Аналiз мiжнародних економiчних вiдносин Украiни, Угорщини, Францii та Бразилii

МРЖНРЖСТЕРСТВО ОСВРЖТИ РЖ НАУКИ УКРАРЗНИ

НАЦРЖОНАЛЬНИЙ ТЕХНРЖЧНИЙ УНРЖВЕРСИТЕТ УКРАРЗНИ "КИРЗВСЬКИЙ ПОЛРЖТЕХНРЖЧНИЙ РЖНСТИТУТ"

ФАКУЛЬТЕТ МЕНЕДЖМЕНТУ ТА МАРКЕТИНГУ КАФЕДРА МРЖЖНАРОДНОРЗ ЕКОНОМРЖКИ

КУРСОВА РОБОТА

з дисциплiни ВлМiжнародна економiкаВ»

на тему:

Аналiз мiжнародних економiчних вiдносин Украiни, Угорщини, Францii та Бразилii

Студента III курсу, групи УС-

спецiальностi "Мiжнародна економiка" (прiзвище, iм'я, по батьковi)

Науковий керiвник: вчене звання, наукова ступiнь, посада

(прiзвище, iм'я, по батьковi)

Киiв -2008

ЗМРЖСТ

ВСТУП

РОЗДРЖЛ1. ОСНОВНРЖ ПОКАЗНИКИ ЕКОНОМРЖК УГОРЩИНИ, ФРАНЦРЖРЗ, БРАЗИЛРЖРЗ ТА РЗХ ПОЛРЖТИЧНИЙ РРЖВЕНЬ ВЗАРДМОВРЖДНОСИН З УКРАРЗНОЮ

1.1. Угорщина

1.1.1 Загальна iнформацiя про Угорщину, географiчне положення, населення та державний устрiй Угорщини

1.1.2 Економiчна ситуацiя в Угорщинi

1.1.3 Загальна характеристика вiдносин Украiна тАУ Угорщина

1.2. Францiя

1.2.1 Загальна iнформацiя про Францiю, географiчне положення, населення та державний устрiй Францii

1.2.2 Економiчна ситуацiя в Францii

1.2.3 Загальна характеристика вiдносин Украiна тАУ Францiя

1.3. Бразилiя

1.3.1. Загальна iнформацiя про Бразилiю, географiчне положення, населення та державний устрiй Бразилii

1.3.2 Економiчна ситуацiя в Бразилii

1.3.3 Загальна характеристика вiдносин Украiна тАУ Бразилiя

РОЗДРЖЛ 2. АНАЛРЖЗ ПОКАЗНИКРЖВ МРЖЖНАРОДНИХ ЕКОНОМРЖЧНИХ ВРЖДНОСИН МРЖЖ УКРАРЗНОЮ, УГОРЩИНОЮ, ФРАНЦРЖРДЮ ТА БРАЗИЛРЖРДЮ

2.1 Рiвень мiжнародноi торгiвлi мiж Украiною та Угорщиною, Францiiю i Бразилiiю

2.2 Рiвень мiжнародноi мiграцii трудовоi сили мiж Украiною та Угорщиною, Францiiю i Бразилiiю

2.3 Мiжнароднi валютно-фiнансовi вiдносини мiж Украiною та Угорщиною, Францiiю i Бразилiiю

2.4 Мiжнародне науково-технiчне спiвробiтництво та економiчна iнтеграцiя мiж Украiною та Угорщиною, Францiiю i Бразилiiю

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОРЗ ЛРЖТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Основними показниками, якi визначають економiчну позицiю краiни в мiжнародному спiвтовариствi, i наступнi 4 категорii:

1. Типологiя краiн свiту за характером економiчноi системи. Нацiональнi моделi економiк.

2. Рангування i класифiкацiя краiн за рiвнем економiчного розвитку.

3. Типологiя краiн за стадiiю суспiльного розвитку.

4. Найбiльш загальна соцiально-економiчна типологiя краiн сучасного свiту (за матерiалами ООН i мiжнародних органiзацiй).

1. Типологiя краiн свiту за характером економiчноi системи. Нацiональнi моделi економiк.

Серед сучасних моделей економiчного розвитку, притаманних краiнам з найбiльш розвиненою ринковою економiкою, видiляють такi:

- англосаксонську неолiберальну модель (США, Великобританiя, РЖрландiя, Нова Зеландiя), яка характеризуiться повним пануванням в економiцi приватноi власностi окремих осiб, пiдприiмств, фiрм, банкiв, великих компанiй, серйозним демонтажем ролi держави в економiцi й мiнiмально необхiдним втручанням ii в господарськi процеси. Економiчний розрахунок повнiстю ТСрунтуiться на цiнах вiльного ринку i факторiв виробництва. Соцiальна безпека людей досягаiться самоорганiзацiiю учасникiв ринку;

- соцiально-ринкову модель (континентальнi краiни Захiдноi РДвропи, Канада, РЖзраiль), яка подiбна до попередньоi, однак допускаi бiльшу частку державноi власностi в економiцi. Визнаючи високi соцiальнi витрати як неминучу цiну суспiльноi злагоди, дана модель передбачаi широке використання можливостей i важелiв держави для реалiзацii соцiальноi полiтики;

- схiдно-азiатську модель (Японiя, Республiка Корея, Сiнгапур, Тайвань), яка характеризуiться незначною часткою державноi власностi в економiцi, однак високим ступенем впливу держави на економiчнi процеси (т. зв. РЖнтервенцiонiзмом), iснуванням культу лояльностi до тАЮсвоiхтАЭ корпорацiй, безумовним прiоритетом нацiональних iнтересiв над мiжнародними.

2. Рангування i класифiкацiя краiн за рiвнем економiчного розвитку.

Найбiльш унiверсальними показниками, що характеризують економiчну могутнiсть краiни, i ii валовий внутрiшнiй продукт (ВВП) i валовий нацiональний продукт (ВНП).

