Музично-iнструментальна культура украiнцiв

РЖнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнологii

iменi М.Т. Рильського НАН Украiни

Хай Михайло Йосипович

УДК тАУ 398.82(477.8)

МУЗИЧНО-РЖНСТРУМЕНТАЛЬНА КУЛЬТУРА УКРАРЗНЦРЖВ

(ФОЛЬКЛОРНА ТРАДИЦРЖЯ)

Спецiальнiсть 17.00.03 тАУ Музичне мистецтво

АВТОРЕФЕРАТ

дисертацii на здобуття наукового ступеня

доктора мистецтвознавства

Киiв-2008

Дисертацiiю i рукопис.

Роботу виконано у вiддiлi культурологii та етномистецтвознавства РЖнституту мистецтвознавства, фольклористики та етнологii iм. М.Т. Рильського НАН Украiни.

Науковий консультант: доктор мистецтвознавства, професор

Грица Софiя Йосипiвна,

провiдний науковий спiвробiтник вiддiлу культурологii та етномистецтвознавства

РЖнституту мистецтвознавства, фольклористики та етнологii iм. М.Т. Рильського НАН Украiни.

Офiцiйнi опоненти: доктор мистецтвознавства, професор

Назiна РЖнна Дмитрiвна,

професор кафедри бiлоруськоi музики

Бiлоруськоi державноi академii музики;

доктор мистецтвознавства, професор

РЖваницький Анатолiй РЖванович,

провiдний науковий спiвробiтник вiддiлу . фольклористики РЖнституту мистецтвознавства, . фольклористики та етнологii iм. М.Т. Рильського

НАН Украiни;

доктор мистецтвознавства, професор

Корнiй Лiдiя Пилипiвна,

професор кафедри теорii та iсторii культури

Нацiональноi музичноi академii Украiни

iм. П.РЖ. Чайковського.

Захист вiдбудеться тАЮ22тАЮ травня 2008 року о 12.00 годинi на засiданнi

Спецiалiзованоi вченоi Ради Д.26.227.03 в РЖнститутi мистецтвознавства, фольклористики та етнологii iм. М.Т. Рильського НАН Украiни, за адресою:

01001, м. Киiв-1, вул. Грушевського, 4, IV поверх, Актовий зал

З дисертацiiю можна ознайомитись у бiблiотецi РЖнституту мистецтвознавства, фольклористики та етнологii iм. М.Т. Рильського НАН Украiни.

Автореферат розiслано тАЮ 31 тАЮ березня 2008 року.

Вчений секретар Спецiалiзованоi вченоi Ради РЖ. Сiкорська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальнiсть теми. Музично-iнструментальна культура фольклорноi традицii украiнцiв становить одну iз важливих iнтегруючих ii ланок, що не втратила актуальностi й дотепер. РЖсторiя спецiальних дослiджень народних музичних iнструментiв (НМРЖ) та виконуваноi на них народноi iнструментальноi музики (НРЖМ) в Украiнi налiчуi пiвтора столiття (М. Лисенко, Г. Хоткевич, С. Мерчинський, К. Кондрацький, Р. Гарасимчук, А. Гуменюк, Б. Яремко, РЖ. Мацiiвський та iн.). Проте причини нечисельностi наукових праць з етномузикознавства тАУ вiдсутнiсть цiлiсних записiв i нотацiй традицiйноi народно-iнструментальноi музики украiнцiв через недостатнiй рiвень технiчноi оснащеностi та брак дослiдникiв-етноорганологiв з одного боку, а також недостатня розробленiсть науково-аналiтичноi бази тАУ з iншого. Вiдзначаючи важливiсть дослiджень над украiнським традицiйним iнструментарiiм А. Фамiнцина, Г. Хоткевича, О. КольберТСа, С. Мерчинського, Б. Шейка тАУ А. Гуменюка та iн., констатуiмо, що цi найпершi приклади комплексних системно-етнофонiчних i власне народно-виконавських описiв НМРЖ та НРЖМ поданi лише М. Лисенком та К. Квiткою. Методично спецiалiзованих форм етноiнструментознавчi дослiди набрали тiльки у працях сучасних дослiдникiв: РЖ. Мацiiвського, РЖ. Шрамка, Л. Кушлика, Б. Водяного, Б. Яремка та iн.

Актуальнiсть даноi полягаi працi в пiднесеннi етноорганологiчних дослiджень на належний науковий рiвень. Опираючись на концепцii фундаторiв вiтчизняного етноiнструментознавства (В. Шухевича, М. Лисенка, Г. Хоткевича, Ф. Колесси, М. Грiнченка) вона розвиваi теоретичнi положення сучасного iнструментознавства (РЖ. Мацiiвський, Б. Яремко, РЖ. Шрамко, Л. Кушлик, Л. Сабан) та вчених-етномузикологiв, що етноiнструментознавчою проблематикою займалися опосередковано (С. Грица, А. РЖваницький та iн.).

Спорадичнiсть пiдготовки вчених-етномузикознавцiв в РЖМФЕ НАНУ iм. М.Рильського i майже повна вiдсутнiсть цих спецiалiзацiй в консерваторiях i унiверситетах, це той негативний тАЬбаТСажтАЭ, який зараз намагаються збалансовувати на вiдповiдних кафедрах та в науково-дослiдних лабораторiях НМАУ iм. П.Чайковського, Державноi музичноi академii iм. М. Лисенка й Нацiонального унiверситету iм. РЖвана Франка у Львовi та iн.

