Витоки украiнськоi художньоi культури

Тема: Витоки украiнськоi художньоi культури

Змiст

Вступ

Роздiл1. Передслов'янська доба

1.1. Культура пiзнього палеолiту, мезолiту та неолiту

1.2. Культура Кiммерiйсько-скiфськоi доби

1.3. Культура Сарматiв

1.4. Вплив античних цивiлiзацiй на культуру Пiвнiчного Причорномор'я

Роздiл 2. Слов'янська доба

2.1. Свiтогляднi уявлення слов'ян

2.2. Розвиток мистецтва у схiдних слов'ян

Висновки

Список використаноi лiтератури

Вступ

РЖсторiя первiсноi доби тАУ найскладнiший для реконструкцii роздiл iсторii, в якому поряд iз безсумнiвно встановленим ще дуже багато недослiдженого i дискусiйного.

Первiсна доба i початковим етапом iсторичного процесу, що охоплюi величезний перiод часу тАУ вiд появи на Землi людини до становлення перших соцiально структурованих суспiльств i держав, а також завжди супутнього iм виникнення впорядкованоi писемностi.

Коли йдеться про мiльйони i сотнi тисяч рокiв, точна хронологiя подiй практично неможлива. Та й самих подiй у звичному розумiннi цього слова, напевно, не було. З численних характеристик перших сторiнок iсторii складаiться лише загальний ескiз становлення людства i культури.

Культура тАУ це iдина можлива для людини форма iснування. Значущiсть культури для людства влучно виразив видатний культуролог Ю. Лотман. Одне з основних завдань людства, вiдзначав вiн, тАУ прагнення вижити. Людство розвиваiться в постiйному вiдставаннi виробництва вiд потреб. Але протягом усiii своii iсторii воно видiляло кращi сили для такоi дiяльностi, що безпосередньо не пов'язана з виробництвом. Це означаi: якщо для бiологiчного iснування людства необхiдно лише вiдповiдне виробництво, то для iснування людського суспiльства потрiбна культура.

Культура тАУ складна, самонастроювальна система. У нiй можна спостерiгати все можливе розмаiття типiв зв'язкiв мiж елементами. Але сказати, завдяки якому типу зв'язкiв культура конструюiться як система, можна, лише уточнивши, про яку конкретно культуру йде мова. Будь-яка реально iснуюча культура i надскладна iднiсть просторово-часових функцiональних, значимих зв'язкiв. Але немаi iдиного для всiх суспiльств принципу культурноi iнтеграцii.

У розвитку кожноi нацiональноi культури значна роль належить активнiй взаiмодii з iншими культурами. Але все ж таки стан кожноi етнокультури визначаiться, передусiм, внутрiшнiми процесами, а вже потiм тАУ зовнiшнiм впливом. Кожна нацiональна культура обов'язково маi в собi спiввiдношення нацiональних та загальнолюдських цiнностей, оскiльки жодна культура не може розвиватися iзольовано.

У складi нацiональноi украiнськоi культури можна видiлити цiлий ряд елементiв, якi характеризують i визначають ii розвиток. До них можна вiднести культуроформуючi чинники географiчного середовища, полiтичну i правову культуру побуту. Крiм того, важливого значення у процесах розвитку нацiональноi культури набувають особливостi нацiонального характеру та менталiтету народу.

РЖсторично так склалося, що протягом тривалого часу Украiнська культура перебувала у тiнi iнших культур. Саме ця обставина створила певний стереотип сприйняття ii як вторинноi i провiнцiйноi. Тим часом, самобутня культура украiнського народу i не лише повноправним i унiкальним елементом свiтовоi культури, а i важливим чинником свiтового культурно-iсторичного процесу. Становлення i розвиток культури Украiни можливо висвiтлити тiльки з урахуванням контексту розвитку свiтовоi культури та цивiлiзацii. Отже, усвiдомлення феномену украiнськоi культури означаi сприйняття ii як цiлiсноi системи у хода iсторичного розвитку та взаiмозв'язку з культурами iнших народiв.

Роздiл 1. ПередсловтАЩянська доба

1.1. Культура пiзнього палеолiту, мезолiту та неолiту

Вивчення iсторii украiнського суспiльства, як правило, починають з характеристики населення, яке проживало на територii нинiшньоi Украiни у найдавнiшi часи. Такий пiдхiд переважаi. Як цiлiсна етнiчна спiльнiсть украiнцi сформувалися порiвняно недавно. Протягом тисячолiть на територii сучасноi Украiни проживало багато народiв, якi мiгрували, постiйно змiнювали один одного. Людськi спiльноти завжди розчленовувалися на дискретнi групи, якi ще називають племенами, невеликими народностями i навiть мiкроетносами. У межах цих етнiчних груп вiдбувалася трансляцiя культури вiд предкiв до нащадкiв, виникали й поширювалися культурнi новацii. Якою була спадкоiмнiсть мiж тими етнiчними групами, якi проживали на цiй територii тисячi рокiв тому, визначити майже неможливо. Цiлком ймовiрно, що певнi риси культури тих груп давнiх iндоiвропейцiв успадкованi й нами, сучасними слов'янськими нацiями. Внаслiдок постiйних мiграцiй давнi населення Украiни не було етнiчно i культурно однорiдним. До того ж не було i цiлковитоi змiни етносiв, якась частина племенi неодмiнно залишалася на своiх обжитих мiсцях. Саме цим i могло забезпечуватися передання у спадок наступним поколiнням культурного, свiтоглядного, мистецького досвiду. Так протягом тисячолiть рiзноетнiчнi народи створювали на територii Украiни певнi культурнi традицii, якi з часом ставали пiдТСрунтям украiнськоi культури.

