Взаiмодiя нацiональних правових систем як принцип мiжнародного приватного права

Мiнiстерство освiти i науки Украiни

МАУП

Реферат з Мiжнародного приватного права

на тему

Взаiмодiя нацiональних правових систем як принцип мiжнародного приватного права

Киiв 2005

Змiст

Вступ. 3

1 Теоретичне вивчення взаiмодii нацiаональних правових систем у мiжнародному приватному правi у свiтовоi та вiтчизняноi науцi 5

2 Змiст, значення та деякi проблемнi питання взаiмодii нацiональних правових систем у сферi мiжнародного приватного права. 6

3 Проявi характеру взаiмодii нацiональних правових систем як основи правового регулювання в мiжнародного приватного права. 11

Загальнi висновки. 14

Використана лiтература. 15

Вступ

РЖснування та розвиток в якостi реального субтАЩiкта мiжнародних вiдносин i мiжнародного права стали для Украiни перiодом суттiвих полiтичних i соцiально-економiчних перетворень. Одним iз вирiшальних напрямiв державноi полiтики в Украiнi i реформування внутрiшнього законодавства з метою наближення його до свiтових стандартiв демократичноi краiни. Особливого значення в цьому звтАЩязку набуваi питання оновлення законодавства у сферi приватного права, до якоi традицiйно вiдносять питання цивiльного, сiмейного, трудового права, а також таку специфiчну галузь, як мiжнародне приватне право.

Мiжнародне приватне право тАФ галузь права, у межах якоi регламентуються суспiльнi вiдносини з приватно-мiжнародними якостями, напевне, найбiльше з-помiж iнших галузей нацiональноi правовоi системи взаiмодii з системами права iнших держав. РЖ хоча взаiмодiя характерна для всiх явищ i процесiв як одна iз загальних форм взаiмовпливу (коли елементи взаiмодii впливають один на одного, зумовлюють, спричинюють i результують один одного, виступаючи як загальна властивiсть матерii, наслiдок i вираз ii активностi, основа багатьох форм вiдображення), в мiжнародному приватному правi взаiмодiя набуваi ознак специфiчностi, обумовленостi взаiмодiючими системами, зовнiшнiм середовищем, субтАЩiктивними факторами тощо та викликаi необхiднiсть ii дослiдження.

Особливу значущiсть категорiя взаiмодii нацiональних правових систем у сферi мiжнародного приватного права набуваi з огляду на iнтенсифiкацiю приватних мiжнародних контактiв, iнтеграцiю вiтчизняноi краiни з ii економiкою, культурою у свiтове спiвтовариство, поширенням субтАЩiктних звтАЩязкiв, набуттям прав i обовтАЩязкiв згiдно з iноземними правовими системами.

Актуальнiсть дослiдження взаiмодii нацiональних правових систем пояснюiться, перед усiм, необхiднiстю грамотного використання правових конструкцiй, що розроблюються у ходi унiфiкацii мiжнародного приватного права, та порiвняння iх iз потребами та iнтересами вiтчизняного правопорядку.

1 Теоретичне
вивчення взаiмодii нацiаональних правових систем у мiжнародному приватному правi у свiтовоi та вiтчизняноi науцi

Взаiмодiя нацiональних правових систем у сферi мiжнародного приватного права всiх краiн iснувала постiйно, з часу виникнення приватних контактiв мiж субтАЩiктами права рiзних краiн. Винятками з цього можуть бути лише штучно створенi iзоляцii, коли взаiмовiдносини з iноземними субтАЩiктами заборонялися i суворо каралися, як було близько 200 рокiв у Японii до середини XIX ст.[1]
, або коли вiтчизняна правова система мiстить правила регулювання приватних мiжнародних вiдносин виключно вiдповiдно до нацiональних норм, прикладом чого можуть бути нерозвиненi правовi системи.

У iнших випадках взаiмодiя нацiональних систем у сферi мiжнародного приватного права тАФ явище обтАЩiктивноi дiйсностi, викликане взаiмозвтАЩязком, властивим усiм явищам свiту. РЖ навiть при iснуваннi обмежень, викликаних iсторико-полiтичними причинами щодо мiжнародних контактiв на рiвнi приватних субтАЩiктiв, взаiмодiю мiж нацiональними правовими системами всеодно можна спостерiгати, пiддавати вивченню i аналiзу, про що свiдчить поява за радянських часiв основоположноi для вiтчизняноi науки мiжнародного приватного права з розглядуваного питання працi А.Рубанова тАЮТеоретические основи международного взаимодействия национальных правовых системтАЭ.

