Бiблiографiчний опис

1. Бiблiографiчний опис: поняття, функцii

Бiблiографiчний опис (БО) можна уявити як сукупнiсть логiчно цiлiсного тексту,змiст iнформацii на матерiальномуносiiвi. Частiше БО використовуiться у двох значеннях: як процес бiблiографiчного опису, який складаiться з аналiзу документа, та виявлення вiдомостей, визначення необхiдного набору елементiв БО. Бiблiографiчний опис тАУ це записана за певним правилами множина бiблiографiчних даних, що iдентифiкують документ [9; 30].

Таким чином, Бiблiографiчний опис тАУ це процес и результат складання по визначеним правилам перелiку вiдомостей про який-небудь документ, якi iдентифiкують цей документ i дозволяють знаходити його серед багатьох iнших.

Бiблiографiчнi данi i конкретними вiдомостями про назву твору, його автора та iнших. Тобто, БО даi уявлення про призначення, змiст документу.

Кожний бiблiографiчний опис виконуi певнi функцii, найважливiшою з яких i iдентифiкацiя. РЗi суть в тому, що вона може виявити тотожнiсть деяких документiв, вiдрiзняти iх один вiд одного i при цьому не бачити iх. [13; 16].

Бiблiографiчний опис складаiться безпосередньо за самим документом, за титульною сторiнкою. Вiн складаiться на мовi оригiналу та за сучасною орфографiiю.

Завдяки БО, можна розшукати документ за тими ознаками, якi притаманнi лише йому. Тобто перша функцiя i кроком для наступноi, пошуковоi функцii, яка пов'язана з функцiiю вибору, так яксукупнiсть вiдомостей, наведених у бiблiографiчному описi, даi уявлення про документ i тим самим допомагаi вибрати той, що найбiльше вiдповiдаi потребам користувача.

Також до основних функцiй належить iнформацiйна,що iнформуi про твiр, його змiст, призначення. Окремим ii випадком i сигнальна функцiя, так як бiблiографiчний опис повiдомляi про новий документ, про надходження книги до бiблiотеки.

По книзi Никiфоровськоi, три основнi функцii тАУ iдентифiкуюча, iнформацiйна та пошукова тАУ повтАЩязанi мiж собою та використовуються в рiзних видах бiблiографiчного опису. В рiзних ситуацiях прiоритети iхнього використання змiнюються. Наприклад, при обробцi нових надходжень до бiблiотеки чи iнформацiйного центру головну роль вiдiграi iдентифiкуюча функцiя БО, а у видавничих каталогах - iнформацiйна [11; 45].

Облiково-реiстрацiйна функцiя полягаi в тому, що опис даi змогу здiйснювати облiк i реiстрацiю документiв як на загальнодержавному рiвнi, так i на рiвнi тiii чи iншоi установи. Органiзацiйна функцiя тАУ це формальнi ознаки документу, якi можуть бути основою для групування записiв у конкретному пошуковому масивi.

При складаннi бiблiографiчного опису необхiдно дотримуватися певних вимоги:

В· Точнiсть тАУ всi бiблiографiчнi вiдомостi мають вiдповiдати даним документу;

В· Повнота тАУ повний набiр даних, що допомають встановити вiдмiннiсть документа вiд iнших подiбних;

В· РДднiсть опису тАУ склад вiдомостей, форма i послiдовнiсть мають бути стабiльними;

В· Стислiсть, оскiльки БО вмiщають на невеликiй площi;

В· Зрозумiлiсть i чiткiсть [5; 23].

Отже, Бiблiографiчний опис тАУ це записана за певними правилами множина бiблiографiчних даних, якi iдентифiкують документ.

Центральною складовою бiблiографiчного опису i бiблiографiчний запис(БЗ).Бiблiографiчний запис тАУ розгорнута бiблiографiчна характеристика видання (твору, документального джерела), в якiй бiблiографiчний опис доповнений тими чи iншими елементами: заголовком, анотацiiю чи рефератом, класифiкацiйними iндексами, предметними рубриками, бiблiотечними шифрами зберiгання тощо [14; 121].

Бiблiографiчний запис (БЗ) вважаiться найпоширенiшою формою бiблiографiчноi iнформацii. "До складу бiблiографiчного запису входять заголовок бiблiографiчного запису i бiблiографiчний опис, доповнюваний класифiкацiйними iндексами, наочними рубриками, анотацiiю, довiдками про додатковi бiблiографiчнi записи, датою завершення обробки документа i iншими вiдомостями. Ступiнь повноти бiблiографiчного запису визначаiться цiлями i задачами конкретноi установи-укладача бiблiографiчноi допомоги, що бiблiографуi.