Найдавнiшi пам'ятки мистецтва передiсторичноi людини на територii Украiни вiдносять до доби пiзнього палеолiту(25-15 тис. рокiв тому). Пiзнiй палеолiт характеризуiться появою людини розумноi (Homo sapiens ). У процесi повсякденноi трудовоi дiяльностi мислення людини розвивалося, вона набувала нових позитивних знань.У суспiльствi складалися релiгiйнi вiрування, звичаi, виникало мистецтво Все це допомагало вижити первiснiй людинi, яка майже цiлком залежала вiд природного оточення. До пiзньопалеолiтичного часу належать широко вiдомi зразки прикладного та образотворчого мистецтва. Так,розкопки бiля с. Мiзинь (Чернiгiвська обл.) виявили прекраснi браслети, вирiзанi iз бивня мамонта. Один iз них тАУ суцiльний, другий складаiться з п'яти окремих пластин. На обох чудовий рiзьблений орнамент. Мiзинськi браслети належать до унiкальних зразкiв прикладного декоративного мистецтва стародавньоi РДвропи. До творiв мистецтва слiд також вiднести розфарбованi кiстки мамонтiв iз мiзинських помешкань та скульптури у формi невеликих статуеток, якi вiдображали образ матерi у родовiй громадi. Цiкаво що в мiзинських статуетках немаi виразно окресленоi голови, а якщо i, то вiдсутнi обличчя. Крiм жiночих статуеток зустрiчаються фiгури тварин з кiстки i каменю. У Мiзинi вiдкрито цiлу майстерню з набором кам'яних знарядь працi.

Знахiдки мiзинськоi культури старокамтАЩяноi доби зустрiчаються i в iнших районах Украiни. Зображення на кiстках тварин виявленi на Киiвщинi, Полтавщинi, на землях Захiдноi Украiни.

Крiм образотворчого мистецтва, в пiзньопалеолiтичну добу набули певного розвитку й iншi види мистецтва тАУ музика, обрядовий танок. Про це свiдчать знахiдки кiстяних флейт, жiночих статуеток у позi танцю тощо.

Чоловiчi зображення епохи палеолiту трапляються рiдко. Основну масу зображень складають тварини. Серед чинникiв, якi впливали на формування стилю первiсного мистецтва, не останнi мiсце посiдала технiка виконання i матерiал. Художнi вироби, датованi одним перiодом, в яких використанi схожi сюжети, виконанi в рiзному матерiалi, суттiво рiзняться мiж собою. Фiгурки, виконанi у технiцi об'iмноi скульптури, як правило, бiльш стилiзованi нiж графiчнi зображення, написанi фарбою чи накресленi на кам'яних плитах. Малюнки на каменi й кiстцi, глибоко вирiзанi загостреним кам'яним предметом, часто складають враження легких замальовок олiвцем. Такi замальовки i серед найбiльших раннiх художнiх пам'яток палеолiтичноi доби.

Отже, у палеолiтичну епоху людина досягла вiдносно високого рiвня матерiальноi i духовноi культури. Це стало основною для подальшого поступального суспiльно-економiчного та культурного розвитку людськоi цивiлiзацii.

Мезолiт, який прийшов на змiну палеолiту, характеризуiться подальшим розвитком технiки обробки каменю.

Видатною пам'яткою духовного життя населення цього перiоду i Кам'яна Могила, завдяки якiй ми маiмо змогу спостерiгати елементи мистецькоi творчостi, iдеологiчних уявлень, побуту прадавнiх племен. Кам'яна Могила розташована у степу поблизу с. Терпiння Мелiтопольського району Запорiзькоi областi. Зараз вона маi вигляд великого пiщаного пагорба, заваленого кам'яними брилами. Колись давно це був кам'яний монолiт, пiд яким у грунтi були прокопанi печери. У гротах Могили виявлена велика кiлькiсть рiзноманiтних зображень фiгури людей, тварин, знаки у виглядi геометричних фiгур тощо. Майже всi вони виконанi у технiцi рiзьблення. Знайденi також окремi предмети очевидно культового призначення. Особливий iнтерес викликаi так званий Грот Мамонта. На його стелi зображенi фiгури чотирьох бикiв, якi утворивши коло, спрямовують своi роги у рiзнi боки. Вочевидь, первiсний художник змалював сцену нападу на тварин якихось хижакiв. Трохи збоку вiдтворенi три оленi, якi йдуть один за одним. На багатьох зображеннях збереглися слiди червоноi фарби. Дослiдники вважають, що Грот Мамонта вiдiгравав роль своiрiдного храму мисливськоi магii. На однiй iз картин гроту зображений шаман iз пiднесеними догори руками, який закликаi диких звiрiв. Його оточують рiзне мисливське лаштування i вовчi ями.

