Регiстри жiночих i чоловiчих голосiв

Змiст

Вступ

1. Регiстри чоловiчого голосу

2. Регiстри жiночого голосу

3. Голоси, що сформувалися

4. Поняття тАЮПрикритий звуктАЭ та тАЮТесiтуратАЭ

5. Механiзм утворення регiстрiв

Висновок

Список використаноi лiтератури

Вступ

Специфiчною особливiстю вокальноi мови i використання рiзних спiвочих регiстрiв - у звичайнiй мовi вони використовуються тiльки у випадках крайнiх емоцiйних станiв.

Спiвочий регiстр - природна характеристика голосу; дiлянка дiапазону спiвочого голосу, що характеризуiться iдиним тембром i iдиним фiзiологiчним механiзмом голосоутворення.

У чоловiчому голосi розрiзняють:

- грудний регiстр у нижнiй частинi дiапазону, що вiдрiзняiться силою i багатством звучань;

- слабкий i бiдний за тембром фальцетний регiстр у верхнiй частинi дiапазону.

У жiночому голосi розрiзняють:

- грудний регiстр;

- центральний регiстр, у якому сполучаiться головне i грудне звучання;

- головний регiстр у верхнiй частинi дiапазону, що звучить свiтло, вiдкрито.

В iдеалi голос повинний створювати всi доступнi йому звуки без рiзких змiн у тембрi, але на практицi це недосяжно. З приводу визначення i класифiкацii регiстрiв у науковiй лiтературi маються суперечливi думки. Найбiльш розповсюдженим i наступне визначення: "Регiстр - фонацiонний ряд частот, у якому всi звуки звучать однаково за тембром (при цьому, очевидно, вони i створюються подiбним чином)". Перехiд вiд одного регiстра до iншого вiдбиваi змiни у фонацiоннiй технiцi, тобто змiни взаiмодii мускул гортанi i голосових зв'язок.

Змiна регiстрiв вiдчуваiться як зрушення у фонацiоннiй частотi (висотi тону), i як змiна тембру. При цьому вiдбуваiться i змiна iнших акустичних характеристик звукового сигналу: змiна форми спектральноi що огинаi, структури атаки i спаду та iн.

Оскiльки змiна регiстрiв використовуiться в спiвi як засiб художньоi виразностi, то аналiз змiн акустичних характеристик, що вiдбуваються при цьому, може виявитися корисним у практицi роботи звукорежисера при обробцi голосу.

Для класифiкацii i назв регiстрiв у рiзних вокальних школах використовуються зовсiм рiзнi поняття, в iталiйськiй школi, наприклад, видiляiться три регiстри: грудний (chest), середнiй (middle), головний (head) у жiночому голосi, i грудний (modal, normal), головний i фальцет (falsetto) у чоловiчому голосi. Звичайно прийнято вважати, що механiзми голосоутворення сильно розрiзняються в нижнiх ("важких") i верхнiх ("легких") регiстрах; середнi регiстри сполучать якостi iх обох.

Баси i контральто спiвають майже винятково у важких регiстрах, використовуючи легкi регiстри iнодi на вищих нотах (наприклад, для комiчного ефекту).

Колоратурнi сопрано спiвають у легких регiстрах, iнодi використовуючи "важкий" механiзм на нижчих нотах - але нiколи не спiвають тiльки в грудному регiстрi. РЖнодi додатково видiляються в самому верхньому дiапазонi жiночого голосу "свистячi" регiстри, або дуже низькi регiстри в чоловiчому голосi (так званий "strohbass").

Окремi регiстри перекриваються по частотi, i деякi спiваки можуть спiвати тi самi ноти в рiзних регiстрах. Наприклад, у жiночих голосах областi перекриття: грудний-середнiй (chest-middle) 400 Гц, нота "соль" першоi октави, середнiй-головний (middle-head) 660 Гц, нота "мi" другоi октави. У чоловiчих голосах зона перекриття 200..350 Гц.

Головна задача вокальноi педагогiки - зробити перехiд вiд одного регiстра до iншого плавним, зменшити варiацii тембру так, щоб цей перехiд був майже непомiтний при сприйняттi.

