Архiтектура Стародавнього РДгипту

Близько 3000 року до н.е. була створена держава РДгипет, що включала пiвнiчний i пiвденний райони долини рiки Нiл. Спочатку iснувало Раннi царство, приблизно в 2800-2400 роках до н.е. його перейменували в Древнi царство, потiм, наприкiнцi III тисячорiччя до н.е., тАФ Середнi царство й у XVI-XI столiттях до н. э. тАФ Нове царство.

З рiзних архiтектурних споруд цього перiоду найбiльший iнтерес представляють пiрамiди, зведенi в роки Древнього царства, а також храмовi комплекси, побудованi в епоху Нового царства.

Для монументальних споруджень використовували рiзнi гiрськi породи. Досить часто застосовувався асуанський гранiт i турский вапняк, що добувався бiля Мемфiса, а також пiщаник, базальт, порфiр, дiорит i iн. Зi скель висiкали квадри тАФ кам'янi брили необхiдного розмiру, i доставляли iх до мiсця будiвництва. Кладка могла бути сухою, тобто без розчину, чи з розчином тАФ з вапна, глини i пiску.

Для створення великих житлових будiвель, гробниць i пiрамiд Середнього царства широко використовувався цегла-сирець розмiром 14 ' 38' 11 див. Для його виготовлення гальку i рубану солому перемiшували, помiщали в спецiальнi дерев'янi форми i сушили на сонцi.

Житловi будинки простолюдинiв зводили з щiльних очеретяних i очеретяних циновок, двернi прорiзи закривали бiльш тонкими циновками з соломи чи трави. У бiльш пiзнiй перiод для будiвництва жител стали використовувати глину.

Деревини було мало тАФ ii привозили з iнших краiн i використовували в конструкцiях перекриттiв, для обробки апартаментiв фараона i придворноi знатi, а також для виготовлення меблiв.

При будiвництвi рiзних господарських будiвель i складiв робили склепiнчастi перекриття. Часто споруджували помилковi зводи тАФ безрозпiрнi конструкцii, при яких кожен наступний ряд каменю нависав над попереднiм.

Таким же способом будували i купольнi конструкцii.

Гробницi

Зi словом ВлРДгипетВ» вiдразу ж пригадуються однi iз самих грандiозних споруд за всю iсторiю людства тАФ пiрамiди. Однак це не iдинi архiтектурнi будiвлi-усипальницi Древнього РДгипту. Спочатку для фараонiв i придворноi знатi зводилися гробницi, що носили назву мастаби, що в перекладi з арабськоi означаi ВллавиВ». Вони споруджувалися в епоху Раннього i Древнього царства i були попередниками пiрамiд. Особливо багато мастаб у Саккарi i Гiзi тАФ тут вони розташовуються бiля пiрамiд рядами, кварталами й утворювалт цiлi мiстечка.

Мастаби клали з кам'яних плит або цегли. Вони не мали внутрiшнiх порожнеч, похоронна камера знаходилася в землi, безпосередньо пiд спорудою. Потрапити усередину гробницi можна було через стрiмкий коридор. Пiсля закiнчення похоронноi церемонii коридор засипався пiском i каменями, а вхiд замуровувався.

Першi мастаби за формою нагадували зрiзанi пiрамiди з похилими стiнами i мали висоту не бiльш 4 м. Зовнiшнi стiни гробниць, призначених для фараонiв, прикрашалися зображеннями, або скульптурами бичачих голiв, до яких прикрiплювалися дiйснi роги (мал. 2). У стiнах малися численнi нiшi. Похороннi камери облицьовували кам'яними плитами, iнодi деревом. Однiii з таких гробниць, побудованих в епоху Раннього царства, i мастаба царицi Хер-Нейт, що знаходиться в Саккарi. РЗi стiни прикрашенi зображеннями левiв, яких iгиптяни вважали хоронителями усипальниць.

Пiзнiше стали будувати гробницi, що складалися з декiлькох мастаб, поставлених одина на одну. Кожна наступна мастаба мала менший розмiр основи, у результатi закiнчена гробниця за формою нагадувала схiдчасту пiрамiду. Такi споруди уже включали внутрiшнi камери, iнодi до 30 i бiльше. В однiй з камер за назвою сердаб помiщали статую, що зображувала покiйного в розквiтi рокiв.

Бi гробниць, що вiдносяться до бiльш пiзнього перiоду, встановлювали стелу, що нагадувала вхiд (т.зв. помилковi дверi), на якiй писали iм'я i звання померлого.

Слiд зазначити, що не у всiх мастабах були похованi мумii. РЖнодi iгиптяни будували кiлька однакових гробниць i на усiх писали iм'я того самого фараона чи придворного. Однак правдивим похованням була тiльки одна, iншi ж несправжнiми (кенотафи).

Одним зi зразкiв епохи Древнього царства i мастаба Хесира фараона Джосера в Саккарi. РЗi стiни прикрашають нiшi i барельiфи тонкоi роботи з зображеннями Хесира.

Небагато пiзнiше була побудована мастаба сановника, що вiдрiзняiться вiд iнших спрощеним плануванням: з ii пiвнiчноi сторони розташований вхiд, вiд нього йде галерея з колонами, що закiнчуiться невеликим двором, обнесеним стiнами i колонами. У центрi дворика починаiться вхiд у шахту, через котру можна було потрапити в будинок мастаби, що майже не маi внутрiшнiх примiщень. Стiни прикрашають барельiфи, що зображують сановника за державними справами, на полюваннi i т.д.