Доба неолiту, яка датуiться 4-3 тис. до н.е., була добою величезних змiн у розбудовi людськоi цивiлiзацii. У неолiтi вдосконалюються кам'янi знаряддя i виникають новi. Саме в неолiтi людина починаi займатися землеробством i скотарством. Особливоi уваги заслуговуi виникнення цього часу керамiчного посуду. Вiн був простий за формою, погано обпалений. Лiпили його з глиняних джгутикiв i обпалювали на вiдкритих вогнищах. До глини домiшували траву, пiсок. Зовнiшня поверхня посудини старанно орнаментувалася. Хоч i примiтивним був цей посуд, але вiн створив для людини можливiсть робити запаси продуктiв харчування, вживати варену iжу тощо.

На сьогоднi в межах Украiни виявлено близько 700 поселень доби неолiту. Цю епоху в Украiнi яскраво репрезентуi трипiльська культура. У межах Украiни вiдомi сотнi трипiльських поселень. Про рiвень матерiального i культурного розвитку трипiльцiв свiдчить iх керамiчне виробництво. Посуд трипiльцiв можна роздiлити на двi великi групи: кухонний i столовий. Кухонний був простим за формою, з нанесеним небагатим орнаментом Значно досконалiшим був столовий посуд. Для його виготовлення використовувалася якiснiша глина, цей посуд добре випалювався. Орнамент на столовому посудi бiльш вишуканий. Серед орнаментальних знакiв зустрiчаються зображення людей i тварин.

У трипiльцiв особливого розвитку набула глиняна пластика. Вони виготовляли з глини жiночi статуетки, фiгурки тварин, моделi помешкань. Цi чудовi вироби образотворчого мистецтва дають нам яскраве свiдчення досить високого рiвня розвитку трипiльцiв.

На пiзньому етапi трипiльська культура зазнала великих змiн. Кiлькiсть розписноi керамiки зменшуiться. У гончарствi домiнуi шнуровий орнамент. Пластика стилiзуiться i поступово зникаi зовсiм.

Для керамiки неолiту характернi досить широкi форми. Посуд вiдносно тонкостiнний, добре випалений. Орнаментацiя небагата, але своiрiдна: вiзерунок розмiщувався лише у верхнiй частинi посудини. Численнi знахiдки зображень тварин дають пiдстави вважати, що людина неолiтичного перiоду поклонялася тваринам i силам природи. Про рiвень митецького розвитку говорять i прикраси, зокрема, кiстянi напiвкруги пряжки з пишною орнаментацiiю.

1.2. Культура Кiммерiйсько- скiфськоi доби

Останнiм великим перiодом первiснообщинноi формацii була епоха бронзи. ii завершальний етап збiгаiться з початком формування класових суспiльств. В Украiнi вона змiнюiться кiммерiйсько-скiфською добою.

Початок РЖ тис. до н. е. ознаменувався iстотними змiнами в господарствi, культурi i побутi давнього населення Украiни. На змiну бронзовим знаряддям приходять залiзнi знаряддя працi та зброя. На територii Украiни проживали кочовi племена, якi займалися переважно скотарством Першим народом, iм'я якого зафiксоване в письмових джерелах були кiммерiйцi. Згадку про них знаходимо в гомерiвськiй ВлОдiссеiВ»:

ВлВрештi дiстались ми течiй глибоких рiки Океану

Там розташованi мiсто й краiна людей кiммерiйських,

Хмарами й млою вповитiВ».

Для релiгiйного свiтогляду кiммерiйцiв характернi вiра в душу та життя пiсля смертi. На побутування у них культу Богинi-матерi вказують стели iз зображенням жiнки, якi мали культовий характер. Культ Богинi-матерi тАУ найхарактернiша риса формування релiгiйноi свiдомостi багатьох народiв. У кiммерiйцiв цей культ i вiдлунням релiгiйного культу дотрипiльськоi та трипiльськоi доби. Глинянi жiночi статуетки з пiдкресленими жiночими прикметами дають уявлення про тогочасний релiгiйний свiтогляд i про початки формування ще в тодiшню епоху культу Роду i Рожаниць, поширеного у дохристиянських вiруваннях схiдних слов'ян.

Кiммерiйцi були войовничими племенами. Вони здiйснювали походи на Ассирiю, Фригiйське царство, на захiднi землi Малоi Азii. Звичайно ж трофеi, добутi у вiйськових походах, мали великий вплив на формування культури кiммерiйцiв До того ж кочовий спосiб життя i войовничiсть цих племен значною мiрою вiдбилися на iх матерiальнiй культурi Передусiм, це стосуiться предметiв озброiння та спорядження верхового коня. Серед знайдених деталей вузди уваги заслуговують вишуканi фiгурнi пряжки з жолобчастими боковими платiвками. Вченi з'ясували, що саме такi пряжки прикрашали ременi верхових коней в ассiрiйських зображеннях на рельiфах палацiв царiв Саргона II i Ашшурбанiпала.

Кiммерiйське мистецтво мало прикладний характер. Складнi орнаменти прикрашали рукiв'я кинджалiв, деталi вузди, наносилися на посуд. Основу декору становили рiзноманiтнi геометричнi фiгури тАУ спiралi, ромби, квадрати. Найкращими зразками кiммерiйського геометричного стилю можна вважати рiзьбленi кiстянi прикраси кiнськоi вузди з кургану поблизу с. Зольне в Криму. До нас дiйшли i деякi зразки кiммерiйськоi монументальноi скульптури тАУ статуi, що, вочевидь, зображували воiнiв. Вони мали вигляд кам'яних стовпiв, на яких рельiфно зображувалися предмети одягу i зброi.