За обсягами ВВП видiляються з 1997 року 6 краiн, сумарна частка яких у свiтовому виробництвi валового продукту сягнула майже 2/3. До них належать США тАФ 7830 млрд дол, або майже чверть ВВП свiту, Японiя тАФ 4190 млрд. дол., Нiмеччина тАФ 2090 млрд дол., Францiя тАФ 1390 млрд дол, Великобританiя тАФ 1290 млрд дол, РЖталiя тАФ 1145 млрд. дол. Крiм цього, до першоi десятки економiчно найпотужнiших держав входять Китай тАФ 900 млрд. дол., Бразилiя тАФ 820 млрд. дол., Канада тАФ 610 млрд. дол., РЖспанiя тАФ 530 млрд. дол.

Водночас близькi за валовими показниками краiни можуть мати надзвичайно рiзний рiвень економiчного розвитку. Для характеристики останнього використовуiться насамперед показник середньодушового доходу за рiк (ВВП на одного мешканця краiни).

За середньодушовим показником ВВП краiни свiту подiляються на:

1) краiни з високим рiвнем доходiв тАФ понад 10 000 дол. на 1 мешканця (таких краiн у другiй половинi 90-их рокiв XX ст. було 53);

2) краiни з рiвнем доходiв, вищим вiд середнього тАФ вiд 3 000 до 10 000 дол. (майже 40 краiн);

3) краiни з рiвнем доходiв, нижчим вiд середнього тАФ вiд 1000 до 3000 дол. (50 краiн);

4) краiни з низьким рiвнем доходiв тАФ менше 1000 дол. на одного мешканця (майже 70 краiн).

Найвищi показники належали Люксембургу (45 000 дол.), Швейцарii (43 060 дол.) та Японii (38 160 дол.). Ця трiйка краiн тривалий час утримувала лiдерство у свiтовому рейтингу. Натомiсть 45 краiн мали надто низькi показники доходiв на особу (менше нiж 500 дол.).

3. Типологiя краiн за стадiiю суспiльного розвитку.

Про рiвень економiчного (i навiть ширше тАФ суспiльного) розвитку краiни можна судити також за показником узагальненоi галузевоi структури ii господарства. При цьому економiку краiни представляють у виглядi трьох секторiв: первинного, куди входять аграрнi галузi (сiльське i лiсове господарство, рибальство), вторинного тАФ iндустрiальнi галузi (промисловiсть i будiвництво) i третинного тАФ сфера виробничих i невиробничих послуг (транспорт, торгiвля, фiнансово-кредитна дiяльнiсть, наука, освiта, культура, охорона здоровтАЩя, управлiння тощо) i обчислюють частку кожного сектора в загальному обсязi ВВП. У результатi видiляють краiни постiндустрiальноi, iндустрiальноi та доiндустрiальноi стадii розвитку людського суспiльства.

Краiни постiндустрiальноi стадii мають дуже високу частку третинного сектора (60тАУ70%) i надзвичайно низьку первинного (1тАУ4%). Для iхнього господарства характерним i рiзке скорочення споживання природних ресурсiв, сировини i матерiалiв на одиницю ВВП, iнформатизацiя, автоматизацiя i роботизацiя галузей матерiального виробництва тощо. Сюди належать високорозвиненi краiни Захiдноi РДвропи, Пiвнiчноi Америки, Японiя.

У ВВП iндустрiальних (iндустрiально-аграрних) краiн пiдвищена частка вторинного сектора (35тАУ50%), вiдносно висока первинного (5тАУ20%). До них належать деякi краiни Захiдноi РДвропи (Португалiя, Грецiя, РЖрландiя), ПАР, сучаснi постсоцiалiстичнi та соцiалiстичнi краiни, новi iндустрiальнi краiни Азii та Латинськоi Америки, нафтодобувнi краiни.

Краiни доiндустрiальноi стадii розвитку (аграрнi) характеризуються переважанням в економiцi галузей первинного сектора (iнколи до 50% i бiльше). Промисловiсть i невиробнича сфера вiдiграють пiдпорядковану роль i не визначають спецiалiзацii у мiжнародному подiлi працi. У багатьох краiнах сучасна промисловiсть взагалi вiдсутня або лише зароджуiться. На доiндустрiальнiй стадii перебувають чимало краiн Африки, Азii, Центральноi Америки, Океанii.

Усю рiзноманiтнiсть краiн свiту обтАЩiднують у кiлька типiв, якi вiдрiзняються мiж собою стiйкими якiсними ознаками.

Основними типами краiн сучасного свiту i:

1. Економiчно розвиненi краiни. Це краiни, якi мають тривалу iсторiю розвитку ринковоi економiки, високi (рiдше тАФ середнi) доходи на душу населення, стiйкi фiнансовi ринки, широку i рiзноманiтну структуру економiки, включаючи сектор обслуговування, значнi експортно-iмпортнi можливостi тощо. Бiльшiсть iз них вступили в постiндустрiальну стадiю суспiльного розвитку.

До цiii групи краiн належать: а) головнi економiчно розвиненi краiни (Влвелика сiмкаВ» тАФ США, Японiя, Нiмеччина, Францiя, Великобританiя, РЖталiя, Канада); б) ВлмалiВ» економiчно високорозвиненi краiни Захiдноi РДвропи тАФ Бельгiя, Нiдерланди, Люксембург, Швецiя, Норвегiя, Данiя, РЖсландiя, Фiнляндiя, Швейцарiя, Австрiя; в) краiни Влпереселенського типуВ» тАФ Австралiя, Нова Зеландiя, ПАР (у минулому разом iз Канадою розвивалися як ВлбiлiВ» домiнiони Великобританii), а також РЖзраiль; г) захiдноiвропейськi краiни середнього економiчного розвитку тАФ Грецiя, Португалiя, РЖспанiя та РЖрландiя (двi останнi досягли високих середньодушових показникiв ВВП); д) iвропейськi Влдержави-карликиВ» (до даного типу краiн iх можна вiдносити умовно).