Разом з цим, з того моменту i дотепер, незважаючи на iстотнi змiни у соцiальному, iсторичному, полiтичному, економiчному життi суспiльства, подальшого розроблення питань взаiмодii нацiональних правових систем майже не знаходимо, окрiм, напевне, фрагментарних звернень до цiii проблеми росiйського науковця Л.Ануфрiiвоi, яка обгрунтувала у однiй iз своiх праць доцiльнiсть звернення до категорii взаiмностi з метою доведення мiжнародного характеру мiжнародного приватного права, а також щодо гiпотези про врегульованiсть мiжправових суспiльних вiдносин перед виникненням колiзiй у сферi мiжнародного приватного права[2]
.

РЖншим прикладом звернення до теорii взаiмодii нацiональних правових систем у сферi мiжнародного приватного права i праця В.Кудашкiна, який, критикуючи обрану А.Рубановим методологiю, не отримуi обтАЩiктивного уявлення про закономiрностi взаiмодii нацiональних правових систем, не вважаi результати цього дослiдження пiдкрiпленими теоретичними розробками системних якостей суспiльних вiдносин з мiжнародними характеристиками, а розглядаi iх як апрiорнi, не доведенi аргументи, що не i теоретично завершеними i обтАЩiктивними, а такими, що не зачiпають внутрiшнi правовi процеси нацiональноi правовоi системи, хоча на iнших сторiнках своii книги вiн базуi висновки про правове регулювання у сферi мiжнародного приватного права як про явище, що опосередковуi саме взаiмодiю нацiональних правових систем[3]
.

До питання взаiмодii нацiональних правових систем звертались i у межах украiнськоi науки мiжнародного приватного права для пояснення передумов iснування колiзiй на основi праць А.Рубанова[4]
.

2 Змiст, значення та деякi проблемнi питання взаiмодii нацiональних правових систем у сферi мiжнародного приватного права

Взаiмодiя нацiональних правових систем у сферi мiжнародного приватного права як конкретно сформульована юридична норма у законодавчих актах не фiксуiться. Тому, ii принциповiсть, на перший погляд, не i помiтною. РЖснування взаiмодii нацiональних правових систем при регулюваннi приватних мiжнародних суспiльних вiдносин можна виявити лише опосередковано: шляхом дослiдження методiв, норм, iнших принципiв, механiзмiв розвтАЩязання колiзiй в мiжнародного приватного права, аналiзу позитивного ставлення нацiональноi правовоi системи до набутих на територiях iноземних держав субтАЩiктивних прав тощо. Через це, цiлком правильним i положення, що галузевi принципи повиннi знаходитися у самих нормах, що утворюють у сукупностi цю галузь. Якщо ж там принципи права прямо не сформульованi, вони мають бути вiднайденi iз загального змiсту норм[5]
. Принципи права не завжди лежать на поверхнi. Вони можуть бути обтАЩiктивованi й сформульованi рiзним чином, а iх справжнiй змiст може бути завуальованим[6]
.

Взаiмодiю нацiональних правових систем у сферi мiжнародного приватного права слiд вважати винятком iз загального теоретичного постулату про те, що принципи права i рiзновидом юридичних норм, адже даний феномен не закрiплюiться у конкретно нормативному виглядi.

Взаiмодiю нацiональних правових систем на сьогоднiшнiй день необхiдно вважати скорiше правовою, нiж юридичною категорiiю, що може бути пiзнана через аналiз змiсту рiзних конкретних норм в результатi встановлення iх найбiльш суттiвих загальних рис. Проте цей принцип виступаi началом, фундаментом, вiдправним пунктом, основою для встановлення правового регулювання з метою регламентацii приватних мiжнародних суспiльних вiдносин, що опосередковуi взаiмопроникнення нацiональних правових систем. Тому, i всi пiдстави стверджувати, що при встановленнi тих чи iнших колiзiйних приписiв з двома або бiльше колiзiйними критерiями, фiксуваннi лапiдарних формулювань чи довгих ланцюгiв привтАЩязок, фiксацiiю найбiльш тiсного звтАЩязку i автономii волi законодавець виходить саме з основного принципу мiжнародного приватного права тАФ начала взаiмодii нацiональних правових систем.