Практика публiкацiй вiдомостей науково необТСрунтованих й не вивiрених створила навколо багатьох явищ народного iнструменталiзму атмосферу мiфiчностi й невизначеностi. Розвiяти мiфи й подати наукову iнфомацiю про iх природу тАУ iще одне iз важливих завдань даноi роботи. У цьому контекстi актуальнiсть iнструментознавчоi працi, створеноi на наукових принципах i здобутках сучасноi вiтчизняноi та iвропейськоi етноорганологiчноi думки, очевидна.

Зв′язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема i проблематика даноi працi розроблялася впродовж останнiх десяти рокiв в процесi роботи над курсом тАЮРЖнструментальний фольклортАЭ на кафедрi музичноi фольклористики та вiдповiдно до плану НМАУ iм. П. Чайковського (2000тАУ2006 рр.) тАУ п. 7. тАЮНародна музична культура Украiни: традицiя i сучаснiстьтАЭ. Тематика дослiджень корелюiться також iз проблематикою теми тАЮУкраiнська етноорганологiчна думка на зламi кiнця ХРЖХ тАУ початку ХХРЖ ст.тАЭ, що i складовою частиною загальноi культурологiчноi теми РЖМФЕ НАН Украiни тАЬУкраiнська культурологiчна думка кiнця ХРЖХ тАУ початку ХХ столiттятАЭ. Вона охоплюi iсторичний (етноiнструментознавчi дослiди долисенкiвського перiоду, М. Лисенка, Г. Хоткевича, Ф. Колесси, К. Квiтки та сучасних етноорганологiв) власне етноорганологiчний та етнофонiчний аспекти дослiдження украiнськоi народно-iнструментальноi культури поспiль.

Мета даного дисертацiйного дослiдження тАУ комплексно вивчити, детально дослiдити, описати i окреслити стан збереження та дослiдженостi традицiйноi iнструментальноi культури украiнцiв у iсторичному та сучасному аспектах. Для досягнення цiii мети поставлено такi завдання:

1. Проаналiзувати лiтературу з питання, виявити, окреслити i сформулювати продуктивнi методики дослiдження традицiйноi iнструментальноi культури украiнцiв, насамперед: етноорганологiчний (включно з елементами системно-етнофонiчного) та структурно-типологiчний (парадигматичний) аспекти.

2. Вивчити рiзнi методи й методики дослiджень НМРЖ та НРЖМ, максимально наблизивши iх до рiвнiв сучасноi аналiтики i застосувавши до даного предмету розгляду. Важливим завданням, зокрема, i застосування у системному аналiзi структури НРЖМ парадигматичноi методики С. Грици, довiвши ii продуктивнiсть i актуальнiсть на сьогоднiшньому етапi розвитку украiнськоi етноорганологii.

3. Дослiдити традицii iнструментального музикування в Украiнi в усьому етнографiчному, етноорганологiчному, жанровому та системно-функцiйному обсязi.

4. Охарактеризувати природний перебiг процесiв ТСенези, еволюцii, становлення й формування iнструментальноi традицii украiнцiв.

5. Окреслити особливостi етнографiчних та субреТСiональних традицiй музикування на народних iнструментах, способiв гри на них та манер виконання НРЖМ.

6. У данiй дисертацiйнiй роботi предмет дослiдження розглядаiться в iсторико-етнографiчному контекстi, використовуються методи порiвняльного i структурно-типологiчного аналiзу, науковi (етноiнструментознавчi й етнофонiчнi) описи, статистичнi, методи класифiкацii й систематизацii, групування, узагальнення експедицiйних матерiалiв та дослiдницьких даних i герменевтики (витлумачення) iсторичних та iншоетнiчних джерел науковоi iнформацii.

7. Спираючись, головно, на аналiз документальних фактiв та дослiджень народного iнструментарiю й не уникаючи, водночас, iх синтезу/узагальнення, в роботi ставиться завдання комплексного вивчення основних параметрiв ТСенези, iсторичноi еволюцii й сучасного функцiонування усноi iнструментальноi традицii в Украiнi.

Об׳iктом дисертацiйного дослiдження i традицiйнiнароднi музичнi iнструменти у нерозривному звтАЩязку з виконуваною на них народною iнструментальною музикою, що розглядаються в межах цiii працi як особливий феномен традицiйноi духовноi культури украiнцiв, спроможний не лише консервувати архаiчнi художнi цiнностi, а й активно стимулювати художньо-естетичний поступ нацiональноi культури.

Предметом дослiдження i сучасний стан збереженостi i дослiдженостi

явищ i фактiв традицiйноi iнструментальноi культури украiнцiв. Наука, що визначаi традицiйний народний музичний iнструментарiй основним обтАЩiктом своiх дослiдiв, називаiться етноiнструментознавством, або етноорганологiiю. Проблеми виконавства на традицiйних НМРЖ дослiджуi така галузь етномузикознавства як етноорганофонiя. Виокремившись iз етнофонii та сформувавшись нещодавно, вона, вочевидь, маi шанси стати самостiйною наукою.

Основною концепцiйною iдеiю даного дослiдження i положення про те, що традицiйна музично-iнструментальна культура украiнцiв, будучи частиною духовноi та матерiальноi культури украiнського етносу та всупереч природнiй тенденцii до значно iнтенсивнiшого (порiвняно з iншими типами духовноi культури) нiвелювання i згасання традицiйних рис, тАУ все ж зберегла до наших днiв свою прикладну, звичаiво-ритуальну i, загалом, стилеутворюючу функцiю.