2. Краiни перехiдного типу економiки (вiд централiзовано плановоi до ринковоi). Сюди вiдносять 28 постсоцiалiстичних краiн тАФ iвропейських, колишнього СРСР та Монголiю. Майже всi вони i iндустрiально-аграрними краiнами. Найвищий рiвень розвитку серед них мають краiни Центральноi РДвропи (Словенiя, Угорщина, Польща, Чехiя, Словаччини) та Балтii (Естонiя, Латвiя i Литва), якi активно реформують свою економiку. Щоправда, середньодушовi показники доходiв у них значно меншi, нiж у економiчно розвинених краiнах.

3. Краiни, що розвиваються. Ця найчисельнiша група краiн (усього тАФ по-над 130) обтАЩiднуi: по-перше, ВлмолодiВ» держави, що стали на шлях незалежного розвитку пiсля Другоi свiтовоi вiйни, по-друге, бiльш давнi незалежнi держави (латиноамериканськi, Китай, Туреччина, РЖран, Таiланд, Ефiопiя та iн.), якi в ходi iсторичного розвитку вiдстали вiд розвинених краiн, перетворившись в аграрно-сировинну периферiю свiтового господарства.

Бiльшiсть краiн, що розвиваються, залишаються винятково аграрними чи аграрно-iндустрiальними. Щоправда, у рядi краiн даного типу в останнi 2тАУ3 десятирiччя вiдбулися суттiвi позитивнi змiни в економiцi (iндустрiалiзацiя, розвиток сфери послуг, експортна орiiнтацiя). ЗтАЩявилися краiни iз середнiми i високими душовими доходами. Серед них видiляються такi групи: а) новi iндустрiальнi краiни тАФ латиноамериканськi (Бразилiя, Мексика, Аргентина) та азi-атськi (чотири Влдалекосхiднi дракониВ» тАФ Пiвденна Корея, Тайвань, Сянган i Сiнгапур); б) нафтодобувнi краiни тАФ Перськоi затоки, Лiвiя, Алжир, Бруней; в) малi острiвнi краiни тАФ Багами, Кiпр, Антигуа i Барбуда, Барбадос, Сейшельськi острови.

Решта краiн, що розвиваються (переважна бiльшiсть), мають низькi i дуже низькi доходи. Специфiчну групу краiн даного типу становлять соцiалiстичнi краiни, двi з яких дотримуються централiзовано плановоi економiки (Корейська Народно-Демократична Республiка i Куба), а двi запроваджують в економiку елементи ринкового механiзму (Китай, ВтАЩiтнам).

Предметом дiйсноi курсовоi роботи, згiдно з завданням, i аналiз стану зовнiшньоекономiчних звтАЩязкiв Украiни та трьох типiв краiн: 1 краiна тАУ прикордонний сусiд, 2 краiна тАУ розвинута ринкова краiна РДвропи, 3 краiна - розвинута чи розвиваючася краiна Америки або Схiдноi Азii.

ОбтАЩiктом курсовоi роботи вибраний аналiз рiвня зовнiшньоекономiчних звтАЩязкiв Украiни та Угорщини, Францii i Бразилii.

Мета курсовоi роботи тАУ виявлення сучасного стану та питомоi ваги зовнiшньоекономiчних звтАЩязкiв Украiни та Угорщини, Францii i Бразилii, дiагностика причин досягнутого рiвня зовнiшньоекономiчних звтАЩязкiв та формування пропозицiй по можливому зростанню рiвня мiжнародноi взаiмодii краiн.

Джерелами курсового дослiдження були матерiали Деркомстату Украiни, матерiали Посольств Украiни в дослiджуiмих краiнах та iншi аналiтичнi джерела в мережi РЖнтернет (сайти ЦРУ, Свiтового банку, ООН, посольств).

РОЗДРЖЛ1

ОСНОВНРЖ ПОКАЗНИКИ ЕКОНОМРЖК УГОРЩИНИ, ФРАНЦРЖРЗ, БРАЗИЛРЖРЗ ТА РЗХ ПОЛРЖТИЧНИЙ РРЖВЕНЬ ВЗАРДМОВРЖДНОСИН З УКРАРЗНОЮ

1.1 Угорщина

1.1.1 Загальна iнформацiя про Угорщину, географiчне положення, населення та державний устрiй Угорщини

Офiцiйна назва - Угорська Республiка. Державний устрiй - республiка. Глава держави - президент. Глава уряду - прем'iр-мiнiстр. Законодавчий орган - однопалатнi Державнi збори [36].

Географiчне розташування - у Центральнiй РДвропi (мiж 45,48' та 48,35' градусами пiвнiчноi широти i 16,05' та 22,58' градусами схiдноi довготи). Межуi з Украiною (спiльний кордон - 103 км), Румунiiю (443 км), Сербiiю та Чорногорiiю (151 км), Хорватiiю (329 км), Словенiiю (102 км), Австрiiю (366 км), Словаччиною (515 км).

Угорська Республiка - держава в Центральнiй РДвропi. Площа краiни - 93,03 тис. кв. км., що складаi один вiдсоток вiд загальноi площi РДвропи. Угорщина межуi на пiвночi з Словаччиною, Австрiiю, на сходi - з Украiною та Румунiiю, на пiвднi - з Румунiiю, Сербiiю та Хорватiiю, на заходi - з Австрiiю.

Найбiльша протяжнiсть територii республiки з пiвночi на пiвдень - 268 км, зi сходу на захiд - 528 км.