Взаiмодiя останнiх у сферi мiжнародного приватного права тАФ керiвне, основоположне явище, яке вiдображаi як специфiку приватно-мiжнародних вiдносин, iх повтАЩязанiсть з двома або декiлькома правопорядками, так i ставлення держави до допуску iноземного права на власну територiю, вираз мiжнародноi ввiчливостi як прояв принципу взаiмодii, полiтичну позицiю у аспектi толерантно-лiберального ставлення до вiдображальних властивостей нацiональних правових систем, згоди на сприйняття сумiсного нацiональне iноземного правового регулювання на власнiй територii. РЖншими словами, ставлення держави до взаiмодii нацiональних правових систем шляхом фiксацii правового iнструментарiю розвтАЩязання колiзiй у сферi мiжнародного приватного права вiдображаi сутнiсну спрямованiсть законодавчих настанов щодо можливого допуску матерiальних норм iноземних правових систем до упорядкування приватних мiжнародних суспiльних вiдносин, визначаi позицiю нацiонального права щодо взаiмноi дii з аналогiчними iноземними утвореннями, демонструi векторнiсть правового регулювання, основнi якостi регулюючого механiзму, особливостi процесу упорядкування зазначених вiдносин тощо.

Це даi пiдстави для переконання, що взаiмодiя нацiональних правових систем i першорядним, вихiдним, основоположним принципом мiжнародного приватного права, адже вона постаi тiiю основоположною базою, що у концентрованому, узагальненому виглядi вiдображаi всю систему правового регулювання мiжнародного приватного права i субординуi елементи останнього. Принцип взаiмодii у контекстi мiжнародного приватного права i виразом його визначальноi, сутнiсноi сторони, що мiстить у собi вiдбиття реальноi, обтАЩiктивноi закономiрностi його призначеностi на упорядкування приватних вiдносин, повтАЩязаних з iншими правовими системами. Взаiмодiя нацiональних правових систем у сферi мiжнародного приватного права тАФ принцип визначальний, домiнуючий, основний, превалюючий. Це проявляiться у пiдпорядкуваннi, iiрархiзацii iнших принципiв мiжнародного приватного права (наприклад, допуску iноземного права на власну територiю, ввiчливостi, iмунiтету держави), наданнi усiй системi правового регулювання у данiй царинi взаiмоузгодженостi, внутрiшньоi упорядкованостi, структурноi iдностi.

Разом з цим, за своiю сутнiстю, взаiмодiя у сферi мiжнародного приватного права i виразом обтАЩiктивних закономiрностей реальноi дiйсностi впливу однiii нацiональноi правовоi системи на iншу в разi спричиненостi такого впливу вiдповiдними суспiльними вiдносинами. Детермiнованiсть взаiмодii у сферi мiжнародного приватного права законами iснування нацiональних правових систем обумовлюiться системними характеристиками цього явища, якi пояснюються впливом на нього систем бiльш високого рiвня, а саме, полiтичними, економiчними, iдеологiчними чинниками взаiмодiючих елементiв, а також його визначальнiстю для iнших елементiв системи правового регулювання у мiжнародному приватному правi: мети, предмета, методiв, iнших принципiв, iнститутiв, норм.

Для мiжнародного приватного права взаiмодiя нацiональних правових систем тАФ загальна iдея, керiвне начало, що пронизуi всю систему правового регулювання, скеровуi ii спрямованiсть щодо регулювання приватно-мiжнародних суспiльних вiдносин. У цьому принципi концентруiться змiст мiжнародного приватного права у виглядi iднальноi першооснови всiх елементiв системи, ii основних рис i якостей. Тому взаiмодiя нацiональних правових систем у середовищi мiжнародного приватного права виявляiться у нормах бiльш конкретного змiсту, знаходить себе в окремих колiзiйних регуляторах, визначальних привтАЩязках, що слiд вважати вiдбиттям основного принципу в одиничних правових настановах. Основоположний для мiжнародного приватного права принцип виражаi основнi, суттiвi властивостi взаiмноi обумовленостi, причинностi i дiiвостi нацiональних правових систем, i передумовою втiлення iнших правових механiзмiв, бiльш конкретних принципiв, методiв, норм тощо, якi розкривають i вiдображають його, утворюючи iндивiдуальний, унiкальний i особливий для нацiонального права набiр юридичних iнструментiв, повтАЩязаних iдиною метою упорядкування приватних мiжнародних суспiльних вiдносин.

Таким чином, i пiдстави розглядати взаiмодiю нацiональних правових систем у мiжнародному приватному правi як загальний правовий принцип, що iснуi через одиничнi елементи системи правового регулювання. Цей правовий феномен органiзуi, пiдпорядковуi, взаiмоповтАЩязуi одиничнi iнструменти правовоi регламентацii суспiльних вiдносин з мiжнародними характеристиками, зводить iх до iдностi, у якiй вiдбиваiться його вираз i iснування. Отже, наведений принцип як загальний компонент системи принципiв й iнших регуляторiв у сферi мiжнародного приватного права знаходить себе в окремих проявах, iснуi через одиничнi елементи правового регулювання. Через це, конкретнi принципи, колiзiйнi норми i iх привтАЩязки i вiдображенням загального принципу взаiмодii нацiональних правових систем у сферi мiжнародного приватного права.