Хронологiчнi рамки охоплюють увесь перiод ТСенези й розвитку традицiйноi iнструментальноi традицii украiнцiв тАУ вiд Киiвськоi Руси, вiдомостi про iнструментарiй якоi мiстяться у фольклорних, лiтописних, iконографiчних та архiвних джерелах, тАУ через найпершi польовi дослiди М. Лисенка, В. Шухевича, Г. Хоткевича, Ф. Колесси i К. Квiтки,тАУ аж до сьогоднiшнiх експедицiйних даних, опертих на конкретнi польовi дослiдження.

Серед географiчних ареалiв дослiдження тАУ регiони iз достатньо повноцiнно збереженою iнструментальною музикою усноi традицii (Украiнськi Карпати, Волинь i Полiсся, Захiдне i Схiдне Подiлля, Надднiпрянщина i Полтавщина). Епiзодично розглядаiться й iнструментальна традицiйна культура т. зв. марТСiнальних (Берестейщина, Пiнщина, Пiдляшшя, Мараморощина та iн.) та цiлком етноiнструментально знiвельованих метропольних регiонiв (Пiвдень Украiни, Буковина, Слобiдщина, низиннi зони Закарпаття тощо).

Методологiчною основою роботиi принципи реТСiоналiзму й iсторизму в музицi, комплексний i системний пiдходи до наукового осмислення складних музично-етнографiчних явищ украiнського етносу, викладенi в наукових працях iвропейських i вiтчизняних етномузикознавцiв та етноорганологiв Е. Горнбостля,К. Закса, А. Фамiнцина, М. Лисенка, Ф. Колесси, Г. Хоткевича, К. Квiтки, Л. Бiлявського, С. Мерчинського, Я. Стеньшевського, С. Грици, РЖ. Мацiiвського, А. РЖваницького та iн.

Поряд з вiдомими i апробованими (порiвняльний i структурно-типологiчний аналiз, науковi етноiнструментознавчi описи, статистичнi методи i системи класифiкацii, групування, статистики, узагальнення експедицiйних матерiалiв та дослiдницьких даних) тут зроблено спробу застосувати маловживанi в сучасному iнструментознавствi методи й методики: порiвняльне зiставлення вiдомих у науцi явищ iз адекватними описами в художнiй лiтературi, герменевтичнi оцiнки iснуючих iсторико-культурних джерел, етнофонiчнi (народно-виконавськi) аналiзи, системно-етнофонiчну й парадигматичну методики дослiдження НМРЖ i НРЖМ та iн.

Для вирiшення складних теоретичних та практичних завдань в роботi, зокрема, застосовано такi методи дослiдження: 1. РЖсторико-етноiнструментознавчi та етноорганологiчнi описи. 2. Критика iснуючих поглядiв, теорiй та вiдомих етноорганологiчних концепцiй. 3. Аналiз експедицiйних матерiалiв. 4. Статистика. 5. Структурно-типологiчний (парадигматичний) та 6. Етнофонiчний (народно-виконавський) аналiз iнструментальноi музики. Окремим методом i порiвняльне зiставлення вiдомих етноорганологiчних та етноорганофонiчних матерiалiв, описiв фактiв i явищ, почерпнутих в сучасних польових та наукових дослiдженнях iз описами адекватних раритетiв в художнiй лiтературi.

На базi нових записiв i порiвняльних зiставлень та гiпотез висловлюваних в науковiй iнструментознавчiй лiтературi про автохтоннiсть походження переважноi бiльшостi традицiйних НМРЖ украiнцiв (Г. Хоткевич); про Полонинський хребет як центр етнографiчноi законсервованостi у зонi украiнських Карпат (К.Квiтка); про iнтонацiйний модус мислення етнографiчного середовища та спадкоiмнiсть билинноi i думовоi традицiй (С. Грица); про звукоiдеал етнiчного середовища (РЖ. Мацiiвський, А. Скоробагатченко, М. Хай), тАУ усi нарiжнi питання вiтчизняноi етноорганологii в данiй роботi розглядаються як проблеми трансформацii явищ традицiйноi музичноi культури украiнцiв у спiвставленнi ii визначальних ознак iз тАЬвiдповiдникамитАЭ у середовищi художньо-самодiяльницького ii антиподу тАУ т. зв. тАЬпаралельнiй культурiтАЭ.

В роботi висловлюiться також гiпотеза автора про iснування на теренах Украiни типологiчно схожих з культурами iнших народiв етноорганологiчних явищ, автохтоннiсть котрих беззастережна, а саме: бурдонова культура, гусельно-бандуристська, скрипкова, сопiлкова, дримбова традицii та iн. Вона ТСрунтуiться на засадничих принципах i положеннях вiтчизняноi науки про те, що типологiчнi подiбностi у природних, соцiально-господарських та соцiально-iсторичних умовах життя рiзних племен i народiв зумовлюють спiльностi ТСенези, функцiонування i творення культурних явищ у господарсько-культурних середовищах незалежно вiд iх розташування в межах свiтового простору i часу.