Адмiнiстративний подiл - 19 областей i столиця. Чисельнiсть населення - 10,196 млн. мешканцiв (80 мiсце у свiтi). Столиця - Будапешт (1,76 млн. мешканцiв). РЖншi великi мiста: Дебрецен (208,9 тис. мешканцiв), Мiшкольц (181,2 тис.), Сегед (171,6 тис.), Пiч (163,1 тис.), Дьйор (133,1 тис.).

Рис.1.1. Докладна полiтична й географiчна карта Угорщини та прикордонних краiн РДвропи

Державна мова - угорська. Релiгiя - католицизм. Грошова одиниця тАУ форинт (1 форинт = 100 фiллерам).

Членство у мiжнародних органiзацiях - ООН, ОБСРД, НАТО (з 12 березня 1999 року), РРД, МВФ, МБРР, СОТ, Органiзацiя економiчного спiвробiтництва i розвитку, Мiжнародне енергетичне агентство та iншi. З 1 травня 2004 року - повноправний член РДС(За матерiалами Посольства Угорськоi Республiки в Украiнi).

Середня щiльнiсть населеностi краiни складаi 109 осiб на кв. км. 64,98% угорцiв мешкають у мiстах та мiстечках.

За нацiональнiстю населення краiни подiляiться: 90 вiдсоткiв - угорцi, 10 вiдсоткiв - цигани (400-600 тисяч), нiмцi (200-220 тисяч), словаки (110 тисяч), хорвати (80 тисяч), румуни (25 тисяч), поляки (10-15 тисяч), греки (6 тисяч), серби (5 тисяч), словенцi (5 тисяч), iншi. У 800 з 3000 населених пунктiв мешкають люди, якi вiдносять себе до нацiональних меншин. Конституцiя забезпечуi iм абсолютну свободу, повне рiвноправ'я i право на користування рiдною мовою.

За статевою ознакою населення Угорщини подiляiться наступним чином: чоловiкiв - 47,5 вiдсоткiв, жiнок - 52,5 вiдсотки. Подiл населення за вiковою ознакою: 0-14 рокiв - 16,3%, 15-59 рокiв - 63,1%, понад 60 рокiв - 20,6%.

Рiдною мовою для 96,6 вiдсоткiв населення Угорщини i угорська. Близько 5 мiльйонiв угорцiв мешкають за межами краiни; бiльшiсть - у румунськiй Трансiльванii.

Серед географiчнi та природнi причини в Угорщинi склалося три типи поселень: хутори, села, мiста. За останнi десятирiччя прискорився процес урбанiзацii. Якщо у 1949 роцi у 50 мiстах мешкало 37,5 вiдсоткiв населення, то у 1998-му населення 218 мiст складало вже понад 63 вiдсоткiв.

Угорщина розташована в центральнiй частинi РДвропи, в Карпатському басейнi, обмежена вiдрогами Альп, Карпат та Дiнар. Краiна займаi пiвнiчну частину Середньодунайськоi рiвнини. Двi третини територii займаi низовина, висота якоi не досягаi 200 м над рiвнем моря. Усього в Угорщинi на рiвнини припадаi 68%, на пагорби 30% i на середньогiр'я 2% територii.

Угорщина розташована на водозбiрнiй площинi Дунаю. Проточнi води з навколишнiх гiр стiкають в Альфьольд - найнижчу частину на територii, а потiм потрапляють у Дунай. Уся рiчкова мережа Угорщини належить басейну Дунаю, який протягом 140 км тече уздовж кордону з Словаччиною, а потiм протягом 270 км перетинаi краiну iз пiвночi на пiвдень. Протяжнiсть головноi рiчки краiни складаi 417 км (довжина усього Дунаю - 2860 км).

Схiдна половина Угорщини лежить у басейнi головноi лiвоi притоки Дунаю - Тиси. Друга за довжиною рiчка Угорщини тече 598 км територiiю республiки. Мертвi русла Тиси в Альфьольдi нагадують про потужнi роботи з регулювання режиму течii ручки, здiйсненi угорцями у минулому столiттi.

В Угорщинi переважають чорноземнi ТСрунти на лiсових суглинках. У гiрських i пагорбних районах - бурi лiсовi i деревно-карбонатнi ТСрунти; у долинах рiчок Тиси i Дунаю тягнуться широкi смуги алювiальних ТСрунтiв. На Альфьольдi зустрiчаються неродючi засоленi ТСрунти.

Оскiльки краiна знаходиться в зонi змiшування схiдноiвропейського континентального, захiдноiвропейського морського та субтропiчного клiматiв, то погода в Угорщинi мiнлива. Метеорологи вважають, що клiмат в Угорщинi помiрний, континентальний. Середня температура липня вiд 20В° до 22,5В° С, сiчня вiд -2В° до -4В°С. Середня рiчна температура 9-11В°С. Кiлькiсть опадiв зменшуiться вiд 900 мм на рiк на пiвденному заходi краiни до 450 мм у центрi i на сходi на Великiй Середньодунайськiй низовинi, де бувають сильнi посухи. Максимум опадiв припадаi на початок лiта, другий максимум - на осiнь. На рiк припадаi близько 2 тис. сонячних годин. Швидкiсть вiтру у середньому складаi 2,6 м/с.

У минулому значна частина територii Угорщини була вкрита лiсами. Сучасний рослинний покрив Угорщини сильно видозмiнений людиною. Значна частина територii розорана. Лiсами вкрито 13,5% площi, головним чином, схили гiр вище 300-400 м.

Угорщина - парламентська республiка. З 20 серпня 1949 р. По 18 жовтня 1989 р. - Угорська Народна Республiка. Дii конституцiя вiд 18 серпня 1949 р. - Основний закон Угорськоi держави - зi змiнами вiд 19 квiтня 1972 року, грудня 1983 року, 18 жовтня 1989 року i 17 квiтня 2002 року.

