Близький Схiд: ключовi прiоритети розвитку регiону
Близький Схiд: ключовi прiоритети розвитку регiону.
ПЛАН
Вступ.......................................................... 3
Роздiл 1. Аналiз сучасного стану справ у близькосхiдному регiонi........ 5
1.1 Арабський схiд i новий свiтовий порядок........................ 5
1.2 Вплив iнтифади Аль-Акса на економiку РЖзраiлю................... 9
Роздiл 2. Полiтичнi прiоритети розвитку Близького Сходу............. 14
2.1 Перспективи полiтичноi модернiзацii в провiдних арабських краiнах 14
2.2 Перешкоди процесу полiтичноi модернiзацii..................... 20
Роздiл 3. Прогноз розвитку ситуацii на Близькому Сходi............... 23
Висновок...................................................... 31
Список використаноi лiтератури................................... 33
ВступКiнець XX столiття знаменуi важливу вiху в iсторичному розвитку краiн Близького Сходу i дозволяi пiдвести деякi пiдсумки чи, принаймнi, констатувати деякi iстотнi обставини, характернi для еволюцii арабського свiту на результатi поточного сторiччя.
Арабський свiт пережив великi потрясiння у своiй новiтнiй iсторii. З одного боку, вони провокувалися породженими колонiальною спадщиною внутрiшнiми обставинами, що супроводжувалися численними повстаннями, революцiями, вiйнами, реформами. З iншоi, вони iнiцiювалися масштабними зовнiшнiми причинами, викликаними iдеологiчним протистоянням мiж двома свiтовими соцiальними системами, iхнiм свiтовим суперництвом, глобальною боротьбою за полiтичний вплив у стратегiчно важливому регiонi. Цi атрибути мiжнародноi полiтики часiв "холодноi вiйни" доповнювалися запеклими сутичками найбiльших захiдних споживачiв за близькосхiднi джерела нафти. Усе це тiсно сплiталося з внутрiарабськими перипетiями i робило величезний комплексний вплив на хiд iсторичних подiй на Близьку Схiд, визначало iхню гостроту, загальну спрямованiсть i особливу специфiку.
Напевно, арабський свiт уже пережив найбiльш бурхливу частину своii новiтньоi iсторii, що була зв'язана з боротьбою за владу, зi становленням нацiональних режимiв, стабiлiзацiiю форм правлiння, вибором шляхiв розвитку i реалiзацiiю програм в областi модернiзацii вiдтворювальних механiзмiв. Однак це не означаi, що преосвiтнi процеси варто вважати завершеними, а боротьбу навколо них - вичерпаноi.
Основна мета даноi курсовоi роботи полягаi у дослiдженнi особливостей i прiоритетiв розвитку близькосхiдного регiону.
Поставлена мета обумовила необхiднiсть вирiшення ряду взаiмоповтАЩязаних завдань:
В· дослiдити особливостi розвитку близькосхiдного регiону на сучасному етапi розвитку;
В· проаналiзувати основнi полiтичнi прiоритети розвитку регiону;
В· розглянути прогнознi перспективи розвитку краiн регiону.
Предметом курсовоi роботи i економiчнi та полiтичнi вiдносини, що виникають в процесi взаiмодii краiн близькосхiдного регiону.
В якостi обтАЩiкта курсовоi роботи виступають краiни Близького Сходу.
Курсова робота складаiться iз вступу, основноi частини та висновкiв. У вступi обТСрунтовуiться актуальнiсть теми, визначаються мета, завдання, предмет та обтАЩiкт дослiдження. Основна частина присвячена дослiдженню поставлених проблем. У висновках сформульовано основнi результати курсового дослiдження.