Сама оригiнальна i складна за плануванням i гробниця Мерерука, фараона Тiтки. Вхiд, усупереч багатовiковим правилам, розташований не на пiвночi, а на пiвднi, помилковi дверi знаходяться не пiд вiдкритим небом, а у великому залi iз шiстьма колонами. У мастабi маiться 31 внутрiшня камера. Замiсть барельiфiв бiля помилкових дверей установлене скульптурне зображення Мерерука. Стiни похоронноi камери вперше прикрашенi розписом.

Однiiю з найвiдомiших гробниць i схiдчаста пiрамiда Джосера, що знаходиться в Саккарi i побудована близько 2780 року до н.е. (мал. 3). Архiтектором i будiвельником цього спорудження, що сьогоднi вважаi першiстю пiрамiдою, був РЖмхотеп, великий учений того часу: архiтектор, астроном, лiкар.

Споруда, що складаiться iз шести мастаб, маi основу 118 х 140 м, висоту 60 м. Для ii будiвництва використовувалися кам'янi блоки рiзного розмiру, для облицювання тАФ вiдшлiфованi плити бiлого вапняку. Пiд пiрамiдою на глибинi 28 м розташовувалася похоронна камера, стiни якоi були покритiрiвними плитами рожевого гранiту. До неi вела головна галерея, що поступово подiляiться на кiлька коридорiв з численними вiдгалуженнями i бiчними ходами. Стiни деяких коридорiв прикрашали барельiфи iз зображенням фараона. У схiдноi стiни гробницi пiд землею на глибинi 33 м малося 11 похоронних камер меншого розмiру.

Пiрамiда розташовувалася на площадцi розмiром 545 х 278 м, обнесеною кам'яною стiною з бiлого вапняку. У стiнi було виконано чотирнадцять ворiт, причому при поглядi на них зсередини комплексу здавалося, що усi вони вiдкритi, однак правдивими були тiльки однi. Комплекс включал зал-вестибуль з колонами, заупокiйний храм, нижнiй храм, пiвнiчний будинок, пiвденний будинок i пiвденну гробницю, iнший простiр займав великий двiр.

Як уже було вiдзначено вище, ця гробниця вважаiться перехiдним спорудженням вiд мастаб до пiрамiд. Саме пiрамiди i самими грандiозними i вражаючими уяву будiвлями Древнього РДгипту й одним iз семи чудес свiту. З'явилося навiть прислiв'я: ВлУсе на свiтi боiться часу, але час боiться пiрамiдВ». Для iхнього створення була потрiбний праця великоi кiлькостi людей. Викликаi замилування не тiльки iхня величина, але i точнiсть проектування: адже архiтектори повиннi були, незважаючи на значнi розмiри сторiн (100 i навiть 200 м), точно розрахувати основу, а також кут нахилу ребра кутових каменiв так, щоб вони зiйшлися в однiй крапцi на висотi 100 м i бiльш. Крiм того, усi пiрамiди були ретельно зорiiнтованi по сторонах свiту.

Кожен фараон пiсля приходу до влади починав споруджувати свою гробницю. На будiвництвi працювали тисячi iгиптян i рабiв з iнших краiн. На возведення пiрамiди йшло вiд десяти до п'ятнадцяти рокiв. Народи, що жили пiзнiше, у тому числi римляни i греки, дивувалися жорстокостi царiв i безглуздостi цих грандiозних споруд. Але древнi iгиптяни думали, що пiрамiди повиннi були пiдкреслити велич правителя i краiни. Висота конструкцii як би говорила про божественне походження фараона, а широка, стiйка основа тАФ про незмiннiсть, вiчнiсть його панування. Для жителiв Древнього Египта пiрамiди, видимо, уособлювали вiчнiсть i вiдновлення життя. Фараони дуже уважно стежили за зведенням пiрамiд i навiть робили iм культовi почестi, про що свiдчать древнi тексти, що збереглися до наших днiв. Масив пiрамiд Древнього Царства створювали з кам'яних брил, зовнiшню сторону стiни обкладали добре пiдiгнаними плитами без розчину. Думають, що будiвництво починали зi зведення зовнiшньоi сторони, а потiм виконували внутрiшню. Уступи зовнiшньоi сторони стiни використовувалися як площадки для складування будiвельного матерiалу. На закiнчення зовнiшня сторона стiни облицьовувалася вiдшлiфованими плитами бiлого вапняку, а вершина покривалася мiдними пластинами. В епоху Середнього Царства внутрiшню сторону стiни викладали з цеглин на розчинi.

У внутрiшньому просторi пiрамiди створювалися чотирикутнi похороннi камери, що з'iднувалися мiж собою похилими коридорами, а також вентиляцiйнi канали. Входи в коридори ретельно замуровувалися i замасковувалися. Над стiнами похоронних камер улаштовувалися так названi розвантажувальнi камери, завдяки яким рiвномiрно розподiлялося навантаження на перекриття.