1. Регiстри чоловiчого голосу

Пiд регiстром спiвочого голосу розумiiться ряд однорiдно звучних звукiв, виконаних iдиним фiзiологiчним механiзмом. У наслiдку рiзноi анатомiчноi будiвлi чоловiчоi i жiночоi гортанi, реiстрова будiвля чоловiчого i жiночого голосiв теж рiзна. Чоловiчий голос маi 2 основних регiстри (грудний i фальцетний) i один перехiд. Жiночi голоси мають 3 регiстри (грудний, центр i головний) i 2 переходи. РД педагоги, що розрiзняють бiльше регiстрiв. Однак i, i такi якi взагалi заперечують iхню наявнiсть. Щоб пояснити цi явища, треба проаналiзувати фiзiологiю регiстрiв.

Якщо спiваi нагору по дiапазону ненавчений спiвак, то, пiдходячи до перехiдних нот, вiн вiдчуваi напругу i неможливiсть далi спiвати. А голос нижче перехiдних нот звучить могутньо. Це красивий, повний тембру голос, i по вiдчуттю спiвака "вiдлунюi" у нього в грудях. Вiд цього "грудного вiдлунювання" i утворилася назва регiстра - грудний регiстр.

Грудний регiстр характеризуiться повним змиканням голосовоi щiлини, участю в коливальному русi всiii маси зв'язувань, можливiстю розвитку найбiльшоi амплiтуди коливання i передачi коливань не тiльки в надставну трубку, але й у бронхiальне дерево.

Якщо прикласти руку до грудей при спiвi, то вiдчуваiться тремтiння грудноi клiтки. Перехiднi ноти, суб'iктивно незручнi, звичайно можуть бути взятi й у грудному, i у фальцетному регiстрах.

Вище перехiдних нот починаiться фальцетний регiстр. Саме слово "фальцет" означаi "помилковий голос". Росiйський синонiм його - фiстула.

Фальцет, Фiстула, iтал.Falsetto, вiд лат.Falso - пiдроблений - звук найвищого (головного) регiстра спiвочого голосу. При спiвi фальцетом вiбрують тiльки краi голосових зв'язувань, мiж якими утворюiться щiлина. В оперному i концертному спiвi фальцет служить для особливого фарбування звуку.

Фальцет у чоловiкiв розширюi дiапазон приблизно на половину октави нагору i здатний опускатися вниз до середини грудного регiстра. При фальцетi замикання голосовоi щiлини неповне (вiдкрита у видi овалу), зв'язування вiбрують тiльки вiльними середнiми краями, резонують в основному порожнинi надставноi трубки. Фальцет слабкiше, бiднiше тембром, чим грудний регiстр. У сольному спiвi фальцет уживаiться зрiдка, як своiрiдна фарба. Деякi тенори, виконуючи гранично високi ноти, користуються "озвученим" фальцетом, що наближаiться до мiксту.

Оскiльки при фальцетному голосоутвореннi "вiдлунюi" голова, такий регiстр називають "головним ". Як показали науковi дослiдження, грудне i фальцетне звучання голосу залежить вiд характира роботи голосових складок. Щiльне змикання складок i iхнi повне включення в роботу створюi тембр, багатий обертонами. Так само треба сказати, що в спiвочiй практицi часто пiд словом "мiкст" розумiiться недостатньо якiсний звук, не повноцiнний спiвочий голос.

Voix mixte sombree - змiшане прикрите звучання голосу - вiдкрило новi можливостi для чоловiчих голосiв. РЖ до наших днiв це один iз прийомiв вирiвнювання всього дiапазону i придбання повноцiнних верхнiх звукiв. Мiкст - це не полегшене формування верхнього регiстра, а принцип побудови всього дiапазону При верхнiй мiкстовiй побудовi голос не маi перехiдних звукiв i природно розвиваiться в змiстi дiапазону.

Змiшаний регiстр характеризуiться сполученням елементiв грудного i фальцетного (головного) голосоутворення. Протягом усього дiапазону спiваки фактично користуються змiшаною формою голосоутворення.

Сучасний оперно-концертний стиль виконання жадаi вiд спiвака володiння повним двохоктавим дiапазоном рiвного звучання. Неоднорiднiсть у звучаннi, наприклад, занадто вiдкритий верх або, навпаки, занадто темний, перекритий, вважаiться серйозним недолiком. Рiвнiсть голосу i предметом постiйноi турботи педагога й учня.

