Курс сольфеджiо в початковому спецiалiзованому мистецькому навчальному закладi

Реферат

Тема: Курс сольфеджiо

в початковому спецiалiзованому мистецькому навчальному закладi

ЗМРЖСТ

Мета та завдання предмету сольфеджiо

Планування навчально-виховного процесу

Органiзацiя навчально-виховного процесу

Контрольнi заходи та iх проведення

Оцiнювання навчальних досягнень

Вокально-iтонацiйнi навички

Сольфеджування та спiв з листа

Метроритм

Музичне сприйняття

Музичний диктант

Виховання творчих здiбностей

VII. Теоретичнi знання та практичнi навички

Заключення

Лiтература

Мета та завдання предмету сольфеджiо

Сольфеджiо як дисциплiна маi важливе значення для комплексного навчання та виховання дитини, формуi особисто-цiннiсне ставлення до мистецтва, стимулюi творчий потенцiал особистостi, сприяi пiдвищенню культури слухання та сприйняття музики, виховуi потребу в духовному самовдосконаленнi.

При загально-естетичнiй спрямованостi метою предмета сольфеджiо i естетичне виховання юного музиканта, комплексний розвиток його загальних та спецiальних здiбностей, особливо музичного слуху, музичноi обiзнаностi (грамотностi), музичного смаку i творчих здiбностей, здатностi самостiйного музичного мислення у процесi сприйняття або виконання музичного твору, розширення загального музичного кругозору. ВлВмiння слухати й розумiти музику тАУ i однiiю з елементарних ознак, без якоi неможливо уявити повноцiнного вихованняВ» (В. О. Сухомлинський).

Загальна мета включаi низку конкретних завдань: розвиток почуття ладу, метроритму, музичноi памтАЩятi, слуху у рiзних його проявах (iнтонацiйного, звуковисотного, гармонiчного, полiфонiчного, тембрового), формування навичок сольфеджування, музичного аналiзу, активних навичок сприйняття музичного матерiалу, творчоi фантазii, надбання музично-теоретичних знань, а також збагачення емоцiйно-почуттiвоi сфери учнiв.

Досягнення високих результатiв при виконаннi кожного з цих завдань сольфеджiо можливе завдяки використанню багатьох форм роботи, рацiональноi органiзацii роботи на кожному уроцi протягом усього термiну навчання.

Планування навчально-виховного процесу

Навчально-виховний процес i двостороннiм, вiн об'iднуi дii викладача й учня та маi спрямованiсть на рiшення завдань курсу сольфеджiо. Педагогiчна дiяльнiсть викладача в органiзацii цього процесу i визначальною. Вона пов'язана з плануванням, органiзацiiю урокiв, вихованням та розвитком учнiв, органiзацiiю контролю та корегуванням навчальноi дiяльностi учнiв. Без чiткого планування не може бути добре органiзованого навчального процесу.

Викладачi сольфеджiо користуються календарно-тематичними планами, що вiдповiдають програмним вимогам, пiсля затвердження цих планiв адмiнiстрацiiю школи. Кожен викладач повинен мати поурочнi записи самопiдготовки, тобто робочi плани, для приведення змiсту матерiалу уроку у вiдповiднiсть з реальним рiвнем розвитку учнiв певноi вiковоi групи, iх здiбностями та для забезпечення диференцiйованого пiдходу. Поурочний план може бути складений у виглядi конспекту, тез, таблицi тощо iз визначенням теми та мети уроку. При плануваннi змiсту уроку треба обовтАЩязково враховувати рiзницю в тенденцiях з 8-рiчним або 6-рiчним термiном навчання, використовувати та вмiло поiднувати рiзнi форми та методи роботи з урахуванням потреб, iнтересiв та вiкових особливостей учнiв.

Специфiкою предмета сольфеджiо i те, що нi одна з традицiйних форм роботи не i другорядною за своiю значимiстю, кожна потребуi до себе постiйноi уваги. Починаючи урок, викладач повинен чiтко знати, яку частину уваги та часу треба придiлити тiй чи iншiй формi роботи, продумати використання методiв та прийомiв у залежностi вiд рiвня iндивiдуальних здiбностей, вiку, якостей особистостi учнiв групи. Питання самопiдготовки викладача i таким же важливим, як i органiзацiя уроку.

Враховуючи реалii сьогодення (перенавантаження учнiв у загальноосвiтнiх школах, дефiцит вiльного часу, навчання в групах з сольфеджiо учнiв рiзних здiбностей i вiку) викладачу необхiдно планувати кожен урок за принципом оптимiзацii навчального процесу, який передбачаi системний пiдхiд до органiзацii навчання, пiдвищення якостi викладання за рахунок рацiональноi органiзацii уроку, застосування найбiльш оптимальних методiв та прийомiв навчання, якi забезпечать заощадження часу та сил учнiв на уроцi. Також слiд придiлити серйозну увагу розвиваючому та виховному характеру завдань.