Взаiмодiя нацiональних правових систем тАФ обтАЩiктивно обумовлене характером суспiльних вiдносин i закономiрностями розвитку права явище, вияв iдностi правового регулювання зазначених вiдносин, що залучають до дво- або багатобiчного процесу своii регламентацii двi або бiльше нацiональнi правовi системи за умови iснування юридичних можливостей iх взаiмноi дii.

Взаiмодiя у мiжнародному приватному правi обумовлюi спiльне функцiонування колiзiйних норм i колiзiйних регуляторiв нацiональноi системи з матерiальними нормами iнших систем права з метою правового регулювання суспiльних вiдносин, повтАЩязаних з декiлькома правопорядками. Тому особливого значення в цьому iдиному процесi взаiмного регламентування отримуi ставлення держави до допуску iноземного права на власну територiю для регулювання приватних мiжнародних вiдносин. Саме власнi колiзiйнi регулятори необхiдно вважати передумовою сумiсноi дii нацiональноi i iноземних правових систем, що зумовлюють двоiдиний вплив на приватнi вiдносини, повтАЩязанi з двома або бiльше правопорядками нормативних настанов рiзних краiн. Тому, законодавче виражена в колiзiйних нормах й iнших регуляторах приватних мiжнародних суспiльних вiдносин позицiя держави зумовлюi вступ до процесу правовоi регламентацii норм iноземного походження, фiгуруючи як причина i наслiдок взаiмодii нацiональних правових систем у сферi мiжнародного приватного права.

Подiбний вираз принципу взаiмодii демонструi роль i значення фiлософсько-правовоi iдеi взаiмодii явищ i процесiв для побудови системи правового регулювання, виражаi ii основнi начала, полiтичне, моральне, культурне пiдТСрунтя комплексу правових настанов нацiонального мiжнародного приватного права, його готовностi, дiiвостi i ефективностi з досягнення мети тАФ регламентацii приватних мiжнародних суспiльних вiдносин. Втiлення принципу взаiмодii нацiональних правових систем в конкретнi норми мiжнародного приватного права вiдображаi його основнi риси, якостi, слугуi орiiнтиром для правотворчостi i правозастосування, виражаi загальнолюдськi, правовi, iдеологiчнi установки, ставлення до iнших суверенних утворень i iноземного права, потреб сучасноi дiйсностi щодо необхiдностi адекватноi правовоi регламентацii приватних вiдносин, повтАЩязаних з двома або бiльше правопорядками.

3 Проявi характеру взаiмодii нацiональних правових систем як основи правового регулювання в мiжнародного приватного права

Принциповий характер взаiмодii нацiональних правових систем як основи правового регулювання в мiжнародного приватного права i його сутнiсна риса маi декiлька проявiв. Вiн вiдображаi ставлення нацiональноi правовоi системи до iноземних, показуi можливостi iх допуску до правовоi регламентацii приватних вiдносин з мiжнародною природою, слугуi першоосновою для правотворчоi дiяльностi зi створення i вдосконалення правового матерiалу, ратифiкацii мiжнародних документiв, санкцiонування звичаiв, виражаi загальну спрямованiсть норм мiжнародного приватного права при правозастосуваннi.

Однак не слiд абсолютизувати, гiперболiзувати значення цiii категорii: на конкретнi норми мiжнародного приватного права, як явища системнi, впливають iншi загальнi й конкретнi принципи, зовнiшнi середовище i аналогiчнi чинники.

Бiльше того, нерiдко в конкретних законодавчих настановах принцип взаiмодii не використовуiться. Як зазначаiться у фiлософськiй лiтературi, умовою взаiмодii мiж обтАЩiктами i наявнiсть у них вiдносноi якостi сумiсностi. Питання про сумiснiсть двох елементiв постаi тодi, коли мiж ними i рiзниця. У цьому випадку зтАЩясування сумiсностi зводиться до встановлення спiльностi за певними якостями, параметрами чи по сутi. Сумiснiсть i такою спiльнiстю обтАЩiктiв у певних якостях чи по сутi, яка забезпечуi iх взаiмодiю[7]
. Тому, якщо на думку держави, ii законодавчих i правозастосовчих органiв, при регулюваннi певних суспiльних вiдносин з iноземними характеристиками сумiснiсть позицiй конкретних правових систем вiдсутня або i такою, що не задовольняi, ii залучення до сукупноi дii з нацiональною правовою системою унеможливлюiться або зменшуiться. Через це, з метою обмеження взаiмодii нацiональних правових систем у сферi мiжнародного приватного права, засновуються дiiвi механiзми уникнення застосування iноземного права, наприклад, застереження про публiчний порядок, над-iмперативнi норми, колiзiйнi норми з одностороннiми привтАЩязками тощо.

