Види iврооблiгацiй

Кафедра мiжнародноi економiки

Контрольна робота

з дисциплiни:

"КонтАЩюнктура свiтових товарних i фiнансових ринкiв"

Види iврооблiгацiй

Види iврооблiгацiй

На свiтовому ринку облiгацiй обертаються два види цiнних паперiв: iноземнi облiгацii та iврооблiгацii. РЖноземна облiгацiя - це цiнний папiр, що випущений нерезидентом у нацiональному фiнансовому центрi та в нацiональнiй валютi.

Емiсiя iноземних облiгацiй регламентуiться законодавством з цiнних паперiв краiни-емiтента, але на практицi iх обiг значною мiрою вiдповiдаi принципам iвроринкiв.

З 1970-х рокiв ХХ ст. почав активно розвиватися ринок iврооблiгацiй - облiгацiй у iвровалютi. Так, у 1970 р. обсяг iврооблiгацiй становив 3 млрд. дол., у 1975 р. - 10 млрд. дол., у 1983 р. - близько 50 млрд. дол., у 1984 р. - 82 млрд. дол., у 1996 р. - 275 млрд. дол., а в 1997 р. - 570 млрд. дол.

РДврооблiгацiя - це борговий цiнний папiр на предтАЩявника, що випускаiться позичальником (як правило, в iноземнiй валютi) для отримання довгостроковоi позики на iвроринку.

Дохiд за iврооблiгацiiю сплачуiться один раз на рiк, а погашення вiдбуваiться наприкiнцi термiну одночасним платежем або протягом певного термiну iз фонду погашення.

До основних особливостей цього фiнансового iнструменту можна вiднести те, що:

iврооблiгацii розмiщуються, як правило, одночасно на фiнансових ринках кiлькох краiн;

iврооблiгацii купуються iнвесторами рiзних краiн на базi котирування iх нацiональних бiрж;

емiсiя iврооблiгацiй меншою мiрою пiдпадаi пiд державне регулювання, не пiдпорядковуiться нацiональним правилам проведення операцiй з цiнними паперами тiii краiни, валюта якоi i валютою позики;

валюта iврооблiгацii не обовтАЩязково маi бути нацiональною грошовою одиницею нi для емiтента, нi для iнвестора;

iврооблiгацii, як правило, являють собою цiнний папiр на предтАЩявника (bearer bonds) з фiксованою вiдсотковою ставкою;

гарантiйне розмiщення iврооблiгацiй здiйснюiться емiсiйним синдикатом;

випуск та обiг iврооблiгацiй вiдбуваються згiдно з правилами та стандартами, що встановилися на ринку;

утримувачам iврооблiгацiй дохiд сплачуiться у повному обсязi, без податку на вiдсотковий дохiд (withholding tax [1]), що стягуiться в краiнi емiтента.

Згiдно з одним iз поширених поглядiв, перший випуск iврооблiгацiй здiйснила державна компанiя РЖталii з будiвництва дорiг Autistrade у липнi 1963 р. Усього було випущено 60 000 облiгацiй номiналом 250 дол. За кожною облiгацiiю щорiчно 15 липня сплачувався фiксований дохiд у розмiрi 5,5% (13,75 дол).

Лiд-менеджером позики став англiйський торговельний банк (merchant bank) S. G. Warburg & Co., менеджерами (co-managers) - Banque de Bruxelles S. A., Deutsche Bank A. G., Rotterdamsche Bank N. V. Ранiше подiбна операцiя (щоб неамериканськi фiнансовi установи проводили андеррайтинг цiнних паперiв у доларах) була немислимою.

Лiстинг було отримано на Лондонськiй фондовiй бiржi. В тому ж роцi було випущено iврооблiгацii в нiмецьких марках та швейцарських франках.

Поява iврооблiгацiй повтАЩязана насамперед, з iнтернацiоналiзацiiю свiтового господарства та необхiднiстю забезпечити фiнансовi потреби транснацiональних корпорацiй, передусiм iвропейських.

Поштовхом до розвитку цього ринку слугували обмеження, що були введенi адмiнiстрацiiю Д. Кеннедi у 1963 р. на використання iноземними позичальниками ринку капiталiв США.

Потреба в доступi до джерел капiталiв була задоволена за рахунок випуску саме iврооблiгацiй. Можливiсть розмiщення iврооблiгацiй, що спочатку були вираженi маже виключно у доларах США, була обумовлена наявнiстю на рахунках iвропейських банкiв значних сум у доларах США - так званих iвродоларiв.

Тобто ринок iвродоларiв був джерелом фiнансування ринку iврооблiгацiй.

Розвиток ринку iврооблiгацiй тривалий час заважала вiдсутнiсть ефективного вторинного ринку. Емiсiя облiгацiй у паперовiй формi перешкоджала iх обiгу та грошовим розрахункам.