2. Регiстри жiночого голосу

Жiночий голос у реiстровому вiдношеннi органiзований iнакше, нiж чоловiчий. Це пов'язано насамперед з анатомо-фiзiологiчними властивостями жiночоi гортанi. Грудний регiстр, що у чоловiкiв займаi майже пiвтори октави, у жiночих голосiв маiться тiльки на найнижчих звуках дiапазону, охоплюючи в низьких голосiв приблизно квiнту, а у високих - терцiю. Вище грудного регiстра, пiсля перехiдних нот йде центральна дiлянка дiапазону, що поширюiться на октаву нагору, а iнодi i бiльш. Вище в жiночих голосiв розташовуiться головний регiстр до граничних верхнiх нот. У високих сопрано граничнi верхнi звуки приймають флажелотний характер. Таким чином, у жiночому голосi розрiзняють три регiстри i два переходи.

Верхнiй регiстр жiночого голосу - це, фактично, теж змiшаний регiстр iз перевагою головного звучання. Тому вiн багатий тембром, динамичнiший, чим фальцет чоловiкiв. Фальцет зустрiчаiться в колораторних сопрано на крайнiх верхнiх звуках (мi, фа третьоi октави), що називають "флейтовими" звуками, а iнодi "фiстулою".

Регiстри жiночого голосу мають ту ж природу, що i чоловiчого голосу, тобто залежать вiд змiни типу роботи голосових складок. У грудному регiстрi вони працюють по грудному типу коливань, аналогiчному в чоловiкiв. У центрi - у головнiй дiлянцi дiапазону жiночого голосу - по змiшаному типi. На флажелотних граничних звуках у високих голосiв - близько до фальцетного типу. Фальцет, яскраво виражений у чоловiкiв, у бiльшостi жiнок вiдсутнiй, пов'язано це з формою гортанi й iншим розташуванням волокон у вокальних м'язах. Тiльки деякi, звичайно сильнi i низькi голоси можуть його вiдтворити в чистому видi.

Таким чином, проблема рiвностi звучання на всьому дiапазонi для жiночих голосiв сильно полегшена. При правильному формуваннi голосу на центрi, задача педагога полягаi в поширеннi цього звучання до краiв дiапазону.

Основнi принципи роботи над рiвнiстю дiапазону в жiнок тi ж, що й у чоловiкiв: удосконалювання змiшаного голосоутворення на центрi, вiрна динамiка звуку, плавна подача подиху. Основним правилом у вихованнi рiвнозвучного по всьому дiапазонi голосу i культивування вiльного, природного змiшаного звучання центра. Для цього треба звернути увагу на: м'якiсть атаки, гарну пiдтримку спокiйним подихом, одночасне, вiдлунювання грудного i головного резонаторiв, повна вимова голосних.

У жiночих голосiв найбiльш помiтний "перелом" голосу при переходi вiд грудного резонатора до медiума. Перехiд вiд середнього регiстра до верхнього менш помiтний, тому що тут вiдбуваiться не змiна механiзму голосоутворення, а лише посилення i перебудова головного резонування.

Регiстри чоловiчих i жiночих голосiв у натуральному видi застосовувалися в художньому спiвi до XРЖ столiття, iх можна почути й у нашi днi в спiвi деяких народних i ненавчених спiвакiв. Бiльшiсть педагогiв домагаiться рiвного звукоутворення без змiни тембру, завдяки чому весь дiапазон добре обробленого голосу являi собою як би iдиний регiстр.

3. Голоси, що сформувалися

Якщо говорити про голоси, що уже сформувалися, то розрiзняють наступнi типи голосiв: бас, баритон, тенор, контральто, меццо - сопрано i сопрано. Кожен тип по своiй сутностi пiдроздiляють на рiзнi вiддiлення.

Границi регiстрiв визначаються так званими перехiдними звуками, постiйними для кожного типу голосу:

сопрано - мi (фа) першоi октави (при переходi до змiшаного регiстра) i фа-дiез (фа) другоi октави (при переходi до головного регiстра);

контральто i сопрано - фа-дiез (фа) першоi октави (при переходi до змiшаного регiстра) i ре-дiез (ре) другоi октави (при переходi до головного регiстра );

тенор - фа-дiез (фа) першоi октави;

баритон - ре-дiез (ре) першоi октави;

бас - до-дiез (до) першоi октави.