Роздiл 1. Аналiз сучасного стану справ у близькосхiдному регiонi
Мiсце i роль Арабського Сходу в мiнливiй системi сучасних мiжнародних зв'язкiв i вiдносин, у новому свiтовому порядку будуть визначати безлiч динамiчна трансформуючихся в останнi десятилiття, але особливо з 90-х рокiв XX столiття, i складно взаiмодiючих мiж собою факторiв i реалiй глобального i регiонального характеру. Не менш складним, як свiдчать подii останнiх десятилiть, буде i вплив арабського свiту, iсламськоi цивiлiзацii на свiтове спiвтовариство. Осмислення багатовекторних, внутрiшньо суперечливих, "багатошарових" (багатомiрних) процесiв взаiмодii арабо-iсламського свiту i свiту "зовнiшнього" стосовно Арабського Сходу неможливо у вiдривi вiд базових сучасних представлень про арабськi краiни, що перетерплюють на рубежi ХХ-ХХ1 ст. складну еволюцiю, причому, процес цей не довершений.
Близька Схiд i Пiвнiчна Африка по своiх масштабах цiлком зiставимо, а по деяких параметрах навiть перевершуi iншi великi регiони свiту. Досить строкатий по своiму складi Арабський Схiд включаi бiльш двох десяткiв малих, середнiх i великих держав свiту. На його просторах аж нiяк не безроздiльно домiнуi iсламська цивiлiзацiя. Тут досить тiсно, хоча в рiзних державах по-рiзному, переплелися своiми iсторичними, господарськими, культурними, соцiопсихологичними, моральними коренями найбiльшi свiтовi цивiлiзацii - iсламська i християнська, а також особливi галузi свiтовоi цивiлiзацii - iудейська, середиземноморська й африканська. Становлення iдиного iнформацiйного простору, глобалiзацiя господарських процесiв, що зросла iнтенсифiкацiя мiжнародних обмiнiв, включаючи дiловi зв'язки, масовий туризм, трудовi мiграцii, гуманiтарнi зв'язки i т.п., сприяли рiзкому посиленню мiжцивiлiзацiйних, мiжетнiчних зв'язкiв i контактiв особливо на границях зiткнення, у регiонах переплетення народiв i цивiлiзацiй, що повною мiрою вiдноситься до Близькоi Схiд i Пiвнiчноi Африки. Тривалий перiод колонiального правлiння настiльки рiзних метрополiй, якими були Великобританiя, Францiя, РЖталiя, РЖспанiя, Туреччина також залишив дуже строкату спадщину в багатьох областях i сферах як окремих краiн, так i (типологiчно близьких) груп арабських держав i цих розходжень виявляються дотепер у суспiльно-полiтичному життi окремих арабських держав часом у самих несподiваних формах i видах.
У вiдомому змiстi увесь свiт - Вавилон, але Арабський Схiд, розташований на стику трьох континентiв - РДвропи, Азii й Африки, так до того ж - на злиттi найбiльших цивiлiзацiй - Вавилон подвiйно. Але i ця оцiнка не вичерпуi всiii багатоликостi i багатомiрностi Арабського Сходу - пануючий тут свiт iсламу аж нiяк не монолiтний, на його великих просторах розташувалися, нашарувалися i тiсно переплелися рiзнi, часом, якщо не сказати - як правило -спiвiснуючi й одночасне - гостро конфлiктуючi мiж собою напрямку - тарикати, мазхаби, коранiчнi школи i тлумачення всiляких кольорiв i вiдтiнкiв. Цi i багато iнших особливостей арабського свiту не залишають сумнiвiв у тiм, що в XXРЖ в. як внутрiшнi, так i мiжнароднi процеси в регiонi Близькоi Схiд i Пiвнiчноi Африки будуть розвиватися в особливо складному просторi - правовому, полiтичному, господарському, культурному, етноконфессiональному. Як i в попереднiй iсторii регiону, вони будуть вiдрiзнятися взаiмодiiю, взаiмопроникненням, взаiмозбагаченням i амальгацiiй, симбiозом, з одного боку, i вiдторгненням, витисненням, конфлiктами, з iншоi, у тому числi, (i насамперед) з неiсламськоi складовоi (у всiх ii iпостасях).