Плануючи навчальний матерiал, викладач повинен визначити внутрипредметнi зв'язки. Для досягнення ефективностi результатiв на уроцi сольфеджiо всi численнi форми роботи повиннi бути об'iднанi в одну систему, яка допоможе глибше та ширше розкрити тему уроку, розвтАЩязати конкретнi завдання кожного окремо взятого часового вiдрiзку навчального процесу. На кожен урок викладачем обираiться тема, що проходить через всi макро- й мiкроструктури уроку та форми роботи. Вибiр завдань обумовлюiться конкретною метою, що повинна бути органiчно повтАЩязана з темою уроку.

Навчальнi та розвивальнi задачi:

тАУвиробити вмiння i навички;

тАУвиявити рiвень знань, вмiнь i навичок;

тАУпiдвищити якiсть знань, послiдовнiсть дiй;

тАУзакрiпити вивчений матерiал, знання, вмiння, навички;

тАУрозвивати вмiння аналiзувати, творчо i логiчно мислити;

тАУрозвивати пiзнавальний iнтерес, пам'ять;

тАУрозвивати образне мислення, творчу уяву;

тАУрозвивати вмiння самостiйно працювати;

тАУвчити виконувати завдання творчого характеру;

тАУсистематизувати знання, вмiння, навички;

тАУпровести контроль знань, умiнь, навичок.

Виховнi задачi:

тАУвиховувати зацiкавленiсть навчанням, прагнення вчитися;

тАУвикликати зацiкавленiсть, вiдповiдальнiсть, почуття захоплення;

тАУвиховувати бажання до творчоi дiяльностi;

тАУвиховувати активнiсть, працьовитiсть, самостiйнiсть;

тАУсприяти формуванню моральних, естетичних, духовних якостей;

тАУприщеплювати естетичнi смаки, розвивати вмiння реагувати на почуте.

Дуже важливо побудувати заняття так, щоб однi учнi дiйсно вiдчували впевненiсть у можливостi виконати запропонованi завдання, другi тАУ рух уперед. Це дасть змогу учням пережити задоволення вiд почуття виконаного завдання, створить позитивний емоцiйний настрiй вiд процесу навчання, зацiкавленiсть у роботi, задовольнить естетичнi потреби, створить бажання працювати творчо.

Разом з внутрипредметними передбачено використання на уроцi також i мiжпредметних звтАЩязкiв з фахом та iншими предметами музично-теоретичного циклу. Наприклад, знайомство з темою ВлКвiнтове коло тональностейВ» починаiться вже з другого класу. Це обумовлено тим, що Програми з фаху набагато випереджають знайомство з тональностями у виглядi гам i вправ.

Органiзацiя навчально-виховного процесу

Основною формою музичного та естетичного виховання учнiв рiзних вiкових категорiй i урок, групове заняття загальною тривалiстю 1,5 години на тиждень[1]
. Згiдно з Типовими навчальними планами початкових спецiалiзованих мистецьких навчальних закладiв для учнiв передвипускних та випускних класiв урок триваi 2 години, що надаi можливiсть бiльш продуктивно використовувати рiзнi форми роботи на уроцi, в тому числi й творчi. Одним з основних принципiв органiзацii навчально-виховного процесу на уроцi i принцип тематизму. Вiн базуiться на обтАЩiднаннi всiх форм роботи певною темою уроку, досягаючи таким чином iдностi та цiлiсностi навчально-виховного процесу не лише в рамках уроку, але i пiврiччя, року.

Результативнiсть навчання учнiв у значнiй мiрi залежить вiд оволодiння загально-навчальними вмiннями та навичками, якi формуються на протязi всього термiну навчання. Розподiл годин на вивчення тем обираiться викладачем вiдповiдно до умов та особливостей роботи з певним контингентом учнiв.

Основнi знання та навички учнi набувають на уроцi. Органiзацiя уроку в групах з сольфеджiо вiдпрацьована класичною методикою i складаiться з наступних етапiв та маi приблизно такий розподiл часу (для уроку тривалiстю 1,5 години):

тАУ органiзацiйний момент; оголошення теми та завдань уроку, мотивацiя навчальноi дiяльностi (2-3 хв.);

тАУ попереднiй контроль та корекцiя задля зтАЩясування рiвня базових знань, вмiнь та навичок: перевiрка домашнього завдання[2]
, фронтальне й iндивiдуальне опитування учнiв групи (10 хв.);

тАУ робота над темою уроку з використанням рiзних методiв, прийомiв та форм роботи й розвиток в учнiв: вокально-iнтонацiйних навичок, почуття метроритму, навичок сольфеджування та спiву з листа, музичного сприйняття, вироблення навичок написання музичного диктанту, робота над завданнями та вправами творчого характеру (39-40 хв.);

тАУ закрiплення та узагальнення набутих на уроцi знань та вмiнь учнiв (10 хв.);

тАУ пояснення домашнього завдання (5 хв.);

тАУ оцiнювання роботи учнiв на уроцi (проводиться впродовж уроку).

Розподiл часу на етапи уроку обираiться викладачем, виходячи з типу уроку й особливостей групи, та може корегуватися впродовж уроку.