Наукова новизна дисертацiйного дослiдження. Вперше у вiтчизнянiй етноiнструментознавчiй думцi робиться спроба на сучасному рiвнi зафiксувати, обТСрунтувати i, принаймнi, частково розв׳язати складну низку проблем автентичного виконавства на народних музичних iнструментах. З цього погляду, у дисертацii запропоновано новий критичний пiдхiд до iснуючих теорiй i концепцiй в класичнiй науковiй лiтературi та неадекватно застосовуваних щодо украiнського матерiалу iвропейських етноорганологiчних методик; iстотно розширено джерелознавчу базу дослiдження, шляхом введення потужного i невiдомого досi масиву звукового матерiалу у високоякiсних (цифрових) аудiо-вiдео-мультимедiйних, а також, частково, й у нотно-транскрипцiйних та науково-аналiтичних версiях. Вимагаi критичноi оцiнки з позицiй сьогодення i спецiальна етноiнструментознавча лiтература. На часi створення принципово новоi, яка б вiдповiдала сучасним етноорганологiчним вимогам та важливостi предмету дослiдження тАУ науковоi працi про традицiйну iнструментальну культуру украiнцiв.

Неповно й нерiдко поверхово висвiтлюi предмет i iдиний пiдручник з етноiнструментознавства, рекомендований для музичних навчальних закладiв Украiни (Б. Яремко. тАЮЕтноiнструментознавствотАЭ): зосередившись, в головному, лише на сопiлковiй традицii Карпат i, частково, Полiсся, цей посiбник звужуi уявлення про iнструментальну традицiю та стан ii дослiдження в Украiнi.

В такiй ситуацii цiлком логiчний заклик С. Грици до порiвняльного етноiнструментознавства практично видаiться нездiйсненним, оскiльки науково-порiвняльна база украiнського iнструментарiю та традицiйноi iнструментальноi музики вiдчутно вiдстаi вiд передбачуваних i необхiдних для аналiтичного зiставлення дослiджень, принаймнi, сусiднiх етнокультур (польськоi, бiлоруськоi, росiйськоi, словацькоi, угорськоi, румунськоi та iн.).

До вагомих здобуткiв працi також можна вiднести:

тАУ висвiтлення i обТСрунтування специфiки iнструментальноi традицii украiнцiв як активноi (а подекуди, вже i пасивноi, тобто природньо згаслоi i репресивно знищеноi) виконавськоi практики;

тАУ в процесi пiдготовки автором зiбрано i науково опрацьовано великий обсяг iлюстративно-музичного матерiалу, а значну дещицю з нього апробовано шляхом нотних i аудiопублiкацiй та практичного вторинного науково-виконавського реконструювання;

тАУ впроваджуiться у науковий обiг низка наукових положень, методичних настанов i термiнiв, потреба в яких виникла в процесi роботи над докторською дисертацiiю;

тАУ записано, органiзовано i вiдредаговано значний масив транскрипцiй нового пласта iнструментальноi музики з рiзних реТСiонiв Украiни, здiйснених пiд керiвництвом автора студентами iсторико-теоретичного та композиторського факультетiв НМАУ iм. П. Чайковського.

Практичне значення роботи полягаi в тому, що в науковий обiг етноорганологiчних дослiджень вводиться цiлком новий матерiал, поданий на сучасному рiвнi структурноi та системно-етнофонiчноi аналiтики, а виконавсько-педагогiчний, композиторський та творчо-виконавський корпус украiнських музикантiв отримуi орiiнтир на науково обТСрунтованi, методологiчно й методично вивiренi та практично виправданi форми творчо-реконструктивноi роботи з автентичним традицiйним iнструментарiiм i вiдповiдним до нього iнструментальним мелосом.

Теоретичнi та фактологiчнi положення дисертацii були використанi автором для розроблення курсiв лекцiй ВлРЖнструментальний фольклорВ» та ВлРЖсторiя та теорiя кобзарсько-лiрницькоi традицiiВ»; ВлРобочоi програми з практичного курсу (за вибором студента) ВлГра на традицiйних музичних iнструментахВ», апробованих на кафедрi музичноi фольклористики НМАУ iм. П.Чайковського впродовж 1993тАУ2008 р.р.

На захист дисертацii винесено такi основнi положення:

- украiнська етноорганологiчна думка ТСрунтуiться на глибоких iсторичних та фахових засадах власноi та iвропейськоi фольклористичних шкiл; ii розвиток та неперервнiсть навiть у часи полiтичноi стаТСнацii i жорстоких полiтичних переслiдувань засвiдчили здатнiсть до самозбереження i самовiдновлення;

- домiнуючою засадою iнструментального виконавства в украiнському селянському побутi i не наспiвнiсть, а танцювальнiсть; танцювально-ансамблеве музичення в давнiй украiнськiй традицii тяжii до скрипкового мелодичного звукового iдеалу;

- однiiю iз основних у дослiдженнi i гiпотеза автора про автохтонне походження архаiчних бурдонових цимбал на лемкiвсько-бойкiвському теренi та iх поступового переростання в сучасну мелодичну традицiю гри на цимбалах;

- найпоширенiша назва традицiйного в Украiнi складу iнструментального ансамблю тАУ тАЬтроiста музикатАЭ тАУ i найтиповiший для майже трьох третин етнiчноi територii склад ансамблевоi музики (скрипка, скрипка-тАЮвторатАЭ i тАЮбубонтАЭ/тАЭрешiткотАЭ) природньо проiснував в Украiнi, найiмовiрнiше, вiд давньоруських часiв аж до наших днiв. Значно вужче злокалiзованi були скрипковi склади з басом i ще вужче тАУ з цимбалами;

- трансформацiйнi змiни етнiчного звукоiдеалу/звукоiдеалу середовища традицiйноi iнструментальноi музики украiнцiв вiдбуваються як на рiвнi жанрово-стильовоi структури мелосу, так i у площинi темброво-колористичноi i, ширше, етноорганофонiчноi (народноi iнструментально-виконавськоi) стилiстики. Традицiйне (сiльське) середовище виступаi тут консервантом архаiчного автохтонного iнтонацiйно-звукового iдеалу, а нетрадицiйне (мiське) тАУ акумулятором новiтнiх, напливових iнтонацiй i звучань, тобто чинником, що деконсервуi автохтонний традицiйний стиль НРЖМ.