ГОСТ 7.80-2000 Бiблiографiчний запис. Заголовок. Загальнi вимоги i правила складання був введений 07.01.2001 i розроблений Росiйською книжковою палатою (РКП) спiльно з Росiйською державною бiблiотекою. Стандарт складаiться з 9 роздiлiв i одного додатку: область застосування; нормативнi посилання; термiни i визначення; загальнi положення; заголовок, що мiстить iм'я особи, заголовок, що мiстить найменування органiзацii; заголовок, що мiстить унiфiкований заголовок; заголовок, що мiстить позначення документа; заголовок, що мiстить географiчну назву; додаток (довiдкове). Стандарт встановлюi загальнi вимоги до заголовка бiблiографiчного запису i правила його складання, набiр вiдомостей, послiдовнiсть iх приведення, застосування умовних роздiлових знакiв. Стандарт розповсюджуiться на основнi види заголовкiв, але не використовуiться для бiблiографiчних посилань.

2. Методика складання бiблiографiчного опису

1.1. Загальна та спецiальна методика складання БО

До процесу складання бiблiографiчного опису входять такi етапи: виявлення бiблiографiчних вiдомостей; визначення необхiдного набору елементiв опису; вибiр першого елемента бiблiографiчного запису; фiксацiя виявлених вiдомостей за встановленими правилами з використанням унiверсальних роздiлових знакiв. Завершуiться процес складання опису реВндагуванням.

При складаннi бiблiографiчного опису зтАЩясовують вiдомостi про авторiв, назву документа, де i коли його було опублiковано тощо. Одержанi в результатi аналiзу вiдомостi обтАЩiднають, тобто синтезують у формi бiблiографiчного опису. РЖ таким чином одержують вторинний документ.

Виявлення бiблiографiчних вiдомостей здiйснюiться в ходi аналiзу документа. Джерелом для складання опису виступаi документ у цiлому, але залежно вiд виду документа особливу увагу звертають на рiзнi його елементи. Так, якщо це книга, насамперед ознайомлюються з титульним аркушем, палiтуркою, останньою сторiнкою. РЖнодi цього буваi недостатньо, особливо якщо обробляiться пошкоджений примiрник. Тодi звертаються до авантитулу, колонтитулу, шмуцтитулу тощо [8; 312].

Здiйснивши аналiз документа, важливо правильно виявиВнти необхiдний набiр бiблiографiчних елементiв у кожному окремому випадку складання опису. Короткий опис викориВнстовуiться досить рiдко, коли треба вiдрiзнити документ вiд iнших. Наприклад, у бiблiографiчних посиланнях на твори, згаданi в науковiй працi, пiдручнику тощо. Повний опис використовуiться в органах державноi бiблiографii ("Лiтопис книг")В» у централiзованiй каталогiзацii. Найчастiше викориВнстовують розширений опис i при вiдборi елементiв ураховують призначення пошукового масиву, для якого вiн складаiться. В описах для каталогiв великих наукових бiблiотек склад елеВнментiв опису повнiший, нiж в описах для каталогiв невелиВнких бiблiотек. Цiну документiв важливо навести в облiкових каталогах, картотеках книжкових магазинiв, а для iнших це не обов'язково. Зона Мiжнародного стандартного номера книВнги, цiни i накладу мiстить вiдомостi, необхiднi для обмiну друкованою продукцiiю та iнформацiiю про неi, а в каталогах бiблiотек вони вiдiграють значно меншу роль. В описах для бiблiографiчних покажчикiв вiдбiр елементiв маi особливе значення, оскiльки кожен покажчик маi особливостi в цiльовому й читацькому призначеннi.

Вибiр першого елемента запису тАФ важливе питання, оскiльВнки вiн впливаi на органiзацiю багатьох масивiв документiв i на iхнi пошуковi можливостi. Перший елемент визначаi мiсце будь-якого бiблiографiчного запису в алфавiтних рядах катаВнлогiв бiблiотек, iнформацiйних видань, а також бiблiографiчних покажчикiв. Тобто вибiр першого елемента тАФ це вибiр головВнноi пошуковоi ознаки для того чи iншого документа[10; 163].