Самобутня кiммерiйська культура складалася и розвивалася в перiод iз IX ст. До н.е. i була перервана на початку VII ст. до н. е. новою хвилею кочових племен зi Сходу тАУ скiфiв, з якими пов'язаний наступний етап у давнiй iсторii нашоi краiни.

Скiфська культура була локальним варiантом iвроазiатськоi лiнii куль-турного розвитку. Форми i прояви культури скiфiв формувалися поступово. Кiммерiйськi племена були завойованi скiфами, отже, скiфська культура увiбрала в себе як мiсцевi, так i привнесенi елементи. Пiзнiше вона зазнала впливу передньоазiатськоi цивiлiзацii, а за часiв Пiвнiчно-причорноморськоi Скiфii взаiмодiяла з античною культурою, що позначилося, насамперед, на розвитку мистецтва степовикiв.

Характер господарства скiфiв впливав на всi сфери iх життя. Основу господарськоi дiяльностi скiфiв становило скотарство.

Релiгiя скiфiв досягла розвинутого полiтеiзму. Скiфська релiгiйно-мiфологiчна система сполучала у собi елементи зооморфноi символiки звiриного стилю з антропоморфною мiфологемою, поiднуючи вiрування трипiльськоi культури, елементи тотемiв скотарськоi культури з впливом грецькоi мiфологii.

На чолi Скiфського пантеону стояла богиня Табiтi, яку Геродот ототожнюi з грецькою Гестiiю. Табiтi символiзувала жiноче народжуюче начало в природi i була божеством свiтла i вогню. Життiдайнi стихii тАУ землю i воду тАУ уособлювала богиня Апi. Своiм прабатьком i чоловiком богинi Апi скiфи вважали Папая. Шлюб Папая i Апi тАУ це союз неба i землi, джерело всього живого. Богинею життя i смертi була Аргiмпаса, охоронцем худоби тАУ Гойтосир. Найближчим до людей та iх охоронцем виступаi Геракл, частково злитий з образом грецького мiфологiчного героя. Особливе мiсце у скiфському пантеонi належало боговi вiйни Аресу. Тiльки Аресу скiфи споруджували святилища, приносили пожертви.

Рiзноманiтнiсть форм скiфськоi релiгii засвiдчуi широкий спектр iх релiгiйних уявлень: культ предкiв, героiв, вождiв, поховальний культ, культ родючостi.

Одяг скiфiв, який був пристосований до верховоi iзди, прикрашався хутром, оздоблювався золотими нашивними платiвками. У скiфських похованнях знаходили iнодi велику кiлькiсть таких платiвок. Основою скiфського мистецтва був так званий звiриний стиль. Зображення птахiв, риб, оленiв, вовкiв прикрашають зброю, кiнську вузду, предмети побуту. Традицii скiфського звiриного стилю надовго пережили своiх творцiв i простежуються у мотивах давньоруського мистецтва. Зразки скiфського монументального мистецтва представленi зображеннями першопредка У виглядi суворого воiна.

Розкопки скiфських могил дали достовiрнi свiдчення рiвня розвитку скiф-ського мистецтва. Для скiфiв золото не було дорогоцiнним металом символом знатностi. Цей дуже пластичний матерiал використовувався для прикрас, творчостi, мистецтва. На всiх знахiдках тАУ витонченi композицii, багатi сюжети, що нiколи не повторюються.

Шедевром скiфського мистецтва i золота пектораль, знайдена при розкопках Товстоi Могили. Дiаметр прикраси тАУ 30 см. вага -1150 грамiв. Три ii яруси мають вигляд пiвмiсяця, мiж витими джутами тАУ чудовi витвори образотворчого мистецтва. У середньому ярусi розмiщенi скульптурки птахiв, рослиннi мотиви. На двох iнших тАУ зображення сцен боротьби звiрiв та сюжети з скiфського життя. У центрi верхнього фриза тАУ двоi роздягнених до пояса скiфiв, якi шиють сорочку iз овечоi шкiри розтягнувши ii за рукава. Бiля них знаходяться горити з луками i стрiлами. Праворуч i лiворуч вiд цiii сценки зображенi тварини. Молодий скiф присiвши, доiть вiвцю, iнший тАУ сидить бiля неi, тримаючи в руках амфору. За своiми художнiми якостями вирiб не маi собi рiвних серед знахiдок степовоi Скiфii.

1.3. Культура Сарматiв

Традицii скiфського мистецтва продовжили сарматськi племена, якi прийшли зi Сходу у III ст. до н. е.

Вiрування сарматiв мало чим вiдрiзнялися вiд скiфських. Основними у сарматiв були культи сонця i вогню та Великоi Богинi-матерi Астарти, а також культ бога вiйни, уособленням якого був меч. Сармати вiрили у потойбiчне життя, тому великого значення у iх вiруваннях набував культ мертвих. Елементи релiгiйноi системи скiфiв перейшли до сарматiв, а згодом сармати передали iх у спадок слов'янам. Зокрема пiд впливом сарматськоi культури у слов'ян змiнився тип поховань i поховальний ритуал, а надiлення дзеркал особливою магiчною силою спостерiгаiться i в украiнському свiтоглядi.