Пiрамiди Древнього Царства, найвищi з усiх побудованих у РДгиптi, розташовуються недалеко вiд Каiра, на лiвому захiдному березi Нiлу бiля поселення Гiза. Ансамбль складаiться з трьох пiрамiд: Хеопса, Хефрена i Мiкерина. Найвiдомiшою i високою з них i пiрамiда Хеопса (Хуфу) (мал. 4), зведена в XXVI I столiттi до н.е. РЗi висота складаi 147 м, довжина сторони основи тАФ 230 м. Висота дорiвнюi радiусу уявноi окружностi, у яку уписана основа. Сторони цiii пiрамiди зорiiнтованi по сторонах свiту з разючою точнiстю: погрiшнiсть складаi усього кiлька мiнут. Головним архiтектором споруди був близький родич фараона, вельможа Хемиуну(Хемон).

Пiрамiду зводили протягом 20 рокiв сто тисяч рабiв. Внутрiшнi облицювання виконане з жовтих вапнякових брил, зовнiшня тАФ з бiлого мокатамского вапняку, основа викладена гранiтом. Сьогоднi зовнiшня поверхня граней iз гладкоi перетворилася в схiдчасту (висота сходинок коливаiться вiд 1,5 до 2 м, бiля вершини тАФ близько 55 см).

Вхiд у пiрамiду, що знаходиться з пiвнiчноi сторони, був замурований. Вiд нього йде похилий коридор (кут нахилу вiдповiдаi куту, пiд яким iгиптяни спостерiгали на небi Полярну зiрку). Поступово похилий коридор переходить у висхiдний, що закiнчуiться в центральнiй частинi невеликою камерою, що служить вестибулем. Далi починаiться Велика галерея довжиною 47 м, висотою 8,5 м. РЗi стiни облицьованi плитами з вапняку, перекриття являi собою хибний звiд з таких же плит, що нависають один над iншим. Велика галерея закiнчуiться похоронною камерою розмiром 5,2 х 5,8 м, висотою 10 м, оброблена рожевим гранiтом. У нiй мiстився саркофаг, у якому знаходилася мумiя.

Над похоронною камерою розташовуються п'ять розвантажувальних камер, завдяки яким, як уже говорилося вище, зменшуiться тиск кам'яноi маси на стелю похоронноi камери. Верхня камера маi двосхилий дах, виконаний iз гранiтних блокiв. Вiддавши наказ про початок будiвництва пiрамiди, фараон повелiв, щоб гробниця була готова прийняти його тiло в будь-який час, тому, крiм головноi похоронноi камери, були спорудженi ще двi, виконанi на самому початку робiт. Перша розташовуiться наприкiнцi похилого коридору, що починаiться вiд входу, друга тАФ трохи вище (сучаснi вченi якийсь час помилково приймали ii за усипальницю, призначену для царицi). Обидвi похороннi камери залишилися незакiнченими.

Поруч з пiрамiдою Хеопса був зведений похоронний комплекс, що спочатку складаiться з трьох гробниць, призначених для дружин фараона, декiлькох мастаб i двох храмiв, з'iднаних мiж собою критим переходом.

Неподалiк розташовуiться пiрамiда Хефрена висотою 169 м i частково збережений до наших днiв храмовий комплекс. Вiн мiстить у собi заупокiйний храм, чи храм Сфiнкса, як його часто називають, i нижнiй заупокiйний храм. Поруч знаходиться скульптура Сфiнкса (лев з людською головою), висiчена з величезноi скелi (ii довжина складаi 57 м, висота тАФ 20 м)(мал. 5). Обличчю Сфiнкса додали подiбнiсть з обличчям фараона. Сфiнкса не один раз заносило пiском, однак фараони щораз вiддавали наказ звiльнити його вiд заметiв. До наших днiв збереглася пам'ятна таблиця фараона Тутмоса IV, що свiдчить вiд цiй подii.

Вiд нижнього заупокiйного храму крита галерея (дромос) вела до храму Сфiнкса, що примикав до пiрамiди, але не з'iднувався з нею, а залишався iзольованою, самостiйною спорудою.

На вiдмiну вiд гробницi Хеопса у верхнiй частинi пiрамiди Хефрена уцилiли плити облицювання. Нижня частина споконвiчно була покрита плитами з гранiту, що до наших днiв не збереглися. Вiд входу починаiться коридор, оброблений плитами з гранiту. Вiн закiнчуiться похоронною камерою, у якiй знаходився саркофаг. Стеля камери, виконана iз блокiв вапняку, була двосхилою.

Найбiльш цiкавий заупокiйний храм, що складаiться з п'яти основних елементiв: залу-вестибуля, центрального двору, оточеного камтАЩяними колонами, п'яти камер з культовими статуями, святилища, складських примiщень. Його планування згодом часто використовувалося архiтекторами Древнього РДгипту як зразок.

До входу в храм вела дорога сходження. Вiдразу за входом розташовувалися три колонних зали. Потiм починався двiр, прикрашений колонами, виконаними з червоного гранiту. Пiдлога була викладена алебастровими плитами. У центрi двору знаходився жертовний вiвтар, бiля колон тАФ високi бiлi статуi, що зображували бога Осирiса. У захiднiй частинi були спорудженi п'ять глибоких камер, у яких знаходилися культовi статуi фараона. У пiвнiчнiй частинi починався коридор, що веде до площадки, котра знаходиться перед пiрамiдою. Коридор, що починався на протилежнiй сторонi храму, вiв до святилища i рiзних господарських примiщень. У захiднiй стiнi коридору малася велика нiша, по припущеннях археологiв, що служила мiсцем для складання пiдношень, що призначалися покiйному правителю.