Унiфiкацiя вибору першого елемента забезпечуi сумiснiсть рiзних видiв i форм iнформацii (каталоги у виглядi картотек i книжкових видань, бiблiографiчнi покажчики, реферативнi видання тощо) i сприяi iдностi пошуку в системi докуменВнтальних комунiкацiй. З погляду вибору першого елемента i два види бiблiографiчних записiв: пiд заголовком i пiд наВнзвою. У першому випадку бiблiографiчний опис доповнюiться^: заголовком бiблiографiчного запису. Заголовок тАФ це елеВнмент бiблiографiчного запису, що розташовуiться попереду бiблiографiчного опису й призначений для впорядкування та пошуку бiблiографiчних записiв. Вiн складаiться з однаково сформульованоi основноi частини, у разi необхiдностi доповВнненоi уточнювальними вiдомостями - iдентифiкуючими озВннаками. Як iдентифiкуючi ознаки можуть виступати дати, номери, назви мiсцевостей, назви спецiальностей тощо. ЗагоВнловок тАФ елемент факультативний, його наявнiсть визначаiтьВнся призначенням опису. Його широко використовують у бiблiоВнтечних каталогах, бiблiографiчних каталогах i картотеках, автоматизованих бiблiографiчних базах даних. Тут його вжиВнвання регламентуiться положенням спецiальноi методики складання бiблiографiчних описiв для каталогiв. У бiблiограВнфiчних покажчиках, списках тощо застосування заголовкiв бiльш вiльне, воно залежить вiд потреб, особливостей конкретВнного посiбника. Так, для державних бiблiографiчних покажчикiв його вживання за певних строго регламентованих умов обов'язкове. У бiблiографiчному записi пiд назвою на першому мiсцi вмiщають назву документа.

Фiксацiя елементiв опису i заголовка в монографiчному бiблiографiчному описi здiйснюiться за такою схемою (курВнсивом позначено обов'язковi бiблiографiчнi елементи):

Заголовок бiблiографiчного запису. Основна назва = ПараВнлельна назва: пiдназва / Вiдомостi про вiдповiдальнiсть. тАФ Вiдомостi про видання. тАФ Мiсце видання: Видавництво, Дата видання. тАФ Кiлькiсть сторiнок: РЖлюстрацiiРозмiр + СупровiдВнний матерiал. тАФ (Основна назва серii; Номер випуску серii). - Примiтки. тАФ РЖSВN: Цiна, Наклад.

Опис для традицiйних бiблiотечних каталогiв, бiблiографiчВнних картотек фiксуiться, як правило, на каталожних картках. Заголовок бiблiографiчного запису подають в окремому рядВнку. РЖнодi, щоб видiлити якiсь данi (найчастiше примiтки, РЖSВN, цiну), iх запитують з нового рядка i знаки крапка i тире попереду не ставлять. Опис для бiблiотечного каталогу маi таВнкий вигляд:

У бiблiографiчних покажчиках кожний окремий запис роблять з абзацу, видiляючи шрифтом або пiдкреслюючи заВнголовок чи перше слово назви:

Найпростiший опис застосовують у бiблiографiчних посиланнях, якi мiстяться в науковiй, навчальнiй, публiцистичнiй лiтературi й головним призначенням яких i iдентифiкацiя документiв. Для скорочення запису знак крапка i тире мiж зонами опису можна замiнити крапкою[11;110-111].

В соцiальних наукових дисциплiнах особливе мiсце займаi методологiя, тобто вибiр метода дослiдження, визначення його цiлей, обтАЩiкту та предмету. Методологiя маi соцiально-обумовлений характер, залежить вiд позицiй, з яких дослiдник розглядаi предмет вивчення.

Методика створення бiблiографiчного опису тАУ це сукупнiсть правил i прийомiв, що використовуються при створеннi БО, яка буваi загальна та спецiальна. До загальноi методики входять прийоми i правила, що стосуiться складання описiв будь-яких видiв документiв. РЗi завданням i вивчення документiв та iхнiх елементiв з погляду бiблiографiчного опису; вивчення видiв описiв та iхнiх елементiв; установлення загальних правил складання описiв незалежно вiд виду документiв та iхнього оформлення; впровадження правил, що стосуються окремих елементiв опису [9; 69].

Але не можна за однаковими правилами складати описи всiх документiв. Навiть документи одного виду можуть значно вiдрiзнятися один вiд одного. Наприклад, книга може або мати або не мати автора , до неi може входити один твiр, або це може бути збiрка. Тому складання БО рiзних видiв документiв пiдлягаi не лише загальним для всiх, але i певним спецiальним правилам, що вiдповiдають особливостями iхнього змiсту спецiальноi методики складання бiблiографiчних описiв [8; 45].

