Вiдносини Росii i США на сучасному етапi

Дипломна робота

Тема: Вiдносини Росii i США на сучасному етапi

Змiст

Вступ

Роздiл РЖ Особливостi вiдносин Росii та США в свiтовiй економiцi

1.1 Характеристика росiйсько-американських вiдносин у сферi економiки

1.2 Стратегiчне партнерство США та Росii

1.3 Державнi соцiально-економiчнi прiоритети: досвiд США й iнтереси Росii

Роздiл РЖРЖ Характеристика полiтичних вiдносин мiж США та Росiiю

2.1 Особливостi воiнно-полiтичних вiдносин США i НАТО з Росiiю

2.2 Аналiз полiтичних вiдносин США й Росii в свiтовiй полiтицi

Висновки

Список використаноi лiтератури

Вступ

Актуальнiсть теми. Початок XXРЖ ст. характеризуiться динамiчними змiнами у свiтовiй економiцi й свiтогосподарських зв'язках: наростають процеси глобалiзацii й регiоналiзацii, пiдсилюють свiй вплив ТНК, змiцнюють позицii Китаю, РЖндii, Бразилii, загострюються свiтовi фiнансовi й енергетичнi проблеми, не втрачають актуальностi вже вiдомi глобальнi виклики - демографiчнi, продовольчi, екологiчнi й iншi.

У перше десятилiття нового столiття Росiя демонструi стабiльно високi темпи економiчного росту, ми перебороли затяжну кризу 90- х рокiв i в рядi областей поступово вiдновлюi ранiше втраченi позицii. США, незважаючи на розширення економiчного потенцiалу РДС i Японii, а також поява нових центрiв сили, продовжують утримувати лiдируючi позицii у свiтi по ключовим макро- економiчних показниках. Разом з тим не можна не бачити й нових викликiв, що встали перед США в XXРЖ ст.

На цьому тлi особливу актуальнiсть здобуваi питання про те, як складаються й будуть розвиватися в перспективi росiйсько-американськi економiчнi вiдносини, наскiльки велике iхнiй реальний потенцiал i якi iснуючi обмежники?

В усi перiоди вiдносин мiж Радянським Союзом (з 1992 р. - Росiiю) i США iхнього економiчна тридцятилiтнiй була найтiснiшим образом зв'язана, а частiше прямо обумовлена рiвнем i характером полiтичноi взаiмодii. Перiоди потеплiння, наприклад пiсля встановлення дипломатичних вiдносин, спiвробiтництва в роки Другоi свiтовоi вiйни, мирного спiвiснування кiнця 50 - початку 60- х рокiв, розрядки мiжнародноi напруженостi 80-х, завжди супроводжували пiдйому торгово-економiчних зв'язкiв. РЖ, навпроти, загострення полiтичних вiдносин незмiнно привело до стагнацii або зменшенню обсягiв взаiмноi торгiвлi й iнших форм економiчних зв'язкiв. Такого роду залежностi проявляються й у новiтнiй iсторii наших двостороннiх вiдносин - на початку XXРЖ ст.

Разом з тим при всiй залежностi економiчних i торговельних зв'язкiв вiд полiтичного впливу, безсумнiвно i iх самостiйне, цiлком автономне значення для обох держав. Хоча в силу ряду об'iктивних обставин для Росii й США воно рiзне, потенцiал цих вiдносин досить великий i явно недовикористовуiться обома сторонами, що завдаi чималоi шкоди iхньому господарському розвитку.

Метою дослiдження i узагальнюючий аналiз росiйсько-американських вiдносин в контекстi становлення новоi структури iвропейсько-американських стосункiв та безпеки.

У вiдповiдностi до зазначеноi мети визначено наступнi дослiдницькi завдання:

- охарактеризувати особливостi вiдносин Росii та США в свiтовiй економiцi;

- дослiдити тенденцii росiйсько-американських вiдносин у сферi економiки;

- розглянути стратегiчне партнерство США та Росii ;

- проаналiзувати державнi соцiально-економiчнi прiоритети: досвiд США й iнтереси Росii;

- проаналiзувати роль i значення НАТО у ситуацii, що склалася на iвропейському континентi у сферi безпеки внаслiдок руйнування бiполярноi системи наприкiнцi 1980-х-початку 1990-х рокiв з точки зору провiдних краiн свiту;

- провести порiвняльний аналiз основних положень Стратегiчних концепцiй НАТО 1990-тих рокiв з метою виявлення загальних рис i вiдмiнностей, що мали принциповий характер i вплинули на подальше реформування альянсу;

- показати еволюцiю поглядiв представникiв росiйськоi полiтичноi елiти на проблему розширення зони вiдповiдальностi НАТО i повноважень альянсу, що вийшли за рамки оборонних завдань;

- визначити основнi iнтереси США i Росii в питаннях розбудови системи iвропейськоi безпеки;

- дослiдити мiжгосподарськi позицii й перспективи економiчних вiдносин Росii та США;

- визначити роль США й Росiя у свiтових iнвестицiйних процесах .

ОбтАЩiктом дослiдження i росiйсько-американськi вiдносини 1990-х тАУ поч. 2000-х рокiв в контекстi новоi ситуацii у сферi безпеки в РДвропi пiсля закiнчення тАЬхолодноi вiйнитАЭ.

