцарта та iнВнших класикiв. Хор 1-оi гiмназii вже публiчно виконував iх. Пiснi i танцi для приватних салонiв писали також Апостоло Петрiно, Марiя фон Бухенталь та iншi мiсцевi композитори-аматори. А. Петрiно, наприклад, створив кадриль, яку було видруковано у Вiднi; Каролiна й ЕмiВнлiя Мiкулiчi видали альбом буковинських танцiв, де буВнло використано також украiнськi та румунськi мелодii. З концертами по Буковинi iздив квартет у складi Карла Кенiга, Лепшi, Франца Звонiчека та Иогана Кауфмана. У зв'язку з розгортанням концертноi дiяльностi в ЧерВннiвцях створюються музичнi органiзацii. Першою з них стало ВлGesangvereinВ» (ВлСпiвацьке товариствоВ»), керуваВнти яким узявся вчитель музики чех Франц Калоусек. ПроВнiснувало це об'iднання три роки (1859тАФ1862), пiсля чого йому на змiну виникло ВлDer Verein zur Förderung der Tonkunst in der BukowinaВ» (ВлТовариство сприяння муВнзичному мистецтву на БуковинiВ»). В листопадi цього ж року в залi готелю ВлМолдавiяВ» нове товариство органiзуВнвало перший концерт, програма якого складалася з твоВнрiв Й. Гайдна, В. Моцарта, Л. Бетховена, Ф. Мендельсо-на. На концертi з привiтальним словом-вiршем виступив тодiшнiй директор Радовецькоi гiмназii Ернст Рудольф Нойбауер. Спочатку це товариство бiльше уваги придiляВнло музичному навчанню, нiж концертнiй дiяльностi. До речi, при ньому iснувала i школа, яка вiдiграла значну роль у поширеннi музичних знань та пiдготовцi вчителiв музики. Популярнiсть цього об'iднання помiтно зростала. За короткий час збiльшилось число його учасникiв, розВнширився мистецький дiапазон. Уже в 1886 роцi смичкоВнвий оркестр налiчував понад ЗО чоловiк, жiночий хор тАФ до 20 осiб, чоловiчий тАФ близько 40. Склад iх протягом ряду рокiв майже не змiнювався, i це давало можливiсть працювати над великими творами тАФ симфонiями, оратоВнрiями тощо.

У 1872 роцi в Чернiвцях було засновано ще й ВлMänВнnergesangvereinВ» (ВлЧоловiче спiвацьке товариствоВ»). ТоВндi ж виникла i румунська ВлArmeniaВ» (ВлГармонiяВ»), при якiй органiзувався духовий оркестр i клуб цитри.

Подальша дiяльнiсть спiвацьких товариств, як i розВнвиток усього мистецького життя, вимагали спорудження в Чернiвцях примiщення, яке б вiдповiдало всiм вимогам концертного залу. З iнiцiативи любителiв музики ще в 1868 роцi обираiться комiтет, котрому доручаiться розВнв'язати всi питання, пов'язанi з пiдготовкою та будiвниВнцтвом примiщення. Але тiльки через п'ять рокiв (1873) вдалося одержати необхiдний дозвiл i земельну дiлянку пiд майбутню споруду.

В 1875 роцi керiвником ВлМузичного товаристваВ» було запрошено з Праги чеха Адальберта (Войтеха) Гржiмалi (1842тАФ1908), вже вiдомого музичного дiяча. Дiяльнiсть А. Гржiмалi, безперечно, сприяла прискоренню намiчеВнного будiвництва: у квiтнi 1876 року розпочалися землянi роботи, а вже у травнi в урочистiй обстановцi було заВнкладено першу цеглину фундаменту .будинку. На честь цiii подii поет Ернст Рудольф Нойбауер написав вiрша, а Гржiмалi поклав його на музику. Цей спiльний твiр пiд назвою ВлХвала музицiВ» виконувався при закладаннi фундаменту. В залi готелю ВлЧорний орелВ» вiдбувся веВнликий концерт iз творiв Ф. Шуберта, Ф. Шопена, Й. Баха, Л. Бетховена, Ш. Гуно, виконувались також композицii К. Мiкулi та А. Гржiмалi. Серед присутнiх були гостi з Львiвськоi консерваторii, а мiж ними i Карл Мiкулi.