2.2 Види бiблiографiчного опису

Залежно вiд обтАЩiкту, на який необхiдно скласти БО, видiлять 3 види описiв: монографiчний, аналiтичний, зведений. Монографiчний складають на окремо виданiй документ (книгу, карту), наприклад:

Аналiтичний складають на частину документу (статтю, главу, роздiл). Його укладають пiд узагальнюючою назвою, яку приймають за основну. У вiдомостях, що стосуються назви, зазначають характеристику описаноi групи статей чи матерiалiв: статтi, доповiдi,вiдгуки, дискусii, наприклад:

Зведений складають на багатотомне серiальне або продовжене видання, наприклад:

В залежностi вiд повноти набору елементiв, бiблiографiчний опис буваi: короткий, розширений, повний. Короткий тАУ це опис, який складаiться тiльки з обовтАЩязкових елементiв (основна назва, порядковий номер видання , мiсце та рiк випуску видання, обсяг). Короткий опис найбiльш пiдходить для бiблiографiчних посилань, якi допомагають читачу знайти обтАЩiкт опису в бiблiотецi. Розширений тАУ з обовтАЩязкових та деяких факультативних елементiв. Вiн застосовуiться при книжкових i статейних бiблiографiчних списках i покажчиках. Повний тАУ складаiться з обовтАЩязкових та усiх факультативних елементiв. Диференцiацiя БО за повнотою набору елементiв дозволяi бiльш рацiонально i економiчно застосувати його в рiзних сферах iнформацii [7; 430].

2.3 Зони бiблiографiчного опису

Не вiдтАЩiмною частиною бiблiографiчного опису i бiблiографiчний елемент. Бiблiографiчний елемент - це слово чи словосполучення, яке представляi бiблiографiчну iнформацiю. Всього iснуi вiсiм зон: зона назви i вiдомостей про вiдповiдальнiсть, зона видання, зона вихiдних даних, зона фiзичного опису, зона серii, зона примiток, зона мiжнародного стандарту номера книги [9; 120].

Елементи бiблiографiчного опису бувають обовтАЩязковi та факультативнi. ОбовтАЩязковi наводяться у кожному БО, тому що вони забезпечують iдентифiкацiю документа. Факультативнi доповнюють характеристику документа.

Зона назви вмiщуi в собi такi елементи: основна назва, паралельна назва, пiд назва(вiдомостi, якi пояснюють назву). Основна назва тАУ це головна назва документа. В описi вона вказуiться в тому виглядi, у якому вона подана. Це i обовтАЩязковий елемент БО. Якщо на титульнiй сторiнцi вказано iмтАЩя особи або назва органiзацii, то вона ii сприймають як основну. Форма основноi назви вказуються так, як вона вказана в книжцi з усiма роздiловими знаками. Наприклад,

Паралельна назва тАУ це назва, що надрукована iншою мовою або iншою графiкою. Наводиться в описi пiсля основноi, вiддiляючись вiд неi знаком рiвностi =. Наприклад, Сiра Сова. Саджо та ii бобри = Sajo and her beaver people.

Пiдназва тАУ це слово чи словосполучення, що уточнюi основну назву. Вона мiстить данi про його форму, призначення. Данi тут вказуються в тiй послiдовностi, в якiй вони вказанi на титульнiй сторiнцi, але також iх можна взяти i з передмови, вступу тощо.

Вiдомостi про вiдповiдальнiсть тАУ надають iнформацiю про осiб чи установи, якi брали участь у створеннi та виданнi документа. Вiдомостi подаються у певнiй послiдовностi:данi про авторiв, вiдомостi про iнших осiб, данi про установи вiд iменi яких або за участю яких опублiковано твiр. Але, якщо книгу видано без зазначення автора, спочатку наносять вiдомостi про установи, потiм про осiб. Вiддiляються вони вiд назви косою лiнiiю, яку ставлять один раз перед всiiю цiiю групою вiдомостей. Але, якщо книгу видано без зазначення автора, то спочатку наводять вiдомостi про установи, а потiм осiб.

Зона видання тАУ вмiщуi вiдомостi про видання: переведення, передрук, призначення документа, особливостi форми його перетворення. Вiдомостi про вiдмiнностi цього видання вiд iнших видань цього ж твору чи того самого збiрника творiв i обовтАЩязковим. РЗх наводять у тiй самiй формi, що й у книжцi. Тiльки порядковий номер видання у виглядi арабськоi цифри iз нарощенням ставлять на початку областi.

Форма вiдомостей. Вiдомостi про вiдмiнностi видання вiд iнших цього ж твору i обовтАЩязковимРЗх наводять у тiй самiй формi, що й у книжцi. Тiльки порядковий номер видання у виглядi арабськоi цифри iз нарощенням вiдмiнкового закiнчення ставлять на початку зони. Наприклад:

Якщо важко визначити закiнчення або якщо потрiбно унiфiкувати опис, допускають замiсть вiдмiнкового закiнчення пiсля цифрового порядкового номера ставити крапку. Наприклад: 2вид., виправл. i доповн. [7;83].