Проривом у формуваннi вторинного ринку було створення американським банком "Morgan Guaranty" системи Euroclear у Брюсселi в 1968 р.

Сутнiсть ii полягала у створеннi системи депозитарiiв у рiзних краiнах свiту для зберiгання цiнних паперiв, а власникам цiнних паперiв видавалися свiдоцтва про вклад та володiння цiнними паперами.

У результатi операцii з купiвлi-продажу iврооблiгацiй перестали вимагати фiзичного перемiщення цiнних паперiв, а являли собою лише передання сертифiкатiв.

Змiна власника вiдображалась у записах на депонентських рахунках.

Створення системи Euroclear у 1968 р. стало революцiiю на ринку облiгацiй. Якщо в момент створення кiлькiсть ii учасникiв нараховувала 50 членiв, то у 1973 р. - уже 150, а в серединi 80-х рокiв - 1450.

У 1970 р. захiдноiвропейськi iнституцii iврооблiгацiйного ринку створили свою систему клiрингових розрахункiв на ринку iврооблiгацiй зi штаб-квартирою в Люксембурзi, що маi назву CEDEL [4].

Переважна бiльшiсть iврооблiгацiй випускаiться:

великими корпорацiями приватного сектору;

мiжнародними органiзацiями;

державними органами.

У випадку, якщо iврооблiгацii випускаються урядовими агентствами чи мiсцевими органами влади, зазвичай потрiбнi урядовi гарантii.

Приблизно 2/3 всiх iврооблiгацiйних позик припадаi на корпорацii, решта - приблизно однаковими частинами на уряди, урядовi органiзацii та мiжнароднi органiзацii.

Найбiльш поширеними методами розмiщення iврооблiгацiй i:

вiдкрита пiдписка серед необмеженого кола iнвесторiв (Public issue);

приватне розмiщення (Private placement).

Вiдкрита пiдписка здiйснюiться через гарантiйний синдикат серед багатьох iнвесторiв у рiзних краiнах свiту. Подiбнi випуски майже завжди мають лiстинг на бiржi.

Гарантiйний синдикат (underwriting syndicate) - це група фiнансових установ (здебiльшого iнвестицiйних банкiв), що беруть на себе зобовтАЩязання з розмiщення нових випускiв цiнних паперiв.

Приватне розмiщення нацiлене на невелику групу iнвесторiв. Такi облiгацii розмiщуються незначною кiлькiстю банкiв серед обмеженого кола iнвесторiв (без публiчного оповiщення про позику).

Розмiщення вiдбуваiться здебiльшого серед iнституцiйних iнвесторiв. РДврооблiгацii приватного розмiщення можуть i не мати лiстингу на фондовiй бiржi.

Бiльша частина торгiвлi iврооблiгацiями здiйснюiться на позабiржовому ринку.

Угоди укладаються по телефону, за допомогою спецiалiзованих торговельних та комунiкацiйних мереж (Bloomberg, Reuters), а також через агентiв, що спецiалiзуються на наданнi посередницьких послуг.

Значна частина iврооблiгацiй входить до лiстингу двох iвропейських фондових бiрж: Лондонськоi або Люксембурзькоi.

Згiдно з директивою Комiсii РДС про лiстинг (European Commission Listing Particulars Directive 80/390/EEC) до iврооблiгацiй та iнших цiнних паперiв iвроринку застосовуються спрощенi правила лiстингу.

Це повтАЩязано з тим, що такi цiннi папери купуються та продаються обмеженим колом органiзацiй-професiоналiв у галузi iнвестування.

РДврооблiгацii зазвичай розмiщуються шляхом пiдписки на них групи фiнансових установ (на ринку iврооблiгацiй вони називаються менеджерами позики).

Випуск iврооблiгацiй здiйснюють мiжнароднi синдикати. Класична органiзацiя випуску iврооблiгацiй складаiться з трьох етапiв.

Перший етап. Створення керуючого (емiсiйного) синдикату.

Емiтент (позичальник) обираi провiдного менеджера, що називаiться лiд-менеджером (lead-manager). Лiд-менеджер - це банк, що i головним органiзатором та гарантом позики (емiсii цiнних паперiв) i представляi iнтереси членiв синдикату кредиторiв та гарантiв.

Головний банк на першому етапi вивчаi фiнансовий стан позичальника, його перспективи, а також його потреби у фiнансуваннi з метою точнiшого визначення основних параметрiв емiсii iврооблiгацiй.

Провiдний менеджер обговорюi з емiтентом умови випуску iврооблiгацiй:

суму, на яку буде проведено емiсiю;

термiн позики;

вiдсотки за купонами;

вартiсть емiсii.

У разi необхiдностi лiд-менеджер допомагаi емiтенту у пiдготовцi проспекту емiсii.