Одним iз головних релiгiйних культiв сарматiв був культ коня. Часто до могили померлого клали не коня, як це робили скiфи, а його вуздечку. Завдяки цiй традицii до нас дiйшло сарматське кiнське спорядження. Вуздечки шляхетних вершникiв оздоблювали фаларами тАУ круглими бляхами iз золота або срiбла, прикрашеними рельiфними зображеннями, або рослинним орнаментом.

У 1986 роцi археолог РД.Беспалий дослiдив у сарматському могильнику Дачi унiкальний кiнський набiр кiнця РЖ ст. н. е. Основу двох фаларiв (а всього iх було 11) становить бронзовий диск, iнкрустований золотом, бiлою та блакитною емаллю. У центрi сяi яскраво-червоний сердолiк, а з краiв тАУ виконанi у високому рельiфi чотири постатi левiв, м'язи яких переданi бiрюзовими вставками. Самi краi фаларiв оздобленi дрiбними сердолiками та бронзою. Цi фалари прикрашали ременi нагрудника на плечах коня, а на грудях, де ременi сходилися, крiпилася масивна золота бляха, iнкрустована сердолiком. Золотими кiльцями бляха фiксувалася на нагруднику. Решта золотих фаларiв слугувала для прикрашення вузди Зброя i кiнське спорядження було неодмiнною належнiстю чоловiчих похорон. У похованнях жiнок переважали прикраси. Сармати принесли новий стиль прикладного мистецтва тАУ полiхромний. Вироби прикрашалися вставками з рубiнiв, смарагдiв, гранатiв, сердолiку або кольоровоi емалi тАУ червоноi, блакитноi, бiлоi. Чудовi зразки таких прикрас знайденi у похованнях сарматськоi знатi. Унiкальну колекцiю прикрас знайдено у Криму в похованнi заможноi сарматки. Прекраснi золотi браслети, дiадеми перснi, вкритi перлами, мiнiатюрнi золотi флакони для парфумiв тАУ все це вражаi своiю вишуканiстю. Найбiльше враження справляi застiбка-фiбула зроблена у виглядi дельфiна. Тулуб виготовлено з прозорого гiрського кришталю, а голiвка та хвiст тАУ золотi. Обов'язковими в жiночих похованнях були дзеркала тАУ бронзовi або бiлоновi (сплав мiдi й срiбла). У РЖРЖ ст. до н е тАУ РЖ ст. н.е. це були невеличкi дископодiбнi люстерка в дерев'яних футлярах. Пiзнiше зi Сходу були завезенi великi дзеркала. Майже в кожному жiночому похованнi знаходили намиста зi скляних або кам'яних намистин. РЖнколи до складу намиста входили й коштовнi камiнцi, а також плакетки з iгипетського фаянсу у виглядi левiв, жукiв-скарабеiв, жабок, якi правили за намистини i, водночас, за амулети-обереги.

Усi цi знахiдки свiдчать про тiснi зв'язки сарматiв з античними мiстами Пiвнiчного Причорномор'я. Цi мiста мали тiснi контакти з кочовиками та племенами Лiсостепу, а отже, i значний вплив на розвиток культури скiфо-сарматських племен. Про це говорять численнi знахiдки предметiв античноi культури у похованнях i поселеннях скiфiв i сарматiв. Особливо тiснi зв'язки з варварським населенням мав Боспор. Ольвiя якийсь час перебувала у певнiй залежностi вiд скiфського царя Емiнака, срiбна монета якого карбувалася саме у цьому мiстi.

1.4. Вплив античних цивiлiзацiй на культуру Пiвнiчного Причорномор'я

Колонiзацiя Пiвнiчного Причорномор'я була частиною так званоi Великоi Грецькоi колонiзацii VIII-VI ст. до н. е. Вона зумовлювалася низкою причин, але найголовнiша з них тАУ вiдносне переселення, бо всi землi в материковiй Грецii були розподiленi. ВлКолонiзацiюВ» в даному випадку треба розумiти як господарське освоiння греками Пiвнiчного Причорномор'я. Новозаснованi колонii не залежали вiд мiст митрополiй, але мали з ними iдинi культи i лiточислення.

У своiй основi релiгiя колонiстiв була, звичайно, грецькою. На початку новоi ери в пiвнiчно-причорноморських мiстах поширюються й негрецькi культи. Основу вiрувань становило багатобожжя. До того ж античнi божества на Пiвднi Украiни мали своi особливостi, iх життя описуiться в численних мiфах, частина яких пов'язана саме з Пiвнiчним Причорномор'ям. Зокрема тi, що розповiдають про пригоди Ахiлла та РЖфiгенii. У VII ст. до н. е. найголовнiшим божеством у Пiвнiчному При-Чорномор'i вважався Аполлон. Великого значення набули культи Зевса, Афiни, Афродiти, Гермеса в рiзних епiклезах (Зевс Сотер тАУ Рятiвник, Артемiда Агротера тАУ Сiльська, Афродiта Уранiя тАУ Небесна тощо). На Боспорi найпопулярнiшим був культ Афродiти Уранii, у Херсонесi тАУ Дiви, в Ольвii й Тiрi тАУ культ Афiни.