Зона специфiчних даних застосовуiться при описi об'iктiв, що i особливим типом публiкацii або розмiщених на специфiчних носiях. До них вiдносяться картографiчнi, нотнi документи, серiальние i iншi ресурси, що продовжуються, окремi види нормативних i технiчних документiв, електроннi ресурси, а також мiкроформи, якщо на них розташованi всi названi види документiв, за виключенням електронних ресурсiв.

Зона вихiдних даних складаiться з таких елементiв: мiсце видання,видавництво або видавнича органiзацiя, дата видання. Як мiсце видання вказують мiсце, де документ вийшов в свiт. Назву видавництва подають у скороченнi формi, якщо вона маi характерну назву, то ii записують без лапок. Датою видання виступаi рiк виходу в свiт. При двох мiсцях видання вказують обидва, вiддiляючи один вiд одного крапкою з комою. Наприклад: М.: Наук. думка, 2007.

У зонi фiзичного опису вмiщують кiлькiсну характеристику документа тАУ кiлькiсть матерiальних одиниць, кiлькiсть сторiнок, iлюстрацiй, розмiри та супровiдний матерiал. Наприклад: 430 с.: iлюстр.; 64 с., 5 арк. портр. + 1 грп. Кiлькiсть ненумерованих сторiнок (аркушiв) беруть у квадратнi дужки. Наприклад: 520 с., [30] арк. РЖл.

РЖлюстрацii. Вказiвка на наявнiсть iлюстрацiй у текстi вiд вiдомостей про обсяг вiддiляють знаком двокрапка. Уточнення про характер iлюстрацiй ставлять пiсля коми. Наприклад: 120 с.: iл., портр.

Розмiр видання. Зазначають висоту чи висоту i ширину обкладинки у сантиметрах. Вiддiляють вiд попереднього елемента кiлькiсноi характеристики крапкою i комою. Наприклад: 243 с.: iл.; 26 см.; 420с.: iл.; 16*25 см.

Супровiдний матерiал (окремий додаток).Вiдомостi про нього мiстять назву виду матерiалу (Альбом, Карти, Додаток), i його обсяг i розмiр. Перед вiдомостями про супровiдний матерiал ставлять знак плюс Вл+В», данi про його обсяг i розмiр у круглi дужки, перед розмiром ставлять крапку з комою. Наприклад: 215 с.: iл.; 23 см + Додаток (45 .; 25*30 см)

У зонi серii наводять основну назву серii, ii паралельну назву, пiд назву серii, вiдомостi про вiдповiдальнiсть, мiжнародний стандартний номер серiального видання, номер випуску серii, а також аналогiчнi вiдомостi про пiдсерiю, якщо серiя подiляiться на декiлька пiд серiй. Всю область беруть у круглi дужки. Якщо книжка i випуском двох серiй, до опису вводять двi областi й кожну беруть у круглi дужки.

Перед ISSN (мiжнародним стандартним номером серiального видання) тАУ кома, перед номером випуску серii тАУ крапка з комою, перед вiдомостями про пiдсерiю тАУ крапка. Решту умовних роздiльних знакiв ставлять у вiдповiдностi зi значенням елемента: перед вiдомостями, що вiдносять до основноi назви тАУ двокрапка, перед вiдомостями про вiдповiдальнiсть (як правило, про редколегiю серii) тАУ коса лiнiя.

Зона примiток вмiщуi додаткову iнформацiю про документ, яка не увiйшла до iнших зон. Тут можуть бути вiдомостi про мову тексту видання, про довiдковий апарат, про змiст твору тощо. Кожну примiтку вiдокремлюють вiд попередньоi крапкою i тире, яке допускають змiнювати при необхiдностi крапкою.

Зона Мiжнародного стандартного номера (ISBN). Вiн мiстить Мiжнародний стандартний номер книги у формi, наведенiй у документi, вiдомостi про наявнiсть оправи, вiдомостi про цiну i наклад. Всi цi вiдомостi потрiбнi для реiстрацii та iдентифiкацii книг, для книгообмiну, статистики друку [7; 90].

ISBNДля описiв у бiблiографiчних посиланнях i при книжкових (пристатейних) бiблiографiчних списках ISBN i факультативним елементом.

Оправа. Елемент наводять у скороченiй формi (Вопр.) i беруть у круглi дужки. Пiсля ISBN форма (вопр.).

Приведемо список зон i елементiв БО з вказiвкою iхнього статусу ту умовних роздiлових знакiв. Цей список пропонуi Нiкiфорова [12; 41].

3. Бiблiографiчний опис тАУ результат науковоi обробки документiв

З появою великоi кiлькостi документних зiбрань зтАЩясувалося, що неможливо швидко знайти потрiбну iнформацiю шляхом перегляду всiх наявних документiв. Оперативно ознайомитися з великою кiлькiстю iх можна, якщо коротко навести основнi вiдомостi про кожний документ у своiрiднiй довiдцi, тобто подати iнформацiю у ВлзгорнутомуВ» виглядi.