У груднi 1877 року знову вiдбулося музичне свято тАФ цього разу вже з нагоди закiнчення будинку i передачi його в користування ВлМузичному товариствуВ» (нинi ОбВнласна фiлармонiя). Поет Е. Нойбауер присвятив цiй подii свiй вiршований пролог, до якого А. Гржiмалi написав музику. Крiм того, А. Гржiмалi виконав на скрипцi п'iси ф. Шуберта, К. Вебера та iнших класикiв. Нове примiВнщення ВлМузичного товаристваВ» спочатку виглядало доВнсить примiтивно. Лише згодом вiденський професор жиВнвопису Карл РЖобст розписав i оздобив стiни залу. БудиВннок ВлМузичного товаристваВ» став центром мистецького життя Буковини.

На запрошення А. Гржiмалi у 1879 роцi до Чернiвцiв вперше завiтав видатний росiйський пiанiст, композитор i диригент Антон Григорович Рубiнштейн. На концертi, влаштованому 18 сiчня в будинку ВлМузичного товаристВнваВ», вiн виконав увертюру ВлЕгмонтВ» Л. Бетховена, ВлРонВндоВ» В. А. Моцарта, арii та варiацii Г. Генделя, Ноктюрн та Варiацii Ф. Шопена, композицii Р. Шумана i Ф. Лiста, власнi твори (Баркаролу та етюди).

Правда, з творчiстю А. Рубiнштейна буковинськi шаВннувальники музичного мистецтва познайомилися ранiше. Уже в 1863 роцi в Чернiвцях було виконано його ВлАсруВ», в 1875 тАФ сонату, ор. 19 для скрипки i фортепiано. У 1878 роцi тут прозвучав i ВлВальс-каприсВ», який композитор присвятив героям росiйсько-турецькоi вiйни 1877тАФ 1878 pp. Та особиста зустрiч з представником росiйського музичного мистецтва стала справжньою подiiю в кульВнтурному життi краю. Буковинцi вперше познайомилися з росiйською виконавською школою. Це пожвавило iнтерес громадськостi до творiв iнших росiйських композиторiв, сприяло дальшому розвитку творчих контактiв. Ще наВнприкiнцi XIX ст. чернiвчани слухали твори великого Чайковського, зокрема його Трiо ля мiнор, ор. 50 для фортеВнпiано, скрипки та арфи (ВлРадянська БуковинаВ», 15 сiчня 1984 року).

У 1882 роцi широко й урочисто вiдзначався 20-рiчний ювiлей ВлМузичного товаристваВ». В цiй подii дiяльну участь взяли украiнське студентське товариство ВлСоюзВ», румунська ВлArmeniaВ», представники Львiвськоi консерваВнторii (з ними i цього разу прибув Карл Мiкулi). Двадцятирiчна дiяльнiсть товариства мала велике значення для розвитку музичноi культури на Буковинi.

Вiдтодi настаi тривале пожвавлення в усьому мисВнтецькому життi краю, пiд знаком якого вшановувалися 25-рiччя (1887) i 30-рiччя (1892) товариства. ЧернiвчаВннам були пiд силу досить складнi завдання. У 1877 роцi в мiському театрi поставлено оперу А. Гржiмалi ВлЗачаВнрований принцВ», яка перед цим побачила свiтло рамп в чеському Нацiональному театрi. А. Гржiмалi вiв велик, i плодотворну роботу по пiдготовцi мистецьких сил у Чернiвцях, популяризацii класичного мистецтва. З його шко ли вийшло чимало спiвакiв, скрипалiв, пiанiстiв. Вiн буi хорошим керiвником i талановитим педагогом, плiдно працював як композитор. У сiчнi 1897 роцi на честь цього заслуженого дiяча в чернiвецькому мiському театрi було поставлено iншу його оперу тАФ ВлШвандя-дудакВ» (ВлВальде, сiльський музикаВ»), котру роком ранiше грали в ЧеВнхii, в рiдному мiстi композитора тАФ Пльзенi. Вистава одерВнжала схвальнi вiдгуки публiки та критики.

Цiкаво зазначити, що пiд час ювiлею завдяки безприВнкладним зусиллям А. Гржiмалi було виконано Дев'яту симфонiю Бетховена та ряд iнших творiв. У рецензiях на концерт вiдзначалося, що виступити в Чернiвцях з цiiю симфонiiю було великим риском. РЖ те, що виконання цiлВнком вдалося, i безперечним доказом високого мистецьВнкого рiвня, досягнутого товариством пiд орудою Адальберта Гржiмалi.