Предметом дослiдження i особливостi системи росiйсько-американських вiдносин протягом зазначеного перiоду.

Хронологiчнi рамки дослiдження. Робота охоплюi перiод з 1990-х i до початку 2009 року. Нижня межа обумовлена такими знаковими iсторичними подiями, як прийняття Лондонськоi декларацii НАТО з програмою заходiв щодо розширення вiйськово-полiтичного спiвробiтництва iз краiнами Органiзацii Варшавського договору, ухвалення тАЬПаризькоi Хартii новоi РДвропитАЭ, першого багатостороннього документу прийнятого Нарадою з безпеки i спiвробiтництва у РДвропi (НБСРД), що оголосив закiнчення тАЬхолодноi вiйнитАЭ та початок новоi ери спiвробiтництва. Знаковим моментом цього перiоду став розпад СРСР та руйнування системи iнститутiв краiн соцiалiстичного простору: ОВД, РЕВ тощо. Цi подii визначили новий характер мiжнародних вiдносин i заклали пiдвалини нового свiтового устрою.

Вибiр верхньоi межi обумовлено появою нових загроз та викликiв мiжнароднiй безпецi на початку ХХРЖ столiття, найяскравiшим прикладом чого стали терористичнi атаки проти США 11 вересня 2001 року, що iстотним чином змiнило розстановку сил у свiтi i, зокрема, у РДвропi.

Методи дослiдження. Методологiчною основою дослiдження i фундаментальнi основи наукового аналiзу тАУ принципи iсторизму, науковоi обтАЩiктивностi, системностi i цiлiсностi, конкретизацii, прогнозування.

Принцип iсторизму дозволяi дослiджувати питання ролi росiйсько-американських вiдносинах у процесi iх розвитку, у звтАЩязку iз конкретними умовами та динамiкою мiжнародноi ситуацii протягом зазначеного перiоду.

Системний (комплексний) пiдхiд передбачаi врахування усiii рiзноманiтностi факторiв, якi вплинули на розвиток росiйсько-американських вiдносин в контекстi трансформацii Пiвнiчноатлантичного альянсу у конкретно-iсторичнiй обстановцi 1990-х-початку 2000-х рокiв.

Застосування компаративного методу дозволило здiйснити порiвняльний аналiз еволюцii поглядiв i прiоритетiв росiйських i американських полiтикiв та виявити тенденцii, якi склали основи зовнiшньополiтичних курсiв обох держав на iвропейському напрямi. Цей метод був також застосований при вивченнi стратегiчних концепцiй США рiзних рокiв, що дало можливiсть вiдстежити розвиток певних тенденцiй та дати прогноз щодо подальших перспектив у системi росiйсько-американських вiдносин.

Застосування вищезазначених методiв реалiзовувалося через звернення як до загальнонаукових методiв (логiчного, аналiзу, синтезу, системного пiдходу), так i до спецiально-iсторичних (порiвняльний, хронологiчний, ретроспективний).

Наукова новизна дослiдження полягаi у тому, що в ньому на основi залучення i аналiзу широкого кола джерел i лiтератури, здiйснюiться спроба комплексного розгляду питання взаiмовiдносин Росii i США, а також дослiджуються перспективи взаiмодii РФ i США з Пiвнiчноатлантичним альянсом у нових геополiтичних умовах початку ХХРЖ ст.

Практичне значення. Результати дослiдження можуть бути використанi для подальших наукових розробок, повтАЩязаних iз проблематикою росiйсько-американських вiдносин к. ХХ тАУ поч. ХХРЖ ст. та розвитком iвропейських iнтеграцiйних процесiв.

Вивчення вiдповiдного iсторичного досвiду i корисним в планi пiдготовки iнформацiйно-аналiтичних матерiалiв для органiв державноi влади краiни, що визначають характер зовнiшньополiтичного курсу як у площинi iвроатлантичноi iнтеграцii, так i на двосторонньому рiвнi.

Структура роботи. Робота складаiться зi вступу, трьох роздiлiв (якi подiляються на пiдроздiли), загальних висновкiв, списку використаних джерел i лiтератури. Загальний обсяг дисертацii складаi 100 сторiнок, список використаних джерел i лiтератури включаi 42 найменувань.

1.1 Характеристика росiйсько-американських вiдносин у сферi економiки

Характерна риса державного регулювання економiки початку XXI столiття спрямована на все бiльш орiiнтацiю бюджету на рiшення соцiально-економiчних завдань. Частка видаткiв федерального бюджету США на соцiальнi цiлi, включаючи розвиток людського капiталу (утворення, охорона здоров'я), соцiальне страхування й допомогу перевищила в 2005 р. 60%; частка таких видаткiв у консолiдованому бюджетi ще вище. Згадане протирiччя мiж соцiальною орiiнтацiiю бюджету й загальноi досить низкою часток перерозподiлу нацiонального доходу як через федеральний, так i консолiдований бюджет насправдi вiдображаi досягнення якогось оптимуму мiж економiчними й соцiальними цiлями макроекономiчноi полiтики й шляхами iхньоi реалiзацii - використанням насамперед ринкових механiзмiв для створення ВВП i соцiальною вiдповiдальнiстю держави за виробництво суспiльних благ i активних заходiв для iхнього забезпечення.