- природна, вивiрена традицiiю схильнiсть кожного народу до певного типу iнструментарiю, жанрово-класифiкацiйних структурних побудов НРЖМ та виконавських комплексiв ii звукового вiдтворення в сучасному художньому процесi зазнаi наджорстких стильових трансформацiй, пов′язаних, як iз природним згасанням традицii, так i з чинниками штучного адмiнiстративно-репресивного тиску на неi;

- кожна iз запропонованих у роботi класифiкацiй НРЖМ (М. Грiнченка, К. Квiтки, РЖ. Мацiiвського) маi своi прероТСативи вiдповiдно до аспекту й завдання дослiдження, Проте, стильова структура жанрiв НРЖМ (архаiчних астрофiчних та строфiчних тАУ новочасних) найрельiфнiше простежуiться при зверненнi до класифiкацii М. Грiнченка;

- ареали поширення та тАЬщiльнiсть вростаннятАЭ iншоетнiчного й авторського елементiв у традицiйних осередках побутування украiнськоi НРЖМ найбiльшою мiрою пов′язанi з чинниками географiчноi близькостi, природного згасання й адмiнiстративно-репресивного насаджування;

- обсяг зафiксованого репертуару, його стильове спрямування i довершене, по-народному високопрофесiйне виконання свiдчать про функцiонування на теренах сучасноi Украiни поряд iз глибинними шарами примiтивноi первiсносинкретичноi пастушоi iнструментальноi культури також i дещо пiзнiшоi, але досить оригiнальноi i специфiчно своiрiдноi ансамблевоi вокально-iнструментально-танцювальноi традицii та релiктових осередкiв лiрницько-стихiвничого побуту;

- реставрацiя, структурний аналiз, вторинна науково-виконавська реконструкцiя та повернення цих глибинних i засадничих шарiв нашоi традицiйноi духовноi культури в активне побутування через аудiо-, вiдео- та мультимедiйнi публiкацii i важливим завданням сучасноi фольклористики.

Апробацiя результатiв дослiдження. Основнi постулати i теоретичнi положення роботи було виголошено на наукових конференцiях: Всеукраiнськiй науковiй конференцii тАЮПереяславська земля та ii мiсце в розвитку украiнськоi нацii, державностi й культуритАЭ.тАУ Переяслав тАУХмельницький, 1992; Мiжнароднiй iнструментознавчiй конференцii тАЮБлагодатовские чтениятАЭ. тАУ Спб., 1993; Muzyka kresów. тАУ Lublin, 1993; Науково-практичнiй конференцii тАЮКобзарсько-лiрницькi традицii та iх сучасний розвитоктАЭ.тАУ Днiпропетровськ, 1994; Muzyka kresów.тАУ Rybaky, 1994; Всеукраiнських науково-практичних конференцiях тАЮАктуальнi напрямки вiдродження та розвитку народно-iнструментального виконавстватАЭ.тАУ Киiв, 1995; тАЮУкраiнське кобзарство в музичному свiтiтАЭ.тАУ Киiв, 1997; тАЬПроблеми дослiджень усноi iсторii схiдноiвропейських сiл 1920 тАУ 30 рр.тАУ Черкаси, 1998; тАЮНауково-практичних конференцiях тАЮТворча спадщина Гната ХоткевичатАЭ.тАУ Харкiв, 1998; тАЮТрадицiйна музика Карпат: християнськi звичаi та обряди (До 2000-рiччя Рiздва Христового).тАУ РЖвано-Франкiвськ, 2000; тАЮМузичний фольклор в системi навчання та виховання молодi.тАУ Тернопiль, 2000; тАЮМузика та дiя в традицiйному фольклорiтАЭ.тАУ Львiв, 2001; Традицiйна народна музична культура Бойкiвщини.тАУ Турка тАУ Львiв, 2003; 31 тАУ Drehleier- und Dudelsackfestival. тАУLißberg, 2004; тАЮФольклор i сучасна культуратАЭ.тАУ Луцьк, 2004; Мiжнародних конТСресах украiнiстiв РЖV-му (Одеса, 2001); VРЖ-му (Донецьк, 2005) та iн.

Публiкацii. Результати роботи висвiтлено в монографiях ВлМузика БойкiвщиниВ» (К., 2002; 25, 20 ум. д. а.), ВлМузично-iнструментальна культура украiнцiв (фолкльорна традицiяВ» (К. тАУ Дрогобич, 2007; 31, 15 ум. д. а.), у 36 наукових статтях; 20 публiкацiй здiйснено у фахових спецiалiзованих виданнях з мистецтвознавства, що входять до перелiку ВАК Украiни. Загальний обсяг опублiкованих у науковiй перiодицi праць за темою дисертацii становить понад 31, 15 ум. д. а.