1.1.2 Економiчна ситуацiя в Угорщинi

Протягом двох десятирiч пiсля закiнчення Другоi свiтовоi вiйни Угорщина перетворилася з переважно аграрноi краiни на iндустрiально-аграрну. У 1968 роцi Угорщина приступила до проведення економiчноi реформи, вiдомоi пiд назвою "новий економiчний механiзм". Промисловим i сiльськогосподарським пiдприiмствам була надана велика автономiя в процесi виробництва i прийняттi рiшень щодо продажу i збуту; торгiвля iз захiдними краiнами значно розшири-лася; вiтчизнянi цiни все бiльше зближувалися з цiнами на свiтових ринках, а людям дали широку свободу займатися всiма видами дрiбного приватного бiзнесу.

У 1990 роцi Угорщина розпочала перехiд до вiльноi ринковоi економiки. Деякi важливi економiчнi заходи були прийнятi на початку 1990-х рокiв, однак головнi реформи почалися в 1995-му, коли мiнiстр фiнансiв Лайош Бокрош представив свою радикальну програму.

Новий уряд приступив до впровадження ринковоi економiки шляхом зменшення частки державноi власностi, збiльшення частки iноземних капiталiв в iнвестицiях i зняттю перешкод для звiльнення ринку i введення вiдкритоi конкуренцii. До 1994 року частка приватного сектора у внутрiшньому валовому продуктi збiльшилася до 45%, а прямi iноземнi iнвестицii збiльшилися з 200 млн. до 5 млрд. доларiв. Однак рiзкий перехiд викликав значний бюджетний дефiцит i поставив багатьох на грань виживання. У 1995 роцi пiсля введення реформ Бокроша просування Угорщини по шляху до ринковоi економiки набрало темпiв. Продовжувалося зростання iноземних iнвестицiй, якi становили половину всiх iноземних iнвестицiй в краiни колишнього схiдного блоку. У 1995-му в Угорщину було направлено понад 4 млрд. дол. прямих iноземних вкладень (FDI), в 1996 i 1997 роках було iнвестовано 3,6 млрд. дол.

У 2001 роцi валовий нацiональний продукт Угорськоi Республiки зрiс на 3,8 вiдсотки порiвняно з попереднiм роком. На такому ж рiвнi зафiксовано зростання валового нацiонального прибутку.

У 2002-му ВНП зрiс на 3,3 вiдсотки. При цьому обсяг ВНП за поточними цiнами склав 16 980 млрд. форинтiв, що становить 1671 тис. форинтiв (6876 РДВРО) на душу населення.

Порiвняно з 2001 роком iндекс споживчих цiн зрiс на 5,3 вiдсотки, реальна заробiтна платня - на 13,6 вiдсоткiв, капiталовкладення - на 5,8 вiдсоткiв, експортний товарообiг - на 6,1 вiдсотки, iмпортний товарообiг - на 4,9 вiдсотки.

Експорт склав дещо бiльше половини валового промислового виробництва (52%).

Галузева структура промислового виробництва за 2002-2007 роки майже не змiнилася. Виробництво електромашин i приладiв складаi чверть промислового виробництва i 4/10 експорту промисловоi продукцii, зростання виробництва у цiй галузi склав 4,8 вiдсотки, а зростання експорту - 5,5 вiдсотки. У харчовiй промисловостi, виробництвi напоiв i тютюнових виробiв (15% вiд усього промислового виробництва) спостерiгався 1,9-вiдсоткове зростання; експорт зрiс на 3,1%.

Доля хiмiчноi промисловостi - 14 вiдсоткiв, при цьому визначальну роль вiдiграi виробництво гуми i пластмаси. Виробництво транспортних засобiв (13%) у 2007 роцi збiльшилося на 1,1 вiдсотка, а експорт вирiс на 0,7 вiдсотки. Металургiйна промисловiсть (в цiлому 6,8%) скоротилася на 3,4 вiдсотки.

Найбiльш динамiчно розвивалося виробництво машин, обладнання, що пiдтверджуiться 32-вiдсотковим зростанням, причому експорт у порiвняннi з 2006 роком зрiс у пiвтори рази.

Угорщина маi вельми обмеженi мiнеральнi ресурси. РДдиною корисною копалиною, виявленою в значних кiлькостях, i боксити, що добуваються поблизу озера Балатон. У 1983 роцi Угорщина була сьомим у свiтi виробником бокситiв - його було добуто 2,9 млн. т. Однак до кiнця 1990-х чимало шахт було закрито, i виробництво бокситiв скоротилося приблизно до 1 млн. т - в порiвняннi з 1,7 млн. т в 1992 роцi. Бiля Печа i Комло на пiвденному заходi i невеликi запаси низькосортного антрациту, а в районi Будапешта - великi родовища бурого вугiлля (лiгнiту).

Родовища залiзняка знаходяться в районi Мiшкольца (на пiвнiчному сходi). Угорщина добуваi невелику кiлькiсть нафти i природного газу зi свердловини в басейнi Сегеда i районi Зала на пiвденному заходi краiни. У 1998 роцi тут було добуто 3,5 млн. т нафти i 4,7 млрд. куб. м природного газу. В Угорщинi i уранова руда, але всi вiдомостi про ii добування засекреченi.

У будiвельнiй галузi порiвняно з попереднiм роком спостерiгалося надзвичайно динамiчне зростання (на 20,1%). Це пояснюiться, перш за все, фiнансованими державою iнфраструктурними капiталовкладеннями у будiвництво дорiг, мостiв, каналiзацiйнi роботи.

На 14,7 вiдсоткiв виросло будiвництво будiвель. Оживилося будiвництво житла, активiзувалися капiтальнi ремонти громадських будiвель i будiвництво будiвель комерцiйного призначення.