Дiяльнiсть А. Гржiмалi залишила глибокий слiд у муВнзичному життi не лише Чернiвцiв, а й усього краю. БуВнковинськi украiнцi з повагою i любов'ю ставились до своВнго Влбрата-слов'янинаВ», котрий завжди виявляв щирi симВнпатii до украiнського народу i його культури. На маючи змоги ввести до репертуару нiмецького товариства украВнiнськi пiснi (за тих часiв це зовсiм виключалося), ГржiВнмалi не раз брав участь у концертах украiнських товаВнриств, сприяючи цим розвитковi нашоi переслiдуваноi культури. До приiзду в Чернiвцi вiн працював диригенВнтом симфонiчних оркестрiв.у Роттердамi (Голандiя) i Гртенбурзi (Швецiя), згодом повернувся на батькiвщиВнну, де спочатку очолив симфонiчний оркестр чеського НаВнцiонального театру, потiм був другим диригентом нiмецьВнкого театру в Празi.

Перебуваючи в Чернiвцях, А. Гржiмалi вiв у музичВннiй школi класи скрипки, фортепiано, спiву i гармонii, сам був добрим виконавцем-iнструменталiстом, диригенВнтом хору i оркестру. У ВлчернiвецькийВ» перiод з-пiд пера композитора вийшли чотири кантати, концерт для скрипВнки з оркестром, опера ВлШвандя-дудакВ» та iншi твори. Деякi з них виконувались у Львовi, Вiднi, Празi та iнших мiстах. Зарекомендував себе Гржiмалi в Чернiвцях i як музичний критик, систематично виступаючи на сторiнках нiмецькоi преси. Вiн i також автором книги ВлТридцять рокiв музики на БуковинiВ» (1874тАФ1904). Останнi роки свого життя Гржiмалi успiшно викладав музику в ЧернiВнвецькому унiверситетi. Помер у Вiднi.

Певну роль у музичному життi Буковини вiдiграв i -видатний композитор, талановитий скрипаль, один з основоположникiв румунськоi класичноi музики Чiпрiян ПоВнрумбеску (народився 14 жовтня 1853 року в с. Шипiт на Пiвденнiй Буковинi, помер 6 червня 1883 р. в Румунii). Пiсля закiнчення навчання у Сучавськiй гiмназii в 1873 роцi вiн приiздить до Чернiвцiв, де продовжуi освiту в семiнарii. Важливе значення для творчоi бiографii цього митця мав Сидiр Воробкевич. Будучи талановитим педагогом, вiн допомiг молодому Порумбеску розкрити свiй хист, удосконалити майстернiсть.

За коротке життя Порумбеску написав понад 200 муВнзичних творiв, на якi благотворно вплинув народний руВнмунський i молдавський мелос. У музичнiй спадщинi комВнпозитора, крiм пiсень, i оперети, а також iнструментальнi твори, що принесли йому свiтове визнання. Частину своiх патрiотичних творiв (ВлПлевнаВ», ВлСержантВ», ВлПенеш Кур-канулВ») Порумбеску присвятив бойовому побратимству росiйських i румунських солдатiв у вiйнi 1877тАФ1878 pp. проти турецьких загарбникiв, у результатi якоi Румунiя вперше здобула свою нацiональну незалежнiсть. Деякi пiснi композитора, а також оперета ВлКандидат ЛiнтеВ», написанi в Чернiвцях, гостро викривали чиновникiв i паВннiвнi класи Австро-Угорськоi монархii. Серед творiв ПоВнрумбеску, якi виконувались у Чернiвцях, тодiшня нiмецьВнка i румунська преса згадуi оперету ВлНовий мiсяцьВ».

У другiй половинi XIX ст. на Буковинi розгортаiться концертна дiяльнiсть, одне за одним виникають украiнВнськi музичнi товариства, з'являються мiсцевi украiнськi композитори. В 1869 роцi у Чернiвцях створюiться культурноосвiтнi товариство ВлРуська бесiдаВ». Воно часто влаштовувало музично-декламацiйнi вечори, на яких аматори виступали зi спiвами, читанням вiршiв i гумоВнресок. Звучала музика i на вечорах танцiв та ювiлейних святах.