В 2006 р. США посiдали перше мiсце у свiтi по обсязi номiнального ВВП (бiльше 13 трлн. дол.) i третi - по ВВП на душу населення (44 тис. дол. -пiсля Люксембургу й Норвегii) . У темпах росту ВВП (в 2005 i 2006 р. - на рiвнi 3.1%) Сполученi Штати хоча й поступаються швидкоростучим новим ринковим економiкам тАУ Китаю , РЖндii, Бразилii (8-10%) i Росii (6-7%), але помiтно випереджають показники Захiдноi РДвропи i Японii (1-1.5%). При гiгантськiй величинi американського ВВП це збiльшуi кiлькiсний розрив у масштабах економiк мiж США i iхнiми традицiйними партнерами-конкурентами.

Разом з тим ряд держав по основних кiлькiсних параметрах (частка в загальносвiтовому ВВП, у мiжнароднiй торгiвлi й iн.) швидко полiпшуi своi свiтогосподарськi позицii. Це насамперед краiни БРРЖК (Бразилiя, Росiя, РЖндiя, КНР), краiни Пiвденно-Схiдноi Азii, не-якi малi держави, що успiшно розвиваються, Схiдноi РДвропи. Зокрема, що стосуiться РФ, то в 2006 р. по номiнальному обсязi ВВП, розрахованому виходячи з обмiнних курсiв валют, вона перебувала лише на 16-м мiсцi (близько 1 трлн. дол.), при перерахуваннi ж по ППС (бiльше 1.7 трлн. дол.) вийшла на 10-е мiсце у свiтi, а в 2007 р., за попереднiми оцiнками, - на 7-е мiсце у свiтi. Правда, по показнику ВВП на душу населення РФ усе ще значно вiдстаi не тiльки вiд розвинених, але й вiд багатьох краiн,що розвиваються, займаючи 38-е мiсце в рейтингу.

Окремого розгляду вимагаi такий важливий показник, як сукупнiсть ресурсiв - природних, трудових, науково-технiчних, пiдприiмницьких та iн., тридцятилiтнiх iстотнi елементи економiчного потенцiалу будь-якоi краiни. Вiдповiдно до вузького визначення нацiонального багатства (використовуваному в статистику нацiональних рахункiв бiльшостi краiн), у його склад включаiться тiльки сукупнiсть накопичених матерiальних благ, створених працею людей. Тобто з нацiонального багатства краiни виключаються природнi ресурси й накопичений людський капiтал. Вiдповiдно до розширювальноi трактового нацiонального багатства, подiлюваноi багатьма економiстами, у тому числi в Росii й США, цi елементи варто включати в розрахунок нацiонального багатства, оскiльки вони становлять важливу частину господарського потенцiалу будь-якоi держави. [1, c. 48-58]

Для США облiк природних ресурсiв i особливо людського капiталу й науково-технiчного потенцiалу як елементи нацiонального багатства представляiться особливо актуальним, оскiльки по провiдних ресурсних показниках ця краiна як i ранiше займаi лiдируючi позицii в сучаснiй свiтовiй економiцi. Так, по запасах вугiлля вона перебуваi на 1-м мiсцi, природного газу - на 3-м, нафти - на 12-м, залiзноi руди - на 6-м, мiдних руд - на 5-м, по земельних сiльськогосподарських ресурсах - на 1-м, лiсовим - на 4-м мiсцi у свiтi. Цiлим поруч корисних копалин США забезпеченi недостатньо (або не забезпеченi зовсiм), але високий ступiнь iнтеграцii у свiтову економiку й сильнi позицii в зовнiшнiй торгiвлi дозволяють iз успiхом компенсувати недостачу тих або iнших ресурсiв.

Росiя забезпечена багатьма природними ресурсами значно краще, нiж США й iншi краiни миру. Вiдповiдно до оцiнок, у нiй зосереджено 25% свiтових мiнеральних ресурсiв. По цiлому рядi ресурсiв ми займаiмо лiдируючi позицii у свiтi - 1-е мiсце по запасах i видобутку газу, 7-е - по запасах нафти ( 2-е - по видобутку), 3-е - по запасах вугiлля, 4-е - по запасах металевих руд, 1-е - по лiсових ресурсах. Незважаючи на те, що природнi ресурси i важливим елементом нацiонального багатства краiни (при розширювальному його трактуваннi), iхнiй достаток, як думають багато економiстiв, служить фактором однобiчноi сировинноi орiiнтацii економiки Росii, перешкоджаi диверсифiкованостi економiки й розвитку наукомiсткого сектора. Для оцiнки положення США й Росii у свiтовiй економiцi iстотно бiльше важливе зiставлення iх науково-технiчних i людських ресурсiв.