РЖз всього ансамблю найбiльше добре зберiгся нижнiй заупокiйний храм висотою 13 м, побудований з вапняку й облицьований асуанським гранiтом (мал. 6). У планi споруда маi форму квадрата. Схiдна стiна включаi двоi симетрично розташованих двер. По обидвi сторони вiд кожних дверей розташовувалися скульптури лежачих сфiнксiв, над дверима у каменi були вирубанi iм'я i титул фараона. Через входи можна було потрапити в зал-вестибуль, з якого починався коридор, що веде в центральний зал, котрий маi планування у формi букви Т. Споконвiчно зал був критим, стелю пiдтримували шiстнадцять стовпiв. Однак перекриття до наших днiв не збереглися. Стiни залу були облицьованi плитами рожевого гранiту, пiдлога покрита плитами з бiлого алебастру. Зал прикрашали двадцять три статуi фараона, виконанi з темно-зеленого дiориту й iнкрустованi ясно-зеленим сланцем i свiтлим алебастром. На жаль, сьогоднi з них збереглася тiльки одна: археологи знайшли ii пiд пiдлогою залу-вестибуля. В даний час статую можна побачити в РДгипетському музеi в Каiрi.

У стiнах пiд самою стелею були прорубанi невеликi вiкна, через якi в зал попадало сонячне свiтло. В одному з кутiв починався короткий коридор, що розгалужуiться на три подовжнi камери. У протилежнiй сторонi був ще один коридор, що веде до дороги сходження.

Пiрамiда Мiкерина майже в два рази нижча за пiрамiду Хеопса, довжина сторони ii основи 108,5 м. Вона складена з кам'яних брил, облицьована вапняком, нижня частина тАФ рожевим асуанським гранiтом. Коридори i похоронна камера обробленi вiдшлiфованими гранiтними плитами. На пiвночi вiд пiрамiди був зведений заупокiйний храм. У складських примiщеннях археологи знайшли скульптури, що зображують фараона з богинями. Пiрамiда Мiкерина зорiiнтована по сторонах свiту не так точно, як пiрамiда Хеопса: погрiшнiсть складаi 14'З".

Пiрамiди оточувалися кам'яними стiнами, усерединi яких знаходилися пiрамiди-супутницi. Деякi з них були усипальницями дружин i дiтей фараонiв, в iншi зберiгалися жертовнi пiдношення i навiть останки кораблiв. Наприклад, бiля пiрамiди Хеопса було побудовано п'ять споруд, призначених для кораблiв фараона. У двох ВлдокахВ» археологи знайшли дерев'янi тури.

Фараони V i VI династiй продовжували будувати пiрамiди, однак вони вже не були такими величезними, як гробницi, зведенi в перiод IV династii. По висотi вони були майже в два рази нижче пiрамiди Хеопса. Погiршилася i якiсть будiвлi. Планування похоронного комплексу не змiнилося: крiм пiрамiди, зводився заупокiйний храм, нижнiй храм, пiрамiди-супутницi, прокладалася дорога сходження.

Краще iнших збереглася усипальниця фараона Сахура висотою 50 м (сьогоднi вона пiднiмаiться тiльки на 36 м). Мiсцями ще видне облицювання стiн, виконана з плит турского вапняку. Вхiд в усипальницю, вiдповiдно до традицiй, знаходився в пiвнiчнiй стiнi. На сходi розташовувався заупокiйний храм i двiр, що був одночасно вестибулем. Двiр оточували опори, що мають не тiльки пальмовидну капiтель, але i базу (опори, що зводилися доти, не можна було назвати колонами). У центрi двору був встановлений обелiск (можливо, на цьому мiсцi знаходилося святилище, присвячене богу Сонця). Стiни храму прикрашалися барельiфами з зображенням сцен з життя фараона. До заупокiйного храму примикали двi вiдкритi веранди, прикрашенi колонами. З веранд вiдкривався прекрасний вид на Нiл.

Храм цiкавий ще i тим, що в ньому малася система вiдвiдних каналiв: дощова вода збиралася на даху i стiкала по водозбiрниках у формi левиних голiв. Вода знадвору зливалася через спецiальнi канали, виконанi в пiдлозi. Вода i бруд пiсля жертвоприносин також виводилися через систему каналiзацiйних стокiв.

Поруч iз гробницею Джосера знаходиться пiрамiда Унiса, останнього фараона V династii. Спочатку ii висота складала 44 м, довжина сторони основи тАФ 67 м. Сьогоднi вона частково занесена пiском, тому пiднiмаiться усього на 19 м. До пiрамiди вела дорога сходження шириною 6,5 м i довжиною 750 м. Через нерiвностi рельiфу ii прокладали не по прямiй тАФ вона двiчi вiдхилялася убiк. Вiрнiше назвати ii не дорогою, а коридором: по обидва боки дороги були спорудженi кам'янi стiни висотою 4 м, що мали перекриття з кам'яних плит. На внутрiшнiй поверхнi стiн були виконанi барельiфи, що представляли побутовi сцени з життя фараона. У перекриттi, пофарбованому в блакитний колiр (символ неба), малися невеликi вiкна, через якi в коридор проникав сонячне свiтло.