Широко практикувались i так званi звiти, на яких читалися лекцii на науковi i культурнi теми для украiнВнськоi публiки. Вони, як правило, закiнчувались музичВнними номерами i декламацiями. ВлРуська бесiдаВ» однiiю з перших узялася за популяризацiю украiнськоi пiснi, зокрема хорового спiву. Коли в 1880 роцi вiдзначався десятирiчний ювiлей товариства, був улаштований веВнликий концерт. Вокальна частина його складалася з творiв Воробкевича. Керував хором сам композитор, дзвiнкi мелодii якого не раз покривались гучними оплесками. Багато втiхи дiстала публiка вiд гри на цитрi, гарне враження залишив i пiанiст Ф. Калоусек. Постiйна участь цього музики-чеха в украiнських концертах j здобула йому шану i щиру вдячнiсть буковинцiв (ВлPoдимьш листокВ», 1880, 2 лютого).

Поряд з ВлРуською бесiдоюВ» вечори з декламацiями, пiснями i театральними виставами давали в той час i гiмназичнi товариства ВлСогласiiВ» (1870 р.) та ВлБратнiй СоюзВ» (1871 p.). Особливо ж вiдзначався хор товариства украiнських студентiв ВлСоюзВ» (1875 p.). Окрiм щорiчВнних мандрiвок по краю, ВлСоюзВ» часто давав концерти в Чернiвцях. Так, у 1885 роцi вокальна частина його конВнцерту складалась аж з 34 творiв, серед яких украiнських було 31 (половина з них належала С. Воробкевичу) (ВлБуковинаВ», 1885, 27 грудня). На вечорi, присвяченому 25-рiччю творчоi дiяльностi вiдомого буковинського письменника Ю. Федьковича (1885 p.), переважали пiснi на слова ювiляра. Це були хори О. Нижанкiвського ВлГулялиВ», ВлЗ окрушкiвВ»; М. Вербицького тАФ ВлПоклiнВ».

Варто вказати на одну особливiсть у дiяльностi укВнраiнських товариств на Буковинi: на противагу урядоВнвiй полiтицi онiмечення вона була позначена слов'яноВнфiльськими настроями. Це знаходило свiй вияв i в музицi, про що не раз писала тогочасна преса. Для пiдВнтвердження сказаного пошлемося хоча б на святковий концерт з нагоди 50-рiччя революцii 1848 року, програВнма якого цiлком складалася з творiв слов'янських комВнпозиторiв. Серед них тАФ ВлСлов'янська увертюраВ» Тiтля, ВлСлов'янськi танцiВ» А. Дворжака, вальс ВлНамови i вимiвкиВ» Я. Главача, фантазiя за мотивами опери ВлПроВндана нареченаВ» Б. Сметани, сербський танок ВлКолоВ» Гаверкоха. До програми цього концерту входили i деякi композицii М. Вербицького, С. Воробкевича, Ф. Тимольського (ВлКоломийкиВ») та попурi з украiнських народних пiсень чеха В. Костелецького, який багато рокiв (з 1882 р.) проживав у Чернiвцях i деякий час керував оркестром 41-го пiхотного полку. В. Костелецький плiдно працював як композитор, написав кiлька музичних творiв, серед них тАФ попурi та кадриль ВлЕхо з-над ПруВнтаВ» (створену у спiвдружностi з С. Воробкевичем). Як диригент оркестру В. Костелецький не раз брав участь у концертах украiнських музичних товариств, за що здоВнбув собi визначення й шану серед чернiвецьких украiнВнцiв (ВлБуковинаВ», 1898, ЗО листопада).

Певна -рiч, концертна дiяльнiсть чернiвецьких товаВнриств, як i розвиток усього украiнського музичного житВнтя на Буковинi, нерозривно зв'язанi з iменами Юрiя Федьковича та його славного сучасника Сидора ВоробВнкевича, чиi твори швидко поширювались тодi на всiх захiдноукраiнських землях.