До основних методiв навчання i виховання вiдносяться: словесний, наочно-слуховий, методи стимулювання, узагальнення, емоцiйного впливу, аналiзу, порiвняння, репродуктивний, творчий, iндуктивний, дедуктивний.

Рацiональне застосування методiв та прийомiв на уроцi i необхiдною умовою для реалiзацii навчально-виховноi мети, розвитку творчого потенцiалу учнiв. ВлЖоден iз засобiв не може бути гарним чи поганим, якщо вiн вирваний iз усiii системи засобiв, вирiшальним моментом i логiка та дiя всiii системи, гармонiйно органiзованоiВ» (А. Макаренко). У процесi навчання всi методи та прийоми повиннi бути тiсно повтАЩязанi мiж собою, повиннi працювати один на одного.

Контрольнi заходи та iх проведення

Необхiдною складовою навчального процесу i перевiрка й оцiнювання знань, вмiнь та навичок учнiв. Основними функцiями контролю за успiшнiстю i: освiтня, дiагностична, виховна, розвиваюча, стимулююча, управлiнська, якi дозволяють констатувати якiсть засвоiння учнями навчального матерiалу, встановити динамiку успiшностi й ступень розвитку основних розумових операцiй (аналiз, синтез, порiвняння, узагальнення), надають можливiсть виявити проблемнi дiлянки в роботi, зафiксувати вдалi методи та прийоми, проаналiзувати, який змiст навчання доцiльно розширити чи поглибити тощо.

На уроках сольфеджiо застосовуються рiзнi види контролю. РЗх вибiр, поiднання, взаiмозалежнiсть мiж ними визначаiться типом уроку та специфiкою навчального матерiалу. Спосiб проведення контролю обираiться викладачем з урахуванням психофiзiологiчних особливостей учнiв та рiвнем iх загальноi пiдготовки.

Попереднiй контроль проводиться перед вивченням нового матерiалу. Цей вiд контролю спрямований на виявлення якостi опорних знань, умiнь, навичок з метою iх актуалiзацii та корекцii, встановлення необхiдних внутрiшнiх та мiжпредметних зв'язкiв.

Самоконтроль та взаiмний контроль орiiнтуi учнiв на самостiйнiсть, зосередженiсть, сприяi розвитку вмiння долати труднощi, спонукаi до активноi роботи на уроцi, сприяi формуванню адекватноi самооцiнки, створюi позитивний емоцiйний настрiй, викликаi задоволення вiд процесу навчання, зацiкавленiсть у роботi.

Поточний контроль спрямовуiться на визначення й оцiнювання умiнь та навичок, якими оволодiвають учнi у процесi вивчення предмету сольфеджiо. Цей вид контролю передбачаi перевiрку шляхом органiзацii фронтальноi та iндивiдуальноi дiяльностi учнiв.

Тематичний контроль (перевiрка й оцiнювання) здiйснюються пiсля опанування програмовоi теми. Якщо тема невелика за обсягом, то ii об'iднують з однiiю або кiлькома наступними темами (iз урахуванням iх логiчноi структури та змiсту). На вiдмiну вiд поточного контролю, тематичний спрямований на виявлення та оцiнювання рiвнiв оволодiння системою основних елементiв знань i способiв дiяльностi, вмiння застосовувати iх за зразком i в новiй ситуацii, висловлювати оцiннi судження. Тематичнi оцiнки за виконану тематичну роботу виставляються всiм учням в одну колонку в журналi.

Пiдсумкове оцiнювання за семестр здiйснюiться на основi результатiв тематичного й поточного оцiнювання за цей перiод, проте не на основi iх середнього арифметичного.

Контроль та оцiнювання знань, умiнь та навичок учнiв може проводитись також у формi залiкiв, контрольних урокiв, олiмпiад, конкурсiв тощо.

Рiчне оцiнювання передбачаi перевiрку знань наприкiнцi навчального року. 0цiнка за рiк виставляiться на основi семестрових оцiнок.

0цiнка випускного iспиту з сольфеджiо враховуiться при виставленнi оцiнки у свiдоцтво про закiнчення курсу навчання. Екзаменацiйнi бiлети випускних iспитiв складаються викладачами вiддiлу музично-теоретичних дисциплiн i затверджуються на засiданнi вiддiлу. Викладач зобовтАЩязаний заздалегiдь ознайомити учнiв зi змiстом екзаменацiйних бiлетiв.

Правильно органiзований контроль та оцiнювання знiмають у школярiв страх перед контрольними роботами, знижують рiвень тривожностi, формують правильнi цiльовi настанови, орiiнтують на творчу працю, активнiсть, самостiйнiсть, якi i одними з факторiв подолання заниженоi самооцiнки учнiв.

Слiд зауважити, що недоцiльним було б залишати заключний контроль вмiнь i знань учнiв на випускний iспит з сольфеджiо. Тому поряд з заключним контролем необхiдно ввести Влрубiжний контрольВ» (Г.Смаглiй) для оцiнювання практичних знань вмiнь та навичок, якi здобули учнi за означений термiн навчання з предмету сольфеджiо.