Бас, iтал.Basso; фр.Basse - чоловiчий голос найнижчого регiстра. Маi найбiльшу по розмiрах гортань. Голосовi зв'язування товще, грубiше, нiж у бiльш високих голосiв. Баси по тембру легко визначаються навiть у розмовнiй мовi. Високий бас (basso cantante) - м'який, по тембру мало вiдрiзняiться вiд низького баритона, низький бас (basso profundo) - маi менш рухливий i спiвучий голос.

Баритон, iтал.Baritono; нiм.Bariton, вiд грец.Barytonos - важкий - чоловiчий голос середнього регiстра, мiж тенором i басом. Розрiзняють лiричнi i драматичнi баритони. Голосовi зв'язування ширше i довше, нiж у тенорiв. Баритон вiдрiзняiться вiд баса бiльшою м'якiстю i вiльними верхнiми нотами, вiд тенора - бiльшою густотою звуку на низах.

Драматичний баритон - оксамитовий, об'iмний, сильний по всьому дiапазонi чоловiчий голос, у нижньому регiстрi наближаiться до басу.

Тенор - маi короткi i тонкi голосовi зв'язування. У лiричного тенора вони також вузькi, а в драматичного - ширше. Тенор по характеру звуку буваi: драматичний, лiричний, легкий.

Контральто, iтал.Contralto - найнижчий за регiстром, оксамитовий жiночий голос. Гортань у порiвняннi з iншими жiночими голосами найбiльша. РДмнiсть легень дуже велика.

МеццотАУсопрано, iтал.Mezzo-soprano - жiночий голос середньоi висоти, мiж сопрано i контральто. Для сопрано характернi: повнота звучання в середньому регiстрi; наявнiсть нижнього грудного регiстра. Розрiзняють: - високе сопрано за характером звучання, що наближаiться до драматичного сопрано; i - низьке сопрано, що наближаiться до контральто. По характеру центральних тонiв маi велику подiбнiсть з контральто. Верхнi тони як у драматичного сопрано, але бiльш соковитi.

Сопрано, iтал.Soprano - найвищий за регiстром (прозорий i срiблистий) голос. Звичайно сопрано володiють жiнки i дiти. Розрiзняють три основних рiзновиди жiночого сопрано: колоратурне, лiричне i драматичне. У сопрано, гортань невелика, короткi голосовi зв'язування тонкi i вузькi. Сопрано використовуiться головним чином головним звучанням. Грудна клiтка вiдносно вузька.

Колоратурне сопрано - найвищий i рухливий жiночий голос; тендiтний, витончений зi срiбним верхнiм регiстром; здатний виконувати рулади, широкi стрибки, мелiзми i бравурнi пасажi.

4. Поняття тАЮПрикритий звуктАЭ та тАЮТесiтуратАЭ

Виконання перехiдних звукiв (до верхнього регiстра) вимагаi вiд них деякого затемнення-прикриття. Прикриття звуку утвориться за рахунок розширення нижньоi частини глотки i вiдповiдне формування порожнини рота. В основу прикриття береться темний, округлий тембр звуку. Прикриття здiйснюiться через округлення голосних (А через О, О через О) при збереженнi глибокого спiвочого подиху, правильного "настроювання" спiвочих резонаторiв. Загальновiдомi вказiвки М. Глинки "тягти звук на лiтеру А (iталiйське)" i висловлення iнших педагогiв про особливе формування голосних звукiв у спiвi.

Прикритий звук використовуiться в академiчному спiвi i характеризуiться м'якiстю та глибиною. Цiкаво вiдзначити, що до XVРЖРЖ столiття в РЖталii i Францii прикриттям звуку не користувалися. Спiваки обмежувалися першим регiстром i спiвали вiдкритим звуком до частоти переходу. А потiм використовували фальцет, тобто другий регiстр, як тiльки зустрiчалися з труднощями, викликаними недостатньою збудливiстю зв'язувань для даноi частотноi областi. Художнi недолiки такого спiву були величезнi, тому що при фальцетi звуки на верхнiх нотах позбавляються потужностi i драматизму. Поява драматичних добуткiв на початку XРЖ столiття привело до того, що деякi тенори почали використовувати механiзм прикриття звуку, що розширило спiвочi можливостi, - без шкоди для гортанi спiваки стали використовувати сильнi верхи i сомбрiрований тембр.