У кiнцi 2008 року в Угорщинi виникла загроза боргового коллапсу, оскiльки найбiльш важка ситуацiя внаслiдок свiтовоi фiнансовоi кризи склалась в Угорщинi. Тут уже кiлька рокiв дефiцит бюджету краiни становить 3-5%. Податкова система вкрай ослаблена, податки погано адмiнiструються. Багато рокiв економiчний рiст краiни забезпечувався за рахунок зовнiшнiх iнвестицiй i запозичень. Зовнiшнiй борг Угорщини сягаi 100 млрд дол. США. На його обслуговування (повернення i вiдсотки) на майбутнiй 2009 рiк потрiбно 32 млрд дол. Тим часом, золотовалютний резерв краiни становить 17 млрд дол. Очевидно, що краiна маi серйознi проблеми з обслуговування боргу. Це стало сигналом тривоги для iноземних iнвесторiв, якi масово виводять капiтал з краiни.

Проявилась валютна криза. Лише за жовтень 2008 року форинт подешев-шав до iвро на 20%.

Для стабiлiзацii ситуацii Угорщина звернулася i отримала згоду на кредит в сумi 25 млрд дол. США на антикризову стабiлiзацiю, у т.ч. 15,7 млрд дол. вiд МВФ, 8,1 млрд дол. вiд РДвросоюзу i 1,3 млрд дол. вiд Свiтового банку. Сума кредиту в 10 разiв перевищуi квоту краiни в МВФ. Кредит розрахований на 3-5 рокiв пiд 5-6% рiчних. Мета запозичень - вiдновлення довiри iнвесторiв i пом-якшення тиску на фiнансовий i валютний ринки.

МВФ поставив умови перед урядом Угорщини щодо зниження бюджетних видаткiв, соцiальних виплат i пенсiй. Майже удвiчi зросли ставки по кредитах, у т.ч. iпотечних. Уряд прийняв рiшення продовжити термiн кредитування для проблемних iпотечних позичальникiв в два рази.

Зупиненi пiдприiмства провiдноi угорськоi галузi - автомобiлебудування. Робiтники вiдправленi у вимушенi вiдпустки. У 2009 р. очiкуiться, що безробiття зачепить додатково ще 100 тис. робiтникiв, або 3% всiх працездатних. Бiржi закриваються щодня достроково, оскiльки торги вiдразу починаються з падiння акцiй мiнiмум на 7-10 пунктiв. Акцii провiдних компанiй, наприклад, у нафто-газовiй сферi, подешевшали в три рази.

Спочатку валютний i фондовий ринки Угорщини сприйняли кредитну акцiю МВФ з оптимiзмом. Однак, за оцiнками експертiв, стабiлiзацiйний кредит не забезпечить захист економiки. Загальна сума зовнiшнiх боргiв краiни зросте на четверть. Вочевидь адекватно зростуть i витрати на обслуговування цих бор-гiв. Це найбiльша "фiнансова дiрка" краiни.

У самiй Угорщинi отримання такого великого кредиту МВФ (10% ВВП) асоцiюiться не лише з пiдтримкою, але й з наступними проблемами, якi були i наслiдком невдалого консультування з боку МВФ, наприклад в Мексицi на початку 90-х рокiв чи в Росii в кiнцi 90-х рокiв.

Проблеми Угорщини - це лише радикальна версiя хвороби багатьох схiдноiвропейських краiн, насамперед краiн Балтii. За оцiнкою експертiв, одна з основних причин такоi ситуацii - постiйне збiльшення обсягiв зовнiшнiх боргiв та прив'язка до американських економiчних циклiв. Пiд час кризи 1990-х рокiв основною проблемою була надмiрна зовнiшня заборгованiсть урядiв. Тепер це стосуiться приватного бiзнесу, у т.ч. банкiв i корпорацiй тощо. Якщо у 1990-тi роки уряди несли вiдповiдальнiсть за своi прорахунки, то зараз - уже й за корпоративнi борги.

1.1.3 Загальна характеристика вiдносин Украiна - Угорщина

Угорська Республiка однiiю з перших визнала державну незалежнiсть Украiни. З грудня 1991 року мiж нашими краiнами були встановленi дипломатичнi вiдносини. Угорщина також першою вiдкрила своi Посольство в Украiнi. З 24 березня 1992 року в Будапештi дii Посольство Украiни.

6 грудня 1991 року було укладено Договiр про основи добросусiдства та спiвробiтництва мiж Украiною та Угорською Республiкою, який набув чинностi 16.06.93 р.

З огляду на те, що обидвi краiни мали близькi погляди на шляхи вирiшення багатьох мiжнародних та регiональних проблем i були зацiкавленi у всебiчному спiвробiтництвi, процес зближення мiж ними розпочався вже у вереснi 1990 року, коли Президент Угорщини Арпад Гьонц вiдвiдав Украiну з офiцiйним вiзитом. Цей вiзит поклав початок регулярним зустрiчам найвищих посадових осiб обох держав.

У травнi 1991 року пiд час вiзиту Голови Верховноi Ради УРСР Л.М.Кравчука до Будапешту було пiдписано 9 двостороннiх документiв, якi заклали фундамент договiрно-правовоi бази украiнсько-угорського спiвробiт-ицтва.

Договiрно-правова база вiдносин мiж Украiною та УР i досить розвиненою, регулюi двостороннi спiвробiтництво практично в усiх сферах i станом на 31 грудня 2001 року нараховуi 63 документи.

Поглиблюiться спiвпраця мiж дiловими колами двох краiн, зокрема, мiж ТПП та спiлками пiдприiмцiв. 30 березня 2001 року була пiдписана угода про спiвпрацю мiж ТПП Украiни та Угорщини. В рамках цiii угоди 12 квiтня 2001 року створено угорсько-украiнське вiддiлення ТПП УР з розташуванням в м. Нiредьгаза при ТПП областi Сабалч-Сатмар-Берег, а 11 вересня 2001 року створено украiнсько-угорське вiддiлення Торгово-промисловоi палати Украiни, з розташуванням в мiстi Ужгородi на базi ТПП Закарпатськоi областi.