Умовний розподiл етапiв рубiжного контролю

Учнi обовтАЩязково повиннi знати змiст, засоби, строк та тривалiсть контролю.

Оцiнювання навчальних досягнень

Оцiнювання навчальних досягнень учнiв реалiзуiться завдяки принципам гуманiзацii та демократизацii освiти. Це змiнюi пiдходи до оцiнювання, яке маi ТСрунтуватися на позитивному принципi: враховуiться рiвень досягнень учня порiвняно з його попереднiми результатами, а не ступень його недолiкiв i прорахункiв. ВлМудрий цiнуi успiх, тому у кожному помiчаi хорошеВ» (Грасiан). Комплексна перевiрка рiзних видiв дiяльностi дозволяi гуманно оцiнити старанних, активних учнiв, яки не мають яскраво виражених музичних здiбностей.

0цiнювання передбачаi встановлення рiвня навчальних досягнень учня в оволодiннi змiстом предмета порiвняно з вимогами Програми. 0б'iктивнiсть i точнiсть оцiнок забезпечуються наступними критерiями оцiнювання навчальних досягнень учнiв: якiсть знань, рiвень сформованостi вмiнь та навичок, рiвень оволодiння досвiдом творчоi дiяльностi.

На основi зазначених критерiiв видiляють чотири iнтегрованi рiвнi навчальних досягнень учнiв: початковий, середнiй, достатнiй, високий. Цим рiвням вiдповiдаi 12-бальна шкала оцiнок у такому спiввiдношеннi:

Вокально-iтонацiйнi навички

Вокально-iнтонацiйнi вправи тАУ необхiдна складова кожного уроку сольфеджiо. Вони допомагають розвитку музичного слуху (ладового, гармонiчного, внутрiшнього), практичних навичок спiву з листа, сприяють здобуттю навичок запису мелодii, аналiзуванню на слух, а також змiцнюють мiжпредметнi звтАЩязки. Робота над вокально-iнтонацiйними вправами суттiво впливаi на закрiплення практичних та теоретичних знань, якi учнi отримують на уроках сольфеджiо, й доповнюють багаж накопичених внутрiшнiх i зовнiшнiх музично-слухових уявлень учнiв.

Вокально-iнтонацiйнi вправи частiше виконуються на початку уроку перед сольфеджуванням. В молодших класах спiв кожноi вправи пiдтримуiться гармонiчним супроводом (на iнструментi), далi поступово здiйснюiться перехiд до виконання а сарреllа. Музичним матерiалом для вправ можуть бути як фрагменти з музичноi лiтератури, так i вправи, якi педагог складаi сам з враховуванням дiапазону та вокальних можливостей учнiв певноi групи (iнколи корисно доручати самим учням створити наприклад, послiдовнiсть ступенiв, iнтервалiв, акордiв тощо). Значимiсть iнтонацiйних вправ повинна бути зрозумiлою для учнiв, що допоможе виключити механiчнiсть спiву.

Процес оволодiння кожною темою за допомогою вокально-iнтонацiйних вправ здiйснюiться приблизно за однiiю схемою. Спочатку викладач надаi коротке пояснення щодо певного елементу, який опрацьовуiться, на вiдповiдних прикладах з музичноi лiтератури; потiм вiдбуваiться спiв вправ, проводиться робота з учнями над точним та якiсним вiдтворенням елементу, що вивчаiться. Педагог повинен постiйно контролювати рiвень якостi спiву (чистоту iнтонацii, вiльнiсть дихання, наспiвнiсть).

До вокально-iнтонацiйних вправ належать вправи, що виконуються в ладу та вiд звука.

Вправи на засвоiння ладу та його елементiв

тАУ спiв гам тАУ рiзновидiв мажорних i мiнорних гам, в тому числi iх тетрахордiв, пентахордiв, а також спiв гам вiд рiзних ступенiв до тонiки;

тАУ спiв окремих ступенiв тАУ стiйких у рiзноманiтнiй послiдовностi, нестiйких з розв'язаннями та без нього, обспiвування стiйких ступенiв нестiйкими i навпаки;

тАУ спiв ступеневих зворотiв i послiдовностей, а також мелодичних зворотiв з характерними iнтонацiями рiзних ладiв (можливо у порiвняннi);

тАУ дiатонiчних секвенцiй на мотиви по звуках 2-3 iнтервалiв або по звуках акорду (акордiв);

тАУ спiв iнтервалiв тАУ вiд рiзних ступенiв з розв'язанням та без нього, в одному напрямку (вгору, вниз) або ВлланцюжкомВ», одноголосно чи на два голоси; iнтервальних зворотiв, послiдовностей (мелодичних або гармонiчних);

тАУ спiв акордiв, акордових зворотiв, послiдовностей вгору та вниз в мелодичному видi й гармонiчноту звучаннi з розв'язанням та без розв'язання (в старших класах учнi повиннi вмiти мислено уявляти собi потрiбну для цього тональнiсть);

тАУ спiв тризвукiв головних ступенiв та iх обернень, в тому числi у змiнних ладах;

тАУ спiвставлення однотипних гармонiчних зворотiв у паралельних й однойменних тональностях тощо.