США - безумовний науково-технiчний лiдер сучасного миру. В 2006 р. на науковi дослiдження й дослiдно-конструкторськi розробки краiна витратила 342 млрд. дол., що склало близько 40% сукупного показника найбiльше

розвинених краiн миру . Хоча по частцi цих видаткiв у ВВП США перебувають тiльки на 6-м мiсцi у свiтi (2.6%), уступаючи РЖзраiлю (4.9%), Швецii (4.3%), Фiнляндii (3.5%), Японii (3.2%) i РЖсландii (3.1%), абсолютний масштаб ресурсiв, що направляються в науково-технiчну сферу США, непорiвнянний не тiльки з жодною iнший краiною миру, але й iз цiлими iнтеграцiйними об'iднаннями. На 65% цi видатки фiнансуються приватним бiзнесом, на 29% - федеральним i мiсцевим бюджетами, на 6% - унiверситетами й неприбутковими органiзацiями. Про роль США у свiтовiй науцi свiдчить, наприклад, той факт, що 44% всiх отриманих у свiтi Нобелiвських премiй у галузi науки, належать американським ученим.

У цей час науково-технiчнi ресурси - один iз ключових факторiв, що визначають рiвень економiчного розвитку краiни i ii перспектив. Саме вiн i, на наш погляд, що вирiшуi конкурентну перевагу США на багато рокiв уперед.

У Росii наука усе ще перебуваi в кризовому положеннi. Нiколи друга (а по деяких галузях науки й перша) наукова держава миру втратила своi конкурентнi переваги в цiй областi. Частка видаткiв на НРЖОКР ледь досягаi 1.2% ВВП (по оцiнцi ОЕСР, близько 12 млрд. дол., або всього 0.6% загальносвiтових видаткiв на науку), чисельнiсть учених скорочуiться, престиж науки в суспiльствi падаi. Все це тАУ наслiдок непродуманоi державноi полiтики 90-х рокiв, результатом якоi стало вкрай низьке фiнансування цiii найважливiшоi сфери дiяльностi.

Визначальне значення для реалiзацii економiчного потенцiалу й стiйкого розвитку краiни мають трудовi ресурси, рiвень iхнього утворення й квалiфiкацii.

В 2006 р. у США середня тривалiсть утворення становила майже 14 рокiв - один з найбiльш високих показникiв у свiтi. Бiльше 87% американцiв у вiцi 25 рокiв i бiльше мають як мiнiмум закiнчене середнi, а бiльше 29% - закiнчене вище утворення. Видатки на вищу й середню освiту становлять близько 7.5% ВВП. Крiм того, ще близько 2% ВВП iде на так зване утворення дорослих, тобто на професiйну пiдготовку й перепiдготовку. Усе бiльше важливу роль в економiцi США здобуваi охорона здоров'я, у значнiй мiрi визначальне (поряд з утворенням) якiсть робочоi сили й рiвень життя в краiнi. Видатки на медичнi послуги склали в 2006 р. майже 14% ВВП, а очiкувана тривалiсть життя досягла майже 78 рокiв (81 рiк - для жiнок i 75 рокiв - для чоловiкiв). [15, c. 110-128]

Досить прогресивноi i в США й структура зайнятостi - ще один показник, що характеризуi як якiсть трудових ресурсiв, так i рiвень економiчного розвитку в цiлому. На сферу послуг доводиться понад 75% всiх зайнятих в економiцi (бiльше 100 млн. чоловiк), на сферу матерiального виробництва (промисловiсть, будiвництво, сiльське господарство) - лише 25% (33.5 млн. чоловiк).

Росiя усе ще зберiгаi досить потужний трудовий i iнтелектуальний потенцiал. Частка осiб з вищим утворенням у РФ - бiльше 21%, хоча й нижче, нiж у США, i однiii з найвищих у свiтi, близько 65% громадян мають як мiнiмум закiнчена середня освiта; досить висока й квалiфiкацiйний рiвень кадрiв. У цiлому в прогресивному напрямку мiняiться галузева структура зайнятостi - в 2006 р. у сферi послуг було зайнято вже бiльше 60% робочоi сили. Разом з тим i й проблеми - у результатi перевищення смертностi над народжуванiстю скорочуiться чисельнiсть населення, усе ще помiтно нижче, нiж у розвинених краiнах, середнiй рiвень заробiтноi плати (близько 500 дол. в 2007 р.) , низка трудова етика.

По оцiнках, саме науково-технiчнi ресурси й людський капiтал i основою iнтенсивного (на противагу екстенсивному) росту, визначаючи найважливiший показник рiвня економiчного розвитку будь-якоi краiни - ефективнiсть суспiльного виробництва. Мова йде про групу таких показникiв, як продуктивнiсть працi, фондовiддача, капiталоiмнiсть, енерго- i матерiалоiмнiсть. По них США залишаються на першому мiсцi у свiтi з досить бiльшим вiдривом вiд iнших краiн.

Згiдно даним Мiжнародноi органiзацii працi за 2007 р., США - безумовний лiдер за рiвнем продуктивностi працi, причому iхнiй вiдрив вiд iнших краiн збiльшуiться. При розрахунку по всiй економiцi (обсяг доданоi вартостi на один зайнятого) для США цей показник склав 63.9 тис. дол. Далi випливають (тис. дол.): РЖрландiя (55.9), Люксембург (55.6), Бельгiя (55.2) i Францiя (54.6) . Аналогiчний показник на один зайнятого в Росii бiльш нiж в 5.5 рази нижче, нiж у США. Схожа картина спостерiгаiться й за iншими показниками ефективностi - фондовiддачi, фондоiмностi й т.д.