Таким чином, для розшуку потрiбного документа не потрiбно переглядати тексти багатьох документiв, а досить ознайомитися лише з короткими повiдомленнями про них. Якщо ж цi короткi повiдомлення подiлити на групи вiдповiдно до певних ознак документiв, то можна переглядати вiдомостi не про всi документи, а лише про тi, що увiйшли до певноi групи.

Стиснення, згортання iнформацii здiйснюiться в ходi науковоi обробки документiв. З первинного документа беруть потрiбнi користувачам вiдомостi про його змiст i формальнi ознаки й на цiй основi складають вториннi документи, якi публiкуються в iнформацiйних виданнях, використовуються в бiблiотечних i бiблiографiчних каталогах i картотеках, тобто забезпечують iнформування користувачiв про вiдповiднi первиннi документи [5; 25-26].

Наукова обробка документiв здiйснюiться сьогоднi всюди, де людина маi з ними справу. Процеси складання бiблюграфiчних описiв, систематизацii, предметизацii, анотування", склаВндання бiблiографiчних оглядiв широко використовуються в бiблiотеках. Без них неможливо "комплектувати й органiзовувати бiблiотечний фонд, неможливо iнформувати читачiв про склад i змiст цього фонду. Уся бiблiографiчна робота бiблiотеВнки тАФ iнформацiйна i довiдкова тАФ ведеться з використанням рiзноманiтних видiв аналiтико-синтетичноi обробки. Уся робота з безпосереднього обслуговування читачiв не можеобiйтися без рiзних видiв такоi обробки.

Бiблiографiчнi установи, наприклад Книжкова палата Украiни, здiйснюють реiстрацiю та облiк друкованоi продукцii в краiнi, видають державнi бiблiографiчнi покажчики. У процесi цiii роботи вони мають справу з рiзноманiтними видами науковоi обробки документiв.

Ворганах науково-технiчноi iнформацii найчастiше викоВннують процеси реферування, iндексування, наукового перекладу,
складання аналiтичних оглядiв, вилучення фактiв з документiв,
проте вони постiйно мають справу i з бiблiографiчними описами, i з анотацiями. Адже цi органи ведуть довiдковий апаВнрат тАФ каталоги, картотеки, банки даних тАФ i публiкують велиВнку кiлькiсть iнформацiйних матерiалiв: реферативнi журнаВнли, експрес-iнформацii, науковi переклади, реферативнi збiрниВнки .

У книгах часто подають анотацiю, а також бiблiографiчВнний опис видання, його класифiкацiйний iндекс, а в спецiальВнних журналах i збiрниках наводить класифiкацiйнi iндекси окремих статей. Це вимога стандарту на видавничу продукВнцiю. Отже, наукову обробку здiйснюють i видавництва. Крiм того, вони публiкують iнформацiйнi матерiали про твори, що готуються до друку.

Наукова обробка тАФ один з найскладнiших процесiв у роВнботi з документами тАФ вимагаi вiд фахiвця високоi професiйВнноi пiдготовки i широкого кругозору. До того ждiяльнiсть людини при виконаннi цих робiт часто маi досить суб'iктивВнний характер. В процесi обробки документiв усе активнiше впроваджуiться автоматизацiя. У наш час здiйснюють автоматизоване iндексування, автоматиВнзоване анотування i реферування, до автоматизованих РЖПС вводять бiблiографiчнi описи [3; 18-20].

Для орiiнтацii в потужних документно-iнформацiйних потоках, для проведення ефективного й оперативного пошуку iнформацii здiйснюiться наукова (або аналiтико-синтетична) обробка документiв. РЗi суть полягаi у згортаннi iнформацii про первиннi документи на основi застосування методiв аналiзу i синтезу.

Оскiльки користувачi ставлять рiзнi вимоги до згортання iнформацii про ознаки документiв, iснують рiзнi види аналiтико-синтетичноi обробки. Безумовно до них можна зарахуВнвати такi: складання бiблiографiчних описiв, iндексування, аноВнтування, реферування.

Рiзноманiтнi види аналiтико-синтетичноi обробки докуВнментiв використовуються всюди, де люди мають справу з доВнкументами, а найбiльше у сферi документних комунiкацiй.