Практичну апробацiю отримали теоретичнi набутки монографii й у фонографiчних публiкацiях пiд науковим керiвництвом автора тАУ 20-касетнiй серii тАЮТрадицiйна музика украiнцiвтАЭ. тАУ УЕЛФ. тАУ К., 1997 та мультимедiйному проектi тАЮМоя Украiна. БервитАЭ. тАУ УЕЛФ тАУ АртЕкзистенцiя. тАУ К., 2001 тАУ 2008 (вийшло 3 мультимедiйних та 7 компактдискiв, подальшi видання тривають), а також у науково-реконструкторськiй роботi автора з капелою iнструментальноi музики тАЮНадобриденьтАЭ, гуртами тАЮБуттятАЭ, тАЮГуляйгородтАЭ, братчиками Киiвського кобзарського цеху, низкою виконавцiв-iнструменталiстiв, що сповiдують пропонованi у монографii принципи вторинноi науково-виконавськоi реконструкцii НРЖМ украiнцiв. Загальна кiлькiсть публiкацiй за матерiалами роботи становить понад 80 позицiй.

Структура роботи визначаiться головною метою i завданнями дослiдження, змiстом i характером порушених у роботi проблем. Дослiдження маi обсяг 580 сторiнок i складаiться зi вступу, п′яти роздiлiв, висновкiв, спискiв використаноi лiтератури (510 позицiй) та додаткiв (таблицi, фотоматерiали, карти-схеми тощо). Основний текст дисертацii становить 544 сторiнки. Музично-iлюстративний матерiал долучаiться додатково у виглядi окремоi нотноi збiрки (Украiнська iнструментальна музика усноi традицii / Записав, зiбрав i вiдредагував Михайло Хай, нотацii студентiв iсторико-теоретичного та композиторського факультетiв НМАУ iм. П. Чайковського. тАУК., 2007. тАУ Рукопис), що складаi 96 ориТСiнальних зразкiв НРЖМ украiнцiв, проаналiзованих у данiй роботi.

ОСНОВНИЙ ЗМРЖСТ ДОСЛРЖДЖЕННЯ

Сучасний стан традицiйноi духовноi культури позначений складними процесами конверТСенцii, коли на змiну природно вiдмираючим i штучно та насильницьки знищеним природним традицiйно народним ii формам приходять естетично, художньо i структурно вiдмiннi типи i рiзновиди академiчноi та сурогатно-анденТСраундноi поп-, рок- i маскультури. Мiсце традицiйноi iнструментальноi музики як найбiльш уразливого до цих процесiв типу культури, а, водночас, й найбiльш мобiльного i схильного до мiжетнiчних, мiжсоцiальних й мiжчасових (новочасних) трансформацiй, неможливо недооцiнювати.

Окрiм окреслення проблематичностi предмету, його завдань i актуальностi у Вступi до дисертацii робиться спроба дефiнiцiювання багатьох артефактiв i явищ народноi духовноi культури, зокрема, структурування музичноi традицii культури, а саме як: а) музики пiсенноi; б) iнструментальноi (пiсенно-танцювально-iнструментальноi) та в) кобзарсько-лiрницькоi (епiчноi) традицiй, якi у науковiй етномузикологiчнiй практицi не отримали достатнього висвiтлення.

Автор акцентуi увагу на найпоширенiших в сучасному музично-фольклористичному процесi термiнах, що визначають науку про музичний фольклор, а саме: музична фольклористика, музична етнографiя, етномузикологiя, порiвняльне музикознавство, музична етнологiя, музична антропологiя, музична компаративiстика.

Фольклоризм у працi визначаiться як форма вторинноi роботи з автентичними зразками фольклорноi музики та використання ii для трансформацii у новiй художньо-естетичнiй якостi i вторинна переробка та реконструкцiя автентичного фольклорного матерiалу. Називаються вiдомi два види фольклоризму: композиторський та виконавський, а також наголошуiться на третьому i найдiiвiшому тАУнауково-виконавсько-реконструктивному.

Окремо i послiдовно розглядаiться проблематика предмету i дефiнiцiй понять тАЮРЖнструментальний фольклортАЭ, етноорганологii та етноорганофонii, методологii i методики, мета i завдання етноiнструментознавчих дослiджень та навчальних курсiв. Зосiбна, тут наводяться визначення етноорганологii, ерТСологii та етноорганофонii, традицiйних народних музичних iнструментiв (НМРЖ), а також форм i жанрiв виконуваноi на них народноi iнструментальноi музики (НРЖМ).

Частина вступу присвячена питанням методологii й методики етноiнструментознавчих дослiджень, серед яких особливо акцентуiться на ефективностi i продуктивностi в музично-дiалектних розглядах парадигматичноi методики С. Грици, пропонуiться рацiональний спосiб ii застосування до структурного аналiзу украiнськоi традицiйноi РЖМ.

Окреслюючи основнi завдання вiтчизняного етноiнструментознавства як науки, автор доходить висновку про необхiднiсть докорiнного реформування галузi з метою перегляду ефективностi загально- (чит. пiсенно тАУМ. Х.) етномузикознавчих та тАЮритмо-географiчнихтАЭ методик i обстоюi нагальну потребу тАЬроздiльноготАЭ i максимально тАЬзануреноготАЭ у глибину кожного iз предметiв обстеження усiх трьох (пiсенного, iнструментального та кобзарсько-лiрницького) компонентiв традицiйноi музичноi культури украiнцiв. Завдання вивчення i фундаментального дослiдженняiнструментальноi традицii тАУ лежить на пропонованiй тут дисертацii.