Лiд-менеджер також обираi спiвменеджерiв (co-managers) позики залежно вiд iх мiсця на фiнансовому ринку та можливостей iз розмiщення емiсii.

Спiвменеджери - це банки, що входять до групи органiзаторiв (менеджерiв) позики. На вiдмiну вiд простих учасникiв синдикату, вони беруть участь в управлiннi емiсiiю.

Спiвменеджери (члени групи менеджерiв позики) беруть на себе умовне зобовтАЩязання взяти на обслуговування встановлену номiнальну частину позики. У середньому вона становить 40% вiд загальноi суми позики.

Другий етап. Створення гарантiйного синдикату (синдикату андеррайтерiв).

Лiд-менеджер обираi учасникiв майбутнього синдикату андеррайтерiв. Члени гарантiйного синдикату разом iз членами керуючого синдикату пiдписують угоду про гарантii (андеррайтерську угоду). За цiiю угодою члени синдикату зобовтАЩязуються пiдписатися на частину позики.

Третiй етап. Створення синдикату з розмiщення (продажу).

На даному етапi утворюiться нова група банкiв для створення синдикату з розмiщення (selling group), основним завданням котрого i розмiщення позики (проведення пiдписки на iврооблiгацii) серед приватних та державних iнвесторiв.

Залученi до органiзацii емiсii iврооблiгацiй банки можуть одночасно виконувати всi три функцii: керуючого, андеррайтера та агента з розмiщення. Найбiльш поширеним на сьогоднi i обтАЩiднання другого та третього етапiв органiзацii емiсii - одночасне виконання менеджерами функцiй андеррайтера та агента з розмiщення.

Окрiм зазначених вище, у схемi органiзацii емiсii iврооблiгацiй iснують також такi учасники:

платiжний агент (paying agent);

фiнансовий агент (fiscal agent);

довiрена особа (trustee).

Платiжний агент - це банк, що уповноважений емiтентом сплачувати вiдсотки власникам облiгацiй та проводити iх погашення пiсля отримання грошей вiд емiтента.

Фiнансовий агент - це банк, що дii вiд iменi позичальника (емiтента облiгацiй) та проводить розподiл цiнних паперiв серед емiтентiв. Зазвичай функцii платiжного та фiнансового агентiв виконуi один банк.

Деякi схеми iврооблiгацiйноi позики передбачають iснування довiреноi особи, що дii в iнтересах та вiд iменi iнвесторiв за наявностi будь-яких порушень в умовах позики з боку емiтента.

У цьому випадку обовтАЩязково призначаiться платiжний агент, що дii вiд iменi емiтента облiгацiй.

Комiсiйнi, що сплачуються менеджерам iврооблiгацiйних позик, подiляються на:

плату за управлiння (management fee);

плату за андеррайтинг (underwriting fee);

комiсiйнi за розмiщення (selling concession).

Комiсiйнi вiдраховуються з вартостi проданих облiгацiй кожним менеджером перед тим, як грошi буде перераховано лiд-менеджеру. Плата за управлiння та андеррайтинг вiдраховуються лiд-менеджером iз тiii суми, що залишилася.

Частка лiд-менеджера у комiсiйних за управлiння (praecipium) вiдраховуiться ним iз загальноi суми комiсiйного винагородження менеджерам.

Витрати на емiсiю iврооблiгацiй на мiжнародному ринку становлять приблизно 2-2,5% вiд ii вартостi та i нижчими за вартiсть випуску подiбних облiгацiй на нацiональному ринку.

Вартiсть емiсii, у свою чергу, визначаiться такими факторами, як розмiр емiсii, валюта позики, термiн платежу та дата випуску.

Традицiйне розмiщення iврооблiгацiй базуiться на трьох основних датах:

оголошення про випуск iврооблiгацiй;

пiдписання остаточних умов (початок розмiщення);

дата закiнчення розмiщення.

У 1990-тi роки стандартною схемою розмiщення iврооблiгацiй була так звана куплена угода (bought deal). Це означаi, що лiд-менеджер купуi всi цiннi папери в емiтента на умовах, що було встановлено до оголошення про випуск.

Пiд умовами розумiють такi показники: обсяг емiсii, купонна ставка та цiна розмiщення.

Практика використання методу "купленоi угоди" виникла у звтАЩязку зi збiльшенням фiнансовоi потужностi банкiв, що здiйснюють розмiщення iврооблiгацiй, а також посиленням конкуренцii мiж ними.

Подiбна схема розмiщення означаi зменшення ролi андеррайтерiв та агентiв iз розмiщення.

Першу "куплену угоду" було проведено у квiтнi 1980 р. iнвестицiйним банком Credit Suisse First Boston (CSFB), котрий купив весь iврооблiгацiйний випуск корпорацii General Motors Acceptance Corporation на суму 100 млн. дол. i тiльки пiсля цього органiзував синдикат.