З особливостями звучання голосiв у рiзних регiстрах зв'язане поняття тесiтури. Тесiтура, iтал.Tessitura. - висотне положення звукiв мелодii стосовно дiапазону спiвочого голосу або музичного iнструменту. Вид тесiтури визначаi висота першоi частини дiапазону, що використовуiться в мелодii. Тесiтура може бути середня, висока i низька, зручна або незручна.

5. Механiзм утворення регiстрiв

Механiзм утворення регiстрiв лежить у змiнi властивостей голосового джерела - гортанi i голосових зв'язок. На коливання зв'язок впливають аеродинамiчнi фактори (величина пiдглоточного тиску), м'язовi (мiоеластичнi) фактори, що залежать вiд натягу основних видiв м'язiв (вокальних, щитовидно-перстеневидних, щитовидно-черпаловидних та iн.), а також пружнi-механiчнi властивостi всiх трьох шарiв самих голосових зв'язок.

У найпростiшому наближеннi частоти коливань голосових зв'язок визначаються так само, як для звичайноi струни. Для збiльшення частоти фонацii необхiдно збiльшувати натяг, однак при цьому мiняiться довжина голосових зв'язок i зменшуiться iхня поверхнева щiльнiсть. У цiлому, при збiльшеннi натягу частота коливань голосових зв'язок зростаi.

Таким чином, частота фонацii залежить вiд натягу i маси, тому при спiвi на низьких частотах зв'язки розслабленi, товст i короткi, а на високих - тонкi, довгi i напруженi. Пiдвищення основноi частоти майже лiнiйно зв'язано з подовженням зв'язок.

Можна видiлити два види натягу в голосових зв'язках - внутрiшнi i зовнiшнi, при змiнi яких вiдбуваiться змiна маси, пружностi i загальноi форми зв'язок, тобто iхньоi довжини, товщини, ширини i т.д.

Внутрiшнiй натяг визначаiться стиском вокальних м'язiв, що знаходяться безпосередньо усерединi голосових зв'язок - при цьому зв'язки стають коротше i жорсткiше, i за рахунок цього мiняiться фундаментальна частота iхнiх коливань.

Зовнiшнiй натяг вiдбуваiться за рахунок мiжперстеневидно-щитовидних м'язiв, що при обертаннi щитовидного хряща вiдносно перстеневидного забезпечують як натяг, так i подовження голосових зв'язок. Взаiмодiя цих двох видiв м'язiв, а також черпаловидних м'язiв забезпечуi як змiну фундаментальноi частоти, так i змiну тембру звучання, тобто перехiд до рiзних регiстрiв.

У "важких" i "легких" регiстрах механiзм взаiмодii м'язiв гортанi i вiдповiдно форми коливань голосових зв'язок iстотно розрiзняються.

У грудному регiстрi вокальнi м'язи активнi, вони роблять зв'язки товстими i короткими, натяг зв'язок при цьому порiвняно невеликий:

- зв'язки коливаються цiлком усiiю масою i щiльно прилягають один до одного, закриття i вiдкриття вокальних зв'язок починаiться в нижньоi поверхнi, доки сила тиску не розiмкне iх по всiй товщинi, при цьому виникаi уздовж товщини хвиля зсуву;

- тривалiсть iхнього змикання перевершуi час розмикання;

- перiодичнi рiзкi поштовхи повiтря дають повний звук, багатий обертонами, амплiтуда яких слабко зникаi з частотою, додаючи голосу багатий вiдтiнок;

- енергiя, пiдводима вiд легень, досить ефективно перетвориться в звукову енергiю, тобто КПД перетворення енергii досить високе;

У зв'язках виникають рiзнi форми (моди) коливань у трьох рiзних площинах: напiвхвильовий резонанс у горизонтальнiй площинi, напiвхвильовий у вертикальнiй площинi, i четвертьхвильовий вздовж товщини зв'язок.

При такому звуцi на переднiй груднiй клiтцi вiдбуваються сильнi вiбрацii, тому його називають "грудним". Таким чином, у важких регiстрах превалюють м'язовi фактори усерединi голосових зв'язок, при цьому споживаний обсяг повiтря повинний бути досить великим.

Дослiдження показали, що доки вокальнi м'язи активнi, голос тримаiться в модальному грудному регiстрi. Коли починаi слабшати напруга вокальних м'язiв, голос починаi переходити в легкi регiстри.