Стан сучасного арабського суспiльства на рубежi ХХ-ХХ1 столiть iз всiiю очевиднiстю показав - мiж найбiльш твердими режимами i полiтичною, iнтелектуальною елiтою, у якiй пiдсилюiться роль i вплив лiдерiв масових помiрних рухiв i органiзацiй, у рядi краiн зведена зусиллями перших "китайська стiна". На ii спорудження кинутi величезнi матерiальнi ресурси, полiцейськi сили, практично весь потенцiал державних ЗМРЖ i т.д. До факторiв, що ускладнюють "вихiд" регiону Близькоi Схiд i Пiвнiчноi Африки на адекватнi iхнi ролi i потенцiалу позицii у формуiться в XXРЖ столiттi новому бiльш складному i, у рядi важливих аспектiв, бiльш суперечливому свiтовому порядку, варто вiднести й iснуючi гострi проблеми мiждержавних, мiжарабських вiдносин. На тлi бiльшостi регiонiв свiту Арабський Схiд помiтно вiдстаi в налагодженнi iнтеграцiйних - економiчних i (у меншому ступенi) полiтичних союзiв, альянсiв. По сутi, лише в останнi 10-15 рокiв починаються усе бiльш наполегливi спроби перебороти господарську i полiтичну роз'iднанiсть арабського свiту. Наприкiнцi 80 - початку 90-х рр. минулого столiття були початi зусилля по створенню iнтеграцiйного угруповання краiн арабського Магрiба в складi Алжиру, Марокко, Тунiсу, Мавританii, Лiвii. Однак Союз Арабського Магрiба по дiйсний час живий в основному на паперi. Рада спiвробiтництва арабських держав Перськоi затоки поки залишаiться iдиним прикладом життiздатностi альянсiв подiбного роду, але i вiн зiштовхуiться зi зростаючими проблемами. Наприкiнцi 90-х рокiв була почата в цiлому успiшна спроба реанiмувати iдею iнтеграцii арабських краiн в економiчнiй областi й iнiцiювати створення iдиного торгово-економiчного простору за участю краiн регiону. Однак питання про ii майбутню долю залишаiться вiдкритим. Окремi арабськi держави, у тому числi РЖрак, Сирiя, Лiван, Судан, Сомалi, РДмен i iншi дотепер знаходяться поза активною iнтеграцiйною тенденцiiю. На мiжарабську торгiвлю приходиться лише 5-8% усього товарообiгу краiн регiону Пiвнiчноi Африки i Близького Схiд. Це говорить про наявнiсть серйозних проблем економiчного i полiтичного характеру в регiонi.
До сказаного варто додати, що просування процесу полiтичноi iнтеграцii арабських краiн, що передбачаi формування наднацiональних органiв керування (за аналогiiю з РДвросоюзом, деякими iншими найбiльше "просунутими" угрупованнями й альянсами), бiльш нiж проблематично. Тим часом однiii з фундаментальних основ всiii архiтектонiки, що формуiться, сучасного свiтового порядку i поступове (поетапне) просування вiд нацiонального до наднацiонального рiвня державних, суспiльно-полiтичних структур (аж нiяк не означаюче зламування основних нацiональних складових не тiльки в найближчiй чи середньостроковоi, але в довгостроковiй перспективi!). Специфiка правлячих режимiв, ступiнь зрiлостi полiтичноi культури елит i не тiльки (бiльш масових соцiально-полiтичних сил) поки блокують таку можливiсть. Не випадково, окремi арабськi держави зневажають можливостями поглиблення iнтеграцiйних мiжарабських зв'язкiв i бiльш прагнуть чи вiддають явну перевагу iнтеграцiйним угрупованням iз промислово розвитими краiнами (РДС, ВТО), а також iз сусiднiми краiнами що розвиваються (Африканський Союз i iн.). РЖ це - знаковий факт, що порушуi питання - чому це вiдбуваiться, якi перспективи такого "нетрадицiйного" напрямку iнтеграцii, що воно несе краiнам Близькоi Схiд i Пiвнiчноi Африки, у тому числi - чи загрожуi розмивом пiдвалин i навiть розвалом таким тiльки що ще формуiться в рамках Лiги Арабських держав регiональним iнтеграцiйним формам, як АФТА (iдиний торгово-економiчний простiр арабських держав), i т.д.