Високий рiвень продуктивностi працi в США обумовлений трьома основними факторами: полiпшенням структури капiталу й ростом фондовiддачi за рахунок впровадження нового, бiльше ефективного встаткування, ростом квалiфiкацii й утворення робочоi сили, а також бiльшими масштабами управлiнських i продуктових нововведень. По оцiнках Бюро трудовоi статистики мiнiстерства працi США, в 2000-2005 р. перший фактор сприяв росту продуктивностi працi на 1.1 процентного пункту, другий - на 0.4, третiй - на 1.9 п.п. (у сукупностi -на3.4п.п.).

Картину економiчного розвитку краiни цiкаво доповнити даними про рiвень i якiсть життя населення. Якщо по традицiйних iндикаторах рiвня життя - розмiру доходiв, структурi споживання - США перебувають серед лiдерiв, то по якостi життя - очiкуваноi ii тривалостi, доступностi утворення, диференцiацii доходiв, доступностi послуг охорони здоров'я - вони поступаються багатьом iншим розвиненим краiнам. Так, по кумулятивному показнику якостi життя - iндексу розвитку людського потенцiалу - Сполученi Штати в 2006 р. перебували на 8-му мiсцi у свiтi, уступаючи таким краiнам, як Норвегiя, РЖсландiя, Австралiя, РЖрландiя, Швецiя, Канада i Японiя (мiсце Росii в цьому списку з 177 краiн - 65-е). Зрозумiло, 8-е мiсце - це непоганий результат. Разом з тим вiн вiдображаi своiрiднiсть американськоi соцiально-економiчноi моделi, у якiй прiоритет вiддаiться ефективностi на шкоду соцiальноi справедливостi. Так, коефiцiiнт Джинi, що вiдображаi ступiнь соцiальноi нерiвностi, у США в 2005 р. становив 0.45, що в 1.5-2 рази вище, нiж у розвинених краiнах РДвропи. Досить помiтна соцiально-майнова диференцiацiя: доходи 5% родин з найбiльш високими доходами майже в 7 разiв перевищують доходи 20% родин з мiнiмальними доходами.

Як результат, у бiльше 12% американцiв рiвень доходiв нижче офiцiйного прожиткового мiнiмуму. Це найбiльше помiтно серед представникiв рiзних расових i етнiчних меншостей - рiвень доходiв бiлих американцiв i вихiдцiв з Азii в середньому значно вище рiвня доходiв iспаномовних груп i афроамериканцiв. Звiдси нерiвний доступ до вищого утворення й послуг охорони здоров'я. Усе бiльше актуальноi стаi для США проблема старiння населення: за прогнозами, в 2006 р. частка осiб старше 65 рокiв досягне 20%, що викликаi чималу напруженiсть у частинi соцiального страхування й пенсiйного забезпечення (як очiкуiться, уже в 2018 р. система соцiального страхування стане дефiцитноi).[23, c. 93-107]

У Росii ситуацiя в соцiальнiй сферi поступово полiпшуiться, хоча нас важко порiвнювати зi США й iншими розвиненими краiнами - занадто велике наше вiдставання за рiвнем життя й iнших соцiальних iндикаторiв. Показовим i, наприклад, рiвень соцiального розшарування населення: розрив у доходах 10% найбiльш високоприбуткових груп населення й 10% з найбiльш низькими доходами в 2006 р. перевищував у Росii 15 разiв, а з урахуванням нелегальних доходiв -35 разiв.

Не тiльки в соцiальнiй сферi, але й далеко не по всiх макроекономiчних показниках ситуацiя в США i позитивною. Серйозну проблему представляють дефiцити федерального бюджету, торговельного й платiжного балансiв, що приводять до нагромадження державного боргу краiни (65% ВВП в 2006 р.). Хоча дефiцит федерального бюджету демонструi тенденцiю до скорочення (3.6% ВВП в 2004 р. i 1.9% в 2006 р.), дефiцитнiсть торговельного й платiжного балансiв продовжуi збiльшуватися, що вкрай ускладнюi обслуговування державного боргу.

В 2007 р. у краiнi вибухнула криза системи iпотечного кредитування. Швидкий рiст обсягу неповернених кредитiв на придбання нерухомостi не тiльки привiв до дестабiлiзацii нацiонального фiнансового ринку, але й пiд кiнець року спровокував бiльше глобальну фiнансову кризу. У багатьох провiдних банкiв миру виникли серйознi проблеми з лiквiднiстю, вiдбувся рiзкий спад на фондових ринках.

Триваюче вже тривалий час зниження курсу долара вiдносно iвро й iнших свiтових валют даi чимало переваг американським експортерам, але одночасно пiдриваi довiра iноземних iнвесторiв до американськоi валюти. Проте представляiться, що ефективно функцiонуюча модель ринку в сполученнi iз продуманим державним регулюванням дозволить США впоратися iз проблемами й зберегти вектор стiйкого соцiально-економiчного розвитку.

Що стосуiться макроекономiчних перспектив Росii, те перед нею коштують набагато бiльше складнi й важкi завдання. У першу чергу мова йде про переклад економiки з мiнерально-сировинноi моделi на модель iнтенсивного наукомiсткого розвитку. Краiнi потрiбна модернiзацiя всього технологiчного парку промисловостi, модернiзацiя, а часто й створення багатьох базових ефективних ринкових iнститутiв, усiлякий розвиток систем науки й утворення, пiдвищення рiвня життя населення й розвиток соцiальноi сфери. Таким чином, перед Росiiю коштують завдання iншого порядку, зв'язанi зi значним вiдставанням краiни вiд бiльше розвинених держав миру. Однак потенцiал Росii величезний. При збереженнi високих темпiв росту й розумноi державноi економiчноi полiтики перспективи ii цiлком сприятливi.