Бiблiографiчнi описи для електронних каталогiв та iнших бiблiографiчних автоматизованих РЖПС складають на основi форматiв бiблiографiчних записiв, де, як зазначалося, елеменВнти запису розподiленi за "полями" i кожному наданi iдентифiВнкатори (розпiзнавальнi позначки), вiдповiдно до яких комп'юВнтер розпiзнаi, записуi i зберiгаi iнформацiю. Працюючи з комптАЩютером, людина бачить на дисплеi назви елементiв опису. РЗi завдання додати саме потрiбнi вiдомостi й правильно сформулювати iх. Здавалося б, це зовсiм просто, але, якщо мати на увазi, що полiв близько 200,стаi зрозумiлим, що заВнсвоiти автоматизовану обробку документiв неможливо без глиВнбоких знань методики складання бiблiографiчних описi.

Оскiльки наукова обробка документiв базуiться на використаннi методiв аналiзу й синтезу, ii часто називають аналiтико-синтетичною i визначають таким чином: аналiтико-синтетична обробка тАУ це процеси перетворення iнформацii, що мiститься в первинному документi, з метою створення вторинних документiв [949-53].

Для забезпечення рiзноманiтних iнформацiйних запитiв користувачiв iснують рiзнi види науковоi обробки документiв. Найчастiше до них вiдносять: складання бiблiографiчних описiв документiв, iндексування, анотування, реферування. В нашiй роботi ми бiльш детальнiше зупинимось на бiблiографiчному описi.

У процесi iнформування про документи, користування ними доводиться iх називати, посилатися на них, складати списки, вiдрiзняти один документ вiд iнших. Здiйснювати це можливо завдяки бiблiографiчним описам, якi подають певний набiр вiдомостей про документи, що характеризують iхнi найважливiшi ознаки. З бiблiографiчного опису можна дiзнатися прiзвище автора, якщо воно i в книзi, назву книги, обсяг книги тощо. Оскiльки назви часто вiдповiдаi змiсту книги, то можна дiзнатися i про нього.

Внутрiшнiй звтАЩязок процесiв обробки документiв базуiться на аналiзi та синтезi. Аналiз i синтез тАУ це загальнонауковi методи пiзнання. Аналiз передбачаi розподiл обтАЩiкта, який вивчаiться на складовi, виявлення його властивостей, вiдношень. Синтез тАУ це вивчення обтАЩiкта в його цiлiсностi, iдностi, взаiмозвтАЩязку його частин та властивостей [4; 21]. Розглянемо на прикладi бiблiографiчного опису. Розглядаючи аналiз i синтез як загальнонауковi методи навчання, в аналiтико-синтетичнiй обробцi iнформацii iх одноВнчасно розглядають i як прийоми, що дають змогу багатоаспектно характеризувати документи. Таке розумiння аналiзу i синВнтезу пояснюiться тим, що в документах вiдображенi результаВнти, досягнутi на тому чи iншому ступенi процесу пiзнання. Пiзнання, згiдно з уявленнями фiлософii, проходить шлях вiд безпосереднього сприйняття i спостереження конкретного предмета або явища до впорядкування та осмислення того, що пiзнано, на практицi. Ось цей шлях i вiддзеркалюiться в документах. Такi види обробки, як наукоВнвий переклад, реферування, досить чiтко, хоч i з неоднаковою повнотою, вiдображають цей шлях. Але аналiтико-синтетпчна обробка не тiльки вiдображаi хiд аналiзу i синтезу в проВнцесi пiзнання, а й сама використовуi цi методи.

Насправдi аналiзi i синтез здiйснюють у логiчнiй iдностi, вони неподiльнi в виходi аналiтико-синтетичноi обробки i вiдбуваються паралельно. Наприклад, щоб виВнзначити тему документа, який предметизуiться, необхiдно проаналiзувати його змiст, а синтезуiться цей змiст при визнаВнченнi головноi теми всього видання в цiлому. У процесi поВндальшого аналiзу твору виявляють аспекти розгляду предмета, його зв'язки з iншими спорiдненими предметами, а результатом такого аналiзу стаi синтез тАФ чiтке видiлення предмета в, тому основному аспектi, в якому його розглянуто саме в цьому документi.

Кожному виду науковоi обробки притаманне певне спiввiд-
ношення аналiзу i синтезу, певний рiвень проведення iх. Так,
аналiз i синтез, що здiйснюються при складаннi бiблiографiчного опису, як правило, значно простiшi, нiж у процесi анотування, iндексування.

Слiд зазначити, що аналiтико-синтетична обробка документiв не обмежуiться здiйсненням аналiзу i синтезу. РЗй притаманне також використання методу абстрагування, який допомагаi видiлити з усiх ознак документа саме тi, що найбiльш цiкавi користувачам, вiдкинути другоряднi.

Метод узагальнення забезпечуй згортання iнформацii, яку
мiстить первинний документ, передбачаi застосування способiв
перетворення великих обсягiв iнформацii у бiльш компактну,
але досить мiстку форму.