Вправи вiд звука

тАУ спiв звукорядiв тАУ рiзноманiтних тетрахордiв вгору i вниз, мажорних i мiнорних пентахордiв, видiв гам;

тАУ спiв iнтервалiв тАУ вгору i вниз, з розв'язанням та без розв'язання;

тАУ спiв акордiв тАУ вгору i вниз, з розв'язанням i без розв'язання;

тАУ спiв однотипних акордiв у порiвняннi вгору i вниз (наприклад, чотири види тризвукiв або два види секстакордiв чи квартсекстакордiв), акордiв з розв'язанням та без нього тощо.

На початковому етапi рекомендуiться спiв хором та групами, i тiльки при набуттi певних навичок треба переходити до iндивiдуального виконання. Можливими формами виконання iнтонацiйних вправ також i спiв групами, ВлланцюжкомВ», чергування спiву вголос i про себе, спiв рiзними голосними звуками, складами, iз закритим ротом, з текстом тощо.

На першому етапi навчання iнтонацiйнi вправи виконуються за ручними вказiвками викладача у вiльному ритмi, але в подальшiй роботi тАУ в ритмiчному оформленi, що надаi можливiсть водночас закрiпити метроритмiчнi навички. Для бiльшоi наочностi слiд використовувати наступнi види роботи: показ ступенiв по болгарськiй стовбицi, ручнi знаки вiдносноi сольмiзацii, картки-моделi, цифровi схеми тощо. Пiд час виконаннi iнтервальних та акордових послiдовностей в гармонiчному звучаннi слiд обовтАЩязково придiляти увагу розвитку почуття ансамблю. При цьому теж можна використовувати показ двома руками по стовбицi або знаки вiдносноi сольмiзацii. В процесi вдосконалення вокально-iнтонацiйних навичок бажано змiнювати штрихи виконання (legato, non legato, staccato).

Вокально-iнтонацiйнi вправи i допомiжним засобом виховання основних навичок, iх завдання пов'язане з розвитком iнтонацiйного слуху, якiй разом з вiдчуттям ладу i вiдчуттям метроритму утворюють мелодичний слух тАУ один з основних рiзновидiв музичного слуху учнiв. Тому не слiд переоцiнювати значення цих вправ i надавати iм багато часу на уроцi.

Сольфеджування та спiв з листа

Сольфеджування i основною формою роботи на уроцi сольфеджiо протягом вcix рокiв навчання i повтАЩязуiться з розвитком ладового слуху, почуття метроритму, вокально-iнтонацiйних навичок, оволодiнням теоретичними основами курсу. Приклади для сольфеджування необхiдно попередньо проаналiзувати (у молодших класах разом з викладачем, в старших тАУ самостiйно): учнi повиннi визначити тональнiсть, проаналiзувати структуру мелодii, ii темп, розмiр, розглянути складнi ритмiчнi та iнтонацiйнi звороти. РЖнколи, як попередню форму роботи, слiд застосовувати сольмiзацiю (при засвоiннi мелодiй в новому розмiрi, з новими ритмiчними групами, або при закрiпленнi вивчених груп).

При роботi над сольфеджуванням дуже важливим фактором i попередня настройка в тональностi. Треба вчити учнiв самостiйно настроюватися вiд стiйкого акорду тональностi, або вiд звуку ВлляВ», взятого на фортепiано чи камертоном, а пiзнiше почутого за допомогою внутрiшнього слуху. Настройку слiд проводити мiж аналiзом та iнтонуванням. РЗi об'iм залежить вiд ладотональностi попередньоi форми роботи i може бути: коротким або достатньо об'iмним, конструктивним (спiв тетрахордiв або гам, ступенiв стiйких або нестiйких з розв'язаннями, окремих iнтервалiв, акордiв або iх послiдовностей тощо) або художнiм (опрацювання окремих зворотiв музичного прикладу).

При сольфеджуваннi в учнiв виробляються навички вiрного звуковидобування, дихання, фразування, удосконалюються iнтонацiйна точнiсть, вiдчуття ладу та навички виразного виконання, розвиваiться почуття метроритму, вмiння зберiгати темповi й динамiчнi особливостi твору. Викладачу слiд постiйно звертати увагу на поставу учнiв пiд час спiву. ОбовтАЩязково слiд враховувати голосовий дiапазон учнiв i систематично працювати над його розширенням, при цьому не перевантажувати голосовий апарат. При незручностi виконання того чи iншого музичного прикладу викладачу слiд навчити учнiв переключатись з однiii октави в iншу, бiльш зручну для iх дiапазону. Вiд учнiв треба постiйно домагатися чистого, виразного спiву по нотах та напамтАЩять, при цьому уважно слiдкувати за тактуванням.

На уроках сольфеджiо зазвичай переважаi спiв без супроводу (a cappella), але в деяких випадках припускаiться спiв пiд акомпанемент фортепiано. Для учнiв молодших класiв народного i духового вiддiлiв припускаiться сольфеджування з гармонiчною пiдтримкою фортепiано за для розвитку функцiонально-гармонiйного слуху.