Слiд також зазначити, що хоча взаiмодiя нацiональних правових систем тАФ керiвний, основоположний, iднальний принцип мiжнародного приватного права, ступiнь i мiра його втiлення й конкретизацii в окремих правових настановах не i абсолютною. Його прояв не i безмежним, адже вiн залежить вiд обтАЩiктивних передумов навколишнього середовища (особливостей суспiльного життя, вiдкритостi держави, економiчних характеристик, культурноi специфiки тощо), а також вiд субтАЩiктивних чинникiв ставлення держави i ii органiв, установ, нацiональних юридичних i фiзичних осiб до iноземного права, превалювання нацiональних iнтересiв у дiяльностi держави, визнання нею потреб у забезпеченнi справедливого правового регулювання, намагань гарантувати реалiзацiю прав i свобод людини тощо.

Загальнi висновки

Як видаiться, з удосконаленням законодавчих настанов у сферi мiжнародного приватного права обмеження принципу взаiмодii нацiональних правових систем повиннi зменшуватись, адже через проникнення загальноцивiлiстичних iдеалiв до вiтчизняного права, зняття покриву вiдособленостi, сприйняття вiдкритостi нацiонального суспiльства i втратою ксенофобських iлюзiй цей принцип маi стати iдейним орiiнтиром подальшоi правотворчоi спрямованостi.

Крiм того, змiна державноi полiтики, оновлення уявлення про РДвроатлантичну iнтеграцiю Украiни беззаперечно повиннi позначитись на розвитковi приватних мiжнародних суспiльних вiдносин, що викличе збiльшення випадкiв необхiдностi залучення iноземного права до iх регламентацii. Тому, розвиток i втiлення принципу взаiмодii нацiональних правових систем як прояв найiстотнiших рис вiтчизняного мiжнародного приватного права тАФ справа недалекого майбутнього.

Подальше вивчення принципу взаiмодii правових систем пiд час регулювання приватних мiжнародних суспiльних вiдносин i перспективним напрямом майбутнiх дослiджень.

Використана лiтература

1. Конституцiя Украiни: Прийнята на птАЩятий сесii Верховноi Ради Украiни 28 червня 1996 року // Голос Украiни, 1996, 13 липня.

2. Закон Украiни вiд 10 грудня 1991 р. тАЭПро дiю мiжнародних договорiв на територii УкраiнитАЭ № 1953тАФХРЖРЖ // Вiдомостi ВРУ, 1992, № 3.

3. Ануфриева Л.П. Соотношение международного публичного и международного частного права: правовые категории. тАФ М., 2002. .

4. Баймуратов М.А. Международное право. Харьков, Одиссей, 2000.

5. Богуславский М.М. Международное частное право. М., Юристъ, 1999.

6. Братусь С.Н. Предмет и система советского гражданского права. тАФ М., 1963. тАФ С. 137.

7. Дахно РЖ.РЖ. Мiжнародне приватне право: Навч. посiбник. тАФ К., МАУП, 2001.

8. Кудашкин В.В. Правовое регулирование международных частных отношений. тАФ СПб., 2004.

9. Лебедев С.Н. О природе международного частного права // Советский ежегодные международного права. 1979, С. 61тАФ80.

10. Международное частное право: Учебное пособие. Харьков, Консум, 1998.

11. Мюллерсон Р.А. О соотношении международного публичного, международного частного и национального права // Советское государство и право. 1982, № 2, С. 80тАФ90.

12. Рубанов А.А. Теоретические основи международного взаимодействия национальных правових систем. тАФ М., 1984.

13. Степанюк А. А. Коллизии наследования в международном частном праве. тАФ X., 2004.

14. Степанюк А. Взаiмодiя нацiональних правових систем як принцип мiжнародного приватного права // Право Украiни, 2005, № 10, С. 111тАФ114.

15. Фединяк Г.С., Фединяк Л.С. Мiжнародне приватне право. К., Юрiнком РЖнтер, 2000.

16. Явич Л.С. Общая теория права. тАФ Л., 1976.

Вместе с этим смотрят:

"Стена безопасности" между Израилем и Палестиной

"Хезболла" как инструмент ИРИ в эскалации арабо-израильского конфликта

"Холодная война": идеологические и геополитические факторы ее возникновения

"Этап реформ" в Саудовской Аравии

Globalization and Hospitality Industry