Над входом уперше була поставлена маленька молитовня iз складними дверима. Вiд входу починався похилий коридор, що закiнчувався залом-вестибулем. Горизонтальний коридор вiв iз залу до невеликого примiщення з потрiйними дверима з гранiту, за якими знаходилася похоронна камера.

Згодом таке планування внутрiшнiх примiщень пiрамiди зустрiчалося досить часто. Однак коридор, що виходить iз залу-вестибуля, найчастiше розгалужувався: лiвий вiв у примiщення з трьома нiшами, у яких знаходилися статуi фараона, правий закiнчувався дверима, що ведуть у похоронну камеру, оброблену алебастром. Незабаром з'явилося ще одне нововведення; на стiнах похоронноi камери стали вибивати тексти релiгiйного змiсту, що одержали назву Влтексти пiрамiдВ». Стелю розписували пiд небо, засiяне зiрками. У центрi камери знаходився саркофаг, виконаний з чорного базальту.

Згодом будiвельники усе менше уваги придiляли якостi кладки, вiдчого багато пiрамiд частково зруйнувалися. Однак внутрiшня обробка з роками ставала багатшою тАФ стiни прикрашалися кольоровими барельiфами тонкоi роботи i розписами.

У Саккарi i ще одна пiрамiда, побудована цiлком з кам'яних брил фараоном Пiопi II, що правив наприкiнцi епохи Древнього царства. Висота цiii гробницi складаi 52 м, довжина ребра тАФ 78 м, облицювання виконане вапняком. Оточувала гробницю стiна, зведена з вапнякових блокiв товщиною до 6 м (дослiдники думають, що вона робила пiрамiду бiльш стiйкою). Вхiд знаходився в пiвнiчнiй стiнi, пiд фундаментом. Планування гробницi повторюi еталон тАФ пiрамiду Унiса. Стiни прикрашенi Влтекстами пiрамiдВ», велика частина яких збереглася до наших днiв.

Планування заупокiйного храму маi деякi вiдмiнностi вiд храмiв, що будувалися ранiш, зокрема нiшi для статуй, святилище, комори i скарбницi знаходилися за вапняковою стiною, тому в зал-вестибуль i двiр Сонця могли потрапити всi бажаючi. Стiни будiвель прикрашенi кольоровими барельiфами.

Поруч з усипальницею фараона Пiопi II знаходяться три пiрамiди-супутники, що служать гробницями для дружин фараона. На стiнах iхнiх похоронних камер також вибитi релiгiйнi тексти (до цього iх дозволялося наносити тiльки на стiни похоронноi камери фараона). Кожна пiрамiда була частиною невеликого похоронного комплексу, у який входив заупокiйний храм i ще одна пiрамiда меншого розмiру.

Недалеко вiд усипальницi Пiопi II розташовуiться незакiнчена гробниця фараона РЖбi. Споконвiчно розмiри сторiн ii основи становили 31 х 31 м (сьогоднi вони скоротилися до 21 х 21 м). Висота, видимо, не перевищувала 20 м. Пiрамiда не була орiiнтована по сторонах свiту. Незважаючи на те що вона так i залишилася недобудованою, у нiй маiться похоронна камера, прикрашена iiроглiфами, що передають тексти релiгiйного змiсту, щоправда, у скороченому видi.

Згодом якiсть пiрамiд сталася рiзко погiршуватися. Кам'янi блоки тепер вирiзували на мiсцi будiвництва пiрамiди, а не в каменоломнях, як ранiш. Для iхнього скрiплення використовували рiчковий намул. Потiм для зведення гробниць стали застосовувати цегла-сирець, що приводило до ще бiльш швидкому iх руйнуванню.

Фараон Ментухотеп I, засновник XI династii, був вiдомий тим, що об'iднав землi РДгипту i перенiс столицю держави у Фiви. Вiн же вперше побудував пiрамiду в скелi. Ансамбль включав нижнiй храм, вiд якого починалася дорога сходження, що веде до двору перед заупокiйним храмом. Дорога, як i ранiш, бiльше нагадуi коридор, однак не маi перекриттiв. Стiни, що тягнуться уздовж ii, закiнчувалися у входу в двiр. Пiсля його проходження похоронна процесiя знову попадала на дорогу сходження, по обидва боки якоi росли високi кипариси, i просувалася до скельноi тераси. На нiй пiднiмався заупокiйний храм фараона, у свою чергу, що складаiться з двох схiдчастих терас, по периметрi оточених критими колонадами. У центральнiй частинi верхньоi тераси знаходилася пiрамiда з пiдставою 20 х 20 м (мал. 7).

За храмом знаходився двiр, оточений колонами, з якого починався потайний хiд , що веде в похоронну камеру. Археологи знайшли в нiй статую фараона, одягнену в убрання, призначенi для свята Сет, i заплетену, як мумiю. Саму мумiю вченi так i не знайшли. Бiля захiдноi стiни скельноi тераси розташовувалися шiсть невеликих усипальниць, призначених для дружин i дочок правителя.