Сольфеджування складаiться з наступних видiв завдань: читання з листа, вивчення нотного тексту на уроцi або вдома, вивчення музичного прикладу напам'ять та його подальшого транспонування.

Спiв з листа i однiiю з важливих i складних практичних навичок, що формуiться поступово i потребуi певного слухового досвiду, почуття метроритму, знання нот та правил групування тривалостей, вмiння спiвати без супроводу. Рiвень виконання завдань спiву з листа в першу чергу залежить вiд впевненого орiiнтування в ладу. Велике значення у практицi сольфеджування маi розвиток внутрiшнього слуху, який дозволяi учням уявляти звучання мелодii, вiльно орiiнтуватися в нотному текстi. Не можна припускати механiчного спiву вiд ноти до ноти. Слiд привчати учнiв охоплювати поглядом певний уривок мелодii дещо наперед, виконувати приклад без зупинок.

Музичнi приклади для спiву з листа зазвичай повиннi бути менш складними, нiж приклади для сольфеджування, що вивчаються вдома чи в класi. Для спiву з листа краще добирати приклади iз знайомими мелодичними та ритмiчними зворотами. На початковому етапi бажано сольфеджувати ранiше вивченi на слух мелодii (у першому-другому класах). Як i при сольфеджуваннi, спiв з листа на початковому етапi навчання слiд проводити колективно, потiм групами, парами, а надалi можна переходити до iндивiдуального виконання. Важливим прийомом i транспонування вивчених мелодiй в iншi тональностi, а також транспонування з листа незнайомих мелодiй (наприклад в сусiднi тональностi).

Роботу над розвитком ансамблевого почуття та гармонiчного слуху на прикладi двоголосного сольфеджування слiд починати якомога ранiше, а саме з першого класу пiд час розучування нескладних двоголосних прикладiв пiдголоскового складу з переважанням унiсонiв та спiву канонiв. Виконання цих вправ допоможе сформувати в учнiв початковi навички спiву на два голоси. Далi в двоголосний спiв слiд вводити протилежний та паралельний рух голосiв, елементи iмiтацiйноi полiфонii тощо. Виховання в учнiв здатностi фiксувати голосоведiння пiдготуi iх до сприйняття i усвiдомлення рiзноманiтноi багатоголосноi музики.

Дуже важливою i художня цiннiсть та стилiстична рiзноманiтнiсть музичних прикладiв, якi обираi викладач для сольфеджування. Це можуть бути зразки зi свiтовоi та украiнськоi музичноi лiтератури (вокальноi та iнструментальноi музики, народноi або створеноi композиторами), складнiсть яких повинна вiдповiдати рiвню програмних вимог.

Метроритм

Почуття метроритму це поняття, в якому слiд розрiзняти декiлька складових: вiдчуття рiвномiрностi руху у рiзних темпах; сполучення та чергування ударних й безударних долей; усвiдомлення та вiдтворення сполучення звукiв рiзних тривалостей. Будь-який з видiв роботи на уроцi (сольфеджування, слуховий аналiз, музичний диктант тощо) надаi можливостi для розвитку почуття метроритму.

Прагнення вiдтворити ритм визиваi потребу рухатися. Однак слiд зауважити, що Влпочуття музичного ритму мають не тiльки моторну, а й емоцiйну природу: в основi його лежить сприйняття виразноi музикиВ» (Б. М. Тiплов), тому кожна нова ритмiчна формула насамперед засвоюiться учнями з опорою на емоцiйне сприйняття i тiльки пiсля практичного засвоiння надаiться його теоретичне обТСрунтування.

Робота над розвитком почуття метроритму, яка розпочинаiться з перших урокiв сольфеджiо, спрямована на початковому етапi навчання на вироблення вiдчуття рiвномiрноi пульсацii, тобто вiдчуття метру. В початкiвцiв проведення таких вправ супроводжуiться рухами (бiг чи ходьба пiд музику, плескання в долонi тощо), за якими закрiплюються вiдповiднi асоцiацii, що повтАЩязанi з тривалостями (крок тАУ четвертна, бiг тАУ восьмi).

Робота над усвiдомленим розумiнням чергування акцентiв у музицi (акцентованих i неакцентованих або сильних i слабких долей) на початковому етапi ведеться з двома основними простими метрами тАУ дводольним i тридольним. Перед знайомством з розмiром ²/₄ учнi повиннi засвоiти основний подiл тривалостей звукiв та навчитись вiдчувати пульсацiю метричних долей у тактi пiд час прослуховування музичних фрагментiв (птАЩiс, пiсень, мелодiй) у рiзних темпах. Пiсля засвоiння особливостей дводольного i тридольного метрiв можна переходити до вивчення складних метрiв (спочатку чотиридольного як рiзновиду дводольного, а у наступних класах тАУ iнших). Найкращим способом виховання вiдчуття розмiру i спiвставлення музичних прикладiв на слух, наприклад, у розмiрах ³/₄ i ⁴/₄; ³/₄ i ³/₈ тощо, спiвставлення у розмiрах ²/₄ i ⁴/₄, так само як ²/₄ i ⁶/₈.