Сучасне i майбутнi мiсце розташування i роль арабського свiту в новому свiтовому порядку багато в чому у вирiшальнiй мерi визначаються близькосхiдним конфлiктом, наслiдки якого вийшли далеко за рамки регiону, кризою в Перськiй затоцi, у тому числi i насамперед навколо РЖраку. Вiдмiтна риса цих конфлiктiв полягаi в тому, що вони впливають на всi процеси в регiонi, глибоко деформують, як мiнiмум, ускладнюють хiд iсторичного розвитку Близькоi Схiд i Пiвнiчноi Африки.
Протягом усього перiоду свого iснування РЖзраiль постiйно зiштовхувався з погрозою своii безпеки. Це змушувало уряд пiдтримувати постiйно високий рiвень витрат на оборону. Самi ж вiйськовi конфлiкти були короткостроковими i вимагали великих одноразових вкладень, негативний ефект на економiку був недовговiчним i швидко компенсувався наступним ростом економiки РЖзраiлю.
РЖнтифада Аль-Акса, яка розпочалася в останньому кварталi 2000р., багато в чому вiдрiзняiться вiд попереднiх вiйськових конфлiктiв РЖзраiлю. По-перше, воiннi дii ведуться так чи iнакше на територii краiни. По-друге, конфлiкт прийняв затяжний характер, а Армiя оборони РЖзраiлю (АОРЖ), незважаючи на досвiд першоi iнтифади кiнця 80-х рокiв минулого сторiччя, так i не розробила чiтку стратегiю ведення вiйськових конфлiктiв такого роду. Тому й оцiнити ii вплив на економiку складнiше.
У першi мiсяцi пiсля початку iнтифади деякi фахiвцi i журналiсти, що пишуть на економiчнi теми, були схильнi бачити в нiй iдину причину погiршення економiчноi ситуацii в РЖзраiлi. Зараз можна стверджувати, що були й iншi, не менш значимi фактори, якi призвели економiку краiни до небувалоi за останнi часи економiчноi кризi. Не можна не вiдзначити свiтову кризу ринку високих технологiй, циклiчний економiчний спад в економiцi РЖзраiлю, реакцiю господарства краiни на швидкий рiст сектора високих технологiй не збалансований адекватним ростом iнших секторiв господарства. Дiйсно, не завжди можна точно установити причину завданого збитку господарству краiни - чи свiтовий економiчний спад це чи iнтифада. Так, наприклад, iснуi складнiсть у виявленнi причини серйозного зменшення iноземних iнвестицiй в РЖзраiль у 2001р. пiсля пiкового 2000-го року. Вважаiться, що тут корiнь явища в сполученнi падiння iндексу Насдак i спаду на ринку високих технологiй в усьому свiтi, в уповiльненнi темпiв росту економiк багатьох захiдних краiн i, звичайно, в iнтифадi. РЖнвестори побоюються вкладати грошi в краiну, де йдуть воiннi дii.
Для того, щоб краще простежити вплив iнтифади Аль-Акса на економiку РЖзраiлю i сенс коротко охарактеризувати економiчну ситуацiю в краiнi в перiод 2000 - 2003рр. Таблиця 1 показуi змiну стану економiки РЖзраiлю в 2000-2002р.
Таблиця 1
Змiна стану економiки РЖзраiлю в 2000-2002 рр.
| Показники | Ступiнь змiни |
| Рiст ВВП | -1,9 |
| Зростання показникiв на душу населення | - 5,5 |
| Рiвень життя | -13,8 |
| Експорт | -2,3 |
| РЖмпорт | -18,0 |
| РЖнвестицii | -8,5 |
| Туризм | - 12,8 |
Вместе с этим смотрят:
"Стена безопасности" между Израилем и Палестиной
"Хезболла" как инструмент ИРИ в эскалации арабо-израильского конфликта
"Холодная война": идеологические и геополитические факторы ее возникновения
"Этап реформ" в Саудовской Аравии
Globalization and Hospitality Industry