Роздiл 1 тАЬРЖсторiя украiнськоi етноорганологiчноi думки та ii творцi на зламах ХРЖХ тАУ ХХРЖ ст.тАЭ характеризуi iсторичнi етапи розвитку украiнського етноiнструментознавства як науки. Вiн розпочинаiться пiдроздiлом 1.1 тАЬУсна iнструментальна традицiя Руси тАУ Украiни i герменевтика знань про неi в науковiй лiтературi долисенкiвського перiодутАЭ. Шляхом наукового аналiзу доступних iсторико-культурних джерел i критики великодержавницьких нашарувань в них автор розглядаi деформованi тут питання ТСенези i еволюцii НМРЖ та НРЖМ, джерела вивчення та функцiонування iнструментальноi культури давньоукраiнських земель епохи Киiвськоi Руси. Тут продовжено й систематизовано вперше в украiнськiй етноiнструментознавчiй думцi висловленi Г. Хоткевичем та К. Квiткою критичнi застереження з приводу дослiдження iнструментальноi музики усноi традицii на давньоукраiнськихтеренах (Я. Штелiн, А.Фамiнцин, Н. Привалов, польськi енциклопедично-словниковi джерела тощо).

Найпершi згадки про ТСенезу i еволюцiю НМРЖ та НРЖМ сучасна наука пов׳язуi iз записами звучання рiзних явищ природи i живого свiту. Наведенi данi належать до епохи молодшого палеолiту, орiньякськоi та мадленськоi археологiчних культур, а саме: вiдкриття костяноi флейти в стоянцi Молодове в Чернiвецькiй областi й комплекс iнструментiв з кiсток мамонта, знайдений у Мiзинському селищi на Чернiгiвщинi з т. зв. тАЮархеологiчного перiодутАЭ, а також iнструментальна культура Киiвськоi Руси з ii далекою вiд iстини тезою про тАЮоркестр скоморохiвтАЭ князiвського двору (К. Вертков, А. Гуменюк та iн.), зображений на вiдомiй фресцi Софiiвського собору.

Важливими тут i визначення мезолiту тАУ епохою першого лукоподiбного струнного музичного iнструмента, а керамiчного i металевого посуду неолiтичноi, мiдноi й бронзовоi культур тАУ тАЬдзвоноподiбних чаштАЭ та свистунцiв тАУ музичним iнструментарiiм наших пращурiв.

Принципово новий погляд висловлюi автор i з приводу оцiнок матерiалiв давньоруських лiтописiв та iконографiчних джерел про тАЬдавньоруськийтАЭ i скомороський музичний iнструментарiй. Критикуються твердження сучасних московських та вiтчизняних, що iх наслiдують, науковцiв (К. Вертков, А. Гуменюк, РД. Бортник, В. Кошелiв, РЖ. Мацiiвський та iн.) щодо запозичення украiнцями усього традицiйного iнструментарiю зi Сходу та РДвропи. Натомiсть автор подiляi висловлений Г. Хоткевичем погляд про автохтонне походження переважноi бiльшостi НМРЖ украiнцiв, не заперечуючи при цьому iстотних iвро-орiiнтальних впливiв.

Вагомою i i критика знаменитоi фамiнцинськоi працi про домру та гiпотетичних тАЮаксiомтАЭ щодо ТСенези тАЮазиатской балалайкитАЭ i ще менш властивоi традицiям украiнцiв i росiян казахськоi тАЮдом бритАЭ. РЖсторична й iнструментознавча доктрина А.Фамiнцина та його послiдовникiв ТСрунтувалася на аналiзi писемних описiв двiрського музичного побуту московських царiв i знатi, що до фольклорноi традицii не належать. На схожих позицiях стояла наукова думка iнших великодержавницьких шкiл: польськоi, угорськоi, румунськоi, нiмецькоi та iн. РЗм протиставляються першi працi вiтчизняних етноiнструментознавцiв М. Лисенка, В. Шухевича, Ф. Колесси, Г. Хоткевича, К. Квiтки та iх пiзнiших послiдовникiв, зорiiнтованi не на апрiорнi теоретичнi розмiрковування, а на емпiричнi польовi дослiдження.

Вiдзначаючи важливе значення праць росiйських та польських дослiдникiв для становлення украiнськоi нацiональноi етноiнструментознавчоi школи, ii видатнi представники неодноразово пiддавали критичному переосмисленню iх фактологiчно недостовiрнi судження. Герменевтика (тлумачення) багатьох iсторико-культурних джерел етноiнструментознавчоi проблематики у цих роботах або була далекою вiд достеменно украiнського традицiйного iнструменталiзму, або ж мала науково необ׳iктивний характер.