У першi столiття новоi ери вiдбуваються змiни у пантеонi богiв, якi виявилися у зменшеннi ролi божеств та унiверсалiзацii iх функцiй. У III ст. н. е. на Боспорi поширюiться християнство, пiзнiше вiдбуваiться й християнiзацiя Херсонеса, хоч поряд iз цим тривалий час все ще продовжують функцiонувати окремi античнi культи. Мистецтво у Пiвнiчному Причорномор'i було подiбним до мистецтва Грецii. Як i в Грецii, тут iснували всi основнi категорii цiii сфери людськоi дiяльностi. У пiвнiчно-причорноморських мiстах розвивалася скульптура, живопис, архiтектура, прикладнi види мистецтва тАУ виготовлення прикрас, розписування посуду тощо. Високого розвитку набули музика лiтература, театральне мистецтво. Звичайно, значному розвитку майстерностi причорноморських митцiв сприяли тiснi контакти iз Середземномор'ям Водночас, самостiйний розвиток мiсцевоi традицii у контактi з культурою навколишнiх племен сприяли виробленню самобутностi. Особливо яскраво це вiдбилося у скульптурi, монументальному живописi, архiтектурi. Скульптура мiст античного Причорномор'я представлена найкраще з усiх видiв мистецтва. Вiдома велика кiлькiсть скульптур малих формтАУ статуетки, рельiфи, стели. Окреме мiсце займають монументальнi твори. На Боспорi у надгробках виробився досить виразний мiсцевий реалiстичний стиль. Саме тут знайдена найбiльша кiлькiсть скульптурних пам'яток. Митцi прагнули до iндивiдуалiзацii образiв, iм були властивi реалiстичнiсть i майстернiсть виконання, яка майже не поступалася аналогiчним творам з Еллади.

З-помiж пам'яток, якi найкраще збереглися, поховальнi споруди. Деякi з них являють собою шедеври античноi архiтектури. Склепи Боспору i найяскравiшим явищем у монументальному живописi.

Торговельнi, полiтичнi взаiмини мiсцевого населення з греками Причорномор'я не могли не позначитися на соцiально-економiчному, полiтичному i культурному розвитку цього населення. Пiд впливом античних мiст у скiфiв формувалася державнiсть, виникали мiста й поселення, збудованi у грецькiй мiстобудiвнiй традицii. Вплив античноi цивiлiзацii виявився у спорудженнi фортець, у виготовленнi керамiки, високохудожнiх прикрас. Поряд зi скiфами пiд цивiлiзуючу дiю давньогрецьких держав пiвдня Украiни пiдпадали й iншi племена, що проживали тодi на цiй територii. Зокрема це стосуiться сарматiв i антiв.

Анти тАУ це племена черняхiвськоi культури, якi проживали у II-VII ст., на Поднiпров'i i Поднiстров'i. Антське суспiльство мало визначену державну органiзацiю i базувалося, головним чином, на раннiх класових вiдносинах.

Швидке поширення серед мiсцевого населення прогресивних методiв металообробки, гончарного ремесла свiдчить про досить високий рiвень розвитку мiсцевоi економiки та культури. Виготовлялися прикраси з кольорових металiв у технiцi литва. Про це свiдчать знахiдки глиняних тиглiв i ливарних формочок. Срiбнi, золотi, бронзовi прикраси анти iнкрустували коштовним камiнням, кольоровою емаллю. Мистецтво було важливим атрибутом життя: одяг прикрашався вишивками, побутовi речi тАУ орнаментом. До цiii доби вiдносять знайденi у середньому Поднiпров'i чудовi срiбнi рельiфи iз зображенням людини i фантастичних тварин мiфологiчного i казкового характеру. Держава антiв iснувала до початку VII ст. i була зруйнована навалою аварiв. Тодi ж зникаi назва ВлантиВ», а ii замiнюi назва Влслов'яниВ».

Роздiл 2. СловтАЩянська доба

2.1. Свiтогляднi уявлення слов'ян

У VII ст. слов'яни вже займали величезну територiю, пiдтримуючи зв'язки з рiзними краiнами i народами.

Про суспiльне життя наших предкiв-слов'ян маiмо небагато вiдомостей. Жили тодi патрiархальним родовим життям. Родина була мiцною, на чолi ii стояв батько. Держави, як суспiльноi об'iднуючоi органiзацii, не iснувало. Жили переважно сiльським життям серед свого поля (давнi слово ВлселоВ» тАУ це поле).

Про слов'ян багато свiдчень залишили для нас давньогрецькi, вiзантiйськi та арабськi письменники. Серед давньогрецьких авторiв, якi залишили вiдомостi про слов'янськi землi та народи, що iх заселяли, видiляiться Геродот, автор вiдомоi "РЖсторii". Це iдиний автор, який свого часу подав комплексну картину природи, населення, господарства, побуту i культури земель, що простиралася вiд РЖстри (Дунаю) до Танаiса (Дону). В iнших античних авторiв (Гiппократ, Дiодор Сицилiйський, Страбон, Птолемей) можна знайти описи подiй, або окремих аспектiв життя племен, розселених на територii сучасноi Украiни i сумiжних земель. Бiльш системними i працi вiзантiйських та захiдноiвропейських авторiв вiд VI до XI ст. У цих працях знаходимо вiдомостi про спосiб життя i побут слов'ян, iх воiнну силу, про окремих руських князiв РЖгоря, Ольгу, Святослава, Володимира та iн. Найвiдомiшими авторами i Прокопiй Кесарiйський, вiзантiйський iмператор Маврикiй, патрiарх Фотiй, iмператор Костянтин Порфирородний, вiзантiйський хронiст Лев Дiакон. Цiнними для нас i i свiдчення арабських авторiв РЖХ-ХРЖ ст., якi повiдомляють нам, що слов'яни i руси у тi давнi часи були великими народами, заселяли величезну територiю i виконували помiтну роль у тодiшнiх мiжнародних полiтичних i економiчних вiдносинах.