Гробниця Ментухотепа I i iдиноi у своiму родi. Надалi фараони продовжували будувати традицiйнi пiрамiди, однак по розмiрах i якостi вони значно уступали кращим зразкам архiтектури Древнього РДгипту: пiрамiдам Хеопса, Хефрена i Мiкерена. Пiрамiди правителiв XII династii розташовувалися на пiвднi вiд Саккари.

Планування архiтектурного ансамблю як i ранiше включали всi складовi елементи: нижнiй храм, дорогу сходження, заупокiйний храм, саму пiрамiду i пiрамiди-супутники. Змiни торкнулися лише внутрiшнього планування: по дiагоналi пiдстави споруджували перегородки, що з'iднують протилежнi кути.

До них пристроювалися поперечнi стiни. Спочатку стiни i перегородки зводилися з каменю, пiзнiше тАФ з цегли-сирцю i щебеню. Для заповнення основи пiрамiди використовували кам'янi блоки, з яких складалася бiльшiсть будiвель Древнього царства. Зовнiшнi стiни пiрамiди облицьовували добре вiдшлiфованими вапняковими плитами.

У цей перiод представлення древнiх iгиптян про загробне життя сильно змiнилися. Ранiш вони думали, що душу фараона пiдноситься на небо, тому до похоронноi камери вiв висхiдний коридор. Потiм стiни похоронноi камери стали прикрашати Влтекстами пiрамiдВ», видимо, думаючи, що покiйний фараон зможе сам прочитати ритуальнi письмена, що допоможуть йому знайти шлях до благословенних полiв РЖау.

У перiод правлiння XII династii представлення iгиптян про потойбiчне життя знову перетерпiли сильнi змiни. Тепер вони вiрили в те, що фараон пiсля смертi повинний пройти по складному i небезпечному шляху i потрапити в царство Осiрiса (краiну мертвих). Видимо, тому планування пiрамiд бiльше нагадувала лабiринт iз численними коридорами, розгалуженнями, тупиками, камерами. РЖснувала ще одна причина, по якiй лабiринти ставали усе складнiше i заплутанiше: фараони побоювалися, що iхнi усипальницi будуть розграбованi злодiями. Однак у бiльшостi випадкiв нiякi лабiринти не могли удержати зловмисникiв, що найчастiше вступали в змову з будiвельниками чи охоронцями пiрамiд, що знали всi таiмнi ходи i пастки усипальниць, тому майже всi пiрамiди в остаточному пiдсумку виявлялися розграбованими.

Сенусерт II уперше розташував вхiд не в пiвнiчнiй, а в пiвденнiй стiнi. Нову традицiю згодом пiдтримали спадкоiмцi фараона. Крiм того, для заповнення основи пiрамiди Сенусерта II будiвельники використовували новий матерiал тАФ глинянi цеглини.

Аменемхет III вiддав наказ побудувати двi пiрамiди. Одна з них розташовувалася в Дашурi, друга тАФ у Гаварi, на березi Меридова озера. Основа останньоi дорiвнювало 101 х 101 м, висота складала 58 м. Ядром пiрамiди була скеля: саме в нiй була вирубана заупокiйна камера, що представляi собою чотирикутну шахту. У нiй знаходилася уси пальниця, виложена з брили жовтого кварциту. В усипальницi мiстилися два саркофага. Перекриття також були виконанi з кварциту, причому останню плиту установили вже пiсля поховання тiла фараона; для зменшення тиску кам'яноi товщi над нею спорудили двi розвантажувальнi камери. Перекриття верхньоi камери було двосхиле, виконане з вапнякових плит, над якими мався цегельний звiд.

Для того щоб потрапити в гробницю, потрiбно було перебороти вкрай заплутаний лабiринт iз коридорiв i iхнiх розгалужень, частина з яких закiнчувалася тупиками. Однак, незважаючи на складне планування, цю пiрамiду осягла доля всiх iнших тАФ злодii проникнули в неi i винесли скарби фараона.

Заупокiйний храм пiрамiди вражав уяву навiть сучасникiв i був названий лабiринтом. Про нього згадували Геродот, Страбон i Плинiй. На жаль, до наших днiв храм не зберiгся, тому для того, щоб представити, як вiн виглядав, прийдеться скористатися описами древнiх. Наприклад, давньогрецький iсторик Геродот писав, що бачив лабiринт i той потряс його своiю пишнотою, що переважала навiть пiрамiди.

У храм, оточений стiною, вели дванадцять критих ворiт, що розташовувалися навпроти. Вiн мав два поверхи, причому перший поверх розташовувався нижче рiвня землi i включав 1500 примiщень. Туди Геродота не пустили охоронцi, пояснивши, що примiщення i мiсцем поховання правителiв i крокодилiв, що вважалися в Древньому РДгиптi священними тваринами. Однак Геродот оглянув 1500 примiщень, що знаходилися на другому поверсi. Вiн проходив по коридорах i попадав у кiмнати, зали з колонами, галереi, дворики i т.д. Храм мав кам'янi перекриття i стiни, покритi численними рельiфами. Дворики прикрашали колони, зведенi з бiлого каменю.