Професiйнi учасники ринку, якi виступають у ролi менеджерiв, обтАЩiднались у Мiжнародну асоцiацiю учасникiв первинного ринку (International Primary Market Association, IPMA).

Члени асоцiацii розробили ряд правил щодо технологii розмiщення цiнних паперiв на мiжнародному ринку, а також стандартнi форми документiв.

Вважаiться, що члени емiсiйного синдикату, котрi i членами IPMA, дiють вiдповiдно до правил асоцiацii.

Облiгацii мiжнародного ринку можна подiлити на категорii:

облiгацii з фiксованою ставкою процента. Найбiльш поширеним iнструментом даноi категорii i проста облiгацiя (straight bond) - облiгацiя з фiксованою вiдсотковою ставкою, без права дострокового погашення та конвертацii в акцii. Простi облiгацii мають серii щорiчних купонiв та називаються також "plain vanilla" (простий, без особливих умов та додаткових елементiв);

облiгацii з плаваючою купонною ставкою. Найпоширенiшим iнструментом цiii категорii i нота з плаваючою ставкою (floating rate note, FRN). Це облiгацii, купоннi платежi за якими один раз на шiсть мiсяцiв установлюються на рiвнi найбiльш вiдомоi та репрезентативноi процентноi ставки грошового ринку (зазвичай ЛРЖБОР) плюс/мiнус певна маржа, що визначаiться ступенем ризику;

облiгацii, що повтАЩязанi з акцiями емiтента. Ця категорiя подiляiться ще на два класи:

конвертованi облiгацii (convertible bonds). Це облiгацii, якi за бажанням iнвестора можуть бути конвертованi у простi акцii того самого емiтента. Майже не вiдрiзняються вiд конвертованих облiгацiй обмiннi облiгацii (exchangeable bonds), що можуть бути конвертованi в акцii iншого емiтента;

облiгацii з варантами на акцii (debt with warrant), що дають право на придбання (купiвлю) акцiй. На вiдмiну вiд конвертованих облiгацiй, облiгацii з варантом на акцii завжди сплачуються незалежно вiд того, чи використано право на пiдписку.

Щодо структури складових ринку, то станом на кiнець 1994 р. бiльше 76% загального обсягу заборгованостi за iврооблiгацiями припадало на простi облiгацii з фiксованою вiдсотковою ставкою (1562 млрд. дол. iз 2048 млрд. дол.), частка облiгацiй iз плаваючою ставкою становила 15% (303 млрд. дол.), а на конвертованi облiгацii та облiгацii з варiантом припадало лише 9% загальноi заборгованостi (183 млрд. дол.).

Подiбна структура iвроемiсiй була обумовлена вiдносною стабiльнiстю фiнансового ринку протягом 1980-х рокiв.

Список використаноi лiтератури

Бураковсъкий РЖ. Теорiя мiжнародноi торгiвлi. - К.: Основи, 2000.

Герчикова И.Н. Международное коммерческое дело. Практикум. - М.: ЮНИТИ, 1999.

Грис Т., Леусский А., Лозовская Е. Мировая экономика / Под общ. ред.Л.С. Тарасовича. - СПб.: ПИТЕР, 2001.

Лютий РЖ.О. Грошово-кредитна полiтика та особливостi ii реалiзацii в Украiнi // Фiнанси Украiни. 2000. № 1. С.23-24.

Международные экономические отношения / Под ред.В. Рыбалкина. - М., 1997.

Найденов В.С., Сменковский А.Ю. Инфляция и монетаризм. Уроки антикризисной политики. К.: ОАО БЦКФ, 2003. С.12-13.

Побединська В.О. Державний борг i шляхи його оптимiзацii // Фiнанси Украiни. 1999. № 7. С.108-110.

Свiтова економiка: Пiдручник / А.С. Фiлiпченко, О.РЖ. Рогач, О.РЖ. Шнирков та iн. - К.: Либiдь, 2000.

Соловйова О.А. Перспективи розвитку страхування у сферi зовнiшньоекономiчноi дiяльностi. // Фiнанси Украiiни. - 2006. - №5. - с.122 - 129.

Тэор Т.Р. Мировая экономика: Пособие для подготовки к экзамену. - СПб.: Питер, 2001.

Щедрий П. Перспективи мiжнародноi iнтеграцii страхового ринку Украiни в контекстi норм СОТ // Економiка Украiни. - 2004. - №5. - с.82 - 89.

Вместе с этим смотрят:

"Стена безопасности" между Израилем и Палестиной

"Хезболла" как инструмент ИРИ в эскалации арабо-израильского конфликта

"Холодная война": идеологические и геополитические факторы ее возникновения

"Этап реформ" в Саудовской Аравии

Globalization and Hospitality Industry