Одночасно iз знайомством з розмiром в учнiв формують i вдосконалюють навички групування тривалостей. Кожна ритмiчна група спочатку засвоюiться на слух, а потiм прораховуiться й опрацьовуiться письмово. У першому та другому класах доречно використовувати рiзноманiтнi вправи iз назвою тривалостей ритмоскладами, якi пiдкрiплюються вiдповiдною схематичною наочнiстю.

Для розвитку почуття метроритму рекомендуються наступнi вправи:

тАУ простукування ритмiчного рисунку знайомоi мелодii чи пiснi;

тАУ визначення на слух ритмiчних груп;

тАУ Влритмiчна лунаВ» (з використанням оплескiв та шумових ударних iнструментiв);

тАУ робота з ритмiчним лото (простукування наданого ритму, проговорювання його ритмоскладами з оплесками чи з тактуванням);

тАУ вiдтворення ритмiчного рисунку з дошки чи карточки;

тАУ ритмiчне ostinato до пiснi чи мелодii (виконання групами або iндивiдуально);

тАУ ритмiчнi багатоголоснi вправи: партитури на два або на три голоси; мовний ВлхорВ»; ритмiчнi канони (з текстом чи без нього);

тАУ читання та виконання на шумових iнструментах нескладних ритмiчних партитур;

тАУ ритмiчнi диктанти тощо.

Всi вправи пропонуються в рiзних розмiрах i темпах. Велику роль в роботi над розвитком метроритмiчного почуття вiдiграi тактування.

Музичне сприйняття

Музика, ii сприйняття мають могутнiй виховний вплив, формують етико-естетичнi iдеали, роблять людину духовно вищою. Прослуховування музичних творiв на уроцi поступово й послiдовно розвиваi асоцiативне мислення учнiв, активiзуi сприйняття, впливаi на розвиток творчоi активностi.

Слуховий аналiз в курсi сольфеджiо розвиваi музичний слух учнiв i базуiться на знаннях, вмiннях та навичках, що здобули учнi на уроках. Вiн тiсно пов'язаний з iнтонацiйно-ритмiчними вправами, сольфеджуванням (також читанням з листа), музичним диктантом, творчими вправами, теоретичними знаннями.

На уроках потрiбно постiйно працювати над створенням необхiдноi слуховоi бази для осмислювання рiзноманiтних музичних явищ та понять, тому що музичне сприйняття всiх елементiв, що вивчаються, i основою музичного навчання. Систематична робота у цьому напрямку пiд керуванням викладача надаi можливiсть накопичити внутрiшнi слуховi уявлення, розвити музичну пам'ять i мислення учнiв, розширити iх музичний кругозiр.

Розвиток музичного сприйняття вiдбуваiться пiд час багатьох форм роботи, серед яких домiнуючими i:

тАУ слуховий аналiз (аналiз i засвоiння окремих елементiв музичноi мови);

тАУ цiлiсний аналiз (аналiз рiзноманiтних елементiв музичноi мови та iх взаiмозвтАЩязкiв у музичному творi або фрагментi).

Робота над цими двома видами аналiзу здiйснюiться на кожному уроцi систематично.

Слуховий аналiз (визначення на слух елементiв музичноi мови) безпосередньо повтАЩязаний з опрацюванням певних засобiв музичноi виразностi. Виконання викладачем матерiалу для визначення на слух повинно бути музикальним, м'яким, але чiтким. У молодших класах елементи виконуються у повiльному i помiрному темпах, у старших тАУ у помiрному i швидкому темпах в однаковiй динамiцi.

Матерiалом для визначення на слух i звукоряди рiзних ладiв, окремi ступенi ладу, iнтервали i акорди у мелодичному, гармонiчному звучаннi, в ладах i вiд звукiв, у зворотах i послiдовностях. Знайомство з елементами музичноi мови у молодших класах вiдбуваiться на основi спiвставлення подiбних елементiв, наприклад: В⁵₃ i м⁵₃; м.3 i в.3; ч.4 i ч.5; в.3 i м.6 як обернення, контрастного чергування елементiв, наприклад: пiсля секунди тАУ октава, пiсля терцii тАУ септима, тобто контраст за величиною iнтервалiв (вузькi тАУ широкi) та iх акустичним сприйняттям (консонанс тАУ дисонанс).

Для визначення на слух окремих елементiв музичноi мови слiд пропонувати використовувати на уроцi художнiй музичний матерiал, який може складатися з мелодiй, пiсенного двоголосся, гармонiчного супроводу вiдомих учням творiв або iх яскравих i характерних зворотiв з вiдповiдним елементом музичноi мови.