Хлiборобство, яким займалися з прадавнiх часiв народи, що проживали на цiй територii, вимагало тривалоi осiдлостi. Це зумовлювало свiтогляд давнiх слов'ян, зорiiнтований на iднiсть з природою. На початкових етапах своii iсторii праукраiнцi спиралися на мiфологiчну картину свiту, обожнюючи сили природи, вiрячи у духiв, якi супроводжували людину вiд ii народження до смертi. Це, власне, i стало основою релiгii, яка отримала назву ВлязичництвоВ». Мiфологiчна свiдомiсть не знала розподiлу свiту на природний i надприродний Свiт подiлявся на "свiй" i "чужий" i вважався упорядкованим, коли був оцiнений по семи координатах схiд-пiвдень тАУ захiд тАУ пiвнiч i верх тАУ центр тАУ низ. Цей свiт сприймався невiд'iмним вiд людини, що освоюi його, встановлюючи у ньому порядок.

Слов'яни вiрили в iснування у тiлi людини двiйника тАУ душi, що здавалася цiлком реальною iстотою тАУ чоловiком в зiницi ока, пташкою в грудях, кров'ю тощо. Цi найдавнiшi вiрування, зароджуючись ще за часiв ранньо-родового суспiльства пiзнiше не тiльки зникають безслiдно, а й чiпко тримаються у масовiй свiдомостi, протистоять вiрi в духiв i богiв, синкретизуються з нею.

Про залишки вiрувань чуттiво-надчуттiвого типу зустрiчаiмо свiдчення в художнiй лiтературi, наприклад, у Панаса Мирного: "очi в Чiпки налилися кров'ю, в чоловiчках засвiтили огнiВ»

Анiмiстичний свiтогляд був основою всiх давнiх вiрувань вiн глибоко проник у нашу сьогоднiшню мову.

Джерелом i головним двигуном усього живого на землi людина вважала сонце. Тому майже в усiх народiв сонце з найдавнiшого часу обожнюiться, а пiзнiше перетворюiться в окремого бога. Слов'яни теж були сонцепоклонниками. РД вiдомостi, що в давнину сонцю приносили пожертви. Люди вiрили, що природа може допомагати або шкодити людинi, а отже, з нею треба було налагодити стосунки i якщо сонце закривала затьма, це обов'язково вважалося вiсником нещастя. Згадаiмо хоча б ВлСлово о полку РЖгоревiмВ», золоту пам'ятку давньоруськоi лiтератури.

У народнiй традицiйностi часто зустрiчаiмо залишки солярного свiтогляду. У святковому ритуалi слов'ян було багато сонячних емблем: бiлий кiнь, що бiжить по небу, яйце тАУ джерело зародження, як i сонце, Андрiiвська ВлкалитаВ». Коли сонце заходило, його проводжали iз сумом i страхом, тому захiд став недобрим мiсцем, а схiд тАУ це добра сторона, де вiчна весна, вiчне свiтло й тепло.

У великий пошанi у слов'ян завжди була земля, хоч окремою персонiфiкованою богинею не стала. Вираз "мати сира земля" дуже давнiй i загальновiдомий. Слов'яни вважали землю найвiрнiшим свiдком, тому на доказ правди годилося iсти або цiлувати землю. Земля багата не тiльки тим, що родиться на нiй а й тим, що на нiй або в нiй перебуваi. Тому загальновiдоме слов'янське ставлення до скарбiв. Величезна кiлькiсть поетичних легенд i сказань дiйшла до нашого часу про чудодiйний цвiт папоротi, який може розкрити тi скарби.

Як свiдчать пам'ятки, у слов'ян вiдоме було поклонiння водi, вони приносили жертви рiчкам, озерам, болотам, колодязям. Воду вони вважали сонцевою сестрою i вiрили, що вода буваi жива i мертва, цiлюща i безсила, може додавати сил, або, навпаки, вiдбирати iх. Цi вiрування збереглися у народних казках. Особливо цiлющою вважаiться вода з того мiсця, де сходяться докупи три рiчки. Язичники освячували воду проливаючи ii через полум'я. За народними вiруваннями сльози теж мають очищувальну i цiлющу силу. Вода у слов'ян була символом розмноження й парування, тому шлюби вони часто брали над водою. Обряди купання, обливання, збирання роси дуже старi й рiзноманiтнi Вiрили також у вiщу силу води, тому використовували ii при ворожiннi.

Язичницькi вiрування наших предкiв не були незмiнними, як не були незмiнними i мiфологiчнi уявлення про свiт. На рiзних етапах iсторичного розвитку вони доповнювалися рiзними богами, якi уособлювали рiзнi сили природи.