Легкий регiстр (фальцет, головний) характеризуiться тим, що в ньому голосовi зв'язки коливаються iнакше: внутрiшнi вокальнi м'язи розслабленi, натяг визначаiться в основному зовнiшнiми м'язами, зв'язування стають довше приблизно на 30%, i тонше, менше маса на одиницю довжини.

Подовжня напруга в зв'язках порiвняно висока, причому у всiх трьох шарах, амплiтуда iхнiх вiбрацiй досить мала, у коливаннях бере участь тiльки зовнiшня крайка зв'язок, голосова щiлина тiльки звужуiться-розширюiться, вiдбуваiться ослаблення-посилення струменя повiтря, а не повне ii переривання, як при грудному регiстрi.

Закриття голосовоi щiлини коротке i неповне через великий натяг зв'язок, бiльше 70% циклу зв'язок залишаються вiдкритими. Це приводить до змiни модуляцii повiтряного потоку, i бiльш "дихальному" звучанню голосу. Фальцетний регiстр не багатий обертонами, коливань грудноi клiтки майже немаi.

Спектр звукiв у високому регiстрi. Конверсiя легеневоi енергii в звукову енергiю менш ефективна, i звуки не такi голоснi. Форми коливань зв'язок у цьому регiстрi: у горизонтальнiй площинi напiвхвильовий резонанс, резонанс по товщинi вiдсутнiй, у вертикальнiй площинi 3/4-хвильовий резонанс (другий).

При подальшому пiдвищеннi висоти звуку голосова щiлина коротшаi i посуваiться до передньоi половини голосових зв'язок, ближче до черпаловидних хрящiв, при цьому задня половина зв'язок залишаiться щiльно стиснутою й у коливаннях не бере участь - зв'язки мають вигляд Y. Такi частковi коливання зв'язок можливi завдяки особливiй будiвлi голосового мускулу.

У цьому дiапазонi частот починають превалювати аеродинамiчнi фактори, мускули вже не можуть скорочуватися при подальшому пiдвищеннi висоти тону. Повiтря, проходячи мимо сильно напружених зв'язок, створюi турбулентний шум, тому iнодi цю частину дiапазону називають свистячим регiстром. Утворення звукiв у цьому випадку вiдбуваiться аналогiчно тому, як це маi мiсце в лабiальних духових iнструментах (флейтi) за рахунок крайових тонiв. Спiваки рiдко користуються тiльки грудним або тiльки фальцетним регiстром, i уникають швидких переходiв вiд одного до iншого.

Одним iз засобiв непомiтного переходу вiд грудного регiстра до фальцетного служить механiзм змiшаного голосу (середнiй регiстр), коли характерна для грудного регiстра напруга вокальних м'язiв починаi слабшати, i замiняiться поступово збiльшуючись напругою зовнiшнiх розтягувачiв. Ширина цього регiстра рiзна для рiзних типiв голосiв. При спiвi рiзка змiна тембрiв сприймаiться як змiна регiстра. Таким чином, змiна регiстрiв - складний процес, зв'язаний у першу чергу зi змiною властивостей голосового джерела: формою коливань голосових зв'язок, змiною взаiмодii рiзних м'язових структур гортанi, формою модуляцii повiтряного потоку й iн.), що вимагаi вiдпрацьовування при постановцi голосу.

Однак, з огляду на специфiку змiн акустичних характеристик, що вiдбуваються при змiнi регiстрiв, звукорежисер у процесi обробки вокалу може виправити небажанi змiни звукового сигналу, що приводять до змiни тембру.

Висновок

Отже, по класичному визначенню М. Гарсiя, пiд регiстром маiться на увазi ряд послiдовних i однорiдних звукiв, вироблених дiiю того самого механiзму.

Спiвацькi регiстри:

1. Нижнiй регiстр: мала, велика i т.д. октави. (Чоловiки мають два регiстри: грудний i фальцет).

2. Середнiй регiстр: РЖ октава (сi-ре 2). (Потенцiйна дiлянка з'iднання грудного i головного голосiв).

3. Верхнiй регiстр: РЖРЖ октава, жiнки можуть спiвати вище. (Жiнки мають грудний, середнiй (медiум - mixt) i головний).

4. Суперголовний регiстр - дiлянка, що розташовуiться на четвертiй перехiднiй дiлянцi жiночого дiапазону, при цьому вiдчуваiться вiдхiд за межi звичайного головного голосу, а також додаткове почуття волi. У дiвчаток це спостерiгаiться вiд сi 2 i вище.