Опис Страбона багато в чому схожий з описом Геродота, але в його працях можна знайти i подробицi, про якi грецький iсторик не писав. Наприклад, число дворикiв дорiвнювало двадцяти семи (число номiв тАФ провiнцiй тАФ РДгипту), а лабiринт був настiльки заплутаний, що без провiдника, що знав усi коридори, зали i камери, пройти по ньому було неможливо.

Цей грандiозний храм проiснував до I тисячорiччя н.е. Потiм його розiбрали на каменi, що використовувалися як будiвельний матерiал для житлових будинкiв в околишнiх селищах.

Незважаючи на те, що лабiринт за мiсцем свого розташування варто вважати заупокiйним храмом, багато дослiдникiв сумнiваються в цьому i висувають припущення, що вiн виконував функцii палацу, або адмiнiстративного будинку, а можливо, i тi й iншi одночасно. Як би те булоо, нi до до, нi пiсля в РДгиптi не зводили подiбних будiвель.

Фараон XIII династii Хiнджер побудував пiрамiду на пiвднi вiд Сакакари. По плануванню вона повторювала пiрамiду Аменемхета III. РЗi похоронна камера була вирубана з цiльноi брили кварциту. Основа пiрамiди складала 55 х 55 м, висота дорiвнювала 37,7 м. Припускають, що останнiм пiрамiду в Древньому РДгиптi побудував фараон Яхмос I. Вона не знайдена дотепер, однак в Абiдосi виявлена символiчна гробниця у формi пiрамiди.

Пiрамiди будувалися не тiльки в Древньому РДгиптi. Пiвденнiше (на територii сучасного Судану) розташовувалася краiна Куш, правителi якоi, у наслiдування iгиптянам, також споруджували собi гробницi у формi пiрамiд. Однак вони були набагато нижче (висота найбiльшоi пiрамiди не перевищувала 30 м) i виконувалися з цегли, через що багато пiрамiд сьогоднi частково зруйнованi. У входу в них ставили невелику молитовню, що з'iднувалася з пiрамiдою критим коридором.

На територii Америки виявленi будiвлi, за формою пiрамiди, що нагадують, i службовцi постаментами для храмiв. Вони зводилися в I тисячорiччi н.е. племенами майя й ацтекiв.

Наприкiнцi епохи Середнього царства будiвництво пiрамiд у РДгиптi припинилося. РЗх замiнили скельнi, печернi гробницi i наземнi храми, присвяченi вже не фараонам, а богам.

Скельнi гробницi, придумали не iгиптяни, такi поховання вiдомi з найдавнiших часiв. РДгиптяни тiльки додали деякi елементи: спочатку над усипальницями зводилися мастаби, потiм пiрамiди. Однак скельнi гробницi без яких-небудь додаткових споруджень також використовувалися для поховання, але не фараонiв, а iх наближених з числа найбiльш знатних придворних правителiв чи номiв, що володiли на своiх територiях практично необмеженою владою тАФ крiм усього iншого, вони мали право висiкати печери не поблизу пiрамiд, а на територii номiв.

Найбiльш сприятливi природнi умови для створення гробниць малися в пiвденнiй частинi краiни, там, де край пустельного плоскогiр'я пiднiмався вище, нiж у Саккарi i Гiзi. Тут гробницi висiкали у великих скелях приблизно посерединi тАФ мiж вершиною гори i ii основою.

Однак скельнi гробницi висiкалися й у Гiзi, де вони служили усипальницями знатних вельмож. Самоi цiкавий i оригiнально оформленоi i гробниця царицi Мересанх, онученяти фараона Хеопса.

На захiдному березi Нiлу, на територii самого пiвденного нома (сучасного Асуана), виявленi скельнi гробницi перiоду VI династii. РЗхнi планування нагадуi планування мастаби: через вхiд, що розташовуiться на сходi, можна потрапити в коридор, що проходить через молитовню i розгалужуються на два проходи, що ведуть у сердаб i похоронну камеру. Перед молитовнею в гробницях вирубувався невеликий зал-вестибуль. Стiни часто прикрашалися розписами.

Один раз побудована гробниця згодом розширювалася, поглиблювалася, у нiй вирубувалися новi коридори i примiщення, що служили похоронними камерами для нащадкiв.

Як приклад можна розглянути планування гробницi Сабни i його сина Хутру. У самого берега Нiлу починаються вирубанi в скелi сходiв, по яких можна пiднятися на терасу перед гробницею. Фасад гробницi не мав нiяких прикрас, за винятком двох стел, що розташовувалися по обидва боки вiд входу. Ввiйшовши в гробницю, похоронна процесiя попадала у великий зал з вiсiмнадцятьма круглими колонами, що розмiщенi у три ряди i пiдпирають стелю. Далi починався зал Хутру, у якому стояли дванадцять квадратних у перетинi стовпiв. Далi були вирубанi невеликi камери, жертовний вiвтар i хибнi дверi.

Багато скельних гробниць виявлено на територii вiд Бени Хасана до Асуана (усi вони були створенi в епоху Середнього царства). Особливий iнтерес представляють усипальницi Бени Хасану. РЗх умовно подiляють на три типи. До першого типу вiдносяться гробницi, що складаються з одного чи декiлькох послiдовно розташованих примiщень, вирубаних у скелi. Другий тип включаi великий зал, роздiлений колонами з лотосовидной капiтеллю на кiлька частин (гробниця правителя Хети). Усипальниця, що вiдноситься до третього типу, крiм перерахованих примiщень, включаi невелику лоджiю з двома колонами, за якою починаiться внутрiшнiй зал, роздiлений на частини рядами шестнадцатигранных колон (гробницi Аменемхета (Амени) i Хнумхотепа.