Найпершi професiйнi етноiструментознавчi описи власне украiнських, а не тАЬприписанихтАЭ до т. зв. тАЬвеликоруськоiтАЭ традицii народних музичних iнструментiв та найпершi зразки ТСрунтовного аналiзу музичних особливостей, виконуваноi на них музики i першi професiйнi музично-етнографiчнi нотацii цiii музики, виконанi тАЬслуховим методомтАЭ належать М.В. Лисенку. Незважаючи на вибiрковiсть i певну спорадичнiсть цих даних, можна однозначно стверджувати, що саме вони заклали мiцний ТСрунт у пiдмурiвок майбутньоi науки про традицiйну iнструментальну культуру украiнцiв. Ця проблематика розглядаiться у пiдроздiлi 1.2. тАЮЗначення дiяльностi Миколи Лисенка установленнi украiнськоiетноорганологiчноi школитАЭ.

ТРрунтовнi описи М. Лисенком форми, конструкцii, строю, способiв виготовлення i настроювання лiри, характеристики способiв гри, манери виконання й репертуару лiрникiв, етноорганологiчнi описи гусель, кобзи, бандури, цимбал, торбана та iн. iнструментiв дають усi пiдстави вважати iх предтечею системного дослiдження традицiйного iнструментарiю не лише на теренi Украiни, але й РДвропи.

Працюючи над транскрибуванням украiнських народних дум тАЮслуховим методомтАЭ ще у дофонографiчний перiод музичноi фольклористики, композитор зробив важливi висновки про мелодику, лад, ритмiчну будову цього жанру. В такий спосiб М.Лисенком було закладено пiдвалини для сучасного системно-етнофонiчного та виконавсько-реконструктивного методу гри на традицiйних музичних iнструментах.

Вагомий внесок у формування украiнськоi етноiнструментознавчоi школи внiс видатний вчений-етномузиколог Ф.М. Колеса, доробок якого у цiй галузi аналiзуiться упiдроздiлi 1.3. тАЮФiларет Колесса тАУ транскриптор i дослiдник украiнськоi традицiйноi iнструментальноi музикитАЭ. Його нотацii до збiрок РЖ. Колесси, В. Шухевича, Ф. КолесситАУ К. Мошинського i, особливо, фундаментальне видання тАЮМелодii украiнських народних думтАЭ та етноiнструментознавчi описи кобзи i бандури засвiдчили беззастережне визнання професiоналiзму цього фольклориста, музиканта-нотувальника й дослiдника-етномузиколога свого часу. З позицiй сучасноi методики запису, нотування i наукового осмислення народноi iнструментальноi музики етноорганологiчнi дослiди i, особливо, нотнi транскрипцii Ф. Колесси i прикладами етапного перехiдного перiоду на шляху вiд першопочаткового тАЮслуховоготАЭ до власне етноорганологiчного й тАЮфонографiчноготАЭ перiодiв вивчення iнструментальноi культури усноi традицii украiнцiв та системно-етнофонiчного методу ii дослiдження.

Новим щаблем професiйного росту вiтчизняноi етноорганологii стала етноiнструментознавча дiяльнiсть Г. Хоткевича, шо розглядаiться в пiдроздiлi 1.4. тАЮНауково-дослiдницька i популяризаторська дiяльнiсть Гната ХоткевичатАЭ.

Критично опрацювавши працi попередникiв, у тому числi й великодержавних дослiдникiв, арТСументуючи науковi факти, Г. Хоткевич-вчений дiйшов цiлком логiчного висновку про автохтоннiсть походження переважноi бiльшостi традицiйних музичних iнструментiв украiнцiв. Його книга про традицiйнi музичнi iнструменти i фундаментальним етноiнструментознавчим дослiдженням початку i середини двадцятого столiття, основнi постулати й непересiчне значення якого не втратили слушностi i актуальностi й посьогоднi. Напротивагу вiдомiй теорii "запозичень" засадничий принцип автохтонностi походження НМРЖ з-помiж усiх iнших у хоткевичевiй концепцii спiвзвучний iз порiвняно не менш об'iктивною i перспективною доктриною "паралельного виникнення й функцiонування типологiчно спорiднених явищ у культурах рiзних етносiв ойкуменитАЭ. Менш переконливою видаiться позицiя Г. Хоткевича щодо пiдтримки iдеi "вдосконалення" бандури й перетворення ii на унiверсальний iнструмент шляхом хроматизацii". Незважаючи на величезну спокусу "вдосконалення", тАЮраннiйтАЭ Г. Хоткевич розумiв природнiсть i самодостатнiсть дiатонiчноi народноi бандури з радiальним розташуванням струн для вiдтворення стилiстично адекватного iй традицiйного репертуару. Але пiд тиском обставин дослiдник змушений був вiдступити вiд власних наукових переконань.

Дослiдження К.В. Квiткою iнструментальноi та кобзарсько-лiрницькоi традицii украiнцiв розглядаiться у пiдроздiлi 1.5. тАЮК.В. Квiтка тАУ дослiдник iнструментальноi та кобзарсько-лiрницькоi традицiй украiнцiвтАЭ. Вона пов׳язана з його тАЮПрограмою дослiду..тАЭ тАУ унiверсальним етноiнструментознавчим запитальником ХХ столiття, що запровадив практику застосування квестiонарiв як ефективний спосiб пiдготовки фольклористiв-початкiвцiв до польовоi експедицiйноi роботи, озброiвши iх критерiями вивчення основних iнструментiв, умов iх функцiонування та соцiально-психологiчного побутування.

Оригiнальнiстю

Вместе с этим смотрят:

"Quo vadis": проекцiя на сучаснiсть

"Звезды" немого кино и русская мода 1910-х годов

"Культура": типология определений

"Русские сезоны" в Париже

"Серебрянный век" русской культуры