Добрим прикладом для наслiдування послужила тут творчiсть С. Гулака-Артемовського, М. Лисенка, П. Нiщинського та iнших класикiв украiнськоi музики. ДослiВнджуючи розвиток украiнського музичного мистецтва на Буковинi, бачимо, як з кожним роком тут усе частiше звучали вокальнi композицii М. Лисенка, iнших надВнднiпрянських композиторiв, а вже у 90-х роках iхнi твоВнри виконувались майже на всiх музичних вечорах та святах. Взяти хоча б концерт, що вiдбувся в 1895 роцi у зв'язку з 20-рiччям товариства ВлСоюзВ». В його програВнмi знаходимо: ВлНащо менi чорнi бровиВ» тАФ солоспiв М. Лисенка на слова Т. Шевченка; ВлВечорницiВ» П. Нiщинського для мiшаних, жiночих i чоловiчих хорiв; дует iз ВлЗапорожця за ДунаiмВ» С. Гулака-Артемовського й iншi (ВлБуковинаВ», 1895, 17 листопада).

У поширеннi украiнськоi музики серед широких кiл населення немалу роль вiдiграли хори, що виникали в 90-х роках у багатьох мiстечках i селах краю. Правда, спiвали вони i пiд час богослужiння та рiзних церковних свят тАФ адже очолювали iх нерiдко представники духоВнвенства. Але не церковним спiвом, а талановитим викоВннанням украiнських народних пiсень залишилися вони в пам'ятi людськiй. До речi, 1891 року на вечорi спiваВнцького колективу чернiвецькоi ВлМiщанськоi читальнiВ» з великим успiхом уперше виступила буковинка Фiломена Кравчукiвна, вiдома згодом як оперна спiвачка Фiломена Лопатинська, виконавши ряд украiнських народних пiсень (ВлБуковинаВ», 1891, 29 сiчня).

Не можна не сказати тут i про дитячий хоровий коВнлектив iз села Банилова, який пiд керуванням ОлексанВндра Монастирського не раз спiвав не лише в сусiднiх селах, а й у мiстах Буковини. В 1890 роцi юнi спiваки побували i в Чернiвцях, де взяли участь у вокально-декламацiйному вечорi, влаштованому на честь Т. ШевВнченка, М. Шашкевича i Ю. Федьковича (ВлБуковинаВ», 1890, 22 травня).

Чим ширшого розмаху набирав розвиток музичного мистецтва, тим бiльше пожвавлювався iнтерес до збиВнрання народних пiсень. Першим серед тих, хто по-справжньому зацiкавився народними перлинами, був Ю. Федькович, який не лише записував, а й сам складав | пiснi на вiдомi народнi мелодii. На жаль, далеко не всi його працi побачили свiт. Вийшли тiльки ВлБуковинськi пiснi з голосамиВ» тАФ нариси про народну творчiсть з текВнстами пiсень i нотами до них (ВлНиваВ», 1864тАФ1865), власнi твори поета ВлСпiваник для господарських дiтоВнчокВ» (Вiдень, 1869) та ще деякi. Найцiннiшi пiсеннi заВнписи Федьковича, головним чином iз рукописноi збiрки ВлНайкращi спiванки руського народу на БуковинiВ», увiВнйшли до збiрки ВлНароднi пiснi Буковини в записах Юрiя ФедьковичаВ», виданоi ВлМузичною УкраiноюВ» в серii ВлУкраiнськi народнi пiснi в записах письменникiвВ»5. За заслуги в галузi фольклористики i етнографii буковинВнського поета в 1873 роцi було обрано членом РосiйськоВнго географiчного товариства.

З великою любов'ю ставився до народних пiсень i С. Воробкевич. В одному з листiв вiд 1865 року до свого друга Д. Танячкевича вiн писав: ВлЯ збирав i записував народнi думи-пiснi через близько 15 рокiв, не знав я нi мук, нi трудiв, лазив в низьку хату, пiд бiдну солом'яну стрiху, частував слiпого лiрвака i, що чув, в музику складавВ».

ВлБУКОВИНСЬКИЙ БОЯНВ»

У 1899 роцi чернiвчани за прикладом галицьВнких сусiдiв створили на базi ВлРуського лiтературно-драВнматичного товаристваВ» свiй ВлБуковинський боянВ» (далi вживатиметься скорочена назва ВлБоянВ»). Вiн мав на метi Влплекати руську пiсню, музику i штуку драматичВннуВ» (ВлБуковинаВ», 1899, 16 квiтня), повнiше представляВнти музичне мистецтво на Буковинi, об'iднати всiх Влспiволюбивих русинок i русинiвВ». Заснування товариства було цiлком своiчасним: аматорськi гуртки уже вихоВнвали чимало обдарованих спiвакiв та музикантiв.