Скельна гробниця, як i пiрамiда, була лише одним з елементiв похоронного комплексу. Якщо гробниця знаходилася на правом березi Нiлу, а ii вхiд тАФ на заходi, до неi вела дорога сходження, що починалася вiд самого берега, вiд маленького прийомного дворика. Стеля лоджii (якщо вона була) виконувався у формi сегментарноi арки. У стiнi напроти входу вирубувалася нiша, у якiй установлювалася культова статуя.

Гробницi Асуана також мають лiнiйне планування. Однiii з них i гробниця правителя Сиренпута I, висiчена у вертикальнiй стiнi, що знаходиться на захiдному березi Нiлу. Вiд берега починаiться дорога сходження, що приводить до невеликого дворика перед входом у гробницю. В дворику знаходилася лоджiя iз шiстьма стовпами, що пiдпирали звiд. Стiни у входу прикрашали рельiфнi зображення правителя. Сама гробниця складалася з залу-вестибуля з чотирма колонами, коридору i примiщення з двома колонами, у якому знаходилася статуя. З цiii камери коридор вiв у похоронну камеру.

Саркофаг фараона i предмети, що вiдносилися до культу поховання того перiоду, виконувалися з чистого золота. Крiм того, у похороннiй камерi знаходилися й iншi скарби фараона, через що багато гробниць осягла доля пiрамiд тАФ вони були розграбованi, не рятував навiть ретельно замаскований вхiд. Сучаснi дослiдники знайшли нерозкрадену гробницю Тутанхамона, що зберiгаi безлiч коштовностей. Тому що ця гробниця була порiвняно невеликого розмiру, можна тiльки догадуватися, якi скарби зберiгалися у величезних усипальницях Мережi I, Мерептаха i Рамсеса III.

На захiдному березi Нiлу в схилi гори були виявленi скельнi гробницi придворних. По розмiрi вони набагато менше усипальниць фараонiв, але за рiвнем архiтектури i декору нiтрохи не уступають iм. Усi вони мають однакове планування: перед входом знаходиться невеликий дворик чи тераса, вiдразу за входом починаiться зал-вестибуль, з якого вiв вузький коридор, що приводить у камеру з молитовнею. У нiй зберiгалися культовi статуi, що зображують покiйного в розквiтi рокiв i членiв його родини. З цього примiщення починаiться похилий чи коридор, скорiше, шахта, що веде в похоронну камеру. Самi знатнi придворнi прикрашали вестибуль-зал i примiщення перед молитовнею колонами з лотосовидной капiтеллю (гробниця Рамоса, вiзира фараона Аменхотепа II).

Усього було виявлено бiльш 400 гробниць. Серед них особливий iнтерес вчених i туристiв викликаi гробниця Сеннофера, головного садiвника храму Амона при фараонi Аменхотепi II. Похоронну ка-мiру цiii усипальницi висiкли в скелi i розписали. Малюнки на стiнах додають iй подiбнiсть з альтанкою, повитоi виноградними лозами.

Однак найчастiше похороннi камери по сформованiй багаторiчнiй традицii прикрашали малюнками, фресками i рельiфами з зображенням ритуальних обрядiв i загробного життя.

До цiкавих архiтектурних споруджень тiii пори вiдносяться таiмнi усипальницi фараонiв, що знаходяться в долинi, розташованоi за гробницею фараона Ментухотепа I (пiзнiше вона одержала назву Долiна царiв). Долiна була мiсцем поховання членiв царськоi родини i придворних. Першим тут поховали фараона Тутмоса I. Його гробниця по плануванню була найпростiший, причому примiщення розташовувалися уздовж неправильноi кривоi. Похоронна камера мала форму овалу, стеля пiдпирали стовпи.

Ще якийсь час у коридорах гробницi робили повороти, iнодi на 90В°. Однак наприкiнцi правлiння XIX династii архiтектори знову стали розташовувати примiщення i коридори друг за другом, по уявлюванiй прямiй. Звiд часто робили цилiндричним, стiни прикрашали кольоровими картинами i рельiфами, що зображували богiв i покiйних у загробному життi. Гробниця була символом загробного свiту, по якому по ночах подорожуi сонце, тому кожному примiщенню привласнювалося iм'я.

Деякi гробницi мали велику довжину i будувалися досить глибоко пiд землею. Наприклад, усипальниця царицi Хат-шепсут мала довжину 213 м i розташовувалася пiд землею на глибинi 97 м.

Пiсля закiнчення епохи Нового царства царi i придворнi перестали будувати скельнi i пiдземнi гробницi. Однiii з причин були численнi розгарбування усипальниць незважаючи на ретельно замаскованi входи й охорону. Видимо, у зв'язку з цим поховання стали вироблятися на територii храму Амона, що вва

Вместе с этим смотрят:

"Quo vadis": проекцiя на сучаснiсть

"Звезды" немого кино и русская мода 1910-х годов

"Культура": типология определений

"Русские сезоны" в Париже

"Серебрянный век" русской культуры