Значне мiсце у язичницькому свiтоглядi належало рослинному та тваринному свiтовi. З глибокоi давнини слов'яни з благоговiнням схилялися перед культом рослинного та тваринного свiту, який iх оточував. Цей свiт був життiво необхiдний людинi у найрiзноманiтнiших сферах господарськоi дiяльностi. Рослини посiдали значне мiсце в широкому комплексi традицiйних вiрувань, звичаiв та обрядiв. Важливу роль у календарних святах та сiмейно-побутових обрядах вiдiгравали рослини-символи, якi мали допомогти людинi змiцнити здоров'я, добробут сiмтАЩi, посилити плодючiсть землi й худоби, вберегтися вiд нечистоi сили.

В украiнських казках, пiснях, поговiрках дуже поширена персонiфiкацiя дерев. У давнiх слов'ян такi дерева, як дуб, бук, липа вважалися незвичайними, бо iх любили боги й жили на них. Нашi пращури влаштовували бiля лiсових велетнiв обрядовi дiйства, приносили жертви богам. Оспiваний у народних думах та пiснях, дуб i символом молодого козака. У весiльних приповiдках i побажаннях дуб виступаi символом подружнього життя, мiцного здоров'я й довголiття молодих. За народним звичаiм, коли народжувався син, батьки висаджували два жолудi коли донька тАФ висiвали калинове зерня.

Калина бiля хати тАУ здавна найперша ознака оселi украiнця. КалинатАУ це той символ, що пам'ять людську береже, нагадуючи про милi краi, символ безсмертя, невiддiльний вiд життя. Та найчастiше з калиною порiвнюють дiвчину. У художнiй свiдомостi калина уславлена своiю незрiвнянною красою. Вона i червона, i ясна, i красна, як символ дiвочоi незайманостi, молодоi вроди. Як дуб тАУ символ мiцностi, надiйностi, так i калина тАУ символ вiрностi. Звiдси здавна широке використання калини у народнiй звичаiвостi, зокрема весiльнiй: нею прикрашали весiльнi столи.

Красива, струнка дiвчина або замiжня жiнка в народних пiснях порiвнюiться з тополею. Рубання тополi символiзуi заручення та одруження дiвчини. Народна мудрiсть давно визнала де ростуть верби, там чистi джерела води. РЖ справдi, з давнiх-давен криницi переважно копали пiд вербою. Верби над ставом тАУ традицiйна прикмета украiнського села Нерiдко верба символiзувала повноту життя, довголiття. Давнi слов'яни вважали вербу священним деревом. У них вона уособлювала бога сонця Ярила, що дав людям вогонь. Верба була символом родинного вогнища. Навколо дерева водили молоду пару. Пiд час буревiiв проти вiтру кидали вербову гiлку тАУ вона, мовляв, зупинить бурю. Як символ увiйшло дерево пiзнiше i в християнськi вiрування. Тиждень перед Великоднем називаiться Вербним. Освячену вербу приносили в дiм i били нею членiв сiм'i, найчастiше дiтей iз побажанням здоров'я i багатства, освячену вербу висаджували на городi. Вважали, що коли гiлка прийметься i виросте з неi дерево, то буде воно рятiвним для людини на схилi вiку. Вiрили, що верба вiдганяi вiд оселi злi сили i хвороби. Плакуча верба з дуже давнього часу тАУ символ опечаленоi матерi або вдiвства.

З глибокоi давнини вiдоме вшанування рiзноманiтного зiлля. Вiрили, що зiбране у певнi днi, особливо в купальську нiч, зiлля маi велику силу: розрив-трава даi доступ до всього мiцно замкненого, любисток привертаi любов.

Улюбленим зiллям чортiв та вiдьом вважалася папороть. За народними повiр'ями, в нiч пiд РЖвана Купала на коротку мить з'являiться вогненна квiтка папоротi. Той, кому вдаiться зiрвати ii, отримуi чарiвну силу, яка даi змогу знаходити захованi скарби, дiзнаватися про долю людей, зцiлювати хворих, розумiти мову звiрiв i птахiв.

Багато квiтiв та зiлля пов'язанi з дiвоцтвом. Барвiнок тАУ символ молодостi, кохання та чистого шлюбу, чому частий вiн у весiльному ритуалi. Почесне мiсце в народних звичаях посiдаi м'ята. Як i калина, м'ята i символом дiвочоi краси i цноти. У фольклорi м'ята нерiдко згадуiться поруч iз рутою, утворюючи немов би одну рослину тАУ руту-м'яту. За традицiiю вiнок для молодоi та вiнки для дружок плели з м'яти, барвiнку i рути. Лобода в украiнцiв символiзувала нужду та убогiсть. Часник вiдiгравав важливу роль як оберiг вiд злих сил. У день весiлля його вплiтали у вiнок молодоi або зав'язували мiж ii волоссям.

Полин найчастiше використовували як оберiг вiд русалок зустрiч з якими вважалася особливо небезпечною в так званий Русалчин Великдень (наступний четвер пiсля Зелених свят). У народних пiснях i переказах полин нерiдко виступаi символом нещасливого жи

Вместе с этим смотрят:

"Quo vadis": проекцiя на сучаснiсть

"Звезды" немого кино и русская мода 1910-х годов

"Культура": типология определений

"Русские сезоны" в Париже

"Серебрянный век" русской культуры