Поставленiй метi вiдповiдала органiзацiйна структуВнра новоствореного товариства. До його керiвного i роВнбочого органу, так званого видiлу, входили управителi хору, оркестру, драматичного гуртка i товариських розВнваг, якi дбали про доручену справу.

Вже в перший рiк у хорi ВлБоянаВ» було 24 украiнсьВнких спiваки: 10 жiнок i 14 чоловiкiв. Тодi ж таки вони вперше виiздили до Вижницi i Кiцманя, де виступали з великим концертом, програма якого включала такi воВнкальнi твори, як ВлОй пущу я кониченькаВ», ВлНа берiжкуВ» М. Лисенка, ВлСинi очiВ» i ВлНад ПрутомВ» С. Воробкевича; ВлЧом так скритоВ» В. Матюка, ВлВ'язанка народних пiВнсеньВ» РЖ. Бiликовського та iншi.

Як засвiдчуi ВлБуковинаВ» за 19 липня 1899 року, на домагання вижницькоi публiки спiвакам довелося повВнторювати майже всi хори, зокрема ВлНа берiжкуВ» М. ЛиВнсенка.

Наступний рiк позначився дальшим поступом у дiВняльностi ВлБоянаВ»: сформувались чоловiчий i жiночий хори, iх диригентом став популярний у Чернiвцях проВнфесор музики Антон Коллер. Разом з iншими украiнсьВнкими товариствами ВлБоянВ» взяв активну участь у двох великих концертах у Чернiвцях та мав кiлька гастрольних виiздiв до iнших мiст краю. До програми його конВнцертiв входили твори С. Воробкевича, М. Лисенка, М. Вербицького, А. Вахнянина, а також А. Гржiмалi (ВлБуковинаВ», 1900, 12 жовтня).

Значний iнтерес усiх присутнiх викликав концерт, влаштований ВлБояномВ» з нагоди 40-рiччя з дня смертi Тараса Шевченка. Великим успiхом користувалась досi не вiдома на Буковинi в'язанка галицьких народних пiВнсень Ф. Колесси ВлВулицяВ». Глибокий слiд у серцях слуВнхачiв полишили також мелодii вiночкiв народних пiсень М. Кумановського, що вiдтворювали сумну картину соцiВнального i нацiонального гноблення, якого зазнавав народ протягом столiть (ВлБуковинаВ», 1901, 13 березня).

ВлБуковинський боянВ» пiдтримував тiснi творчi зв'язВнки з сусiднiми товариствами, якi ще ранiше виникли у багатьох захiдноукраiнських мiстах. Року 1901 у ЛьвоВнвi було зроблено спробу скликати з'iзд усiх ВлБоянiвВ», котрий i вiдбувся 29 червня. На з'iздi (були тут i делеВнгати вiд Буковини) передбачалося створити ВлСоюз боянiвВ» для координацii дiй усiх товариств. Правда, ще до його скликання такi спiльнi функцii, як видання муВнзичноi лiтератури, влаштування конкурсiв та деяких концертiв, фактично виконував ВлЛьвiвський боянВ» (ВлБуковинаВ», 1901, 19 липня).

У 1902 роцi творча дiяльнiсть ВлБуковинського боянаВ» дещо пiдупала. Крiм участi у традицiйному шевченВнкiвському концертi, вiн бiльш нiде не виступав. Правда, вiдбулося кiлька репетицiй Лисенковоi опери ВлКоза- ДерезаВ», але здiйснити ii постановку так i не вдалося. Численнi змiни у керiвництвi мало сприяли полiпшенню роботи товариства.

У 1903 роцi ВлБоянВ» докладаi багато зусиль та енерВнгii, аби не тiльки гарно вшанувати пам'ять Великого! Кобзаря, а й пожвавити всю дiяльнiсть товариства.] В червнi з успiхом пройшов шевченкiвський концерт, у якому взяли участь i гостi зi Львова. У зв'язку з наступним приiздом M. Лисенка до Чернiвцiв ВлБоянВ» знову! закликав Влспiволюбивих русинiв i русинокВ» поповнюва-РЖ ти ряди товариства, гiдно вiдзначити 35-рiччя творчоi дiяльностi славного украiнського композитора (ВлБуковинаВ», 1903, 27 вересня).