Констатуючи досить високу ефективнiсть сучасного державного регулювання в США, необхiдно вiдзначити його якiсно нову рису - прагнення знайти оптимальну пропорцiю мiж ринком i державним втручанням, незважаючи на розходження iдеологiчних i полiтичних поглядiв тiii або iншоi американськоi адмiнiстрацii. Очевидно, що на початку XXI столiття, незважаючи на триваючi полiтичнi дискусii, якi пiдкреслюють розходження мiж лiберальними й консервативними цiнностями, у реальному життi спостерiгаiться явне зближення соцiально-економiчноi полiтики Демократичноi й Республiканськоi партiй США. З одного боку, республiканцi вiдмовилися вiд багатьох, що здавались колись непорушними постулатiв, орiiнтованих на рiзке зменшення ролi держави в економiцi й соцiальнiй сферi, а з iншого боку - демократи взяли на озброiння чимало з концептуального арсеналу республiканцiв. Це вiдображаiться як у соцiально-економiчних платформах обох головних партiй США на виборах 2000 i 2004 р., так i в практичнiй дiяльностi останнiх демократичних i республiканських адмiнiстрацiй.[8, c.25-39]

Основнi пiдходи Дж. Буша до соцiально-економiчноi полiтики були чiтко позначенi ним ще пiд час першоi президентськоi кампанii. Квiнтесенцiiю iх було iстотне зниження податкiв (як прибуткових iндивiдуальних, так i на прибутку корпорацiй) i всiляке заохочення пiдприiмництва. У бiльше широкому контекстi економiчна стратегiя республiканцiв мало чим вiдрiзнялася вiд економiчних прiоритетiв демократiв. Пiдсумовуючи, ii можна сформулювати в наступних основних пунктах:

1. Прискорення економiчного росту за рахунок пiдтримки сприятливого пiдприiмницького клiмату, у тому числi за допомогою зниження податкiв, використання податкових пiльг, активного манiпулювання iнструментами грошово-кредитного регулювання;

2. Прискорення науково-технiчного прогресу за рахунок активноi iнновацiйноi полiтики (знов-таки за допомогою податкових пiльг i амортизацiйноi полiтики) i всiлякоi пiдтримки фундаментальноi науки, включаючи масштабнi державнi iнвестицii;

3. Здiйснення масованих iнвестицiй в Вллюдський капiталВ», тобто рiст державних видаткiв у сферi освiти, перепiдготовки робочоi сили й охорони здоров'я, а також заохочення видаткiв приватного сектора економiки на цi мети (не випадково, що видатки федерального бюджету на соцiальнi й економiчнi цiлi, включаючи утворення й охорону здоров'я, перевищили 62% всiх бюджетних видаткiв, а iхня частка в консолiдованому бюджетi ще вище);

4. Забезпечення соцiальноi функцii держави через оптимiзацiю програм у сферi пенсiйного й медичного страхування й допомоги, пiдтримка сiмейних цiнностей;

5. Нарощування позитивного ефекту вiд iнтеграцii американськоi економiки у свiтове господарство, вiд глобалiзацii свiтовоi економiки;

6. Полiпшення навколишнього природного середовища, удосконалювання екологiчного регулювання, вироблення вiдповiдноi полiтики у зв'язку зi змiнами свiтового клiмату.

Це, так сказати, стратегiчнi цiлi, якi нерiдко по тактичних мiркуваннях формулюються iнакше, маючи на метi, наприклад, пiдкреслити вiдмiнностi республiканськоi економiчноi програми вiд демократичноi, вiдзначити певнi досягнутi результати. Так, у ходi передвиборноi кампанii 2004 р. Дж. Буш пiдкреслював, що саме його економiчна полiтика, i насамперед прийнятий закон про зниження податкiв на 1,35 трлн. дол. протягом 10 рокiв, дозволили вивести краiну з економiчноi кризи й надалi будуть стимулювати економiчний рiст. Республiканцi активно виступали за подальшу лiбералiзацiю свiтовоi торгiвлi (на практицi, щоправда, це далеко не завжди виконуiться), за широкий розвиток двостороннiх вiдносин США з iншими краiнами, особливо в рамках НАФТА.

Нова економiчна стратегiя, сформульована в президентських посланнях до краiни в 2005 i 2006 р., у бюджетних посланнях на 2006 i 2007 р., а також в економiчнiй доповiдi 2006 р., наголошуi на наступних ключових напрямках:

- Продовжити зниження податкiв i полiтиковi надання податкових пiльг. Зокрема, президент пропонуi зробити постiйно дiючим уведене в 2004 р. на строк до 2010 р. нове податкове законодавство. Воно передбачаi четверте пiсля приходу до влади республiканцiв зниження податкiв, звiльнення вiд податкiв на вступ у шлюб, на дивiденди, збiльшення доходу, що виключаiться з оподатковування, у зв'язку з народженням дитини.