При засвоiннi елементiв поза ладом (iнтервали й акорди) важливо виробити в учнiв вiдчуття iх фонiчного забарвлення. Для того, щоб учнi не переводили гармонiчне звучання елементу у мелодичне (що i грубою методичною помилкою), потрiбно виконувати цей елемент швидко (на staccato), або декiлька раз пiдряд, або у крайнiх регiстрах, постiйно скеровуючи увагу учнiв на такi ознаки елементу як консонанс чи дисонанс, стiйкий чи нестiйкий, кiлькiсть звукiв тощо.

Закрiплення звучання окремих елементiв музичноi мови та перевiрка iх засвоiння у молодших класах проводиться колективно або iндивiдуально, усно або за допомогою карток, а у старших класах час вiд часу можлива письмова робота. Пiсля вiдповiдi, особливо пiсля виправленоi вiдповiдi, необхiдно повторити цей елемент ще раз для його усвiдомлення учнями. Викладачевi необхiдно надавати учням, особливо у молодших класах, час для осмислення почутого та формулювання вiдповiдi.

Завдання цiлiсного аналiзу тАУ навчити учнiв правильно слухати, чути i розумiти (вмiти пояснити) музичний твiр, висловлювати своi враження вiд почутого. Тому перед викладачем стоять певнi вимоги до проведення цiii форми роботи, пiдготовку до якоi слiд починати заздалегiдь. Матерiалом для цiлiсного аналiзу можуть бути мелодii, одноголоснi пiснi, у тому числi народнi, обробки народних пiсень, дитячi птАЩiси, твори композиторiв рiзних епох i стилiв, у тому числi сучасноi музики, а також птАЩiси з учнiвського репертуару. Музичнi твори для цiлiсного аналiзу повиннi викликати зацiкавленiсть учнiв своiм змiстом, рiзноманiтнiстю характеру i стилю. ОбтАЩiм творiв, що аналiзуються, повинен бути невеликим: вiд речення, перiоду до простих двочастинних або тричастинних форм. Кiлькiсть програвань залежить вiд рiвня пiдготовленостi групи та вiд тривалостi звучання самого прикладу.

Учнi повиннi не тiльки емоцiйно сприйняти почуте, а й проаналiзувати структуру одноголосного музичного прикладу приблизно за такою послiдовнiстю:

тАУ визначити характер, жанр;

тАУ темп, динамiка, регiстр (також дiапазон), штрихи;

тАУ лад, тональнiсть, розмiр;

тАУ принцип побудови й розвитку (напрямок мелодичного руху, повторнiсть, секвентнiсть кульмiнацiя тощо);

тАУ характернi iнтонацiйнi i ритмiчнi звороти;

тАУ висновок, у якому фiксуються найцiкавiшi елементи, що притаманнi тiльки цьому твору, або певнi закономiрностi розвитку музичного матерiалу.

Аналiз багатоголосного твору проводиться за алгоритмом одноголосного. Крiм цього учнi повиннi почути вивченi гармонiчнi послiдовностi, звороти, акорди, iнтервали, визначити фактуру (мелодiя, акомпанемент), типи полiфонii (iмiтацiйна, пiдголоскова, контрастна).

Процес усвiдомлення почутого та його обговорення залежать вiд вмiння викладача органiзувати роботу. Завдання викладача тАУ допомагати учням планомiрно i поступово засвоiти на слух новий музичний матерiал i закрiпити вивчений. Аналiз почутого йде вiд розумiння загальних закономiрностей побудови твору до бiльшого заглиблення у його деталi. Ступiнь глибини аналiзу визначаiться рiвнем як загально слуховоi пiдготовки, так i рiвнем теоретичних знань учнiв.

Систематична робота над розвитком музичного сприйняття протягом уcix рокiв навчання формуi свiдомiсть учнiв, розумiння музичноi мови як окремих ii елементiв, так i взаiмозвтАЩязок цих елементiв у музичному творi шляхом систематичного багаторазового повторення вiд уроку до уроку.

Музичний диктант

Музичний диктант тАУ необхiдна i важлива форма роботи на уроцi сольфеджiо, систематичне виконання якоi виховуi в учнiв здатнiсть швидко запамтАЩятовувати музичний твiр або його уривок, розвиваi iх музичне уявлення, всi компоненти музичного слуху, змiцнюi професiйнi навички.

Процес запису музичного диктанту складаiться з етапiв: чую тАУ розумiю тАУ записую, та вимагаi вiд учнiв певного рiвня розвитку музичного слуху i вiдповiдних знань. Саме тому в першому класi проводиться пiдготовча робота, яка спрямована на закрiплення правил нотного письма та вироблення в учнiв навичок орiiнтацii мiж слуховим сприйняттям елементу або елементiв i вiдтворенням нотного знаку чи тексту. Ця робота складаiться з наступних вправ: переписування нотних текстiв з подальшим iх проспiвуванням; графiчна фiксацiя лiнii мелодii; пiдбiр на iнструментi пiснi або ii фрагменту зi словами; запис тривалостей мелодii за методом стенографii ритму; запис ви

Вместе с этим смотрят:

"Quo vadis": проекцiя на сучаснiсть

"Звезды" немого кино и русская мода 1910-х годов

"Культура": типология определений

"Русские сезоны" в Париже

"Серебрянный век" русской культуры