ВлБуковинський боянВ» був широко представлений у] спiльному концертi, присвяченому пам'ятi письменника i композитора Сидора Воробкевича, який помер 19 вересня того ж 1903 року. Концерт, до програми якого входили його вокальнi твори, справив велике враження на всiх присутнiх (ВлБуковинаВ», 1903, 18 листопада). Вшанувало пам'ять С. Воробкевича i румунське спiвацьке товариство ВлArmeniaВ», до репертуару якого нерiдко входили твори украiнського композитора.

Наприкiнцi 1903 року ВлБуковинський боянВ» очолив вiдомий чернiвецький спiвак Модест Левицький, пiд керiвництвом якого ще жвавiше розгорнулась пiдготовка до лисенкiвського концерту: добиралися спiваки, музи ки, вiдбувались репетицii хорiв, готувались подарунки вiтальнi адреси тАФ одне слово, все було пiдпорядковане майбутнiй зустрiчi Влбатька украiнськоi музикиВ» тАФ Ми коли Вiталiйовича Лисенка.

До Чернiвцiв М. Лисенко прибув 10 грудня. Перед цим його урочисто вшанувала львiвська громадськiсть У зведеному хорi взяли участь i посланцi ВлБуковинського боянаВ». Увечерi того ж дня в чернiвецькому ВлНа родному домiВ» славному композиторовi було вручено диплом почесного члена ВлБуковинського боянаВ», виготовлений художником Миколою РЖвасюком. Святковий концерт iз творiв ювiляра i галицьких та буковинськихкомпозиторiв удостоiвся визнання Миколи Вiталiйовича. Йому припала до серця гра популярного у краi циганського народного оркестру з села Глинницi, який виконував украiнськi пiснi, думки та коломийки (ВлБуко винаВ», 1903, 13 грудня). За свiдченням громадськостi преси, хор ВлБоянаВ» дiбрав досить обдарованих виконавцiв, Що дало йому змогу стати одним з найкращих сеВнред украiнських спiвацьких колективiв.

1904 рiк товариство розпочало пiд знаком пiдготовки до новоi зустрiчi М. Лисенка, який погодився вдруге навiдати Буковину. Уже з перших днiв сiчня в усiх укВнраiнських газетах ВлБоянВ» оголошував про репетицii хоВнрiв, програми концертiв та iншi приготування, зв'язанi з майбутнiм приiздом композитора. Гiсть прибув до ЧерВннiвцiв 4 травня. Пiд його особистим керiвництвом вiдВнбулися генеральнi репетицii хору ВлБоянаВ», а 6 травня в залi ВлМузичного товаристваВ» розпочалося свято, на якому спiвацьке товариство ВлРуський мiщанський хорВ» (далi подаiться скорочена назватАФВлМiщанський хорВ») дало концерт. З великою програмою виступив сотенний хор ВлБуковинського боянаВ» з участю вiйськового симВнфонiчного оркестру. У iх виконаннi прозвучали твори Лисенка тАФ iнтродукцiя до п'iси М. Старицького ВлОстанВння нiчВ», кантати ВлБ'ють порогиВ», ВлНа вiчну пам'ять КотляревськомуВ», хори ВлЯсне сонце в небi сяiВ», ВлГей, не дивуйте, добрii людиВ», антракт з опери ВлТарас БульВнбаВ», солоспiв з опери ВлСафоВ» у виконаннi спiвачки Н. Пiдляшецькоi. Виконанням кантати ВлБ'ють порогиВ» диригував сам шановний гiсть (ВлБуковинаВ», 1904, 11 травня).

Пам'ятнi вiдвiдини видатним композитором ЧернiВнвцiв мали значний вплив на украiнськi товариства, на розвиток усього мистецького життя Буковини, зокрема музичного. Ця культурна подiя значно пiднесла авториВнтет украiнськоi пiснi i музики в очах iнших нацiональВнностей краю.

Невдовзi пiсля цього ВлБоянВ» взяв участь у творчому ювiлеi А. Гржiмалi. М. Левицький тепло вiтав ювiляра, вiдзначив його заслуги перед мистецтвом, говорив про його добрi справи i з великим почуттям проспiвав кiлька украiнських пiсень, якi публiцi надзвичайно сподобались (ВлБуковинаВ», 1904, 23 листопада). Потiм ВлБоннВ» влашВнтував ще один концерт, котрий дiстав схвальний вiдгук публiки. У ньому взяв участь солiст Бухарестськоi опери 'М. Уляновський, який, зокрема, виконав Лисенкових ВлГетьманiвВ» та ВлОй чого ти почорнiлоВ». Крiм вiтчизняних, до програми входили i твори багатьох iноземних компоВнзиторiв (ВлБуковинаВ», 1904, 21 грудня).