Обсяг угорських iнвестицiй в Украiнi на початок 2001 року досяг 53 млн. дол. СРЖРЖРЖА, серед вагомих iнвесторiв вже i такi угорськi пiдприiмства, як "Рiхтер Гедеон", "Паннонпласт" та "Дунапак". Проводиться робота щодо подальшого залучення в Украiну капiталовкладень iнших угорських фiрм та мультинацi-ональних компанiй, що розташованi в Угорщинi.

Законодавство у сферi працевлаштування трудових iмiгрантiв в Угорщинi:

1) Iноземний громадянин, який прибув до Угорщини з намiром працевлаштуватися або зареiструвати власну фiрму, зобов'язаний одержати дозвiл на працю. Порядок одержання такого дозволу визначений розпорядженням мiнiстра працi УР за N 7\1991 (Х.17) вiд 1991 року.

2) Iноземець маi право на працевлаштування в Угорщинi лише на пiдставi дозволу, виданого управлiнням з питань працевлаштування - обласним чи столичним - за мiсцем проживання в УР.

Дозволи видаються у наступних випадках:

- у даному регiонi вiдсутня квалiфiкована робоча сила з числа угорських громадян для виконання подiбного виду робiт;

- працевлаштування iноземця i вмотивованим i корисним для конкретного пiдприiмства, кооперативу, фiрми;

- якщо iноземець бажаi одержати дозвiл на здiйснення такоi трудовоi дiяльностi, яка не входить до списку заборонених.

Дозвiл може видатися також, якщо:

- мiждержавними або мiжурядовими угодами визначена квота для працевлаштування iноземних громадян та загальна кiлькiсть дозволiв не виходить за рамки квоти;

- чоловiку (дружинi) або дiтям iноземного громадянина, який працюi а Угорщинi не менше 8 рокiв, а вони проживають разом з ним в краiнi не менше 5 рокiв;

- клопотання щодо отримання дозволу для працевлаштування iноземця подаiться роботодавцем, який бажаi прийняти його на роботу. У клопотаннi вказуються точнi данi роботодавця та працiвника, визначаiться коло його майбутньоi дiяльностi, мiсце роботи та посада, дати початку та закiнчення дii контракту, розмiр основноi зарплати, а також детальне вмотивування працевлаштування.

До клопотання додаються:

- офiцiйно засвiдчений переклад документа, що пiдтверджуi професiйну квалiфiкацiю працiвника;

- офiцiйно засвiдчений переклад медичноi довiдки про стан здоров'я iноземця.

3) Для працевлаштування групи iноземцiв роботодавець маi подати клопотання на одержання "групового дозволу". У цьому дозволi Управлiння визначаi, з розбивкою за кожним окремим фахом, кiлькiсть iноземцiв, якi можуть бути працевлаштованi для виконання роботи, зазначеноi у клопотаннi. Груповий дозвiл дiйсний до закiнчення договору, укладеного з iноземцями.

4) Контроль за додержанням правил, що регулюють порядок видачi дозволу на працевлаштування в Угорщинi, виконуi центр з питань працевлаштування. Якщо перевiркою буде встановлено, що роботодавець прийняв на роботу iноземця без вiдповiдного дозволу, центр накладаi на роботодавця штраф в розмiрi подвiйноi заробiтноi плати iноземця.

Роботодавець може встановлювати трудовi вiдносини лише з тим iноземцем, який маi трудову книжку, дозвiл на працевлаштування, а також робочу вiзу.

Пiсля в'iзду до Угорщини iноземець звертаiться до управлiння полiцii за мiсцем роботи для одержання дозволу на проживання (тимчасовий дозвiл видаiться на пiдставi дозволу на роботу та контракту i, як правило, не перевищуi 1 року, але може бути продовжений згiдно з строком дii дозволу та контракту на роботу).

1.2 Францiя

1.2.1 Загальна iнформацiя про Францiю, географiчне положення, населення та державний устрiй Францii

Францiя сприймаiться у свiтi як своiрiдний еталон iвропейськоi культури, демократii i поваги до людини-творця. Такий iмiдж краiни обумовлений тривалими зусиллями ii видатних особистостей i народу утвердити в собi та у свiтi iдеали свободи i рiвностi.

Рис.1.2. Докладна географiчна й полiтична карта Францii та прикордонних краiн РДвропи

Францiя межуi з Бельгiiю, Люксембургом, Нiмеччиною, Швейцарiiю, РЖталiiю та РЖспанiiю. Це найбiльша краiна зарубiжноi РДвропи. РЗi площа вдвiчi бiльша вiд територii Великобританii, але становить 1/4 територii США (без Аляски). Францiя займаi крайню захiдну частину РДвропейського материка. За формою ii територiя вписуiться в шестигранник (французи так i називають свою краiну - l'Hexagone - шестикутник). Морськi кордони краiни мають бiльшу довжину, нiж сухопутнi. На сходi краiна омиваiться Атлантичним океаном, на пiвднi - Середземним морем, на пiвночi - протокою Ла-Манш [37].

Офiцiйна назва - Французька Республiка - Republique Francaise.