Унаслiдок аналiтико-синтетичiноi обробки первинних доВнкументiв одержують вториннi документи. Цi документи тАФ бiблiографiчнi описи, анотацii, реферати тощо тАФ можуть бути органiзованi в рiзноманiтнi джерела вторинноi iнформацii, iнформацiйно-пошуковi системи. Такi системи можуть бути традицiйними (бiблiотечнi та бiблiографiчнi каталоги, бiблiо-| графiчнi та фактографiчнi картотеки, бiблiографiчнi покаж чики, рiзноманiтнi iнформацiйнi видання) i нетрадицiйними (бiблiографiчнi та фактографiчнi банки даних). Процес створення таких систем також розглядають як сукупнi опеВнрацiй аналiзу i синтезу в ходi аналiтико-синтетичноi обробки. Звичайно, аналiз здiйснюiться при пiдборi необхiдних документiв, а далi вiдомостi про окремi документи групуються за рiзними ознаками, i i пiдстави вважати це синтезом.

Бiльшiсть людей стикаються у своiй трудовiй дiяльностi та повсякденному життi з рiзноманiтними видами аналiтико-синтетичноi обробки документiв. Науковi працiвники, провоВндячи дослiдження, передусiм розшукують лiтературу про об'iкт, який вивчаiться. Складаючи звiт про виконано дослiдження, вони обов'язково подають у ньому огляд лiтературних джерел з темами, список використаноi лiтератури. Такi ж списки, як правило, вмiщують у наукових статтях, монографiях. Усе це потребуi використання бiблiографiчних описiв. Виробничники постiйно звертаються до нормативно-тохнiчноi документацii i посилаються на неi при розробцi проектiв, креслень, ознайомлюються з реферативними й оглядовими виданнями. Працiвники офiсiв постiйно мають справу з дiлоВнвими документами, якi також пiдлягають певнiй обробцi для зручностi подальшого зберiгання и пошуку.

Усi розглянутi види обробки документiв не i формальними, вони потребують певних, а часто i значних iнтелектуальних зусиль людини. В основi iх лежать науковi методи пiзнання (аналiз i синтез), тому вони об'iднуються поняттям "наукова обробка документiв" на противагу технiчнiй обробцi, яка с облiВнком i реiстрацiiю документiв, що увiйшли до фонду[3; 114].

3.1. Бiблiографiчний опис електронних документiв

Бiблiографiчний опис електронного документа складаiться за правилами, встановленими ДСТУ 7.1 - 2006 з урахуванням мiжнародних форматiв уявлення, зберiгання i обмiну бiблiографiчними даними. При описi електронних ресурсiв використовуiться Мiжнародний стандарт бiблiографiчного опису електронних ресурсiв, розроблений РЖФЛА, який затверджений в 1997 р. i введений вперше 1 липня 2002 р. ГОСТ 7.82-2001 "Бiблiографiчний запис. Бiблiографiчний опис електронних ресурсiв. Загальнi вимоги i правила складання" .

Електроннi iнформацiйнi ресурси, керованi комп'ютером, зокрема тi, якi вимагають периферiйного пристрою при пiдключеннi, - це електроннi данi (iнформацiя у виглядi чисел, букв, символiв або iх комбiнацiй), а також електроннi програми (набiр операторiв або пiдпрограм) або iх поiднання в одному ресурсi. Бiблiографiчний опис електронного ресурсу на практицi мало вiдрiзняiться вiд БО будь-якого iншого документа, за винятком специфiчних особливостей, властивих саме такому виду документiв.

За змiстом i характеру iнформацii електроннi данi дiляться на шрифтовi, графiчнi, числовi, звуковi, текстовi i демонстрацiйнi; електроннi програми дiляться на прикладнi, системнi i сервiснi, а електроннi данi i програми дiляться на iнтерактивнi мультимедiа i служби онлайна. По режиму доступу розрiзняються ресурси локального доступу i видаленого доступу. Фiзичними носiями електронного ресурсу i магнiтнi диски (жорсткi i гнучкi), оптичнi диски, мiкропроцесорнi картриджi, касети i котушки з магнiтною стрiчкою. РЖнформацiйний пошук - один з важливих доданкiв процесу комунiкацii. Основна мета пошуку - це знаходження повних текстiв документiв або вiдомостей про них[14; 37].

ОбтАЩ

Вместе с этим смотрят:

"Грусть и святость" (Поэтическое богословие Николая Рубцова)

"Донские рассказы" Михаила Шолохова

"Живопись слова" в японской поэзии

"Записки из подполья" как исток философии экзистенциализма Ф.М. Достоевского

"Подпольный человек" Ф.И. Достоевского