Немало було зроблено ВлБояномВ» для популяризаВнцii рiдноi пiснi та музики в наступному 1905 роцi. ВiдВнбувся товариський вечiр, за ним тАФ великий шевченкiвський концерт, згодом поiздки хору по мiстах краю. Виступав ВлБоянВ» i на урочистому вiдкриттi в Чернiвцях нового примiщення театру. А наприкiнцi року тАФ знову великий концерт, у котрому найширше представлено було музику М. Лисенка; виконувались також твори Н. Вахнянина, С. Воробкевича, Я. Лопатинського, С. Людкевича, М. Леонтовича. Зокрема, артистка Фiломена Лопатинська проспiвала арiю Оксани з опери А. Вахнянина ВлКупалоВ» та ВлЧеремоше, брате мiйВ» С. Людкевича (ВлБуковинаВ», 1905, 29 листопада).

Пiсля вiдвiдин М. Лисенком Чернiвцiв iнтерес до йоВнго музики тут набагато зрiс. Пiдтримував тiснi контакти з хором i сам композитор. У сiчнi 1906 року Микола Вiталiйович надiслав до Чернiвцiв рукописи своiх найВнновiших композицiй тАФ гiмну ВлВiчний революцiонерВ» (на слова РЖ. Франка), написаного для чоловiчого хору в суВнпроводi оркестру або фортепiано, i присвяченоi ВлБуВнковинському бояновiВ» пiснi ВлСонВ» (на слова О. Мако-вея) для мiшаного хору в супроводi фортепiано та ще деякi твори (ВлБуковинаВ», 1906, 28 сiчня). Вже в березнi на шевченкiвському святi хори ВлБоянаВ» з успiхом спiВнвали подарованi Лисенком твори. З захопленням прийВнняла публiка його ВлВеснянкиВ» та ВлНе забудь юних днiвВ», як i ВлВечорницiВ» П. Нiщинського. Велике враВнження залишили в слухачiв Лисенковi ВлСадок вишнеВнвийВ» та ВлЯкби менi, мамо, намистоВ» у виконаннi спiвачВнки Ганни Крушельницькоi (сестри Соломii Крушельницькоi), запрошеноi зi Львова (ВлБуковинаВ», 1906, 9 беВнрезня).

Високу оцiнку цьому виступу ВлБоянаВ» дала i чернiВнвецька нiмецька преса, котра не так уже й прихильно ставилась до украiнського товариства. Ще один крок впеВнред зробив ВлБоянВ» своiю лисенкiвською програмою на концертi, що вiдбувся на початку грудня 1906 року, його чоловiчий хор тодi складався з 25 спiвакiв, а мiшаний тАФ з 40.

У наступнi два роки ВлБоянВ» обмежувався лише шевВнченкiвськими концертами. На одному з них у 1908 роцi взяв участь солiст нiмецькоi опери в Чернiвцях Чеслав Мушинський, виконавши пiсню Лисенка ВлМоя милованкаВ» (ВлБуковина, 1908, 5 квiтня).

У 1909 роцi вiдбулося шевченкiвське свято, де виВнступали хори пiд керiвництвом професора музики А. Шлiттера. А, проте, дiяльнiсть ВлБоянаВ» далi не поВнжвавилась, навпаки, його активнiсть знизилась. 1913 роВнку ВлБоянВ» фактично припинив своi iснування. ЩоправВнда, були спроби повернути його до життя, але в той передвоiнний рiк цього вже так i не вдалося зробити (ВлНова БуковинаВ», 1913, 12 листопада).

Поряд з Чернiвецьким ВлБояномВ» дiяли й периферiйВннi товариства, котрi виникли у 1904тАФ1909 роках в Кiцманi, Вашкiвцях, Заставнi, Садгорi та Вижницi (ВлБукоВнвинаВ», 1904, 27 березня). Вi

Вместе с этим смотрят:

"Quo vadis": проекцiя на сучаснiсть

"Звезды" немого кино и русская мода 1910-х годов

"Культура": типология определений

"Русские сезоны" в Париже

"Серебрянный век" русской культуры