Територiя - 551,6 тис. кв. км. Адмiнiстративний подiл: 95 департаментiв (depar-tement), включаючи особливу територiально-адмiнiстративну одиницю Корсику , 22 областi (region), комуни (commune). РЖснуi також подiл на З7 iсторичних провiнцiй. Володiння: 6 заморських департаментiв: в Америцi - Гваделупа, Гвiана Французька, Мартiнiка (Центральна Америка), Сен-П'iр i Мiкелон (поблизу пiвденно-схiдного узбережжя Ньюфаундленду); в Африцi - Реюньйон (бiля пiвденно-схiдного узбережжя); 5 заморських територiй: в Океанii - Нова Каледонiя, Полiнезiя Французька, до складу якоi входять острови Суспiльства, Маркiзькi острови, архiпелаг Туамоту, Французькi пiвденнi та антарктичнi територii; острови Уоллiс i Футуна, розташованi на екваторi, в пiвденно-захiднiй частинi Тихого океану мiж Фiджi i Самоа; острiв Майотта ; Французькi пiвденно-антарктичнi територii. Завдяки цьому Францiя i третьою державою свiту (пiсля США i Великобританii) за розмiрами заморських володiнь.

Населення - 61,1 млн. осiб (2002 р.). Близько 4,5 мiльйона з них тАУ iноземцi: алжирцi, португальцi, iталiйцi, iспанцi, вiрмени тощо. Щороку приблизно 10 тис. осiб отримують французьке громадянство.

Релiгiя. Майже все населення краiни - католики. Але з огляду на iсторичнi причини у Францii спiвiснують багато рiзних релiгiй. На другому мiсцi - iслам. Його сповiдують вихiдцi з краiн Пiвнiчноi Африки, колишнiх французьких колонiй. РД також прибiчники iудаiзму, православ'я, протестантизму та англiканства.

Столиця - Париж (Paris) - 2,116 млн. жителiв (1999 р.). З передмiстям - близько 10 млн. жителiв.

РЖншi великi мiста - Марсель (801 тис.), Лiон (415 тис.), Тулуза (359 тис.), Нiцца (342 тис.), Страсбург (252 тис.), Нант (245 тис.), Бордо (210 тис.).

Офiцiйна мова - французька, належить до романськоi групи мов.

Грошова одиниця - EURO. 1 EUR = 1.36 USD курс на 03.07.2008.

Ландшафт - 2/3 територii Францii - рiвнини i пагорби. Найбiльшi гiрськi масиви - Альпи, Пiренеi i Центральний Французький масив. Найвища точка - гора Монблан в Альпах (4807 м.). Найбiльшi рiчки - Сена (найдовша рiчка краiни, 1012 км), Луара, Гаронна, Рона.

Членство в мiжнародних органiзацiях: Францiя i членом ООН i бiльшостi спецiалiзованих агентств цiii органiзацii, ОБСРД, РДС, НАТО, Органiзацii економiчного спiвробiтництва i розвитку.

Нацiональний склад Францii порiвняно однорiдний, понад 90% жителiв -французи. До нацiональних меншин, якi населяють деякi околичнi областi, належать: на Сходi - ельзасцi i лотарингцi (близько 1,4 млн. осiб), на Пiвночi тАУ бретонцi (1,25 млн.), на Сходi - фламандцi (300 тис.), на Пiвднi - каталонцi (250 тис.) i баски (140 тис.), на островi Корсика - корсиканцi (280 тис. осiб); у великих мiстах живуть iвреi (близько 500 тис. осiб). Близько 4 млн. iноземцiв - iталiйцi, португальцi, iспанцi, поляки, алжирцi, марокканцi та iншi.

Природний прирiст населення становить 12 осiб на 1000 жителiв. Францiя - високоурбанiзована краiна: частка мiського населення - близько 80 вiдсоткiв.

Середня тривалiсть життя (на 1992 рiк) становила 74 роки у чоловiкiв i 82 роки у жiнок. Рiвень народжуваностi (на 1000 людей) - 13. Рiвень смертностi (на 1000) - 9. 26,4% населення перебуваi у вiковому iнтервалi 0-19 рокiв, 58,9% - вiд 20 до 64 рокiв, у продуктивному вiцi - понад 40% французiв, а безробiтних - 12%.

Пануюча релiгiя у Францii - християнство (католики - 45 млн. осiб (8 з 10). Друга за кiлькiстю послiдовникiв релiгiя - iслам (4 млн. осiб). Протестантiв - 800 тис. РЖудеiв - 650 тис. осiб.

Офiцiйною мовою i французька, однак на околицях краiни розмовляють баскською (Пiренеi), каталонською (Руссiльон), нiмецькою (Ельзас), бретонською (Захiдна Бретань), фламандською (район Дюнкерка) i корсиканською (дi-алект iталiйського на Корсицi).

Францiя розташована в Захiднiй РДвропi. На пiвнiчному сходi межуi з Бельгiiю, Люксембургом i Нiмеччиною, на сходi - з Нiмеччиною, Швейцарiiю та РЖталiiю, на пiвденному сходi - з Монако, на пiвднi - з РЖспанiiю та Андоррою. На пiвночi омиваiться Пiвнiчним морем, протоками Па-де-Кале i Ла-Манш, на пiвденному сходi - Середземним морем, на заходi - Бiскайською затокою. Мор-ськi береги, що простяглися на 3120 км, включають в себе скелi Бретанi, довгi гряди дюн з боку Атлантики, чудовi пiщанi пляжi i бухти Середземномор'я. Пiвденно-схiдне узбережжя Францii носить назву Блакитний берег.

Головними фiзiографiчними рисами Францii i ii природнi кордони на сходi i пiвднi, нагiр'я в пiвденнiй частинi центрального регiону та обширнi рiвнини. Альпи i Юра i природними кордонами з РЖталiiю i Швейцарiiю. Багато з вершин Французьких Альп пiднiмаються на висоту бiльше нiж 4000 м. Гори Юра, висота яких сягаi 1700 м, поступово знижуються в напрямку долини рiчки Рона до Белфортськоi запа

Вместе с этим смотрят:

"Стена безопасности" между Израилем и Палестиной

"Хезболла" как инструмент ИРИ в эскалации арабо-израильского конфликта

"Холодная война": идеологические и геополитические факторы ее возникновения

"Этап реформ" в Саудовской Аравии

Globalization and Hospitality Industry