РЖснуi два однорiдних способи звукоутворення: грудний i фальцетний (фiстула):

грудний - повне замикання голосовоi щiлини, зв'язки вiбрують усiiю своiю масою, гортань займаi вiдносно низьке положення. З акустичноi сторони спостерiгаiться велике багатство звуку обертонами, iхня сила;

фальцет - замикання голосовоi щiлини неповне, вiбрують лише краi зв'язок. З акустичноi сторони звук набагато бiднiше обертонами, чим грудний.

Чистий фальцет як регiстр професiйного оперного спiву в розрахунок не приймаiться.

Грудний регiстр пiдроздiляiться на три пiдрегiстра: грудний, медiум (мiкст), головний.

У чоловiкiв iх два: грудний, головний.

У жiнок - три: грудний, мiкст, головний.

Мiкст - це плавний перехiд вiд грудного звучання до головного i фальцетного (змикання зв'язок займаi серединне положення).

При мiкстi працюють i грудний, i головний резонатори. У цiй роботi (над мiкстом) дуже важливi слуховой контроль i пошук зручностi у вiдчуттях.

Спiвак повинний уникнути переломних нот, вирiвнюючи голос за допомогою добре контрольованого подиху й ледве помiтноi змiни голосного звуку в змiстi бiльш темного його фарбування, названого "прикриттям" голосного, тому i термiни "вiдкритi " i "прикритi " звуки.

Прикритий звук - це звук бiльш округлений по тембрi з максимальним використанням верхнiх i нижнiх резонаторiв i одночасним збереженням почуття опори.

Прикритi звуки легше вiдтворюються, якщо глотка в мiру розширюiться, а гортань опускаiться нижче ii нормального положення, тобто збереженням при спiвi вокального позiху. Згладжування, вирiвнювання звукiв робиться завчасно з бiльш високих або низьких нот.

Зловживання вiдкритим (бiлим) тембром, що i наслiдком неправильного формування звукiв у початковому перiодi навчання, - i одна з головних причин передчасноi загибелi багатьох голосiв. Особливо шкiдливий спiв вiдкритим тембром для чоловiчих високих голосiв.

Спiвачки, що зловживають вiдкритим звуком, незабаром виявляють схильнiсть до детонування, тремолiруванню звуку i швидкому зношуванню голосу.

Список використаноi лiтератури

1. Багабуров В. "Очерки по истории вокальной методологии". Из-во "Музгиз", М. 1967.

2. Витт Ф. "Практические советы обучающемуся пению". Из-во "Музыка", Л. 1963.

3. Дж. Лаури Вольпи "Вокальные параллели". Из-во "Музыка", Л. 1972.

4. Дмитриев Л. "Основы вокальной методики". Из-во "Музыка", М. 1968.

5. Заседателев. Ф.Ф. "Научные основы постановки голоса". Муз. гос. из-во М. 1929.

6. Ж. Дюпре "Искусство пения". Из-во "Музгиз", М. 1955.

7. Егоров А.М. "Гигиена голоса и его физиологические основы". Из-во "Медгиз", Л. 1970.

8. И. Левидов "Певческий голос". Л. 1941.

9. И. Кочнева, А. Яковлева "Вокальный словарь". Л. 1986.

10. Кантарович В.С. "Гигиена голоса". М. 1955.

11. Малышева Н.М. "О пении". Из-во "Сов. Композитор", М. 1988.

12. Менабени А.Г. "Методика обучения сольному пению". М. 1987.

13. Морозов В.П. "Вокальный слух и голос". Из-во "Музыка", М. 1965.

14. Назаренко И.К. "Искусство пения". (Хрестоматия). Из-во "Музыка", М. 1968.

15. О. Чишко "Певческий голос и его свойства". М. 1966.

16. Переверзева М.И. "Творческая и педагогическая деятельность Е.Ф. Петренко". Из-во "Музыка", М. 1970.

17. Р. Юссон "Певческий голос". Из-во "Музыка", М. 1974.

18. Юдин С.П. "Формирование голоса певца". Из-во "Музгиз", М. 1962.

Вместе с этим смотрят:

"Quo vadis": проекцiя на сучаснiсть

"Звезды" немого кино и русская мода 1910-х годов

"Культура": типология определений

"Русские сезоны" в Париже

"Серебрянный век" русской культуры