- Провести реформу правоохоронноi системи. Мова йде про необхiднiсть спрощення, i головне, здешевлення системи вiдправлення правосуддя в США. Вартiсть судових розглядiв, у тому числi й у сферi бiзнесу, набагато перевищуi аналогiчнi видатки в iнших краiнах.

- Продовжити реформу в сферi державного регламентування, маючи на увазi значно зменшити число адмiнiстративних обмежень у сферi бiзнесу. Своiю заслугою адмiнiстрацiя Буша вважаi зменшення росту чисельностi всякого роду циркулярiв i обов'язкових до виконання правил пiд час першого президентського строку на 75%.

- Скоротити рiст вартостi медичних послуг у США, що негативно впливаi на рiвень життя й робить надання медичних послуг менш доступними. Особливо гостро проблеми медичного страхування коштують перед зайнятими в малому бiзнесi, де пiдприiмцям нелегко забезпечити страховкою своiх працiвникiв. Пропонуiться ширше використовувати плани колективного медичного страхування, що здешевить вартiсть страховки для малого бiзнесу.

- Пiдсилити iнтеграцiю американськоi економiки у свiтове господарство й одержати вiдповiднi вигоди для краiни (здешевлення споживаних продуктiв, розширення експорту й створення нових робочих мiсць, залучення iноземних капiталовкладень). По розрахунках, скорочення зовнiшньоторговельних бар'iрiв на одну третину збiльшить американський ВВП на 144 млрд. дол. у рiк, а рiчний дохiд середньоi американськоi родини - на 7 тис. доларiв.

- Удосконалювати енергосистему й енергопостачання в США. У цьому зв'язку необхiдно продовжити реалiзацiю прийнятоi в перiод першого президентського строку Дж. Буша-Молодшого всеосяжноi нацiональноi енергетичноi полiтики. Мова йде про поповнення стратегiчних запасiв нафти, прийняттi вiдповiдного енергетичного законодавства, про фiнансування наукових дослiджень в областi енергетики й т.д.

- Пiдсилити й розвити iнновацiйну полiтику. Запропоновано зробити постiйно дiючi податковi знижки на видатки в областi НРЖОКР, передбачаiться збiльшити в 2007 р. федеральнi видатки на НРЖОКР до 137 млрд. дол., розширити дослiдження в областi нанотехнологiй, iнформацiйних технологiй, наукових i технологiчних стандартiв.

- Змiцнити державну полiтику по розвитку й поширенню приватноi власностi, при цьому прiоритет буде вiддаватися поширенню власностi серед представникiв етнiчних i расових меншостей.[17, c. 45-52]

1.2 Стратегiчне партнерство США та Росii

Нинiшнiй рiвень росiйсько-американських вiдносин можна охарактеризувати, як обмежене партнерство. У цьому немаi нiчого дивного або того, що шокуi.

Американська зовнiшньополiтична традицiя взагалi не знаi такого феномена як партнерство мiж реально рiвними. Весь досвiд партнерства американськоi дипломатii увiбрав у себе практику спiвробiтництва iз краiнами, багаторазово бiльш слабкими, нiж самi США. Найяскравiшi приклади партнерства США з Японiiю й Нiмеччиною пов'язанi з повним розгромом цих краiн у Другiй свiтовiй вiйнi. Це було "партнерство з позицiй переваги", що означаi перерозподiл фiнансового тягаря на користь союзникiв при безумовному лiдерствi старшого партнера. Цю концепцiю США намагаються застосувати й до Росii. Коли ж остання не погоджуiться зi статусом молодшого партнера, у США, за словами З.Бжезинського, задаються питанням, хто ж вона насправдi - уже союзник, або клiiнт, або просто ворог, що потерпiв поразку?

Таким чином, партнерство в американському розумiннi в жодному разi не означаi рiвноправностi Росii у свiтовiй полiтицi, а також ii безперешкодноi iнтеграцii в основнi мiжнароднi полiтичнi й економiчнi механiзми й iнститути. У найкращому разi ця концепцiя, що маi для Росii буквальний характер, для США носить характер в основному декларативний (вербальний). У пiдсумку на словах США здiйснюють "партнерськi" вiдносини з Росiiю, на дiлi ж проводять стару полiтику "балансу чинностей". Подiбного роду подвiйний стандарт i закладаi мiну пiд двостороннi вiдносини, будучи першоосновою перiодичних криз, що помiняють чергову ейфорiю.

З iншого боку, в американськiй традицii партнерство - це бiльше, нiж спiвробiтництво. Для спiвробiтництва досить збiгу прагматичних iнтересiв. Наприклад, СРСР i США активно спiвпрацювали в роки холодноi вiйни в таких найважливiших питаннях, як запобiгання ядерноi вiйни, контроль над озброiннями, нерозповсюдження ОМУ. Партнерство припускаi iншу основу. Це або гомогеннiсть (однорiднiсть) суспiльного устрою, або, принаймнi, згода у фундаментальних принципах, що визначають внутрiшню й зовнiшню полiтику держав, що спiвпрацюють. Це збiг або близькiсть саме стратегiчних iнтересiв геополiтичного або економiчного характеру. Це найтiснiша взаiмодiя стратегiчних союзникiв, що дозволяi координувати, погоджувати й виробляти загальну полiтику вiдносно третiх краiн. Це, нарештi, високий рiвень взаiморозумiння. Очевидно, що Росiя й США перебувають лише на самому початку шляху до такого роду моделi взаiмодii. Досягнуте до теперiшнього часу практичне наповнення спiвробiтництва мiж двома краiнами ще далеко вiд справжнього партнерства, що припускаi крiм перерахованих умов ще й високу довiрчiсть, а в деяких випадках i взаiмодопомога. Директивнi документи й практичнi кроки США не дають пiдстав для висновку про те, що самi американцi розглядають росiйсько-американськi вiдносини як партнерськi. Навпроти, у iхнiй зовнiшнiй полiтицi вiдбуваiться певне зниження значимостi росiйськоi складовоi.[12, c. 5-16]

Росiя, на вiдмiну вiд колишнього СРСР, не i бiльше наддержавою iз глобальними iнтересами, що перебувають у суперечностi з iнтересами США. Це нова краiна, до того ж перебуваi в процесi своii самоiдентифiкацii. В неi немаi поки нi довгостроковоi стратегii розвитку, нi чiтко регiональних iнтересiв, що розумiються. Майже всiх колишнiх союзникiв СРСР Росiя втратила. Немаi в неi чiткого усвiдомлення про те, хто i ними зараз.

Звичайно, стан "розпливчастостi" нацiональних iнтересiв Росii не може тривати вiчно. Рано або пiзно цi iнтереси, а звiдси - межi можливих поступок i компромiсiв з росiйськоi сторони, будуть iдентифiкованi. Тодi будуть визначенi й потенцiйнi опоненти, i союзники, i друзi, i партнери. Тодi, iмовiрно, створяться якiсно iншi передумови для взаiмодii зi США.

Вiд термiна "партнерство", можливо, взагалi варто було б вiдмовитися, замiнивши його iншим, бiльш вiдповiдним сформованим реальностям поняттям, наприклад "конструктивна (позитивна) взаiмодiя", якби вiн не вкоренився вже настiльки мiцно в полiтичному лексиконi. У всякому разi по обидва боки необхiдно бiльш збалансоване взаiмне сприйняття, засноване на почуттi здорового глузду й тверезiй оцiнцi реальностi, перехiд до прагматичноi, спокiйноi i зваженоi полiтики.

Крiм того, було б важливо усунути в росiйсько-американських вiдносинах зайву декларативнiсть i виключити постановку окремих свiдомо нездiйсненних завдань, невдалi спроби вирiшити якi здатнi лише завдати шкоди iнтересам Росii. У центрi роботи з американцями повинна бути лiнiя на розвиток рiвноправноi й взаiмовигiдноi взаiмодii зi США, на дотримання справедливого балансу iнтересiв i принципу взаiмностi. Нiж менш рiвноправним воно буде, тим менше шансiв воно маi на виживання. У цьому змiстi А.Козирiв у свiй час серйозно пiдiрвав його перспективи, оскiльки погодився на залежну роль Росii. У результатi iдея партнерства з американцями в Росii багато в чому виявилася дискредитованою. Хотiлося б сподiватися, що нинiшнi полiтики Росii не стануть повторювати цiii помилки.

Для того щоб побудувати партнерство, необхiдно чiтко представляти мiру збiгу нацiональних iнтересiв Росii й США. Якщо вiдкинути риторику, то варто констатувати, що США виступають за таку полiтичну й економiчну стабiлiзацiю в краiнi, що забезпечувала б необоротнiсть реформ i одночасно створювала б умови для майбутнiх американських iнвестицiй у росiйську економiку. У Вашингтонi усвiдомлюють небезпеку дезiнтеграцii Росii насамперед з погляду погрози поширення ядерноi зброi й ракетних технологiй (у випадку розпаду Росii ситуацiя тут стане незрiвнянно бiльше небезпечна, нiж пiсля розпаду СРСР) i тому зацiкавленi в стабiлiзацii ситуацii на територii колишнього СРСР. У цьому iнтереси США й Росii збiгаються, хоча Сполученi Штати об'iктивно не зацiкавленi в збереженнi за Росiiю - правонаступницi СРСР - ролi серйозного конкурента у свiтових справах. З iншого боку, iнтересам Росii вiдповiдаi лiнiя на стримування iмперських амбiцiй США, протидiя iхнiм спробам забезпечити собi статус iдиноi наддержави, закрiплення у свiтовiй полiтицi тенденцii до формування багатополярного свiту, в умовах якого при взаiмному стримуваннi основних центрiв чинностi Росiя одержуi набагато бiльше можливостей реалiзацii своiх iнтересiв у порiвняннi з однополярним свiтом.

Довгостроковiй конструктивнiй взаiмодii мiж двома краiнами сприяють i новi виклики мiжнародноi безпеки з боку iнших держав, що претендують на пiдвищення свого статусу в iiрархii мiжнародних вiдносин. В умовах свiтового порядку, що формуiться, при вiдсутностi прямого конф

Вместе с этим смотрят:

"Стена безопасности" между Израилем и Палестиной

"Хезболла" как инструмент ИРИ в эскалации арабо-израильского конфликта

"Холодная война": идеологические и геополитические факторы ее возникновения

"Этап реформ" в Саудовской Аравии

Globalization and Hospitality Industry